Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «зводити»
Шукати «зводити» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Взводи́ть, взвести́
1) зво́дити, зве́сти́. [Звів його́ на схо́ди]; (
о многих) позво́дити, (на го́ру).
В. напраслину – прикида́ти (-ки́нути) пеню́, напа́сть, натяга́ти, натягти́ на ко́го. [Ще ска́жуть, що я вас отруї́в та прики́нуть пеню́, що й копо́ю не одбу́деш (Квітка)];
2) (
курок) відво́дити, відве́сти́, одве́сти́ ку́рок. [Одві́в ку́рка і хоті́в стріля́ти].
Взгля́дывать, взгляну́ть – погляда́ти, погля́нути, гля́нути, спогляда́ти, спогля́нути, (с)позира́ти, (с)позирну́ти.
В. быстро – зи́ркати, зи́ркнути, зво́дити (зве́сти́) о́чі, скида́ти (ски́нути) о́чі (очи́ма) на ко́го́, скида́ти, ски́нути, закида́ти, заки́нути по́гляд, по́глядом на ко́го, (сов.) ве́ргнути, метну́ти, стре́льну́ти, бли́кнути, гли́пнути очи́ма.
В. искоса, недовольно – погляда́ти, гля́нути скри́ва, зи́зом.
В. исподлобья – погляда́ти, (сов.) (по)гля́нути и т. д. з-під ло́ба, сторч.
В. друг на друга – скида́тися, ски́нутися очи́ма, погляда́ти, (погля́нути) між собо́ю, ззира́тися, ззирну́тися.
Возводи́ть, -ся, возвести́, -ся, возве́сть, -сязво́дити кого́, -ся, зве́сти, -ся, виво́дити кого́, -ся, ви́вести, -ся. [Звів (ви́вів) його́ на висо́ку го́ру] а теснее:
1) (
строить) зво́дити що, -ся. [Сам му́сів зво́дити нові́ му́ри (Грінч.)], зве́сти, -ся [Тре́ба ко́нче розки́дати стару́ пові́тку та зве́сти нову́ (Коц.)], виво́дити що, -ся, ви́вести, -ся [Виво́дили мур], будува́ти, -ся, збудува́ти, -ся, ста́вити, -ся, поста́вити, -ся.
-ди́ть, -ся что-н. из камня, кирпича – мурува́ти, -ся, сов. з[ви́]мурува́ти, -ся, помурува́ти, -ся; (высокую постройку) спина́ти, сов. сп’я́сти [Цілі́сіньке лі́то мая́к спина́ли (Кониськ.)];
2) (
обращать устремлять вверх) зво́дити, -ся, зве́сти, -ся, підво́дити, -ся, підве́сти, -ся, зніма́ти, -ся, зня́ти, -ся, підніма́ти, -ся, підня́ти, -ся. [Зве́сти о́чі до не́ба. По́гляд свій на не́бо зво́жу (Л. Укр.). Зніма́в ру́ки та о́чі до не́ба (Неч.-Лев.). Підво́дити о́чі вго́ру];
3) (
на степень чего-л.) зво́дити на що, -ся [Ці́ле життя́ зво́дити на оди́н суці́льний по́двиг (Єфр.) = всю жизнь возводи́ть на степень одного сплошного подвига].
-ди́ть в квадратную степень – підно́сити (підніма́ти) до квадрато́вого сте́пеня.
-ди́ть что-л. на степень чего-то самостоятельного, высшего и т. д. – ста́вити, поста́вити що-не́будь як щось самості́йне, ви́ще і т. и. [Намага́ється поста́вити письме́нство, як щось самості́йне (Єфр.)].
-ди́ть в должность, в сан – підно́сити (підне́сти), вино́сити (ви́нести) кого́ на поса́ду, до гі́дности [За йо́го заслу́ги підне́сено його́ до князі́вської гі́дности], а скромнее – ста́вити (поставити) кого́ на що. [Поста́вив на вчи́теля. За бра́ком осві́чених люде́й, тепе́р одра́зу ста́влять дякі́в на попі́в, на попі́вство], (срв. Повы́сить).
-ди́ть в перл создания – підно́сити (підне́сти) на рі́вень архітво́ру (гал.), роби́ти (зроби́ти) з чо́гось перли́ну над тво́рами (віне́ць тво́рива), виве́ршувати;
4)
-ди́ть на кого что (напраслину) – натяга́ти (натягти́) на ко́го що [Ці лю́ди на́пасть на нас натяга́ють], пеню́ волокти́ (наволокти́) на ко́го. [Хіба́ я бу́ду на се́бе пеню́ волокти́!].
Воздвига́ть, -ся и -двиза́ть, -ся, воздви́гнуть, -ся
1) (
сооружать, созидать) будува́ти, -ся, збудува́ти, -ся, ви́будувати, -ся, споруджа́ти, -ся, спору́джувати, -ся, спору́ди́ти, -ся, ста́вити, -ся, поста́витися, -ся, зво́дити, -ся, звести́, -ся, (многое) позво́дити, -ся [Позво́див олтарі́ (Л. Укр.)]; (создавать из чего) підні[ій]ма́ти, підня́ти [Бог змо́же з сьо́го камі́ння підня́ти діте́й Авраа́мові (Св. Пис.)];
2) (
поднимать, воздымать) підніма́ти, (підійма́ти), -ся, підня́ти, -ся, підніма́ти вго́ру, -ся вго́ру, підня́ти вго́ру, -ся вго́ру, підно́сити, -ся, підне́сти, -ся, зно́сити, -ся, зне́сти, -ся;
3) (
побуждать на вражду кого) підніма́ти кого́ на ко́го, на що. [Вони́ протестува́ли проти у́нії і підніма́ли на не́ї міща́нство (Куліш)].
Восстановля́ть, восстанови́ть
1) відбудо́вувати, відбудува́ти, зво́дити, зве́сти, (
многое) позво́дити [Я позво́див олтарі́, що впа́ли (Л. Укр.)], відновля́ти (відно́влювати), віднови́ти, оновля́ти, онови́ти, поновля́ти, понови́ти. [Його́ відно́влено в права́х = он восстано́влен в правах. Понови́ти (віднови́ти) стари́й зви́чай. Си́лувався понови́ти в па́м’яті (Крим.). Онови́м наш ти́хий рай (Шевч.)].
Восстановля́ть барщину, крепостное право – заверта́ти (заверну́ти) па́нщину, кріпа́цтво.
В-вать свои силы – підживля́тися (підживи́тися), відживля́тися (відживи́тися).
Восстанови́вший силы – віджи́влений, піджи́влений;
2)
восстана́вливать против кого-л. – підбу́рювати, підбу́рити, настре́нчувати (настру́нчувати), настре́нчити про́ти ко́го, збива́ти, зби́ти про́ти ко́го, підійма́ти, підня́ти на ко́го, дратува́ти про́ти ко́го. [Так настре́нчила її́ про́ти чолові́ка, що вона́ його́ знена́виділа];
3)
хим. – редукува́ти, зредукува́ти, відновля́ти, віднови́ти, розки́снювати, розки́снити.
Дава́ть, дать – дава́ти, да́ти, (о многих, сов.) подава́ти [Подава́в (= дал) серпи́ їм золоті́ї (Чуб.)]; завдава́ти, завда́ти; подава́ти, пода́ти; наділя́ти, наділи́ти кому́ що; видава́ти, ви́дати; надава́ти, нада́ти; уділя́ти, уділи́ти. [Чи даси́ мені́ коня́ в мі́сто пої́хати? Дамо́ (повел. да́ймо) їм до́бру о́дсіч. Не дасть погиба́ти (Шевч.). Яки́х уже́ лі́ків мені́ не завдава́ли! (М. Вовч.). Він мені́ пода́в за се́бе ви́куп (Куліш). А в те́ксті було́ по́дано життє́пис його́ (Крим.). На́ших дру́зів наділя́є нам ви́падок, а не наш ви́бір (Крим.). Зроби́ мені́ коро́бочку соло́м’яну, дак я тобі́ наділю́ в’юні́в і карасі́в (Г. Барв.). Невмоло́тне жи́то – зо́всі́м ма́ло з копи́ видає́. Моя́ ма́тінко, на́що ти мене́ неща́сницю вроди́ла, гірку́ до́лю вділи́ла?].
Дай(ка), да́йте(ка) – дай лиш (лише́нь), да́йте лиш (лише́нь), дай-но; (сёмка) ке́ лиш (лише́нь), ке́те-лиш (лише́нь). [Коли́ не вмі́єш пирога́ з’ї́сти, ке його́ сюди́ (Ном.). Ке́те лиш креса́ло (Шевч.). А ке я загра́ю].
Дава́й, дава́йте! (= ну-ка!) – ну, ну́м(о), дава́й, дава́йте, (вульг.) ке, ке́те! [Нум гурто́м співа́ть! (Гліб.). Ну́мо до пра́ці мерщі́й! (Грінч.). Дава́й він його проха́ти. Ке ста́ну і я ві́рші писа́ть (Квітка)].
Дава́й бог ноги – хо́да, хо́ду, в но́ги, шу́ги. [Вона́ за ним, він мерщі́й хо́да, біжи́ть. А по добри́дню та й шу́ги – бува́йте здоро́ві, шука́йте ві́тра (М. Вовч.)].
Дай бог, чтобы (чаще с оттенком недоброжелательства) – бода́й (с прош. врем.), (зап.) богда́й; бода́й-би. [Бода́й ти пропа́в!].
Не дай, бог – крий, бо́же; не доведи́, Го́споди!
Что бог даст – ді́йся во́ля бо́жа.
Дать какую-либо малость – переки́нути щось. [Я тобі́ за те щось переки́ну: сальця́ чи бороше́нця].
Дать многим (оделить) – обда́ти, пообдава́ти кого́. [Усі́х пообдава́ли хлі́бом].
Дать много – надава́ти. [Сестра́ йому́ надає́ книжо́к додо́му (Квітка)].
Дава́ть в обрез – ви́давце́м дава́ти. [У нас не ду́же роз’їси́ся, бо й хліб видавце́м даю́ть].
Дать в достаточном количестве – нада́ти. [Грошики здобува́, та як їх і сюди́, і туди́ тре́ба, так ніку́ди і не нада́сть (Квітка)].
Дать ещё будучи живым – ще за живота́ да́ти, те́плою руко́ю да́ти.
Ровно ничего не дал – нічогі́сінько не дав, і на ні́гтик не дав (не поки́нув).
Дать в замену – підста́вити. [Това́р у ко́го захорі́є – уже́ він свій підста́вить (Г. Барв.)].
Дава́ть показание – склада́ти свідо́цтво, сві́дчити, зізнава́ти.
Д. отчёт – подава́ти звідо́млення про що, здава́ти спра́ву з чо́го.
Дава́ть очную ставкузво́дити на о́чі кого́ з ким.
Дать тягу, стрекача, стречка – дремену́ти, чкурну́ти, п’ята́ми накива́ти, драпну́ти, драпону́ти, дмухну́ти, да́ти дра́ла, дмухну́ти дра́ла.
Дать знать – да́ти (пода́ти) зві́стку кому́, оповісти́ти кого́.
Дать знать о себе – об’яви́тися.
Дать себя знать, помнить, почувствовать – да́тися зна́ти кому́, да́тися в знаки́, в тя́мки́, в по́мку, уві́ритися, упекти́ся, дошку́лити, допекти́ кому́.
Дава́ть понять – да́ти на ро́зум (на здо́гад) кому́.
Дать другой оборот делу – поверну́ти спра́ву (на ина́кше).
Ни дать, ни взять такой – досто́ту таки́й, існі́сінько таки́й.
Быть да́нным – да́тися. [Якби́ то дали́ся орли́нії кри́ла, за си́нім-би мо́рем ми́лого знайшла́ (Шевч.)].
То, что дано́ – да́нка. [Обіця́нка, а не да́нка – дурно́му ра́дість (Ном.)].
Даю́щий – дава́ч.
Ды́хание
1) (
действие дышущего) ди́ха́ння, по́дих, ві́ддих, дух. [Причува́ється ди́хання со́нних. Дослуха́вся до ко́жного по́диху. Він затамо́вує на́віть ві́ддих, боячи́сь пода́ти знак життя́ (Коц.)].
Тяжёлое, стеснённое -ние – відса́пування.
Переводить -ниезво́дити дух (после усталости) відса́пувати.
Перевести -ние – зве́сти дух, передихну́ти, відди́хатися, відса́пати, відсапну́ти.
Притаить -ние – затаї́ти (притаї́ти) ду́ха (дух), запе́рти (затамува́ти) дух (ві́ддих), мовча́ти та й ти́хо ди́хати.
Остановить -ние – спини́ти дух.
Захватывать, спирать -ние – запира́ти дух, спира́ти дух (ди́ха́ння), забива́ти дух, захопля́ти дух.
Дыха́ние спёрло, захватило (безл.) – спе́рло ду́ха (дух), спе́рло гру́ди, перехопи́ло дух, заби́ло дух, дух заби́всь, дух заня́всь. [Вона́ аж зблі́дла, дух заби́всь (Неч.-Лев.). Но́ги затруси́лися, і дух заня́всь, і сама́ ні з мі́сця (Кв.)].
Отогревать, -греть -нием что – відху́к[х]увати, відху́к[х]ати. [Наси́лу відху́кав собі́ ру́ки];
2) (
веяние чего) по́дих, подиха́ння, ди́хання. [По́дих но́чи. По́дих револю́ції. Ди́хання землі́, весни́].
-ние жизни – дух життя́, дух живи́й. [Поме́р – і ніхто́ вже в ньо́го не вдмухне́ ду́ха живо́го].
Заводи́ть, завести́
1) (
кого куда) заво́дити, заве́сти́, запрова́джувати, запрова́дити, (о мног.) позаво́дити, позапрова́джувати кого́ куди́. [Вона́, до нас діто́к свої́х завела́ (М. Вовч.). Ви повз на́шу ха́ту йти́мете, то заведі́ть оцього́ хло́пчика до нас (Чернігів). Запрова́див ді́вчину в те́мний ліс].
-сти́ в тупик – загна́ти (запрова́дити) в бе́зви́хідь, у суточки́, (фамил.) ви́вести на слизьке́. [Він мене́ під’ї́в, але́-ж і я його́ ви́веду на слизьке́];
2) (
вводить что-либо новое) заво́дити, заве́сти́, запрова́джувати, запрова́дити, (мног.) позаво́дити, позапрова́джувати що; (основать что-либо) заво́дити, заве́сти́ що. [Тре́ба в цьо́му селі́ завести́ шко́лу й кооперати́вне товари́ство].
-ди́ть, -сти́ хорошие порядки – заво́дити, заве́сти́ до́брий лад.
-ди́ть ссору, драку, битвузво́дити, зве́сти (зчиня́ти, зчини́ти) сва́рку, бі́йку, бій; заво́дитися, заве́сти́ся з ким свари́тися, би́тися. [Як при́йде вона́, то й зведе́ сва́рку. Завели́ся так, що ніхто́ не розборо́нить. Як збіжа́ться, то так і заведу́ться би́тися].
-сти спор – заспереча́тися.
-сти знакомство, дружбу с кем – заве́сти́ знайо́мство, при́ятельство з ким, зазнайо́митися, заприятелюва́ти з ким.
-води́ть, -вести́ пиры, гулянья и т. п. – заво́дити, заве́сти́ (уряджа́ти, уряди́ти) бе́н(ь)ке́ти, гу́лянки и т. п. -ди́ть разговор – зніма́ти (зня́ти) розмо́ву (річ), заве́сти́ мо́ву про що.
-вести́ тяжбу, процесс – розпоча́ти спра́ву, проце́с, запозива́тися;
3)
-ди́ть, -сти́ механизм (пружинный) – накру́чувати, накрути́ти що. [Накрути́ годи́нника, бо він став тому́, що не накру́чений].
Заве́денный – заве́дений, запрова́джений; накру́чений.
Избыва́ть, избы́ть
1) (
сживать, изводить кого) запа́гублювати, запа́губити, зво́дити, зве́сти́ зо сві́ту кого́; см. Погубля́ть;
2) (
отделываться, избавляться от кого, чего) збува́ти, збу́ти що, збува́тися, позбу́тися кого́, чого́, відкара́скуватися, відкара́скатися від ко́го, від чо́го. [Не збу́ду сму́тку ані вдень, ні вночі́ (Чуб.). Збула́ся ба́ба кло́поту з во́вною, бо злоді́ї вкра́ли (Приказка). Ачей коза́к-нетя́жище позбу́деться ли́ха (Пісня)].
Добро наживай, а худо -ва́й – добра́ набува́й, а ли́хо збува́й или Добра́ набува́йсь, а ли́ха збува́йсь.
Стыда не -бу́ду – сорома́ не (по)збу́дуся (диал. не скуплю́ся) (Харківщ.).
Не -бы́л таки беды, настигла – таки́ не втік ли́ха – зу́спіло.
Молодости не вернёшь, а старости не -дешь – мо́лодости не заве́рнеш, а ста́рости не позбу́дешся;
3) (
превосходить кого, что величиною, количеством, силою) перева́жувати и переважа́ти, перева́жити кого́, що; см. Превосходи́ть.
У нас расход -ва́ет приход – у нас витра́ти перева́жують прибу́тки;
4) (
иметься с избытком) не збува́ти;
5)
см. Выбыва́ть.
Изводи́ть, извести́ или изве́сть
1) (
откуда) виво́дити, ви́вести кого́ зві́дки. [Виво́дь коня́ із кінни́ці (Пісня)];
2) (
издерживать) витрача́ти, ви́тратити, потрача́ти, потра́тити ма́рно, перево́дити, переве́сти́, зво́дити, зве́сти́, занапаща́ти, занапасти́ти, збавля́ти, зба́вити, (о мн.) повитрача́ти, позво́дити, поперево́дити, позбавля́ти що. [Сті́льки гро́шей на його́ нау́ку ви́трачено ма́рно, бо пуття́ з йо́го не ви́йшло нія́кого (Харківщ.). Не перево́дь бага́то папе́ру (Харківщ.). Звели́ ліс ба́тьківський і призна́ки нема́є, де ріс (Харківщ.). Сті́льки ча́су занапаща́ємо ма́рно (М. Грінч.). Скі́льки пашні́ зба́вили на той самого́н! (Звин.)];
3)
кого (морить) – в’яли́ти, зв’яли́ти, мори́ти, змори́ти, суши́ти, зсуши́ти кого́, життя́ збавля́ти, зба́вити кому́, (образно) вива́рювати во́ду з ко́го. [Су́шать мене́, в’яля́ть мене́ мої́ недоста́тки (Пісня). Каза́ла, що пі́деш за ме́не, то не мори́ мене́; неха́й я пришлю́ люде́й, побері́мося вже собі́ (Квітка). Був у Шевче́нка дру́гий учи́тель маля́р, що замість нау́ки вива́рював ті́льки во́ду з хло́пця тяжко́ю робо́тою (Єфр.)].
Он меня -дит – він мені́ жи́ти не дає́, він життя́ моє́ збавля́є, він мій вік занапаща́є;
4)
-ть со света – зганя́ти, зігна́ти зо сві́ту, зво́дити, зве́сти́, згла́дити зо сві́ту, (сов.) стеря́ти, стра́тити, згуби́ти, (многих) позво́дити (зо сві́ту), потра́тити. [Заму́чать мене́, із сві́ту зжену́ть вороги́ мої́ (Васильч.). Наду́мався зве́сти її́ з сві́ту (Київщ.). Захоті́ла вона́ свого́ чолові́ка стеря́ти (Липовеч.). Хіба́ цього́ га́да зо́всім із сві́ту згла́дити? (Ор. Левиц.). А тепе́р уже́ он ба́чиш дохо́дить до чо́го? що я стра́тить наміря́юсь Макси́ма свято́го (Шевч.)].
-ти́ со всем потомством до последнего колена – ви́губити до на́корінку (Крим.).
-ть, -ти́ мышей, мух, блох и т. п. – вибавля́ти, ви́бавити, вигу́блювати, ви́губити, вини́щувати, ви́нищити, повибавля́ти, повигу́блювати, повини́щувати (ми́ші, му́хи, бло́хи и мише́й, мух, бліх). [Нія́к не мо́жна ви́бавити тих мух (Борзенщ.)].
Изве́денный – ви́ведений; ви́трачений, потра́чений, з[пере]ве́дений; зв’я́лений, зсу́шений; ви́бавлені, ви́гублені.
Искобе́нивать, -ся, искобе́нить, -ся – скоря́чувати, -ся, скоря́чити, -ся, (сводить) зво́дити, -ся, зве́сти́, -ся, позво́дити, -ся.
Искуша́ть, искуси́ть
1) (
испытывать, проверять) випробо́вувати, ви́пробувати, спи́тувати, з[ви]віря́ти, з[ви́]ві́рити кого́ чим, на чо́му; (подвергать испытанию) виставля́ти, ви́ставити на спро́бу кого́, що; срвн. Испы́тывать кого что. Он -ша́ет жизнь в опасностях – він ва́жить життя́м (голово́ю) у приго́дах.
Не -ша́й судьбы – не спи́туй, не вивіря́й, не драту́й до́лі.
Не -куси́в человека не узнаешь – не зві́ривши люди́ни, не дізна́єш пра́вди в не́ї;
2) (
соблазнять, совращать) споку́шувати, спокуша́ти, спокуси́ти, підку́шувати, підкуша́ти, підкуси́ти, скуша́ти, скуси́ти, (редко) куси́ти кого́ на що, чим, зво́дити, зве́сти, (диал.) ю́дити, з’ю́дити кого́; срвн. Соблазня́ть. [Не переста́нуть споку́шувати її́ на лихе́ (Ор. Лев.). Про́ти «дия́вола», що чату́є коло лю́дської ду́мки та спокуша́є ду́шу… (Крим.). Ти́ми клейно́тами спокуси́в-би й черни́цю (Куліш). Всему́ змія́ вино́ю, змія́ підкуси́ла (Рудан.). Почали́ (чорти́) скуша́ть його́ (Сл. Гр.). Нужда́ ку́сить і веста́лку чи́сту (Куліш). Чорт не спить, а люде́й зво́дить (Номис)].
-ша́ть на злые дела – підбива́ти, спокуша́ти на лихе́.
-ша́ть чьё сердце (обольщать) – переле́щувати, переле́стити кого́.
-си́ть на соблазн, ко греху – підійти́ кого́, зве́сти кого́, підкуси́ти кого́ на що, до чо́го (на гріх, до гріха́).
Искушё́нный
1) ви́пробуваний, спи́таний, зві́рений.

-ный (умудрённый) опытом – досві́дчений, мудро́ваний. [Тре́ба буть мудро́ваним кото́м, щоб ви́сидіть нена́че неживо́му (Глібов)].
-ный в превратностях судьбы – (за)гарто́ваний у химе́рній до́лі;
2) споку́шений, підку́шений, зве́дений, (
диал.) з’ю́джений.
-ный в искусстве спора, делать что – до́бре досві́дчений (напрактико́ваний) в умі́нні спереча́тися (спо́ритися), ви́пробуваний у чо́му.
-ный в боях – ви́пробуваний у боя́х.
-ный опытом – на́вче́ний до́свідом.
Искуша́емый – випро́буваний, спи́туваний; споку́шуваний.
Истребля́ть, истреби́ть – 1) кого что (много, всё: губить, погублять) вигу́блювати и вигубля́ти, ви́губити кого́, що (бага́то, все), згу́блювати и згубля́ти, згуби́ти кого́, що, (о мн.) погуби́ти, (уничтожать) вини́щувати, ви́нищити кого́, що (бага́то, багатьо́х, все), зни́щувати, ни́щити, зни́щити, (о мн.) пони́щити, повини́щувати, позни́щувати, повигу́блювати кого́, що; тлуми́ти, (о мн.) ви́тлумити, потлуми́ти, ви́мордувати, (изводить) зво́дити, зве́сти, (о мн. позво́дити), ви́водити, ви́вести, повиво́дити, перево́дити, переве́сти, поперево́дити, вибавля́ти, ви́бавити, повибавля́ти, (отравой) витру́ювати, ви́труїти, повитру́ювати кого́ (бага́то, все). [Си́пав град бу́йний, вигу́блював скоти́ну (Куліш). Прогніви́всь ти на наро́ди, ви́губив жорсто́ких (Куліш). Я вже ми́ші ви́губив (Звин.). Ми зни́щили гадю́че ко́дло лю́те (Грінч.). Хоті́в-би я усі́х їх до о́дного ви́нищити, ви́бити (Грінч.). Супроти́вних собі́ люде́й до оста́нку ви́тлумити (Куліш). Шля́хти ви́мордував бе́зліч (Куліш). Да нія́к не мо́жна ви́бавити тих мух (Борзенщ.). Усі́х лящі́в позво́диш (Глібов)].
-бля́ть, -би́ть вредителей – вини́щувати, ви́нищити, вибавля́ти, ви́бавити шкідникі́в.
-би́ть клопов – ви́губити, ви́бавити, повиво́дити, позво́дити блощи́ці.
-бля́ть, -би́ть заразу – випові́трювати, ви́повітрити по́шесть (Сл. Ум.).
Мы -бля́ем леса без оглядки – ми ни́щимо (виплюндро́вуємо) ліси́ безо́глядно.
-бить до тла кого – ви́губити, ви́нищити, ви́вести, ви́бити до ноги́, до-ще́нту кого́. [Ви́б’ю всіх до ноги́, у нево́лю і бра́ти не бу́ду (Манж.)].
-бля́ть бесцельно – марнува́ти, глумува́ти що;
2) (
потреблять, поедать) тлуми́ти, стлуми́ти, спожива́ти, спожи́ти, труби́ти, перетруби́ти що; см. Уничтожа́ть.
-бля́ть, -би́ть (поедать) груши, арбузы – тлуми́ти, стлуми́ти, спожива́ти, спожи́ти гру́ші, кавуни́. [Тлуми́ли ла́сощі (Мкр.)].
Я -би́л массу груш – я перетруби́в си́лу грушо́к.
Истреблё́нный – згу́блений, зни́щений, зве́дений, (о мн.) ви́гублені, повигу́блювані, пони́щені, повини́щувані и т. д. -ться
1) вигу́блюватися, вини́щуватися, зни́щуватися, ни́щитися, зво́дитися, перево́дитися, вибавля́тися,
сов. ви́губитися, зни́щитися, ви́нищитися, зве́сти́ся, переве́сти́ся, ви́бавитися; бу́ти згу́бленим, зни́щеним, ви́губленим, повигу́блюваними и т. д. [Бода́й його́ ко́рінь зві́вся (Номис)];
2) (
потребляться) спожива́тися, спожи́тися.
Ка́верзить, Ка́верзничать
1) каверзува́ти, крути́ти, (
сплетничая) зво́ди зво́дити, баламу́тити;
2) (
привередничать) коверзува́ти.
Кона́ть – ріша́ти, доко́нувати кого́, що, зво́дити кого́ з сві́ту, ні на́що.
Коне́ц
1) (
предел в пространстве) кіне́ць (-нця́), край (р. кра́ю), ум. кі́нчик, кі́нчичок (-чка), крає́чок (-чка). [Попусти́ла ни́зько кінці́ стрічо́к (Сл. Гр.). Кінце́м ножа́ копирса́є (Сл. Гр.). Щось лі́зе вверх по сто́вбуру до са́мого кра́ю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (-ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]со́к (-ска́); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гу́зка; (пальца на руке) пу́чка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. ро́гу), (ум.) ріжо́к (-жка́); (загнутый: полоза в санях) скорс (-са); (кнута, арапника) приконе́чник, хво́стик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околи́чник (Шух.).
-не́ц аллеи, поля – кіне́ць (край) але́ї, по́ля.
-нцы́ города – кінці́ (краї́) мі́ста; (части) дільни́ці (части́ни) мі́ста.
Палка о двух -нцах – у па́лиці два кінці́; па́лиця на два кінці́.
Всякая вещь о двух -нца́х – ко́жна річ ма́є два кінці́.
В -нец чего – на кіне́ць, на край чого́. [Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Окуля́ри йому́ зсу́нулися аж на край но́са (Єфр.)].
Из -нца в -не́ц – від (з) кра́ю до кра́ю, з кінця́ в кіне́ць. [Там (в Украї́ні) ши́роко, там ве́село од кра́ю до кра́ю (Шевч.). Хай вона́ (пі́сня) з кра́ю до кра́ю гуля́є (Грінч.)].
Со всех -нцо́в – з усі́х усю́д(ів), звідусі́ль.
В -нце́, на -нце́ чего – кіне́ць, край, в (на) кінці́, на край, навзкра́й, по кіне́ць, по край, на краю́, з кра́ю чого́. [Сиди́ть ба́тько кіне́ць стола́ (Шевч.). Сі́ла кіне́ць сто́лу (Тесл.). Росте́ вона́ край чи́стого по́ля (Рудан.). В кінці́ хуторця́ бу́де буди́ночок біле́нький (М. Вовч.). Жила́ вдова́ на край села́ (Пісня). Навзкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Гр.). Десь там, по край села́, гука́ яка́сь-то ма́ти (Яворн.). На краю́ лі́са (Франко)].
Ударение во французском языке стоит на -нце́ слова – на́голос у францу́зькій мо́ві стої́ть на кінці́ (напри́кінці́) сло́ва.
В самом -нце́, на самом -нце́ – в (на) са́мому кінці́, на са́мому краю́, наоста́нці. [А наоста́нці, під сього́днішньою дни́ною було́ запи́сано (у щоде́ннику) усю́ приго́ду (Крим.)].
Находящийся в -нце, на -нце – кінце́вий, прикінце́вий.
Без -нца́, нет -нца́ – без кінця́, без кра́ю, без кінця́-кра́ю, нема́ кра́ю, нема́ кінця́-кра́ю. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Мет.)].
Не имеющий -нца́ – безкра́їй; срвн. Бесконе́чный.
Точить -не́ц ножа – гостри́ти кіне́ць ножа́.
Соединить два -нца́ – сполучи́ти два (оби́два) кінці́.
-не́ц к -нцу́ – кіне́ць (кінце́м) до кінця́, край до кра́ю.
Прятать, хоронить -нцы́ – хова́ти кінці́.
И -нцы́ в воду – і кінці́ у во́ду.
Сводить -нцы́ – до́бре ору́дувати (свої́ми) спра́вами, викру́чуватися, крути́ти-верті́ти.
Сводить -нцы́ с -нца́ми зво́дити кінці́ з кінця́ми, жи́ти оща́дливо.
Еле сводить -нцы́ с -нца́ми – ле́две перебува́тися (перемага́тися).
-нцы́ с -нца́ми не сходятся – кінці́ з кінця́ми не схо́дяться.
-не́ц глухой, техн. – кіне́ць сліпи́й;
2) (
отрезок ч.-л.) кіне́ць, край чого́.
Бросить -не́ц с лодки – ки́нути кіне́ць (кіне́ць мо́туза, мо́туз) з човна́;
3) (
торговая единица) шматок (-тка), (сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою).
-нец пряжи – пуд пряжі.
-не́ц снасти – сто са́жнів сна́сти.
Хазовый (казовый) -не́ц – показни́й кіне́ць (край);
4)
швальный -не́ц (верва) – дра́тва;
5) (
доля) части́на, ча́стка, па́йка.
У нас подать на два -нца́ разводят – у нас пода́ток (по́дать) розпи́сують (розклада́ють) на два піврі́ччя;
6) (
о расстоянии) кі́нець, перехі́д (-хо́ду), переї́зд (-ду).
Большой, порядочный, добрый -не́ц – до́вгий (дале́кий, здоро́вий, до́брий) кіне́ць (перехі́д, переї́зд), не бли́го́мий світ, до́бра про́машка. [Такі́ перехо́ди здоро́ві од вокза́лів до тюрми́ (Теел.). Од нас до вас не бли́го́мий світ – за годи́ну не ді́йдеш (Київщ.). До лі́су до́бра про́машка (Звиног.)].
Нанять извозчика в один -не́ц – найня́ти візника́ на оди́н кіне́ць.
Оба -ца́ – оби́два кінці́; туди́ й наза́д.
В оба -нца́ – на оби́два кінці́; туди́ й наза́д;
7) (
предел времени и действия) кіне́ць, край, приконе́ччя. [Надіхо́див кіне́ць ле́кції (Крим.). Всьому́ під со́нцем край оди́н, всьому́ земно́му – тлін і тлін (Філян.). Сиджу́ в кімна́ті, жду кра́ю но́чі (Черняв.). Уся́ зима́ була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)].
Начало и -не́ц – поча́ток і кіне́ць.
Не иметь ни начала, ни -нца́ – не ма́ти ні поча́тку, ні кі́нця (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю).
От начала до -нца – від (з) поча́тку до кінця́.
Нет ни -нца́, ни краю – нема́ кінця́-кра́ю.
-нца-краю не видно – кінця́-кра́ю не ви́дк[н]о.
В -нце́, на -нце́ – в кінці́, напри́кінці́, наоста́нці, наоста́н[т]ку, на приоста́нку, на оста́н[т]ок, на скінча́нні, на скінчу́, на скі́нчі (Куліш); (напоследок) напослі́док, напослі́дку. [Наприкінці́ того́-ж ро́ку пої́хав він на Херсо́нщину (Єфр.). Дя́кую вам за ва́шу прихи́льність, що хоч наоста́нці ви́явилась (Крим.). Лаго́вському бажа́лося, хоч наоста́тку, на проща́ння, надиви́тися на них (Крим.). Що це він на приоста́нку розка́зував? (Борзен.) Крива́ві чва́ри, що почали́сь на скінча́нню 15-го ві́ку (Куліш). На скінчу́ схопи́ла себе́ обі́руч за ли́ця (Свидниц.)].
В -нце́ месяца, года – в кінці́, напри́кінці́, під кіне́ць, в кіне́ць, наоста́нку мі́сяця, ро́ку; з кінце́м мі́сяця, ро́ку. [Яко́сь я вже в кіне́ць лі́та прийшла́ (Грінч.)].
В самом -нце́, в -нце́ всего – наоста́нці, наоста́н[т]ку, наоста́н[т]ок, насамкіне́ць, на(при)послі́дку; срвн. Напосле́док.
В -нце́-концов – кіне́ць-кінце́м, наре́шті, вре́шті, наоста́нку, наоста́нці, насамкіне́ць. [Кіне́ць-кінце́м ніхто́ не знав, що́ мо́жна, чого́ не мо́жна (Єфр.). Він слуха́в усього́ пи́льно, ра́дувався, а все́-таки́ наре́шті осмутні́в і заду́мався (М. Вовч.). Поки́нувши че́сну пра́цю, руйнува́в своє́ село́ і вре́шті підпали́в клу́ню (Грінч.). Насту́пництво політи́чної й духо́вної вла́сти наоста́нці перехо́дить з Візанті́ї на Русь (Єфр.)].
Под -не́ц – напри́кінці́, на кінці́, під кіне́ць, при оста́н[т]ку, наоста́н[т]ку, на оста́н[т]ок, при послі́дку; срвн. В конце́. [На́віть в ду́ші нам залі́зти забажа́ли на кінці́ (Франко). При оста́тку козачка́ загра́ли (Житом. п.). Розмо́ви на́ші, спі́ви й на оста́нок ури́вчаста, палка́, завзя́та річ (Л. Укр.). Тепе́р я при послі́дку своє́ї слу́жби і під суд попа́в (Звиног.)].
К -нцу́ – під кіне́ць, на кінці́, напри́кінці́.
К -нцу́ лета – під кіне́ць (напри́кінці) лі́та.
Дело близится к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́ (кра́ю).
В -не́ц, до -нца́ – вкрай, до кра́ю, до ре́шти, до оста́н[т]ку, до оста́ннього, до-ще́нту, геть, геть-чи́сто. [Зба́вив своє́ здоро́в’я вкрай (Звиног.)].
Разбранить в -не́ц – ви́лаяти на всі бо́ки (на всі за́ставки) кого́.
До -нца́ – до кінця́, до кра́ю, до оста́нку, до послі́дку; (всё до капли, решительно всё) до щерця́, до ґру́нту, до ща́ду, (вульг.) до ка́нцура́, до шни́ру. [До кінця́ там доси́дів (Сл. Гр.). Бу́дуть захища́тись до кра́ю (Коцюб.). Як не дасть бог талану́ зма́лку, то й не бу́де до оста́нку (Номис). Кажи́ всю пра́вду до щерця́ (Мова). О́чі, ши́ю, го́лос твій бу́ду пить до ща́ду (Пачов.)].
До -нца́ жизни, дней – дові́ку, дові́чно, пові́к, до сме́рти, ві́ку, до су́ду-ві́ку, до ві́ку й до су́ду, до кончи́ни (до скінча́ння) ві́ку, по́ки живота́. [Гуля́ла-б дові́ку ді́вчиною молодо́ю (Мет.). Не взна́ть тому́ весни́ пові́к, хто се́рцем холо́дний (Самійл.). Бу́деш у ме́не до сме́рти-ві́ку хліб-сіль ужива́ти (Дума)].
При -нце́ жизни – напри́кінці́ життя́, на скінча́нні (на схо́ді) ві́ку.
Не без -нца́ же – не дові́ку-ж, не до́ки. [Пора́ була́ молоди́х за стіл сажа́ти, не до́ки тут стоя́ти їм (Сл. Гр.)].
Достигнуть желаемого -нца́ – дійти́ ба́жа́ного (жада́ного) кінця́.
Положить -нец чему – зроби́ти (покла́сти, да́ти) кіне́ць (край) чому́, бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада). Цьому́ проце́сові край вже покла́дено (Єфр.)].
Чтобы положить -не́ц этим толкам – щоб покла́сти край цим пере́судам, погово́рам.
Приводить, привести, доводить, довести до -нца́ что – дово́дити, дове́сти́ до кінця́, (до) кра́ю що, дохо́дити, дійти́ кра́ю у чо́му, доверши́ти що. [Тепе́р, щоб ви зна́ли, тре́ба кра́ю дово́дити, коли́ й де вінча́ти (Шевч.). Він не вмі́є нічо́го доверши́ти (Л. Укр.)].
Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -нцу́ – дохо́дити, дійти́ кра́ю (до кра́ю, до кінця́), кінча́[и́]тися, (с)кінчи́тися, бу́ти на скінчу́ (Свидн.), ви́йти на кіне́ць; срвн. Приходи́ть 1. [Тре́тя зима́ його́ життя́ дохо́дила кра́ю (Короленко). Екза́мени дійшли́ до кра́ю (Крим.)].
Дело приближается к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́.
Приходило к -нцу́ что у кого – став (поча́в) вибива́тися з чо́го хто. [От і ста́ли ми з харчі́в вибива́тись (Короленко)].
Пришло к -нцу́ что – (с)кінчи́лося що, заверши́вся кіне́ць чого́, в чо́го. [У де́нної бі́йки кіне́ць заверши́вся (Рудан.)].
Водка приходит к -нцу́ (шутл.) – горі́лці ви́дко денце́.
Расследовать, узнать дело до -нца́ – розсліди́ти (розві́дати, дізна́ти) спра́ву до кінця́ (до кра́ю), дійти́ кінця́ спра́ви. [Не дійшли́ ми кінця́ се́ї спра́ви (Куліш)].
-не́ц света (мира) – кіне́ць (кончи́на) сві́ту (сві́тові).
Вот и -не́ц всему – от і край усьо́му; от і все (с)кінчи́лося; от і по всьо́му.
Всему есть -не́ц, всё имеет свой -не́ц – всьому́ (на все) є (єсть) кіне́ць (край).
-не́ц слезам, заботам – кіне́ць (край) сльо́зам, турбо́там.
-не́ц службы – кіне́ць слу́жби[і]; (завершение) відслу́га.
Ещё не настал -не́ц его несчастьям – ще не наста́в (не прийшо́в) кіне́ць його неща́стю.
-не́ц делу; дело с -нцо́м; да и -не́ц – скі́нчено спра́ву; та й по всій спра́ві; та й край! та й уже́! та й квит! та й конт! по цей дуб ми́ля.
-не́ц чему – по чо́му. [Вже по доще́ві (Звиног.)].
-не́ц был бы мне, будет нам – було́-б по ме́ні, бу́де по нас.
Пришёл кому -не́ц – прийшо́в кіне́ць кому́, прийшла́ на ко́го оста́н[т]ня годи́на, (перен.) урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́, (фам.) сів ма́ком хто.
Тут тебе и -не́ц (капут, аминь) – тут тобі́ й край, капу́т, амі́нь, рішене́ць, ре́шта, (провинц.) рехт, гак, ха́та, ярми́з, саксага́н, а́мба, ка́пець, капу́рис, каю́к.
-не́цделу венец, -не́ц дело венчает (красит) – кіне́ць – ді́лу віне́ць (Номис).
Не смотри начала, смотри -нца́ – не вважа́й на цвіт, бо чи бу́де ще плід.
Не хвались началом, похвались -нцо́м – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи.
На худой -не́ц – в найгі́ршому ра́зі.
Всему бывает -не́ц (о терпении) – на вся́кий терпе́ць бува́є кіне́ць;
8) (
цель) мета́, ціль (-лі).
На какой -не́ц ты это делаешь? – на́що (наві́що) ти ро́биш це?
Лицо́
1) (
физиономия) обли́ччя (-ччя), лице́ (-ця́), вид (-ду), твар (-ри), о́браз (-зу), (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску). [Звича́йна ма́са лю́дська ма́є обли́ччя не типові́ (Крим.). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (Н.-Лев.). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (Єфр.). Парсу́на розпу́хла (Борзенщ.). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (Проскурівщ.)].
Большое -цо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар.
Здоровое -цо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́).
Красивое -цо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́).
Открытое -цо́ – відкри́те обли́ччя (лице́).
Полное -цо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, -на твар. [Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (Кониськ.)].
Светлое, чистое -цо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид. [З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (Франко)].
Убитое -цо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид.
Умное, интеллигентное -цо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид. [Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Грінч.)].
Выражение -ца́ – ви́раз (-зу), ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́). [Супроти́вність у всьо́му, – в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О. Пчілка)].
-цо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́.
В -цо́ знать, помнить кого – в обли́ччя, в лице́, в о́браз, у тва́р зна́ти, пам’ята́ти (тя́мити) кого́. [Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (Харківщ.). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Квітка)].
-цо́м, с -ца́ – з лиця́, з ви́ду, на виду́, на лиці́, на обли́ччя, на вро́ду, о́бразом, в о́браз; (по виду) лице́м, обли́ччям, ви́дом. [Непога́ний з лиця́ (Н.-Лев.). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (Н.-Лев.). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (Крим.) Хоро́ша на вро́ду (Глібов). А яки́й же він в о́браз? (Короленко). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (Крим.)].
-цо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го. [Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (Свидниц.)].
-цо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́.
-цо́м к -цу́ с кем – лице́м до лиця́, лице́м (лице́) в лице́, віч-на́-віч, о́чі-на-о́чі, о́ко-на-о́ко з ким, перед ві́ччю в ко́го. [В писа́нні (М. Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (Куліш). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (Кониськ.). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (Єфр.). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (Куліш)].
-цо́м к -цу́ с чем – віч-на́-віч, на́-віч, лице́м в лице́ з чим. [Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М. Зеров)].
Встретиться -цо́м к -цу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч. [Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (Кониськ.)].
Говорить с кем с -ца́ на -цо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч.
Ставить, поставить кого -цо́м к -цу́, с -ца́ на -цо́зво́дити, зве́сти́ кого́ віч-на́-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) з ким, з чим. [Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (Єфр.)].
Перед -цо́м кого, чего – перед лице́м кого́, чого́, перед чо́ло́м чого́, перед очи́ма чиї́ми.
Перед -цо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту.
По -цу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри. [Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (Франко). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (Кон.)].
Быть к -цу́, не к -цу́ кому – бу́ти до лиця́ (редко до тва́ри), не до лиця́, ли́чити, не ли́чити, лицюва́ти, не лицюва́ти кому́, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) пристава́ти (приста́ти), не пристава́ти (не приста́ти) кому́, пасува́ти, не пасува́ти кому́ и до ко́го, (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́; срв. Идти́ 7. [Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (Кониськ.). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Шейк.). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (Поділля). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л. Укр.). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (Єфр.). Диви́ся, не́нько, чи хороше́нько і подібне́нько (Чуб. III). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (Бороз.). Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (Куліш)].
Она одета к -цу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй.
Изменяться, измениться на -це – міни́тися, зміни́тися, (о мн.) поміни́тися на лиці́, на виду́, (реже) з лиця́. [Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (Мирний). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (Тесл.)].
На нём -ца́ нет, не было – на йо́му о́бразу нема́(є), не було́, він на се́бе не похо́жий (зроби́вся, став), був. [На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (Свидниц.)].
Вверх -цо́м – догори́ обли́ччям, горі́лиць, (диал.) горі́знач. [Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М. Левиц.)].
Вниз -цо́м – обли́ччям до землі́, долі́лиць.
Написано на -це́ у кого – напи́сано (намальо́вано) на виду́ (на обли́ччі) у ко́го.
Спадать, спасть с -ца́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі.
Ударить в -цо́, по -цу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду). [Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (Проскурівщ.). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Марков.)].
Не ударить -цо́м в грязь – і на слизько́му не спотикну́тися.
С -ца́ не воду пить – ба́йдуже вро́да, аби́ була́ робо́та;
2) обли́ччя, о́браз (-зу);
срв. О́блик. [Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Грінч.)];
3) (
особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на. [Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (Харк.)].
Это что за -цо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на?
Аппеллирующее -цо́ – осо́ба, що апелю́є.
Важное -цо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на (ирон. парсу́на, моція́).
Видное -цо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба.
Видные -ца – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови.
Это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті.
Действующее -цо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа).
Главное действующее -цо́ – головна́ дійова́ осо́ба; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж, геро́й, герої́ня.
Доверенное -цо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця. [Пан Дзеро́н, мій пові́рник, пе́рший купе́ць з Молда́ви (Маков.)].
Должностное -цо́ – урядо́ва осо́ба, урядо́вець (-вця), осо́ба на (офіці́йнім) уря́ді. [Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (Кониськ.)].
Должностные -ца – урядо́ві лю́ди (осо́би), урядо́вці.
Духовное -цо́, -цо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну.
Знатное -цо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба.
Оффицальное -цо́ – офіці́йна осо́ба.
Подставное -цо́ – підставна́ осо́ба.
Постороннее -цо́ – сторо́ння (чужа́) осо́ба.
Посторонним -цам вход воспрещён – сторо́ннім (осо́бам) вхо́дити заборо́нено.
Сведущее -цо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба.
Сведущие -ца – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди).
Физическое, частное, юридическое -цо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба.
-цо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві.
Три -ца́ Тройцы, церк. – три осо́би Трі́йці (торж. Тро́йці).
Бог один, но троичен в -цах, церк. – бог оди́н, але ма́є три осо́би.
В -це́ кого – в осо́бі, в о́бразі кого́, (о двух или нескольких) в осо́бах, в о́бразі кого́. [В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О. Пчілка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Грінч.). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (Єфр.). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (Єфр.)].
От чьего -ца́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́.
От своего -ца́ – від се́бе, від свого́ йме́ння.
Торговать от своего -ца́ – торгува́ти від се́бе, держа́ти крамни́цю на се́бе.
От -ца́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх; від усі́х прису́тніх.
Представлять чьё -цо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу.
Смотреть на -цо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́. [Ти не догоджа́єш ніко́му, бо не ди́вишся на лице́ люде́й (Єв. Мор.)].
Правосудие не должно смотреть на -ца – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі.
Служить делу, а не -цам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям);
4)
грам. – осо́ба.
Первое, второе, третье -цо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба;
5) (
поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня.
-цо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́.
Стереть с -ца́ земли, см. Земля́ 7.
Исчезнуть с -ца́ земли – зни́кнути (ще́знути, зійти́) із сві́ту, з лиця́ землі́.
По -цу́ земли – по світа́х. [Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (Коцюб.)].
По -цу́ земли русской – по лицю́ землі́ ру́ської.
Сровнять что под -цо́, запод -цо – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́.
-цо наковальни – верх (-ху) кова́дла;
6) (
лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку); срв. Лицево́й 2. [Дав спід із зо́лота, лице́ – з алма́зів (Крим.). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (Лебединщ.)].
-цо́м, на -цо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік. [Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (Кобеляч.). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (Кониськ.). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (Звин.)].
Подбирать под -цо́ что – личкува́ти що.
Показывать, показать товар -цо́м – з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти.
Товар -цо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють.
Человек ни с -ца́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду. -цо карты, монеты, см. Лицево́й 2;
7) (
фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред. [Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М. Макаров.). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (Кониськ.)].
Обращённый -цо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го. [Всі пове́рнуті до мо́ря буди́нки були́ зачи́нені (Кінець Неволі)].
Это здание имеет двадцать сажен по -цу́ – ця буді́вля ма́є з чо́ла́ два́дцять са́жнів;
8) лице́;
см. Поли́чное;
9)
быть, состоять на -цо́ – (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно; срв. В нали́чности (под Нали́чность).
По списку сто человек, на -цо́ восемьдесят – за спи́ском (за реє́стром) сто чолові́к(а), прису́тніх вісімдеся́т.
Все ли служащие на -цо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?).
По счёту хлеба (зернового) много, а на -цо́ ничего – за раху́нком збі́жжя бага́то, а в ная́вності (ная́вно) нема́ нічо́го.
По кассовой книге числится сто рублей, а на -цо́ только десять – за ка́совою кни́гою є (лі́читься) сто карбо́ванців, а в ная́вності (ная́вних, гото́вих гро́шей, готі́вки) ті́льки де́сять.
Вывести на -цо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким.
Ма́чта
1) що́гла,
ум. щогли́ця. [Висо́кі що́гли на корабля́х (Н.-Лев.). Па́рус, як птах, на щогли́цю зви́вся (Дніпр. Ч.)].
Бизань-, грот-, фок -та – біза́нь-що́гла, ґро́т-що́гла, фо́к-що́гла. [Па́м’ятні нам з дити́нства і ми́лі на́шому се́рцю фо́к-ґро́т-біза́нь-що́гли (Кінець Неволі)].
Ставить, поставить -ту – ста́вити, поста́вити, зво́дити, зве́сти́ що́глу;
2) (
шест, столб) що́гла. [Зво́дили що́гли по висо́ких моги́лах (ЗОЮР. I)].
-та семафорная – семафо́рна що́гла.
Напа́дки – на́пади (-дів) и на́пад (-ду), на́падки (-док), напастува́ння, напада́ння (-ння). [На́пади на все нелю́бе а́второві (Грінч.). На́падки терпі́ти од старо́го (Квітка)].
Делать несправедливые -ки на кого (обвиняя в чём-л.) – чини́ти несправедли́ві на́пади, пеню́ зво́дити на ко́го.
Напра́слина – напра́сна обмо́ва, напра́сна (-ни), на́па́сть (-ти), напа́сниця, набала́чка, пеня́, ма́рний на́клеп, по́клеп (-пу), нагові́р (-во́ру); срв. Поклё́п, Клевета́. [Все, що сві́дки ка́жуть, сама́ напа́сниця (Кониськ.). «Ти хіба́ не крав?» – «Ні, це на́пасть на ме́не!» (Звин.). «Чи пра́вда, що ти свекру́ху би́ла?» – «То набала́чка!» (Борзенщ.). Ма́мо, як ти мо́жеш таки́й на ме́не на́клеп допуска́ти? (Л. Укр.)].
Взводить, взвести -ну – наволіка́ти, наволокти́ напра́сну обмо́ву, зво́дити, зве́сти́ пеню́ на ко́го, пеню́ волокти́, наволокти́, прикида́ти, прики́нути пеню́ кому́, натяга́ти, натягти́ на́па́сть, клепа́ти, наклепа́ти, натяга́ти, натягти́ на ко́го. [На́пасть натяга́є на ме́не (Звягельщ.). А ви пеню́ на нас ізво́дите (Грінч.). Хіба́ я бу́ду на се́бе пеню́ волокти́? (Сл. Гр.). Прики́нуть пеню́, що й копо́ю не одбу́деш (Квітка). Лиси́ця на вівцю́ Петро́ву наклепа́ла, що, бу́цім, ні́ччю ку́ри кра́ла (Боров.). Хі́ба мо́жна таке́ натяга́ти на люди́ну? (Лубенщ.)].
Выдумывать -ну – вига́дувати напра́сну, виду́мувати на́па́сть. [Де-ж це ви́дано, щоб на Грицька́ таку́ напра́сну вига́дувати? (Грінч.)].
Настропи́ливать, настропи́лить что – ста́вити (зво́дити), поста́вити (зве́сти́) кро́кви на чо́му.
Настропи́ленный – з поста́вленими (зве́деними) кро́квами.
Нет
1)
безл. глаг. – нема́, нема́є (ум. нема́єчки), (очень редко, зап.) ніт, (в детск. языке) ма; (нет и в помине, народн.) біг-ма́(є), (грубо: нет ни черта) чорт-ма́(є), кат-ма́(є), біс-ма́(є), ді́дько ма́є. [Нема́ в саду́ солове́йка, нема́ щебета́ння; нема́ мого́ миле́нького, – не бу́де й гуля́ння (Пісня). Бага́то є люде́й, нема́ люде́й-браті́в (Грінч.). Сме́рти нема́ для творці́в (Сосюра). Шука́ коза́к свою́ до́лю, – а до́лі нема́є (Шевч.). Нема́ оче́й, що ба́чити хоті́ли, нема́є ро́зуму, що зна́ння пра́гнув, нема́є на́віть самого́ бажа́ння (Самійл.). Там лю́ди до́брі, де мене́ ніт (Гол. III). Де сніг упа́де, квіточо́к вже ніт (Пісня). Гро́шей біг-ма́ (Рудан.). Землі́ вла́сної у йо́го біг-ма́ (Кониськ.). «Є гро́ші?» – «Чорт-ма́ й копі́йки» (Сл. Гр.). Всі ми тут б’ємо́сь, а ді́ла все чорт-ма́є (Грінч.). Бага́то ума́, та в кеше́ні кат-ма́ (Номис). Своє́ї землі́ кат-ма́ (Васильч.)].
У меня, у него и т. п. нет – я не ма́ю, в ме́не нема́(є), (иногда, преимущ. о членах тела и психич. явлениях: мені́ нема́), він не ма́є, в йо́го нема́(є), (иногда: йому́ нема́) и т. п. [В ме́не ба́тька нема́є (Пісня). Придиви́лися: аж одного́ ву́ха йому́ нема́ (Звин.). Стида́ тобі́ нема́! (Звин.)].
Его нет дома – його́ нема́(є) вдо́ма.
Нет ли у тебя денег? – чи нема́ в те́бе гро́шей? чи ти (ча́сом) не ма́єш гро́шей?
Нет ничего – нема́(є) нічо́го.
Нет решительно ничего – нічогі́сінько нема́.
Совершенно нет чего – зо́всі́м нема́(є) чого́, нема́ й кри́хти чого́, і звання́ (заво́ду) нема́ чого́, (диал.) нема́ ані ги́ч, (зап.) і на позі́р нема́ чого́.
Нет ни души, см. Душа́ 2. и Ни 1 (Ни души).
Нет времени – нема́(є) ча́су, нема́(є) коли́, ні́коли.
У меня нет времени – я не ма́ю ча́су, мені́ ні́коли, мені́ нема́ коли́.
Дела нет кому до чего – ба́йду́же кому́ про що. [(Пташки́) цвірі́нькають так, мов їм про зи́му ба́йдуже (Л. Укр.)].
Дня нет, чтобы я об этом не думал – дня (тако́го) (или дни́ни тако́ї) не бува́є, щоб я не ду́мав про це.
Нет сил (с)делать что – не си́ла (нема́(є) си́ли) (з)роби́ти що. [Не си́ла ту кри́вду сло́вом розби́ти (Рада)].
Нет ничего легче, как… – нема́(є) нічо́го ле́гшого, як…
Нет ничего выше, лучше и т. п., как… – нема́(є) нічо́го ви́щого, кра́щого и т. п., як…; нема́ в сві́ті, як…; нема́ (в сві́ті) над що; срв. Лу́чше 1. [Нема́ в сві́ті, як у зла́годі жи́ти (Сл. Гр.). Нема́ цві́ту бі́льшого та над ожи́ноньку, нема́ ро́ду рідні́шого та над дружи́ноньку (Пісня)].
Где только его нет – де ті́льки його́ нема́, (везде он вмешается) де не посі́й, то вро́диться (Приказка).
Нет как (да) нет – нема́ та й нема́; як нема́, так (диал. дак) нема́; як відрі́зано. [А в неді́леньку по-ране́ньку ко́зочки як нема́, дак нема́ (Метл.). То було́ що-дня́ вчаща́є, а тепе́р і не поба́чиш: як одрі́зано (Сл. Гр.)].
Слова нет – нема́ що каза́ти, шко́да й сло́ва, ані сло́ва, про те й мо́ви нема́, (конечно) звича́йно, пе́вна річ, зві́сно, (правда) пра́вда. [Мужи́к аж міни́ться: – «Та то, па́не, ані сло́ва! – що кому́ годи́ться!» (Рудан.)].
На нет и суда нет – на нема́ й су́ду нема́.
Нет-нет да и – коли́-не-коли́ (та й); коли́-не-коли́, а; вряди́-годи́ (та й); а коли́сь-і́нколи; нема́-нема́, та й, (в прошлом) нема́-було́, нема́, та й; було́-не-було́ (та й); ба́йдуже-ба́йдуже, та й; ні, ні, та й. [Він коли́-не-коли́ та й ска́же щось ду́же пу́тнє (Звин.). Він уже́ був заспоко́ївся, але́ ча́сом виника́ли су́мніви: коли́-не-коли́, а набіжи́ть ду́мка, що він хво́рий (М. Зеров). А вона́ вряди́-годи́ та й зазирне́ до йо́го (Крим.). А в голові́ нема́-нема́, та й майне́ яка́сь розу́мна га́дка (Крим.). Нема́-нема́, та й щось даду́ть (Гуманщ.). Він нема́-було́, нема́, та й наві́дається до свої́х ро́дичів (Звин.). І брат тоді́ ще не вмер, і ті́тка було́-не-було́ (,та й) заско́чить до нас і посо́бить (Звин.). Не лащі́ть цього́ соба́ку, бо він ба́йдуже-ба́йдуже, та й кусне́ за па́лець (Звин.). А він ні, ні, та й бо́вкне таке́, що ку́пи не де́ржиться (Крим.)];
2)
нрч. отриц. – ні, (зап., нелитер.) нє, (очень редко) ніт. [Люблю́ тебе́, доба́ переходо́ва, за вла́дне «так» і непокі́рне «ні» (Сосюра). «Пі́деш ти до йо́го?» – «Ні» (Сл. Гр.). Скажи́ пра́вду ти мені́, а чи лю́биш мене́, чи ні (Пісня). Мо́же син мій бу́де у кому́ні, а як ні, то, мо́же, мій ону́к (Сосюра). «Хо́чеш?» – «Нє, не хо́чу» (Брацл.). Оде́н брат був бага́тий, а дру́гий нє (Звин.). Мо́же ви́йде, а мо́же й ніт (Свидн.). Каза́в, ду́рню, мовчи́; ніт, патя́кає? (Мирний)].
Да или нет? – так чи ні?
Ни да, ни нет – ні так і не ні; ні так, ні сяк.
Ан нет! – ба ні!
Да нет – та ні, ба ні. [«Здає́ться, дзво́нять». – «Та ні, то лю́ди гомоня́ть» (Шевч.). «А що се га́лас на́че?» – «Ба ні, се спів» (Грінч.). Ти сміє́шся, а я пла́чу; ба ні, не пла́чу – регочу́сь (Шевч.)].
Да нет же – та ні-ж, та-ж ні, так (диал. дак) ні; (ни в каком случае) аніже́, ані́ж, аж нія́к, (диал.) аж ні́куди. [«Хіба́ тобі́ тако́го ба́тька?» – «Аніже́! Аніже́! не тако́го» (Грінч.)].
Ну, нет! – е, ні! ба ні́! ну, ні́! Е, ні! цього́ я тобі́ не дам (Брацл.). «Ході́м погуля́ймо!» – «Ба ні! тре́ба працюва́ти» (Липовеч.)].
Так нет же – т[д]ак ні(-ж).
Нет ещё – ні ще, (эллиптич.) ще. [«А ви його́ ще не ба́чили?» – «Ще!» (Звин.)].
А почему (бы) и нет? – а чо́м би й ні? а чом(у́) не так?
Может быть да, может быть нет – мо́же так, а мо́же (й) ні; або́ так (воно́), або́ ні. [«Мо́же так, а мо́же ні» – пам’ята́єте є таки́й рома́н д’Анну́нціо (В. Підмог.)].
Никак нет – ні, аніже́, аж нія́к, (диал.) аж ні́куди;
3)
на не́т, нрч.
а) кли́ном, скі́сно, спохо́ва. [Візьми́ лопа́ту та підструга́й оту́т зе́млю, щоб було́ спохо́ва (
сведено на нет) (Звин.)].
Стёсывать на нет – сті́сувати скі́сно (спохо́ва).
Жила (горная) сходит, сошла на не́т – жи́ла виклино́вується, ви́клинувалася;
б) (
перен.) на ні́вець, на ніщо́, ні на́ що.
Сводить, свести на не́т чтозво́дити, зве́сти́ що на ні́вець (на ніщо́). [Ти звів на ніщо́ всю на́шу спра́ву (Остр. Скарбів)]; см. Ничто́ (Обращать в -то́).
Сходить, сойти на не́т – схо́дити, зійти́ на ні́вець, зво́дитися (перево́дитися), зве́сти́ся (переве́сти́ся) ні на́ що (на ніщо́), перево́дитися, переве́сти́ся, (итти прахом) іти́, піти́ в ні́вець; (исчезать) зника́ти, зни́кнути. [Двоєду́шницька та́ктика ППС довела́, що вплив ППС’ців зійшо́в на ні́вець (Пр. Правда). Під ля́дським панува́нням звела́сь би ні на́ що на́ша наро́дність (Куліш). Бува́ють такі́ часи́, коли́ письме́нство занепада́є й перево́диться (Крим.). Пішло́ все бага́тство в ні́вець (Крим.)].
Конкуренция сошла на не́т – конкуре́нція зійшла́ на ні́вець;
4)
сщ. – ні (нескл.).
Пироги с нетом – пироги́ з та́ком (Поділля), нізчи́мні пироги́ (Сосн.).
Есть лучше нета – «є» кра́ще ніж (за, від) «нема́(є)», так кра́ще за ні.
Неты́ считать – недо́ліки лічи́ти.
Низводи́ть, низвести́зво́дити, зве́сти́, (о мног.) позво́дити кого́ з чо́го в що, куди́; (выводить) виво́дити, ви́вести, (о мног.) повиво́дити кого́ з чо́го в що, куди́.
Низве́де[ё́]нный – зве́дений; ви́ведений.
-ться – зво́дитися, бу́ти зве́деним и т. п.
Ничто́, мест. – ніщо́, (диал.) нічо́го; (ровно, решительно -то́) аніщо́. [Ніщо́ не діли́ло те́мної но́чи від я́сного дня (Л. Укр.). Ніщо́ не забороня́є ва́шим оча́м виміря́ти їх (степи́) і вздовж і вшир (Мирний). Йому́ нічо́го не ва́дить (Звин.)].
Это -то́ в сравнении с чем – це ніщо́ про́ти чо́го (порі́внюючи, в порівня́нні з чим).
Этому -то́ не мешает – цьому́ ніщо́ не заважа́є (не перешкоджа́є, не стої́ть на перешко́ді или на зава́ді, не перебива́є).
Ему -то́ не удаётся – йому́ не щасти́ть (не талани́ть) ні в чо́му, йому́ ніщо́ не йде в ла́д (до пуття́).
Обращать, обратить что, кого в -то́ – оберта́ти, оберну́ти що, кого́ в ніщо́ (в ні́вець), поверта́ти (пуска́ти, переверта́ти), поверну́ти (пусти́ти, переверну́ти) що в ні́вець, поверта́ти, поверну́ти кого́ в ніщо́, зво́дити, зве́сти́ що на ні́вець (на ніщо́, ні на́ що), перево́дити, переве́сти́ що на ні́вець; (уничтожать) ни́щити, зни́щити що. [Оберну́вши в ні́вець могу́ще королі́вство (Куліш). Та си́ла, що чолові́ка стопта́ла, у ні́вець оберну́ла (Грінч.). Пан та ні́мець усе́ пове́рнуть у ні́вець (Приказка). Старшина́ хо́че пи́саря у ні́вець поверну́ти (Харківщ.). Час мене́ в ніщо́ пове́рне (Самійл.). Вона́ сті́льки клопота́лася, сті́льки плати́ла, а тепе́р усе́-б то те пусти́ти в ні́вець? (Кониськ.). Всі вели́кі страхи́ переве́рне в ні́вець (Куліш). Життя́ звело́ сті́льки зако́нів на ні́вець (Н. Громада). Ту «по́правку», що міг я йому́ да́ти мої́ми лі́ками, на ні́вець перево́дила тяжка́ пра́ця (Н.-Лев.)].
За -то (продавать и т. п.) – за ніщо́ (ні за ві́що, за бесценок: за-півда́рма, за так-гро́шей, за так-гро́ші). [Старі́ гро́ші пі́дуть ні за ві́що (Лебединщ.). Пороздава́ла порося́та за так-гро́ші (Борз.)].
Ничего́ – нічо́го. [«Що хто тобі́ зро́би́в?» – «Ніхто́ нічо́го» (Л. Укр.). Секрета́р нічо́го не ві́дав про сю спра́ву (Кониськ.). Спервові́ку не було́ нічо́го (П. Тичина)].
Абсолютно, положительно, решительно, ровно, совершенно -го́, -го́ то – нічогі́сінько, (экспрессивнее) анічогі́сінько, (зап., полон.) ніц нічо́го; (ни-ни) аніже́. [Нічогі́сінько не ба́чу! (Н.-Лев.) «Що-ж у нас ста́лося?» – «Нічо́го… анічогі́сінько!» (Грінч.). Це не ма́є анічогі́сінько спі́льного з тим розумі́нням, яко́го… (А. Любч.). Ніц нічо́го не зна́ю! (Брацл.). Не чу́ю аніже́! (Куліш)].
Всё или -го́ – все або́ нічо́го.
-го́ не видно, неслышно – нічо́го не ви́дн[к]о (не зна́ти), не чу́ти.
Нет -го́ выше, лучше и т. п., как…, см. Нет 1.
Нет -го́ легче, как… – нема́(є) нічо́го ле́гшого, як…
-го́ подобного – нічо́го поді́бного́ (схо́жого, підхо́жого, тако́го); см. Подо́бный.
-го́ в мире (на свете) – нічо́го в сві́ті. [Нічо́го в сві́ті не було́ тако́го прекра́сного, як ці дві а́рмії (Кандід)].
Не иметь -го́ общего с кем, чем – не ма́ти нічо́го спі́льного з ким, з чим.
Из-за -го́ – (из-за пустяков) за дурни́цю, за нікче́мницю, (из-за выеденного яйца) за ма́сляні ви́шкварки, за ону́чу, (от нечего делать) зні[е]че́в’я. [За ону́чу зби́ли бу́чу (Приказка)].
Из этого -го́ не вышло – з цьо́го нічо́го не ви́йшло.
Выходить, выйти в люди из -го́ – вибива́тися, ви́битися в лю́ди з нічо́го.
-го́ не значит (пустяки) – дарма́, пусте́, дурни́ця. [Мо’ то й не ва́ше, та дарма́, бері́ть уже́ (Сл. Гр.)].
-го́ не поделаешь – нічо́го не вді́єш; см. Поде́лать 2.
-го́ не стоит – нічо́го не кошту́є; нічо́го не ва́рт(ий); см. Сто́ить.
Создать то из -го́ – створи́ти що з нічо́го.
Ничему́ – нічо́му.
Ниче́м – нічи́м. [Нічи́м не ви́явив свої́х почутті́в (Велз)].
Я -че́м не болен – я ні на що́ не хво́рий (не слаби́й, не слабу́ю).
Он че́м не доволен – він нічи́м (ні з чо́го) не задово́лений.
Ни в чём, ни на чё́м, ни во что́, ни на что́ и т. п. – ні в чо́му (чі́м) и (реже) в нічо́му, ні на чо́му (чі́м) и (реже) на нічо́му, ні в що́, ні на що́ и т. п. [Це ні на що́ не схо́же (Коцюб.)].
Ни во что́ не ставить кого – ні за що́ (за ніщо́) ма́ти кого́, не поважа́ти, не шанува́ти кого́.
Ни за что́ – (ни за какие блага) ні за що́ (в сві́ті), ні за́ що, (ни в коем случае) зро́ду, зро́ду-(з)ві́ку, (никак) нія́к.
Ни за что́, ни про что́, см. Ни.
Остаться ни при чё́м, ни с че́м – зоста́тися ні при чо́му (чі́м), зоста́тися ні з чи́м, (в дураках) опини́тися в ду́рнях, поши́тися в ду́рні, о́близня пійма́ти (з’ї́сти), (шутл.) вхопи́ти ши́лом па́токи.
Нога́
1) (
вместе со ступнёй или без ступни) нога́ (мн. но́ги, ніг); (ступня) нога́, (зап.) стопа́. [Ту́пне кінь ного́ю (Шевч.). Хло́пчик стої́ть на одні́й нозі́ (М. Вовч.). Во́вка но́ги году́ють (Номис). Сте́жка заси́пана сні́гом, і ані о́дного слі́ду стопи́ лю́дської не ви́дно на його́ бі́лій ска́терті (Франко)].
Две, обе -ги́ – дві, оби́дві ноги́ (нозі́). [Стає́ на рука́х, одкида́є оби́дві нозі́ наза́д, нена́че брика́є ни́ми (Н.-Лев.)].
Левая, правая -га – лі́ва, пра́ва нога́.
Задние, передние -ги – за́дні, пере́дні но́ги.
Деревянная -га – дерев’я́на нога́, (деревяшка) дерев’я́нка, (костыль) ми́лиця.
Вверх -га́ми
а) (
в прямом знач.) догори́ нога́ми, горі́ніж, сторч голово́ю;
б) (
перен.: вверх дном) догори́ нога́ми, догори́ ко́ренем, шкере́берть. [Все він переверну́в догори́ ко́ренем (Звин.)].
-га́ми вниз (к земле) – долі́ніж.
Босыми -га́ми – бо́сими нога́ми, (босиком) босо́ніж.
В -га́х – в нога́х.
Пусть не путается в -га́х партии – (не)ха́й не плу́тається під нога́ми в па́ртії.
На босую -гу – на бо́су но́гу, (на-)босо́ніж, на-бо́се.
Лёгкий на -гу, см. Лё́гкий 7.
Он на -га́х (ходит, здоров) – він уже́ підві́вся (став) на но́ги, він уже́ хо́дить, він уже́ здоро́вий (оду́жав, ви́чуняв, диал. окли́гав и окли́гнув).
Он уже опять на -га́х – він уже́ зно́в(у) на нога́х.
В грехах, да на -га́х – у гріха́х, та на нога́х.
Быть весь день на -га́х – бу́ти ці́лий день на нога́х, ці́лий день не сі́сти (не присіда́ти). [Я-ж ці́лий день не ся́ду! (Звин.)].
Под -га́ми – під нога́ми, (изредка) під ного́ю. [Ви підійма́єтесь схо́дами; вони́ рипля́ть під ва́шою ного́ю (Микит.)].
С головы до ног, с ног до головы – від голови́ до ніг (зап. до стіп), від ніг (зап. від стіп) до голови́. [Обмі́ряв її́ вели́чним по́глядом од голови́ до ніг (Крим.)].
Вооружённый с головы до ног – озбро́єний від голови́ до ніг (до п’ят).
Со всех ног – що-ду́ху (в ті́лі), що є (єсть) ду́ху, скі́льки ду́ху, що-ду́х у ті́лі (М. Вовч.), що но́ги несу́ть (несли́), (во всю прыть) чим-ду́ж, (во все лопатки) на всі за́ставки́, на всю ви́тягу, (опрометью) прожо́гом.
С руками и (с) -га́ми – з рука́ми й (з) нога́ми.
У чьих ног – коло (біля) чиї́х ніг (зап. стіп), (зап.) у чиї́х стіп. [У стіп твої́х (душа́) весь свій тяга́р скида́є (Франко)].
Ни -го́ю (к кому) – (а)ні кро́ку (ні ного́ю) (до ко́го).
-ги́ не клади (не ставь, не заноси) куда – і ступну́ти (і ходи́ти) не ду́май куди́, (а)ні кро́ку (ні ного́ю) куди́.
-ги́ моей не будет у тебя – ноги́ моє́ї не бу́де в те́бе.
Бросаться, броситься кому в -ги – ки́датися, ки́нутися кому́ в но́ги (під но́ги, до ніг), па́дати, впа́сти кому́ в но́ги (під но́ги, до ніг). [Упа́в фарао́ну під но́ги (Франко). Він упа́в до ніг милосе́рдного анабапти́ста (Кандід)].
Быть на короткой (дружеской) -ге́ с кем, см. Коро́ткий 4.
Быть (стоять) одной -го́й в могиле – бути одно́ю ного́ю в труні́ (в домови́ні), стоя́ти одно́ю ного́ю над гро́бом (у гро́бі, в домови́ні).
Валиться, свалиться с ног – на нога́х не стоя́ти (не всто́яти), вали́тися (па́дати), звали́тися (з ніг). [Ви́йду за воро́та, від ві́тру валю́ся (Метл.)].
Вставать с левой -ги́, левою -го́ю (с постели) – встава́ти на лі́ву но́гу (лі́вою ного́ю) (з посте́лі, з лі́жка).
Давай бог -ги – хо́ду, хо́да, дра́чки, навті́[е́]ки, навтікача́; срв. Наутё́к. [Як поба́чив це я, ки́нув мерщі́й каву́н, та хо́ду (Звин.). Я, не до́вго ду́мавши, за́раз навті́ки, куди́ о́чі зирну́ли, а но́ги понесли́ (М. Вовч.)].
Держать свой дом на приличной -ге́ – держа́ти (трима́ти) свою́ госпо́ду на поря́дній (присто́йній) стопі́ (на присто́йній лі́нії, як у (до́брих) люде́й, як поря́дним лю́дям годи́ться).
Держаться, удержаться на -га́х – трима́тися (держа́тися), втри́матися, (вде́ржатися) на нога́х.
Жить на широкую (на большую, на барскую) -гу – жи́ти на широ́ку стопу́ (в розко́шах, на всю гу́бу, по-па́нському, диал. ве́лико), розкошува́ти, панува́ти. [Захоті́в він ве́лико жи́ти і аж три кімна́ти собі́ найня́в (Лубенщ.)].
Итти (-га́) в -гу – іти́ (ступа́ти) (нога́) в но́гу, іти́ (ступа́ти) ступі́нь у ступі́нь, (держать шаг) трима́ти крок. [В ме́не до́нька в но́гу з Жо́втнем за́вжди йде (Влизько). Він так ступі́нь у ступі́нь ступа́є, на́че мі́ря, як тра ступа́ти (Канівщ.). Жовня́рський крок трима́ти (Франко)].
Не в -гу итти, сбиваться (сбиться) с -ги́ – іти́ не в но́гу.
Итти -га́ за́ -гу (-га́ по́ -гу) – іти́ нога́ за ного́ю; см. ещё Ме́дленно 1 (Итти -но) и Плести́сь 2. [Ішо́в захо́жий ти́хо, нога́ за ного́ю (Мирний)].
Кидать, кинуть что под -ги кому – кида́ти, ки́нути що під но́ги кому́.
Кланяться, поклониться в -ги – кла́нятися (вклоня́тися), вклони́тися в но́ги. [Вклони́лася низе́нько, аж в са́мії но́зі (Сл. Закр.)].
Класть (слагать), положить (сложить) что к -га́м чьим – кла́сти (склада́ти), покла́сти (скла́сти) що до ніг чиї́х. [До ніг наро́дженої з пі́ни склада́йте… ліхта́р мій… і кий (М. Зеров)].
-ги носят – но́ги но́сять.
Куда -ги понесут – куди́ но́ги понесу́ть, (куда глаза глядят) світ за́ очі (за очи́ма), куди́ гля́дя, навмання́, навманя[ь]ки́.
Отбиваться от чего руками и -га́ми – відбива́тися від чо́го рука́ми й нога́ми, (сопротивляться) пруча́тися про́ти чо́го рука́ми й нога́ми, опина́тися (огина́тися) (що-си́ли) про́ти чо́го.
Переваливаться с -ги́ на -гу́ – перехиля́тися (перехня́блюватися) з бо́ку на бік, колива́ти з ноги́ на но́гу; см. Перева́ливаться 3.
Переминаться с -ги́ на́ -гу – переступа́ти з ноги́ на но́гу (фам. з одніє́ї на дру́гу), (топтаться) тупцюва́тися, ту́пцятися, топта́тися.
Плясать в три -ги́ – витанцьо́вувати на всі за́ставки́.
-ги не повинуются (не слушаются) – но́ги не слу́хають(ся) (не х(о)тя́ть слу́хатися).
-ги подкашиваются, подкосились – но́ги підло́млюються (підтина́ються, млі́ють), підлама́лися (підтяли́ся, помлі́ли).
Поднимать, поднять (поставить) кого на́ -ги
а) (
больного) зво́дити, зве́сти́ кого́ на но́ги, на світ пусти́ти кого́. [Хто мене́ на світ пусти́в? – Я тепе́р здоро́ва (Мартинов.)];
б) (
перен.) зво́дити (ста́вити), зве́сти́ (поста́вити) кого́ на но́ги; срв. Поста́вить 1.
Подставлять -гу, см. Но́жка (Подставлять -ку).
Положить -гу на -гу – закла́сти но́гу на но́гу.
Поставить войска на военную, на мирную -гу – переве́сти́ ві́йсько на воє́нне, на ми́рне стано́вище.
Протянуть -ги
а) (
в прямом знач.) простягти́ (ви́тягти) но́ги, (о мног.) попростяга́ти (повитяга́ти) но́ги;
б) (
умереть) простягти́ся, ви́простатися, (вульг.) заде́рти но́ги, ду́ба да́ти, ґи́ґнути, освіжи́тися, переки́нутися. См. Протя́гивать 1 (-ну́ть ноги).
Сбивать, сбить с ног кого – збива́ти (вали́ти, зва́лювати), зби́ти (звали́ти) з ніг кого́; см. ещё Заморо́чить кого. Связать кого по рукам, по -га́м – зв’яза́ти кому́ ру́ки й но́ги, (сделать жизнь несчастной) зав’яза́ти кому́ світ.
Срезать кого с ног – знесла́вити, зга́ньби́ти, зганьбува́ти кого́.
Ставать (вставать, становиться), стать (встать) на́ -ги
а) (
в прямом знач.) зво́дитися (здійма́тися, спина́тися), зве́сти́ся (зня́тися, с[зі]п’я́сти́ся) на но́ги, (порывисто) схо́плюватися (зрива́тися), схопи́тися (зірва́тися) на (рі́вні) но́ги;
б) (
перен.) спина́тися (зво́дитися, здійма́тися), с[зі]п’я́сти́ся (зве́стися, зня́тися) на но́ги (на собственные -ги: на вла́сні но́ги), (диал.) оклига́ти, окли́гати и окли́гнути. Срв. Поднима́ться. [Коли́ довело́ся спина́тися на вла́сні но́ги, то обста́вини ду́же зміни́лися на гі́рше (Н. Громада). Він до́вго бідува́в; оце́ окли́гав, як зроби́вся заві́дуючим ремо́нтами (Лубенщ.)].
Ставать (вставать, становиться подниматься), стать (встать, подняться) на задние -ги – става́ти, спина́тися, зво́дитися, здійма́тися), ста́ти (с[зі]п’я́сти́ся, зве́сти́ся, зня́тися), (о мног.) постава́ти (поспина́тися, позво́дитися, поздійма́тися) на за́дні но́ги, (на дыбы) става́ти, ста́ти, (о мног.) постава́ти ца́па (ца́пки, цапко́м, ста́вма, ду́ба, ди́бки дибка́, го́пки).
Не знает, на какую -гу, стать – не зна́є, на котру́ ступи́ти (ступну́ти).
Стать без ног – позбу́тися ніг, втра́тити но́ги, зроби́тися безно́гим, збезно́жіти.
Еле -ги унести откуда – ле́две но́ги ви́нести, ле́две втекти́ (диал., зап. ви́втекти) зві́дки.
Унеси бог -ги – аби́ ті́льки (лиш(е́)) втекти́; см. ещё выше Давай бог -ги.
Руками и -га́ми упираться – упира́тися рука́ми й нога́ми; см. ещё выше Отбиваться руками и -га́ми.
Хромать на одну -гу – кульга́ти (шкандиба́ти, шкатульга́ти) на одну́ но́гу.
Ног под собою не чувствовать (не чуять) – землі́ (ніг) під собо́ю не чу́ти. [Землі́ під собо́ю не чув: як той ві́тер мчавсь (Мирний)].
Шаркать -га́ми – чо́вгати (со́вгати) нога́ми.
Одна -га́ тут другая там – одна́ нога́ тут, дру́га там; (реже) на одні́й нозі́. [«Ху́тче-ж!» – «На одні́й нозі́» (Свидн.)].
За глупой головой и -гам непокой – за дурно́ю голово́ю і нога́м ли́хо (Приказка).
Баба-яга, костяная -га́ – ба́ба-яга́ нога́-костюга́, ба́ба-яга́ костяна́ нога́ (ЗОЮР II);
2) (
подставка, стойка) нога́; срв. Но́жка 2;
3)
строит., техн. – (крана, копра, циркуля) нога́; (наслонная) нарі́жник (-ка); (стропильная) крокви́на;
4) (
у сапожников) копи́л (-ла́); см. Коло́дка 3;
5) (
снопов) ряд (-ду), рядо́к (-дка).
Обдува́ть, обду́ть
1) обдува́ти
и обдима́ти, обду́ти, обсту́джувати, обстуди́ти.
-а́ть пыль с чего-л. – обдму́хувати по́рох з чо́го;
2) дури́ти, обду́рювати, обдури́ти, зво́дити, зве́сти кого́.
Срв. Обма́нывать.
Обезумля́ть, обезу́мливать, обезу́мить кого – збавля́ти (сов. зба́вити) ро́зуму кого́, позбавля́ти (сов. позба́вити) ро́зуму кого́, зво́дити; зве́сти з ро́зуму кого́.
Обма́н – обма́на, мана́, ома́на, облу́да, злу́да (гал.), ошука́нство, ошука́ння, о́шук, ошу́ка, дури́світство, о́бдур (-ру и -ри) (м. и ж. р.). [Не ві́рте, це все обма́на. О́бдур’ю ти зо мно́ю жи́ла (Г. Барв.)].
Явный обма́н – види́ма облу́да, -ме ошука́нство, -мий о́шук и т. д. Обма́ном – о́шуком, обма́ною.
Добыть -ном – ви́туманити, ви́дурити.
Без обма́на – без о́шуку.
Обма́н чувств (призрак) – мана́, ома́на, мара́. [Усе́нький світ – мана́ (Крим.)].
Обма́н зрения, оптич. -ма́н – ома́на, мана́ для о́ка, м. опти́чна.
Вводить (ввести) в -ма́н кого – призво́дити (призве́сти) кого́ до облу́ди, до о́шуку и т. д., підво́дити, підве́сти кого́ на облу́ду, на о́шук и т. д., зво́дити, зве́сти кого́; в заблуждение – омиля́ти, омили́ти кого́.
Вдаваться, вдаться (впадать, впасть) в -ма́н – захо́дити (зайти́) в облу́ду, в о́шук и т. д., допуска́тися, допусти́тися облу́ди, о́шуку и т. д.
Обма́нывать, обману́ть – обма́нювати, обмани́ти (о мног. пообма́нювати), обду́рювати, обдури́ти, здури́ти, підма́нювати, підмани́[у́]ти, підду́рювати, піддури́ти [Вони́ нас піддури́ли та водо́ю напої́ли], ошу́кувати, ошука́ти, о(б)[за]тума́нювати, о(б)[за]тума́нити, з(а)во́дити, з(а)ве́сти, омиля́ти, омили́ти, обли́гува́ти, облига́ти, налига́ти. [Мене́ до́ля омили́ла. Він нас налига́в (Лохв. п.)]; (описат.) зво́дити з ро́зуму кого́, пуска́ти тумана́ кому́, убира́ти (убра́ти) в шо́ри кого́, у ду́рні пошива́ти (поши́ти) кого́, москаля́ підво́зити (підве́зти́) кому́, підпуска́ти (підпусти́ти) -ля́ кому́, підво́зити (підве́зти́) во́за, прове́зти попа́ в ре́шеті кому́.
-ну́ть чьи-л. надежды – не справди́ти чиї́хсь наді́й, омили́ти чиї́ наді́ї.
Он сам себя -вает – він сам себе́ ду́рить.
Дать себя -ну́ть – да́тися на підмо́ву кому́.
Обма́нываемый – об[під]ма́нюваний, об[під]ду́рюваний, ошу́куваний, о(б)[за]тума́нюваний.
Обма́нутый – об[під]ду́рений, об[під]ма́нений, ошу́каний, о(б)[за]тума́нений, зве́дений, обли́ганий.
-тое ожидание, надежда – обду́рена (ошу́кана) наді́я.
Обольща́ть, обольсти́ть
1) (
обманывать лестью) уле́щувати, улеща́ти, лести́ти, улести́ти, обле́щувати, обле́стити кого́ чим, слова́ми масти́ти. См. Облеща́ть. [Лести́в моє́ се́рце найкра́щими реча́ми (Куліш). Як ста́ли говори́ти, слова́ми масти́ти, – му́сів-же я з коня́ вста́ти, горі́лки купи́ти].
-ща́ть ласковыми словами – голу́бити слова́ми, реча́ми ласка́вими;
2) (
заманывать, соблазнять), зва́блювати, ва́бити, зва́бити, зна́джувати, зна́дити, спокуша́ти, спокуси́ти, мани́ти, змани́ти, підма́нювати, підмани́ти, ома́нювати, омани́ти, підхо́дити, підійти́, зво́дити, зве́сти кого́. [Зва́бив (спокуси́в) він мене́ грі́шми вели́кими. Зна́джує бага́тством та життя́м у розко́шах. Мани́в наді́ями. Ома́нює люде́й нездійсне́нними мрі́ями. Підійшо́в мене́ слова́ми лести́вими. Чорт не спить, а люде́й зво́дить].
-ща́ть, -сти́ть девушкузво́дити, зве́сти́, підма́нювати, підмани́ти ді́вчину; (переносно) зави́ти, покри́ти ді́вчину; (вообще женщину) спокуша́ти, спокуси́ти; призво́дити, призве́сти́ до гріха́ з ким.
Обольщё́нный
1) у[об]ле́щений;
2) зва́блений, зна́джений, споку́шений, зма́нений, підма́нений, ома́нений, зве́дений.

-ная девушка – зведени́ця, по́критка.
Быть -ной кем – покри́тися з ким.
Обраща́ть, обрати́ть
1) (
направлять) поверта́ти, поверну́ти, оберта́ти, оберну́ти, зверта́ти, зверну́ти, наверта́ти, наверну́ти, напрямля́ти, напрями́ти (куди́, до чо́го). [Це наверта́ло її́ думки́ на и́нший шлях].
-щать оружие против врага – поверта́ти (оберта́ти, скеро́вувати) збро́ю на во́рога.
-тить неприятели в бегство – погна́ти во́рога.
-ща́ть, -ти́ть разговор на иной предмет – перево́дити, переве́сти́, зверта́ти, зверну́ти розмо́ву на и́нше; заговори́ти про и́нше.
-щать взор вверх, в сторонузво́дити (зверта́ти) о́чі (по́гляд) уго́ру, убі́к.
-ща́ть внимание, см. Внима́ние.
-ща́ть, -ти́ть на что-либо свои старания, усилия – захо́джуватися, заходи́тися коло чо́го пи́льно. См. ещё Обора́чивать 1;
2)
на что – поверта́ти, поверну́ти, ужива́ти, вжи́ти що на що. [Всю си́лу ро́зуму свого́ поверну́в (ужи́в) на це. Всі гро́ші поверну́в на буди́нок];
3)
во что – перево́дити, переве́сти на що, поверта́ти, поверну́ти на що, у що, оберта́ти, оберну́ти на що, у що. [Свої́ до́бра нерухо́мі переві́в на гро́ші. Поверну́в свою́ му́зу на знаря́ддя тіє́ї сліпо́ї знена́висти (Єфр.)].
-ти́ть в деньги – переве́сти на гро́ші, згроши́ти. [Як ї́хатимуть на переселе́ння, то цей садо́к згроша́ть].
-ща́ть в ничто – у ні́ве́ць, у ніщо́ поверта́ти, поверну́ти, пусти́ти в ніве́ць, зве́сти́ на ні́ве́ць. [Усю́ попере́дню робо́ту зве́дено на ні́ве́ць].
-ти́ть разговор в шутку – поверну́ти розмо́ву; на жа́рти, на смі́шки;
4) (
превращать кого во что, чем), см. Превраща́ть, Обё́ртывать, Обора́чивать 4.
-ща́ть, -ти́ть кого в веру (в как.-л. учение, направление) – наверта́ти, наверну́ти кого́ до ві́ри, вверта́ти, вверну́ти в ві́ру.
-ща́ть, -ти́ть кого в социализм, марксизм – наверта́ти, наверну́ти кого́ до соціялі́зму, маркси́зму.
-ща́ть, -ти́ть кого в социалиста, марксиста – поверта́ти, поверну́ти, оберта́ти, оберну́ти кого́ на (в) соціялі́ста, маркси́ста.
Обраща́емый – пове́ртаний, обе́ртаний на що, у що; ужи́ваний на що.
Обращё́нный
1) пове́рнутий, пове́рнений, зве́рнений;
2) ужи́тий;
3) переве́дений нащо, обе́рнутий (-нений) на що, у що, по[ва]ве́рнутий (-нений) на що, у що. [Ли́цями обе́рнені до со́нця (Стеф.). По́гляд зве́рнений був про́сто до йо́го (Єфр.). Наве́рнений на католи́цтво. Ба́ба тако́ж ві́дьма, а дочка́ ще не наве́рнена].
Об’единя́ть, об’едини́ть – об’є́днувати, об’єдна́ти, поє́днувати, поєдна́ти, єдна́ти, з’єдна́ти, єдини́ти, з’єдини́ти, єдно́чити, з’єдно́чити, гуртува́ти, згуртува́ти, зво́дити, зве́сти до о́дного гу́рту, потовариши́ти кого́.
Об’единя́емый – об’є́днуваний, поє́днуваний, з’єдно́чуваний.
Об’единё́нный – об’є́днаний, поє́днаний, з’є́днаний, з’єдно́чений, згурто́ваний.
Очно́й – о́чний.
-ной свидетель – нао́чний сві́док (-дка), самови́дець (-дця).
-ная ставка – зво́ди, зво́дини (-ин), звідня́. [Я з ним на зво́дах не був].
Давать, дать -ную ставку кому – ста́вити, поста́вити на о́чі (на́віч) кого́, зво́дити, зве́сти кого́ з ким, зво́дити, зве́сти на о́чі (на ві́чі) кого́ з ким, ста́вити, поста́вити кого́ на зво́дини. [Тра їх на ві́чі зве́сти. Про́шу поста́вити їх на зво́дини].
О́чная трава, оча́нка; бот., Euphrasia officinalis L. – польови́й васильо́к (-лька́), ве́рес лугови́й.
Переводи́ть, перевести́
1) перево́дити, переве́сти́, (
о мног.) поперево́дити кого́ куди́.
-сти́ арестанта из одной тюрьмы в другую – переве́сти́ арешта́нта з одно́ї в’язни́ці до дру́гої.
-сти́ глаза, взор на кого, на что – переве́сти́ о́чі, по́гляд на ко́го, на що.
-ди́ть глаза (с места на место) – перево́дити о́чі, пово́дити очи́ма по чо́му.
-сти́ разговор на что, на другую тему, предмет – зверну́ти розмо́ву (річ) на що, на и́ншу те́му (на и́нший бік), зве́сти́ мо́ву на що, зійти́ на що, заки́нути на и́нше, (шутл.) заговори́ти з и́ншої бо́чки. [Неха́й, се́стро, опісля́! – ска́же було́ Кость, та й заки́не на дру́ге на що-не́будь (Квітка)].
-ди́ть, -сти́ духзво́дити, зве́сти́ дух, відво́дити, відве́сти́ дух, перево́дити, переве́сти́ дух, відса́пувати(ся), відса́патися, відсапну́ти, віддиха́тися и -ди́хуватися, відди́хатися, віддихну́тися, відідхну́ти, відхлину́ти. [Да́йте мені́ дух зве́сти́ (відсапну́ти). Молоди́ця не переведе́ ду́ху, верещи́ть (М. Вовч.) Лаго́вський ва́жко одса́пував з того́ прудко́го ході́ння (Крим.). Візни́к ва́жко оддихну́вся й поскрі́б під ша́пкою (Васильч.)].
Не могу (не может) дух -сти́ – не зди́шуся, не зди́шеться, не відведу́ (не відведе́) ду́ху. [Аж не зди́шеться, мов ті́льки що вло́влений горо́бчик (Куліш)];
2) (
в высший класс) промува́ти, попромува́ти. [Що в йо́му кипі́ло, за́раз ви́явилось, як ті́льки попромува́ли його́ в четве́ртий клас (Свид.)];
3) перепи́сувати, переписа́ти, поперепи́сувати що на ко́го, зво́дити, зве́сти́ що на що. [Семилі́тню поволо́вщину звів на годову́ (Куліш)].

-сти́ имение на имя своей жены – переписа́ти має́ток на свою́ жі́нку.
-ди́ть что-л. на деньги – оберта́ти (оберну́ти) що на гро́ші.
-ди́ть рубли на франки – оберта́ти, зво́дити карбо́ванці на фра́нки.
-ди́ть на камень, литогр. – перебива́ти на ка́мінь.
-ди́ть на бумагу – перебива́ти, перево́дити на папі́р;
4) перека́зувати, переказа́ти, пересила́ти, пересла́ти що.

Я -вё́л ему по почте сто рублей – я переказа́в (пересла́в) йому́ по́штою сто карбо́ванців;
5) (
с одного языка на другой) переклада́ти и -кла́дувати, сов. перекла́сти и переложи́ти, (о мног.) попереклада́ти и -кла́дувати (з одніє́ї мо́ви на дру́гу); (пояснить) перетовма́чувати, перетовма́чити, поперетовма́чувати що. [На на́шу мо́ву Ілія́ду перекла́в Руда́нський. Промо́в по-на́шому, а я приста́влю таку́ раби́ню, що по-ри́мськи вмі́є, вона́ твої́ слова́ перетовма́чить (Л. Укр.)].
-сти́ слово в слово – перекла́сти сло́во за сло́вом.
-води́ть что-л. стихами – переклада́ти (перекла́сти) ві́ршем (вірша́ми), перевіршо́вувати (перевіршува́ти, поперевіршо́вувати), переспі́вувати (переспіва́ти, попереспі́вувати) що;
6) (
истреблять) зво́дити, зве́сти́, перево́дити, переве́сти́, виво́дити, ви́вести, вигу́блювати, ви́губити, вибавля́ти, ви́бавити, (неоднократ.) позво́дити, поперево́дити, повиво́дити, повигу́блювати, повибавля́ти. [Позво́дити, повиво́дити и т. д. мише́й, вся́ку по́гань];
7) (
тратить понапрасну) перево́дити, переве́сти́, марнува́ти, змарнува́ти, (о мног.) поперево́дити, помарнува́ти.
-сти́ время, деньги – переве́сти, змарнува́ти час, гро́ші.
Переведё́нный – переве́дений; перепи́саний; перека́заний, пере́сланий; перекла́дений и т. д.
Погубля́ть, погуби́ть – губи́ти, згуби́ти и загуби́ти, запа́губити кого́, погубля́ти, погуби́ти кого́, занапаща́ти, занапасти́ти, запропаща́ти, запропасти́ти кого́, збавля́ти, зба́вити, ні́вечити, зані́вечити, (диал.) тра́тити, стра́чувати, стра́тити, затра́чувати, затра́тити, (изводить), зво́дити, зве́сти́ (з сві́ту) кого́, з сві́ту зігна́ти (згла́дити) кого́, збавля́ти, зба́вити життя́ (ві́ку) кому́, (истратить понапрасну) марнува́ти, змарнува́ти, перево́дити, переве́сти (о мног. помарнува́ти, поперево́дити) що. [Приду́мували, як-би його́ згуби́ти (Єв.). Бода́й-би вам сті́льки кар, скі́льки ви люде́й занапасти́ли (Грінч.). Я сам зані́вечив свій вік (Шевч.). І ку́ля і шаблю́ка не звела́ тебе́ з сві́ту (Куліш)].
-би́ть душу, себя – загуби́ти (згуби́ти, погуби́ти, запа́губити, занапасти́ти, затра́тити) ду́шу, себе́.
-би́ть своё здоровье, счастье – занапасти́ти, зані́вечити своє́ здоро́в’я, свою́ до́лю.
Эта страсть -би́ла его – ця при́страсть згуби́ла його́.
-би́ли девушку – занапасти́ли (зані́вечили, звели́) ді́вчину.
Это навсегда -би́ло его в общественном мнении – це наза́всіди згуби́ло його́ перед грома́дською ду́мкою.
Погублё́нный – згу́блений, загу́блений, погу́блений, занапа́щений, зані́вечений, стра́чений, змарно́ваний.
Поднима́ть и Подыма́ть, подня́ть – підійма́ти (піднима́ти), під(ій)ня́ти, здійма́ти (знима́ти), здійня́ти, зня́ти, підво́дити, підве́сти, зво́дити, зве́сти, підно́сити, підне́сти, (о мн.) попідійма́ти, поздійма́ти, попідво́дити, позво́дити, попідно́сити. [Ки́нулися лю́ди до то́го зло́та, набира́ли сті́льки, скі́льки хто зду́жав підійня́ти (Рудан.). Соба́ка підві́в свою́ мо́рду вго́ру і сумови́то зави́в (Крим.)].
-ма́ть, -ня́ть (рычагами) – підва́жувати, підва́жити (о мног. попідва́жувати) що, ви́вагом підійма́ти, підня́ти що.
-ть камень, мешок муки – підійма́ти, під(ій)ня́ти ка́меня (и ка́мінь), мішо́к бо́рошна.
Тяжолоене -му́ – важке́ – не підійму́, не піднесу́.
Помогать -ть, или поднима́ть (на плечи, на спину: подсоблять, взваливать) – завдава́ти, завда́ти, піддава́ти, підда́ти. [Завда́й-но мені́ мішка́, бо сам не зду́жаю підня́ти (Звин.). Завда́в я сво́го́ клумачка́ на пле́чі та й побра́вся шляхо́м-доро́гою (Звин.)].
-ма́ть, -ня́ть что-л. держа перед собой – про́ти се́бе (пе́ред се́бе) підійма́ти, під(ій)ня́ти, підво́дити, підве́сти що. [Узя́в коло́дку за ко́мель, підві́в про́ти се́бе, як сві́чку (Манж.)].
-ть плотину, дом и т. д. (повышать) – підійма́ти (піднима́ти), підня́ти, підви́щувати, підви́щити, підно́сити, підне́сти гре́блю, дім (ха́ту).
-ма́ть, -ня́ть руку, голову – підво́дити, підве́сти, зводи́ти, зве́сти, підійма́ти, під(ій)ня́ти, здійма́ти, зня́ти, підно́сити, підне́сти ру́ку, го́лову. [Голови́ не з[під]веду́].
-ть руку на кого – здійма́ти, зня́ти, підійма́ти, під(ій)ня́ти ру́ку (ру́ки) на ко́го.
-ня́ть на себя руки – смерть собі́ заподі́яти, ру́ки на се́бе наложи́ти.
-ть глазазво́дити, зве́сти (о мног. позво́дити), підво́дити, підве́сти, підійма́ти, під(ій)ня́ти, здійма́ти, зня́ти, (реже) скида́ти, ски́нути о́чі на ко́го; срв. Возводи́ть 3.
-ня́ть глаза к небу – зве́сти о́чі до не́ба.
-ть лежащего, пьяного – підво́дити, підве́сти, зво́дити, зве́сти лежа́чого, п’я́ного.
Ребёнок упал, -ми́ его – дити́на впа́ла, підійми́ її́.
-ня́ть больного (с одра болезни) – підня́ти, зве́сти, відходи́ти хво́рого.
-ня́ть кого на ноги (в прям. и перен. знач.) – зве́сти кого́ на но́ги.
-ня́ть на ноги бедняка – зве́сти на но́ги́ бідаря́.
-ня́ть платок с полу – під(ій)ня́ти ху́стку з долі́вки.
-ма́ть окно – підійма́ти, підво́дити вікно́.
-ня́ть (усилить) лампу, свет – підкрути́ти ля́мпу, сві́тло.
-ть занавес – підійма́ти, підня́ти заві́су (запо́ну, засло́ну).
-ть знамя, флагзво́дити, зве́сти, підно́сити, підне́сти пра́пора, фла́га. ня́ть знамя революции – підне́сти (зня́ти) пра́пора револю́ції.
-ть оружие, меч – здійма́ти, зня́ти, зво́дити, зве́сти збро́ю, меч(а́) на ко́го, про́ти ко́го, (иногда) зво́дити чим (збро́єю, мече́м, ша́блею). [Як шабе́лькою звів – Львів ся поклони́в (Іст. пісня)].
-ть вопрос, речь (разговор), дело – здійма́ти, з(дій)ня́ти (пору́шувати, пору́шити) пита́ння, мо́ву или річ, спра́ву.
-ня́ть голос в защиту кого, чего – підве́сти (пода́ти) го́лос в (на) оборо́ну кого́, чого́.
-ть ссору, крик – здійма́ти, зня́ти, зво́дити, зве́сти, зчиня́ти, зчини́ти, підійма́ти, підня́ти сва́рку, крик (га́лас). Срв. Крик.
-ть шум – збива́ти, зби́ти, здійма́ти, зня́ти бу́чу, зчиня́ти, зчини́ти бу́чу (ґвалт, ша́рварок), справля́ти, спра́вити га́лас (Коц.).
Публика -ма́ет нетерпеливый шум – пу́бліка здійма́є нетерпля́чий го́мін (Л. Укр.).
-ть тревогу – здійма́ти, з(дій)ня́ти, збива́ти, зби́ти триво́гу.
-ть бунт, см. Бунт.
-ня́ть дух (мужество) – підійма́ти, підня́ти, підно́сити, підне́сти ду́ха кому́; срв. Воодушевля́ть.
-ня́ть настроение – підне́сти на́стрій кому́.
-ть пыль (о ветре) – здійма́ти, підійма́ти ку́ряву (пил), (соверш.) зня́ти, підня́ти (ку́ряву, пил), спили́ти, скопоти́ти.
-ть пыль (о скоте, людях) – збива́ти, зби́ти, здійма́ти, зня́ти, підійма́ти, підня́ти ку́ряву (пил), кури́ти, закури́ти, наку́рювати, накури́ти.
-ть цену – підійма́ти, підня́ти, підви́щувати, підви́щити ці́ну на що, здорожи́ти що.
-ть производство, промышленность, авторитет чей – підно́сити, підне́сти виробни́цтво, промисло́вість, авторите́т чий.
Это -ма́ло её в собственных глазах – це її́ підно́сило у вла́сних оча́х (Коц.).
-ть на смех – підійма́ти, підня́ти, бра́ти, взя́ти на глум, на глу́зи, на сміх кого́.
-ть на зубок – бра́ти, узя́ти на зу́би (на язики́, на жа́рти).
-ма́ть нос перед кем – но́са задира́ти, ки́рпу гну́ти про́ти ко́го.
-нима́й (бери) выше (в перен. зн.) – бери́ ви́ще. [Ви полко́вник? – Бери́ ви́ще!].
-ть (возбуждать) кого против кого-л., чего-л. – підійма́ти, підня́ти, збива́ти, зби́ти кого́ про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що; срв. Вомуща́ть 4.
-ня́ть (разбудить) кого – зве́сти, збуди́ти, (о мног.) позво́дити, побуди́ти кого́. [Ли́сий віл (день) усі́х люде́й звів].
-ма́ть, -нять (пахать) новину, пар – ора́ти, зора́ти цілину́, пар (облі́г).
-ня́ть землю (вспахать) – зора́ти, звору́шити зе́млю.
-ть груз (о судне) – бра́ти, взя́ти, зде́ржувати, здержати вагу́, ванта́ж. [Це судно́ бере́ бага́то тон ваги́].
-ть паруса – розпуска́ти, розпусти́ти, напина́ти, напну́ти (нап’ясти́) вітри́ла, напаруси́ти (соверш.).
-ма́ть, -ня́ть зайца, медведя, охотн. – виганя́ти, ви́гнати, зруша́ти, зру́шити за́йця, ведме́дя.
-ть якорь – підійма́ти, підня́ти, виважа́ти, ви́важити ко́[і́]тву.
-ть хвост (о животных) – підійма́ти, підня́ти, заду́блювати, задуби́ти хвоста́.
-ть уши, шерсть – насторо́ш[ч]увати, насторо́ш[ч]ити, нашоро́шувати, нашоро́шити (ву́ха, шерсть).
-ть шерсть, перья – стовбу́рчити, настовбу́рчити.
-ть одежду – підійма́тися, підня́тися (Сквир.), зака́с[ч]уватися, закас[ч]а́тися, підійма́ти, підня́ти, (задрать) задира́ти, заде́рти (соро́чку, спідни́цю).
-ня́ть к.-л. дело, предприятие (в знач. управиться, одолеть) – підва́жити яке́сь ді́ло, підприє́мство. [Це вели́ке ді́ло: ми його́ не підва́жимо].
Подня́тый – під(ій)ня́тий, зня́тий, підве́дений, зве́дений, підне́сений, зне́сений.
Поклё́п – на́клеп, по́клеп (-лепу), нагові́р (-во́ру), пеня́, опоро́к (-ро́ку), обмо́ва, набрі́хування, набала́чка, по́гудка на ко́го.
Взводить -п на когозво́дити, зве́сти пеню́ (на́клеп) на ко́го; накле́пувати на ко́го.
Пополуго́дно, пополугоди́чно – піврі́ччями, (посменно в течение полугода) по півро́ку, (каждые полгода), що-півро́ку.
Сводить счёты -днозво́дити раху́нки піврі́ччями, що-півро́ку.
Попусто́му и по́пусту – ма́рно и -не, ду́рно, по-дурно́му, (на)даре́мне и -но, да́ром, да́рма́, нада́рмо, наду́рно, уду́рні, ду́рно й да́рма. [Літа́ мої́ молоді́ї ма́рно пропада́ють (Шевч.). Пое́т не стра́тить ду́ху ма́рно (Чупр.). Ті́льки гро́ші вду́рні пропа́ли (Грінч.). Неха́й таки́ я не да́ром жи́тиму на сві́ті (Квітка)].
-ту пропадать – ма́рно (пу́сто) йти, піти́.
Не надейся -то́му – ма́рно не наді́йся.
Расточать -ту своё воображение, своё красноречие – ма́рно (ду́рно, даре́мно, да́рма) витрача́ти, тра́тити свою́ уя́ву, свою́ красномо́вність.
Спорить -ту, о пустяках – по-дурно́му (ма́рно, ду́рно й да́рма) спереча́тися про що.
-ту терять, тратить время, деньги и т. п. – ма́рно тра́тити (стра́тити) час, гро́ші, марнува́ти (змарнува́ти) час, (ма́рно) зво́дити (зве́сти́), перево́дити (переве́сти́) час, марнува́ти (помарнува́ти) гро́ші, (ма́рно) перево́дити (переве́сти́, поперево́дити) гро́ші, на дурни́цю га́яти (зга́яти) час. [Тут я не марну́ю ча́су (Кониськ.). Скі́льки-то ча́су зведе́ш чека́ючи (Кониськ.)]. Срв. Напра́сно, Понапра́сну.
Поря́док – поря́док (-дку), ряд (-ду), лад (р. ла́ду́), стрій (-ро́ю), по́лад, розпоря́док, (в действии, в работе) ра́да, чин (-ну), (очередь следования) че́рга́, ко́лія. [Грома́дський поря́док (Куліш). Після тата́рщини нові́ поря́дки на Украї́ні поста́ли (Куліш). Наро́дній добро́бут зале́жить від то́го, які́ зако́ни даю́ть наро́дові ряд (Леонт.). Держа́вний лад. Прива́тна вла́сність, то – осно́ва тепе́рішнього капіталісти́чного ладу́ (Єфр.). Світови́й стрій одві́чний (Л. Укр.). Ні ладу́, ні по́ладу нема́. Життя́ почина́лось своє́ю черго́ю (Коцюбинськ.). Тепе́р прийшла́ ко́лія, так тре́ба йти].
Привычный -док (обыкновенье) – зви́ча́й (р. зви́ча́ю).
Установленный -док (правило) – устано́ва. [Сам я зна́ю всі вхо́ди й звича́ї в (йо́го) ха́ті (Франко). У ньо́го (па́на) така́ встано́ва, що попе́реду відроби́ па́нові, хоч-би ту громові́ ку́лі леті́ли, а вже відта́к – собі́ (Франко)].
В -дке – як слід, у поря́дку. [У ме́не все як слід, ка́же Ове́рко: худо́бі позано́сив, понапува́в, клу́ня і возі́вня на замку́ (Кониськ.)].
В таком -дке размещать(ся) (о людях) – таки́м ладо́м, таки́м розпоря́дком ста́вити, поста́вити (става́ти, ста́ти).
По -дку – по ря́ду, по ря́ду че́рги, за ря́дом, по ко́лії, у поря́док. [Спа́ло на ду́мку й мені́, дові́давшись пи́льно про все з поча́тку, списа́ти по ря́ду (Єв.). Він пра́вив по ря́ду че́рги своє́ї слу́жбу перед бо́гом (Єв.). Тоді́ по ко́лії підхо́дили і дру́гі (до сто́лу) і ко́жен розпи́сувавсь (Свид.)].
В -дке содержать (дело) – ма́ти, трима́ти (спра́ву) в поря́дку; на поря́дках соде́ржувати (спра́ву). [Господа́рство соде́ржувала на поря́дках (Квіт.)].
Давать -док – знахо́дити, знайти́ лад кому́, чому́, дава́ти, да́ти лад кому́, чому́, знахо́дити, чини́ти, дава́ти ярмі́с кому́, чому́, ряди́ти, уряди́ти, розпоряди́ти що. [Ві́йсько стоя́ло, ладу́ не зна́ло, пан Іва́н ішо́в, лад ві́йську знайшо́в. Мене́ на дво́рі дру́гі дожида́ються; – тре́ба усі́м ярмі́с да́ти (Мирн.). Старшина́ приї́де, розпоряди́ть та й знов на ху́тір. Чолові́к ми́слить, а бог ря́дить].
Приводить в -док
1) (
о деле, работе или группе предметов) дово́дити, дове́сти до ладу́, роби́ти, зроби́ти лад чому́, зво́дити, зве́сти до поря́дку (на лад), упорядко́вувати, упорядкува́ти, ула́годжувати, ула́годити, ула́джувати, ула́дити, уладна́ти, направля́ти, напра́вити що. [Си́лувалась доро́гою упорядкува́ти свої́ думки́, зупини́ти їх на чім-не́будь одні́м (Франко). Хтось штовхну́в ді́жечку з водо́ю… пооблива́в оде́жу, з’яви́вся сто́рож… і дові́в зно́ву все до ладу́ (Грінч.)];
2) (
о предметах отдельных) оправля́ти, опра́вити, обла́годжувати, обла́годити, опоря́джувати, опоряджа́ти, опоряди́ти, упоря́джувати, упоряджа́ти, упоряди́ти, припоряджа́ти, припоряди́ти, наряджа́ти, наряди́ти, направля́ти, напра́вити, виладно́вувати, ви́ладнати, по́рати, упо́рати що; (наводить чистоту) прибира́ти, прибра́ти, чепури́ти, причепури́ти -ся (себя), відхре́щувати, відхрести́ти. [Збери́ всі чо́вни, що оста́лись, і га́рно за́раз їх опра́в (Котл.). Тре́ба упоряди́ть шко́лу. Ми йому́ ґа́нки наряди́ли. Пого́нич узя́в по́рати санки́ (Крим.). Вми́лася холо́дною водо́ю, щоб не зна́ти було́ сліз, ще причепури́лася тро́хи й пішла́ (Грінч.). Там таке́ вдо́ма заста́ла, що наси́лу-си́лу відхрести́ла (Свид.)].
Заводить -дки – порядкува́ти; лад, поря́док, розпоря́док запрова́джувати, запрова́дити. [Коза́цтво перебива́ло королі́вським уря́дам порядкува́ти по свої́й уподо́бі (Куліш)].
Заведены, существуют -дки – звича́ї пово́дяться. [Що то за лю́ди в ній (у бу́рсі) живу́ть, і що то за звича́ї пово́дяться в ній (Яворн.)].
-док наводить в чём – лад дава́ти, да́ти, лад роби́ти, лад знахо́дити чому́, упорядко́вувати, упорядкува́ти, на лад зво́дити, зве́сти́ що. [Дячи́ха господарюва́ла і всьому́ лад дава́ла (М. Вовч.)].
Прийти в -док – зійти́, спа́сти на лад. [Як попорядку́є з ти́ждень, то на́че все й на лад спаде́ (Мова)].
Стать, поставить на -док дня – ста́ти, поста́вити на че́ргу дня, на поря́док де́нний. [Жіно́че пита́ння ста́ло наре́шті тут (у Галичині́) на че́ргу дня (Єфр.)].
Соблюдать -док – доде́ржувати, доде́ржати поря́дку, гляді́ти, догляді́ти поря́дку. [Гляди́, дя́дьку, поря́дку].
Нарушать -док – пору́шувати, пору́шити лад, поря́док, розпоря́док, лама́ти, злама́ти зви́ча́й, -ча́ї.
Нарушение -дка – пору́шування, пору́шення ладу́ и т. д., лама́ння звича́ю, -їв.
Плохие -дки – безла́ддя (-дя), бе́злад (-ду); (по вине блюдущих или устанавливающих -дки органов) – безуря́ддя.
Никакого -дка не стало – нія́кого ладу́ не ста́ло.
Поддерживать -док – пильнува́ти ладу́.
Правовой -док – пра́вний, правови́й лад.
Смотреть за -дком – ве́сти́ поря́док.
По поря́дку – підря́д, по-че́рзі́, по́ряду.
В алфавитном -ке – за абе́ткою, в абе́тковім поря́дку.
В обычном -ке – звича́йним поря́дком.
В спешном -ке – нега́йно, спі́шно.
В -ке очереди – за ря́дом, по ря́ду че́рги.
В -ке настоящего постановления – поря́дком ціє́ї постано́ви.
В -ке назначения, выдвижения – поря́дком призна́чення, висува́ння.
В судебном -ке – судо́вно[е].
Для -ку (без существен. надобности) – для годи́ться.
В -ке вещей – як во́диться, як звича́йно, як слід, як годи́ться.
Это в -ке вещей – це річ звича́йна.
Посмея́ние – по́сміх (-ху), сміх, (поношение) глум, нару́га.
Подвергать -нию кого, что – виставля́ти на по́сміх (на сміх) кого́, що, (издеваться) нару́гу на ко́го зво́дити (М. Вовч.).
Отдавать на -ние кого – дава́ти (подава́ти) на по́сміх (на сміх, на глум) кого́. [Своє́ї дити́ни на глум та по́сміх я тобі́ не дам (Єфр.). На глум стари́х звича́їв не пода́ймо (Куліш)].
Превраща́ть, преврати́ть
1)
кого, что во что – оберта́ти, оберну́ти кого́, що на ко́го, на що, в ко́го, в що и ким, чим, поверта́ти, поверну́ти, переверта́ти, переверну́ти кого́, що на ко́го, на що и в ко́го, в що, перетво́рювати и перетворя́ти, перетвори́ти кого́, що в ко́го, в що и на ко́го, на що, зміня́ти, зміни́ти, зво́дити, зве́сти́ що в що и на що; (волшебством, колдовством) перекида́ти, переки́нути кого́ ким, чим, кого́ в ко́го, в що, перечаро́вувати, перечарува́ти кого́ на ко́го, на що, злицьо́вувати, злицюва́ти кого́ в ко́го, в що, (во множ.) пооберта́ти, попереверта́ти, поперетво́рювати, позміня́ти, поперекида́ти, поперечаро́вувати и т. д. кого́, що ким, чим, в ко́го, в що и на ко́го, на що. [Як люде́й лихі́ї ча́ри в ме́ртвий ка́мінь оберта́ли (Л. Укр.). Кня́зьку буді́влю оберну́ли в хлів (Куліш). Політи́чна систе́ма оберну́ла ввесь світ у всесві́тню федера́цію торго́во-промисло́вих спі́ло́к (Л. Укр.). Ні вби́ти, ні на ове́чку поверну́ти ві́льне сло́во ще ніко́му не щасти́ло (Н. Рада). На́що-б нам переверта́ти себе́ на звіря́т (Куліш). Опини́вшись на тім бо́ці, вп’ять він і са́м переки́нувся і жі́нку переки́нув, зроби́лися людьми́ (Осн. 1862). Ка́жуть, були́ такі́ чарівники́, що вмі́ли перечарува́ти ді́вку на коби́лу або на ки́цьку (Звин.). Кі́шку злицюва́в на чу́до у ді́вчину (Біл.-Нос.)].
Землетрясение -ло город в груду камней – землетру́с оберну́в мі́сто в ку́пу гру́зу.
Война -ла страну в пустыню – війна́ оберну́ла край у пусти́ню.
Пленных -ща́ли в рабов – бра́нців поверта́ли на рабі́в.
-ти́ть зло в добро – перетвори́ти зло на добро́.
-ти́ть сырую этнографическую массу в сознательную нацию – перетвори́ти сирову́ етнографі́чну ма́су в свідо́му на́цію (Єфр.).
-ща́ть огонь в воду – оберта́ти, перетворя́ти ого́нь в [на] во́ду.
Мороз -ти́л воду в лёд – моро́з оберну́в, поверну́в во́ду в [на] лід.
-ти́ть в ничто – оберну́ти (поверну́ти) в ніщо́, в ні́вець, переве́сти́ на ні́вець, на ніщо́, поверну́ти в неістні́ння.
-ти́ть кого в дурака – зроби́ти кого́ ду́рнем, поши́ти кого́ в ду́рні.
-ти́ть в пепел – на по́піл поверну́ти, спопели́ти що.
-ти́ть в камень – в ка́мінь оберну́ти, скамени́ти и скам’яни́ти що. [Там така́ ба́ба-яга́, що хто не прибу́де, за́раз оду́ре та й скам’яни́ть (Манж.)];
2)
-ща́ть, -ти́ть именованные числа в простые, арифм. – оберта́ти, оберну́ти, переверта́ти, переверну́ти, (во множ.) пооберта́ти, попереверта́ти імено́вані (мі́рні) чи́сла в про́сті. [17.216 вершкі́в оберну́ти у ве́рстви (Кониськ.)];
3)
см. Перевора́чивать;
4) (
слова, смысл: извращать) перекру́чувати, перекрути́ти, переина́чувати, переина́чити, (во мн.) поперекру́чувати, попереина́чувати (слова́, зміст, розумі́ння).
Превращё́нный
1) обе́рнутий
и обе́рнений у що и на що, чим, пове́рнутий и пове́рнений, переве́рнутий и переве́рнений, перетво́рений, змі́нений в що и на що; (посредством волшебства, колдовства) переки́нутий ким, чим, перечаро́ваний на ко́го, на що, злицьо́ваний в ко́го, в що. [Він був обе́рнений у вола́ і сім літ жив серед ди́ких звірі́в (Л. Укр.)];
2)
арифм. – обе́рнений, переве́рнений, (во множ.) пообе́ртані, попереве́ртані;
3) перекру́чений, переина́чений.
Прельща́ть, прельсти́ть кого чем или собою – ва́бити, зва́блювати и звабля́ти, зва́бити, пова́бити, на́дити, зна́джувати, зна́дити кого́ чим, собо́ю, мани́ти, прима́нювати, примани́ти, прилеща́ти, приле́стити, (привлекать) прива́блювати, прива́бити, прина́джувати, прина́дити кого́ чим, (соблазнять) спокуша́ти, спокуси́ти, зво́дити, зве́сти кого́ чим; (о мн.) позва́блювати, пова́бити, позна́джувати, поприва́блювати; позво́дити и т. д.; см. Привлека́ть, Обольща́ть. [О чарівни́це-приро́до! нащо ти мене́ ва́биш свої́м ча́ром? (Мирн.). Се ще бі́льше його́ зва́блювало, що воно́ заборо́нене (Грінч.). Зва́била оча́ми, то тя́жко відби́ти бича́ми. Ви зва́били ме́не ласка́вими слова́ми (Сам.)].
Меня -ет что-нибудь (перспектива чего-н.) – мене́ ва́бить що-не́будь, мені́ мане́ться чого́-небудь. [Невже́ таки́ вам сва́рки зо мно́ю мане́ться?].
-ща́ть обманчивыми обещаниями – ва́бити (мани́ти) кого́ облу́дними наді́ями, (опис.) ко́зи в зо́лоті пока́зувати кому́.
-ща́ть невероятными обещаниями – золоті́ го́ри обіця́ти кому́, обіця́ти на оси́ці кисли́ці, а на вербі́ гру́ші.
Прельщё́нный – зва́блений, прива́блений, зна́джений чим.
Препровожда́ть, -води́ть
1)
кого куда – при[від]прова́джувати, при[від]прова́дити, (о мн.) попри[повід]прова́джувати кого́ куди́. [Виго́вський ви́правив до Полта́ви полк, щоб Пушкаря́ взя́ти і до його́ припрова́дити (Куліш)].
-дить бродягу на место жительства – відпрова́дити волоцю́гу на мі́сце пробува́ння;
2)
что (деньги, бумаги) – пересила́ти, пересла́ти, надсила́ти, надісла́ти що кому́ (гро́ші, папе́ри). [Пересла́ти (надісла́ти) проха́ння, кому́ нале́жить (по принадлежности)].
При сем -да́ю – при цьо́му надсила́ю;
3)
-да́ть, -води́ть или препрове́сть время чем, в чём – прово́дити, прове́сти час у чо́му; см. Проводи́ть.
-жда́ть время в трудах, забавахзво́дити час у пра́ці (у робо́ті), на пра́цю, в розва́гах (на розва́ги).
Препровождё́нный
1) при[від]прова́джений;
2) пере́сланий, наді́сланий;
3) (
о времени) ужи́тий, проведе́ний.
-ться
1) при[від]прова́джуватися, бу́ти при[від]прова́дженим;
2) пересила́тися, бу́ти пере́сланим, надсила́тися, бу́ти наді́сланим;
3) ужива́тися, бу́ти вжи́тим, прово́дитися, бу́ти прове́деним, зво́дитися, бу́ти зве́деним.
Приводи́ть, привести́ и приве́сть
1) приво́дити, приве́сти́, припрова́джувати, припрова́дити, (
во множ.) поприво́дити, поприпрова́джувати кого́ куди́, до ко́го, до чо́го. [Приво́дить він до то́го де́рева вовкі́в (Рудч.). Узя́в її́ стари́й жо́внір за бі́лую ру́ку, припрова́див Каньо́вському на вели́ку му́ку (Гр.)].
-веди́те его ко мне – приведі́ть його́ до ме́не.
Если откажется, силою -веди́те его сюда – якщо відмо́виться, то си́лою припрова́дьте його́ сюди́;
2) дово́дити, дове́сти́, призво́дити, призве́сти́, приво́дити, приве́сти́ до чо́го, справля́ти, спра́вити, спрова́джувати, спрова́дити, (
являться причиной, содействовать) спричи́нюватися, спричини́тися до чо́го. [Яки́й до́брий у Ки́їві був ґрунт для грома́дських організа́цій і як він справля́в їх до націона́льного пита́ння, ба́чимо з то́го, що… (Єфр.)].
-води́ть (-вести́) дело к концу, к окончанию – дово́дити (дове́сти́) спра́ву до кінця́, до кра́ю.
Всё это -во́дит к тому, что… – все це дово́дить (при(з)во́дить, спричи́нюється) до то́го, що… [Безупи́нна пра́ця важка́ та ха́тнє ли́хо за оста́нні роки́ призвели́ до то́го, що да́вня та сла́бість знов поверну́ла (Єфр.). За́мість щоб зроби́ти вели́ку кори́сть, «Кра́шанка» вчини́ла ті́льки шко́ду, приві́вши до то́го, що лю́ди почали́ перебира́ти старі́ кри́вди (Грінч.)].
Одинаковые причины всегда -во́дят к одинаковым следствиям – одна́кові причи́ни призво́дять за́вжди до одна́кових і на́слідків (Єфр.).
-води́ть к недоразумениям, к нежелательным последствиям – дово́дити (дове́сти́), призво́дити (призве́сти́) до непорозумі́ннів, до неба́жаних на́слідків. [Коцюби́нський дава́в такі́ и́ноді вказівки́, які́ дово́дили по́тім до я́вних непорозумі́ннів (Єфр.)].
-вести́ к моральному падению, к погибели, к тюрьме – призве́сти́ до мора́льного зане́паду, дове́сти́ до поги́бели, заве́сти́ в поги́бель, до тюрми́. [Гляди́ ті́льки, щоб тебе́ сі думки́ не завели́ у поги́бель (Квітка). Всі ті в його́ житті́ поді́ї, що завели́ його́ в кінці́ до тюрми́ (Васильч.)].
-вести́ к мысли, к предположению кого – наверну́ти кого́ на ду́мку, на га́дку.
Это -вело́ меня к твердому убеждению – це довело́ мене́ до твердо́го переко́на́ння.
-води́ть (-вести́) своё намерение, замысел в исполнение – дово́дити (дове́сти́) до ді́ла, справди́ти свій на́мір, за́дум. [Чи був-же у нас таки́й случа́й, щоб ми свій за́дум до ді́ла довести́ зумі́ли по́тай Ри́му (Куліш)].
-вести́ в исполнение приговор, решение суда – ви́конати при́суд, ви́рок су́ду. [Тепе́р я сам обсто́юю за тим, щоб ви́конати при́суд той нега́йно (Грінч.). Руфі́н зазда́легі́дь прийма́є ви́рок і про́сить ви́конать його́ скорі́ше (Л. Укр.)].
Куда -ведё́т нас эта тропинка? – куди́ ви́веде нас ця сте́жка?;
3) (
ссылаться на что-л.) наво́дити, наве́сти́ (во множ. понаво́дити), подава́ти, пода́ти, прито́чувати, приточи́ти що.
-води́ть примеры, факты, доводы, доказательства, причины, соображения и т. п. – наво́дити при́клади, фа́кти, до́води, до́кази, причи́ни, мірко́вання. [Наведу́ хоч оди́н при́клад (Грінч.)].
-води́ть текст, отрывок, цитату из какого-л. автора, источника – наво́дити, подава́ти текст, ури́вок, цита́ту з яко́го а́втора, джерела́. [Але неха́й да́лі гово́рять сами́ автори́, – подаю́ їх статті́ по́вним пере́кладом (Грінч.)].
-веду́ здесь его слова – наведу́ (пода́м) тут його́ слова́.
Журнальная статья, которую -во́дим ниже – стаття́ з часо́пису, котру́ подаємо́ (наво́димо) да́лі;
4)
-води́ть кого-л. в чувство, в сознание, в память – приво́дити, приве́сти́ до па́м’яти, до прито́мности кого́, тверези́ти, отверези́ти, очути́ти, опам’ята́ти кого́. [Це очути́ло тро́хи Корні́я; він підві́вся і махну́в руко́ю (Грінч.). Скі́лькись шкля́но́к холо́дної води́, ви́сипаної йому́ на го́лову привели́ його́ до прито́мности (Крим.)].
-вести́ в восторг, в восхищение кого – ки́нути в за́хват, захопи́ти кого́.
-вести́ кого в уныние – засмути́ти кого́, завда́ти су́му кому́.
-вести́ о отчаяние – в ро́зпач (в)ки́нути кого́, до ро́зпачу дове́сти́ кого́.
-вести́ кого в (крайнее) удивление в изумление – (вели́ким ди́вом, надзвича́йно) здивува́ти кого́.
-води́ть, -вести́ в ужас кого – сповня́ти, спо́внити жа́хом кого́, завдава́ти, завда́ти (и наганя́ти, нагна́ти) жа́ху, страху́ кому́, жаха́ти, вжахну́ти кого́.
-води́ть в негодование – обу́рювати (обу́рити) кого́.
-води́ть в ярость – люти́ти, розлюти́ти кого́, роздрато́вувати, роздратува́ти кого́.
-вести́ кого в тупик, в затруднение, в замешательство – загна́ти кого́ на слизьке́, на лід посади́ти.
-вести́ в краску кого – засоро́мити кого́, завда́ти со́рому, сти́ду кому́.
-вести́ к послушанию – до по́слуху кого́ дове́сти.
-вести́ в порядок что-л. – упорядкува́ти що, лад (поря́док) да́ти чому́, зроби́ти лад в чо́му; срв. Поря́док.
-вести́ в беспорядок что-л. – до бе́зладу дове́сти́, призве́сти́ що, (дела, счета, мысли) заплу́тати (спра́ви, рахунки́, думки́).
-вести́ в хорошее состояние – дове́сти́ до пуття́, наве́сти́ на пуття́.
-вести́ в разорение кого – до руї́ни дове́сти́ кого́.
-води́ть в движение что-л. – дава́ти (да́ти) рух чому́, пуска́ти (пусти́ти) в рух що, дви́гати (двигну́ти) що, да́ти розгі́н чому́. [(Ро́зум) страшну́ маши́ну сю спору́див і вмі́є дви́гати важки́м знаря́ддям (Куліш)].
-води́ть, -вести́ кого к присяге – бра́ти (взя́ти) з ко́го при́ся́гу, відбира́ти (відібра́ти) від ко́го при́ся́гу;
5) дово́дити, дове́сти́, да́ти.

Не -веди́ Господи – не доведи́ Го́споди (Бо́же).
Не -вё́л Бог увидеться с ним – не дав Бог з ним поба́читися.
-ведё́т ли меня Бог побывать в тех местах? – чи дасть мені́ Бог побува́ти в тих місця́х?
6) приво́дити, приве́сти́.

Корова -вела́ телёночка – коро́ва теля́тко привела́;
7)
арифм.зво́дити, зве́сти́ до чо́го.
-вести́ дроби к одному знаменателю – звести́ дро́би до одного́ знаме́нника.
Приведё́нный
1) приве́дений, припрова́джений;
2) дове́дений, при(з)ве́дений;
3) наве́дений, по́даний.

-ные выше слова – наве́дені попере́ду слова́;
4)
арифм. – зве́дений.
II. Проводи́ть, провести́ или прове́сть
1)
кого куда, к кому, через что – прово́дити, прове́сти́ кого́ до ко́го, від ко́го (напр. від соба́к), (перевесть) перево́дити, переве́сти́, перепрова́джувати, перепрова́дити кого́ через що, чим; (дело) прово́дити, прове́сти́, перево́дити, переве́сти (спра́ву де, через що); (судно) ве́сти́, переве́сти́, проводи́ти, прове́сти́, перепрова́джувати, перепрова́дити (судно́). [Прові́в його́ через ха́ту. Прові́в повста́нців яра́ми в село́. Перепрова́див їх через кордо́н, через го́ри. Прове́сти (переве́сти) спра́ву в комі́сії, через комі́сію. Я веду́ цього́ ду́ба через поро́ги (Катериносл.). Ло́цман, що прово́дить байдаки́ (Грінч.)].
Пленных -вели́ в лагерь – полоне́них спрова́дили до та́бору.
-ди́те меня к секретарю – проведі́ть (заведі́ть) мене́ до секретаря́;
2)
что – (черту) прово́дити, прове́сти́ (ри́су), (дорогу) проклада́ти, прокла́сти доро́гу (ко́лію) (см. Прокла́дывать); (воду, электричество и т. п.) прово́дити, прове́сти́ (во́ду, еле́ктрику і т. п.); (тепло, звук) прово́дити, прове́сти́, перепуска́ти, перепу́стити (тепло́, звук); (выборы, мероприятия и т. д.), прово́дити, прове́сти́, перево́дити, переве́сти́ що (вибо́ри, за́ходи); (осуществлять) перево́дити, переве́сти́ що. [Переве́сти в окру́зі вибо́ри до сільра́д. Радя́нська вла́да перевела́ по́вне соція́льне забезпе́чення всіх трудя́щих (Азб. Ком.)].
-ди́ть, -сти́ в жизнь что-л. – прово́дити, прове́сти́ в життя́, заво́дити, заве́сти́ в життя́, (осуществлять) перево́дити, переве́сти́ що в життя́, справди́ти що.
-ди́ть роль – прово́дити, прове́сти́ ро́лю чию́, кого́.
-вести собрание, заседание, урок – прове́сти́, засі́дання, збо́ри, ле́кцію.
-ди́ть мысль, идеи – прово́дити ду́мку, іде́ї.
-вести́ телефон, телеграф – прове́сти́ телефо́н, телегра́ф.
-ди́ть границу – кла́сти, покла́сти, прово́дити, прове́сти́ межу́, (политич.) кордо́н.
-води́ть, -вести́ межу вокруг чего – обмежо́вувати и обме́жувати, обмежува́ти и обме́жити що.
-вести́ канал – прово́дити, прове́сти́ кана́л;
3) (
дотрагиваться) прово́дити, прове́сти́, (поводить) пово́дити, пове́сти́ чим по чо́му, (с целью убедиться в чём-л.) гляді́ти, погляді́ти, (гал.) смотри́ти, посмотри́ти чим (напр. руко́ю, доло́нею) по чо́му. [Вона́ провела́ рукою по чолі́ (Л. Укр.). Руко́ю пово́дить по ло́бові (Квітка). Посмотри́в доло́нею по го́лих гру́дях (Стеф.)];
4) (
время) ба́вити, проба́вити (час), ба́витися, проба́витися, прово́дити, прове́сти́ (час); (прожить, пробыть) перебува́ти, перебу́ти, пробува́ти, пробу́ти (час). [Неспокі́йну ніч перебуло́ місте́чко перед свя́том (Коцюб.). Немину́че тре́ба перебу́ти лі́то де на селі́ (Кониськ.). Скі́льки ча́су ви перебу́ли в доро́зі?].
Как -дите время? – як прово́дите, ба́вите час? як мина́є вам час?
Вечер -ли мы весело – ве́чір перебули́ ми ве́село.
В гостях -ли время приятно – в гостя́х час звели́ га́рно.
Где вы -ли праздники? – де ви перебу́ли свя́та?
Я -вё́л день в библиотеке – я перебу́в день у бібліоте́ці (книгозбі́рні).
Больной -вё́л ночь покойно – хво́рий перебу́в ніч до́бре, ніч хво́рому до́бре мину́ла.
-ди́ть время в чём – прово́дити, прове́сти́ час у чому́, ужива́ти, ужи́ти час на що.
-ди́ть время в трудах – прово́дити час за пра́цею.
-ди́ть время в пьянстве, в кабаке – перево́дити час на пия́тику, виси́джувати, (образно) днюва́ти й ночува́ти в шинку́ (в ко́рчмі).
Он -дит все дни на улице, на реке – він увесьде́нечки на ву́лиці, на рі́чці (перебува́є).
-ди́ть, -сти́ время непродуктивно – марнува́ти, змарнува́ти час, перево́дити, переве́сти́ час ма́рно.
-вести́ лето, зиму – перебу́ти лі́то, зи́му, перелі́тувати, перезимува́ти де.
-ди́ть праздник – святкува́ти, відсвяткува́ти, пересвяткува́ти, (святки, сопряжённые с ритуалом) спрова́джувати, опрова́[о]ди́ти свя́то. [Опрова́дили свя́то як годи́ться].
-ди́ть время с кем – прово́дити час з ким; ба́витися з ким.
-ди́ть время в балах – балюва́ти; в праздности – святкува́ти, гуля́ти, згуля́ти, ледарюва́ти; си́дні справля́ти, виле́жуватися, (насм.) бімбува́ти. [І часи́ночки не згуля́є; усе́ в робо́ті (М. Грінч.). Вони́ святкува́ти лю́блять, а робо́та сама́ нія́к не хо́че роби́тися. Бімбу́є, як жид у ша́баш (Київщ.)];
5)
кого – (обманывать) підво́дити, підве́сти́ (подвести), зво́дити, зве́сти́, о(б)ду́рювати, о(б)дури́ти, ошу́кувати, ошука́ти, (хитростью) схитри́ти, охитрува́ти кого́; см. Обма́нывать; (водить, длить время) води́ти, волово́дити кого́. [Пропади́ ти лу́чче сам, що нас усі́х підві́в (Рудч.). Він стари́й як світ, його́ не зведе́ш (Коцюб.). Та мене́ то не схитри́ти: зна́ю, чого́ хо́че (Рудан.). О, що-ж роби́ти, щоб і смерть саму́ перемогти́, і до́лю одури́ти (Самійл.)].
Суд -ди́л его с год, да ничего не сделал – суд води́в (волово́див) його́ з рік, та нічо́го не зроби́в.
Этого не -дё́шь – цьо́го не зведе́ш, не о(б)дури́ш, не підду́риш и т. д. В другой раз меня не -ду́т – удру́ге ме́не не ошука́ють, не обду́рять, не підма́нять.
Проведё́нный
1) прове́дений, переве́дений, перепрова́джений через що, до ко́го;
2) прове́дений, прокла́дений; переве́дений;
3) (
о времени) прове́дений, перебу́тий, пробу́тий, ужи́тий на що, (непродуктивно) змарно́ваний, (в праздности) згу́ляний; (о празднике, торжестве) відсвятко́ваний, пересвятко́ваний, опрова́джений. [Де́в’ять мі́сяців, пробу́тих у тюрмі́, були́ для ме́не торту́рою (Франко)];
4) (
обманутый) підве́дений, зве́дений, обду́рений, підду́рений, ошу́каний, охитро́ваний.
Пятно́
1) (
место иного цвета или замаранное) пля́ма, плями́на, (замаранное) петьмо́ (диалект.), (замаран. жидким) ля́пка, (крапинка, точка) ця́та. [Де-не-де те́мними пля́мами червоні́ла на траві́ запеклая́ кров (Стор.). Розгорну́в бі́лу з руди́ми пля́мами серве́тку (Черкас.). Зачорні́ли чо́рною пля́мою одчи́нені две́рі (Неч.-Лев.). У па́ні Ната́лі ви́ступили на ли́цях черво́ні пля́ми (Коцюб.). Лице́ у пля́мах (Мирн.). Со́нце па́дає золоти́ми пля́мами на її́ руся́ву го́лову (Неч.-Лев.). Десь ще чорні́ло сельце́, що здава́лось ку́пою те́мних плями́н (Корол.). На мо́рі ані човна́, ні ця́точки нема́є (Л. Укр.). Невели́кі ця́ти рум’я́нців вира́зно почервоні́ли на бі́лому змарні́лому обли́ччі (Л. Укр.). Я́йця на́че всі чи́сті були́, а тепе́р на одно́му яке́ петьмо́ (Черніг. п.)].
Родимое -но – луни́на; см. Ро́динка, Роди́минка.
-на на солнце – пля́ми на со́нці.
-на на стекле (из’ян, пузыри) – сказ (-зу), ска́за (-зи) (на склі); (замаран. место) пля́ма (на склі).
Чернильное -но – чорни́льна пля́ма, ля́пка или пля́ма, ля́пка з чорни́ла.
-на (жёлт. и синие) на теле умирающего, на трупе – мурави́ця.
-на на чем-л. от прикосновения грязных рук – за́мазні (-нів), пля́ми.
-но белое на лбу у животн. – ли́сина.
С белым -ном на лбу (о животн.) – ли́сий, (сущ.) лиса́н (-на́), лиса́к (-ка́); (о корове, собаке) ли́ска. [Ли́сий кінь. Ли́са коро́ва].
В -нах – плями́стий, плямува́тий, плямови́тий, цятко́ваний, цяцько́ваний (см. Пятни́стый I).
Выделяться -нами – плями́тися. [На ли́цях плями́вся рум’я́нець (Корол.)].
Выводить -на – вибавля́ти, зво́дити пля́ми, (о мн.) повибавля́ти, позво́дити пля́ми. Покрыть -на́ми – обплями́ти, поплями́ти що;
2) (
бесчестие) пля́ма. [Без стра́ху й пля́ми ли́цар запоро́зький (Куліш)];
3)
см. Клеймо́, Тавро́.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Вид
1) (
образ, подобие, наружность) вигляд, образ, подоба, постать, постава, стать, кшталт (шталт), позір, визір, врода;
2) (
матем.: форма, фигура) стать, подоба, форма, вигляд;
3) (
ландшафт, пейзаж) крайовид, вигляд, вид;
4) (
видимость, возможность быть видимым): (на виду) на оці, на видноті; (принимать во внимание, сообразоваться) оглядатися, уважати на кого, на що, мати кого (що) на думці, на оці, в очу, на увазі, думати на кого.
5) (
разновидность) відміна, порідок, відрід, вид;
6) (
биол.) відміна, вид;
7) паспорт (
давн. пашпорт), посвідка, картка (на перебування, на проживання десь);
8) (
грам.) вид, форма;
9) (
виды) думка, гадка, намір, мета, сподіванки:
будем иметь в виду – маймо на оці (на увазі);
быть на виду у кого – бути перед очима (застар. перед віччю) в кого; бути в оці (застар. в очу) в кого; (иногда) бути на очах у кого;
быть на виду у кого (перен.) – бути в (на) оці (перед очима, застар. в очу, перед віччю) в кого; привертати до себе чию увагу; (з відтінком симпатії) мати прихильне око в кого;
в видах чего – задля чого, маючи на увазі щось, задля якихсь виглядів;
в виде наказания ему решено… – за кару йому визначено…;
в виде опыта, милости – як спроба (проба) (як спробу (пробу), на спробу (пробу), за спробу (пробу)); як ласка, за ласку;
в виде прогонных и суточных – як прогони та добові;
в виде процента – як процент;
в виде чего (в качестве чего) – [як] за що; як що; (у формі чого) у вигляді чого; на взір (на зразок) чого;
в виду (издания постановления) – в зв’язку з (виданою постановою);
в виду благоприятной весны, дождливого лета… – уважаючи (зважаючи, з огляду(ом)) на погідну (погожу, сприятливу) весну, на дощове (дощовите, дощувате, дощливе, мочливе) літо…;
в виду изложенного; в виду выше изложенного (канц.) – через це (через те); тому; з огляду на зазначене; зважаючи на це (на сказане); зважаючи (з огляду) на викладене вище;
в виду многочисленности чего – зважаючи на (беручи до уваги) велике число (численність) чого;
в виду наличия (чего) – зважаючи на те, що є (що);
в виду отсутствия (денег, материалов…) – за браком (грошей, матеріалів…); через брак (грошей, матеріалів…); бо (через те, що) нема (грошей, матеріалів…);
в виду того, что… – з огляду(ом) на те, що…; через те, що…; зважаючи (уважаючи) на те, що…;
в виду (чего) – через що (через це); уважаючи (зважаючи) на що (на це); з оглядом (огляду) на що, тому (тим) що…; задля чого; маючи на увазі, що;
в виду чего-либо – задля (для) чого; маючи на увазі щось; з метою; для того, щоб…;
величественный вид – величний вигляд;
в жидком, твердом виде – рідкий, твердий (рідким, твердим); у рідкому, твердому стані;
видавший виды – обметаний, бувалий; бувалець; бита голова; битий жак, на всі ноги кований;
видал виды – [всячини] надивився; [багато] перебачив; бував у бувальцях (у буваличах); (образн.) був на коні і під конем; був на покутті й під покуттям; бував за столом і під столом; не з одної печі хліб їв; переїв усякого хліба; наївся всіх хлібів; не з одного колодязя воду пив; перейшов крізь сито й решето;
вид на жительство – паспорт; свідоцтво (посвідка) на проживання;
видом не видано – зроду не видано (не бачено, не чувано); видом [ніколи] не видано;
видом не видать – зазором не видати, і зазору (і зазором) немає; видом не видати;
виды на урожай, на будущее – сподіванки (вигляди, види, перспективи) на врожай, на майбутнє;
виды спорта – види спорту;
в каком виде – у якому вигляді (у якій постаті); яким (прийти, з’явитися…);
в лучшем виде (будет сделано, дано, представлено) (разг.) – у найкращому вигляді (світлі); якнайкраще; як належить (як годиться);
в наилучшем виде – в найкращому вигляді, в найкращому світлі, якнайкраще;
в неприглядном виде – у непоказному виді (вигляді); у непривабливому світлі;
в нетронутом виде – у незайманому вигляді; незайманий (незаймана, незаймане); незайманим (незайманою);
внешний (наружный) вид, внешность – зверхній (зовнішній, надвірній) вигляд, зовнішність; врода (урода);
в п’яном (нетрезвом) виде – нетверезий (нетверезим бувши); напідпитку [бувши]; під чаркою, під мухою [бувши]; з п’яних очей; по-п’яному (поп’яну); п’яним бувши; під п’яну руч;
в свободном виде (спец.) – у вільному стані (траплятися, подибуватися);
в связанном виде (хим.) – у сполуках;
все виды (наказания, поощрения, налоги…) – усі, які є (кари, заохочення, податки…);
всех видов (помощь) – всяка (усяка) (допомога); яка тільки є (допомога); усякого вигляду (виду) (допомога);
в скомканном виде – жужмом (жмаком); зібганий (зібгана, зібгане); зібганим (зібганою);
в служебных видах – задля виглядів службових; з причин службових;
в таком виде представлять, представить дело себе – так уявляти, уявити собі справу; так виставляти, виставити справу;
в трезвом виде – по-тверезому, тверезим бувши;
в таком виде – в такому вигляді, в такій постаті;
в упрощённом виде – спрощено, в спрощеному вигляді;
выпустить, потерять из виду – забути; занехаяти; занедбати що; з голови викинути що; спустити з уваги, з очей; забутися;
делать, показывать, сделать вид – удавати, удати кого, що (ніби); чинитися ким, виставляти себе як, що; робити, зробити вигляд, що… (ніби…);
дерзкий вид – зухвалий вигляд;
для виду – про [людське] око (про [людські] очі); для [ради] годиться; на визір; (иногда) для призору;
заочный вид обучения – заочна форма навчання;
зеркало заднего вида – дзеркало заднього огляду; 
идти за кем, не выпуская из виду – іти за ким назирцем (назирці), наглядом (наглядці);
из корыстных видов – задля (для) корисливої мети (з корисливою метою);
имеется в виду что – йдеться про що, мова (йде) про що;
имелось в виду – була думка; малося [на увазі, на думці];
иметь в виду – мати на увазі, пам’ятати;
иметь в виду кого, что – мати на увазі (на оці) кого, що; (рассчитывать на кого, что) важити на кого, на що; (принимать во внимание кого, что) уважати на кого, що; оглядатися на кого, на що; не забувати про кого, про що; мати на думці, на приміті (устар. в очу) кого, що;
иметь вид кого, чего, представляться в виде кого, чего – мати подобу, вигляд кого, чого, виглядати, показуватися, видаватися, як (немов) хто, як що, ким, чим;
иметь виды на кого, на что – бити (цілити, важити) на кого, на що; мати [певні] наміри (заміри) на кого; рахувати (розраховувати, сподіватися) на кого, що; (образн.) накидати оком на кого, на що;
иметь здоровый вид – мати здоровий вигляд; виглядати здоровим (як здоровий);
иметь свои виды – мати свої наміри (заміри, задуми, плани); важити на що;
имею (имеет…) в виду лечиться, отдыхать – маю (має…) на увазі (на думці, на мислі) лікуватися, відпочивати; є думка лікуватися, відпочивати;
имея в виду, что… – уважаючи (зважаючи) на те, що…; зважаючи на те, що; враховуючи те, що; маючи на думці (на увазі, на мислі, на оці) що…; з огляду на те, що…;
каков на вид – який на вигляд (на взір, на позір), як виглядає;
кого вы имеете в виду? – на кого ви думаєте?; кого ви маєте на думці (на мислі, на оці, на увазі)?;
можно представить в виде – можна подати у вигляді;
на вид, по виду, с виду – на вигляд, на погляд, на око, на взір, на позір, з вигляду, з погляду, з виду, з лиця; зовні; назверх;
на виду – на оці; на видноті;
на виду быть у кого – бути перед очима в кого;
на виду у всех – перед очима (на очах) у всіх; (публічно) прилюдно (привселюдно, иногда принародно, привсенародно);
надо иметь в виду – треба (необхідно, слід) мати на увазі;
не будем упускать из виду – не спускаймо з ока (з уваги); не випускаймо з уваги;
не имея вас в виду – не маючи вас на думці (на оці, на увазі); (иногда образн.) не в вашу міру міряючи;
не подавать виду (вида), не подать виду (вида), не показывать, не показать виду (вида) – взнаки не давати, не дати (не подавати, не подати, не даватися, не датися); не подавати, не подати знаку, не виявляти; (зрідка) не даючися на знак;
не показывать и вида, что… – і навзнаки не давати (даватися), що…;
не упускать из виду – не спускати з ока;
никаких видов на успех, на выздоровление… – жодного вигляду (перспективи) на успіх, на одужання…;
ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, жодному) (давн. жадному) разі; жодним (жадним) способом; жодною (жадною) ціною (ні за яку ціну); нізащо [в світі];
общий вид Киева, Одессы… (на открытке, на фото) – загальний вигляд Києва, Одеси…; погляд на Київ, на Одесу…;
по виду (знать кого) – з вигляду (з лиця, з обличчя, з виду) гарний; на вроду (з лиця) гарний (гожий);
по внешнему виду (по внешности) – із зовнішнього вигляду (з погляду, на погляд, на взір, на позір); зокола (зовні); назверх; зовнішньою подобою;
подавать, показывать вид – давати в знаки, давати ознаку, вдавати ніби;
под видом кого, чего – начебто (нібито, буцімто) хто, що; у вигляді (під виглядом, в образі, у постаті) кого, чого; під позором кого, чого; ким, чим; видаючи себе за кого, що;
показать, подать вид – дати зрозуміти; дати знати; дати взнаки;
поставить на вид кому что – звернути чию увагу на що; зробити зауваження (заувагу) кому; завважити (зауважити), поставити на карб кому що; подати кому на увагу що;
потерять, выпустить, упустить из виду что – спустить (втратити, упустити, згубити, випустити) з уваги (з ока, з очей) що; (разг.) з голови викинути що; забути (занехаяти, занедбати) що;
при виде кого-чего – бачучи, бачивши (побачивши, забачивши) кого, що;
при виде опасности — побачивши (зауваживши, завваживши) небезпеку;
приводить к простейшему видузводити до найпростішого вигляду (спрощувати);
приводить уравнение к видузводити рівняння до вигляду;
принимать, принять какой-либо вид – набирати, набрати (набиратися, набратися, прибирати, прибрати, набувати) якогось вигляду; перейматися видом, брати (узяти) на себе лице (лик);
принять серьёзный вид (о человеке) – набути серйозного вигляду (про людину); споважніти [на виду];
принимать, принять на себя вид чей – брати, узяти на себе подобу (постать) чию; брати, узяти на себе образ чий; прибиратися, прибратись у чию постать;
растерянный вид – спантеличений вигляд;
скрываться, скрыться из виду – зникати, зникнути (щезати, щезнути, пропадати, пропасти) з очей (з-перед очей); губитися, загубитися;
совершенный (несовершенный) вид глагола – доконаний (недоконаний) вид дієслова;
ставить, поставить кому на вид – робити, зробити зауваження кому; подавати, подати на увагу кому; класти на увагу кому; виносити кому перед око, звертати чию увагу, виставляти (зауважувати, завважати) кому;
странный на вид – дивний з погляду, дивного вигляду, дивно виглядаючи; дивний на вигляд (на вид);
у него (неё…) болезненный вид – він (вона…) має хворобливий (хворовитий) вигляд; (образн. нар.) як хиря;
упустить (выпустить) из виду (из вида) – упустити (випустити) з уваги; забути; занедбати;
ходить, идти, пойти за кем, не выпуская из виду – ходити, йти, піти за ким назирцем (назирці, назирком, наглядом, наглядно).
[Постава свята, а сумління злодійське (Пр.). Ге-ге! та його тут і зазором нема! (Сл. Гр.). Аж він, голубе сизий, забравсь під п’яну руч до дівчат та й жирує з ними (Сл. Гр.). Там і масла того поклала в кашу – для призору (Сл. Гр.). Сум та туга виглядали з темних кутків (П.Мирний). Карпо, молодий ще чоловік, осадкуватий, широкоплечий, ширококостий: голова здорова, кругла, наче гарбуз; очі сірі і завжди ясні, покійні: їх, здається, ніколи зроду ніяке лихо не мутило. І голос у його рівний, і сам виглядає завжди добрим, завжди задоволеним (П.Мирний). Мені ніде не доводилось бачити таких убогих, зомлілих фізіономій. Мазурки виглядали ще мізернішими од русинок, бо були ясні блондинки. Тонка, бліда шкіра на лиці аж світилась… (І.Нечуй-Левицький). Його зверхній вигляд зовсім непоказний: се простий собі сивий дідусь, одягнений не пишно, а навіть бідно, не надто високий, сухий, з лицем, поораним трудами життя, але повним виразу, з чорними блискучими очима (І.Франко). Давного Густава, заведіяки та аранжера скандалів, вже не було на світі, а був холодний, на всі ноги кований політик і адміністратор (І.Франко). Передовики лядської політики мали в очу саме панство (П.Куліш). — Маріє! Уважай, що говориш, та й май на увазі, аби ніхто не чув того, що ти говориш! — сказав, остерігаючи.— Люди завидують нам і так-так усього, а як довідаються, що наш син злодій, будуть із того ще раді (О.Кобилянська). Дух святий прийняв подобу (постать) голуба. Удавати невинного, удавати ображеного. Старе виставляє себе, що не скоро їсть. Вид навкруги був сумний. А це дерево вже иншого порідку. Численні відміни звірів (АС). Він, здавалося, був наляканий моїм наближенням, та намагався не подати знаку і посміхався (Р.Андріяшик). Еге! Ся на обидві кована (Пр.). А хлопець лебедів: — Ой, не буду більше, дядьку, їй же Богу святому, не буду, а худібки так уже пильнуватиму, що й на хвильку з ока не спущу! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У мене аж вушка засміялись, як я той заголовок почув, та я перемігся якось, щоб радості своєї і навзнаки не подати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Гарну матимеш подобу, — сказав Дон Кіхот, — тільки бороду треба буде частіше голити, бо вона в тебе така буйна, закустрана й розкудлана, що як не будеш принаймні через день бритвою по ній проходитись, всяке на мушкетний постріл упізнає зразу, що ти за один (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Розумом вона не відзначалася, але всім своїм виглядом ніби закликала чоловіків робити з нею дітей. Щойно чоловік гляне на неї, як йому відразу кортить нажити з нею купу немовлят. Проте вона ше не мала навіть однієї дитини, бо була за контроль над народжуваністю (П.Соколовський, перекл. К.Вонеґута). — Ні, люба, я не мала на оці лікаря Чилтона  (Б.Гора, перекл. Е.Портер). Сиджу ще кілька секунд, не спускаючи його з ока (Є.Попович, перекл. Т.Мана). З його єдиного віконця відкривався чудовий позір на бігову доріжку іподрому (В.Діброва, перекл. С.Бекета). До прірви зіштовхують саме дрібниці. Ви просто не помічаєте їх, доки не подивитесь у дзеркало заднього огляду (Наталія Гоїн, перекл. Реґіни Брет). На вигляд їй не даси більше тридцяти, а її ортографії — не більше чотирнадцяти (Моріц-Готліб Сафір). — Ти щось кепсько виглядаєш. Скільки тобі років? — А в дівчат, між іншим, некультурно про вік запитувати. — Так, ти ще й дівчина?!].
Обговорення статті
Внимание – увага, уважність, обачення:
акцентировать внимание – зосереджувати увагу;
а это остаётся без внимания – а це залишається поза увагою; а це байдуже; а про це (а за це) байдуже;
благодарю (спасибо) за внимание – дякую за увагу, я вдячний за уважність (до мене, до тебе); вдячний вам за увагу;
брошенный без внимания – занехаяний (занедбаний);
быть в центре (центром) внимания – бути в центрі (центром) уваги;
весь внимание – сама увага, весь (увесь) увага;
внимание! минуту внимания! – увага! хвилину (хвилинку) уваги!;
внимание наше было занято тем – ми турбувались про те;
вниманию кого – до уваги кого; на увагу кого;
во внимание к… – з уваги на, до…;
возбуждать, возбудить внимание – збуджувати, збудити (викликати, зрушувати, зрушити) увагу;
достойно внимания – варте (гідне) уваги; уваги варте (гідне);
достойный, заслуживающий внимания – вартий уваги; (справедливый) слушний;
заострить внимание на чём – зосередити увагу на чому; звернути пильну увагу на що;
заслуживать внимания – заслуговувати на увагу; бути вартим уваги;
заслуживающий, не заслуживающий, достойный, не достойный внимания – уваги гідний (вартий), не гідний (не вартий) уваги; (про зауваження, доказ і т. ін. з відтінком «справедливий» також) слушний, не слушний; (про людину, не варту уваги, нікчемну також) абищо;
из внимания к кому, к чему – з уваги до кого, на що; зважаючи (уважаючи) на кого, на що; з огляду на кого, на що;
направлять внимание – скеровувати увагу;
не обращать на себя внимания – не звертати (не мати) на себе уваги;
не обращать, не обратить внимания, оставлять, оставить без внимания кого, что – не вважати, не вважити (не зважати, не зважити) на кого, на що; не звертати, не звернути уваги на кого, на що; не брати, не взяти до уваги кого, що; залишати, залишити (полишати, полишити) без уваги кого, що; легковажити, злегковажити що; занехаювати, занехаяти кого, що; занедбувати, занедбати кого, що; нехтувати, знехтувати кого, що, чим; не потурати (не вдаряти) на що;
ноль внимания, без внимания – і вусом не веде;
обрати внимание – уваж, вважай;
обратим, обратите внимание – звернімо, зверніть увагу; уважаймо; уважте; у(в)важайте;
обращает на себя внимание – привертає до себе увагу, звертає на себе увагу;
обращать на себя (привлекать к себе) внимание, быть принятым во внимание – спадати, спасти кому на увагу, притягати, притягти (привертати, привернути) до себе чиюсь увагу, кидатися, кинутися на увагу комусь;
обращать, обратить внимание на кого – уважати, уважити (зважити, зважати) на кого; мати увагу на кого; звертати, звернути увагу на кого; віддавати, віддати увагу кому; класти, покласти увагу на кого; (з відтінком турботи, піклування) оглядатися, оглянутися, зглянутися на кого; (образн.) звертати, звернути око на кого; мати око на кого; накидати оком [на] кого;
обращать, обратить внимание на что-либо – звертати (звернути) увагу (свою або чужу) на що, уважати, уважити на що, зважати, зважити на що, оглядатися (оглянутися) на що, класти (покласти) увагу на що, брати, взяти до уваги (на увагу) що; віддавати (давати), віддати (дати) увагу чому; (вульг.) вдарити (вдарити) на що; (находить привлекательным) накидати (накинути) кого оком, що оком; (сжалиться) зглянутися на кого; (образн.) звертати, звернути око на що;
обращать, обратить внимание чьё на кого, что – звертати, звернути увагу чию на кого, на що; дати, подати до уваги кому що; (иногда) зводити, звести кому на очі кого, що;
оказывать, оказать внимание кому – виявляти, виявити увагу до кого; ставитися, поставитися з увагою (уважливо, уважно, з уважливістю) до кого; віддавати (давати), віддати (дати) увагу кому; показувати, показати увагу кому; зробити ласку;
окружить вниманием кого – оточити увагою кого; пильно (щиро) піклуватися ким, про кого, повсякчас турбуватися про (за) кого; пильно дбати за (про) кого;
он обратил на неё внимание – він звернув на неї увагу; він накинув на неї оком; вона йому впала в око;
он (она…) и внимания не обращает на это – він (вона…) і уваги не звертає на це; йому (їй…) і байдуже (байдужечки) на те, про те, до того; він і байдуже на те, про те, до того;
оставлять, оставить, бросать, бросить без внимания кого, что – лишати, лишити (залишати, залишити) без уваги (поза увагою) кого, що; занехаювати, занехаяти (занехати, занедбувати, занедбати) кого, що; не виявити уваги; не звернути, не звертати уваги на що; легковажити що;
отвлечь, отвратить внимание от кого, чего – відвернути (відтягти) увагу від кого, від чого; (вульг.) заґавити кого;
относиться, отнестись со вниманием к кому, к чему, посвящать внимание чему-либо – віддавати (давати), віддати (дати) увагу кому, чому; ставитись, поставитись уважливо (уважно, з увагою, з уважливістю, уважністю) до кого, до чого; пильнувати кого, чого;
пользоваться вниманием чьим – мати увагу чию; тішитися увагою чиєю;
переключать, переключить внимание (своё) на что – переносити, перенести (переводити, перевести) увагу на що;
переключать, переключить внимание (чьё-либо) с чего на что – переводити, перевести увагу з чого на що, (ещё) відвертати, відвернути увагу від чого, відволікати, відволікти увагу від чого;
представляем вашему вниманию – подаємо до вашої уваги;
представлять, представить чьему-либо вниманию что – подавати (давати), подати (дати) кому до уваги що; ставити, поставити що кому перед очі (на очі);
привлекать, привлечь, приковывать, приковать к себе внимание – привертати, привернути (притягати, притягти, прихиляти, прихилити), приковувати, прикувати до себе увагу; цікавити; спадати, спасти на увагу кому; (образн.) брати очі [на себе]; упадати, упасти в око (в серце) кому; припадати, припасти до ока кому;
принимать, принять во внимание что, в соображение что-либо – брати, узяти до уваги (на увагу) що; уважати, уважити (зважати, зважити) на що; мати що на увазі; оглядатися на що; оглядатися, оглянутися на що;
принимая во внимание – беручи до уваги що, зважаючи, уважаючи на що, маючи на увазі що, з уваги, з огляду на що, як на що, як на кого;
сильное внимание, пристальное внимание – пильна увага;
сосредоточивать, сконцентрировать внимание на ком, на чём – зосередити (зібрати, скупчити), сконцентрувати увагу на кому, на чому;
уделять внимание кому, чему – віддавати, віддати (приділяти, приділити) увагу кому, чому;
усиленное, строгое внимание – пильна увага;
это требует самого пристального внимания – це потребує особливої уваги.
[Москаль на сльози не вдаря (Номис). От якесь абищо, а величається мов яка цяця! (Сл. Гр.). Я піду їх заґавлю, а ти й бери (Казка). Хай сміються, не потурай на те. Він занедбує (нехтує, легковажить) свої обов’язки (АС). — Та годі-бо вам, пане куме, помовчте, — заспокоював його парох, — дасть Бог, фортуна переміниться: що сьогодні втратиш, надолужиш завтра. А тим часом майте обачення на своє здоров’я, бо, здається мені, що вашець дуже втомлений, а може, навіть і поранений (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Шарль наказав усе-таки віднести речі в магазин Лере, але Фелісіте забула, а він сам за іншими турботами випустив з уваги цю справу (М.Лукаш, перекл. Ґ.Флобер). Гість: «Вибачте, але ваш собака весь час на мене дивиться». Хазяйка: "Не зважайте. Він завжди так робить, коли хтось їсть з його тарілки].
Обговорення статті
Время – час, пора, година, момент, період, епоха, доба, часина, тривалість, час-пора, часина, (устар.) діб (ж. р.) (р. доби):
а в это время – а (аж) в цей (під цей) час; а (аж) тут;
благоприятное, удобное время – [добра] година; сприятлива година; добра нагода, слушний (нагідний) час;
было время когда – був час (були часи, була пора) коли;
в более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах;
в давние, древние времена – давніми часами (за стародавніх часів, давніх часів, у давні часи), давньою порою, у давні давна (віки), за давніх-давен (за давнього давна), у [давню] давнину (у [давній] давнині), давниною, за старожитних часів, застародавна; за давнього часу;
в данное время – [в] цей час, тепер;
в другое время – иншим часом, в инший час, в инші часи; иншим (другим) разом;
в зимнее время – зимової пори (доби), узимі (узимку, зимою);
в какое время – якого часу (у який час), у яку годину, коли; в яку пору;
в короткое время, за короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час, за малу часину (годину);
в летнее время – літньої пори (доби), літнього часу, улітку, влітку (уліті, вліті, літком, літом);
в лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів, у кращі (у ліпші) часи;
в любое время – будь-якого часу (у будь-який час), першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини), кожного часу, коли хочете, коли завгодно;
в любое время суток – цілодобово;
в настоящее время – тепер (иногда разг. тепереньки, теперечки), теперішнім часом (за теперішніх часів), нині; у наш час, у цей час, зараз, нині, за нашого часу; на теперішній час;
в настоящее время, когда… – тепер (нині), коли;
в наше время – за нашого часу (за наших часів), за наших днів, за нас;
в недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами), недавно;
в непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі), незадовго (иногда невдовзі, невзадовзі), через (за) недовгий час, небавом (иногда разг. незабавки, незабаром), затого, (лок.) ускорості (ускорах);
в ночное время – уночі, нічною порою (добою), нічної доби, нічного часу, о нічній порі; (устар.) вночішнього часу;
в обеденное время – в обід (обіди), під (в) обідню пору (об обідній порі), обідньої доби (в обідню добу), в обідню годину;
во время, во времена кого, чего – за кого; за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого; попри що; серед чого; при чому; (передається ще й орудним відмінком);
во время жатвы – у (під) жнива, під час жнив, жнивами;
во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці), (изредка) на нову;
во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно;
во время поста – постом;
во время сна – під час сну, спавши, (разг.) упереспи (упересипи);
во все времена – за всіх часів, у всі часи, на всі часи;
во всякое время – повсякчас, повсякчасно, в усякий (у всякий) час, в усяку пору (годину), коли б не було; в усі часи; завжди; (изредка устар.) на всяку діб;
в одно время – заразом; одночасно;
в одно и то же время – за одним заходом; одночасно; водночас;
в определённое время – у певний (визначений) час, певного часу; за певний, визначений час; (в опред. сроки) певними термінами, певними речінцями;
во сколько времени? – о якій годині?;
[в] первое время – на початку, спочатку, перший час, на перших порах, спершу;
[в] последнее время – останнім часом (останніми часами), останнього часу (в останній час); в останні часи;
в прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших колишніх), попередніми часами, давніших літ, перше, (иногда разг.) упершені (упервині), попереду, давніш, давніше, раніш, раніше, передніш, передніше; (вульг.) допреж сього, спрежду;
в рабочее время – у робочий (у робітний) час, в [під] робочу (робітну) пору, під робочий (робітний) час, робочої (робітної) пори, робочою (робітною) порою;
временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне (Пр.); на премудрих часом чорт їздить (Пр.); і на мудрім дідько на Лису гору їздить (Пр.);
временами нужно… – часами (деколи) треба…;
время абсолютное – час абсолютний;
время боронования – волочінка;
время будущее – час майбутній, прийдешній;
время, в которое жили деды – дідівщина, дідизна;
время возки копен, хлеба с поля – возовиця, коповіз;
время вставания – устанок;
время выдержки (техн.) – тривалість витримування;
время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель;
время все раны лечит – час усе лікує (Пр.); час всі рани гоїть (Пр.); збіжить вік – ото тобі й лік (Пр.);
время года – пора (доба, відміна) року;
время — деньги – час — то гроші; година (час) платить, година (час) тратить (Пр.); не товар платить, а час (Пр.);
время до восхода солнца – досхідна пора (доба);
время дообеденное – задобіддя, задобідня година;
время жатвы – жнива;
время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора, золотий (красний) час, золоті (красні) роки (літа), красна молодість;
время идёт – час минає (збігає, плине);
время идёт быстро – час швидко минає (упливає), час лине [хутко, прутко];
время испытания (техн.) – тривалість випробування;
время, когда весной снег тает – відталь;
время, когда греет солнце (разг.) – вигріви;
время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати, (разг. давн.) ляги (лягови, обляги, лягмо), (нареч.) улягом, облягома;
время, когда пасётся скот – пасовиця;
время кончилось (истекло) – час збіг, строк (термін) скінчився (минув, вийшов);
время косьбы (косовица) – косовиця;
время летит – час лине (летить, біжить), (образн.) час не змигнеться, (груб.) час чухрає;
время между весною и летом – залітки;
время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває), час тіснить;
время опадання листьев (листопад) – листопад, (иногда) падолист;
время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу), часом (часами), час до часу, (зрідка) коли-не-коли; раз за разом, иноді, инколи; спорадично;
время пахания, пахоты – оранка;
время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – відзимка;
время послеобеденное – пообідній час; сполуденок;
время поступления бумаги – час вступу паперу;
время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір), підвечір’я (надвечір’я, надвечірок);
время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба, переджнив’я, (устар.) переднівок;
время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час, передобідня пора (година, часина), передобіддя (переобідок) надобіддя;
время покажет – час покаже, з часом буде видно, з часом побачимо;
время полуденное приближается – (разг.) береться під обіди;
время появления первого льда – перволіддя;
время предрассветное, рассвет – досвіт, досвіток, досвітній час, досвітня година (доба, пора);
время прибавочное (для работы) – надробочий час;
время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі, береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі, наближається наближалася північ;
время придёт — слезы утрет – час мине – сльози зжене (Пр.);
время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий), давні (минулі) часі, давня давнина;
время работает на нас – час працює на нас;
время релаксации (техн.) – тривалість релаксування;
время роения пчёл – рійба (ройовиця);
время рождения овец – обкіт (р. -коту);
время сгребания сена – гребовиця;
время скоро проходит – час швидко упливає;
время собирания мака – макотрус;
время суток – час доби;
время терять – гаяти час, марнувати час;
время тянется долго – час тягнеться (спливає) довго;
время удара (техн.) – тривалість удару;
время упущено – упущено (пропущено) час (насм.) пора перепорилася (перепоріло); (устар.) проминуто час;
время успокоения (техн.) – тривалість заспокоєння;
в свободное время – на дозвіллі, вільного (гулящого) часу, вільним (гулящим) часом, у вільний (гулящий) час, на [по]гулянках (гулянками), гуляючи;
в своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу); у належний час; (своевременно) своєчасно; на свій час;
всё время (разг.) – увесь (весь) час, усе, одно, повсякчас [годину], раз у раз (раз по раз);
всему своё время – на все свій час, усьому свій час;
в скором времени – незабаром, скоро, невдовзі;
в старое время – за старих часів, у старовину, за давніх часів (за давнього часу), у давнину;
всякому овощу свое время – усякий овоч має свій час (Пр.); порою сіно косять (Пр.); не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити (Пр.); кусає комар до пори (Пр.); тоді дери луб’я, як дереться (Пр.);
в течение… времени – протягом… часу;
в течение некоторого времени – протягом якогось часу;
в течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час, протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час;
в то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів), на той час (на ту пору, о тій годині), за тієї години, [саме] тоді, тією добою (тієї доби); тоді;
в то время как… – тоді як, тимчасом як…; у той час як (коли)…; як; тоді, коли; тоді; того часу; під той час; тими часами; на той час; на ту пору;
в то же [самое] время – одночасно (рівночасно), в той-таки час (в той самий час), заразом, водночас (воднораз), (иногда) за одним заходом;
в условленное время – умовленої години, як умовлено;
в хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу, за добра;
выбрать время – вибраги годину (часину), улучити (спобігти) годину (час, часину);
выиграть время – вигадати час;
в это время – у (під) цей (під теперішній) час, у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом); сей (цей) час; тут;
давать, дать время на что – давати, дати (надавати, надати) час на що;
делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй влітку, відпочинеш взимку (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.);
для своего времени – [як] на свій час; [як] для свого часу; під цей час; до времени;
до поры до времени – до часу, до пори, до часу, до якогось (до котрогось, до певного) часу, поки (доки) що; до слушного часу; до слушної нагоди; (устар.) покіль що;
до времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно), перед часом (до часу), без часу, завчасно (завчасу), без пори;
долгое время – довгий (великий) час;
до настоящего (сего) времени – досі, до цього часу, дотепер, донині;
до недавнего времени – донедавна, до недавнього часу;
до недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній;
до позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу, до пізньої години (пори), допізна;
до последнего времени – до останнього часу, донедавна; дотепер;
до сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу, досі;
до сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний);
до того времени – доти, до того часу; (иногда) дотіль, дотиль, (диал.) дотля;
до того времени бывший (существовавший) – дотогочасний;
ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися), вона вже на відданні, вона вже на порі (у порі);
ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися), він уже на порі (у порі), він уже на оженінні, він уже дохожалий (доходжалий), (лок.) він уже на стану став, (образн.) він уже під вусом, він уже підвусий;
если позволит время – якщо (коли) матиму час, якщо матиму коли; як буде коли;
есть время – є час; є коли;
за отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу;
засекать, засечь время – відмічати, відмітити (реже заміча́ти, замі́тити, рус. засікати, засікти) час;
знай время и место – знай своє місце й час;
и до настоящего времени – і досі, і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу;
идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові;
имел время – мав час; мав коли (мені) було коли;
имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли;
иное время — иное бремя – що вік, то інший світ (Пр.);
как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час;
как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме;
ко времени – вчасно, упору (впору);
короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина;
к тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору;
летнее время – літо;
мне теперь не время – [тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи;
на будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (иногда) на потім; (устар.) на потомні часи;
наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час;
на вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (устар.) на всі віки потомні;
на время – на [якийсь] час; до часу; про час;
надлежащее время – певний, слушний час;
назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години;
на короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий, недовгий, якийсь) час;
на некоторое время – на який (на якийсь, на деякий) час; на яку (на якусь, на деяку) годину; на [який там] час; до часу;
на неопределенное время – на безрік;
настоящее время – час теперішній;
наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться;
наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали;
нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний;
на это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу;
неблагоприятное, бедственное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (устар. лихівщина); знегода (знегіддя);
не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті;
не в своё время, не вовремя – не час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору; не в час;
не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори;
некоторое время – який[сь] (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка (якась) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година;
нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) [й] угору глянути; не маю часу;
не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло;
нет свободного времени – часу немає; (от работы) виробу немає;
не хватает, не достаёт времени – не стає (не вистачає) часу; (разг.) ніколиться;
новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв;
нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові;
обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід[и];
около того времени – близько того часу;
определённое время – певний (визначений, призначений) час (термін);
от времени до времени – час від часу; з часу до часу;
относящийся к этому, к тому, к новому времени – сьогочасний; тогочасний; тодішній; цьогочасний; новочасний; тоговіковий;
отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу; нікольство;
первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах;
по временам, временами, время от времени – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи; десь-не-десь;
по нынешним временам, по настоящему времени – [як] на теперішній час; [як] на теперішні часи;
по теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні) часи;
потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу;
потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час;
потребуется много времени – візьме (забере) багато часу;
праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати;
приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала;
продолжительное время – тривалий час, великий час; довший час; довго; чимало часу;
прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час;
рабочее время – робітний, робочий час;
раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок);
самое время – саме час;
свободное время – дозвілля; гулящий час;
с давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен); од найдавніших давен;
с какого времени? – відколи?; з якого часу?;
сколько времени? – котра година?;
с незапамятных времён – з давніх давен; від найдавніших часів;
с недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна);
с незапамятных времён – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з давнього-давна (з позадавного-давна, з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку);
с некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу;
со временем – згодом, з часом;
со времени – від часу, від часів; з часів;
спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того);
спустя (через) некоторое время – [трохи] згодом (трохи згодивши), згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]), невдовзі (невзадовзі), небавом (незабавом, незабавно, незабавки), незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі), по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі, далі-далі, туди далі;
старые времена – старі часи, давнина, старовина (старосвітщина, старосвітчина);
с течением времени – з бігом (з плином) часу, з часом, [трохи] згодом, дедалі;
с того времени как… – відколи, відтоді як…, з того часу як (коли)…, з тих часів як…; відколи;
с того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів), з тієї пори, відтоді;
с этого времени, отныне – відтепер (віднині), з цього (від цього) часу;
тем временем – тим часом, поки [там] що;
теперешнее время – теперішній час (теперішні часи), теперішність, сьогочасність, сучасність;
терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час, [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час, за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час, [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час;
то время – тогодення;
того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний, тодішній, того часу (тих часів), (тоді) тоговіковий;
трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу, гайка, бавлення;
требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) забарний, загайний, (лок.) забавний (бавний);
тяжелое, плохое время – лиха (важка, зла) година, лихі (важкі, злі) часи, злигодні (злі години), сутужний час, лихоліття;
убивать, убить время – гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час; марнувати, змарнувати, перевести, переводити час; струювати час;
удобное, благоприятное время – добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година;
указанное время – указаний (зазначений) час;
улучить, выбрать время – знайти (вибрати) час (часу), вигадати (вигодити) годину; добрати час (часу);
у него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу, він (вона…) не мав (не мала…) коли, йому (їй…) не було коли, йому (їй…) ніколи було, йому (їй…) ніколилося;
условленное время, проведенное в обучении ремеслу – термінування;
утреннее время – зарання, заранок;
через некоторое время – з часом, згодом, через який[сь] час, за якимсь часом, через скільки часу, трохи згодом;
это было не в мое (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас…) було, не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось, не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось, (иногда лок.) не за мого (не за нашого) уряду;
это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере забере) часу, на це багато піде часу.
[При добрій годині всі куми і побратими, а при лихій годині немає й родини (Пр.). Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує) (Пр.). Вдень тріщить, а вночі плющить (Пр.). Нічною се було добою (Котляревський). Вітрець схопився об обідній порі (Сл. Гр.). То було за царя Панька, як земля була тонка (Пр.). При добрій годині всі куми й побратими (Пр.). Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно (Т.Шевченко). Саме упереспи це робилось (Сл. Гр.). Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Б.Грінченко). Ой чом тепер не так, як перше було (Сл. Гр.). Упервій не так робилося (Сл. Гр.). Вона збудована вже в возовицю (Л.Українка). Се було саме у коповіз (Сл. Ум.). Як почнуться вигріви, то сніг пропаде (Сл. Гр.). Нерано, вже й пізні ляги минули (М.Коцюбинський). Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов (Г.Барвінок). А час, мов віл, з гори чухра, його́ не налига́єш (П.Гулак-Артемовський). Уже й під обіди береться (Сл. Гр.). Все добре в свій час (Пр.). Це було саме в гребовицю (Сл. Гр.). Це було за царя Горошка як людей було трошка (Пр.). До часу глек воду носить (Пр.). До пори, до часу збанок воду носить (Пр.). Пішов перед часом сиру землю гризти (І.Франко). Пив дуже горілку, та так без пори і вмер (Сл. Гр.). Сідай, коли маєш час (М.Кропивницький). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (А.Тесленко). Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну (Сл. Гр.). Це не за нас стало, не за нас і перестане (Пр.). Гарні гості, та не в пору (Пр.). От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… (Казка). Часом з квасом, порою з водою (Пр.). Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові (П.Мирний). Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав (Сл. Гр.). Час тягнеться довго, наче голодне літо (Пр.). Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду. Робив од устанку до смерку. Не поможу тобі, бо й самому ніколиться (АС). У лихий час і кум за собаку (Пр.). І тільки час ледь чутно зве на герць. Підступний ворог, не бере нахрапом. Він стиха п’є бурхливі води серць і плоті хліб з’їдає — теж неквапом (Люцина Хворост). Ти так хочеш назад, в узвичаєний ритм часоплину… (Л.Хворост). Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде (В.Симоненко). Часу немає ніде (Анастасія Поритко). Час тече. А коли наливати — булькає (В.Слапчук). Вірю: прийде час, і ми зустрінемось. Подивимось одне одному в очі; потиснемо міцно руки українським воякам; дамо по пиці олігархам; низько вклонимось могилам загиблих на війні із зовнішнім і внутрішнім ворогами; підтримаємо скалічених на цій війні, їхні родини і родини загиблих, продовжуючи при цьому розбудовувати по-справжньому вільну Україну (Володимир Балух). Скоро отак ізлагодився, не хотів наш гідальго марно часу гаяти і здійснення своїх намірів на безрік одкладати, бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода; скільки ще в ньому зла треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі впинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виконати! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони не вміли ні читати, ні писати й збували час воюючи, грабуючи та полюючи (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі). Але що дивуватися, лежиш, прикутий до ліжка, часу як мух на гімні, невідомо що з ним робити (Ігор Пізнюк, перекл. Вєслава Мислівського). Його служниця Катрін, із якою во врем’я оно вони віддавались утіхам плотським, звісно, зірок з неба не хапала, але була вірною, неговіркою й старанною господинею і не прихищала на кухні гостей, ласих до смаковитих решток і вин доброї витримки (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Він сумує, — відповіла Урсула. — Йому здається, що ти маєш небавом умерти. — Скажи йому, — всміхнувся полковник, — що людина вмирає не тоді, коли повинна, а тоді, коли може (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — Мушу зізнатися вам, що я викладаю літературу в Ліможі й коли-не-коли насмілююсь друкуватися в місцевій газеті (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Навіть горе з часом виплаче всі сльози, тільки Час може втамувати скорботу, Час, свідок того, як гаснуть усі почуття, усі людські пристрасті, Час розрадник усіх жалів (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він скоса дивиться на нас, тримаючи в руці чарку, але мовчить. За хвилину він раптом каже в напівтемряву: «А що таке, власне, час?». Георг здивовано опускає свою чарку на стіл. «Перець життя», — спокійно відповідаю я. Мене старий шахрай так швидко не зловить своїми трюками. Недарма ж я член верденбрюкського клубу поетів: ми звичні до великих питань (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Насправді час нікуди не спливає, спливаємо лише ми самі (М.Чайковська, перекл. К.Бруена). Час — гроші (Б.Франклін). Поки ми думаємо, як згубити час, нас згублює час (Альфонс Але). Час — прекрасний учитель, але, на жаль, він убиває своїх учнів (Г.Берліоз). Любов до минулого часу найчастіше не що інше, як ненависть до часу теперішнього (П.Буаст). Час усіх розкладе по своїх місцях] Обговорення статті
Выводить, вывести
1) виводити (реже вивожати, вивождати), вивести; (
выпроваживать) випроваджувати, випровадити;
2) (
детей, о животных, птицах) плодити, виплоджувати, виплодити, виводити, вивести, навести, вилуплювати, вилупити;
3) (
выводить истребляя, уничтожая) вибавляти, вибавити, обавляти, обавити, витлумлювати, витлумляти, витлумити, викорінювати, викорінити;
4) (
заключение, вывод) висновувати, виснувати, робити (зробити) висновок, висновки;
5) (
голосом) виводити (вести) голос, пісню, спів;
6) (
стену) класти, скласти; (каменную, кирпичную) мурувати, змурувати;
7) (
из терпения) позбавляти, позбавити кого терпцю, уривати, урвати кому терпець;
8) (
на чистую воду) вивести на світ, на чисту воду, на слизьке;
9) (
из себя) дратувати, роздратувати;
10) (
верх, напр., в стоге) вивершувати, вивершити:
вывелись старые обычаи – вивелися (перевилися) старі звичаї;
вывелись птенцы – вивелися (виплодилися) пташенята;
вывести из затруднения – вивести з клопоту;
вывести формулу – вивести формулу;
выводить, вывести в люди кого – виводити, вивести; (о мн.) повиводити в люди кого;
выводить, вывести заключение – робити, зробити висновок; висновувати, виснувати;
выводить, вывести из беды кого – визволяти, визволити з біди (з лиха, з напасті) кого; вирятовувати, вирятувати кого з біди (з лиха, з напасті);
выводить, вывести из заблуждения кого (перен.) – з’ясовувати, з’ясувати кому його помилку; очі розкривати, розкрити кому на що; виводити, вивести з омани (з заблуду) кого; знімати полуду з очей кому;
выводить, вывести из оцепенения – виводити, вивести з заціпеніння (з одубіння); повертати, повернути до свідомості;
выводить, вывести из равновесия кого – порушувати, порушити рівновагу чию; виводити, вивести з рівноваги кого; (постоянно) псувати кров кому;
выводить из себя, вывести из себя кого – виводити, вивести з себе кого; дратувати, роздратувати кого; допікати, допекти кому; дозоляти, дозолити кому; уривати, урвати терпець кому, позбавляти, позбавити кого терпцю; виводити, вивести (вибивати, вибити) з рівноваги, (сильнее, взбесить) осатанити, розлютувати, сказити;
выводить, вывести из терпения кого – виводити з терпіння кого; уривати, урвати терпець кому; переступати, переступити (переходити, перейти) міру терпливості (терпеливості) чиєї;
выводить, вывести на дорогу, перен. – виводити, вивести на дорогу (шлях, путь) кого;
выводить, вывести на орбиту, курс – виводити, вивести на орбіту, курс;
выводить, вывести на свежую, на чистую воду кого (разг.) – показувати, показати кого в правдивому світлі; викривати, викрити кого; виводити, вивести на чисту воду; виводити, вивести на денне світло;
выводить, вывести пятна – вибавляти, вибавити плями, зво́дити, звести пля́ми, (о мн.) повибавля́ти, позво́дити пля́ми;
выводить, вывести фундамент – класти, закласти підвалини (фундамент);
выводить песню – виводити (витягати) пісню.
[Скільки потягся мій батько, поки на вчителя вивів мене (А.Тесленко). Виводить голос, як лляну тонку нитку (І.Нечуй-Левицький). Не загайся на підмогу, вирятуй з напасті (П.Куліш). Вивів босу на морозець. Дуків-срібляників за лоб брали, із-за стола, наче волів, вивождали. Письменник виводить перед нами людей. Кицька навела киценят. Ой біда, біда чайці-небозі, що вивела чаєняток при битій дорозі. Повибавляй плями з одежі. Витлумила мухи з хати. Вибавили кукіль з пшениці (АС). Хто тебе годує, одягає, виховує — робить усе, щоб вивести тебе в люди, — створити почесне становище в суспільстві (М.Лукаш, перекл. Ґ.Флобер). Зрештою, таку вередливу панночку, яка тільки й мріє про неймовірні пригоди, всяка дрібниця може вивести з рівноваги (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). Коли чернець пішов, абат почав гадати, як йому краще вчинити: чи одімкнути келію при всьому чернецтві і вивести провинника на чисту воду, щоб ніхто не ремствував, як він його вкарав, чи, може, розпитатися спочатку в дівчини, як було діло (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Людей, які користуються всіма благами життя, зовсім не важко вивести з себе; потішити їх далеко важче (Дж.Свіфт). Прощайте ворогів ваших — це найкращий спосіб вивести їх з себе (О.Вайлд). 1. Якщо ви хочете швидко і гарантовано вивести з себе феміністку, скажіть їй: «Одна голова добре, а дві краще». 2. В хімчистці. — Скажіть а ви можете вивести кулькову ручку? — А куди ж ви її ввели?!].
Обговорення статті
Глаз – око, (умен.) очко, очечко, оченя, оченятко; (мн.) очі, очка, оченята, оченятка, очиці, віченьки); (пренебреж.) очища, очиська, зіньки, сліпи, сліпаки); (о глазах на выкате) вирла, баньки, булькані, балухи, очі зверху; погляд; зір:
аза в глаза не знает = ни бельмеса не знает (не смыслит);
бесстыжие глаза – безсоромні очі;
блуждающие глаза – блудні очі;
бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (иногда) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі);
быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути;
ввалились глаза, щёки у него, у неё
см. Вваливаться;
в глаза – в очі; у вічі; притьма, (устар.) очевисто;
в глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що;
в глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути…;
в глазах – в очах (устар.) в очу;
видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (иногда) бачиш навіч (наочне);
в моих глазах (он человек хороший) – [як] на мої очі (на моє око, на мій погляд), [як] на мене;
во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей), (устар.) у дві оці дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багато) усіма очима дивитися;
возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити);
вперять, вперить глаза в кого, во что = вперять, вперить взгляд в кого, во что;
[всё] стоит перед глазами – [все] стоїть перед очима, з-перед очей не сходить;
в чужом глазу сучок видит,— в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає (Пр.); чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача (Пр.); зорі лічить, а під носом не бачить (Пр.); за гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве (Пр.); не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена (Пр.);
выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі, вирячитися (витріщитися), визиритися на кого;
вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі, у крузі очі стали кому;
глаза блуждают – очі блукають;
глаза водянистые – водяві очі;
глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі;
глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі, каправий (кислоокий);
глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі (Пр.);
глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі;
глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть, очі на лоба (на лоб) лізуть;
глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі, [вирлоокі] баньки, вирла, балухи; очі зверху, витрішкуватий (вирячкуватий), лупатий, банькатий, вирлатий (вирлоокий), банькач, вирлач; рачкуваті очі;
глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці), тонкосльозий (-за), тонкослізка, сльози йому (їй…) як не капнуть, сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють);
глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою);
глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі) очі, сліпні (сліпаки);
глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи (Пр.); густо дивиться, та рідко бачить (Пр.);
глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають) забігали, очі розбігаються, розбіглися, не зна, на що йому [перше] подивитися;
глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли);
глаза шире брюха – завидющі очі;
глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме (Пр.); очі б їли, та губа не може (Пр.); їв би паляниці, та зубів нема (Пр.); близько лікоть, та не вкусиш (Пр.); бачать очі, та ба! (Пр.); є ложка, та в мисці нема (Пр.); носом чую, та руками не вловлю (Пр.); є сало, та не можна дістати — високо висить (Пр.); бачить корова, що на повітці солома (Пр.); видко й хати, та далеко чухрати (Пр.); коло рота мичеться, та в рот не попаде (Пр.); мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане (Пр.);
глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч, сам на сам з ким, очі на очі; на дві пари очей; у два ока; (устар.) дві оці, на чотири ока, на самоті;
глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє), очей не показує (не навертає);
глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що, аж очі бере на себе (у себе) що;
глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне);
глазом не повёл – очима (оком) не повів, не поворухнув і бровою;
двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого;
для отвода глаз – про [людське] око, аби очі відвести, щоб увагу відвести на щось інше;
дурной глаз (сглазящий), порча – наврочливе око, урічливі очі, прозір;
за глаза – позаочі; позаочима;
за глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти кого;
за глаза станет – аж надто стане;
закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба), пустити очі під лоб (лоба);
закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що, не мати очей на що, позавіч пускати що;
закрывши глаза – сліпма, осліп;
закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі, (поэт.) заснути;
заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі, наливатися, налитися;
замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому;
зоркий глаз у него (у нее…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око, у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі, зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий);
и в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив, і на очах не було (не бувало), і в оці не мав;
и в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю;
и глаз не показывает – і очей не показує;
и глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути);
и на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)!;
искать глазами – позирати;
искры из глаз посыпались (разг.) – [аж] зіниці засвітили (засвітилися), [аж] каганці в очах (устар.) в очу, в віччу засвітили (засвітилися);
как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці, як сіль в оці, як колючка в оці, як пісок в оці, хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому;
колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим;
куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа; (иногда) [у] галайсвіта; навмання (навмана, навмани, навманці);
лишь бы с глаз – аби з очей;
лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять!;
мелькает в глазах, перед глазами – в очах, (устар.) в очу, перед очима мигтить (миготить, мерехтить, персніє), набігає на очі;
мигать, мигнуть глазами – блимати блимнути (бликати, бликнути) очима, лупати, лупнути (лок. либати) очима;
мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому;
на глаз – [як] на око, як глянути;
на глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю), при очах (на очах), в оці (устар. в очу), навіч, увіччю, вочевидьки (вочевидь, вочевидячки); під оком;
на глаз прикинуть – простовіч прикинути;
насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне, як око сягне (засягне), скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити), скільки засягнути (засягти, зглянути), куди оком доглянути (докинути), скільки очима світу осягнеш;
невооруженным (простым) глазом – на просте око (голе, вільне) око, простим (голим, вільним) оком;
не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш (Пр.); не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай (Пр.); чужий кожух не гріє (Пр.); з чужого добра не зробиш двора (Пр.); чужим добром не забагатієш (Пр.); чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець (Пр.); чужого не бери, а своє держи (Пр.); по чужих кишенях не шукай, а в свої дбай (Пр.); з чужого чортяти не буде дитяти (Пр.); чужий хлівець не намножить овець (Пр.); на чужий коровай очей не поривай (Пр.);
не на чем и глаз остановить – нігде й оком зачепитися;
неподвижные глаза – нерухомі очі, очі у стовп (слуп);
не показываться (показаться) на глаза – не даватися (датися) на очі (у вічі);
не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого, не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого, мати на оці кого, що, (образн.) пасти оком (очима) кого, що, стригти [очима] за ким, за чим;
не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити), оком не стинати, не стикати очей, очей (вій) не змикати, не зімкнути;
не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима;
ни в одном глазу (фам.) – аніже, анітрошечки (нітрошечки), анітрішки;
нужен глаз да глаз – потрібен постійний нагляд; треба [добре] пильнувати;
обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що, озирнути що, глянути по чому;
одним глазом – на одно око;
опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд), очі вниз (успід, в землю, в долівку);
отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому, ману напустити на кого, заснітити очі кому;
от глазу, от сглаза – з очей, від уроків, від (з) пристріту;
открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі, заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі;
открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому, скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (иногда) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що;
охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити);
плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже дощ іде (Пр.); плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі (Пр.); Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене» (Пр.); їй кажеш овес, а вона каже гречка (Пр.);
по глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що…;
подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому, (образн.) ставника поставити кому;
положить глаз на кого – накинути оком; (жарг.) запасти на кого;
поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі, (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі;
пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що, жерти (пожирати) очима кого, що, (иногда) жадібно (закохано) дивитися на кого, (образн.) пасти очима, оком кого, що;
показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити;
попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому, упадати, упасти у вічі (в очі) кому, потрапляти, потрапити на очі кому, навинутися на очі кому;
попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив), прямісінько в очі вцілив (улучив), угадав, як у око влучив (уліпив), приткнув, як вужа вилами;
потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю), поставити вниз очі, очі (втупити, встромити) в землю, понурити (потупити) очі (погляд) [в землю), утопити очі в землю, (про багатьох) поспускати очі;
правда глаза колет – правда очі коле (Пр.); сові сон очі коле (Пр.); не любить правди, як пес мила (Пр.);
прямо в глаза – у живі очі;
прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше;
прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути;
пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому, туману пускати (напускати) кому, туманити кого, замилювати очі кому;
пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що;
ради прекрасных глаз чьих – [за]ради [пре]красних, [пре]гарних очей чиїх;
ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира (Пр.); ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють (Пр.); рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере (Пр.); хто пізно встає, тому хліба не стає (Пр.); хто пізно ходить, сам собі шкодить (Пр.);
сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого;
своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (иногда) на свої очі не ввіряти;
своими глазами – на свої (власні) очі; очевидячки, наочне, очевисто; у живі очі побачити;
с глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.);
минулося – забулося (Пр.); зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки) (Пр.);
с глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей!;
с глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого;
следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим;
смерить глазами – зміряти очима (оком);
смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті);
смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому;
смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком);
сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі;
соринка в глазу – порошинка в оці;
со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір;
с остекленевшими глазами – скляноокий (-а);
спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді;
с пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну);
стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть (Пр.); з сорому очі не вилізуть (Пр.); сварка на воротях не висить (Пр.); поганому виду нема стиду (Пр.); комусь ніяково, а мені однаково (Пр.); погані очі все перелупають (Пр.);
стыдно в глаза глядеть – сором[но] у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати;
таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима;
темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху);
тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати;
ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся;
у него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір;
у семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе) (Пр.); сім баб — сім рад, а дитя безпупе (Пр.); де багацько няньок, там дитя каліка (без голови) (Пр.); де багато баб — дитина без носа (Пр.); де багато господинь, там хата неметена (Пр.); де велика рада, там рідкий борщ (Пр.); де начальства ціла рота, там виходить пшик робота (Пр.); два кухарі – лихий борщ (Пр.);
уставить глаза – утупити очі (погляд); (иногда) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі;
уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що, (иногда) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що;
у страха глаза велики – у страху великі очі (Пр.); страх має великі очі (Пр.); у страху очі по яблуку (Пр.); хто боїться, у того в очах двоїться (Пр.); що сіре, те й вовк (Пр.); показалась за сім вовків копиця сіна (Пр.); у лісі вовки виють, а на печі страшно (Пр.); куме, солома суне! (Пр.); поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним (Пр.); з переляку очкур луснув (Пр.);
устремлять, устремить глаза н а кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (иногда утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що;
хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима;
человек с глазами, веки которых вывернуты или растянуты в стороны – видроокий;
человек с дурным глазом – лихий на очі;
швырять, бросать в глаза кому, что (разг., фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що;
щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого, пильно вдивлятися (вглядатися) в кого;
щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості, сліпати очима.
[Тобі добре: ти убоці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так (Сл. Гр.). Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. (Сл. Гр.). Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… (Г.Барвінок). Галя на все око дивиться, як хлопець пручається (А.Свидницький). Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима (М.Коцюбинський). Вилупити очі як цибулі (Пр.). І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? (Ільченко). Вивалив очі, як баран (Номис). Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий (Сл. Гр.). Кисне як кваша (Пр.). На кулаку сльози тре (Пр.). Заплач, Матвійку, дам копійку (Пр.). Заплач дурню за своєю головою (по своїй голові) (Пр.). Підвів вирлоокі баньки на стелю (Коцюбинський). В Улясі очі зайшли сльозою (І.Нечуй-Левицький). Аж мені очі розбігаються (Пр.). Третій день очей не являє (З нар. уст). Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? (П.Мирний). Мені на очі викидають, що в нас хати нема (Г.Барвінок). Іди куди тебе очі ведуть (Пр.). Бігти кинулася, куди очі спали (М.Вовчок). Доки до любові доти й до шаноби, а як остигне,– тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом (Кропивницький). Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта (Номис). Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… (М.Вовчок). Так либа, так либа – от-от заплаче (Сл. Гр.). Худоба за плечима а лихо пере і очима (Пр.). Помиріться зараз, при наших очах (Л.Глібов). Христі, мов живе живе усе те стало вочевидячки (П.Мирний). Гай кругом великий. А поля – скільки чима закинеш (Г.Барвінок). У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… (Ю.Федькович). Полягали спати Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча (М.Вовчок). Ока не зажмурив усю ніч (Пр.). Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже (Сл. Ум.). Калина очі успід та й паленіє (М.Черемшина). Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш (Сл. Гр.). З очей йому видно, що бреше (Пр.). Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся (І.Нечуй.-Левицький). Отам і навинулась мені на очі Настуся (З нар. уст). Дитина на свічку глупіє (Сл. Гр.). Не витріщайся ні на кого, як коза на різника (Номис). Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей (І.Нечуй-Левицький). Козаченьку-білозору, говори зо мною! (Сл. Гр.). У Сірка очей позича (Пр.). Руками дивиться, а очима лапа (Номис). Очі бігають, як у цигана в чужій конюшині (Пр.). Йому самому очевисто повідати хочу. Як глянути, то пудів з вісім буде, а на вагу хто й зна скільки потягне. Цього аж надто стане (АС). Дивитися в очі начальству і яснозоро брехати (О.Забужко). Можливо, в нашій владі є здібні господарники, принаймні, власні справи вони ще й як провертають. Але, те, що вони — нікудишні політики, видно голим оком (І.Дзюба). — Бачу вже, що, пригод шукаючи, такого собі лиха напитаємо, що вже не розберемо, котра в нас нога права, а котра ліва. Я так собі своїм убогим розумом міркую: чи не краще нам оце додому вертатись та за господарство дбати (пора, бачите, жнив’яна), аніж отак галасвіта їздити, потрапляючи з дощу та під ринву? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Незважаючи на все те, мене таки вгледіли очі любові чи, радше сказати, ледарства, бо вони і в рисі не такі зіркі та бачучі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — І ще один доказ: згадай, о Санчо, як легко тим чаклунам ману пускати, один образ у другий переображувати, являти гарне бридким, а бридке гарним; не минуло-бо й двох днів, як ти доочне бачив красу й уроду незрівнянної Дульсінеї в постаті потворної, брудної і неоковирної селючки з каправими очима і смердючим ротом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але незабаром під ногами й довкола, куди оком закинеш, побільшало піску (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Тож тепер професор Ґаус заховався в ліжку. Коли Мінна сказала, щоб він підводився, що екіпаж чекає і що дорога неблизька, він учепився в подушку і спробував змусити дружину зникнути, заплющивши очі. Розплющивши їх і зауваживши, що Мінна досі тут, він назвав її надокучливою, обмеженою і бідою останніх років свого життя (Володимир Кам’янець, перекл. Даніеля Кельмана). Він глянув на мене, й мені здалося, що його очі рачкуватіші, ніж місяць тому (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Поки Аспану чистив зброю, Ґільяно дивився на місто внизу, голим оком вибирав крихітні чорні крапки — то люди йшли за місто обробляти клаптики своєї землі. Він спробував знайти свій будинок (О.Оксенич, перекл. М.П’юзо). 1. У Циклопа в дитинстві були, мамо, тато і… семеро няньок. 2. Здивовані сліпаки]. Обговорення статті
Голова, головушка
1) голова, (
умен.) голівка, голівонька, (увел.) головище, (шутл.) мозгівня, макітра, баняк;
2) (
начальник, предводитель) голова:
бей в мою голову! – бий моєю рукою!;
была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже (Пр.); аби моя голова здорова, то все гаразд буде (Пр.);
быть, служить головой – головувати;
валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову);
вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що;
вбивать себе в голову – взяти собі думку; забрати в голову; убгати собі в голову;
в головах – в головах;
в голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше;
в головы – в голови, під голову;
взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося, прибандюрилося (наверзлося) кому що;
взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку;
вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (иногда) потич; догори ногами;
вооруженный с ног до головы – озброєний (узброєний) до зубів;
в первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом;
в противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати;
вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому;
выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (истор.) видати на ласку чию чого;
выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (истор.) видати себе на ласку чию;
выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що;
выше всех головою – за всіх головою вищий;
глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена);
глупые головы – цвілі голови;
голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (иногда) кого;
голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися);
голова городской, сельский – голова міський, сільський;
голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертнем, кружка, ходором) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (паморочиться, туманіє) в кого, кому; світ (голова) макітриться (округи йде) кому; морочиться (паморочиться) світ; світ вернеться кому;
голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться;
голова пласта (геол.) – лоб верстви;
голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову;
голова сахара – голова, брила цукру;
голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола);
головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ща, -ще) від кого(за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого;
головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити;
голову вытащил – хвост увяз – голову витягнеш – зад угрузне (Пр.); сорочку викупив, а сукман заставив (Пр.); церкву покрив, а дзвіницю обдер (Пр.); поли крає, а плечі латає (Пр.);
даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати);
жить одною головою – самотою жити;
задирать голову – дерти голову, (ирон.) кирпу гнути;
забивать кому голову – морочити голову кому; памороки забивати кому;
за дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою (Пр.); через дурний розум ногам лихо (Пр.); за дурною головою і ногам лихо (біда) (Пр.); за дурною головою і ногам дістається (Пр.);
засело что-либо в голове – запало щось у голову, уроїлось у голову кому;
из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що;
из-под головы – з-під голів;
как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову;
кивнуть головой – кивнути головою;
кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, наморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого; заморочило голову кому;
ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок), морочитися з чим, у голову заходити; (образн.) ходить до голови по розум;
лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова, (ирон.) кудла (кучма, кустра, куштра);
мёртвая голова (бабочка) – летючий павук;
мне и в голову не приходит – мені й голови не в’яжеться;
на голове ходить (перен.) – на голові ходити, бешкетувати (лок. галабурдити), збивати бучу (колотнечу), пустувати, жирувати;
намылить, мылить голову кому – намилити, милити голову (чуба, чуприну) кому, змити голову кому; (длительно) скребти моркву кому;
на свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність), (иногда при негат. последствиях) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що;
не бери в голову – не переймайся, (жарг.) не парся;
не выходит из головы что-либо – не сходить, не виходить, не йде, не спадає з думки, стоїть мені на думці;
негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити, нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися);
не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови;
не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо (Пр.); у голові пусто, та в кишені густо (Пр.);
не сносить ему головы – накладе він головою (иногда образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту;
не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови, (образн.) голова як решето;
низко стриженная голова – низько стрижена голова, гиря, гирява голова, макотиря;
одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються (Пр.);
одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче) (Пр.); що дві голови, то не одна (Пр.); дві голови ліпше, як одна (Пр.);
он всему делу голова – він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова;
он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову, він узяв собі думку, йому зайшло в голову;
он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий;
он (она) живет одною головою – він одним один (вона одним одна) живе, він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе, він (вона) самотою живе;
он с головой – він має добру голову, у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах), він має голову на плечах (на карку, на в’язах), він має під шапкою;
осмотреть кого с головы до ног – обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг;
очертя голову – на від[од]чай [душі], відчайдушно, осліп (сліпма, наосліп, безбач), (образн.) зав’язавши очі; на одчай Божий;
победная головушка – побіденна голівонька;
повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити похилити) голову (ніс), похнюпитися (понуритися, посупитися), зажуритися (засумувати); (образн.) очі в землю;
повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере (Пр.); покірної голови меч не йме (Пр.); винного двома батогами не б’ють (Пр.); покірне телятко дві матки ссе (Пр.);
як признався – розквитався (Пр.);
под головами – під головами;
под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.);
поднять, поднимать голову (перен.) – підвести (звести, підняти), підводити (зводити, піднімати) голову, набратися, набиратися духу (сміливости(і));
пойти с повинной голови к кому – повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору;
покачать головою – покрутити головою, похитати головою;
поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти, накладати) головою (душею), заплатити [своєю] головою;
потерять голову (перен.) – розгубитися, утратити (стратити) розум, заморочитися, сторопіти [украй]; стерятися; не дати ради собі;
приходить в голову – спадати, спливати кому на думку;
пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося, набігло) на думку (на гадку), спала (набігла, прийшла) думка, зайшла думка (гадка), зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови);
пробыть, прослужить головой – проголовувати;
промелькнуло в голове
промайнула [майнула, проминула, минула, блиснула, шаснула] думка (гадка) [в голові] кому, в кого;
промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ (хлюща));
пустая голова – порожня (пуста) голова (образн.) у голові яку пустій стодолі, голова як свистун;
разбить на голову – впень, до ноги побити;
рубить, отрубить голову кому-либо – стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого;
сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан);
с больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає (Пр.); з дурної голови та на людську (Пр.); швець заслужив, а коваля повісили (Пр.); слюсар прокрався, а коваля покарали (Пр.); винувата діжа, що не йде на ум їжа (Пр.); хто кислиці поїв, а (на) кого оскома напала (Пр.); Адам кисличку з’їв, а в нас оскоми на зубах (Пр.); на вовка неслава, а їсть овець Сава (Пр.); іноді б’ють Хому за Яремину вину (Пр.); на вовка помовка, а заєць капусту з’їв (Пр.); хто б’ється, а в кого чуб болить (Пр.); за моє ж жито та мене ж і бито (Пр.); нашим салом та по нашій шкурі (Пр.);
свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи), прогоріти (збанкрутувати);
светлая голова (перен., разг.) – світла (ясна) голова, тямущий чоловік (тямуща людина);
с головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен., разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим;
с головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (иногда) від мозку до п’ят;
с головы на голову – всі до одного (жодного), геть усі;
сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову);
седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє (Пр.); сивина в голову, а чорт у бороду (Пр.); чоловік старіє, а чортяка під бік (Пр.); і в старій печі дідько топить (Пр.); голова шпакувата, а думка клята (Пр.); стар, та яр (Пр.); волос сивіє, а дід дуріє (Пр.); сивина в бороду, а біс у ребро (Пр.); старість то старість, а без віжок не вдержиш (Пр.);
сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має (Пр.); що голова, то розум (Пр.);
сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти;
сломя голову – стрімголов (прожогом);
с непокрытой головой – простоволосий;
снимать голову – стинати голову;
с ног на голову поставить – з ніг на голову поставити, (назвать белое черным) сказати на чорне біле
[, а на біле чорне]; (
исказить, ещё) поперекру́чувати, перекрути́ти, попереіна́кшувати, переіна́кшити, попепереверта́ти, переверну́ти, поперебрі́хувати, перебреха́ти, (подтасовать, ещё) попідтасо́вувати, підтасува́ти;
снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема (Пр.); стявши голову, за волоссям не плачуть (Пр.); про ноги не думають, коли голова в петлі (шия в зашморзі) (Пр.); пропав кінь – і узду (по)кинь (Пр.); пропив кульбаку, то не жаль стремен (Пр.); взяв чорт батіг, нехай бере й пужално (Пр.); взяв чорт корову, нехай бере й теля (Пр.); коли пропав віл, пропадай і батіг (Пр.); байдуже ракові, в якому його горшку зварять (Пр.); не до поросят свині, як свиня в огні (Пр.); не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили (Пр.); по смерті нема каяття (Пр.); є каяття, та нема вороття (Пр.);
с седой головой – сивоголовий;
стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що;
сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова);
сушить голову – (перен.) сушити (забивати, клопотати, морочити) голову;
теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене;
ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова;
умная голова – розумна (велика) голова; (образн. разг.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав;
у него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє;
упасть, полететь вниз головой – сторчака дати;
хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися;
ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) – волоссям світити;
хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши (Пр.); як на пень з’їхав (Пр.); хоч вогню прикладай (Пр.); хоч перервусь, а не підкорюсь (Пр.);
хоч гавкай на його – нічого не вдієш (Пр.); хоч заріж, то не хоче (Пр.); хоч стріль йому в очі (Пр.);
что голова, то ум (разум) – що голова, то [й] розум (Пр.); що хатка, то інша гадка (Пр.).
[Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? (Сл. Гр.). Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став (П.Мирний). Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! (М.Кропивницький). Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались (Сл. Гр.). Дурна голова нічого не поможе (Пр.). Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить (О.Кониський). Мені світ округи йде (Г.Барвінок). Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя (П. Куліш). Голова як казан, а розуму ні ложки (Пр.). Голова як у вола, а все говорить — мала (Пр.). Голову об заклад ставлю (Пр.). Мені з думки не йде наше безталання (І.Котляревський). Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Г.Барвінок). Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою (Коцюбинський). Засвітив той лампочку, на комині стояла постояв, почухавсь у кучмі,знов сів (А.Тесленко). Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру (П.Мирний). Беру те на свою голову (Пр.). Атосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась (А.Свидницький). Хто ворожить, той душею наложить (Номис). Через тії коні воронії наклав козак головою (Сл. Гр.). Пуста готова ані посивіє, ані полисіє (Пр.). То світла голова (Пр.). За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят (Пр.). Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається (Г.Барвінок). Голова як маківка, а в неї розуму як наклано (Пр.). Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: «От тобі,– каже,– добулась як сова на току» (Г.Барвінок). Твоєю головою тільки на стілець добре сідати (Пр.). Краще бути головою у риби, ніж хвостом у лева (Пр.). Дурна голова не сивіє (Пр.). Де дурна голова, там і ногам біда (Пр.). Аж до 2008 року на пам’ятнику був напис про те, що енкаведисти загинули від рук «фашистських буржуазно-українських націоналістів», який лише замінили на мудре «з мечем прийшли — від меча загинули». Ось так, ніяких тобі підривів чи бульдозерів — ще один доказ того, що буковинські гуцули живуть дотримуючись американського гасла «take it easy» — «не переймайся» (Дмитро Антонюк).  Головне — це не паритися і насолоджуватися життям, бо воно, сука, проходить («Людина в (м)асьці»). … чого він, зрештою, сподівається своєю впертою, дурною поросячою макітрою, якщо навіть досвід тисячоліть не зміг примирити його зі своєю долею (Л.Мушкетик, перекл. Тібора Дері). Отож хай усяке на себе перш оглянеться та й каже тоді на чорне біле, а на біле чорне, бо всі ми такі, якими нас Господь создав, а часом то ще й гірші (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Злі язики в тутешніх  старих леді, дуже злі. Базікають, що їм прибандюриться (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Мої руки вже були наелектризовані від хвилювання, але побачивши, як Бутч увійшов до клітки без дозволу, я запанікував так, що у мене, як то кажуть, аж голова замакітрилася (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Тепер я більше нічого не пояснюю, бо немає сенсу збивати бучу (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Як же нерозумно він учинив! Адже можна було відомстити Каміллі іншим яким способом, та не так жорстоко, не так підло. Він проклинав свою дурість, картав себе за таку легкодумність і аж у голову заходив - як би те діло назад повернути, як би знайти якийсь порятунок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Наприкінці серпня я на безпач дав оголошення в газеті (О.Король, перекл. Д.Фаулза). 1. Одна голова добре, а дві краще. Але вже для кунсткамери… 2. Кат засудженому: — Вище голову!].
Обговорення статті
Дух
1) (
бестелесное существо, доброе или злое) дух;
2) (
душа, духовн. начало, направление, решимость) дух, свідомість; мужність, сміливість, відвага, рішучість, запал, завзяття, ентузіязм, енергія, натхнення;
3) (
расположение, настроение) дух, гумор, настрій (р. -рою);
4) (
дыхание) дух, віддих, дихання;
5) (
пар) пара, дух;
6) (
запах) дух (ум. душок, р. -шка), пах; (вонь) поганий дух, сморід (р. -роду);
7) (
быстрота) дух, мент, мах;
8) (
исповедь) сповідь (р. -ди):
близкий по духу – рідний душею; одного духу;
быть в духе (разг.) – бути в доброму настрої (у доброму гуморі), добре матися (добре ся мати);
быть на духу – на сповіді бути, сповідатися, (сов.) висповідатися;
быть не в духе (разг.) – бути у поганому (тихому, у негарному, не в доброму) настрої, бути не в доброму дусі (гуморі), бути не в настрої, матися на дусі погано, (насм.) муха в носі в кого;
в духе чего – як що;
в здоровом теле здоровый дух – здорове тіло – здоровий дух; у здоровому тілі здоровий дух;
во весь дух, что есть духу бежать, лететь, мчаться… (разг.) – щодуху (скільки духу, иногда давн. щотху) бігти, летіти, мчати…, на всі заводи (узаводи, навзаводи) бігти, летіти, мчати…, (фамил.) на всі заставки;
в один дух – удух;
вольный дух (умерен. теплота в хлебн. печи) – легкий дух;
воспрянул духом кто – дух вступив у кого, піднісся духом хто; збадьорішав хто;
дух вон у кого (разг.) – уже й духу нема (не чути) в кого, (иногда) дух спустив хто;
дух времени, эпохи – дух (характер, тенденція, ознака, властивість) часу (доби, епохи);
дух захватывает, захватило (разг.) – дух захоплює, захопило (забиває, забило, займає, зайняло, запинає, запнуло, перехопило), дух займається, зайнявся (забивається, забився); дух спирається (запирається, сперло, зіперло);
духи (привидения, призраки) – духи, привиди;
духом – духом, одним духом, за один дух; вмах, миттю, вмент, враз;
дух противоречия, отрицания, сомнения – дух суперечності, заперечування, сумніву;
живым духом – живим махом; одна нога тут, друга там;
за одним духом – одним нападом;
злой дух в виде призрака, морочащий людей – мара (ув. марюка, марище), мана;
злой дух (дьявол) – нечистий дух, нечистий, нечиста сила, враг;
идёт дух (запах) – чути, вже чути;
идти на дух – до сповіди йти;
идти с духом времени – іти з духом часу, потрапляти часові;
и дух вон у кого (разг.) – та вже й по ньому, уже й умер (помер);
испускать, испустить дух (книжн. устар.) – віддати дух, спустити дух (иногда душу), пускатися, пуститися духу, (зниж.) визіхнути (визівнути) духа, зітхнути, (згруб.) кикнути (ґиґнути); спускати (спустити) душу, спускати (спустити) дух, (опис.) Богові душу віддати;
как на духу (разг., устар.) – щиросердно, як на сповіді;
на дух не переносить – нутряна неприязнь;
не в духе – не в доброму дусі, не в доброму гуморі, в поганому настрої; не по собі щось;
не иметь духа (духу) сделать что (не решиться) – не мати духу (відваги, зваги, сміливості) зробити що, не наважитися (не зважитися) зробити що;
не хватает, не хватило духу у кого (разг.) – не стає, не стало відваги (зваги, сміливості) кому, не насміє, не насмів хто, не посмів хто; не відважується, не відважився (не важиться, не наважується, не наважився, не зважується, не зважився) хто;
нечистый дух попутал (разг.) – нечистий [дух] (лихий) попутав (иногда підневідив);
ни слуху ни духу (разг.) – ані (ні) чутки ані (ні) звістки за кого нема, і голосу нема (немає), слухи загули за ким, слід за ким загув, ані (ні) слуху ані (ні) духу, ні слуху ні прослуху; ні слуху, ні вісти про кого;
ни сном ни духом (сном-духом) не знаю, не ведаю (разг.) – ні сном ні духом (сном-духом, сном і духом) не знаю, не відаю;
одним духом (разг.) – одним духом, за одним духом, за один дух, духом (душком, удух), миттю (вмить);
падать духом – занепадати (підупадати) духом, упадати на дусі, (иногда) падати серцем;
переводить, перевести дух, передохнутьзводити, звести (переводити, перевести) дух, віддихатися, віддихнутися (віддихати, віддихнути), передихати, передихнути, відсапувати (відсапуватися), відсапати (відсапатися), відсапнути (відсапнутися);
перевести дух – віддихатися, віддихати, віддихнути (віддихнутися), передихнути, відсапати (відсапатися), відсапнути (відсапнутися), звести дух;
поднять дух, придать духа – додати кому духа (духу), відваги, духу піддати;
по духу – по духу;
подъём духа, испытывать подъем духа – піднесення [духу], зазнавати (відчувати) піднесення [духу], (образн.) рости вгору, душа росте вгору в кого, кому, світ підіймається (піднявся) вгору кому, у кого, дух уступив у кого;
придавать, придать духу кому (разг.) – додавати, додати (піддавати, піддати) духу кому, додавати, додати відваги (зваги, сміливості) кому;
присутствие духа – самовладання, вольовитість, незворушність, притомність духу (иногда духопритомність);
притаить дух – затаїти (заперти, затамувати) дух (віддих), мовчати й тихо дихати;
продолжать в том же духе – провадити (вести, правити, тягти) так і далі (в тім самім дусі), (образн.) виводити далі ту саму нитку, співати і далі тієї ж (тієї самої);
расположение, состояние духа (арх.) – настрій (гумор), дух, душевний стан;
Святой Дух – Святий Дух;
святым духом питаться (разг. шутл.) – жити святим духом;
собраться с духом – набратися духу (відваги, зваги, сміливості, зібратися на відвагу, наважитися (зважитися); (иногда) добрати смілости;
тяжёлый дух – важкий дух (напр., у кімнаті);
упавший духом – занепалий духом;
упадок духа – зневір’я, занепад (підупад) духу;
чтоб твоего духу здесь не было (фам.) – щоб твого й духу тут не було!; щоб твій і дух тут не пах (вульг. не смердів)!, щоб і твого духу не чути було!;
что есть духу бежать – щодуху (що є духу, скільки духу, що дух у тілі) бігти, на всю витягу бігти.
[Малі тілом, та великі духом (Ном.). Били коло стовпа киями поти, поки і духа визівнув (П.Куліш). Куривсь для духу яловець (Котл.). Латин зрадливий п’є сивуху. А ми б’ємось зо всього духу (Котл.). В мене аж трохи дух вступив (Франко). Дайте мені дух звести (М. Вовч.). Завтра удух були б удома (М. Лев.). Душком винив пиво (Коц.). Янголи – небесні духи. На дусі він мавсь препогано. Мара його обмарила. Згинь ти, марюко! Вовчий дух. Цього сала не беріть: уже чути (АС). Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати (В.Симоненко). Я знаю… Одного ми духу , і мати усім нам — блакить. Та розуму серце не слуха (В.Сосюра). Одним духом махнув Андрон сорок верст путівцем, поспішаючи до рідного села (Леся Українка). Так же кругом — ні духа! (Панас Мирний)].
Обговорення статті
Лицо
1) (
физиономия) обли́ччя, лице́, вид, твар (-ри), о́браз, (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску);
2) обли́ччя, о́браз (-зу);
3) (
особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на;
4) (
грам.) осо́ба;
5) (
поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня;
6) (
лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку);
7) (
фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред;
8) (
поличное) лице́;
9) (
быть, состоять на лицо́) (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно:
апеллирующее лицо – особа, що апелює;
а посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь – а подивись-но мені у вічі чи правду ти кажеш;
Бог один, но троичен в лицах – Бог оди́н, але ма́є три осо́би;
большое лицо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар;
быть к лицу, не к лицу кому – бути до лиця (редко до тва́ри), не до лиця кому, личити, не личити, (иногда) лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому, до кого, (иногда) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому; (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́;
важное лицо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на, (ирон.) парсу́на, моція́;
вверх лицом – догори обличчям (лицем), горілиць, (диал.) горі́знач;
видное лицо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба;
видные лица – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови;
в лице кого – в особі (в образі) кого, (про двух или многих) в особах (в образі) кого;
в лицо́ знать, помнить кого – в обли́ччя (в лице́, в о́браз, у тва́р) зна́ти (пам’ята́ти, тя́мити) кого́;
вниз лицом – обличчям (лицем) униз (до землі, додолу), долілиць;
в поте лица (книжн.) – у поті чола;
все на одно лицо (разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі, (иногда сниж.) усі на один штиб (кшталт, шталт, копил);
все ли служащие на лицо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?);
встретиться лицо́м к лицу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч;
вывести на лицо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким;
выражение лица́ – ви́раз, ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́);
главное действующее лицо́ – головна́ дійова́ осо́ба, головний дієвець; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж (геро́й, герої́ня);
говорить с кем с лица́ на лицо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч;
действующее лицо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба, діє́вець; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа);
доверенное лицо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця;
должностное лицо – службова (урядова) особа, службовець (урядовець);
духовное лицо́, лицо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну;
здоровое лицо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́);
знакомое лицо – знайоме обличчя (лице);
знатное лицо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба;
изменяться, измениться в лице – мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на обличчі (на лиці, на виду, з лиця);
исчезнуть с лица земли – зникнути (щезнути) з лиця землі, зійти з світу;
к лицу, не к лицу кому – до лиця, не до лиця; личить, не личить кому;
контактное лицо – контактна особа;
красивое лицо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́);
лицо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́;
лицо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́;
лицо карты, монеты – лице́ ка́рти, моне́ти;
лицом к лицу с кем, с чем – віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, око в око, о́ко-на-о́ко, віч-у-віч, на́-віч) з ким, з чим, перед ві́ччю в ко́го, лицем до лиця з ким, з чим, лицем (лице) у лице з ким, з чим;
лицо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го;
лицо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́;
лицо́м, на лицо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік;
лицом не вышел (разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі), не вдався вродою (лицем);
лицом, с лица, на лицо красивый, худой… – з обличчя (на обличчя), з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, (тільки про красу людини) на вроду, (иногда) образом, у образі гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха);
лицо наковальни – верх (-ху) кова́дла;
лицо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві;
на лице написано, не написано у кого, чьём – у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано);
на нём лица нет (разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів), він [сам] на себе не схожий (зробився, став), (иногда) на ньому свого образу нема (немає);
невзирая на лица – не вважаючи (не зважаючи) на особи, (иногда) байдуже хто, хоч би хто;
не ударить лицом в грязь – вийти з честю з чого, відстояти честь свою, гідно (з честю) триматися, не завдавати собі ганьби (сорому), не осоромитися, не скомпрометувати себе, і на слизькому не посковзнутися (не спотикну́тися);
ни с лица, ни с изнанки (о человеке) – ні з очей, ні з плечей, ні спереду, ні ззаду нема складу;
обращённый лицо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го;
она одета к лицу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй;
открытое лицо́ – відкри́те (ясне) обли́ччя (лице́);
от лица́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх, від усі́х прису́тніх;
от лица кого – від кого, від імені (від імення) чийого, кого;
от своего лица́ – від се́бе, від свого́ йме́ння;
от чьего лица́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́;
официальное лицо – офіційна особа;
первое, второе, третье лицо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба;
перед лицо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту;
перед лицом кого, чего – перед лицем кого, чого, перед чиїм лицем, перед очима кого, перед чиїми очима, перед чо́ло́м чого́;
перед лицом опасности – у небезпеці, при небезпеці;
перемениться в лице – змінитися на виду;
подбирать под лицо́ что – личкува́ти що;
подставное лицо́ – підставна́ осо́ба;
показывать, показать товар лицом (разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку, заличкувати товар (крам), показати товар лицем, з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти;
по лицу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри;
по лицу видно было – з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було;
по лицу́ земли – по світа́х;
полное лицо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, повна твар;
по списку … человек, на лицо́ … – за спи́ском (за реє́стром) … чолові́к, прису́тніх …;
постороннее лицо – стороння особа, чужа людина;
посторонним лицам вход воспрещен – стороннім (особам) входити заборонено;
по счёту товара много, а на лицо́ мало – за раху́нком товару бага́то, а в ная́вності (ная́вно) мало;
потерять лицо – (ударить лицом в грязь) зганьбитися, осоромитися, (индивидуальные особенности) знеособитися, збезличитися;
правосудие не должно смотреть на лица – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі;
представлять чьё лицо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу;
сведущее лицо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба;
сведущие лица – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди);
светлое, чистое лицо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид;
с лица воду не пить – з краси не пити роси (Пр.); краси у вінку не носити (Пр.); краси на тарілці не крають (Пр.); байдужа (ба́йдуже ) врода, аби була робота (Пр.); краси на стіл не подаси (Пр.); красою ситий не будеш (Пр.); не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна (Пр.);
служить делу, а не лицам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям);
смотреть в лицо опасности, смерти – дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті;
смотреть на лицо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́;
сровнять что под лицо́ (заподлицо) – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́;
спадать, спасть с лица́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі;
ставить, поставить лицом к лицу когозводити, звести віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) кого;
стереть, смести с лица земли кого (перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого, стерти з [лиця] землі кого, (образн.) не дати рясту топтати кому;
товар лицо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють;
торговать от своего лица́ – торгува́ти від се́бе;
три лица́ Тройцы – три осо́би Трі́йці;
убитое лицо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид;
ударить в лицо́, по лицу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду);
ударить лицом в грязь – осоромитися, на кіл сісти;
умное, интеллигентное лицо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид;
физическое, частное, юридическое лицо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба;
человек ни с лица́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду;
это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті;
это что за лицо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на?
[Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (П.Куліш). В писа́нні (М.Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (П.Куліш). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (П.Куліш). — А що то за молодиця, дядьку! Хороша, хоч води з лиця напийся (Г.Барвінок). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (П.Мирний). — Егеж! Вони б мали — один одного в ложці води втопили, з лиця землі змели!.. (П.Мирний). У Галі лице горіло — очі грали, сіяли (П.Мирний). Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще грала на йому (П.Мирний). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (І.Нечуй-Левицький). Непога́ний з лиця́ (І.Нечуй-Левицький). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (І.Нечуй-Левицький). Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (О.Кониський). Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (О.Кониський). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (О.Кониський). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (О.Кониський). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (О.Кониський). Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (О.Кониський). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (О.Кониський). Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (О.Кониський). Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (М.Коцюбинський). З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (І.Франко). Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (І.Франко). Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Б.Грінченко). Супроти́вність у всьо́му, — в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О.Пчілка). В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О.Пчілка). Хоро́ша на вро́ду (Л.Глібов). Тобі тото не лицює (Сл. Гр.). Згорда мовив побратим на теє «Не подоба лицарю втікати» (Л.Українка). Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (АС). Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (АС). Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (АС). Парсу́на розпу́хла (АС). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (АС). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Г.Квітка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Б.Грінченко). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (С.Єфремов). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (С.Єфремов). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (С.Єфремов). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (С.Єфремов). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (А.Кримський). Дав спід із зо́лота, лице́ — з алма́зів (А.Кримський). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (А.Кримський). Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (А.Свидницький). На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (А.Свидницький). Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М.Зеров). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Маркович). Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (С.Єфремов). Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М.Макаровський). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Сл. Шейковського). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (АС). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л.Українка). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (С.Єфремов). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (АС). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (АС). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (АС). Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (АС). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (А.Тесленко). Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М.Левицький). Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Б.Грінченко). Біля крамниці готового одягу Степан роздивлявся на костюми з таким виглядом, ніби йому тільки треба було вибрати котрийсь собі до лиця, з гарного матеріалу та добре пошитий (В.Підмогильний). Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем, і добі підставляти спите вірнопідданого лице. І не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рід ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ  І не бештати, пане-брате, а триматися на землі! Нею б до печінок пропахнути, в ґрунт вгрузаючи по коліна (В.Стус). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). Постерігши її вид, сумний та приголомшений, Карраско спитав: — Що з вами, пані господине? Що вам оце такого подіялось, що на вас образу немає? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). «Химерний молодик», як згодом назвала його місіс Смолл, був середнього зросту, кремезний, блідий і смаглявий з лиця, мав бурі вуса, гострі вилиці й худі щоки (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Такому могутньому натискові ми могли протиставити хіба наше скромне бажання уникнути смерти й не згоріти живцем. Цього, звичайно, дуже мало, надто під час війни, коли про такі почуття згадувати не личить. (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Найбільше люблю я його оповідання про молоді роки, коли він на вуличних перехрестях продавав мазі та ліки проти кашлю, жив око в око з простим людом, а з долею навкулачки бився за свій останній шеляг (Н.Дубровська, перекл. О.Генрі). В п’ятдесят кожен з нас має таке лице, якого заслуговує (Дж. Орвел). Бог не говоритиме з нами лицем до лиця доти, поки в нас не буде лиця (Клайв Льюїс). Не робіть таке розумне лице — воно не пасує до кольору ваших чобіт].
Обговорення статті
Мировоззренческий – світогля́дний.
[Жіноча логіка на те й існує, щоб зводити нанівець світоглядні судження чоловіків (В.Слапчук)].
Обговорення статті
Ничто – ніщо́, (диал.) нічо́го, (усилит.) ніщота; (ровно, решительно ничто́) аніщо:
ему ничто не удаётся – йому́ не щасти́ть (не талани́ть, не форту́нить) ні в чо́му, йому́ ніщо́ не вдає́ться; йому́ ніщо́ не йде в ла́д (до по пуття́);
за ничто (продавать и т. п.) – за ніщо́ (ні за ві́що), (за бесценок) за-півда́рма, за так-гро́шей, за так-гро́ші);
ничто иное – (именно это, а не что-нибудь иное) не що (щось) інше (и́нше), (ничто иное) ніщо інше (инше);
обращать, обратить что, кого в нечто́ – оберта́ти, оберну́ти що, кого́ в ніщо́ (в ні́вець), поверта́ти (пуска́ти, переверта́ти), поверну́ти (пусти́ти, переверну́ти) що в ні́вець, поверта́ти, поверну́ти кого́ в ніщо́, зво́дити, зве́сти́ що на ні́вець (на ніщо́, ні на́ що), перево́дити, переве́сти́ що на ні́вець; (уничтожать) ни́щити, зни́щити що;
превратиться, обратиться в ничто – обернутися (повернутися, перевернутися, перетворитися) на ніщо (в ніщо);
считать за ничто кого – ні що (за ніщо) мати кого; не поважати (не шанувати) кого; (иногда образн.) мати кого за устілку;
этому ничто́ не мешает – цьому́ ніщо́ не заважа́є (не перешкоджа́є, не стої́ть на перешко́ді (на зава́ді), не перебива́є);
это ничто́ в сравнении с чем – це ніщо́ про́ти чо́го (порі́внюючи, як порівнювати з чим, якщо порівнювати з чим); це ніщо, коли (якщо) рівняти його з чим (до чого).
[Всі вели́кі страхи́ переве́рне в ні́вець (П.Куліш). Ту «по́правку», що міг я йому́ да́ти мої́ми лі́ками, на ні́вець перево́дила тяжка́ пра́ця (І.Нечуй-Левицький). Ніщо́ не діли́ло те́мної но́чи від я́сного дня (Л.Українка). Ніщо́ не забороня́є ва́шим оча́м виміря́ти їх (степи́) і вздовж і вшир (П.Мирний). Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, бо вона не що інше, як жива схованка людського духу (П.Мирний). Це ні на що́ не схо́же (М.Коцюбинський).Та си́ла, що чолові́ка стопта́ла, у ні́вець оберну́ла (Б.Грінченко). Пан та ні́мець усе́ пове́рнуть у ні́вець (Пр.). Час мене́ в ніщо́ пове́рне (В.Самійленко). Вона́ сті́льки клопота́лася, сті́льки плати́ла, а тепе́р усе́-б то те пусти́ти в ні́вець? (О.Кониський). Старі́ гро́ші пі́дуть ні за ві́що (АС). Йому́ нічо́го не ва́дить (АС). Пороздава́ла порося́та за так-гро́ші (АС). Мо’ то й не ва́ше, та дарма́, бері́ть уже́ (Сл. Гр.). — І якщо боляче матері розлучатися з дитиною, чоловікові — бути вигнанцем без дому й вогнища, другові — бути в розлуці з другом, то подумайте лишень, як боляче, як щемно має бути бідолашній душі, коли її позбавлять присутності безконечно благого і люблячого Творця, Який покликав цю душу до існування з ніщоти, підтримував її при житті і любив незмірною любов’ю  (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Вона жила в заціпенінні від світла лаґуни, від плескоту солоних хвиль, простору, порожнечі, ніщоти, тільки здоров’я, здоров’я, повне заціпеніння від здоров’я. Це приносило насолоду і заколисувало, відбираючи всілякі інші інтереси (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса)]. Обговорення статті
Обманывать, обмануть – обма́нювати, обмани́ти (о мног. пообма́нювати), оманювати, оманити, обду́рювати, обдури́ти, здури́ти, підма́нювати, підману́ти, підду́рювати, піддури́ти, ошу́кувати, ошука́ти, отума́нювати, отума́нити, обтума́нювати, обтума́нити, затума́нювати, затума́нити, зво́дити, зве́сти, заво́дити, заве́сти, омиля́ти, омили́ти, обли́гува́ти, облига́ти, налига́ти, (жарг.) взувати, взути, (махлевать) махлювати, махлярити, (описат.) зво́дити з ро́зуму кого́, пуска́ти тумана́ кому́, убира́ти (убра́ти) в шо́ри кого́, у ду́рні пошива́ти (поши́ти) кого́, москаля́ підво́зити (підве́зти́) кому́, підпуска́ти (підпусти́ти) москаля́ кому́, підво́зити (підве́зти́) во́за, прове́зти попа́ в ре́шеті кому́:
дать себя обмануть – да́тися на підмо́ву кому́;
не обманешь — не продашь – нам, крамарям, як не забожитися, так і не розжитися; хвалячи продати, а гудячи купити;
обмануть доверие чьё – зрадити довіру чию, не справдити довір’я чийого;
обману́ть чьи-либо надежды – не справди́ти чиї́хсь наді́й, омили́ти чиї́ наді́ї;
он сам себя обманывает – він сам себе́ ду́рить;
счастье, что волк, обманет да в лес уйдёт – щастя переходячи живе.
[А все то хитрость єсть жіноча, Новинкою щоб підмануть; Хоть гарна як, а все охоча Іще гарнійшою щоб буть. Венера пазуху порвала І так себе підперезала, Що вся на виставці була; Косинку нарошно згубила, Груднину так собі одкрила, Що всякого б з ума звела (І.Котляревський). Та знаходяться ж у світові красному люди, що їх жодна краса не вчарує, жодна не омане омана,— і от знайшлися такі на отамана й узялися його слідити та висліджувати безодпочинно, безусипливо, так як безодпочинно й безусипливо він утікав від них — удень і уночі, і ввечері, і ранком, темними гаями, широкими полями, безкраїми степами, низькими долинами та лугами, високими горами… (М.Вовчок). Окаянний пройдисвіт так усіх оманив, так по душі були темному людові тії лукавії ухватки, тії тихі, солодкі речі, те нібито убожество, що всяк за його поліз би хоть на ніж (П.Куліш). Урожай того року не густий вдався, всіх обдурив: з копи ледве-ледве по три мірки вибивали (П.Мирний). — Обдурив клятий ворожбит! Тільки гроші в мене видурив (М.Кропивницький). Вони́ нас піддури́ли та водо́ю напої́ли (АС). Мене́ до́ля омили́ла. Він нас налига́в (АС). Не бійся правди, хоч яка гірка, не бійся смутків, хоч вони як ріки. Людині бійся душу ошукать, бо в цьому схибиш — то уже навіки (Л.Костенко). Любов — то, може, єдина справжня квітка, подарована людині Богом. Тільки в любові людина розумна. І навіть: що більше, дужче любиш — то розумнішаєш. Інших квіток, кращих за цю, квітку любові, я не знаю. Не знай поганих дівчат — хай вони для Тебе просто не існують (я, скажімо, в свої 46 років просто не вірю, що бувають жінки, які лаються, обманюють, продаються і т.д. і т.п.) (В.Стус). Вона була вже достатньо доросла для того, щоб ошукувати інших, і занадто доросла для того, щоб ошукувати себе (Л.Хворост). Отак досконало дав себе одурити й ошукати необачний Ансельмо: думаючи спровадити до своєї господи знаряддя своєї честі й слави, він самохіть пустив до себе її повну й цілковиту згубу (М.Лукаш, перекл.. М.Сервантеса). — Він збіса хитрий жук: взує нас перше, ніж отямимося (Ю.Джугастрянська, перекл. Джона Ведінґтона-Фезера). Коли людина закохується, то починає з того, що обманює себе саму, а закінчує тим, що обманює інших (О.Вайлд)].
Обговорення статті
Отвратительный, (разг.) отвратный – гидки́й, гидо́тний, оги́дний, оги́дливий, бридки́й, відворо́тний, погане́нний, мерзе́нний, паску́дний, ги́досний, гиде́сний, гидоми́рний, нечви́дний, (отталкивающий) відра́зливий, (очень плохой) препога́ний:
отвратительная погода – бридка́ (гидка, дуже погана) пого́да;
отвратительная тварь – гидка́ (бридка́, оги́дна, відворо́тна, мерзе́нна, паску́дна) твари́на;
отвратительнее (отвратнее) всего – [що] найгидкіше (найгидотніше, найогидніше…);
отвратительное впечатление – оги́дне (гидо́тне, оги́дливе, відра́зливе, відворо́тне) враження;
отвратительный на вкус – гидки́й (відворо́тний) на смак;
отвратительный (отвратный) поступок – гидо́тний (гидкий, оги́дний, бридкий) вчи́нок;
отвратительный человек – оги́дник, оги́дниця, паску́дник, паску́дниця, паску́да (общ. р.), пога́нець, пога́нка, гидоми́р;
сделать для кого-л. что-л. отвратительным – спроти́влювати, спроти́вити, бри́ди́ти, збри́дити кому́ що.
[Василина глянула на його й одвернулась. Мошицький був такий гидкий для неї, що вона аж іздригнулась (І.Нечуй-Левицький). Не слів мені, а стріл крилатих, вогняних! Я хочу вам про рідний край казать… Я хочу ними кидать і влучать В серця катів і зрадників гидких (О.Олесь). Навіть Адась почув, що ціла та розмова була якась огидна, і перестав усміхатися (І.Франко). Я почув виразно, що я оце зробив щось безглузде, огидливе (І.Франко). Чи теплий гад, розпарений на сонці, чи холодний — однаково бридкий (Л.Українка). А нащо було їй, бридкій, убогій, зводити очі на нього, першого в селі орликева, гарного, як молодий місяць на небі? (М.Коцюбинський). Хоч воду ту змій береже огняний І кожного палить, хто йде до криниці, Та смілому байдуже гидосний змій: Несе йому смерть він у дужій правиці (Б.Грінченко). Як зненавиділа, то й дивитись не хоче на його — якийсь одворотний став він їй (С.Васильченко). Настрій у всіх гидотний, а їм тільки ха-ха. Попри легке сп’яніння всі йдуть понурі, тільки Вася Булавка і Мишка, — от дебіли! — безперестанку базікають про рок-музику (А.Дністровий). — Тепер про те, як слід поводити собою і домом своїм: найперше, Санчо, держи себе в чистоті, обстригай нігті, не відрощуй їх, як то роблять деякі невігласи, гадаючи, що нігті рукам краси додають, а ті необрізані виростки-додатки вже й не нігті, а радше кігті боривітра-ящіркоїда; свинський то і гидомирний дуже звичай (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Він навіжено вдарив по відворотній голові, що втупилася в нього, та вона підплигнула, як іграшка, вернулася назад і знову вищирилася йому прямо в обличчя, він ударив іще раз і заплакав з огиди (С.Павличко, перекл. В.Ґолдінґа)].
Обговорення статті
Принцип – (от лат.) принцип, начало, основа, засада, закон, правило, переконання:
возводить, возвести в принцип что – підносити, піднести до принципу (на рівень принципу) що; (иногда) зводити, звести на принцип що;
в принципе – (вводное слово) загалом, взагалі, власне, (принципиально) принципово, теоретично;
в принципе, мне все равно – власне (кажучи) (фактично, насправді), мені однаково (байдуже) (мене це не обходить);
на новых принципах – на но́ви́х при́нципах (заса́дах);
принцип возможных перемещений – принцип можливих переміщень;
принцип наследственности – принцип спадковости;
принцип необходимого основания – принцип доконе́чної (конечної) підста́ви;
принцип отвердения – принцип затверднення;
принцип суммирования – принцип підсумовування.
[Щоб не відступити від своїх принципів, доводиться відступати разом з ними (А. і Є.Головахи). Я не належу до жодної партії; я належу до принципу. Партія — то листя, воно опадає. Принцип — коріння, воно залишається. Листя шумить, але нічого не робить. Коріння мовчить, але робить усе (А.Рєпа, перекл. Ф.Солерса)].
Обговорення статті
Растлевать, растлить – (старосл.) розтліва́ти, розтлі́ти, (развращать) розбе́щувати, розбе́стити, (мног.) порозбе́щувати, (прост.) розпаску́дити, (в половом отношении) робити, зробити розпу́сним, (разлагать) розклада́ти, розкла́сти, (портить) псува́ти, зіпсува́ти, (соблазнять) зво́дити, звести́, (об изнасиловании) ґвалтува́ти, зґвалтува́ти, си́лувати, приси́лувати. Обговорення статті
Ставка
1) (
действие) ста́влення;
2) (
в игре, воен.) ста́вка;
3) (
очная) зво́дини;
4) (
размер жалованья) ста́вка, платня́:
ваша ставка бита – ви програли; вашу ставку бито;
давать, дать (устраивать, устроить) очную ставку кому – ставити, поставити на очі (навіч) кого; зводити, звести (на очі) кого з ким; ставити, поставити кого на зводини; робити, зробити звод(ин)и кому;
делать ставку на – ставити на;
льготная ставка – пільгова ставка;
на полную ставку – на повну ставку (платню);
очная ставка – зво́дини, зво́ди, звідня́;
предельная ставка – кра́йня ста́вка (платня), найбі́льша ста́вка (платня);
процентная ставка – відсоткова (процентна) ставка;
ставка верховного главнокомандующего – ставка верховного головнокомандувача;
ставок больше нет – ставок більше нема;
тарифная ставка – тарифна ставка.
[Хто дужче гавка, в того більша ставка (Пр.). Атмосфера видається мені дещо нервовішою, ніж зазвичай. І справді, щойно я це подумав, як з простягнутого кулака вистрілює лезо, а інша рука тим часом цупить ставки. Лезо тремтить коло самого черева величезного чорношкірого, що зробився сірим, як пишуть у книжках (М.Марченко, перекл. Д.Пенака). Нашим учителям на одній ставці їсти нічого, а на двох — ніколи].
Обговорення статті
Ум – розум, (реже) ум, глузд, голова:
бедный умом – не багатий на розум;
без ума быть от кого, от чего – до нестями (до краю) бути захопленим ким, чим; до нестями (без міри) кохатися в кому, в чому; [аж] не тямитися (не тямити себе) від кого, з чого (від чого); [аж] розум (голову) втратити через кого; (иногда разг.) [аж] дуріти за ким;
блестящий ум – блискучий розум;
был бы ум – будет и рубль, не будет ума – не будет и рубля – за розумною головою [і] сто голів не бідує, а дурна й себе не прогодує (Пр.); коли б чоловік знав, чого він не знає, то й мав би, чого не має (Пр.);
быть в здравом уме – мати добрий розум; бути при здоровому (при повному) розумі; бути сповна розуму;
быть в своем уме – при розумі бути;
быть на уме – на думці стояти;
быть не в своем уме – не сповна розуму бути;
взбрести на ум – впасти в голову; набрести в голову;
в здравом уме и твёрдой памяти – при здоровому розумі і твердій пам’яті; в добрій пам’яті і при розумі;
взяться за ум – прийти до розуму (до глузду); узятися за розум; порозумнішати; піти до голови по розум; отямитися, стямитися, схаменутися;
в своём ли ты уме? – що ти собі думаєш?;
в своём, не в своём уме кто – при своєму (своїм), не при своєму (своїм) розумі (умі) хто; сповна, не сповна розуму хто; при тямі, не при тямі хто;
в уме ли ты? (фамил.) – чи ти при розумі?; чи [ти] маєш розум?; чи є в тебе розум?; чи ти сповна розуму?; чи ти [часом] не здурів?;
в уме не было – на думці не було;
держать в уме – пам’ятати;
доходить, дойти своим собственным умом – доходити, дійти своїм розумом; осягати (обіймати) своїм розумом (своєю головою);
жить своим умом – жити своїм розумом; покладатися на свій розум;
жить чужим умом – жити чужим розумом; перенестися на чужий розум; не мати своєї голови на в’язах;
задним умом крепок – мудрий по шкоді;
и в уме нет (не было) – і на думці нема (не було); й на думку не спадає (не спадало);
из ума вон – зовсім забув;
из ума не идёт – з голови (думки) не сходить (не йде), з голови не виходить;
иметь ум – мати розум, (образн.) мати олію (смалець) в голові, мати клепку;
и сила уму уступает – і сила перед розумом никне (Пр.);
лишиться ума – з розуму спасти (зійти, спливти, сплисти); розуму рішитися; позбутися (стратитися) розуму; з’їхати (зсунутися) з глузду; здуріти; збожеволіти;
лучшие умы – найкращі голови;
любить без ума – кохати (любити) до нестями (безтями);
мало ли что на ум приходит – чого на думку не спадає;
набираться ума – доходити розуму; розуму набиратися;
навести на ум – на розум навести;
на (в) уме у кого – на думці (на умі, у голові) в кого;
напрягать ум – напружувати думку;
на уме вертится – на думці крутиться;
недюжинный ум – семирозум;
не в своём уме – не при розумі, не при умі;
не в полном уме кто – не сповна розуму хто;
не идёт на ум кому – на думку не йде кому;
от (с) большого ума (сделать что) (ирон.) – здуру, з великого (з дурного) розуму, з дурної голови, через дурість (безглуздя, недоумство, нерозум);
не твоего (моего, нашего, вашего, их) ума это дело – не з твоїм (моїм, нашим, вашим, їхнім) розумом братися до чого (міркувати про що);
не то на уме у кого – не те в голові кому;
ограниченный ум – тісний розум;
от (с) большого ума – з великого розуму;
потерять к старости (износить) ум – втратити на старість розум; (також) вистаріти розум;
приходить на ум – спадати на розум, на думку;
раскинуть умом – повернути розумом, поміркувати;
светлый ум – ясний (світлий) розум; ясна (світла) голова;
сводить с умазводити з розуму (з ума); спантеличувати;
себе на уме кто (разг.) – собі на умі хто; хитрий (хитренький) хто; хитра пташка хто; уманський дурень хто; (образн.) з чужого воза бере та на свій кладе (Пр.);
склад ума – склад розуму;
сойти, спятить, свихнуть, свихнуться с ума – зійти з ума (з розуму); спасти (сплисти, спливти) з розуму; з глузду з’їхати (зсунутися, скрутитися, спасти); за розум (у голову) зайти; збожеволіти (збезглуздіти, одуріти, здуріти, ошаліти, знавіснити);
с ума (из ума) не идёт кто, что (разг.) – з думки (з голови) не йде (не сходить, не виходить) хто, що, усе на думці стоїть хто, що;
с ума сойти! – здуріти можна!;
с умом – з розумом, (как) розумно, (кто) розумний;
считать в уме – лічити (рахувати) в думці (у пам’яті, про себе);
угловатый ум – дута голова;
ума на деньги не купишь – розуму і за гроші не купиш (Пр.); не купити ума, як нема (Пр.); як нема розуму, то й коваль не вкує (Пр.); як нема розуму від роду, то не буде й до гробу (Пр.);
ума палата – розуму сила (палата);
ума палата у кого – всі розуми поїв хто; великорозумний;
ума не приложу – ради не дам [собі], розуму не доберу (не приберу), не зберу думки; не збагну;
ум за морем, а смерть за воротом – думка за морем, а смерть за плечима. (Пр.); гадка за морем, а смерть перед носом (Пр.); думка ген-ген літає, а смерть за плечі хапає (Пр.);
ум за морем не купишь, коли своего нет – розуму й за морем не купиш, як його дома нема (Пр.);
ум за разум заходит, зашёл у кого – глузд за розум завертає, завернув у кого, ум за розум заходить, зайшов (завертає, завернув) у кого; з великого розуму у дур заходить, зайшов хто; помішалося в голові кому;
ум на ум не приходится – усяк розумний по-своєму (Пр.); кожна голова свій розум має. (Пр.); кожна (кожне) має свою голову (Пр.);
умом дойти – розумом добрати;
умом не зрел[ый] – розумом не дійшлий;
ум хорошо, а два лучше – один розум добре, а два – ще краще (Пр.);
що голова – то розум, а як дві – то й ще краще (Пр.); що два, то не один (Пр.); більше голів – більше розуму (Пр.);
уму непостижимо что – незбагненне що; [геть] незрозуміле що; не міститься (не вміщається, не вкладається) в голові що; понад усяке людське розуміння що;
уму непостижимые вещи – несосвітенні речі;
уму-разуму учить – навчати (учити) уму (уму-розуму), наставляти на добрий розум, навчати розуму (на добрий розум, добру і розуму);
ум хорошо, а два лучше – [один] розум добре, а два — ще краще; [що] одна голова добре, а дві краще; що голова — то розум, а як дві — то й ще краще; що два, то не один;
у него не то (у него другое) на уме (разг.) – у нього не те (інше) на думці; він не те (інше) має на думці;
учить уму-разуму кого – розуму (ума-розуму) навчати (учити) кого; на [добрий] розум навчати (наставляти) кого; добра і розуму навчати кого;
что на ум взбредет – що в голову влізе; що навернеться на язик.
[Краще з наперсток розуму природженого, ніж цебер приученого (Пр.). Багато ума, та в кишені катма (Пр.). «Хай пограється в патріотку, доки не вийшла заміж. А там загубить усе між пелюшками й горшками. Вона тим і хороша, що має в голові смалець», — думав професор (Л.Пономаренко). Звичайно ж, нинішній режим навіть і такої зміни всіма силами не допускатиме. А сил у нього, як ми знаємо, предостатньо. У будь-якому разі їх значно більше, ніж розуму (Ю.Андрухович). Нам здається, що це влада божевільна. Але насправді це вона зводить з розуму суспільство. Мова влади — цинічна отрута протилежностей під мелясою риторики. Вчора ми переконано інтеґруємося в ЄС, а сьогодні не менш переконано — в Митний союз. То ГТС — національна цінність, то купа заліза. Спікер Кримського парламенту виступив проти української мови — міністр юстиції (!) звинуватив у «деградації» журналістів, що озвучили його хамські слова, а президент кримського спікеру ще й нагороду дав (О.Пахльовська). Мудрий по шкоді господар метнувся боржій по книгу, де записував сіно та ячмінь, що на мулів видавав, і знов вернув до Дон Кіхота в супроводі тих двох молодиць та хлопчика, який тримав недогарок свічки; велівши нашому гідальгові стати навколішки, захарамаркав щось, мов читав із видаткової книги якусь урочисту молитву, і серед того молитвування вліпив рицареві доброго потилишника, а потім узяв у нього меча і плазом по спині вдарив та все мимрив щось собі під ніс (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — В нього є смалець в голові (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Кажуть: «не тямиться з радощів». Мають казати й таке: «мудрішає з горя» (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Я захоплююсь світлими умами. Але чого варта людина, якщо в неї нема суті? Якщо вона — тільки видимість, а не буття? (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). І порівнюючи себе з цим пихатим балакуном, він думав: «Сто чортів, та коли б я мав хоч сотню тисяч франків готівкою, щоб виставити свою кандидатуру в моїй чудовій Руанській окрузі та влестити моїх славних нормандців, цих лукавих, собі на умі, одоробал та важкодумів, я б показав усім цим короткозорим пройдисвітам, які бувають на світі політичні діячі!» (В. Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана). Розум завжди дурніший, ніж серце (Ф. де Лярошфуко). Розум не може довго грати роль серця (Ф. де Лярошфуко). Деколи має сенс жити чужим розумом, але покладатися можна тільки на свій (Дж.Свіфт). Великі уми обговорюють ідеї, середні уми обговорюють події, дрібні — людей (Елеонора Рузвелт). У всіх жінок на думці тільки одне — що у всіх чоловіків тільки одне на думці].
Обговорення статті
Флаг – прапор, стяг:
государственный флаг – державний прапор;
поднимать, поднять флагзво́дити, зве́сти, підно́сити, підне́сти пра́пора;
под флагом чего – під прапором чого;
спускать, спустить флаг – спустити прапора;
флаг в руки (язвительное пожелание действовать способом, не нравящимуся говорящему) – прапор в руки (, барабан на шию, сокиру в спину, електричку назустріч…), (ещё) вітер в спину, вперед і з піснею.
[В Севастополі, де стояла велика чорноморська флота, 2 квітня на нових дреднавтах (2), крейсерах (2), міноносцях (11), підводних човнах (8), лінійних кораблях (2) та кільканадцяти інших старих кружляках і міноносцях залопотів український прапор. Це українська кров відізвалася в залозі чорноморської флоти, і вона самохіть відкинула російські червоні й білі прапори (Юрій Липа). Червоний прапор майорить вгорі, здійнявшись гордо на високій вежі… На ньому — кров… То кров людська горить! То пломеніють сполохи пожежі! Вогонь і кров — немає їм кінця. Вогонь і кров – без міри та без ліку. Невже цей прапор справді до лиця та до вподоби збуреному віку? Невже й надалі будемо нести жорстокий символ смерті та руїни? О ні, червоний прапоре, не ти символізуєш славу України! (Леонід Терехович). Лежу й відчуваю, що дівчат все більше з кожним криком чайки. На мені жовто-сині плавки. Прапор піднімається (Юрай Курай). Звичайно, є раби, які готові радісно цілувати ногая, яким їх б’ють. Здається, у психіатрії цей феномен називається мазохізмом. Тому якщо ви належите до таких, то залюбки тепер вже не за законом, а цілком добровільно пов’язуйтеся стрічками, вішайте червоні прапори, але хоч би для себе, перед дзеркалом визнайте свій діагноз. Адже саме визнання хвороби, як твердять психіатри, може бути першим кроком до одужання. А проте навіть якщо у вас не вистачить сил зізнатися у недузі самим собі, маєте розуміти — люди навкруги точно діагноз цей вам поставлять. За одною безпомилковою ознакою — червоним прапором (брати Капранови). Іноземець, прибувши в СРСР і проїхавши трохи машиною, вскочив у яму і пошкодив авто, коли ; приїхали даївці почав гаряче їм доводити, що ті мали б позначити небезпечне місце червоним прапорцем. — А ви, в’їжджаючи в Союз великий червоний прапор бачили? — ..? — Так, оце на всю територію країни поширюється].
Обговорення статті
Очный – очний:
давать, дать (устраивать, устроить) очную ставку кому – ставити, поставити на очі (навіч) кого; зводити, звести (на очі) кого з ким; ставити, поставити кого на зводини; робити, зробити зводини (зводи) кому;
очная ставка – ставка віч-на-віч, зводи, зводини, звідня; очна ставка;
очное обучение – очне навчання, стаціонар;
очный свидетель (очевидец) – нао́чний сві́док, самови́дець, очевидець;
очный цвет – (Anagallis arvensis) курячі очки (очка) польові, огничок (вогничок), польові зірки.
[— Ну, а ще що ти хочеш? — вже палахкотів очима Вєлікін. — А ще… На підставі закону, я хочу очних ставок… — Ого, юристом став! Ич ти! «На підставі закону»… «Очних ставок»… І з ким же, осмілюсь спитати? — З усіма тими, що там (кинув на Вєлікінову течку) понаписували… (І.Багряний). Він хотів мати очну ставку. Він повторював це бажання кілька разів, але слідчі тільки сміялися з того. Він прохрипів це бажання, коли до кімнати випадково зайшла Нечаєва — вона була в піднесеному настрої, бо мала підвищений ранг — раніше вона була майором, а тепер відзнаки на ступінь вище (І.Багряний). Якось КГБ улаштував нам із З. Франко очну ставку. Мене забрали з роботи, завезли на Володимирську, завели до кімнати, в якій я раніше не бувала, — там на мене вже чекала З. Франко (М.Коцюбинська). От вам і навчання! Очне і заочне. Куплений телевізор і досі накритий стоїть. А Вікторина, дочку народивши та махнувши на ліцей рукою, з чоловіком до батьків перебралася: тепер уже втрьох (А.Димаров). По-моєму, треба за ними придивитись, щоб вони не накивали п’ятами, докимив цій справі розберемось. Ходімо, Хайнсе, і ви всі давайте з нами. Відведемо цих молодчиків у готель і влаштуємо очну ставку зтими двома (І.Стешенко, перекл. М.Твена)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЗВОДИ́ТЬ (пеню) натяга́ти, (курок) відво́дити;
взводить клевету́ /взводить напра́слину/ обмовля́ти;
взводить куро́к відбезпе́чувати збро́ю, відбезпе́чувати куро́к;
взводить обвине́ние, ще оска́ржувати;
взводя́щий що зво́дить тощо; гото́вий зве́сти́, прикм. зво́джувальний, стил. перероб. ста́вши зво́дити;
взводящий клевету́ накле́пник, обмо́вник;
взводящий куро́к гото́вий зве́сти́ куро́к;
взводящий обвине́ние винува́ч, оска́ржувач, стил. перероб. оска́рживши;
взводящийся зво́джуваний, складн. -зві́дний [самовзводя́щийся самозві́дний];
ВЗДЕВА́ТЬ (руки) зво́дити до не́ба /вго́ру/, здійма́ти до не́ба /вго́ру/;
вздева́ющий ру́ки що зво́дить вго́ру ру́ки, образ. із зве́деними /уп’я́тими, зді́йнятими, наці́леними/ вго́ру /до не́ба, в не́бо/ рука́ми. ВЗДЕ́ТЫЙ (про руки) зве́дений вго́ру, /до неба/ зді́йнятий, уп’я́тий, наці́лений, підне́сений.
ВЗДЁРГИВАТЬ (плечима) ще зво́дити, стиска́ти, пересми́кувати;
вздёргивающий плеча́ми що стиска́є плечи́ма тощо; стил. перероб. стиска́ючи плечима;
вздёргивающиеся пле́чи пересми́кувані пле́чі.
ВОЗВОДИ́ТЬ возводить в геро́и героїзува́ти;
возводить в зако́н узако́нювати;
возводить в при́нцип визнава́ти за при́нцип, оберта́ти у при́нцип;
возводить в ранг виви́щувати до ра́нгу;
возводить в сте́пень галиц. степенува́ти;
возводить напра́слину зво́дити на́клеп;
возводить обвине́ние на кого винува́ти кого;
возводя́щий що зво́дить, за́йня́тий зве́денням, ста́вши зво́дити, будівни́к чого, реконстр. зводі́й, прикм. = строящий;
возводящий в куми́ры кумиротво́рець;
возводящий обвине́ние /возводящий пеню́/ = обвиняющий;
возводящийся/возводи́мый зво́джуваний, спору́джуваний, будо́ваний, (до вищого степеня) матем. підно́шуваний;
ВЫДВИГА́ТЬ ще витика́ти, (ідею) пропо́нува́ти, (тему) пору́шувати, (вимогу) виставля́ти;
выдвигать обвине́ние про́тив кого звинува́чувати /зво́дити пеню́ на/ кого;
ДЕЗОРИЕНТИ́РОВАТЬ ще баламу́тити, збива́ти з пантели́ку, забива́ти ба́ки /зами́лювати очі, міша́ти ка́рти/ кому, зво́дити на манівці́;
дезориентирующий що дезорієнту́є тощо, ра́ди́й баламу́тити тощо, баламу́т, прикм. дезорієнтаці́йний, для дезорієнта́ції.
ДЕ́ЛАТЬ делать без ума́ пха́ти коло́ду, коти́ти брус;
делать больши́е глаза́ о́чі на лоб виверта́ти;
делать больши́е шаги́ ши́роко ступа́ти;
делать весёлую ми́ну при плохо́й игре́ роби́ти весе́лу мі́ну в пога́ній грі;
делать вид ще става́ти в по́зу;
делать внуше́ние вичи́тувати кому;
делать возмо́жным /делать досту́пным, делать нагля́дным, делать невозмо́жным, делать прия́тным тощо/ уможли́влювати, /удосту́пнювати, унао́чнювати, унеможли́влювати, уприє́мнювати тощо/;
делать вырази́тельным увира́знювати, виопу́клювати;
делать в отме́стку відпла́чуватися;
делать вред шко́дити;
делать вы́вод /делать заключе́ние/ висно́вувати, роби́ти ви́сновок;
делать гимнасти́ческие упражне́ния коротк. вправля́ти гімна́стику, вправля́ти ру́ханку;
делать гла́зки ще стріля́ти очи́ма;
делать два де́ла кува́ти на два міхи́, торгува́ти на два база́ри;
делать докла́д /делать объявле́ние тощо/, доповіда́ти /оголо́шувати тощо/;
делать га́дости ка́постити;
делать зака́з замовля́ти;
делать заявле́ние заявля́ти, склада́ти зая́ву;
делать зигза́ги кривуля́ти (док. накривуляти);
делать из дерьма́ котле́тку роби́ти з ву́ха сови́ шовко́ву торби́нку;
делать из ме́лочей собы́тие роби́ти з му́хи слона́, роздува́ти кади́ло;
делать киносъёмку фільмува́ти;
делать круг (в русі) роби́ти гак;
делать не с того́ конца́ роби́ти че́рез го́лову;
делать не́чего вст ??? нема́ ра́ди;
делать обтека́емым зали́зувати, обшаро́вувати, вигла́джувати, закру́глювати, заокру́глювати, знего́стрювати;
делать одолже́ние роби́ти до́брість;
делать отво́д кому відво́дити кого;
делать отступле́ние ухиля́тися;
делать оце́нку цінува́ти;
делать о́чную ста́вку зво́дити віч-на́-віч, галиц. конфронтува́ти (док. сконфронтувати);
делать па́кости ще чини́ти ка́верзи;
делать переме́ны міня́ти декора́ції;
делать по приме́ру кого іти́ за чиїм при́кладом;
делать по образцу́ чего галиц. взорува́ти на що;
делать попы́тки про́бувати;
делать послабле́ние дава́ти по́пуск, попуска́ти ві́жки́;
делать предупрежде́ние попереджа́ти;
делать снисхожде́ние роби́ти поле́гкість, роби́ти побла́жку;
делать ста́вку на кого ва́жити /числи́ти/ на;
делать сто́йку става́ти на рука́х, става́ти на ру́ки;
делать стро́гое внуше́ние ще накру́чувати хвоста́;
делать ударе́ние наголо́шувати, живомовн. вдаря́ти, кла́сти на́голос;
делать упо́р на что ще підкре́слювати що;
делать уси́лия ще напру́жуватися;
делать честь додава́ти че́сти кому;
делать ши́ворот-на-вы́ворот ста́вити віз попере́д коня́;
что ни делай образ. хоч скач хоч плач;
с э́тим ну́жно что́-то делать на це тре́ба яку́сь ра́ду;
делающий що /мн. хто/ ро́бить тощо, покли́каний /зда́тний, зму́шений/ зроби́ти, викона́вець, стил. перероб. роби́вши, фраз. позна́чений [делающий успе́хи позначений успі́хами], де ро́блять [цех, делающий та́ру цех, де роблять та́ру];
делающий больши́е глаза́ /делающий кру́глые глаза́/ з очи́ма ма́ло не на ло́бі;
делающий весёлую ми́ну при плохо́й игре́ з весе́лою мі́ною в пога́ній грі;
делающий всё возмо́жное гото́вий зроби́ти все;
делающий га́дости ка́посник;
делающий глу́пости зви́клий роби́ти дурни́ці;
делающий два де́ла кова́ль на два міхи́;
делающий измере́ния /делающий огово́рку тощо/ = измеряющий /оговаривающий тощо/;
делающий из му́хи слона́ паніке́р, ра́ди́й розду́ти кади́ло;
делающий круг зму́шений зроби́ти гак;
делающий надсе́чки карбівни́к, за́йня́тий карбува́нням;
делающий наоборо́т зви́клий роби́ти навпаки́;
делающий не с того́ конца́ стил. перероб. роби́вши че́рез го́лову;
делающий обтека́емым покли́каний зализа́ти, зали́зувач, знего́стрювач, прикм. зали́зувальний;
делающий одолже́ние ра́ди́й прислужи́тися, ірон. до́брий ву́йко;
делающий отступле́ние що ро́бить у́хил;
делающий па́кости ка́посник, ка́верзник, прикм. ка́посний;
делающий пого́ду заспі́вувач, головна́ фігу́ра;
делающий сто́йку що стає́ на ру́ки;
делающий ударе́ние що наголо́шує тощо, зви́клий наголо́шувати, ра́ди́й наголоси́ти;
делающий уси́лие стил. перероб. напру́жуючись;
делающий уси́лия гото́вий докла́сти сил;
делающий честь кому що ро́бить честь;
ничего́ не делающий не обтя́жений пра́цею, неро́ба;
не делающий секре́та из чего стил. перероб. не ма́вши на́міру таї́ти що;
НАДЕ́ЛАТЬ (дурниць) нако́їти;
наделать дело́в /наделать беды́/ нароби́ти ха́ле́пи /ли́ха/, нако́їти ли́ха;
наделать зигза́гов накривуля́ти;
наделать зла негара́зд вчини́ти;
наделавший ОКРЕМА УВАГА;
наделавший мно́го зла ОКРЕМА УВАГА;
ПОДЕ́ЛАТЬ ничего́ не поделаешь укр. нема́ ра́ди, нічо́го не попи́шеш;
но что поделаешь та що поді́єш;
СДЕ́ЛАТЬ (діло) ще ви́конати, (річ) ви́готовити, створи́ти, змайструва́ти;
сделать бо́льно кому завда́ти бо́лю;
сделать больши́е глаза́ поста́вити ро́гом о́чі;
сделать в благода́рность за что віддя́чити за;
сделать возмо́жным уможли́вити, фраз. да́ти наго́ду;
сделать всё возмо́жное зроби́ти все, що мо́жна;
сделать всё для кого не́бо прихили́ти кому;
сделать вы́говор фаміл. накрути́ти хвоста́;
сделать вы́чет відрахува́ти;
сделать грима́су скриви́тися;
сделать до́брое де́ло добро́ вчини́ти;
сделать досту́пным кому удосту́пнити;
сделать ки́слую ми́ну сква́сити гу́би;
сделать круг да́ти га́ку, зроби́ти гак, (в повітрі) кружельну́ти;
сделать намётку намі́тити (пункти́ром);
сделать неподви́жным знерухо́мити;
сделать нечувстви́тельным (етером) замори́ти;
сделать нововведе́ние перен. сказа́ти нове́ сло́во;
сделать одолже́ние прислужи́тися, зроби́ти ми́лість, зроби́ти до́брість;
сделать от воро́т поворо́т діста́ти о́близня, спійма́ти о́близня, вхопи́ти о́близня, з’ї́сти о́близня, скуштува́ти гарбуза́, узя́ти гарбуза́, з’ї́сти гарбуза́, діста́ти гарбуза́;
сделать пе́рвый шаг тру́дного пути́ зру́шити ка́мінь з мі́сця;
сделать поку́пки обкупи́тися;
сделать поползнове́ние /сделать попы́тку/ спро́бувати;
сделать нагля́дным /сделать невозмо́жным, сделать недействи́тельным, сделать однообра́зным, сделать самостоятельным, сделать незави́симым тощо/ унао́чнити /унеможли́вити, унева́жнити, уодномані́тнити, усамості́йнити, унезале́жнити тощо/;
сделать свои́м пра́вилом покла́сти собі́ за пра́вило;
сделать справедли́вым усправедли́вити;
сделать стра́шные глаза́ ви́звірити бу́ркала, ви́звірити о́чі;
сделать шаг ступи́ти крок [шагу не сделает кроку не ступить];
не сделать и мале́йшего уси́лия па́льцем не кивну́ти;
сделавший ОКРЕМА УВАГА;
СДЕ́ЛАННЫЙ зро́блений /пороблений/, упо́раний, вчи́нений, ви́конаний, ви́готовлений, змайстро́ваний;
СДЕ́ЛАННОЕ до́ро́бок.
ЖИТЬ, ще існува́ти, топта́ти ряст, по сві́ті ходи́ти, бути живи́м і здоро́вим, образ. бу́ти під со́нцем;
жить чем, 1. жи́ти / ї́сти хліб/ з чого, 2. захо́плюватися чим, жить вегетати́вной жи́знью, фаміл. рости́ як капу́ста на горо́ді, жи́ти як дереви́на;
жить в долг, жи́ти на борг;
жить в нужде́, бідува́ти;
жить в одино́честве /жить одино́ко/, самоті́ти;
жить в по́лном доста́тке, жи́ти, не зна́вши го́ря, не зна́ти го́ря, жи́ти як у Бо́га за двери́ма /жи́ти як у Христа́ в за́пічку/;
жить в по́лном согла́сии, жи́ти без чвар, жи́ти душа́ в ду́шу;
жить в постоя́нной трево́ге, жи́ти на вулка́ні;
жить в пра́здности, не бра́тися і за холо́дну во́ду;
жить в стра́хе, боя́тися своє́ї ті́ні;
жить в супру́жестве, оказ. жи́ти в па́рі;
жить жа́лованьем, жи́ти з платні́;
жить на иждиве́нии кого, фаміл. сиді́ти на чиїй ши́ї;
жить на что /жить на жа́лованье, жить на пе́нсию/, жи́ти з чого /жи́ти з платні́, жи́ти з пе́нсії/;
жить на ни́зком жи́зненном у́ровне, образ. не зво́дити кінці́в доку́пи;
жить на отлёте, жи́ти на відлю́дді;
жить на ре́нту, стри́гти купо́ни;
жить на содержа́нии кого, утри́муватись ким;
жить на широ́кую но́гу, розкошува́ти;
жить не по сре́дствам, прожива́ти бі́льше, як заробля́ти;
жить пода́чками, жи́ти на ласка́вому хлі́бі, у ру́ки диви́тися;
жить, по́льзуясь покрови́тельством кого, фраз. жи́ти за чиєю (широ́кою) спи́ною;
жить припева́ючи, жи́ти як мед пи́ти [живу́т припева́ючи = живу́ть як мед п'ють];
жить с капита́ла, фаміл. жи́ти з копі́йки;
как живёте (как живёте-мо́жете)?, як живі́-здоро́ві?, як Бог ми́лує?;
живу́щий, що живе́ тощо, зви́клий /ста́вши, покли́каний/ жи́ти, зда́тний /зму́шений/ прожи́ти, жите́ць, жива́ха, (в домі) ме́шканець, галиц.заме́шкалий, прикм. живи́й (і здоро́вий), фраз. посе́лений, з домі́вкою [живу́щий в те́ле рыб = з домі́вкою в ті́лі риб];
живу́щий в долг, бага́тий з по́зичок;
живу́щий в доста́тке, замо́жний, замо́жній, образ. з доста́тком;
живу́щий в изгна́нии, ви́гнанець;
живу́щий в ми́ре /живу́щий в согла́сии/, зда́тний жи́ти без чвар;
живу́щий в неве́жестве, зашкару́блий у не́уцтві;
живу́щий в нище́те, злида́р, підто́чуваний зли́днями;
живу́щий в нужде́, бі́дар бідаре́м;
живу́щий в пра́здности, зви́клий до неро́бства, гультя́й, неро́ба;
живу́щий в ро́скоши, зви́клий /при́вчений/ до розко́шів, розкошелю́б;
живу́щий в своё удово́льствие, зви́клий жи́ти собі́ на вті́ху, сибари́т;
живу́щий в чьем созна́нии, живи́й у чиїй па́м'яті;
живу́щий как ко́шка с соба́кой, стил. перероб. жи́вши як кіт із псом;
живу́щий на отлёте, завгоро́дній / заца́ринський/ (поселе́нець), живу́щий на содержа́нии кого, утри́муваний ким;
живу́щий на чужо́й счёт, зви́клий жи́ти чужи́м ко́штом;
живу́щий на широ́кую но́гу = живу́щий в пра́здности. стил. перероб. розкошу́ючи;
живу́щий не по сре́дствам, що проживе́ бі́льше, як заробля́;
живу́щий ни́щенством, що живе́ з же́брів, ста́рець, жебра́к;
живу́щий под одно́й кро́влей, співжиле́ць, з-під одно́го да́ху;
живу́щий свои́м умо́м, зда́ний на вла́сний ро́зум, сам собі́ пан;
живу́щий чужи́м умо́м, му́дрий чужо́ю голово́ю.
ИНСИНУИ́РОВАТЬ укр. зво́дити на́клепи;
инсинуирующий що /мн. хто/ інсиную́є тощо, інсинуя́тор, накле́пник.
КЛЕВЕТА́ТЬ ще оббрі́хувати кого, нагово́рювати /набрі́хувати, накле́пувати, зво́дити пеню́/ на кого;
клеве́щущий що /мн. хто/ зво́дить на́клеп тощо, ра́ди́й оббреха́ти, схи́льний клепа́ти, накле́пник, обмо́вник, кля́узник, набре́ха, фабрика́нт на́клепів, прикм. кля́узний.
НИВЕЛИ́РОВАТЬ ще уодноста́йнювати, уодномані́тнюти, зодноко́влюти, (відмінності) зво́дити ніна́що /нані́ве́ць/, стира́ти ме́жі;
нивелирующий що /мн. хто/ нівелю́є тощо, покли́каний знівелюва́ти, для нівелюва́ння, за́йня́тий нівелюва́нням, нівелюва́льник, прикм. нівеляці́йний, нівелюва́льний, уодноста́йнювальний, уодномані́тнювальний;
нивелирующийся/нивелируемый нівельо́ваний, уодноста́йнюваний, уодномані́тнюваний, зво́джуваний ніна́що /нані́ве́ць/.
НИЗВОДИ́ТЬ ще зво́дити (додо́лу), ПЕРЕН. зни́жувати; низводя́щий що /мн. хто/ зво́дить (додо́лу) тощо, покли́каний /зда́тний/ зве́сти́ (додо́лу);
низводя́щий с не́ба на зе́млю зда́тний зве́сти́ з не́ба на зе́млю.
ОБРАЩА́ТЬ, обращать в бе́гство ще зму́шувати тіка́ти;
обращать в ничто́ зво́дити на пси, занапаща́ти;
обращать внима́ние заува́жувати, забут. тура́ти;
обращать во что [н. в дым] живомовн. пуска́ти чим [н. ди́мом];
обращать в свою́ по́льзу поверта́ти собі́ на ко́ристь;
обращать к чему (думки) наверта́ти до чого;
обращать на себя́ внима́ние ще бра́ти всі о́чі на се́бе;
обращать в шу́тку перево́дити на жарт, зво́дити на сміх, збува́ти жа́ртами;
не обращать внима́ния (на) живомовн. не бра́ти чого до голови́ (фраз. не зважа́ти на);
не обраща́ет внима́ния образ. і у́хом не веде́;
не обраща́й ни мале́йшего внима́ния! плюнь і розітри́!;
обраща́ющий що /мн. хто/ оберта́є тощо, ста́вши оберта́ти, зда́тний /ра́ди́й/ оберну́ти, прикм. оберта́льний, поверта́льний, зверта́льний, наверта́льний, переверта́льний, скеру́вальний, спрямува́льний, перетво́рювальний, ужива́льний, тех. від вращающий;
обраща́ющий в бе́гство зда́тний погна́ти; обраща́ющий взор на з по́глядом, зве́рненим на;
обраща́ющий внима́ние на стил. перероб. зверта́ючи ува́гу на;
обраща́ющий в прах /обраща́ющий в пе́пел/ зда́тний сте́рти на по́рох;
обраща́ющий в свою́ ве́ру ра́ди́й наверну́ти на свою́ ві́ру;
обраща́ющий в шу́тку зви́клий перево́дити на жарт;
обраща́ющий на путь и́стины = направляющий на путь и́стины;
обраща́ющий на себя́ внима́ние стил. перероб. взя́вши всі о́чі на се́бе;
обраща́ющий ору́жие про́тив поверта́ючи збро́ю про́ти;
обраща́ющий стопы́ = направляющийся;
обраща́емый обе́ртаний, пове́ртаний, зве́ртаний, наве́ртаний, переве́ртаний, скеро́ваний, спрямо́ваний, перетво́рюваний, ужи́ваний, прикм. оборо́тний;
ОБРАТИ́ТЬ, обрати́ть внима́ние на кого наки́нути о́ком кого, гля́нути в чий бік;
не обратить внима́ния ще пропусти́ти повз ува́гу;
обрати́мый оборо́тни́й, ле́гко обе́ртаний /перетво́рюваний/.
ПЕРЕБИВА́ТЬСЯ образ. зво́дити кінці́ з кінця́ми /доку́пи/, дава́ти (собі́) ра́ду;
перебиваться с хле́ба на квас укр. тягти́ біду́, перебува́тися то так, то сяк, перебира́тися з дра́нки в перепира́нку;
перебива́ющий що /мн. хто/ перебива́є тощо, ра́ди́й переби́ти, зви́клий перебива́ти, переби́вець, перебива́льник, прикм. переби́вчий, перебиву́щий, перетро́щувальний, стил. перероб. ста́вши перебива́ти;
перебивающийся/перебива́емый тро́щений, перетро́щуваний, переби́тий /вибитий/, перери́тий, прикм. переби́вчастий;
перебивающийся из кулька́ в рого́жку /перебивающийся с хле́ба на квас/ загру́злий у зли́днях;
ПЕРЕВОДИ́ТЬ (гроші) ще пересила́ти, (стрілку дзиґаря) пересува́ти, (вексель на кого) перепи́сувати, (кудись) галиц. перено́сити;
переводить дух ще відхе́кувати, відхе́куватися, відса́пувати, відса́пуватися, передиха́ти, зво́дити дух;
переводя́щий що /мн. хто/ перево́дить тощо, ра́ди́й переве́сти́, ста́вши перево́дити, за́йня́тий перево́дом, переві́дни́к, переклада́ч, перека́зувач, перепи́сувач, реконстр. переводі́й, прикм. оказ. перекла́дчий, тех. переводо́вий, перево́джувальний, перека́зувальний, переси́лювальний, пересува́льний, перекла́дувальний, перепи́сувальний, перебива́льний, вини́щувальний, вигу́блювальний, марнува́льний;
переводящийся/переводи́мый перево́джуваний, перека́зуваний, переси́люваний, пересу́ваний, перекла́дуваний, перепи́суваний, переби́ваний, вини́щуваний, вигу́блюваний, марно́ваний, прикм. перекладни́й, перебивни́й, переказни́й, перевідни́й, пересувни́й;
не переводящийся (незникомий) безперево́дний;
ПОДБИРА́ТЬ, подбирать всё подчисту́ю визби́рувати;
подбирать ключи́ добира́ти ключі́;
подбирать моти́в фольк. зво́дити на го́лос;
подбирать па́ру добира́ти до па́ри;
подбира́ющий що /мн. хто/ добира́є тощо, ста́вши добирати, покли́каний добра́ти, для до́бору /підбира́ння/, за́йня́тий до́бором, підбира́ч /добирач, збирач/, визби́рувач, прикм. підбира́льний, добі́рливий /визбірливий/, підбірко́вий, добі́рчий /підбірчий/, підбиру́щий;
подбирающий ключи́ добира́ч ключі́в;
подбирающий па́ру кому = парующий кого;
подбирающийся/подбира́емый доби́раний /збираний, підбираний/, визби́руваний, підсми́куваний;
подбирающийся (ворог) зда́тний підкра́стися.
ПОДВЕРГА́ТЬ, подвергать чему робити що [подвергать опера́ции оперува́ти], віддава́ти на що [подвергать пы́ткам віддава́ти на торту́ри];
подвергать ана́лизу бра́ти на аналі́зу /ана́ліз/, аналізува́ти;
подвергать испыта́нию ще бра́ти на і́спит, піддава́ти про́бі /і́спитові/, випро́бувати;
подвергать наказа́нию ще віддава́ти на ка́ру;
подвергать насме́шкам /подвергать осмея́нию/ виставля́ти на по́сміх /глум/, прохо́ду не дава́ти;
подвергать неприя́тностям наража́ти на кло́поти;
подвергать опа́сности фраз. зво́дити на слизьке́;
подвергать (себя́) опа́сности ста́вити (себе́) під уда́р, підставля́ти (свою́) го́лову;
подвергать пы́тке тортурува́ти, бра́ти на торту́ри;
подвергать разно́су, стил. відповідн. розбива́ти (вщент);
подвергать ри́ску /подвергать опа́сности/ образ. ста́вити на ка́рту;
подвергать себя́ (смерте́льной) опасности лі́зти на роже́н;
не подвергша́я кри́тике безкрити́чно;
подверга́ющий що /мн. хто/ піддає́ тощо, гото́вий підда́ти, ста́вши /схи́льний/ піддава́ти, фраз. покли́каний що робити [подвергающий ана́лизу покликаний аналізувати], прикм. за́йня́тий [подвергающий обрабо́тке зайнятий обро́бкою], схи́льний що робити [подвергающий насме́шкам схильний висміва́ти);
подвергающий бомбардиро́вке стил. перероб. бомбарду́ючи;
подвергающий вивисе́кции за́йня́тий вивісе́кцією кого;
подвергающий де́йствию све́та що піддає́ ді́ї сві́тла, стил. перероб. піддаючи́ дії світла, складн. підда́й-дії світла;
подвергающий допро́су за́йня́тий до́питом кого;
подвергающий заключе́нию покли́каний взя́ти під ва́рту;
подвергающий избие́нию ра́ди́й підштурхобо́чити;
подвергающий испыта́нию = испытывающий;
подвергающий кри́тике ра́ди́й покритикува́ти;
подвергающий му́кам /наказа́нию/ = мучающий /карающий/;
подвергающий о́быску = обыскивающий;
подвергающий (себя́) опа́сности гото́вий лі́зти в ого́нь і во́ду;
подвергающий свою́ жизнь опасности гото́вий підста́вити свою́ го́лову;
подвергающий опера́ции зго́дний прооперува́ти;
подвергающий осмея́нию ра́ди́й ви́сміяти;
подвергающий пы́тке = пытающий;
подвергающий сомне́нию схи́льний бра́ти під су́мнів;
подвергающий штра́фу = штрафующий;
не подвергающий кри́тике безкрити́чний;
подверга́емый підда́ваний /віддавати/;
подвергаемый допро́су, допи́туваний;
подвергаемый наказа́нию ка́раний, ві́дданий на ка́ру;
подвергаемый пы́тке като́ваний, тортуро́ваний, відда́ваний на му́ки;
ПОДВОДИ́ТЬ кого образ. зра́джувати наді́ї чиї;
подводить ито́г ще підво́дити ри́ску;
подводить под монасты́рь зво́дити на слизьке́;
подводить под оди́н ранжи́р стри́гти під оди́н гребіне́ць;
подводить под статью́ застосо́вувати /фаміл. пришива́ти/ статтю́;
подводить черту́ под чем перен. ста́вити кра́пку на чому;
подводя́щий що /мн. хто/ підво́дить тощо, ста́вши підво́дити, зда́тний підве́сти́, реконстр. підводі́й, прикм. підвідни́й, підво́дливий, тех. підводо́вий, оказ. доставни́й;
подводящий ито́г за́йнятий підсумо́ванням, підсумо́вувач, прикм. пі́дсумко́вий;
подводящий черту́ ра́ди́й поста́вити кра́пку;
подводящийся/подводи́мый підво́джуваний, прикм. підвідни́й;
ПРИВОДИ́ТЬ ще ве́сти́, (кого) спрова́джувати /припрова́джувати/;
приводи́ть в де́йствие ще запуска́ти в ді́ю;
приводи́ть в движе́ние /приводи́ть в де́йствие/ урухо́млювати, /машину/ пуска́ти в робо́ту /рух/;
приводи́ть в замеша́тельство оказ. збива́ти з пантели́ку, спантеличувати;
приводи́ть в затрудни́тельное положе́ние збива́ти на слизьке́;
приводи́ть в исполне́ние виконувати;
приводи́ть в поря́док (приводи́ть в надлежа́щий поря́док) (нале́жно) опоряджати, дава́ти (нале́жний) лад, дово́дити до ладу́ /до пуття́/, (одяг на собі) обла́джувати;
приводи́ть в себя́ = приводи́ть в сознание;
приводи́ть в смуще́ние реконстр. ні́яковити;
приводи́ть в смяте́ние виклика́ти переполо́х;
приводи́ть в созна́ние отя́млювати, оприто́мнювати, приво́дити до тя́ми;
приводи́ть в соотве́тствие с достосо́вувати /роби́ти відпові́дним/ до;
приводи́ть в уны́ние кого наганя́ти сум на;
приводи́ть в я́рость (приводи́ть в бе́шенство) розлю́чувати;
приводи́ть к чему ще дово́дити до чого, сприя́ти чому;
приводи́ть к заключе́нию підка́зувати ви́сновок;
приводи́ть к наруше́ниям сприя́ти пору́шенням;
приводи́ть к о́бщему знамена́телю зво́дити до спі́льного зна́ме́нника;
приводи́ть к прися́ге заприся́жувати;
приводи́ть себя́ в поря́док опоряджа́тися;
приводя́щий 1. що /мн. хто/ веде́ тощо, зви́клий спрова́джувати, зда́тний приве́сти́, воді́й, поводи́р, прикм. тех. приводо́вий, привідни́й, (м’яз) для приве́дення, 2. що наво́дить тощо, зви́клий наво́дити, 3. що спричи́нює тощо, зда́тний спричини́ти, 4. що дово́дить, гото́вий дове́сти́ до;
приводя́щий аргуме́нты / приводя́щий доказа́тельства, приводя́щий приме́ры/ ще́дрий на арґуме́нти /до́кази, при́клади/;
приводя́щий в движе́ние зда́тний урухо́мити;
приводя́щий в замеша́тельство зда́тний збенте́жити;
приводя́щий в затрудне́ние зда́тний зби́ти на слизьке́;
приводя́щий в изнеможе́ние зда́тний ви́снажити, висна́жливий;
приводя́щий в изумле́ние зда́тний здивува́ти, дивови́жний;
приводя́щий в исполне́ние викона́вець, зді́йснювач, реаліза́тор;
приводя́щий в него́дность зда́тний зіпсува́ти;
приводя́щий в отча́яние зда́тти дове́сти́ до розпу́ки;
приводя́щий в поря́док за́йня́тий упорядкува́нням;
приводя́щий в приме́р стил. перероб. поста́вивши за при́клад;
приводя́щий в равнове́сие зда́тний зрівнова́жити;
приводя́щий в смуще́ние = смущающий;
приводя́щий в смяте́ние зда́тний переполоши́ти, бенте́жний, бенте́жливий;
приводя́щий в содрога́ние стил. перероб. приму́сивши здригну́тися;
приводя́щий в созна́ние оприто́мливий, (переваж. не умлілого) отя́мливий, витвере́зливий;
приводя́щий в соотве́тствие за́йня́тий достосува́нням;
приводя́щий в у́жас зда́тний жахну́ти, кошма́рний, жа́хливий;
приводя́щий в уны́ние зда́тний засмути́ти, сумови́тий, сумни́й;
приводя́щий в чу́вство оприто́мнювач;
приводя́щий в я́рость (бе́шенство) зда́тний розлюти́ти;
приводя́щий к чему сприя́тливий для;
приводя́щий к о́бщему знамена́телю зводі́й до спі́льного зна́ме́нника;
приводя́щий себя́ в поря́док за́йня́тий опоря́дженням;
приводя́щийся/приводи́мый ве́дений, приво́джуваний /наво́джуваний, дово́джуваний, зво́джуваний/, спрова́джуваний, зді́йснюваний, вико́нуваний, спричи́нюваний, прикм. приводни́й;
приводи́мый матем. звідни́й;
приводи́мый в движе́ние урухо́млюваний;
СБИВА́ТЬ (літак) зістрі́лювати;
сбивать с (пра́вильного) пути́ збивати /зво́дити/ на манівці́ /з пуття́/;
сбивать с то́лку кого ще запа́морочувати, заду́рювати го́лову /забива́ти ба́ки, зами́лювати очі/ кому, пуска́ти тумана́ на кого;
СВОДИ́ТЬ (людей) збира́ти (доку́пи), (до мінімуму) ще скоро́чуваний;
сводить в моги́лу зво́дити зі сві́ту, дово́дити до моги́ли;
сводить к ми́нимуму коротк. мінімізува́ти;
сводить концы́ с конца́ми стяга́ти кінці́ доку́пи, коротк. зво́дити кінці́;
едва́ сводить концы́ с концами тягти́ся з оста́ннього;
сводить на нет зво́дити до нуля́, (чиїсь плани) галиц. ударе́мнювати;
сводить счета́ екон. роби́ти обраху́нок;
сводить счёты с кем укр. квита́тися з, зво́дити пораху́нки з, мсти́тися на кому /над ким/;
не сводить глаз с кого припада́ти очи́ма до;
СВОДИ́ТЬСЯ, сводиться к чему ще схо́дити на що, обме́жуватися на чому (див. СВЕСТИСЬ);
сводиться к нулю́ схо́дити на нуль;
сводиться к сле́дующему схо́дити на таки́й кіне́ць;
сводиться на нет схо́дити на ні́ве́ць, схо́дити на нуль;
своди́ло живо́т ішли́ мло́сті в животі́;
сводя́щий що /мн. хто/ зво́дить тощо, зви́клий зводить, взя́вшись зве́сти́, негат. зві́дник, реконстр. зводі́й, прикм. галиц. зводли́вий, тех. зводо́вий, стил. перероб. ста́вши зво́дити;
е́ле сводящий концы́ с конца́ми що тя́гнеться з оста́ннього;
сводящий к ми́нимуму /сводящий к нулю́/ зда́тний зве́сти́ до мі́німуму /на нуль/;
сводящий на нет зда́тний зве́сти́ на ні́ве́ць;
сводящий су́дорогой стил. перероб. ста́вши ко́рчити;
сводящий с ума́ зда́тний зве́сти́ з ро́зуму /скрути́ти з глу́зду/;
сводящий счёты за́йня́тий пораху́нками, пор. мстящий;
сводящийся/сводимый зво́джуваний, ско́рчуваний, ко́рчений, судо́млений, зби́раний доку́пи, зво́джуваний /перезводжуваний, визводжуваний/, вини́щуваний, скоро́чуваний, переби́ваний, обме́жуваний, прибл. зве́дений, прикм. звідни́й, перебивни́й, збі́рний;
сводимый су́дорогой зсудо́млюваний;
сводимая к чему [н. изуче́нию], обме́жуваний на чому [н. ви́вченні];
СОВРАЩА́ТЬ зво́дити з пуття́;
совраща́ть с пути́ и́стинного збива́ти на манівці́;
совраща́ющий що /мн. хто/ зво́дить з пуття́ тощо, зда́тний спокуси́ти, за́йня́тий розбе́щуванням, споку́сник, зві́дник, розбе́щувач, уроч. спокуси́тель, прикм. розбе́щувальний, споку́шувальний, споку́сницький, зва́бницький;
совраща́ющий с пути́ и́стинного зда́тний зби́ти на манівці́;
совраща́ющийся/совраща́емый зво́джуваний з пуття́, споку́шуваний, розбе́щуваний;
СООРУЖА́ТЬ ще будува́ти, (колону) зво́дити, ста́вити;
сооружа́ющий 1. що /мн. хто/ спору́джує тощо, покли́каний споруди́ти, за́йня́тий спору́дженням, спору́джувач, будівни́к, спору́дник, прикм. спору́джувальний, будува́льний, мурува́льний див. ще строящий, 2. выдумывающий, 3. устраивающий;
сооружающийся/сооружа́емый 1. спору́джуваний, будо́ваний, муро́ваний, 2. вига́дуваний, 3. влашто́вуваний;
СТА́ВИТЬ (на ноги) зво́дити, (на пости) розставля́ти, (до стінки) приставля́ти, (на чолі) наставля́ти, (намет) розбива́ти, (на стіл) подава́ти, (печать) приклада́ти, (наперед) висува́ти, (ставку) роби́ти, (п’єсу) розі́грувати, пока́зувати, /в театрі/ побут. дава́ти, (голос) шко́лити, /док. ви́шко́лити/, (вимоги) заявля́ти, виставля́ти, (на голосування) вино́сити, (питання) пору́шувати;
ста́вить в безвы́ходное положе́ние припира́ти до сті́нки;
ста́вить в вину́ ще інкримінува́ти, ста́вити на карб, галиц. приви́нювати;
ста́вить ве́хи укр. тичкува́ти;
ста́вить в зави́симость узале́жнювати;
ста́вить в заслу́гу кому визнава́ти заслу́гу чию;
ста́вить во главу́ угла́ ста́вити на пе́рше мі́сце, бра́ти за осно́ву;
ста́вить в затрудни́тельное положе́ние заганя́ти /заво́дити/ на слизьке́, заганя́ти в кут;
ста́вить в нело́вкое положе́ние садови́ти в калю́жу;
ста́вить в тупи́к збива́ти з пантели́ку, спантели́чувати;
ста́вить в упрёк кому ста́вити на карб;
ста́вить диа́гноз діягностува́ти;
ста́вить зада́чей ма́ти за мету́;
ста́вить зада́чу пе́ред кем кла́сти мету́ /зага́дувати/ кому;
ста́вить знак ра́венства ме́жду чем і чем дорі́внювати що до чого;
ста́вить леса́ обришто́вувати;
ста́вить на вид попереджа́ти;
ста́вить на (вещево́е, пищевое) дово́льствие ста́вити на постача́ння (одя́гом, харча́ми);
ста́вить на ка́рту что ризикува́ти чим;
ста́вить (на) предохрани́тель військ. забезпе́чувати;
ста́вить па́лки в колёса ще ки́дати коло́ди під но́ги;
ста́вить пе́ред необходи́мостью чего зму́шувати до чого;
ста́вить под ружьё мобілізува́ти;
ста́вить под уда́р ще наража́ти на небезпе́ку /на ли́хо, на уда́р/;
ста́вить свое́й зада́чей /ста́вить свое́й це́лью/ ста́вити /кла́сти/ собі́ за мету́;
ста́вить себе́ це́лью суч. виставля́ти собі́ пла́нку;
ста́вить себя́ в нело́вкое положе́ние сади́ти (само́го) себе́ в калю́жу;
ста́вить себя́ в смешно́е положе́ние галиц. осмі́шувати себе́;
ста́вить то́чку ще підво́дити ри́ску;
ста́вить то́чки над ‘и’ розставля́ти акце́нти;
ста́вить ударе́ния наголо́шувати;
ста́вить усло́вием ста́вити як умо́ву;
ни во что не ста́вить ма́ти за ніщо́;
ста́вящий що /мн. хто/ ста́вить тощо, зви́клий ста́вити, зго́дний /зда́тний/ поста́вити, за́йня́тий стано́вленням, стил. перероб. взя́вшися поста́вити;
ста́вящий в зави́симость стил. перероб. узале́жнюючи;
ста́вящий в затрудни́тельное положе́ние зда́тний загна́ти в кут;
ста́вящий в заслу́гу що визнає́ заслу́гу;
ста́вящий в изве́стность покли́каний поінформува́ти;
ста́вящий в нело́вкое положе́ние маста́к сади́ти в калю́жу;
ста́вящий во главу́ угла́ гото́вий взя́ти за осно́ву;
ста́вящий пе́ред необходи́мостью зда́тний зму́сити;
ста́вящий в счёт кому ра́ди́й поста́вити на карб /закарбува́ти/;
ста́вящий в тупи́к зда́тний спантели́чити, (про питання) заско́чливий;
ста́вящий в уко́р кому что схи́льний докоря́ти кому за що;
ста́вящий в упрёк кому ра́ди́й заки́нути;
ста́вящий зада́чу пе́ред кем стил. перероб. зага́дуючи кому;
ста́вящий знак ра́венства ме́жду чем і чем гото́вий дорівня́ти що до чого;
ста́вящий крест гото́вий поста́вити хрест;
ста́вящий магары́ч стил. перероб. з могориче́м у рука́х;
ста́вящий на вид що роби́ть заува́ження;
ста́вящий на ка́рту что стил. перероб. ризику́ючи чим;
ста́вящий на кон ризика́нт;
ста́вящий на ме́сто кого зму́шений показа́ти мі́сце кому;
ста́вящий ни во что стил. перероб. ма́ючи за ніщо́;
ста́вящий о́пыты за́йня́тий до́слідами;
ста́вящий пе́ред необходи́мостью чего зму́шуючи зробити що [ста́вящий пе́ред необходи́мостью отступле́ния зму́шуючи відступи́ти];
ста́вящий под ружьё кого стил. перероб. мобілізу́ючи;
ста́вящий под удар стил. перероб. наража́ючи на небезпе́ку /уда́р/;
ста́вящий вы́ше всего́ (ста́вящий превы́ше всего́) ста́вши цінува́ти над усе́;
ста́вящий препя́тствия перешко́джувач;
ста́вящий пробле́му стил. перероб. висува́ючи пробле́му;
ста́вящий пье́су постано́вник п’є́си;
ста́вящий ребро́м после́днюю копе́йку гото́вий тягти́ся з оста́ннього;
ста́вящий реко́рд що здобува́є реко́рд;
ста́вящий самова́р за́йня́тий самова́ром;
ста́вящий свое́й зада́чей /ста́вящий свое́й це́лью/ взя́вши собі́ за мету́;
ста́вящий себя́ на чьё ме́сто гото́вий улі́зти в чию шку́ру;
ста́вящий с ног на го́лову (доказ) ви́воротній;
ста́вящий то́чку зму́шений поста́вити кра́пку;
ста́вящий то́чки над ‘и’ покли́каний розста́вити акце́нти;
ста́вящийся ста́влений, стано́влений, кла́дений, зво́джуваний, наста́влюваний, приста́влюваний, розста́влюваний, розби́ваний, пода́ваний, прикла́даний, ро́блений, вису́ваний, розі́груваний, пока́зуваний, зая́влюваний, вино́шуваний, пору́шуваний;
ПОСТА́ВИТЬ, поста́вить в безвы́ходное положе́ние ще загна́ти в кут, припе́рти до сті́нки;
поста́вить в вину́ поста́вити за прови́ну, інкримінува́ти, галиц. привини́ти;
поста́вить в нело́вкое положе́ние /поста́вить в глу́пое положе́ние/ загна́ти на слизьке́;
поста́вить в по́лную зави́симость зати́снути в кула́к;
поста́вить в счёт записа́ти на раху́нок;
поста́вить в тупи́к спантели́чити, зби́ти з пантели́ку;
поста́вить де́ло нала́годити спра́ву;
поста́вить на вещево́е /пищево́е/ дово́льствие поста́вити на постачання о́дягу /харчі́в/;
поста́вить себе́ (нелёгкую) цель образ. зада́ти пла́нку (ду́же ви́соко);
поста́вить на я́корь зая́корити;
поста́вить себе́ це́лью (сделать) заповзя́тися (зробити);
поста́вивший ОКРЕМА УВАГА;
поста́вивший крест /поста́вивший на ка́рту/ стил. перероб. поста́вивши хрест /на ка́рту/;
ПОСТА́ВЛЕННЫЙ (голос) (ви́)шко́лений.
СТРО́ИТЬ ще зво́дити, (мости) /наво́дити/, (теорію) розвива́ти, базувати, (дороги) проклада́ти, (взаємини) розвива́ти, (світогляд) формува́ти, (фразу) уклада́ти, компанува́ти, (кого) ко́рчити, прикида́тися ким, ши́ти /стри́гти/ у кого, військ. шерегува́ти, збира́ти в ла́ві;
стро́ить возду́шные за́мки ще зано́ситися у хма́ри, багаті́ти ду́мкою;
стро́ить гла́зки ще стріля́ти очи́ма;
стро́ить из себя́ ко́рчити з се́бе;
стро́ить иллю́зии ма́ти ілю́зії;
стро́ить ко́зни про́тив кого роби́ти /чини́ти/ ка́верзи кому;
стро́ить пла́ны плянува́ти;
стро́ить /ра́дужные/ пла́ны плека́ти /роже́ві/ мрі́ї;
стро́ить расчёты на что розрахо́вувати /роби́ти ста́вку, ва́жити/ на що;
стро́ить ро́жи ко́рчити мі́ни;
стро́ить себе́ иллю́зии ті́шити себе́ ілю́зіями;
ПОСТРО́ИТЬ (кар’єру) зроби́ти;
постро́ивший ОКРЕМА УВАГА;
постро́ивший на костя́х стил. перероб. зві́вши на кістка́х;
постро́ившийся військ. ви́шикований, зі́брати у ла́ві, ОКРЕМА УВАГА СТРО́ИТЬСЯ шикува́тися до лав [стро́йтесь! шику́йтеся до лав!];
в шере́нгу стро́йся! в ла́ві збі́рка!;
Москва́ не сра́зу стро́илась нара́з Рим не збудува́ли, вели́ке де́рево пово́лі росте́;
стро́ящий 1. що /мн. хто/ буду́є тощо, за́йня́тий будо́вою, покли́каний збудува́ти, будівни́к, будіве́льник, будівни́чий, прикм. будівни́й, будіве́льний, 2. що шику́є, зви́клий шикува́ти, 3. настраивающий, 4. що вдає́ тощо, зви́клий удава́ти, кривля́ка, комедія́нт;
стро́ящий возду́шные за́мки зви́клий зано́ситись у хма́ри;
стро́ящий гла́зки моргу́н /жін. моргу́ха/;
стро́ящий грима́сы /ро́жи, ми́ны/ ра́ди́й кривля́тися, кривля́ка;
стро́ящий заключе́ния маста́к /схи́льний/ роби́ти ви́сновки;
стро́ящий ко́зни ка́верзник, інтриґа́н;
стро́ящий ку́ры кому відо́мий зальо́тами до, зальо́тник;
стро́ящий на песке́, зда́тний /гото́вий/ будува́ти на піску́;
стро́ящий пла́ны за́йня́тий уклада́нням пля́нів, творе́ць пля́нів, плека́ч мрій;
стро́ящий предположе́ния схи́льний припуска́ти;
стро́ящий свою́ гипо́тезу стил. перероб. розвива́ючи свою́ гіпо́тезу;
стро́ящий смире́нника (из себя) святи́й та бо́жи́й;
стро́ящий тео́рию стил. перероб. розвива́ючи тео́рію;
стро́ящий фра́зу уклада́ч фра́зи;
стро́ящийся 1. будо́ваний, муро́ваний, спору́джуваний, зво́джуваний, формо́ваний, пляно́ваний, базо́ваний, укла́даний, скла́даний, прокла́даний, 2. шико́ваний, 3. настро́юваний.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Возводить
1) (
строить) будува́ти, -ду́ю, -ду́єш, ста́вити, ста́влю, -виш. зво́дити, виво́дити (виво́джу, виво́диш);
2) (
в. глаза) зво́дити, підво́дити;
3) (
в степень) підно́сити, вино́сити.
Изводить, извести
1) (
тратить) перево́дити, -джу, -диш, перевести́, -веду́, -веде́ш;
2) (
портить) збавля́ти, -ля́ю, зба́вити (зба́влю, зба́виш)
3) (
кого) му́чити, заму́чити; (крыс, мышей) вибавля́ти, ви́бавити, зво́дити, зве́сти́; (о мн.) позво́дити (мише́й, сарану́).
Низводить, низвестизво́дити, -джу, -диш, зве́сти (зведу́, зведе́ш).
Поднимать, поднять
1) (
что) підійма́ти, -ма́ю, -ма́єш, підня́ти, -дійму́, -ді́ймеш;
2) (
руку, ногу, глаза) підво́дити, -джу, -диш, підвести́, -веду́, -веде́ш, здійма́ти, -ма́ю, -ма́єш, зня́ти (здійму́, зді́ймеш);
3) (
на плечи) завдава́ти, завда́ти;
4) (
промышленность, авторитет) підно́сити, підне́сти́;
5) (
вопрос, речь) зніма́ти, зня́ти, пору́шувати, пору́шити;
6) (
восстание) підніма́ти, підня́ти, зня́ти;
7) (
знамя, флаг) зво́дити, звести́, підно́сити, підне́сти;
8) (
паруса) розпуска́ти, розпусти́ти, напина́ти, напну́ти;
9) (
цены) підви́щувати, підви́щити́. Поднять руку на кого – зня́ти ру́ку на ко́го.
Сводить, свести
1) (
вниз, кого с кем, что с чем) зво́дити, -джу, -диш, звести́, -веду́, -де́ш;
2) (
уводить, выводить) відво́дити, відвести́, виво́дити, ви́вести. Свести с ума – звести́ з ро́зуму, зби́ти з ро́зуму (кого́). Свести дружбу – зайти́ в при́язнь (з ким).
Совращатьзво́дити, -джу, -диш, звести́ (зведу́, зведе́ш).

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Взводитьзводити. Взводить напраслину – прикидати пеню, напасть; натягати напасть на кого.
Взглядывать – поглядати; споглядати; позирати. Взглядывать быстро – зиркати; зводити очі; скидати очима на кого. Взглядывать искоса (недовольно) – поглядати скрива. Взглядывать исподлобья – поглядати з-під лоба. Взглядывать друг на друга – скидатися очима; поглядати між собою; ззиратися.
Дыхание – дихання; подих; віддих; дух. Переводить дыханиезводити дух; (устав) – віддихувати; відсапувати. Спирать дух – забивати дух; захоплювати дух. Притаить дыхание – затаїти духа.
Разорять что – руйнувати; (край, страну) – плюндрувати; (кого) – збивати з стану, зводити з господарства.
Ставить – ставити; (пьесу) – виставляти. Ставить на очную ставку – робити зводини; зводити віч-на-віч; ставити навіч. Ставить ударения – наголошувати. Ставить в тупик – заганяти в безвихідь, у сліпий кут. Ставить ребром – ставити руба. Ставить в пример – ставити за зразок. Ни во что ставить – брати ні за що; мати ні за що. Он меня ни во что не ставит – він мене ні за що має.
Ставкаставка. Очная ставка – зводини. Давать очную ставку – робити зводини кому; зводити на очі кого з ким.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Поднимать, -нять – підійма́ти, підійня́ти, підня́ти;
• п. (рычагами
) – підва́жувати, підва́жити;
• п. (груз, о судне
) – бра́ти, взя́ти;
• п. (за один конец, одним концом
) – зво́дити, зве́сти;
• п. (свет в лампе
) – підкру́чувати, підкрути́ти;
• п. (пыль
) – збива́ти, зби́ти;
• п. (производство, промышлен.
) – підно́сити, підне́сти;
• п. (паруса
) – розпуска́ти, розпусти́ти;
• п. (повышать температуру
) – підви́щувати, підви́щити.
Приводить, -вести (к нулю) – зво́дити, зве́сти;
• п. в действие
– надава́ти, нада́ти чи́ну;
• п. в порядок
– упорядко́вувати, упорядкува́ти.
Сводить, свестизво́дити, зве́сти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Беда
• Беда беду родит
– біда лихо породила (родить), а біду — чорт (чортова мати). Пр. Одна біда не ходить, а з дітками. Пр.
• Беда, да и только
– лихо (біда) та й годі. [Мачуха слухала, слухала, потім: «Лихо та й годі!.. Це вже робить не схотів, годить не схотів…» Тесленко.]
• Беда как…
– страх як… [Страх як набрид він мені отим залещанням. З нар. уст.]
• Беда, коль пироги начнёт печи сапожник, а сапоги тачать пирожник
– коли не пиріг, то й не пирожися, коли не швець (не тямиш), то й не берися. Пр. Як не коваль, то й рук не погань. Пр. Швець знай своє шевство, а в кравецтво не лізь (мішайсь). Пр. Чого не знаєш, за те й не берись. Пр.
• Беда на беде, бедою погоняет
– біда бідою їде й бідою поганяє. Пр.
• Беда научит калачи есть
– навчить лихо з маком коржі їсти. Пр. Навчить біда попити, як нема чого вхопити. Пр.
• Беда одна не ходит
– біда ніколи сама не ходить. Пр. Як одна біда йде, то й другую за собою веде. Пр. Біда біду тягне. Пр. Одна біда тягне за собою другу. Пр. Біда та й за біду зачепилася. Пр. Біда за біду чіпляється. Пр. До лиха та ще лихо. Пр. Біда сама не ходить, але десять за собою водить. Пр. Одна біда не докучить, бо як одна заворушить, то за нею сотня рушить. Пр. Біда ніколи одинцем не ходить: завжди в парі. Пр.
• Беда одолела кого
– лихо посіло (присіло) кого; біда посіла (присіла) кого; лихо збороло (притисло, заїло) кого; біда (лиха година) зборола кого; біда притисла (заїла) кого; лихо (біда) підвернуло[а] під себе кого; лихо (біда) намогло[а]ся на кого. [Присіла йому вся біда: вже ні окріп, ні вода. Пр. Мати ж така слаба… Заїло лихо. Тесленко.]
• Беда постигла кого
– лихо (біда) спіткало[а] кого; лихо (біда) склало[а]ся кому; лихо спостигло (зуспіло, приспіло) кого; біда спостигла (зуспіла, приспіла) кого; прилучило[а]ся лихо (біда) з ким; лихо повелося в кого; лихо посипалося на кого; біда вчепилась в кого; біда прискіпалась до кого; лихо кому на безголі[о]в’я. [Коли б ще й йому тут не склалось лиха… П. Куліш. Підросли діти, збулася цього клопоту, так друге лихо приспіло. Вовчок. Ходить отуди чужими селами та може прискіпалася до нього яка біда. Мартович.]
• Беда приходит пудами, а уходит золотниками
– біда та горе увійдуть пудами, а виходять золотниками. Пр. Упросились злидні на три дні, та чорт їх довіку не викишкає. Пр. До біди доріг багато, а од біди і стежки нема. Пр. Трудно вийти з біди, як каменю з води. Пр. Не так хутко загоїться, як біда скоїться. Пр. Не так скоро лихо вилізе, як улізе. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Пр. Лихо швидко приходить, а поволі відходить. Пр. Кого вчепиться біда зранку, то держиться й до останку. Пр.
• Беда скоро ходит
– від біди й конем не втечеш. Пр. Крутнувсь та й лиха здобувсь. Пр. На кожному кроці чоловіка біда пасе. Пр. Ти від горя за річку, а воно вже на тім боці тебе виглядає. Пр. Ти від горя, а воно тобі назустріч. Пр.
• Беды
– злигодні; лиха година.
• Беды не избежать (не миновать)
– [Від] лиха (біди) не втекти; лиха (біди) не минути (не обминути, не обійти, не об’їхати); лихо не минеться; (образн.) Біда знайде, хоч і в піч замажся (хоч і сонце зайде). Пр. І на меду знайдеш біду. Пр. Від напасті не пропасти, а від біди не втекти. Пр. [В такі часи в дорогу дику Не рвись — не обминеш біди… Дорошенко. Ти плач, хоч і цілий океан-море наплач, а лиха ні обійдеш, ні об’їдеш. Свидницький.]
• Беды человека научат мудрости
– кожна пригода до мудрості дорога. Пр. Біда вчить розуму. Пр. Від біди розумніють, від багатства дуріють. Пр. Кому біда докучить, то й ся розуму научить. Пр. Хто біду має, той багато знає; хто гаразд має, той мало знає. Пр. Не зазнавши біди — не буде добра. Пр.
• Будет тебе (ему, нам…) беда
– буде тобі (йому, нам…) лихо (біда); буде лихий світ (лиха година) тобі (йому, нам…); набіжиш (набіжите…) лиха. [Схаменіться! Будьте люди, Бо лихо вам буде! Шевченко.]
• Взвести беду на кого
– накинути (прикинути) пеню кому; зводити, звести напасть на кого. [Гляди ж, шануйся! Не зводь напасті на себе. Вовчок.]
• В том-то и беда
– то-то бо й лихо (тим-то й лихо); отож-то й горе; (іноді) тим-то й ба; (образн.) не по чім б’є, як не по голові. [Ото-то й горе, що риба в морі. Пр.]
• Грех да беда далеко не живут
– де люди, там і лихо. Пр. Нема слободи без біди. Пр. Всюди біда, лише там добре, де нас нема. Пр. На всяку деревину птиця сідає, всяка людина своє лихо має. Пр. І на меду знайдеш біду. Пр.
• Грозит беда кому
– грозить (загрожує) біда кому; біда кладеться на кого; на біду кладеться кому. [Як кому на біду кладеться, то як масло в діжку. Пр.]
• Жди беды (берегись)!
– начувайся! [Поскаржуся я матері твоїй, Метелиці гірській, то начувайся! Українка.]
• Желаю тебе (ему, вам…) всех бед
– бодай тебе (його, вас.) лиха година (недоля) побила; бий тебе (його, вас) лиха година; безголі[о]в’я на тебе (на нього, на вас…). [Бодай же вас, цокотухи, Та злидні побили. Шевченко.]
• Жить пополам с бедой
– жити од біди пхаючи; жити лиха прикупивши. [Живе баба за діверем, лиха прикупивши. Пр.]
• Забыть о беде
– (образн.) Ударити (кинути, бити) лихом об землю. [Вдармо ж об землю лихом-журбою, Щоб стало всім веселіше. Н. п.]
• Из беды не выберешься
– лиха (халепи) не спекаєшся; з біди не вилізеш (не виборсаєшся); біди не позбудешся. [У таку біду вскочив, що й не виборсаєшся. З нар. уст.]
• Как на беду
– мов (як) на лихо (на біду); як на те; як на пеню. [А тут, як на лихо, й заробити ніде. Коцюбинський.]
• Лиха беда начало
– почин трудний. Пр. За початком діло становиться. Пр. Добрий початок — половина діла. Пр. Почин дорожчий за гроші. Пр.
• Лучше хлеб с водой, чем пирог с бедой
– лучче їсти хліб з водою, ніж буханець з бідою. Пр. Краще хліб з водою, як буханець з бідою. Пр. Лучче маленька рибка, як великий тарган. Пр. Як з лихим квасом, то ліпше з водою, аби не з бідою. Пр. Лучче погано їхати, ніж хороше йти. Пр.
• На беду, на свою беду
– на лихо (на біду); на лихо собі (мені); на безголі[о]в’я [собі]. [І треба ж, на біду, позаторішню весну його лихий поніс чогось на Десну. Гребінка.]
• Набраться беды
– набратися лиха (біди); зазнати (дізнатися) лиха (біди); (образн.) випити [добру] повну. [Іще ти вип’єш добру повну, По всіх усюдах будеш ти… Котляревський.]
• Навлечь, накликать беду на кого
– накликати (напитати, стягти) лихо (біду) на кого (на чию голову). [Ну, напитав собі біду! Н.-Левицький.]
• Наделать, натворить беды
– накоїти (наробити, натворити) лиха (клопоту, біди). [Накоїть оця гроза лиха — ох, накоїть! Кротевич.]
• Нажить беду
– набігти (доходитися) лиха (біди). [Не ходи, мій синочку, доходишся лиха. Сл. Гр.]
• Наскочить на беду
– нахопитися (наскочити) на лихо (на біду); (образн.) попастися біді в зуби. [Попався в зуби був біді. Котляревський.]
• Не беда!
– дарма!; байдуже! [Дарма, що повість без сюжету, — Зате принаймні не без рим. Рильський.]
• Не смейся чужой беде — своя нагряде
– чужому лихові не смійся: не знаєш, що тебе жде. Пр. Не смійся, барило, сам кухвою станеш. Пр. Смішки з попової кішки, а як своя здохне, то й плакатимеш. Пр. Не смійся з людей нині, бо завтра люди з тебе сміятимуться. Пр. Що мені сьогодні, то тобі завтра. Пр. Не бажай другому лиха, коли й тебе скубе біда стиха. Пр.
• Никто беды не перебудет: одна сбудет — десять будет
– біда біду перебуде — одна згине, десять буде. Пр. Згине пуга — буде друга. Пр.
• Ох, беда, беда!
– лихо (лишенько) тяжке!; ой (ох) лихо, лихо!; ой леле [леле]! [Ой, лихо, лихо! — каже стара, зітхнувши. Мордовець. Ой, леле, леле! Битиме дідусь! Сл. Гр.]
• Переживать, испытывать беду
– біду бідувати; біду (лихо) приймати; біди (лиха) зазнавати; терпіти (зносити) лихо (біду). [Уже ж мені та докучило сю біду бідувати. Чубинський. Мій краю! За тебе прийнять не лякаюсь Найгіршого лиха… Кримський.]
• Пережить беду
– перебути лихо (біду); лихо (біду) перетерпіти; перебідувати; (образн.) переплакати лихо (біду). [Порятуй, порадь, земляче, як це лихо перебуть! Глібов.]
• Помочь беде
– зарадити (запомогти) лихові (біді). [Розривайся й начетверо, то не зарадиш біді. Козланюк.]
• Помочь кому в беде (поддержать кого)
– зарятувати (порятувати, підрятувати) кого.
• Попадать, попасть в беду
– упасти (попастися) в біду; доскочити лиха (біди); ускочити в халепу (в лихо, в біду, в напасть); влізти в біду; (образн.) засвататися з бідою. [Впав у біду, як курка (як муха) в борщ. Пр. Заплаче, — каже Гаврісаниха, — як засватається з бідою! Кобилянська.]
• Пошло на беду
– на лихо (на біду) пішлося; (іноді) пішло на випадок. [Як пішлося ж у дівоньці на біду… Манжура.]
• Предотвращать, предотвратить беду
– запобігати, запобігти лихові.
• Прибавка к беде
– прибідок. [Як є біда, то є й прибідок. Пр.]
• Придёт беда
– біда (лихо) прийде; до лиха (до біди) прийдеться.
• Причинять, причинить беду кому
– чинити, вчинити (робити, зробити, діяти, вдіяти) лихо кому; завдавати, завдати лиха кому; стягати, стягти лихо на кого; впроваджувати, впровадити в біду кого; заганяти, загнати в біду кого. [Гадалось, багато мені лиха вдієш, аж це: прийшла коза до воза. Мартович. За що мене Бог карає… чи в біду кого впровадив? Сл. Гр. Прикро йому, прикро дуже, що загнав нас у таку біду. Мартович.]
• Просто беда
– чисте лихо, чиста біда. [Чиста біда матері: зашмарується увесь, не доперешся. Головко.]
• Разразилась беда над кем
– впало (спало) лихо на кого (на голову чию); впала (спала) біда на кого; окошилося лихо на кому. [Не знаєш, звідки на тебе лихо впаде. Пр. Усе лихо од прощеної душі окошилось тільки на свійських качках. Стороженко.]
• Семь бед — один ответ
– більш як півкопи лиха не буде. Пр. Чи раз батька вдарив, чи сім раз — однаково [одвічати]. Пр. Сім бід — один одвіт. Пр. Чи раз, чи два — одна біда. Пр. Раз на світ народила мати, раз і помирати. Пр.
• Спасти, спастись, избавить, избавиться от беды
– вирятувати, вирятуватися з лиха (з біди, з напасті); вимотати, вимотатися з лиха (з біди, з напасті); вигорнути, вигорнутися з лиха (з біди, з напасті); визволити, визволитися з лиха (з біди, з напасті); вийти з лиха (з біди, з напасті); вилізти (виборсатися) з лиха (з біди, з напасті); збутися, позбутися (відскіпатися) лиха (біди, напасті); (лок.) викараскатися з лиха (з біди, з напасті); скараскатися лиха (біди, напасті); (образн.) втопити лихо. [Не загайся на підмозі, вирятуй з напасті. П. Куліш. Трудно вийти з біди, як каменю з води. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Пр. Лихо, сказано, як до кого причепиться, — не одскіпаєшся! Мирний.]
• Стряслась беда над (с) кем
– впало (спало) лихо на кого; впала (спала) біда на кого; окошилося лихо на кому; лихо спіткало кого; лихо скоїлося з ким; спіткала (спобігла) напасть (лиха година) кого; лихо (біда) заскочило[а] кого. [Біда заскочила їх, як дощова хмара. Коцюбинський.]
• Что за беда!
– велике (невелике) лихо!; тільки б і шкоди!; [то] що з того!; дарма!
• Чужую беду и не посоля уплету, а свою беду и посахарив не проглочу
– чужа біда за сахар, а своя за хрін. Пр. Чуже лихо за ласощі, а своє за хрін. Пр. Чужу біду з хлібом з’їм, а своєї й з калачем не ковтну. Пр.
• Чужую беду руками (на бобах) разведу, а к своей и ума не приложу
– чужу біду на воді (руками) розведу, а своєї і кінця не знайду. Пр. Добре чуже лихо міряти — зміряй своє! Пр. Чуже на ніжки ставить, а своє з ніг валить. Пр.
Бедность
• Бедность не порок [а несчастье]
– бідність (убозтво) не порок [а нещастя]. Пр. Бідність — то не ганьба. Пр. Бідність не тратить честі. Пр. Старці не родяться, а робляться. Пр.
• Бедность одолела кого
– злидні посіли (обсіли, осіли, заїли) кого; (образн.) злидні розгніздились у кого. [Удову сердешну так злидні осіли, що живий жаль. Сл. Гр.]
• Бедность учит, а счастье портит
– щастя розум відбирає, а нещастя назад вертає. Пр. З бідою не знаться, щастя не знайти. Пр.
• Впадать (впасть) в бедность
– збідніти; зубожіти (зубожитися); дійти до вбозтва; зійти (перевестися, звестися) на злидні; перевестися (звестися) ні на що (ні на се ні на те); зійти на біду (нанівець); (застар.) звестися з хазяйства; (образн.) звестися до нитки; (зрідка) зійти на пси. [Зубожився так, що нічого не має. Сл. Гр. Перевівся ні на се ні на те. Пр. До нитки звівся мій козак… Шевченко.]
• Доведённый до бедности
– зубожений. [Коли ми зійдемося знову на сій зубоженій землі? Шевченко.]
• Доводить, довести до бедности кого
– доводити, довести до убозтва (до бідування) кого; убожити, зубожити кого; біднити, збідняти, збіднити кого; (застар.) зводити, звести з хазяйства кого. [Дивиться баба збоку, як дідові щастить, та аж розривається з досади. Стала думати, як би звести його з хазяйства. Барвінок.]
• Жить в бедности
– жити бідно (убого, злиденно, гірко); жити при (в) злиднях (при убозтві); (образн.) голодні злидні годувати; решетом воду носити, а постолом добро возити. [Дуже гірко йому жилося. Казка.]
Бросать
• Бросать, бросить без внимания кого, что
– кидати, кинути, покинути ((за)лишати, (за)лишити) кого, що; занедбувати, занедбати (занехаювати, занехаяти) кого, що; кидати, кинути без уваги кого, що; (образн.) кидати, кинути під лаву кого, що. [А дитя своє зовсім занедбала — пропадає дитя. Вовчок. Одвезли дитину да й занехаяли. Сл. Гр.]
• Бросать, бросить в жар
– брати, взяти (понімати, пойняти) жаром (вогнем); обсипати, обсипати жаром (вогнем); кидати, кинути в жар. [Мар’яну кинуло в жар, потім вона зблідла, зів’яла, як лист у задуху на сонці. Коцюба.]
• Бросать, бросить взгляд (взор)
– зиркати, (по)зирнути (скидати, скинути, спадати, спасти, накидати, накинути) оком (очима); блимати, блимнути оком (очима); зводити, звести очі; наводити, навести (зглянути) оком; метати, метнути (стріляти, стрельнути, глипати, глипнути) очима; кидати, кинути погляд (оком, очима); намигнути оком. [Скинула оком на Микиту. Кропивницький. Хто на неї з парубків згляне оком, то так і залюбиться. Свидницький.]
• Бросать, бросить в тюрьму
– кидати, кинути (закидати, закинути, запроторювати, запроторити) до в’язниці (у в’язницю, до тюрми, у тюрму); (давн.) завдавати, завдати в холодну (в чорну); (про багатьох) позакидати, (позапроторювати) до в’язниці (у в’язницю, до тюрми, у тюрму); позавдавати в холодну (чорну). [Оцей ось пильний пан… звелів усіх завдати в холодну. Ільченко.]
• Бросать, бросить в холод
– брати, взяти холодом (морозом); обсипати, обсипати (сипати) снігом [за шкіру]; всипати, всипати морозом; трусити, затрусити; мороз іде, пішов по кому; мороз іде, пішов [по шкурі, поза плечі] кому. [Як гляне, то аж мороз по шкурі піде. Тобілевич.]
• Бросать, бросить камешки (камешек) в чей огород
(перен.) – камінці кидати, кинута (закидати, шпурляти, пошпурити) до чийого городу (в чий город); водою бризкати, бризнути на кого; квітку кому пришивати, пришити; (жарт.) стригти куди; ключку закидати, закинути куди; загинати, загнути куди. [Христя знає, куди це Грицько стриже, та мовчить. Мирний.]
• Бросать, бросить на ветер слова
– кидати, кинута на вітер слова.
• Бросать, бросить на произвол судьбы
– кидати, (по)кинути напризволяще; відбігати, відбігти кого, чого. [Повідбігали і хазяйства свого і діточок манесеньких. Квітка-Основ’яненко.]
• Бросать, бросить (оставлять) кого, что
– кинути, покинути ((за)лишити) кого, що; зацурати кого, що; (образн.) п’ятами закивати на кого; (про багатьох) покидати (позалишати) кого, що. [Твою дочку хоче брати, мене, бідну, зацурати. Сл. Гр.]
• Бросать, бросить палки под колёса
– кидати, кинути паліччя (палки) в колеса (між колеса, під колеса).
• Бросать, бросить тень на кого, что
(перен.) – кидати, кинути тінь на кого, на що, ганьбити (ганьбувати, зганьбувати, славити, неславити, знеславити, безчестити, збезчестити) кого; плямити, заплямити (тьмити, отьмарювати, отьмарити) кого, що; у славу (неславу) вводити, ввести кого; безчестя класти, покласти на кого. [Нащо ганьбити чоловіка? Сл. Гр.]
• Бросать, бросить швырком, швырнуть
– вергати, вергнути (шпурляти, шпурнути, жбурляти, жбурнути, швиргати, швиргонути). [Такі дуби верга, що по півтора обіймища. Казка. І зо зла палицю хапає… Шпурнув — та й всіх курей побив. Глібов.]
• Бросать в беспорядке, как попало
Див. беспорядок.
• Бросать, метать жребий
– кидати, метати (брати) жеребок (жереб); жеребкувати; (на палиці) мірятися (вимірятися).
• Бросим!
– киньмо!; покиньмо!; облишмо!
• Его бросает, его бросило в дрожь
– його кидає, кинуло в дрож; його проймає, пройняв дрож (циганський піт); він їсть дрижаки; його напали дрижаки; його морозить (бере з-за спини). [Аж зимний дрож ненависті проймав запорозького козака. Ільченко.]
• Его бросает, его бросило в пот
(от работы) – його проймає, пройняв піт від роботи; попоробив (попрацював, доробивсь) до поту; він упрів від роботи; (жарт.) він нагрів чуприну (лоба).
Взводить
• Взводить, взвести грех на кого
– покладати, покласти гріх на кого. [Я ні на кого не покладаю гріха, як на Петра. Сл. Гр.]
• Взводить, взвести напраслину на кого
зводити, звести наклеп на кого; наволікати, наволокти обмову на кого; обмовляти кого; зводити, звести пеню на кого; пеню волокти, наволокти, натягти напасть на кого; клепати, наклепати на кого. [Ще скажуть, що я вас отруїв та прикинуть пеню… Квітка-Основ’яненко. Ці люди напасть на нас натягають. Сл. Гр.]
Взгляд
• Бросать, бросить взгляд (взор)
– кидати, кинути погляд (очима, оком); зиркати, зиркнути, [позирнути [оком, очима]; накидати, накинути оком; скидати, скинути очима (оком); зводити, звести очі (очима); наводити, навести оком; метати, метнути (стріляти, стрельнути) очима (оком); бликати, бликнути (блимати, блимнути) [очима]; глипати, глипнути [очима, оком]; (тільки докон.) вергнути, очима (оком); намигнути оком. [А на лежале ввесь базар не хоче й оком намигнути. Сл. Гр.]
• Взгляд украдкой
– погляд крадькома; крадьки й погляд.
• Вперять, вперить взгляд в кого, во что
– втуплювати, втупляти, втупити (утоплювати, утопити, затоплювати, затопити, лок. вліплювати, вліпити) очі (погляд) в кого, в що; втуплюватися, втупитися очима в кого, в що; упинатися, уп’ястися очима (поглядом) в кого, в що; упинати, уп’ясти очі в кого, в що; (тільки докон.) второпити очі на кого, на що.
• Встречаться, встретиться с чьим взглядом
– (зу)стрічатися, зустрітися (зах. стикатися, стикнутися, тільки докон. спіткатися) з чиїм поглядом (очима); спадати, спасти очима на чий погляд. [Хутенько глянув у бік, бо спіткався з Олениним поглядом. Мартович.]
• Высказывать свой взгляд
– висловлювати свою думку (свій погляд); давати свій суд.
• Иметь общие взгляды
– доходити [до] спільної думки.
• Мерить, смерить взглядом кого
– міряти, зміряти (виміряти, виміряти, обмі́ряти, обміря́ти) очима (оком, поглядом) кого.
• На взгляд
– на око (на вигляд, на погляд); як глянути.
• На мой (твой…) взгляд
– [Як] на мій (твій…) погляд; [як] на мою (твою) думку (гадку); на мої (на твої…) очі; з погляду мого (твого…); як на мене (на тебе…); по-моєму (по-твоєму…).
• Они встретились взглядом
– вони ззирнулися (зглянулися); очі їхні ззирнулися; очі зглянулися із (між) собою.
• Ошибочный взгляд
– хибний погляд; хибна думка.
• Потупить взгляд
– спустити (опустити, впустити) очі (погляд) [додолу, на землю]; поставити вниз очі; очі [втупити, встромити] в землю. [Вона стояла бліда, спустивши очі додолу. Грінченко.]
• Привлекать, привлечь взгляд
– привертати, привернути очі [до себе]; притягати (пригортати) очі (погляд) [до себе]; вабити око (очі, погляд, погляди); брати очі [на (в) себе]; вбирати очі (око) [у себе].
• Проникать, проникнуть взглядом
– прозирати, прозирнути (проглядати, проглянути(ся), продивлятися, продивитися). [Ще прикріше подивилася дочці у вічі, неначе хотіла продивитися їй у душу. Мирний.]
• Человек с недобрым взглядом
– людина з недобрим поглядом, іще звірогляд.
• Человек с суровым (исподлобья) взглядом
– людина з суворим поглядом (з-під лоба), іще сторчогляд.
Внимание
• А это остаётся без внимания
– а це залишається поза увагою; а це байдуже; а про це (а за це) байдуже.
• Благодарю за внимание
– дякую за увагу; вдячний вам за увагу.
• Брошенный без внимания
– занехаяний (занедбаний).
• Возбуждать, возбудить внимание
– збуджувати, збудити (викликати, зрушувати, зрушити) увагу.
• Достойно внимания
– варте (гідне) уваги; уваги варте (гідне).
• Заострить внимание на чём
– зосередити увагу на чому; звернути пильну увагу на що.
• Заслуживать внимания
– заслуговувати на увагу; бути вартим уваги.
• Заслуживающий, не заслуживающий, достойный, не достойный внимания
– уваги гідний (вартий), не гідний (не вартий) уваги; (про зауваження, доказ і т. ін. з відтінком «справедливий» також) слушний, не слушний; (про людину, не варту уваги, нікчемну також) абищо. [От якесь абищо, а величається мов яка цяця! Сл. Гр.]
• Из внимания к кому, к чему
– з уваги до кого, на що; зважаючи (уважаючи) на кого, на що; з огляду на кого, на що.
• Не обращать на себя внимания
– не звертати (не мати) на себе уваги.
• Не обращать, не обратить внимания, оставлять, оставить без внимания кого, что
– не вважати, не вважити (не зважати, не зважити) на кого, на що: не звертати, не звернути уваги на кого, на що; не брати, не взяти до уваги кого, що; залишати, залишити (полишати, полишити) без уваги кого, що; легковажити, злегковажити що; занехаювати, занехаяти кого, що; занедбувати, занедбати кого, що нехтувати, знехтувати кого, що; не потурати (не вдаряти) на що. [Знехтували пораду Павлову. Гордієнко.]
• Обратим, обратите внимание
– звернімо, зверніть увагу; уважаймо, уважайте.
• Обращать, обратить внимание на кого
– уважати, уважити (зважити, зважати) на кого; мати увагу на кого; звертати, звернути увагу на кого; віддавати, віддати увагу кому; класти, покласти увагу на кого; (з відтінком турботи, піклування) оглядатися, оглянутися, зглянутися на кого; (образн.) звертати, звернути око на кого; мати око на кого; накидати оком [на] кого. [Потім оглянулись і люди на нас і драночок мені назносили. Барвінок.]
• Обращать, обратить внимание на что
– уважати, уважити (зважати, зважити) на що; звертати, звернути увагу на що; брати, взяти до уваги (на увагу) що; класти, покласти увагу на що; (від)давати, (від)дати увагу чому; (вульг.) ударяти на що; (образн.) звертати, звернути око на що. [А заплаче, поскаржиться, — хто на це зважить. Муратов.]
• Обращать, обратить внимание чьё на кого, что
– звертати, звернути увагу чию на кого, на що; дати, подати до уваги кому що; (іноді) зводити, звести кому на очі кого, що.
• Оказывать, оказать внимание кому
– виявляти, виявити увагу до кого; ставитися, поставитися з увагою (уважливо, уважно, з уважливістю) до кого; (від)давати, (від)дати увагу кому; показувати, показати увагу кому.
• Окружить вниманием кого
– оточити увагою кого; пильно (щиро) піклуватися ким, про кого, повсякчас турбуватися про (за) кого; пильно дбати за (про) кого.
• Он (она…) и внимания не обращает на это
– він (вона…) і уваги не звертає на це; йому (їй…) і байдуже (байдужечки) на те, про те, до того.
• Он обратил на неё внимание
– він звернув на неї увагу; він накинув на неї оком; вона йому впала в око.
• Отвлечь внимание от кого, чего
– відвернути (відтягти) увагу від кого, від чого; (вульг.) заґавити кого. [Я піду їх заґавлю, а ти й бери. Казка.]
• Оставлять, оставить, бросать, бросить без внимания кого, что
– лишати, лишити (залишати, залишити) без уваги кого, що; занехаювати, занеха(я)ти (занедбувати, занедбати) кого, що. [Ледащиця, та й годі!.. А дитя своє зовсім занедбала, — пропадає дитя. Вовчок.]
• Относиться, отнестись со вниманием к кому, к чему
– (від)давати, (від)дати увагу кому, чому; ставитись, поставитись уважливо (уважно, з увагою, з уважливістю) до кого, до чого; пильнувати кого, чого.
• Пользоваться вниманием чьим
– мати увагу чию; тішитися увагою чиєю.
• Представлять, представить чьему-либо вниманию что
– (по)давати, (по)дати кому до уваги що; ставити, поставити що кому перед очі (на очі).
• Привлекать, привлечь, приковывать, приковать к себе внимание
– привертати, привернута (притягати, притягти, прихиляти, прихилити), приковувати, прикувати до себе увагу; спадати, спасти на увагу кому; (образн.) брати очі [на себе]; упадати, упасти в око (в серце) кому; припадати, припасти до ока кому. [Та й сорочка ж: аж на себе очі бере… Сл. Гр. І Одарка — не з любові. А впала в око, та й став чіплятися. Головко.]
• Принимать, принять во внимание что
– брати, узяти до уваги (на увагу) що; уважати, уважити (зважати, зважити) нащо; мати що на увазі; оглядатися на що. [Цупченко не взяв того на увагу і казав далі… Грінченко. Оглянулась на мої старощі. Барвінок.]
• Принимая во внимание что
– беручи до уваги що; зважаючи (уважаючи) на що; маючи на увазі що; з уваги (з огляду) на що; як на що.
• Сосредоточивать, сконцентрировать внимание на ком, на чём
– зосередити (зібрати, скупчити), сконцентрувати увагу на ком у, на чому.
• Уделять внимание кому, чему
– віддавати, віддати (приділяти, приділити) увагу кому, чому.
Возводить
• Возводить, возвести в принцип что
– підносити, піднести до принципу (на рівень принципу) що; (іноді) зводити, звести на принцип що.
• Возводить, возвести в чин, в сан… кого
– підносити, піднести до чину, до сану (до гідності)… кого.
• Возводить, возвести клевету на кого
– кидати, кинути (зводити, звести) наклеп на кого; обмовляти, обмовити кого.
• Возводить, возвести на кого напраслину
зводити, звести (класти, покласти) пеню (напасть) на кого; прикидати, прикинути пеню кому; натягати, натягти (напасть) на кого; клепати, наклепати на кого; наволікати, наволокти напрасну обмову на кого.
• Возводить, возвести обвинение на кого
– винуватити, звинувачувати, звинуватити (обвинувачувати, обвинуватити) кого; зводити, звести обвинувачення (звинувачення) на кого.
Время
• А в это время
– а[ж] в цей (під цей) час; а(ж) тут.
• Благоприятное, удобное время
– [Добра] година; сприятлива година; добра нагода; слушний (нагідний) час. [При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Пр.]
• В более отдалённые времена
– за давніх часів, у давніших часах.
• В давние, древние времена
– давніми часами (за (старо)давніх часів, у давні часи); давньою порою; у давні давна (віки); за давніх-давен (за давнього давна); у [давню] давнину (у [давній] давнині); давниною; за старожитних часів; застародавна. [Січовики ще за старожитних часів прозивались козаками. Стороженко.]
• В данное время
– (в) цей час; тепер.
• В другое время
– іншим часом; іншим (другим) разом.
• В зимнее время
– зимової пори (доби); узимі (узимку, зимою). [Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує). Пр.]
• В какое время
– якого часу (у який час); у яку годину; коли. [Ой, Бог знає, коли вернусь, в яку годину, Прийми ж мою Марусеньку, Як рідну дитину. Н. п.]
• В короткое время
– за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час; за малу часину (годину).
• В летнее время
– літньої пори (доби); літнього часу; улітку (уліті, літ(к)ом). [Скинеш оком по тому степу, що колись улітку пишною травою зеленів. Сл. Гр. Літком немає Мотрі дома. Мирний.]
• В лучшие времена
– за кращих (за ліпших) часів; у кращі (у ліпші) часи.
• В любое время
– будь-якого часу (у будь-який час); першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини); кожного часу; коли хочете; коли завгодно. [Він був увільнений від війська й міг кожного часу женитися. Кобилянська.]
• В настоящее время
– тепер (іноді розм. тепереньки, теперечки); теперішнім часом (за теперішніх часів); нині. [Таких людей, як був отой дід Євмен, тепер — запевне кажу вам — нема. Кониський. Де то вона тепереньки? Н.-Левицький.]
• В настоящее время, когда…
– тепер (нині), коли.
• В наше время
– за нашого часу (за наших часів); за наших днів, за нас. [От було за наших часів — Верді, Россіні… Українка.]
• В недавнее время
– за недавніх часів (недавніми часами); недавно.
• В непродолжительном, скором времени
– незабаром (невзабарі); незадовго (іноді нев(за)довзі); через (за) недовгий час; небавом (розм. іноді незабавки, незабаром); затого; (лок.) ускорості (ускорах). [Метод Багірова незабаром підхопили всі. Гончар. Невдовзі з-за хати з’явилася Знайда. Трублаїні.]
• В ночное время
– уночі; нічною порою (добою); нічної доби; нічного часу; о нічній порі. [Вдень тріщить, а вночі плющить. Пр. Нічною се було добою. Котляревський. Коли ти пишеш о порі нічній… Павличко.]
• В обеденное время
– в обід(и); під (в) обідню пору (об обідній порі); обідньої доби (в обідню добу); в обідню годину. [В обідню пору Василько погнав гусей додому. Панч. Вітрець схопився об обідній порі. Сл. Гр.]
• Во время, во времена кого, чего
– за кого, за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого, при чому; (передається ще й орудним відмінком). [То було за царя Панька, як земля була тонка. Пр. При добрій годині всі куми й побратими. Пр.]
• Во время жатвы
– у (під) жнива; під час жнив; жнивами. [Мій Петрик найшовся жнивами. З нар. уст.]
• Во время новолуния (первой четверти)
– на молодику (на молодиці); (зрідка) на нову.
• Во время оно, во времена оны
(устар.) – во врем’я оно. [Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно. Шевченко.]
• Во время сна
– під час сну; спавши; (розм.) упереспи (упересипи). [Він марив спавши. З нар. уст. Саме упереспи це робилось. Сл. Гр.]
• Во все времена
– за всіх часів; у всі часи; на всі часи.
• Во всякое время
– повсякчас(но); (зрідка застар.) на всяку діб. [Так грай-бо, скрипонько моя. Голоті вбогій повсякчас, І хай нудьга тіка від нас. Манжура.]
• В определённое время
– у певний (визначений) час; певного часу.
• В последнее время
– останнім часом (останніми часами); останнього часу (в останній час). [Ви якось чудно поводитесь зі мною останнього часу. Українка.]
• В прежнее время, в прежние времена
– за попередніх часів (давніших, колишніх); попередніми часами; давніших літ; перше; (розм. іноді) упершені (упервині); попереду; давнішеє]; раніш(е); передніш(е). [Ой чом тепер не так, як перше було. Сл. Гр. Упервій не так робилося. Сл. Гр. Я хотіла поговорити з тобою так… як давніше було. Франко.]
• В рабочее время
– у робочий (у робітний) час; в [під] робочу (робітну) пору; під робочий (робітний) час; робочої (робітної) пори; робочою (робітною) порою.
• Временами и дурак правду говорит
– як коли й дурне правду тне. Пр. І на премудрих часом чорт їздить. Пр. І на мудрім дідько на Лису гору їздить. Пр.
• Время боронования
– волочінка.
• Время возки копен, хлеба с поля
– возовиця; коповіз. [Вона збудована вже в возовицю… Українка. Се було саме у коповіз. Сл. Ум.]
• Время всему научит
– час усього навчить; час — найкращий учитель.
• Время все раны лечит
– час усе лікує. Пр. Час всі рани гоїть. Пр. Збіжить вік — ото тобі й лік. Пр.
• Время года
– пора (доба, відміна) року.
• Время — деньги
– час — то гроші. Година (час) платить, година (час) тратить. Пр. Не товар платить, а час. Пр.
• Время до восхода солнца
– досхідна пора (доба).
• Время жатвы
– жнива.
• Время золотое (молодые счастливые годы)
– золота пора; золотий (красний) час; золоті (красні) роки (літа); красна молодість.
• Время идёт
– час минає (збігає).
• Время идёт быстро
– час швидко минає (упливає); час лине [хутко, пругко].
• Время, когда весной снег тает
– відталь. [Ледве перейшов річку, боявся, що провалюсь, відталь бо вже була. З нар. уст.]
• Время, когда греет солнце
(разг.) – вигріви. [Як почнуться вигріви, то сніг пропаде. Сл. Гр.]
• Время, когда ложатся спать
– час, коли лягають спати; (розм. давн.) ляги (лягови, обляги); (присл.) улягома. [Нерано, вже й пізні ляги минули. Коцюбинський. Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов. Барвінок.]
• Время косьбы (косовица)
– косовиця.
• Время летит
– час лине (летить, біжить); (образн.) час не змигнеться; (згруб.) час чухрає. [День за днем, за тижнем тижні — непомітно лине час. Забіла. А час, мов віл, з гори чухра. Г.-Артемовський.]
• Время не ждёт (не терпит, не стоит)
– час не жде (не чекає, не стоїть, не триває); час тіснить. [Швидко, швидко, бо час не стоїть. Чендей.]
• Время опадания листьев (листопад)
– листопад; (іноді) падолист.
• Время от времени, от времени до времени
– від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу); часом (часами); (зрідка) коли-не-коли. [Чоловік коли-не-коли оглядався, і Василько знав чого… Турчинська.]
• Время пахоты
– оранка. [Вона добилася, що бригадир виділив їй землю ще до оранки. Скляренко.]
• Время перед вечером, под вечер, предвечерье
– підвечірок (підвечір); підвечір’я (надвечір’я). [Одного прекрасного підвечір’я ми з Адаменком зустрілися. Яновський.]
• Время перед жатвой, перед сбором нового хлеба
– час перед жнивами, перед збором нового хліба; переджнив’я; (давн.) переднівок. [Поставила хутенько на стіл. І хлібця скибочку, що Зінька принесла, бо ж переднівок. Харчук.]
• Время перед обедом, предобеденное время
– передобідній (передобідяний) час; передобідня пора (година, часина); передобіддя (переобідок); надобіддя. [Надворі стояло гаряче передобіддя, що більше нагадувало глибоке літо, ніж початок осені. Тудор.]
• Время покажет
– час покаже; з часом буде видно; з часом побачимо.
• Время полуденное приближается
– (розм.) Береться під обіди. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.]
• Время появления первого льда
– перволіддя. [Ішов я якось у перволіддя до сорочинців. З пар. уст.]
• Время предрассветное, рассвет
– досвіт(ок); досвітній час; досвітня година (доба, пора). [З самого досвітку стали вирушати селяни на Князівку. Головко.]
• Время приближается, приближалось к полночи
– доходить, доходило до півночі; береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі; наближається, наближалася північ. [Вже було пізно, добиралося до півночі. Мирний.]
• Время придёт — слёзы утрёт
– час мине — сльози зжене. Пр.
• Время прошлое, давно минувшее
– час минулий (давній, давноминулий); давні (минулі) часі; давня давнина. [Давня то давнина, а наче вчора діялось. Вовчок.]
• Время работает на нас
– час працює на нас.
• Время роения пчёл
– рійба (ройовиця).
• Время сгребания сена
– гребовиця. [Це було саме в гребовицю. Сл. Гр.]
• Время упущено
– упущено (пропущено) час; (жарт.) пора перепорилася (перепоріло).
• В свободное время
– на дозвіллі; вільного (гулящого) часу; вільним (гулящим) часом; у вільний (гулящий) час; на (по)гулянках (гулянками); гуляючи. [Нехай колись на дозвіллі зроблю. Сл. Ум.]
• В своё время
– свого часу (у свій час, іноді за свого часу). [Все добре в свій час. Пр.]
• Всё время
(разг.) – (у)весь час; усе; повсякчас [годину]; раз у раз (раз по раз). [Василь одійшов далеченько, та все оглядався до дівчат. Н.-Левицький.]
• Всему своё время
– на все свій час; усьому свій час.
• В старое время
– за старих часів; у старовину; за давніх часів (за давнього часу); у давнину. [Все так же було, як і в давнину. Свидницький.]
• Всякому овощу своё время
– усякий овоч має свій час. Пр. Порою сіно косять. Пр. Не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити. Пр. Кусає комар до пори. Пр. Тоді дери луб’я, як дереться. Пр.
• В течение… времени
– протягом часу.
• В течение непродолжительного, некоторого времени
– не за великий час; протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час. [Не за великий час усе прогайнували. Сл. Гр.]
• В то время
– того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів); на той час (на ту пору, о тій годині); за тієї години; [саме] тоді; тією добою (тієї доби). [А тим часом шаланда пройшла поза купою очерету й випливла на Кардашинський лиман. Яновський. І блідий місяць на ту пору З-за хмари де-де виглядав. Шевченко. Саме тоді прийшли цигани, набиваються ворожити. Барвінок.]
• В то время как…
– тим часом як…; у той час як…; як. [Це було за царя Горошка, як людей було трошка. Пр.]
• В то же [самое] время
– одночасно (рівночасно); в той-таки час (в той самий час); заразом; водночас (воднораз); (іноді) за одним заходом. [Гарне, привабливе обличчя жінки здавалось воднораз суворим і ніжним. Козаченко.]
• В условленное время
– умовленої години, як умовлено.
• В хорошее время (пока было хорошо)
– за доброго часу; за добра.
• Выбрать время
– вибрати годину (часину); улучити (спобігти) годину (час, часину). [Антон: Коли ж то буде? Оришка: Як тільки спобіжу таку годину, що вони не будуть сердиті… Кропивницький.]
• Выиграть время
– вигадати час.
• В это время
– у (під) цей (під теперішній) час; цей час; у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом).
• Делу время, потехе час
– коли почав орати, так у сопілку не грати. Пр. Попрацюй влітку, відпочинеш взимку. Пр. Іди в гості сміло, як не жде дома діло. Пр.
• Для своего времени
– [Як] на свій час; [як] для свого часу.
• До времени; до поры до времени
– до часу; до пори, до часу; до якогось (до котрогось, до певного) часу; поки що; до слушного часу.
• До часу глек воду носить.
Пр. До пори, до часу збанок воду носить. Пр.
• До времени, прежде, раньше времени
– передчасно (дочасно); перед часом (до часу); без часу; завчасно (завчасу); без пори; порано. [Передчасно постарівсь. Кримський. Пішов перед часом сиру землю гризти. Франко. Пив дуже горілку, та так без пори і вмер. Сл. Гр.]
• Долгое время
– довгий (великий) час.
• До настоящего времени
– досі; дотепер; донині. [За римлян теж таке завжди велось, То й дотепер, можливо, дотяглось. Лукаш, перекл. з Гете.]
• До недавнего времени
– донедавна; до недавнього часу.
• До недавнего времени бывший (существовавший)
– донедавній.
• До позднего времени (до поздней поры)
– до пізнього часу; до пізньої години (пори); допізна.
• До последнего времени
– до останнього часу; донедавна.
• До сего времени
(книжн.) – до сього (до цього) часу; досі. [Адреса моя та сама, що й досі була… Українка.]
• До сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший)
– дотеперішній (досьогочасний). [Кожна нова думка, що не згоджувалася з її дотеперішнім світоглядом, викликала цілу бурю в молодій, незміцнілій ще душі. Коцюбинський.]
• До того времени
– доти; до того часу.
• До того времени бывший (существовавший)
– дотогочасний.
• Ей время выходить замуж
– їй час іти заміж (дружитися, віддаватися); вона вже на відданні; вона вже на порі (у порі).
• Ему время (пора) жениться
– час йому женитися (дружитися, одружуватися); він уже на порі (у порі); він уже на оженінні; він уже дохо(д)жалий; (лок.) він уже на стану став; (образн.) він уже під вусом; він уже підвусий.
• Если позволит время
– якщо (коли) матиму час; якщо матиму коли; як буде коли. [Сідай, коли маєш час. Кропивницький.]
• Есть время
– є час; є коли.
• За отсутствием времени
– за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу.
• Знай время и место
– знай своє місце й час.
• И до настоящего времени
– і досі; і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу. [Од споконвіку і донині Ховалась од людей пустиня. Шевченко.]
• Идти с духом времени
– іти з духом часу; потрапляти часові. [Ви боїтесь, що я не піду з духом часу, а зостануся позаду, — не думаю я сього. Українка.]
• Имел время
– мав час; мав коли; [мені] було коли.
• Имею время
– маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли.
• Иное время — иное бремя
– що вік, то інший світ. Пр.
• Как раз в то время
– саме тоді; саме під (в) той час.
• Как раз в это время
– саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме.
• К тому времени
– на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору.
• Мне теперь не время
– [Тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи.
• На будущее время
– надалі; на дальший час; на майбутнє; (іноді) на потім; (давн.) на потомні часи.
• Наверстать потерянное время
– надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час. [Загаяний час друзі надолужили швидкою ходою. Байдебура.]
• На вечные времена
– на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (давн.) на всі віки потомні.
• На время
– на [якийсь] час; до часу; про час. [Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну. Сл. Гр.]
• Назначенное, урочное время
– визначений (призначений) час; визначені (призначені) години.
• На короткое время
– на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий) час. [Не надовго розстаємось — на час. Старицький. Може, вирвусь на часинку, прийду попрощатися з родом… Стельмах.]
• На некоторое время
– на який(сь) (на деякий) час; на яку(сь) (на деяку) годину; на [який там] час; до часу.
• Наступает, приближается обеденное время
– настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.]
• Наступили дурные времена
– настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали.
• Нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам
– нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний. [Сьогоденні наші справи. М. Рильський.]
• На это требуется много времени
– на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу.
• Неблагоприятное время
– недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (давн. лихівщина); знегода (знегіддя). [Я хочу попрохать, щоб хто мене сховав На сей недобрий час. Глібов. При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Н. п.]
• Не в наше время
– не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті. [Це не за нас стало, не за нас і перестане. Пр.]
• Не в своё время, не вовремя
– не в час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору. [Не в час прийшла вона. Воронько. Гарні гості, та не в пору. Пр.]
• Не ко времени
– не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори.
• Некоторое время
– який(сь) (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка(сь) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година.
• Нет времени у кого
– не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) (й) угору глянути.
• Не те времена
– не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло. [Тепер уже не тим вітром повіяло. Франко.]
• Не хватает, не достает времени
– не стає (не вистачає) часу; (розм.) ніколиться. [От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… Казка.]
• Новые времена
– нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв.
• Обеденное время
– обідня година (пора, доба); обідній час; обід(и). [Я лежу на зеленій землі В час обідній, у пору спочинку. Мушник.]
• Около того времени
– близько того часу.
• Отсутствие свободного времени, недосуг
– брак [вільного] часу.
• Первое время, в первое время
– на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах. [Важко буде перший час. Копиленко.]
• По временам, временами
– часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи. [Часом з квасом, порою з водою. Пр.]
• По нынешним временам, по настоящему времени
– [Як] на теперішній час; [як] на теперішні часи.
• По теперешним временам
– як на тепер; як на ці (теперішні часи).
• Потеря времени
– трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу.
• Потерять время
– згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час.
• Праздно время проводить, провести
– переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати. [Й минуточки не згуля. Тесленко. Вже третю неділю Юхим отак байдикує у лузі. Ле.]
• Прежде, раньше времени
– передчасно (завчасно, завчасу); до часу (без часу); без пори.
• Приходит, придёт, пришло время
– настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала. [У людини, як і в птаха, настає в житті такий час, коли в неї міцніють крила. Козаченко. От тепер година впала, щоб лягти в труну соснову… Тимченко, перекл. «Калевали».]
• Прошедшее время
– минулий час; минулість; той (ген той) час.
• Раннее, утреннее время
– зарання; заранок (позаранок). [Півень співа поки з зарання, а далі спить. Номис.]
• Самое время
– саме час. [Саме час обідати. З нар. уст.]
• С давнего времени
– віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен). [Був собі дід та баба. З давнього-давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили… Шевченко.]
• С какого времени
– відколи; з якого часу.
• Сколько времени?
– котра година?
• С недавнего времени
– з недавнього часу; знедавна (віднедавна).
• С незапамятных времен
– від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з(поза) давнього-давна (з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку). [Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові… Мирний.]
• С некоторого времени
– з якогось (від якогось, від котрогось) часу.
• Со временем
– згодом; з часом. [В пастушім народилось курені І згодом виросло дівчатко гоже. Мисик.]
• Со времени революции
– від часів (від часу, з часів) революції.
• Спустя долгое время
– по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того).
• Спустя некоторое время
– [Трохи] згодом (трохи згодивши); згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]); нев(за)довзі; не(за)бавом (незабавно, незабавки); незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі); по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі; туди далі. [Коли, трохи згодом, на шляху щось закуріло… зателенькав голосний дзвінок. Мирний. Якось перегодом вже читали ми книжку. Сл. Ум. За малу годину вже й з кондуктором вертається. Грінченко. Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав. Сл. Гр.]
• Старые времена
– старі часи; давнина; старовина (старосвітчина). [Люди-то хоч і кажуть, що у старовину було лучче житти — ні, не вір, моя дитино… Мордовець.]
• С течением времени
– з бігом (з плином) часу; з часом; згодом; дедалі. [Любити мене ви зразу не зможете, але шанувати хіба буде трудно? А з часом, може, і полюбите? Гжицький.]
• С того времени как…
– відколи; відтоді як…; з того часу як (коли)…; з тієї пори як (коли)…
• С того времени, с тех пор
– з (від) того часу (з тих часів); з тієї пори; відтоді. [З тих часів не міг я тут бувати. Шпорта.]
• С этого времени, отныне
– відтепер (віднині); з цього (від цього) часу.
• Тем временем
– тим часом; поки що. [А тим часом підкотили Оттакого кавуна! Тичина. Я піду по бригадира, а ти поки що збери ланку. З нар. уст.]
• Теперешнее время
– теперішній час (теперішні часи); теперішність; сьогочасність; сучасність.
• Терять, потерять, тратить, потратить время [попусту]
– марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час; [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час; за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час; [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час. [Навіщо ж марнувати дурно час На сі розмови і тяжкі й даремні? Українка. Не до ладу людям… час зводити. Кониський.]
• Того времени, относящийся к тому времени (к тем временам)
– тогочасний; тодішній; того часу (тих часів); (іноді) тоговіковий.
• Трата времени
– гайнування (трата, втрата, перевід) часу; гайка; бавлення. [Яке там бавлення, як постояв з чоловіком хвилини зо дві. Сл. Гр.]
• Требующий, отнимающий много времени
– (про роботу тощо) Забарний; загайний; (лок.) забавний (бавний). [Малі миски робити — то забарна робота; великі краще. Сл. Гр.]
• Тяжёлое, плохое время
– лиха (важка, зла) година; лихі (важкі, злі) часи; злигодні (злі години); сутужний час; лихоліття. [Розказали кобзарі нам Про війни і чвари, Про тяжке лихоліття, про лютії кари. Шевченко. Скрізь лихо товчеться, а там таки справжнє лихоліття-голод! Коцюбинський.]
• Убивать, убить время
– губити, загубити, згубити час; гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час. [Читаємо так собі, з нудьги, — виправдувались люди, — аби чим час загаяти. Васильченко.]
• Указанное время
– указаний (зазначений) час.
• Улучить время
– знайти (вибрати) час (часу); добрати час (часу); вигадати (виголити) годину.
• У него (у нее…) не было времени
– він (вона…) не мав (не мала…) часу; він (вона…) не мав (не мала…) коли; йому (їй…) не було коли; йому (їй…) ніколи було; йому (їй…) ніколилося.
• Через некоторое время
– з часом; згодом; через який(сь) час; за якимсь часом; через скільки часу; трохи згодом. [Чого се ти до нас прийшла? — питає через скільки там часу. Мирний.]
• Это было не в моё (не в наше…) время
– це ще не за мене (не за нас.) було; не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось; не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось; (іноді лок.) не за мого (не за нашого…) уряду.
• Это займёт, потребует много времени
– це багато візьме (відбере, забере) часу; на це багато піде часу.
Глаз
• Аза в глаза не знает
(те саме, що) Ни бельмеса не знает (не смыслит). Див. бельмес.
• Блуждающие глаза
– блудні очі.
• Бросаться, броситься в глаза
– упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (іноді) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі). [Перше, що впадає в око при читанні поезії Шевченка, — це найтісніший зв’язок його з народною піснею. Рильський. Лискуча червона сорочка на ньому очі бере… Гордієнко.]
• Быть на глазах (на виду)
– бути перед очима; в оці бути. [Тобі добре: ти у боці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так. Сл. Гр.]
• Ввалились глаза, щёки у него, у неё
Див. вваливаться.
• В глаза говорить, сказать что
– у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що. [Може сам ти і шага не варт, та тільки ніхто тобі цього в вічі не сказав! Тобілевич. Вас ще ніхто не лаяв сьогодні у віч, ніхто? Кропивницький. Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.]
• В глаза ударить, плюнуть…
– межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути… [Подер, пошматував моє малювання на дрібні шматочки та й шпурнув мені в вічі. Н.-Левицький. Нехай мене замість дяки кленуть, нехай навіть плюють мені межи очі, а я з свого шляху не зверну. Кропивницький.]
• В глазах
– в очах (застар. в очу). [Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… Барвінок.]
• Видеть собственными глазами
– бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (іноді) бачити навіч (наочне). [Я ж тебе бачив на власні очі. Коцюбинський. Я своїми очима бачила, як вона щоранку божого виносе та й висипає попіл у мій рів. Кропивницький. Сам побачив власними очима, що ти готуєш певнеє повстання… Тобілевич.]
• В моих глазах (он человек хороший)
– [Як] на мої очі (на моє око, на мій погляд); [як] на мене.
• Во все глаза глядеть
(разг.) – на все око (у двоє очей, давн. у дві оці) дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багатьох) усіма очима дивитися. [Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Свидницький. Староста пильно, з насмішкою дивиться на Романа. Стельмах. Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і, не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима. Коцюбинський.]
• Возводить глаза к небу
– на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити). [Коли я погляд свій на небо зводжу… Українка. Знімає руки та очі до неба. Н.-Левицький.]
• Вперять, вперить глаза в кого, во что
(те саме, що) Вперять, вперить взгляд в кого, во что. Див. взгляд.
• [Все] стоит перед глазами
– [Все] стоїть перед очима; з-перед очей не сходить.
• В чужом глазу сучок видит, — в своём не примечает и бревна
– у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає. Пр. Чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача. Пр. Зорі лічить, а під носом не бачить. Пр. За гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве. Пр. Не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена. Пр.
• Выпучить, выпялить глаза на кого
– вилупити (вирячити, витріщити) очі; вирячитися (витріщитися); визиритися на кого. [Вилупити очі як цибулі. Пр. А братія мовчить собі. Витріщивши очі. Шевченко. І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? Ільченко. Чого ви витріщилися один на одного, як телята? Багмут.]
• Вытаращить, выкатить глаза
– витріщити (вивалити) очі; у крузі очі стали кому. Див. іще вытаращить. [Але як розстарається грошей, то зараз справить такий бенкет, що всі її гостоньки з дива очі повитріщають… Н.-Левицький. Вивалив очі, як баран. Номис.]
• Глаза блуждают
– очі блукають. [Його очі блукали по стінах, шукаючи чогось. Франко.]
• Глаза впалые
– запалі (позападалі, ямкуваті) очі. [Твій знівечений вид, позападалі очі, Де обвели свій слід прожиті грішно очі, І безсоромна ніч, і навісна хода, — Все те гидливості в мені не прокида. Самійленко.]
• Глаза гноящиеся; с гноящимися глазами
– каправі очі; каправий (кислоокий). [Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий. Сл. Гр.]
• Глаза завидющие, а руки загребущие
– очі завидющі, а руки загребущі. Пр.
• Глаза — зеркало души
– очі — дзеркало душі. [Оції очі, дзеркало душі, Розумні, ідеальні і прекрасні… Кримський.]
• Глаза лезут на лоб
– очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть. [Давно вже минуло, а було як заходиться розказувать, то аж цмока, аж очі йому рогом лізуть… Стороженко. Бувало роби хоч перервись, очі на лоба лізуть. Головко.]
• Глаза навыкате; человек с глазами навыкате
– витрішкуваті очі; [вирлоокі] баньки; вирла; балухи; очі зверху; витрішкуватий (вирячкуватий); лупатий; банькатий; вирлатий (вирлоокий); банькач; вирлач. [Підвів вирлоокі баньки на стелю. Коцюбинський.]
• Глаза на мокром месте
– у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці); тонкосльозий (-за); тонкослізка; сльози йому (їй…) як не капнуть; сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють). [Кисне як кваша. Пр. На кулаку сльози тре. Пр. Заплач, Матвійку, дам копійку. Пр. Заплач, дурню, за своєю головою (по своїй голові). Пр.]
• Глаза наполняются слезами
– очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою). [В Улясі очі зайшли сльозою. Н.-Левицький.]
• Глаза подслеповатые
– підсліпуваті (підсліпі, підсліпуваті) очі; сліпні (сліпаки). [Гордій підводить до самої шибки старі, підсліпуваті очі. Васильченко. Ото витріщив сліпні, а нічого не бачить, бодай тобі повилазили. Номис. А повилазили б тобі твої сліпаки. Франко.]
• Глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки
– очі як картохи, а не бачать нітрохи. Пр. Густо дивиться, та рідко бачить. Пр.
• Глаза разбегаются, разбежались
– очі бігають (перебігають), забігали; очі розбігаються, розбіглися; не зна, на що йому [перше] подивитися. [Аж мені очі розбігаються. Пр. По стінах — картин-картин — аж очі розбігаються. Мирний.]
• Глаза так и бегали
– очі так і бігали (і пряли). [Моряк підкреслено солодко посміхався, а очі його так і пряли в усі сторони. Збанацький.]
• Глаза шире брюха
– завидющі очі.
• Глаз видит, да зуб неймёт
– бачить око, та зуб не йме. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр. Їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Близько лікоть, та не вкусиш. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Носом чую, та руками не вловлю. Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видко й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота минеться, та в рот не попаде. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр.
• Глаз на глаз; с глазу на глаз
– віч-на-віч; сам на сам з ким; очі на очі; на дві пари очей (у два ока, давн. у дві оці); на чотири ока;
• Глаз не кажет, не показывает
– очей не являє (не появляє); очей не показує (не навертає). [Третій день очей не являє. З нар. уст.]
• Глаз нельзя оторвать, отвести от чего
– не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що; аж оч бере на себе (у себе) що. [Пішов ти, а я очей не можу відірвати від шляху. Стельмах. А Юркові я подарував такого красеня-снігура, що й очей від нього не одведеш! Копиленко. Купи мені синього на спідницю!.. Синього-синього, такого, щоб аж очі у себе вбирало!.. Кропивницький.]
• Глазом не моргнёт
– оком не змигне (не моргне). [Кондратович і дух притаїв, оком не змигне… Стороженко. Всю службу вистояв — оком не моргнув… Гордієнко.]
• Глазом не повёл
– очима (оком) не повів; не поворухнув і бровою.
• Двоится в глазах у кого
– двійнить (двоїться) в очах кому, у кого. [В очах йому двоїлося; він бачив двох Пампушок. Ільченко.]
• Для отвода глаз
– про [людське] око; аби очі відвести; щоб увагу відвести на щось інше. [Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює. Тулуб.]
• За глаза осуждать, ругать… кого
– заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти… кого. [Вона ні разу не лаялась і навіть не змагалась з сусідою Палажкою, хоч позаочі й судила й сміялась з неї. Н.-Левицький. Заочі починала кепкувати з його купецької статури… Ільченко.]
• Закатить глаза под лоб
– завести (закотити) очі вгору (під лоба); пустити очі під лоб(а). [Завела очі вгору і вхопилася за лівий бік — тільки не крикне. Вовчок. Помітивши, що бранець пильнує за ним, католик пускає очі під лоб і стулює долоні. Хижняк.]
• Закрывать глаза на что
– заплющувати (закривати) очі на що; не мати очей на що; позавіч пускати що. [Адже не малі діти, щоб на страшне очі заплющили. Головко.]
• Закрыть глаза (умереть)
– заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі; (поет.) заснути. [Склепив очі та й умер. Сл. Гр. І що з тебе буде, як я замкну очі?.. Кобилянська.]
• Заливать, залить глаза
(перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі; наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Сл. Гр.]
• Замазать глаза кому
– очі засліпити (замилити, засипати) кому.
• Зоркий глаз у него (у неё…); человек с зоркими глазами
– у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око; у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі; зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий). [Але в кмітливої Мокрієвської були надто гострі очки й вже примітила ті латки. Н.-Левицький. Він був бистрозорий, мов сокіл… Ільченко.]
• И в глаза не видел
(разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив; і на очах не було (не бувало); і в оці не мав. [Уже його, може, тижнів зо два і в вічі ніхто не бачив. Старицький.]
• И в глаза не видел какой
– який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю.
• И глазом не моргнуть (не мигнуть)
– і оком не моргнути (не змигнути). [Хитрий євнух і оком не моргнув… Тулуб.]
• И на глаза не показывайся (не попадайся)!
(разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)! [Була вона в той час така настирлива і люта, що з розмовами про спочинок і на очі їй не навертайся! Кучер.]
• Искры из глаз посыпались
(разг.) – [Аж] зіниці засвітили(ся); [аж] каганці в очах (давн. в очу, в віччу) засвітили(ся). [Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Номис.]
• Как бельмо на глазу; как порох в глазу
– як більмо на оці; як сіль у[в] оці; як колючка у[в] оці; як пісок у[в] оці; хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому. [Лісовики — більмо на оці, чуєш? Стельмах. Бо темне слово — черва в яблучку, ржа в залізочку, пісок ще й в очку. Черемшина.]
• Колоть глаза кем, чем
(разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим. [Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? Мирний. Мені на очі викидають, що в нас хати нема. Барвінок. Нам тільки сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас, Не нами дана… Шевченко. Не дурно, але й не так, щоб мені у вічі тицяли тобою, мов ганчіркою. Стельмах.]
• Куда глаза глядят
(разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа, (іноді) [у] галайсвіта; навмання. [Пішов козак світ за очі. Шевченко. Лучче полягти Кістьми в степу, в своїй країні, Ніж з неї заочі піти і бути славним на чужині! Чернявський. Вийшов я на вигін, глянув на слободу і округи, згадав молодий вік, батька, матір, жінку, дітей — заплакав та й пішов собі світ за очима. Стороженко. Іди, куди тебе очі ведуть. Пр. Я й спитав його: куди бог несе? — «Куди очі, каже, втраплять!..». Кропивницький. Бігти кинулася, куди очі спали. Вовчок. Доки до любові, доти й до шаноби, а як остигне, — тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом. Кропивницький. Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта. Номис. Так із картузом біля серця й пішов Вишневий. Навмання. М. Куліш.]
• Лишь бы с глаз
– аби з очей.
• Лопни мои глаза!
– хай мені очі повилазять!
• Мелькает в глазах, перед глазами
– в очах (давн. в очу, перед очима) мигтить (миготить, мерехтить, персніє); набігає на очі. [Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… Вовчок.]
• Мигать, мигнуть глазами
– блимати, блимнути (бликати, бликнути) очима; лупати, лупнути (лок. дибати) очима. [Він, мабуть, пригадав наказ сотницького писаря, бо враз заблимав очима. Панч. Так либа, так либа — от-от заплаче. Сл. Гр.]
• Мозолить глаза кому
(перен.) – муляти (мулити) очі кому. [Най іде хоч туди, гейди людям очі не муляв. Гуріненко.]
• На глаз
– [Як] на око; як глянути. [Та власник першої ж гамазеї, де навіть на око борошна вистачило б не на три дні, а на три тижні, — почав ґвалтувати, що його грабують серед білого дня. Смолич.]
• На глазах, перед глазами
– перед очима (перед віччю); при очах (на очах); в оці (застар. в очу); навіч; увіччю; вочевидьки (вочевидь, вочевидячки). [Худоба за плечима, а лихо перед очима. Пр. Помиріться зараз, при наших очах. Глібов. Хоч відти я й далеко нині, Та все це в оці устає; На тих полях, на тій стежині Мойого серця частка є! Рильський. Вони тебе уочевидячки ошукують. П. Куліш. Христі, мов живе, живе усе те стало вочевидячки. Мирний.]
• Насколько хватает глаз
– скільки око сягає, сягне; як око сягне (засягне); скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити); скільки засягнути (засягти, зглянути); куди оком доглянути (докинути); скільки очима світу осягнеш. [Скільки сягало око, стелилась одноманітна зелена рівнина… Гжицький. Гай кругом великий. А поля — скільки очима закинеш… Барвінок. Скільки оком кинеш — скрізь по дорозі, як гадюка, сунуться хури… Стороженко. Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори…Коцюбинський. Скільки зглянеш — луки лисніли дощовими озерцями, з яких де-не-де стриміли таблички указок. Гончар.]
• Невооружённым глазом
– на просте око (голе, вільне) око; простим (голим, вільним) оком.
• Не коси глаз на чужой квас
– чужим пивом весілля не одбудеш. Пр. Не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай. Пр. Чужий кожух не гріє. Пр. З чужого добра не зробиш двора. Пр. Чужим добром не забагатієш. Пр. Чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець. Пр. Чужого не бери, а своє держи. Пр. По чужих кишенях не шукай, а в свої дбай. Пр. З чужого чортяти не буде дитяти. Пр. Чужий хлівець не намножить овець. Пр. На чужий коровай очей не поривай. Пр.
• Неподвижные глаза
– нерухомі очі; очі у стовп (слуп). [Очі темні й блискучі і нерухомі, мов скам’янілі. Головко.]
• Не показываться на глаза
– не даватися на очі (у вічі).
• Не сводить, не спускать глаз с кого, с чего
– не зводити (не спускати) очей з кого, з чого; не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого; мати на оці кого, що; (образн.) пасти оком (очима) кого, що; стригти [очима] за ким, за чим. [А що ж там? — пита Чіпка, насторочивши вуха й не зводячи очей з діда. Мирний. За що вони тепер мене В палатах вітають, царівною називають, Очей не спускають, З мого цвіту? Шевченко. Так і липне до його, з очей не випускає його. Вовчок. А Явтуха мали на оці, аж поки від шлюбу не вертались. Свидницький. Сіла оддалік, руки склала, сидить нерухомо, та пасе нас очима… Вовчок. У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… Федькович.]
• Не смыкать, не сомкнуть глаз
– очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити); оком не стинати; не стикати очей; очей (вій) не змикати, не зімкнути. [Ні вдень, ні вночі і ока не заплющ, так і зори, як той пес!.. Кропивницький. Цілу ніч очей не заплющив, сидить над ним, плаче, молиться… Мирний. В довгу, темну нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей. Українка. Ніч пересиділа біля постелі. Не затулила на мить очей… Павличко. Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча. Вовчок. Ока не зажмурив усю ніч. Пр. Цієї ночі Горпина не зімкнула очей. Тулуб. Там стоїть сторожа, береже город, не змикає вій. Скляренко.]
• Не стой перед глазами
– не маячи (не стовбич) перед очима.
• Ни в одном глазу
(фам.) – аніже; (а)нітрошечки; анітрішки. [Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже. Сл. Ум.]
• Обвести, окинуть глазом, глазами что
– обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що; озирнути що; глянути по чому. [Випросталася трохи, спроквола обвела старими збляклими очима повиті осінню порожні поля й дахи зануреного в садках села. Лебединець, перекл. з Реймонта. А він помалу підвівся сходами на ґанок, окинув оком майдан і злегка махнув рукою. Головко.]
• Опускать, опустить глаза
– опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд); очі вниз (успід, в землю, в долівку). [Антосьо й глянув, та зараз же спустив очі додолу. Свидницький. Це було так моторошно, що козаки опустили очі додолу. Тулуб. І я ні перед ким очей не знизив… П. Куліш. Калина очі успід та й паленіє… Черемшина. Глянула дівчина на мене, засоромилась, очі в долівку. Стельмах.]
• Отвести глаза кому
(разг.) – відвести (відвернути) очі кому; ману напустити на кого; заснітити очі кому. [Чого не вигадувала, щоб мені очі одвести. Барвінок. Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш. Сл. Гр.]
• От глазу, от сглаза
– з очей; від уроків; від (з) пристріту. [Оце вже десять років, як я крива. Із очей сталось. Барвінок. Позбував батько все. Їздили по знахурях та по знахурках округи верстов за сто. З пристріту, кажуть. Барвінок.]
• Открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому
– розплющувати, розплющити, порозплющувати очі; заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі. [Прокинувся, розплющив очі й задумався. Трублаїні. Нарешті, понюхавши «тютюну», я заплющив очі і чхнув так, що на мить музики не стало чути. Смілянський. Плющить він очі. Мирний.]
• Открыть, раскрыть глаза кому
– відкрити (розкрити) очі кому; скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (іноді) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що. [Хіба ж було в мене дві дороги, коли я до Берника та Гапія приставав, щоб нашим людям очі на правду розкрити? Муратов. Ти мене до життя пробудила, Ти мені очі одкрила… Українка.]
• Охватывать, охватить глазом
– оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити).
• Плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса
– ти йому в очі плюй, а він каже: дощ іде. Пр. Плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі. Пр. Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене». Пр. Їй кажеш овес, а вона каже гречка. Пр.
• По глазам вижу, видно, что…
– з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що… [Ой, тепер бачу, що сердитий, мовчатиму, бо сердитий, по очах і по зубах бачу, що сердитий! Тобілевич. З очей йому видно, що бреше. Пр. Знати по очах було, що плакав чоловік… Головко.]
• Подбить глаз кому
– підбити око, попідбивати очі кому; (образн.) ставника поставити кому. [Щоб не було тісно, то вони головами лягають одні до образів, а другі до порога і вночі один другому очі підбивають. Свидницький.]
• Поднимать, поднять глаза
– піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі; (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі. [Я перше було, коли йду куди, то весело залюбки, а тут і очей не смію підняти. Вовчок. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стороженко. Заговорив згодом, підвівши очі. Головко.]
• Пожирать глазами кого, что
– їсти (поїдати) очима кого, що; жерти (пожирати) очима кого, що; (іноді) жадібно (закохано) дивитися на кого; (образн.) пасти очима, оком кого, що. [Тихше, дурненька… Хто там знатиме… А я тобі хусточку шовкову принесу, — шепче піп, очима аж їсть молодицю. Мокрієв. Він став на кіпці і очима пожирав чудову гірську околицю, що стелилася перед ним. Франко.]
• Показываться, показаться на глаза
– даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити. [Хлопець боявся показуватися голові колгоспу на очі… Багмут. Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся. Н.-Левицький.]
• Попадаться, попасться на глаза кому
– на очі навертатися, навернутися кому; упадати, упасти у вічі (в очі) кому; потрапляти, потрапити на очі кому; навинутися на очі кому. [Усе, було, куди підемо, він на очі навертається. Вовчок. Отам і навинулась мені на очі Настуся. З нар. уст.]
• Попал не в бровь, а [прямо] в глаз
– у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив); прямісінько в очі вцілив (улучив); угадав, як у око влучив (уліпив); приткнув, як вужа вилами. [Там Степан Плаха тобі сказав, як у око вліпив, що твій хрещеник через тридцять літ воюватиме на тебе. ЗОЮР.]
• Потупить глаза
– спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю); поставити вниз очі; очі (втупити, встромити) в землю; понурити (потупити) очі (погляд) [в землю]; утопити очі в землю; (про багатьох) поспускати… очі. [Шевченко відчув образу, почервонів, спустив очі. Васильченко. Галочка понурила очиці в землю. Квітка-Основ’яненко. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі. Старицький.]
• Правда глаза колет
– правда очі коле. Пр. Сові сон очі коле. Пр. Не любить правди, як пес мила. Пр.
• Прямо в глаза врёт
– у живі очі (увочевидьки) бреше. [Ти ж не бреши в живі очі… Козланюк.]
• Прямо в глаза говорить, сказать, бросить…
– просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути… [Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, Що і на їх ще прийде судний день? Українка. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном. Коцюбинський.]
• Пускать пыль в глаза кому
(перен.) – ману пускати (напускати) кому; туману пускати (напускати) кому; туманити кого; замилювати очі кому. [Захар ніяково одвів очі, — сміяться надумали з його чи ману пускають? Гордієнко. Ти це навсправжки чи, може, туману напускаєш? Кропивницький.]
• Пялить глаза на кого, на что
– вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що. [Дитина на свічку глупіє. Сл. Гр. Не витріщайся ні на кого, як коза на різника. Номис.]
• Ради прекрасных глаз чьих
– (за)ради (пре)красних, (пре)гарних очей чиїх.
• Ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит
– пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере. Пр. Хто пізно встає, тому хліба не стає. Пр. Хто пізно ходить, сам собі шкодить. Пр.
• Сверкнуть глазами на кого
– блиснути (блимнути) очима на кого. [Пампушка-Стародубський так блиснув грізними очима, аж чуб на Прудивусі закурівся… Ільченко. Пан тільки то побіліє, то почервоніє та очима блись-блись на Василя… Тесленко.]
• Своим глазам не верить
– не вірити (не йняти віри) своїм очам; (іноді) на свої очі не ввіряти. [Я надвір — очам своїм не вірю! Ходять мої поскубані кури живі-живісінькі! Мокрієв. Що се з нею сталось? — думає старий, очам своїм віри не йме. Стороженко.]
• С глаз долой, из сердца вон
– як з очей, так і з думки. Пр. Чого очі не бачать, того серцю не жаль. Пр. Минулося — забулося. Пр. Зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки). Пр.
• С глаз долой!; прочь с глаз!
– геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей! [Геть з очей, гадино!.. Кропивницький. Відійди від мене, геть мені з очей! Козланюк. Іди з моїх очей, забирайся! Кобилянська.]
• С глаз чьих
– з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого. [Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей. Н.-Левицький.]
• Следить глазами за кем, за чем
– зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим. [І то я й зорю за ним: як бачу — вертається, я й перейму його… Кропивницький. А ви все ще, колего Рудик, мов кіт той, пасете очима пташок. Коцюбинський. Задуманими очима стежить за танцем молода дівчина, що сидить поруч на лаві. Масенко.]
• Смерить глазами
– зміряти очима (оком). [Пан зміряв очима парубка… Тесленко.]
• Смотреть в глаза (опасности, смерти)
(книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті). [Від кулі не ховайся, бо скрізь вона тебе знайде; дивись смерті прямо в вічі. Кропивницький. Згинь і вся пузата старшина на Січі, коли вона боїться смерті глянути у вічі… Тобілевич.]
• Смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать)
– заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому.
• Смотреть чьими глазами
– дивитися чиїми очима (оком). [І на речі він дивиться вже не крізь серпанок застиглої в непорушних віках романтики верховинців, а реалістичними очима людини нового часу, яка стала господарем машин, землі і неба. Антоненко-Давидович.]
• Сомкнулись глаза
– склепилися (стулилися) очі. [Очі йому склепилися, він упав з коня і заснув твердим сном. Довженко.]
• Соринка в глазу
– порошинка в оці.
• Со светлыми, блестящими глазами
– ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір. [Козаченьку-білозору, говори зо мною! Сл. Гр.]
• Спать с открытыми глазами
(разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді.
• С пьяных глаз
(разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну). [Супротивник одсувається назад, наставивши обидві руки, щоб, бува, з п’яних очей, не креснув зачепа… Мирний. Коли господар жив і шив кожухи, тоді, хоч по-п’яному, хоч ні, — безнастанно співав. Кобилянський.]
• Стыд не дым — глаза не выест
– стид — не дим, очей не виїсть. Пр. З сорому очі не вилізуть. Пр. Сварка на воротях не висить. Пр. Поганому виду нема стиду. Пр. Комусь ніяково, а мені однаково. Пр. Погані очі все перелупають. Пр.
• Стыдно в глаза глядеть
– сором(но) у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати. [У Сірка очей позича. Пр.]
• Таращить глаза
– лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима. [Ходив Хома, ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Казка.]
• Темно, хоть глаз выколи
– темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху). [Навколо була пітьма, хоч в око стрель, і накрапав дощ. Мороз. Ніч була темна, хоч око виколи, тільки коли-не-коли моргне блискавка. Сл. Гр.]
• Тут, там нужен глаз
– тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати.
• Ты туда и глаз не кажи
– ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся.
• У него дурной (чёрный) глаз
(перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір.
• У семи нянек дитя без глаза
– де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе). Пр. Сім баб — сім рад, а дитя безпупе. Пр. Де багацько няньок, там дитя каліка (без голови). Пр. Де багато баб — дитина без носа. Пр. Де багато господинь, там хата неметена. Пр. Де велика рада, там рідкий борщ. Пр. Де начальства ціла рота, там виходить пшик робота. Пр. Два кухарі — лихий борщ. Пр.
• Уставить глаза
– утупити очі (погляд); (іноді) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі. [Роман стояв у дворі, спершись на тин, і втупив очі в бездонне небо. Н.-Левицький. Якби і Маруся заплакала, то мені здається — їй полегшало б; а то мовчить все та куди-небудь встромить очі і не зморгне. Черемшина.]
• Уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что
– утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що; (іноді) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що. [Втупивши очі в пітьму за вікном, Грубер замріяно слухав, як Валя розповідала йому історію своїх думок. Бузько. Старий уп’явся в нього очима й нічого не відказав… Лебединець, перекл. з Реймонта. Видивився на нас. Смолич.]
• У страха глаза велики
– у страха великі очі. Пр. Страх має великі очі. Пр. У страха очі по яблуку. Пр. Хто боїться, у того в очах двоїться. Пр. Що сіре, те й вовк. Пр. Показалась за сім вовків копиця сіна. Пр. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Пр. Куме, солома суне! Пр. Поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним. Пр. З переляку очкур луснув. Пр.
• Устремлять, устремить глаза на кого, на что
– утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (іноді утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що. [Очі спочатку втупив у стіл, а потім у Палійчука. Стельмах. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі… Старицький. Він встромив очі в його помарніле набрескле лице… Франко.]
• Хлопать глазами
(перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима. [Аж серце у мене болить, як подумаю, що вона добігається до чого-небудь… І кліпай тоді очима перед людьми. Тобілевич. А тоді перед губернатором кліпай: «авторитету не маєте». Гордієнко. Ми забули й злість, тільки лупали очима. Яновський.]
• Швырять, бросать в глаза кому, что
(разг. фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що. [Кричить, лається, шпурляє бумаги просто в очі… Н.-Левицький.]
• Щупать глазами кого
– мацати (лапати) очима кого; пильно вдивлятися (вглядатися) в кого. [Один одного мовчки випитують, очима мацають, виміряють. М. Куліш. Руками дивиться, а очима лапа. Номис.]
• Щурить глаза от близорукости
– мружити очі від короткозорості; сліпати очима. [Виглянув Пшепшинський з дверей, сліпаючи очима. Н.-Левицький.]
Губить
• Губить время
– марнувати (гайнувати) час.
• Губить кого
– зганяти (зводити) з світу кого; губити (занапастити, збавляти) кого.
Давать
• Давай бог ноги
– хода (ходу) в ноги; шуги; зник. [А по добридню та й шуги — бувайте здорові, шукайте вітра. Вовчок.]
• Давать, дать в долг
– боргувати, поборгувати, вірити, навіряти, повірити; (про товар) давати, дати набір (на борг).
• Давать, дать взаймы
– позичити, позичати; у позику (позичково) давати, дати.
• Давать, дать волю кому
– давати, дати волю (попуск) кому; попускати, попустити кому; розв’язати світ кому.
• Давать, дать волю рукам
(разг.) – давати, дати волю рукам; удаватися, удатися до сили (до насильства).
• Давать, дать дорогу кому
– давати, дати дорогу кому; звертати, звернути [з дороги] кому; уступатися, уступитися з дороги кому.
• Давать, дать завтрак, обед…
– давати, дати сніданок, обід…; справляти, справити (споряджати, спорядити, ставити, поставити) сніданок, обід…
• Давать, дать знать о себе
– давати, дати знати про себе; давати, (по)дати звістку про себе; (докон.) об’явитися.
• Давать, дать маху, промаху
(перен. разг.) – давати, дати маху (хиби); хибити, схибити, змилити; помилятися, помилитися на чому; (іноді) осковзнутися; (образн. розм.) шпака вбити; (зниж.) хука дати.
• Давать, дать место
– давати, дати місце кому; уступатися, уступитися кому.
• Давать, дать нагоняй
(разг.) – нагінку (прочухана, прочуханки) давати, дати кому; наганяти, нагнати холоду кому; вимовляти, вимовити кому; струнчити, наструнчити кого; (образн. давн.) переганяти, перегнати на гречку (через росу) кого.
• Давать, дать начало
(книжн.) – класти, покласти (робити, зробити) початок чому, чого; давати, дати початок (почин) чому; (зрідка) складати, скласти (закласти, заложите) початок чого; зачинати, започинати що.
• Давать, дать ногам волю
– давати, дати ногам волю; кидатися, кинутися (пускатися, пуститися, ударятися, ударитися, іноді узяти) бігти; кидатися, кинутися навтіки (навтікачі).
• Давать, дать отпор кому
– давати, дати відсіч кому; опір ставити, стати проти кого; опиратися, опертися кому; давати, дати кому відкоша.
• Давать, дать очную ставку
зводити, звести на очі (віч-на-віч) кого з ким.
• Давать, дать повод для чего
– давати, дати привід (приключку, зачіпку) до чого; спричинятися, спричинитися до чого.
• Давать, дать показание (о свидетелях)
– давати, дати (складати, скласти) свідчення, свідкувати, свідчити, посвідчити; бути за свідка; (про звинуваченого) давати, дати зізнання; зізнатися.
• Давать, дать понять кому
– давати, дати на здогад (на розум) кому; давати, дати зрозуміти кому.
• Давать, дать пощёчину
(разг. вульг.) – давати, дати в лице; давати, дати ляпаса (ляща, поличника).
• Давать, дать себе в чём отчёт
– усвідомлювати, усвідомити собі що; бути свідомим чого; здавати, здати собі справу (звідомлення) з чого, про що.
• Давать, дать слово кому
– давати, дати (надавати, надати) слово кому.
• Давать, дать телеграмму
– (по)давати, (по)дати телеграму; (розм.) бити (ударити) телеграму.
• Давать, дать ход делу
– давати, дати хід справі; зрушити справу.
• Давши слово — держись, а не давши — крепись
– мовивши слово, треба дотримати (додержати) його (треба бути паном його). Пр. Давши слово — держись, а не давши — кріпись. Пр. Лучче не обіцяти, як слова не держати. Пр. Сказано — зв’язано. Пр. Сказано — що написано. Пр. Не роби з губи халяви. Пр.
• Дай(-ка), дайте(-ка)
– дай лишень (лиш), дайте лишень (лиш); дай-но, дайте-но; (зниж.) ке лиш, кете лиш. [Кете лиш кресало. Шевченко.]
• Даст Бог день, даст Бог и пищу
– дасть Бог день — дасть і пожиток. Пр. Дав Бог роток, дасть і шматок. Пр. Хто дав зуби — дасть і хліб до губи. Пр.
• Дать в замену
– дати на заміну (навзамін, натомість); (іноді) підставити.
• Дать в зубы, по затылку, подзатыльник, по загривку, по шее
– дати в зуби (загилити по зубах) кому; дати потиличника; дати (загилити) по потилиці; (образн.) нагодувати потиличниками; спотикача дати.
• Дать делу другой оборот
– повернути справу інакше.
• Дать ещё при жизни
– ще за життя (давн. за живота) дати; (образн.) теплою ще рукою дати.
• Дать знать о ком, о чём
– дати знати про кого, про що; дати, подати звістку про кого, про що; оповістити про кого, про що.
• Дать какую-либо малость, малую толику
– дати якусь дещицю (зрідка трощицю); перекинути щось кому.
• Дать клятву
– дати присягу (клятву); (за)присягтися (поклястися, заклястися).
• Дать на слово
– на віру дати; повірити [на слово].
• Дать по уху, в ухо кому
– заїхати в вухо кому.
• Дать разговору иной оборот
– повернути (звернути) розмову на інше.
• Дать сдачи
– дати здачі (решту); (перен.) відплатити кому.
• Дать себе труд
(книжн.) – завдати собі праці (роботи).
• Дать себя знать, помнить, почувствовать
– датися знати кому; датися (дати себе) узнаки (утямки, у пам’ятку); увіритися; упектися; дошкулити (допекти) кому; дати пам’яткового кому.
• Дать себя подговорить, обмануть
– датися на підмову; дати себе підмовити (одурити).
• Дать тумака
(разг.) – стусана (штовхана, штурхана) дати.
• Дать тягу, стрекача, стречка
– дати тягу; дременути (чкурнути); п’ятами накивати; драп(о)нути (дати дропака, дріпака); дмухнути (дати дмухача); дати (дмухнути) драла; (діал.) [дати] лиги.
• Дать указания
– дати вказівки; (іноді) дати навід.
• Не давать, не дать в обиду кого
– не давати, не дати скривдити кого.
• Ни дать, ни взять
– (прикм.) Викапаний (достотний, нестеменний, лок. нестеменнісінький); (присл.) достоту (точнісінько, нестеменно, лок. нестеменнісінько) [такий, як].
• Ровно ничего не дал
– нічогісінько не дав; і на нігтик не дав (не покинув).
• Я тебе дам!
– я тобі дам!; ось я тобі!
Дух
• Быть в духе
(разг.) – бути в доброму настрої (у доброму гуморі); добре матися (добре ся мати).
• Быть не в духе
(разг.) – бути у поганому (лихому, у негарному, не в доброму) настрої; бути не в доброму дусі; бути не в настрої; (жарт.) муха в носі в кого.
• В здоровом теле здоровый дух
– здорове тіло — здоровий дух; у здоровому тілі здоровий