Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 73 статті
Запропонувати свій переклад для «зносити»
Шукати «зносити» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Взноси́ть, взнести́
1) зно́сити (на го́ру), зне́сти, вино́сити, ви́нести. [Важки́й міх – наси́лу ви́ніс на горі́ще];
2) плати́ти, випла́чувати. [Пішли́ в держа́вну скарбни́цю плати́ти пода́ток].
Возвыша́ть, -ся, возвы́сить, -ся
1) підніма́ти (підійма́ти) (кого́, що до чо́го, над ко́го, над що), -ся,
сов. підня́ти (підійня́ти), -ся, підніма́ти вго́ру, -ся вго́ру, підня́ти вго́ру, -ся вго́ру, підви́щувати, -ся, підви́щити, -ся [Таки́х люде́й підійма́ти нау́кою до мора́льної і соція́льної рі́вности з собо́ю (Сл. Грінч.). Він той, кого́ я підняла́ над всіх (Грінч.). Аж до не́ба підня́всь. Підня́всь Лито́вський край аж геть уго́ру (Куліш)], підно́сити (кого́ над ким, чим), -ся, підне́сти, -ся [Котру́ хо́чуть па́ртію – підно́сять (Куліш). Його́ престі́л підно́сився до хма́ри (Крим.). Підні́сся по-над звича́йну, прозаї́чну буде́нщину (Крим.)], зно́сити, -ся, зне́сти, -ся [По-над вели́чними вона́ його́ знесе́ (Сам.)].
-ся – з[дій]німа́тися, зня́тися [Колоса́льна по́стать зніма́ється аж до не́ба (Грінч.)], підбива́тися вго́ру, підби́тися вго́ру, става́ти, ста́ти по-над що [Ста́ти по-над шабло́н (Єфр.)], виви́щувати, -ся (вивища́ти, -ся), ви́вищити, -ся [Вивища́лись мо́вою своє́ю над про́стою грома́дою (Куліш). Ви́вищилися політи́чно (Дом.)], височи́ти, -ся, звисочи́ти, -ся, ви́сити, -ся [Росту́ть і ви́сяться царі́ (Шевч.)];
2)
-ша́ть, -сить (устремлять к верху) – підно́сити, підне́сти, зно́сити, зне́сти, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти.
-ша́ться (выситься) – підно́ситися, зно́ситися, здійма́тися (зніма́тися), ви́ситися, височи́тися. [З тає́много са́ду підно́ситься над усі́м бі́ла ве́жа (Черк.). А над усі́м зно́сяться стрімкі́ па́льми (Фран.). Ля́хів шпиль ви́сився по-над усіє́ю окру́гою (М. Вовч.). На горбку́ височи́лася це́рква (Крим.)];
3) (
увеличивать, -ся) підви́щувати, -ся, підви́щити, -ся, підій[ні]ма́ти, -ся, підня́ти, -ся, збі́льшувати, -ся, збі́льшити, -ся. [Підня́ти ціну́. Підви́щити тари́ф]; (о голосе) підійма́ти, -ся, підня́ти, -ся, підно́сити, -ся, підне́сти, -ся, рости́. [Підня́в го́лос і сказав. На тре́тьому скла́ді го́лос підно́ситься (Єфр.). Го́лос Анто́нів міцні́шав, ріс].
-ся (о цене) – йти вго́ру, піти́ вго́ру, скака́ти вго́ру, сов. підско́чити, (о мн.) попідска́кувати [Ці́ни на все ду́же підско́чили, попідска́кували];
4) (
в сан, должность) підно́сити (підне́сти) до гі́дности, на поса́ду;
5) (
прославлять, возвеличивать) підно́сити, -ся, підно́сити себе́, підне́сти, -ся, підне́сти себе́, звели́чувати, -ся, звели́чити, -ся, вславля́ти, -ся, всла́вити, -ся.
-ша́ть душу – підій[ні]ма́ти (сов. підня́ти) вго́ру ду́х(а). [Ся кни́га підніма́є вго́ру наш дух (Грінч.)].
Воздвига́ть, -ся и -двиза́ть, -ся, воздви́гнуть, -ся
1) (
сооружать, созидать) будува́ти, -ся, збудува́ти, -ся, ви́будувати, -ся, споруджа́ти, -ся, спору́джувати, -ся, спору́ди́ти, -ся, ста́вити, -ся, поста́витися, -ся, зво́дити, -ся, звести́, -ся, (многое) позво́дити, -ся [Позво́див олтарі́ (Л. Укр.)]; (создавать из чего) підні[ій]ма́ти, підня́ти [Бог змо́же з сьо́го камі́ння підня́ти діте́й Авраа́мові (Св. Пис.)];
2) (
поднимать, воздымать) підніма́ти, (підійма́ти), -ся, підня́ти, -ся, підніма́ти вго́ру, -ся вго́ру, підня́ти вго́ру, -ся вго́ру, підно́сити, -ся, підне́сти, -ся, зно́сити, -ся, зне́сти, -ся;
3) (
побуждать на вражду кого) підніма́ти кого́ на ко́го, на що. [Вони́ протестува́ли проти у́нії і підніма́ли на не́ї міща́нство (Куліш)].
Возноси́ть, вознести́
1) зно́сити, зне́сти (вго́ру =
вверх) зніма́ти, зня́ти, підніма́ти, підня́ти, підно́сити, підне́сти.
-носи́ть молитвы – підно́сити моли́тви, моли́твувати [Па́нство та попи́ нічогі́сінько не роби́ли, ті́льки воюва́лися та моли́твували. (Єфр.)];
2)
см. Воссыла́ть;
3) (
восхвалять) сла́вити, усла́вити, вихваля́ти, ви́хвалити, зохваля́ти, зохвали́ти. [Бу́дем гуля́ть і зохваля́ть рожде́нного бо́га (Некраш.)].
Воссыла́ть, воссла́ть – засила́ти, засла́ти [До го́спода я засила́в блага́ння (Самійл.)], (возносить) зно́сити, знести́, підно́сити, піднести́ [Зно́сити до не́ба блага́ння], віддава́ти (сла́ву бо́гові).
Выноси́ть, вы́нести
1) вино́сити (виноша́ти), ви́нести, (
многое) повино́сити. [Ви́несла хлі́ба]; (вещи) вино́ситися, повино́ситися.
Не выноси́ сору из избы – хай бу́де ха́та по́кришка;
2) вите́рплювати, ви́терпіти, сте́рплювати, сте́рпіти, перете́рпіти, одте́рпіти, доте́рплювати, доте́рпіти, зно́сити, зне́сти́, виде́ржувати, ви́держати. [Скі́льки мук доведе́ться зне́сти (Грінч.). І наму́чена краї́на вже не сте́рпіла знуща́ння].

Вы́нести решение – ви́рішити щось, ухвали́ти щось, ви́нести постано́ву (ви́рішення) про щось, покла́сти щось.
Изве́тошить (одежду) – вкрай зноси́ти, ви́носити, потене́тити (оде́жу), (вульг.) схаля́стати; см. Износи́ть, -ться – (об одежде) зноси́тися, ви́носитися, потене́титися.
Изна́шивать, износи́ть что – (одежду и т. п.) зно́шувати, зноси́ти, поноси́ти, схо́джувати, сходи́ти, (о мн.) позно́шувати, поноси́ти, посхо́джувати, походи́ти що (оде́жу), (об обуви ещё) сто́птувати, стопта́ти, потопта́ти, посто́птувати що (взуття́), (много изнашивать) вино́шувати, ви́носити, (обувь) вито́птувати, ви́топтати, повито́птувати що. [І в жупа́нах не ходи́ла, до́брої сви́ти не зноси́ла (Метл.). Без розко́ші, без любо́ви зно́шу свої́ чо́рні бро́ви (Шевч.). Не бері́м ціє́ї мате́рії, що це я сходи́в, бо ба́чиш: оди́н мі́сяць походи́в та й порва́в (Звин.). Що ма́тка да́ла, поноси́ла усе́ чи́сто (Рудч.)].
-си́ть сапоги – сходи́ти, стопта́ти чо́боти.
-ться – зно́шуватися, зноси́тися (о мн. поноси́тися) вино́шуватися, ви́носитися схо́джуватися, сходи́тися, (об обуви) сто́птуватися, стопта́тися, (о мн.) потопта́тися; бу́ти зно́шеним, поно́шеним, схо́дженим, сто́птаним, пото́птаним; (об организме) висна́жуватися, ви́снажитися, знеси́люватися, знеси́литися; (о машинах и т. п.) спрацьо́вуватися, спрацюва́тися, виробля́тися, ви́робитися. [Зноси́лася сви́та (Сл. Гр.). Це сукно́ шви́дко зно́шується (Київщ.)].
Совсем -си́лся – геть обноси́вся, обідра́вся; см. Обна́шиваться 2.
-си́ться (похилеть) – ви́снажитися, змарні́ти.
Изно́шенный – зно́шений, поно́шений, схо́джений, сто́птаний, (об организме) ви́снажений, знеси́лений, (о машине, механизме и т. п.) спрацьо́ваний.
-ное платье – зно́шене (схо́джене) вбрання́.
-ное лицо – ви́снажене, змарні́ле лице́ (обли́ччя).
Иста́скивать, истаска́ть
1) витяга́ти, ви́тягти що зві́дки;
см. Выта́скивать;
2) (
одежду, обувь) тяга́ти, стяга́ти, зно́шувати, зноси́ти, (пров.) халя́стати, схаля́стати що (оде́жу, взуття́), (обувь ещё) сто́птувати, стопта́ти (взуття́); см. Иста́птывать 3. [Чи́сто (совсем) стяга́ла нову́ ху́стку, сви́ту (Поділля). Свою́ сви́ту схаля́стала то се́рдиться, що в ме́не ще нова́ (Звин.)].
Иста́сканный – (об одежде) зно́шений, потя́ганий, схаля́станий, (об обуви) сто́птаний.
-ное платье – зно́шене (потя́гане) вбрання́.
-ный человек – сто́птана, підто́птана, потрі́пана люди́на.
-ться
1) (
изнашиваться) тяга́тися, стяга́тися, зно́шуватися, зноси́тися, (об обуви) сто́птуватися, стопта́тися;
2) (
перен. о челов.) сто́птуватися, стопта́тися, потрі́патися, (распуститься) зледащі́ти; см. Исшата́ться.
Отна́шивать, относи́ть (одежду) – зно́шувати, зноси́ти (оде́жу). [Зноси́в сви́ту до ще́нту].
Отно́шенный – зно́шений.
Переноси́ть, перенести́ и перене́сть
1)
кого, что – перено́сити, перене́сти́, (о мног.) поперено́сити кого́, що; срв. Перена́шивать, -носи́ть. [Перене́сла́ я її́ в комо́ру, положи́ла на ла́вці (М. Вовч.). Я оті́ дро́ва поперено́сив у ха́ту (Рудч.). Всю сла́ву коза́цьку за сло́вом єди́ним перені́с в убо́гу ха́ту сироти́ (Шевч.). Перені́с спра́ву про зе́млю до окружно́го су́ду (в окружни́й суд)].
-нести́ часть слова в другую строку – перене́сти́ части́ну сло́ва до дру́гого рядка́ (в дру́гий рядо́к).
-нести́ на другую страницу – перене́сти́ на дру́гу сторі́нку.
-нести́ итог из книги в книгу – перене́сти́ пі́дсумок з одно́ї кни́ги до дру́гої, з кни́ги до кни́ги;
2)
-носи́ть речи, вести и т. д. – перека́зувати, переказа́ти, (о мног.) поперека́зувати що кому́ (ре́чі, ві́сті, слова́), перено́сити, перене́сти́;
3) (
перетерпеть) зно́сити, зне́сти, терпі́ти, перете́рпіти, вите́рплювати, ви́терпіти. Срв. Перетерпе́ть, Вы́несть, Изве́дать. [Не робі́ть цього́! Я не зно́шу (Л. Укр.). Я того́ со́рому не знесу́ (Кониськ.). Ой, як ва́жко спли́сти мо́ре, то так тя́жко зне́сти го́ре (Метл.). Бог дав їй си́лу перете́рпіти цю́ю годи́ну (Квітка)].
Много несчастий -нё́с я в свою жизнь – бага́то ли́ха перете́рпів я (набра́вся) на своє́му віку́ (за свій вік, за сво́го життя́).
Терпеливо -си́ть несчастие – терпели́во зно́сити неща́стя.
Он не -нё́с скорби – він не зніс журби́, скорбо́ти.
-носи́ть усталость, голодзно́сити (терпі́ти) вто́му, го́лод.
Я не -шу́ лжи – я не зно́шу брехні́.
-носи́ть несправедливостизно́сити (терпі́ти) несправедли́вості.
Он легко -нё́с болезнь – він ле́гко перебу́в хоро́бу;
4)
Переноси́ть, сов., см. мнгкр. Перена́шивать.
Перенесё́нный – перене́сений; перека́заний; зне́сений, перете́рплений, ви́терплений.
Много горя -сено – бага́то ли́ха перете́рплено.
Понима́ть, поня́ть
1) розумі́ти, зрозумі́ти, урозумі́ти, порозумі́ти, прирозумі́ти, ви́розуміти; (
соображать) тя́мити, утя́мити, утя́мати, утямкува́ти, стямкува́ти, розтямкува́ти, розбира́ти, розібра́ти; (взять в толк) дійма́ти, дійня́ти, донима́ти, доня́ти, унима́ти, уня́ти, шу́пити, ушу́пити, утну́ти що; (схватить сущность) збагну́ти, вбагну́ти; (разобраться) второ́пати, розторо́пати; (описат.) у тямки́ бра́ти, взя́ти, умо́м зно́сити, зне́сти.
Я не -ма́ю (не пойму) их языка – я ї́хньої мо́ви не тя́млю (не втну).
Она -ма́ет чужое горе – вона́ розумі́є чуже́ го́ре.
Народ не -ма́ет пропаганды на чужом языке – наро́д не розумі́є чужомо́вної пропага́нди.
И сам не -ма́ешь, что говоришь – і сам не тя́миш, що гово́риш.
Как ему ни втолковывай, он не -ма́ет (-мё́т) – хоч як йому́ витолко́вуй, він не розбира́є (не второ́пає).
Ничего не -му́, что говорят – нічо́го не второ́паю, що ка́жуть.
Он ничего не -ма́ет – він нічо́го не тя́мить.
Не -ма́ть ни аза – ні бе, ні ме не тя́мити. [Що хоч кажи́ йому́, а він ні бе, ні ме].
Мне это трудно -ня́ть – мені́ це тру́дно збагну́ти, мені́ це не мі́ститься в голові́; (в толк не возьму) мені́ це не втямки́.
Давать кому -ня́ть – дава́ти кому́ наздо́гад, взнаки́, навзнаки́.
Стараться -ня́ть – доу́муватися.
-ть всем существом – живце́м розумі́ти.
-ня́ть, выслушав – розслу́хатися.
-ня́ть глубоко – зглиби́ти що. [Він до́бре зглиби́в ді́тську нату́ру (Основа)].
-ня́ть дело основательно – дійти́ ді́ла; доня́ти ді́ла.
Он всё хорошо -ня́л – він усе́ до́бре збагну́в.
Прочтёт, и -мё́т через пятое десятое – прочита́ й уторо́па через п’я́те в деся́те.
Если чего не -а́ешь, то и не берись за то – коли́ не тя́миш, то й не бери́ся;
2)
-ма́ть толк (смыслить в чём) – зна́тися на чо́му (до чо́го), розумі́тися на чо́му.
Я в деньгах не много -ма́ю – я на гро́шах не ду́же-то зна́юся.
Он -ет толк в скоте, лошадях – він розумі́ється на худо́бі, на ко́нях.
-ешь толк, как свинья в апельсинах – тя́миш, як Хома́ на во́вні (як Ге́ршко на пе́рці);
3) (
о воде: покрывать) понима́ти, поня́ти.
Вода поняла́ луга – вода́ поняла́ лу́ки;
4) (
брать в жёны) бра́ти, взя́ти, понима́ти, поня́ти́ [Поня́в собі́ паня́ночку – в чи́стім по́лі земля́ночку].
По́нятый – зрозумі́лий, урозумі́лий, прирозумі́лий, вирозумі́лий, зба́гнутий, уторо́паний и т. д.
II. Прона́шивать, проноси́ть – носи́ти, п(р)оноси́ти яки́йсь час, (очень долго) попоноси́ти. [Поноси́в камі́ння до сніда́нку та й ки́нув. Як попоноси́в уве́сь день зе́млю, так тепе́р спи́на не розгина́ється]; (одежду, обувь известное время) носи́ти, п(р)оноси́ти, (очень долго) вино́шувати, ви́носити, (до ветхости) носи́ти, зноси́ти до діро́к, до зно́су, (об обуви ещё) прохо́джувати, проходи́ти. Це пальто́ я де́сять ро́ків ви́носив. Сорочечки́ до зно́су но́сить].
-ть некоторое время, чтобы не слежалось – проно́шувати, проноси́ти. [Як зачу́єш, не́нько, що я тут приле́жу, то дай мої́й подру́женці проноси́ть оде́жу (Пісня)].
Проно́шенный – п(р)оно́шений, (до ветхости, до дыр) ви́ношений, зно́шений, (об обуви) прохо́джений.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Глаз – око, (умен.) очко, очечко, оченя, оченятко; (мн.) очі, очка, оченята, оченятка, очиці, віченьки); (пренебреж.) очища, очиська, зіньки, сліпи, сліпаки); (о глазах на выкате) вирла, баньки, булькані, балухи, очі зверху; погляд; зір:
аза в глаза не знает = ни бельмеса не знает (не смыслит);
бесстыжие глаза – безсоромні очі;
блуждающие глаза – блудні очі;
бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (иногда) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі);
быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути;
ввалились глаза, щёки у него, у неё
см. Вваливаться;
в глаза – в очі; у вічі; притьма, (устар.) очевисто;
в глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що;
в глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути…;
в глазах – в очах (устар.) в очу;
видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (иногда) бачиш навіч (наочне);
в моих глазах (он человек хороший) – [як] на мої очі (на моє око, на мій погляд), [як] на мене;
во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей), (устар.) у дві оці дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багато) усіма очима дивитися;
возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити);
вперять, вперить глаза в кого, во что = вперять, вперить взгляд в кого, во что;
[всё] стоит перед глазами – [все] стоїть перед очима, з-перед очей не сходить;
в чужом глазу сучок видит,— в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає (Пр.); чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача (Пр.); зорі лічить, а під носом не бачить (Пр.); за гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве (Пр.); не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена (Пр.);
выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі, вирячитися (витріщитися), визиритися на кого;
вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі, у крузі очі стали кому;
глаза блуждают – очі блукають;
глаза водянистые – водяві очі;
глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі;
глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі, каправий (кислоокий);
глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі (Пр.);
глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі;
глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть, очі на лоба (на лоб) лізуть;
глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі, [вирлоокі] баньки, вирла, балухи; очі зверху, витрішкуватий (вирячкуватий), лупатий, банькатий, вирлатий (вирлоокий), банькач, вирлач; рачкуваті очі;
глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці), тонкосльозий (-за), тонкослізка, сльози йому (їй…) як не капнуть, сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють);
глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою);
глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі) очі, сліпні (сліпаки);
глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи (Пр.); густо дивиться, та рідко бачить (Пр.);
глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають) забігали, очі розбігаються, розбіглися, не зна, на що йому [перше] подивитися;
глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли);
глаза шире брюха – завидющі очі;
глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме (Пр.); очі б їли, та губа не може (Пр.); їв би паляниці, та зубів нема (Пр.); близько лікоть, та не вкусиш (Пр.); бачать очі, та ба! (Пр.); є ложка, та в мисці нема (Пр.); носом чую, та руками не вловлю (Пр.); є сало, та не можна дістати — високо висить (Пр.); бачить корова, що на повітці солома (Пр.); видко й хати, та далеко чухрати (Пр.); коло рота мичеться, та в рот не попаде (Пр.); мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане (Пр.);
глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч, сам на сам з ким, очі на очі; на дві пари очей; у два ока; (устар.) дві оці, на чотири ока, на самоті;
глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє), очей не показує (не навертає);
глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що, аж очі бере на себе (у себе) що;
глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне);
глазом не повёл – очима (оком) не повів, не поворухнув і бровою;
двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого;
для отвода глаз – про [людське] око, аби очі відвести, щоб увагу відвести на щось інше;
дурной глаз (сглазящий), порча – наврочливе око, урічливі очі, прозір;
за глаза – позаочі; позаочима;
за глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти кого;
за глаза станет – аж надто стане;
закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба), пустити очі під лоб (лоба);
закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що, не мати очей на що, позавіч пускати що;
закрывши глаза – сліпма, осліп;
закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі, (поэт.) заснути;
заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі, наливатися, налитися;
замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому;
зоркий глаз у него (у нее…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око, у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі, зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий);
и в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив, і на очах не було (не бувало), і в оці не мав;
и в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю;
и глаз не показывает – і очей не показує;
и глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути);
и на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)!;
искать глазами – позирати;
искры из глаз посыпались (разг.) – [аж] зіниці засвітили (засвітилися), [аж] каганці в очах (устар.) в очу, в віччу засвітили (засвітилися);
как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці, як сіль в оці, як колючка в оці, як пісок в оці, хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому;
колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим;
куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа; (иногда) [у] галайсвіта; навмання (навмана, навмани, навманці);
лишь бы с глаз – аби з очей;
лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять!;
мелькает в глазах, перед глазами – в очах, (устар.) в очу, перед очима мигтить (миготить, мерехтить, персніє), набігає на очі;
мигать, мигнуть глазами – блимати блимнути (бликати, бликнути) очима, лупати, лупнути (лок. либати) очима;
мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому;
на глаз – [як] на око, як глянути;
на глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю), при очах (на очах), в оці (устар. в очу), навіч, увіччю, вочевидьки (вочевидь, вочевидячки); під оком;
на глаз прикинуть – простовіч прикинути;
насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне, як око сягне (засягне), скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити), скільки засягнути (засягти, зглянути), куди оком доглянути (докинути), скільки очима світу осягнеш;
невооруженным (простым) глазом – на просте око (голе, вільне) око, простим (голим, вільним) оком;
не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш (Пр.); не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай (Пр.); чужий кожух не гріє (Пр.); з чужого добра не зробиш двора (Пр.); чужим добром не забагатієш (Пр.); чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець (Пр.); чужого не бери, а своє держи (Пр.); по чужих кишенях не шукай, а в свої дбай (Пр.); з чужого чортяти не буде дитяти (Пр.); чужий хлівець не намножить овець (Пр.); на чужий коровай очей не поривай (Пр.);
не на чем и глаз остановить – нігде й оком зачепитися;
неподвижные глаза – нерухомі очі, очі у стовп (слуп);
не показываться (показаться) на глаза – не даватися (датися) на очі (у вічі);
не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого, не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого, мати на оці кого, що, (образн.) пасти оком (очима) кого, що, стригти [очима] за ким, за чим;
не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити), оком не стинати, не стикати очей, очей (вій) не змикати, не зімкнути;
не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима;
ни в одном глазу (фам.) – аніже, анітрошечки (нітрошечки), анітрішки;
нужен глаз да глаз – потрібен постійний нагляд; треба [добре] пильнувати;
обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що, озирнути що, глянути по чому;
одним глазом – на одно око;
опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд), очі вниз (успід, в землю, в долівку);
отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому, ману напустити на кого, заснітити очі кому;
от глазу, от сглаза – з очей, від уроків, від (з) пристріту;
открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі, заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі;
открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому, скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (иногда) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що;
охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити);
плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже дощ іде (Пр.); плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі (Пр.); Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене» (Пр.); їй кажеш овес, а вона каже гречка (Пр.);
по глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що…;
подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому, (образн.) ставника поставити кому;
положить глаз на кого – накинути оком; (жарг.) запасти на кого;
поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі, (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі;
пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що, жерти (пожирати) очима кого, що, (иногда) жадібно (закохано) дивитися на кого, (образн.) пасти очима, оком кого, що;
показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити;
попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому, упадати, упасти у вічі (в очі) кому, потрапляти, потрапити на очі кому, навинутися на очі кому;
попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив), прямісінько в очі вцілив (улучив), угадав, як у око влучив (уліпив), приткнув, як вужа вилами;
потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю), поставити вниз очі, очі (втупити, встромити) в землю, понурити (потупити) очі (погляд) [в землю), утопити очі в землю, (про багатьох) поспускати очі;
правда глаза колет – правда очі коле (Пр.); сові сон очі коле (Пр.); не любить правди, як пес мила (Пр.);
прямо в глаза – у живі очі;
прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше;
прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути;
пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому, туману пускати (напускати) кому, туманити кого, замилювати очі кому;
пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що;
ради прекрасных глаз чьих – [за]ради [пре]красних, [пре]гарних очей чиїх;
ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира (Пр.); ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють (Пр.); рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере (Пр.); хто пізно встає, тому хліба не стає (Пр.); хто пізно ходить, сам собі шкодить (Пр.);
сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого;
своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (иногда) на свої очі не ввіряти;
своими глазами – на свої (власні) очі; очевидячки, наочне, очевисто; у живі очі побачити;
с глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.);
минулося – забулося (Пр.); зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки) (Пр.);
с глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей!;
с глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого;
следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим;
смерить глазами – зміряти очима (оком);
смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті);
смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому;
смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком);
сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі;
соринка в глазу – порошинка в оці;
со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір;
с остекленевшими глазами – скляноокий (-а);
спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді;
с пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну);
стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть (Пр.); з сорому очі не вилізуть (Пр.); сварка на воротях не висить (Пр.); поганому виду нема стиду (Пр.); комусь ніяково, а мені однаково (Пр.); погані очі все перелупають (Пр.);
стыдно в глаза глядеть – сором[но] у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати;
таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима;
темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху);
тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати;
ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся;
у него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір;
у семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе) (Пр.); сім баб — сім рад, а дитя безпупе (Пр.); де багацько няньок, там дитя каліка (без голови) (Пр.); де багато баб — дитина без носа (Пр.); де багато господинь, там хата неметена (Пр.); де велика рада, там рідкий борщ (Пр.); де начальства ціла рота, там виходить пшик робота (Пр.); два кухарі – лихий борщ (Пр.);
уставить глаза – утупити очі (погляд); (иногда) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі;
уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що, (иногда) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що;
у страха глаза велики – у страху великі очі (Пр.); страх має великі очі (Пр.); у страху очі по яблуку (Пр.); хто боїться, у того в очах двоїться (Пр.); що сіре, те й вовк (Пр.); показалась за сім вовків копиця сіна (Пр.); у лісі вовки виють, а на печі страшно (Пр.); куме, солома суне! (Пр.); поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним (Пр.); з переляку очкур луснув (Пр.);
устремлять, устремить глаза н а кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (иногда утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що;
хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима;
человек с глазами, веки которых вывернуты или растянуты в стороны – видроокий;
человек с дурным глазом – лихий на очі;
швырять, бросать в глаза кому, что (разг., фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що;
щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого, пильно вдивлятися (вглядатися) в кого;
щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості, сліпати очима.
[Тобі добре: ти убоці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так (Сл. Гр.). Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. (Сл. Гр.). Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… (Г.Барвінок). Галя на все око дивиться, як хлопець пручається (А.Свидницький). Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима (М.Коцюбинський). Вилупити очі як цибулі (Пр.). І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? (Ільченко). Вивалив очі, як баран (Номис). Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий (Сл. Гр.). Кисне як кваша (Пр.). На кулаку сльози тре (Пр.). Заплач, Матвійку, дам копійку (Пр.). Заплач дурню за своєю головою (по своїй голові) (Пр.). Підвів вирлоокі баньки на стелю (Коцюбинський). В Улясі очі зайшли сльозою (І.Нечуй-Левицький). Аж мені очі розбігаються (Пр.). Третій день очей не являє (З нар. уст). Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? (П.Мирний). Мені на очі викидають, що в нас хати нема (Г.Барвінок). Іди куди тебе очі ведуть (Пр.). Бігти кинулася, куди очі спали (М.Вовчок). Доки до любові доти й до шаноби, а як остигне,– тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом (Кропивницький). Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта (Номис). Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… (М.Вовчок). Так либа, так либа – от-от заплаче (Сл. Гр.). Худоба за плечима а лихо пере і очима (Пр.). Помиріться зараз, при наших очах (Л.Глібов). Христі, мов живе живе усе те стало вочевидячки (П.Мирний). Гай кругом великий. А поля – скільки чима закинеш (Г.Барвінок). У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… (Ю.Федькович). Полягали спати Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча (М.Вовчок). Ока не зажмурив усю ніч (Пр.). Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже (Сл. Ум.). Калина очі успід та й паленіє (М.Черемшина). Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш (Сл. Гр.). З очей йому видно, що бреше (Пр.). Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся (І.Нечуй.-Левицький). Отам і навинулась мені на очі Настуся (З нар. уст). Дитина на свічку глупіє (Сл. Гр.). Не витріщайся ні на кого, як коза на різника (Номис). Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей (І.Нечуй-Левицький). Козаченьку-білозору, говори зо мною! (Сл. Гр.). У Сірка очей позича (Пр.). Руками дивиться, а очима лапа (Номис). Очі бігають, як у цигана в чужій конюшині (Пр.). Йому самому очевисто повідати хочу. Як глянути, то пудів з вісім буде, а на вагу хто й зна скільки потягне. Цього аж надто стане (АС). Дивитися в очі начальству і яснозоро брехати (О.Забужко). Можливо, в нашій владі є здібні господарники, принаймні, власні справи вони ще й як провертають. Але, те, що вони — нікудишні політики, видно голим оком (І.Дзюба). — Бачу вже, що, пригод шукаючи, такого собі лиха напитаємо, що вже не розберемо, котра в нас нога права, а котра ліва. Я так собі своїм убогим розумом міркую: чи не краще нам оце додому вертатись та за господарство дбати (пора, бачите, жнив’яна), аніж отак галасвіта їздити, потрапляючи з дощу та під ринву? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Незважаючи на все те, мене таки вгледіли очі любові чи, радше сказати, ледарства, бо вони і в рисі не такі зіркі та бачучі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — І ще один доказ: згадай, о Санчо, як легко тим чаклунам ману пускати, один образ у другий переображувати, являти гарне бридким, а бридке гарним; не минуло-бо й двох днів, як ти доочне бачив красу й уроду незрівнянної Дульсінеї в постаті потворної, брудної і неоковирної селючки з каправими очима і смердючим ротом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але незабаром під ногами й довкола, куди оком закинеш, побільшало піску (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Тож тепер професор Ґаус заховався в ліжку. Коли Мінна сказала, щоб він підводився, що екіпаж чекає і що дорога неблизька, він учепився в подушку і спробував змусити дружину зникнути, заплющивши очі. Розплющивши їх і зауваживши, що Мінна досі тут, він назвав її надокучливою, обмеженою і бідою останніх років свого життя (Володимир Кам’янець, перекл. Даніеля Кельмана). Він глянув на мене, й мені здалося, що його очі рачкуватіші, ніж місяць тому (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Поки Аспану чистив зброю, Ґільяно дивився на місто внизу, голим оком вибирав крихітні чорні крапки — то люди йшли за місто обробляти клаптики своєї землі. Він спробував знайти свій будинок (О.Оксенич, перекл. М.П’юзо). 1. У Циклопа в дитинстві були, мамо, тато і… семеро няньок. 2. Здивовані сліпаки]. Обговорення статті
Износ – зношування, спрацьовування; зношення, спрацювання; знос, спрацьовання, (сработанность) спрацьованість, (стертость) сте́ртість:
до износу (износа) (разг.) – до зносу;
износ абразивный – спрацьовування абразивне;
износ приработочный – спрацьовання припасовне;
моральный износ – моральне зношення;
на износ – на знос;
не знать износу (износа) – бути незносним; без зносу;
нет износу (износа) чему – нема (немає) зносу чому; віку нема чому; не зносити чого.
[Ненагодоване і босе, сорочечку до зносу носить (Шевченко)].
Обговорення статті
Ненавидеть – нена́видіти кого́, що, не терпіти кого, що, (диал.) не зносити кого, що, (разг.) не виносити кого, що, (ещё) злість на ко́го ма́ти, ди́хати важки́м (лихи́м, злим) ду́хом, ди́хати чо́ртом, горі́ти на ко́го:
ненавидить всеми фибрами души – усією душею (з усієї душі, з цілої душі, до дна душі); усім єством (цілою істотою) ненавидіти; в ло́жці води́ втопи́в би; з’їв би живцем; усіма фібрами душі ненавидіти.
[Намі́сник цей нена́видить тебе́ (Б.Грінченко). Ой він на дити́ну важки́м ду́хом ди́ше (Пісня). Її́ й за рі́дну не прийма́ють, чо́ртом ди́хають на не́ї (П.Мирний). — Не печи мені очей Уласом. Я його нанавиджу (І.Нечуй-Левицький). — Кажуть, треба любити чоловіка і більше нікого. А я ненавиджу його духу, не терплю його сліду; де він ступить, і слід  його поганий. Сяду з ним їсти — шматок хліба не йде мені в рот, душить, як гарячий пісок! Сяде зо мною вечеряти —  вечеря мені, як полинь, гірка (І.Нечуй-Левицький). Поет хруснув пальцями. Вона скрикнула: — Не робіть так, я сього не зношу! (Л.Українка). Сиджу то тут, то в Бухаресті, Виношу тисячі негод… (О.Олесь). Ви-ж ба́чите, вона́ гори́ть на ме́не (АС). Сміливі лінії вулиці, досконала рівнобіжність їх, тяжкі перпендикуляри обабіч, велична похилість бруку, що спалахував іскрами під ударами копит, війнули на нього суворою, йому ще незнаною гармонією. Але він ненавидів місто (В.Підмогильний). З молодших сучасників найбільше ціную В. Голобородька. Потім — М. Вінграновського. І, звичайно, Л. Кисельова. Ненавиджу слово «поезія». Поетом себе не вважаю. Маю себе за людину, що пише вірші (В.Стус). Отак, як зроду, потаємно, з тилу, Усіх міщан ощирені лаї Ненавидять в мені мою скажену силу, Ненавиджу я слабкості свої (Л.Костенко). — Гуляю на вольній волі — і нікому не хочу коритись, нікого не люблю ані ненавиджу, нікого не маню й не принаджую, ні з ким не жартую, ні до кого не примиляюсь (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Він знав, що тутешні ненавидять його за гарний одяг і нову машину, міг зрозуміти, що вони мусять ненавидіти його, щоб не ненавидіти себе (Володимир Куч, перекл. Деніела Кіза). — Чоловік при смерті, зібравши останні сили, звертається до жінки: — Виконай моє останнє прохання. — Звичайно, Іване. — Я хочу, щоб через рік після моєї смерті ти вийшла заміж за Петра… — Так ти ж його ненавидиш?! — Ще й як ненавиджу… 2. Жінка — подрузі: — Ненавиджу друзів чоловіка. Люто. Усіх би їх, гадів, оженила].
Обговорення статті
Переживать, пережить
1) пережива́ти, пережи́ти, перебува́ти, перебу́ти;
2) (
претерпевать) зазнава́ти, зазна́ти, (выносить) стерплювати, витерплювати, (перечувствовать) перечува́ти, перечу́ти;
3) (
за кого, что) непокоїтися, тривожитися, турбуватися, (волноваться) хвилюватися, вболівати (уболівати), (опасаться за кого) потерпати;
4) (
во многих местах) побува́ти, побу́ти, пожи́ти:
много горя пережи́ть – бага́то ли́ха зазна́ти (пережи́ти);
переживать (испытывать) беду – біду бідувати; біду (лихо) приймати; біди (лиха) зазнавати; терпіти (зносити) лихо (біду);
переживать, пережить [самого] себя – переживати, пережити (перебувати, перебути) [самого] себе;
пережива́ть различные этапы в своём развитии – перехо́дити рі́зні ета́пи в своє́му ро́звою;
переживать что – переживати, перетривати що.
[Не зна́ти, хто кого́ переживе́ (АС). Перебу́ли сяк-так голо́дну зи́му, діжда́лися весни́ (Квітка). Ніхто світа не може пережити (Номис). Вік пережити, — не поле перейти (Пр.). Усе́, що тво́рить письме́нник, він все те перечува́є (О.Кониський) —…і чого ото було переживати? (Яке дурне це слово — «переживати» — ніяк я його не відучу, а воно, між іншим, перехідне дієслово, переживати можна тільки «щось», наприклад війну або голод, а «за когось» можна тривожитися, непокоїтися, журитися, потерпати, і ще з пів сотні синонімів, але хто сьогодні вже так говорить?…) (О.Забужко). — Ну, Ернсте, розкажи, де ти побував, що пережив? — питає батько. — Що пережив? — повторюю я, подумавши. — По суті, нічого такого. Просто весь час воювали. Що ж там було переживати? (Н.Сняданко, перекл. Е.М.Ремарка). Я слухав і усвідомлював, що в цю мить ні за які скарби не хочу опинитися деінде, що зазнані зараз і тут почуття виправдовують усе, що довелося перебути, бо в перебутому й полягає суть мого існування в цьому місці простору (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Той, хто пережив трагедію, не був її героєм (С.Є.Лєц). Освічена людина може всю ніч непокоїтися тим, про що дурню і не снилось].
Обговорення статті
Старость – старість, (старые лета, ещё) старощі, старі літа:
достичь старости – дійти, дожити старого віку, старих літ;
за старостью – з причин старості; через старість;
на старость – на старість, на старі літа;
под старость – під старість, на схилі віку;
пособие по старости – допомога на старість;
по старости лет – через старість (старощі);
старость — не радость (не красные дни) – старість — не радість [а смерть — не весілля] (Пр.); старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом (Пр.); молоде — золоте, а старе — гниле (Пр.); старість іде і хвороби веде (Пр.).
[— Ти вже до старості доходиш, так позабував єси, що то є молод чоловік (Г.Квітка-Основ’яненко). Всього надбали. Та діточок у їх бігма. Хто ж їх старість привітає, За дитину стане? (Т.Шевченко). Побачив Вовк (він недалечко був) Та й дума: «Лев, мабуть, дурненький Або ж на старість силу збув, Що став такий плохенький; Коли Щеня не задавив — Мене не займе й поготів!» (Л.Глібов). Старші невістки та дочки зглянулись на материну старість і по черзі приходили помагати матері прати плаття зимою на річці (І.Нечуй-Левицький). А мати — й слова. Тільки почала чогось про мене дбати, як про хвору. Дивлюсь: і в церкву старістю пішла дорогою кружною через гору (Л.Костенко). Шукає вад  у молодості старість… (Роберт Третьяков). — Мали вони в мені на старість потіху і підпору, то не давали й пилинці на мене впасти, неба мені готові були прихилити, всяку мою добру волю вволити (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Правда вмирає молодою. Те, чого старість «навчилась», насправді те, що вона забула, високий спокій білобородих старих з поблажливим поглядом здається мені таким же малопереконливим, як лагідність кастрованого кота, і тепер, коли роки починають тиснути на мене зі своїми зморшками й безсиллям, я не намагаюсь себе обдурити і знаю, що в найважливішому я був і вже більше ніколи не буду (М.Марченко, перекл. Ромена Ґарі). Але Амаранті було несила зносити спогади, що пробуджувалися в ній, коли вона бачила цього стомленого чоловіка, чия дедалі більша лисина вже підштовхувала його до безодні передчасної старості, й Амаранта діймала полковника Герінельдо Маркеса несправедливою зневагою доти, доки він почав приходити тільки у виняткових випадках, а потім і зовсім перестав: його розбив параліч (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Старість — це ще й те, що будь-де сівши, можна закуняти (В.Кам’янець, перекл. Д.Кельмана). Всі хочуть дожити до старості, а коли доживуть, її ж винують (М.Т.Ціцерон). Старість — це коли непокоять не погані сни, а погана дійсність (Ф.Раневська). Старість — це коли дівчата за викликом приїжджають до тебе в машині з червоним хрестом].
Обговорення статті
Цементный – цементовий, цементний.
[Дні десь спливають, але Андрій не знає, скільки їх минуло. Він уже думає, що це буде тривати вічність, аже поки він не випариться звідси, не щезне якимось чудом, силою своєї уяви, своєї віри в прекрасне, своєї волі до життя й цвітіння, нарешті, втручанням якоїсь сили втраченого й до болю любленого світу, що однієї миті розсуне ці стіни, рятуючи свого фанатика, і… вранці прийде варта змінятись, відкриє двері й побачить порожній цементовий ромб (І.Багряний). У розпал будівництва, коли Мурзон стояв нагорі, горлаючи на все горло, щоб йому подали цементовий розчин, перед наполовину піднятими стінами враз зупинилося авто кольору чері (О.Ульяненко). Макондо купалося в казковому багатстві. Зроблені з глини та очерету хатини перших поселенців змінилися цегляними будівлями з дерев’яними віконцями від сонця й цементовими підлогами, які допомагали легше зносити задушливу полудневу спекоту (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Він елегантно одягнений, на голові в нього сидить набакир легкий сірий капелюх «борзаліно», і все ж таки він скидається на цементову брилу, прикрашену штучними квітами (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Одне крило будинку, що виходило в парк, закінчувалося зруйнованою терасою, а каміння від балюстради валялося в траві біля широкого цементового підиурівку, обкладеного червоною плиткою (О.Жупанський, перекл. А.Камю). Біда не приходить одна. Після вибуху на цементному заводі пройшов дощ, і життя на підприємстві остаточно завмерло].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ОТБЫВА́ТЬ (кару) ще терпі́ти, зно́сити, фаміл. відбе́хкувати, віддуба́сювати; (свято) справля́ти, (нараду) ма́ти; (куди) руша́ти, вируша́ти, вихо́дити, відправля́тися, /водою/ відча́лювати;
отбывать о́чередь відбува́ти че́ргу́;
отбыва́ющий 1. що /мн. хто/ відбува́є, ста́вши відбува́ти, покли́каний відбу́ти, відбува́йло, присл. тепе́р [отбыва́ющий срок тепе́р ув’я́знений], 2. що відхо́дить тощо, ста́вши руша́ти, гото́вий у доро́гу /ви́рушити/, (водою) відча́люваний, прикм. відхідни́й;
отбыва́ющий наказа́ние засу́джений, в’язень, тепе́р в ув’я́зненні;
отбыва́емый 1. відбу́ваний, 2. = отбывающий;
ТЕРПЕ́ТЬ ще витри́мувати, зно́сити, допуска́ти, толерува́ти, мири́тися з чим, фраз. прийма́ти як факт що, (від кого) зазнава́ти обра́з /кри́вди/;
терпе́ть что образ. пи́ти з ча́ри чого [терпе́ть му́ки пи́ти з ча́ри стражда́нь];
терпе́ть банкро́тство банкрутува́ти;
терпе́ть бе́дствие терпі́ти біду́, спізнава́ти лиху́ годи́ну, зазнава́ти тяжко́ї скру́ти;
терпе́ть го́ре / терпе́ть лише́ния/ укр. поневіря́тися;
терпе́ть крах леті́ти у прі́рву;
терпе́ть невзго́ды тягну́ти біду́;
терпе́ть неуда́чи горі́ти, бу́ти під коне́м;
терпе́ть нужду́ би́тися із зли́днями /з нуждо́ю/;
терпе́ть угрызе́ния со́вести карта́тися се́рцем;
не терпе́ть кого (на дух) не перено́сити, не виде́ржувати, ди́хати чо́ртом /я́дом/ на кого;
не могу́ терпе́ть душа́ не виде́ржує;
он те́рпит материа́льные лише́ния його́ обсі́ли зли́дні;
терпящий, що /мн. хто/ те́рпить тощо, зда́тний /гото́вий/ ви́терпіти, зви́клий терпі́ти, терпели́вець, прикм. терпля́чий, терпели́вий, толера́нтний до чого;
терпящий банкро́тство банкрут;
терпящий бе́дствие заско́чений /захо́плений/ лихо́ю годи́ною /ава́рією, неща́стям/, стил. перероб. зазнаючи́ ава́рії;
терпящий лише́ния обтя́жений зли́годнями;
терпящий неуда́чу /терпящий крах/ прова́льний;
терпящий пораже́ние незда́тний уни́кнути пора́зки;
терпящий убы́тки обтя́жений зби́тками, зазнавши зби́тків;
не терпящий возраже́ний (тон) безапеляці́йний, нача́льницький, наказо́вий;
не терпящий отлага́тельства нега́йний, невідкла́дний, нага́льний, образ. пи́льний до зарі́зу;
терпи́мый витри́муваний, зно́шуваний, толеро́ваний, прикм. від ТЕРПИМЫЙ;
терпе́вший ОКРЕМА УВАГА;
до́лго терпе́вший довготерпели́вий;
ПЕРЕТЕРПЕ́ТЬ (біду) перетрива́ти;
перетерпе́вший поет. довготерпели́вий, ОКРЕМА УВАГА;
ПОТЕРПЕ́ТЬ (від бурі тощо) зазна́ти шко́ди;
потерпе́вший ава́рию зазна́ти ава́рії, розби́тися;
потерпе́вший бе́дствие ще доско́чити ли́ха;
потерпе́вший крах сі́сти на лід;
потерпе́вший круше́ние (про літак) розби́тися, (про судно) зазна́ти ава́рії (потро́щення) на мо́рі, потрощи́тися;
потерпе́вший неуда́чу /потерпе́вший крах/ зазна́ти невда́чі, згорі́ти, образ. полеті́ти у прі́рву, злама́ти /спали́ти /обпали́ти/ кри́ла, фаміл. облиза́ти макого́на, спійма́ти о́близня, зломи́ти карк, вхопи́ти ши́лом па́токи /ме́ду/, сі́сти ма́ком /на мілину́/, ду́лю з ма́ком з’ї́сти, поломи́ти зу́би, забут. вхопи́ти як соба́ка обме́тиці, (про плян) розби́тися на дрізки́;
потерпе́вший разгро́м прибл. фраз. знайти́ моги́лу;
потерпе́вший потерпі́лий, скри́вджений, потерпі́лець, ОКРЕМА УВАГА;
потерпе́вший круше́ние /потерпе́вший ава́рию/ що зазна́в ава́рії, потерпі́лий від ава́рії, (про судно) потерпі́лий від ава́рії на мо́рі, ро́збиток;
потерпе́вший неуда́чу / потерпе́вший фиа́ско/ невда́лий, погорі́лий, стил. перероб. зазна́вши невда́чі;
потерпе́вший от землетрясе́ния пони́щений землетру́сом, потерпі́лий від землетру́су;
потерпе́вший от наводне́ния потерпі́лий від по́воді, поводя́нин;
потерпе́вший пораже́ние перемо́жений, розгро́млений;
потерпе́вшая сторона́ скри́вджена сторона́.
УПРАЗДНЯ́ТЬ ще касува́ти, ліквідува́ти, забут. зно́сити, (закони) галиц. унева́жнювати;
упраздня́ющий що /мн. хто/ касу́є тощо, схи́льний касува́ти, зму́шений /покли́каний, зго́дний/ скасува́ти, ліквіда́тор, пор. ликвидирующий;
упраздня́ющий зако́н стил. перероб. скасо́вуючи зако́н;
упраздня́ющийся/упраздня́емый касо́ваний, скасо́вуваний, ліквідо́ваний, унева́жнюваний;
УПРАЗДНИ́ТЬ, упраздни́вший, ОКРЕМА УВАГА;
УПРАЗДНЁННЫЙ зліквідо́ваний, ліквідо́ваний.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Взносить
1) (
деньги) плати́ти, (плачу́, пла́тиш);
2) (
нести на гору) зно́сити, вино́сити (вино́шу, вино́сиш).
Возвышать
1) підніма́ти, -ма́ю, -ма́єш (кого́, що);
2) (
увеличивать) підви́щувати, -щую, -щуєш;
3) (
стремиться ввысь) підно́сити, зно́сити (зно́шу, зно́сиш);
4) (
в должности, прославлять) підно́сити.
Вынашивать, выносить – вино́шувати, -шую, -єш, ви́носити (ви́ношу, ви́носиш), (об одежде) зно́шувати, -шую, -шуєш, зноси́ти (зношу́, зно́сиш).
Выносить, вынести
1) вино́сити, -но́шу, -но́сиш, ви́нести; -су, -сеш; (
о многом) повино́сити;
2) (
горе, страдание) вите́рплювати, ви́терпіти, -плю, -пиш, зно́сити (зно́шу, зно́сиш), зне́сти (знесу́, знесе́ш); -ться – вино́ситися, ви́нестися.
Изнашивать, износить – зно́шувати, -шую, -туєш, зноси́ти (зношу́, зно́сиш); (обувь) сто́птувати, -тую; -туєш, стопта́ти (стопчу́, сто́пчеш); -ться – зно́шуватися, зноси́тися; сто́птуватися, стопта́тися.
Переносить, перенести
1) перено́сити, -но́шу, -но́сиш, перенести́, -несу́, -несе́ш;
2) (
неприятность) зно́сити, знести́.
Снашивать, сносить
1) (
об одежде) зно́шувати, -шую, -шуєш, зноси́ти; -шу́, -сиш;
2) (
об обуви) сто́птувати, стопта́ти, -пчу́, -еш.
Сносить, снести
1) (
сверху вниз, в определенное место) зно́сити, -шу, -сиш, знести́, -су́, -се́ш;
2) (
горе, обиду) перено́сити, перенести́, зно́сити, знести́ (ли́хо, обра́зу);
3) (
о ветре, воде) зрива́ти, -ва́ю, -ва́єш, зірва́ти, -ву́, -ве́ш.
Упразднять, упразднить – касува́ти, скасува́ти, -су́ю, -су́єш, зно́сити (зно́шу, зно́сиш), знести́, -су́, -се́ш.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Беда
• Беда беду родит
– біда лихо породила (родить), а біду — чорт (чортова мати). Пр. Одна біда не ходить, а з дітками. Пр.
• Беда, да и только
– лихо (біда) та й годі. [Мачуха слухала, слухала, потім: «Лихо та й годі!.. Це вже робить не схотів, годить не схотів…» Тесленко.]
• Беда как…
– страх як… [Страх як набрид він мені отим залещанням. З нар. уст.]
• Беда, коль пироги начнёт печи сапожник, а сапоги тачать пирожник
– коли не пиріг, то й не пирожися, коли не швець (не тямиш), то й не берися. Пр. Як не коваль, то й рук не погань. Пр. Швець знай своє шевство, а в кравецтво не лізь (мішайсь). Пр. Чого не знаєш, за те й не берись. Пр.
• Беда на беде, бедою погоняет
– біда бідою їде й бідою поганяє. Пр.
• Беда научит калачи есть
– навчить лихо з маком коржі їсти. Пр. Навчить біда попити, як нема чого вхопити. Пр.
• Беда одна не ходит
– біда ніколи сама не ходить. Пр. Як одна біда йде, то й другую за собою веде. Пр. Біда біду тягне. Пр. Одна біда тягне за собою другу. Пр. Біда та й за біду зачепилася. Пр. Біда за біду чіпляється. Пр. До лиха та ще лихо. Пр. Біда сама не ходить, але десять за собою водить. Пр. Одна біда не докучить, бо як одна заворушить, то за нею сотня рушить. Пр. Біда ніколи одинцем не ходить: завжди в парі. Пр.
• Беда одолела кого
– лихо посіло (присіло) кого; біда посіла (присіла) кого; лихо збороло (притисло, заїло) кого; біда (лиха година) зборола кого; біда притисла (заїла) кого; лихо (біда) підвернуло[а] під себе кого; лихо (біда) намогло[а]ся на кого. [Присіла йому вся біда: вже ні окріп, ні вода. Пр. Мати ж така слаба… Заїло лихо. Тесленко.]
• Беда постигла кого
– лихо (біда) спіткало[а] кого; лихо (біда) склало[а]ся кому; лихо спостигло (зуспіло, приспіло) кого; біда спостигла (зуспіла, приспіла) кого; прилучило[а]ся лихо (біда) з ким; лихо повелося в кого; лихо посипалося на кого; біда вчепилась в кого; біда прискіпалась до кого; лихо кому на безголі[о]в’я. [Коли б ще й йому тут не склалось лиха… П. Куліш. Підросли діти, збулася цього клопоту, так друге лихо приспіло. Вовчок. Ходить отуди чужими селами та може прискіпалася до нього яка біда. Мартович.]
• Беда приходит пудами, а уходит золотниками
– біда та горе увійдуть пудами, а виходять золотниками. Пр. Упросились злидні на три дні, та чорт їх довіку не викишкає. Пр. До біди доріг багато, а од біди і стежки нема. Пр. Трудно вийти з біди, як каменю з води. Пр. Не так хутко загоїться, як біда скоїться. Пр. Не так скоро лихо вилізе, як улізе. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Пр. Лихо швидко приходить, а поволі відходить. Пр. Кого вчепиться біда зранку, то держиться й до останку. Пр.
• Беда скоро ходит
– від біди й конем не втечеш. Пр. Крутнувсь та й лиха здобувсь. Пр. На кожному кроці чоловіка біда пасе. Пр. Ти від горя за річку, а воно вже на тім боці тебе виглядає. Пр. Ти від горя, а воно тобі назустріч. Пр.
• Беды
– злигодні; лиха година.
• Беды не избежать (не миновать)
– [Від] лиха (біди) не втекти; лиха (біди) не минути (не обминути, не обійти, не об’їхати); лихо не минеться; (образн.) Біда знайде, хоч і в піч замажся (хоч і сонце зайде). Пр. І на меду знайдеш біду. Пр. Від напасті не пропасти, а від біди не втекти. Пр. [В такі часи в дорогу дику Не рвись — не обминеш біди… Дорошенко. Ти плач, хоч і цілий океан-море наплач, а лиха ні обійдеш, ні об’їдеш. Свидницький.]
• Беды человека научат мудрости
– кожна пригода до мудрості дорога. Пр. Біда вчить розуму. Пр. Від біди розумніють, від багатства дуріють. Пр. Кому біда докучить, то й ся розуму научить. Пр. Хто біду має, той багато знає; хто гаразд має, той мало знає. Пр. Не зазнавши біди — не буде добра. Пр.
• Будет тебе (ему, нам…) беда
– буде тобі (йому, нам…) лихо (біда); буде лихий світ (лиха година) тобі (йому, нам…); набіжиш (набіжите…) лиха. [Схаменіться! Будьте люди, Бо лихо вам буде! Шевченко.]
• Взвести беду на кого
– накинути (прикинути) пеню кому; зводити, звести напасть на кого. [Гляди ж, шануйся! Не зводь напасті на себе. Вовчок.]
• В том-то и беда
– то-то бо й лихо (тим-то й лихо); отож-то й горе; (іноді) тим-то й ба; (образн.) не по чім б’є, як не по голові. [Ото-то й горе, що риба в морі. Пр.]
• Грех да беда далеко не живут
– де люди, там і лихо. Пр. Нема слободи без біди. Пр. Всюди біда, лише там добре, де нас нема. Пр. На всяку деревину птиця сідає, всяка людина своє лихо має. Пр. І на меду знайдеш біду. Пр.
• Грозит беда кому
– грозить (загрожує) біда кому; біда кладеться на кого; на біду кладеться кому. [Як кому на біду кладеться, то як масло в діжку. Пр.]
• Жди беды (берегись)!
– начувайся! [Поскаржуся я матері твоїй, Метелиці гірській, то начувайся! Українка.]
• Желаю тебе (ему, вам…) всех бед
– бодай тебе (його, вас.) лиха година (недоля) побила; бий тебе (його, вас) лиха година; безголі[о]в’я на тебе (на нього, на вас…). [Бодай же вас, цокотухи, Та злидні побили. Шевченко.]
• Жить пополам с бедой
– жити од біди пхаючи; жити лиха прикупивши. [Живе баба за діверем, лиха прикупивши. Пр.]
• Забыть о беде
– (образн.) Ударити (кинути, бити) лихом об землю. [Вдармо ж об землю лихом-журбою, Щоб стало всім веселіше. Н. п.]
• Из беды не выберешься
– лиха (халепи) не спекаєшся; з біди не вилізеш (не виборсаєшся); біди не позбудешся. [У таку біду вскочив, що й не виборсаєшся. З нар. уст.]
• Как на беду
– мов (як) на лихо (на біду); як на те; як на пеню. [А тут, як на лихо, й заробити ніде. Коцюбинський.]
• Лиха беда начало
– почин трудний. Пр. За початком діло становиться. Пр. Добрий початок — половина діла. Пр. Почин дорожчий за гроші. Пр.
• Лучше хлеб с водой, чем пирог с бедой
– лучче їсти хліб з водою, ніж буханець з бідою. Пр. Краще хліб з водою, як буханець з бідою. Пр. Лучче маленька рибка, як великий тарган. Пр. Як з лихим квасом, то ліпше з водою, аби не з бідою. Пр. Лучче погано їхати, ніж хороше йти. Пр.
• На беду, на свою беду
– на лихо (на біду); на лихо собі (мені); на безголі[о]в’я [собі]. [І треба ж, на біду, позаторішню весну його лихий поніс чогось на Десну. Гребінка.]
• Набраться беды
– набратися лиха (біди); зазнати (дізнатися) лиха (біди); (образн.) випити [добру] повну. [Іще ти вип’єш добру повну, По всіх усюдах будеш ти… Котляревський.]
• Навлечь, накликать беду на кого
– накликати (напитати, стягти) лихо (біду) на кого (на чию голову). [Ну, напитав собі біду! Н.-Левицький.]
• Наделать, натворить беды
– накоїти (наробити, натворити) лиха (клопоту, біди). [Накоїть оця гроза лиха — ох, накоїть! Кротевич.]
• Нажить беду
– набігти (доходитися) лиха (біди). [Не ходи, мій синочку, доходишся лиха. Сл. Гр.]
• Наскочить на беду
– нахопитися (наскочити) на лихо (на біду); (образн.) попастися біді в зуби. [Попався в зуби був біді. Котляревський.]
• Не беда!
– дарма!; байдуже! [Дарма, що повість без сюжету, — Зате принаймні не без рим. Рильський.]
• Не смейся чужой беде — своя нагряде
– чужому лихові не смійся: не знаєш, що тебе жде. Пр. Не смійся, барило, сам кухвою станеш. Пр. Смішки з попової кішки, а як своя здохне, то й плакатимеш. Пр. Не смійся з людей нині, бо завтра люди з тебе сміятимуться. Пр. Що мені сьогодні, то тобі завтра. Пр. Не бажай другому лиха, коли й тебе скубе біда стиха. Пр.
• Никто беды не перебудет: одна сбудет — десять будет
– біда біду перебуде — одна згине, десять буде. Пр. Згине пуга — буде друга. Пр.
• Ох, беда, беда!
– лихо (лишенько) тяжке!; ой (ох) лихо, лихо!; ой леле [леле]! [Ой, лихо, лихо! — каже стара, зітхнувши. Мордовець. Ой, леле, леле! Битиме дідусь! Сл. Гр.]
• Переживать, испытывать беду
– біду бідувати; біду (лихо) приймати; біди (лиха) зазнавати; терпіти (зносити) лихо (біду). [Уже ж мені та докучило сю біду бідувати. Чубинський. Мій краю! За тебе прийнять не лякаюсь Найгіршого лиха… Кримський.]
• Пережить беду
– перебути лихо (біду); лихо (біду) перетерпіти; перебідувати; (образн.) переплакати лихо (біду). [Порятуй, порадь, земляче, як це лихо перебуть! Глібов.]
• Помочь беде
– зарадити (запомогти) лихові (біді). [Розривайся й начетверо, то не зарадиш біді. Козланюк.]
• Помочь кому в беде (поддержать кого)
– зарятувати (порятувати, підрятувати) кого.
• Попадать, попасть в беду
– упасти (попастися) в біду; доскочити лиха (біди); ускочити в халепу (в лихо, в біду, в напасть); влізти в біду; (образн.) засвататися з бідою. [Впав у біду, як курка (як муха) в борщ. Пр. Заплаче, — каже Гаврісаниха, — як засватається з бідою! Кобилянська.]
• Пошло на беду
– на лихо (на біду) пішлося; (іноді) пішло на випадок. [Як пішлося ж у дівоньці на біду… Манжура.]
• Предотвращать, предотвратить беду
– запобігати, запобігти лихові.
• Прибавка к беде
– прибідок. [Як є біда, то є й прибідок. Пр.]
• Придёт беда
– біда (лихо) прийде; до лиха (до біди) прийдеться.
• Причинять, причинить беду кому
– чинити, вчинити (робити, зробити, діяти, вдіяти) лихо кому; завдавати, завдати лиха кому; стягати, стягти лихо на кого; впроваджувати, впровадити в біду кого; заганяти, загнати в біду кого. [Гадалось, багато мені лиха вдієш, аж це: прийшла коза до воза. Мартович. За що мене Бог карає… чи в біду кого впровадив? Сл. Гр. Прикро йому, прикро дуже, що загнав нас у таку біду. Мартович.]
• Просто беда
– чисте лихо, чиста біда. [Чиста біда матері: зашмарується увесь, не доперешся. Головко.]
• Разразилась беда над кем
– впало (спало) лихо на кого (на голову чию); впала (спала) біда на кого; окошилося лихо на кому. [Не знаєш, звідки на тебе лихо впаде. Пр. Усе лихо од прощеної душі окошилось тільки на свійських качках. Стороженко.]
• Семь бед — один ответ
– більш як півкопи лиха не буде. Пр. Чи раз батька вдарив, чи сім раз — однаково [одвічати]. Пр. Сім бід — один одвіт. Пр. Чи раз, чи два — одна біда. Пр. Раз на світ народила мати, раз і помирати. Пр.
• Спасти, спастись, избавить, избавиться от беды
– вирятувати, вирятуватися з лиха (з біди, з напасті); вимотати, вимотатися з лиха (з біди, з напасті); вигорнути, вигорнутися з лиха (з біди, з напасті); визволити, визволитися з лиха (з біди, з напасті); вийти з лиха (з біди, з напасті); вилізти (виборсатися) з лиха (з біди, з напасті); збутися, позбутися (відскіпатися) лиха (біди, напасті); (лок.) викараскатися з лиха (з біди, з напасті); скараскатися лиха (біди, напасті); (образн.) втопити лихо. [Не загайся на підмозі, вирятуй з напасті. П. Куліш. Трудно вийти з біди, як каменю з води. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Пр. Лихо, сказано, як до кого причепиться, — не одскіпаєшся! Мирний.]
• Стряслась беда над (с) кем
– впало (спало) лихо на кого; впала (спала) біда на кого; окошилося лихо на кому; лихо спіткало кого; лихо скоїлося з ким; спіткала (спобігла) напасть (лиха година) кого; лихо (біда) заскочило[а] кого. [Біда заскочила їх, як дощова хмара. Коцюбинський.]
• Что за беда!
– велике (невелике) лихо!; тільки б і шкоди!; [то] що з того!; дарма!
• Чужую беду и не посоля уплету, а свою беду и посахарив не проглочу
– чужа біда за сахар, а своя за хрін. Пр. Чуже лихо за ласощі, а своє за хрін. Пр. Чужу біду з хлібом з’їм, а своєї й з калачем не ковтну. Пр.
• Чужую беду руками (на бобах) разведу, а к своей и ума не приложу
– чужу біду на воді (руками) розведу, а своєї і кінця не знайду. Пр. Добре чуже лихо міряти — зміряй своє! Пр. Чуже на ніжки ставить, а своє з ніг валить. Пр.
Глаз
• Аза в глаза не знает
(те саме, що) Ни бельмеса не знает (не смыслит). Див. бельмес.
• Блуждающие глаза
– блудні очі.
• Бросаться, броситься в глаза
– упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (іноді) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі). [Перше, що впадає в око при читанні поезії Шевченка, — це найтісніший зв’язок його з народною піснею. Рильський. Лискуча червона сорочка на ньому очі бере… Гордієнко.]
• Быть на глазах (на виду)
– бути перед очима; в оці бути. [Тобі добре: ти у боці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так. Сл. Гр.]
• Ввалились глаза, щёки у него, у неё
Див. вваливаться.
• В глаза говорить, сказать что
– у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що. [Може сам ти і шага не варт, та тільки ніхто тобі цього в вічі не сказав! Тобілевич. Вас ще ніхто не лаяв сьогодні у віч, ніхто? Кропивницький. Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.]
• В глаза ударить, плюнуть…
– межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути… [Подер, пошматував моє малювання на дрібні шматочки та й шпурнув мені в вічі. Н.-Левицький. Нехай мене замість дяки кленуть, нехай навіть плюють мені межи очі, а я з свого шляху не зверну. Кропивницький.]
• В глазах
– в очах (застар. в очу). [Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… Барвінок.]
• Видеть собственными глазами
– бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (іноді) бачити навіч (наочне). [Я ж тебе бачив на власні очі. Коцюбинський. Я своїми очима бачила, як вона щоранку божого виносе та й висипає попіл у мій рів. Кропивницький. Сам побачив власними очима, що ти готуєш певнеє повстання… Тобілевич.]
• В моих глазах (он человек хороший)
– [Як] на мої очі (на моє око, на мій погляд); [як] на мене.
• Во все глаза глядеть
(разг.) – на все око (у двоє очей, давн. у дві оці) дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багатьох) усіма очима дивитися. [Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Свидницький. Староста пильно, з насмішкою дивиться на Романа. Стельмах. Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і, не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима. Коцюбинський.]
• Возводить глаза к небу
– на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити). [Коли я погляд свій на небо зводжу… Українка. Знімає руки та очі до неба. Н.-Левицький.]
• Вперять, вперить глаза в кого, во что
(те саме, що) Вперять, вперить взгляд в кого, во что. Див. взгляд.
• [Все] стоит перед глазами
– [Все] стоїть перед очима; з-перед очей не сходить.
• В чужом глазу сучок видит, — в своём не примечает и бревна
– у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає. Пр. Чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача. Пр. Зорі лічить, а під носом не бачить. Пр. За гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве. Пр. Не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена. Пр.
• Выпучить, выпялить глаза на кого
– вилупити (вирячити, витріщити) очі; вирячитися (витріщитися); визиритися на кого. [Вилупити очі як цибулі. Пр. А братія мовчить собі. Витріщивши очі. Шевченко. І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? Ільченко. Чого ви витріщилися один на одного, як телята? Багмут.]
• Вытаращить, выкатить глаза
– витріщити (вивалити) очі; у крузі очі стали кому. Див. іще вытаращить. [Але як розстарається грошей, то зараз справить такий бенкет, що всі її гостоньки з дива очі повитріщають… Н.-Левицький. Вивалив очі, як баран. Номис.]
• Глаза блуждают
– очі блукають. [Його очі блукали по стінах, шукаючи чогось. Франко.]
• Глаза впалые
– запалі (позападалі, ямкуваті) очі. [Твій знівечений вид, позападалі очі, Де обвели свій слід прожиті грішно очі, І безсоромна ніч, і навісна хода, — Все те гидливості в мені не прокида. Самійленко.]
• Глаза гноящиеся; с гноящимися глазами
– каправі очі; каправий (кислоокий). [Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий. Сл. Гр.]
• Глаза завидющие, а руки загребущие
– очі завидющі, а руки загребущі. Пр.
• Глаза — зеркало души
– очі — дзеркало душі. [Оції очі, дзеркало душі, Розумні, ідеальні і прекрасні… Кримський.]
• Глаза лезут на лоб
– очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть. [Давно вже минуло, а було як заходиться розказувать, то аж цмока, аж очі йому рогом лізуть… Стороженко. Бувало роби хоч перервись, очі на лоба лізуть. Головко.]
• Глаза навыкате; человек с глазами навыкате
– витрішкуваті очі; [вирлоокі] баньки; вирла; балухи; очі зверху; витрішкуватий (вирячкуватий); лупатий; банькатий; вирлатий (вирлоокий); банькач; вирлач. [Підвів вирлоокі баньки на стелю. Коцюбинський.]
• Глаза на мокром месте
– у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці); тонкосльозий (-за); тонкослізка; сльози йому (їй…) як не капнуть; сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють). [Кисне як кваша. Пр. На кулаку сльози тре. Пр. Заплач, Матвійку, дам копійку. Пр. Заплач, дурню, за своєю головою (по своїй голові). Пр.]
• Глаза наполняются слезами
– очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою). [В Улясі очі зайшли сльозою. Н.-Левицький.]
• Глаза подслеповатые
– підсліпуваті (підсліпі, підсліпуваті) очі; сліпні (сліпаки). [Гордій підводить до самої шибки старі, підсліпуваті очі. Васильченко. Ото витріщив сліпні, а нічого не бачить, бодай тобі повилазили. Номис. А повилазили б тобі твої сліпаки. Франко.]
• Глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки
– очі як картохи, а не бачать нітрохи. Пр. Густо дивиться, та рідко бачить. Пр.
• Глаза разбегаются, разбежались
– очі бігають (перебігають), забігали; очі розбігаються, розбіглися; не зна, на що йому [перше] подивитися. [Аж мені очі розбігаються. Пр. По стінах — картин-картин — аж очі розбігаються. Мирний.]
• Глаза так и бегали
– очі так і бігали (і пряли). [Моряк підкреслено солодко посміхався, а очі його так і пряли в усі сторони. Збанацький.]
• Глаза шире брюха
– завидющі очі.
• Глаз видит, да зуб неймёт
– бачить око, та зуб не йме. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр. Їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Близько лікоть, та не вкусиш. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Носом чую, та руками не вловлю. Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видко й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота минеться, та в рот не попаде. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр.
• Глаз на глаз; с глазу на глаз
– віч-на-віч; сам на сам з ким; очі на очі; на дві пари очей (у два ока, давн. у дві оці); на чотири ока;
• Глаз не кажет, не показывает
– очей не являє (не появляє); очей не показує (не навертає). [Третій день очей не являє. З нар. уст.]
• Глаз нельзя оторвать, отвести от чего
– не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що; аж оч бере на себе (у себе) що. [Пішов ти, а я очей не можу відірвати від шляху. Стельмах. А Юркові я подарував такого красеня-снігура, що й очей від нього не одведеш! Копиленко. Купи мені синього на спідницю!.. Синього-синього, такого, щоб аж очі у себе вбирало!.. Кропивницький.]
• Глазом не моргнёт
– оком не змигне (не моргне). [Кондратович і дух притаїв, оком не змигне… Стороженко. Всю службу вистояв — оком не моргнув… Гордієнко.]
• Глазом не повёл
– очима (оком) не повів; не поворухнув і бровою.
• Двоится в глазах у кого
– двійнить (двоїться) в очах кому, у кого. [В очах йому двоїлося; він бачив двох Пампушок. Ільченко.]
• Для отвода глаз
– про [людське] око; аби очі відвести; щоб увагу відвести на щось інше. [Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює. Тулуб.]
• За глаза осуждать, ругать… кого
– заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти… кого. [Вона ні разу не лаялась і навіть не змагалась з сусідою Палажкою, хоч позаочі й судила й сміялась з неї. Н.-Левицький. Заочі починала кепкувати з його купецької статури… Ільченко.]
• Закатить глаза под лоб
– завести (закотити) очі вгору (під лоба); пустити очі під лоб(а). [Завела очі вгору і вхопилася за лівий бік — тільки не крикне. Вовчок. Помітивши, що бранець пильнує за ним, католик пускає очі під лоб і стулює долоні. Хижняк.]
• Закрывать глаза на что
– заплющувати (закривати) очі на що; не мати очей на що; позавіч пускати що. [Адже не малі діти, щоб на страшне очі заплющили. Головко.]
• Закрыть глаза (умереть)
– заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі; (поет.) заснути. [Склепив очі та й умер. Сл. Гр. І що з тебе буде, як я замкну очі?.. Кобилянська.]
• Заливать, залить глаза
(перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі; наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Сл. Гр.]
• Замазать глаза кому
– очі засліпити (замилити, засипати) кому.
• Зоркий глаз у него (у неё…); человек с зоркими глазами
– у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око; у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі; зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий). [Але в кмітливої Мокрієвської були надто гострі очки й вже примітила ті латки. Н.-Левицький. Він був бистрозорий, мов сокіл… Ільченко.]
• И в глаза не видел
(разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив; і на очах не було (не бувало); і в оці не мав. [Уже його, може, тижнів зо два і в вічі ніхто не бачив. Старицький.]
• И в глаза не видел какой
– який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю.
• И глазом не моргнуть (не мигнуть)
– і оком не моргнути (не змигнути). [Хитрий євнух і оком не моргнув… Тулуб.]
• И на глаза не показывайся (не попадайся)!
(разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)! [Була вона в той час така настирлива і люта, що з розмовами про спочинок і на очі їй не навертайся! Кучер.]
• Искры из глаз посыпались
(разг.) – [Аж] зіниці засвітили(ся); [аж] каганці в очах (давн. в очу, в віччу) засвітили(ся). [Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Номис.]
• Как бельмо на глазу; как порох в глазу
– як більмо на оці; як сіль у[в] оці; як колючка у[в] оці; як пісок у[в] оці; хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому. [Лісовики — більмо на оці, чуєш? Стельмах. Бо темне слово — черва в яблучку, ржа в залізочку, пісок ще й в очку. Черемшина.]
• Колоть глаза кем, чем
(разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим. [Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? Мирний. Мені на очі викидають, що в нас хати нема. Барвінок. Нам тільки сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас, Не нами дана… Шевченко. Не дурно, але й не так, щоб мені у вічі тицяли тобою, мов ганчіркою. Стельмах.]
• Куда глаза глядят
(разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа, (іноді) [у] галайсвіта; навмання. [Пішов козак світ за очі. Шевченко. Лучче полягти Кістьми в степу, в своїй країні, Ніж з неї заочі піти і бути славним на чужині! Чернявський. Вийшов я на вигін, глянув на слободу і округи, згадав молодий вік, батька, матір, жінку, дітей — заплакав та й пішов собі світ за очима. Стороженко. Іди, куди тебе очі ведуть. Пр. Я й спитав його: куди бог несе? — «Куди очі, каже, втраплять!..». Кропивницький. Бігти кинулася, куди очі спали. Вовчок. Доки до любові, доти й до шаноби, а як остигне, — тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом. Кропивницький. Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта. Номис. Так із картузом біля серця й пішов Вишневий. Навмання. М. Куліш.]
• Лишь бы с глаз
– аби з очей.
• Лопни мои глаза!
– хай мені очі повилазять!
• Мелькает в глазах, перед глазами
– в очах (давн. в очу, перед очима) мигтить (миготить, мерехтить, персніє); набігає на очі. [Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… Вовчок.]
• Мигать, мигнуть глазами
– блимати, блимнути (бликати, бликнути) очима; лупати, лупнути (лок. дибати) очима. [Він, мабуть, пригадав наказ сотницького писаря, бо враз заблимав очима. Панч. Так либа, так либа — от-от заплаче. Сл. Гр.]
• Мозолить глаза кому
(перен.) – муляти (мулити) очі кому. [Най іде хоч туди, гейди людям очі не муляв. Гуріненко.]
• На глаз
– [Як] на око; як глянути. [Та власник першої ж гамазеї, де навіть на око борошна вистачило б не на три дні, а на три тижні, — почав ґвалтувати, що його грабують серед білого дня. Смолич.]
• На глазах, перед глазами
– перед очима (перед віччю); при очах (на очах); в оці (застар. в очу); навіч; увіччю; вочевидьки (вочевидь, вочевидячки). [Худоба за плечима, а лихо перед очима. Пр. Помиріться зараз, при наших очах. Глібов. Хоч відти я й далеко нині, Та все це в оці устає; На тих полях, на тій стежині Мойого серця частка є! Рильський. Вони тебе уочевидячки ошукують. П. Куліш. Христі, мов живе, живе усе те стало вочевидячки. Мирний.]
• Насколько хватает глаз
– скільки око сягає, сягне; як око сягне (засягне); скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити); скільки засягнути (засягти, зглянути); куди оком доглянути (докинути); скільки очима світу осягнеш. [Скільки сягало око, стелилась одноманітна зелена рівнина… Гжицький. Гай кругом великий. А поля — скільки очима закинеш… Барвінок. Скільки оком кинеш — скрізь по дорозі, як гадюка, сунуться хури… Стороженко. Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори…Коцюбинський. Скільки зглянеш — луки лисніли дощовими озерцями, з яких де-не-де стриміли таблички указок. Гончар.]
• Невооружённым глазом
– на просте око (голе, вільне) око; простим (голим, вільним) оком.
• Не коси глаз на чужой квас
– чужим пивом весілля не одбудеш. Пр. Не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай. Пр. Чужий кожух не гріє. Пр. З чужого добра не зробиш двора. Пр. Чужим добром не забагатієш. Пр. Чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець. Пр. Чужого не бери, а своє держи. Пр. По чужих кишенях не шукай, а в свої дбай. Пр. З чужого чортяти не буде дитяти. Пр. Чужий хлівець не намножить овець. Пр. На чужий коровай очей не поривай. Пр.
• Неподвижные глаза
– нерухомі очі; очі у стовп (слуп). [Очі темні й блискучі і нерухомі, мов скам’янілі. Головко.]
• Не показываться на глаза
– не даватися на очі (у вічі).
• Не сводить, не спускать глаз с кого, с чего
– не зводити (не спускати) очей з кого, з чого; не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого; мати на оці кого, що; (образн.) пасти оком (очима) кого, що; стригти [очима] за ким, за чим. [А що ж там? — пита Чіпка, насторочивши вуха й не зводячи очей з діда. Мирний. За що вони тепер мене В палатах вітають, царівною називають, Очей не спускають, З мого цвіту? Шевченко. Так і липне до його, з очей не випускає його. Вовчок. А Явтуха мали на оці, аж поки від шлюбу не вертались. Свидницький. Сіла оддалік, руки склала, сидить нерухомо, та пасе нас очима… Вовчок. У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… Федькович.]
• Не смыкать, не сомкнуть глаз
– очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити); оком не стинати; не стикати очей; очей (вій) не змикати, не зімкнути. [Ні вдень, ні вночі і ока не заплющ, так і зори, як той пес!.. Кропивницький. Цілу ніч очей не заплющив, сидить над ним, плаче, молиться… Мирний. В довгу, темну нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей. Українка. Ніч пересиділа біля постелі. Не затулила на мить очей… Павличко. Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча. Вовчок. Ока не зажмурив усю ніч. Пр. Цієї ночі Горпина не зімкнула очей. Тулуб. Там стоїть сторожа, береже город, не змикає вій. Скляренко.]
• Не стой перед глазами
– не маячи (не стовбич) перед очима.
• Ни в одном глазу
(фам.) – аніже; (а)нітрошечки; анітрішки. [Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже. Сл. Ум.]
• Обвести, окинуть глазом, глазами что
– обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що; озирнути що; глянути по чому. [Випросталася трохи, спроквола обвела старими збляклими очима повиті осінню порожні поля й дахи зануреного в садках села. Лебединець, перекл. з Реймонта. А він помалу підвівся сходами на ґанок, окинув оком майдан і злегка махнув рукою. Головко.]
• Опускать, опустить глаза
– опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд); очі вниз (успід, в землю, в долівку). [Антосьо й глянув, та зараз же спустив очі додолу. Свидницький. Це було так моторошно, що козаки опустили очі додолу. Тулуб. І я ні перед ким очей не знизив… П. Куліш. Калина очі успід та й паленіє… Черемшина. Глянула дівчина на мене, засоромилась, очі в долівку. Стельмах.]
• Отвести глаза кому
(разг.) – відвести (відвернути) очі кому; ману напустити на кого; заснітити очі кому. [Чого не вигадувала, щоб мені очі одвести. Барвінок. Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш. Сл. Гр.]
• От глазу, от сглаза
– з очей; від уроків; від (з) пристріту. [Оце вже десять років, як я крива. Із очей сталось. Барвінок. Позбував батько все. Їздили по знахурях та по знахурках округи верстов за сто. З пристріту, кажуть. Барвінок.]
• Открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому
– розплющувати, розплющити, порозплющувати очі; заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі. [Прокинувся, розплющив очі й задумався. Трублаїні. Нарешті, понюхавши «тютюну», я заплющив очі і чхнув так, що на мить музики не стало чути. Смілянський. Плющить він очі. Мирний.]
• Открыть, раскрыть глаза кому
– відкрити (розкрити) очі кому; скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (іноді) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що. [Хіба ж було в мене дві дороги, коли я до Берника та Гапія приставав, щоб нашим людям очі на правду розкрити? Муратов. Ти мене до життя пробудила, Ти мені очі одкрила… Українка.]
• Охватывать, охватить глазом
– оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити).
• Плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса
– ти йому в очі плюй, а він каже: дощ іде. Пр. Плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі. Пр. Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене». Пр. Їй кажеш овес, а вона каже гречка. Пр.
• По глазам вижу, видно, что…
– з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що… [Ой, тепер бачу, що сердитий, мовчатиму, бо сердитий, по очах і по зубах бачу, що сердитий! Тобілевич. З очей йому видно, що бреше. Пр. Знати по очах було, що плакав чоловік… Головко.]
• Подбить глаз кому
– підбити око, попідбивати очі кому; (образн.) ставника поставити кому. [Щоб не було тісно, то вони головами лягають одні до образів, а другі до порога і вночі один другому очі підбивають. Свидницький.]
• Поднимать, поднять глаза
– піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі; (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі. [Я перше було, коли йду куди, то весело залюбки, а тут і очей не смію підняти. Вовчок. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стороженко. Заговорив згодом, підвівши очі. Головко.]
• Пожирать глазами кого, что
– їсти (поїдати) очима кого, що; жерти (пожирати) очима кого, що; (іноді) жадібно (закохано) дивитися на кого; (образн.) пасти очима, оком кого, що. [Тихше, дурненька… Хто там знатиме… А я тобі хусточку шовкову принесу, — шепче піп, очима аж їсть молодицю. Мокрієв. Він став на кіпці і очима пожирав чудову гірську околицю, що стелилася перед ним. Франко.]
• Показываться, показаться на глаза
– даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити. [Хлопець боявся показуватися голові колгоспу на очі… Багмут. Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся. Н.-Левицький.]
• Попадаться, попасться на глаза кому
– на очі навертатися, навернутися кому; упадати, упасти у вічі (в очі) кому; потрапляти, потрапити на очі кому; навинутися на очі кому. [Усе, було, куди підемо, він на очі навертається. Вовчок. Отам і навинулась мені на очі Настуся. З нар. уст.]
• Попал не в бровь, а [прямо] в глаз
– у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив); прямісінько в очі вцілив (улучив); угадав, як у око влучив (уліпив); приткнув, як вужа вилами. [Там Степан Плаха тобі сказав, як у око вліпив, що твій хрещеник через тридцять літ воюватиме на тебе. ЗОЮР.]
• Потупить глаза
– спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю); поставити вниз очі; очі (втупити, встромити) в землю; понурити (потупити) очі (погляд) [в землю]; утопити очі в землю; (про багатьох) поспускати… очі. [Шевченко відчув образу, почервонів, спустив очі. Васильченко. Галочка понурила очиці в землю. Квітка-Основ’яненко. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі. Старицький.]
• Правда глаза колет
– правда очі коле. Пр. Сові сон очі коле. Пр. Не любить правди, як пес мила. Пр.
• Прямо в глаза врёт
– у живі очі (увочевидьки) бреше. [Ти ж не бреши в живі очі… Козланюк.]
• Прямо в глаза говорить, сказать, бросить…
– просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути… [Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, Що і на їх ще прийде судний день? Українка. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном. Коцюбинський.]
• Пускать пыль в глаза кому
(перен.) – ману пускати (напускати) кому; туману пускати (напускати) кому; туманити кого; замилювати очі кому. [Захар ніяково одвів очі, — сміяться надумали з його чи ману пускають? Гордієнко. Ти це навсправжки чи, може, туману напускаєш? Кропивницький.]
• Пялить глаза на кого, на что
– вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що. [Дитина на свічку глупіє. Сл. Гр. Не витріщайся ні на кого, як коза на різника. Номис.]
• Ради прекрасных глаз чьих
– (за)ради (пре)красних, (пре)гарних очей чиїх.
• Ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит
– пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере. Пр. Хто пізно встає, тому хліба не стає. Пр. Хто пізно ходить, сам собі шкодить. Пр.
• Сверкнуть глазами на кого
– блиснути (блимнути) очима на кого. [Пампушка-Стародубський так блиснув грізними очима, аж чуб на Прудивусі закурівся… Ільченко. Пан тільки то побіліє, то почервоніє та очима блись-блись на Василя… Тесленко.]
• Своим глазам не верить
– не вірити (не йняти віри) своїм очам; (іноді) на свої очі не ввіряти. [Я надвір — очам своїм не вірю! Ходять мої поскубані кури живі-живісінькі! Мокрієв. Що се з нею сталось? — думає старий, очам своїм віри не йме. Стороженко.]
• С глаз долой, из сердца вон
– як з очей, так і з думки. Пр. Чого очі не бачать, того серцю не жаль. Пр. Минулося — забулося. Пр. Зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки). Пр.
• С глаз долой!; прочь с глаз!
– геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей! [Геть з очей, гадино!.. Кропивницький. Відійди від мене, геть мені з очей! Козланюк. Іди з моїх очей, забирайся! Кобилянська.]
• С глаз чьих
– з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого. [Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей. Н.-Левицький.]
• Следить глазами за кем, за чем
– зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим. [І то я й зорю за ним: як бачу — вертається, я й перейму його… Кропивницький. А ви все ще, колего Рудик, мов кіт той, пасете очима пташок. Коцюбинський. Задуманими очима стежить за танцем молода дівчина, що сидить поруч на лаві. Масенко.]
• Смерить глазами
– зміряти очима (оком). [Пан зміряв очима парубка… Тесленко.]
• Смотреть в глаза (опасности, смерти)
(книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті). [Від кулі не ховайся, бо скрізь вона тебе знайде; дивись смерті прямо в вічі. Кропивницький. Згинь і вся пузата старшина на Січі, коли вона боїться смерті глянути у вічі… Тобілевич.]
• Смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать)
– заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому.
• Смотреть чьими глазами
– дивитися чиїми очима (оком). [І на речі він дивиться вже не крізь серпанок застиглої в непорушних віках романтики верховинців, а реалістичними очима людини нового часу, яка стала господарем машин, землі і неба. Антоненко-Давидович.]
• Сомкнулись глаза
– склепилися (стулилися) очі. [Очі йому склепилися, він упав з коня і заснув твердим сном. Довженко.]
• Соринка в глазу
– порошинка в оці.
• Со светлыми, блестящими глазами
– ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір. [Козаченьку-білозору, говори зо мною! Сл. Гр.]
• Спать с открытыми глазами
(разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді.
• С пьяных глаз
(разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну). [Супротивник одсувається назад, наставивши обидві руки, щоб, бува, з п’яних очей, не креснув зачепа… Мирний. Коли господар жив і шив кожухи, тоді, хоч по-п’яному, хоч ні, — безнастанно співав. Кобилянський.]
• Стыд не дым — глаза не выест
– стид — не дим, очей не виїсть. Пр. З сорому очі не вилізуть. Пр. Сварка на воротях не висить. Пр. Поганому виду нема стиду. Пр. Комусь ніяково, а мені однаково. Пр. Погані очі все перелупають. Пр.
• Стыдно в глаза глядеть
– сором(но) у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати. [У Сірка очей позича. Пр.]
• Таращить глаза
– лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима. [Ходив Хома, ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Казка.]
• Темно, хоть глаз выколи
– темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху). [Навколо була пітьма, хоч в око стрель, і накрапав дощ. Мороз. Ніч була темна, хоч око виколи, тільки коли-не-коли моргне блискавка. Сл. Гр.]
• Тут, там нужен глаз
– тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати.
• Ты туда и глаз не кажи
– ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся.
• У него дурной (чёрный) глаз
(перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір.
• У семи нянек дитя без глаза
– де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе). Пр. Сім баб — сім рад, а дитя безпупе. Пр. Де багацько няньок, там дитя каліка (без голови). Пр. Де багато баб — дитина без носа. Пр. Де багато господинь, там хата неметена. Пр. Де велика рада, там рідкий борщ. Пр. Де начальства ціла рота, там виходить пшик робота. Пр. Два кухарі — лихий борщ. Пр.
• Уставить глаза
– утупити очі (погляд); (іноді) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі. [Роман стояв у дворі, спершись на тин, і втупив очі в бездонне небо. Н.-Левицький. Якби і Маруся заплакала, то мені здається — їй полегшало б; а то мовчить все та куди-небудь встромить очі і не зморгне. Черемшина.]
• Уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что
– утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що; (іноді) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що. [Втупивши очі в пітьму за вікном, Грубер замріяно слухав, як Валя розповідала йому історію своїх думок. Бузько. Старий уп’явся в нього очима й нічого не відказав… Лебединець, перекл. з Реймонта. Видивився на нас. Смолич.]
• У страха глаза велики
– у страха великі очі. Пр. Страх має великі очі. Пр. У страха очі по яблуку. Пр. Хто боїться, у того в очах двоїться. Пр. Що сіре, те й вовк. Пр. Показалась за сім вовків копиця сіна. Пр. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Пр. Куме, солома суне! Пр. Поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним. Пр. З переляку очкур луснув. Пр.
• Устремлять, устремить глаза на кого, на что
– утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (іноді утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що. [Очі спочатку втупив у стіл, а потім у Палійчука. Стельмах. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі… Старицький. Він встромив очі в його помарніле набрескле лице… Франко.]
• Хлопать глазами
(перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима. [Аж серце у мене болить, як подумаю, що вона добігається до чого-небудь… І кліпай тоді очима перед людьми. Тобілевич. А тоді перед губернатором кліпай: «авторитету не маєте». Гордієнко. Ми забули й злість, тільки лупали очима. Яновський.]
• Швырять, бросать в глаза кому, что
(разг. фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що. [Кричить, лається, шпурляє бумаги просто в очі… Н.-Левицький.]
• Щупать глазами кого
– мацати (лапати) очима кого; пильно вдивлятися (вглядатися) в кого. [Один одного мовчки випитують, очима мацають, виміряють. М. Куліш. Руками дивиться, а очима лапа. Номис.]
• Щурить глаза от близорукости
– мружити очі від короткозорості; сліпати очима. [Виглянув Пшепшинський з дверей, сліпаючи очима. Н.-Левицький.]
Думать
• Думать думу (думушку)
– думати (гадати) думу (думку); думу (думку) гадати (думати); думати-гадати.
• Думать о ком
– думати про (за) кого; зносити мислі до кого. [Я до тебе не говорю, тільки мислі зношу. Н. п.]
• Заставлять, заставить думать (беспокоиться) кого
– завдавати, завдати думку (думок) кому. [Грім, і блискавка, і дощ завдали домашнім про мене думки. Барвінок.]
• И думать нечего
– і думати нема чого (нічого); і думати не треба.
• И не думает; и думать забыл об этом
– і гадки (і думки, і в гадці, і в думці) не має про це; і гадки; і думки не має про це; ані гадки про це; думки-гадки не має про це; і гадки, і думки не було про це.
• И не думай об этом
– і в голову цього не клади (не покладай); і в головах цього не покладай.
• Как ты думаешь?
– як ти гадаєш?; яка твоя думка (гадка)?
• Много думать о себе
(разг.) – багато про себе думати; високо думати про себе; високої думки про себе бути; високо нестися; заноситися.
• Недолго думая
(разг.) – недовго думавши (думаючи); не міркуючи багато; недовго надумуючись.
• Не подумавши, ничего не начинай
– перш(е) (по)думай, а потім (а тоді) роби. Пр.
• Нечего и думать
– нема чого (нічого) й думати (й гадати); шкода й гадки.
• Он ни о чём не думает
– він ні про що (ні за що) не дбає; він і гадки не має про (за) що; він і думки, і гадки (і гадки-гадоньки) не має про (за) що. [Як була я молодою, І гадки не мала, По садочку походжала, квітчалась, пишалась. Шевченко.]
• Он так думает
– він так гадає (думає, міркує); така в нього думка (гадка); він такої думки (гадки).
• Усиленно думает кто
(разг.) – мислі зносять (заносять) кого; переганяє думки хто. [За думою дума роєм вилітає. Шевченко.]
• Я думаю!
– гадаю; (у певному значенні) ще б (отож) пак!; звичайно (звісно)!
• Я об этом совсем не думаю
– я про це (за це) зовсім не думаю; мав би я ще й про це думати; мав би я ще й цим клопотатися (сушити) собі голову; (іноді) дуже мені теє в голові!
Износить
• Износить что
– (про одяг) Зносити (сходити) що; (про взуття) зносити (стоптати) що.
Износ
• До износу (износа)
(разг.) – до зносу. [Ненагодоване і босе, сорочечку до зносу носить. Шевченко.]
• Не знать износу (износа)
– бути незносним; без зносу.
• Нет износу (износа) чему
– нема(є) зносу чому; віку нема чому; не зносити чого.
Лоск
• В лоск износить
– геть-чисто зносити; зносити до решти.
• Внешний лоск
– зверхній блиск (полиск).
• Меня обокрали в лоск
– у мене забрано (геть-)чисто все (все до нитки, все до цурки).
• Пьяный в лоск
(фам.) – п’яний як ніч (як земля, як чіп, як квач, як хлющ, як дим); п’яний, що й стежки не бачить; п’яний — аж валяється (хоч візьми та викрути).
• Разориться в лоск
– геть зовсім (геть-чисто) зубожіти (збідніти); звестися ні на що.
Переваривать
• Не переваривать кого, что
(перен.) – не зносити (не терпіти) кого, що.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

изна́шивать, износи́ть спрацьо́вувати, спрацюва́ти (інструмент); зно́шувати, зноси́ти (одяг); сто́птувати, стопта́ти (взуття)
сноси́ть, снести́ зно́сити, зне́сти; розбира́ти, розібра́ти
сраба́тывать, срабо́тать спрацьо́вувати, спрацюва́ти; зно́шувати, зноси́ти

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Зне́сти́, зне́сти́ся, см. Зно́сити, зно́ситися.
Зно́сити, зне́сти́
1)
сносить, снести;
2)
возносить, вознести.
На не́бо о́чі зно́ситивозводить глаза к небу.
Зно́сити ми́слі, ми́слями – устремляться мыслью.
Зно́сити, зне́сти́ голово́ю – соображать, сообразить, уразуметь.
Охо́та зно́сить – есть, берет охота.
Зно́ситися, зне́сти́ся – 1) сноситься, быть снесенным;
2)
возноситься, вознестись, подыматься, подняться;
3) з ким –
сноситься, снестись с кем.
Ку́рочка знесла́ся – курочка снеслась.
Зноша́ти, зно́шувати и зноси́тиизнашивать, износить.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Переносить, -нести
1) перено́сити, перене́сти
; п. итог (из книги в книгу) – перено́сити, переписувати пі́дсумок;
2) (
перетерпевать) – зно́сити, зне́сти, терпі́ти, витерпіти.
Терпеть, потерпеть
1) – терпі́ти, поте́рпіти;
2) (
переносить) – зно́сити, знести;
3) (
иметь убыток) – зазнава́ти, зазна́ти втра́ти; п. крушение – розбитися.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

зне́сти́, знесу́, знесе́ш; зніс, знесла́, знесли́; зні́сши; див. зно́сити
зно́сити, зно́шу, зно́сиш; знось, зно́сьмо, зно́сьте; див. зне́сти́

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Зне́сти́, -ся. См. Зносити, -ся.
Зно́сити, -шу, -сиш, сов. в. знести́, -су́, -се́ш, гл.
1) Сносить, снести съ чего либо внизъ или съ какого либо мѣста.
«Зносьте худобу!» А добра ж то повнісінький віз, іще й намисто товсте. Стали зносить. Рудч. Ск. II. 58. Тиха вода, тиха, бережечки зносить. Мл. л. сб. 329. А далі і знесло млинок. Хата. 51.
2) Снашивать, снести изъ разныхъ мѣстъ въ одно.
3 нечистою силою збірає і зносить людям гроші. Стор. МПр. 169.
3) Сносить, снести снизу вверхъ.
Зніс на горище мішок з половою. Зносють на віз скриню. Грин. III. 546.
4) Поднимать, поднять, возносить, вознести.
Високо к небу очі свої зносять. Гол. І. 34. Як знесете вгору сина. Єв. І. VIII. 28.
5) Рубить, срубить, срѣзать, снять.
Так живо ниву знесемо. Хата, 103. Тобі голову знесу по самі плечі. Рудч. Ск. І. 45.
6) Переносить, перенести, выносить, вынести, вытерпѣть.
Ой як важко сплисти море, то так тяжко знести горе. Мл. л. сб. 260. Гаразду знести не може, а біду терпить. Ном. № 2208.
7) Уничтожать, уничтожить, упразднять, упразднить, отмѣнить.
Мало не пів села пожежа знесла. Г. Барв. 456. Їхній приговор знесуть. Павлогр. у. Хвалиться знести всю шляхту й панство. К. ЦН. 256. 8). Только сов. в. О яйцахъ: снести. Та була в їх курочка ряба, та злізла на поличку, та знесла яєчко. Чуб. III. 107.
9)
Зно́сити ми́слі, зно́сити ми́слям. Думать. Я до тебе не говорю, тілько мислі зношу. Чуб. V. 327. Мислоньки мене зносять. Грин. III. 246.
10)
голово́ю. Быть въ состояніи по своему уму сдѣлать что-либо, соображать, сообразить, уразумѣть. Чи він би ж громадське діло зніс головою. Кіев. у. Що ж вам, свату, вражу я? Їй Богу й головою не знесу. Грин. ІІ. 208.
11)
Охо́та зно́се. Охота есть, берегъ. Як зносе його охота ковалювати, най учиться. Каменец. у.
Зноси́ти, -шу́, -сиш, гл. Износить. І в жупанах не ходила, доброї свити не зносила. Мет. 237. Вона тії сережечки про буддень зносила. Чуб. III. 131. Без роскоші, без любови зношу свої чорні брови. Шевч. 475.
Зноша́ти, -ша́ю, -єш и зно́шувати, -шую, -єш, гл. = Зно́сити. Вх. Лем. 420.
Продівува́ти, -ву́ю, -єш, гл. Прожить въ дѣвицахъ. Чи вік же їй продівувать, зносити брівоньки ні за що. Шевч. 586.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Изнашивать, износить — зно́шувати, зноси́ти.
Упразднять, упразднить — касува́ти, скасува́ти, зно́сити, зне́сти.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Взна́шивать = зно́сити. — Знїс на гору.
Взноси́ть = 1. зно́сити. 2. віддава́ти, плати́ти. 3. д Взводи́ть 3.
Возноси́ть, ся = 1. знїма́ти, ся, піднїма́ти, ся, зно́сити, ся, в го́ру підно́сити, ся. (С. Жел.). 2. сла́вити, хвали́ти, вихваля́ти, ся. 3. гордїти, пиша́ти ся, гордува́ти, чва́нити ся, ви́соко лїта́ти, (іронично) — кирпу гну́ти, бундю́чити ся, пиндю́чити ся.
Вына́шивать, ся = 1. вино́шувати, вино́сювати, вино́сити. — Не треба виносити на двір. 2. зно́шувати, ся, зноси́ти, ся. — Зносив одежу. — Чумарка зовсїм зносила ся.
Дира́ = дїрка, здр. дїрочка. — Доноси́ть до ди́ръ = на дїрки́ зноси́ти.
Дона́шивать, доноси́ть, ся = доно́шувати, доно́сювати, зно́шувати, зно́сювати, доноси́ти, ся, зноси́ти, ся. С. Аф. — Доносив усю цеглу. — Зносив одежу.
Изветша́ть = зіста́ріти ся, зста́ріти ся, зноси́ти ся. — Изветша́лый = стари́й, зно́шений.
Изна́шивать, износи́ть, ся = зно́сювати, зноси́ти, обдера́ти, ся, обша́рпати ся, (обувя) – сто́птувати, стопцьо́вувати, стопта́ти, стопцюва́ти, ся. – Обшарпали ся люди в дорозї так, що з одежі саме дрантя. Чайч.
Истаска́ть, иста́скивать, ся = зноси́ти, подра́ти, поша́рпати, зно́сювати, дра́ти, ша́рпати, ся, (обувя) — зтопта́ти, зтопцюва́ти, ся, зто́птувати, зтопцїо́вувати, ся. — Зносив свиту. — Зтоптав чоботи. — Иста́сканный = зно́шений, дра́ний (про обувя) — зто́птаний, зтопцїо́ваний, (про чоловіка) — підто́птаний, зто́птаний, (мов шкапа) — шкапови́тий.
Одино́чество = самота́ (С. З. Л.), самоти́на, само́тність, самотїлість. — Въ одино́чествѣ = в самоти́нї, самото́ю. — В неволї, в самотї нїко́ли нема з ким серця поєднать. К. Ш. — Не дай мінї вік дївувати, в самотинї віку доживати. н. п. — І марне згинуть в самотинї. К. Ш. — В самотинї завъяла моя краса. К. К. — Бровенята дома зносити, в самотині віку дожити. К. Ш. — Він мучивсь раною, не знаючи, де лїки, топив свій сум тяжкий в самотині великій. К. Д. Ж. — Аж тепер почув Семен свою самотїлість. Бар. Одино́чка = о(є)дина́к, о(є)ди́нець(С. З.), здр. оди́нчик (С. З.), єдини́ця (сп. р.), о(є)дина́чка, ідина́чка (Под.). — Ой я в батька єдиниця. н. п. — Ой не бий мене, бо я твоя сестра, а мамина дочка ідиначка. н. п. Под. — Дочка у мене одиначка, хазяйка добра, пряха, швачка. Кот. — О боги! як ви допустили, щоб і одинчика убили. Кот. — Въ одино́чку = самото́ю, сам собі́. — Самотою не прожити. Г. Бар. — Живе сам собі. — По одино́чкѣ = д. По одина́чкѣ під сл. Одина́чка.
Отмѣня́ть, отмѣни́ть, ся = од(від)міня́ти (С. З.), касува́ти, зно́сити, од(від)міни́ти (С. З. Л.), скасува́ти, знести́, закон, звичай — ви́законити. — Природу тяжко одмінити. н. пр. — Цїсарь дав хлопам волю і скасував панщину. Фр. — Од пъянства на коляду трудно визаконить. Лев.
Отна́шивать, относи́ть = зно́шувати, зноси́ти. — Зносив свиту геть зовсїм.
Перена́шивать, переноси́ть, ся = 1. перено́сити, перенести́, поперено́сити, ся. — Перенїс усе в хату. — Переносять ся в сусїди до нас. 2. зно́сити, зноси́ти, ся. — Обидві свити зносили ся.
Сна́шивать, сноси́ть, снести́, снесть = 1. зно́сити, знести́ (С. Л.), позно́сити. — Познось чемодани до хати, то там тобі заплатять. Кр. 2. перено́сити, перенести́, перетерпіти, ви́терпіти.
Сноси́ть, снесть = 1. зно́сити, одно́сити, знести́, однести́, позно́сити. — Однїс на пошту. 2. перено́сити, перенести́, зте́рпіти, ви́терпіти. — Не зтерпів він цього. 3. скида́ти, ски́нути (в картах). 4. зрива́ти, зірва́ти (про вітер і воду). — Снести́ въ расхо́дъ = зписа́ти на вида́тки.
Сноси́ться, сне́сться = зно́сити ся, зсила́ти ся, знести́ ся. — Почали вони з кримським ханом зсилати ся. Л. С.
Таска́ть, ся = 1. (вы́таскать, натаска́ть) — тяга́ти (С. Ш.), волочи́ти, ви́тягти, ви́волокти. — Тягали сїно копицю за копицею. С. Ш. 2. (утащи́ть) — тяга́ти, потягти́, зтягти́. — Потім кобилу і віз оддали, тільки ячменю не стало — зтягли. В. Щ. 3. (истаска́ть, ся) — таска́ти, стаска́ти, зноси́ти, обувя — зтопта́ти, зтодцюва́ти, ся. 4. (протаска́ть) — тяга́ти, волочи́ти, протяга́ти, проволочи́ти. — Довго його тягали по судах. 5. (оттаска́ть) — тяга́ти, одтяга́ти, ви́драти, ви́скубти, ви́чубити. 6. волочи́ти ся, тяга́ти ся, тиня́ти ся, валаса́ти ся, шва́(е́)ндяти, блука́ти. — Де ти в дїдька волочив ся, од семъї зовсїім одбив ся ? Ал. — Я з каторги тяжкої визволяв ся і по сьвітах широких валасав ся. К. Ш. Т. — Таска́ть но́ги = плести́сь, пле́нтатись, тягти́сь, тарга́нитись ди́бати, плуга́нитись. 7. волочи́ти ся, бахурува́ти (С. Ш.). — Волочить ся за молодицями.
Уничтожа́ть, уничто́жить, ся = 1. ни́щити (С. Л.), касува́ти, руйнува́ти, плюндрува́ти, губи́ти (С. Л.), збавля́ти (С. Л.), вибавля́ти (С. Л.), тра́тити, зво́дити (С. Л.), перево́дити, нївечити (С. Л.), тлуми́ти (С. Ш.), вини́щувати, оберта́ти, поверта́ти в нївець, зни́щити, ви́нищити, пови́щити, скасува́ти, покасува́ти, зруйнува́ти, сплюндрува́ти, ви́губити (С. Л.), зба́вити (С. Л.), ви́бавити, звести́ (С. Л.), перевести́ (С. Л.), оберн́ути, поверну́ти в нївець, піти́ в нївець, про кілько — позкасо́вувати, посплюндро́вувати, повини́щувати, повибавля́ти і т. д. — Після того, як скасували Сїч. н. о. — До межування який був тут чорний лїс — межування сплюндровало його. Кн. — Оцї кляті заводи плюндрують лїс. Кн. — Пустив скотину на молодник, вона його за ніч сплюндровала. Кн. — Сьвіте тихий, краю милий, моя Україно! За що тебе сплюндровано, за що марне гинеш? К. Ш. — Зруйнували Запорожжя — буде колись треба. н. п. — Береть ся збавити того змія. н. к. — Жид та нїмець усе повернуть в нївець. н. пр. 2. касува́ти, зно́сити, скасува́ти, знести́, звичай, закон — ви́законити і д. Отмѣня́ть. — Хто свою власність викупить, оний лист заставний йому вернути і в книгах скасувати. Ст. Л. — Окономів, отаманів уже скасували, що на панщину гонили, вікна вибивали. н. п. — Що з давнїх давен завелось, трудно визаконить. Лев.

Запропонуйте свій переклад