Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 15 статей
Запропонувати свій переклад для «зникомий»
Шукати «зникомий» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Мимолё́тный
1) (
о птице) перелі́тни́й, мандрі́вний;
2) (
преходящий) перебі́жний, скоробі́жний, скоробіжу́чий, скоромину́щий, промину́щий, короткоча́сний, знико́мий, (минутный) хвили́нний, хвиле́вий. [Хай воскрешу́ я хоч мить перебі́жну з срі́бної бі́лої но́чи (Чупр.). Це ті́льки одна́ скоромину́ща карти́на (Короленко). Знико́ма тінь (Л. Укр.). Хвили́нні вражі́ння (Єфр.)].
Преходя́щий – мину́щий, перебутни́й и -бу́тній, перебі́жний, знико́мий, доча́сний. [Усе́ тінь мину́ща, одна́ річ живу́ща – світ з Бо́гом (Номис). Усе́ на сві́ті перебутне́ і ми з ва́ми перебутні́ (Кониськ.). Мить перебі́жна (Чупр.). Тут наш вік доча́сний, а що бу́де там, як помремо́ (Кониськ.)]. Срв. Скоропреходя́щий.
Нечто -щее, -щая вещь – минушка. [Гру́шка – мину́шка: була́ та й мину́ла (Приказка)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Вымирающий – який (що) вимирає, вимирущий, (под угрозой исчезновения) загрожений, зникомий:
вымирающие видызагрожені (вимирущі, зникомі) види. Обговорення статті
Исчезающий – що (який) зникає; зникомий, вимирущий, загрожений, приречений, на межі зникнення, майже зниклий:
исчезающий в далекезникомий в далечіні;
исчезающий вид – загрожений (вимирущий, зникомий) вид;
исчезающий язык – загрожена мова.
[Реве літак. Заходить маячня. Де небо? Зорі де? Навколо — безкрай, і так незатишно! Лише зблудивши, ти пізнаєш себе. Острішки тіней, стереометрія нічних думок, підступні манівці орієнтирів і розпачу зникомий парашут (В.Стус). Бо що як всі захочуть випадати? Хто зможе випадущім раду дати? Ніхто. Ніде. Ніколи. Далебі! Невесело величині зникомій У світі строгих регул і законів. І все ж я — випадок. Сам по собі (І.Світличний).  не нами знаки на долонях написані, не нам сльозить їх шлях незнаний і зникомий, шукати в крапках привид ком… безсоння мідним п’ятаком перекотилось через луки, за обрій, де гонець розлуки готує чарівне вино кленове, де не спить давно і марить серед гір і звуків, і креслить кола по журбі, хоч точно знає, що не ті, не з тими, не тоді… (Любов Лібуркіна). тонкого сну зникоме відображення на дні ріки — чи доживеш до дна немов провини порскають ображено ламкі комахи з білого човна (І.Андрусяк). В Сальвадорі на тихоокеанське узбережжя випустили вимирущий вид оливкових черепах (з інтернету)].
Обговорення статті
Преходящий – мину́щий, перебутни́й, перебу́тній, перебі́жний, скоробі́жний, скоромину́щий, скоробіжу́чий, промину́щий, короткоча́сний, знико́мий, доча́сний:
нечто преходящее, преходящая вещь – мину́шка.
[Гру́шка – мину́шка: була́ та й мину́ла (Приказка). Усе́ тінь мину́ща, одна́ річ живу́ща – світ з Бо́гом (Номис). Усе́ на сві́ті перебутне́ і ми з ва́ми перебутні́ (Кониський). Мить перебі́жна (Чупринка). Тут наш вік доча́сний, а що бу́де там, як помремо́ (Кониський)].
Обговорення статті
Проходящий – який (що) минає (проходить, проминає, спливає, збігає); (временный, преходящий) мину́щий, промину́щий, промина́льний, знико́мий; (проходной) прохідни́й, (идущий мимо, мимоходный) перехідни́й, перехо́жий; (звук) прохідни́й:
проходящая сейчас конференция – теперішня конференція; конференція, що проходить (відбувається);
проходящий испытание, проверку, школу – випро́буваний, переві́рюваний, вишко́люваний;
проходящий красной лентой – наскрізний, ляйтмотивний (совет. лейтмотивний);
проходящий мимо – мимобіжний, мимохідний;
проходящий поезд – прохідний потяг (поїзд);
проходящий практику – практикант;
проходящий сквозь стены – прохідний крізь стіни;
проходящий циклон – прохідний (перехідний) циклон.
[Раз у ба́би перехі́дний моска́ль ночува́в (С.Руданський). Високо піднімуться всі її степові й гірські орли, і понесуть славу вітчизни у всі майбутні століття, не минущу, а вічну (О.Довженко). Всі ці народи Забирає пустеля. І загублена під згарищами Алябастрова ваза Розповідає тільки Про мале й проминальне… (Е.Андієвська). — Всі оці вчинки і багато інших, їм подібних, були, є і будуть діяннями слави, котрої прагнуть смертні яко нагороди й частки безсмертя, що належать їм за голосні їхні подвиги; щоправда, ми, християни-католики і мандровані рицарі, більше повинні дбати про славу віку грядущого, яка вічно витає в ефірних висях небесних, аніж про ту марну славу, що дається осягти в сьому земному й минущому віці, бо тая слава, хоть яка тривала, конче має скінчитися з цим конечним світом,— тим-то, Санчо, дії наші не мусять переступати меж, назнаменованих релігією християнською, що ми до неї признаємося (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Чи повинні риби, що проходять через вічка невода, страждати комплексом неповноцінності? (С.Є.Лєц)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ГИ́БНУТЬ ще загиба́ти /вигибати/, запропада́ти, іти́ на про́пасть, умира́ти;
гибнущий що ги́не тощо, запропа́щуваний, роко́ваний /прире́чений/ на заги́бель /смерть/, ма́йже зни́клий /ви́мерлий/, на межі́ заги́белі, в обі́ймах /ла́пах/ сме́рти, близьки́й до заги́белі, незда́тний /без ша́нсів/ ви́жити, (про культуру) незда́тний іти́ в но́гу з ча́сом, ім. сме́ртник /жін. смертниця/, поги́бе́льник, прикм. (от-от) пропа́щий, знико́мий, умиру́щий, мру́щий, поги́бе[і]льний /загибельний/, сме́ртний, фраз. ни́щений, зни́щуваний, оказ. от-от-ме́ртвий, загибу́щий.
ДЕВА́ТЬСЯ ще зника́ти, пропада́ти, (меншати) забут. потаха́ти;
дева́ющийся що зника́є тощо, прикм. знико́мий, поді́ваний /задіваний/;
неизве́стно куда́ девающийся не зна́ти, де поді́ваний;
никуда́ не девающийся ві́чно прису́тній;
ИСПАРЯ́ТЬСЯ ще виві́трюватися, схо́дити па́рою, (про запах) видиха́тися, (про лик) та́нути;
испаря́ющийся що випаро́вує тощо, випаро́вуваний, виві́трюваний, ПЕРЕН. знико́мий, прикм. летки́й.
ИСЧЕЗА́ТЬ ще іти́ на про́пасть /пра́хом/, зника́ти як сніг навесні́, оберта́тися в ніщо́, розчиня́тися у про́сторі, (про слід) пропада́ти, губи́тися, (помалу) перево́дитися, (з голови) виві́трюватися /діял. зві́трюватися/, образ. вигаса́ти, тіка́ти в пісо́к;
исчезать из по́ля зре́ния зника́ти з оче́й;
исчеза́ет разли́чие стира́ються ме́жі;
исчеза́ющий що /мн. хто/ зника́є тощо, знико́мий, запропа́щуваний, виві́трюваний, прире́чений пропа́сти, ма́йже зни́клий, на межі́ зни́кнення, обе́ртаний у ніщо́, прикм. запропа́сливий, /про тіні/ розта́ваний, та́ну́чий, (хутко) мину́щий;
исчеза́ющий в толпе́ проко́втуваний юрбо́ю;
исчеза́ющий из па́мяти забу́ваний, виві́трюваний;
исчеза́ющий с горизо́нта вже ма́йже за о́брієм;
исчеза́ющий с лица́ земли́ /исчеза́ющий со све́та/ ма́йже зни́клий з лиця́ землі́;
не исчеза́ющий ві́чно прису́тній;
ПРОПАДА́ТЬ ще запропада́ти, іти́ за ві́тром;
пропада́ть по́пусту лежа́ти без ді́ла;
пропади́ ты про́падом! евфем. вік би тебе́ не ба́чити!;
не пропадёт дасть собі́ ра́ду;
пропадающий що /мн. хто/ пропада́є тощо, запропа́щуваний, прире́чений на зни́кнення, вже ма́йже зни́клий, напівзни́клий, знико́мий, прикм. запропа́сливий, прибл. пропа́щий, реконстр. запропа́щий, пор. исчезающий;
СКРЫВА́ТЬСЯ ще укрива́тися, тіка́ти, утіка́ти [скрыва́ться из села́ тіка́ти з села́];
скрыва́ющий що /мн. хто/ кри́є тощо, зви́клий кри́тися, зда́тний затаї́ти, ста́вши таї́ти, покрива́ч, зата́ювати, прихо́вувати, прикм. потайни́й, пота́йливий, нещи́рий, хова́льний, прихо́вувальний, захо́вувальний, перехо́вувальний, маскува́льний, не пока́зувальний, не вия́влювальний, покрива́льний, личкува́льний, зата́ювальний, стил. перероб. кри́ючи;
скрыва́ющий свои́ чу́вства несхи́льний відкрива́ти ду́шу;
не скрыва́ющий відве́ртий, щи́рий, незда́тний таї́ти;
скрывающийся/скрыва́емый хо́ваний, прихо́вуваний, захо́вуваний, перехо́вуваний, маско́ваний, не пока́зуваний, не вия́влюваний, покри́ваний, личко́ваний, та́єний, зата́юваний, хоро́нений, прикм. підкили́мний;
скрывающийся знико́мий;
скрывающийся из глаз ма́йже зни́клий з оче́й, знико́мий (з оче́й);
скрывающийся под и́менем замаско́ваний /законспіро́ваний/ під і́менем;
скрывающаяся мише́нь знико́ма мета́;
УБЕГА́ТЬ образ. підма́зувати /ма́зати/ п’я́ти (са́лом), (віддалятися) далені́ти;
убега́ющий що /мн. хто/ тіка́є тощо, схи́льний /зму́шений/ тіка́ти, ра́ди́й втекти́, втіка́ч, бігу́н, прикм. втіка́цький, фраз. знико́мий (у далині́), стил. перероб. втіка́ючи;
УДАЛЯ́ТЬСЯ (з поля зору) далені́ти, док. здалені́ти, (бігши) відбіга́ти;
удаля́ться от чего відбігати чого;
удаля́ющий 1. що /мн. хто/ віддаля́є, стил. перероб. ста́вши віддаля́ти, прикм. відда́лювальний, відхи́лювальний, 2. що виставля́є тощо, покли́каний віддаля́ти, ра́ди́й ви́вести, прикм. вивідни́й, 3. що видаля́є тощо, покли́каний /стил. перероб. ста́вши/ віддаля́ти, зму́шений ви́далити, для ви́далення, прикм. видаля́льний, вилу́чувальний, вирі́зувальний, відрі́зувальний, прибира́льний, витяга́льний, вирива́льний, вини́щувальний, 4. що вибавля́є тощо, зви́клий вибавля́ти, зда́тний ви́бавити, для ви́ведення, за́йня́тий ви́веденням, прикм. вивідни́й, вибавни́й, 5. що усува́є тощо, наста́влений усува́ти, покли́каний /зму́шений, ра́ди́й/ усу́нути, для усу́нення, за́йня́тий усу́ненням;
удаля́ющий пя́тна прикм. плямовивідни́й;
удаля́ющийся/ удаля́емый 1. відда́люваний, відхи́люваний, 2. виво́джуваний, випрова́джуваний, виго́нений, виси́ланий, 3. вида́люваний, вилу́чуваний, вирі́зуваний, відрі́зуваний, приби́раний, витя́ганий, вири́ваний, ни́щений, вини́щуваний, 4. виво́джуваний, виба́влюваний, очи́щуваний, 5. усу́ваний, прикм. усувни́й;
удаля́ющийся 1. щора́з відда́леніший, знико́мий (у далині́), (хто) ста́вши віддаля́тися;
УСКОЛЬЗА́ТЬ (з-під ніг) тіка́ти;
по́чва ускольза́ет из-под ног земля́ тіка́є з-під ніг;
ускольза́ющий що /мн. хто/ вислиза́є тощо, схи́льний вислиза́ти, зда́тний ви́слизнути, прикм. вислизу́щий, порськи́й, /з ока/ знико́мий;
ускольза́ющий и́з дому зви́клий зника́ти з до́му;
ускольза́ющий от внима́ния непомі́тний, ледь помі́тний;
ускольза́ющий от отве́та = уклоня́ющийся от отве́та;
УСКОЛЬЗНУ́ТЬ, не ускользну́ть от чего ще не проско́чити повз що;
ускользну́вший ви́слизлий, ОКРЕМА УВАГА

Запропонуйте свій переклад