Знайдено 11 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
Гипотеза – гіпотеза, домисл, здогад, припущення. |
Говорить о ком, о чём –
1) казати [Що кажеш? Чи казали йому про це?], говорити, мовити, мовляти про кого, про що, за кого, за що, а теснее: (сообщать) промовляти, хвалитися кому (до кого). • -ить в защиту кого – говорити в обороні кого, промовляти за ким, за чим. [Все промовляє за його невинністю]; (в приподнятом стиле) глаголати, правити. [Про божественне діло глаголати, про високі науки правити]; 2) (беседовать) балакати, розмовляти, гомоніти з ким про що, за що. • -ить на каком-л. языке – говорити, балакати, гомоніти якоюсь мовою. [Говорити українською мовою (по-українському, -ськи). Він по-німецьки не балакає]. • -ить на многих языках – говорити багатьма мовами. • -ить (болтать) на чужом языке – цвенькати, чесати, вирубати [По-московському так і чешуть. Ляхом вирубати (Кул.)], на непонятн. яз. – джеркотіти, ґерґотати; 3) (поговаривать) славити [Славили, що в нього тітка відьма (М. Вовч.)], подейкувати, гудкати (срв. Болтать). • Говорят – кажуть (люди), подейкують; 4) (произносить речь) промовляти. [Ісус, промовляючи, каже]. • Начинать (начать) говорить – знімати (зняти) мову, річ, голос. • Начинать -ить (о ребёнке) – починати балакати, нарікати. • Продолжать говорить – казати далі, провадити далі. • Нечего (не стоит) и говорить – шкода й казати (говорити). • Говорят (же) вам, что – казано-ж-бо вам, що… • -ить, не стесняясь – говорити (казати) без обрізків, непримушено. • -ить наобум – говорити навмання. • -ить в тон кому – говорити під лад кому. • -ить чьему-л. сердцу – промовляти до серця кому. • -ить быстро, как трещётка, скороговоркою – дріботіти, дроботіти, чесати, торохтіти. • -ить сквозь зубы – цідити. • -ить басом – баса говорити. • -ить вздор, см. Вздор. • -ить без сознания, не давая отчёта себе в знач. слов – блудити словами. • -ить пространно – розводитися. • Красно говоришь – золоті в тебе уста. • -ить про себя, в душе – казати на думці, до себе. • -ить изустно – казати з уст. • -ить так и этак (противоречиво) – двоїти, гнути сюди й туди. • -ить обиняками – говорити на здогад. • Говоря без обиняков – без сорома казка, без околичностей кажучи. • Откровенно говоря – щиро кажучи, направду кажучи. • Говоря словами чего-л. (пословицы) – мовляв (кажучи) чим (приказкою). • Говоря словами такого то – мовляв (кажучи) словами когось, мовляв он-той. [Мовляв проф. Владимиров. Мовляв словами однієї з «недостойних» (Єфр.)]. • Не говоря о чём-л. – поминувши щось. • Коротко говоря – найшвидче сказати, коротко кажучи. • Не с тобой говорят – не до тебе мова (річ). • Ни слова не говорит – ні пари з уст, ані слівцем не п(р)охопиться. • Не говоря дурного слова – не казавши лихого слова. • Едва может -ить (голоса не хватает) – ледві голос подає, голосу не відтягне. • Лишиться способности -ить – стратити мову. • -ить будто заученное – вичитувати. • Говорит как по писанному – каже, як з листу бере. • Говорящий (прилаг.) – говорящий, говорющий. [Говорюща машина]. • Неумеющий -ить (о ребёнке) – немовлящий. Срв. Болтать, Бормотать, Лепетать, Мямлить и т. п. |
Давать, дать – давати, дати, (о многих, сов.) подавати [Подавав (= дал) серпи їм золотії (Чуб.)]; завдавати, завдати; подавати, подати; наділяти, наділити кому що; видавати, видати; надавати, надати; уділяти, уділити. [Чи даси мені коня в місто поїхати? Дамо (повел. даймо) їм добру одсіч. Не дасть погибати (Шевч.). Яких уже ліків мені не завдавали! (М. Вовч.). Він мені подав за себе викуп (Куліш). А в тексті було подано життєпис його (Крим.). Наших друзів наділяє нам випадок, а не наш вибір (Крим.). Зроби мені коробочку солом’яну, дак я тобі наділю в’юнів і карасів (Г. Барв.). Невмолотне жито – зовсім мало з копи видає. Моя матінко, нащо ти мене нещасницю вродила, гірку долю вділила?]. • Дай(ка), дайте(ка) – дай лиш (лишень), дайте лиш (лишень), дай-но; (сёмка) ке лиш (лишень), кете-лиш (лишень). [Коли не вмієш пирога з’їсти, ке його сюди (Ном.). Кете лиш кресало (Шевч.). А ке я заграю]. • Давай, давайте! (= ну-ка!) – ну, нум(о), давай, давайте, (вульг.) ке, кете! [Нум гуртом співать! (Гліб.). Нумо до праці мерщій! (Грінч.). Давай він його прохати. Ке стану і я вірші писать (Квітка)]. • Давай бог ноги – хода, ходу, в ноги, шуги. [Вона за ним, він мерщій хода, біжить. А по добридню та й шуги – бувайте здорові, шукайте вітра (М. Вовч.)]. • Дай бог, чтобы (чаще с оттенком недоброжелательства) – бодай (с прош. врем.), (зап.) богдай; бодай-би. [Бодай ти пропав!]. • Не дай, бог – крий, боже; не доведи, Господи! • Что бог даст – дійся воля божа. • Дать какую-либо малость – перекинути щось. [Я тобі за те щось перекину: сальця чи борошенця]. • Дать многим (оделить) – обдати, пообдавати кого. [Усіх пообдавали хлібом]. • Дать много – надавати. [Сестра йому надає книжок додому (Квітка)]. • Давать в обрез – видавцем давати. [У нас не дуже роз’їсися, бо й хліб видавцем дають]. • Дать в достаточном количестве – надати. [Грошики здобува, та як їх і сюди, і туди треба, так нікуди і не надасть (Квітка)]. • Дать ещё будучи живым – ще за живота дати, теплою рукою дати. • Ровно ничего не дал – нічогісінько не дав, і на нігтик не дав (не покинув). • Дать в замену – підставити. [Товар у кого захоріє – уже він свій підставить (Г. Барв.)]. • Давать показание – складати свідоцтво, свідчити, зізнавати. • Д. отчёт – подавати звідомлення про що, здавати справу з чого. • Давать очную ставку – зводити на очі кого з ким. • Дать тягу, стрекача, стречка – дременути, чкурнути, п’ятами накивати, драпнути, драпонути, дмухнути, дати драла, дмухнути драла. • Дать знать – дати (подати) звістку кому, оповістити кого. • Дать знать о себе – об’явитися. • Дать себя знать, помнить, почувствовать – датися знати кому, датися в знаки, в тямки, в помку, увіритися, упектися, дошкулити, допекти кому. • Давать понять – дати на розум (на здогад) кому. • Дать другой оборот делу – повернути справу (на инакше). • Ни дать, ни взять такой – достоту такий, існісінько такий. • Быть данным – датися. [Якби то далися орлинії крила, за синім-би морем милого знайшла (Шевч.)]. • То, что дано – данка. [Обіцянка, а не данка – дурному радість (Ном.)]. • Дающий – давач. |
Догадка – догадка, здогад, здогадка, домисел (р. -слу). • Высказывать догадку – догадуватися, висловлювати здогад. |
Домысл – домис(е)л (р. -слу), мізкування; здогад (р. -ду). |
Кон’ектура – кон’єктура, припущення, здогад (-ду). |
Мысль – думка, гадка, мисль и (реже) мисля (-лі), дума, дум (-му), погадка, (фамил.) погаданка, (помысл) помисл, умисел (-слу), ум.-ласк. думонька, гадонька, мислонька, думочка. [А думка край світа на хмарі гуля (Шевч.). Напрямки філософської думки (Основа 1915). Що хатка, то й инша гадка (Номис). Між ученими людьми пронеслася тоді гадка (Куліш). Мислі до суду не позивають (Номис). Серця не давлять понурії думи (Грінч.). В моїх чуттях, у помислах і мові (Франко). Стали умисли козацьку голову розбивати (Ант.-Драг.). І думу в мене, думу, як на морі шуму (М. Вовч.). Виорала дівчинонька мислоньками поле (Чуб. V). Усе їй той козаченько з мислоньків не сходить (Л. Укр.). Голос як сурмонька, але-ж чортова думонька (Номис). Думки-гадоньки не мають (Шевч.)]. • -ль благодарная, высокая, низкая, благородная – вдячна, висока, низька (ниця), шляхетна думка (дума). [Творець високих дум (Самійл.) Гніздо думок високих (Франко)]. • -ль светлая, остроумная блестящая – світла (ясна), бистра (дотепна), блискуча думка. • -ль грустная, печальная, тяжёлая – смутна, сумна, важка думка. • -ль предвзятая, задняя, преступная – упередня, потаєнна, злочинна думка. • Делать что с предвзятою -лью – робити що з упередньою думкою (з упередженням). • Говорить с задней -лью – говорити (казати) з потаєнною думкою (знарошна), (намекать, перен.) говорити (казати) на здогад буряків, щоб дали капусти. • Иметь заднюю -ль на кого – закидати на кого, мати на кого потаєнну думку. • -ль мрачная, чёрная – понура, чорна дум(к)а. • -ль пылкая (горячая) – палка думка (гадка). [В-останнє згадати палкії гадки (Л. Укр.)]. • -ль сокровенная, заветная – таємна, заповітна дум(к)а. • Руководящая, главная -ль сочинения – провідна, головна думка (ідея) твору. • Без -лей – без думок, бездумно. [Бездумно дивлячись (Л. Укр., Крим.)]. • В -лях – на думці, у думці; срв. Мысленно. [Мовив собі на думці (Кониськ.). Виправдував він себе в думці (Васильч.)]. • Иметь в -лях – мати на думці, покладати в думках, в голові класти, в голову собі класти. [Не мав на думці (Коцюб.). І в голову собі не клала (Сторож.)]. • И в -лях не было, и в -лях не имел – і думки (гадки) не було, і на думці не було, і думки не мав, і думкою не вів, і в голові (в головах) не покладав про що, за що. [За вдачу її він тоді й не думав і гадки не мав (Н.-Лев.). Він і в голові собі не покладав (Н.-Лев.). Ти собі і в головах не покладай! (Квітка). Полягали спати, навіть думкою не ведучи про ніж (Франко)]. • Мне это не по -ли (не по нраву) – це мені не до мислі (не до мислоньки, не до вподоби). [Як-же її любити, коли не до мислі? (Метл.). І не до любови, і не до розмови, і не до мислоньки моєї (Чуб. V)]. • По -ли автора – на думку (на гадку) авторову, як гадає автор. • При одной -ли об этом – на саму думку (згадку) про це. Материне серце обіллялося жалем на саму думку, що дитина мерзла-б (Коцюб.)]. • С такими -лями – у таких думках, з такими думками. • Вертится -ль – роїться (крутиться) думка (гадка). • Взвешивать в -лях – розважати в думках (в мислях). • Высказывать -ль (мнение) – висловлювати думку (гадку). • Не допускать и -ли – і в думці не мати, і в голові не покладати, і в головах не покладати, і думки не припускати. • Навести на -ль кого – на думку навернути кого. • Наводить на -ль (намекать) – давати на розум, казати на здогад. • Обратить все свои -ли на что – звернути (обернути) усі свої думки на що. • Одна -ль опережает (обгоняет) другую – дум(к)а дум(к)у поганяє (пошибає, пошиває), (поэт.) за думою дума роєм вилітає (Шевч.). • Обуревают меня -ли – беруть мене гадки (думки), облягають гадки (думки) голову, обсідають мене думи (думки), (поэт.) мислоньки заносять (Метл.). • Осенила -ль – зринула (в голові) (осияла) думка, (фамил.) стрельнула, (шибнула) думка. [Якась надзвичайна думка стрельнула йому до голови (Грінч.)]. • Отрешиться от -ли – зректися думки, покинути думку. • Потерять -ль – спустити з думки. • Избавиться от -ли – позбутися думки. • Притти на -ль – спасти (впасти, прийти) на думку, навернутися на думку. [На думку мені спало (Звин.). Досі мені й на думку ні разу не впало про заміжжя (Кониськ.)]. • Приходить к -ли (к заключению) – приходити до думки (до висновку). • Постичь -ль чью – збагнути думку чию. • Подать, дать -ль – подати думку, на розум послати кому (Квітка). • Вот так дельная -ль! – от так розумна (путяща) думка! • Пугать (разгонять) -ли – полохати думки. [Немов яке страхіття полохає думки (Вороний)]. • Меня пугает -ль, мне страшно при -ли – мене лякає думка, мені страшно (лячно) на саму думку. • Собираться с -лями – збирати (докупи) думки, змірковуватися, (перен.) розуму збирати. [Хочуть говорити, не зміркуються (М. Вовч.)]. • У него явилась -ль – з’явилася в його думка (Грінч.). • От -лей ум за разум заходит – за думками, за гадками аж голова туманіє (Грінч.). • Можно потерять рассудок (сойти с ума) от одной -ли – можна втратити розум (збожеволіти) з однієї гадки (на саму гадку). • Я относительно этого одних с вами -лей – я про це (книжн. що-до цього) таких самих думок, як і (що й) ви, у мене однакові з вами думки про це (що-до цього). • Я сказал это без всякой дурной -ли – я це сказав без усякої лихої думки (без усякого лихого наміру). • Образ -лей – напрям думок, спосіб думання (мислення) (Франко). • Хорошей -лью не грешно воспользоваться – з доброї думки не гріх і скористуватися. • Книга эта богата -лями – ця книжка багата на думки. • Эта -ль запала мне на сердце – ця думка припала мені до мислі (до душі, до серця). • Одна -ль об этой опасности ужасает меня – сама гадка про цю небезпеку жахає мене. • Узнавать образ -лей – вивідувати напрям думок, (перен.) ума вивідувати. • Он хорошо выражает (свои) -ли – він добре висловлює (вимовляє) свої думки, у його хист до вислову думок (висловляти думки). • Пьяного речи – трезвого -ли – що в п’яного на язиці, те в тверезого на умі. • -лям тесно, словам просторно – мало слів, багато змісту; думок багато, аж слів не стає. |
Неправильный –
1) (отступающий от правил, от нормы) неправильний, (несоответств. правильности) неправдивий, несправедливий, непоправний, неслушний, (ненадлежащий) неналежний, (неверный) невірний, (ошибочный) хибний, помилковий; срв. Превратный 2. [Недобре стилізована фраза, може дати привід до зовсім неправдивого розуміння твору (Грінч.). Несправедливий поділ цілого «Слова» (Рудан.)]. • -ный вес – неправдива (несправедлива) вага. • -ный взгляд на вещи – неслушний (неправдивий) погляд на речі, помилковий (хибний) погляд на речі. • -ный глагол, грам. – неправильне дієслово. • -ная дробь, мат. – дріб (р. дробу) неістий (неправильний). • -ное заключение, догадка, замечание – неслушний (невірний, неправдивий) висновок, здогад, неслушна (невірна, неправдива) увага. • -ное исполнение приговора – неправильне виконування (виконання, оконч. виконання) присуду. • -ный подход – неналежний (невірний, неправильний) підхід. • -ное понимание, представление – неправдиве (неналежне), хибне (помилкове) розуміння, уявлення. • -ное требование – несправедлива вимога. • -ный треугольник – неправильний (різнобічний) трикутник. • -ный стиль, перевод, язык – недобрий (неправильний) стиль, невірний (неправдивий) переклад, неправильна (невірна, недоладня) мова, (неряшливый язык) неохайна мова. • -ное уравнение – неправильне рівняння. • -ная форма – неправильна форма. • -ные черты лица – неправильні (нерівні) риси обличчя; 2) (неурегулированный) невирівняний, невивірений, невирихтуваний, (нерегулярный) нерегулярний, (неверный) невірний. [Невивірений годинник (Полт.). Нерегулярний плодозмін (Київ)]. • -ные весы – невірна (неправдива, несправедлива) вага. • -ный ход – невирівняний (невирихтуваний) хід. |
Основывать, основать –
1) засновувати, заснувати, закладати, закласти и заложити, споруджати, спорудити, фундувати, зафундувати, (поселение) осаджувати, осадити, (о многих) позасновувати, позакладати, пофундувати. • -ать общество, школу – заснувати, (закласти) товариство, школу. • -ать своё жилище в каком-л. месте – осаджуватися (осадитися, осістися) житлом на якомусь місці; 2) (обосновывать чем) засновувати, заснувати, покладати, покласти, ставити, поставити на чому, ґрунтувати, уґрунтовувати, уґрунтувати чим и на чому, спирати, сперти на чому и на що. • На чём -вываете вы это предположение? – на чому ви цю гадку ставите? • -ать свои заключения на непроверенных фактах – спирати свої висновки на неперевірені факти (и на неперевірених фактах). • -ать своё счастье на несчастьи ближнего – будувати (ставити) своє щастя на нещасті ближнього; 3) (пряжу) снувати, засновувати, заснувати. Основанный – 1) заснований, закладений, заложений, зафундований, (о поселении) осаджений; 2) оснований, заснований на чому, уґрунтований чим и на чому, опертий, спертий на чому. • -ный на праве – правний. См. Правовой. • Ни на чём не -ное предположение – безпідставний здогад (-на гадка). |
Правильный –
1) (чаще о суждениях, образе действий) справедливий, правдивий, слушний. • -ное замечание, соображение, заключение, -ная догадка – слушна (справедлива) увага, справедливе (правдиве, слушне) мірковання, справедливий (правдивий, слушний) висновок, справедливий (правдивий) здогад. • -ный диагноз – правдива діягноза. • -ное понятие – правдиве розуміння. • -ный подход – добрий (додільний) підхід. • -ное требование (законное) – справедлива, слушна вимога. • -ные весы – справедлива, правдива вага; 2) поправний, правильний, регулярний, ретельний (провинц. рехтельний), якслідний. • -ная форма (снежинки) – правильна форма (сніжинки). • -ные черты лица – доладні, правильні риси (пруги) обличчя. • -ный перевод – правильний, вірний переклад. • -ный слог – правильний, поправний склад. • -ный чертёж, рисунок – поправний, ретельний, вірний рисунок, малюнок. • -ное чередование ударений – правильне, регулярне чергування наголосів. • -ное плодосменное хозяйство – регулярне плодозмінне господарство. • -ный глагол, грам. – правильне, нормальне дієслово. • -ный треугольник – правильний, рівнобічний трикутник. |
Предположение –
1) (действие) припускання, оконч. припущення; 2) (мысль) гадка, припущення, гадання, здогад, догад (-ду), здогадка, домисел (-слу), допуст (-сту); (проект) проєкт (-ту). [Кониський висловлював гадку, що поему цю написав Шевченко ще 1846 року (Доман.). Страшний здогад спав їй на думку. Се-ж тільки гадання, що так воно діялося]. • Теряться в -ниях – губитися в гадках. • В этом -нии я обратился к вам – це гадаючи (маючи таку думку), я й удався (звернувся) до вас. • По -нию – з припущення чийого. • Сметное -ние – кошторисне припущення. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)