Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 22 статті
Запропонувати свій переклад для «издать»
Шукати «издать» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Издава́ть, изда́ть –
1) (звук) видава́ти, ви́дати зв[г]ук, гуча́ти; см. Звуча́ть; (о струне) брині́ти, забрині́ти; (жалобные звуки) квили́ти, проквиля́ти, виквиля́ти, заквили́ти, ски́глити, заски́глити. [Струна́ брини́ть. Щоб бараба́ни та не вибива́ли, щоб і пища́лочки та не виквиля́ли (Пісня). Ча́йка ски́глить, літа́ючи, мов за ді́тьми пла́че (Шевч.)].
• -ть крик – крича́ти, скри́кнути, (редко, зап.) ви́дати, пусти́ти крик. [Тож душа́, виліта́ючи з ті́ла, сме́ртний ви́дала крик (Л. Укр.). Ой! – Ната́ля пусти́ла дзвінки́й триво́жний крик (Васильч.)].
• -ва́ть сильный крик, вопль – кри́ком крича́ти.
• -ва́ть шорох – шаруді́ти; см. Шурша́ть. -ва́ть запах, благоухание – па́х(ну)ти, душі́ти; видиха́ти, (редко) видава́ти, випуска́ти па́хощі, ди́хати цві́том; срвн. Благоуха́ть, Па́хнуть. -ва́ть более сильный аромат (запах) – па́хнути запашні́ше, міцні́ше. [Виногра́д зацві́в і ди́ше лю́бим свої́м цві́том (Св. П.). Па́хла трава́ запашні́ше (Грінч.)];
2) (книгу, газету и т. п.) видава́ти, ви́дати (кни́гу, часо́пис (газе́ту), то-що).
• -ть закон – видава́ти, ви́дати зако́н.
• -ть на чей счёт, на чьи средства – видава́ти, ви́дати чиї́м ко́штом, чиї́м на́кладом.
• Автор -да́л книгу на свой счёт – а́втор ви́дав кни́гу свої́м ко́штом.
• И́зданный – ви́даний.
Изда́ть, см. Издава́ть.
Декре́т – декре́т (р. -ту), нака́з (р. -зу); універса́л.
• Утвердить что-н. декре́том – задекретува́ти щось.
• Издать декре́т – ви́дати декре́та про що, задекретува́ти що.
Зако́н – зако́н (-ну), пра́во.
• -ны гражданские – зако́ни циві́льні, пра́во циві́льне.
• -ны уголовные – зако́ни ка́рні (криміна́льні), пра́во ка́рне (криміна́льне).
• Свод -нов гражданских – по́вна збі́рка (стату́т, ко́декс) зако́нів циві́льних (пра́ва циві́льного).
• -ны исключительные – надзвича́йні зако́ни, надзвича́йне пра́во.
• Вне -на – по́-за зако́ном.
• Согласно -ну – згі́дно з зако́ном, з пра́вом.
• Нарушение -на – пору́шування, пору́шення, лама́ння, злама́ння зако́ну, пра́ва.
• Издавать, издать, обнародовать -ко́н – зако́н видава́ти, ви́дати, оголо́шувати, оголоси́ти, декретува́ти, задекретува́ти.
• -ны божеские и человеческие – зако́ни бо́жі (бо́зькі) і лю́дські.
• -кон жизни – життьовий закон, закон життя. [Це закон життьовий, і його ніщо не зсуне (Грінч.)].
• -ко́н природы, естественный -ко́н – зако́н приро́ди, натура́льний зако́н.
• -ко́н бо́жий – зако́н бо́жий.
• Буква -на – бу́ква зако́ну, йо́та зако́ну.
Изреве́ть – (издать рёв) ви́ревти, заревти́.
• -ве́ть диким гласом – ви́ревти, заревти́ не свої́м (несві́тським) го́лосом.
Оглуши́тельный – оглу́шливий, оглу́шний, заглу́шливий, приголо́мшливий.
• -но – оглу́шливо, заглу́шливо.
• Издать -ный крик – вере́снути.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Издавать, издать – видава́ти, -даю́, -дає́ш, ви́дати, -дам, -даси.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Издавать, -дать (литературу) – видава́ти, ви́дати;
• и. угар – чаді́ти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Издавать
• Издавать запах, благоухание – видихати запах, пахощі; пахнути (пахтіти, душіти); дихати пахощами (цвітом).
• Издавать звук – (ви)давати звук (гук); подавати голос (гук); бриніти (звучати, гучати).
• Издавать, издать крик – кричати, скрикнути.
• Издавать на чей счёт, на чьи средства – видавати чиїм коштом (чиїм накладом).

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

издава́ть, изда́ть видава́ти, ви́дати

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Видава́ти, ви́дати –
1) выдавать, выдать, отпускать, отпустить;
2) (кушанье) давать, подавать, подать;
3) (замуж) отдавать, отдать;
4) (книги) издавать, издать;
видава́тися, ви́датися –
1) выдаваться, выдаться, отпускаться, отпуститься;
2) за ко́го – выходить, выйти замуж;
3) издаваться, издаться;
4) казаться, показаться, представляться, представиться.
Заревти́, -реву́, прош. -реві́в, (гал.) зару́в –
1) зареветь, издать рев;
2) зареветь, заплакать.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Издавать, -дать – видава́ти, видати; и. иждивением кого – видава́ти чиїм ко́штом.
Декрет – декре́т (-ту); издать декрет о чем – видати декре́т про що, декретува́ти що.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ве́кнути, -ну, -неш, гл. Издать звукъ: ве. З усього маху стусонула Колісника міжи плечі, — той векнув. Мир. Пов. II. 69.
Видава́ти, -даю́, -є́ш, сов. в. ви́дати, -дам, -даси, гл.
1) Выдавать, выдать; отпускать, отпустить. Мусила йти з ключами до комори видавати провизію на обід. Левиц. І. 363.
2) Давать, подавать, подать (о кушаньяхъ). Уміла готувати, та не вміла видавати. Рудч. Ск. II. 192.
3) Отдавать, отдать замужъ. Видає мене мати за старого заміж. Шевч. 15. Четверту доньку видала вже за дударчика. Гол. ІІІ. 463.
4) Давать, дать, родить. Копа видає по четверті зерна.
5) Издавать, издать (книгу).
6) = Видаватися 4. Воно так само видає все яснішим та більшим. Ком. II. 89.
7) Говорить, сказать, представить. Смішне що небудь видать, мов у школі вчилась. Мкр. Н. 35.
8) — му́штри. Производить ружейные пріемы. Чемеричка наряжалась в руб’я як циганка, а усатим гармизою Крициха Улянка; та халяндри, чмутовиха, для сміху скакала, — ся, копистку взявши в руки, муштри видавала. Мкр. Н. 40.
Дзи́знути, -ну, -неш, гл. О полетѣ пули, камня: издать звукъ, свиснуть. Камінь поуз голову дзизнув. МВ. (О. 1862. I. 86.
Запаші́ти, -шію, -єш, гл.
1) Пахнуть. З печі запашіло полум’я.
2) Издать теплоту. Земля так нагрілась, що аж запашіло від неї.
Заревти́, -ву́, -ве́ш, гл.
1) Заревѣть, издать ревъ. Лев заревів. Гліб. Арена звірем заревла. Шевч. 613. Ой заревло на порозі телятко. Чуб. V. 49. Пекельнеє свято по всій Україні сю ніч зареве. Шевч. 171. Море повстало і заревло. Мог. 91. Зашуміла вода й заревла. Левиц. Пов. 351. Заревла страшенна буря. Кв. II. 307. Заревли великі дзвони. Хата, 87. І знову ліри заревли. Шевч. 565.
2) Заревѣть, заплакать. Пройшла уже й Покрова, — заревла дівка як корова. Ном. № 492.
Пробо́вкнути, -ну, -неш, гл.
1) О колоколѣ: издать отрывистый звукъ. Дзвін пробовкнув.
2) Проговорить. К. ЧР. 382. Вона пробовкнула щось про пригоду, про втрату бідолашньої дитини. К. МБ. XI. 145. А ще ж козак Морозенко словами пробовкнув. Нп. Зумилися! всі четверо замовкли, проти мене ні слова не пробовкнуть. К. Іов. 71.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Изда́ть = д. Издава́ть.
Свѣтъ = 1. сьвіт, сьві́тло; д. Разсвѣ́тъ. — Доки сьвіт сонця. — Не тільки сьвіту, що в вікнї. н. пр. — Вже сьвітла не видно, мабуть усї спать полягали. С. Л. — Свѣтъ издава́ть = сьвіти́ти ся. — До свѣ́ту (на пр. встати, виїхати) — у до́сьвіта, перед сьві́том. — Чѣмъ свѣ́тъ, чуть свѣ́тъ = як сьві́т. – Ни свѣ́тъ, ни заря́ = ду́же ра́но, ще й на сьві́т не благослови́лось. — При дневно́мъ свѣ́тѣ = по виднотї. 2. сьвіт, сьвіт Бо́жий (д. Вселе́нная і Міръ 1.). — Уви́дѣть свѣтъ = на сьвіт народи́тись. — Од твоїх слів я неначе на сьвіт народив ся, неначе мінї сьвіт підняв ся. С. З. — Оста́вить свѣтъ = поки́нути сьвіт, уме́рти. — Свѣтъ мой = д. Свѣ́тикъ. 3. лю́ди, рід людськи́й, сьвіт. — Нема в сьвітї правди. н. пр. — Большо́й свѣтъ = великопа́нство. — Изда́ть въ свѣтъ = надрукува́ти. — На чёмъ свѣтъ руга́ется = ла́єть ся на всї за́ставки.

Запропонуйте свій переклад