Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «зле»
Шукати «зле» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Благополу́чно – гара́зд, до́бре, щасли́во, безпе́чно. [Чи все гара́зд до́ма? Щасли́во перейшли́ небезпе́чне мі́сце. Зна́ю сте́жки і наді́юся діста́тися безпе́чно (Франко)].
Окончиться благополу́чно, неблагополу́чно – ви́йти на до́бре, на зле.
Ду́рно
1) (
плохо) пога́но (ум. погане́нько, ув. поганю́чо), ке́псько, зле, (гал.) ли́хо. [Пога́но зроби́в. Поганю́чо співа́ли. Ке́псько живе́ться мені́ на сві́ті. Їм тут було́ не зле. По-по́льськи він бала́кає, але ли́хо];
2) (
тошно) мло́сно. [Стає́ ду́шно, аж мло́сно (Мирн.)], па́морочно [Ста́ло ще тісні́ше, я́ко́сь па́морочно], ну́дно.
Мне ду́рно – мло́сно мені́.
Ей ду́рно сделалось, стало – їй ста́ло мло́сно, (обморочно) вона́ зімлі́ла.
Делаться ду́рно – мло́стити (-стить) (безл.). [Мене́ мло́стить – мне дурно].
Мне начинает, начало (стало) делаться дурно – мене́ почина́є (почала́) обніма́ти млі[о]сть.
Дурно́й
1) (
некрасивый) нега́рний, пога́ний [Нега́рний на обли́ччя. Яки́й він пога́ний], (безобразный) бридки́й [І бридка́-ж вона́!], гидки́й.
Дурё́н лицом – пога́ний на обли́ччя, бридки́й на обли́ччя, бридки́й на виду́, на вро́ду.
Она дурна́ собою – вона́ нега́рна, пога́на, (безобразна) бридка́, гидка́.
Он не дурё́н, она не дурна́ (собой) – він не пога́ний, вона́ не пога́на, він (вона́) нічо́го собі́, нічоге́нький (ж. -нька). Ум. погане́нький, ув. поганю́чий.
Дурнё́хонек, дурнё́шенек (очень дурё́н, безобразен) – погані́сінький; бридкі́сінький, гидкі́сінький;
2) (
плохой, нехороший) пога́ний [Борщ пога́ний. Пого́да пога́на], лихи́й [Лихи́й крам], злий [Що ти зло́го учини́ла? Дорі́женька зла́я], недо́брий [Прийшли́ ві́сті недо́брії (Шевч.)], ке́пський [Ке́пські нови́ни]; (негодный) леда́чий [Леда́чий крам = дурно́й товар]; (противный) бридки́й, гидки́й.
Дурно́й глаз – лихе́ о́ко, урі́чливе (урі́чне) о́ко.
Дурна́я слава – сла́ва, несла́ва, пога́на сла́ва. [Пусти́ли таку́ сла́ву про ньо́го].
Дурно́е настроение, расположение духа – пога́ний на́стрій (р. -ою), марко́та. (См. Дух 3).
Дурны́е привычки – пога́ні зви́чки (р. -чок).
Дурно́му научать – на зле навча́ти.
Замедле́ние – зага́яння, га́янка, га́йка, зага́йка, зага́й (-га́ю) чого́, заба́ра, забарі́ння, заба́рність, для́ння; см. ещё Заде́ржка. [Він не лю́бить зупиня́ння, ні зага́йки (Куліш). Пі́зно приї́хали, бо тра́пилась га́янка: вісь злама́лася (Сл. Гр.). Аби́-б зага́ю не було́, а то я не бари́тимусь (Лубенщ.). На до́бре й зле приспі́шує без для́ння (Куліш)].
-ние дела – зага́ювання, затри́мування спра́ви.
Заче́м – чого́, чом, чому́, до чо́го, по́що́, за-для чо́го, для чо́го, на́що, наві́що, про що́, про ві́що, (с раздражением) на бі́са, яко́го ді́дька. [Коли́ зле гада́єш, чом Бо́га блага́єш? (Номис). Сло́во, чому́ ти не тве́рдая кри́ця, що серед бо́ю так я́сно іскри́ться? (Л. Укр.). Ко́стю, чого́ це ти перед та́том гово́риш отта́кечки? (Крим.). На́що вона́ здала́сь тобі́, така́ білору́чка? (Мова). Але наві́що сей нікче́мний жарт? (Самійл.). Про що́ життя́ тим, що їм на душі́ гі́рко? (Куліш). Куди́ їм вже пода́тись. По́що? – пита́ли вони́ себе́ (Коцюб.)].
Заче́м-то – чого́сь, чому́сь, за-для чо́гось, для чо́гось, на́щось, наві́щось.
Не́ зачем – нема́ чого́, нема́ по́що.
Зло, сущ.
1) зло (
р. зла), ли́хо (-ха), лихе́ (р. лихо́го), (редко) ху́до (-да). [Ну, бра́те, – ка́жуть: як ти жив? добро́ чи зло роби́в? (Гліб.). Лю́ди не одна́ково розумі́ють добро́ і зло, пра́вду і непра́вду (Наш). Хто сі́яв зло, той пожина́в скорбо́ту (Куліш). Піп люде́й кара́є, а сам ли́хо ро́бить (Номис). Рома́не! лихи́м живе́ш, литвино́м оре́ш (Номис). Я їм добра́ не зи́чу, ху́да не ми́слю (Чуб. V)].
Делать зло – ли́хо ко́їти, чини́ти, учини́ти (сделать) кому́, (образно) ли́хо кува́ти кому́.
Ом сделал страшное зло – він вчини́в (зроби́в, ско́їв) страшне́ ли́хо.
Желать зла кому – ми́слити зло кому́, бажа́ти (зи́чити) ли́ха кому́.
На зло научать кого – на ли́хо вчи́ти кого́.
Употреблять во зло – вжива́ти на зле що, зловжива́ти що; см. Злоупотребля́ть.
Считаться за зло – йти (вважа́тися) за зле;
2) (
беда) ли́хо, біда́, (неожид.) лиха́ годи́на; см. Беда́.
Общественное зло – грома́дське ли́хо.
Рабство есть величайшее из зол – ра́бство – це найгі́рше ли́хо (зло).
Из двух зол выбирай меньшее – котре́ ли́хо ме́ншеє те й вибира́й.
Постигло зло кого – спітка́ло ли́хо кого́, поби́ла кого́ лиха́ годи́на.
Как на зло (на беду) – як на зло, як на ту пеню́, як на те. [Як на ту пеню́ й ма́ти прихо́дять (Сл. Гр.)].
Избежать зла – уни́кнути, втекти́ ли́ха (біди́).
Уйти от зла – втекти́ від ли́ха (біди́).
Вещать зло – ли́хо (біду́) віщува́ти кому́;
3) (
злость) злість (-о́сти).
На зло (делать) – на зби́тки, на злість, на при́крість, на пеню́, на ка́пі[о]сть, (на перекор) навкі́р, навкі́рки, наперекі́р, насукі́р кому́ (чини́ти). [Це він на зби́тки ота́к ро́бить (Кам. п.). На злість мої́й жі́нці неха́й мене́ б’ють (Приказка). Усе́ на ка́пость ро́бить (Сл. Гр.)].
Зло взяло меня – за́злісно мені́ ста́ло, лю́то зроби́лося мені́.
Сорвать зло на ком – зігна́ти се́рдце (оско́му) над ким на ко́му. [Щоб над ким-не́будь се́рце своє́ зігна́ти (Квітка)].
Со зла – зо-зла́, зі-зла́, з се́рця, з пересе́рдя. [Тро́хи з се́рця не скази́всь (Стор.)].
Зло, нрч.
1) (
злостно) лю́то, злі́сно, зло[і]сли́во, зо-зла́; (плохо) зле; срвн. Зло́бно, Жесто́ко.
Зло раскритиковали его книгу – злі́сно розкритикува́ли його́ кни́гу.
Он зло (плохо) обращается с людьми – він зле пово́диться з людьми́;
2) (
ретиво) завзя́то.
Зло браться за что – завзя́то бра́тися до чо́го.
Злоупотребля́ть, злоупотреби́ть чем и (устар.) что – зловжива́ти, зловжи́ти, надужива́ти, надужи́ти чого́ и що, ужива́ти, ужи́ти чого́, що на зле. [Надужива́ти його́ до́брости (Крим.). Він зловжива́є їх бо́язкість та полохли́вість для свої́х жа́ртів (Н.-Лев.). Ужива́ли сво́го звича́ю на зле (Доман)].
-бля́ть чьим-либо доверием, своим правом – зловжива́ти, надужива́ти чийо́го дові́р’я, свого́ пра́ва или чиє́ дові́р’я, своє́ пра́во.
Злоупотреблё́ний – зловжи́тий, надужи́тий.
-ться – зловжива́тися, надужива́тися; бу́ти зловжи́тим, надужи́тим від ко́го.
Злоухищре́ние – пі́дступ (-пу), (злі) хи́трощі (-щів), злохитрува́ння, зле мудраге́льство.
Злоухищря́ть кого – навча́ти на зле кого́, злохитри́ти кого́.
Кня́жить, см. Кня́жествовать. -ться – князюва́тися.
Ему плохо -лось – йому́ пога́но (зле, ке́псько, недобре) князюва́лося.
Ко́вы – пі́дступ (-пу) и пі́дступи (-пів), лука́вство, хи́трощі (-щів), підко́пування (під) кого́, злий (лихи́й) у́мисел (-слу) на ко́го.
Строить -вы – кува́ти ли́хо про́ти (на) ко́го, копа́ти (ри́ти) про́ти ко́го, під ким, на ко́го, умишля́ти (зле, лихе́) на ко́го; срвн. Подка́пываться под кого. [Десь дале́ко кує́ться про́ти вас ли́хо, розставля́є свої́ сі́льця чия́сь підсту́пна ворожне́ча (Крим.)].
Легкомы́сленный – легкоду́мний, легкова́жний, легкоду́шний, пусти́й, (нерассудительный) нерозва́жний, нерозсу́дливий; срвн. Лё́гкий 6. [Всі вони́ вітрого́ни легкоду́мні (Н.-Лев.). Я люби́в його́ за весе́лу, хоч і легкова́жну вда́чу (Грінч.). Той профе́сор-ме́дик був люди́на дово́лі легкоду́шна (Крим.). А в козака́ ро́зум пусти́й (Грінч. III). Прості́ть його́ і не бері́ть за зле слів нерозва́жних (Л. Укр.)].
-ная девица – легкова́жна, по́легка, легкозвича́йна ді́вчина.
-ный человек – легкоду́м, легкова́га (общ. р.), легкоду́х, гони́вітер, же́вжик, (пров.) неста́ток (-тка), (сорванец) шалапу́т.
-ный шаг, поступок – легкова́жний крок (вчи́нок).
-ное поведение
а) легкоду́мна, легкова́жна поведі́нка;
б) ві́льна, по́легка, легкозвича́йна поведі́нка, легкі́ зви́чаї.
Ли́хо, нрч.
1) (
бойко, разудало) хва́цько, мото́рно, хва́тко, бадьо́рно, жва́во, бра́во. [Хва́цько ви́бігши на па́горок, трі́йка ста́ла (Короленко). Усі́ хва́тко танцюва́ли (Ор. Левиц.). «Ану́, лише́нь, бадьо́рно!» – обзива́ється він до гнідо́го (Мирний)];
2) (
зло) лю́то, злі́сно; (плохо) зле, пога́но; (тяжело) ва́жко, тя́жко; (тошно, противно) ну́дно, ги́дко, оги́дно.
I. Находи́ться, наха́живаться, найти́сь
1) (
стр. з.) знахо́дитися (в песнях и знаходжа́тися), бу́ти знахо́дженим, зна́йденим, познахо́дженим и т. п.; срв. I. Находи́ть. [Кістки́ ті́ї знахо́джено ду́же гли́боко під земле́ю (Л. Укр.)].
Встарину тут -вались клады – за стари́х часі́в тут знахо́джено скарби́.
Широта места -дится по высоте солнца – широту́ мі́сця (місце́вости) визнача́ють (реже: відшу́кують) за висото́ю со́нця.
Всё -дено в наилучшем порядке – все зна́йдено в найкра́щому поря́дку.
Виновный не -ден – винува́того (ви́нного) не зна́йдено (не ви́крито, не знайшли́, не ви́крили).
При обыске -дены компрометирующие документы – під час тру́су зна́йдено (ви́трушено, ви́крито) компроміто́вні докуме́нти.
Не -ден способ полного обесцвечивания тканей – не зна́йдено спо́собу (спо́сіб) цілкови́того знеба́рвлювання ткани́н (обычнее: зо́всі́м или цілко́м знеба́рвлювати ткани́ни);
2) (
возвр. з.) знахо́дитися (в песнях и знаходжа́тися), знайти́ся, нахо́дитися (в песнях и находжа́тися), знайти́ся, (о мног.) по(з)нахо́дитися; специальнее: (-ди́ться вновь) віднахо́дитися, віднайти́ся; (отыскиваться) відшу́куватися, відшука́тися, (о мног.) повідшу́куватися; (выискиваться, сыскиваться, как исключение) вийма́тися, ви́(й)нятися, обира́тися, обібра́тися и обра́тися, (с трудом, диал.) ви́рискатися; (встречаться, попадаться, случаться) трапля́тися, тра́питися, нагоджа́тися, нагоди́тися, вибира́тися, ви́братися; (быть) бу́ти, (существовать) існува́ти. [Поби́ть, то й аби́-хто зна́йдеться (Номис). Як ноже́м проби́то, то зна́йдуться лі́ки (Чуб. V). Вслуго́вують їм слу́ги, – от пани́ в нас такі́ знахо́дяться! (М. Вовч.). Мо́же на́йдеться діво́че се́рце, ка́рі о́чі (Шевч.). Познахо́дилися такі́ жінки́, що ба́чили, як він цілува́в її́ (Грінч.). Усе́ познахо́дилося, що в їх покра́дено (Чернігівщ.). «Чи понахо́дились-же ко́ні?» – «Понахо́дились» (Київщ.). На ці́лий світ ви́нявся оди́н таки́й дід (Кониськ.). Ви́нявся там таки́й чолові́к, що за вбо́гих люде́й обстава́в (Грінч.). Тре́ба ті́льки, щоб ви́йнявся енергі́йний ініція́тор (Грінч.). Такі́ пішли́ дощі́, що й дня не ви́нялося пого́жого (Грінч.). Обібра́вся таки́й-то хазя́їн (Драг.). Неха́й між ва́ми обере́ться хто смі́ливий та пі́де вночі́ на грі́шну моги́лу (Г. Барв.). Десь ви́рискався ми́ршавий чолові́чок (Мирний). Моя́ дочка́ удови́ця, їй лю́ди трапля́ються; не сього́дні-за́втра хтось посва́тає (Коцюб.). (Хоті́ли) затри́мати (ні́мку), по́ки наго́диться францу́зка (Л. Укр.). Якщо́ не наго́диться нічо́го (слу́жби), він бу́де зму́шений узя́ти з її́ гро́шей (Кінець Неволі). Як ті́льки було́ ви́береться у йо́го слобо́дна годи́на (Сим.)].
Виновный -шё́лся – винува́тий (ви́нний) знайшо́вся, -ого зна́йдено (ви́крито).
Не -дё́тся ли у вас листа бумаги? – чи нема́(є) (не бу́де, не зна́йдеться) у вас (чи не ма́єте ви) а́ркуша папе́ру?
В мире такого другого не -дё́тся – у (на) (всьо́му) сві́ті тако́го дру́гого не зна́йдеться, світ його́ (тако́го, тако́го дру́гого) не пока́же. [Удава́в із се́бе тако́го лю́того звіря́ку, що його́ і світ не пока́же (Яворн.)]. Вот -шё́лся приятель! – от знайшо́вся при́ятель! Вишь, какой -шё́лся! – ач яки́й ви́(й)нявся (ви́рискався, обібра́вся, ви́брався)! [Чи ти бач, яки́й багати́р ви́нявся! (Грінч.)];
3)
-ди́ться (не теряться) – добира́ти, добра́ти ро́зуму, дава́ти (знахо́дити), да́ти (знайти́) собі́ ра́ду, (догадываться) дога́дуватися, догада́тися, (выпутываться) викру́чуватися, ви́крутитися, (не растеряться) не втра́тити (не втеря́ти) ро́зуму, не збенте́житися, не сторопі́ти, не стеря́тися. [Не стеря́всь: добра́в ро́зуму (Полтавщ.). Він дасть собі́ ра́ду: бува́в у бува́льцях (Харківщ.). Догада́всь, що роби́ти (Київщ.). Не стеря́вся і так все розпоясни́в, що по його́ ста́лося (Сл. Ум.)].
Его не озадачишь, всегда -дё́тся – його́ не зі́б’єш з пантели́ку (не спантели́чиш), за́вжди дасть собі́ ра́ду (ви́крутиться или зна́тиме, що роби́ти).
Он везде -дё́тся – він скрізь (в усьо́му) дасть собі́ ра́ду (зна́тиме, що роби́ти), він з усьо́го ви́крутиться.
Он ловко -шё́лся, ответил хорошо – він спри́тно ви́крутився, відказа́в до́бре; він не збенте́жився (не сторопі́в, не стеря́всь) і до́бре (доте́пно, ме́тко) відказа́в.
Он -шё́лся и отвечал ему сейчас же – він дав собі́ ра́ду (не збенте́жився, не сторопі́в, не стеря́вся) і відказа́в йому́ нега́йно.
Он -шё́лся и умел выпутаться из затруднения – він дав собі́ ра́ду (не збенте́жився, не сторопі́в) і зумі́в ви́плутатися (ви́борсатися) із скрутно́го стано́вища.
Не -шё́лся, что сказать – не знайшо́в (не добра́в ро́зуму, не догада́вся), що́ сказа́ти; збенте́жився (сторопі́в, стеря́всь) і не зміг нічо́го сказа́ти; він не здобу́вся на сло́во (Крим.);
4)
-ди́ться (только несов.) –
а) (
быть, пребывать) бу́ти (сов. пробу́ти, многокр. бува́ти), перебува́ти (сов. перебу́ти), пробува́ти (сов. пробу́ти), (в просторечии редко, в научном языке обычно) знахо́дитися, (иметь жилище, обитать) домува́ти, (жить) жи́ти, (зап.) ме́шкати, (обретаться) оберта́тися, (редко) поверта́тися, пово́дитися, ма́тися, (зап.) ме́шкати, промешка́ти, (постоянно быть, не покидать) держа́тися, (помещаться, содержаться) місти́тися; (на складе: об имуществе, товарах) бу́ти, перебува́ти, лежа́ти; (стоять) стоя́ти, (лежать) лежа́ти, (сидеть) сиді́ти, (висеть) висі́ти и т. п.; срв. Быть. [Яки́йсь час він лежа́в долі́лиць, диву́ючись, де він (где он -дится) і що з ним ско́їлось (Країна Сліпих). Ко́нон за́вжди був при госпо́ді, Грицько́ при скла́ді (Сл. Ум.). Де тепе́р (перебува́є, пробува́є) ваш брат? (Київ). Де він тепе́р мо́же перебува́ти? (Крим.). За капіталі́зму все перебува́є в рука́х буржуазі́ї (Азб. Комун.). Робітники́ й капіталі́сти перебува́ють зовсі́м не в одна́кових умо́вах (Азб. Комун.). Як тя́жко на безві́дді ри́бі пробува́ти, так тя́жко на чужині́ безрі́дному пробува́ти (Метл.). Дунка́нів син пробува́є в свято́го Едуа́рда (Куліш). Для то́го прожива́в Кві́тка в манастире́ві, щоб бли́жче знахо́дитись коло до́ма бо́жого (Куліш). З а́ктових кни́гах знахо́диться таки́й ціка́вий докуме́нт (Україна). Матро́на ри́мська у тюрмі́ дому́є! (Л. Укр.). Стах бере́ за ро́зум і чесно́ту мого́ па́на, коли́ такі́ тара́нтули отру́тні дому́ють вку́пі з ним (Л. Укр.). Він там у Пі́сках ме́шкає (Мирний). Не раз у ха́ті оберта́вся тоді́ його́ лаке́й (Крим.). Мирові́ перегово́ри оберта́ються по́ки-що в ста́дії підгото́вчій (Н. Рада). Вона́ сама́, одни́м одна́ душе́ю, бу́де поверта́тися у тако́му вели́кому го́роді (Квітка). Зна́є, де він пово́диться (Квітка). А тре́тя (части́на ві́йська) де ся ма́є? (Ант.-Драг.). Пору́баний, на ра́ни смерте́льнії знемага́є, а коло йо́го джу́ра Яре́ма промешка́є (Ант.-Драг.). Зимо́ю ри́ба де́ржиться на дні (Сл. Гр.). Напро́сто Лаго́вського місти́вся за столо́м ко́нсул (Крим.). Пра́во на кінці́ меча́ мі́ститься (Вороний). В цих збі́рниках місти́лись короте́нькі оповіда́ння (Рада). Цу́кор лежи́ть у комо́рі (Київ). З одного́ бо́ку рядка́ стоя́ла да́та (Остр. Скарбів). Він угля́дів, що лежи́ть біля до́лішньої межі́ снігі́в (Країна Сліпих)].
-ться в бегах, см. Бег 2.
-ться в бедности – жи́ти (перебува́ти) в (при) зли́днях (убо́го, при вбо́зстві), (образно) (голо́дні) зли́дні годува́ти.
-ться в беспамятстве – бу́ти неприто́мним.
-ться в ведении, подчинении чьём – бу́ти (перебува́ти) у ві́данні чиє́му, у во́лі чиї́й (під ору́дою чиє́ю), підляга́ти кому́, чому́. [Акаде́мія Нау́к перебува́є в безпосере́дньому ві́данню верхо́вної вла́ди (Стат. Ак. Н.)].
-ться вне себя от чего – (аж) нетя́митися (сов. нестя́митися) з чо́го.
-ться дома – бу́ти вдо́ма, (домовничать) домува́ти. [На́ша па́ні дому́є, вече́ряти готу́є (Чуб. III)].
-ться в заблуждении – помиля́тися, ма́ти помилко́ву ду́мку, бу́ти оми́леним. [Чи спра́вді я ви́рвалася на во́лю, чи мо́же я ті́льки оми́лена? (Кониськ.)].
-ться в (полной) зависимости от кого, чего – бу́ти (перебува́ти) в цілкови́тій зале́жності, (цілко́м) зале́жати від ко́го, від чо́го.
-ться в добром здоровьи – бу́ти живи́м-здоро́вим (фам. в до́брому здоро́в’ячку), ма́тися до́бре, почува́ти себе́ до́бре.
-ться в опасности – бу́ти (перебува́ти) в небезпе́ці (під небезпе́кою).
Он -дится в опасности – він у небезпе́ці, йому́ загро́жує небезпе́ка.
-ться в затруднении (в затруднительном положении) – бу́ти в скрутно́му стано́вищі, бу́ти заклопо́таному (в кло́поті), (редко) стоя́ти зле, (безл.) кому́сь кло́піт, (шутл.) непере́ливки (дово́дитися) кому́. [В йо́го приро́дне ща́стя, що тебе́ побо́ре, хоч я́к-би зле стоя́в він (Куліш). Тепе́р я в кло́поті (мені́ кло́піт): що-ж да́лі ді́яти (Звин.). Заморга́в очи́ма, як за́вжди, коли́ дово́дилося непере́ливки (Корол.)].
-ться на пользовании в лечебном заведении – перебува́ти на лікува́нні – (лікува́тися; зап. курува́тися) в ліка́рні.
-ться в равновесии с чем – ма́ти рівнова́гу (рівнова́житися) з чим.
-ться в верных руках – бу́ти (перебува́ти) в пе́вних (ві́рних, наді́йних) рука́х.
-ться в связи с чем – бу́ти зв’я́заним (пов’я́заним) з чим, бу́ти (перебува́ти, стоя́ти) в зв’язку́ з чим. [З оци́м семі́тським ко́ренем чи не перебува́є ча́сом в етимологі́чному зв’язку́ слов’я́нське «хма́ра»? (Крим.)].
-ться на службе – бу́ти (перебува́ти, пробува́ти) на слу́жбі; (служить) служи́ти.
-ться в соответствии с чем – відповіда́ти чому́. [Приско́рений темп пое́зій Оле́ся відповіда́є поді́ям гаря́чого ча́су (Рада)].
-ться на сохранении – бу́ти на схо́ві (на схо́ванці), перехо́вуватися.
-ться в тревоге – бу́ти (перебува́ти) в триво́зі.
-ться при этом, при том – бу́ти при цьо́му, при то́му.
Рука его -лась на столе – рука́ його́ лежа́ла на столі́.
Его имя не -дится в списке – його́ ім’я́ нема́(є) в спи́скові, його́ ім’я́ не стої́ть у спи́скові.
Он -дится за границей – він (перебува́є, пробува́є, живе́) за кордо́ном.
Если -ду́тся желающие – якщо́ зна́йдуться (бу́дуть, тра́пляться) охо́чі.
-дятся люди, осмеливающиеся мечтать – є (існу́ють, трапля́ються, знахо́дяться) лю́ди, що з[на]ва́жуються мрі́яти;
б) (
о местоположении) бу́ти, місти́тися, (только о географ.) знахо́дитися, (лежать) лежа́ти, розлягти́ся (в прош. вр. глагола), (стоять) стоя́ти; (простираться) простяга́тися (сов. простягти́ся), стели́тися, простеля́тися (сов. простели́тися) (-лю́ся, -лишся), простила́тися (сов. просла́тися (-стелю́ся, -сте́лешся)); срв. Лежа́ть 4. [Навпро́ти його́ каю́ти була́ комо́ра (Кінець Неволі). В попере́чній стіні́ буди́нку були́ две́рі (Олм. Примха). Навпро́ти буди́нку місти́лася (стоя́ла) ста́йня (Київщ.). Наспо́ді горта́ни мі́ститься персне́вий хрящ (М. Калин.). Кварти́ра місти́лася в найни́жчому по́версі (Крим.). Ця устано́ва (мі́ститься) в Ки́їві (Київ). Осно́ва лежи́ть під самим Ха́рковом (Куліш). Склепі́ння лежа́ло гли́боко під пове́рхнею землі́ (Едґ. По). Пода́вся до їда́льні, що лежа́ла в кідьканадцятьо́х кро́ках (В. Гжицьк.). Де на́ше село́? – а ї́дьте про́сто шляхо́м, дої́дете до ста́ву – то на́ше село́ розлягло́ся понад ста́вом (Звин.). Одна́ з подо́вжніх стін буди́нку стоя́ла про́сто ворі́т огоро́жі (Олм. Примха). Перед ґа́нком стели́вся моріжо́к (Київщ.)].
Остров Мадагаскар -дится вблизи восточного берега Африки – о́стрів Мадаґаска́р (знахо́диться или лежи́ть) бли́зько схі́днього бе́рега А́фрики.
Город -дится на берегу реки – мі́сто лежи́ть (розлягло́ся, розгорну́лося) над ріко́ю.
Между Африкой и Южной Америкой -дится Атлантический океан – (по)між А́фрикою й Аме́рикою простяга́ється (простя́гся) Атланті́йський океа́н.
Находя́сь – бу́вши (многокр. бува́ючи), перебува́ючи, пробува́ючи и т. п. [Пробува́ючи на слу́жбі (Н.-Лев.)].
Находя́щийся, Находи́вшийся – що є (перебува́є, пробува́є и т. п.), що був (перебува́в, пробува́в и т. п.), (-щийся ещё) су́щий. [До всіх землякі́в, на Украї́ні су́щих (Шевч.)].
-щийся близко – близьки́й, по́близький.
-щийся вверху, внизу – горі́шній, до́лішній.
-щийся далее – да́льший. [Сі́ра мря́ка, що залягла́ да́льшу, безлі́сну доли́ну (Франко)].
-щийся на таком-то расстоянии от чего – дале́кий на сті́льки то від чо́го. [Одно́ моє́ по́ле дале́ке від дру́гого на го́нів дво́є (Звин.)].
-щийся вне себя от чего – нестя́мний з чо́го.
-щийся на учёте – обліко́вий; см. ещё Состоя́щий (под Состоя́ть).
Неблагополу́чно, нрч. – негара́зд; нещасли́во; небезпе́чно; непе́вно, нела́дно; срв. Неблагополу́чный. [Вихо́дить, що й у вас в роди́ні негара́зд стає́, не з ме́дом? (Кониськ.). У нас негара́зд: Пахо́менко фе́ршалку вбив (Кониськ.). Боїмо́ся, що в ка́сі на́шій тро́хи непе́вно (Звин.)].
-но упасть – нещасли́во (небезпе́чно, недо́бре) впа́сти.
-но обстоит дело с чем – негара́зд стої́ть спра́ва (ді́ється) з чим. [Негара́зд ді́ється с символі́змом Я́цкова (Рада)].
-но окончиться – недо́бре (с)кінчи́тися, ви́йти на зле (не на гара́зд).
Невре́дно, нрч.
1) (
безвредно) нешкідли́во, невадли́во, нева́дко;
2) (
недурно: как безл. сказуемое) не пога́но, не зле, (не мешает, не мешало бы) не ва́дить, не зава́дить, не пошко́дить, не ва́дило-б, не зава́дило-б, не пошко́дило-б.
Негла́дко, нрч. – нері́вно, негладе́нько; коструба́то; (неладно) негара́зд, недо́бре, пога́но, зле; срв. Негла́дкий.
Него́дно, нрч. – пога́но, ке́псько, зле, недо́бре.
Него́дный
1) (
непригодный) –
а) (
о вещах, неодуш. предметах) неприда́тний, негодя́щий, леда́чий, (реже) незда́тний, неспосі́бний. [Цього́ чо́бота я ви́кину, бо він негодя́щий (Звин.). Залежа́лий та негодя́щий крам (Рада). Таку́ негодя́щу ха́ту, що вже й гі́ршої не бува́є, мо́же шви́дше даду́ть (Грінч.). Сукно́ леда́че, розла́зиться (Звин.). Мені́ ці халя́ви незда́тні, бо малі́ (Кам’янеч.). Гвіздо́к уже неспосі́бний, – без голо́вки (Чигиринщ.)].
-ная вещь – неприда́тна (негодя́ща) річ; см. ещё Не́годь 1.
-ная трава – бур’я́н (-ну́);
б) (
о животных) неприда́тний, негодя́щий, несудни́й, (зап.) незда́лий, (вредный) шкідли́вий. [Несу́ (пса) в ліс заби́ти, бо вже коло ха́ти незда́лий (Яворськ.)];
в) (
о людях) неприда́тний, незда́тний, негодя́щий, непутя́щий, неспосі́бний, (зап.) незда́лий; (никудышный) нікче́мний. [В вас оди́н не́крут негодя́щий (Свидн.). З вимо́ги сільра́ди зві́льнено непутя́щого агроно́ма (В. Підмог.). У рай його́ не прийняли́, бо неспосі́бний, і пішо́в він у пе́кло (Гр. Григор.)].
-ный поэт – нікче́мний (незда́тний) пое́т;
г) (
об отвлеч. понятиях) неприда́тний, (ничтожный) нікче́мний.
Покушение с -ными средствами – за́мах з нікче́мними за́собами.
-ный к чему, для чего, на что – неприда́тний, незда́тний, (зап.) незда́лий до чо́го и роби́ти що.
-ный к военной службе – непридатний до військової служби (до війська), негодящий до призову.
-ный для питья – неприда́тний до (для) пиття́, непитни́й.
-ный к употреблению – неприда́тний до вжива́ння, неужи́тний, неспосі́бний. [Ця ді́жка вже неспосі́бна: дві кле́пки геть погнили́ (Звин.)].
Язык, -ный для выражения отвлечённых мыслей – мо́ва, неприда́тна (незда́тна) висло́влювати абстра́ктні думки́.
Ни на что (никуда, ни к чему) -ный – ні до чо́го неприда́тний (незда́тний, незда́лий), (эллиптич.) ні до чо́го, (диал.) ніку́ди не судни́й, (ничего не стоящий) нічо́го не ва́ртий, (ничтожный) нікче́мний, (о человеке ещё, сщ.) нікче́ма (общ. р.), нікче́мник, -ниця. [Чолові́к незда́лий до нічо́го (Стефаник). Цей кінь ніку́ди не судни́й (Сл. Гр.). Так і зріс він ні до чо́го (Свидн.). Наві́що сей нікче́мний жарт? (Самійл.). Нікче́мні ві́рші (Грінч.)];
2) (
дурной, скверный) негі́дний, пога́ний, (сильнее препога́ний), паску́дний, леда́чий, него́жий; (о людях ещё, сщ.) пога́нець (-нця, м. р.), пога́нка (ж. р.), леда́що (общ. р.); срв. Него́дник, -ница. [Бода́й лиш не ма́ти негі́дну дити́ну (Гол. III). Пізна́в препога́ний, пізна́в ті́ї ка́рі о́чі (Шевч.). Ах ти зра́дник паску́дний! (В. Підмог.). Сам призна́всь, леда́чий, в зра́ді (Грінч.). Я створі́ння зле, него́же (Самійл.)].
Самый -ный человек – найпаску́дні́ша люди́на, найгі́рший непо́тріб.
Недо́брое, сщ. – недо́бре (-рого) и недобро́ (-ра́), лихе́, зле (-о́го), ли́хо, зло.
Замышлять -рое – замишля́ти (заміря́ти) лихе́ (зле), замишля́ти лихе́ (недо́бре) ді́ло.
Чуять -рое – чу́ти (передчува́ти) (яке́сь) ли́хо (недобро́) или (яку́сь) біду́.
Недурно́й – непога́ний, (диал.) незгі́рший, несугі́рший, (ничего себе) нічоге́нький, байдуже́нький. [На се́лі в нас є непога́ні шевці́ (Житом.). Що-ж, і го́рщик непога́на річ в потре́бі (Рада). На́че незгі́рші оселе́дці (Борз.). Чолові́к він несугі́рший (Липовеч.). Нічоге́нький тютю́н (Свидн.). Борщ байдуже́нький (Звин.)].
-рё́н собой – непога́ний з се́бе (з лиця́, на вро́ду, по виду: на ви́гляд), незгі́рший на вро́ду. [Чолові́к ро́ків 35, непога́ний з се́бе (Грінч.). Вона́ непога́на на вро́ду (Звин.). Се був чолові́к і на вро́ду незгі́рший і на вда́чу (М. Вовч.)].
-но было бы пообедать – не пога́но (не зле) було́-б пообі́дати, не зава́дило-б пообі́дати.
Нехорошо́
1)
нрч. – недо́бре, нега́рно, негара́зд, него́же, (плохо) пога́но, ке́псько, зле, зле́цько, (не по-хорошему) не по-добро́му, по-недо́брому, не по-га́рному, по-нега́рному. [Недо́бре стилізо́вана фра́за (Грінч.). А негара́зд, недо́бре! – зібра́лася грома́да, дожида́, а він там десь ще для́ється (Грінч.). Зле́цько їй живе́ться у сваті́в (Липовеч.). О́чі ди́вляться по-нега́рному (Крим.)].
-шо́ жить с кем – не в зла́годі (в незла́годі) жи́ти, не ладна́ти з ким.
Оканчиваться, окончиться -шо́ – кінча́тися (кінчи́тися), (с)кінчи́тися недо́бре (пога́но, зле, негара́зд), (для кого, чего) вихо́дити, ви́йти на зле.
Поступать, поступить -шо́ – роби́ти (чини́ти), зроби́ти (вчини́ти) недо́бре (негара́зд, нега́рно, пога́но, зле), (с кем) пово́дитися, пове́сти́ся недо́бре и т. д. з ким. [Ой негара́зд запоро́жці, негара́зд вчини́ли: степ широ́кий, край весе́лий та й занапасти́ли (Пісня)].
Чувствовать себя -шо́ – почува́ти себе́ (зап. почува́тися) недо́бре (пога́но, зле, негара́зд, ке́псько). [Вона́ почува́є себе́ тро́хи зле сього́дні (Олесь)].
Почувствовать себя -шо́ – почу́ти себе́ (зап. почу́тися) недо́бре (негара́зд).
Он почувствовал себя -шо́ – йому́ ста́ло недо́бре (пога́но, негара́зд, зле).
Здесь -шо́ пахнет – тут тхне (чу́ти) чимсь пога́ним (недо́брим), (реже) тут пога́но па́хне, (грубо) тут чимсь (щось) смерди́ть;
2) (
сказ. безл. предл.) недо́бре, нега́рно, (скверно) него́же, (плохо) пога́но, ке́псько, зле; (не следует) не годи́ться, не ли́чить. [Недо́бре, як на со́нних діте́й мі́сяць си́пле промі́нням (М. Вовч.). Нега́рно (не годи́ться) таке́ роби́ти (Київщ.). Чи було́ нам так него́же, як тепе́р ми дожили́сь? (Самійл.). Зле без дружи́ни жи́ти (Чуб. V)].
-шо́ кому, сделалось (стало) кому – недо́бре (пога́но, негара́зд, зле) кому́, ста́ло кому́, зава́дило кому́. [З тва́ри зна́ти було́, щоЯвдо́сі спра́вді негара́зд (Кониськ.). Пої́хав я на я́рмарок, та як мені́ зава́дило, так я у то́й-же день і верну́всь (Квітка)].
-шо́ на душе – недо́бре (зле) на душі́. [Мене́ му́чила со́вість, на душі́ було́ зле (Крим.)].
-шо́ с вашей стороны – негара́зд ви чи́ните (вчини́ли); як на вас, нега́рно, що ви…, (книжно) недо́бре (нега́рно, негара́зд) з ва́шого бо́ку.
Ничего́
1)
мест., см. Ничто́;
2)
нрч.
а) (
сносно) нічо́го, (не плохо) не пога́но, не зле. [Якби́ сама́ (ги́нула), ще-б нічо́го, а то й стара́ ма́ти… му́сить погиба́ти (Шевч.)]. «Каковы дела?» – «-го» – «Як спра́ви?» – «Нічо́го (собі́).» Он ведёт себя -го́ – він нічо́го собі́ (не пога́но, не зле) пово́диться.
Это вино -го́ – це вино́ нічо́го собі́ (нічоге́ньке, нічоге́ньке собі́).
-го́ себе – нічо́го собі́, нічоге́нько, нівро́ку, (прлг.) нічоге́нький (собі́). [Озимина́ нічоге́нько пока́зує (Коцюб.). Ач яке́ (немовля́), – нівро́ку! (Шевч.). Дочка́ у йо́го нічоге́нька собі́ ді́вчина була́ (Гуманщ.)];
б) (
пустяки) дарма́, пусте́, дурни́ця. [«Це дале́ко?» – «Дарма́!» (Грінч.). Дарма́, ді́тки, потерпі́ть ще (Загірня). Ну, це – дарма́, це про́йде (Гр. Григор.)];
в) дарма́, ба́йдуже;
см. Нипочё́м 2.
Ока́нчиваться, -читься – кінча́тися и кінчи́тися, сов. (с)кінчи́тися, докі́нчуватися, докінча́тися, докінчи́тися, закі́нчуватися, закінча́тися, закінчи́тися, викі́нчуватися, ви́кінчитися, (о многих) покінча́тися, покінчи́тися, (истекать) дохо́дити, дійти́ (кра́ю и до кра́ю), вихо́дити, ви́йти, відхо́дити, відійти́, докона́ти.
Как началось, так и -чится – як почало́сь, так са́ме і скінчи́ться (закінчи́ться).
-вался год – кінча́вся рік.
Сегодня -вается ровно два месяца с тех пор, как… – сього́дні вихо́дить як-раз два мі́сяці, відко́ли…
Через неделю -чится месяц, как… – че́рез (за) ти́ждень мі́сяць ді́йде, як…
Вечерня -вается – вечі́рня відхо́дить.
-ваться, -читься чем – вихо́дити, ви́йти на що, ста́ти на що и на чо́му кому́сь, окоши́тися, покоши́тися на чо́му, верши́тися чим.
-ваться благополучно, неблагополучно – вихо́дити, ви́йти на до́бре (на добро́), на зле (на ли́хо), на ли́хо ста́ти.
Этим и -чилась их работа – на то́му й ста́ла ї́хня робо́та.
Этим дело не -чилось – на тім не ста́ло, на тім не окоши́лося (не покоши́лося).
Колонны -вались вверху гербами – коло́ни верши́лися (кінчи́лися вгорі́) герба́ми.
Этим и -вается книга – на цьо́му і кіне́ць кни́зі. Срв. Конча́ть, ко́нчить.
Петь, пева́ть
1) співа́ти, (
диал.) пі́ти, пі́яти. [Кому́ до́бре, той співа́є, кому́ зле, той пла́че. Ще ку́ри не пі́яли, як він зірва́вся (Стеф.)].
Петь что и о ком, о чём – співа́ти чо́го (реже що) и за (про) ко́го, за (про) що.
Петь песни, весенние (свадебные) песни – співа́ти пісе́нь, весня́нок, весі́льних пісе́нь. [Ка́тря вже подру́гува́ла з сі́льськими дівча́тками – весня́нок умі́ла співа́ти (М. Вовч.). І пісні́ їй пі́ли пташеня́та бо́жі (Рудан.)].
Петь-заливаться – співа́ти-розляга́тися, ляща́ти. [В кущі́ співа́в-розляга́вся солове́йко. Солове́йко лящи́ть (Тесл.)].
Петь басом – співа́ти баса́ (и ба́сом), басува́ти.
Петь вполголоса, под нос песню – муги́кати, курги́кати пі́сню (и пі́сні).
Петь обедню молебен – співа́ти слу́жбу (обі́дню), моле́бень.
Петь одну песню, одно и то же – після́ тіє́ї та знов тіє́ї співа́ти.
Теперь он другое поё́т – тепе́р він и́ншої (не те) співа́є (заспіва́в).
Любящий петь – співу́чий, співли́вий;
2) (
воспевать кого, что) співа́ти про ко́го, про що, виспі́вувати, ви́співати, оспі́вувати, оспіва́ти кого́, що.
Пе́тый
1) спі́ваний;
2)
см. Отпе́тый 2.
Пло́хо – пога́но, зле, ке́псько, зле́цько, недо́бре, нега́рно, негара́зд, (отвратительно) ги́дко, паску́дно.
-хо живётся – пога́но (зле, ке́псько, зле́цько) живе́ться.
-хо видеть – пога́но (зле) ба́чити, недобача́ти. [Старі́ о́чі недобача́ють].
Он -хо поёт – він пога́но (зле, недо́бре, нега́рно) співа́є.
Делать что-л. -хо – роби́ти, що аби́-як, ледая́к, негара́зд, не до ладу́, не до ді́ла, не до пуття́.
-хо дело идёт – ро́биться, як мо́кре гори́ть.
-хо не клади, вора в грех не вводи – худи́й спрят і до́брого споку́сить.
-хо вести себя – нега́рно пово́дитися, пу́сто йти; не шанува́тися. [Не шанува́вся в слу́жбі, то й прогна́ли].
Чувствовать себя -хо – почува́тися зле, почува́ти себе́ ке́псько (недо́бре, пога́но).
Рожь родила -хо – жи́то вроди́ло пло́хо (сла́бо).
Поведе́ние – пово́діння, поведі́нка, пово́дження, поступува́ння, справува́ння. [У ко́жного зна́йдеться нега́рне що в пово́дінні чи вда́чі (Л. Укр.). Здивува́ла усі́х своє́ю зана́дто ві́льною поведі́нкою. Несимпати́чне пово́дження (Крил.). Не стара́вся розбира́ти причи́ни сво́го поступува́ння (Франко)].
Он хорошего -ния – він до́бре пово́диться (до́бре себе́ пово́дить), він шану́ється.
Человека хорошего -ния все уважают – люди́ну, що до́бре пово́диться, стате́чну люди́ну всі поважа́ють.
Этот мальчик дурного -ния – цей хло́пчик пога́но (зле) пово́диться, не шану́ється.
Дурное -ние – пога́не, нестате́чне пово́дження, пога́на поведі́нка.
Быть дурного -ния – пога́но, нестате́чно пово́дитися, не шанува́тися.
Подусти́тель – призві́дник, напра́вник, підмо́вник, підбу́рник, підбу́рювач науща́льник. [То таки́й пора́дник, ті́льки на зле́ напра́вник].
-тельница – призві́дниця, напра́вниця, підмо́вниця, намо́вниця, підбу́рниця, науща́льниця. Срв. Подстрека́тель, -льница.
Положе́ние
1) (
чего) поклада́ння, кладі́ння.
-ние основания постройки – закла́дини;
2) (
предмета по отношению к окружающей местности) стано́вище, пози́ція. [Стано́вище (пози́ція) форте́ці, збудо́ваної серед гір, було́ ве́льми́ сприя́тливе за-для оборо́ни].
-ние города – стано́вище (пози́ція) мі́ста.
-ние горизонтальное – стан горизонта́льний, позе́м(н)ий; (вертикальное) стан простови́сний.
В лежачем -нии – ле́жма́, навле́жачки.
В стоячем -нии – стовма́, навсто́ячки.
Географическое -ние страны, города – географі́чне стано́вище краї́ни, мі́ста.
-ние в пространстве – мі́сце в про́сторі.
-ние тела, головы – поста́ва ті́ла, голови́. [Нада́ти голові́ приро́дньої поста́ви];
3) (
состояние, обстоятельства) стан (-ну), стано́вище, ситуа́ція. [Які́ причи́ни призвели́ до тако́го сумно́го ста́ну (стано́вища)? В тако́му ста́ні украї́нські зе́млі перехо́дять під ру́ку ду́жчого сусі́ди (Єфр.). Стано́вище було́ прина́дне на по́гляд, тяжке́ й обра́зливе по су́ті (Єфр.). От стано́вище: купи́ти нема́ за що і прода́ти нема́ чого́. Стан політи́чний. Стан матерія́льний].
Попасть в неловкое -ние – опини́тися в ні́я́ковому (в при́крому) стано́вищі, ста́ні; опини́тися ні в сих, ні в тих; не зна́ти, на яку́ ступи́ти, попа́стися в кло́піт.
Поставить кого в неловкое -ние – поста́вити кого́ в ні́я́кове стано́вище.
Поставить в глупое -ние – зроби́ти ду́рня з ко́го, завдава́ти, завда́ти ду́рня кому́.
Очутиться в затруднительном -нии – опини́тися (знайти́ся) в скрутно́му ста́ні (стано́вищі), (шутл.) попа́сти в анаці́ю; загна́тися на слизьке́; упа́сти в тісну́ діру́.
Поставить кого в затруднительное -ние – призве́сти (поста́вити) кого́ в скрутни́й стан (стано́вище); (шутл.) загна́ти кого́ на слизьке́ (в тісну́ діру́; в суточки́); загну́ти карлю́чку кому́; завда́ти ха́лепи кому́, діпну́ти кого́.
Тяжёлое, стеснённое -ние – тісно́та, приту́га, скру́т(а). [Ми і в тісно́ті, і в при́гнеті куємо́ та й куємо́ собі́ слове́сні лемеші́ та чере́сла пома́лу (Куліш). Чи ви́слухав він на́ших посланці́в, що ми йому́ в приту́зі посила́ли? (Грінч.)].
Безвыходное (безысходное) -ние – безпора́дне, безви́хідне стано́вище (стан, годи́на); тісни́й кут.
В безвыходном -нии кто – в безпора́дному ста́ні хто; нема́ ра́ди кому́; кінці́ в край кому́. [Таке́ мені́ прийшло́сь тоді́: пря́мо кінці́ в край, – ні́чого ї́сти, пішо́в та й укра́в].
Поставить себя (кого) в безвыходное -ние – поста́вити себе́ (кого́) в безпора́дне стано́вище; оцирклюва́ти себе́; попа́стися в матню́. [Здурі́в і я на старі́ лі́та: круго́м себе́ оцирклюва́в (Греб.)].
Он в жалком -нии – його́ стан жалю́ гі́дний (нужде́нний, злиде́нний).
-ние получилось плохое – стано́вище ви́йшло нега́рне.
-ние дел, -ние вещей – стан, стано́вище рече́й. [Більш-менш стає́ ви́дко стано́вище річе́й в на́шій мину́лості (Грінч.)].
Дела находятся в плохом -нии – спра́ви в пога́ному ста́ні; спра́ви стоя́ть пога́но (зле, ке́псько).
Спасти -ние дела – врятува́ти спра́ву.
-ние больного – стан здоро́в’я слабо́го (хво́рого, неду́жого).
-ние больного улучшается (ухудшается) – хво́рому лі́пшає (гі́ршає).
Занять в отношении кого, чего -ние дружественное, враждебное и т. п. – поста́витися до ко́го, до чо́го прихи́льно, неприхи́льно; по́стать узя́ти дру́жню, воро́жу и т. п.; ста́ти до ко́го на стопу́ прихи́льну, воро́жу и т. п. Притти в надлежащее, нормальное -ние – дійти́ до нале́жного, норма́льного ста́ну (стано́вища); на стану́ ста́ти.
Неестественное -ние – неприро́дній стан.
Всё в том же -нии – все в одна́ковому ста́ні.
Быть в интересном -нии (о беременности) – бу́ти в ста́ні (при наді́ї).
Неустойчивое -ние – хитки́й стан.
Устойчивое -ние – тверди́й (станівки́й) стан.
Ложное -ние – фальши́ве стано́вище.
-ние мирное – ми́рний стан.
-ние военное – військо́ви́й стан.
-ние осадное – стан обло́ги.
Город находится на военном (осадном) -нии – у мі́сті воє́нний стан (стан обло́ги).
В оборонительном -нии – в ста́ні оборо́ни;
4) (
социальное, правовое) стан, стано́вище; стать, по́стать (-ти). [Яки́й наш соція́льний стан? Рі́вність стано́вища суспі́льного. Я хо́чу Ма́рцію прийня́ти гі́дно, як то нале́жить ста́нові її́ і ро́дові (Л. Укр.). Вона́ ма́є перейти́ до ста́ну жіно́чого (Г. Барв.). Страх, со́ром і діво́ча стать її́ к двору́ мов прикува́ли (Мкр.). В кріпа́цькій ста́ті усе́ страха́є, усьо́го бої́шся (М. Вовч.)].
-ние служебное – стано́вище, стан урядо́вий. [Люди́ні з ви́щою осві́тою, з пова́жним стано́вищем значно́го урядо́вця (Коцюб.). Його́ стан урядо́вий ду́же висо́кий].
Высокое -ние – висо́кий стан (стано́вище, уря́д).
Человек с -нием – люди́на на стану́, на стано́вищі;
5) (
тезис) тве́рдження, заса́да, те́за.
Основное -ние – ґрунтовна́ (основна́) те́за (тве́рдження, заса́да); підва́лина;
6)
-ние о чём (узаконение, правило и т. п.) – зако́н, постано́ва про що, стату́т чого.
-ние об уголовных преступлениях – зако́н, постано́ва про ка́рні зло́чини.
-ние об акционерных обществах – зако́н про акці́йні товари́ства.
-ние о подоходном налоге – стату́т прибутко́вого пода́тку, постано́ва про прибутко́вий пода́ток.
По́мниться – пам’ята́тися [До́бре до́вго пам’ята́ється, а зле ще до́вше].
-ться кому – пам’ята́ється, в па́м’ятку́ кому́, упо́мку кому́; срв. Па́мятно. [В па́м’ятку (упо́мку) мені́, що воно́ лежа́ло тут].
Не -тся мне это – мені́ це не в па́м’ятку, не впо́мку.
Почу́вствовать – почу́ти (редко спочу́ти), (восчувствовать) відчу́ти, учу́ти; (зачуять) зачу́ти, (ощутить) почути́ти що. [Бий його́ ду́жче, щоб почу́в (Харк.). Незаба́ром вона́ очути́лась і почу́ла, що їй хо́лодно і бік у не́ї боли́ть (Грінч.). Він відчу́в се́рцем той крик розпу́ки (отчаяния), що гли́боко таї́вся в се́рці його́ наро́ду (Коцюб.). Тепе́р і пани́ вчу́ли, що хліб ро́дить на мозоля́х (Кониськ.)].
-вать себя как-л. (напр. хорошо, плохо, молодым и т. п.), по себе что-л. – почу́тися як (напр. до́бре, зле, молоди́м і т. ин.), що. [Почу́лася, що не мо́же йти, що не змо́же ввійти́ в ту ха́ту (Грінч.)].
-вать боль в ноге – біль у нозі́ відчу́ти, почу́ти, почути́ти.
-вать в себе влечение к чему – почу́ти в собі́ по́тяг до чо́го.
-вать в себе (свои) силы, любовь – почу́тися на (свої́х) си́лах (на си́лі и на си́лу), на любо́ві. [(Квітка) почу́всь на свої́х вла́сних си́лах і дав до́бру озна́ку свого́ вели́кого да́ру (Куліш). На́дто вже бага́то люде́й почу́лося на любо́ві до Украї́ни (Рідн. Край)].
-вать утомление, голод – почу́тися на вто́му, на го́лод.
-вать влечение к добру, злу – почу́тися на до́бре, на зле. [Так співа́й, щоб чолові́к на до́бре, а не на зле почу́вся (Куліш)].
-вать свой живот, руки и т. д. – почу́тися живота́, руки́. [Почу́єшся живота́, як іззіси́ (Борз.)].
-вать себя беременною – почу́тися. [Я вже почу́лась (Гр.)].
И не -вал, как заснул – і не зчу́вся, як засну́в.
Дать себя -вать, см. Дава́ть.
-вать расположение, симпатию, склонность к кому-л., к чему-л. – сподо́бати, уподо́бати собі́ кого́, що, прихили́тися, приверну́тися до ко́го, до чо́го. [А я відра́зу приверну́лась до те́бе се́рцем за твою́ лагі́дність (Л. Укр.). Княги́ня ху́тко до йо́го прихили́лась (Стор.)].
-вать пресыщение жизнью, наслаждениями и т. д. – знуди́ти сві́том, вті́хами і т. д.
Почу́вствованный – почу́тий, відчу́тий, учу́тий, зачу́тий.
-ться – почу́тися, учу́тися.
В его словах мне -лось что-то…– в його́ слова́х мені́ почу́лося (вчу́лося) щось…
Ошибка эта -вуется нашими потомками (отзовётся) – по́милка ця на́шим наща́дкам очу́титься, да́сться в знаки́.
Принима́ть, приня́ть
1)
что – прийма́ти, прийня́ти, (зап.) прийми́ти, (брать) бра́ти, взя́ти, (получать) відбира́ти, відібра́ти, отри́мувати, отри́мати що. [Гро́ші на по́шті прийма́ють до дру́гої годи́ни (М. Гр.). Подару́нків не прийня́в. Прийми́ мою́ мо́ву нему́дру та щи́ру (Шевч.). Вони́ прийня́ли і зрозумі́ли, що я зійшо́в од те́бе (Єванг.)].
Кто -нял почту? – хто прийня́в, отри́мав по́шту?;
2)
кого – прийма́ти, прийня́ти кого́, (о мн.) поприйма́ти; (приветствовать) віта́ти, привіта́ти кого́. [Ніко́го він до се́бе не прийма́в (Мирн.). Його́ на сім сві́ті ніхто́ не прийма́ (Шевч.). Прийма́й мою́ ві́рную дружи́ну за рі́дну дити́ну (Пісня). Жури́лися муж з жоно́ю, що діте́й не ма́ли; да́лі взя́ли та й під ста́рість сироту́ прийня́ли (Рудан.). Ой ти ти́хий Дуна́й, мої́х ді́ток поприйма́й (Пісня). Президе́нт прийня́в послі́в, делега́тів. До́бре, коли́ Госпо́дь прийня́в: переста́ла жи́ти, та й терпі́ти переста́ла (М. Вовч.). Його́ й земля́ не прийма́є. І ти віта́єш його́ в свойо́му до́мі? (Мова)].
-ма́ть, -ня́ть гостей (с угощением) – віта́ти, при[по]віта́ти, прийма́ти, прийня́ти, гости́ти, при[по]гости́ти, шанува́ти, по[при]шанува́ти кого́ (госте́й) чим; (об обрядовом приёме гостей) відбува́ти, відбу́ти кого́ (госте́й). [Раз бага́ті хазяї́ ци́гана прийма́ли і тут йому́ на біду́ щі́льник ме́ду да́ли (Руд.). Чим-же він бу́де госте́й гости́ти? (Грінч.)].
-ня́ть как гостя – прийня́ти як го́стя, пригости́ти кого́.
У меня нет времени -ма́ть (угощать) этих гостей – мені́ ні́коли з ци́ми гостя́ми гости́тися.
-ть прошение, жалобу, заявление и т. п. – прийма́ти, прийня́ти проха́ння, ска́ргу, зая́ву и т. п. -ть работу, заказы – прийма́ти, бра́ти робо́ту, замо́влення. [В одні́й світли́ці ши́ли та прийма́ли робо́ту (Кониськ.)].
-ня́ть дела, товар, дрова – прийня́ти спра́ви від ко́го, крам, дро́ва. [Приво́зили дро́ва і тре́ба було́ прийма́ти (Коцюб.)].
-ть лекарство (вообще) – зажива́ти, зажи́ти лі́ків; (пить) пи́ти, ви́пити; (глотать) ковта́ти, ковтну́ти лі́ки.
-ня́ть кого по делу – прийня́ти кого́ у спра́ві.
Доктор -ет от -трёх до шести – лі́кар прийма́є від тре́тьої годи́ни до шо́стої.
Он -нял меня холодно – він прийня́в мене́ неприві́тно.
-ть во внимание – бра́ти (взя́ти) кого́, що до ува́ги, на ува́гу, під розва́гу, на ду́мку, з[у]важа́ти, з[у]ва́жити на ко́го, на що; срв. Внима́ние.
-ть в соображение, в расчёт – бра́ти (взя́ти) до ува́ги (на ува́гу), до раху́би що, огляда́тися и огля́дуватися на ко́го, на що; срв. Соображе́ние, Расчё́т.
-ть к сведению – бра́ти (взя́ти) до ві́дома, бра́ти (взя́ти) на за́мітку що; срв. Све́дение.
-ть в хорошую, дурную сторону – за до́бре, за зле (лихе́) бра́ти, взя́ти що.
-ть на свой счёт
а) (
расходы) бра́ти (взя́ти) на се́бе, бра́ти (взя́ти) ко́шти на се́бе, бра́ти (взя́ти) на свій кошт;
б) (
отнести к себе) бра́ти (взя́ти) на свій карб, приклада́ти, прикла́сти до се́бе, прийма́ти, прийня́ти на се́бе. [Моя́ ба́йка ні бі́йка, ні ла́йка: неха́й ніхто́ на се́бе не прийма́є (Боров.)].
-ть план, проект – ухва́лювати, ухвали́ти план, проє́кт (и проє́кта).
-ня́ть закон, резолюцию – ухвали́ти зако́н, резолю́цію.
-ть известное решение, решение что сделать – ухва́лювати, ухвали́ти пе́вну постано́ву (см. Реше́ние), ухва́лювати, ухвали́ти, ура́дити, покла́сти що зроби́ти.
-ть намерение – бра́ти, взя́ти на́мір; (намериваться) наміря́тися, намі́ритися (що зроби́ти).
-ма́ть меры – ужива́ти (ужи́ти) за́ходів, роби́ти захо́ди що-до ко́го, що-до чо́го, про́ти ко́го, про́ти чо́го.
-ма́ть соответствующие меры – ужива́ти нале́жних за́ходів.
-ть меры предупреждения – ужива́ти, ужи́ти запобі́жних за́ходів; (предупреждать) запобіга́ти, запобі́гти чому́.
-ть чью-л сторону – става́ти, ста́ти на чий бік, тягти́, потягти́ за ко́го, тягти́, потягти́ за ким (и за ко́го), руч, ру́ку тягти́, потягти́ на ким и за ко́го.
-ма́ть под своё покровительство – бра́ти (взя́ти) під свою́ опі́ку, під свою́ ру́ку кого́.
-ня́ть что (труд) на себя – взя́ти що (пра́цю) на се́бе. [Уве́сь кло́піт він узя́в на се́бе (М. Грінч.)].
-ть на себя обязательство – взя́ти на се́бе зобов’я́за́ння.
-ня́ть вину на себя – взя́ти на се́бе прови́ну, перейня́ти на се́бе вину́ (прови́ну), на се́бе сказа́ти. [Пара́ска на се́бе сказа́ла і ба́тько не ла́яв (Грінч.)].
-ня́ть смерть, муки – прийня́ти смерть, му́ки за ко́го, за що.
-ть к сердцу что – бра́ти, взя́ти до се́рця що.
-ма́ть к сердцу чью участь (заботиться о ком) – жури́тися ким.
-ть участие в чём-л. – бра́ти, взя́ти у́часть у чо́му. [Вся вона́ (приро́да) бере́ у́часть у поді́ях і пережива́ннях лю́дських (Єфр.)].
-ть в шутку – бра́ти, взя́ти що за жарт.
-ть в серьёз – бра́ти, взя́ти що за пра́вду.
-ня́ть как должное – прийня́ти як нале́жне.
-ть на службу – прийма́ти, прийня́ти кого́ на слу́жбу (поса́ду).
-ня́ть место (должность), команду – об(ій)ня́ти поса́ду, уря́д, кома́нду, ста́ти на поса́ду, заступи́ти поса́ду.
-ня́ть в школу, на курсы – прийня́ти до шко́ли, на ку́рси, записа́ти до шко́ли, на ку́рси кого́.
-ня́ть в союз, в партию – прийня́ти до спі́лки, до па́ртії и у спі́лку, у па́ртію кого́.
-ня́ть кого в своё общество – прийня́ти кого́ до сво́го гу́рту (товари́ства).
-ня́ть кого в товарищество (в компанию) – прийня́ти кого́ у товари́ство (у спі́лку), до товари́ства (до спі́лки).
-ня́ть предложение – прийня́ти, (одобрить) ухвали́ти пропози́цію.
-ми́те уверение в чём – приймі́ть у[за]пе́внення, бу́дьте пе́вні що-до…
-ня́ть на квартиру кого – у сусі́ди пусти́ти кого́, прийня́ти в комі́рне кого́.
-ть у родильницы – бра́ти, взя́ти дити́ну у ко́го, бабува́ти, ба́бити в ко́го. [Ба́ба Окса́на у ме́не усі́х діте́й бра́ла (Черніг.). Бабува́ла у його́ жі́нки (Рудч.)].
-нять крещение, причастие – хрест (святи́й) прийня́ти (на се́бе), хре[и]сти́тися, запричасти́тися.
-ня́ть веру, православие – уступи́ти у ві́ру, у правосла́вну ві́ру.
-ня́ть учение, закон (последовать им) – понима́ти, поня́ти нау́ку, зако́н від ко́го. [А лю́ди прихо́дили моли́тися до йо́го, вони́ од йо́го поняли́ зако́н (Кримськ.)].
Душа не -ма́ет (противно) – душа́ не прийма́є чого́, з душі́ ве́рне. [Ї́в-би очи́ма, так душа́ не прийма́є (Чуб.)];
3) (
брать во внимание) что – зважа́ти, зва́жити, уважа́ти, ува́жити на що. [Зважа́ючи на те, що націона́льний не́лад у А́встрії спиня́є уся́кий політи́чний по́ступ… (Грінч.). Ти зна́тимеш, яка́ у ме́не ду́мка, ува́живши, що тут мене́ спітка́ло (Куліш)].
Добрые советы -ма́й – на до́брі пора́ди зважа́й, до́брі пора́ди прийма́й;
4)
-ть (известные формы, вид, значение и т. п.) – набира́ти, набра́ти, прибира́ти, прибра́ти чого́ (пе́вних форм, ви́гляду, зна́чення і т. п.). [Кри́за пе́вних і вира́зних форм ще не прибра́ла (Н. Рада). Він ра́птом набира́є гонорови́того ви́гляду (Крим.). Він не сподіва́вся, що розмо́ва набере́ тако́го хара́ктеру (Крим.). Дим розві́ється, і ре́чі знов приберу́ть спра́вжніх натура́льних форм (Єфр.)].
-ня́ть серьёзный вид (о человеке) – споважні́ти.
Дело, разговор -ма́ет, -няло (-нял) другой (иной), хороший, дурной оборот – спра́ва, розмо́ва поверта́є, поверну́ла на и́нше, на до́бре, на лихе́.
-ть направление, течение – набира́ти на́прямку, течії́;
5)
-ть кого, что, за кого, за что – вважа́ти, вва́жити кого́, що за ко́го, за що, бра́ти, взя́ти кого́, що за ко́го, за що, прийма́ти, прийня́ти що за що. [Мене́ ча́сто вважа́ють за мо́го бра́та. Ви́гадку вва́жив за пра́вду (Яворн.). Кум був у жупа́ні, так він і взяв його́ за па́на (Кониськ.). Я хтів ви́відати в ба́би, за ко́го вона́ нас бере́ (Кониськ.). За знева́гу стари́й боя́рин ві́зьме, як не ви́йдеш (Л. Укр.). Заха́рові слова́ він узя́в за по́сміх із се́бе (Кримськ.). І сті́льки ро́зуму в се́бе в голі́вці ма́ла, що за живу́ тара́нь соло́ної не бра́ла (Куліш). Як не при́йме біг гріхи́ за жарт, то бу́де ше́лесту бага́то (Ном.)].
-ня́ть за иностранца – взя́ти кого́ за чужозе́мця.
-ть за правило – бра́ти, взя́ти за пра́вило; срв. Поставля́ть правилом. -ма́ть за основание – бра́ти як осно́ву (як підва́лину), кла́сти осно́вою. [Провідно́ю ду́мкою свої́х на́рисів кладу́ при́нцип грома́дського слугува́ння письме́нства наро́дові (Єфр.)];
6) (
убирать) прийма́ти, прийня́ти, при[за]бира́ти, при[за]бра́ти, (многое) поприйма́ти, попри[поза]бира́ти що; срв. Убира́ть, Взять. [Прийми́ зві́дси стіле́ць (и стільця́). Хліб лежи́ть, – от я за́раз поприйма́ю (Грінч. I). Забери́ кни́гу з сто́лу].
-ма́ть что с дороги – прийма́ти що з доро́ги.
Принима́емый – при́йманий.
При́нятый и принято́й – при́йнятий; приві́таний; приго́щений; (о лекарстве) зажи́тий; узя́тий (до ува́ги, на се́бе); ухва́лений (зако́н, проє́кт), ужи́тий; з[у]ва́жений; ува́жений за ко́го, за що; при́йнятий, при́[за́]браний зві́дки.
-няты решительные меры – ужи́то рішу́чих за́ходів проти ко́го, проти чо́го.
Причиня́ть, причини́ть что – заподі́ювати, заподі́яти, ді́яти, уді́яти що, чини́ти, учиня́ти, учини́ти що, спричиня́ти и -чи́нювати, спричини́ти що, спричиня́тися и -чи́нюватися, спричини́тися до чо́го; (доставлять, приносить) завдава́ти, завда́ти кому́ чого́ и що. [Що я заподі́яв оци́м лю́дям, – твої́м лю́дям, – за що мене́ су́дять? (Шевч.). Кра́ще кри́вду вже терпі́ти, ніж сами́м її́ чини́ти (Грінч.). Завдала́ ти мені́ вели́кої турбо́ти. Любо́в ті ра́ни завдава́ла (Куліш). Ма́ти найбі́льше лю́бить ту дити́ну, що бі́льше слабува́ла, бі́льше ноче́й безсо́нних їй спричини́ла (М. Левиц.)].
-ни́ть вред кому – уді́яти, заподі́яти, учини́ти шко́ду кому́, пошко́дити кому́. [І лю́дська злість та непра́вда не вді́є мені́ нія́кої шко́ди (Неч.-Лев.). Замі́сть щоб зроби́ти вели́ку кори́сть, «Кра́шанка» вчини́ла ті́льки шко́ду (Грінч.)].
-ни́ть зло, несчастье – учини́ти зло, неща́стя, заподі́яти, вді́яти зло, ли́хо и зле, лихе́ кому́, завда́ти (нако́їти) ли́ха (безголо́в’я) кому́. [Ніко́ли зла я не вчини́в-би їй (Грінч.). Скі́льки вам зла я вчини́ла (Грінч.). Ні, ні, Госпо́дь не заподі́є зло́го! (Куліш). А що він кому́ лихо́го заподі́яв (Кониськ.) Вам лихо вдіяти? (Самійл.). Я не зна́ю, хто їй ли́хо заподі́яв (Шевч.). Не зо́лотом те ли́хо оплати́ти, що завдали́ ви нам (Грінч.). Му́зо боги́не! Співа́й нам про гнів Пеліє́нка Ахи́лла, згу́бний кото́рий сто сот безголо́в’я Ахе́йцям нако́їв (Ніщинськ.). Ду́же бага́то Ахе́йцям ли́ха нако́їв (Самійл.)].
-нить кому много хлопот, беспокойства – завда́ти, заподі́яти, нароби́ти кому́ бага́то кло́поту, турбо́т. [Ма́ло тобі́ того́ кло́поту і со́рому, що до́сі нам заподі́яла ? (Кониськ.)].
-ня́ть затруднения – чини́ти тру́днощі кому́, ста́вити тру́днощі кому́ и перед ким, завдава́ти кому́ тру́днощів.
-ня́ть, -ни́ть печаль, скорбь, горе, огорчения, неприятности, страдания кому – завдава́ти, завда́ти жалю́, журби́, ту́ги, скорбо́ти, го́ря, при́кростей, стражда́ння кому́, завго́рювати, завго́рити кому́; срв. Огорче́ние, Огорча́ть. [Цим ми йому́ не завго́римо і його́ не на́вчимо, але́ неха́й зна́є, що вовк ло́вить, але й во́вка ло́влять (Неч.-Лев.)].
-нять муку, муки – завдава́ти му́ку, му́ки кому́. [Хіба́ то я завда́в їм му́ку? (Л. Укр.). Найгі́рші особи́сті му́ки, які́ завдає́ розлу́ка з усі́м, що се́рцю лю́бе (Єфр.)].
Это -ня́ло боль, страдания кому – це болі́ло кого́. [Знева́га до найкра́щого її́ почуття́ болі́ла Раї́су (Коцюб.)].
-ни́ть обиду кому – заподі́яти, вчини́ти кри́вду кому́, скри́вдити кого́.
-ни́ть убыток, ущерб, урон кому – нароби́ти втра́ти (зби́тків кому́, призве́сти до втра́ти кого́.
Война -ня́ет большие бедствия – війна́ призво́дить до вели́кого ли́ха, війна́ ді́є, спричи́нює бага́то ли́ха.
Это может -ни́ть взрыв – це мо́же спричини́ти ви́бух, призве́сти до ви́буху.
Причинё́нный – заподі́яний, уді́яний, учи́нений, спричи́нений, за́вданий кому́.
-ться
1) заподі́юватися, бу́ти заподі́яним, ді́ятися, бу́ти вді́яним, чини́тися, бу́ти учи́неним, завдава́тися, бу́ти за́вданим кому́, чому́;
2) (
безл.: приключиться) заподі́ятися, ста́тися, зроби́тися, учини́тися.
Что тебе -лось? – що тобі́ ста́лося? що тобі́ зроби́лося?
Прочи́тывать, прочита́ть и проче́сть
1) прочи́тувати, прочита́ти, перечи́тувати, перечита́ти, (
во множ.) попрочи́тувати, поперечи́тувати що; (проходить чтением) начи́тувати, начита́ти, чита́ти, ви́читати що. [На́ тобі кни́жку, щоб ти прочита́в (Рудч.), Перечита́йте та розпиші́ться, що чита́ли (Кониськ.). Він уже́ бага́то книжо́к попрочи́тував (Грінч.). Нечи́пір десь книжо́к бага́то начита́в (Боров.). Що мені́ Ма́рко ска́же, як поба́чить на ній (на кни́жці) пі́внячі сліди́? Ска́же: пі́вень бі́льше начита́в ніж ти (Коцюб.). Ви́читавши усього́ Кві́тку, вони́ кі́лька день почува́ли себе́ не на землі́, а на не́бі (Яворн.)].
Я ещё не -та́л этой книги – я ще не прочита́в ціє́ї кни́ги.
Я -чё́л об этом в газете – я прочита́в про це (ви́читав це) в газе́ті.
Я не -чту́, что здесь написано (не могу, не в состоянии прочесть) – я не вчита́ю, що тут напи́сано. [Рома́н сан диву́ється, що він, бу́вши таки́м бідо́вим хло́пцем, не вчита́є букваря́ (Васильч.)].
На лице легко -че́сть что-л. (напр. волнение, смущение, беспокойство) – на лиці́, на обли́ччі вичи́тується щось (напр. хвилюва́ння, збенте́ження, турбо́та). [Не промо́влять нічо́го у́стонька роже́ві, та й без мо́ви вичи́туються на діво́чому ли́ченьку усі́ діво́чі ми́слоньки й ду́моньки (М. Вовч.)];
2)
-че́сть (разобрать, восстановить чтение чего-л. напр. старинного памятника и т. п.) – відчита́ти що. [«Сло́во» дійшло́ до нас у ду́же неспра́вній реда́кції до́сить пі́знього спи́ска, зро́бленого десь пе́вне на пі́вночі, в свій час зле відчи́таного (Єфр.)];
3) (
известное время, напр. весь вечер, всю ночь) прочита́ти (яки́й час, напр. ці́лий ве́чір, ці́лу ніч);
4) (
громко, вслух) вичи́тувати, ви́читати, чита́ти, прочита́ти (го́лосно, вго́лос), ви́голосити що; (пересказывая наизусть или повторяя за кем-л.) прока́зувати, проказа́ти що. [Ми гово́римо, а той спи́сує. Усе́ списа́в і ви́читав нам (Кониськ.)].
-вать, -че́сть молитву (молитвы), заповеди и т. п. – прока́зувати, проказа́ти, вичи́тувати, ви́читати моли́тву (молитви́), за́повіді, і т. ин., ви́молити (молитви́). [Ба́тюшка свої́м звича́йним го́лосом прока́зував молитви́, дячо́к пова́жно й шви́дко вичи́тував книжо́к (Васильч.). – А ви́читай моли́тву Госпо́дню! – Гриць ви́читав до́бре (Яворн.). Проказа́ла ще за́повіді (Грінч.). Почала́ з «Ві́рую» прока́зувати зно́ву все – аж до кра́ю. Ви́молила всі, які́ зна́ла (Грінч.)].
-че́сть реферат, доклад – прочита́ти, ви́голосити рефера́т, до́повідь.
-че́сть невнятно – проха(ра)ма́ркати, переха(ра)ма́ркати, (с трудом, по складам) прослебезува́ти, ви́слебезувати що. [Піп та дяк так сяк перехарама́ркали слу́жбу (Гр.). Було́ молю́ся ура́нці і вве́чері, то з молитва́ми і письмо́ прохама́ркую (Стор.)].
-че́сть кому наставление за что-л. – прочита́ти, ви́читати моли́тву (отченаша́) кому́ за що; срв. Отчи́тывать 2.
Прочи́танный и прочтё́нный – прочи́таний, перечи́таний; відчи́таний; ви́читаний, прока́заний.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Безысходность
1) безвихідь, безвихідність, (
ещё) безпросвітність, неминучість;
2) безмежність, безмірність:

абсолютная (полная) безысходность – цілковита (повна) безвихідь;
от безысходности – від безвиході.
[Справа потрапляла в безвихідь, руки спускались, доводилось чекати й чекати, поки хімія спроможеться на нові, тонші способи аналізу, які, можливо, й не будуть ніколи знайдені (В.Підмогильний). Але я ще міг би вас шанувати, якби ви справді жили без пристрасті. Ви ж і на це нездатні. Така вже безвихідність усіх, хто хоче заперечити світ (В.Підмогильний). Це була явно ідіотична, безглузда думка. Андрій гнав її геть з усієї сили, зле вона лізла. І це було поганим симптомом. Значить, він внутрішньо, підсвідомо визнає всю безвихідність і трагізм своєї ситуації, і саме тому думка десь б’ється, як пташка, в сліпому метанні, надіючись на якесь там химерне щастя, на якусь дірку (І.Багряний). Глухе склепіння паркового кону, де ні акторів, ані глядачів, де тиша, і туман, і та безвихідь, якої не обійдеш і за вік (В.Стус). Мова солов’їна, а тьохкають чортзна-що. Важко належати до такого народу. Націю запрограмували на безвихідь (Л.Костенко). Повна безвихідь. Дружина чоловікові: — Ти чого додому прийшов о п’ятій ранку?  — А куди в Луцьку ще можна було піти в такий час?!]
Обговорення статті
Библия – (греч.) Біблія, Святе Письмо.
[Святе Письмо подібне до ріки або моря. Часто там, де за зовнішністю здається зле та просте, одкривається глибина, що її не легко бачать навіть і янгольські очі (Г.Сковорода). Біблія містить в собі більше ознак правдивості, ніж вся світська історія (І.Ньютон). Існування Біблії як книги – найцінніше з-поміж усього, що людство пізнало за всі часи. Будь-яка спроба зменшити значення Біблії – злочин проти людства (Е.Кант). Я переконаний, що Біблія — це найкращий дарунок Бога людині. Все найкраще від Спасителя світу дається нам через цю книгу (А.Лінколн). Глибоке знання Біблії має більшу вагу, ніж університетська освіта (Теодор Рузвелт). Біблія каже вам, як потрапити на небо, а не як воно влаштоване (Папа Іван Павло II)/ Я от думав, чому люди, старіючи, дедалі активніше читають Біблію. І тут меня осяяло: вони ж готуються до випускного іспиту (Дж.Карлін)].
Обговорення статті
Вожделение – пожа́дливість, жадо́ба, хти́вість, по́хіть, хіть, жада́ння, жага́, хоті́ння, (прост.) хотя́чка, кортя́чка:
предмет вожделения – (кто) об’єкт жадання, (что) предмет жадання;
смотреть с вожделением – ласо (пожадливо, хтиво, з пожадливістю, із хтивістю) дивитися, (образн.) як кіт на сало дивитися.
[І так воно йому до жаги приспіло, що, всякий розум і справедливість занехавши, обернув він усі помисли свої на каверзи та підступи свої (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). То свята любов, а не жадоба грішна (В.Самійленко). Він аж надто близько тулився до неї, про щось теревенив і гиготів так улесливо-хтиво, що мені відразу ж стало зле (В.Горбатько перекл. Дж.Патерсона). До Зігмунда Фройда українці свої хтиві жадання іменували несхвально — “кортячка”. Чи слід геніального психіатра дякувати за те, що він запропонував науковий термін “лібідо”? (Микола Махній). Жіноча хтивість і чоловіча — те саме що епос й епіграма (Карл Краус). Стає на порі, от і кортячка бере (Марко Грушевський). — Тим часом любов юнаків — то здебільшого, власне, не любов, лише хіть, остаточною метою якої є задовіл; як тільки вона тої мети досягне, зразу нанівець сходить, і те, що здавалось любов’ю, мусить назад повернутись, не маючи змоги перейти межі, покладеної самою природою; для правдивої ж любові такої межі не існує. Одне слово, як запобіг дон Фернандо в тої дівчини ласки, зразу кохання його вщухло й жага погасла (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вона мала мигдалеподібні очі, а губи здавалися завеликими для тендітного обличчя. Незнайомка виглядала незвично і дуже привабливо, але, як це не дивно,— з огдяду на моє жалюгідне існування та майже безперервну непогамовану хтивість — страшенно мене роздратувала (В.Горбатько, перекл. П.Кері)].
Обговорення статті
Дело – діло, (ум. дільце, ділечко), заняття, (труд) робота (ум. робітка), праця; справа; (вещь) річ (р. речи); (поступок, действие) вчинок, чин, дія; потреба; подія, випадок; досьє:
а мне какое дело, что за дело? (разг.) – а мені що до того?; а мені яке діло?; а мені якого батька горе?; а мені який клопіт?; от мені великий клопіт!;
без дела не входить – без потреби не заходити;
безотлагательное дело – пильна справа;
ближе к делу – [ближче] до діла (до суті); без зайвих подробиць;
браться за дело – братися до діла (до роботи, до праці, до справи); ставати до праці (до діла, до роботи, до справи); заходжуватися коло справи;
браться за дело, не стоящее того – братися за діло, яке не варте того; руки поганити;
браться не за своё дело – не за своє діло (не за свою справу) братися; (разг.) шитися не в своє [діло];
быть в курсе дела – бути в курсі справи; бути поінформованим;
вам до меня и дела нет – вам про мене й байдуже; вам до мене і діла нема (немає);
вводить в дело – ознайомлювати зі справами;
ведение дела – провадження справи;
везде испортишь дело – скрізь попсуєш (зіпсуєш) діло (справу); (образн.) куди не підеш, то золоті верби ростуть;
вести дело к тому (так), чтобы… – вести до того, щоб…; гнути на те, щоб…; кермувати до того, щоб;
вести (удачно) дело (юрид.) – провадити (гаразд, щасливо) справу;
виданное ли, слыханное ли дело? – чи ж видана, чи ж чувана [це] річ?; чи чувано, чи видано?; де це видано, де це чувано?;
внешние (иностранные) дела – закордонні справи;
военное дело – військова справа;
возбудить дело против кого – порушити (розпочати, зачати) справу проти кого; зачати (заложити) позов проти кого; піти у позов проти кого;
вот это дело! – оце діло!; оце воно!; оце так!; то є щось; (иногда) оце до ума!;
в самом деле, на самом деле – справді; (иногда) дійсно;
всё употребить в дело – усе зробити; на всі способи братися, узятися;
в том-то и дело – отож-то (атож-то); отож-то й є; то ж то й воно; то ж бо то й; не що-бо й що; тим-бо й ба; не то ж бо то й що; (зниж.) не по чім б’є, як не по голові; в тому-то (в тім-то) й річ (справа, суть);
в чём дело? – у чому річ?; про що річ?; у чім сила?; про (за) що йдеться?; що сталося?;
выходит дело, что (разг.) – виходить, що; кладеться на те, що;
главное дело – головна (найголовніша) річ; головне (головно);
говорить дело – казати (говорити) до діла (до пуття); казати (говорити) по суті; мовити до речі;
горное дело – гірництво;
гражданское дело – цивільна справа;
грешным делом – на жаль; признатися;
громкое дело – голосна (гучна) справа; сенсаційна справа (сенсація);
да и в самом деле – та й справді; та воно й правда;
дать делу другой оборот – повернути справу (на инакше);
дать ход делу – зрушити справу; дати хід справі;
дела, дела, как сажа бела – живемо, як горох при дорозі: хто не йде, той скубне (Пр.); впав у біду, як курка в борщ (Пр.);
дела идут к лучшему – справи (діла) покращали (повернули на краще);
дела нет (нет дела) до чего – байдуже про що (до чого);
дела тайные – таємні діла (справи), таємнощі;
дело во времени – йдеться про час, залежить від часу;
дело вот в чём – річ (справа) ось (от) яка (ось, от у чім, у чому);
делов-то – скільки [там] того діла, всього на-всього;
дело в том, что… – річ у тім, що…, ідеться про те (за те), що…;
дело в том, чтобы… – ідеться за те (про те), щоб…;
дело в шляпе (разг.) – справу (діло) полагоджено (зроблено), (образн. нар.) рибка в сітці!;
дело дрянь, табак (разг.) – погане діло; погана (кепська) справа;
дело житейское, обыкновенное – світова, звичайна річ;
дело за вами (разг.) – тепер ваша черга (ваш ряд, за вами черга), діло (справа) за вами;
дело за небольшим стало – діло за малим стало;
дело идёт к осени – ідеться (береться) до осені, кладеться на осінь, надходить (наближається) осінь;
дело идёт о том, чтобы – йдеться про те, щоб;
дело касается кого-чего – справа стосується кого-чого;
дело кончено, поздно уже (образн. разг.) – клямка запала;
дело ладится – справа налагоджується;
дело лежит без движения – справа не рушає;
дело мастера боится – діло майстра хвалить (Пр.); дільника й діло боїться (Пр.); що вхопить, то зробить (Пр.); добра пряха й на скибці напряде (Пр.); в умілого й долото рибу ловить (Пр.); на що гляне, так тобі й учеше (Пр.); майстер зна, що кобилі робити (Пр.);
дело начато – справу розпочато;
дело не в том – не про те (не за те) річ; не в тім річ, не в тім сила;
дело не выйдет (разг.) – нічого з того не буде (не вийде), (образн.) з цього пива не буде дива;
дело не клеится – діло (справа) не йде в лад (не ладиться);
дело не медведь (не волк) — в лес не убежит – діло не вовк (не заєць) — нікуди не втече (Пр.); сиди, Векло, бо ще не смеркло (Пр.); як до діла, так і сіла (Пр.); гуляй, тато,– завтра свято (Пр.);
дело не терпит отлагательств – зі справою не можна зволікати;
дело, не терпящее отлагательств – негайна (невідкладна, нагальна) справа;
дело нешуточное – це (то) не жарт, (разг.) непереливки;
дело обыкновенное – звичайна річ;
дело обстоит так – справа стоїть так, діло таке;
дело обычное – звичайна річ;
дело о ком – справа кого;
дело окончено – справу закінчено (кінчено);
дело подвернулось кстати – справа нагодилась;
дело подходит к концу – справа (діло) доходить (добігає) кінця, справа (діло) наближається до кінця, кінчається;
дело подходящее – [це] діло підходить кому, на руку (наруч) кому, (образн.) на руку ковінька кому;
дело по обвинению кого в чём – справа про звинувачення (обвинувачення) кого у чому, за що;
дело привычки – звичка, звичай;
дело проиграно – справу програно;
дело случая – випадкова річ;
дело стало за чем – затримка за чим;
дело стоит внимания – справа заслуговує на увагу, заслуговує (варта) уваги;
дело табак – кепська справа;
дело твоих рук (разг.) – діло (справа) твоїх рук, то твоя праця (робота);
дело только в том, чтобы… – ідеться тільки про (за) те, щоб , річ тільки про те, щоб; річ тільки в тому, щоб;
делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй уліті (улітку), відпочинеш узимі (узимку) (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.);
другое (иное) дело – інша річ (справа);
его слова не расходятся с делом – його слова не розходяться (не розминаються) з ділом, він що скаже, те й зробить, (образн.) сказав, як зав’язав;
её (его) дело молодое (разг.) – вона (він) молода (молодий);
ей до всего дело – без неї вода [ніде] не освятиться;
если уж до чего дело дойдёт – коли вже до чого (до того) дійдеться, як до чого (до того) ряд дійде;
за дело он наказан (разг.) – він заслужив на кару, по заслузі (за діло) покарано його;
за малым дело стало (разг.) – малого (дрібниці) не стає (бракує, не вистачає);
за ним дело не станет (разг.) – за ним діло не стане, його не доведеться чекати;
затруднительное дело – клопітна, морочлива справа;
золотых дел мастер – золотар (ум. золотарик); золотник;
и дело с концом (разг.) – та й по всьому (та й по всій справі), та й край [увесь] (та й квит, иногда та й решта);
известное, видимое дело (разг.) – відома, видима, певна річ, звичайно (звісно); сказано;
иметь дело с кем – мати діло (до діла) з ким, до кого, мати зв’язки (стосунки) з ким, (иногда негат.) накладати з ким;
иметь дело с чем – мати справу з чим; вивчати, розглядати що; торкатися чого;
как дела? – як ваші (твої ) справи?, як ся маєте (маєш )?, як ведеться?;
каков у хлеба, таков у дела – як їсть, так і робить (Пр.); який до їжі, такий і до роботи (Пр.);
какое [кому] дело до этого? – що до того [кому]?;
к делу! (разг.) – до діла!;
круг дел – обсяг справ;
к чему мне такое дело – навіщо (нащо) мені таке діло, (разг.) нащо мені та рахуба;
личное дело (документ) – особова справа;
личное дело – особиста, приватна справа;
между делом (разг.) – поміж ділом, побіжно, мимохідь;
мне (тебе, ему…) нет до этого дела – мені (тобі, йому…) байдуже до того, мене (тебе, його…) це не обходить, до мене (до тебе, до нього…) це діло не доходить;
моё дело сторона (разг.) – моя хата скраю, не маю нічого спільного з ким;
на деле доказывать – ділом довести;
на [самом] деле – насправді (справді) (иногда доправди), на ділі;
на словах, что на санях, а на деле, что на копыле – на словах, як на цимбалах, а на ділі, як на талалайці;
начинать судебное дело – піти у позов;
не было дела до кого, до чего – байдуже було до кого, до чого; не доходило діло до кого, до чого;
не в этом (том) дело – не в тім річ, не про те (не за те) річ, не про те (не за те) мова мовиться, не в тім сила; не про те йдеться; не про те мова; не в тім (не в тому) справа;
не идет дело – діло не йде, (образн. разг.) не прядеться;
не к делу – не до діла (не до речі) не в лад; невлад;
немного дела – діла ніскільки (не багато);
не по словам судят, а по делам; хорошие дела лучше хороших слов – менше слів, а більше діла (Пр.); менше говори — більше діла твори (Пр.); добрі діла кращі від добрих слів (Пр.); робота сама за себе скаже (Пр.);
не твоё, не ваше дело – [то] не твоє, не ваше діло; не твоя, не ваша справа; не твоя, не ваша річ; тобі, вам не діло; тобі, вам до цього зась, заськи; (образн. шутл.) не твоє, не ваше мелеться (молотиться); тут не твій, не ваш батько хазяїн;
не твоего ума дело (разг.) – не з твоїм розумом братися до…; (міркувати про, за…); на це твого розуму не стане;
ну и дела – ну й робота;
обделывать, обделать дело (прост.) – оборудувати (залагоджувати, залагодити) справу, упорати справу;
обнять дело – збагнути справу;
обращаться по делу – вдаватися, звертатися в справі, з справою;
общее дело – спільна справа;
он знаток своего дела – він знавець свого діла (своєї справи), він знається на своїй справі (на своєму фаху), він знає своє діло (свій фах);
он не у дел – він не працює (не на посаді, не на службі), він без діла (без роботи), його усунено з посади (від діла), він не має службових обов’язків;
оставлять дело без движения – лишати справу без руху;
первым делом, первое дело – щонайперше (найперше), передусім (насамперед), найперша річ;
плёвое дело (разг.) – дурниця, абищиця, пусте, пустячина, казна-що;
плохо дело – погане діло, зле, погана (кепська) справа, (образн.) справа як коло дядькового (коло бабиного, баб’ячого) воза;
погубить дело – занапастити справу;
по делам; по делам службы – за ділом (за справами, у справі), у службових справах (за службовим ділом); (устар.) за орудками;
по делу – за ділом (за справою), у справі;
пойти в дело – піти в надобу, піти до діла;
по личному делу – в особистій (у персональній) справі;
положение дел – стан речей (справ);
помочь делу – зарадити справі;
понимать в деле – розумітися на справі;
понятное, ясное дело – зрозуміла, певна річ, зрозуміло;
поручать кому ведение дела – доручати кому провадити справу;
по своему делу – за своїм ділом; за своєю справою;
по сути дела – до суті справи (діла), фактично;
по ходу дела – з розвитку справи;
пошло дело на лад – пішла робота (пішло діло) гаразд, повелося добре (гаразд, на добре);
по этому делу – у цій справі, за цим ділом;
по этому (служебному) делу – в цій (службовій) справі;
правое дело – праве діло, справедливе діло, справедлива справа;
прийти по делу – прийти у справі;
приобщать к делу – прилучати до справи;
приниматься, приняться за дело – братися, узятися до діла (до праці, до роботи), ставати, стати до роботи (до праці), братися, узятися (заходжуватися, заходитися) коло чого, робити що;
приостановить дело – припинити справу;
пускать, пустить в дело что – пускати, пустити (запускати, запустити) що, ставити, поставити на роботу що;
расследовать дело – розслідити, розвідати справу;
сидеть, быть без дела – сидіти, згорнувши руки, посиденьки справляти, лежні (сидні) справляти;
смотреть за делом – наглядати за справою;
спешное дело – нагальна, термінова справа;
справиться с делом – дати (собі) раду із справою;
статочное ли дело? – чи подоба?, чи годиться [ж]?; чи можлива річ?; чи мислима річ? (устар.) чи подобенство?;
столько дела, что не успеешь всего сделать – діла такого, що не переробиш, діла не обкидаєшся;
странное дело – дивна річ, чудасія, чуднота, диво, дивовижа;
судебное дело – судова справа;
такие-то дела – от такі діла (справи);
таково положение дел – такий стан речей, такі маємо справи (діла);
текущие дела – теперішні справи;
тёмное, подозрительное дело – непевна справа;
типографское дело – друкарство;
то и дело (разг.) – раз у раз (раз по раз); весь час; знай; безперестанку;
то ли дело (разг.) – інша річ, хіба така річ?, нема краще як…, нема як…, нема в світі як…, от… так-так;
торговое, коммерческое дело (предприятие) – торговельне, промислове підприємство;
тяжебное дело – позов;
уголовное дело – карна, кримінальна справа;
у меня дела идут хорошо – мені ведеться;
у меня к тебе дело – я до тебе маю діло (справу), у мене до тебе діло (справа);
умно вести дело – з розумом провадити справу;
употребить в дело – узяти до діла, ужити що, пустити в діло що, скористатися з чого, чим;
управиться с делом – упоратися з справою;
управляющий делами – керівник справ;
ходить по делу (устар.) – позиватися, тягатися;
часовых дел мастер – годинниковий майстер, годинникар;
что дело, то дело – що до діла, то до діла; що правда, то правда; що до пуття, то до пуття;
шататься, болтаться без дела (разг.) – вештатися, швендяти, тинятися [без діла];
экстренное дело – пильна справа;
это дело! – це до діла!, це діло!, це (ото) добре!, це гаразд!;
это дело другое – це що инше; це инша річ;
это дело можно считать потерянным – цю справу можна вважати за пропащу;
это дело потерянное – це річ пропаща;
[это] дело случая – [це] річ випадкова;
это к делу не относится – це до діла не належить (не стосується);
это не дело (разг.) – це не годиться;
это особое (другое) дело – це інша (особлива) річ, це інша стать;
это совсем другое дело – це щось зовсім інше;
это уж моё дело – це вже мені знати, це вже моя річ (моє діло);
я в деле, я и в ответе – що роблю, за те й відповідаю (Пр.);
я совсем не имею с ней дела – жадного діла в мене з нею нема, не причетний я зовсім до неї.
[Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе (Пр.). З бабою і дідько справу програв (Пр.). — Та ще послухай, щось скажу: Щоб в пекло ти зайшов до мене, Бо діло єсть мені до тебе (І.Котляревський). Як діла нема дома, піде було блукати по селу (Г.Квітка-Основ’яненко). Моє діло, кажуть, мірошницьке, запусти та й мовчи (Номис). А щука на своє хилила: Ет, вигадки! Велике діло — миші (Л.Глібов). Сказано: куди голка, туди й нитка (Пр.). А він знай співає (Т.Шевченко). Сидить, тільки очима поводить та вигукує: «Робіть діло! робіть! не лінуйтеся!» (М.Вовчок). — Що не кажи, а не панське діло біля землі ходити (П.Мирний). — Я б тоді паном діло зажив. Та де б тобі, — більше б пана був, до царя рівнявся. Усе б у садку і сидів та овоч їв (П.Мирний). — Ти кажи діло, а то квакаєш, як ворона (П.Мирний). Комісія розібрала діло вербівських селян і звеліла наділить їх кращою землею (І.Нечуй-Левицький). Няньку посилала за орудками (Л.Українка). — Все оце дуже чуло сказано, але не до речі, а от саме перше слово було до діла (Л.Українка). — Яке вам діло до мого життя й до моїх грошей? Не ви мені їх дали! — сердиться Карпо (М.Коцюбинський). Чистий думками і непорочний діями. Він хотів би коняку купити, та тим бо й ба — грошей нема. Не доходило мені до них діла (АС). Ігумену — діло, а братії — зась (Пр.). — Ми не тою дорогою їдемо? — А тож-то, що не тою (АС). Нехай судці розберуть тую справу. Неохота йому працювати; хіба така річ – пити! Я прийшов до вас за ділом. Тепер справа стоїть инакше (АС). Не треба слів, хай буде тільки діло (О.Теліга). — Добре, добре, мамо, — там розберем. А забудемо, де чай, то горіхом заваримо. Скільки того й діла! (І.Багряний).   — Сідай, парубче, підвезу, — осадив коні біля хлопця. — Могорич із вас, дядьку Іване, — схвально оглянув коні Дмитро, вискочив на воза і зручно спустив ноги з полудрабка. — Скільки того діла, — могорич мій, а горілка твоя. Звідки прямуєш? (М.Стельмах). Затісно в цьому світі для живих, для мертвих теж затісно. Скільки діла — прожити вік, як мати жити вчила, і що ж? То просто  неспокутний гріх (В.Стус).    — Отож скажу відкрито і вселюдно. Буває всяко, доля — не черінь. Любов — це, люди, діло неосудне. По всі віки. Во вік віків. Амінь (Л.Костенко). Прибрати, попрати, помити, скупати дітей… Здавалось би, скільки того діла, а все — як ота нездоланна дорога з Синиці… (Марина Павленко). Ознака незрілості людини — те, що вона хоче благородно померти за праве діло, а ознака зрілості — те, що вона хоче смиренно жити заради правого діла (Д.Д.Селінджер). Час робить свою справу. А ти, людино? (С.Є.Лєц). У боротьбі за праве діло іноді програє діло, а іноді правота (Лешек Кумор)].
Обговорення статті
I. Добро
1) добро, благо, гаразд;
2) (
имущество) добро, (устар.) до́бре, майно, худоба, (пожитки) збіжжя;
3) (
нар.) добре, гаразд:
давать, дать добро – ухвалювати, ухвалити, схвалювати, схвалити, погоджуватися, погодитися, дозволяти, дозволити;
добро бы – хоч би ж, коли б уже, хай би вже;
до добра это не доведёт, не к добру это – з цього добра (пуття) не буде; це не на добре; це може мати лихий кінець; це може зле скінчитися;
добро пожаловать! (милости просим!) – просимо завітати!; раді вітати [вас]!; щиро вітаємо!; просимо до господи (до хати)!; просимо, коли ласка!; ласкаво просимо!; милості просимо!; сердечно просимо!; будьте дорогим гостем (дорогими гістьми)!; гостюйте, коли ласка!; вітайте (гостюйте) в нас!; вітайте (вітай) у гостині!;
добро скоро забывается, а худое [долго] в памяти сохраняется – добре довго пам’ятається, а зле ще довше (Пр.);
идёт к добру – на добро (на добре, на гаразд) ідеться (кладеться);
из этого не будет добра – з цього не буде добра (пуття); (образн.) з цього пива не буде дива;
нет худа без добра – нема лиха без добра (Пр.); лихо не без добра (Пр.); немає злого, щоб на добре не вийшло (Пр.);
от добра добра не ищут – добра добувши, кращого не шукай (Пр.); не треба плахти, бо і в запасці добре (Пр.);
по добру, по здорову – щасливо, без лиха, доки живий і цілий;
поминать добром (разг.) – згадувати (поминати) добром (добрим словом);
старость с добром не приходит – старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом (Пр.); старість іде і хвороби веде (Пр.);
это к добру (разг.) – це на добре.
[Хай би вже хто путній казав, а то така негідь. За благо народу. Живуть собі люди у добрі та в гаразді. Продав усе своє добро. Що, я не хазяїн на своєму доброму? Не збирай синові худоби, а збери йому розум. Все своє нерухоме майно одписав на школи. Гаразд, що не бачили нас, а то лихо було б (АС). Я схвалив його думку добрим стусаном під ребра (О.Ульяненко). Тому, хто не осягнув науки добра, всяка інша наука чинить лише шкоду (М. де Монтень). Здається, взагалі-то я завжди хотів сіяти добро навколо себе. Але це було неможливим з двох причин: по-перше, мені в цьому заважали, а по-друге, я передумав (М.Ілляшенко і О.Ногіна перекл. Ф.Беґбеде). Всі хочуть добра. Не віддавайте його (С.Є.Лєц). Робити добро дурням — однаково, що підливати воду в море (Міґель Сервантес). Добро завжди перемагає зло, значить, хто переміг, той і добрий (М.Жванецький). Найкращий спосіб служити добру — не скімлити за ним (М.Пруст). Тільки-но забуваєш, хто є люди, піддаєшся бажанню зробити їм добро (А.Мішо)].
Обговорення статті
Дурной
1) (
некрасивый) негарний, поганий (умен.) поганенький, (ув.) поганючий, (безобразный) бридкий, гидкий;
2) (
плохой, нехороший) поганий, лихий, злий, недобрий, кепський; (негодный) ледачий; (противный) бридкий, гидкий:
дурён лицом – бридкий (поганий, негарний) на виду (з лиця, на обличчя, на вроду);
дурная молва, слава – недобра (погана) слава; поговір; слава-поговір; неслава;
дурная работа – дурна робота, дурного робота;
дурное расположение, настроение духа – недобрий (поганий) настрій, маркота;
дурной вкус – лихий (поганий, негарний) смак, несмак;
дурной глаз, взгляд (устар.) – урічливі (лихі) очі, урочливе (наврочливе, урічне) око, лихий на очі, лихе око (лок.) прозір;
дурной товар – ледачий крам;
дурной тон – поганий тон, (франц.) моветон;
дурные привычки – погані звички (р. -чок);
научать дурному – на лихе (на зле) навчати; лихого навчати;
она дурна собой – вона негарна (погана), (безобразна) бридка, гидка;
он не дурён, она не дурна (собой) – він не поганий, вона не погана, він (вона) нічого собі, нічогенький (ж. -нька);
он, она дурного поведения – він, вона поводиться негарно (зле, погано, нестатечно), (разг., устар.) публіка.
[Я казала, що Семен чоловік. А Семен публіка на весь світ! (Чубинський). Негарний на обличчя. Який він поганий. Лихий крам. Кепські новини (АС)].
Обговорення статті
Жить
1) жити, (
умен. житоньки), (существовать) існувати, (быть в живых) животіти, (описательно) топтати ряст. по світі ходити;
2) (
жить где, как) жити, поживати, (пребывать) пробувати, проживати, (иметь жилище) мешкати, сидіти, домувати:
век живи, век учись – вік живи – вік учись (Пр.); вчися розуму не до старості, а до смерті (Пр.);
ему, ей… не дожить до весны – він, вона… не доживе (не досягне) до весни; (образн.) йому, їй… вже не топтати рясту; йому, їй… вже не почути зозулі;
ему, ей… недолго осталось жить – йому, їй… недовго лишилося (зосталося) жити; йому, їй… день віку; він, вона… недовго топтатиме ряст;
живёт подачками – живе на датки; у руку дивиться;
живёт с горем пополам – живе, лиха (горя) прикупивши; живе, від біди пхаючи;
живи просто, проживёшь лет со сто – просто живеш – до ста літ доживеш (Пр.);
живмя жить где – невилазно сидіти де; раз у раз там сидіти; дуже вчащати куди; й не рушати звідти; (образн. жарт.) лягати й вставати де; [і] ложки мити де;
жил бы вечно кто – жив би віки вічні хто; віку не було б кому;
жил-был – був собі; жив-був;
жить барином (паном), разг. – жити по-панському (по-панськи, як пан), жити паном паном [діло] (паном на всю губу);
жить бедно, в бедности, с бедой, бедствовать – жити бідно (убого, злиденно, гірко); жити в (при) злиднях (при убозтві), бідувати; горювати; бідно маятися; поневірятися; перемагатися; жити, лиха прикупивши; торгувати лихом; (образн.) голодні злидні годувати; решетом воду носити, а постолом добро возити; трусити злиднями; жити й світа не бачити;
жить безбедно – жити безбідно (не бідуючи); у (при) достатку (достатках) жити; жити заможненько;
жить благополучно – жити у добрі та в гаразді; матися в гаразді;
жить в долг, долгами – жити на позички (у борг, у довг); жити з боргів;
жить весь век – вікувати;
жить в мире, в согласии – у [добрій] злагоді (згоді, мирі, ладу́, душа в душу) жити; любенько жити; (образн.) жити як риба з водою;
жить в нищете – злидарювати;
жить в нужде – бідувати;
жить воинской ратной жизнью – воячити;
жить в покое – жити з упокоєм (спокійно, супокійно);
жить в своё удовольствие (пользоваться жизнью) – жити собі на втіху; заживати життя (світа, світу); розкошувати;
жить в семье жены – у приймах бути, жити;
жить в соседстве с кем – сусідувати (сусідити) з ким, жити в сусідстві (суміж) з ким, сидіти поруч кого, (образн.) тин у тин жити;
жить в тяжёлых условиях – тяжко бідувати, поневірятися;
жить, губя других, портить кому жизнь – заживати чужий вік;
жить дома – жити [в]дома, домувати;
жить душа в душу – жити як одна душа (як один дух), [мов] одним духом жити, жити у добрій злагоді (згоді);
жить лето, зиму где – жити літо, зиму де, літувати, зимувати де;
жить миролюбиво (ладить) – ладнати, згоджатися;
жить на большую, широкую ногу, жить по-барски, жить в роскоши – жити на широку стопу (в розкошах), розкошувати, жити в розкошах (розкоші), по-панському (на всю губу) жити, паном діло жити, панувати, (диал.) велико жити;
жить на всём готовом – жити на всьому готовому (готовенькому), жити (брати) з готового;
жить на два дома с кем – жити різно (нарізно) з ким, жити на дві господи (на два господарства, на два доми, на дві домівки) з ким;
жить на отлёте, на отшибе – жити на відшибі (у відшибі, на стирчку);
жить на счёт чужого века – заживати чужий вік;
жить на чужих хлебах (разг.) – їсти чужий хліб, жити чужим (людським) хлібом;
жить на чужой счёт – жити чужим коштом (на чужі кошти, на чужий кошт);
жить одиноко – жити самотньо, самотіти;
жить одним домом с кем – жити разом (спільно, вкупі) з ким, мати одну господу (одне господарство, одну оселю, одне житло, один дім, одну домівку) з ким;
жить по своему состоянию – жити відповідно до своїх достатків, жити як змога (спроможність, спромога) чия;
жить привольно, на просторе – жити привільно (образн.) буяти;
жить припеваючи (разг.) – жити лиха не знавши (не знати), (образн.) жити вибрикуючи (вибрикувавши), жити лихом (горем) покотивши; розкошувати;
жить со дня на день – жити з дня на день (день поза день);
жить трудами рук своих – жити з праці рук своїх, жити з пучок;
жить уединённо – самотою (відлюдно) жити, самотіти;
жить хорошо с кем – (гал.) тривати добре з ким;
жить чем – жити з чого, за чим;
[за] здорово живёшь (разг.) – [ні] з доброго дива; ні сіло ні [в]пало; ні з сього ні з того; ні за що ні про що; так собі, знічев’я; гарма-дарма;
как живёте?; как живёте-можете? (разг.) – як ся (себе) маєте?, як ви собі маєтеся?, як вам ведеться (поводиться)?, як ви пробуваєте?, як здужаєте?, що з вами діється?, яко-во можете?, чи живенькі-здоровенькі?;
как живёшь, так и слывёшь – яке життя, така й слава (Пр.);
каково вино? Живёт – чи добре вино? Нічого собі;
кто живёт тихо, тот не увидит лиха – коли тихо, то мине [й] лихо (не буде лиха) (Пр.);
на свете всяко живёт – на світі всякого буває;
не живёт, а только небо коптит – не живе, а тільки дні тре; не живе, а чадить (димочадить) під небом; не живе, а небо коптить;
отдельно жить – нарізно (різно, окремо, осібно) жити, жити навідріз(н)і (иногда на відлуці);
плохо живёт – погано (зле, кепсько) живе, (образн.) живе як горох при дорозі;
пока я живу – поки (доки) я живу; поки мого віку (життя);
приказал долго жить – духа (душу) віддав; віддав Богові душу; пішов у безвість; казав довго жити; умер (помер), (устар.) переставився, на той світ пішов; зійшов з цього світу; упокоївсь;
сколько я живу – відколи живу; зроду; зроду-віку;
стараться жить на барский лад – старатися жити по-панськи, помазатися паном, гнутися на панство;
с тех пор, как я живу в Киеве… – відтоді (з того часу), як я живу в Києві…
[Краще жити, ніж не жити, Краще пити, ніж не пити, Краще дати і радіти, Ніж не дати і жаліти! (Тост). Поет живе в серцях свого народу (В.Самійленко). Тимоха пробува́в собі молодиком (Б.Грінченко). Проживай, моя ясочко, веселою (М.Вовчок). Він не був їм ані сват, ані брат, лишень сидів з ними через город (В.Стефаник). З літератури жити не можна було, жилося з служби (С.Єфремов). Чи у небі, чи у пеклі скажуть вікувати? (С.Руданський). Житоньки треба. Не довго з того часу стара ряст топтала – за тиждень і переставилася. Невістки якось між соболю добренько згоджаються. Живемо за самою картоплею, а хліба вже давно не бачили. Германці сусідили з слов’янами. Причепився гарма-дарма. Все в житті взаємозв’язано:
живеш – хочеться випити, випив – хочеться жити (АС). І повідомила його, що вона тут випадково, приїхавши одвідати батьків, а постійно живе в Харкові, де танцює в балеті. Вранці рушає. Ніколи ще Степан не почував такої вдячності до жінки, як зараз. Вона їде! Отже, кохання тут не буде? Яке щастя! Він ладен був стати перед нею навколішки й співати їй хвального гімну. Боже, як гарно все-таки жити на світі! (В.Підмогильний). День прозорий мерехтить, мов пломінь, І душа моя горить сьогодні. Хочу жити, аж життя не зломить, Рватись вгору чи летіть в безодню (О.Теліга). — Колись, до революції, здорово жили тут наші люди. Довго борюкались із злиднями, але ж потім і жили добре (І.Багряний). …бо жити — то не є долання меж, а навикання і само собою — наповнення (В.Стус). А треба жити. Якось треба жити. Це зветься досвід, витримка і гарт. І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт (Л.Костенко). Ти живеш не живеш ти бредеш не бредеш і грішити не грішиш хліб для голуба кришиш а клює вороння день чорніший від ночі ніч біліша від дня і на все те причина це не та Україна (В.Цибулько). Ти — лише те, що переживаєш тут і тепер. У минулому тебе вже немає, у майбутньому — ще. майбутнє ще не настало і невідомо, чи настане взагалі, там ти — ще не людина, а так, уявлена вірогідність, там ти — ще не людина, а так, уявлена вірогідність, бажана гарна мрія або, навпаки, передбачуваний нестерпний кошмар. Є лише — тут і тепер! І якщо ти свою безкінечно теперішню мить не відчуваєш — гостро, глибоко, в усіх можливих барвах, — то можна сказати, що ніби й не живеш (В.Кожелянко). — Ви вже в мене дійшли літ, то пора ж вам і на стану стати, якесь діло собі обібрати, щоб жити згодом у пошані і в достатках (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). В її житті сталося дуже багато трагедій, але ця вразила найбільше. І все одно не можна було стояти на місці. Вона знала: життя полягає насамперед в тому, щоб жити далі (І.Серебрякова, перекл. Давіда Фоенкіноса). …навчитися, як треба жити, ви навчитеся, лише живучи… Добре навіть скочуватися вниз, якщо це потрібно для того, щоб піднятися (А.Жід). Буває, що не хочеться жити, але це зовсім не означає, що хочеться не жити (С.Є.Лєц). Жити важко. А важко жити ще важче]
. Обговорення статті
Жо́па, за́дница, по́па (вульг.) – срака, (ум.) сраченя́, гузно, гузниця, дупа, (ув.) дупенція; (попка, ум.) дупця, дупцюня, дупуся, дупусечка, дупампулька тощо; (ув.) дупище, ґедзло, ґепа, сідниці, зад;
полная жопа (разг., в знач. «плохо дело!») – повна дупа;
получить по попе – дістати по дупі.
[Поцілуй мене у ґедзло (Сл. Гр.). Як любо бачити зимову ідилію, коли важкотілі жінки ґраційно падають пишними дупенціями на слизький лід… (В.Даниленко). Після нетривалої перерви дупи замиготіли перед очима з такою частотою, що нічого, крім них, і не бачив: дупа в політиці, дупа в економіці, дупа в культурі, міжконфесійна дупа, дупище людських взаємин (В. Павлів). А є ж бо такі чудові слова, як «дупця, дупелька, дупцюня, дупуся, дупусечка, дупапулька, дуплюська, дупампуся, дупочка, дуплюсечка, дупелюсточка, дуперлинка, дупівонія», а в деяких, жартівливих місцях,— «дупенція, дупокльоцик, дупендра, дупижмо, дупасія, дупекло». (Ю. Винничук). Активістці УНСО в Конотопі Надавали ментяри по жопі. Вона ніжками тупа: То не жопа, а дупа! Тож ганьба вам, менти в Конотопі! (Юрко Позаяк). Нас вабить вигин вуст дівиці і хижий виклик їх зіниць, вузькі броньовані спідниці і хтива випуклість сідниць (Віктор Шушпан). Метелик доганя метелика. І квітка квітку доганя. І їде дитинча на велику І відбиває сраченя… (Галина Паламарчук). Одягла кохтину «з Європи», що сягала пупка, міні-спідничку, котра заледве прикривала сраченя — «два зубочки часнику», вхопила потерту торбинку-«човник» — також «з Європи», й, не поснідавши, вибігла з будинку, назустріч лихові, яке вже висновувалося, вже маріло попереду… (Неля Шейко-Медведєва). Цього разу Ворон узяв її ніжно, поволі, з усією ласкою, на яку була здатна його зашкарубла натура; він губами блукав по її тілу, як п’яний джміль по квітці, і дивувався, наче ніколи такого не бачив, сильно так дивувався і рівчачкові поміж грудей, і пласкому животику, і виразно випнутому пагорбку, вкритому зовсім не шорсткою, шовковою травичкою, дивувався повнявому випуклому сраченяті, тонким пальчикам, коротко стриженому волоссю і тому, які можуть бути холодні зуби у спраглому жіночому роті (В.Шкляр). Слово «дупа» мало дуже багато значень. Наведу лише частину: 1. Дупа – частина тіла, на якій сідається. 2. Жіночий статевий орган («Люська дала мені дупу»). 3. Жінка, як об’єкт сексуального зацікавлення («О, та Нуська файна дупа»). 4. Про когось, хто є недорайдою, чи то пак офермою («Борщ без мнєса то є зупа, хлоп без вуса то є дупа»; «та з нього такий дупик, що страх»). 5. Жінка, що належить комусь іншому (Чия то дупа? Стефкова?«) 6. У значенні спини («Світ повернувся до мене дупою») 7. «Взяти за дупу» – до чогось примусити. 8. «Йому бракує тільки другої дупи» – те саме, що йому бракує тільки пташиного молока. 9. «Цілувати когось в дупу» – підлизуватися. 10. «Темно, як у мурина в дупі». 11. У значенні серця – «це тішить мою дупу»; «аж ми жаль дупу стиснув». 12. «Добратися до чиєїсь дупи» – поквитатися. 13. «Дупа волова», «дупа з вухами» – нездара. 14. «Дупа з яйцями» – про вольову жінку. 15. «Гризти дупу» – нарікати на щось, шкодувати. 16. «П’яний в дупу»; «п’яний в штири дупи». 17. «Виглядає, як дупа» – про когось, хто зле виглядає (Ю.Винничук). Тільки й того, що відшмагали вже старою, а тому шорсткою, як наждак, і колючою, що аж іскрила, кропивою. Ще цілі дві доби по моїм першім шкільнім дні мені здавалося, що ті іскри сиплються з моїх ніжок і худої дупці і вдень, і вночі (О.Слоньовська). Так відшмагали, що із сраки аж клапті летіли (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). — Панове, ваше щастя, що я маю гарячу подругу світового класу з бездоганно пропорційним срако-цицьковим співвідношенням, а то б я розсердився (О.Негребецький, перекл. «Не займайте Зохана»). — Гайє, чоловіче, ох і ноги в неї, ого-го!— Його думки повзуть трохи вище.— В неї, мабуть, і гепа гарна, отака… як у слонихи (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). 1. Тупий, як срака. 2. Навіть на найвищому троні сидить дупа. 3. Тепер не заведено казати: «Ідіть в дупу!». Тепер кажуть: «Усім залишатися на своїх місцях!» 4. Срака — багатофункційна частина тіла. Крім основного призначення, нею думають, нею ж відчувають, через неї ухвалюють рішення і виконують більшість робіт, на неї шукають пригод, a коли знаходять, в ній же і сидять. 5. Поки є срака — пригоди не закінчаться!].
Обговорення статті
Завшивленный – завошивлений.
[Улітку він покидає свій завошивлений, зачуханий, свій задрипаний Партизанськ чи Мухоморськ, місто хіміків, і вирушає на завоювання Москви. Фотокартку з Люсею-Нюсею зберігає в найнесподіваніших місцях. Йому, звичайно, вдається вступити. Але на цьому й закінчується вся поезія. Далі — навіть не проза (Ю.Андрухович). Червоніє над містом завошивлене небо, Хмари в Землю плюються холодним дощем. Ти, не знаючи «нащо?», знову кажеш: «Так треба, Хмари й Небо, пробачте нечем і нікчем» (Сергій Гірік). — Я змусив її, а також сестер Деклан та Катерину передивитися всіх дітей у школі, й серед них виявилося багато завошивлених. Самі сестри чесалися, як навіжені, коли гадали, що на них ніхто не дивиться (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Від свербіння шкіри на шиї почервоніла і роз’ятрилася душа. Життя його тіла — зле зодягненого, недогодованого, завошивленого — обізвалося раптовим спазмом розпачу, від якого стиснулися повіки, й у пітьмі він побачив крихкі ясні тільця вошей, що сіялися просто з повітря, обертаючись на льоту (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса)].
Обговорення статті
Предопределение – призна́чення, приділення, передви́зна́чення, визначення, при́суд, пере́дсуд, прире́чення; (судьба, рок) до́ля.
[Навіть той, хто в призначення вірить, Все ж трудитися мусить постійно (І.Франко). Я ві́рю в призна́чення (приді́лення) (АС). Все ще був під тим ударом, що його дістав на самій границі тієї темної, дощової, бурхливої ночі одним тим словом «стуй!». І що це мало те «стуй» значити? Яке його приречення? Добре? Зле? Фатальне? Спасенне? Поки що це лиш шок, удар, прокляття. Розсипались всі його гарячі прагнення, а перед ним лиш цілий ряд гострих нових неприємностей (У.Самчук). Та справжні мандрівці — то ті, що від’їжджають Без цілі і мети… Серця легкі, як дим, Вони призначення і долі не втікають І мають на устах завжди одно: «Пливім!» (М.Зеров, перекл. Ш.Бодлера)].
Обговорення статті
Приходиться, прийтись
1) (
быть в пору, в меру, кстати) бу́ти до мі́ри, прихо́дитися, прийти́ся (до мі́ри), пристава́ти, приста́ти, припада́ти, припа́сти до чо́го; (пригодиться) знадобитися, придатися, здатися;
2) (доставаться кому на долю; причитаться) припада́ти, припа́сти (редко припа́стися), упада́ти, упа́сти, випада́ти, ви́пасти, дово́дитися, дове́сти́ся кому́;
3) (
на какой-либо день ) припада́ти, припа́сти, випада́ти, ви́пасти;
4) (
кому кем) дово́дитися кому́ ким;
5) (безл.: приводиться) дово́дитися, дове́сти́ся, випада́ти, ви́пасти, упада́ти, упа́сти, припада́ти, припа́сти, (
редко) дохо́дитися, дійти́ся кому́; приходитися, прийтися; (случаться) траплятися, трапитися; (обходиться в цену, прост.) обходитися, обійтися, (стоить) коштувати:
вам придё́тся отвечать – вам доведе́ться відповіда́ти;
где придё́тся, пришло́сь – де припа́ло, де тра́питься, де тра́пилось;
дверь не плотно приходится – две́рі не щі́льно (не щи́тно) пристаю́ть;
день на день не приходится, год на год не приходится – день на день не випада́є (не припадає); рік на рік не випадає (не припадає);
живи как пришло́сь, как придё́тся – тре́ба жить, як набіжи́ть, живи́, як живеться (тра́питься);
как раз (точь в точь) прийтись – (образно) як-раз упа́сти, так і вли́пнути куди́;
ключ пришё́лся к замку – ключ прийшо́вся, приста́в до замка́, (к висячему) до коло́дки;
когда придё́тся – коли́ (час) ви́паде, коли́ тра́питься;
кого придё́тся – кого́ тра́питься;
к слову пришлось – до сло́ва припа́ло;
мне приходи́лось, пришло́сь много терпеть – мені́ дово́дилося (довело́ся) бага́то терпі́ти;
мне приходится доплатить – мені́ тре́ба (мені́ упада́є, я ма́ю) доплати́ти;
мне пришло́сь проработать всю ночь – мені́ довело́ся, ви́пало, працюва́ти ці́лу ніч; (должен был) му́сив працюва́ти ці́лу ніч;
на нашу (вашу) долю приходится… – на нашу (вашу) частку припадає…;
не вмочь, не подсилу приходится – неси́ла стає́ (що роби́ти);
не приходится об этом говорить – не випадає (не доводиться) про це говорити;
не приходиться по вкусу, по сердцу – не йти в смак, не йти в лад, не пристава́ти до душі́ (до се́рця), не лежа́ти на се́рці кому́;
он приходится ему родственником (дядей) – він дово́диться йому́ ро́дичем (дядьком); Пасха в том году приходи́лась на 29-е марта – Вели́кдень того́ ро́ку випада́в (припада́в) на 29-те бе́резня;
прийтись кстати – прийтися до речі (до ладу); (пригодиться) знадобитися, придатися;
приходится идти на уступки – доводиться поступатися;
приходится отдуваться [своими боками] – доводиться на собі терпіти;
приходится отсрочить платеж – доводиться відкласти виплату;
приходиться, прийтись кому по вкусу (по сердцу, по нраву, по душе) – припадати, припасти кому до смаку (до серця, до вподоби, до сподоби, до любості, до любові, до мислі, до душі); приставати, пристати до душі кому; підходити, підійти під смак (під мислі, до думки) кому, іти́ в смак; подобатися, сподобатися (уподобатися) кому; бути усмак (в подобі) кому; смакувати кому;
приходи́ться под меру – прихо́дитися до мі́ри;
пришлось ехать лесом – випало їхати лісом;
сапоги пришли́сь по ногам – чо́боти прийшлися́ до мі́ри (до ноги́);
тяжело ему пришло́сь – тя́жко йому́ довело́ся (ви́пало, дійшло́ся);
так жить (делать) не приходится (не подобает) – так жи́ти (роби́ти) не випада́є (не впада́є, не прихо́диться, не годи́ться);
этот праздник, день приходится в воскресенье, в конце месяца – це свя́то (цей день) припада́є на неді́лю (в неді́лю), на кіне́ць мі́сяця.
[На день упада́є заробі́тку по півкарбо́ванця (Г.Барвінок). Чу́є, чу́є ма́терине се́рце, яка́ до́ля до́ні доведе́ться (П.Куліш). Йому притьмом прийшлось так, як співають у пісні: «Чомусь мені, братці, горілка не п’ється» (П.Куліш). Маку́хинський піп дово́дився на́шому ро́дичем, не́божем у дру́гих (М.Вовчок). Ви́пало мені́ я́кось бу́ти у йо́го в ха́ті (М.Вовчок). Така́ мені́ гірка́ до́ля ви́пала (М.Вовчок). Довго мосувався жид, поти розімкнув замок: все приміряв то той, то другий ключ, поти не знайшовся такий, що якраз прийшовся (П.Мирний). — Діду, — а там, де замчище, є луна? — спитав Івась уголос. — Не знаю, не приходилось чути (П.Мирний). Як їй не скрутно іноді приходилося, часом і Яків гримне — де швендяє, часом і невістка прийме, мов холодною водою обдасть, — дарма (П.Мирний). Василь сам про себе лаяв одежу, що на його вже не приходилася та чимало і зносилася (П.Мирний). На до́вгім віку́ усього́ доведе́ться (Номис). Прийдеться ниточка до клубочка (Номис). Спитаєшся пня й колоди, як прийдеться до чого (Номис). Там припа́ло нам ночува́ть (Л.Мартович). Хватну́ли той кли́нчик, розгорну́ли капта́н, — якраз він туди́ і впав (Л.Мартович). В салда́ти йому́ не припада́ло йти (Б.Грінченко). — Дак ти ж спершу оженись! — пожартував Зінько. — Коли ж ні одна не приходиться до мене! Одна проти мене дуже висока, а проти другої я дуже довгий (Б.Грінченко). Тепе́р на ду́шу припада́є вдво́є ме́нше землі́, ніж було́ спе́ршу (Б.Грінченко). Приміря́ють той череви́чок, а він так і влип, як там був (І.Рудченко). Ті слова́ ду́же припа́ли їй до сма́ку (І.Нечуй-Левицький). Приста́в ми до душі́ (І.Франко). А що обід приходився посередині лекції, його лишали обідати (М.Коцюбинський). Тут ми й спізна́лися і одна́ о́дній припа́ли до вподо́би (О.Кониський). Які́ книжки́ більш до душі́ припада́ють селя́нам (С.Єфремов). Йому́ до се́рця припа́ли про́сті лю́ди (С.Єфремов). На понеді́лок припада́в того́ ро́ку оста́нній день, коли́ ще мо́жна було́ вінча́ти (С.Єфремов). — Ану, придіньте калоші, чи прийдуться? (С.Васильченко). Не одному школяреві після гарячого вчинку приходилося прогулюватись на гору по тих східцях і вертатись звідтіль через який час, зовсім прохолонувши (С.Васильченко). Мабу́ть і я йому́ підійшо́в до ду́мки (А.Кримський). Тимча́сом зближа́лась дру́га Пречи́ста, а припада́ла в субо́ту (А.Свидницький). Посва́таю, кого́ тра́питься (І.Нечуй-Левицький). Яко́сь-то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л.Українка). Я вже готова багато витерпіти, аби тільки побачити Париж! Ви знаєте, що мені так і не прийшлось бути в Парижі; я так жалувала! (Л.Українка). Певно ж, там прийдеться місяців добрих зо три пролежати, то вже краще зимою лежати, ніж літом, а то ще слід і через те їхати хутчій, що мені з ногою недобре, дедалі, то все, либонь, гірше робиться (Л.Українка). Бі́ля грани́ці не впада́ будува́ти світли́ці (Номис). Не прихо́диться москаля́ дя́дьком зва́ти (Б.Грінченко). Припустили і скінчили. «Почекайте, люди! Ану, ваша домовина Чи до міри буде?» «Ану, справді! — кажуть люди. — Ляж у домовину. Чи якраз вона пристане Давидову сину?» І пристала домовина, Ніби вона сама. «Ану, в яму опустіте: Чи пристане яма?» Опустили його в ямуі «Ну, спасибі, люди, Засипайте Соломона, Другого не буде!» (С.Руданський). Бюрократизм заїдає! От відбудовують цукроварню в районі ст. Фундуклеївки, де йому часто доводиться бувати, і що ж — робітники є, матеріал є, гроші є, а поки воловодились, сезон проґавили (В.Підмогильний). Підіймався і йшов. А коли заходила ніч, коли темрява заливала геть-чисто все і ставало так темно, як він ще ніколи не бачив, він зупинявся і спав, де випадало (І.Багряний). От із горілкою дедалі більше проблем, її чомусь — уперше в російській історії — не вистачає на всіх, її доводиться завойовувати ціною багатогодинних стоянь у черзі, штовханий, колотнеч, ціною самозречень і самовтрат. Мабуть, усю наявну в імперії горілку тепер випивають якісь кремлівські велетні, а може, її складають у тамтешніх глибочезних пивницях на чорний день, тим часом як плебс, тобто народ, хоча в дійсності не народ і навіть не плебс, отримує жалюгідні сльози — таке собі відхаркування харчової промисловості (Ю.Андрухович). Жінки в халатах та дощовиках танцювали довкола багать, впадаючи в безтямність, рухаючись завчено й легко, відчуваючи одна одну в цих рухах і повторюючи своїм танцем рухи птахів і тварин, яких їм доводилось бачити (С.Жадан). Роке Гінарт знайшов своїх чухраїв на тому місці, де велів їм зібратись; з ними був і Дон Кіхот. Сидячи верхи на своїм Росинанті, він читав їм орацію, умовляв їх покинути той небезпечний як для тіла, так і для душі триб життя, що вони провадили. А що ті хлопці були переважно з гасконців, люди грубі та несмаровані, то тая Дон Кіхотова казань не вельми припадала їм до смаку (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Надкушена перепічка лежала на тарілці поряд із чашкою полуденної кави. Вона йому не смакувала, хоча й була з повидлом. Хіба можна смакувати перепічкою, коли твоя дружина дурить тебе з іншим чоловіком? (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Якщо нема мети в житті, доводиться працювати на тих, хто її має (Роберт Ентоні). 1. Коли бажане не стає дійсним, доводиться видавати дійсне за бажане. 2. Як же часто доводиться брехати, що все добре, коли вже просто не хочеться пояснювати, як тобі зле. 3. Життя — як спорт: одному — це важка атлетика, іншому — фігурне катання. Найнещаснішому припадає піднімати штангу, стоячи на ковзанах].
Обговорення статті
Сказанный – сказаний, мовлений, промовлений, вимовлений, висловлений, зазначений, наведений, поданий, викладений:
в виду сказанного – зважаючи на сказане;
из сказанного следует – із сказаного випливає (виходить);
между нами будь сказанно – між нами казавши (кажучи), хай це залишиться (лишиться) між на́ми; хай про нас [ця] річ;
не в обиду будь сказано – не ображаючи сказати (скажу); не хотівши образити, скажу; пробач, пробачте (хай пробачить, пробачать) на слові; не ображайся; не май (майте) цих слів за зле;
некстати сказанный – недоречний, недодільний, недоладний;
не при вас будь сказано – не перед ва́ми хай бу́де ска́зане;
прибавлять к сказанному словцо – додавати (додати), доповідати (доповісти) до сказаного, додавати (додати), докидати (докинути), прикидати (прикинути) слівце;
сказано будет ниже – йтиметься далі (нижче);
сказано — сделано – сказано — зроблено; як сказав, так і зробив (учинив).
[У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгіршим (Г.Сковорода). До якої «Європи» можна йти з усіма цими комуністичними топонімами та незліченними пам’ятниками тоталітарним вождям, первомаями й переяславами, дзержинськими і щербицькими і, найгірше, з повсюдною переконаністю, що це наша історія, від якої негоже, мовляв, відрікатися? До якої «Європи» можна йти зі старим КДБ, що змінило назву, та не змінило звичок, лише доповнило звичне стеження за політичною опозицією не зовсім звичною, але незрівнянно прибутковішою участю у різноманітних бізнес-проектах? До якої «Європи» можна йти із совдепівською міліцією… коли в цілому світі її знають головно за африканськими масштабами хабарництва та азіатською вибагливістю катувань? Власне, список «набутків», якими сьогоднішня Україна могла б ощасливити європейців, можна істотно продовжити — аж до сотні професійних російських агентів, які, за свідченням московського перекинчика Олега Гордієвського, працюють сьогодні в самому лиш Києві, проте висновок зі сказаного загалом простий: не випроставши хребта, не вичавивши із себе раба, совка, гомо совєтікуса, не визначившись перед самими собою із власною ідентичністю, ми не здобудемо не лише формального членства в добропорядному європейському товаристві, — ми, боюсь, не здобудемо в цьому товаристві навіть неформальної до себе поваги (М.Рябчук). За жінкою залишається останнє слово в будь-якій суперечці… Всяке слово, сказане чоловіком після цього, є початком нової суперечки].
Обговорення статті
Слово – слово, вислів, висловлювання, думка, мова, промова, обіцянка:
без лишних (дальних) слов – без зайвих слів; не кажучи багато; довго не говорячи;;
брать, взять слово с кого – брати, узяти слово з кого;
бросить в спину (слова) – кинути в спину; (насм.) кинути між лопаток слова;
верить, поверить на слово кому – вірити, повірити на слово кому;
верный слову – на слово вірний; певний на слові;
взять назад (обратно) своё слово – зректися свого слова; відмовитися від свого слова;
вклеить, ввернуть слово – вкинути, прикинути слово, слівце;
в двух (нескольких) словах – кількома словами, коротко кажучи;
выраженный словами – ословлений;
выразить словами – ословити;
где много слов, там мало дела – де багато слів, там мало діла (Пр.); язиком сяк і так, а ділом ніяк (Пр.); не так-то він діє, як тим словом сіє (Пр.); слів сила, а як до діла, так і сіла (Пр.);
давать, дать слово кому – давати, дати слово кому;
давать на слово что – давати на віру що;
давать слово в чём – давати слово на чому;
давши слово – держись, а не давши – крепись – сказавши (мовивши) слово, додержуй його (будь паном його) (Пр.); поки не дав слова — кріпись, а як дав — держись (Пр.); краще не обіцяти, як слова не держати (Пр.);
сказано — зав’язано (Пр.); не роби з губи халяви (Пр.);
держать, сдержать [своё] слово – додержувати, додержати, дотримувати, дотримати [свого] слова; стати на слові; справдити своє слово;
держаться на честном слове (шутл.) – ледве (ледь-ледь) триматися (держатися);
другими словами – іншими словами, інакше кажучи;
живого слова не услышишь – живого слова не почуєш;
за каждым словом – щослова;
закидывать, закинуть (запускать, запустить) слово (словечко, словцо) (устар.) – закидати, закинути слово (слівце, словечко);
заключительное слово – кінцеве (прикінцеве) слово;
из песни слова не выкинешь – із пісні слова не викинеш (Пр.);
к слову (сказать) (как вводн. слово) – до речі (кажучи, казавши); до речі (мовити);
лишать слова – позбавляти слова кого;
лишние слова – зайва мова;
ловить (поймать) на слове (словах) кого (разг.) – ловити, зловити (піймати) на слові (на словах, на мові) кого;
на два слова (на пару слов) – на кілька (на двоє) слів;
нарушить слово – зламати (порушити) слово;
на словах – на словах;
на словах — что на гуслях, а на деле — что на балалайке – на словах — як на органах, а як до діла — то ні мур-мур (Пр.);
недоброе слово больней огня жжёт – від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи (Пр.); впік мене тим словом, не треба й вогню (Пр.); удар забувається, а слово пам’ятається (Пр.); слово — не стріла, а глибше ранить (Пр.); шабля ранить голову, а слово — душу (Пр.); вода все сполоще, а злого слова — ні (Пр.); гостре словечко коле сердечко (Пр.);
не изменять [своему] слову – на [своєму] слові стояти; не зраджувати (не ламати) [свого] слова;
не о том слово – не в тім річ, не про те мова; не про те (не за те) йдеться;
ни слова не сказал кто; ни слова не говоря – і (ні) слова (жодного слова) не сказав хто; ні (і) слова не кажучи (не сказавши); ні пари з уст;
ни слова об этом – ні (ані) слова про це; (разг.) про це анічичирк (анітелень);
ни словом сказать, ни пером описать – ні словом сказати, ні пером списати;
новое слово в чём – нове слово у чому;
(одним) словом – одне слово, (одним) словом;
объяснительное слово – з’ясувальне слово;
одни слова! – самі слова!;
от слова до слова (читать, рассказывать, помнить…) – від слова до слова (читати, розказувати, пам’ятати…);
первое слово в чём – перше слово в чому;
поймать на слове – зловити на мові;
полагаться, положиться на слово чьё – здаватися, здатися (звірятися, звіритися, покладатися, покластися) на чиє слово;
по последнему слову чего – за останнім словом чого;
последнее слово техники, науки… – останнє слово техніки, науки (у техніці, у науці)…;
по словам чьим – за (згідно з) чиїми словами; як каже хто;
предоставлять, предоставить слово кому – надавати, надати (давати, дати) слово кому; при первом слове;
при этих словах – на першому слові; на цьому (на цім) слові;
слова не идут с языка – слова застрягають на губі (на язиці);
слово в слово – слово в слово;
слово за слово – слово по слову;
слово — не воробей, вылетит — не поймаешь – слово не горобець, назад не вернеться (Пр.); що вимовиш язиком, того не витягнеш і волом (Пр.); слово вилетить горобцем, а вернеться волом (Пр.); слини не підхопиш, а слова назад не вернеш (Пр.); сказаного й сокирою не вирубаєш (Пр.);
слово предоставляется… – слово належить…;
слов (слова) нет – нема чого й казати; що й казати; звичайно; певна річ;
слово пуще стрелы разит – слово не стріла, а глибше ранить. (Пр.); рана загоїться, зле слово — ніколи (Пр.);
слово — серебро, молчание — золото – слово — срібло, а мовчання — золото (Пр.); порожня бочка гудить, а повна мовчить (Пр.); хто мовчить, той трьох навчить (Пр.); менше говори — більше почуєш (Пр.); у стулені вуста муха не влізе (Пр.);
со слов чьих – з чиїх слів (иногда уст);
с чужих слов – з чужих слів (уст); (иногда, ирон.); чув, де грім гримів (Пр.);
честное слово – слово честі.
[Істинні слова не бувають приємними. Приємні слова не бувають істинними (Лао Цзи). Кого не б’є слово, тому й палка не поможе (Пр.). Слово старше, ніж гроші (Пр.). Де мало слів, там більше правди (Пр.). М’які слова і камінь крушать (Пр.). Холодним словом серця не запалиш (Пр.). Не потямлю ословити, з якою інтенсивністю опосіли мене спогади про тодішні події двадцять дев’ятого року (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). — Розкажіть мені все своїми словами, — сказав він. Годі й уявити, чиїми ще словами я міг би послужитися (О.Король, перекл. Ґ.Ґріна). Є великі слова, такі порожні, що в них можна ув’язнювати цілі народи (С.Є.Лєц). — Ой, спасибі вам на доброму слові! — Нема за що. Це я так, не подумавши].
Обговорення статті
Смотреть
1) дивитися, глядіти, придивлятися, зосереджувати увагу, спостерігати;
2) розцінювати (розглядати) що, вважати;
3) (
присматривать за кем) гляді́ти, догляда́ти, пильнува́ти:
вдоволь насмотреться – напасти очі, удосталь надивитися;
косо смотреть – кривим оком поглядати;
он смотрит на это как на нарушение закона – він вважає це порушенням (за порушення) закону, він дивиться на це як на порушення закону;
на это нечего смотреть – на це нема чого вважати;
не смотря в сторону – не дивлячись вбік;
не смотря на… – не дивлячись на…;
сердито смотреть на кого, на что – сердито дивитися на кого, на що; (фиг.) бісом дивитися на кого, на що; дивитися, як чорт на попа;
смотреть букой – вовком дивиться;
смотреть в оба – взяти очі в руки; пильнувати; бути на осторозі; матися на обережності;
смотреть на кого-что как на что – вважати кого-що ким-чим (яким, за кого-що, за якого); дивитися на кого-що як на що;
смотреть за кем, за чем – доглядати кого, що;
смотреть оторопело – оторопіло (виторопнем) дивитися;
смотреть растерянно – поглядати збентежено; дивитись спантеличено;
смотреть резко – прикро дивитись, поглядати;
смотри – гляди-но;
смотрите-ка – диви пак; дивись лишень;
смотрит, как на диковинку – дивиться, як на чудасію; дивиться, як на білу ворону;
смотря где, когда, кого, кому – як де, як коли, як кого, як кому;
смотря какой человек – як яка людина; як до людини; (про чоловіка ще) як який чоловік; як до чоловіка;
смотря по – як до; вважаючи на; з огляду на;
смотря по обстоятельствам – як до обставин; вважаючи (зважаючи) на обставини; залежно від обставин, з огляду на обставини;
смотря по чему – залежно від чого, зважаючи на що, з огляду на що;
того и смотри – так і сподівайся (так і жди); так і стережися; залежно від обставин.
[Але якось, вернувшись пізно додому, схвильований і збуджений, мусив собі признатись, що ходить дивитись на жінок. Він розумів тепер, що тільки на них спинялись його очі, на сміючих обличчях їхніх, на звабливих ногах і теплих убраннях, що ховали тіло, яке до болю відчував; що тільки на них дивився він з жагучим захватом, немов кожна мала окрему, тільки їй властиву таємницю, окремий, для нього ніби виплеканий сад кохання та пристрасті, і з кожної віяло на нього сласним випаром її жіночого єства, що п’янив його і підносив (В.Підмогильний). Можновладці, певна річ, узяли очі в руки й посилили охорону (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Стола поставили тут же надворі, коло воріт, і господар приніс Дон Кіхотові порцію тріски; риба була зле вимочена і ще гірше зготована, а хліб до неї чорніший і цвіліший за рицареву збрую. Ото була сміхота дивитись, як він вечеряє! На голові йому шолом, забороло підняте, а до рота сам рукою не дістане - мусив хтось інший їжу в рота класти (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Якщо дивишся на світ прищурившись, легше приховати сльози (С.Є.Лєц)].
Обговорення статті
Считать, счесть
1) лічити, полічити, злічити; рахувати, порахувати; (
вести счет) вести лік;
2) (
кем-чем, каким) вважати, повважати, визнавати, визнати, (диал.) числити, (расценивать) ставити, мати за кого-що;
3) (
о мнении) вважати, думати, подумати; гадати, вбачати:
автор считает, что… – автор вважає, що…;
вас считают за людей – вас за людей мають (уважають);
дни сочтены чьи – дні полічені (злічені) чиї; уже не довго жити кому; (фиг.) не довго вже ряст топтати кому; уже три чисниці (пів чверті) до віку (до смерті) кому; не довго вже гуляти по світу кому; на тонку пряде хто;
если не считать – якщо (коли) не враховувати; якщо не зважати на; не беручи до уваги; не враховуючи;
можно считать, что… – можна вважати, що…;
не счёл нужным, возможным – не визнав (не вважав) за потрібне, можливе;
не счесть – безліч, без ліку, си́ла-силе́нна, лік погубити (втратити), прі́рва чого, (тьма) тьма чого;
он считает себя вправе – він уважає, що має право;
считай (считайте) – (вводн.) вважай (вважайте), (можно сказать) можна сказати;
считать возможным – вважати (визнавати) за можливе (можливим);
считать врученной – вважати за вручену, за дану до рук;
считать дни – лічити (рахувати) дні, вести лік дням;
считать за единицу – вважати за одиницю (одиницею);
считать кого кем, что чем – вважати, мати кого за кого, за що;
считать необходимым, сочли необходимым – вважати за [конче] потрібне (вважати [конче] потрібним); визнали за [конче] потрібне (визнали [конче] потрібним);
считать полезным – вважати за корисне (корисним);
считать по пальцам – лічити (рахувати) на пальцях;
считать по порядку – лічити (рахувати) по порядку;
считать своим долгом – вважати за свій обов’язок (своїм обов’язком);
считать хорошим, дурным – мати за добре, за зле;
считают, что – вважають (визнають, відомо), що;
считаю, что… – уважаю (думаю, гадаю), що…; на мою думку (на мою гадку)…
[В головному мурі 80 крамниць, а навкруги майдану — їм я й лік погубив. (І.Нечуй-Левицький). Втративши лік годинам і дням, жив Анатолій у тому вагончику (М.Руденко). — Отож, поїхала моя і залишилися ми уп`ятьох… З кабаном та коровою… — Добре рахуєш. Справжнім підрахуєм ростеш (Василь Триндюк). Наші дні злічені. Статистиками (С.Є.Лєц). — Їжте, куме, вареники. Та я вже й так сім з’їв. — Ну, не сім, а десять. Але хто там їх лічить].
Обговорення статті
Философствовать – філософувати, філософствувати.
[— О, вибачай! Панія Макуха зовсім не хуторянський лопух! Вона часом і філософствує. Раз мені казала: «Що то пак Бог дав! Як-от курка, то й птиця, і несеться; а як кішка, то вже й звір, і навіть не несеться, а котиться. Так вже, мабуть, дав Господь милосердний» (І.Нечуй-Левицький). — Я чую, що надлісничий хоче, аби він покинув студії юридичні та й вступив на теологію. Воно й не було би зле, — філософувала стара (О.Кобилянська). “Що таке життя? — філософує Головкін.— Вчора пан, а нині тебе кнутом валять, з «пристрастієм». І не питаються, чи ти генеральний суддя, чи стольник, чи який там чорт,— б’ють”. (Б.Лепкий). «Очевидно, теличка нездібна пережити цього» — промайнуло мені в голові, і я почала філософствувати. Це, звичайно, була страшенно наївна філософія, бо я тоді знайома була (і то поверхово) тільки з Платоном. Але вона мені зовсім не шкодила і навіть більше того: тільки через неї я діставала собі заспокоєння (М.Хвильовий).— Хай воюють, як їм ще необридло. З мене вже досить. Хай про мене цілий світ завойовують, матері їм чорт! — філософує старий вояк і набиває величезну люльку (У.Самчук). Філософувати — це лише по-іншому виявляти страх, доходити полохливих оманливих ілюзій (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)].
Обговорення статті
Язык
1) язик;
2) (
речь) мова;
3) (
в колоколе, колокольчике) серце, би́ло;
4) (
перен., пленный) язик;
5) (
уст., народ) язик:
боек на язык – меткий (швидкий, гострий) на язик, язикатий;
болтать (трепать, чесать) языком, мозолить языка – молоти (ляпати, клепати, плескати) язиком, базікати;
боек на язык кто – меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто;
вертеться на языке, на кончике языка – крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти;
владеть языком – володіти (орудувати) мовою;
говорить на разных языках (перен.) – говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних;
говорить, писать на каком языке – говорити, писати якою мовою;
держать язык за зубами (на привязи) (разг.) – тримати (держати) язик (язика) за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (иногда) замикати рот (уста);
дёрнуло за язык (разг.) – смикнуло за язик;
заливной язык – заливний язик;
злой язык – злий (лихий) язик;
идти (не идти), приходить (не приходить) на язык – навертатися (не навертатися) на язик;
иметь длинный язык – мати довгого язика, мати довгий язик;
как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся;
использование (употребление) языка – мововжиток;
ломать язык – калічити мову;
население (народ), говорящее на другом языке – іномовне (іншомовне) населення;
на (украинском) языке – (українською) мовою;
на языке медок, а на сердце лёдок – на язиці медок, а під язиком (на думці) льодок; слова ласкаві, а думки лукаві; м’яко стелить, та твердо спати; янгольський голосок, та чортова думка;
овладеть языком – опанувати мову, добре вивчити мову;
они его не спускают с языка – він їм у зуби нав’яз;
остёр на язык кто, острый язык у кого – гострий на язик хто, дотепний хто;
прикусить (закусить) язык (перен., разг.) – прикусити (прип’ясти, припнути) язик (язика), укуситися (укусити себе) за язик;
проглотить язык – проковтнути язика (язик);
происхождение языка – походження мови;
просится на язык – проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить;
птичий язык – пташина мова;
разговорный язык – говірна мова; обихідна (повсякденна) мова; (иногда) розмова, (поет. мова-розмова);
родной (материнский) язык – рідна (матерня, материна, материнська) мова;
слетать, срываться с языка – зриватися з язика;
хорошо подвешенный язык – добре почеплений (підвішаний) язик;
чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык (разг.) – клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (образно) язиком горох товкти, язиком піну збивати;
что на уме, то и на языке – що на думці, те й на устах (на язиці) (Пр.); хто що гадає, те й вимовляє (мовляє) (Пр.);
что у трезвого на уме, то у пьяного на языке – що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці (Пр.); у п’яного що в серці, те й на язиці (Пр.); не бий, не волочи, у горілці язик намочи – всю правду скажу (Пр.);
чтоб у тебя язык отнялся (вульг. разг.) – бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів;
эзоповский (эзопов) язык – езопова (реже езопівська) мова;
язык без костей у кого – язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто);
языки, языци – язики, народи, народності;
язык и речь – мова і мовлення;
язык мой — враг мой – язиче, язиче, лихо тебе кличе, в мені [ти] сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мій — ворог мій (Пр.); мовчи, глуха, менше гріха (Пр.); млин меле — мука буде, язик меле — біда буде (Пр.);
язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить…) что-либо – як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати…) що;
язык отнялся у кого – відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (иногда) усох язик кому (в кого);
язык плохо подвешен (привешен) у кого – язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив’язаний, привішений) у кого;
язык преподавания – викладова мова;
язык прилип (присох) к гортани у кого – язик присох [у роті] у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебіння кому (у кого); (разг. также) забув язика у роті хто;
язык хорошо подвешен, привешен у кого – язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на коловороті (ковороті) в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив’язаний, привішений) у кого; (иногда схвально) язикатий хто;
язык до Киева доведёт – язик до Києва доведе (Пр.); (ирон.) язик доведе до Києва і до кия (Пр.); язик на край світу доведе (Пр.); хто питає, той не блудить (Пр.);
язык иностранный – чужа (іноземна) мова;
язык мал, да великим человеком владеет – язик маленький, а великим тілом володає (владає) (Пр.); язик — мій найтяжчий ворог (Пр.); язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть (Пр.); язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш (Пр.); дай язикові волю — заведе у неволю (Пр.);
языком болтай, а рукам волю не давай – язиком що хоч роби, а рукам волі не давай (Пр.); губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи) (Пр.); язиком мели, а рукам волі не давай (Пр.); язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай (Пр.); дай рукам волю, то сам підеш у неволю (Пр.);
языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит – язиком вихати — не ціпом махати (Пр.); одне — творити язиком, а друге — перти плуга (Пр.); найменше діло — балакати (Пр.); хоч варила — не варила, аби добре говорила (Пр.);
язык пламени – язик полум’я;
язык преподавания – викладова мова.
[Укусись за язик, та й мовчи (Номис). Яка мова, такі й наші думки будуть: московська мова — московські думки (Б.Грінченко). Мова — засіб не виражати вже готову думку, а створювати її (О.Потебня). Порідшало вас, земляки мої, на Вкраїні; перемішались ви з усяким язи́ком, а найбільш між тими, которі повинні б перед вести; вийшло з них таке, що ни до якого плем’я не пристануть: чужоземці в рідній землі, чужоземці і всюди, де ні появляться! Бо живе Німець по-німецьки, Турок по-турецьки, англичанин по-англійськи і Москаль по-московськи; тілько наш брат Українець носить навиворот свою одежу. Підбита, бачте, московською китайкою або німецькою чи французькою матерією: то що вже лице проти підбою? (П.Куліш). Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію (Л.Українка). Українець, що нехтує своєю мовою, є для своєї нації мертвою людиною (І.Огієнко). Мова — це найживіший, найповніший і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, сучасні й майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле. Вона не тільки виражає собою життєвість народу, але є власне самим цим життям. Коли зникає народна мова, — народу більше немає! (К.Ушинський). Все ж російський язик, зіпсутий навмання, Це ще не українська мова (Є.Плужник). Скубуть озиме, нищать ярину, ще й гидять, гудять, ратицями крешуть. Трагічна мово! Вже тобі труну не тільки вороги, а й діти власні тешуть. Безсмертна мово! Ти смієшься гірко. Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі. Вони ж дурні, вони ж знімали мірку з твоїх принижень — не з твоєї величі! (Л.Костенко). Повна Україна українців, та всі іншомовні (В.Слапчук). Мова війни і ненависті в нашій країні настільки в’язко в’їлась у щоденний побут, що ми вже й не реагуємо. Негри у нас обов’язково «чорножопі». Євреї — «жиди пархаті». Цигани? Уже й цього слова досить. Хто далі за списком? Ґеї та лесбіянки — «хворі й неповносправні, всіх на примусове лікування». Інваліди, себто справжні неповносправні — «хитрозаді симулянти». Психічнохворі? Можна й коротше — «психи» і «дауни». Отакий буденний словник нашої мови. А мова визначає все. Тож із таким словником у нас просто не могли не обрати президентом типа, який, по-батьківському картаючи — пардон, по-паханському наїжджаючи на — бездарних підлеглих, погрожує «поперебивати руки-ноги», «повідривати яйця» чи «повідкручувати голови». І коли цим самим президентом призначений прем’єр зненацька гаркає на довірене його керівництву «народонасєлєніє» своїм незабутнім «хорош скулить, взяли лопаты!», то він насправді ніякий не прем’єр, а зонівський вертухай, що вирішив покомандувати зеками (Ю.Андрухович). Мова — це багато чого. Але вона повинна бути потрібною. Тоді ти її вживаєш, а вона тебе будує. Працює цей механізм за зразком причастя. Приймаєш її тіло, запиваєш холодним квасом із родзинками і літаєш по небу з ранку до вечора (В.Рафєєнко). В короткого розуму — довгий язик (Аристофан). Для вивчення мови важливішою є вільна допитливість, ніж грізна необхідість (Аврелій Авґустин). Язик даний людині, щоб приховувати свої думки (Талейран). Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім`я людини (Й.Ґ.Гердер). Кордони моєї мови означають кордони мого світу (Л.Вітґенштайн). Саме мови формують структуру нашого знання (Девід Ґарісон). Ті, хто хоче стати частиною нашого суспільства, мають не лише дотримуватися наших законів, але й розмовляти нашою мовою (Анґела Меркель). Ветеран війни мріяв взяти в магазині язика і донести його до своїх (В.Шендеровіч). Доки Україна буде презентувати себе як країна, що в ній властиво не треба знати української мови, доти її вважатимуть лише трішки іншою Росією, свого роду «Малоросією» або країною другорядного значення (Міхаель Мозер). Язика підбери, бо наступиш].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЫ́СШИЙ, в высшей сте́пени живомовн. хоч плач, не дай, Го́споди, як, так..., так... [в высшей степени пло́хо пога́но, хоч плач, не дай, Го́споди, як зле, так зле, так зле].
ОБЕССУ́ЖИВАТЬ; ОБЕССУ́ДИТЬ, не обессудьте! укр. не здиву́йте!, галиц. не ма́йте мені́ за зле.
ОБИ́ДА ще покри́вдження, фраз. жаль [вся моя обида на весь мій жаль на];
не в обиду будь ска́зано укр. не до Вас ка́жучи;
не посчита́йте за обиду галиц. не ма́йте мені́ за зле;
ОБИ́ДЫ збірн. кри́вда.
ОБИЖА́ТЬСЯ ще копи́лити /надува́ти/ гу́би, се́рдитись [не обижа́йся! не се́рдься!]; обра́жуватися;
обижаться на кого (за что) галиц. бра́ти за зле кому (що);
обижа́ющийся схи́льний обража́тися, обра́жений, прикм. див. ОБИДЧИВЫЙ.
ОКА́НЧИВАТЬСЯ образ. дохо́дити кра́ю, дохо́дити до кра́ю;
оканчиваться (не)благополу́чно вихо́дити на до́бре (зле);
э́тим оканчива́ется что на цьо́му й кіне́ць чого;
оканчивающий, оканчивающийся = кончающий, кончающийся;
оканчивающийся чем з кінце́вим чим [оканчивающийся инвали́дностью з кінце́вим калі́цтвом], стил. перероб. і як кіне́ць – що [оканчивающийся сме́ртью і як кіне́ць – смерть);
ОКО́НЧИТЬСЯ, окончиться чем прийти́ до чого [неуже́ли окончится тем, что... невже́ при́йде до то́го, що...];
окончиться (не)благополу́чно ви́йде на (зле) до́бре;
окончиться неприя́тностью ви́лізти бо́ком;
окончиться неуда́чей скінчи́тися пши́ком, піти́ пра́хом;
окончивший, окончившийся ОКРЕМА УВАГА; скі́нчений і похідн..
ПРИНИМА́ТЬ (план) ще пристава́ти на, (обов’язки) перебира́ти, (за кого) бра́ти;
принима́ть бли́зко к се́рдцу что ще перейма́тися чим, роби́ти біду́ з чого, галиц. бра́ти собі́ до се́рця;
принима́ть в до́лю прийма́ти до спі́лки;
принима́ть всерьёз бра́ти серйо́зно /пова́жно/;
принима́ть в компа́нию прийма́ти до гу́рту;
принима́ть в расчёт врахо́вувати, бра́ти до ува́ги;
принима́ть в число́ зачисля́ти;
принима́ть дежу́рство /принима́ть сме́ну, принима́ть пост тощо/, заступа́ти /става́ти/ на че́ргу(ва́ння) /змі́ну, ва́рту, сті́йку тощо/;
принима́ть за ма́ти за;
принима́ть за чи́стую моне́ту, не піддава́ти су́мніву, ма́ти за́ чи́сту моне́ту, ві́рити ска́заному;
принима́ть к исполне́нию, прийма́ти для ви́кона́ння /реаліза́ції/;
принимать к све́дению живомовн. мота́ти на вус, бра́ти на ро́зум;
принима́ть на /вещево́е, пищево́е/ дово́льствие = ставить на /вещевое, пищевое/ довольствие;
принима́ть на свой счёт ще бра́ти на свій карб;
принима́ть оборо́нную пози́цию фаміл. наїжа́чуватися;
принима́ть какой оборо́т іти́ якими доро́гами, оберта́тися яким бо́ком, розвива́тися в якому на́прямі [собы́тия принима́ют нежела́тельный оборот поді́ї розвива́ються в неба́жаному напрямі], фраз. перехо́дити /поверта́ти/ на що [разгово́р при́нял ино́й оборот розмо́ва перейшла́ на і́нше;
де́ло при́няло плохо́й оборот спра́ва поверну́ла на гі́рше]
;
принима́ть пи́щу зажива́ти ї́жу, трапезува́ти;
принима́ть по́зу фраз. става́ти в по́зу;
принимать реше́ние ще вино́сити ухва́лу;
принима́ть си́лу зако́на набира́ти си́ли зако́ну;
принима́ть угрожа́ющие разме́ры явля́ти щора́з бі́льшу загро́зу;
принима́ть чью сто́рону става́ти на чий бік;
принима́ть уча́стие (в чём) підставля́ти плече́, (образ. приклада́ти ру́ку до чого, живомовн. моча́ти па́льці у що);
принима́ть уча́стие в ком виявля́ти турбо́ту до кого, опі́куватися /док. запікуватися/ ким;
принимать хара́ктер набува́ти власти́востей;
принима́ть черты́ чего набува́ти рис, коротк. збива́тися на що [обе́д принима́ет черты бесе́ды обі́д збива́ється на бе́сіду];
не принима́ть (кого) не пуска́ти на порі́г;
не принима́ть это бли́зко к се́рдцу не перейма́тися цим, не роби́ти (собі́) біди́ /кло́поту/ з того;
не принима́ть в оби́ду не бра́ти за зле;
не принимать во внима́ние фраз. помина́ти;
не принима́ть в счёт скида́ти з раху́нку;
не принима́ть ни под каки́м ви́дом і на порі́г не пускати;
здесь не принима́ют кого тут висо́кі поро́ги для кого;
принима́я во внима́ние коротк. з ува́ги /о́гляду/ на що;
не принима́я во внимание фраз. помина́ючи;
ПРИХОДИ́ТЬСЯ фраз. му́сіти, му́сити [ей пришло́сь уйти́ вона́ мусіла піти́];
приходи́ться на чью до́лю припада́ти кому;
приходи́лось фраз. трапля́лось;
приходится нелегко́ кому с чем має́ біду́ хто з чим;
не приходится не випада́є, фраз. го́ді [не приходится удивля́ться годі дивува́тися];
об э́том говори́ть не приходится про це не мо́же бу́ти й мо́ви;
ничего́ не приходится ждать годі чогось чекати;
пло́хо приходится зле веде́ться;
приходя́щийся що припада́є тощо, прикм. /кому/ нале́жний, присл. якра́з [приходщийся по ноге́ якраз до ноги́], (про родичів) він же, вона́ ж [приходящийся ему́ дя́дей він же йому́ дя́дько];
приходящийся по вку́су якра́з до смаку́, рідко уподо́бний;
СЕРДИ́ТЬСЯ, сердиться на кого ще ма́ти се́рце на, галиц. бра́ти кому за зле;
сердя́щийся що /мн. хто/ се́рдиться, зви́клий се́рдитися, розсе́рджений, розгні́ваний, роззло́щений, прикм. серди́тий;
РАССЕРДИ́ТЬСЯ ще роззло́ститися, (на кого) нагні́ватися;
серди́вшийся розсе́рджений, розгні́ваний, нагні́ваний, роззло́щений, ра́птом таки́й серди́тий, ОКРЕМА УВАГА
СКА́ЗАНО, не в оби́ду будь ска́зано /не в гнев будь ска́зано, не в уко́р будь ска́зано/ не ма́й(те) цих слів за зле.
ЧУ́ВСТВОВАТЬ образ. ма́ти на се́рці, (лихо) передчува́ти, ду́хом /серцем/ чу́ти, фраз. бу́ти [чувствуйте себя́ как до́ма бу́дьте як удо́ма], оказ. вичува́ти;
чувствовать что спо́внюватися чим [чувствовать го́рдость спо́внюватися го́рдістю];
чувствовать кра́йнее неудо́бство ве́сти́ся як го́лому на їжаку́;
чувствовать нело́вкость = неловко себя чувствовать; чувствовать неограни́ченную свобо́ду образ. ди́хати на по́вні гру́ди;
чувствовать неприя́знь к кому ва́жко /підсил. пе́клом/ ди́хати на кого;
чувствовать неудо́бство гніти́тися;
чувствовать отвраще́ние (к чему) відверта́ти ніс (від чого), (бри́дитися чим, бри́дити /док. збри́дити/ що);
чувствовать расположе́ние к кому прихиля́тися /душе́ю/ до кого;
чувствовать своё превосхо́дство зна́ти собі́ ціну́;
чувствовать себя́ почува́тися, чу́тися;
чувствовать себя́ в безопа́сности бу́ти пе́вним у свої́й безпе́ці, чу́тися як за кам’яни́м му́ром /стіно́ю/;
чувствовать себя́ винова́тым відчува́ти, що ви́нен, галиц. почува́тися до вини́;
чувствовать себя́ в родно́й стихи́и бу́ти в своє́му репертуа́рі;
чувствовать себя́ в си́лах чу́тися на си́лі;
чувствовать себя́ как до́ма розго́щуватися, док. розгости́тися [чувствуйте себя как до́ма! про́шу́ розгості́ться!];
чувствуй себя́ на седьмо́м не́бе землі́ не чу́ти під собо́ю;
чувствовать себя́ нело́вко не зна́ю, на яку́ ступи́ти, чу́тися ні в сих ні в тих;
чувствовать себя́ непло́хо ма́тися не зле /зле́цьки/;
чувствовать себя́ обя́занным (кому) галиц. чу́ти на собі́ обо́в’язок, (почува́тися до обо́в’язку пе́ред ким);
чувствовать себя́ уве́ренно (чувствовать себя́ хозя́ином положе́ния) ма́ти /відчува́ти/ міцни́й /тверди́й/ ґрунт під нога́ми;
чувствовать симпа́тию к кому припада́ти се́рцем до кого тощо СИМПАТИЗИРОВАТЬ;
чувствовать угрызе́ния со́вести угриза́тися со́вістю;
чувствовать шесты́м чу́вством чу́ти шкі́рою;
инстинкти́вно чу́вствовать (интуити́вно чу́вствовать) чу́ти се́рцем;
пло́хо себя́ чувствовать незду́жати;
не чувствовать ста́рости фраз. почува́тися мо́лодо;
он не чувствует к ней симпа́тии у ньо́го не лежи́ть до не́ї душа́;
что она́ чувствует що у не́ї на се́рці;
как ты себя́ чувствуешь? коротк. як твоє́ здоро́в’я́?;
чувствующий що /мн. хто/ відчува́є тощо, ста́вши відчува́ти, зда́тний відчу́ти, охо́плений /обтя́жений/ почуття́м чого, прикм. чутли́вий, чу́лий, образ. з почуття́м чого (в се́рці), стил. перероб. відчува́ючи;
чувствующий что 1. свідо́мий чого [чувствующий опа́сность свідо́мий небезпе́ки], 2. спо́внений чого [чувствующий тоску́ спо́внений ту́ги], 3. з чим у се́рці [чувствующий доса́ду з доса́дою в се́рці], травмо́ваний чим [чувствующий перхоту́ в го́рле травмо́ваний ло́скотом у го́рлі];
хорошо́ себя́ чувствующий (хто) нічи́м не травмо́ваний, (де) як ри́ба у воді́;
чувствующий жа́жду спра́глий;
чувствующий недомага́ние нездужа́лий;
чувствующий неудо́бство не зна́вши, на яку́ ступи́ти;
чувствующий по́чву под нога́ми (чувствующий по́чву под собо́й) з міцни́м ґру́нтом під нога́ми, упе́внений у собі́;
чувствующий при́стальный взгляд відчу́вши пи́льний по́гляд;
чувствующий себя́ каким фраз. з чим у душі́ [чувствующий себя́ оби́женным з обра́зою в душі́];
чувствующий себя́ в безопа́сности пе́вний у свої́й безпе́ці;
чувствующий себя́ на седьмо́м не́бе з душе́ю на сьо́мому не́бі;
чувствующий себя́ нело́вко не зна́вши, на яку́ ступи́ти;
чувствующий себя́ поко́йно безтурбо́тний, незаклопо́таний;
чувствующий себя́ уве́ренно = чувствующий почву под ногами;
чувствующий трево́гу спо́внений триво́ги;
чувствующий уваже́ние спо́внений пова́ги;
чувствующий уста́лость охо́плений вто́мою;
чувствующий уважение во всех чле́нах з почуття́м уто́ми в усьо́му ті́лі;
ПЕРЕЧУ́ВСТВОВАТЬ образ. попотлі́ти душе́ю;
перечувствовавший попотлілий душею, ОКРЕМА УВАГА;
ПРЕДЧУ́ВСТВОВАТЬ ще недок. вичува́ти, док. передчу́ва́ти, ви́чува́ти;
ПРОЧУ́ВСТВОВАТЬ образ. пропусти́ти крізь се́рце, відчу́ти се́рцем, фраз. перевідчу́ти, недок. пропуска́ти че́рез ду́шу;
ПРОЧУ́ВСТВОВАННО ще із се́рцем, перечу́лено;
ПРОЧУ́ВСТВОВАННЫЙ перечу́лений, відчутий се́рцем, пропу́щений крізь се́рце.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Дурно
1) (
плохо) зле, пога́но, ке́псько;
2) (
тошно) мло́сно.
Худо, нар. – погано, зле, кепсько.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Благополучно – гаразд; добре; щасливо. Окончиться неблагополучно, благополучно – вийти на зле, добре.
Вести – вести; (направлять) – провадити. Вести себя – поводитися. Вести себя по отношению к кому-либо – триматися проти кого. Вести себя достойным образом – шануватися. Плохо вести себя – не шануватися; зле поводитися. И ухом не ведет – і гадки не має.
Делать – робити: діяти; чинити. Делать (свое дело) исправно – справлятися; правити діло. Делать скачками – прихапцем робити. Делать усердно – робити щиро; припадати до роботи; пильнувати роботи, праці. Делать что-либо плохо, неумело, неаккуратно, нетщательно – партачити; базграти; поганити. Делать очень медленно – длубатися; марудитися; робити як мокре горить. Делать легко, как бы играя – за іграшки робити. Делать иначе – переиначувати, переинакшувати. Основательно делать – покладаючи робити. Делать по-своему – чинити свою волю; своїм робом (ладом) ходити; узяти свою волю. Делать по чьему приказанию – робити, чинити з чийого наказу. Делать кому приятное – догоджати кому; робити кому приємність. Делать дурнозле чинити. Делать наперекор – всупереч іти кому. Делать большие шаги – широко ступати. Что будешь делать? – що маєш робити? Решительно ничего не делает – нічогісінько не робить; і за холодну воду не береться, не візьметься. От нечего делать – знічев’я. Делать кого чем – наставляти, настановляти кого за (на) кого. Делать круг – колувати; круга накидати. Ничего не поделаешь – нічого не вдієш; немає ради.
Дело – діло; справа; (труд) – праця; робота; (поступок, действие) – вчинок, дія. Плохо дело! – кепська справа, робота! зле! Круг дел – обсяг справ. Смотреть за делом – наглядати за справою. Дело о ком – справа кого. Странное дело – дивна річ! чудасія! чуднота! По своему делу – за своїм ділом; за своєю справою. По этому (служебному) делу – в цій (службовій) справі. Справиться с делом – дати (собі) раду із справою. Оставлять дело без движения – лишати справу без руху. Дело подвернулось кстати – справа нагодилась. По делам службы – в справах службових. Обнять дело – збагнути справу. Браться за дело – братися до справи; заходжуватися коло справи; стати до справи. Браться не за свое дело – не за свою справу братися; шитися не в своє діло. Вести (удачно) дело – провадити (гаразд щасливо) справу. Дело обстоит так – справа стоїть так. Обращаться по делу – вдаватися, звертатися в справі, з справою. Дело подходит к концу – справа доходить кінця, кінчається. Дать делу другой оборот – повернута справу (на инакше). Дело начато – справу розпочато. Известное дело – звісно; звичайно; відома річ; сказано. Темное, подозрительное дело – непевна справа. Дело окончено – справу кінчено. Приостановить дело – припинити справу. Дело проиграно – справу програно. Погубить дело – занапастити справу. Общее дело – спільна справа. Дело требует рассмотрениясм. Требовать. Дело житейское – світова річ. Дело обыкновенное – звичайна річ. Дело, не терпящее отлагательствасм. Отлагательство. Дело случая – випадкова річ. Обделывать дело – оборудувати справу. Виданное ли, слыханное ли дело – чи видано, чи чувано. Дела нет до чего – байдуже про що. Дело ладится – справа налагоджується. Не твое дело – не твоя справа; не твоє діло. Это дело другое – це що инше; це инша річ. В чем дело? – що сталося? в чому річ? про що річ? про що йдеться? Дело в том – річ у тім. Дело вот в чем – річ ось яка. Дело только в том, чтобы – річ тільки в тому, щоб; річ тільки про те, щоб. Дело за небольшим стало – діло за малим стало. В том-то и дело – атож-то; отож-то й є; тож-то й воно. Не в том дело – не в тім річ; не про те річ; не в тім сила; не про те мова мовиться. То ли дело – инша річ; краще як; нема в світі, як. Не к делу – не до діла; не до речи; невлад. На деле доказывать – ділом довести. Если дело до чего дойдет – коли вже до чого дійдеться; як до чого (того) ряд дійде. Текущие дела – поточні справи. Дело говорить – мовити до речи. Помочь делу – зарадити справі. Мое дело сторона – моя хата з краю. Понимать в деле – розумітися на справі. Затруднительное дело – клопітна, морочлива справа. Экстренное дело – пильна справа. Возбуждать дело – порушувати, розпочинати справу. Плевое дело – дурниця; пусте; казна-що. Приобщать к делу – прилучати до справи. Спешное дело – особиста, власна справа. Статочное ли дело? – чи можлива річ? чи годиться ж? Дать ход делу – зрушити справу; дати хід справі. Какое вам дело? – що вам до того? А мне что за дело – а мені що до того? а мені яке діло? Что дело, то дело – що правда, то правда. Это особое (другое) дело – це инша річ; це инша стать. Расследовать дело – розслідити, розвідати справу. Это дело! – це добре! це гаразд! це до діла! Управляющий делами – керівник справ. То и дело – раз у раз; раз по раз. Управиться с делом – упоратися з справою. В самом деле, на самом деле – справді. Гражданское дело – цивільна справа. Уголовное дело – карна, кримінальна справа. Поручать кому ведение дела – доручати кому провадити справу. Судебное дело – судова справа. Внешние дела – закордонні справи. Начинать судебное дело – піти у позов. Тяжебное дело – позов. Поделом – за діло. Военное дело – військова справа. Вести дело к тому (так, чтобы…) – кермувати до того, щоб; гнути на те, щоб. Относящийся, неотносящийся к делусм. Относиться. Безотлагательное дело – пильна справа. Торговое, коммерческое дело (предприятие) – торговельне, промислове підприємство. Дело лежит без движения – справа не рушає. Поделом вору и мука – катюзі по заслузі. Ведение дела – провадження справи. Дело мастера боится – дільника й діло боїться. Немного дела – діла не скільки. Дело табак – кепська справа. Умно вести дело – з розумом провадити справу. Это дело можно считать потерянным – цю справу можна вважати за пропащу. Ну и дела – ну й робота.
Оканчиваться – кінчатися; докінчуватися; (истекать) – виходити. Оканчиваться благополучно, неблагополучно – виходити на добре (на добро), на зле (на лихо). Этим оканчивается (книга) – на цьому й кінець (книзі).
Поступать – чинити; діяти; (вести себя) – поводитися; (куда) – вступати; (о деньгах) – надходити. Поступать (плохо) – робити, чинити (зле). Поступать наперекор – на пеню кому робити. Поступать по правде – ходити по правді. Поступать на должностьсм. Должность. Поступать по-своему, по-иному – ходити своїм робом, иншим робом. Поступать справедливо (дурно) – ходити правим (лихим) робом. Как бы ты поступил – як би ти повівся, як би ти зробив.
Считать – лічити, рахувати. Считать кого кем, что чем – вважати, мати кого за кого, за що. Считать по порядкусм. Порядок. Считать врученной – вважати за вручену, за дану до рук. Считать необходимым – вважати за потрібне. Считать что-либо хорошим, дурным – мати щось за добре, за зле. Считаться с кем, чем (принимать во внимание) – вважати на кого, що.
Чувствовать – почувати. Чувствовать себя (хорошо, плохо) – матися, почувати себе (добре, зле). Чувствовать себя в силах – чутися; братися на силу, почуватись на силу. Дать себя почувствовать – датися взнаки. Чуть не – трохи не. Чуть-чуть – трішечки. Чуть-чуть не – мало ще не.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Аховый
• Аховый парень
– шибайголова; шибеник; такий, що ну-ну; рішучий; на все здатний.
• Дело аховое
– погана (кепська) справа; погане (кепське) діло; справи стоять погано (зле, кепсько); становище скрутне (прикре). [А як тільки людина починає вилискуватись, то вже кепська справа. Українка.]
Бес
• Бес попутал
– лихий попутав; сатана опутав. [То тебе, каже, лихий попутав, він на все зле й навів… Мирний.]
• Рассыпаться мелким бесом перед кем
– низько слатися (стелитися) перед ким; листом стелитися перед ким; шовком слатися під ноги кому; підсипатися до кого. [Уже мене давно не любиш, А тільки п’яний і голубиш. Одсунься геть, не підсипайсь! Котляревський.]
• Седина в бороду, а бес в ребро
– чоловік старіє, а чорт під бік. Пр. Волосся сивіє, а голова шаліє. Пр. Волос сивіє, а дід дуріє. Пр. Сивини в голову, а чорт у бороду. Пр. Стар(ий), та яр(ий). Пр. І в старій печі дідько топить. Пр. Старість то старість, а без віжок не вдержиш. Пр.
Вести
• Будем вести себя хорошо, прилично!
– поводьмося добре, пристойно (чемно)!; шануймося!
• Вести борьбу, войну
– вести (провадити, точити) боротьбу, війну; змагатися.
• Вести весёлую жизнь
– жити весело; провадити веселе життя; (діал.) веселувати.
• Вести двойную игру
– грати подвійну гру; і нашим і вашим; і туди і сюди.
• Вести дневник
– вести (писати) щоденник(а).
• Вести дружбу
– дружити (приятелювати, товаришувати); (діал.) сябрувати.
• Вести жизнь
– провадити життя; жити. [Вона-то й народилась дуже квола, Бо я тоді таке життя тривожне Провадила… Українка.]
• Вести знакомство с кем
– знатися (водитися) з ким; мати (підтримувати) знайомість з ким; (лок.) мати знакімлю з ким.
• Вести начало от кого, чего
– брати початок (почин) від кого, від чого; (роз)починатися (зачинатися) від кого, від чого.
• Вести переписку (переписываться) с кем
– провадити листування (листуватися) з ким.
• Вести процесс, тяжбу с кем
– позиватися з ким; (давн.) тягатися з ким.
• Вести разговор, речь
– провадити (вести) розмову, мову, речі (річ); розмовляти (говорити, балакати).
• Вести свой род от кого
– вести свій рід від кого, походити від кого, з чийого роду; бути з роду чийого.
• Вести свою линию
– свою лінію (своє) вести; триматися (держатися) своїх засад; (розм. образн.) виводити далі свою нитку.
• Вести себя
– поводитися; триматися.
• Вести себя хорошо, прилично, достойно
– поводитися добре, чемно (пристойно, ґречно, звичайно, доладно, як слід); шануватися; (давн.) чтитися. [Гляди ж, молодичко, шануйся, то будемо сватами й братами! Вовчок.]
• Вести хозяйство
– вести (держати) хазяйство (господарство); господарювати (хазяйнувати).
• Вести холостую жизнь
– парубкувати (молодикувати, бурлакувати).
• Вести хоровод
– вести танок.
• Все дороги ведут в Рим
– всі шляхи (всі дороги) ведуть (провадять, стеляться) до Рима (в Рим); усі стежки до Рима йдуть.
• И ухом не ведёт кто
– (а)ні гадки кому; і гадки не має хто; зовсім не вважає на що хто; ні кує, ні меле хто; в голові не кладе хто; і вухом не веде хто; й за вухом не свербить кому.
• Как ты ведёшь себя?
– як ти поводишся?
• К чему он ведёт?
(разг.) – до чого (куди) він хилить (гне, верне, веде, клонить)?
• Плохо вести себя
– погано (зле, негарно) поводитися; не шануватися; пусто йти. [Слухай, Грицю, як ти пусто йдеш, то й я пусто піду. Барвінок.]
Вон
• Вон где
– [Аж] он де; (іноді) ондечки; [аж] он де.
• Вон отсюда!
– геть, гетьте звідси (звідсіля)!; виносся, виносьтеся геть!
• Из кожи лезет вон
(разг.) – з усієї сили намагається; рветься (видирається, лізе, вилазить) із шкури; з-під (із) шкури пнеться; аж очі рогом лізуть. [Правда, батько з шкури ліз, щоб одягти Раїсу не гірше од попівень… Коцюбинський.]
• Из рук вон плохой
– дуже (вкрай, страшенно, аж надто) поганий; такий, що хоч кинь; (вульг.) чортів’я.
• Из ряда вон (выходящий)
– незвичайний (надзвичайний); неабиякий; небуденний. [Сталось щось надзвичайне, диковинне — таке, чого ніколи не буває. Номис.]
• С глаз долой — из сердца вон
– зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки). Пр. Як з очей, так і з думки. Пр. Чого очі не бачать (не вилять), того і серцю не жаль. Пр.
• Убирайся вон!
– забирайся геть!; геть на виступці!
• Это из рук вон плохо
(разг.) – це дуже (зовсім, украй, страшенно, [аж] страх, [аж] надто) погано (зле, кепсько); це препогано; це казна-що. [Аж страх погано у тім хорошому селі: чорніше чорної землі блукають люди. Шевченко.]
Враг
• Враг его попутал
– лихий (нечистий) попутав; сатана опутав. [То тебе, каже, лихий попутав, то він на все зле й навів… Мирний. Був гріх, милостивий пане, в минулому році, попутав нечистий. Стельмах.]
• Врага пощадить — в беду угодить
– ворога не добити — себе згубити. Пр.
• И врагу не желаю
– і ворогові не зичу (не бажаю). Пр.
• Из-за [злых] врагов
– через [лихих] ворогів (іноді через [лихі] вороги); за [лихими] ворогами. [Через вороги тяжко до пекла дістатися. Номис.]
• Язык мой — враг мой
– язик — ворог мій. Пр. Язик — мій найтяжчий ворог. Пр. Млин меле — мука буде; язик меле — біда буде. Пр. Язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені сидиш, а мені добра не зичиш. Пр. Язичку, язичку, маленька штучка, а велике лихо робить. Пр.
Всякий
• Без всяких неприятностей
– без жодної прикрості.
• Без всякого
– без ніякого (без ніяких); без усякого (без усяких); без жодного.
• Без всякого сомнения
– поза всяким (будь-яким) сумнівом; поза всякими (будь-якими) сумнівами.
• Во всякое время
Див. время.
• Во всяком случае
– у всякому (в кожному) разі; хоч як; (книжн.) за всяких (за будь-яких) обставин. [У всякому разі не була подібною до тієї жінки, якою він часто уявляв її. Тарновський. Хоч як, я у вас буду. Сл. Ум.]
• Во всякую минуту
– щохвилини; кожної хвилини; (у) кожну хвилину.
• Всякая всячина
(разг.) – усяка (різна) всячина; різні різнощі; мішанина з усього.
• Всякий день, всякий час…
– щодень (щодня, щоднини), щогодина (щогодини)…; кожної днини, кожної години… [Опріч горілки він схотів пива — і щодня давали пива. Коцюбинський.]
• Всякий правду хвалит, да не всякий знает
– усяк правду хвалить, та не всяк знає. Пр. Усяк правду знає, та не всяк за неї дбає. Пр. Усяк про правду трубить, а не всяк ту правду любить. Пр.
• Всякий раз
– щораз(у); кожного разу.
• Всякий раз как…
– щораз(у), як (коли)…; кожного разу, як (коли)… [Розкаже, як шукала його по сибірських госпіталях, як бігала щоразу вниз, коли прибувала з фронту нова партія. Гончар.]
• Всякими средствами, способами
– усяким способом; усіма способами (засобами).
• Всякого рода
– усілякі (усякі); різні; усякий різний (усякі різні).
• Всякому овощу (плоду) своё время
– усякий овоч має свій час. Пр. Усякому овочеві свій час. Пр. На все свій (є) час. Пр. Порою сіно косять. Пр. Минуло літо — не ходи в луг по калину. Пр. Не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити. Пр. Кусає комар до пори. Пр. Тоді дери луб’я, як дереться. Пр.
• Всякому свой талан (своя судьба)
– у кожного (у всякого) своя доля (свій талан). Пр. Не всім однакова доля. Пр. Кому добре, а кому зле. Пр. Не всім однако дано: одному ситце, другому решітце. Пр. Хто плаче, а хто скаче. Пр. Одному на трісочці прядеться, а другому й веретінце не хоче. Пр.
• На всякий случай
– про (на) всяк(ий) випадок. [А заробите яку копійку, зложите докупи, от і гріш буде про всякий випадок… Коцюбинський.]
• Решительно всякий
– геть усякий; кожнісінький. [Вона на кожнісінького хлопця оком накидає. З пар. уст.]
• Это всякий сделает
– це кожне (кожен, кожний, усяке, усякий) зробить; (жарт.) так і дурень каші наварить.
Выворачивать
• Выворачивать карманы
– кишені витрушувати (вивертати).
• От этого все нутро выворачивает кому
(разг.) – від цього стає (робиться) млосно (погано, недобре, зле) кому. [Зурна повторяла один і той самий голос… аж робилось млосно. Кобилянська.]
Гнев
• В гневе
– у гніву (у гніві); угнівившись; під гарячу руку (руч). [Гляну я — пані у гніву, розгорілась. Вовчок. Старий мав неподатливу, різку вдачу і в гніві був безцеремонним. Кундзіч. Гляди, як підскочиш під гарячу руч, то щоб, бува, не попобив тебе добре. Сл. Гр.]
• Возбуждать, возбудить гнев в ком
– гнівити, розгнівити кого; розлютовувати, розлютувати кого.
• Воспылать гневом
– запалати (запалитися, розпалитися, спалахнути) гнівом; загорітися (зайнятися, закипіти) гнівом; скипіти [гнівом]; розлютуватися, розлютитися. [Він так розпалився, що до нього страшно було й приступити. Тобілевич. Скипів панич, аж побілів… Свидницький. Розлютувався так, що — бо’ храни! Григоренко.]
• Не во гнев будь сказано
– не за зле май, майте; не клади, не кладіть (не положи, не положіть) гніва; не у гнів сказати (тобі, вам). [Не у гнів твоїй жінці. Сл. Гр. Не положіть гніва!.. Сл. Гр.]
• Не помнить себя в гневе
– [Аж] нетямитися з (від) гніву; не тямити (не пам’ятати) себе з (від) гніву.
• От гнева
– з (від) гніву; з серця. [Затремтіла тут Мокрина з гніву… Тичина. А пан аж запінивсь із серця… Стороженко.]
• Охватил гнев кого
– узяв (ухопив, пойняв, обійняв) гнів кого; розгнівився (розпалився, розлютувався) хто. [Такий гнів її пойняв, що старе обличчя аж синіло. Лебединець, перекл. з Реймонта.]
• Разразиться гневом
– вибухнути гнівом; скипіти гнівом (від гніву). [Знявся неймовірний галас, люди скипіли од гніву. Гордієнко.]
• Сменить гнев на милость
– змінити (перемінити) гнів на ласку (на милість). [Шпулька вагався: змінити гнів на милість чи не змінити? Смолич.]
• Срывать гнев на ком, на чём
– зганяти гнів на кого; класти (покладати) гнів на кого; мати гнів на кого; бути гнівним на кого; прогнівлятися на кого; (образн.) гнівом дихати на кого. [А може знов чим не вгодив — і гнівається? Стефаник. Не положіть гніва, прийшов оце до вас… Грінченко. Марго, — промовляє він, — чи гнів на мене який маєш? Вовчок. Довго невістка на мене гнівом дихала. З нар. уст.]
Действовать
• Действовать заодно с кем
– діяти (бути) заодно з ким; одностайно (спільно) стояти з ким проти кого; (образн.) в один гук тягти з ким; (жарт.) в одну дудочку грати з ким; (негат.) накладати з ким проти кого. [Дочка з ворогами батьковими проти його накладає. Мирний.]
• Действовать на руку кому
– діяти (робити, чинити) на користь кому (чию); (образн.) лити воду на чий млин.
• Действовать по своему усмотрению
– діяти за власним розсудом (за власними міркуваннями).
• Действовать по собственному желанию
– діяти (робити, чинити) за власним бажанням (за власною волею).
• Действовать, поступать по-своему
– діяти (чинити, робити) по-своєму; (своєю волею, по своїй волі, з власної волі); (давн.) ходити своїм робом.
• Действовать, поступать справедливо, дурно
– діяти (чинити, робити) справедливо (по справді), погано (зле); (давн.) ходити правим, лихим робом. [А хто правим ходить робом, того милуй. П. Куліш.]
• Действовать по [чужой] указке
– діяти (робити) за [чужим] наводом; слухати чийого голосу; (образн.) ходити у когось на поводі; танцювати під чию дудку; танцювати як хто скаже.
• Машина хорошо действует
– машина добре працює (робить).
• Ничто на него не действует
– ніщо на нього не впливає; ніщо його не бере (не йме); нічим його не візьмеш; ніщо не має над ним сили.
• Рука, нога… не действует у кого
– не володає рукою, ногою… хто; рука, нога… не володає в кого.
Дело
• А мне какое дело, что за дело?
(разг.) – а мені що до того?; а мені яке діло?; а мені якого батька горе?; а мені який клопіт?; от мені великий клопіт!
• Без дела не входить
– без потреби не заходити.
• Ближе к делу
– [Ближче] до діла (до суті); без зайвих подробиць.
• Браться за дело
– братися до діла (до роботи, до праці); ставати до праці (до діла, до роботи).
• Браться за дело, не стоящее того
– братися за діло, яке не варте того; руки поганити.
• Браться не за своё дело
– не за своє діло (не за свою справу) братися; (розм.) шитися не в своє діло.
• Быть в курсе дела
– бути в курсі справи; бути поінформованим.
• Вам до меня и дела нет
– вам про мене й байдуже; вам до мене і діла нема(є).
• Вводить в дело
– ознайомлюватися з справами.
• Везде испортишь дело
– скрізь попсуєш (зіпсуєш) діло (справу); (образн.) куди не підеш, то золоті верби ростуть.
• Вести дело
(юр.) – провадити справу.
• Вести дело к тому (так), чтобы…
– вести до того, щоб…; гнути на те, щоб…
• Виданное ли, слыханное ли дело?
– чи ж видана, чи ж чувана [це] річ?; чи чувано, чи видано?; де це видано, де це чувано?
• Возбудить дело против кого
– порушити (розпочати, зачати) справу проти кого; зачати (заложити) позов проти кого; піти у позов проти кого.
• Вот это дело!
– оце діло!; оце воно!; оце так!; то є щось; (іноді) оце до ума!
• В самом деле
– справді; (іноді) дійсно.
• Все употребить в дело
– усе зробити; на всі способи братися, узятися.
• В том-то и дело
– отож-то; отож-то й є; то ж то й воно; то ж бо то й; не що-бо й що; тим-бо й ба; не то ж бо то й що; (зниж.) не по чім б’є, як не по голові.
• В чём дело?
– у чому річ?; про що річ?; у чім сила?; про (за) що йдеться?; що сталося?
• Выходит дело, что
(разг.) – виходить, що; кладеться на те, що.
• Главное дело
– головна (найголовніша) річ; головне (головно).
• Говорить дело
– казати (говорити) до діла (до пуття); казати (говорити) по суті; мовити до речі.
• Горное дело
– гірництво.
• Грешным делом
– на жаль; признатися.
• Громкое дело
– голосна (гучна) справа; сенсаційна справа (сенсація).
• Да и в самом деле
– та й справді; та воно й правда.
• Дела, дела, как сажа бела
– живемо, як горох при дорозі: хто не йде, той скубне. Пр. Впав у біду, як курка в борщ. Пр.
• Дела идут к лучшему
– справи (діла) покращали (повернули на краще).
• Дела нет до чего
– байдуже про що (до чого).
• Дела тайные
– таємні діла (справи); таємнощі.
• Дело во времени
– йдеться про час; залежить від часу.
• Дело вот в чём
– річ (справа) ось (от) яка (ось, от у чім, у чому).
• Дело в том, что…
– річ у тім, що…; ідеться про те (за те), що…
• Дело в том, чтобы…
– ідеться за те (про те), щоб…
• Дело в шляпе
(разг.) – справу (діло) полагоджено (зроблено); (образн. нар.) рибка в сітці!
• Дело дрянь, табак
(разг.) – погане діло; погана (кепська) справа.
• Дело житейское, обыкновенное
– світова, звичайна річ.
• Дело за вами
(разг.) – тепер ваша черга (ваш ряд, за вами черга); діло (справа) за вами.
• Дело идёт к осени
– ідеться (береться) до осені; кладеться на осінь; надходить (наближається) осінь.
• Дело кончено, поздно уже
(образн. разг.) – клямка запала.
• Дело мастера боится
– діло майстра хвалить. Пр. Дільника і діло боїться. Пр. Що вхопить, то зробить. Пр. Добра пряха й на скибці напряде. Пр. В умілого й долото рибу ловить. Пр. На що гляне, так тобі й учеше. Пр. Майстер зна, що кобилі робити. Пр.
• Дело не в том
– не про те (не за те) річ; не в тім річ; не в тім сила.
• Дело не выйдет
(разг.) – нічого з того не буде (не вийде); (образн.) з цього пива не буде дива.
• Дело не клеится
– діло (справа) не йде в лад (не ладиться).
• Дело не медведь (не волк) — в лес не убежит
– діло не вовк (не заєць) — нікуди не втече. Пр. Сиди, Векло, бо ще не смеркло. Пр. Як до діла, так і сіла. Пр. Гуляй, тато, — завтра свято. Пр.
• Дело нешуточное
– це (то) не жарт; (розм.) непереливки.
• Дело обстоит так
– справа стоїть так; діло таке.
• Дело обычное
– звичайна річ.
• Дело подходит к концу
– справа (діло) доходить кінця; справа (діло) наближається до кінця.
• Дело подходящее
– [Це] діло підходить кому; на руку (наруч) кому; (образн.) на руку ковінька кому.
• Дело по обвинению кого в чём
– справа про звинувачення (обвинувачення) кого у чому, за що.
• Дело привычки
– звичка; звичай.
• Дело твоих рук
(разг.) – діло (справа) твоїх рук; то твоя праця (робота).
• Дело только в том, чтобы…
– ідеться тільки про (за) те, щоб…; річ тільки про те, щоб…
• Делу время, потехе час
– коли почав орати, так у сопілку не грати. Пр. Попрацюй уліті (улітку), відпочинеш узимі (узимку). Пр. Іди в гості сміло, як не жде дома діло. Пр.
• Доказать на деле
– довести ділом.
• Его слова не расходятся с делом
– його слова не розходяться (не розминаються) з ділом; він що скаже, те й зробить; (образн.) сказав, як зав’язав.
• Ее (его) дело молодое
(разг.) – вона (він) молода (молодий).
• Если уж до чего дело дойдёт
– коли вже до чого (до того) дійдеться; як до чого (до того) ряд дійде.
• За дело он наказан
(разг.) – він заслужив на кару; по заслузі (за діло) покарано його.
• За малым дело стало
(разг.) – малого (дрібниці) не стає (бракує, не вистачає).
• За ним дело не станет
(разг.) – за ним діло не стане; його не доведеться чекати.
• Золотых дел мастер
– золотар.
• И дело с концом
(разг.) – та й по всьому (та й по всій справі); та й край [увесь] (та й квит, іноді та й решта).
• Известное, видимое, ясное дело
(разг.) – відома, видима, певна річ; звичайно (звісно).
• Иметь дело с кем
– мати діло з ким, до кого; мати зв’язки (стосунки) з ким; (іноді негат.) накладати з ким.
• Как дела?
– як ваші (твої…) справи?; як ся маєте (маєш…)?; як ведеться?
• Каков у хлеба, таков у дела
– як їсть, так і робить. Пр. Який до їжі, такий і до роботи. Пр.
• Какое [кому] дело до этого?
– що до того [кому]?
• К делу!
(разг.) – до діла!
• К чему мне такое дело
– на(ві)що мені таке діло; (розм.) нащо мені та рахуба.
• Между делом
(разг.) – поміж ділом; побіжно; мимохідь.
• Мне (тебе, ему…) нет до этого дела
– мені (тобі, йому…) байдуже до того; мене (тебе, його…) це не обходить; до мене (до тебе, до нього…) це діло не доходить.
• Моё дело сторона
(разг.) – моя хата скраю; не маю нічого спільного з тим.
• На [самом] деле
– (на)справді (іноді, доправди); на ділі.
• Не было дела до кого, до чего
– байдуже було до кого, до чого; не доходило діло до кого, до чого.
• Не в этом дело
– не в тім річ, не про те (не за те) річ; не про те (не за те) мова мовиться; не в тім сила.
• Не идёт дело
– діло не йде; (образн. розм.) не прядеться.
• Не к делу
– не до діла (не до речі); не в лад.
• Немного дела
– діла ніскільки (не багато).
• Не по словам судят, а по делам: хорошие дела лучше хороших слов
– менше слів, а більше діла. Пр. Менше говори — більше діла твори. Пр. Добрі діла кращі від добрих слів. Пр. Робота сама за себе скаже. Пр.
• Не твоё, не ваше дело
– не твоє, не ваше діло; не твоя, не ваша річ; тобі, вам не діло; тобі, вам до цього зась; (образн. жарт.) не твоє, не ваше мелеться (молотиться); тут не твій, не ваш батько хазяїн.
• Не твоего ума дело
(разг.) – не з твоїм розумом братися до… (міркувати про, за…); на це твого розуму не стане.
• Обделывать, обделать дело (прост.)
– оборудувати (залагоджувати, залагодити) справу; упорати справу.
• Он знаток своего дела
– він знавець свого діла (своєї справи); він знається на своїй справі (на своєму фаху); він знає своє діло (свій фах).
• Он не у дел
– він не працює (не на посаді, не на службі); він без діла (без роботи); його усунено з посади (від діла); він не має службових обов’язків.
• Первым делом, первое дело
– (що)найперше; передусім (насамперед); найперша річ.
• Плёвое дело
(разг.) – дурниця; абищиця; пусте; казна-що.
• Плохо дело
– погане діло; зле; погана (кепська) справа; (образн.) справа як коло дядькового (коло бабиного, баб’ячого) воза.
• По делам; по делам службы
– за ділом (за справами, у справі); у службових справах (за службовим ділом).
• По делу
– за ділом (за справою); у справі.
• Пойти в дело
– піти в надобу; піти до діла.
• По личному делу
– в особистій (у персональній) справі.
• Понятное, ясное дело
– зрозуміла, ясна річ; зрозуміло.
• По ходу дела
– з розвитку справи.
• Пошло дело на лад
– пішла робота (пішло діло) гаразд; повелося добре (гаразд, на добре).
• По этому делу
– у цій справі; за цим ділом.
• Правое дело
– праве діло; справедливе діло.
• Приниматься, приняться за дело
– братися, узятися до діла (до праці, до роботи); ставати, стати до роботи (до праці); братися, узятися (заходжуватися, заходитися) коло чого, робити що.
• Пускать, пустить в дело что
– пускати, пустити (запускати, запустити) що; ставити, поставити на роботу що. [Саме ото перед дев’ятою п’ятницею і пустили той млин уперше. Кониський. Моє діло, кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи. Номис.]
• Сидеть, быть без дела
– сидіти, згорнувши руки; посиденьки справляти, лежні (сидні) справляти.
• Статочное ли дело?
– чи подоба?; чи годиться [ж]?
• Столько дела, что не успеешь всего сделать
– діла такого, що не переробиш; діла не обкидаєшся.
• Странное дело
– дивна річ; чудасія, чуднота, диво.
• Такие-то дела
– от такі діла (справи).
• Таково положение дел
– такий стан речей; такі маємо справи (діла).
• Типографское дело
– друкарство.
• То и дело
(разг.) – раз у раз (раз по раз); весь час; знай. [А він знай співає. Шевченко.]
• То ли дело
(разг.) – інша річ; хіба така річ?; нема краще як…; нема як…; нема в світі як…; от… так-так.
• У меня к тебе дело
– я до тебе маю діло (справу); у мене до тебе діло (справа).
• Умно вести дело
– з розумом провадити справу.
• Употребить в дело
– узяти до діла; ужити що; пустити в діло що; скористатися з чого, чим.
• Ходить по делу
(устар.) – позиватися; тягатися.
• Часовых дел мастер
– годинниковий майстер; годинникар.
• Что дело, то дело
– що до діла, то до діла; що правда, то правда; що до пуття, то до пуття.
• Шататься, болтаться без дела
(разг.) – вештатися; швендяти; тинятися [без діла].
• Это дело
– це до діла; це діло; це (ото) добре; це гаразд.
• Это дело потерянное
– це річ пропаща.
• [Это] дело случая
– [Це] річ випадкова.
• Это к делу не относится
– це до діла не належить (не стосується).
• Это не дело
(разг.) – це не годиться.
• Это особое дело
– це інша (особлива) річ; це інша стать.
• Это совсем другое дело
– це щось зовсім інше.
• Это уж моё дело
– це вже мені знати; це вже моя річ (моє діло).
• Я в деле, я и в ответе
– що роблю, за те й відповідаю. Пр.
• Ясное дело
– ясна (видима) річ.
Добро
• До добра это не доведёт, не к добру это
– з цього добра (пуття) не буде; це не на добре; це може мати лихий кінець; це може зле скінчитися.
• Добро
– гаразд; добре.
• Добро пожаловать! (милости просим!)
– просимо завітати!; раді вітати [вас]!; щиро вітаємо!; просимо до господи (до хати)!; просимо, коли ласка!; ласкаво просимо!; милості просимо!; сердечно просимо!; будьте дорогим гостем (дорогими гістьми)!; гостюйте, коли ласка!; вітайте (гостюйте) в нас!; вітайте (вітай) у гостині! [Просимо, паночку, до господи! Квітка-Основ’яненко.]
• Добро скоро забывается, а худое [долго] в памяти сохраняется
– добре довго пам’ятається, а зле ще довше. Пр.
• Идёт к добру
– на добро (на добре, на гаразд) ідеться (кладеться).
• Из этого не будет добра
– з цього не буде добра (пуття); (образн.) з цього пива не буде дива.
• Нет худа без добра
– нема лиха без добра. Пр. Немає злого, щоб на добре не вийшло. Пр.
• От добра добра не ищут
– добра добувши, кращого не шукай. Пр. Не треба плахти, бо і в запасці добре. Пр.
• Поминать добром
(разг.) – згадувати (поминати) добром (добрим словом).
• Старость с добром не приходит
– старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом. Пр. Старість іде і хвороби веде. Пр.
• Это к добру
(разг.) – це на добре.
Добрый
• Будь добр, добра
– будь ласка; будь ласкав, ласкава; коли ласка [твоя]; (іноді) зроби ласку; (розм.) спасибі тобі.
• Будьте добры
– будьте ласкаві (будь ласка); коли ласка [ваша]; (іноді) зробіть ласку; (розм.) спасибі вам. [Піди, спасибі тобі, принеси водички. З нар. уст.]
• Будьте так добры
– будьте такі ласкаві.
• В добром ли вы здоровье?
– чи здоровенькі?; як здоров’я ваше?; (іноді давн.) чи добре ся маєте?
• В добрый час
– час добрий [вам]!; на (у) добрий час!
• Всего доброго!
(разг.) – на все добре!; усього доброго [бажаю]!
• Доброго здоровья!
– доброго здоров’я!; здоров був!; здорові були!; здоровенькі були!
• Доброго утра желать кому
– казати добридень кому; давати на добридень кому; доброго ранку бажати кому.
• Доброе дело сделать
– добре діло зробити; (іноді) добро (добре) вчинити.
• Доброе начало — половина дела
– добрий початок — половина діла. Пр. За початком діло становиться. Пр. Як добре почнеш, то і діло добре піде. Пр.
• Доброе старое время
(ирон.) – добрі старі часи; давні (старі) часи; золоті часи; золота давнина (минулість, іноді минувшина).
• Доброе утро!
– добридень (добрий день)!; доброго ранку!; (іноді про ранній досвітній час) добрисвіток!
• Доброй ночи!
– добраніч!; на добраніч!
• Добрые вести не лежат на месте
– добрі вісті не лежать на місці. Пр.
• Добрый вечер!
– добривечір (добрий вечір)!
• Добрый день!
– добридень (добрий день)!
• Добрый добру научает, а злой на зло наставляет
– з ледачим спізнався, з розуму спався. Пр. Лихе (зле) товариство (лиха компанія) і доброго чоловіка зіпсує. Пр.
• Добрый малый
(разг. фам.) – добрий хлопець (хлопчина, хлоп’яга).
• Добрый молодец
(нар. поэт.) – добрий (славний) молодець (діал. давн. левенець); славний козак (юнак); (кличн. форма) добрий (славний) молодче!; славний козаче (юначе)!; хлопче-молодче!; козаче-молодче!; (діал. давн.) козаче-левенче!
• Добрый пёс на ветер не лает
– добрий собака на вітер не гавка. Пр.
• Добрый час просидел
– чималу годину просидів (пересидів).
• Добрыми намерениями ад вымощен
– добрими намірами пекло встелене; з добрих намірів (замірів) поміст у пеклі зложений (зложився).
• Люди добрые!
(нар. поэт.) – люди добрі!; людочки!; людоньки!
• Он [был] так добр, что…
(разг.) – він [був] такий добрий, що…
• По доброй воле
– з доброї (з своєї, з власної) волі; своєю волею (охотою); охотою; доброхіть (самохіть, самохіттю); добровільно.
• Прикидываться добрым
– прикидатися добрим; добрим себе становити; удавати [з себе] доброго; (іноді образн.) листом стелитися.
• Становиться, стать добрым
– добріти, подобріти (іноді здобріти).
• Уходи, убирайся подобру-поздорову!
(фам.) – іди, забирайся, поки цілий (поки живий та цілий, поки цілий та здоровий)!; іди, забирайся, поки не пізно!
• Чего доброго
(разг.) – бува(є); часом; дивись; наді(й)сь; може статися; чого доброго.
Дурной
• Дурён лицом
– бридкий (поганий, негарний) на виду (з лиця, на обличчя).
• Дурная молва, слава
– недобра (погана) слава; поговір; слава-поговір; неслава.
• Дурное расположение духа
– недобрий (поганий) настрій; марнота.
• Дурной вкус
– лихий (поганий, негарний) смак; несмак.
• Дурной глаз, взгляд
(устар.) – урічливі (лихі) очі; урочливе (наврочливе) око; лихий на очі; лихе око; (лок.) прозір.
• Научать дурному
– на лихе (на зле) навчати; лихого навчати.
• Она дурна собой
– вона негарна (погана, бридка, гидка).
• Он, она дурного поведения
– він, вона поводиться негарно (зле, погано, нестатечно); (розм. застар.) публіка. [Я казала, що Семен чоловік. А Семен публіка… на весь світ! Чубинський.]
Жестко
• Жёстко спать
– твердо спати.
• Мяко стелет, да жёстко спать
– м’яко стеле, та твердо спати. Пр. Дивиться лисицею, а думає вовком. Пр. Добре говорить, а зле творить. Пр. У вічі як лис, а за очі як біс. Пр. Слова ласкаві, та думки лукаві. Пр. Тіло обіймає, а душу виймає. Пр.
Житься
• Ему жилось то лучше, то хуже, неровная жизнь была у него
– кому жилося то краще, то гірше, по-різному бувало; грався з долею навпереваги.
• Ему жилось хорошо, недурно
– жилося (велося) йому добре (гарно), незле (непогано).
• Ему там не живётся
– йому там не ведеться, (не живеться); йому там зле; йому там лихо.
• Как живётся?
– як живете?; як ся маєте?; як маєтеся?; як вам ведеться (поводиться)?
Жить
• Жить в соседстве с кем
– сусідувати (сусідити) з ким; жити в сусідстві (суміж) з ким; сидіти поруч кого; (образн.) тин у тин жити.
• Жить, губя других, портить кому жизнь
– заживати чужий вік.
• Жить дома
– жити (в)дома; домувати.
• Жить душа в душу
– жити як одна душа (як один дух); [мов] одним духом жити; жити у добрій злагоді (згоді).
• Жить лето, зиму где
– жити літо, зиму де; літувати, зимувати де.
• Жить на большую, широкую ногу, жить по-барски
– жити на широку стопу (в розкошах); розкошувати; по-панському (на всю губу) жити; паном діло жити; панувати; (діал.) велико жити.
• Жить на всём готовом
– жити на всьому готовому; жити (брати) з готового.
• Жить на два дома с кем
– жити різно (нарізно) з ким; жити на дві господи (на два господарства, на два доми, на дві домівки) з ким.
• Жить на отлёте, на отшибе
– жити на відшибі (у відшибі, на стирчку).
• Жить на чужих хлебах
(разг.) – їсти чужий хліб; жити чужим (людським) хлібом.
• Жить на чужой счёт
– жити чужим коштом (на чужі кошти, на чужий кошт).
• Жить одним домом с кем
– жити разом (спільно, вкупі) з ким; мати одну господу (одне господарство, одну оселю, одне житло, один дім, одну домівку) з ким.
• Жить по своему состоянию
– жити відповідно до своїх достатків; жити як змога (спроможність, спромога) чия.
• Жить припеваючи
(разг.) – жити лиха не знавши (не знати); (образн.) жити вибрикуючи (вибрикувавши); жити лихом (горем) покотивши.
• Жить со дня на день
– жити з дня на день (день поза день).
• Жить трудами рук своих
– жити з праці рук своїх; жити з пучок.
• Жить уединённо
– самотою (відлюдно) жити; самотіти.
• (За) здорово живёшь
(разг.) – [Ні] з доброго дива; ні сіло ні (в)пало; ні з сього ні з того; ні за що ні про що; так собі; знічев’я.
• Как живёте?; как живёте-можете?
(разг.) – як ся (себе) маєте?; як ви собі маєтеся?; як вам ведеться (поводиться)?; як ви пробуваєте?; як здужаєте?; що з вами діється?; яково можете?; чи живенькі-здоровенькі?
• Как живёшь, так и слывёшь
– яке життя, така й слава. Пр.
• Каково вино? Живёт
– чи добре вино? Нічого собі.
• Кто живёт тихо, тот не увидит лиха
– коли тихо, то мине (й) лихо (не буде лиха). Пр.
• Не живёт, а только небо коптит
– не живе, а тільки дні тре; не живе, а чадить (димочадить) під небом; не живе, а небо коптить.
• Отдельно жить
– нарізно (різно, окремо, окреме, осібно) жити; жити навідріз(н)і (іноді на відлуці).
• Плохо живёт
– погано (зле, кепсько) живе; (образн.) живе як горох при дорозі.
• Пока я живу
– поки (доки) я живу; поки мого віку (життя).
• Приказал долго жить
– духа (душу) віддав; віддав богові душу; пішов у безвість; казав довго жити; умер (помер); (давн.) переставився; на той світ пішов.
• Сколько я живу
– відколи живу; зроду; зроду-віку.
• Стараться жить на барский лад
– старатися жити по-панськи; помазатися паном; гнутися на панство.
• С тех пор, как я живу в Киеве…
– з того часу, як я живу в Києві…
Злой
• Быть злым на кого
– бути лихим (лютим) на кого; бути лихої волі на кого; здувати на (проти) кого; (образн.) важким (лихим) духом (вогнем) дихати на кого; злим (лихим) оком дивитися на кого.
• Злая собака кусает исподтишка
– злий собака спотайна (стиха, знишка, нишком) рве. Пр.
• Злая судьба, злой рок
– лиха (зла) доля; люта (зла) недоля; недоля; лиха (чорна) година; (іноді) лихе безталання.
• Злой всегда мыслит злое
– від злого не чекай (не жди) добра. Пр. Куди піде лихий, усе буде такий. Пр.
• Злой гений
– лихий (злий) геній.
• Злой на язык кто
– лихий на язик хто.
• Злой человек
– лиха (зла) людина; злюка; злобитель; бузувір; (образн.) злий, як муха в Спасівку.
• Злой человек не проживёт в добре век
– злий сам себе б’є. Пр. Злий зле погибає. Пр. Лихий лихом погибає. Пр. Злому всюди буде зле. Пр. Лихому нічого доброго не станеться. Пр.
• Злой язык у кого
– лихий (гострий) язик у кого; лихий (гострий) на язик хто.
• Злые чувства
– недобрі (лихі) почуття.
• Злые языки
– наклепники (лихомовці, лихослівники); обмовники (клепачі); лихі (злі) язики.
• Становиться злее
– злішати.
• Становиться злым
– зліти.
• Ужасно злой
– страх який лютий (злий); (лютий-)прелютий; страшенно злий [лютий]; злющий.
• Злые языки — острый меч
– гостре словечко коле сердечко. Пр. Слово не стріла, а глибше ранить. Пр. Вода все сполоще, злого (лихого) слова — ніколи. Пр. Рана загоїться, але зле (лихе) слово — ніколи. Пр.
Зло
• Делать, сделать зло кому
– лихо коїти, скоїти (чинити, учинити, робити, зробити) кому; (образн. тільки недокон.) лихо кувати кому.
• Зло берёт, взяло, разбирает кого
(разг.) – зло бере, узяло кого; злість (лють) бере, узяла, розбирає кого; (іноді лок.) зазлісно стає, стало (робиться, зробилося) кому.
• Избежать зла
– утекти (уникнути) лиха (біди); оминути лихо (біду).
• Из двух зол выбирать меньшее
– котре лихо менше, те й вибирають; як не одне лихо [насідає] — вибирають менше.
• Как на зло
– як на те; як на ту пеню (як на ту причину).
• Корень зла
– корінь зла (лиха).
• Кто не испытал зла, не умеет ценить добра
– хто не зазнав зла, не вміє шанувати добра. Пр.
• На зло
– на зло (на злість); на прикрість (на капость); на пеню; (іноді) на збитки. [І на злість ворогам засіяла вона… Самійленко.]
• Постигло зло кого
– спіткало (спобігло, зуспіло) лихо кого; побила лиха година кого; спала (упало) лихо на кого.
• Причинять, причинить зло кому
– заподіювати, заподіяти (чинити, учиняти) зло (лихо, зле, лихе) кому; завдавати, завдати (коїти, накоїти) лиха (безголов’я) кому.
• Со зла
– зо зла; спересердя; з серця.
• Сорвать зло на ком
– зігнати серце (оскому) на кому. [Хотілось би зігнати оскому На коронованих главах… Шевченко.]
• Уйти от зла
– утекти (відійти) від лиха (від біди, від злої спокуси, від лихої спокуси).
• Употреблять во зло что
– уживати на зле (на зло, на лихо) чого (що); зловживати чим (що). [Він зловживав їх боязкість і полохливість для своїх жартів. Н.-Левицький.]
Козни
• Строить козни против кого
– умишляти зле (лихе) на кого; кувати лихо проти кого, на кого; копати (рити) проти кого, під ким, на кого; підкопуватися під кого; підступи чинити проти кого; інтригувати проти кого.
Кончать
• Всё кончено!
– [От і] кінець!; от і (оце й) по всьому! [У себе в хаті кидаюсь у крісло і кажу на голос: — Кінець! Коцюбинський.]
• И кончено
– і край; та й годі.
• Кончать, кончить жизнь, [свой] век, [свои] дни
– кінчати, скінчити життя, [свій] вік; вікувати, звікувати [свій] вік; доживати, дожити вік(у); добивати, добити [свого] віку.
• Кончать-то так, а кончить как?
– запрясти так, допрясти як?; так то так, а з хати як?; високо літає, а де сяде?
• Кончен бал
(перен.) – та й по всьому; та й уже; та й край; і кінець.
• Кончил дело, гуляй смело
– справив діло, гуляй сміло. Пр.
• Кончил читать, писать…
– дописав (кінчив писати), дочитав (кінчив читати)…
• Кончить дурно, плохо, скверно
– погане (зле) скінчити.
• Кончить самоубийством
– смерть собі заподіяти; кінець собі зробити; накласти на себе руки; укоротити собі віку; кінчити, покінчити самогубством.
• Кончить чем
– кінчати на чому.
• Ни начать, ни кончить
– ні тпру, ні ну.
Ласковый
• Ласковое слово пуще дубины
– лагідне слово дужче (сильніше) за дубину (за кия). Пр.
• Ласковое слово что весенний день
– ласкаве слово як весняне сонце. Пр.
• Ласковый телёнок двух маток сосёт
– ласкаве телятко дві матки ссе. Пр. Покірне теля дві матки ссе, а дідько лисий одної не виссе. Пр. Добре теля дві корови ссе, а зле ані одної. Пр. Ласкаве теля дві мами (дві корови) ссе, а буйне жодної не виссе. Пр.
Лишний
• Быть лишним
– бути зайвим; бути узайві; (іноді) у зайвину бути.
• Лишнее говорить - только себе вредить
– зайва мова - собі шкода. Пр. Хто багато говорить, той собі сам шкодить. Пр. Не говори пишно, аби тобі на зле не вийшло. Пр.
• Лишние брёвна в избе - лишние уши
– казав би й більше, та піч у хаті. Пр. Мовчи, бо піч у хаті. Пр.
• Лишние деньги
– зайві (розм. лежані) гроші.
• Лишний рот
– зайвий рот (їдець); (згруб.) зайва пелька.
• Лишний человек, лишние люди
(лит. истор.) – зайва людина, зайві люди.
• Лишняя денежка карману не тяга
– запас біди не чинить. Пр.
• Не лишнее (не лишне) было бы, будет
– не зайва річ (не зайве, не зайвим) було б, буде; не завадить, не завадило б.
• С лишним (лишком)
– з лишком (з лишкою); з чимсь; з гаком.
• Это уже лишнее
– це вже надто (занадто); це аж надто (над міру, зайве, зайва річ, зайвина).
Меч
• Вложить меч в ножны
(перен.) – укласти меч(а) в піхви.
• Дамоклов меч
– дамоклів меч.
• Злые языки — острый меч
– гостре словечко коле сердечко. Пр. Слово не стріла, а глибше ранить. Пр. Рана загоїться, але зле слово — ніколи. Пр.
• Меч-кладенец
– меч-гартованець; шабля-гартованка.
• Меч правосудия, возмездия
– меч правосуддя (правосуду, справедливості), відплати.
• Огнём и мечом
– вогнем і мечем.
• Повинную голову меч не сечёт
– покірної голови (й) меч не бере. Пр. Як признався — розквитався. Пр. Покірне телятко дві матки ссе. Пр.
• Поднявший (взявший) меч от меча погибнет
– хто підняв (узяв) меч — від меча й загине; хто мечом (хто чим) воює, від меча (від того) й гине.
• Поднять (обнажить) меч
(перен.) – зняти (звести) меч(а); добути (видобути, вийняти) [з піхов] меч(а).
• Предать огню и мечу
– пустити під вогонь і меч, спустити на пожар (на вогонь) і під меч положити; людей мечем посікти, а добро з (за) димом пустити; огнем спалити і кіньми стоптати.
• Скрестить мечи
(перен.) – схрестити мечі.
Мука
• Без муки нет науки
– нема науки без муки. Пр. Доки не намучишся, доти не навчишся. Пр. Піти в науку — треба терпіти муку. Пр. Не йде наука без бука. Пр.
• Муки слова, творчества, ревности…
– муки слова, творчості, ревнощів…
• Муки Тантала; танталовы муки
(книжн.) – танталові муки.
• Подвергать, подвергнуть мукам кого
– брати, узяти на муки (на тортури) кого.
• Предать мукам кого
– віддати на муки кого.
• Запачкаться в муке, выпачкаться мукой
– убратися в борошно; уборошнитися (заборошнитися).
• Перемелется — мука будет
– перемелеться — мука буде. Пр. Перемелеться лихо — добро буде. Пр. Буде добре, як мине зле. Пр.
Находить
• Дай Бог с умным найти и потерять
– дай Боже з розумним загубити, а з дурним не знайти. Пр. З дурним знайдеш, то й не поділишся. Пр.
• Еле вас нашёл
– ледве знайшов вас; насилу до вас добувся.
• За чем пойдёшь, то и найдёшь
– чого шукаєш, те й напитаєш. Пр.
• Лучше с умным потерять, чем с дураком (глупым) найти
– краще з розумним [двічі] загубити, як з дурнем [раз] знайти. Пр. Ліпше (лучче) з доброго коня впасти, ніж лихим (поганим) їхати. Пр.
• Найти доступ к чьему сердцу
– доступитися (добутися) до чийого серця; здобути ласки чиєї (ласку чию, прихильність чию).
• Найти общий язык с кем
– знайти спільну мову з ким.
• Найти себя
– знайти себе; збагнути своє призначення (в житті).
• [На меня] находит, нашла тоска
– [На мене] находить, найшла (нападає, напала, налягає, налягла) нудьга (туга); [мене] оступає, оступила (опадає, опала) нудьга (туга).
• На меня нашёл такой стих
– така падь на мене пала; такий вітер на мене війнув; таке на мене найшло.
• Находить возможным
– уважати за можливе; визнавати за можливе (можливим).
• Находить, найти вкус, приятность в чём
– добирати, добрати смаку в чому; набирати, набрати смаку до чого; розбирати, розібрати смак у чому; знаходити, знайти втіху (приємність) у чому.
• Находить, найти в себе силу для чего
– знаходити, знайти в собі силу нащо; здобуватися, здобутися на силу для чого (робити що).
• Находить, найти выход [для себя] в чём
– знаходити, знайти [собі] вихід (порятунок, раду) у чому; давати, дати [собі] раду (пораду) з чим; зараджувати, зарадити [собі] з чим.
• Находить, найти кого виновным, невиновным
– уважати (визнавати, визнати, признавати, признати) за винного (за винуватого), за невинного (за невинуватого) кого; признавати, признати чию вину (винність), невинність (невинуватість); признавати, признати винним (винуватим), невинним (невинуватим) кого.
• Находить, найти по вкусу кого, что
– знаходити, знайти (добирати, добрати) [собі] до смаку (до вподоби) кого, що; уподобати кого, що.
• Находить, найти путём расспросов кого, что-нибудь
– напитувати, напитати кого, що; допитуватися, допитатися кого (до кого), чого.
• Находить, найти своё выражение в чём
– знаходити, знайти свій вияв (вираз) у чому; вилитися в чому.
• Находить, найти случайно что
– знаходити, знайти випадково що; надибувати, надибати що.
• Находить, найти удовольствие (наслаждение) в чём
– знаходити, знайти втіху (насолоду) в чому; кохатися, закохатися (милуватися, замилуватися) в чому; кохатися, закохатися (милуватися, замилуватися) в чому; тішитися (утішатися), утішитися чим, з чого.
• Находить, найти хорошим, плохим что-нибудь
– визнавати, визнати за гарне (за добре), за лихе (за зле, за погане) що; признавати, признати добрим (гарним), лихим (злим, поганим) що.
• Нахожу, что вы правы
– уважаю (визнаю), що правда ваша (що ви маєте рацію).
• Нашёл друга!
– ото приятель!
• Нашёл кому поверить
– було кому повірити; [не] мав кому повірити.
• Нашёл (нашли) дурака
– знайшов (знайшли) дурня; аякже!
• Нашёл с кем знаться
– було з ким знатися; добра знайомість, нема що (чого) казати.
• Нашёл у кого спрашивать
– знайшов, у кого (кого) питатися; було (мав, не мав) у кого (кого) питатися.
• Нашла коса на камень
– наскочила ((на)трапила, наткнулася) коса на камінь (та камінь не подається). Пр. Наскочив чорт на біса. Пр. Добрий на доброго й наскочив. Пр. Наскочив удівець на вдову. Пр. Наскочила кулага на врага. Пр. Яке брело, таке й стріло. Пр.
• Нашло много людей
– понаходило (назбиралося, натовпилося, понатовплювалося) такого (багато) люду (людей).
• Не знаешь, где найдёшь, где потеряешь
– не знаєш, де заробиш, де проробиш. Пр. Хіба хто знає, де він що знайде, де втеряє. Пр. Якби знав, де знайду, то б туди пішов, а якби знав, де загублю, то б туди не пішов. Пр.
• Не нахожу в этом ничего остроумного, опасного
– не бачу (не вбачаю, недобачаю) у цьому нічого дотепного, небезпечного…
• Он не находит себе места
– він не знаходить собі місця; він не знає де приткнутися (де приткнути себе); (іноді) він ходить, як (мов) неприкаяний; (лок.) він попору не знайде.
• По лесу ходит, дров не найдёт
– по лісі товчеться, а до дров не допадеться. Пр. По горло в воді, а шукає, де напиться. Пр.
• Что это на вас нашло сегодня?
– що це сьогодні на вас напало (найшло)?; що це вас сьогодні навідало?
• Я нашёл его за работой, за обедом…
– я застав його при роботі (за роботою), при обіді (за обідом)…
Обращаться
• Бумажные деньги обращаются наравне с металлическими
– паперові гроші є в обігу (мають обіг) нарівні з металевими (так само, як і металеві); паперові гроші ходять нарівні з металевими (так само, як і металеві).
• [Весь] обращается, обратился кто-либо в слух, в зрение, во внимание
– [Увесь] обертається, обернувся хто в (на) слух, зір, увагу; [увесь] стає, став хто слух, зір, увага. [Серце тоді переставало битись і, спинивши дух у грудях, Гнат увесь обернувся в увагу… Коцюбинський.] – вода перетворюється, перетворилась на (в) пару; вода береться, узялася парою.
• Не к тебе обращаются
– не до тебе мова (річ); (іноді розм. фам.) не до тебе п’ється.
• Обратилось в дым что-либо
– здиміло що.
• Обращается, обратилось в пламя что-либо
– береться, узялося полум’ям що.
• Обращается что-либо вокруг чего-либо
– обертається (кружляє) що навколо (навкруги, округ(и), круг) чого. [Хай собі кружляє, обертається Хоч круг лампочки земля стара!.. Рильський.]
• Обращаться, обратиться в бегство
– кидатися, кинутися (пускатися, пуститися) тікати (навтіки, навтікача, навтіч); (образн. глузл., тільки докон.) показати п’яти; п’ятами накивати; закресати підошвами. [Як побачив те Рінуччо, то, не довго думавши, кинув додолу Александра і пустився чимдуж навтікача. Лукаш, перекл. з Боккаччо. Ти чув? — Що таке? — Дід Цигай п’ятами накивав. Баш.]
• Обращаться, обратиться к доводам ума (рассудка)
– удаватися, удатися до доводів розуму (ума); (розм.) ходити, піти до голови по розум.
• Обращаться, обратиться кем-либо, в кого-, во что-либо
– перекидатися, перекинутися (перевертатися, перевернутися, обертатися, обернутися) ким, чим, на кого, на що, в кого, в що; скидатися, скинутися ким, чим; перемінятися, перемінитися в кого, в що.
• Обращаться, обратиться назад, вспять
– повертати(ся), повернути(ся) назад (зрідка лок. назусп’ять).
• Умеет, не умеет обращаться кто-либо в обществе
– уміє, не уміє поводитися хто в товаристві (серед людей); знає добрий звичай, не знає доброго звичаю хто.
• Умеет, не умеет обращаться с инструментами кто-либо
– уміє, не уміє орудувати інструментом хто.
• Хорошо, плохо обращается кто-либо с кем-либо
– добре, зле (погано) поводиться хто з ким; добре, погано (зле) ставиться хто до кого.
Окончиться
• Окончиться хорошо, плохо
– вийти на добре (на добро), на лихе; скінчитися добре, зле.
Острый
• Бритва остра, да кому ж сестра
– в’язниця простора, та чорт їй рад. Пр. Гарно будяк цвіте, та ніхто квіти не рве. Пр.
• Злые языки — острый меч
– гостре словечко коле сердечко. Пр. Слово не стріла, а глибше ранить. Пр. Вода все сполоще, злого слова — ніколи. Пр. Рана загоїться, а зле слово — ніколи. Пр.
• Нож острый кому
– мов гострий ніж кому.
• Острая шутка
– дотепний жарт.
• Острый человек
(перен.) – гостра на язик (дотепна) людина. [Він гарний парубок. Він був кращий і від Тимофія, і від усіх. Ті тільки гострі на язик, а се — плохий, мовчазливий… Мирний.]
• Острый язык (язычок) у кого
– гострий язик (язичок) має хто; гострий язик (язичок) у кого.
• Сглаживать, сгладить острые углы
Див. угол.
Отодрать
• Отодрать за волосы кого
(разг.) – вичубити (начупурувати) кого; по-чубеньки дати кому. [До ладу його вичубив. Вовчок. А як що зле, то ти мене насвариш або й начупруєш, та й добре. Мартович.]
• Отодрать за уши кого
(разг.) – нам’яти вуха кому.
Перемолоться
• Перемелется — мука будет
– перемелеться — мука (борошно) буде. Пр. Перемелеться лихо — добре буде. Пр. Буде добре, як мине зле. Пр.
Плохо
• Из рук вон плохо
– зовсім (дуже, вкрай) погано (зле); препогано.
• Одинаково плохо и то и другое
(перен.) – один біс; обоє рябоє; один чорт, що собака, що хорт.
• Плохо вести себя
– негарно (недобре, зле, погано) поводитися; не шануватися; пусто йти.
• Плохо видеть
– погано бачити; недобачати.
• Плохо лежит что
(разг.) – не сховане (не заховане) гаразд що; зверху лежить що; легко вкрасти можна що.
• Плохо не клади
(разг.) – (добре) ховай.
• Плохо не клади, вора в грех не вводи
– лихий схов і доброго спокусить. Пр.
• Плохо слышать
– погано чути; недочувати.
• Язык плохо подвешен (привешен) у кого
Див. язык.
Помаленьку
• Живём помаленьку
– живемо нічого (нічогенько) [собі]; живемо так собі (не погано, не зле); живемо помаленьку.
Причинить
• Причинить зло, несчастье, вред кому
– заподіяти (зробити, учинити) зло, нещастя (лихо), шкоду кому; заподіяти зле, лихе кому; завдати (наробити, накоїти) лиха, шкоди кому; нашкодити кому.
• Причинять, причинить печаль, скорбь, горе, неприятности кому
– завдавати, завдати жалю (журби, туги), скорботи, горя, прикрощів (неприємностей) кому; робити, зробити прикрість кому; (іноді) завгорювати, завгорити кому.
Разить
• Слово пуще стрелы разит
– гостре словечко коле сердечко. Пр. Слово не стріла, а глибше ранить. Пр. Вода все сполоще, злого слова — ніколи. Пр. Рана загоїться, зле слово - ніколи. Пр.
Ряд
• В первых рядах
(прям. перен.) – у перших лавах (рядах).
• В рядах противника
– у ворожих лавах.
• В ряде городов
– у кількох (у багатьох) містах.
• В ряду кого, чего
(устар.) – серед кого, чого.
• Идти рядами
– лавою йти.
• Из ряда вон выходящий
– незвичайний (надзвичайний); винятковий; неабиякий.
• Из ряда вон плохой; плохо
– надзвичайно (аж надто) поганий (лихий); погано (зле).
• По ряду причин
– з кількох (з ряду) причин.
• Ряд за радом
– ряд по ряду.
• Становиться, стать в ряды борцов за правду
– ставати до лав борців за правду.
• Становиться рядами
– ставати лавами (рядами); ряд у ряд ставати.
• Целый ряд фактов
– багато (чимало) фактів; [ціла] низка (цілий ряд) фактів.
Слово
• Без лишних (дальних) слов
– без зайвих слів; не кажучи багато; довго не говорячи.
• Брать, взять слово с кого
– брати, узяти слово з кого.
• Верить, поверить на слово кому
– вірити, повірити на слово кому.
• Где много слов, там мало дела
– де багато слів, там мало діла. Пр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр. Не так-то він діє, як тим словом сіє. Пр. Слів сила, а як до діла, так і сіла. Пр.
• Давать, дать слово кому
– давати, дати слово кому.
• Давать на слово что
– давати на віру що.
• Давши слово — держись, а не давши — крепись
– сказавши (мовивши) слово, додержуй його (будь паном його). Пр. Поки не дав слова — кріпись, а як дав — держись. Пр. Краще не обіцяти, як слова не держати. Пр. Сказано — зав’язано. Пр. Не роби з губи халяви. Пр.
• Держать, сдержать [своё] слово
– додержувати, додержати, дотримувати, дотримати [свого] слова.
• Держаться на честном слове
(шутл.) – ледве (ледь-ледь) триматися (держатися).
• Живого слова не услышишь
– живого слова не почуєш.
• Закидывать, закинуть (запускать, запустить) слово (словечко, словцо)
(устар.) – закидати, закинути слово (слівце, словечко).
• Из песни слова не выкинешь
– із пісні слова не викинеш. Пр.
• К слову (сказать)
(как вводн. слово) – до речі (кажучи, казавши); до речі (мовити).
• Ловить (поймать) на слове (словах) кого
(разг.) – ловити, зловити (піймати) на слові (на словах, на мові) кого.
• На два слова (на пару слов)
– на кілька (на двоє) слів.
• Нарушить слово
– зламати (порушити) слово.
• На словах
– на словах.
• На словах — что на гуслях, а на деле — что на балалайке
– на словах — як на органах, а як до діла — то ні мур-мур. Пр.
• Не изменять [своему] слову
– на [своєму] слові стояти; не зраджувати (не ламати) [свого] слова.
• Не о том слово
– не в тім річ; не про те мова; не про те (не за те) йдеться.
• Ни слова не сказал кто; ни слова не говоря
– і (ні) слова (жодного слова) не сказав хто; ні (і) слова не кажучи (не сказавши); ні пари з уст.
• Ни слова об этом
– (а)ні слова про це; (розм.) про це анічичирк (анітелень).
• Ни словом сказать, ни пером описать
– ні словом сказати, ні пером описати.
• Новое слово в чём
– нове слово у чому.
• Одним словом
(устар.) – одне слово.
• Одни слова!
– самі слова!
• От слова до слова (читать, рассказывать, помнить…)
– від слова до слова (читати, розказувати, пам’ятати…).
• Первое слово в чём
– перше слово в чому.
• Полагаться, положиться на слово чьё
– здаватися, здатися (звірятися, звіритися, покладатися, покластися) на чиє слово.
• По последнему слову чего
– за останнім словом чого.
• Последнее слово техники, науки…
– останнє слово техніки, науки (у техніці, у науці)…
• По словам чьим
– за чиїми словами; як каже хто.
• Предоставлять, предоставить слово кому
– надавати, надати слово кому.
• При первом слове; при этих словах
– на першому слові; на цьому (на цім) слові.
• Слова не идут с языка
– слова застрягають на губі (на язиці).
• Слово за слово
– слово по слову.
• Слово — не воробей, вылетит — не поймаешь
– слово не горобець, назад не вернеться. Пр. Що вимовиш язиком, того не витягнеш і волом. Пр. Слово вилетить горобцем, а вернеться волом. Пр. Слини не підхопиш, а слова назад не вернеш. Пр. Сказаного й сокирою не вирубаєш. Пр.
• Слов (слова) нет
– нема чого й казати; що й казати; звичайно; певна річ.
• Слово пуще стрелы разит
– слово не стріла, а глибше ранить. Пр. Рана загоїться, зле слово — ніколи. Пр.
• Слово — серебро, молчание — золото
– слово — срібло, а мовчання — золото. Пр. Порожня бочка гудить, а повна мовчить. Пр. Хто мовчить, той трьох навчить. Пр. Менше говори — більше почуєш. Пр. У стулені вуста муха не влізе. Пр.
• Со слов чьих
– з чиїх слів (іноді уст).
• С чужих слов
– з чужих слів (уст); (іноді ірон.) Чув, де грім гримів. Пр.
• Честное слово
– слово честі.
Сторона
• Быть, держаться в стороне
– бути, триматися осторонь; сторонитися (бокувати).
• Быть на стороне чьей; встать на чью сторону; принять (держать, брать, взять) сторону чью
– бути на чиєму боці; стояти, стати за кого; стояти, стати на чию руку (руч); тягти, потягти [руку] за ким.
• Во все стороны
– на всі боки; навсібіч (увсібіч).
• В разные стороны (разойтись, разбежаться)
– у різні боки (різно, урізнобіч). [Три дороги розійшлися різно… Н. п.]
• Глаза бегали по сторонам
– очі бігали сюди й туди.
• Держаться в стороне
– триматися (держатися) осторонь (відсторонь).
• Моё (твоё, его…) дело сторона
(разг.) – моя (твоя, його…) хата скраю; це до мене (до тебе, до його…) не стосується (не дотикається); я в те (в це) не втручаюся (ти в це не втручаєшся, він у це не втручається…).
• На все четыре стороны
– на всі чотири [сторони]; (іноді) на всі (під усі) чотири вітри.
• На другой, на той стороне
– на тому (на тім) боці; по той бік (іноді потойбіч).
• На той стороне, по ту сторону, на этой стороне, по эту сторону реки находящийся, живущий
– тогобічний, сьогобічний; (як імен.) тогобочанин, тогобочанка, сьогобочанин, сьогобочанка.
• На этой стороне
– на цьому (на цім) боці; по цьому (по цім) боці; по цей бік (іноді посейбіч).
• Находящийся по обеим сторонам чего
– обобічний (обабічний).
• По правую, по левую сторону; с правой, с левой стороны
– праворуч, ліворуч (іноді правобіч, лівобіч); з правого, з лівого боку; у праву, у ліву руч.
• Привлечь на свою сторону кого
– прихилити (приєднати, пригорнути) на свою руч (до себе) кого.
• Принимать, принять в хорошую, в дурную сторону что
– за добре, за зле (за лихе) брати, узяти що.
• Родственники со стороны отца, матери
– родичі по батькові, по матері (з батькового, з материного боку).
• Разойтись в разные стороны
– розійтися (порозходитися) в різні сторони (боки, різними сторонами, врізнобіч).
• Сильная, слабая сторона кого, чего
– сильна, слабка сторона чия, кого; дошкульне місце чиє, чого.
• Склонять в свою сторону
– залучати (привертати, прихиляти) на свій бік (на свою руч).
• С обеих сторон, по обе стороны
– обабіч (по обабіч); по обидва боки; з обох боків; (давн.) обаполи.
• Со всех сторон
– з усіх боків; звідусюди (звідусіль); усіма сторонами; кругом. [Золотоноша кругом хороша. Пр.]
• С одной стороны… с другой стороны…
– з одного боку… з другого боку…
• Со своей (с моей, с нашей…) стороны
– щодо мене (щодо нас…), то; як на (про) мене (як на вас…); з свого (з мого, з нашого…) боку; від себе (від мене, від нас…).
• Уклоняться, уклониться в сторону
– ухилятися, ухилитися вбік; збочувати, збочити.
Строить
• Строить из себя кого
– удавати з себе кого; становити себе ким.
• Строить козни, каверзы…
– кувати лихо проти (на) кого; копати (рити) яму під ким, на кого; копати (рити) проти кого, під ким, на кого; підкопуватися під кого; підступом обходити кого; умишляти [зле, лихе] на кого.
II. Худо
• Не худо [было] бы
– не погано (не зле, добре) було б.
• Худо-бедно
(разг.) – щонайменше (якнайменше); принаймні.
Язык
• Боек на язык кто
– меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто.
• Вертеться на языке, на кончике языка
– крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти.
• Владеть языком
– володіти (орудувати) мовою.
• Говорить на разных языках
(перен.) – говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних.
• Говорить, писать на каком языке
– говорити, писати якою мовою.
• Держать язык за зубами (на привязи)
(разг.) – тримати (держати) язик(а) за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (іноді) замикати рот (уста).
• Идти (не идти), приходить (не приходить) на язык
– навертатися (не навертатися) на язик.
• Как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся; язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить…) что-либо
– як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати…) що.
• Овладеть языком
– опанувати мову (оволодіти мовою).
• Они его не спускают с языка
– він їм у зуби нав’яз.
• Остёр на язык кто, острый язык у кого
– гострий на язик хто, дотепний хто.
• Прикусить (закусить) язык
(перен. разг.) – прикусити (прип’ясти) язик(а), укуситися (укусити себе) за язик. [Укусись за язик, та й мовчи. Номис.]
• Просится на язык
– проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить.
• Птичий язык
– пташина мова.
• Разговорный язык
– говірна мова; обихідна (повсякденна, поточна) мова; (іноді просто) розмова (а також поет. мова-розмова).
• Родной (материнский) язык
– рідна (матерня, материна, материнська) мова.
• Слетать, срываться с языка
– зриватися з язика.
• Чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык
(разг.) – клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (фіг. також) язиком горох товкти, язиком піну збивати.
• Что на уме, то и на языке
– що на думці, те й на устах (на язиці). Пр. Хто що гадає, те й (ви)мовляє. Пр.
• Что у трезвого на уме, то у пьяного на языке
– Що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці. Пр. У п’яного що в серці, те й на язиці. Пр. Не бий, не волочи, у горілці язик намочи — всю правду скажу. Пр.
• Чтоб у тебя язык отнялся
(вульг. разг.) – бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів.
• Язык без костей у кого
– язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто).
• Язык отнялся у кого
– відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (іноді) усох язик кому (в кого). [Іди собі! — гукнув голова, бачачи, що в неї й річ відняло. Мирний. І — всім разом заціпило… Шевченко.]
• Язык плохо подвешен (привешен) у кого
– язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив’язаний, привішений) у кого.
• Язык преподавания
– викладова мова.
• Язык прилип (присох) к гортани у кого
– язик присох [у роті] у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебення кому (у кого); (розм. також) забув язика у роті хто. [Нам сиділося, як собаці на човні, а язики в роті поприсихали. Яновський.]
• Язык хорошо подвешен, привешен у кого
– язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на ко(ло)вороті в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив’язаний, привішений) у кого; (іноді схвально) язикатий хто.
• Язык до Киева доведёт
– язик до Києва доведе. Пр. (ірон.) Язик доведе до Києва і до кия. Пр. Язик на край світу доведе. Пр. Хто питає, той не блудить. Пр.
• Язык мал, да великим человеком владеет
– язик маленький, а великим тілом володає (владає). Пр.
• Язык мой — враг мой
– язик мій — ворог мій. Пр. Язик — мій найтяжчий ворог. Пр. Язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш. Пр. Язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть. Пр. Мовчи, глуха, менше гріха. Пр. Млин меле — мука буде, язик меле — біда буде. Пр. Язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш. Пр. Дай язикові волю — заведе у неволю. Пр.
• Языком болтай, а рукам волю не давай
– язиком що хоч роби, а рукам волі не давай. Пр. Губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи). Пр. Язиком мели, а рукам волі не давай. Пр. Язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай. Пр. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. Пр.
• Языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит
– язиком вихати — не ціпом махати. Пр. Одне — творити язиком, а друге — перти плуга. Пр. Найменше діло — балакати. Пр. Хоч варила — не варила, аби добре говорила. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Зано́сити, зане́сти
1)
заносить, занести;
2)
относить, отнести.
Ми́слоньки зано́сять – осаждают (разные) мысли. Зано́ситися, зане́стися1) заноситься, занестись.
На дощ зано́ситься – собирается дождь.
Обста́вини зано́сяться на злеобстоятельства складываются не к добру.
2)
важничать, зазнаваться.
Зле, р. зло́го – нехорошее, несчастие.
Зле, нар.
1)
зло;
2)
дурно, плохо, нехорошо.
Зле йому́ це говори́ти – напрасно, бесполезно ему это говорить.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Злоупотребление (чем) –
1) зловжива́ння чого́
; з. по службе – зловжива́ння урядо́вця, ужива́ння у́ряду на зле;
2) (
неумеренное употребление) – надужива́ння, надужиття чого́; з. властью – надужива́ння вла́ди.
Злоупотреблять, -бить (чем) – зловжива́ти, зловжити чого́, вжива́ти на зле, на зле вжити; (неумеренно употреблять) – надужива́ти, надужити чого́; з. доверием – зловжива́ти дові́ри.
Истолковывать, -ковать – тлума́чити, витлумачити, товма́чити, витовмачити; -вывать в дурную сторонузле розумі́ти.
Оканчиваться, -читься
1) (
когда, где) – кінча́тися, (с)кінчитися, докі́нчуватися, докінчитися, закі́нчуватися, закінчитися, дохо́дити, дійти (до) кра́ю; (истекать) – вихо́дити, вийти, кінча́тися; -ется два месяца с тех пор, как… – вихо́дить два мі́сяці, відко́ли…; год работы -тся 1 октября – 1 жо́втня кінча́ється, вихо́дить рік робо́ти;
2) (
чем) – вихо́дити, вийти на що, ста́ти на що і на чо́му, вершитися чим; о. благополучно, неблагополучно – вихо́дити, вийти на до́бре, на зле; этим дело не -лось – на тім не ста́ло, тим не завершилося.
Ударять, -рить – бити, уда́рити; у. по интересам – зашко́дити інтере́сам, шкідливо, зле відбитися на чиїх інтере́сах; у. тревогу, в набат – забити, уда́рити на спо́лох (на ґвалт).
Чувствовать, почувствовать – почува́ти, почу́ти, відчува́ти, відчу́ти; ч. себя виновным – відчува́ти, що винен, почува́ти свою провину; ч. себя обязанным кому – почува́ти свій обов’язок, почува́тися до обов’язку перед ким; ч. себя хорошо, плохо – ма́тися, почува́ти себе́ до́бре, зле.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Враньем полсвета пройдешь, да назад не воротишься. Див. Кривдой весь свет обойдешь, да назад не воротишься.Время - лучший врач.
1. Перемелеться лихо - добре буде.
2. Буде добре, як мине зле.
3. Терпи, козак, горе - будеш пити мед.
4. Діждемо тії години, що будуть по шелягу дині.
5. Сонечко блисне, сорочечка висхне.
6. Не тепер, так у четвер.
Мягко стелет, жестко спать. Див Волк в овечьей шкуре.
1. М’яко постелить, а твердо спати.
2. Добре говорить, а зле творить.
3. Без мила в душу лізе.
4. Дивиться лисицею, а думає вовком.
5. У вічі, як лис, а за очі, як біс.
Перемелется - мука будет.
1. Перемелеться лихо - добре буде.
2. Буде добре, як мине зле.
3. Умреться, так все минеться.
4. Що ж робить - треба жить: душа не пташка, не виженеш.
5. Кріпиться, як диня на морозі.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Блага́ти, -га́ю, -єш, гл. Просить, молить, умолять. Пані-матку до свого дому благає. Мет. 350. Коли зле гадаєш, чом же Бога благаєш. Ном. № 87. Блага́ти на по́міч. Просить помощи.
Блуди́ти, -джу́, -диш, гл.
1) Блуждать; сбиваться съ пути.
Не ходи, не блуди понад берегами. Мет. 17. Ляше, он блудиш! — Єднаково їздити. Ном. № 875. Ми блудили цілий ліс. Харьк. у.
2) Заблуждаться, ошибаться.
Ой блудиш, зле судиш, ляшеньку любий, тримаю, ховаю для тебе шлюби. Чуб. V. 137.
3)
— слова́ми. Говорить, не сознавая что; бредить. Ой ти, дівчинонько, ти словами блудиш, ти сама знаєш, кого вірно любиш. Мет. 78. Як блудить словами хворий, то знак тому, що вмре. Каменец. у.
Вимі́шувати, -шую, -єш, гл.
1) сов. в.
ви́мішати, -шаю, -єш. Вымѣшивать, вымѣшать, промѣшивать. Треба добре вимішувати в грубі. Дівка зле вимішає лемішку. Ном. № 13400.
2) сов. в.
ви́місити, -шу, -сиш. Вымѣшивать, вымѣсить.
Вихо́дити, -джу, -диш, сов. в. ви́йти, -йду, -деш, гл.
1) Выходить, выйти изъ чего, откуда, куда.
Вийди, вийди, мила з хати. Мет. 10. В панські ворота широко ввійти, та узько вийти. Ном. № 1208. І виходила до його вся земля. Єв. М. І. 5. Чоловік і жінка вийшли у поле жать. Рудч. Ск. І. 11. Як вийшла воля, дак мене ніхто й не наймає. Г. Барв. 315. — з чо́го. Стать выше, перерасти. Я вже вийшла з того, щоб мене лаяти. Лебед. у. — з гро́шей. Падать въ цѣнѣ. Кінь молодий у гроші йде, а старий виходить. Ном. № 10230. Не вихо́дити з горі́лки. Быть постоянно пьянымъ. До самого дівич-вечора я з горілки не виходила. О. 1862. VII. — у доро́гу. Выходить, выйти въ путь. Ой уже син, син Гавриленко у дорогу виходить. Рудч. Чп. 32. — у пани́, міща́не и пр. Дѣлаться бариномъ, мѣщаниномъ и пр. Силкуються вийти або в міщанство, або в панство. О. 1862. ІІІ. 79. — на що, ко́го: Ви́йти на до́бре, на зле́. Окончиться благополучно, хорошо, неблагополучно, нехорошо. Трудно, аби на добре вийшло, що із злих рук прийшло. Ном. № 2876. Ви́йде на на́ше. Будетъ по нашему. Ном. № 1069. Воно́ все на одно́ ви́йде. Одно и то же будетъ. Св. Л. 129. Ви́йти на ко́го. Сдѣлаться чѣмъ. Вони.... виходять на попа без ніякої науки. Св. Л. 130. Ви́йти за ко́го, — за́між. Выйти замужъ за кого. Як вийду за тебе, — зостанусь нещасна. Мет. 48. Вийшла заміж — як за стінку засунулась. МВ. I.
2) Всходить, взойти
Ой вийду я на шпилечок та гляну я на долину. Мет. 80.
3) Происходить, произойти.
Од того вихор вийшов, що як Сатанаїл виніс землю з води, то вода зверху замерзла. Чуб. І. 35.
4) Выходить, выйти, оказаться, быть.
Сам чорт не пізна, яка з дівчини вийде молодиця. Ном. № 9000.
5) О времени: исполняться, исполниться, истечь.
Рік виходить. Рудч. Ск. І. 65. Виходить і другий год. Рудч. Ск. II. 109. Йому ще й года не вийшли женитись. Г. Барв. 475.
6) Обходиться, обойтись, стоить.
Ця керсетка мені чотирі з половиною вийшла: три з половиною за набор та карбованець за пошиття. Черн. у.
За́в’язка, -ки, ж. Завязка, веревочка, которой завязываютъ. Коло сього мішка й зав’язки нема. Утяв по саму зав’язку. Ном. № 7569.
2) Завязь на фруктовыхъ деревьяхъ. Каменец. у.
3) Въ плотничьей и столярной роботѣ: связь, сцѣпленіе двухъ концовъ деревьевъ, сходящихся подъ угломъ.
Шух. I. 91, 98.
4) Зачатокъ, начало, причина, источникъ.
Разом роз’язка і зав’язка, і зле й добре докупи. Ум. За́в’язочка.
Зи́чити, -чу, -чиш, гл. Желать, хотѣть. Нехай ті плачуть, що нам зле зичуть. Ном. № 2393. Старий Гуня доброго тобі здоров’я зичить. Стор. МПр. 140.
Зле, нар.
1) Зло.
2) Дурно, плохо, нехорошо.
Зле без дружини жити. Лукаш. 115. Чуб. V. 22.
Леда́щий, -а, -е = Ледачий. Ледащому всюди зле. Чуб. І. 262.
Ма́тися, ма́юся, -єшся, гл.
1) Быть, находиться, имѣться.
А третя (частина війська) где ся має? В Чорному морі потопає. АД. Як би так малось, як не мається, так що б то було! Ном. № 5373. А малась воля, малась сила! Шевч. Як би малась сила! Шевч. 46. День той малось свято. Мкр. Н. 15.
2) Поживать, чувствовать себя.
Здоров, Еоле, пане свату! Ой як ся маєш, як живеш? Котл. Ен. Иногда вмѣсто сясебе́: Там сидів сокіл, — смутно себе мав. АД. Ма́тимешся! Будетъ тебѣ! Як фельфебер тебе захопить, то матимешся! Федьк.
3) О матеріальной обезпеченности:
Як він ма́ється? Насколько онъ состоятеленъ? До́бре ма́ється, зле́ ма́ється. Онъ состоятеленъ, онъ не состоятеленъ. Роспитує про його, як він собі мається, та й напитала, що в його хутір є. МВ. (О. 1862. III. 48). А як він собі мається добре, то й бояре... і тії за його тягнуть руку. К. ЧР.
4) Долженствовать, предполагаться.
Скоро вже й весілля малось бути. Грин. І. 66. Подай, мила, білу руку, щоб бачили люде, що малася чужа бути, — тепер моя будеш. Грин. III. 213. Малося йти в город, та дощ не пустив. Зміев. у.
5) Разсчитывать, предполагать.
Нехай сей козак, бідний нетяга, не мається в тебе сеї заставщини викупляти. ЗОЮР. І. 206.
Напра́вник, -ка, м.
1) Руководитель.
2) Подстрекатель, подуститель.
То такий порадник, тілько на зле направник. Черк. у.
Окоши́тися, -шу́ся, -ши́шся, гл.
1) Сдѣлать остановку, стать лагеремъ, стать на стоянку, поселиться.
Та й ми, каже, йшли (степом) та тут окошилися; зоставайтесь і ви тут з нами, будемо жити. КС. 1882. ХП. 590.
2)
на кому́. Отразиться на комъ, пасть на кого. Поли б на йому усе зле окошилось. Харьк. г. Хто виноват, а на мені окошилось. Ном. № 4069.
Пам’ята́тися, -та́юся, -єшся, гл. Помниться. Добре довго пам’ятається, а зле ще довше. Ном. № 4433.
Поверта́тися, -та́юся, -єшся, сов. в. поверну́тися, -ну́ся, -нешся, гл.
1) Поворачиваться, повернуться.
Ой млин меле, вода реве, а колесо не повернеться. Чуб. V. 549. Ледащо куди не повернеться, то всюди йому зле.
2) Возвращаться, возвратиться.
Як з дороги повернуся, то з тобою оженюся. Чуб. V. 4. Повернувся я з Сібіру, нема мені долі. Чуб. V. 962.
3) Обращаться, обратиться.
Не було й гадки, щоб усе те щастя у велике лихо повернулось. МВ. II. 23.
4) Отправиться, направиться.
Ой їдь, мій миленький, дорога щаслива, куди ся повернеш, буду ті жичлива. Чуб. V. 222.
5) Находиться, быть.
Нехай йому легенько згадається, де він у світі повертається. Ном. № 11609. Козаки запорожці, де ви ся повертаєте? де ви ся маєте? Мет. 444.
Пола́зник, -ка, м. Тотъ, кто первый войдетъ во дворъ или избу въ полаз. Желех. Въ другихъ мѣстахъ Галиціи полазників бываетъ два: на Введеніе (21 ноября) и на Рождество. МУЕ. III. 51, 59. На Воведенія перший полазник. Хто того дня перший ввійде «до хиж», тот є полазником. Коли добре ведеся через рік, повідают, що доброго полазника мали; а зле, то злого. МУЕ. III. 51.
Почува́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. почу́тися, -чу́юся, -єшся, гл.
1) Слышаться, послышаться.
Почулось з парку: «Ловіть, держіть!» Стор. МПр. 82.
2) Чувствовать, почувствовать.
Так глянула на Масю, немов почувалась старшою за ню. Св. Л. 80. Почуваюся на силу. К. ПС. 15. Так співай, щоб чоловік на добре, а не на зле почувся. К. ЧР. 38.
3) Только сов. в. Почувствовать младенца во чревѣ. НВолын. г.
Я вже почулась.
Ра́на, -ни, ж. Рана. Од милого пана не болить і рана. Ном. № 9157. Рана загоїться, але зле слово ніколи. Ном. № 12866. Ум. Ра́нка, ра́нонька, ра́йочка. Чуб. V. 821. Ой хто ж тобі раноньки промиє? Чуб. V. 876.
Спі́лчливий, -а, -е. Склонный, способный къ дѣйствіямъ въ компаніи, хорошій товарищъ въ общемъ дѣлѣ. Іван чоловік спілчливий; як спілчливі люде, то добре. а як той соб, а той цабе, то зле. Черк. у. (Лобод.).
Сполува́тися, -лу́юся, -єшся, гл. = Сполятися. Не сполуйся з чужим, бо дуже зле буде; найкраща спілка — чоловік та жінка. Могил. у.
Тра, нар. = Треба. Не тра стару клопотати, стара знає кому дати. Ном. № 2771. Чи зле, чи добре, — тра привикати. Грин. III. 397.
Хме́лик, -ка, м.
1) Ум. отъ
хміль. З тебе, хмелику, все зле і все лихе. Ком. Пр. № 893.
2) Родъ узора въ вышивкѣ. Г. Барв. 216. Существуетъ нѣсколько разновидностей:
хмелик роже́вий, — коло шнуро́чка, — на гілля́чках ягідка́ми, — чорнобри́вцями, — лапка́ми, — петру́шкою, — молото́чками. Чуб. VII. 427.
3)
польови́й. Раст. Trifolium agrarium L. ЗЮЗО. І. 139.
Чом, чому́, нар.
1) Отчего, почему, зачѣмъ.
Чом ти не прийшов учора? Харьк. Чом ти не косиш свого проса? Рудч. Ск. І. 54. Коли зле гадаєш, чом Бога благаєш? Ном. Чому чорт мудрий? — Бо старий. Ном. № 8677. Воли мої половії, чому не орете? Нп. Чому ні? А почему-же? Конечно да! Нема слуги. Чи не дасте ви мені яку з ваших? — Чому ні? Беріть собі, котру схочете. МВ. II. 33. Чом таки́. Почему же, почему бы. І справді, чом таки не скажеш людям, Марусе? озвалась я до неї. МВ. II. 89.
2)
Чому́. Дат. пад. отъ що.
Щеня́, -ня́ти, с.
1) Щенокъ.
Маленька собачка повік щеня. Ном. № 9608. Завзяте, як панське щеня. Ном. № 3324.
2) Волченокъ. Вх. Лем. 487.
3) Небольшой бѣлый волдырь, который, согласно народному вѣрованію, появляется подъ языкомъ животнаго, укушеннаго бѣшеной собакой; изъ созрѣвшихъ
щенят выходятъ червячки, проглотивъ которые скотина бѣсится. Драг. 31. Мил. М. 27.
4)
Зі́нське щеня́. Слѣпышъ, Mus typhlus. Зле, як зінське щеня. Ном. № 2886. Ум. Щеня́тко.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*ІІ. Зле, зло́го, с. Нехорошее, несчастие. Сл. Нік. Зле та лихе́. Нелегкая. А все зле та лихе на твою голову! Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
*3лоза́чатий, -а, -е. Во зле зачатый. Злозачатії во чреві згинуть. Шевч.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ду́рно = 1. пога́но, ке́псько; зле́, ги́дко, паску́дно. — Як погано орати, то краще випрягти. н. пр. 2. мло́сно, ну́дно. — Мінї якось млосно стало ся. — Ей дурно сдѣ́далось = вона́ зомлїла.
Зави́дливый = зави́дливий (С. Аф.), завидю́щий, за́здрісний, за́здросливий (С. Ж.), заздрі́вий. — Попівські очі завидющі, руки загребущі. н. пр. — Бідність нас робить злими й завидющими, а не зле серце. Фр. — Заздрівому боком вилїзе. н. пр.

Запропонуйте свій переклад