Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 7 статей
Запропонувати свій переклад для «звитяжець»
Шукати «звитяжець» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Победи́тель, -ница – перемо́жець (-жця), перемо́жниця, перебо́рець (-рця), перебо́рниця, поду́жник, поду́жниця, (стар.) звитя́жець (-жця). [І, схили́вши чоло́, подола́ні борці́ перемо́жцям свої́м будува́ли дворці́ (Л. Укр.). Чуже́ ярмо́ наро́ди и́нші но́сять, звитя́жцеві скори́лися вони́ (Грінч.). Не так гука́ють поду́жники і не так поду́жані (Св. Письмо)].

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПОБЕЖДА́ТЬ ще дола́ти, побива́ти, завдава́ти пора́зки кому, здобува́ти перемо́гу над ким, (у грі) виграва́ти, вихо́дити перемо́жцем;
побеждать без бо́я бра́ти го́лими рука́ми;
побежда́ющий що /мн. хто/ дола́є тощо, ста́вши долати /перемага́ти/, завзя́вшися перемогти́, перемо́жець, звитя́жець, уроч. побідоно́сець прикм. перемо́жний, звитя́жний, звитя́жливий, підсил. неперемо́жний /всепереможний/, уроч. побідоно́сний, образ. щора́з бли́жчий до перемо́ги, ма́йже перемі́гший;
побежда́емый побо́рюваний, поду́жуваний, поби́ваний, ма́йже перемо́жений;
ПОБЕДИ́ТЬ ще покона́ти, образ. покла́сти на лопатки́, уроч. побіди́ти;

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Звитя́жець, -жця – победитель.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

звитя́жець, -жця, -жцеві, -жцю! -тя́жці, -жців = перемо́жець

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Звитя́жець, -жця, м. Победитель. Сл. Нік.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

звитя́жиця, звитя́жиць; ч. звитя́жець
героїня. [Принагідно не маю права не навести думку геніальної української поетеси, яка народилася й відійшла у Вічність у моїй рідній Умані <…>, партизанки, незламної звитяжиці антигітлерівського й антисталінського Опору Ольги Петрівни Діденко. (Філологічний часопис, 2020, вип. 1 (15)).]
див.: звитя́жниця
звитя́жниця, звитя́жниць; ч. звитя́жець
1. уроч. та, хто перемогла у змаганнях чи в конкурсі. [Ніхто не очікував таких результатів. І в першу чергу сама звитяжниця – адже з 107 допущених до конкурсу оповідань саме її твір посів перше місце! (bukvoid.com.ua, 14.11.2011). На стійкість багаторазової олімпійської звитяжниці Яни Клочкової. (Український тиждень, 2008). Наша звитяжниця після повернення на батьківщину приймала привітання від управлінців: спочатку у Міністерстві оборони, згодом її вітав мер Чернігова. (portal.lviv.ua, 26.04.2007).]
// перен. та, хто скорила когось. [Ох, якою чарівною була Мисливиця, яка довела свою перевагу над могутнім напівбогом! Переможений ніс звитяжницю на руках, поцілунками повертаючи їй силу, і ніч ставала гарячою від його подиху. (Владислав Билінський «До далекого саду», 2004).]
// героїня. [Спартанці скрегочуть кутніми. Ітакійці проголошують їхню Пен звитяжницею – Ви нагадуєте мені Антисфена, – сказав професор. (Джеймс Джойс «Улісс», пер. Олександр Терех, Олександр Мокровольський, 2015).]
2. та, хто, досягає успіхів у чомусь, долаючи труднощі, наполегливо працюючи та ін. [Сьогодні свій 99 День народження святкує славна жінка, звитяжниця, трудівниця, ветеран Великої Вітчизняної війни Віра Олександрівна Сінькевич! (radrda.gov.ua, 30.09.2015). Мені на якусь мить здалося, що переді мною сидить та незабутня звитяжниця, та сама трудівниця – зі своєю бурхливою зухвалістю, з доброю душею, яка все своє життя, кожен працьовитий день зустрічала в полі <…>. (svatovo.lg.ua).]
див.: перемо́жиця, перемо́жниця; бійчи́ня, во́їнка; герої́ня, звитя́жиця
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 3, 1972, с. 475.

Запропонуйте свій переклад