Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 88 статей

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Блазни́ть, -ся – спокуша́ти, -ся, звабля́ти, -ся.
Завлека́ние – затяга́ння, заволіка́ння; ва́блення, зва́блювання, прива́блювання, прима́нювання, зна́джування, спона́джування, прина́джування.
Завлека́тельность – прина́дність, звабли́вість (-ости).
Завлека́тельный – прина́дний, звабли́вий, зала́сний. [Коза́к та во́ля – зала́сна до́ля (Приказка)].
Завлека́ть, завле́чь
1)
см. Завола́кивать, заволо́чь;
2) затяга́ти, затягти́, затягну́ти, заволіка́ти, заволокти́ (куди́); (
прельщать) ва́бити, прива́бити, звабля́ти, зва́бити, зава́бити, на́дити, прина́дити, мани́ти, примани́[у́]ти, зна́джувати, зна́дити, спона́джувати, спона́дити, зана́дити. [Суд не затяга́, та суд і не одпуска́ (Номис). Я було́ пияка́м кажу́: «пи́йте та його́ не заволіка́йте» (Г. Барв.). Її́ зава́бте в за́мок свій, – вона́-ж бува́ла ча́сто з ва́ми там (Грінч.). Тебе́ там ті́льки ма́нять ді́вчиною (Грінч.). Ма́нить, як кота́ ми́шею (Номис)].
Завлечё́нный – затя́гнений; зва́блений, прива́блений, зна́джений, прина́джений, спона́джений, прима́нений.
Завлече́ние – затя́гнення; зва́блення, зава́блення, зна́дження, прина́дження, спона́дження, примані́ння; см. Завлека́ние.
Зама́нчиво – прина́дно, прива́бно, манли́во, зама́нливо, зама́нисто (Словн. Левч.); (с оттенком соблазнительно) зна́дно, знадли́во, вабли́во, звабли́во, зала́сно; см. Привлека́тельно. [Бу́лка так прина́дно всміха́лась (Коцюб.). Протиня́всь я по пу́щах та яра́х таки́х день, не зала́сно щось (М. Вовч.)].
Зама́нчивость – прина́дність, прива́бність, зама́нливість (-ости), прина́да, прива́ба; (с оттенк. соблазнительности) зна́дність, знадли́вість, звабли́вість, зала́сність (-ости) чого́; см. Привлека́тельность.
Зама́нчивый – прина́дний, прива́бний, зама́нливий, зама́нистий (Словн. Левч.); (с оттенк. соблазнительный) знадни́й, знадли́вий, вабни́й, вабли́вий, звабли́вий; (манящий) манли́вий, поманли́вий, зала́сний кому́, для ко́го; см. Привлека́тельный, Соблазни́тельный, Ла́комый. [А да́лі знов до Сі́чи потягло́, – воно́ бо Січ така́ прина́дна з до́му (Грінч.). І забіга́є вона́ вже думка́ми поманли́вими (М. Вовч.)].
-вые мечты, грёзы – прина́дні мрі́ї.
Лесть
1) ле́стощі (-щів), ле́стки (-ток), (
ум. ле́стівочки) (-чок)) (устар. и возвыш.) лесть (-ти и ільсти́); (подольщенье) підле́щування, лесті́ння, (грубо) підлабу́знювання. [Кади́ти фимія́ми ле́стощів (Н.-Лев.). Мене́ ле́стощами не ку́пиш (Корол.). Чого́ не допну́ть до́брим спо́собом, то завсі́ди доб’ю́ться ле́стками (Бердичівщ.). На́віть найкра́ща люди́на лю́бить підле́щування та хвалу́ безмі́рну (Л. Укр.)].
В нём -ти нет – він не під[об,у]ле́сливий, він не лю́бить підле́щуватися, (устар.) в нім ільсти́ нема́є.
Он падок на лесть – він жаді́бний (жадни́й) на ле́стощі (на ле́стки).
Добиваться -тью – добива́тися ле́стощами (ле́стками); закида́ти ле́стками. [Ле́стками закида́ (М. Вовч.)].
Достигать, достичь -тью чего – ле́стощами (ле́стками) дохо́дити чого́.
-тью обходить, обойти кого – ле́стощами, ле́стками, лесті́нням підхо́дити, підійти́ до [під] ко́го, зле́щувати, злести́ти, уле́щувати, улести́ти кого́. [Ти хо́чеш мене́ злести́ти, а пото́му одури́ти (Основа). Прости́ йому́! він сто́рожем їй був і, хи́трая, вона́ його́ влести́ла (Грінч.)];
2) (
соблазн) прина́да, зва́ба, споку́са.
Лесть богатства – прина́да (зва́ба, споку́са) бага́тства.
Мани́ть, ма́нивать
1) (
подзывать кивками) мани́ти кого́, кива́ти на ко́го. [Ма́нить як кота́ ми́шею (Номис)].
-ни́ть кого (к себе) рукою – мани́ти кого́ (до се́бе) руко́ю;
2) мани́ти, ва́бити, на́дити;
срв. Влечь, Привлека́ть. [Хоті́в він прогна́ть з-перед оче́й ту мрі́ю, а мрі́я все стоя́ла і мани́ла його́ (Н.-Лев.). Невели́чка, метка́ і жва́ва, з весе́лою на виду́ у́смішкою, вона́ так і ва́била до се́бе (Мирн.). Рука́, що геть тоді́ її́ штовха́ла, тепе́р-би на́дила її́ до се́бе (Куліш)].
-ни́ть птицу привадою – ва́бити, на́дити пти́цю (прина́дою). [Ви ва́бите, си́ну, пта́шку золоти́м пшоно́м (Федьк.)].
Хорошая погода -ни́т на прогулку – до́бра годи́на ва́бить (ма́нить, тя́гне) на про́гулку, на прохі́дку.
-ни́ть кого надеждой, обещаниями и т. п. – мани́ти, на́дити, (обманывать) дури́ти кого́ наді́єю, обіця́нками и т. п. [А Хмельни́цький собі́ ляхі́в ми́ром мани́в, а тим ча́сом на ве́сну нови́й похо́д обрахо́вував (Куліш). Вони́ його́ мани́ли вся́кими обіця́нками-цяця́нками (Грінч.)].
Ма́ненный
1) ма́нений;
2) ма́нений, ва́блений, на́джений.

Маня́щий, прлг. – (з)вабли́вий, вабни́й, зва́бний, прина́дний. [Мо́вчки погляда́ла на Грицька́, бли́скаючи на йо́го свої́ми смі́ливими звабли́вими очи́ма (Грінч.). Тремтя́ть, летя́ть вабли́ві зву́ки (Чупр.). Малюва́в їм прина́дні карти́ни їх майбу́тнього життя́ (М. Грінч.)].
Маня́ще – (в)вабли́во, зва́бно, прина́дно. [Усміха́ється звабли́во. Бу́лка так прина́дно всміха́лась (Коцюб.)].
I. Нава́живать и Наважда́ть, нава́дить
1)
что на кого, см. Наве́тничать;
2)
кого на что – зна́джувати, зна́дити, звабля́ти, зва́бити кого́ на що.
Нава́женный – зна́джений, зва́блений.
Ниско́лько, нрч.
1) ніскі́льки. [«Скі́льки заплати́в за чо́боти?» – «А тобі́ що? – ніскі́льки!» (Брацл.)];
2) (
ничуть) (а)ні́ тро́хи, (а)ні тро́[і́]шки, і тро́хи, ані скі́лечки, (фам.) ані ги́ч, (совсем не) зо́всі́м не, (отнюдь) аж нія́к, (диал.) аж ні́куди, (вовсе нет) зо́всі́м ні, (никак) нічо́го, аніні́. [Не справди́лись ані тро́хи ті наді́ї (Доман.). Тобі́ смі́шки, а мені́ ні трі́шки (Приказка). Мені́ зо́всім не жаль його́ (Сл. Ум.). Ні в мо́ві, ні в пово́дженні він аж нія́к не зміни́вся до не́ї (В. Підмог.). Всі ці за́ходи аж нія́к не помо́жуть (Пр. Правда). «А сам він чи ві́рить тому́?» – «Аж ні́куди!» (Звин.). Це йому́ нічо́го не пошко́дить (Київщ.). А диви́сь: сама́ маши́на аніні́ не зва́бить о́чі (Крим.)].
Это меня -ко не касается – це мене́ ані тро́хи (і тро́хи, ані тро́шки, зо́всі́м) не обхо́дить.
-ко не отличается от чего – ані тро́хи не відрізня́ється від чо́го.
Я -ко не хочу оскорбить вас – я (а)ні (і) тро́хи не хо́чу обра́зити вас. «Вы ошибаетесь!» – «-ко!» – «Ви помиля́єтесь!» – «Ані тро́хи (Ані тро́шки, Зо́всім ні, Аж нія́к)!»
Обольсти́тельностьзвабли́вість, зна́дність, чарівли́вість (-ости).
Обольсти́тельный
1) (з)вабли́вий, знадни́й, чарівни́й, чарівли́вий;
2) (
обманчивый, мнимый) ома́нний.
Обольсти́тельнозвабли́во, вабли́во, зна́дно.
Обольща́ть, обольсти́ть
1) (
обманывать лестью) уле́щувати, улеща́ти, лести́ти, улести́ти, обле́щувати, обле́стити кого́ чим, слова́ми масти́ти. См. Облеща́ть. [Лести́в моє́ се́рце найкра́щими реча́ми (Куліш). Як ста́ли говори́ти, слова́ми масти́ти, – му́сів-же я з коня́ вста́ти, горі́лки купи́ти].
-ща́ть ласковыми словами – голу́бити слова́ми, реча́ми ласка́вими;
2) (
заманывать, соблазнять), зва́блювати, ва́бити, зва́бити, зна́джувати, зна́дити, спокуша́ти, спокуси́ти, мани́ти, змани́ти, підма́нювати, підмани́ти, ома́нювати, омани́ти, підхо́дити, підійти́, зво́дити, зве́сти кого́. [Зва́бив (спокуси́в) він мене́ грі́шми вели́кими. Зна́джує бага́тством та життя́м у розко́шах. Мани́в наді́ями. Ома́нює люде́й нездійсне́нними мрі́ями. Підійшо́в мене́ слова́ми лести́вими. Чорт не спить, а люде́й зво́дить].
-ща́ть, -сти́ть девушку – зво́дити, зве́сти́, підма́нювати, підмани́ти ді́вчину; (переносно) зави́ти, покри́ти ді́вчину; (вообще женщину) спокуша́ти, спокуси́ти; призво́дити, призве́сти́ до гріха́ з ким.
Обольщё́нный
1) у[об]ле́щений;
2) зва́блений, зна́джений, споку́шений, зма́нений, підма́нений, ома́нений, зве́дений.

-ная девушка – зведени́ця, по́критка.
Быть -ной кем – покри́тися з ким.
Обольще́ние
1) улеща́ння, обле́щування, зва́блювання, зна́джування.

-ние девушки – зво́діння (оконч. зведе́ння) ді́вчини;
2) зва́ба, прина́да, ома́на. [Прина́да бага́тства. Не тре́ба ілю́зій, не тре́ба ома́ни (Коцюб.)].
Пленя́ться, плени́ться – полони́тися, заполо́нюватися, заполони́тися, звабля́тися, зва́битися, зчаро́вуватися, зчарува́тися, бу́ти (за)поло́неним и т. д. від ко́го и чим.
Побряку́шка – брязкоте́[а́]льце, бря́зкало, бря́зкальце, брязкі́тка. [Цяцька́ми та брязкоте́льцями в наш практи́чний вік ніко́го не зва́биш].
Преле́стность – (обаятельность) прина́дність, прива́бність, прива́бливість, (з)ва́бли́вість, зва́бність, знадли́вість (-ости); (пригожесть) вродли́вість (-ости).
Преле́стный
1) (
обаятельный, прельщающей) прина́дний, прива́бний, прива́бливий, пова́бний, звабли́вий, вабни́й, знадни́й, знадли́вий, (пленительный) чарівни́й, чарівли́вий. [А се мо́ре лазуро́ве; се життя́ земно́го о́браз я́сний, ти́хий та прина́дний. (Франко). Прива́блива жі́нка (Коцюб.). Дівча́ чарівне́];
2) (
чудный, отличный) чудо́вий, га́рний, ло́вкий (ум. ло́вке́нький, ло́венький); см. Чу́дный. [Чудо́ва кни́жка. Чудо́ва дити́на. Яка́ ловке́нька ша́почка];
3) (
пригожий) вродли́вий, га́рний, прекра́сний; срв. Прекра́сный.
Прельсти́тельный – прина́дний, прива́бний, вабли́вий, звабли́вий; срв. Привлека́тельный, Обольсти́тельный.
Прельща́ть, прельсти́ть кого чем или собою – ва́бити, зва́блювати и звабля́ти, зва́бити, пова́бити, на́дити, зна́джувати, зна́дити кого́ чим, собо́ю, мани́ти, прима́нювати, примани́ти, прилеща́ти, приле́стити, (привлекать) прива́блювати, прива́бити, прина́джувати, прина́дити кого́ чим, (соблазнять) спокуша́ти, спокуси́ти, зво́дити, зве́сти кого́ чим; (о мн.) позва́блювати, пова́бити, позна́джувати, поприва́блювати; позво́дити и т. д.; см. Привлека́ть, Обольща́ть. [О чарівни́це-приро́до! нащо ти мене́ ва́биш свої́м ча́ром? (Мирн.). Се ще бі́льше його́ зва́блювало, що воно́ заборо́нене (Грінч.). Зва́била оча́ми, то тя́жко відби́ти бича́ми. Ви зва́били ме́не ласка́вими слова́ми (Сам.)].
Меня -ет что-нибудь (перспектива чего-н.) – мене́ ва́бить що-не́будь, мені́ мане́ться чого́-небудь. [Невже́ таки́ вам сва́рки зо мно́ю мане́ться?].
-ща́ть обманчивыми обещаниями – ва́бити (мани́ти) кого́ облу́дними наді́ями, (опис.) ко́зи в зо́лоті пока́зувати кому́.
-ща́ть невероятными обещаниями – золоті́ го́ри обіця́ти кому́, обіця́ти на оси́ці кисли́ці, а на вербі́ гру́ші.
Прельщё́нныйзва́блений, прива́блений, зна́джений чим.
Прельща́ться, прельсти́ться – (стр. з.) ва́битися, зва́блюватися, зва́битися чим; (возв. з.) ва́битися, зва́блюватися, зва́битися ким, чим, пова́битися на ко́го, на що, на́дитися, зна́джуватись, зна́дитися на ко́го, на що, ква́питися, поква́питися на ко́го, на що, зале́ститися; срв. Обольща́ться, Пленя́ться. [Ва́битися земни́ми наді́ями (Грінч.). У мі́сті я бува́в – на́дився там на буди́нки кам’яні́ (М. Вовч.). Зале́стився, що ду́же хоро́ша].
Он -ти́лся ею, блеском света – він зва́бився не́ю (пова́бився, пона́дився на не́ї), пишно́тою сві́ту.
Прельще́ние
1) (
действ.) ва́блення, зва́блювання, прива́блювання, зна́джування кого́ чим; оконч. зва́блення, зна́дження кого́ чим;
2) зва́ба, прина́да, (
соблазн, искушение) споку́са.
Привлека́тельный – прина́дний, прива́бний, прина́дливий, прива́бливий, вабли́вий, пова́бний, вабни́й, знадли́вий, зна́дни́й для ко́го, кому́, (заманчивый) зала́сний кому́. [Прина́дна жі́нка. Прина́дна краса́. У́сміх прина́дний (Г. Барв.). Прива́бливе обли́ччя. Чо́рне мо́ре, неося́жне, широ́ке, невимо́вно прина́дливе (Кониськ.). Для те́бе прива́бного нема́ нічо́го там (Л. Укр.). Коза́к та во́ля – зала́сна до́ля (Ном.)].
-тельная наружность – прина́дне обли́ччя.
-льно – прина́дно, прива́бно, прива́бливо, вабли́во, звабли́во, ва́бно, знадли́во, зала́сно. [Життя́, опи́сане так прива́бно в книжка́х (Л. Укр.). Знадли́во всміха́ється (Л. Укр.)].
Привлека́ть, привле́чь
1)
см. Привола́кивать, Прита́скивать, Притя́гивать.
-влека́ть к себе – притя́г(ув)а́ти, пригорта́ти до се́бе. [Він узя́в її́ за ру́ку і пригорну́в до се́бе];
2) (
притягивать нравственно) притя́гувати и притяга́ти, притяг(ну́)ти́, затя́гувати, затягти́ кого́ до чо́го, (манить, влечь) ва́бити, пова́бити, прива́блювати (и редко привабля́ти), прива́бити, зва́блювати и звабля́ти, зва́бити, на́дити, з[по]на́дити, прина́джувати, прина́дити, прима́нювати, примани́ти, (склонять) прихиля́ти, хили́ти, прихили́ти, приверта́ти, приверну́ти кого́ чим до ко́го, (присоединять к какому-л. обществу, делу, работе и т. п.) приє́днувати, приєдна́ти, залуча́ти, залучи́ти, пригорта́ти, пригорну́ти, приверта́ти, приверну́ти кого́ до чо́го (до товари́ства, до спра́ви, до пра́ці (до робо́ти) і т. п.), (призывать) заклика́ти, закли́кати, приклика́ти, прикли́кати кого́ до чо́го, (о мн.) попритя́гувати, поприва́блювати, нава́бити (неок. нава́блювати), поприна́джувати, поприхиля́ти, поприверта́ти, поприє́днувати, позалуча́ти кого́; срв. Мани́ть, Влечь. [Смі́ливість та весе́лість Ломаче́вського більш од усьо́го притя́гувала до йо́го Оле́сю (Неч.-Лев.). Метка́ і жва́ва, вона́ так і ва́била до се́бе (Мирн.). Се ще бі́льш його́ зва́блювало, що воно́ заборо́нене. Не здола́є вже прина́джувати красо́ю (Самійл.). Істо́рія Украї́ни зо́всім ма́ло прива́блює до се́бе на́ших письме́нників (Єфр.). Щось на́дить до йо́го усі́х. Нам пощасти́ло прива́бити до гу́рту двох доро́слих учени́ць (Грінч.). Його́ до робо́ти не приве́рнеш (Звин.). Приверну́ла вона́ його́ свої́ми очи́ма (Грінч.)].
-кать к себе внимание – притяга́ти (приверта́ти, прихиля́ти) до (на) се́бе чию́сь ува́гу, ки́датися, спада́ти на ува́гу кому́сь.
Дело это -кло́ к себе общее внимание – спра́ва ця приверну́ла до се́бе (на се́бе) зага́льну ува́гу.
-ка́ть, -вле́чь к себе взгляд(ы), взор(ы) – бра́ти (убира́ти) о́чі на (в) се́бе, приверта́ти, приверну́ти о́чі до се́бе, ва́бити по́гляди. [Та й соро́чка-ж: аж на се́бе о́чі бере́. Найбі́льше приверну́ла до се́бе о́чі сама́ Ната́лка (Грінч.). Усі́м бра́ла о́чі красо́ю (Куліш)].
-вле́чь на свою сторону – приєдна́ти, прихили́ти, пригорну́ти кого́ до се́бе. [На́ша організа́ція зумі́ла пригорну́ти до се́бе все село́ (Грінч.)].
-вле́чь на свою сторону угощением – примогори́чити кого́.
-влекать, -влечь к участию (пригласить) – присоглаша́ти, присогласи́ти кого́. [Він са́мий пе́рвий, та ще двох присогласи́в (Мнж.)].
Насильно -вле́чь кого к чему-н. – силомі́ць притягти́, залига́ти кого́ до чо́го.
-влекать, -влечь к работе – притя́гувати, -гну́ти, залуча́ти, залучи́ти кого́ до пра́ці.
-влека́ть, -вле́чь кого-н. к (судебной) ответственности, к суду – притяга́ти, притягти́, тягну́ти, потягти́, кли́кати, покли́кати кого́ до пра́ва, до відповіда́льности; притяга́ти, притягти́, кли́кати, покли́кати до су́ду, на (в) суд, ста́вити, поста́вити на суд кого́, позива́ти, запізва́ти кого́.
-влека́ть, -вле́чь к делу об убийстве кого – притяга́ти, притягти́ (кого́) до спра́ви про вби́вство кого́.
Привлека́емый – при[за]тя́гуваний, прива́блюваний, прина́джуваний; приє́днуваний, залу́чуваний, при[за,по]кли́куваний.
Привлечё́нный – притя́гнутий, затя́гнутий, прива́блений, зва́блений, прина́джений, зна́джений, приє́днаний, залу́чений, приве́рнутий до чо́го.
-ный к (судебной) ответственности к суду – потя́гнутий, покли́каний до пра́ва, до відповіда́льности, на (в) суд, запі́званий.
-чё́нный к делу – притя́гнутий до спра́ви яко́ї.
Приза́ривать, приза́рить кого к чему (прельщать) – прива́блювати, прива́бити, причаро́вувати, причарува́ти кого́ до ко́го, до чо́го; срв. Пристраща́ть.
-ться чемзва́блюватися, зва́битися чим, (к чему) прилюбля́тися, прилюби́тися до чо́го; срв. Прильща́ться, Пристраща́ться (к чему), За́риться.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Грудастый – грудистий, грудастий, груднистий, грудатий, персистий; (с большими сосцами) цицькатий, цицястий; (о корове) дійкатий.
[Мати її, Ярина Федорівна, належала до того класичного типу українських бублешниць, що їх, мабуть, ще ніхто в світі не перекричав. Батько Варин, Трохим Климентович, був, навпаки, тихенький п’яничка (за спеціальність узяв собі — носити жінчині бублики на базар) і, можна сказати, доти не виділявся з кола богодухівських мешканців, аж поки вияснилося, що він, четвертий супруг Ярини Федорівни, зовсім не думає вмирати, як це зробили його три нещасливі попередники, цебто аж поки всі побачили, що він, цілком задовольнивши ненажерливі бажання своєї грудастої й широкозадої дружини, примусив її завагітніти й народити бистрооку дівчинку (М.Хвильовий). — Пошукати б тут яку-небудь персисту молодичку… нагодувати б дитину! (О.Ільченко). Херсонщина цицьката кавунами, від спраги змучена, від спеки шкарубка (Раїса Харитонова). Він кілька разів намагався обігнути похоронну процесію, але якась тріскотлива дамочка — блондинка, з вицвілими очима, коротконога й цицьката — не давала йому спокою, усе намагаючись дізнатися, де б то вона його бачила (О.Ульяненко). Ти непробудно спиш, і нам, сліпа й окаста, Не допитатися обіймами свого. Ти горнешся до нас, щоб ми тебе, грудаста, Гойдали, о тяжка і зваблива Жаго (Всеволод Ткаченко, перекл. А.Рембо)].
Обговорення статті
Доминирующий – панівний, домінантний, переважний, головний, основний:
доминирующая идея – головна (основна) ідея;
доминирующее положение – панівне (домінантне) становище;
доминирующий ген – домінантний ген.
[Урядове втручання… у внутрішні закони мови було радянським винаходом і новиною. Ні поляки, ні румуни, ні чехи до цього не вдавалися, як не вдавалася царська адміністрація дореволюційної Росії. Вони всі обмежувалися на заходах зовнішнього тиску: забороняли вживати української мови прилюдно, цілковито або частково; накидали державну мову через освітню систему; зваблювали українців своєю культурою й можливістю кар’єри; переселяли їх на неукраїнські території, а українські землі заселяли членами панівної нації тощо. Поруч цих ”клясичних” метод радянська система встановлює контроль над структурою української мови: забороняє певні слова, синтаксичні конструкції, граматичні форми, правописні й ортоепічні правила, а натомість пропагує інші, ближчі до російських або й живцем перенесені з російської мови… (Ю.Шевельов)].
Обговорення статті
Зря, зазря
1) (
наугад) навмання́, навмани́, навмана́, навманці́, наосліп, (диал.) зря, здря;
2) (
напрасно) ма́рно, ма́рне, да́рма, да́рмо, надаре́мно, надаре́мне, ду́рно, по-пусто́му, пу́сто-ду́рно, назря́, здря;
3) (
опрометчиво) необа́чно, неогля́дно, дарма, даремне, нада́рмо, марно, дурно, по-дурному:
говорить зря – говорити дарма; без діла говорити;
зачем зря говорить – наві́що (на́що, чого́) по-пустому говорити;
зря потерять время – марно (марне, дарма, даремно, даремне, дурно) згаяти (витратити, змарнувати, промарнувати) час;
зря тратить деньги – даремне (марно, дурно, по-дурному) тратити (витрачати) гроші; марнотратити (розтринькувати) гроші;
куда зря – куди попало (куди луча, куди очі); навмання;
не зря – не дарма, не даремно, не марно, не дурно;
ну, это уж зря! – ну, це вже за́йве!;
почём зря – ні за що; даремно; як попало; (вовсю) щосили, щодуху.
[Пішо́в собі́ куди́сь здря (Март.). Нам обом треба було обійнятися в цій кімнаті, начхавши на всі великі думки в незвіданій далечі, як і на всіх людей, що, звабившись ними, змарнували свої літа, на всіх шанованих і фанатичних дурнів, які прагли ощасливити світ маніакальними ідеями, на всіх, хто пригнічував нас власною жертовністю, на заклик того недосяжного й претензійного життя (Олесь Кульчинський, перекл. О.Памука)].
Обговорення статті
Кнут – баті́г (-тога́), (собир.) баті́жжя, пу́га, (плеть) нага́й (-гая́), нага́йка, малаха́й (-хая́), малаха́йка, (бич) бич, (арапник) гара́пник, канчу́к (-ка́), кантура́, (хлыст) карба́ч (-ча́), карбу́н (-на́); (длинный бич) бату́га, батю́га, бату́ра, батурме́н (-на), файда́, канчабу́ра, (длинный пастуший) байбара́; (опис.) поганя́йло, ляка́чка, джиґу́ха:
бить, стегать, отстегать кнутом кого – би́ти батого́м, батожи́ти, ви́батожити кого́, да́ти канчукі́в кому́; (наказывая) кара́ти, покара́ти батога́ми (канчука́ми) кого́;
вытянуть кнуто́м кого – потягти́ (змі́ряти) кого́ батого́м;
конец кнута́ – швига́р (-ря́), (приделываемый для хлопанья) лу́скавка, пу́калка, трепа́чка, тріпачка;
кнуты́ вьёт да собак бьёт – ба́йдики (ба́йди, баглаї́) б’є; байдику́є; соба́к б’є;
на кнуте́ далеко не уедешь – на батозі́ дале́ко не заї́деш; батого́м бага́то не в’ї́деш;
политика кнута и пряника – політика бича й калача;
щёлкать кнутом – ляскати (цьвохкати) батогом.
[Ремі́нний баті́г ля́снув серед Гнідко́вої спи́ни (П.Мирний). Він ба́чив уже́ ва́лку сане́й з коло́дами, зі́гнуті спи́ни, пі́дняті пу́ги (М.Коцюбинський). Звабиш калачем, не відженеш і бичем (Пр.). Милого друга мила й пуга (Пр.)  Часто служив він службу Божу і в церкві; стоїть, було, коло вівтаря і як бачить, що миряни на нього дивляться, так уже муки Спасителеві оплакує, що сумно, — а сльози точити так йому було, як іншому батогом ляснути (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Якщо виховувати дітей бичем і калачем, то вони виростуть в синяках і тлусті].
Обговорення статті
Львица – левиця, (реже) левиха:
светская львица – світська левиця.
[Розпусна холодна зваба й спокійна загадковість цього істеричного створіння бентежили багатьох, породжуючи хвилювання й бурхливі пристрасті. Вона була відома всьому Парижу як найекстравагантніша і до того ж найдотепніша світська левиця із справжнього товариства, хоча ніхто достеменно не знав, хто вона така і що собою являє. Вона скоряла чоловіків своєю невідпорною могутністю (О.Косач-Кривинюк, перекл. Ґ. де Мопасана)].
Обговорення статті
Мастурбатор – мастурбатор.
[Наші батьки гадали, що ми розбестимо один одного й станемо тим, чого вони найбільше боялися: невиправними мастурбаторами, збоченими гомосексуалістами, пропащими розпускниками. Вони боялися за нас і замість нас: близької підліткової дружби, хижого поводження незнайомців у потягах, зваби неправильної дівчини. Як же далеко їхні острахи випереджали наш досвід (В.Кузнецова, перекл. Д.Барнза)].
Обговорення статті
Охмурять, охмурить, прост.зваблювати, звабити, знаджувати, знадити, спокушати, спокусити:
охмурять девушкузваблювати дівчину. Обговорення статті
Посинение, посиненье – посиніння, зсиніння:
до посинения – до посиніння, (ещё, перен.) до опупіння.
[А ще у відкрите віконце, окрім голосів і звабливих згуків, вливався київський дух, від якого в грудях у молодого князя щось мовби аж надривалося, хотілося йому чогось незбагненного, і від тої дикої незбагненності находив на нього приступ шалу, і Ярослав кричав до хрипу, до посиніння, бив кулаками свого пестуна Будня, гатив йому в випуклі груди, аж гуло, задихався від люті на все живе, здорове, не скалічене (П.Загребельний). …битиму словом до посиніння, поки нарешті не втямиш, затям: ти не в державі живеш, а в країні, правда, це важко назвати життям (Сусана Барабанова)].
Обговорення статті
Привлекательный – прина́дний, прива́бний, прина́дливий, прива́бливий, вабли́вий, зва́бливий, пова́бний, вабни́й, знадли́вий, зна́дни́й для ко́го, кому́, (заманчивый) зала́сний кому́:
привлекательная наружность – прина́дне (привабливе) обли́ччя;
чертовски привлекательный – збіса привабний.
[Прина́дна жі́нка. Прина́дна краса́. У́сміх прина́дний (Г.Барвінок). Прива́бливе обли́ччя. Чо́рне мо́ре, неося́жне, широ́ке, невимо́вно прина́дливе (О.Кониський). Для те́бе прива́бного нема́ нічо́го там (Л.Українка). Коза́к та во́ля – зала́сна до́ля (Номис). Перед очима — зелена керсетка, червона спідниця, знадний з усмішкою погляд (Панас Мирний). Стара замовкла, немов поглинули її принадні думи, мов зачарували знадливі образи (Марко Вовчок). Всі рухи його, важкуваті звичайно, ставали у танці легкими й повабними (М.Коцюбинський). Яким величним, блискучим, повабним здалось метеликові те світло! (Л.Українка). Не так же дивувались люди на невольників утеклих і на маврів-бранців (до них давно вже звикли бережани), як на Зораїдину пишну вроду: вона в ту хвилину була особливо гарна, вся аж сяяла з радості, що скінчилась нелегка дорога, що вона прибула безпечне в християнську землю; на личку їй грав такий знадливий рум’янець, що я міг би присягнути (не думаю, щоб захоплення мене осліпило): другої такої чудовної істоти немає на цілім світі, принаймні я ніде не бачив (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Дівчина відслонилася, і всі побачили чудове личко: Доротеї вона здалась кращою за Люсінду, а Люсінді кращою за Доротею, інші вважали, що мавританка може рівнятися повабною вродою з цими двома красунями, а дехто думав навіть, що вона їх переважила (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].
Обговорення статті
Природа
1) приро́да, (
диал.) нату́ра;
2) (
врождённые свойства, наклонности) нату́ра, приро́да, (естество) єство́; (сущность) істо́та (уст. сто́та); (характер) вда́ча;
3) (
рождение, род) рід (р. ро́ду), зро́да (-ди):
гони природу в дверь, она влетит в окно – заступи природу дверима, то вона тобі вікном (Пр.); крий, ховай погане, а воно ж таки гляне (Пр.);
дикая природа – дика природа;
дитя природы (книжн. устар., также шутл.) – дитя (дитина) природи;
женская природа скажется – жіно́ча нату́ра (істо́та, вда́ча) себе́ ви́явить;
живая природа – жива́ приро́да, животві́р;
закон природы – зако́н приро́ди;
игра природы – гра (примхи, іноді згруб. вибрики) природи;
мёртвая природа (натура) – мертва (нежива) природа (натура);
на лоне природы – на лоні природи; на вільному повітрі;
отдать долг природе – віддати належне природі;
он от природы глух – він зро́ду глухи́й;
он по природе (по происхождению) француз – він ро́дом (з ро́ду) францу́з, він приро́дній францу́з;
от природы – зро́ду, від зро́ди, зроду-віку, з природи;
от природы способный к чему – уро́дливий до чо́го (що роби́ти);
ошибка природы – помилка природи;
по природе – з природи (натури); природою (вдачею, натурою);
привычка вторая природа – зви́чка — дру́га нату́ра;
природа вещей – приро́да, (єство́, істо́та) рече́й;
природа растений, животных – приро́да росли́н, тва́рин;
природа человека – приро́да (нату́ра, єство́, вда́ча) люди́ни;
это в природе вещей – це природна (звичайна, світова) річ.
[Пташки́ заспіва́ли, комашня́ заметуши́лася, ліс загомоні́в, приро́да знов віджила́ (М.Коцюбинський). Усміха́лась весня́ним приві́том нату́ри краса́ (Л.Українка). Вона́ з приро́ди че́сна (П.Куліш). Епікуре́єць з нату́ри (Б.Грінченко). Приро́ду тя́жко одміни́ти (Номис). Натура вовка тягне до лісу, а музиканта до корчми (Пр.). Па́нської сто́ти не переро́биш (Приказка). Але якось, вернувшись пізно додому, схвильований і збуджений, мусив собі признатись, що ходить дивитись на жінок. Він розумів тепер, що тільки на них спинялись його очі, на сміючих обличчях їхніх, на звабливих ногах і теплих убраннях, що ховали тіло, яке до болю відчував; що тільки на них дивився він з жагучим захватом, немов кожна мала окрему, тільки їй властиву таємницю, окремий, для нього ніби виплеканий сад кохання та пристрасті, і з кожної віяло на нього сласним випаром її жіночого єства, що п’янив його і підносив (В.Підмогильний). Та мул той, на жаль, був найманий, а це все одно, що сказати — лихий на вдачу: коли цилюрник хотів сісти йому на крижі, він так вихонув задом, так бриконув ногами (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вашу природу, свічада, в цім світі досі ніхто списати не вмів. Ви наче діри гучливі в ситі заполонили перерви часів (В.Стус, перекл. Р.М.Рільке). Жити щасливо і жити згідно з природою — одне і теж. (Сенека). 1. – Чи можуть товаришувати хлопчик і дівчинка? – Можуть, але з часом природа візьме своє. 2. Дедалі менше хочеться виїжджати на природу: приїздиш — а там на неї вже наїхали її ж помилки. 3. — Ви з природи така красива, чи довелось доплачувати? 4. Добре, коли ти відпочив на природі. Гірше, коли природа відпочила на тобі].
Обговорення статті
Смотреть
1) дивитися, глядіти, придивлятися, зосереджувати увагу, спостерігати;
2) розцінювати (розглядати) що, вважати;
3) (
присматривать за кем) гляді́ти, догляда́ти, пильнува́ти:
вдоволь насмотреться – напасти очі, удосталь надивитися;
косо смотреть – кривим оком поглядати;
он смотрит на это как на нарушение закона – він вважає це порушенням (за порушення) закону, він дивиться на це як на порушення закону;
на это нечего смотреть – на це нема чого вважати;
не смотря в сторону – не дивлячись вбік;
не смотря на… – не дивлячись на…;
сердито смотреть на кого, на что – сердито дивитися на кого, на що; (фиг.) бісом дивитися на кого, на що; дивитися, як чорт на попа;
смотреть букой – вовком дивиться;
смотреть в оба – взяти очі в руки; пильнувати; бути на осторозі; матися на обережності;
смотреть на кого-что как на что – вважати кого-що ким-чим (яким, за кого-що, за якого); дивитися на кого-що як на що;
смотреть за кем, за чем – доглядати кого, що;
смотреть оторопело – оторопіло (виторопнем) дивитися;
смотреть растерянно – поглядати збентежено; дивитись спантеличено;
смотреть резко – прикро дивитись, поглядати;
смотри – гляди-но;
смотрите-ка – диви пак; дивись лишень;
смотрит, как на диковинку – дивиться, як на чудасію; дивиться, як на білу ворону;
смотря где, когда, кого, кому – як де, як коли, як кого, як кому;
смотря какой человек – як яка людина; як до людини; (про чоловіка ще) як який чоловік; як до чоловіка;
смотря по – як до; вважаючи на; з огляду на;
смотря по обстоятельствам – як до обставин; вважаючи (зважаючи) на обставини; залежно від обставин, з огляду на обставини;
смотря по чему – залежно від чого, зважаючи на що, з огляду на що;
того и смотри – так і сподівайся (так і жди); так і стережися; залежно від обставин.
[Але якось, вернувшись пізно додому, схвильований і збуджений, мусив собі признатись, що ходить дивитись на жінок. Він розумів тепер, що тільки на них спинялись його очі, на сміючих обличчях їхніх, на звабливих ногах і теплих убраннях, що ховали тіло, яке до болю відчував; що тільки на них дивився він з жагучим захватом, немов кожна мала окрему, тільки їй властиву таємницю, окремий, для нього ніби виплеканий сад кохання та пристрасті, і з кожної віяло на нього сласним випаром її жіночого єства, що п’янив його і підносив (В.Підмогильний). Можновладці, певна річ, узяли очі в руки й посилили охорону (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Стола поставили тут же надворі, коло воріт, і господар приніс Дон Кіхотові порцію тріски; риба була зле вимочена і ще гірше зготована, а хліб до неї чорніший і цвіліший за рицареву збрую. Ото була сміхота дивитись, як він вечеряє! На голові йому шолом, забороло підняте, а до рота сам рукою не дістане - мусив хтось інший їжу в рота класти (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Якщо дивишся на світ прищурившись, легше приховати сльози (С.Є.Лєц)].
Обговорення статті
Соблазнение – спокушання, спокушування, зваблення, зваблювання, знадження, знаджування, принадження, принаджування. Обговорення статті
Увлекающийся – що (який) тягнеться, захоплюється, утягується, залучається, вабиться, принаджується, поривається, зваблюється, спокушається; (склонный увлекаться) захо́пливий; (страстный) пристрасний, (азартный) азартний; (влюбчивый) залю́бливий:
сильно увлекающийся чем – сильно захоплюється чим, залюблений (закоханий) у чому, прилю́блений до чо́го;
увлекающийся кем – захоплений ким; закоханий в кому (в кого). Обговорення статті
Украина – Україна, (ещё) Вкраїна, (ещё, ист.) Русь:
представитель Восточной (Западной) Украины – східняк, (західняк, (диал.) западенець);
человек ненавидящий (причиняющий зло) Украине (украинцам) – україножер;
человек ненавидящий Украину (украинцев) – україноненависник.
[Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна (М.Грушевський). Ще не вмерла Україна, Але може вмерти: Ви самі її, ледачі, Ведете до смерті! (Б.Грінченко). Моя кохана Мамо, для мене довго-довго було своєрідною загадкою, як це можливо, щоб упродовж століть український нарід, цей убогий сільський люд, наражений на безнастанні напади турків чи татар, на фізичне і моральне нищення чужих мовою і вірою окупантів, наражений на страшні наслідки частих воєн, без керми і вітрил зміг зберегти свою, йому тільки притаманну духовність, виявом якої є український іконопис, українське мистецтво, своїх мистців-артистів, свої цілі школи іконописців, про які Європа нічого не знала й про які досі не знає і ще довго не хотітиме знати, хоч буде примушена обставинами пізнати Україну (А.Шептицький). Даремно отаман загону, вродливий і кремезний осавул Дудник, переконував їх озброїтись і сполучитися з ними, щоб укупі боронити інтереси «нашої рідної Вкраїни». Селяни згоджувалися, що боронити Україну треба, але озброїтись не хотіли і в село не пустили (В.Підмогильний). Так. Україну любити важко. Країна войовничо недолугих людей, з яких маніпуляційні технології зробили більше, ніж було задумано, країна принизливих злиднів і гіркої зневаги до тих небагатьох, хто, силою якихось ірраціональних обставин, найбільше відданий їй… І те, що Україна існує як незбагненна цінність бодай для певної кількості українців, є однією з тендітних запорук, що в глобальному просторі симулякрів та імітацій зберігаються непідробні людські почуття (Є.Кононенко). Я дивлюся на стіни не білі вони я дивлюся в криниці безводі вони я кричу тільки вітер шматує слова ті слова мов згоріла трава спопеліла вина і провина це не та Україна (В.Цибулько). Сталінський проект соціально-генетичної інженерії міг виявитися доволі успішним — у тому сенсі, що Україна сьогодні не надто би відрізнялася від Білорусі, Донбасу, Криму чи Придністров’я, тобто була би подібним заповідником гомо совєтікуса, без усяких там залишкових «буржуазних націоналістів» — «национально озабоченных» аборигенів, зациклених на своїй мовно-культурній самобутності та ірраціонально ворожих історичному поступові, втіленому в мовно-культурному та політичному зросійщенні. Сталін, однак, зробив стратегічну помилку, включивши Західну Україну (та Прибалтійські держави) до своєї імперії (М.Рябчук). В шинку шинкарка Напої носить І ллє горілки І ллє вина, Не пийте, діти! Вкраїна просить. — Не пийте, діти… Я в вас одна… (Пісня). Ми на Вкраїні хворі Україною На Україні — в пошуках її (М.Вінграновський). Як романтично пахне ковбаса! І помідори густо зашарíлись. А у пляшчи́ні — чиста, мов сльоза, Горілочка домашня причаїлась. І сало ніжним зваблює тільцем, І хліб наставив загорілу спину… Якщо ти млієш, бачачи ОЦЕ, Чому ж ти, гад, не любиш Україну?! (Олександр Бойчук). Ми з України — ні — нікуди не йдемо. Лишаємось. І все. А я́к — це ще не знаю (П.Вольвач). «Цікаво, — намагався зібрати докупи розгублені думки я, — квитки наші, а місце її. Щось тут не сходиться». Жіночка тим часом продовжувала обурюватися, мовляв, правду їй казали друзі перед поїздкою, що всі ті западенці страшно хитрі й підступні, і снігу в них серед зими не допросишся, і ще якісь варіації на тему душевної широти, останньої сорочки і дня побєди (Олександр Бойченко)].
Обговорення статті
Чарующий – чарівни́й, чарівки́й, чарівни́чий, чарівли́вий, (волшебный) обворо́жливий, чародійний, (пленительный) прина́дний, прива́бний, знадли́вий.
[Перед ними за Дніпром з’явилась чарівнича, невимовне чудова панорама Києва (І. Нечуй-Левицький). Як той пишний сон, що часом зоставляє в душі справдішнє почування, навіть після того, як людина прокинеться, той чарівничий рай манив його до себе якимись надзвичайно солодкими пахощами, надзвичайною гармонією музики, святих пісень, шуму кришталевих рік (І. Нечуй-Левицький). Тим і образ той, як мати її пестує, нахилившись до її, Марусиного, приголов’я, зберігся в дитячій душі такий звабливо-чарівничий (Б.Грінченко). Три роки вже тому, твій образ чарівливий, І усміх лагідний, і голос твій, і жест — В душі я записав, зворушений, щасливий… (М.Вороний). …чарівний аромат свіжовипитого пива… ].
Обговорення статті
Зевака – роззя́ва, роззявля́ка, ґава (ґава), витріщака, витрішколюб.
[Літаючи по дворах, Гава Шматок ковбаски добула; Хоч кажуть, що вона дурна роззява, А до крадіжки здатная була (Л.Глібов). «Що там?» — обізвався з двору чоловік. «Курча сорока взяла».«А хіба я не казав: роззява», — байдуже мовив дядько і знову зашаркав рубанком (Гр.Тютюнник). І хоч я не той роззявляка забудькуватий, яким і вовки без труднощів можуть полакомитись-повечеряти, і хоч не метушливий, мов чорт у болоті, а наслання якесь, а мана якась найшла на мене, змусила поминути Дармограїшине обійстя і, осідлавши моє згарячіле від солодкої тривоги тіло, погнала слідом за отим вогнем, що посувався попереду в звабливих жіночих строях (Є.Гуцало). — Не буду Вам переповідати таємниці Сходу, бо їх немає, якщо Ви, звісно, не з когорти витрішколюбів, котрих забавляють описи гарему Оттоманського султана (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Коли вони вийшли надвір, їх оточили витріщаки, що досі заглядали у вікна (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Юрба розійшлась, але Вільям і Вайолет лишилися на місці. Це були справжні представники племені роззяв. Люди, що покидають місце події із каретою «швидкої допомоги», не мають потрібних елементів, з яких складається справжня цікавість. Адже насолоду дає не сама страва, а той присмак, що лишається після неї в роті (М.Рябова, перекл. О.Генрі)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЛЕЧЬ ще на́дити, прина́джувати, (чарами) спокуша́ти, зва́блювати, порива́ти [влечь за собо́й поривати за собо́ю];
непреодоли́мо влечь тягну́ти як му́ху до ме́ду, тягну́ти як зло́дія вкра́сти;
влечь за собо́й (про наслідки) потяга́ти за собо́ю;
влечь магни́том к чему тягну́ти магне́том /тягну́ти магні́том/ на що /до чого/;
влеку́щий що тя́гне тощо, зда́тний потягти́, зви́клий /ста́вши/ прива́блювати, прикм. вабли́вий, зама́нливий, манли́вий, вабки́й;
влекущий за собо́й зда́тний спричини́ти, спричи́нник чого;
влекущийся = влачащийся;
ме́дленно влачащиеся дни дні як роки́;
влеко́мый ва́блений, прива́блюваний;
ПОВЛЕ́ЧЬ повлечь что ста́ти причи́ною чого;
повлёкший що спричини́в тощо, спричи́нник, ОКРЕМА УВАГА
ЗАВЛЕКА́ТЬ, завлека́ющий, що зама́нює тощо, зда́тний /ра́ди́й, гото́вий/ затягти́, зама́нювач, зва́бник, споку́сник, заохо́тник до зваб; прикм. звабли́вий, знадли́вий, споку́сливий, зама́нливий, магнети́чний, завлека́ющий сли́шком далеко́, зда́тний затягти́ задале́ко;
завлека́емый, затя́ганий, зама́нюваний, зва́блюваний, зна́джуваний, споку́шуваний, захо́плюваний;
ИСКУША́ТЬ ще зва́блювати, зна́джувати, образ. вво́дити у споку́су;
искуша́ющий що /мн. хто/ зва́блює тощо, споку́сник, зва́бник, переле́сник, фаміл. зві́дник, зводи́тель, уроч. спокуси́тель, прикм. споку́сливий, звабли́вий, зна́дний, швидки́й до зва́би;
искушающийся/искуша́емый споку́шуваний, зва́блюваний, зна́джуваний;
ЛЬСТИ́ТЬСЯ (на що) фаміл. клюва́ти;
льстя́щийся що /мн. хто/ ла́ситься тощо, споку́шуваний, зва́блюваний;
льстящийся наде́ждой = льстящий себя надеждой;
ПОЛЬСТИ́ТЬСЯ польсти́вшийся споку́шений, зва́блений, ОКРЕМА УВАГА
ОБОЛЬЩА́ТЬ, обольщать себя́ наде́ждой ще багаті́ти ду́мкою, колиса́ти /потіша́ти/ себе́ наді́єю /наді́ями/;
ОБОЛЬЩА́ТЬСЯ, обольщаться мечта́ми ще багаті́ти ду́мкою, колиса́ти себе́ мрі́ями;
обольщаться наде́ждой = обольща́ть себя́ надеждой, оказ. дури́тися надією;
обольща́ющий що /мн. хто/ спокуша́є тощо, зда́тний спокуси́ти, ста́вши /зви́клий, маста́к/ спокуша́ти, споку́сник, зва́бник, уроч. спокуси́тель, прикм. споку́сливий, звабли́вий, знадли́вий, зна́дний, забут. ома́нний, пор. пленяющий;
обольща́ющий себя́ наде́ждой гото́вий ті́шитися наді́єю;
обольща́ющийся/обольща́емый споку́шуваний, зва́блюваний, зна́джуваний, зво́джуваний, (надіями) поті́шуваний, заколи́суваний;
обольща́ющийся мечта́ми заколи́суваний мрі́ями.
ПРЕЛЬЩА́ТЬ образ. обіця́ти золоті́ го́ри;
прельща́ющий що /мн. хто/ спокуша́є тощо, ста́вши спокуша́ти, зда́тний спокуси́ти, споку́сник, зва́бник, прикм. прива́бливий, споку́сливий, зна́дливий, прина́дний, зва́бний, магнети́чний див. ще обольщающий;
прельща́ющийся/прельща́емый прива́блюваний, прина́джуваний, захо́плюваний, причаро́вуваний, споку́шуваний, зна́джуваний, зва́блюваний, підма́нюваний;
прельща́ющийся кем зако́хуваний у кого, зачаро́вуваний ким;
ПРИВЛЕКА́ТЬСЯ образ. бу́ти покли́каним;
привлека́лись к отве́ту кли́кано до відповіда́льности;
привлека́ющий що /мн. хто/ прива́блює тощо, зви́клий приваблювати, ра́ди́й прива́бити, прикм. прива́бливий, вабли́вий, споку́сливий, /зір/ магнети́чний, притяга́льний, залу́чувальний, запро́шувальний, прива́блювальний, прима́нювальний, прина́джувальний, заціка́влювальний, зва́блювальний, зна́джувальний, споку́шувальний, найприва́бливіший, для прива́блення, /про чари/ при́воротни́й, складн. приверни́- [привлекающая пу́блику рекла́ма приверни-пу́бліку-рекла́ма];
привлека́ющий внима́ние зда́тний приверну́ти ува́гу, в це́нтрі ува́ги;
привлека́ющий к отве́ту позива́ч;
привлека́ющий к суду́ зму́шений запозва́ти, позива́ч, запозива́ч;
привлека́ющий на свою́ сто́рону зда́тний прихили́ти на свій бік;
привлека́ющийся/привлека́емый притя́ганий, залу́чуваний, запро́шуваний, прива́блюваний, прима́нюваний, прина́джуваний, заціка́влюваний, зва́блюваний, зна́джуваний, споку́шуваний;
привлека́емый к рабо́те залу́чуваний до пра́ці;
привлека́емый к суду́ запози́ваний;
привлека́емая сторона́ пози́вана сторона́.
СКЛОНЯ́ТЬСЯ а чий бік) ще пристава́ти;
склоняться к мы́сли пристава́ти на ду́мку;
склоня́ющий що /мн. хто/ схиля́є тощо, зви́клий схиля́ти, ра́ди́й схили́ти, прикм. схи́лювальний, нахи́лювальний, приверта́льний, відмі́нювальний, стил. перероб. схиля́ючи;
склоня́ющий коле́ни стил. перероб. укляка́ючи;
склоня́ющий на любо́вь що зна́джує тощо;
склоня́ющий по всем падежа́м зви́клий повто́рювати на всі лади́;
склоняющийся/склоня́емый хи́лений, схи́люваний, нахи́люваний, приве́ртаний, відмі́нюваний, (погляд) поту́плюваний, (на гріх) зна́джуваний, зва́блюваний, (на всі лади) повто́рюваний;
склоня́ющийся гото́вий схили́тися, (на чий бік) (вже) зго́дний приста́ти, (вже) ма́йже наве́рнений, прикм. схи́льний, схи́листий, схи́льчивий;
склоня́ющийся к мы́сли гото́вий приста́ти на ду́мку;
СОБЛАЗНЯ́ТЬСЯ ще піддава́тися на споку́су;
соблазня́ющий що /мн. хто/ спокуша́є тощо, охо́чий спокуша́ти, зда́тний /гото́вий/ спокуси́ти, споку́сник, зва́бник, зві́дник, поет. переле́сник, прикм. споку́сливий, звабли́вий, прива́бливий, знадли́вий, зама́нливий;
соблазняющийся/соблазня́емый споку́шуваний, зва́блюваний, зна́джуваний, підма́нюваний, зво́джуваний;
соблазняющийся легки́й на споку́су;
СОБЛАЗНИ́ТЬСЯ ще пона́дитися /пова́дитися/ на що;
соблазни́вший, соблазни́вшийся ОКРЕМА УВАГА;
соблазниться споку́шений, зва́блений, зна́джений, підма́нутий.
СОВРАЩА́ТЬ зво́дити з пуття́;
совраща́ть с пути́ и́стинного збива́ти на манівці́;
совраща́ющий що /мн. хто/ зво́дить з пуття́ тощо, зда́тний спокуси́ти, за́йня́тий розбе́щуванням, споку́сник, зві́дник, розбе́щувач, уроч. спокуси́тель, прикм. розбе́щувальний, споку́шувальний, споку́сницький, зва́бницький;
совраща́ющий с пути́ и́стинного зда́тний зби́ти на манівці́;
совраща́ющийся/совраща́емый зво́джуваний з пуття́, споку́шуваний, розбе́щуваний;
УВЛЕКА́ТЬСЯ ще заганя́тися (задале́ко);
увлекаться чем ще коха́тися в чому [увлекаться кни́гами коха́тися у книжка́х], ма́ти уподо́бання до чого, евфем. „гріши́ти” чим, носи́тися з чим;
увлекаться нау́кой фраз. припада́ти до чого / до нау́ки/;
увлекаться чте́нием запо́єм чита́ти;
увлека́ющий 1. що /мн. хто/ порива́є тощо, ра́ди́й порива́ти, зда́тний затягну́ти, прикм. пориву́щий, 2. що захо́плює тощо, зда́тний захопи́ти, прикм. захо́пливий, прина́дливий, гостроціка́вий, гостросюже́тний, 3. що зва́блює тощо, схи́льний спокушати, зда́тний спокуси́ти, зва́бник, споку́сник, прикм. споку́сливий, знадли́вий, звабли́вий, пор. прельщающий;
увлекающийся/увлека́емый 1. затя́ганий, не́сений, ве́дений, пори́ваний, 2. захо́плюваний, прина́джуваний, 3. зва́блюваний, споку́шуваний;
увлекающийся 2. (хто) що /мн. хто/ захо́плюється, схи́льний захо́плюватися, захо́плений чим, зако́ханий у чому, прикм. при́страсний, аза́ртний, улю́бливий, забут. заго́нистий;
увлекающийся кем закоха́нець;
увлекающийся телеви́зором жарт. зателеві́зорений;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Завлекательныйзва́бливий, зна́дний, -а, -е; -нозва́бливо, зна́дливо.
Завлекать, завлечьзва́блювати, -люю, -люєш, зва́бити, -блю, -биш, зана́джувати, -джую, -джуєш, зна́дити, -джу́, -диш.
Обольстительныйзвабли́вий, чарівни́й, -а́, -е́; -нозвабли́во, чарі́вно.
Обольщать, обольстить
1) (
обманывать лестью) уле́щувати, -щую, -щуєш, улести́ти (улещу́, улести́ш);
2) (
соблазнять) спокуша́ти, -ша́ю, -ша́єш, спокуси́ти, -кушу́, -ку́сиш, зва́блювати, -блюю, -люєш, зва́бити, -блю, -биш.
Обольщение
1) (
действие) зва́блювання, зна́джування, -ння; (лестью) уле́щування, -ння;
2) (
предмет обольщения) прина́да, -ди, зва́ба, -би.
Прельститель – (искуситель) зва́бник, -ка, баламу́т, -та; -ницазва́бниця, -ці, баламу́тка.
Соблазн – споку́са, -си, зва́ба, -би.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Заманить
• Калачом не заманишь
(разг.) – калачем не заманиш (не принадиш, не звабиш, не спонадиш); (іноді) ніякою цяцькою не принадиш (не звабиш).
Изюминка
• Женщина с изюминкой
– принадна (зваблива) жінка.
• Человек с изюминкой
(разг.) – людина з живчиком (з перчиком).
Нахал
• Посади нахала у порога, а он под образа сам сядет
– ви тільки за дугу, а він уже й на возі. Пр. Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе. Пр. Свиню пусти під стіл, а вона лізе на стіл. Пр. Звабиш калачем — не відженеш і бичем. Пр.
Обольщать
• Обольщать, обольстить кого-либо своей красотой
– вабити (зваблювати), звабити (спокушати, спокусити) кого своєю вродою (красою).
• Обольщать себя мечтами, надеждами
– тішити себе мріями, надіями.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Зва́баприманка, обольщение.
Звабли́вийобольстительный, прелестный.
Зва́блювати, -люю, звабля́ти, -ля́ю, зва́бити, -блю, 3 л. мн. Зва́блятьприманывать, приманить, привлекать, привлечь, прельщать, прельстить.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

ІІ. Го, мѣст. Сокращенная форма вмѣсто його. Правоб. І калачем го не звабить. Ном. № 5097.
Зва́ба, -би, ж. Приманка, обольщеніе.
Зва́бити. См. Звабляти.
Звабли́вий, -а, -е. Обольстительный, прелестный.
Звабля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. зва́бити, -блю, -биш, гл. Приманивать, приманить, привлекать, привлечь, прельщать, прельстить. Не могла звабити калачем, а потім тяжко було відбити бичем. Ном. № 8771.

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Hieracium × paragogum Naegeli & Peterнечуйві́тер звабли́вий; нечуйвітер ухильний (Оп).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Завлека́тельный, но = знадни́й, знадли́вий, звабли́вий, во, прина́дний, зала́сний, но, прива́бний, но. — Печуть мене, ріжуть знадні твої очі. Стар. — Нїколи ще зоря любови не сяла для нього так чудово, так принадно. Фр. — Козак та воля — заласна доля. н. пр.
Завлека́ть, завле́чь = 1. д. Завола́кивать. 2. ва́бити, на́дити, прина́жувати, мани́ти, прима́нювати, залуча́ти, зва́бити, зна́дити, прина́дити, примани́ти, залучи́ти. С. З. Л.
Зама́нчивость = знадли́вість, звабли́вість.
Зама́нчивый, во = знадни́й, знадли́вий, звабли́вий (С. Л.), прина́дний, маня́чий. — Печуть мене, ріжуть знадні твої очі. Р. Н. Стар.
Обольсти́тельный, но = звабли́вий, во, вабли́вий, во, прива́бний, прина́дний, но. — Усе так звабливо, що тільки б здаєть ся радїв. Чайч. — Як зирнули на красу вабливу, зашарілись, понїміли з чуда. Ст. С. п. — Гонив геть принадні мрії про роскіш. Лев. В. — (Д. ще під сл. Завлека́тельный).
Обольща́ть, обольсти́ть = зва́блювати, зво́дити (С. З.), зна́жувати, у(в)леща́ти (С. Ш.), спокуша́ти, прина́жувати, прима́нювати, зма́нювати, підво́дити, зва́бити (С. З.), зна́дити, у(в)лести́ти (С. Ш.), прина́дити (С. З.), підвести́, спокуси́ти (С. З.). — Розумом лукавим, а чи словом чарівним, облесним звабив до гріха стидкого. Ст. Г. — Спокусив дївчину. Кн. — Дурна була, він мене і зманив, а тепер... Кн. — Бачу добре, що він підводить її до гріха з ним... мовчу. Не підведе, думаю. Кн.
Плѣни́тельный, но = прина́дний, но, знадли́вий, во, звабли́вий, во, чарівни́й, зала́сний, пова́бний. — Нїколи ще зоря любови не сяла для нього так чудово, так принадно. Фр. — І дивить ся всюди усе так звабливо, що тільки б здаєть ся радїв. Чайч. — Козак та воля — заласна доля. н. пр.
Прельсти́тельный, но = прина́дний, прива́бний, но, вабли́вий, звабли́вий, во. — Але щастя, доля, втїха все принадне та звабливе, все даєть ся нам до часу, все минуче і зрадливе. Мова. — Мов чорна гадина — коса, хвилює кров і серце нудить її привабная краса. Мова. — І дивить ся всюди усе так звабливо, що тільки б здаєть ся радїй. Чайч. (д. ще під сд. Обольсти́тельный).
Прельща́ть, прельсти́ть, ся = чарува́ти (С. Л.), на́дити, зна́жувати, влеща́ти, обле́щувати, прилеща́ти, уле́стювати, ва́бити, зво́дити (С. З. Л.), причарува́ти, обчарува́ти, зачарува́ти (С. Л.), зна́дити, зва́бити, прива́бити, прина́дити, вле́стити, зале́стити ся, пова́жити ся, поква́пити ся. — Пішов він на баштан до пана, огірочки молоденькі звабили Івана. Гр. Чайч. — Звабила очами то тяжко відбити бичами. н. пр — Зво́дити жінок. С. Л. — Він улестював мене, щоб я пішла, та чорта з два. Кр. — Залестив ся, що дуже хороша. Ч. К. — Д. ще під сл. Обольща́ть і Плѣня́ть 2.
Увлека́тельность = знадли́вість, звабли́вість, пова́бність.
Увлека́тельный, но = знадни́й, знадли́вий, во, звабли́вий, во, зала́сний і д. Плѣни́тельный.
Увлека́ть, увле́чь, ся = 1. залуча́ти (С. Л.), затяга́ти, займа́ти (С. Аф), захо́плювати. — Він затяг мене на обід. — Татари захопили в полон багато людей. 2. на́дити, ва́бити, мани́ти, зна́жувати, ся, чарува́ти (С. Л.), порива́ти, ся, зано́сити ся, заганя́ти ся, зна́дити, прина́дити, ся, зва́бити, прива́бити, причарува́ти, учарува́ти і д. Плѣни́ть 2.