Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 26 статей
Шукати «здитин*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Впада́ть, впасть –
1) запада́ти, запа́сти, впада́ти, впа́сти. [Як коха́нка сльозу́ пролива́є, сльоза́ та в моги́лу мою́ запада́є. Впа́сти в кайда́ни (Шевч.)];
2) попада́тися, попа́стися, дістава́тися, діста́тися, вдава́тися, вда́тися, вкида́тися, вки́нутися.
• Впасть в бедность – зубо́жіти.
• Впасть в несчастие – на біду́ зійти́, діста́тися в біду́.
• Впасть в меланхолию, тоску – задоса́дувати, занудьгува́ти, вда́тися в меланхо́лію.
• Впасть в уныние – дійти́ до зневі́ри, (тя́жко) засумува́ти, вда́тися в (тяжку́) ту́гу.
• Впасть в безверие, безбожие – перейти́ на безбо́жність, вки́нутися в безбо́жність, знебо́житися.
• Впасть в детство – несов. па́дати в дити́нство, дити́нитися, сов. здити́нитися, несов. дитині́ти, сов. здитині́ти, ро́зум ви́старіти.
• Впасть в лиризм, искусственность, многословность – вда́тися (вки́нутися) в ліри́зм, шту́чність, многомо́вність.
• Впасть в бессознательное состояние (при болезни) – знеприто́мніти, втра́тити свідо́мість.
• Впасть в обморочное состояние – зомлі́ти, умлі́ти.
• Впасть в летаргию – замира́ти, заме́рти, обмира́ти, обме́рти;
3) (о щеках, глазах) опа́сти, позапада́ти. [Що́ки опа́ли (позапада́ли). О́чі позапада́ли гли́боко];
4) (о реке) впада́ти, впа́сти, влива́тися, вли́тися, втіка́ти, втекти́, вплива́ти, впливти́, ки́датися, вки́нутися. [Сімсо́т річо́к і чоти́ри та й усі́-ж вони́ та й у Дніпро́ впа́ли. Там, де Случ з Гори́ном ки́дається у При́п’ять]; (быть притоком) доплива́ти, допливти́.
Выжива́ть, вы́жить –
1) вижива́ти, ви́жити. [Цього́ ро́ку він не вмре, ще ви́живе];
2) вигриза́ти, ви́гризти, випира́ти, ви́перти, вижива́ти, ви́жити, вику́рювати, ви́курити. [Не він мене́ ви́гризе з на́шого гу́рту, а я його́. Вику́рює нас господи́ня з ха́ти];
3) в. из ума – ви́старіти ро́зум, ум відстарі́ти, на дитя́чий ро́зум перейти́ (зійти́), ро́зумом здитині́ти.
Де́тство – дити́нство, дитя́чі літа́, вік дитя́чий, дити́нячий.
• С де́тства – з дити́нства, зма́лку, зма́лечку, зма́льства.
• С раннего де́тства – з мало́го ма́льства, з пу́п’янку, з пу́п’яночку.
• Впасть в де́тство – здити́ніти, здити́нитися, на дитя́чий ро́зум перейти́; ви́старити ро́зум.
Дитя́ – дити́на, дитя́ (р. дитя́ти); (возвыш.) ча́до, (насмешл. – отродье) ви́лупок. [Це-ж твої́ ви́лупки]; мн. ді́ти; ум. дити́нка, дити́нонька, дити́ночка, дитя́тко, ді́тонько, (чаще во мн. -ки), дитя́точко, дитя́те[о]нько, дитинча́ (р. -ча́ти).
• Де́тки – ді́тки́, ді́точки́, ді́тоньки́.
• Дети́шки – дітво́ра́, дітлахи́, дітваки́, дитинча́та, (насмешл.) бахурня.
• Малые де́ти – мале́ча, дрі́б’язок. [Там того́ дрі́б’язку по́вен за́пічок]; (в детск. яз.) ля́ля, ля́лечка.
• Дитя́ в зародыше – утро́ба; (ещё не говорящее, грудное) немовля́ (р. -ля́ти), немовля́тко; (начинающее бегать) бігуне́ць (р. -нця́), бігу́нчик; (самое младшее в семье) мізи́нець (р. -нця), мізи́нчик, мізи́нне дитя́, (шутливо) – ви́с[ш]крібок; (сводное) зведеню́к (ж. р. зведеню́чка), зведеня́ (р. -ня́ти, мн. зведеня́та); (родное) рі́дна дити́на, порі́дня (ж. р.). [Він її́ порі́дня, – то хіба́-ж вона́ його́ одки́неться? (Звиног.)]; (от первого брака) пасербиня́ (р. -ня́ти); (подаренное) подарунча́ (р. -ча́ти); (внебрачное) нешлю́бна дити́на; (незаконнорождённое) байстря́ (р. -ря́ти), байстру́к, (о девочке) байстру́чка, (общ.) байструченя́, (деликатно) баста́рд, па́далишне [Андрі́й з па́далишних], па́далишна (самосі́йна) дити́на; (зачатое до брака) безкорова́йний, безкоровайчу́к; (родившееся после смерти отца) посме́ртна дити́на; (балованное) пе́стя (р. -ті); (резвое) ко́кот, ко́котень (р. -тня); (крикливое, пискливое) пи́скавка, вере́скля (р. -лі); (неуклюжее, толстое) опе́цьок (р. -цька), окле́цьок; (запачканное, неопрятное) ма́зя, замурзеня́ (р. -я́ти); (уродливое, больное английской болезнью) відмі́нок, відмінча́ (р. -ча́ти), відмі́на; (умершее без крещения) потерча́ (р. -ча́ти), потерчу́к.
• Корчить из себя дитя́ – дити́нитися, сов. здити́нитися. [Не дити́нься та прийма́й гро́ші на теля́. А Семе́н здити́нився, на́че він ніко́ли не чув і не ба́чив].
• Родить дитя́ – знайти́ дити́ну, приве́сти дити́ну, породи́ти.
• Родить дитя́ вне брака – наряди́ти дити́ну, (грубее) приве́сти байструка́.
Изребя́читься – здити́ніти, здити́нитися; ви́старіти.
Младе́нчество – дити́нство, немовля́чий вік (-ку), дитя́чі літа́.
• В -стве – в дити́нстві, за дити́нства, за дитя́чих літ, за немовля́чого ві́ку.
• С -ства – з дити́нства, зма́лку, зма́лечку, зма́льства, змале́нства, з пу́п’янку, з пу́п’яночку. [Звик говори́ти (украї́нською мо́вою) з дити́нства (Крим.). З пу́п’яночку сирота́ поневіря́вся в на́ймах (Крим.)].
• Впадать, впасть в -ство – вкида́тися, вки́нутися, впада́ти, впа́сти в немовля́чий вік, в дити́нство, дити́ніти, здити́ніти.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Выживший – що вижив, ви́жилий, (ещё) зацілілий;
• выживший из ума – здитинілий. Обговорення статті
Наскальный – наскельний.
[Стежина долі — наче дим… Мій вітер свище. Наскельні написи здають. Сивіють болі. Та підіймаються, як ртуть, Нащадки волі (Ігор Павлюк). Ранок письменника тут починається із вслухання, вухом до землі, в копитний грім іздалека, в стенокардію прим’ятих навалою степів, у легеневі хрипи затемненої височини, в обважнілий трем паралітних лавин, що за хвилину мають зійти, а вже потім, коли розвидніло: зі сповіді розбещеного владою президента, з усних розпоряджень забіганому і забідканому прем’єрові, з подетальних настанов голові таємної служби, до того змучених, безпорадних, здитинілих в оточенні милих онуків, до того наївних, що мусиш без зайвого галасу, виборів, програм, присяг брати на себе відповідальність; за долю розкрадіїни! дбати!! забороняти небезпеку, легалізувати потяги мас, підозрювати головного банкірила і кожному громадянинові власноруч послиненим пальцем відраховувати надбавку до сатисфакцій, одним словом: дбати! з’являтись інкогніто на бандитські сходки, совістити, переконувати і навіслючувати на головорізів мішки наскельного живопису, наркотиків, зброї, встигати з лекціями в інститут підвищення лісу, збирати довірених редакторів і за пляшкою мінералки ділитись підозрами про безпробудну дрімливість ворога; будити думку! (Є.Пашковський)]. Обговорення статті
Одуванчик. – кульбаба, купава, пустодуй, солдатики, літючки, летючки, бабакуля, падиволос, плішивець, дикий молочай (молочій), молочник, баранки, бабка, бабки, вовчий зуб, подойнички, чичик, чічак, чічик, малайниця, мелайниця, маївка, пухлянки, пушки:
• Божий одуванчик – Божа кульбабка; кульбабця, кульбабка.
[О пізня кульбабо! Голівка посивіла Хитається дрімотно у півсні — Краси останній слід (В.Стус). Наш народ незрілий, він як дитина… Діти не думають про завтрашній день, вони не прораховують своїх кроків навіть на дещицю наперед. Чи вони діти, чи здитинілі старі? Ті Божі кульбабки також не від світу цього (Г.Паламарчук). Бабуся моя, Лізавета, поїла бідаку чаєм, про неї нічого й говорити — кульбабка, та й годі (О.Ульяненко). — Що ти мелеш, чоловіче? — із Серафима миттєво облетіла вся зовнішня незворушність, як білі парашутики з перевтіленої кульбаби (В.Кожелянко)]. Обговорення статті
Память –
1) (способность помнить) па́м’ять, (реже) тя́мка;
2) (воспоминанье) па́м’ять, па́м’ятка, пам’ята́ння, зга́дка, спо́мин, спо́минок, спо́гад:
• без памяти (сознания) – непритомно, не пам’ятаючи; не тямлячи, без по́мку;
• без памяти любить кого, без памяти влюблённый в кого, влюбиться без памяти в кого – шалено (до нестями) кохати (любити) кого, шалено (до нестями) закохатися в кого; шалено (до нестями) закоханий в кого;
• блаженной (незабвенной, светлой) памяти (устар.) – блаженної (святої, незабутньої, світлої) пам’яті;
• больной лежал без памяти – хворий лежав непритомний (без пам’яті);
• быть без памяти от кого, от чего – бути в захваті (в захопленні, без пам’яті) від кого, від чого; бути захопленим ким, чим;
• вечная память кому – вічна (довічна) пам’ять кому;
• в здравом уме и твёрдой памяти – при розумі й у добрій пам’яті (бувши); в добрій пам’яті і при розумі бу́вши; в ці́лому і по́вному ро́зумі бу́вши;
• в память кого, чего – на пам’ять (на спогад, на спомин, на згадку, на незабудь) про кого, про що;
• вреза́ться, вре́заться в память кому – у тямку даватися (удаватися), датися (удатися) кому; у тямки́ (тя́мку) убиватися, убитися кому, у голову (у мозок) уїдатися, уїстися кому; у пам’ять (у пам’ятку) упадати, упасти кому; укарбуватися (урізатися) в пам’ять; в по́мку дава́тися (да́тися);
• выбрасывать, выбросить из головы, из сердца, из памяти кого, что – викидати, викинути з голови (спускати, спустити з думки) кого, що; викидати, викинути з серця кого, що; викидати, викинути з пам’яті (з тямки) кого, що;
• выживать из ума, из памяти (разг.) – втратити (утратити) здоровий розум (глузд), пам’ять від старості; вистаріти розум (ум), пам’ять; відстаріти ум (розум), пам’ять; на дитячий розум перейти (зійти); розумом здитиніти;
• выпадать, выпасть (улетучиваться, улетучиться) из памяти – випадати, випасти (зникати, зникнути) з пам’яті;
• выучить, знать на память – (те саме, що) выучить, знать наизусть – знати напам’ять (з голови);
• дай Бог память (памяти) – дай, Боже, на пам’ять;
• дать кому о себе память –пригада́тися кому;
• держать в памяти что – мати на пам’яті (у тямці) що; тримати (держати) в голові що, пам’ятати (тямити) що;
• для памяти – на пам’ятку; на па́м’ятку, на не́забудь;
• дурная, слабая память – леда́ча па́м’ять;
• дырявая память – дірява пам’ять; непам’ятуща голова; (образн. разг.) голова як решето; голова як дірявий (розбитий) горнець;
• если не изменяет мне память, то это случилось… – коли́ (як) не зра́джує мене́ па́м’ять, то це ста́лося…;
• за мою память, на моей памяти – за моє́ї па́м’яті;
• запечатлевать, запечатлеть в памяти – відбива́ти, відби́ти (закарбува́ти) в па́м’яті, в па́м’ятку;
• запечатлеться в памяти – відбитися в пам’яті; запасти (упасти) в пам’ять (в пам’ятку); бу́ти в тямку́;
• записать для памяти что – записати на пам’ять (на пам’ятку) що; записати на незабудь що; записати, щоб не забути що;
• зараниваться, зарониться в память – запада́ти, запа́сти в па́м’ятку;
 зрительная память – зорова пам’ять;
• изглаживаться (изгладиться), выпадать (выпасти), исчезать (исчезнуть), вылетать (вылететь) из памяти – вихо́дити (ви́йти) з па́м’яти, випада́ти (ви́пасти) з па́м’яти, зника́ти (зни́кнути) з па́м’яти, викида́тися (ви́кинутися) з па́м’яти, виліта́ти, ви́летіти з па́м’яти, кому́, голови́ не держа́тися;
• изощрять, изощрить память – виправля́ти (гостри́ти), ви́правити па́м’ять;
• короткая (куриная) память у кого – коротка (куца, ледача, куряча) пам’ять у кого; коротку (куцу, ледачу, курячу) пам’ять має хто;
• лишаться, лишиться памяти – тра́тити, утра́тити па́м’ять, позбува́тися, позбу́тися па́м’яті;
• на памяти чьей – за чиєї пам’яті;
• на свежей памяти у кого – на свіжій пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті чиїй;
• на свежую память – на свіжу пам’ять;
• не в память кому что (устар.) – не в пам’ятку; (розм. лок.) не в помку кому що;
• не выходит из памяти, из головы, из ума – не йде (не сходить, не виходить) з думки (з пам’яті, думок, з голови, з тями) кому, в кого; стоїть на думці (гадці) кому;
оперативная память – оперативна пам’ять;
• на памяти вертится – на ду́мці кру́титься;
• на память (дать, подарить, получить…) – на па́м’ять, на па́м’ятку, на спо́мин (споминок), на спо́минку, на спо́гад, на зга́дку, на зга́дування, на пам’ята́ння, на не́забудь про ко́го, про що дати (подарувати, отримати…);
• не задержалось в памяти – не втрималося в голові (голови); не впало в пам’ятку;
• оставить по себе добрую память – залишити (лишити) про себе (по собі) добру згадку (пам’ять, добрий спогад, спомин);
• оставаться, остаться в памяти – пам’ята́тися, запам’ята́тися; в пам’ять упасти кому;
• отшибло память кому – памороки забило кому; викинуло (вибило) з пам’яті кого;
• память изменила кому – па́м’ять зра́дила кого́;
• память к чему – пам’ять на що, до чого;
• память к числам – па́м’ять на чи́сла, до чи́сел;
• память ослабевает – пам’ять слабне;
• память притупилась – пам’ять притерлася;
• перебирать, перебрать в памяти (в мыслях, в голове) – перебирати, перебрати (перетрушувати, перетрусити) в пам’яті (в думці, в думках, в голові);
• печальной (недоброй) памяти – сумної (недоброї) пам’яті;
• по памяти (читать, рисовать…) – з пам’яті (з голови);
• плохая, короткая память – ледача пам’ять;
• по памяти, с памяти (говорить) – по пам’яті; з голови;
• по свежей памяти – за свіжої пам’яті; поки не забув (-ла, -ло, -ли);
• по старой памяти – старим (давнім) звичаєм (за старим (давнім) звичаєм); за давньою звичкою; як колись [було]; по-давньому;
• приводить, привести на память кому что – нагадувати, нагадати (пригадувати, пригадати) кому, що;
• приводить, привести в память кого – опам’ята́ти кого́;
• притуплять, притупить память – притира́ти, прите́рти па́м’ять;
• приходить, прийти в память, в себя – до пам’яті приходити, прийти́, опам’ята́тися;
• приходить, прийти на память – прихо́дити (прийти́) на зга́дку, ставати (стати) на пам’яті; наверта́тися (наверну́тися) на па́м’ять (на думку); спадати (спасти) на думку; на пам’ять приходити; дава́тися (да́тися) на зга́дку, устава́ти (уста́ти) в ду́мці;
• сказать, прочитать по (с) памяти – по па́м’яті, з голови́ проказа́ти;
• стёрлась память о ком – згла́дилася па́м’ять про ко́го, слід загу́в на ким;
• твёрдая память – добра пам’ять;
• удержать в памяти что – зберегти (заховати, затримати) у пам’яті що; запам’ята́ти, запам’ятува́ти;
• удерживаться в памяти – зберігатися у пам’яті (в голові); триматися (держатися ) голови;
• это совсем вон у меня из памяти – це зо́всім (геть) ви́пало ме́ні з па́м’яти.
[— А вам, Олимпські зубоскалки, Моргухи, дзиги, фіглярки, Березової дам припарки, Що довго буде вам в тямки (І.Котляревський). До́бре Московщи́на в тя́мку їй дала́ся (Т.Шевченко). Громадою при долині Його поховали І долину і криницю На пам’ять назвали Москалевою (Т.Шевченко). Вона́ ніко́ли в ме́не з па́м’яти не вихо́дила і до ві́ку не ви́йде (О.Кониський). Гай-гай! стареча пам’ять! Виразно ж тут стоїть, що жаден майстер на судьбищах не має промовляти (Л.Українка). В якійсь далекій стороні… В Німеччині… В Туреччині… Та ні! Таку ледачу пам’ять маю, Що й не згадаю (Л.Глібов). Пам’ята́ння про те́бе час у ме́не не відні́ме (П.Куліш). Колись давно, ще не за нашої пам’яті, приїхав на Волинську Україну десь з-під Варшави один польський пан-дідич в свій куплений на Волині маєток (І.Нечуй-Левицький). Пригорнув Іван до серця Олесю востаннє та й побіг. Тоді Олеся, як до пам’яті прийшла, схопилась — уже нема, далеко; тільки пил слідом клубочиться (М.Вовчок). Як же заспівали «вічную пам’ять», так і сам почувся, що йому якось-то стало легше на душі (Г.Квітка-Основ’яненко). Старий батюшка наприкінці парастасу підняв голос і голосніше покликнув «вічную пам’ять» небіжчикові (І.Нечуй-Левицький). — Ти ще собі тото май у тямці, що ти найліпша газдиня в селі (Л.Мартович). Під фрескою мозаїка, що зображає цілу плетеницю містерій в пам’ять Адоніса (Л.Українка). Юзя лежала в своїй кімнатці і без пам’яті ридала (Л.Українка). Прилучаю до сього й «Декілька пісень про Гайявату», що поміщено у збірникові на пам’ять Котляревському (П.Мирний). Пітьма заступила очі, пам’ять покинула мене… (І.Франко). Я вам на не́забудь спишу́ думки́ сумні́ (Л.Українка). Раїса почувала себе добре, немов викинула з пам’яті все неприємне (М.Коцюбинський). Його я по пам’яті пізніше написав українською мовою під назвою «Антін Вова» (С.Васильченко). Не можу забути одного образу, який врізавсь мені у пам’ять (М.Коцюбинський). Ще така в мене собача натура, що як п’яний, то зараз добрішаю: хочеться що-небудь доброго зробити… і покійний тато, царство їм небесне, приходять на пам’ять… (М.Коцюбинський). Я не хотів, щоб пам’ять про мене була скаламучена для тебе почуттям якоїсь вини за собою (Л.Українка). Підіймалася золота сонячна пляма все вище й вище, ронячи багатства в дорозі, і де пройшла,— лишила звуки і пам’ять по собі (Г.Хоткевич). Чимсь вона́ йому́ в тямки́ вби́лася. Їх давно́ на сві́ті нема́, і слід за ни́ми загу́в. Він до́бре запам’ятува́в ко́жне сло́во. Плив без по́мку. Запишу́ собі́ на па́м’ятку. Прийшла́ йому́ на зга́дку да́вня розмо́ва (АС). Як у друзів не заробиш згадки — може, не забудуть вороги (Є.Плужник). Той спогад: вечір, вітер і печаль пронизливого тіла молодого, що в двері уступилося, халат пожбурило на спинку крісла — й тонко пішло, пішло, пішло по смертній лінзі, аж понад стелю жальний зойк завис (В.Стус). Сьогодні сніг іти вже поривавсь. Сьогодні осінь похлинулась димом. Хай буде гірко. Спогадом про Вас. Хай буде світло, спогадом предивним (Л.Костенко). А це така любовна гра: кружіння, дзеркало і промінь! — ти все одно підеш за грань, у чистий спомин, чистий спомин (Ю.Андрухович). Пам’ять мовчала, як справжній радянський партизан (П.Чорний, В.Шило). Не треба затримувати в обіймах офіроване вже минулому для того існує пам’ять почуттів скарбниця вибраних спогадів пам’ять дотиків пам’ять вуст голонерва пам’ять любові (Ю.Джугастрянська). — З того воно й запало мені в помку (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Хай краще ваша милость перепише листа в цій-таки книжечці кілька разів та й дасть мені так, я зроду не згублю, а щоб я його з голови читав, то шкода й гадати. Пам’ять у мене як дощечка, де був сук, там дірочка — часом забуваю, як мене дражнять, не то що. А листа ви мені таки прочитайте, залюбки послухаю, бо то, мабуть, чудо, а не лист (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І так наш гідальго у те читання вкинувся, що знай читав, як день, так ніч, од рання до смеркання, а од смеркання знов до рання, і з того недосипу та з того перечиту мозок його до решти висох — ізсунувся бідаха з глузду. Його уява переповнилась різними химерами, вичитаними з тих книжок: чарами та чварами, битвами та боями, викликами та ранами, зітханнями та коханнями, розлуками та муками і всякими такими штуками. Всі ті несосвітенні вигадки так убились йому в тямку, що він мав їх за щирісіньку правду (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Уставши, кинувся Санчо зразу ж до бурдюга і непомалу засмутився, як побачив, що той проти вчорашнього значно схуд, а по такій дорозі хтозна, чи швидко поповніє. Дон Кіхот не хотів снідати — був, певно, ситий своїми розкішними споминками (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Усі нарікають на свою пам’ять, але ніхто не скаржиться на свій розум (Ф. де Лярошфуко). Як тренувати пам’ять, щоб уміти забувати? (С.Є.Лєц). Чиста совість — ознака поганої пам’яті (М.Жванецький). Пам’ять подібна до мускулів ніг. Якщо перестанеш її тренувати, стане млявою, а ти перетворишся на ідіота (У.Еко). 1. Масні плями від осетрини або чорного кав’яру найкраще не виводити. Залиште їх на пам’ять. 2.  — У моєї дружини жахлива пам’ять. — Все забуває? — Все пам’ятає!]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВПАДА́ТЬ, впадать в апа́тию ще опуска́ти ру́ки;
впадать в искуше́ние спокуша́тися;
впадать в исте́рику гістерикува́ти;
впадать во что ще піддава́тися чому [впадать в па́нику піддаватися па́ніці];
впадать в кра́йность ударя́тися у кра́йність, вдава́тися у кра́йність, пуска́тися на кра́йність;
впадать в неи́стовство /впадать в раж/ впада́ти в шал;
впадать в неми́лость втрача́ти прихи́льність;
впадать в отча́яние образ. впада́ти в розпу́ку, бра́тися за го́лову, лама́ти ру́ки, зала́мувати ру́ки, піддава́тися розпу́ці, рва́ти на собі́ воло́сся;
впадать в состоя́ние чего захо́дити у стан /порина́ти у стан/ чого [впадать в состояние шо́ка заходити у стан шо́ку];
впадать в тон (гурту) підтри́мувати непи́сані зако́ни /визнава́ти непи́сані зако́ни/ чого;
впадать в уны́ние ще вдава́тися в сум, піддава́тися журбі́, піддава́тися ту́зі, пону́рювати го́лову, смутні́ти, ві́шати но́са, хню́пити но́са, опуска́ти но́са;
впадать в чувстви́тельность вдаря́тися в сантимента́льність;
не впадать в заблужде́ние диви́тися пра́вді в о́чі;
впада́ет в апа́тию кто опуска́ються ру́ки в кого;
впадает в отча́яние кто ро́зпач бере́ /розпу́ка бере́/ кого;
впада́ет в па́нику кто переля́к огорта́є кого;
впада́ет в уны́ние /впада́ет в депре́ссию/ кто сму́ток огорта́є кого;
впада́ет в экста́з кто нахо́дить екста́за /екста́з/ на кого;
впадающий 1. що впада́є, гото́вий вда́тися у що, 2. що влива́ється, ста́вши влива́тися, ули́ваний;
впадающий во что що піддає́ться чому, охо́плюваний чим;
впадающий в бе́дность підто́чуваний зли́днями;
впадающий в де́тство на поро́зі здитині́ння, ма́ло не здитині́лий;
впадающий в заблужде́ние /впадающий в оши́бку/ незда́тний уни́кнути по́милки, зби́ваний з пантели́ку, зби́ваний на манівці́;
впадающий в забытьё ого́ртаний сном забуття́;
впадающий в исте́рику що гістерику́є, прикм. розгістерико́ваний;
впадающий в в кра́йность гото́вий на кра́йність;
впадающий в неи́стовство охо́плюваний ша́лом;
впадающий в неми́лость = впавший в немилость;
впадающий в нищету́ на поро́зі зубо́ження;
впадающий в отча́яние охо́плюваний ро́зпачем, у ро́зпачі, прикм. розпа́чливий;
впадающий в противоре́чие незда́тний уни́кнути супере́чности;
впадающий в па́нику охо́плюваний па́нікою, паніке́р;
впадающий в уны́ние охо́плюваний ту́гою, щора́з пону́рливіший;
впадающий в чувстви́тельность зви́клий вдаря́тися в сантимента́льність;
ВПАСТЬ, впасть в амби́цию запри́ндитися, показа́ти свій го́нор;
впасть в апа́тию опусти́ти ру́ки;
впасть в бе́дность поши́тися у зли́дні;
впасть в де́тство ще зійти́ на дитя́чий ро́зум;
впасть в заблужде́ние фраз. зби́тися з пантели́ку, зби́тися на манівці́;
впасть в неми́лость відпа́сти ла́ски, збу́тися ла́ски;
впасть в ни́щенство зійти́ на же́бри;
впал в заблужде́ние кто полу́да о́чі засла́ла кому;
впа́вший запа́лий, (про очі) позапада́лий, ямкува́тий, запа́ди́стий, ОКРЕМА УВАГА;
впавший в амби́цию ображений;
впавший в апа́тию збайдужі́лий;
впавший в бе́дность зубо́жілий, скапцані́лий;
впавший в де́тство здитині́лий;
впавший в исте́рику розгістерико́ваний;
впавший в неми́лость заско́чений нела́скою;
впавший в отча́яние оказ. зрозпа́чений, галиц. розпачі́лий;
впавший в уны́ние зажу́рений, засумо́ваний.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Ребячество –
1) дити́нство, -ва;
2) (шалости) блазе́нство, -ва; впасть в ребячество – здити́нитися, -нюся, -нишся.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Детство – дитинство; дитячі літа; вік дитячий, дитинячий. С детства – з дитинства; змалку; змалечку. Впадать в детство – здитинюватися. С раннего детства – з малого мальства; з пуп’янку.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Впадать
• Впадать (впасть) в бедность – Див. бедность.
• Впадать, впасть в детство (о старом) – упадати (падати), упасти в дитинство; дитинитися, здитинитися (дитиніти, здитиніти); на дитячий розум зійти (перейти); розум вистарити.
• Впадать, впасть в заблуждение – помилятися, помилитися. [Дивись, щоб не помиливсь, а після не журивсь. Номис.]
• Впадать, впасть в забытьё – упадати, упасти в забуття; забуватися, забутися. [Він упирався, віднікувався, але через якийсь час впав у тяжке забуття… Стельмах.]
• Впадать, впасть в крайность – перебирати, перебрати (іноді переступати, переступити) міру; переходити, перейти [через] міру (через край); упадати, упасти в крайність (в крайнощі); доходити, дійти до крайнощів. [Слухай, твоя няня всяку міру переступає своїми примхами та привередами. Старицький.]
• Впадать, впасть в летаргию – за(в)мирати, за(в)мерти (обмирати, обмерти); западати, запасти в летаргію. [Привели до неї одну нашу-таки бабу, стару-престарезну, що недавно обмирала і на тім світі була. ЗОЮР.]
• Впадать, впасть в отчаяние – упадати, упасти у відчай (в розпач, у розпуку); удаватися, удатися у відчай (у розпуку, у розпач); (зрідка, тільки недокон.) розпачувати. [Не раз впадав у зневіру, у відчай… Гончар. Ти кажеш, гріх клясти й розпачувати. Українка.]
• Впадать, впасть в противоречие – допускатися, допуститися (припускатися, припуститися) суперечності.
• Впадать, впасть в ребячество – упадати, упасти в хлоп’ячі пустощі (дурощі); пустувати; дуріти; витворяти (витинати); штукарити; фіглі строїти. [Не дурій: тобі не шістнадцятий. Барвінок. Таке було іноді витворює. Сл. Гр.]
• Впадать, впасть в тоску – удаватися, удатися (укидатися, укинутися) у тугу; тужити, затужити; світом нудити. [Не вдавайся в тугу, — каже Назар. Вовчок. Гнат нудив світом. Коцюбинський.]
• Впадать, впасть в уныние – удаватися, удатися (укидатися, укинутися) в смуток (в жур(б)у); сумувати, засумувати; засмучуватися; засмутитися; журитися; зажуритися. [Ти чого, сестрице, плачеш. Ти чого вдалася в смуток? Тимченко, перекл. «Калевали». Журилась мати, плакала дуже жінка, а нічого робити: провели свого Трохима аж у губернію. Квітка-Основ’яненко.]
• Впасть в бессознательное состояние (лишиться сознания) – знепритомніти; запасти у непритомність (у нетяму); утратити пам’ять (свідомість, притомність). [Більше лейтенант Фаберне не чув нічого. Він знепритомнів. Владко. Остап не спав, а лише часом, на кілька хвилин западав у нетяму. Коцюбинський. Здавалося, що він ось-ось втратить притомність. Дольд-Михайлик.]
• Впасть в немилость – підпасти під неласку; потрапити (попасти, упасти) у неласку (в немилість); відпасти ласки; зазнати неласки. [Що ж, як ти батькової ласки одпадеш, а той, може, одцурається. Вовчок.]
• Глаза у него впали – очі в нього (йому) запали, позападали. [І очі позападали, і бліда, моч памороззю припала!.. Старицький.]
Выживать
• Выжить из ума, из памяти (разг.) – втратити (утратити) здоровий розум (глузд), пам’ять від старості; вистаріти розум (ум), пам’ять; відстаріти ум (розум), пам’ять; на дитячий розум перейти (зійти); розумом здитиніти. [Сякий-такий лисий дідуга! Ум відстарів! Квітка-Основ’яненко. На дитячий розум перейшов. Пр.]
Детство
• Впадать, впасть в детство – дитиніти; здитиніти (здитинюватися, здитинитися); на дитячий розум зійти (перейти); змалитися до дитини, (іноді) вистаріти розум.
• Ещё в детстве – ще дитиною бувши; ще з дитинства (змалку, змалечку, з мальства).
• С детства – з дитинства; змалку (змалечку, з мальства).
• С раннего детства – з малого малечку (мальства); (образн.) з пуп’янку.
Младенчество
• В младенчестве – у дитинстві (за дитинства); за дитячих літ; у немовлячому віці (за немовлячого віку).
• Впадать, впасть в младенчество – здитинюватися, здитинитися; дитиніти, здитиніти; на дитячий розум сходити, зійти (переходити, перейти); (іноді тільки докон.) вистаріти розум.
• С младенчества – з дитинства; змалку (змалечку); (образн.) з пуп’яночка (з зеленочка).
Ребячество
• Впадать, впасть в ребячество – дитиніти, здитиніти (дитинитися, здитинитися); (розм.) малитися, змалитися.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Здити́нитися, -нюся, здити́ніти, -нію – впасть в детство.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Здити́нитися, -нюся, -нишся, гл. = Здитиніти.
Здити́ніти, -нію, -єш, гл. Впасть въ дѣтство. Екатериносл. г.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Здити́ніти, -нію, -єш, гл. *Здитиніла баба. Кон. І. 123.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Дѣ́тство = дити́нство, ма́льство, мале́нство. — Впа́сть въ дѣ́тство = здити́нити ся. Чайч. — Съ дѣ́тства = з ма́лку, з ма́лечку, зма́льства, з мало́го ма́лечку, з дити́нства. — Не було з малку, не буде й до останку. н. пр. — Нужда з малечку від дитинства. Фр
Ребя́чество = дити́нство; блазе́нство (С. Ш.). — Впасть въ ребя́чество = здити́нити ся.
Ста́рить, соста́рить, ся = ста́рити, старі́ти, поста́рити, ся, приста́рити ся, підтопта́ти ся, надто — здити́нити ся. — Постарили, брате, та чужиї хати. н. п. — Соста́рить ся въ дѣ́вкахъ = на пнї поси́віти.