Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

А́либи, юр. – а́лібі, перебува́ння в и́ншому мі́сці.
Амба́р
1) инба́р (
р. -ру), комо́ра;
2) (
исключительно для зерна и муки) паше́нна комо́ра, хлібни́ця, магазе́й.
Амба́рныйинба́рний, комі́рний.
Амба́рецинба́ре́ць, комірчи́на, комі́рка.
Болва́н
1) бовва́н, и́дол;
2) коло́да, оцу́пок;
3) (
болван для выправления шляп, корсетов и т. п.) бовване́ць, буване́ць (р. -нця́);
4) (
о человеке) балаба́н, бевзь, бе́взень (р. -зня), дурни́ло, бо́вдур, ло́бур (р. -ра), йо́лоп, штурпа́к, на́довбень, идоля́ка.
Стоит, как болва́н – стирчи́ть мов бо́вдур.
Играть с болва́ном (в карты) – гуля́ти (в ка́рти) з дідко́м (з ду́рнем).
Ви́нный – вино́вий, ви́нний. [Вино́ва ча́рка, ви́нний смак].
Ви́нная лавка – вино́ва крамни́ця, (вульг.) шка́льня́.
Ви́нный погреб – вино́вий льох, вина́рня.
Ви́нная бочка – вині́вка, (небольш.) вино́ве бари́ло.
Ви́нная ягода – фи́ґа (хви́ґа), инжи́р.
Ви́нный камень – ви́нник.
Ви́нный спирт – спирт.
Вишь – ач, бач, ба, диви́, ич. [Ач, яки́й га́рний! Ба яки́й ти!].
Во́доросль – водо́ріст (р. -росту), водо́рість (р. -рости).
Во́доросли – водо́рості (ря́ска, багови́ння, жа́бур та ин.).
Вре́мя – час (р. ча́су), пора́, час-пора́, часи́на, годи́на, доба́ (р. доби́), діб (ж. р.) (р. до́би).
Короткое вре́мя – мали́й час, часо́чок, часи́нка, мала́ часи́на.
В короткое вре́мя – за мали́й час, не за вели́кий час, за малу́ часи́ну.
Продолжительное вре́мя – вели́кий час, до́вший час.
Во время (во времена) кого, чего – за ко́го, за чо́го, за часі́в кого́, чого́, під що, пі́дчас чо́го, при чо́му, по-при що, се́ред чо́го (и просто орудн. пад.). [Був ще за па́нського пра́ва ку́харем (Грінч.). То було́ за царя́ Панька́, як земля́ була́ тонка́. За часі́в Соломо́на. За часі́в нароста́ння наро́дньої си́ли, письме́нство вело́ за ру́ку наш наро́д (Єфр.). Мочи́ла коно́плі під хо́лод та захолоди́ла но́ги (Тесл.). При до́брій годи́ні всі ку́ми й побрати́ми. Се́ред бу́рі стра́шно на мо́рі. Це ді́ялося по́сто́м = во время поста].
Во́-время, см. ниже В своё вре́мя. Со вре́мени – від ча́су, від часі́в. [Від ча́су револю́ції].
До вре́мени – до яко́гось ча́су́, по́кіль-що.
С какого вре́мени? – відко́ли? з яко́го ча́су́?
С этого вре́мени – відтепе́р, з цього́ ча́су́.
С того вре́мени – відто́ді́, відтогді́, з того́ ча́су, з тих часі́в.
С давнего вре́мени – з да́вніх часі́в, зда́вна, з да́вньої давни́ни, з да́внього да́вна, з да́вніх даве́н, од найдавні́ших даве́н.
С незапамятных времё́н – з-поконві́ку, з передві́ку, з пра́віку.
С того вре́мени, как – з то́го ча́су як, відко́ли, одко́ли. [Відко́ли прийшо́в, ще й слівце́м не прохопи́всь].
В какое вре́мя? – яко́го ча́су́?
Около того вре́мени – бли́зько того́ ча́су́.
В это вре́мя – в цей час, під цей час, сей час, тут, у цю по́ру, в ці по́ри.
А в это вре́мя – аж тут, аж під цей час.
В то время – тоді́, того́ ча́су, в той час, під той час, ти́ми часа́ми, на той час, на ту по́ру.
В то же вре́мя – рівноча́сно, одноча́сно, в той-таки́ час, в той са́мий час.
В одно вре́мя – заразо́м. [Не всі бо заразо́м! Я ду́маю й слу́хаю заразо́м].
В одно и то же вре́мя – за одни́м за́ходом, одноча́сно. [Франко́ му́сів бу́ти за одни́м за́ходом і во́їном, і робітнико́м (Грінч.)].
Тем вре́менем – тимча́сом, по́ки-що.
В то вре́мя, как – як, тимча́сом як. [Як були́ ми в йо́го, ба́чили його́ бра́та].
Всё вре́мя – раз-у-ра́з, раз-по́-раз.
В своё вре́мя – за свого́ ча́су́, свого́ ча́су́, в свій час, (своевременно) на свій час.
Не в своё вре́мя – не в час, невча́сно, не свого́ ча́су́.
Всему своё вре́мя – на все свій час.
Для своего вре́мени – як на свій час, як для свого́ ча́су́.
Во всякое вре́мя – повсякча́с, повсякча́сно, на вся́ку діб.
Это было не в наше вре́мя – це ще не за нас було́, не в на́ші часи́ те ді́ялося.
В недавнее вре́мя – неда́вніми часа́ми.
В прежнее вре́мя – попере́дніми часа́ми, за попере́дніх часі́в, давні́ших літ, пе́рше, попе́ре́ду, (вульг.) допре́ж сього́, спре́жду.
В последнее вре́мя – оста́ннім ча́сом, оста́нніми часа́ми.
В старое вре́мя – за да́внього ча́су, в старовину́.
По теперешним времена́м – як на тепе́р, як на ці часи́.
До последнего вре́мени – до неда́вна.
В другое вре́мяи́ншим ча́сом.
До сего вре́мени – до́сі, до сього́ ча́су́.
До того вре́мени – до́ти, до́ті[и]ль, (диал.) до́тля.
До поры до вре́мени – по́ки-що, до́ки-що, до слу́шно́го ча́су́, до ча́су. [До ча́су глек во́ду но́сить (посл.)].
До позднего вре́мени – допі́зна, до пі́зньої годи́ни.
Раньше вре́мени – без ча́су́.
На-вре́мя – на час, до ча́су́, про час. [Хай бу́де про час і така́, навпо́слі я зроблю́ га́рну].
На некоторое вре́мя – на яки́йсь час.
На определенное вре́мя – на бе́зрік.
На вечные времена́ – на ві́чні часи́, на бе́звік, в ві́чний час.
Спустя, через некоторое вре́мя – зго́дом, зго́дя, перего́дом, з-перего́дом, перегодя́, неба́вом, незаба́ром, невдо́взі, невзадо́взі, да́лі-пода́лі, да́лі-далі, по які́йсь годи́ні, за яки́мсь ча́сом.
Спустя долгое вре́мя – по до́вгому ча́сі.
В непродолжительном вре́мени, см. Вско́ре. С течением вре́мени – де-да́лі, з ча́сом.
В течение некоторого вре́мени – на про́тязі (про́тягом) яко́гось ча́су́.
В течение непродолжительного вре́мени – не за вели́кий час, на про́тязі (про́тягом) недо́вгого ча́су́.
От вре́мени до вре́мени – час од ча́су, з ча́су до ча́су.
По времена́м, вре́мя от вре́мени – часа́ми, десь-не-десь, коли-не-коли́, десь-коли́сь.
В ночное вре́мя – уночі́, нічно́ю добо́ю, нічно́ї доби́, вно́чішнього ча́су́.
Вре́мя предрассветное – до́світок.
Вре́мя дообеденное – задобі́ддя, задобі́дня годи́на.
В обеденное вре́мя – в обі́ди.
Вре́мя послеобеденное – пообі́дній час, сполуде́нок (р. -нку).
Вре́мя перед вечером – підвечі́рок (р. -рку).
Вре́мя, когда ложатся спать – ляги́, обляги́, вля́ги, ля́гмо, ля́гови, (нареч.) обляго́ма. [Іде́ він до не́ї о пі́зніх ляга́х. Обляго́ма приї́хав. Були́ пі́зні ля́гма. У пі́зні ля́гови пряду́].
Вре́мя вставания – уста́нок. [Роби́в од уста́нку до сме́рку].
Утреннее вре́мя – зара́ння, зара́нок. [Пі́вень співа́ по́ки зара́ння, а по́тім спить].
Вре́мя года – пора́, доба́ ро́ку.
Вре́мя после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – ві́дзимка.
Вре́мя между весною и летом – за́літки.
Вре́мя, когда греет солнце – ви́гріви.
Вре́мя пахания – о́ранка.
Вре́мя уборки сена – косови́ця, гребови́ця.
Вре́мя перед новой жатвой, перед новым хлебом – передні́[о́]вок (р. -вка).
Вре́мя жатвы – жни́ва́.
Вре́мя возки копен – возови́ця, копові́з (р. -во́зу).
Вре́мя рождения овец – обкі́т (р. -ко́ту).
Вре́мя, когда пасётся скот – пасови́ця.
Вре́мя роения пчёл – рійба́, ройови́ця.
Вре́мя собирания мака – макотру́с.
Вре́мя опадания листьев – листопа́д.
В свободное вре́мя – на дозві́ллі, гуля́щого ча́су́, ві́льного ча́су́, на гу́ля́нках, гуля́нка́ми, гуля́ючи.
Есть вре́мя – є коли́.
Отсутствие свободного вре́мени – ні́кольство.
Не хватать, не доставать вре́мени – ні́колитися. [Не поможу́ тобі́, бо й само́му ні́колиться].
Нет вре́мени – нема́ коли́, ні́коли, не ма́ю ча́су́.
Удобное, благоприятное вре́мя – до́бра наго́да, до́бра годи́на, слу́шни́й час, сприя́тлива годи́на.
Надлежащее вре́мя – слу́шни́й час.
Неблагоприятное, бедственное вре́мя – лихи́й час, лихолі́ття, лиховщи́на, тяжка́ годи́на, знегі́ддя, знего́да.
В условное вре́мя – в належи́ту годи́ну.
В лучшие времена́ – за кра́щих часі́в.
Определённое вре́мя – ви́значений (призна́чений) час (те́рмін).
В определённое вре́мя (в опред. сроки) – пе́вними речінця́ми.
Теперешнее вре́мя – тепе́рішні часи́, сьогоча́сність (р. -ности).
Старые времена́ – старі́ часи́, давнина́, старовина́, старосві́тчина.
Вре́мя, в которое жили деды – діді́вщина, діди́зна.
Настоящее вре́мя – час тепе́рішній (и грамм.).
В настоящее вре́мя – тепе́р, тепе́реньки, тепе́речки, сейча́с, ни́ні.
До настоящего вре́мени – дони́ні, дотепе́р.
Вре́мя прошлое, давно минувшее – час мину́лий, да́вній, давно́ мину́лий (и грамм.), да́вні часи́, да́вня давнина́.
Вре́мя будущее – час майбу́тній, прийде́шній (и грамм.).
На будущее вре́мя – на да́лі, на да́льший час, на пото́мні часи́.
В давние времена́ – да́вньою поро́ю, да́вніми часа́ми, у да́вні да́вна.
Относящийся к этому, к тому, к новому вре́мени – сьогоча́сній, тогоча́сній, тоговіко́вий, тоді́шній, новоча́сній.
Условленное вре́мя, проведенное в обучении ремеслу – термінува́ння.
Вре́мя летит – час біжи́ть, час не змигне́ться.
Требующий, отнимающий много времени – забарни́й, зага́йний, ба́вний, забавни́й.
Вре́мя прибавочное (для работы) – надробо́чий час.
Вре́мя упущено – промину́то час, (шутл.) пора́ перепори́лася.
Вскользь – побі́жно, мимохі́дь, між и́ншим.
Втасо́вывать – втасо́вувати (и́ншу ка́рту).
Втра́вливать и Втравля́ть, втрави́ть
1) (
о собаках, соколах) вимуштро́вувати, ви́муштрувати до полюва́ння; (о людях) завча́ти кого́ до чо́го;
2) нацько́вувати (нацькува́ти) кого́сь (уку́пі з и́ншими) проти ко́го, проти чо́го, затяга́ти (затягти́) свої́ми підмова́ми кого́сь, проти ко́го, проти чо́го, втяга́ти, втягти́. [Хтять і нас затягти́ в цю ворожне́чу].
Где – де, (зап.) где.
Где бы – де-б.
Где бы ни – хоч де.
Где бы то – де-б то.
Где бы то ни было – аби́-де; (вульг.) бу́длі-де.
Где в другом месте – де-и́нде.
Кое-где – де-де́, де-не-де́, десь-не-десь, поде́куди, де́куди.
Где же – де-ж, де то.
Где-нибудь – де-будь, де-не́будь, десь, аби́-де, бу́длі-де.
Где попало – аби́-де, (шутл.) на трапку́.
Где-то – десь, де десь, десь-и́нде, де́-то.
Где угодно – де хоч, де хотя́, (где бы ни) хоч де.
Вон где – он-он-о́.
Вот где – о́сь-де, о́т-де, о́н-де, о́сьдечки, о́сьденьки, аж-о́сь, аж-о́т, аж о́тде, аж-ого́сь, аж-о́сьдечки, аж-о́сьденьки.
Да где уж – та ба!
Где уж тебе – куди́ тобі́!
Ну, где таки! – де вже! де то вже таки́!
Где уж! где там! – де там! деж пак! де в бі́са! де в ка́та!
Где ни – десь, де́ся. [Де́ся взя́лася із мо́ря си́ня хви́ля].
Гли́стник, гли́стница
1) гли́сник;
2) цитва́рне насі́ння (і и́нші протиглисто́ві лі́ки).
Дава́ть, дать – дава́ти, да́ти, (о многих, сов.) подава́ти [Подава́в (= дал) серпи́ їм золоті́ї (Чуб.)]; завдава́ти, завда́ти; подава́ти, пода́ти; наділя́ти, наділи́ти кому́ що; видава́ти, ви́дати; надава́ти, нада́ти; уділя́ти, уділи́ти. [Чи даси́ мені́ коня́ в мі́сто пої́хати? Дамо́ (повел. да́ймо) їм до́бру о́дсіч. Не дасть погиба́ти (Шевч.). Яки́х уже́ лі́ків мені́ не завдава́ли! (М. Вовч.). Він мені́ пода́в за се́бе ви́куп (Куліш). А в те́ксті було́ по́дано життє́пис його́ (Крим.). На́ших дру́зів наділя́є нам ви́падок, а не наш ви́бір (Крим.). Зроби́ мені́ коро́бочку соло́м’яну, дак я тобі́ наділю́ в’юні́в і карасі́в (Г. Барв.). Невмоло́тне жи́то – зо́всі́м ма́ло з копи́ видає́. Моя́ ма́тінко, на́що ти мене́ неща́сницю вроди́ла, гірку́ до́лю вділи́ла?].
Дай(ка), да́йте(ка) – дай лиш (лише́нь), да́йте лиш (лише́нь), дай-но; (сёмка) ке́ лиш (лише́нь), ке́те-лиш (лише́нь). [Коли́ не вмі́єш пирога́ з’ї́сти, ке його́ сюди́ (Ном.). Ке́те лиш креса́ло (Шевч.). А ке я загра́ю].
Дава́й, дава́йте! (= ну-ка!) – ну, ну́м(о), дава́й, дава́йте, (вульг.) ке, ке́те! [Нум гурто́м співа́ть! (Гліб.). Ну́мо до пра́ці мерщі́й! (Грінч.). Дава́й він його проха́ти. Ке ста́ну і я ві́рші писа́ть (Квітка)].
Дава́й бог ноги – хо́да, хо́ду, в но́ги, шу́ги. [Вона́ за ним, він мерщі́й хо́да, біжи́ть. А по добри́дню та й шу́ги – бува́йте здоро́ві, шука́йте ві́тра (М. Вовч.)].
Дай бог, чтобы (чаще с оттенком недоброжелательства) – бода́й (с прош. врем.), (зап.) богда́й; бода́й-би. [Бода́й ти пропа́в!].
Не дай, бог – крий, бо́же; не доведи́, Го́споди!
Что бог даст – ді́йся во́ля бо́жа.
Дать какую-либо малость – переки́нути щось. [Я тобі́ за те щось переки́ну: сальця́ чи бороше́нця].
Дать многим (оделить) – обда́ти, пообдава́ти кого́. [Усі́х пообдава́ли хлі́бом].
Дать много – надава́ти. [Сестра́ йому́ надає́ книжо́к додо́му (Квітка)].
Дава́ть в обрез – ви́давце́м дава́ти. [У нас не ду́же роз’їси́ся, бо й хліб видавце́м даю́ть].
Дать в достаточном количестве – нада́ти. [Грошики здобува́, та як їх і сюди́, і туди́ тре́ба, так ніку́ди і не нада́сть (Квітка)].
Дать ещё будучи живым – ще за живота́ да́ти, те́плою руко́ю да́ти.
Ровно ничего не дал – нічогі́сінько не дав, і на ні́гтик не дав (не поки́нув).
Дать в замену – підста́вити. [Това́р у ко́го захорі́є – уже́ він свій підста́вить (Г. Барв.)].
Дава́ть показание – склада́ти свідо́цтво, сві́дчити, зізнава́ти.
Д. отчёт – подава́ти звідо́млення про що, здава́ти спра́ву з чо́го.
Дава́ть очную ставку – зво́дити на о́чі кого́ з ким.
Дать тягу, стрекача, стречка – дремену́ти, чкурну́ти, п’ята́ми накива́ти, драпну́ти, драпону́ти, дмухну́ти, да́ти дра́ла, дмухну́ти дра́ла.
Дать знать – да́ти (пода́ти) зві́стку кому́, оповісти́ти кого́.
Дать знать о себе – об’яви́тися.
Дать себя знать, помнить, почувствовать – да́тися зна́ти кому́, да́тися в знаки́, в тя́мки́, в по́мку, уві́ритися, упекти́ся, дошку́лити, допекти́ кому́.
Дава́ть понять – да́ти на ро́зум (на здо́гад) кому́.
Дать другой оборот делу – поверну́ти спра́ву (на ина́кше).
Ни дать, ни взять такой – досто́ту таки́й, існі́сінько таки́й.
Быть да́нным – да́тися. [Якби́ то дали́ся орли́нії кри́ла, за си́нім-би мо́рем ми́лого знайшла́ (Шевч.)].
То, что дано́ – да́нка. [Обіця́нка, а не да́нка – дурно́му ра́дість (Ном.)].
Даю́щий – дава́ч.
Де́лать, -ся – роби́ти, -ся; а отвлечённее – ді́яти, -ся, проді́яти, -ся, чини́ти, -ся; виробля́ти, -ся. [Що́ він, стари́й, тепер ді́ятиме за сві́ті? (Грінч.). Ма́ти ду́же турбува́лася: що́ таке проді́ється з її́ си́ном? (Крим.). Ой, бо́же, що чини́ти? Благослові́ть нас, ма́мо, корова́й виробля́ти].
Де́лать плохое что-либо – ко́їти, витворя́ти. [Спусти́ їм, то таке́ зако́ють! (Котл.)].
Де́лать своё дело исправно – справля́ти, -ся, пра́вити. [Ат собі́ чолові́чок був; а проте́ – своє́ ді́ло пра́вив (Конис.)].
Де́лать усердно – роби́ти щи́ро, припада́ти до робо́ти, пильнува́ти.
Де́лать лениво – роби́ти як не свої́ми.
Де́лать плохо, неаккуратно, нерачительно, нетщательно, кое-как, неумело – парта́чити, парто́л[р]ити, ба́зграти, пога́нити, паску́дити, (реже) капа́рити, кре́мсати, глемузда́ти. [Роби́ до́бре, не паску́дь].
Изо всех сил де́лает – як не пере́рве́ться!
Де́лать очень энергично (шутл.) – перцюва́ти.
Де́лать медленно, мешкотно – длу́батися, мару́дитися, ма́цатися, мо́мсатися, роби́ти як мо́кре гори́ть, як че́рез пень коло́ду тягти́.
Де́лать легко, как бы играя – за и́грашки роби́ти. [Та це вона́ за и́грашки зро́бить!].
Де́лать иначеина́чити, переина́чувати, переина́кшувати.
Де́лать не спеша, с толком – поклада́ючи роби́ти.
Де́лать с оглядкой (шутл.) – позира́ти на за́дні коле́са. [Позира́й, ді́вко, на за́дні коле́са (Конис.)].
Де́лать по своему – чини́ти свою́ во́лю, свої́м ро́бом (ладо́м) ходи́ти, свої́м бо́гом роби́ти (піти́), узя́ти свою́ во́лю, роби́ти по-вподо́бі.
Де́лать кому приятное – догоджа́ти, чини́ти кому́ вті́ху.
Де́лать наперекор – насупереки́ йти з ким, борозди́ти кому́, що.
Де́лать по примеру – у слід іти́. [У слід старо́ї попаді́ йде (Конис.)].
Он может де́лать, что хочет – йому́ ві́льний світ (ві́льно) роби́ти що хо́че.
Что будешь де́лать? – що ма́єш роби́ти?
Ничего не де́лать – ба́йдики би́ти, ле́жня (ле́жники) справля́ти, посиде́ньки справля́ти, ханьки́ м’я́ти, бимбува́ти. [Бимбу́є, як жид у шаба́ш].
Решительно ничего не де́лает – і за холо́дну во́ду не бере́ться (не ві́зьметься), а́ні до холо́дної води́, ні кує́, ні ме́ле.
От нечего де́лать – зніче́в’я, від ні́чого роби́ти.
Де́лать кого чем – наставля́ти, настанови́ти кого́ за [на] ко́го. [Настано́влено його́ за со́цького].
Де́лать, -ся, сде́лать, -ся – става́ти, -ся, ста́ти, -ся (о многих – поста́ти). [Хто стає́ться вівце́ю, того́ вовк з’їсть (Ном.). Ході́м, се́стро, луга́ми та поста́нем квітка́ми (Чуб.)].
Де́латься каким-л. – …і́шати, …-шати (от сравн. степ.), напр. дурні́шати – де́латься глупым, гла́дшати – д. жирным, гі́ршати – д. хуже. Де́лающий, -щая всё по своему – своєу́мець, -мка. [Така́ вона́ своєу́мка, непокі́рлива (М. Вовч.)].
Де́лающий, -щая за раз несколько дел – семиді́льник, -ниця.
Де́ло – ді́ло (ум. ді́льце, ді́лечко), спра́ва; (труд) робо́та (ум. робі́тка), пра́ця; (вещь) річ (р. ре́чи); (поступок, действие) вчи́нок, чин, ді́я. [Я ді́ло все пороби́ла. Діла́ незабу́ті діді́в на́ших (Шевч.). Лю́ди бра́лися до щоде́нних справ (Дн. Чайка). Того́ вимага́є на́ша націона́льна спра́ва. Всі спра́ви він но́сить у портфе́лі. Поста́вив у канцеля́рії дві ша́хви для справ. Ви на́дто обере́жні в спра́ві че́сти (Грінч.). За пра́цею час мина́є шви́дко. Лица́рська річ – у бо́ї полягти́. Да́вня се річ: ма́буть літ со́рок тому́ бу́де (Конис.). Чи́стий думка́ми і непоро́чний ді́ями].
Плохо де́ло! – ке́пська спра́ва! ке́пська робо́та!
Странное де́ло! – ди́вна річ! чудасі́я! чудно́та!
Дела́ тайные, которые нужно скрывать – тає́мнощі (р. -щів).
По де́лу – за ді́лом, за спра́вою. [Я прийшо́в до вас за ді́лом].
По дела́м (поручениям) – за ору́дками. [Ня́ньку посила́ла за ору́дками (Л. Укр.)].
По этому де́лу – в цій спра́ві.
По дела́м службы – в спра́вах службо́вих.
Сидеть, быть без де́ла – сиді́ти, згорну́вши ру́ки, посиде́ньки справля́ти, ле́жні (си́дні) справля́ти.
Браться за де́ло – бра́тися до робо́ти.
Браться не за своё де́ло – не за свою́ спра́ву бра́тися, ши́тися не в своє́ ді́ло (Конис.).
Де́ло обстоит так – спра́ва стої́ть так. [Тепер спра́ва стої́ть ина́кше].
Известное де́ло – зві́сно, звича́йно, відо́ма (пе́вна) річ, ска́зано. [Ска́зано: куди́ го́лка, туди́ й ни́тка].
Ясное де́ло – види́ма річ.
Виданное ли, слыханное ли де́ло? – чи чу́вано, чи ви́дано? (провинц.) чи-ж ви́дансько?
Де́ло житейское – світова́ річ.
Де́ла нет до чего – ба́йдуже про що.
Не было де́ла до кого, чего – ба́йдуже було́, не дохо́дило ді́ла. [Не дохо́дило мені́ до них ді́ла].
Не твоё де́ло – то не твоя́ спра́ва, то́бі до цьо́го зась, за́ськи [Ігу́мену – ді́ло, а бра́тії – зась], (шутл.) не твоє́ ме́леться.
Это де́ло другое – це що и́нше, це и́нша річ.
В чём де́ло? – в чо́му рі́ч? в чім си́ла? про що йде́ться?
Де́ло вот в чём – річ ось яка́.
В том-то и де́ло – а тож-то, ото́ж-то й є, тож-то й воно́, тим бо й ба, не тож бо то й що, не по чім б’є, як не по голові́. [Ми не то́ю доро́гою ї́демо? – А тож-то, що не то́ю. Він хоті́в-би коня́ку купи́ти, та тим бо й ба – гро́шей нема́].
Не в том де́ло – не в тім річ, не про те річ, не про те мо́ва мо́виться, не в тім си́ла. [Не в тім си́ла, що коби́ла си́ва, а в тім що не везе́].
То-ли де́лои́нша річ, хіба́ така́ річ? нема́ кра́ще, як; нема́ в сві́ті, як. [Не лю́блю зими́, нема́ в сві́ті, як лі́течко святе́. Неохо́та йому́ працюва́ти; хіба́ така́ річ – пи́ти!].
Не к де́лу – не до-ді́ла, не до-ре́чи, не в лад.
Пойти в де́ло – піти́ в на́добу, піти́ до ді́ла.
Если уж до чего де́ло дойдёт – коли вже до чо́го (то́го) ді́йдеться, як до чо́го (то́го) ряд ді́йде.
Ей до всего де́ло – без не́ї вода́ (ніде́) не освя́титься.
Иметь дела́ с кем – ма́ти спра́ви (стосу́нки = отношения) до ко́го (или з ким).
Я совсем не имею с ней де́ла – жа́дного ді́ла в ме́не з не́ю нема́, не приче́тний я зо́всім до не́ї.
Моё де́ло сторона – моя́ ха́та з кра́ю.
Плёвое де́ло – дурни́ця, пусте́, пустячи́на, ка́-зна-що.
Статочное-ли де́ло – чи мисли́ма річ? чи подобе́нство? чи годи́ться-ж?
А мне что за де́ло? – а мені́ що до то́го? а мені́ яке́ ді́ло? а мені́ яко́го ба́тька го́ре?
Что де́ло, то де́ло – що пра́вда, то пра́вда; що до пуття́, то до пуття́.
Это де́ло – це до́бре, це гара́зд, це до ді́ла.
Это особое де́ло – се и́нша річ, се и́нша стать.
То и де́ло – раз-у-ра́з, раз-поз-ра́з, раз-по́-ра́з, знай. [Коло йо́го знай спомина́ють літопи́сці дру́ге голосне́ ім’я́ – Оста́па Дашко́вича (Куліш)].
В чём де́ло? – що ста́лося? про що річ? у чо́му спра́ва?
В самом де́ле, на самом де́ле – спра́вді, см. В действи́тельности.
На словах, что на санях, а на де́ле, что на копыле – на слова́х, як на цимба́лах, а на ді́лі, як на талала́йці.
Судебное де́ло – судова́ спра́ва. [Він ви́грав у суді́ свою́ спра́ву. Неха́й судці́ розберу́ть ту́ю спра́ву. З ба́бою і ді́дько спра́ву програ́в].
Тяжебное де́ло – по́зов (р. по́зву).
Военное де́ло – військова́ спра́ва.
Комиссариат иностранных дел – комісарія́т закордо́нних справ.
Золотых дел мастер – золотни́к, золота́р (р. -ря́) (ум. золота́рик).
До́лжное – нале́жне, належи́тість (р. -тости), (основная сумма) ист. [Я беру́ нале́жне мені́. За́йвого не тре́ба, а належи́тість відда́й. Ти дай мені́ ист, а приба́вки мені́ не тре́ба].
Друго́й
1) (
второй) дру́гий.
На -го́й день – дру́гого дня, на дру́гий день.
В -го́й раз – удру́ге. [Зайшо́в він і вдру́ге і втре́тє].
С -го́й стороны – з дру́гого бо́ку.
Один за -ги́м (друг за другом) – оди́н по о́днім, оди́н за дру́гим;
2) (
иной) и́нший, ина́кший, ина́чий, (редко) дру́гий. [Забу́в мене́ мій миле́нький, и́ншу полюби́в. Шука́йте собі́ вже ина́кшої кухова́рки (Крим.)].
В -го́е времяи́ншим ча́сом.
В -го́й рази́ншим (дру́гим) ра́зом.
В -го́е место – куди́-и́нде.
В -го́м месте – де-и́нде, (реже) и́нде. [Ході́м куди́-и́нде. Шука́й де-и́нде. В Жаботині́ роди́лася, и́нде не приви́кну (Чуб.)].
Друго́е запели́ншої (вже не тіє́ї) співа́є.
Это -го́е дело – це и́нша річ [спра́ва].
И тот и -го́й, и то и -го́е – і той і цей, і те й це (і це й те).
Ни то, ни -го́е – ні те, ні це (ні це, ні те).
Жа́рить
1) прягти́ (-жу́, -жеш), пря́жити, сма́жити, шква́рити, пекти́; (
на жиру) сма́жити, шква́рити. [Прягти́ (пря́жити, сма́жити) яє́шню. Пря́жити (прягти́) горо́х. Пекти́ карто́плю в гра́ні. Пря́жуть са́ло на вогні́, на шпи́чку настроми́вши. Сма́жити ри́бу]; (жарко топить) жа́рити. [Жа́рять у пе́чах].
Жа́рить (вм. топить) молоко – прягти́ (пря́жити) молоко́.
Жа́реное (топлёное) молоко – пря́жене молоко́. См. Топи́ть; (о солнце: сильно греть) – жа́рити, пекти́, пали́ти, пря́[а́]жити, смали́ти. [Як підняло́ся со́нечко, що-то вже жа́рило (Квітка). Со́нечко пече́, мов огне́м пря́жить (Фр.)];
2) (
употребл. вместо многих глаголов для выражения усиленного действия: бить, хлестать, мчаться, тараторить, отплясывать, играть, резаться в карты, палить, стрелять и т. п.) жа́рити, шква́рити, смали́ти, чеса́ти, чухра́ти, тя́ти і ин. См. ещё Колоти́ть, Дуба́сить, Тузи́ть, Мча́ться, Тарато́рить и т. п. [Взяли́-ж вони́ жа́рити ді́да поліня́кою. Дава́й його́ шква́рити по спи́ні. Чо́боти в рука́х несе́ш, а до ме́не бо́сий че́шеш (спешишь). А ну, но́ги на пле́чі та й чухра́й. Він по-по́льськи так і че́ше. Музи́ка шква́рить (че́ше, тне). Ці́лу дни́ну в ка́рти смали́ли (дулись). А він усе́ сма́лить та й сма́лить вишні́вку. З гарма́т жа́рять (чи́стять, гатя́ть)].
Же и ж
1) же, (
после гласной) ж; (со своей стороны) знов, пак. [Він-же. Я-ж. За моє́ жи́то мене́-ж і би́то. Лю́ди не зна́тимуть, яка́ я, а я знов (= я же) їх не зна́тиму (М. Вовч.). Це так кажу́ я та й дивлю́ся на ньо́го; він, знов – мовчи́ть. Ї́здилося пак тим шляхо́м – з Га́дяча до Ки́їва – через Пі́ски, Чорну́хи, Береза́нь і и́нші се́ла];
2) бо, но. [Та йди-бо шви́дче сюди́. Гляди́-но! Де ти був до цьо́го ча́су? Сядь-но, розкажи́-но! (Рудан.)].

Ну же, да ну же – ну́бо, та ну́бо, (мн.) ну́м-же.
Полно же, перестань – го́ді-бо (ну́бо го́ді), переста́нь.
Когда же, где же, куда же, как же, кто же, что же и т. п. – коли́-ж, де-ж, куди́-ж, як-же, хто-ж, що-ж.
Если же – коли́-ж, як-же, а як-що́, як-же що.
Если же наши надежды не оправдаются, то… – коли́-ж (як-же, а як-що) на́ші наді́ї не спра́вдяться, то…
Так же, точно так же – так-же, так са́мо. Срв. Та́кже.
Тот же, один и тот же – той-же, той(-же) са́мий.
В той же книге, но в другой статье… – в тій са́мій кни́жці, але в и́ншій статті́…
Или же – або-ж, а чи. [Де поді́лось?! Ізгорі́ло? А чи затопи́ло си́нє мо́ре? (Шевч.)].
Всё же – проте́, все(-ж) таки́.
Заи́нде[и]велый – укри́тий (запу́шений) и́неєм, на́мороззю, па́мороззю, моро́зом, наме́рзлий.
Заи́нде[и]веть – взя́тися (укри́тися, запуши́тися) и́неєм, па́мороззю, на́мороззю.
Зару́бина, Зару́бка
1) за́руб (-бу), зару́бина, за́рубка. [Подиви́сь, які́ зару́бини на шолому́ в ньо́го. Оце́ так зару́бини. – Се так меча́ми (Куліш). Одломи́лась одна́ за́рубка в коро́мислі (Київщ.)];
2)
-бина на вальке для катанья белья, на посуде и т. п. – рубі́ж, рубе́ж (-жа́), рубе́жик (-ка), зару́бин(к)а. [Ду́же мілкі́ рубежі́ на рублі́ – не до́бре вика́чуються сорочки́];
3)
-бина на бирке – карб (-бу), ка́рбик (-ка). [Змі́ряв ку́пу бурякі́в та й зарі́зав на ціпку́ мале́нького ка́рбика: скі́льки змі́ряє куп, то сті́льки й на па́лиці зарі́же ка́рбиків (Звин.)].
-на поперёк дерева – за́рубка, и́вер (-ра).
-на на дереве для добывания сока – калаба́нка, (для приметы) за́рубка. [По́діл на пері́оди – це ті́льки за́рубки або верстові́ стовпи́ на шляху́ ро́звитку (Єфр.)].
Делать, сделать -ну – роби́ти, зроби́ти за́рубку на чому́; карбува́ти, закарбува́ти що.
И́волга, зоол., пт. Oriolus galbula – і́во[і]лга и ї́во[і]лга, и́віла, ви́вільга, ві́льга (ум. ві́льженька), ги́ва, ліскоту́ха, (гал.) і́гола, ігла́. [Солов’ї́ со́тнями щебета́ли, зозу́лі, і́волги, ра́кші, го́рлиці… (Мирн.). Кричи́ть жо́вта ви́вільга (Основа 1862)].
Измене́ние – змі́на, відмі́на, (перемена) перемі́на, переина́ч[кш]ення, неок. переина́ч[кш]ування, ина́чення. [Звукові́ змі́ни (Крим.). З де́якими обме́женнями, відмі́нами й дода́тками (Грінч.)].
-ние расписания лекций – змі́на в ро́зкладі ле́кцій.
-ние расписания поездов – змі́на залізни́чого ру́ху, змі́на в ро́зкладі поїзді́в.
Во -ние чего – на змі́ну чого́, змі́нюючи що.
До -ния – до змі́ни.
Впредь до -ния – до да́льшої змі́ни.
Внезапное -ние – рапто́ва змі́на.
Ика́ниеи́[і́]ки́ння, ги́ка́ння, диал. щи́кання.
Ика́ть, икну́тьи́[і́]кати, и[і]кну́ти, ги́кати, гикну́ти, (зап.) щи́кати, щи́кнути. [Сма́чно гикну́в (Крим.)].
Много ика́ть (разикаться) – рози́катися.
Ика́ться, икну́ться, безл.и́[і́]ка́тися (и[і]ка́ється), и[і]кну́тися (-не́ться), ги́ка́тися, гикну́тися, (зап.) щи́катися. [Як ва́жко ика́ється, так хтось су́дить (Грінч. III). Неха́й йому́ леге́нько икне́ться (Номис)].
Икли́выйи[і]кли́вий, гикли́вий.
Ико́та, Ико́ткаи́[і́]кавка, ги́кавка, и́[і́]кавочка, ги́кавочка, (диал.) щи́кавка, щи́кавочка. [И́кавко, де була́? (Номис). Коли́ кого́ нападе́ щи́кавка, то се зна́чить, що хтось його́ зга́дує (Е. З. V)].
Ико́тник, Ико́тная, бот., трава Berteroa incana DC – баби́шник, и́[і́]кавка, борова́ мо́рква; Alyssum montanum L. – лісни́й черве́ць (р. червцю́).
Ико́тныйи́[і́]кавний, ги́кавний, гикави́чний. -ная трава, см. Ико́тник.
Икра́
1) (
рыбьи яички) і[и]кра́, (зап.) ікри́ця, (преимущ. раковая) ка́шка.
Зернистая икра́ – зерни́[я́]ста ікра́.
Паюсная, солёная икра́ – кав’я́р (-ру). [Купи́ лише́нь їй кав’я́ру соло́ного (Квітка). (Везе́ Марко́) черво́ного вина́ з Царигра́ду ві́дер тро́є у бари́лі, і кав’я́ру з До́ну (Шевч.)].
Икра́ из белой рыбы – г[ґ]алаг[ґ]а́н (-ну).
Жабья икра́ – клек (-ку), (диал.) жабури́ння, (зап.) жаби́ни (-би́н).
Рачья икра́ – ка́шка, пшени́чка.
Метать икру́ – нере́ститися, викида́ти ікру́, (икриться) те́ртися. [До Вели́кодня забороня́ють лови́ти ри́бу, бо вона́ тоді́ нере́ститься (Київщ.)].
Метание икры́ – не́рест (-ту);
2)
анат. Sura – ли́тка, (поджилка) жи́жка; мн. и́кры – литки́ (-то́к), жи́жки́ (-жок); (диал. у Лемков) ли́стка, ли́ста. [Поколо́ла те́рном та будяка́ми па́льці й литки́ (Н.-Лев.)];
3)
и́кра (льдина) – кри́га, крижи́на;
4) (
насм.: тушь у цензоров) чорно́мазь (-зи), мак (-ку).
Икри́на – і[и]кри́на. [Він проковтну́в сиру́ икри́ну, а та икри́на поняла́ся з водо́ю, та й завела́ся у че́реві ри́бка (Звин.)].
И́ли и Или́, Иль, союз
1) (
либо) чи, або́. [Як де зро́бить чорногу́з гніздо́ на ха́ті чи у дворі́, то та ха́та щасли́ва (Чуб.). Неха́й це зро́бить він або хто и́нший (Сл. Гр.)].
Да и́ли нет – так або́ ні.
И́ли же – а чи. [Органі́зм це, а чи ті́льки розбу́хлий о́рган (Єфр.)].
И́ли то бишь – чи то пак.
И́лии́ли – чи – чи, або́ – або́. [Чи роби́, чи ходи́, а мені́ догоди́ (Приказка). Або́ здобу́ти, або́ до́ма не бу́ти (Номис)].
И́ли тот, и́ли другой – або́ той або и́нший, чи той чи и́нший;
2) (
то есть, иначе) або́, чи тоб. [Глита́й, або́ паву́к (Крон.). Горисла́вська ніч, або́ Риба́лка Пана́с Круть (Н.-Лев.). Не так пани́, як пі́дпанки, або́: по́ки со́нце зі́йде, то роса́ о́чі ви́їсть (Шевч.). Кня́жого му́жа з дружи́ною, чи тоб намі́сника, до се́бе на лю́дський хліб прийня́в (Куліш)];
3) (
вопросит.) чи, хіба́?; см. Ра́зве, Ли. [Чи мо́же з друго́ю, другу́ю коха́є, її́ чорнобро́ву уже́ забу́ва? (Шевч.). Чи-ж (или же) забу́ли так ско́ро свою́ учора́шню ухва́лу? (Франко)].
Иль ты оглох? – чи ти оглу́х? чи тобі́ позаклада́ло?
И́ли вы меня не понимаете? – чи (хіба́) ви мене́ не розумі́єте?
И́ли уж? – чи тож? [Погляда́є – нема́, нема́. Чи тож і не буде? (Шевч.)].
И́мя
1) ім’я́ (
р. ім’я́ и архаич. і́мени, им. мн. іме́на́), й[і]ме́ння, (диал.) імено́, (название) на́зва, на́звисько, найме́ння; ум. іме́ннячко, найме́ннячко.
Собственное, крестное и́мя – вла́сне, хреще́не ім’я́ (йме́ння).
И́мя предмета, животного – на́зва ре́чи (пре́дме́та), твари́ни.
И́мя отца, друга – ба́тькове, при́ятелеве ім’я́ (йме́ння).
Полное и́мя – по́вне ім’я́, йме́ння. [Хіба́ не мо́жна назва́ти по́вним іме́нням: Гераси́м? (Мова)].
И́мя, отчество, фамилия – і́м’я, по ба́тькові та прі́звище.
Дать и́мя – да́ти кому́ ім’я́, йме́ння; срвн. Нарека́ть, Наре́чь 1.
Носить и́мя – зва́тися.
Об’явить своё и́мя – назва́ти, об’яви́ти своє́ ім’я́ (йме́ння).
По и́мени – на ім’я́ (на м’я), на йме́ння, на на́звисько, [Був чолові́к на ім’я́ Заха́рія (Св. П.). На на́звисько Яли́на (Липов. п.)].
Быть кем только по и́мени – бу́ти ким ті́льки (лиш) на йме́ння, ім’я́м.
Назвать кого по и́мени – назва́ти кого́ на йме́ння.
Как ваше и́мя? – як вас на ім’я́, на йме́ння? яке́ вам ім’я́? як ва́ше ім’я́ (йме́ння)? [Не зна́ю, хто ви єсть і як вас на ім’я́ (Самійл.)].
Как его и́мя? – я́к він (його́) на ім’я́ (на йме́ння)? як йому́ ім’я́ (йме́ння)? [А як він на ім’я́? Іва́н? (Звин.). Як на ім’я́ того́ па́на? (М. Вовч.)].
По его и́мени – його́ ім’я́м, за його́ ім’я́м, (по нём) по йо́му.
Школа -ни Франка – шко́ла і́мени Франка́.
И́менем кого, чего, чьим -нем – в ім’я́ кого́, чого́, в ім’я́ чиє́ (чиї́м ім’я́м) (гал.) в і́мени кого́. [В ім’я́ наро́ду беру́ тебе́, во́рога грома́дського поря́дку (Куліш)].
И́менем закона, короля, императора – в ім’я́ зако́ну, ім’я́м короля́, імпера́тора, (гал.) в і́мени ці́саря.
Умоляю вас и́менем нашей дружбы – блага́ю вас в ім’я́ на́шої при́язни.
Во и́мя чего – в ім’я́ чого́. [В ім’я́ мої́х заслу́г (Куліш)].
Во и́мя Бога – в ім’я́ бо́же.
На имя́ кого – на ко́го, на ім’я́ кого́ (чиє́).
Купить усадьбу на имя́ жены – купи́ти сади́бу на жі́нчине ім’я́, на жі́нку.
Письмо на имя́ такого-то – лист на адре́су тако́го-то.
От и́мени кого, от чьего и́мени – від ко́го, на ім’я́ кого́, чиї́м ім’я́м, (гал.) в і́мени кого́. [Ору́дували за́мість само́го па́на і на його́ ім’я́ залюдня́ли немі́ряні пусти́ні (Куліш). Мої́м ім’я́м дав Де́вісон його́ (сме́ртний при́суд) (Грінч.)].
От моего и́мени – від ме́не, від мо́го і́мени, (фам.) моє́ю губо́ю. [Так і скажі́ть йому́ моє́ю губо́ю, що він ду́рень (Звин.)].
Не иметь другого и́мени, как – не ма́ти и́ншого ім’я́, як; не вихо́дити з чо́го. [Про́світку йому́ не бу́де від посмі́шища; з байстрюка́ не вихо́дитиме (Квітка)].
И́мя же им легион – їм же ім’я́ – легіо́н;
2) (
репутация, слава) сла́ва, ім’я́.
Доброе, честное имя́ – до́бра сла́ва, до́бре ім’я́. [Їм зоста́лась до́бра сла́ва (Шевч.). Моє́ все бага́тство єсть моє́ до́бре ім’я́ (Котл.)].
Худое имя́ – недо́бра сла́ва, несла́ва.
Приобрести имя́, сделать себе имя́ – (з)добу́ти, придба́ти (собі́) ім’я́, сла́ву (и сла́ви).
Замарать своё доброе имя́ – заплямува́ти (закаля́ти) своє́ до́бре ім’я́, свою́ до́бру сла́ву.
Человек с и́менем – люди́на з ім’я́м;
3)
грам. – ім’я́.
И́мя существительное, прилагательное, числительное – іме́нник (речівни́к), прикме́тник, числі́вник (-ка).
И́мя собственное, нарицательное, собирательное – ім’я́ вла́сне, зага́льне, збі́рне.
Инакомы́слиеинакоду́мання.
Инакомы́слящий – що по-и́ншому ду́має.
Ина́че, нрч. – (иным образом, способом) ина́кше, и́на́к, ина́ко, ина́ково, и́нше, ина́чій, ина́че, и́н-як; (по иному) по-ина́кшому, по-и́ншому. [З почи́ну сві́та було́ яко́сь ина́к (Рудч.). А тоді́ вже, як усе́ село́ зна́ло, то не ина́к, що й він дові́дався (Грінч.). Ина́ко вбери́сь, то й не пізна́є (Л. Укр.). Тро́шки ина́ково розка́зано (Номис). Я́кось и́нше зве́ться (Рудан.). Однакові́сінько йому́, чи так, чи, мо́же, и́нак (М. Вовч.). Дя́че, не бу́де ина́че (Номис)].
Совсем -че – зо́всім ина́кше, зо́всім и́ншим ладо́м, зо́всім по-и́ншому (по-ина́кшому).
Надо жить -че – тре́ба жи́ти ина́кше, и́ншим ладо́м, по-и́ншому, по-ина́кшому.
Как-нибудь -че – я́кось и́нше (ина́кше), я́кось по-ина́кшому.
-че как (кроме как) – ина́кше як, опро́че як. [На Не́морож не прої́дете, опро́че як сюдо́ю (Звиног.)].
Вы должны это сделать, -че будете наказаны – ви му́сите це зроби́ти, а ні, то бу́дете пока́рані.
Поспешите сделать, -че беда будет – шви́дше зробі́ть, а то ли́хо бу́де. Делать -че, см. Переина́чивать.
Ина́читьина́кшити, ина́чити; см. Переина́чивать.
И́ндеи́нде, де-и́нде, в и́ншому мі́сці.
И́ней – і́ні[е]й (-нею), (г)и́ней, на́морозь, па́морозь (-зи), на́мерз (-зу), ше́ржінь (-женю), (гал.) морозо́к (-зку́). [Стоя́ть дво́є кучеря́вих яворі́в у густо́му і́нею (Васильч.). Бі́лий, як ги́ней (Звиног.). Си́вий тума́н осіда́в бі́лою па́мороззю (Корол.). Хати́ ся́ли під па́мороззю на со́нці (Г. Барв.). Він іде́ – уве́сь як біль бі́лий: геть на́мерзом наме́рз (Радом. п.). Бі́лим пу́хом укри́ється земля́, а дере́ва, уку́тані ні́жним ше́рженем, схиля́ються одно́ до о́дного (Григ.)].
-ем покрыться – і́неєм припа́сти, укри́тися, урости́, обморо́зитися, моро́зом узя́тися, (о мн.) и́неєм поприпада́ти, повкрива́тися, повроста́ти, моро́зом побра́тися; см. Заиндеве́ть [Дроти́ (телегра́фні) як и́неєм повроста́ли (Волинь)].
И́ней покрыл – і́ній укри́в що.
И́ней сел – і́ній ліг, упа́в (на що).
Инове́рие – чужові́рство, инові́рство.
Инове́рка – чужові́рка, инові́рка, (бранно) бусурме́нка.
Инове́рный – чужові́рний, чужо́ї ві́ри, инові́рний. [На́ша аристокра́тія ста́лась-би чужові́рною (Куліш). З инові́рного ро́ду (Куліш)].
Инове́рческий – чужові́рський, инові́рський.
Инови́дный, Инообра́зныйина́кший.
Иногда́и́ноді, и́нколи, де́коли, поде́коли, ча́сом, часа́ми, поро́ю, ра́зом, десь-коли́сь, (диал.) мі́сцем, місця́ми; срвн. Подча́с, Вре́менем. [И́ноді б’ють Хому́ за Яре́мину вину́ (Номис). Не що-дня бридня́, де́коли (и́нколи) й пра́вда (Номис). Ча́сом з ква́сом, а поро́ю з водо́ю (Номис). Часа́ми се бува́є (Л. Укр.). Ра́зом гу́сто, а ра́зом пу́сто (Номис). А десь-коли́сь унизу́ пробли́скували сві́тла ліхта́рень (Франко). Місця́ми й я їм ри́бу (Зміївськ. п.)].
А -да то – а коли́ й; а коли́ то; а як коли́ то. [Оди́н порі́г займа́є вздовж Дніпра́ верству́, а коли́ й бі́льше (Куліш). Дівча́тка прибіжа́ть, нащебе́чуть, а коли́ то й з собо́ю ви́тягнуть (М. Вовч.)].
Иногда́шний – деколи́шній, и́нколишній.
Иногоро́дный – чужомі́ський, чужогоро́дній, иногоро́дній.
Инозе́мец – чужи́нець (-нця), чужозе́мець, (редко) инозе́мець (-мця). [А у тій коршо́мці там три чужозе́мці (Пісня)].
Инозе́мка – чужи́нка, чужозе́мка, (редко) инозе́мка. [Ти не мій: розлучи́в нас дале́кий твій край, і вродли́ва чужи́нка забра́ла (Л. Укр.)].
Инозе́мный – чужи́нний, чужозе́мний, чужине́цький чужозе́мський, чужосторо́нній, инозе́мний; срвн. Иностра́нный. [Визво́лення з нево́лі чужине́цької (Єфр.). Чужозе́мські звіри́ (Звин.). Заво́дять усе́ в свої́х дома́х по-инозе́мному (Куліш)].
-ное слово – чуже́, чужомо́вне сло́во.
Инозе́мщина – чужозе́мщина, чужосторо́нщина, (редко) инозе́мщина.
Ино́й
1) (
другой, не этот) и́нший, (реже) дру́гий. [Ми́лий покида́є, и́ншої шука́є (Пісня). Не така́, як и́ншії жінки́ (Грінч.)].
Тот или ино́й – той чи той, той чи и́нший;
2) (
не такой, отличный) и́нший, ина́кший, ина́чий, ина́кий, ина́ковий, дру́гий, и́н-який. [Дві в одна́ковому убра́нні, а тре́тя в и́ншому (Грінч. I). Тепе́р пора́ ина́кшая наста́ла (Крим.). В таки́х і ина́ких розмо́вах прої́хали вони́ день і дру́гий (Свидн.). Ко́жен ґу́дзик ина́чий – на́віть бі́лі були́ між чо́рними (Свидн.)].
Совершенно ино́й – цілко́м (зо́всім) и́нший, ина́кший. [Зо́всім ина́кша ста́ла (Київщ.)].
Казаться ины́м – здава́тися и́ншим, ина́кшим, ина́читися. [Світ мені́ від хворо́би ина́читься (Харківщ.)].
По иному – по-ина́кшому, по-ина́чому.
Не что ино́е, как – не и́нше що, як; не що и́нше, як.
Ино́е делои́нша спра́ва.
Ины́ми словамиина́кше сказа́вши, ина́кшими слова́ми.
Не для чего ино́го – не чого́ и́ншого.
Ина́я хвала хуже брани – бува́є хвала́ гі́рша за га́ньбу.
Куда-нибудь в ино́е место – куди́ ина́кше (и́нде), куди́-и́нде, де-и́нде. [Ході́м куди́-и́нде!];
3) (
некоторый, тот) (як) де́котрий, кот(о́)ри́й и́нший, де́який, яки́й, хто, де́хто; срвн. Не́который. [И́нші гомоня́ть, а де́котрі пону́рі сидя́ть і голі́в не зво́дять (М. Вовч.). И́нша зі́ронька ли́чко хова́є в покрива́ло прозо́реє срі́бне (Л. Укр.). Які́ – посіда́ли на ла́ві, а які́ – стоя́ть (Март.). Як кото́рий то й на́вчиться, а сей ніко́ли (Сл. Гр.). А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, – де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (Тесл.)].
Иноплеме́нник – чужоплеме́нник, чужоро́дець (-дця), (редко) иноплеме́нник. [Чом не верну́лись вони́ да́ти хвалу́ Бо́гові, ті́льки чужоро́дець сей? (Єванг.)].
Иноплеме́нница – чужоплеме́нниця, чужоро́дянка, (редко) иноплеме́нниця.
Иноплеме́нный – чужоплеме́нний, чужонаро́дній, (редко) иноплеме́нний. [Зо́всім чужи́ми й незрозумі́лими здаду́ться тво́ри з життя́ інтеліге́нції, а на́дто чужонаро́дньої (Грінч.)].
Иноро́дец
1)
см. Иноплеме́нник;
2) иноро́дець (-ро́дця).
Иноро́дческийиноро́дницький, иноро́децький.
Иностра́нный – чужозе́мний, чужозе́мський, (заграничный) закордо́нний.
-ный язык – чужозе́мна, чужа́ мо́ва.
-ное слово – чужомо́вне, чуже́ сло́во.
-ная политика – закордо́нна, чужозе́мна полі́тика.
Министерство, министр -ных дел – міністе́рство, міні́стр закордо́нних (чужозе́мних) справ.
Комиссар по -ным делам – коміса́р закордо́нних справ.
-ные обычаи, порядки и т. п. – чужозе́мщина, (редко) инозе́мщина. [Мо́ва моско́вського па́нства, пома́заного чужозе́мщиною (Куліш)].
Иностра́нщина – чужозе́мщина, (редко) инозе́мщина.
Иноязы́чный – чужомо́вний, (редко) иномо́вний; (о человеке) чужомо́вець (-вця). [Стріва́ється си́ла чужомо́вних слів (Грінч.). Иномо́вні чужі́ слова́ (Н.-Лев.), Е́лліни-чужомо́вці (Крим.)].
И́род (бранно) – (г)и́род.
И́родский – (г)и́родський.
И́рхаи́рха (Жел.); (меховая оторочка) иршли́ця.
И́рховыйи́ршаний.
-вые шароварыи́рша́ні штани́ или ирша́нки (-нок).
Иршени́киршани́к (-ка́).
Иска́ть
1) (
стараться найти) шука́ти кого́, що и чого́, за ким, за чим, пошу́кувати, гляді́ти кого́, чого́, за ким, за чим, (гал.) гляда́ти кого́, чого́, що. [Озира́ється по лю́дях, мов шука́ючи кого́ очи́ма (Грінч.). Пого́ня була́ вже в лі́сі, шука́ла за ни́ми (Франко). Коли́ я вам не згожу́, то гляді́ть собі́ кра́щої на́ймички (Коцюб.). Бу́ду я собі́ му́жа гляда́ти (Гол.)].
Ищи́! (собаке) – шука́й (шпуй, шкуй)!
-ка́ть себе беды – напи́тувати (собі́) ли́ха.
-ка́ть блох, вшей у кого (в голове) – ська́ти бліх, во́шей у ко́го, ська́ти кому́ (го́лову), гляді́ти в голові́ кому́.
-ска́ть у себя в голове – ська́тися (в голові́).
От добра добра не и́щут – з до́брого добра́ за и́ншим не шука́ють.
-ка́ть должности (места) – шука́ти поса́ди, (пров.) шука́ти помі́стя.
Ищу́ комнату для холостого – шука́ю (пошу́кую) кімна́ти для нежона́того.
-ска́ть повсюду – шука́ти скрізь, по всіх усю́дах.
-ска́ть правды – дохо́дити (шука́ти) пра́вди.
-ска́ть спасения (в бегстве) – шука́ти порату́нку (втіка́ючи).
-ска́ть счастья – шука́ти (пита́ти) до́лі (ща́стя-до́лі).
-ска́ть предлога (повода) для ссоры – шука́ти при́воду до сва́рки; шука́ти при́ключки (за́чіпки) до сва́рки.
Что вы и́щете? – чого́ ви шука́єте?
-ска́ть убить – шука́ти вби́ти. [И́род Христа́ вби́ти шука́є (Колядка)].
И́щет меня убить (мне повредить) – шука́є сме́рти моє́ї (мені́ шко́ди).
И́щет случая мне повредить – шука́є наго́ди мені́ шко́ду вчини́ти (нашко́дити).
И́щут прислугу за всё – тре́ба служни́ці до всьо́го, (гал.) пошу́кується служни́ці за все, до всьо́го;
2) (
что на ком) пра́вити що в ко́го, з ко́го, доправля́тися чого́ в ко́го, з ко́го. [Ніхто́ не при́йде пра́вить про́центу (Рудч.). А зроби́в яку́ шко́ду робі́тник – судо́м із йо́го доправля́йся та свого́ пра́ва дохо́дь, а сам кара́ти не смій (Єфр.)].
Взял, а потом ищи́ с него – взяв, а тоді́ прав з ньо́го, справу́йся з ним.
На нищем не и́щут – що з го́лого взя́ти.
-ка́ть с кого за обиду – пра́витися на ко́го за обра́зу (за шко́ду).
-ка́ть по суду – пра́вити судо́м.
-ка́ть судом – позива́ти кого́. [Позива́тися я не охо́ча, а коли́ тре́ба, то позива́тиму (Кон.)].
-ка́ть в суде – позива́тися за що з ким, доправля́тися судо́м, справува́тися за що з ким.
-ка́ть судебным порядком с кого – пра́вити через суд з ко́го; дохо́дити чого́; (стар.) од ко́го пра́вно дохо́дити.
-ка́ть судебного удовлетворения – пра́ва проха́ти;
3) (
в ком) запобіга́ти в ко́го чого́. [(У́ряд) запобіга́в їх (коза́цької) по́мочи на Шве́да (Куліш)].
В нём все и́щут – перед ним вся́ке запобіга́є.
-ка́ть милости – запобіга́ти ла́ски чиє́ї и у ко́го.
-ка́ть поддержки – запобіга́ти допомо́ги.
Иско́мый – шу́каний, пошу́куваний. [Шука́ли все люди́ну в люди́ні і ча́сто бли́зько до шу́каного ідеа́лу підхо́дили (Ніков.)].
-мый результат – шу́каний ви́слід.
-мое (мат.) – шу́кане (-ного).
И́скорка – і́[и́]скорка, і́скронька, і́скорця, (блёстка) бли́скі́тка. [Пога́сла і́скронька мала́ (Олесь)].
-рки в глазах – ви́блиски (во́гники, бли́щики) в оча́х.
Ни -рки ума – в голові́ ані́ бли́сня.
И́скра – і́[и́]скра, (диал. скра, (г)и́скра), ска́лка, огни́на, і́[и́]скорка, бли́скі́тка, бли́щик. [Над о́гнищем і́скор рої́? (Л. Укр.). Блища́ли золоті́ ска́лки на воді́ (Н.-Лев.)].
Бросать (метать) -ры – іскри́ти. [Ко́ні мчать, аж іскря́ть нога́ми (Боров.). Со́нце іскри́ло сві́том (Мирний)].
-кры в глазах заиграли (замелькали) (от удара) – зірни́ці засвіти́лися; каганці́ в-очу́ засвіти́лися.
Малая -кра города пожигает, а сама прежде всех помирает – лиха́ (мала́) і́скра по́ле спа́лить, сама́ ще́зне (Приказка).
Ни -кры правды – ні на мізи́нний ні́готь пра́вди, ні на сті́лечко пра́вди.
-кра таланта – і́скра тала́нту.
Ни -кры таланта – ані теле́нь (ані і́скри) тала́нту.
Ни -кры ума – і на копі́йку ро́зуму нема́.
Искрегаси́тель, техн. – і[и]скрога́сник (-ка).
Искри́стый – і́[и́]скрявий, і[и]скра́вий, і[и]скря́стий, і[и]скри́стий, огни́стий. [По блиску́чій искря́вій Ро́сі від них ляга́є тінь (Н.-Лев.). Смія́лося мо́ре сві́жим искри́стим смі́хом (Л. Укр.). Ті́льки зори́сті искра́ві о́чі блища́ть (М. Вовч.)].
-стый кремень – іскряни́й кре́мінь.
-стый излом камня – іскря́стий злам на ка́мені.
Искри́ть – і[и]скри́ти.
Искри́ться – і[и]скри́тися, і[и]скрі́ти, яскри́тися, і[и]скря́витися. [Сло́во, чому́ ти не тве́рдая кри́ця, що серед бо́ю так я́сно іскри́ться? (Л. Укр.). Хло́пець аж искрі́є од ща́стя (Дніпр. Ч.). Зли́ми во́гниками раз-по́-раз яскри́лися лихі́ о́чі (Васильч.). З-під козирка́ диви́лись та искря́вилися де́коли сі́рі о́чі (Корол.)].
Искря́щийся
1) (
прич.) що іскри́ться, іскрі́є;
2) (
в знач. прил.) см. Искри́стый.
Искромё́тный – і[и]скри́стий, і[и]скряни́й, огневи́й, огни́стий, огнеме́тний. [Ви́гострю, ви́точу збро́ю іскри́сту (Л. Укр.). О́чі огневі́, огнеме́тні як спи́сом пройма́ють (М. Вовч.)].
-ное вино – іскри́сте (огни́сте) вино́.
Бросать -ные взгляды – мета́ти огневи́ми очи́ма.
Искрообразова́тельный – і[и]скротво́рний.
Испокон, Испоконь, нрч. – споконвіку, споконвічно, спредвіку, спредковіку, (извека) звіку, звіку-правіку, справіку, (от века) від віку; срвн. Искони. [Споконвіку Прометея там орел карає (Шевч.). Пасовисько наше звіку-правіку (Франко)].
Это -кон века так водится – це споконвіку так ведеться.
И́сток, И́стик – (лопатка для очистки лемеха, сошника) і́[и́]стик (-ка).
Ка́рже́вина
1) (
иней) и́ній (-нею), на́морозь (-зи):
2) (
ржавчина) іржа́;
3) (
окалина в горне) жу́желиця.
Кварти́ра
1)
см. Жили́ще;
2) (
нанятое помещение) кварти́ра, квати́ра, (зап.) поме́шкання (ср. р.), мешка́ння, (помещение) примі́щення. [Що ж ви, па́нно, в квати́рі живете́, а гро́шей не пла́тите вже дру́гий мі́сяць? (Грінч.). Вступи́в до своє́ї мале́нької квати́ри (Крим.). Перені́сся на и́нше поме́шкання, наня́в два поко́ї ку́хнею (Франко). І наняли́ собі́ таке́ мешка́ння, щоб так як слід при́ятелів прийма́ти (Куліш)].
-ра с пансионом – кварти́ра з уде́ржанням, з харча́ми (харче́ю), (одна комната) ста́нція. [У тіє́ї Пйотро́вої поста́вила Анто́ся на ста́нцію (Свидн.). Приї́хали до Ки́їва, ста́ли на ста́нції (Н.-Лев.)].
Общая -ра (общежитие) – житлогурто́к (-тка́), житлогу́рт (-ту), гурто́жит (-ту), гурто́житок (-тка).
Снимать, снять -ру – найма́ти, на(й)ня́ти, винайма́ти, ви́найняти кварти́ру (помешка́ння), закватирува́ти, заме́шкати, ста́ти на кварти́ру де, у ко́го. [Закватирува́в у попа́ (Кон.)].
Расположиться на -ры (о войске) – посто́єм ста́ти, закватирува́ти де.
Сдать -ру кому – наня́ти кварти́ру (поме́шкання, мешка́ння) кому́, пусти́ти (при(й)ня́ти) на кварти́ру (в комі́рне) кого́.
Сдать -ру кому в своём помещении – пусти́ти (при(й)ня́ти) до се́бе в комі́рне (в сусі́ди) кого́, (с пансионом) узя́ти кого́ на ста́нцію (на кварти́ру з уде́ржанням).
Очистить -ру – звільни́ти кварти́ру (поме́шкання, примі́щення).
Переменить -ру – перейти́ на и́ншу кварти́ру (в и́нше поме́шкання).
Отдаётся меблированная -ра – найма́ється кварти́ра (поме́шкання, примі́щення) з ме́блями (умебльо́вана кварти́ра, -не поме́шкання).
Временная -ра – тимчасо́ва, кварти́ра, -ве поме́шкання.
Жить в наёмной -ре – жи́ти (ме́шкати) в на́йманій кварти́рі (поме́шканні), жи́ти в комі́рнім, у сусі́дах.
Совместная -ра – спі́льна кварти́ра (поме́шкання).
Жить в совместной -ре – жи́ти (ме́шкати) спі́льно з ким, у поспо́лі. [Ще й нажила́ся в комі́рнім: ви́кидав Тимо́ха з подві́р’я, і вона́ найняла́ собі́ хати́ну в поспо́лі, так і жила́ (Свидн.)].
Главная -ра, воен. – головна́ кварти́ра.
Стоять на зимних -рах (о войске) – стоя́ти на зимови́х кварти́рах, зимува́ти.
Кичи́ться чем перед кем – чванькува́тися, (хвастаться) чва́нитися, пиша́тися, пишни́тися, велича́тися, вихваля́тися чим перед ким, зано́ситися, нести́ся перед ким; бундю́читися, пиндю́читися, при́ндитися, (г)инди́читися. [Було́ шля́хта, знай, чва́ниться (Шевч.). Не пиша́йтеся-ж у спі́вах ви коза́цьким ро́дом (Грінч.). Почали́ вони́ чужозе́мними мо́вами пишни́тись, а свою́ рі́дну мужи́чою взива́ти (Куліш). Чого́ ти зано́сишся передо мно́ю? (Чернігівщ.). Не неси́ся передо мно́ю (Кон.). При́ндиться, нена́че насі́ння на сковороді́ (Приказка)].
Кичли́вость – чванли́вість, чванькови́тість (-ости), пиха́, пишно́та, велича́ння, бундю́чність, пиндю́чність, при́ндіння, (г)инди́чення.
Ко́е-когда́ – коли́-не-коли́, де́коли, и́нколи, часа́ми, десь-не́-десь, де́сь-колись, вряди́-годи́. [І сліпа́ ку́рка де́коли зна́йде зе́рня (Приказка)].
Бывающий -да – де́коли́шній.
Коленко́р – перка́ль (-лю).
Ну, это совсем другой -ко́р – ну, це зо́всім и́нша спра́ва (мате́рія).
Конве́рсия – конве́рсія, замі́на.
-сия государственных долгов – конве́рсія держа́вних боргі́в, замі́на одніє́ї держа́вної по́зи́ки и́ншою.
Коржа́вина
1) (
ржавчина) (і)ржа́;
2) (
окалина) жу́желиця, ци́ндра, ві́пса, брусли́на;
3) (
иней) па́морозь, на́морозь (-зи), и́ней (-нею);
4) (
шершавая поверхность) шарша́вина, шарша́вість, ше́рхлість (-ости);
5)
см. Коржа́ва 1.
Коры́сть
1) (
польза, добыча) ко́ри́сть (-ти), (з)добу́ток (-тку) кому́ з чо́го, на що. [Сті́льки з йо́го кори́сти, як з чо́рта сма́льцю (Приказка). Впе́рта коза́ – во́вкові кори́сть (Приказка)].
На старости женитьсяне себе -ры́сть – старо́му жени́тися – ті́льки жури́тися; за стари́м жі́нка пла́че та через йо́го и́ншого ба́че (Приказки);
2) (
выгода, барыш) ко́ри́сть, зиск (-ку), бари́ш (-шу́), заробі́ток (-тку). [Ті́льки й зи́ску, що в пи́ску (Приказка)].
Без -сти торговать нельзя – без заробі́тку шкода́ й то́ргу; без баришу́ шкода́ й часу́ (Приказки);
3) (
рост. проценты) про́це́нт (-ту), надсо́ток (-тку), лихва́, ріст (р. ро́сту). [Ма́ти з гро́шей проце́нт (Грінч.). Вели́кий надсо́ток бере́ за стовп (Липовеч.). Ро́сту ще не ви́платив, а стовп (капитал) само́ собо́ю стої́ть (Левч.)];
4) (
любостяжание) кори́сли́вість (-ости), користолю́бство, (сильнее) заже́рливість, неси́тість (-тости); срвн. Жа́дность.
Его -ры́сть одолела – заже́рливість (неси́тість) його́ посі́ла.
Край
1) (
конец, предел, рубежная полоса) край (-а́ю), кіне́ць (-нця́), о́край (-аю), окра́йок (-а́йка), закра́йок (-йка), бе́рег (-рега), ум. крає́чок (-є́чка и -є́чку), кра́йчик (-ка), кі́нчик, окра́єчок (-чка); срвн. Коне́ц 1. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Пісня). Світа́є, край не́ба пала́є (Шевч.). Карпо́ одсу́нувся на са́мий край при́зьби (Н.-Лев.). По́руч ме́не на крає́чку всадови́вся яки́йсь п’я́ний чолов’я́га (Крим.). На кра́йчику лі́жка обня́вшися засну́ли дві молоді́ голови́ (Франко). Я не силку́юся збагну́ти сю річ до кра́ю (Самійл.). Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Я льо́том долеті́в до гайово́го о́краю, – нема́! (М. Вовч.). В кіне́ць га́ю, на окра́йку стоя́в дуб-довгові́к (М. Вовч.). Поста́вив пля́шку на са́мому бе́резі сто́лу (Сл. Ум.). Надяга́є черке́ску, обши́ту по берега́х срі́бним галуно́м (Мова)].
Край одежды – край, оме́т (-та). [На гапто́вані оме́ти ри́зи дорого́ї! (Шевч.)].
Край соломенной крыши – стрі́ха, острі́ха, острі́шок (-шка), (судна) обла́вок (-вка).
Края́ сосуда, кратера и т. п. – ві́нця (р. ві́нець), береги́, кри́си (-сів), посу́дини, кра́тера. [Розби́й яйце́ об ві́нця шкля́нки (Звин.). Кра́терові ві́нця (береги́). Глибо́ка ми́ска з крути́ми берега́ми (Конотіпщ.). Здава́лися йому́ кри́сами коло горшка́ або коло ми́ски (Н.-Лев.)].
До -ё́в, до самых -ё́в – по ві́нця, по са́мі ві́нця.
В уровень с -я́ми – уще́рть, укра́й. [Не налива́й го́рщика вщерть (Звин.). Її́ се́рце налило́ся ща́стям уще́рть (Н.-Лев.). Зло́том наси́плю я чо́вен укра́й (Грінч.)].
Насыпанный в уровень с -я́ми – щертови́й. [Бу́де щертови́х мі́рок де́в’ять, а верхови́х ві́сім (Сл. Гр.)].
Осторожно, это стакан с острыми -я́ми! – обере́жно, в ціє́ї шкля́нки го́стрі ві́нця.
Переливать через край – ли́ти через ві́нця.
Течь, литься через край, -ая́ – ли́тися через ві́нця. [По́внії ча́рки всім налива́йте, щоб через ві́нця лило́ся (Пісня)].
Имеющий широкие края́ – криса́тий; срвн. Широкопо́лый.
Лист с вырезными, зубчатыми -я́ми – листо́к із вирізни́ми, зубча́стими берега́ми (края́ми).
Край болота – при́болоток (-тка).
Тут тебе и край! – тут тобі́ й край! тут тобі́ й гак! тут тобі́ й амі́нь!
Сшитый край ткани, см. Рубе́ц.
Шов через край – запоши́вка.
Шить через край – запошива́ти.
Рана с рваными -я́ми – ра́на з рва́ними края́ми.
Язва с расползшимися -я́ми – ви́разка з розлі́злими края́ми.
Конца -а́ю нет – нема́ кінця́-кра́ю, без кінця́ й кра́ю.
Стол по -я́м с резьбою – стіл із рі́зьбленими закра́йками.
С которого -а́ю начинать пирог – з котро́го кінця́ почина́ти пирога́?
На реке лёд по -я́м – на рі́чці кри́га край берегі́в.
Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! – уже́ мені́ терпе́ць урва́вся, а ли́хові кінця́ нема́є!
Он хватил, хлебнул через край – він перебра́в мі́ру, він хильну́в через мі́ру.
На краю́ света – на краю́ сві́та, край сві́та.
На краю́ пропасти – край безо́дні.
На краю́ гроба – одно́ю ного́ю в труні́.
Он был на краю́ гибели – він ма́ло не заги́нув.
Я проехал Украину из кра́я в край – я переї́хав Украї́ною з кінця́ в кіне́ць, я прої́хав Украї́ну від кра́ю до кра́ю.
На край – (на) край. [Скажи́-ж мені́: де мій ми́лий. Край сві́та поли́ну (Шевч.)].
Вдоль кра́я – по́над, по́над край, вкрай чо́го. [По́над шля́хом щири́цею ховрашки́ гуля́ють (Шевч.). Ї́хала па́ні вкрай горо́да (Номис)].
На краю́, с -а́ю, нрч. – край, покра́й, накра́й, наузкра́й чого, кіне́ць чого. [Наси́пали край доро́ги дві могили́ в жи́ті (Шевч.). По́тім на світа́нні, як біля́ві хма́ри ста́нуть по́край не́ба, мов ясні́ ота́ри… (Л. Укр.). Жила́ вдова́ накра́й села́ (Пісня). Наузкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Грінч.)];
2) (
ребро, грань) руб (-ба), пруг (-га), рубі́ж (-бежа́), ребро́, край. [Уда́рив ру́бом ліні́йки (Сл. Ум.). Вда́рився об две́рі, об са́мий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубі́ж голо́вкою вда́рилося (Пирятинщ.)].
Край скошенный – скісни́й руб (край).
Край острый (орудия, инструмента) – гострі́й (-рія́), ум. гостріє́ць (-рійця́); (тупой) хребе́т (-бта́), рубі́ж (-бежа́). [Ле́две маха́ла соки́рою, б’ючи́ вже обу́хом, а не гостріє́м (Грінч.). Хребе́т пи́лки. Рубі́ж ножа́].
Край поперечный – торе́ць (-рця́). [Торці́ кле́пок звича́йно скі́сно обрі́зують (Бондарн. виробн.)].
Край кристалла – криста́ловий руб.
Гора с зубчатым верхним -а́ем – гора́ з зубча́стим хребто́м.
Гора с зубчатыми боковыми -я́ми – гора́ з зубча́стими ре́брами;
3) (
страна, область) краї́на, край, украї́на, сторона́, земля́, ласк. краї́нка, краї́нонька, краї́ночка, сторо́нонька, сторо́ночка, (территория) тере́н (-ре́ну). [Десь, коли́сь, в які́йсь краї́ні прожива́в пое́т неща́сний (Л. Укр.). Ой, пошлю́ я зозу́леньку в чужу́ю краї́ноньку (Пісня). У яко́му кра́ї мене́ захова́ють? (Шевч.). Прибу́дь, прибу́дь, мій миле́нький, з украї́н дале́ких (Пісня). На тій просла́вній Украї́ні, на тій весе́лій стороні́ (Шевч.). Поли́ну я в чужу́ стороно́ньку шука́ть талано́ньку (Пісня). На чужі́й сторо́нці найду́ кра́щу або зги́ну, як той лист на со́нці (Шевч.). Встає́ шляхе́цькая земля́ (Шевч.)].
Какими судьбами вы в наших -я́х? – яки́м вас ві́тром занесло́ до нас?
Тёплые края́ – те́плі краї́, (мифол.) ви́рій, и́рій (-ію и -ія). [Зажури́лася перепі́лочка: бі́дна моя́ голі́вочка, що я ра́но із ви́рію прилеті́ла (Пісня)].
Родной край – рі́дний край, ба́тьківщина; срвн. Ро́дина. [Тре́ба рятува́ти рі́дний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края́ – дале́кі краї́, дале́ка сторона́, дале́кий край, (метаф.) не близьки́й світ. [Одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Шевч.)].
Чужие края́ – чужи́на, (ласк. чужи́нонька), чужа́ сторона́, чужа́ краї́на, чужи́й край. [Тя́жко-ва́жко умира́ти у чужо́му кра́ю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа́ чужи́на, як домови́на (Приказка). Виряджа́ла ма́ти до́ньку в чужу́ стороно́ньку (Пісня)].
По чужим -я́м – по чужи́х края́х, по світа́х. [Не забува́в він і того́, що по світа́х ро́биться, по і́нших сто́ронах (Єфр.)].
Познакомиться с чужими -я́ми – чужи́х краї́в поба́чити, сві́та поба́чити. [Побува́є наш у солда́тах, сві́та поба́чить, порозумні́шає (Крим.)].
Путешествовать по чужим -я́м – мандрува́ти (подорожува́ти) по чужи́х сто́рона́х (края́х).
Заморский край – замо́рський край, замо́рська сторона́, замо́р’я (-р’я).
Работы у нас непочатый край – у нас пра́ці си́ла-силе́нна;
4) (
часть говяжей туши) край. [Товсти́й край. Тонки́й край].
Кто, мест.
1)
вопросит. – хто? (р., вин. кого́, дат. кому́, после предлог. (до) ко́го, (на) ко́му, тв. ким, местн. (на) кім, (на) ко́му). [Кого́ я? – де́? – коли́ люби́в? Кому́ яке́ добро́ зроби́в? (Шевч.). На ко́го ти поки́нув худо́бу до́ма? (Мирний)].
Кто здесь, там? – хто тут, там?
Кто вы такой? – хто ви таки́й? хто ви бу́дете? (зап.) хто ви за о[ї]де́н (за о[ї]дні́)?
Кто идёт? – хто йде?
Кого́ вам надо? – кого́ вам тре́ба?
От -го́ это письмо? – від ко́го цей лист?
За -го́ вы меня принимаете? – за ко́го ви мене́ ма́єте (вважа́єте)?
Кому́ жизнь не мила! – кому́ життя́ не ми́ле (не лю́бе)!
Кем это сделано? – хто це зроби́в?
Кем вы недовольны? – з ко́го (ким) ви незадово́лені?
Кто же? – хто-ж?
Кто бы? – хто-б?
Кто бы это (был)? – хто-б (хто-ж би) це (був)?
Кто бы не хотел? – хто-б не х(о)ті́в?
2)
указат., относит. – хто. [Зна́ю тебе́, хто єси́ (Єв. Мр.). Недо́ля не ба́чить, з ким їй жартува́ти (Шевч.)].
Вот кто – ось (от, он) хто.
Тот, кто; тот, кого́ и т. д. – той, хто (що); той, кого́ (що його́, яко́го, котро́го) и т. д. [Хто не працю́є, той не їсть (Київщ.). Хіба́-ж вони́ не слу́ги слуг того́, кого́ ви кня́зем те́мряви назва́ли? (Л. Укр.). Неха́й-же працю́ють слова́ми й перо́м ті, що ма́ють дві шку́ри в запа́сі (Самійл.)].
Тот, кем вы были обижены, наказан – хто вас покри́вдив, того́ пока́рано.
Кому́ бы учить, тот сам дурит – кому́-б учи́ти, той сам дурі́є. Не́кого, Не́кому, см. отдельно. Не у кого, см. Кого́;
3)
неопр. – хто. [Сти́ха-сти́ха, по́рідко, щоб кого́ не розбуди́ти, висту́кує сто́рож (Васильч.)].
Кабы кто знал моё горе! – коли́-б (якби́, щоб) хто знав моє́ го́ре!
Что у кого́ болит, тот о том говорит – що кого́ боли́ть, той про те й гово́рить.
Кому́-кому́, а вам бы не следовало этого делать – кому́-кому́, а вам-би не слід цього́ роби́ти.
Кто-кто; кого́-кого́; у кого́у кого́ и т. д. – хто – хто, кот(о́)ри́й (котре́) – кот(о́)ри́й (котре́); кого́ – кого́, кот(о́)ро́го – кот(о́)ро́го; у ко́го – у ко́го, у кот(о́)ро́го – у кот(о́)ро́го и т. д. [Хто так, а хто сяк (Сл. Гр.). Що кого́ втоми́ло: кого́ ща́стя, кого́ сльо́зи, – все ні́чка покри́ла (Шевч.). Кому́ во́ля, а кому́ нево́ля (Мирний). Котри́й пи́ше, котри́й чита́є, а котри́й то й ба́йдики б’є (М. Вовч.). Він пізна́в, котре́ в селі́ найбі́льший зло́дій, котре́ найбі́льший бага́ч (Стефаник)].
Кто бы ни; кого́ бы ни и т. д. – хоч-би хто́, хоч хто́, хто-б не, аби́-хто; хоч-би кого́, хоч кого́, аби́-кого, кого́-б не и т. д. Кто бы он ни был – хоч-би хто він (хто-б він не) був, аби́-хто. [Ко́ждому, аби́-хто, умі́ла дотя́ти свої́м би́стрим язико́м (Франко)].
Кто бы ни говорил, не слушай – хоч-би хто каза́в, не слу́хай; хоч хто каза́тиме, не слу́хай (Сл. Гр.).
Кто бы ты ни был, я тебя не выдам – хоч-би хто (ким) ти був, я тебе́ (на те́бе) не ви́кажу.
Кого́ бы я ни попросил, все отказываются – кого́-б я не попроси́в, усі́ відмовля́ються.
-го бы (то) ни было – хоч кого́, хоч-би кого́, хоч-би хто́ там був, аби́-кого, бу́дь-кого́, ко́жного.
От -го́ бы то ни было – хоч-би від ко́го, від будь-ко́го, від ко́го-будь.
Я рада каждому письму, от -го́ бы оно ни было – я раді́ю з ко́жного ли́ста, хоч-би від ко́го він був.
Я не жду ничего от -го́ бы то ни было – я не чека́ю нічо́го ні від ко́го.
Я был бы рад кому́ бы то ни было – я зраді́в-би (був-би ра́дий) хоч кому́ (хоч-би кому́, будь-кому́, аби́-кому, хоч-би хто там був, ко́жному).
Больше чем кто бы то ни было – більш ніж хто (ніж будь-хто́).
Не кто иной, как – не хто (и́нший), як. [І зроби́в це не хто, як він сам (Крим.)].
Кто́-то, кого́-то, кому́-то – хтось, кого́сь, кому́сь. [Прийшо́в хтось та взяв щось, бі́гти за ним – не зна́ю за ким (Номис). Хтось уті́к, а кого́сь, ка́жуть, таки́ зло́влено (Київщ.). Я зна́ю, кому́сь-то вона́ серде́нько кра́є (Л. Укр.)].
Кто́-нибудь, кто́-либо; кого́-нибудь, кого́-либо и т. д. – хто, хтось, хто-не́будь, котри́й(сь), (кто бы то ни был) будь-хто́, хто-бу́дь, аби́-хто, (пров.) бу́длі-хто; кого́, кого́сь (после предл. ко́го, ко́гось), кого́-не́будь, котро́го(сь), бу́дь-кого́, кого́-будь, аби́-кого́, бу́длі-кого́ и т. д. [Мо́же хто вас пола́яв? (М. Вовч.). Мо́же кого́ з рідні́ моє́ї ба́чили? (Київщ.). Як хтось почне́, то й я роби́тиму (Н.-Лев.). Згада́й же хто-не́будь її́ на сім сві́ті (Шевч.). Не ти, так хто-бу́дь ку́пить (Київщ.). Тре́ба-ж коли́сь бу́длі-кого́ покоха́ти та й за́між піти́ (Н.-Лев.)].
Кого́-нибудь одного (из двух) – кого́сь одно́го́, котро́гось (із двох).
Если меня кто-либо спросит, скажите, что – коли́ про ме́не хто спита́ється, скажі́ть (ска́жете), що.
Не думаю, что бы кто́-нибудь знал об этом – не ду́маю, щоб хто(сь) про це знав.
Сомневаюсь, что бы кто́-либо из вас мог сделать это – не ду́маю, щоб котри́й з вас міг зроби́ти це.
Он счастливее, чем кто́-либо – він щасливі́ший за бу́дь-кого́ (як хто).
Пусть это сделает кто́-нибудь другой – хай це зро́бить хто и́нший.
Ему всегда хочется кого́-нибудь осуждать – його́ (йому́) за́вжди корти́ть кого́сь суди́ти.
Кому́-нибудь да понравится – кому́сь та сподо́бається.
Пусть кто́-нибудь попробуетбудет меня помнить – ха́й-но спро́бує котри́й(сь) (котре́), пам’ята́тиме мене́; ану́ спро́буй котри́й, бу́деш мене́ пам’ята́ти.
Пусть кто́-либо из вас решится – хай котри́й (котре́) зва́житься.
С ке́м-нибудь, с ке́м-либо и т. п. – з ким(сь), з ким-не́будь, (с кем бы то ни было) будь, з ким, з котри́м(сь), з ким-бу́дь, аби́ з ким, (пров.) бу́длі з ким. [Ста́неться, хоч і не зо мно́ю, хоч і аби́ з ким, яка́ причи́на (Квітка)].
Кто́-попало; кого́-попало и т. д. – будь-хто́, хто-бу́дь, аби́-хто; будь-кого́, кого́-будь, аби́-кого, (пров.) кого́-по́падя и т. д. Кто́-угодно, кто ни есть; кого́-угодно, кого́ ни есть и т. д. – будь (бу́длі)-хто́, хто-хо́ч, аби́-хто; будь (бу́длі)-кого́, кого́-хо́ч, аби́-кого и т. д. [Віддаси́ кому́-хо́ч (Київщ.). Поби́ть, то й аби́-хто зна́йдеться (Номис)].
Кого́, кому́ вам угодно – кого́, кому́ хо́чете.
Это сделает и кто́-угодно – це зро́бить і аби́-хто (і будь-хто́). Редко кто – ма́ло-хто, хто́сь-не-хто́сь. [Там – у ко́жній ха́ті верста́т, а у нас хто́сь-не-хто́сь (ма́ло хто) тче (Звиног.)]. Кое-кто́, кое-кого́, кое с ке́м и т. п., см. Ко́е-кто́.
Куда́, нрч.
1)
вопрос. – куди́? (иногда) де? (каким путём) кудо́ю? куди́? [Куди́ ти йдеш, не спита́вшись? (Шевч.). Що роби́ть, куди́ піти́? Де я помандру́ю? (Боров.). Кудо́ю мені́ йти до вокза́лу? (Київщ.)].
-да́ он девался? – де (куди́) він поді́вся (ді́вся)?
-да́ же? – куди́-ж? де-ж? (каким же путём?) кудо́ю-ж? куди́-ж? куди́ са́ме?
-да́ бы? – куди́-б? де-б? кудо́ю-б?
-да́-то? – куди́ то? де́ то? кудо́ю то?;
2) (
зачем?) на́що? наві́що?
-да́ ему столько? – на́що (наві́що) йому́ сті́льки?;
3)
указат., относит., неопредел. – куди́, (иногда) де, (каким путём) кудо́ю, куди́. [Лю́ди гну́ться, як ті ло́зи, куди́ ві́тер ві́є (Шевч.). Я йшов туди́, де ро́зум посила́в (Грінч.). Яка́ му́ка стоя́ти на роздоро́жжі і не зна́ти, кудо́ю йти (Коцюб.)].
Вот -да́ – ось (от он) куди́; ось (от, он) кудо́ю.
Кто -да́ – хто куди́.
Куда́-куда́ – куди́-куди́.
-да́туда – куди́ – туди́; кудо́ю – тудо́ю. [Куди́ кінь з копито́м, туди́ жа́ба з хвосто́м (Номис). Пішо́в тудо́ю, кудо́ю йшла Хведо́ська (Грінч.)].
-да́ же – куди́-ж, де-ж; кудо́ю-ж.
-да́ ни – куди́ не, де не; кудо́ю не.
-да́ ни кинься – куди́ не зарви́. [Куди́ не зарви́ – скрізь коня́ тре́ба (Переясл.)].
-да́ ни шло – де на́ше не пропада́ло! (так и быть) гара́зд, до́бре, неха́й так.
-да бы – куди́-б, де-б; кудо́ю-б.
-да́ бы ни – хоч-би куди́ (де), хоч куди́-б, куди́-б (де-б) не; хоч-би кудо́ю, кудо́ю-б не. [Наш пани́ч, хоч-би куди́ пішо́в, но́сить із собо́ю кни́жечку (Звиног.). Де-б я не пішла́, і він слідко́м іде́ (Київщ.)].
-да́ то – куди́сь, куди́сь то, куди́сь-там, десь. [Тіка́ли куди́сь лю́ди й ко́ні (Коцюб.). Шатну́вся куди́сь-там і прині́с води́ (Богодухівщ.)].
-да́-либо, -да́-нибудь – куди́, куди́сь, куди́-не́будь, де, десь, де-не́будь; (-да́ бы то ни было) будь-куди́; (в иное место) и́нкуди, куди́-и́нде, де-и́нде. [Мо́же-б ти пішо́в куди́ зві́дси (Брацлавщ.). Пої́демо куди́сь, аби́ не сиді́ти (Київщ.). Пої́демо де-не́будь, де ще нас не зна́ють (Київщ.). Магоме́т-Оглі́ ра́дий був хоч на час збі́гти бу́дь-куди́ (Коцюб.). Пої́хали ми не и́нкуди, а в саму́ університе́тську це́ркву (Морд.). Іди́, ри́нде (неряха), куди́-и́нде, там тебе́ не зна́тимуть і ри́ндею не зва́тимуть (Приказка)].
-да́ ни есть, -да́ угодно – аби́-куди́, бу́дь-куди́, куди́-будь, хоч-куди́, (вульг.) куди́-завго́дно. [Неси́ смі́ття аби́-куди́ (Сл. Гр.)].
-да́ попало – куди́ тра́питься, куди́ по́падя, куди́ (де) лу́ча. [Як та ту́ча, куди́ лу́ча, так і покоти́ли (Вірша XVIII в.)].
-да́ глаза глядят – світ за́ очі, світ за очи́ма, куди́-гля́дя, навма(н)ня́, навманяки́. [Пішо́в коза́к світ за́ очі (Шевч.). Чи ви за ді́лом яки́м, чи ве́штались світ за очи́ма? (Потеб. Одис.). Мча́вся куди́-гля́дя (Крим.). Пода́вся навмання́ і забрі́в на кла́довище (Коцюб.)].
Убегать -да́ глаза глядят – тіка́ти куди́ ви́дно, тіка́ти не-о́бзир (Куліш).
Чорт знает -да́ – ка́зна куди́, чорт (лихи́й, ді́дько) зна́є куди́. Кое-куда́, см. отдельно;
4) (
при сравн. ст.) куди́, бага́то, дале́ко, де́-то; см. Гора́здо 2. [Тепе́р нам куди́ гі́рше (Звин.). Бу́де по весні́ де́-то кра́щий наря́д мені́ (Манж.)].
-да́ лучше – бага́то (бага́цько, дале́ко, геть куди́) кра́ще;
5) (
в восклиц. предлож.) де, куди́.
-да́ тебе! – де́ тобі! куди́ тобі! [Куди́ ку́цому до за́йця! (Приказка)].
-да́ уж! – де вже! е́ вже! [Е́ вже! не ви́чуняти мені́, си́ну (Липовеч.)].
-да́ (уж), вам с таким здоровьем браться за эту работу – де вже вам з таки́м здоро́в’ям бра́тися до ціє́ї пра́ці.
-да́ там! – де́ там! де́ тобі! де́ в бі́са! де́ в ка́та! шкода́! [Ви́йшов з ха́ти карбівни́чий, щоб ліс огляді́ти, та де́ тобі́! Таке́ ли́хо, що не ви́дно й сві́та (Шевч.). Бага́то зароби́в грошеня́т на заробі́тках? – Де́ в бі́са! (Харківщ.). Шкода́! не бу́де того́! (Номис)].
Хоть -да́ – хоч-куди́; срвн. Отли́чный 2.
Что -да́ – що не то́ що. [Сміху́-ж тоді́ нароби́в тако́го що не то́ що! (Яворн.)].
-да́ как! – диви́ як! а́ч як!
-да как он забавен – а́ч, яки́й він уті́шний!
-да́ как хорошо! – де́ вже пак не га́рно!
-да́ бы хорошо – о́т-би до́бре.
-да́ как нужно – аж о́н як тре́ба.
-да́ не бесполезный – аж нія́к не за́йвий.
Лад
1) (
порядок) лад (р. ла́ду́), по́лад (-ду). [Пра́вда дає́ лад, тво́рить життя́ на землі́, кри́вда його́ руйну́є (Мирний)].
Ни складу, ни -ду – ані ла́ду, ані скла́ду; ні ла́ду, ні по́ладу нема́.
Дело идёт, пошло на (в) лад – спра́ва в (на) лад іде́, пішла́, спра́ва йде (веде́ться), пішла́ (повела́ся) до́бре (гара́зд), спра́ва налаго́джується (вирі́внюється), нала́годилася (ви́рівнялася). [Спра́ва таки́ не заги́нула і почала́ вже була́ потро́ху вирі́внюватись (Єфр.)].
На лад их дело не пойдёт – не пі́де ї́хня спра́ва в лад;
2) (
взаимное согласие, мир) лад, ла́года, зла́года, зго́да. [Нема́ ладу́ в нас: не мо́жна нам уку́пі жи́ти (Грінч.)].
Быть, жить в -ду́ с кем – бу́ти, жи́ти з ким у (до́брій) (з)ла́годі (зго́ді), ладна́ти з ким, жи́ти з ким ла́дно (ладне́нько). [Вони́ вгово́рювали Гна́та помири́тись з жі́нкою та жи́ти з не́ю в зла́годі (Коцюб.). Я жив у до́брій ла́годі з ди́кими звірми́ (Крим.)].
Быть не в -ду́, не в -да́х с кем – бу́ти не в лада́х, не в зла́годі, (в ссоре) у гніву́ з ким. [Паноте́ць з грома́дою у гніву́ (Франко)].
Они меж собою не в -ду́ – між ни́ми (поміж ї́ми) незла́года (незго́да), вони́ не ладна́ють між собо́ю (оди́н (одна́) или одно́[е́] з о́дним (з о́дною)).
Он не в -ду́ с моим братом – між ним і мої́м бра́том незла́года (незго́да), він не в зла́годі з мої́м бра́том, він не ладна́є з мої́м бра́том.
Никаких -до́в с ним нет – з ним не мо́жна да́ти собі́ ра́ди, з ним ладу́ не доведе́ш;
3)
муз. – лад. [Мій го́лос журли́веє щось почина́є, а стру́ни твої́ на весе́лім ладу́ (Л. Укр.). Загра́ли знов – ще гірш нема́ ладу́! (Гліб.)].
В лад – у лад. [Ро́бить свої́ ско́ки в лад, ритмі́чно (Єфр.). В лад брені́ло бе́зліч казанкі́в (Васильч.)].
Скрипка настроена в лад – скри́пку настро́єно в лад (до ла́ду, ла́дно).
Не в лад – не в лад.
Не в лад поют – співа́ють не в лад.
На все -ды́ – на всі лади́, на всі бо́ки. [Покрути́вши че́сністю на всі бо́ки… (Єфр.)];
4)
-ды́ (в струнн. муз. инструменте) лади́ (-ді́в), ладки́ (-кі́в);
5) (
образец) лад, (к)шталт (-ту), штиб (-бу); ма́ні́р (-ру). [На німе́цький лад вимовля́в «філологі́я» (Крим.). На великопа́нський шталт (Мова). Котляре́вський у свої́й «Енеї́ді» «перелицюва́в» стару́ пое́му на украї́нський штиб (Єфр.). Коли́сь лю́ди вшива́ли хати́ ті́льки соло́мою, а тепе́р на нови́й мані́р ро́блять: бля́хою (Звин.)].
На свой лад – на свій лад, (к)шталт; (по своему) свої́м ладо́м, свої́м ро́бом. [(Слов’я́нські племена́) жили́ свої́м ладо́м та звича́ями (Єфр.)].
Переделывать на свой, на иной, на чужой лад – по-сво́єму (на своє́), на и́нше, на чужи́й лад (штиб) переро́блювати, на свій, на и́нший, на чужи́й кшталт поверта́ти, (на иной лад) перекшталто́вувати що. [Не мо́жна приму́сити люди́ну ду́мати на чужи́й лад (Наш)];
6)
см. Клё́пка;
7)
см. Паз.
Ли и ль, союз – чи (ставится впереди вопроса); (при усиленном вопросе, сомнении) чи-ж, чи то, чи то-ж, а чи; (в вопрос. предл. после отриц. ещё) хіба́ (разве). [Турбо́тно дожида́ли, чи не оду́жає Мару́ся (Грінч.). Чи ви́нна-ж (да виновата ли) голу́бка, що го́луба лю́бить? Чи ви́нен той го́луб, що со́кіл уби́в? (Шенч.). Адже́ вода́ позалива́ла всі закапе́лки, – чи то-ж ви́беруть її́ зві́дти? (Грінч.)].
Дома ли он? – чи він (у)до́ма? чи (в)до́ма він?
Скоро ли он приедет? – чи ско́ро він приї́де?
Правду ли вы говорите? – чи ви пра́вду ка́жете?
Будет ли этому конец, или не будет? – чи бу́де цьому́ край, чи не бу́де?
Не лучше ли без детей? – чи не кра́ще без діте́й? (с оттенком сомнения) без діте́й чи не кра́ще?
Доживём ли до того? – чи доживе́мо́ до то́го? (с сомнением) мо́же до то́го чи й доживе́мо́.
Не всё ли равно? – чи-ж не одна́ково? Хіба́ не одна́ково?
Я ль не молодец? – чи-ж я не коза́к?
Так ли? – а чи так воно́?
Ой ли?! – ов! овва́! [«Перевели́ся тепе́р ри́царі в Січі́.» – «Овва́!» – гукну́в тут на всю світли́цю Кири́ло Тур (Куліш)].
Что ли; ну ли – чи що. [Що він там чорті́в слі́пить, чи що? (Номис)].
Да ну ли, иди уже! — та ну-бо йди вже, чи що!
Ли — ли – чи — чи, чи — а чи, чи — чи то, чи то — чи, чи то — чи то. [Чи жать, чи не жать, а сі́яти тре́ба (Шевч.). На що він морга́є, – чи на мої́ во́ли, а чи на коро́ви, чи на моє́ бі́ле ли́чко, чи на чо́рні бро́ви (Гнід.). Бу́дьмо скрізь украї́нцями – чи то в свої́й ха́ті, чи в чужі́й, чи то в своє́му кра́ї, чи на чужині́ (Коцюб.). Чи то летя́ть над мі́стом лі́тні хмари́ни, чи то змага́ється з нічни́ми су́тінками бліди́й світа́нок листопа́ду, а чи со́нце спада́є в імлу́ затишно́ї доли́ни (М. Зеров)].
Тот ли, другой ли – чи той, чи (хто, хтось) и́нший.
Близко ли, далеко ли – чи бли́зько, чи дале́ко.
Так ли, не так ли,мне безразлично – чи так, чи не так, – мені́ ба́йдуже.
Ли́бо, союз – або, чи то; срв. И́ли.
Ли́бо — ли́бо – або́ — або́, чи то — чи (чи то). [В дале́кій доро́зі найду́ або́ до́лю, або́ за Дніпро́м ля́жу голово́ю (Шевч.). Або́ тобі́, або́ мені́ та на сві́ті не жи́ти (Чуб. III). Стари́й помре́ чи то сього́дні, чи вза́втра (Київ)].
-бо победить, -бо умереть – або́ перемогти́, або́ вме́рти; або́ здобу́ти, або́ вдо́ма не бу́ти.
-бо пан, -бо пропал – або́ пан, або́ пропа́в; хоч пан, хоч пропа́в; чи пан, чи пропа́в; куць ви́грав, куць програ́в (Приказки).
-бо дождь, -бо снег, -бо будет, -бо нет – або́ дощ, або́ сніг, або́ бу́де, або́ ні.
Где-ли́бо – де, десь, де-не́будь, де-бу́дь, аби́-де, (где бы то ни было) бу́длі-де.
Менее, чем где-ли́бо – ме́нше, ніж де-и́нде, ніж бу́длі-де. Как-ли́бо, какой-ли́бо, когда-ли́бо, кто-ли́бо, куда-ли́бо, что-ли́бо, см. Как 4, Како́й 2, Когда́ 3, Кто 3, Куда́ 3, Что.
Лома́ться
1) лама́тися, ломи́тися, (
на мелкие куски, в дребезги) трощи́тися; (страд. з.) бу́ти ла́маним, ло́мленим, тро́щеним; срв. Ломи́ться. [Пога́ні голки́ – не лама́ються, а гну́ться (Київщ.). Ща́стя на колі́ні не ло́миться (Номис)].
Камень -ма́ется (крошится) – ка́мінь кри́шиться.
Здесь -ма́ется наилучший камень для мельничных жерновов – тут б’ють (лупа́ють) найкра́ще млино́ве камі́ння.
Этот дом будет -ться – цей буди́нок розбира́тимуть;
2) вила́муватися, викривля́тися, виверта́тися, викру́чуватися;
срв. Кривля́ться. [Нап’є́ться п’я́ний, вила́мується, чорт ба́тька зна що язико́м пле́ще (Козелеч.)];
3) (
чиниться, церемониться) мані́ритися, пиша́тися. [Не люблю́ я таки́х го́стей: як почну́ть мані́ритися, як почну́ть пиша́тися, то аж упрі́єш, по́ки до чо́го припро́сиш (М. Грінч.)];
4) (
упрямиться) кобени́тися, комизи́тися, коцю́битися, опина́тися, огуря́тися;
5) (
важничать перед кем) велича́тися, чва́нитися, при́ндитися, бундю́читися, пиндю́читися, (г)инди́читися перед ким. [Ото́ велича́ється перед людьми́, на́че спра́вді не зна́ти яке́ цабе́ (Київщ.)];
6) (
издеваться над кем) знуща́тися з ко́го;
7) (
бороться) боро́тися, борюка́тися з ким;
8) (
о коровах в течке) полюва́ти, бі́гати.
Мане́ра
1) мане́ра.

-ры – мане́ри, пово́дження, (грубые) ви́хватки. [Па́нське вихова́ння дава́ли у тому́ пансіо́ні: пе́рша річ «мане́ри» (пово́дження) (Кониськ.). Не люблю́ я панні́в з паничі́вськими ви́хватками (Н.-Лев.)].
-ра держаться, вести себя – мане́ра, спо́сіб пово́дитися, звича́й, поведі́нка, пово́дження, (шутл.) поведе́нція. [Ко́жен край ма́є свій звича́й (Приказка). Було́ щось таке́ натура́льне, хло́пське в ці́лій його́ поведі́нці (Франко). Така́ ї́хня поведе́нція (Київ)].
Приобрести -ры – здобу́ти собі́ мане́р, (ирон.) набра́тися мане́р. [Цих мане́р він набра́вся в сало́нах оде́ських купці́в (Н.-Лев.)].
Изящные мане́ры – елега́нтні мане́ри, добі́рні мане́ри.
Непринуждённые -ры – ві́льні мане́ри, ві́льне пово́дження.
Скромные -ры – скро́мні мане́ри, скро́мне пово́дження;
2) мані́ра
и мане́ра, спо́сіб, штиб, (вульг. диал.) мано́рія. [Особли́ва мані́ра стилісти́чна (Грінч.). Засво́юють його́ літерату́рну мане́ру (Єфр.). То таки́й спо́сіб у Москві́ (Крим.). То він жарту́є. Це в йо́го така́ вда́ча, така́ мано́рія (Н.-Лев.)].
-ра разговаривать – спо́сіб розмо́ви (розмовля́ння). [Залиші́мо цей спо́сіб розмовля́ння (Крим.)].
-ра говорить – спо́сіб говори́ти, гові́рка, говорі́ння. [З се́бе була́ висо́ка, огрядна́, гові́рки ско́рої, гучно́ї (М. Вовч.)].
У всякого своя -ра – у вся́кого своя́ мане́ра, свій штиб.
Переменить -ру – відміни́ти штиб, перейти́ на и́нший штиб.
Ме́жду, предл.
1)
с род. п. на вопрос: где? в каком направлении? и с твор. п.
а)
на вопр.: где? – між, поміж, проміж, межи, поме́жи, проме́жи ким, чим и (реже) чо́го, поміж, межи, поме́жи ко́го, що, (редко) міждо, помі́ждо, промі́ждо ким, чим; (среди) серед, посере́д ко́го, чо́го; (из-за, среди) з-поміж, з-проміж, з-поме́жи ко́го, чо́го. [І зра́зу вста́ла стіна́ між мно́ю й товариша́ми, між мно́ю й життя́м (Коцюб.). Поміж не́бом і земле́ю (Франко). Халу́пка стоя́ла поміж заки́нутих, з заби́тими ві́кнами, осе́ль (Коцюб.). Чу́тка, розійшла́ся поміж лю́ди (М. Грінч.). Він залюбки́ попаса́є проміж лі́ліями (Біблія). Ти́хі по́шепти розхо́дились по селу́ межи жіно́цтвом (Єфр.). Межи бі́лих хато́к (Основа). Межи гу́си сі́рі оре́л сизокри́лий ви́вівсь (М. Вовч.). Ой, літа́в я ко́жну ні́чку поме́жи гора́ми (Рудан.). Ходи́в чума́к з мазни́цею поме́жи крамни́ці (Рудан.). Отаке́ як завело́сь міждо ста́ршими го́ловами, то й козаки́ пішли́ оди́н про́ти о́дного (Куліш). Хто стоя́в помі́ждо мужико́м та па́ном (Грінч.). З-поміж саді́в ви́дко це́рков (Федьк.)].
Речка течёт -ду гор – рі́чка тече́ (по)між, (по)межи го́рами.
Я нашёл -ду своими книгами вашу – я знайшо́в між (межи, поміж) свої́ми книжка́ми ва́шу.
Ударить -ду глаз – уда́рити межи́ о́чі.
-ду ногами – проміж (поміж) нога́ми. [Йому́ пробі́г соба́ка проміж нога́ми (Номис)].
Он очутился -ду двух огней – він опини́вся межи (між) двома́ огня́ми; йому́ і зві́дси гаряче́ і зві́дти пече́.
Пройти -ду Сциллой и Харибдой – пройти́ між (проміж, межи, проме́жи) Сци́ллою і Хари́бдою.
Находиться -ду страхом и надеждой – перебува́ти (бу́ти, жи́ти) між (межи) стра́хом і наді́єю.
Колебаться -ду кем, чем, см. Колеба́ться 2.
Читать -ду строк – чита́ти між (поміж) рядка́ми.
Бывать -ду людьми – бува́ти серед люде́й.
Жить -ду добрыми людьми – жи́ти серед до́брих люде́й, між до́брими людьми́.
Разделить что -ду кем – поділи́ти що кому́ или між ким, поділи́ти що на ко́го.
Что за счёты -ду своими! – та які́ раху́нки між свої́ми! та що там свої́м рахува́тися!
-ду прочим – між и́ншим. [Між и́ншим, свою́ найкра́щу о́ду написа́в ибн-Сі́на по-ара́бськи, а не по-пе́рськи (Крим.)].
-ду тем
1) (
тем временем) тим ча́сом. [Зінько́ тим ча́сом протисну́вся до рундука́ (Б. Грінч.). Тим ча́сом кухарі́ дали́ вече́рю (Крим.)].
А -ду тем (а) – а тим ча́сом.
Мы разговаривали, а -ду тем ночь наступала – ми розмовля́ли, а тим ча́сом ніч надхо́дила.
-ду тем как – тим ча́сом як.
Он веселится, -ду тем как мы работаем – він розважа́ється, тим ча́сом як ми працю́ємо;
2) (
однако) проте́, одна́че, одна́к, тимча́сом, аж, (диал.) аже́нь. [Між людьми́ хоч і бага́то спочува́ло, проте́ ніхто́ не поква́пився залучи́ти чужени́цю до се́бе (Єфр.). Я ду́мав так, аж воно́ ина́кше (Сл. Гр.)].
А -ду тем (б) – а проте́, а тимча́сом, а о́тже. [Каза́ли недо́брий борщ, а проте́ уве́сь ви́їли (Сл. Гр.). Здає́ться одна́кову ні́би-то нау́ку вино́сять (вони́) перед лю́ди, а тимча́сом вражі́ння од них цілко́м протиле́жне (Єфр.). Осві́ти філологі́чної я жа́дної не здобу́в, а о́тже взяв пообгорта́всь уся́кими словаря́ми (Крим.)].
Знала, что он лгун, а -ду тем поверила – зна́ла, що він бреху́н, а о́тже (а проте́) поняла́ ві́ри;
б)
с твор. п. для обозначения взаимн. действия – між (межи), поміж, проміж ки́м, проміж, поміж ко́го. [Розказа́ла про сва́рку поміж не́ю та ді́дом (Грінч.)].
Говорить, шептаться и т. п. -ду собою – говори́ти проміж (поміж) се́бе, між, проміж, (редко) промі́ждо собо́ю. [Вони́ до молоди́х промовля́ли підсоло́дженими голоса́ми, але́ проміж се́бе напророкува́ли молоди́м уся́кого ли́ха (Єфр.). Ді́ти шепта́лись поміж се́бе (Коцюб.). Вони́ гово́рять промі́ждо собо́ю щи́рою украї́нською мо́вою (Крим.)].
Дети совещались -ду собой – ді́ти ра́дилися поміж се́бе, між (проміж) собо́ю.
-ду ними начались ссоры – між ни́ми (у них) пішли́ (почали́ся, зайшли́) чва́ри.
-ду нами будь сказано, пусть это останется -ду нами – між на́ми ка́жучи, хай це (за)ли́шиться між на́ми;
в)
с твор. п. на вопр.: из какой среды? из кого? – з-поміж, з-проміж, з-між, з-межи ко́го, з ко́го, з чийо́го гу́рту. [Цар обібра́в з-поміж свої́х вельмо́ж люди́ну мо́вну (Крим.). Хто зумі́є з-проміж нас співа́ти за тобо́ю? (Самійл.). Найбли́жчий до ха́на з-між ра́дників (Леонт.). Хто з вас негрі́шний, неха́й пе́рший ки́не на не́ї ка́мінь (Біблія). Ми оберемо́ гла́сних, а гла́сні з свого́ гу́рту оберу́ть го́лову (Крим.)].
Лучший -ду ними – найлі́пший (найкра́щий) з-поміж (з-проміж,
з) них, з-поміж ї́хнього гу́рту. [Зінько́ з-проміж них був найрозумні́ший (Грінч.)].

Выбирать -ду кем – вибира́ти з-поміж, з-проміж ко́го.
Выбирайте -ду мной и им – вибира́йте з-поміж нас котро́го;
2)
с вин. п. на вопр.: куда? – між, межи, (реже) поміж, поме́жи, проміж, проме́жи ко́го, що. [И́нше (зе́рно) упа́ло між терни́ну (Біблія). Вліз межи мо́лот і кова́(д)ло (Номис)];
3) (
в сложных словах) см. Меж 2.
Меня́ть, ме́нивать
1) (
обменивать) міня́ти, (редко міни́ти), обмі́нювати, замі́нювати кого́, що на ко́го, на що, вимі́нювати, (променивать) промі́нювати, (с презрит. оттенком) менжува́ти що на що. [Ану́, сва́ту! міня́й стару́ на носа́ту (Приказка). Розу́мне ді́ло – на цяцьки́ ба́тькові гро́ші менжува́ти! (Мирний)].
-ня́ть деньги – міня́ти гро́ші. [Не бу́ду я міня́ти цих гро́шей (Мирний)].
-ня́ть должность, религию и т. п. – міня́ти поса́ду, ві́ру и т. п. [Міня́ють чоти́ри ра́зи ві́ру (Грінч.)].
-ня́ть сорочку, бельё – міня́ти соро́чку (сорочки́), біли́зну (шма́ття), бра́ти сорочки́, біли́зну (шма́ття), змі́нюватися (сов. зміни́тися) в чи́сту соро́чку. [Він у ме́не що-неді́лі сорочки́ бере́ (Звин.). Пішо́в додо́му шма́ття бра́ти (Липовеч.). Нема́ соро́чки, щоб зміни́тися (Звин.)].
-ня́ть ухо на ухо – міня́ти так на та́к, (зап.) віть на ві́ть, міня́тися то́кма;
2) (
изменять) міня́ти, зміня́ти и змі́нювати що на що, у що, відміня́ти, відмі́нювати, (переменять) переміня́ти и перемі́нювати що на що, (переиначивать) переина́ч[кш]увати що. [Со́нце бро́дить поміж камі́нням, міня́ючи би́стро сум ті́ней на ра́дість бли́ску (Коцюб.)].
-ня́ть взгляды – міня́ти (зміня́ти и -ювати) по́гляди.
-ня́ть тон – зміня́ти тон. [Заговори́в, змі́нюючи нача́льницький тон (Крим.)].
-ня́ть цвет – зміня́ти ко́лір, перефарбо́вуватися. [Тюре́мні сті́ни перефарбо́вуються, ви́щають (Васильч.)].
Это -ня́ет дело – це міня́є спра́ву; це и́нша річ (спра́ва).
Ме́ра
1) (
измерит. величина) мі́ра (мн. мі́ри, мір). [Мі́ра довжини́ (Сл. Ум.). Зо́лото, як мі́ра ва́ртости (Економ. Наука). Яко́ю мі́рою мі́ряєте, – відмі́ряється вам (Біблія)].
-ры линейные (погонные), квадратные, кубические – мі́ри ліні́йні, квадрато́ві, кубі́чні.
-ра времени – мі́ра ча́су, (измерение) ви́мір ча́су.
Палата мер и весов – пала́та мір і ваги́.
-рою (по счёту) выдавать что – видавце́м дава́ти (видава́ти) що. [Хліб видавце́м дали́ (Н.-Лев.)];
2) (
четверик хлеба) мі́рка, мі́ра. [Він мі́рку горо́ху наси́пав (Рудч.)];
3) (
сосуд для измерения) мі́рка; (убираемой свёклы) мі́рниця. [Ви́сип бо́рошно в мі́рку (Брацлавщ.). Свої́ми буряка́ми досипа́є її́ мі́рниці (Коцюб.)];
4) (
в стихосл.) мі́ра, ро́змір (-ру), метр (-ру);
5) (
степень, размер, предел и т. п.) мі́ра.
-ра наказания – мі́ра (ви́мір) ка́ри.
-ра содеянного – мі́ра заподі́яного.
В той, в такой -ре (степени) – тіє́ю (то́ю), тако́ю мі́рою, в тій, в такі́й мі́рі. [Тво́ри, що тіє́ю чи и́ншою мі́рою задовольня́ють естети́чні вимага́ння (Єфр.). Річ це зана́дто коро́тка, щоб бу́ти по́вною в такі́й мі́рі, яко́ї тре́ба (Грінч.)].
В какой -ре – яко́ю мі́рою, в які́й мі́рі, в яку́ мі́ру.
В большой, в значительной -ре (степени) – вели́кою мі́рою. [Де́що з тих перспекти́в вели́кою мі́рою і справди́лося (Єфр.)].
В большей, в меньшей -ре – бі́льшою, ме́ншою мі́рою, в бі́льшій, в ме́ншій мі́рі.
В одинаковой, в равной, в той же -ре (степени) – одна́ково, (а) так са́мо, (зап.) зарі́вно. Не всі одна́ково свої́й до́лі кори́лись (Куліш). Стережі́ться зарі́вно ба́тька, як і си́на (Франко)].
В полной -ре – по́вною мі́рою, на по́вну (на ці́лу) мі́ру, до по́вної по́вні (Куліш), уще́рть, аж до кра́ю, цілко́м. [Ви́користати по́вною мі́рою (Єфр.). Не розгорну́в свого́ хи́сту на по́вну (ці́лу) мі́ру (Єфр.). Коцюби́нський тя́гся до оригіна́льних краї́в і використо́вував їх уще́рть (Єфр.). Почува́в себе́ аж до кра́ю геро́єм (Крим.)].
По -ре чего – відпові́дно до чо́го, в мі́ру чого́.
По -ре моих средств – відпові́дно до мої́х ко́штів (за́собів), в мі́ру мої́х ко́штів (за́собів).
По -ре трудов и награда – відпові́дно до пра́ці (в мі́ру пра́ці) й нагоро́да.
По -ре того как – в мі́ру того́ як. [В мі́ру того́ як росту́ть супере́чності (Азб. Ком.)].
По -ре получения, поступления чего – в мі́ру того́ як оде́ржується, надхо́дить (вступа́є), (в прошлом) оде́ржувано, надхо́дило (вступа́ло), (в будущем) оде́ржуватиметься, надхо́дитиме (вступа́тиме) що.
По -ре возможности, по -ре сил – в мі́ру спромо́ги, по змо́зі (по спромо́зі), що си́ла змо́же.
По -ре сил наших – як на́ша си́ла, як на́ше поси́лля.
По крайней -ре – прина́ймні, (зап.) принайме́нше, (диал.) пре́йма (Свидниц.), (хотя бы) бода́й; см. нижепо меньшей ме́ре. Ки́нувся ми́ттю уни́з, щоб прина́ймні уме́рти з свої́ми вку́пі (Дніпр. Ч.). Чи ти переста́неш бреха́ти бода́й собі́ само́му? (Коцюб.)].
По меньшей (по крайней) -ре (минимум) – що-найме́нш(е), принайме́нше, прина́ймні, бода́й. [Щоб здійсни́ти цю програ́му, тре́ба що-найме́нше (прина́ймні) три ро́ки (Київ). Круго́м ко́ждої ма́тері рої́лося бода́й по п’я́теро діте́й (Франко)].
Это по меньшей -ре странно – це, що-найме́нше, чу́дно (ди́вно).
По большей -ре – що-найбі́льш(е); (по большей части) здебі́льшого, здебі́льша, побі́льше.
В -ру (соответственно) – до мі́ри, помі́рно; (об обуви, одежде) до мі́ри, в мі́ру. [Як п’єш до мі́ри, то горі́лка пану́є чолові́кові (Полтавщ.). У помі́рно нато́пленій ха́ті (Грінч.)].
Сделанный в -ру – зро́блений до мі́ри, помі́рний.
Не в -ру – не до мі́ри, (редко) невзамі́ру; (об обуви, одежде) не до мі́ри, не в мі́ру, не на мі́рку; (чересчур) зана́дто, через край, через лад; (неподсилу) не під си́лу. [Присмача́є вона́ ла́сощі невзамі́ру (М. Вовч.)].
Без -ры – без мі́ри, мі́ри нема́, незмі́рно; см. Сверх ме́ры. [Се мук йому́ без мі́ри завдало́-б (Грінч.)].
Сверх, свыше -ры, через -ру – над мі́ру, через лад, на́дто, зана́дто; (непосильно) над си́лу. [Через лад багато набра́в, – от і не піднесе́ (Грінч.). Що на́дто – то пога́но (Приказка)].
Свыше всякой -ры – (по)над уся́ку мі́ру.
Всему есть -ра – всьому́ (на все) є мі́ра (предел: край).
Превышать, превысить -ру – перехо́дити, перейти́ мі́ру.
Знать, соблюдать, наблюдать -ру, не знать -ры в чём – зна́ти (держа́ти) мі́ру, доде́ржувати(ся) мі́ри, не зна́ти мі́ри в чо́му. [Жарту́йте та й мі́ру зна́йте (Н.-Лев.). Держи́ ві́ру, держи́ й мі́ру (Приказка)].
Душа -ру знает – душа́ мі́ру зна́є.
Подойти под -ру, см. Ме́рка 2.
Выше -ры и конь не скачет (не прянет) – понад се́бе і кінь не цибне́;
6) (
мероприятие) за́хід (-ходу), (обычно во мн. ч.) за́ходи (-дів), (редко) запобі́г, забі́г (-гу), за́біги (-гів), (средство) спо́сіб (-собу). [Репреси́вні (такти́чні) за́ходи (Єфр.). Свої́ми шко́лами і и́ншими за́бігами (єзуї́ти) попереверта́ли бага́цько ру́ських патро́нів у лати́нство (Куліш)].
-ры воздействия – за́ходи (до) впли́ву, (щоб) впли́нути.
-ры к восстановлению – за́ходи до відно́влення.
-ры действительного наблюдения – за́соби спра́вжнього догляда́ння.
-ра обеспечения – спо́сіб забезпе́чення.
-ры предосторожности – застере́жні́ (пересторо́жні) за́ходи, за́ходи проти небезпе́ки; см. Предосторо́жность.
-ры предупредительные – запобі́жні́ (попередні́) за́ходи, за́ходи попереди́ти що.
-ры пресечения – припи́нні (припиня́льні) за́ходи, за́ходи до припи́нення.
-ры принудительные – примусо́ві за́ходи.
Высшая -ра наказания – найви́ща ка́ра, розстрі́л (-лу).
Изыскивать -ры – добира́ти спо́собу.
Прибегать к -рам – вдава́тися до за́ходів.
Прибегнуть к иным -рам – вжи́ти и́нших за́ходів, уда́тися до и́ншого спо́собу.
Принимать, принять, употреблять, употребить -ры по отношению к кому, к чему – вжива́ти, вжи́ти за́ходів, роби́ти, зроби́ти за́ходи (диал. за́хід) що-до ко́го, (що-)до чо́го, над ким, чим, коло чо́го, добра́ти спо́собу. [Вам со́рому нема́ всіх за́ходів ужи́ти, щоб сей побо́жний пан не став у ме́не жи́ти (Самійл.). Роби́ти за́ходи, щоб його́ силомі́ць притягли́ до нас, я не хо́чу (Крим.)].
Принимать зависящие -ры – вжива́ти нале́жних за́ходів.
Помогайте ему всеми -ми – (до)помага́йте йому́ вся́ким спо́собом, всіма́ способа́ми.
Ме́сто
1) (
известное пространство) мі́сце (-ця, им. мн. місця́, р. місць и місці́в), (редко мі́сто), місци́на, місти́на; срв. I. Месте́чко. [Сіда́й, – мі́сця ста́не (Кониськ.). Із яки́х то місць на той я́рмарок не понаво́зили уся́кого хлі́ба! (Квітка). Поро́жніх місці́в за стола́ми не знайшла́ я (Н.-Лев.). У тих міста́х, де тече́ рі́чка Сама́ра (Стор.). Нема́є місци́ни в моє́му дворі́, щоб не скуштува́ла мої́х сліз гірки́х (Мирний)].
Каждое тело занимает определённое -то – ко́жне ті́ло займа́є (бере́, забира́є) пе́вне мі́сце.
Это не ваше -то – це не ва́ше мі́сце.
Здесь мало -та для двоих – тут ма́ло мі́сця для (на) двох.
Прошу занять -та́ – проха́ю сі́сти на свої́ місця́; срв. Занима́ть 1.
Нет -та – нема́(є) мі́сця.
На -то – на мі́сце. [Поста́в кни́жку на мі́сце (Київщ.)].
На -те, не на -те – на (своє́му) мі́сці, не на (своє́му) мі́сці. [Усе́ в те́бе не на мі́сці стої́ть (Київщ.)].
Всё хорошо на своём -те – все на своє́му мі́сці га́рне (до́бре).
В другое, в иное -то – в и́нше мі́сце, (куда-либо) куди́-и́нде, куди́-и́нше. [Пішо́в на я́рмарок, а мо́же куди́-и́нше (Рудч.)].
В другом, в ином -те – в и́ншому мі́сці, и́нде, (где-либо) де(сь)-и́нде. [«Ході́м до ме́не вече́ряти!» – «Ні, я вже обіця́вся и́нде» (Куліш). Тре́ба пошука́ти по́мочі де-и́нде (Грінч.). Десь-и́нде живе́ (Сим.)].
Во всяком другом -те – в уся́кому и́ншому мі́сці, скрізь-деи́нде.
Ни в каком, ни в одном -те – в жа́дному мі́сці, ніде́.
В разных -та́х – у рі́зних місця́х; (отдельно) рі́зно. [Ми живемо́ не вку́пі, а рі́зно (Звин.)].
В отдалённых -та́х – по дале́ких світа́х. [Ки́нувся по дале́ких світа́х сі́на добува́ти (Грінч. II)].
Из другого -та – з и́ншого мі́сця.
С -та на -то – з мі́сця на мі́сце.
До этого -та – до цього́ мі́сця, (до сих пор) до́сі, до́сіль, до-сю́ди, по́ти; срв. Пора́. [До-сю́ди тре́ба ви́вчити (Київщ.). От по́ти твій горо́д, а да́лі вже мій (Грінч.)].
До какого -та – до яко́го мі́сця, (до каких пор) доку́ди, подо́ки; срв. Пора́.
Всякие -та́ – вся́кі місця́, всі усю́ди (-дів).
По всяким, по всем -та́м – по всіх усю́дах, скрізь.
Со всех мест – з усі́х місць, звідусі́ль, звідусю́ди.
-та́ми, в некоторых -та́х – місця́ми, (реже місцем), поде́куди, де-не-де́, де́-де, де́-куди, и́нде. [Місця́ми і женці́ білі́ли, і ко́пи вже стоя́ли (Свидниц.). Мі́сцем такі́ були́ здорове́нні байра́ки, що бо́же сві́те! (Грінч. II). Сивина́ поде́куди із чо́рним воло́ссям (Куліш). Ти́хо навкруги́… Лиш де-не-де́ проки́неться пта́шка (Коцюб.). Де́-куди ви́дно немо́в ряди́ вели́ких бі́лих кома́х, – то косарі́ (Франко). И́нде протру́хли дошки́ (Кониськ.)].
К -ту сказать – до ре́чи, до ді́ла сказа́ти. [Гово́рить зо́всім не до ре́чи (Київщ.)]. Тут говори́ти ві́льно, аби́ до ді́ла (Київщ.)].
Ваши слова здесь совсем не у -та – ва́ші слова́ тут зо́всі́м не до ре́чи (не до ді́ла, не до ладу́).
Здесь хорошее -то для сада – тут га́рне (до́бре) мі́сце під сад, тут га́рна (до́бра) місци́на для са́ду (під сад).
Долго ли проживёте в наших -та́х? – чи до́вго проживете́ в на́ших місця́х?
Есть хорошие -та в книге – є га́рні місця́ (у́ступи) в кни́жці.
По -та́м! – на мі́сце! на місця́!
Ни с -та(!) – ані ру́ш(!), ані з мі́сця. [Стій, кажу́ тобі́, ані ру́ш! (Київщ.). Як уско́чила в баю́ру – ко́ні, ані ру́ш (Липовеч.). І вся ва́рта ані з мі́сця (Рудан.)].
Не трогайтесь с -та – не руша́йтеся з мі́сця.
С -та не двинусь – з мі́сця не зру́шуся.
С -та в карьер, см. I. Карье́р.
Нигде -та себе не найду – ніде́ мі́сця собі́ не знайду́; не зна́ю, де приткну́тися, де приткну́ти себе́.
Он и -та не пригреет – він і мі́сця не нагрі́є.
Только -то тепло (бежал) – (уті́к) і мі́сце холо́дне; см. И след просты́л (под Простыва́ть).
Пора костям на -то – кістки́ давно́ про́сяться на спочи́нок.
Бойкое -то – ро́зигри (-рів), лю́дне мі́сце. [Він на таки́х ро́зиграх живе́, що хто йде, не мине́ (Сл. Гр.)].
Больное, слабое -то – болю́че, дошку́льне мі́сце, боля́чка, слаба́ сторона́. [Найпеку́чіші потре́би та болячки́ свого́ ча́су (Єфр.). Він зна́є, що раху́нки – моя́ слаба́ сторона́ (Франко)].
Попал на его больное -то – тра́пив йому́ са́ме на болю́че.
Верное, надёжное -то – пе́вне мі́сце.
Возвышенное -то – висо́ке мі́сце, підви́щення (-ння), висо́кість (-кости).
Глухое пустынное -то – глухе́, безлю́дне, пусте́льне мі́сце, за́куток (-тку), за́кутень (-тня), за́стум (-му). [Село́ на́ше у за́кутні тако́му, що ніхто́ туди́ не за́йде (Кам’янеч.). І засвіти́вся світ по за́стумах моско́вських (Куліш)].
Жёсткое, мягкое -то (в вагоне) – мі́сце тверде́, м’яке́.
Купе на два -та – купе́ на дві осо́бі, двоособо́ве купе́.
Живописные -та́ – мальовни́чі місця́, -ча місце́вість (-вости).
Защищённое -то, см. Защищё́нный.
Лобное -то, см. Ло́бный.
Неведомое -то, -мые та – бе́звість (-ти), (реже) бе́звісті (-тей и -тів). [Пливе́ у сі́рі бе́звісті нудьга́ (Коцюб.)].
Новозаселённое -то – новозалю́днене мі́сце, новосе́лиця.
Общее -то – зага́льне мі́сце, зага́льник, трюї́зм (-му).
-та́ отдалённые, не столь отдалённые – місця́ дале́кі, не такі́ дале́кі, неблизькі́ світи́ (-ті́в).
Открытое, видное -то – відкри́те мі́сце.
На открытом, на видном -те – на видно́ті́, (пров.) на видноці́. [Поклади́ щось на видноті́, щоб було́ напо́хваті (Н.-Лев.). Пусти́ в сі́ни, не хо́чу стоя́ти на видноці́ (Гнід.)].
Отхожее -то, см. Отхо́жий.
Почётное -то – поче́сне мі́сце; (красный угол) поку́ття (-ття), по́куть (-ти) (в кр. углу для новобрачных) поса́д (-ду). [Они́сю посади́ли на поса́ді (Н.-Лев.)].
Пустое -то – поро́жнє мі́сце.
Сборное -то – збірне́ мі́сце, збірни́й пункт (-ту), збо́рище.
Свалочное -то – смі́тник (-ка), смі́тнище.
Святые -та – святі́, пра́ведні місця́, (куда ходят на отпуст) відпусто́ві місця́. [І де ходи́ла, в яки́х-то пра́ведних міста́х, а в нас, серде́чна, опочи́ла (Шевч.). Відпусто́ве мі́сто Люрд (Калит.)].
Складочное -то, -то складки – складо́вище.
Сохранное -то – схо́ванка, схо́вище, схо́ва, криї́вка, (пров.) пі́дра (-ри) и пі́дря (-рі). [Тре́ба десь схова́ти, та схо́ванки нія́кої не знайду́ (Звин.)].
Спальное -то – спа́льне мі́сце.
Укромное -то – за́ти́шок (-шку), за́хист (-ту), за́хисток (-тку). [Край бе́рега, у за́тишку, прив’я́зані човни́ (Глібів)].
Укрытое -то – скри́те мі́сце, скри́ток (-тку).
Усадебное -то – сади́ба, ґрунт (-ту).
Якорное -то – я́кірна сто́янка.
-то битвы, сражения, см. Побо́ище 2.
-то водворения – мі́сце (для) осе́лення.
-то встречи – мі́сце (для) зу́стрічи, (свидания) мі́сце схо́дин.
Назначено -то встречи – ви́значено мі́сце (для) зу́стрічи; ви́[при]зна́чено мі́сце, де зустрі́тися (зійти́ся, з’ї́хатися).
-то действия – мі́сце ді́ї, дійове́ мі́сце.
-то (постоянного) жительства – мі́сце (пості́йного) перебува́ння (пробува́ння, прожива́ння).
Зарегистрироваться по -ту жительства – зареєструва́тися при (на) мі́сці перебува́ння.
-то заключения – мі́сце ув’я́знення, арешта́нтська (-кої), в’язни́ця, тюрма́.
-то исполнения – мі́сце ви́конання.
-то для лежания, для сидения (в вагоне) – мі́сце лежа́че, сидя́че.
-то ловли – ло́ви (-вів), ло́вище.
-то назначения – мі́сце призна́чення.
-то нахождения – мі́сце перебува́ння, мі́сце, де перебува́є.
По -ту назначения – до призна́ченого мі́сця.
-то охоты – мі́сце полюва́ння, ло́вище, (стар.) го́ни (-нів).
-то платежа – мі́сце випла́ти.
-то преступления – мі́сце, де вчи́нено зло́чин, мі́сце зло́чину.
На -те преступления – на мі́сці зло́чину; на гаря́чому (вчи́нку).
-то проезда – мі́сце для прої́зду, прої́зд (-ду). [Прої́зду не дав і на ступі́нь (Звягельщ.)].
-то рождения – мі́сце наро́дження; (геолог.) родо́вище.
-то сбора, собрания – мі́сце збо́ру, збо́рище.
-то службы – мі́сце слу́жби (урядува́ння).
По -ту службы – (на вопр.: куда) на мі́сце слу́жби; (где) на (при) мі́сці слу́жби, на слу́жбі; см. По 1.
-то в театре – мі́сце в теа́трі.
-то у(с)покоения – мі́сце спочи́нку (спочи́ву), спочи́нок (-нку). [Чия́ домови́на? – Анакрео́нтів спочи́нок (Грінч.)].
Быть на первом, на главном -те – бу́ти на пе́ршому мі́сці, пе́ред води́ти.
Быть убитым на -те – бу́ти вби́тому, де стоя́в (-я́ла, -я́ло) или на мі́сці.
Взять -то (напр., для проезда) – взя́ти (купи́ти) мі́сце.
Дать -то кому – да́ти мі́сце кому́.
Занимать первое -то между кем – займа́ти пере́днє (чі́льне) мі́сце серед ко́го.
Занимать, занять -то кого, чего – заступа́ти, заступи́ти кого́, що.
Иметь -то где, когда – відбува́тися, ді́ятися, трапля́тися, сов. відбу́тися, ста́тися, тра́питися, несов. и сов. ма́ти мі́сце де, коли́. [В поліклі́ніці не раз трапля́лися при́крі ви́падки (Пр. Правда). Ціка́во навести́ кі́лька фа́ктів, що ма́ли мі́сце під час пере́вірки в рі́зних устано́вах (Пр. Правда)].
Оставлять, оставить -то кому, чему – лиша́ти, лиши́ти, (редко) ки́дати, поки́нути мі́сце кому́, чому́, для ко́го, для чо́го. [Валу́євський циркуля́р не ки́дав мі́сця для путя́щої наро́дньої кни́жки (Єфр.)].
Освобождать, освободить, очищать, очистить -то – звільня́ти, звільни́ти, пробира́ти, пробра́ти мі́сце; прийма́тися, прийня́тися; см. Очища́ть 3. [Пообі́дали і встава́йте, звільня́йте місця́ для и́нших (Київщ.)].
Подхватить с -та (о лошадях) – взя́ти з копи́та́. [Ко́ні зра́зу стрепену́лися, взяли́ з копи́та́, і ми помча́ли з гори́ (Короленко)].
Производить, произвести дознание на -те – виві́дувати на мі́сці, перево́дити, переве́сти́ дізна́ння на мі́сці.
Сойтись, собраться, сложить в одно -то – зійти́ся, зібра́тися, скла́сти до-гу́рту, у-гу́рт, до-мі́сця, до ку́пи, ум. до-ку́пки, до-ку́почки, до-ку́поньки. [Вовк, медві́дь і каба́н зібра́лись у-гу́рт (Рудч.). Су́дна на́ші, розси́павшись, знов зійшли́сь доку́пи (Куліш)].
Считаться -та́ми – рахува́тися місця́ми.
Устоять, не устоять на -те – всто́яти, не всто́яти на мі́сці.
Уступать, уступить -то кому, чему – поступа́тися, поступи́тися мі́сцем кому́, (редко) попуска́ти, попусти́ти мі́сця (мі́сце) кому́, чому́. [Всі (що сиді́ли на коло́ді) посу́нулися, поступа́ючась мі́сцем (мені́) (Коцюб.). Кра́плі коти́лися і зника́ли, щоб попусти́ти мі́сце нови́м (Грінч.)].
Наше -то свято! – ду́х свят при нас (при на́шій ха́ті)! си́ла бо́жа-хресто́ва з на́ми!
С -та не встать, света белого не видать! – бода́й я з цього́ мі́сця не зійшо́в (не зійшла́), бода́й я сві́ту не поба́чив (не поба́чила)!
Не человек -том красится, а -то человеком – не мі́сце скра́сить люди́ну, а люди́на мі́сце.
Невеста без -та, жених без ума – молода́ – грошови́та: вся в дірка́х сви́та; молоди́й – тяму́ха: в голо́ві маку́ха; молода́ без скри́ні, без кали́тки, молоди́й без кле́пки (Гуманщ.);
2)
места́ (по отнош. к админ. центру) – місця́. [Як запрова́джують на місця́х ле́нінську націона́льну полі́тику (Пр. Правда)];
3) (
должность) поса́да, мі́сце, (редко) помі́стя (-стя). [Дамо́ поса́ду в конто́рі на 1200 рі́чних (Кониськ.). По вака́ціях тре́ба в Ка́м’янець за мі́сцем (Свидниц.). Чи не зна́єте, де́-б тут помі́стя мо́жна знайти́? (М. Вовч.)].
-то конторщика – мі́сце конто́рника.
Доходное -то – пожи́вна поса́да, тепле́ньке мі́сце; срв. I. Месте́чко 2.
Насиженное -то – наси́джене (те́пле) мі́сце.
Быть при -те – ма́ти поса́ду, бу́ти на поса́ді.
Быть без -та – бу́ти без поса́ди, (шутл.) сиді́ти на бурку́, ганя́ти соба́к.
Он без -та, не у -та – він без поса́ди, він не ма́є поса́ди.
Занимать, занять -то – обійма́ти, обня́ти, (о)посіда́ти, (о)посі́сти поса́ду.
Лишить -та – ски́нути з поса́ди.
Лишиться -та – (по)збу́тися поса́ди, втра́тити поса́ду.
Определять, определить к -ту, см. Определя́ть 3.
Поступить на -то – діста́ти поса́ду, ста́ти на поса́ду.
Он вполне на своём -те – він цілком на своєму місці;
4) (
учреждение) установа, уряд (-ду).
Оффициальное -то – урядо́ве мі́сце.
Присутственное -то, см. Прису́тственный.
Судебное -то – судо́ва́ устано́ва;
5) (
о клади, грузе) паку́нок (-нка), па́ка.
У меня три -та багажа – у ме́не три паку́нки;
6)
анат. placenta – послі́д (-ду), по́слідень (-дня), ложи́сько; см. После́д 2.
Мимохо́дом, нрч.
1) мимохі́дь
и (реже) мимохі́д, прохо́дом, по доро́зі, за одни́м хо́дом. [Він зайшо́в до ме́не мимохі́дь (по доро́зі) (М. Грінч.). Він шви́дко пішо́в і за одни́м хо́дом нагна́в свиню́ од двере́й (Звин.)];
2) (
между прочим, случайно) між и́ншим, (вскользь) побі́жно, мимохі́дь (изредка), (при случае) принагі́дно. [Мо́же и́нший чита́тель, загля́нувши мимохі́дь у мій текст, нечи́таним його́ поки́не (Куліш). Я принагі́дно натякну́в йому́ про це (Крим.)].
Упомянуть о чём -дом – згада́ти про що побі́жно, між и́ншим, принагі́дно. [В одно́му па́м’ятнику, що про ньо́го ми до́сі зга́дували ті́льки побі́жно (Крим.)].
Вспоминали об этом -дом – зга́дували про те між и́ншим.
Моде́ль
1) моде́ль (-лю,
м. р.) и моде́ля (-лі, ж. р.), зразо́к (-зка́), взір (р. взо́ру), взіре́ць (-рця́), (диал., техн.) мо́дло. [Розви́тись, ніко́го, опріч себе́ само́го, не ма́ючи за взір і за мо́дло (Куліш)]. Это не -де́ль! – це не спо́сіб! це що и́нше! це не до-ді́ла! так ді́ла не бу́де!;
2) (
у живописца, скульптора) моде́ля (-лі, ж. р.: о мужч. и женщ.), нату́рник, -ниця; (в модном магазине) моде́ля (-лі).
Мя́со – м’я́со, (диал.) гав’я́дина, (детск.) ки́ка, ґи́ґа. [Не бу́де з то́ї кози́ м’я́са (Номис). Гав’я́дина свиня́ча; пече́ня з воля́чої гав’я́дини (Звин.). Дає́ дити́ні м’я́са та ка́же: на ки́ки! (Гуманщ.)].
-со варёное – варе́не м’я́со, (диал.) маха́н (-ну́).
-со жареное – пече́не (м’я́со), пече́ня; срв. Жарко́е.
-со копчёное – ву́джене м’я́со, вуджени́на.
-со сырое – сире́ м’я́со, свіжина́.
-со воловье – воло́вина; см. Говя́дина.
-со гусиное – гу́сятина.
-со индейки – (г)инди́чина.
-со козье – козли́на, козля́тина.
-со кошачье – коша́тина.
-со куриное – куря́тина.
-со линя – лини́на.
-со лошадиное, см. Кони́на.
-со свиное, см. Свини́на.
-со собачье – пси́на.
-со сома – соми́на.
-со судака – судачи́на.
-со утиное – (в)у́тя́тина.
-со павшего животного – здохля́тина, здохлени́на; срв. Па́даль.
-со пушечное – гарма́тне м’я́со. [Ті рекру́ти, гарма́тне м’я́со на війну́ (Франко)].
-со дикое, мед. caro luxuriens – ди́ке м’я́со.
Мягкие части -са – м’яку́ш (-шу́), м’я́кота; срв. Мя́киш 2.
Ни рыба, ни -со – ні ри́ба, ні м’я́со; ні в тин, ні в воро́та; ні бе, ні ме, ні кукурі́ку.
Нава́ливать, навали́ть
1)
что, чего на что, куда – нава́лювати, навали́ти, наверта́ти, наверну́ти, нако́чувати, накоти́ти, (о мног.) понава́лювати, понаверта́ти, понако́чувати що и чого́ на що, куди́; (набрасывать) накида́ти и наки́дувати, наки́дати, нагорта́ти и наго́ртувати, нагорну́ти, (о мног.) понакида́ти, понагорта́ти чого́ на що; срв. Прива́ливать 1. [Зима́ наме́ти наверта́є (Мирн.). Було́ мене́ притопи́ти й ка́мінь наверну́ти (Грінч. III). Он, понаверта́ло ці́лі ко́пи жо́втої гли́ни (Мирн.)].
-ли́ть камень на что – навали́ти (наверну́ти) ка́мінь на що.
-ли́ть кучу соломы – наверну́ти ку́пу соло́ми.
-ли́ть сору – наки́дати (наверну́ти, нагорну́ти) смі́ття.
-вай больше земли – наверта́й (нагорта́й) бі́льше землі́.
Снегу -ли́ло в колено – сні́гу навали́ло (наверну́ло, наки́дало, наве́ргало) в колі́но;
2) (
накладывать тяжесть, громоздкую вещь, нагружать) нава́лювати, навали́ти, наклада́ти, накла́сти и (реже) наложи́ти, накида́ти, наки́нути, наванта́жувати, наванта́жити, (о мног.) понава́лювати, понаклада́ти, понакида́ти, понаванта́жувати що на ко́го, на що, (вульг.) нари́чити, накря́кати що. [Хоч як було́ навата́жиш віз снопа́ми (Куліш). Було́ ба́тько як нари́чать га́рбу, що яка-хо́ч па́ра ко́ней не потя́гне, хіба́ во́ли (Бердянщ.). Таки́й віз нари́чив, що ле́две воли́ дове́зли (Сл. Гр.). Та́м-же й віз накря́кав! ле́две коби́ла про́ти гори́ ви́везла (Харк.)].
-вать вюк на мула – нава́лювати (наклада́ти, накида́ти) в’юк на му́ла.
-ли́ли на меня поручения – наки́нули на ме́не (мені́) дору́чення.
На меня -ли́ли слишком много работы – на ме́не наки́нуто (нава́лено) зана́дто бага́то пра́ці (робо́ти);
3) нахиля́ти, нахили́ти, (
о мног.) понахиля́ти що на ко́го, на що.
-вали́ шкап на себя – нахили́ ша́хву на се́бе.
-вали́ столб больше вправо – нахили́ стовп(а́) праві́ше;
4) (
сходиться во множестве) насува́ти, насу́нути, пла́вом наплива́ти, напливти́, навалува́ти, настяга́тися. [Ті ми́ші, що в степу́ бага́то, не тут наплоди́лись; вони́ ві́дкільсь навалува́ли (Новомоск.)].
Народу пропасть -ли́ло, народ -ли́л на площадь – люде́й (наро́ду) насу́нуло си́ла, наро́д насу́нув на майда́н;
5) (
нанести течением) навали́ти, нагна́ти.
Течением -ли́ло барку на мост – берли́ну навали́ло (нагна́ло) точіє́ю на міст.
Судно -ли́ло на другое – судно́ навали́ло (нагна́ло, напли(в)ло́) на и́нше;
6) (
в карт. игре) нава́лювати, навали́ти. [Бий і нава́люй (Сл. Ум.)];
7)
охотн. – наляга́ти, налягти́.
Гончие -ли́ли на зверя – гончаки́ налягли́ на зві́ра.
Нава́ленный
1) нава́лений, наве́рнений, нако́чений, наки́даний, наго́рнений, понава́люваний, понаве́ртаний, понако́чуваний, понаки́даний
и понаки́дуваний, понаго́ртаний и понаго́ртуваний. [Прийшо́в – аж там змій ка́менем наве́рнений (Гудч.). Наго́рнений смі́тник (Крим.)];
2) нава́лений, накла́дений
и (реже) нало́жений, наки́даний, наванта́жений, понава́люваний, понакла́даний, понаки́даний, понаванта́жуваний;
3) нахи́лений, понахи́ляний.
На́добность – потре́ба, (потребность) по́тріб (-би), (ум. потрі́бка), тре́ба (-би), потре́бина, (нужда) ну́жда, (польза, редко) пригода́. [Ї́хати не тре́ба було́, але́ Корні́й ви́гадав потре́бу (Грінч.). Купи́в оце́ й я собі́ на по́тріб де́рева (Сл. Гр.). У нас іде́ на по́тріб ли́па ці́ла, а не ко́лена (Брацл.). Для своє́ї потрі́бки (Борзенщ.). Все прода́в, а пуд собі́ залиши́в на свою́ потрі́бку (Звин.). Мій дім обми́слен (снабжён) срі́блом-зо́лотом про вся́ку тре́бу (Куліш). На будо́ву грома́дського наме́ту і на вся́кі потре́бини його́ (Біблія). Ну́жди у вся́кого є: кому́ хлі́ба, кому́ до хлі́ба (Кониськ.). Годува́ла со́бі до́чку для своє́ї пригоди́, щоб принесла́ із крини́ці холо́дної води́ (Макс.)].
-ность в чём – потре́ба в чо́му и чого́.
-ность к кому – ді́ло до ко́го. [Є ді́льце, дя́дечку, до вас (Глібів)].
Естественная -ность
а) приро́дна[я] (натура́льна) потре́ба;
б) (
испражнение) своя́ потре́ба (по́тріб).
Крайняя, неотложная -ность – вели́ка (коне́чна, пи́льна) потре́ба в чо́му, чого́; коне́чність, доконе́чність (-ности). [Коне́чна є потре́ба, замі́ри ва́ші знать (Самійл.). Важли́вість і доконе́чність заду́маної робо́ти (Н.-Лев.)].
Без -сти – без потре́би, безпотрі́бно, (без дела) без ді́ла. [Прошу́ без потре́би не захо́дити до кабіне́ту (Київ). Нікче́мно й безпотрі́бно поруба́вши свій ліс (Основа 1862). Без ді́ла не люблю́ я до його́ ходи́ти (Київ)].
Для какой -сти? – за-для яко́ї потре́би? на (про) яку́ потре́бу? на́що? наві́що? про що? [«Дай я нап’ю́ся мандраго́ри?» – «Про що́, цари́це?» (Л. Укр.)].
По мере -сти – в мі́ру потре́би, як до потре́би. [Вдає́ться, як до потре́би, до мо́ви сти́слої (Рада)].
По встретившейся -сти – зважа́ючи на (таку́) потре́бу; тому́, що тра́пилася (ви́никла) потре́ба.
По миновании -сти
а) (
в будущем) коли́ (як) мине́ потре́ба;
б) (
в прошедшем) коли́ (як) мину́ла потре́ба.
Для своей, иной -сти – на свою́ потре́бу (потрі́бку), про свою́ потре́бу, (текущей: на свою́ обихі́дку), на и́ншу потре́бу. [За́купки на свою́ потрі́бку (Н.-Лев.). Про його́ потре́бу я дав йому́ (Звягельщ.)].
В случае -сти – в потре́бі; коли́ (як) бува́є (в наст. ещё: є, в прошл.: бува́ла, трапля́лася, в будущ.: бу́де, ви́никне, тра́питься) потре́ба; коли́ що; як потре́ба вка́же (в будущ.); (книжный оборот) в ра́зі потре́би. [І грі́шми і худо́бою в потре́бі зази́чить (Франко). До рі́дної мо́ви мо́же письме́нник доклада́ти в потре́бі і чужи́х слів (Рада). Президе́нт Акаде́мії склика́є, коли́ бува́ потре́ба, спі́льні зібрання́ (Стат. Ак. Н.). Ми, коли́ що́, і до царя́ не заблу́димо (Кониськ.)].
Смотря по -сти
а) (
когда, если надо) коли́ (як) тре́ба;
б) (
сколько надо) скі́льки тре́ба.
Какая ему -ность знать это? – на́що (наві́що) йому́ зна́ти це?
Иметь -ность в чём – ма́ти потре́бу в чо́му, потребува́ти чого́. [Не потребу́єм їй того́ каза́ти, що ти раби́ня (Л. Укр.)].
Нет -сти – нема́ на що, нема́ чого́, нема́ потре́би. [Нема́ на́ що тут це запи́сувати (Грінч.). Нема́ чого́ похваля́ти се (Грінч.)].
В этом нет -сти – в цьо́му (на це) нема́ потре́би.
Мне в этом нет -сти – я цього́ не потребу́ю; мені́ це без потре́би.
Явилась -ность – ви́никла (тра́пилася, зайшла́, є) потре́ба.
Надоу́мливать и Надоумля́ть, надоу́мить – напоумля́ти, напоу́ми́ти, наумля́ти, науми́ти, доумля́ти и (редко) доу́мити, доуми́ти кого́, (редко понауми́ти кому́), нарозумля́ти, нарозуми́ти кого́, настановля́ти, настанови́ти на (до́брий) ро́зум кого́, на ро́зум посила́ти, посла́ти кому́, (советовать) ра́дити, нара́дити, ра́яти, нара́ювати, нара́яти, дора́дити, дора́яти кого́, кому́, (наставлять) напу́чувати и напуча́ти, напути́ти, навча́ти, навчи́ти кого́. [Напоу́мте мене́, скажі́ть, як ли́хові моє́му запобі́гти (Богодух.). Науми́в її́, щоб вона́ вчи́ла тако́ю мо́вою, яко́ю вони́ гово́рять (Н.-Лев.). Почала́ доу́мити мене́ (Кониськ.). Вона́ понауми́ла чолові́кові застанови́ти ґрунт (Яворн.). Нарозуми́в він мене́ поча́ти спра́ву (Канівщ.). Спаси́бі го́споду, що тобі́ на ро́зум посла́в уклони́тися від зла (Квітка). Спаси́бі до́брим лю́дям: нара́яли мене́ позива́ти грома́ду (Київщ.). Нічо́го не мо́жна було́ йому́ зроби́ти, та дора́яли лю́ди: «Піди́, розкажи́ ба́тькові» (Звин.). Напу́тьте-ж мене́, що мені́ з тако́ю люди́ною ді́яти (Короленко)].
Надоу́мленный – напоу́млений, нау́млений, нарозу́млений.
-ться
1) (
стр. з.) напоумля́тися, нарозумля́тися, настановля́тися на (до́брий) ро́зум, напу́чуватися и напуча́тися, бу́ти напоу́млюваним, напоу́мленим и т. п.;
2) (
ср. з.) напоумля́тися, напоуми́тися, доумля́тися, доуми́тися, добира́ти, добра́ти ро́зуму, дорозуміва́тися, дорозумі́тися, наду́муватися, наду́матися, (набираться ума) набира́тися, набра́тися ро́зуму.
Наконец то -мился приехать – наре́шті добра́в ро́зуму (наду́мався) приї́хати.
Надоумляя других, и сам -шьсяи́нших напоумля́ючи, і сам ро́зуму набере́шся.
Над’ика́ться – надсі́стися з и́[і́]кавки (з ги́кавки) или и[і]ка́ючи (гика́ючи).
Назнача́ть, назна́чить
1) (
обозначать, отмечать что) значи́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, на[по]знача́ти и на[по]позна́чувати, на[по]значи́ти, відзнача́ти и відзна́чувати, відзначи́ти, (о мног.) позначи́ти, повизнача́ти, повизна́чувати и т. п. що. [Визна́чує доро́гу блискави́цям (Куліш)].
-чить границы чему – ви́значити ме́жі чого́.
-чить север и юг на карте – зазначи́ти (позначи́ти) пі́вніч і пі́вдень на ма́пі (на (географі́чній) ка́рті).
-на́чь верх на тюке – на[по]значи́ верх на па́ці;
2) (
определять что кому, чему, для кого, для чего, предназначать на что) признача́ти и призна́чувати, призначи́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, приділя́ти, приділи́ти, (наметить) назнамена́ти, (о мног.) попризнача́ти, попризна́чувати, повизнача́ти, повизна́чувати, поприділя́ти що кому́, чому́, (за-)для ко́го, (за-)для чо́го, на що. [Делега́ціям від селя́н призна́чено ці місця́, а від робітникі́в – оці́ (Київ). Я призначи́в чита́ння на оди́н ве́чір (Грінч.). Шевче́нко, пи́шучи свої́ тво́ри, не признача́в їх за-для чита́ння наро́дові (Грінч.). Части́ну свого́ заробі́тку він призначи́в на пе́вну мету́ (Київ). Я ви́значила розписа́ння таке́, що на росі́йську мо́ву йде небага́то годи́н (Крим.). У ту ба́шточку вкида́ли дівча́т і замика́ли там чи на два тижні, чи на два ро́ки, – то вже як пан приді́лить (М. Вовч.). Діточка́м мої́м пан щось приді́лить за мою́ смерть (М. Вовч.). Брахмані́зм обеззбро́їв стихі́йність цих по́ривів, назнамена́вши, як час для їх зді́йснення, два оста́нні перего́ни на життьово́му шляху́ (М. Калин.)].
-чить заседание на пятницу – призначи́ти засі́да́ння на п’я́тницю.
-чить награду – призначи́ти нагоро́ду.
-чать наказание – визнача́ти (признача́ти) ка́ру.
-чить опеку над кем – призначи́ти опі́ку над ким.
-ча́ть, -чить плату – визнача́ти, ви́значити, признача́ти, призначи́ти, кла́сти, покла́сти пла́ту (платню́). [Пла́ту кладу́ть чималу́ їй за рік (Грінч.)].
-чить в продажу, к продаже что – призначи́ти до про́дажу що.
-ча́ть работу кому – признача́ти (визнача́ти) пра́цю кому.
-чить себе сделать что – призначи́ти собі́ (сказа́ти собі́) зроби́ти що. [Як чого́ не скі́нчить у ти́ждень, що каза́ла собі́ скінчи́ти, то… (М. Вовч.)].
-чить свидание кому – призначи́ти поба́чення кому́.
Мне -чили притти в понедельник – мені́ призна́чено прийти́ в понеді́лок.
-ча́ть следствие – признача́ти слі́дство.
-ча́ть срок – признача́ти (визнача́ти) те́рмін (строк, речіне́ць).
-ча́ть, -чить цену – визнача́ти, ви́значити, кла́сти, покла́сти, станови́ти, постанови́ти, наряди́ти ціну́. [Ці́ну на зе́млю визнача́ли вони́ всі гурто́м (Грінч.). База́р ці́ну стано́вить (Богодух.). Взяли́ тому́ коню́ ці́ну наряди́ли – півтора́ста карбо́ванців та й чоти́ри (Пісня)];
3) (
на должность, для исполнения какой-либо обязанности) признача́ти, призначи́ти, настановля́ти и настано́влювати, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, ста́вити, поста́вити, станови́ти, постанови́ти кого́ ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду, приділя́ти, приділи́ти кого́ за ко́го, наряди́ти кого́ ким, (гал.) іменува́ти, на(й)менува́ти кого́ ким, на яку́ поса́ду, (о мног.) попризнача́ти, понастано́влювати, понастановля́ти, понаставля́ти, поприділя́ти; (только куда, кому, к кому) надава́ти, нада́ти (о мног.) понадава́ти кого́ куди́, кому́, до ко́го. [Неписьме́нних не признача́ють на відповіда́льні поса́ди (Київ). Його́ козаки́ злюби́ли, до се́бе в курі́нь пусти́ли, ще й ота́маном настанови́ли (ЗОЮР I). Щоб воєво́дами настанови́ти, того́ не бу́де зро́ду (Л. Укр.). Князя́ми нас понастановля́є (Куліш). Нас ніхто́ не обира́в, нас настанови́ли на пара́фії (Н.-Лев.). Його́ ски́нули з при́става й настанови́ли на стра́жника (Васильч.). Вони́ його́ постави́ли собі́ лаке́єм (Грінч. I). Соргі́я поста́вив пан за клю́чника (Основа 1862). Постанови́ли на дяка́ (М. Вовч.). Постанови́ли її́ за цари́нного (Кониськ.). Пан приділи́в ба́тька за лісника́ (М. Вовч.). До́ти чолові́к до́брий, до́ки його́ деся́тником не наряди́ли (Приказка). Агроно́мів надаю́ть нам з Ки́їва (Київщ.)].
-чить наследника – призначи́ти спадкоє́мця.
-чить кого опекуном над кем – призначи́ти (настанови́ти) кого́ опікуно́м (на опікуна́, за опікуна́) над ким. [Грома́да настанови́ла над ї́ми опікуно́м Пана́са Мо́мота (Грінч.)].
-чить себе преемника – призначи́ти собі́ насту́пника.
-чить сына в военную службу – призначи́ти си́на до військо́вої слу́жби.
-ча́ть, -чить кому какую-либо роль в чём – признача́ти, призначи́ти, приділя́ти, приділи́ти кому́ яку́ ро́лю в чо́му. [Салко́ві, що мав гра́ти старшину́, приділи́ли роль сві́дка (Грінч.)];
4) (
о судьбе: предопределять) суди́ти, присуди́ти, признача́ти, призначи́ти, приділя́ти, приділи́ти, надава́ти, нада́ти, наріка́ти, наректи́, назнаменува́ти кому́ що. [Мені́ літа́ ті́ї до́ля присуди́ла (Рудан.). Хто змо́же ухили́тись, що нам боги́ всеси́льні присуди́ли? (Куліш)].
Назнача́емый – визна́чуваний, зазна́чуваний; настано́влюваний, призна́чуваний и т. п. Назна́ченный
1) ви́значений, зазна́чений, на[по]зна́чений, відзна́чений, повизна́чуваний
и т. п.;
2) призна́чений, ви́значений, приді́лений, покла́дений, поприді́ляний
и т. п. [Тво́рчі си́ли, – ті гна́тимуть вас у призна́чене мі́сце (Франко). Зако́ване в залі́зні обручі́ письме́нство незаба́ром переросте́ призна́чену йому́ мі́рку (Рада). Гро́ші, від грома́ди призна́чені на шко́лу (Грінч.)].
-ная цена – ви́значена ціна́.
В -ный час, в -ное время – у призна́чену годи́ну (призна́ченої годи́ни), у призна́чений час (призна́ченого ча́су);
3) призна́чений, настано́влений, наста́влений, поста́влений, постано́влений, приді́лений, наря́джений, імено́ваний, нада́ний, попризна́чуваний
и т. п. Вновь -ный – новопризна́чений, новонаста́влений ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду, новонада́ний кому́, до ко́го;
4) су́джений, прису́джений, призна́чений, приді́лений, на́да́ний, наре́че́ний, назнамено́ваний. [До своє́ї мети́, назнамено́ваної йому́ од бо́га, ді́йде (Куліш)].

-ться
1) визнача́тися
и визна́чуватися, бу́ти визна́чуваним, ви́значеним, повизна́чуваним и т. п.;
2) признача́тися
и призна́чуватися, бу́ти призна́чуваним, призна́ченим, попризна́чуваним и т. п. [Речінця́ по́бутові на Запорі́жжі не визнача́лося ніко́му (Куліш). Щоб пола́годити спір, визна́чується губернія́льна комі́сія (Франко). Її́ ще зда́вна призна́чено мені́ (Грінч.). Почала́ лічи́ти йому́ ліні́йкою в доло́ню, скі́льки було́ то вже йому́ призна́чено (Васильч.)].
Деньги -ча́лись на одно, а пошли на другое – гро́ші призна́чено було́ на одно́, а пішли́ на и́нше.
Срок -чался длинный, а теперь его сократили – те́рмін (строк, речіне́ць) призна́чено (ви́значено) було́ до́вгий, а тепе́р скоро́чено.
Срока не -чалось никому – те́рміну (стро́ку, речінця́) не стано́влено (не визнача́ли, не визнача́лося) ніко́му;
3) признача́тися, настановля́тися
и настано́влюватися, бу́ти призна́чуваним, настано́влюваним, призна́ченим, настано́вленим, попризна́чуваним, понастано́влюваним и т. п. ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду. [Па́нна настановля́ється на вчи́тельку в село́ С. (Коцюб.). Ті батюшки́, що вчи́лися в акаде́мії й були́ понастано́влювані на пара́фії (Н.-Лев.). Інстру́ктора від нас за́брано, а нам нада́но и́ншого (Київщ.). Полко́вники і со́тники нада́ні теж із по́льського па́нства (Куліш)].
Он -ется инструктором – його́ призна́чено (настано́влено, признача́ють, настановля́ють) на (за) інстру́ктора.
-ется комисия для рассмотрения дела – признача́ється комі́сія (признача́ють комі́сію), щоб розгля́нути спра́ву.
-ется следствие по этому делу – признача́ється (признача́ють) слі́дство в цій спра́ві;
4) суди́тися, признача́тися, приділя́тися, бу́ти призна́ченим, приді́леним, нада́ним, назнамено́ваним, наре́че́ним. [Щоб не було́ одни́х, яки́м ні́би призна́чено ті́льки працюва́ти, і дру́гих, яки́м призна́чено з чужо́ї пра́ці живи́тися (Рада). Шлях без мі́ри, вік без лі́ку їй нада́но від творця́ (Самійл.). Та вже коли́ наре́чено вмира́ти, і зна́хури не відше́пчуть (ЗОЮР I)].
Назначе́ние
1) (
обозначение, отмечание чего) визнача́ння, визна́чування, зазнача́ння, зазна́чування, на[по]знача́ння, на[по]зна́чування, відзнача́ння, відзна́чування, оконч. ви́значення, зазна́чення и зазначі́ння, на[по]зна́че[і́]ння, відзна́че[і́]ння чого́;
2) (
определение чего кому, чему, для кого, для чего, на что) признача́ння, призна́чування, визнача́ння; визна́чування, приділя́ння чого́ кому́, чому́, (за-)для ко́го, (за-)для чо́го, на що; (оконч. и результат действия) призна́чення и призначі́ння, ви́значення, приді́лення и приділі́ння, приді́л (-лу). [Ко́жна годи́на в ньо́го ма́ла своє́ призна́чення (Коцюб.)].
-ние награды – признача́ння (призна́чення) нагоро́ди.
-ние наказания – визнача́ння (ви́значення), признача́ння (призна́чення) ка́ри.
-ние срока – признача́ння (призна́чення), визнача́ння (ви́значення) те́рміну (стро́ку, речінця́).
-ние цены – визнача́ння (ви́значення) ціни́.
Дать -ние чему – призначи́ти (приділи́ти) що куди́, до чо́го, на що, да́ти призна́чення (приді́л) чому́.
Дать совсем другое -ние чему – да́ти зо́всі́м и́нше призна́чення чому́, призначи́ти що на зо́всі́м и́нше. [Дав зо́всім и́нше призна́чення тому́ за́кладові (Ор. Левиц.)].
Доставить письмо по -нию – приста́вити (відда́ти, прине́сти́, приве́зти́) листа́, кому́ (куди́) призна́чено.
Не доходит по -нию – не дохо́дить, куди́ призна́чено (шутл. куди́ наці́лено). [Його́ ува́га, здає́ться, не дохо́дить, куди́ її́ наці́лено (Короленко)].
По месту -ния – до призна́ченого мі́сця, куди́ призна́чено.
Отправиться к месту своего -ния – пої́хати (піти́, ви́рядитися), куди́ призна́чено (до призна́ченого мі́сця).
Станция -ния – ста́нція призна́чення;
3) (
на должность, для исполн. обязанности) признача́ння, настановля́ння, настано́влювання, наставля́ння кого́ ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду, приділя́ння кого́ за ко́го, (гал.) іменува́ння кого́ ким, на яку́ поса́ду; (оконч. и результат действия) призна́че[і́]ння, (только оконч.) настано́влення, настано́ва, наста́влення, приді́ле[і́]ння; (только куда, кому, к кому) надава́ння, оконч. нада́ння́ кого́ куди́, кому́, до кого́. [Почу́в про призна́чення його́ на го́лову комі́сії (Київ). Чита́єш здебі́льшого (по газе́тах) у ві́дділі нови́х призна́чень «Трупо́в, Дьяко́в…» (Н. Рада)].
-ние на вакантное место – признача́ння (призна́чення), настановля́ння (настано́влення, настано́ва) на ві́льну поса́ду.
Получить -ние – діста́ти (оде́ржати) призна́чення, бу́ти призна́ченим (настано́вленим).
Состоялось -ние его на службу – його́ призна́чено (настано́влено) на поса́ду;
4) (
человека на земле) призна́чення. [Дові́дується про своє́ мі́сце й призна́чення в житті́ (Грінч.). Задума́вся про те, яке́ призна́чення в люди́ни (Крим.). Чолові́че, поду́май про своє́ висо́ке призна́чення (Наш)].
Наикря́неть – наікри́тися, набра́тися і[и]кри́.
Наме́лькивать, намелькну́ть – мигті́ти, миготі́ти, мигну́ти (ча́сом, и́ноді, коли́-не-коли́); срв. Мелька́ть.
-вает иногда у меня эта мысль – мигти́ть (миготи́ть, бли́скає, блискоти́ть) мені́ ча́сом (и́ноді коли́-не-коли́) ця ду́мка.
На́пору, нрч.
1) (
на время) на час, до ча́су́; (иногда) ча́сом, и́нколи, и́ноді;
2) вча́сно, впо́ру, са́ме в час, до ре́чи;
срв. Впо́ру.
Нау́быль, нрч. – на спад, (реже) на впа́док; см. У́быль. Итти, пойти -быль – іти́, піти́ на спад (на впа́док), (почина́ти) спада́ти, поча́ти спада́ти. [Так уже́ пішло́ воно́ на впа́док, ста́ли до́хти коро́ви (Кониськ.)].
Вода пошла -быль – вода́ пішла́ на спад, вода́ почала́ спада́ти.
Не
1)
отриц. частица – не. [Не руса́лонька блука́є: то ді́вчина хо́дить (Шевч.). Ще тре́ті пі́вні не співа́ли, ніхто́ ніде́ не гомоні́в (Шевч.). Не ходи́, не люби́, не залиця́йся, не люблю́, не піду́, не сподіва́йся! (Пісня). Не рі́дний він, хоч водяно́го ро́ду (Л. Укр.). Не за-для со́болів, не для казни́ пода́вся на Москву́ небі́жчик ба́тько! (Л. Укр.)].
Не́ был, не́ дали – не був, не дали́.
Не пьёт, не ест – не п’є, не їсть.
Не будь этих звуков, вокруг царила бы мёртвая тишина – коли́-б (якби́) не ці зву́ки (коли́-б или якби́ не було́ цих зву́ків), навко́ло (навкруги́) панува́ла-б ме́ртва ти́ша.
Не будь я
а) (
пусть я не буду) (не)ха́й я не бу́ду;
б) (
если бы я не был) коли́-б (якби́) я не був.
Не без греха – не без гріха́.
Он сердит и не без причины – він серди́тий, і (та й) ма́є ра́цію (или та й не без ра́ції).
Не в под’ём и т. п., см. Невпод’ё́м и т. п. Не так глуп – не таки́й дурни́й.
Не так скоро – не так шви́дко.
Не слишком много – не на́дто бага́то, не на́дто.
Она была не недовольна – вона́ була́ не незадово́лена.
Я не мог не засмеяться – я не міг не засмія́тися.
Брат не брат, а сродни – брат не брат, а (але́) ро́дич.
Воз не воз; дерево не дерево, а, кажется, что-то шевелится (Пушкин) – віз не віз, де́рево не де́рево, а, здає́ться, щось воруши́ться.
Кум не кум, а в горох не лезь – чи (хоч) кум, чи не кум, а в горо́х не лізь.
Идёт-нейдёт, да и едет-не едет – йти (йде)-не йде, та й ї́хати (ї́де)-не ї́де.
Лай не лай, а хвостом виляй – хоч (чи) га́вкай, хоч (чи) не га́вкай, а хвосто́м крути́ (маха́й).
Рад не рад, а… – ра́дий чи не ра́дий, а…; чи ра́дий, чи не ра́дий, а…
Шить не шьёт, а только иглой тычет – ши́ти не ши́є, а ті́льки (зап. а лише́) го́лкою ти́кає.
Праздник не в праздник – свя́то не (в) свя́то.
Сон не в сон – сон не (в) сон.
Вовсе не – зо́всі́м не, ані. [Ані ду́мав цього́ роби́ти (Звин.)].
Если не – коли́ (як, якщо́) не.
Если бы не – коли́-б (якби́, якби́-що) не.
Ещё не – ще не.
Когда бы не, см. Когда́ 4. Кто бы не – хто-б не.
Неужели не? – невже́ не?
Пока не
а) (
если в аподосисе тоже есть не) по́ки не; до́ки не. [До́ки він не при́йде, не прийду́ й я (Київ)];
б) (
если аподосис не содержит отрицания) по́ки, до́ки. [Не дві но́чі ка́рі о́чі лю́бо цілува́ла, по́ки сла́ва на все село́ недо́брая ста́ла (Шевч.). Ні, я ще побу́ду, по́ки ви заспоко́їтесь (В. Підмог.)].
Разве не? – хіба́ не?
Что бы не – що-б не.
Чтобы не – щоб не.
Не кто, не́ на кого, не́ от кого, не́ у кого, не́ к кому, не́ с кем и т. п.; см. Некто́.
Не что, не́ из чего, не́ от чего, не́ за что, не́ к чему, не́ о чем, не́ с чем и т. п., см. I. Нечто́.
Не кто иной, как – не хто (и́нший), як; см. Кто 3.
Не что иное, как – не що (и́нше), як.
Нели – чи не. [Горпи́на огля́ділася, чи не ви́дко де дочки́ (Крим.)].
Не вы ли взяли книгу? – чи не ви взяли́ кни́жку?
Нени – не – ні (ані, не).
Не от тучи, ни от грома, ни от солнышка – не від хма́ри, ні (не) від гро́му, ні (ані, не) від со́нечка.
Нено (а) – не – а, не – ба.
Неа наоборот – не – а навпа́ки, не – ба. [Ці слова́ не підбадьори́ли його́ товариші́в, а навпаки́ ще додали́ їм страху́ (Остр. Скарбів). І́спити змину́ли для X. не нещасли́во, ба де́які на́віть з ви́блиском (Крим.)].
Не тольконо и – не ті́льки – а й (ба й).
Приходите, не то я обижусь – прихо́дьте, а то я обра́жуся.
Не то, чтобы – не то, щоб (що).
Не то, чтобыне то, чтобы – не то (щоб, що) – не то (щоб, що). [Ву́лиця не то ду́же крива́, не то ду́же й рі́вна, – та́к собі (Звин.)].
Не сегодня, так завтра – (як) не сього́дні, то (в)за́втра.
Не столько из любви к вам, сколько из тщеславия – не сті́льки (не так) з любо́ви до вас, скі́льки (як) через пиху́.
Сам не свой – сам не свій, (исступлённый) несамови́тий.
Не в себе – сам не свій.
Не по себе – а) см. выше не в себе;
б)
чувствовать себя не по себе – почува́ти себе́ ні́я́ково.
Мне как-то не по себе – мені́ яко́сь ні́я́ково; (жутко) мені́ яко́сь мо́торошно.
Не тут то было – де там; срв. Куда́ (5) там. Не наша сила – нечи́ста си́ла;
2) (
в сложении) –
а) (
отрицание признаков, обознач. простыми словами) не, (спорадически) без, безне, напр.: Недоверие – недові́ра, недові́р’я.
Невинный – неви́нний, без(не)ви́нний;
б) (
противоположение этим признакам) не, напр.: Не́друг – непри́ятель.
Непогода – него́да;
в) (
сходство с ними, но как бы с из’яном) па, напр.: Неклен – па́клен.
Несын – па́синок;
г) (
в составе неопредел. местоим.) ні, нема́(є), напр.: Не́где – ні́де, нема́(є) де;
3)
нрч. (народн.) – ні, (диал., зап.) нє; см. Нет 2.
Нево́ля
1) (
рабство, плен) неволя. [Бі́дні нево́льники у тяжкі́й нево́лі запла́кали (Ант.-Драг.). Ви́вів ти мене́ з нево́лі си́льною руко́ю (Рудан.). Ставо́к під кри́гою в нево́лі (Шевч.). Коли́-б ти зна́ла, коли́-б собі́ ти уявля́ла тяжку́ нево́лю міст нудни́х! (Пушкін, перекл. М. Драй-Хмари)].
Быть (находиться) в -ле – бу́ти в нево́лі (в ко́го, чиї́й), (реже) бу́ти під нево́лею (в ко́го), бу́ти піднево́леним кому́. [Був у нево́лі туре́цькій (Грінч.). Не на те ми царе́ві присяга́ли, щоб у свої́х мужикі́в під нево́лею бу́ти (Куліш)].
Отдавать, отдать в -лю кого – завдава́ти, завда́ти (реже віддава́ти, відда́ти) в нево́лю кого́. [Знуща́лись над на́ми, завдава́ли в нево́лю з жінка́ми та ді́тьми (Л. Укр.)].
Попадать, попасть в -лю – попада́ти(ся), попа́сти(ся) (редко упа́сти) в нево́лю; срв. Попада́ть 1;
2) (
власть обстоятельств, нужда) нево́ля, (принуждение) си́лування (-ння), при́мус (-су), прину́ка. [Нево́ля приму́шує мене́ працюва́ти з ра́ння до смерка́ння (Київ). У на́шій спра́ві при́мусу (си́лування) не пови́нно бу́ти (Київ)].
-лею[й], за -лю, по -ле, из-под -ли – (против воли) нево́лею; (по принуждению) з нево́лі, (чаще) з при́мусу, з прину́ки; (путём принуждения) си́луванням, при́мусом; (невольно) мимово́лі, несамохі́ть. [Хазя́йка му́сіла нево́лею годи́ть (Біл.-Нос.). З нево́лі він не ро́бить (Червоногр.). Все в них си́лою та при́мусом (Київщ.)].
Волею и (или) -лею – (своє́ю) во́лею та й (чи) нево́лею, по во́лі і (чи) з нево́лі, хотячи́ й (чи) не хотячи́.
От одного удара смычком музыканта всё обратилось, волею и -лею, к единству (Гоголь) – від одного́ зма́ху смичка́ музи́ки, все наверну́лось, по во́лі і з нево́лі, до односта́йности (А. Харченко).
Волей -лей
а) во́лею-нево́лею, (
фам. во́ленькою-нево́ленькою), по во́лі чи з нево́лі, самохі́ть чи несамохі́ть;
б) (
volens-nolens) хо́чеш-не-хо́чеш, (сокращ. хоч-не-хо́ч), хіть або́ й не́хіть, (невольно) мимово́лі.
Какая -ля! что за -ля! была -ля! – (охота) яка́ охо́та!, (нужда) яка́ потре́ба! хто нево́лить (нево́лив)! хто си́лує (си́лував)!, (с какой стати) з яко́ї ре́чи! з яко́ї нево́лі!
Какая мне -ля итти за него замуж? – а хто (що) мене́ нево́лить (принево́лює, си́лує, приму́шує) іти́ за йо́го за́між?
Охота пуще -ли – охо́та гірш від нево́лі, своя́ охо́та гі́рша за нево́лю (Приказки);
3) (
неохота) неохо́та, не́хіть (-хоти).
Невприме́р, нрч.
1) (
несравненно) незрівня́нно, без порівня́ння, (вне сравнения) над(уся́ке) порівня́ння; (при сравн. степ. обычно) бага́то, бага́цько, дале́ко, зна́чно, куди́, (редко) невзамі́ру. [Товари́ства зібра́лося невзамі́ру більш (Сл. Гр.)];
2) (
в виде исключения) як ви́(й)няток, (в противоположность) на протиле́жність.
-ме́р другим (прочим) – як ви́(й)няток про́ти и́нших (про́ти ре́шти), не то що и́нші, не так як и́нші.
Он -ме́р своему брату послушен – він протиле́жно своє́му бра́тові слухня́ний, він на відмі́ну від свого́ бра́та слухня́ний, він не так як його́ брат – слухня́ний.
Не́который, мест. неопр.
1) (
какой-то) яки́йсь, де́який(сь), котри́йсь, оди́н, (с оттенком пренебрежения) яки́йсь-там, котри́йсь-там.
-рый человек – яка́сь (котра́сь, одна́, яка́сь-там, котра́сь-там) люди́на.
-рое время – яки́й(сь) (де́який, реже котри́йсь) час, яка́(сь) часи́на. [Коло цього́ тво́ру яки́йсь час крути́лася ува́га громадя́нства (Крим.). Мовчи́ть яки́й час, да́лі не виде́ржує (Л. Укр.). Через яки́й час полі́чить (гро́ші) і перехова́ у дру́ге мі́сце (Грінч.). Жде до котро́гось ча́су (Номис). Молоди́ця спини́лася; яку́сь часи́ну вона́ придивля́лась (Коцюб.)].
В продолжении -рого времени – яки́й(сь) (де́який) час, яку́(сь) (де́яку) часи́ну.
На -рое время – на яки́й(сь) (де́який) час, на яку́(сь) (де́яку) часи́ну.
В -ром царстве, в -ром (не в нашем, в тридесятом) государстве – в де́якімсь ца́рстві, в де́якімсь госуда́рстві (Рудч.); не в на́шій землі́ – в дале́кій стороні́; в яко́мусь ца́рстві, тридеся́тому держа́встві. [Приго́ди в Ґрю́невальді, – яко́мусь ца́рстві, тридеся́тому держа́встві, – при́нця О́тто (М. Калин.)];
2) (
кое-какой, известный) де́який (р. де́якого, до де́якого и (редко) де́ до якого и т. п.), де́котрий; (известный, определённый) пе́вний; (кое-какой) де-не́-який, яки́й-не-яки́й, (пренебр.) яки́й-таки́й, таки́й-сяки́й, сяки́й-таки́й; (пустячный) яки́йсь. [Забра́вши де́яких троя́нців, п’ята́ми з Тро́ї накива́в (Котл.). Де́які варя́ги з гре́цького царя́ служи́ть найма́лися (Куліш). Де́які і́доли бро́нзового пері́оду ма́ють ви́гляд до́сить га́рний (Л. Укр.). Де́який матерія́л до міркува́ннів про се (Грінч.). На́віть і в ві́рі була́ де́яка одмі́на у нас про́ти їх (Грінч.). Со́нечко підли́зує сніг де́ з яких го́рбиків на піску́ (Квітка). Де́котрі гре́цькі купці́ (Крим.). Не міг втри́мати ду́мки про потво́рність де́котрих бі́лих люде́й (Кінець Неволі). Я прига́дую ті́льки де́котрі його́ жа́рти (Н.-Лев.). З ним Лаго́вський мав де́котру знайо́мість (Крим.). Пе́вну кі́лькість книжо́к про́дано (Київ). З того́ завзя́ття було́-б нічо́го не ви́йшло, коли́-б не щасли́вий ви́падок, що показа́в яки́й-таки́й заро́бок (Франко)].
-рое количество – де́яка (пе́вна, яка́сь) кі́лькість, де́яке число́, скі́льки(сь), (пренебр.) скі́льки(сь)-там. [Да́йте йому́ скі́льки-там гро́шей, – і неха́й собі́ йде (Звин.)].
В -рых случаях – в де́яких ви́падках, (изредка) коли́-не-коли́.
-рым образом – де́яким чи́ном (ро́бом), (в известной степени) до пе́вної мі́ри, в де́якій (в які́йсь) мі́рі;
3) (
иной, который) и́нший, де́котрий, ко́три́й и (редко) кото́рий, яки́й; см. Кото́рый 4. и́нших губе́рніях, напр. на пі́вночі Росі́ї, тако́ї землі́ нема́є (Доман.). Ти-ж не така́, як и́нші жінки́: ти розумі́єш, що… (Грінч.). Кото́рі селя́ни вже й па́стки станови́ли на тхора́, – так ні, не ло́виться (Остерщ.). До нас ча́сом і дохо́дять які́ чутки́, але́ запі́зно (Брацл.)];
4)
-рые (в значении сщ.) – де́хто (р. де́кого, де́ до кого и до де́кого и т. п.), де́котрі (-рих), де́які (-ких), (кое-кто) де́нехто (р. де́некого). [Де́хто брав чита́ти (Грінч.). Тро́шки зго́дом верну́лись до Бру́са де́хто і посіда́ли край йо́го (Квітка). Позбира́в де́кого та й учини́в про́ти ляхі́в триво́гу (Сніп). Не всі сплять, що хропля́ть, – лиш де́котрі (Кам’янеч.). Всі сплять, хропу́ть, а де́які сопу́ть (Гул.-Артем.)].
-рые подумают, что… – де́хто поду́має (поду́має де́хто), що…, де́котрі (де́які) поду́мають, що…
-рые из них – де́хто (де́котрі, де́які) з них;
5)
-рые-рые (одни-другие: из неопр. количества) – де́які – де́які, де́котрі – де́котрі, які́ – які́, котрі́ – котрі́ и (редко) кото́рі-кото́рі, и́нші-и́нші, які́-ті, и́нші – а де́котрі, и́нші – а де́які. [Де́які оповіда́ння були́ друко́вані, де́яких ще й не було́ тоді́ (Грінч.). Які́ лежа́ть, які́ сидя́ть, які́ сновиґа́ють по кутка́х (Грінч.). Кото́рі пристаю́ть на се, а кото́рі ка́жуть – ні (Грінч.). Ко́ні та воли́ – які́ пасу́ться, ті – лягли́ (Грінч.). И́нші гомоня́ть, а де́котрі пону́рі сидя́ть М. Вовч.)].
Некто́ (Не кто́), мест. указат.-отриц.
1) (
никто не) ніхто́ не; (не кто иной) не хто(сь) и́нший, ніхто́ и́нший.
-то́ тебя просил – ніхто́ тебе́ не проси́в.
Не кого́ зовут,тебя – не кого́(сь) и́ншого кли́чуть (ніко́го и́ншого не кли́чуть), а тебе́; не кого́(-ж) кли́чуть, як тебе́.
Не кому́ говорят, что не тебе – не кому́(сь) и́ншому ка́жуть (ніко́му и́ншому не ка́жуть), а тобі́;
2) (
с переносом удар. на отрицание – в косв. пад.).
Не́кого – нема́(є) (прош. вр.: не було́, буд.: не бу́де) кого́, ні́кого.
Мне -го просить об этом – мені́ ні́кого (мені́ нема́ кого́, я не ма́ю кого́) проси́ти про це.
Не́кому – нема́(є) кому́, ні́кому. [Нема́ кому́ запита́ти, за що їх уби́то (Шевч.). Розкри́в-би я своє́ се́рце, та ні́кому (Куліш)].
Не́кем – нема́(є) ким, ні́ким.
Не́ за кого – нема́(є) за ко́го, ні́ за кого.
Не́ к кому – нема́(є) до ко́го, ні́ до кого.
Не́ на ком – нема́(є) на ко́му, ні́ на кому.
Не́ о ком – нема́(є) про (за) ко́го, ні́ про ко́го, ні́ за кого.
Не́ от кого – нема́(є) від ко́го, ні́ від кого. [Ні́ від кого мені́ піти́ з до́му, бо сама́ (одна́) до́ма (Вовчанщ.)].
Не́ при ком – нема́(є) при ко́му (кім), ні́ при кім. [Тру́дно; нема́ при кім нам жи́ти (Л. Укр.)].
Не́ с кем – нема́(є) з ким, ні́ з ким. [Ні́ з ким бу́де попла́кати (Шевч.)].
Не́ у кого – нема́(є) в ко́го, ні́ в кого. [Ні́ в кого було́ спита́ть (П. Тичина)].
I. Не́что, мест. неопр. – щось, (кое-что) де́що, (как сщ.) де́щиця. [Я ма́ю сказа́ти вам щось (де́що) (Київ). Мо́же в цій кни́жці є щось пу́тнє (Кандід). Я ма́ю де́що бра́тові пересла́ти (М. Вовч.). Ми хо́чемо розказа́ти де́щицю про мі́сяць (Дещо)].
-то весьма удивительное – щось ве́льми ди́вне.
-то невообразимое – щось неуявле́нне.
-то поразительное – щось разю́че, (невероятное) щось неймові́рне.
Взгляд и -то – по́гляд і де́що.
-то иное – що (щось) и́нше. [Ра́дить йому́ зо́всім що и́нше, ніж до́сі пра́вив (Кониськ.)].
I. Нечто́ (Не что́), мест. указат.-отриц.
1) (
ничто не) ніщо́ не; (не что иное) не що(сь) и́нше, ніщо́ и́нше.
-то́ в лесу трещит, что не медведь ломится – не що(сь) и́нше в лі́сі тріщи́ть (ніщо́ и́нше в лі́сі не тріщи́ть), а ведмі́дь пре́ться (су́не).
-то́ возьмёшь – ні́чого не ві́зьмеш.
-то́ ему сделаешь – нічо́го йому́ не зро́биш, (ничего с ним не поделаешь) нічо́го з ним не вді́єш;
2) (
с переносом удар. на отрицание – в косв. пад.).
Не́чего – нема́(є) (прош. вр.: не було́, буд.: не бу́де) чого́, нема́ що, ні́чого; срв. Не́чего 2 (отдельно). [Нема́ чого́ відпи́сувати їм (Грінч.). Ні́чого з чужо́ї мо́ви на на́шу переклада́ти (Крим.)].
Мне -го дать вам – мені́ ні́чого (мені́ нема́ чого́, я не ма́ю що или чого́) да́ти вам.
-го делать
а) нема́ чого́ (ні́чого) роби́ти.

Мне -го делать – я не ма́ю що роби́ти;
б) ні́чого роби́ти, (
ничего не поделаешь) нічо́го не вді́єш.
От -го делать – зні[е]че́в’я, від (з) ні́чого роби́ти. [Зніче́в’я на́віть зго́дилась диви́тись, як розпина́ли трьох злочи́нців (Л. Укр.)].
-го сказать! – нівро́ку! нема́ що (й) каза́ти! [До́бра компа́нія бу́де, нівро́ку! (М. Левиц.)].
Больше (дальше) -го сказать – бі́льше нема́ чого́ (ні́чого) сказа́ти; (да и всё тут) та й го́ді! го́ді! [Сміх, та й го́ді! (Шевч.). До́бре мені́ так, що го́ді! (М. Вовч.)].
Не́чему – нема́(є) чому́, ні́чому.
-му удивляться – нема́ з чо́го (на що) дивува́тися, (незачем) нема́ чого́ дивува́тися.
Не́чем – нема́(є) чим, ні́чим.
Не́ за что – нема́(є) за що, ні́ за що.
Не́ к чему – нема́(є) до чо́го, ні до чо́го.
Не́ на чем – нема́(є) на чо́му, ні́ на чому.
-чем сесть – нема́ на чо́му (ні́ на чому) сі́сти. «Спасибо!» – «-чем» – «Дя́кую!» – «Нема́ за що (ні́ за що)».
Не́ на что – нема́(є) на що, ні́ на що, нема́(є) за що, ні́ за що.
-что купить хлеба – нема́(є) за (на) що (ні́ за (на) що) купи́ти хлі́ба.
Не́ от чего – нема́(є) від чо́го, ні́ від чого, нема́(є) з чо́го, ні́ з чого.
Не́ с чем – нема́(є) з чим, ні́ з чим.
Обделя́ться, обдели́ться – обмиля́тися, обмили́тися обділя́ючи, не да́ти кому́ обділя́ючи и́нших.
Обме́нивать, -ня́ть и -ни́ть – обмі́нювати, обміня́ти и (реже) обміни́ти кого́, що на що, замі́нювати, заміня́ти и зміня́ти кого́, що на ко́го, на що, вимі́нювати, ви́міняти що на що, промі́нювати, проміня́ти що на що, (о мног.) поміня́ти, позамі́нювати, повимі́нювати.
Сапоги тесны, надо обменя́ть – чо́боти тісні́, тре́ба заміня́ти (на хліб, то́-що), (заменить другими) обмі́нювати, обміня́ти на и́нші.
-ни́ть червонец на мелочь – розміня́ти (розби́ти) черві́нця на дрібні́.
Обме́ненный – обмі́няний, замі́няний, змі́няний, ви́міняний.
Оборо́т
1) о́біг (-гу), оборо́т, оберта́ння.
Срв. Обраще́ние 3.
Лежать без -та – дармува́ти.
-ты денежные, торговые – оборо́ти грошо́ві́, торго́ві (торгове́льні).
Пускать капитал в -ро́т – пуска́ти гро́ші в о́біг;
2) (
головы и т. п.) поворі́т (-ро́ту).
В пол -та – упівповоро́та;
3) (
изнанка ткани, бумаги и т. п.) ви́воріт (-роту), зворо́тний бік. [Перегорну́в листо́к і став писа́ти на зворо́тному бо́ці].
Смотри на -ро́те – диви́сь на зворо́тному (на то́му, дру́гому) бо́ці, див. на зворо́ті;
4) (
выражение) зворі́т (-ро́ту), ви́раз, ви́слів (-лову). [Лю́бить щиронаро́дніх слів та зворо́тів ужива́ти (Єфр.). Мо́ва ко́жного наро́ду багаті́є на слова́ й ви́рази (Єфр.)];
5) (
дела, разговора).
Дело приняло хороший (дурной) -ро́т – спра́ва поверну́ла на до́бре (на лихе́).
Дать делу другой -ро́т – поверну́ти спра́ву ина́кше.
Разговор принял такой -ро́т – розмо́ва зверну́ла в таки́й бік (на таке́).
Дать разговору иной -ро́т – поверну́ти (зверну́ти) розмо́ву на и́нше;
6) (
при поездке).
В течение недели я сделал два -та из Полтавы в Киев – за ти́ждень я дві́чі зверну́вся з Полта́ви в Ки́їв;
7) (
колеса) поворі́т (-ро́ту); (ключа в замке) спуст. [Ця коло́дка замика́ється на два спу́сти];
8) (
времён года) чергува́ння змін ро́ку.
О́браз
1) (
вид, фигура, подобие, внешность) о́браз (-зу), подо́ба, по́стать (-ти), поста́ва; (изображение рисованное, лепное и т. п.) о́браз, по́доби́зна.
О́браз человеческий – о́браз лю́дський, подо́ба лю́дська.
На нём нет о́браза человеческого – він не ма́є о́бразу лю́дського (подо́би лю́дської).
Принимать о́браз кого, чего – бра́ти (взя́ти) на се́бе о́браз чий, подо́бу чию́ и т. д.;
2) (
способ) лад (-ду́), спо́сіб (-собу), чин, роб, по́бит, по́бут. В выражениях: таким -зом, следующим -зом – таки́м чи́ном (ро́бом, ладо́м, по́битом), ота́к, по-тако́му, ото́ж, о́тже.
Каким -зом – яки́м чи́ном (спо́собом, ладо́м, по́битом, ро́бом), як, по-яко́му.
Никаким -зом – нія́к, нія́ким сві́том, жа́дним спо́собом (по́битом, чи́ном), жа́дною мі́рою, зро́ду-зві́ку.
Некоторым -зом – де́яким чи́ном (ро́бом, по́битом).
Каким-то -зом – я́кось, яки́мсь ро́бом (чи́ном).
Равным -зом – рі́вно-ж, зарі́вно.
Известным -зом – пе́вним ладо́м (ро́бом, чи́ном).
Главным -зом – перева́жно, головни́м чи́ном, головно́, найпа́че, здебі́льшого.
Наилучшим -зом – що-найкра́ще, як найкра́ще, як найлі́пше.
Надлежащим -зом – гара́зд.
Ненадлежащим -зом – ненале́жно.
Частным -зом – прива́тно, прива́тним ро́бом (чи́ном).
Обыкновенным -зом – звича́йно, звича́йним ладо́м (ро́бом, чи́ном), як заве́дено.
Незаметным -зом – непомі́тно.
Иным -зомина́кше, ина́ково, и́ншим ладо́м (ро́бом, чи́ном, спо́собом).
Тем или иным -зом – так чи и́нак (ина́кше, ина́ково), тим чи и́ншим ро́бом (чи́ном, спо́собом, по́битом).
Осторожным -зом – ти́хим (обере́жним) чи́ном (ладо́м).
Делать по чьему-л. -зу – роби́ти (ходи́ти) чиї́м ро́бом (ладо́м).
О́браз действия – пово́дження, пово́діння, поступува́ння.
О́браз правления – систе́ма (спо́сіб) урядува́ння, у́ря́д.
Здесь о́браз правления республиканский – тут у́ря́д республіка́нський.
О́браз жизни – по́бит, по́бут.
О́браз мыслей – на́прям думо́к;
3)
См. Ико́на.
Лежать под -зами (умирать) – кона́ти, дохо́дити.
Обраща́ть, обрати́ть
1) (
направлять) поверта́ти, поверну́ти, оберта́ти, оберну́ти, зверта́ти, зверну́ти, наверта́ти, наверну́ти, напрямля́ти, напрями́ти (куди́, до чо́го). [Це наверта́ло її́ думки́ на и́нший шлях].
-щать оружие против врага – поверта́ти (оберта́ти, скеро́вувати) збро́ю на во́рога.
-тить неприятели в бегство – погна́ти во́рога.
-ща́ть, -ти́ть разговор на иной предмет – перево́дити, переве́сти́, зверта́ти, зверну́ти розмо́ву на и́нше; заговори́ти про и́нше.
-щать взор вверх, в сторону – зво́дити (зверта́ти) о́чі (по́гляд) уго́ру, убі́к.
-ща́ть внимание, см. Внима́ние.
-ща́ть, -ти́ть на что-либо свои старания, усилия – захо́джуватися, заходи́тися коло чо́го пи́льно. См. ещё Обора́чивать 1;
2)
на что – поверта́ти, поверну́ти, ужива́ти, вжи́ти що на що. [Всю си́лу ро́зуму свого́ поверну́в (ужи́в) на це. Всі гро́ші поверну́в на буди́нок];
3)
во что – перево́дити, переве́сти на що, поверта́ти, поверну́ти на що, у що, оберта́ти, оберну́ти на що, у що. [Свої́ до́бра нерухо́мі переві́в на гро́ші. Поверну́в свою́ му́зу на знаря́ддя тіє́ї сліпо́ї знена́висти (Єфр.)].
-ти́ть в деньги – переве́сти на гро́ші, згроши́ти. [Як ї́хатимуть на переселе́ння, то цей садо́к згроша́ть].
-ща́ть в ничто – у ні́ве́ць, у ніщо́ поверта́ти, поверну́ти, пусти́ти в ніве́ць, зве́сти́ на ні́ве́ць. [Усю́ попере́дню робо́ту зве́дено на ні́ве́ць].
-ти́ть разговор в шутку – поверну́ти розмо́ву; на жа́рти, на смі́шки;
4) (
превращать кого во что, чем), см. Превраща́ть, Обё́ртывать, Обора́чивать 4.
-ща́ть, -ти́ть кого в веру (в как.-л. учение, направление) – наверта́ти, наверну́ти кого́ до ві́ри, вверта́ти, вверну́ти в ві́ру.
-ща́ть, -ти́ть кого в социализм, марксизм – наверта́ти, наверну́ти кого́ до соціялі́зму, маркси́зму.
-ща́ть, -ти́ть кого в социалиста, марксиста – поверта́ти, поверну́ти, оберта́ти, оберну́ти кого́ на (в) соціялі́ста, маркси́ста.
Обраща́емый – пове́ртаний, обе́ртаний на що, у що; ужи́ваний на що.
Обращё́нный
1) пове́рнутий, пове́рнений, зве́рнений;
2) ужи́тий;
3) переве́дений нащо, обе́рнутий (-нений) на що, у що, по[ва]ве́рнутий (-нений) на що, у що. [Ли́цями обе́рнені до со́нця (Стеф.). По́гляд зве́рнений був про́сто до йо́го (Єфр.). Наве́рнений на католи́цтво. Ба́ба тако́ж ві́дьма, а дочка́ ще не наве́рнена].
Оди́н, одна́, одно́, прил. и мест. – оди́н, одна́, одно́ и одне́, їде́н, їдна́, їдно́ и їдне́ (ум. одне́нький, їдне́нький); сам, сама́, само́, сами́й, сама́, саме́ (ум. – саме́нький). [Був собі́ на сві́ті їде́н чолові́к і була́ в ньо́го їдна́ дити́на].
Одно́ из двух – одно́ з двох.
Сосредоточение власти в одни́х руках – зосере́дження вла́ди в одні́й руці́.
Оди́н-единственный – одни́м-оди́н, одни́м-одна́, одни́м-одне́, оди́н-одні́ський (одні́сінький) и т. д. [Одні́ське до́бре сло́во ча́сом прими́рить лю́тих ворогі́в (Млака)].
Вот я и оди́н, кругом ни души – от я і сам, навкруги́ ні душі́ (ні ля́лечки).
Дети остались дома одни́ – ді́ти зоста́ли́ся вдо́ма сами́.
Не я одна́, а все это говорят – не я сама́, а всі це ка́жуть (гово́рять).
При одно́й мысли об этом… – на саму́ зга́дку про це…
Уже одно́ то, что он это сделал, доказывает – вже саме́ те, що він це зроби́в, дово́дить…
Только ты оди́н, только он оди́н и т. п. – сам ті́льки ти, сам ті́льки він и т. д. Оди́н только, оди́н лишь – оди́н ті́льки, одна́ ті́льки, одно́ ті́льки, одні́сінький, одні́сінька, одні́сіньке; сами́й (ті́льки), сама́ (ті́льки), саме́ (ті́льки), самі́сінький, самі́сінька, самі́сіньке.
В одно́м только окне и виднелся свет – в одно́му ті́льки вікні́ й світи́лося.
Одно́ только и беспокоит меня, это… – одна́ річ ті́льки й турбу́є мене́, це…
В одно́й только рубахе – у самі́й соро́чці.
Это одни́ лишь слова – це самі́ ті́льки слова́ (самі́сінькі слова́).
Не одно́ только богатство составляет счастье, но и спокойная совесть – не саме́ бага́тство стано́вить (дає́) ща́стя, а ще й чи́сте сумлі́ння.
Совершенно оди́н – сам-оди́н, сам-самі́сінький. [Зостала́сь я сама́-самі́сінька].
Оди́н-одинёшенек – сам (сама́, само́) душе́ю.
Исключительно оди́н (одни́), как есть оди́н (одни́) – сам за се́бе, самі́ за се́бе, сами́й, сама́, саме́.
Хлеба нет, едим исключительно оди́н картофель – хлі́ба нема́, їмо́ саму́ (за се́бе) карто́плю.
Все, как оди́н, все оди́н в оди́н, оди́н к одному́ – всі як оди́н, всі оди́н в о́дного, всі голова́ в го́лову, всі одни́м лице́м, всі як переми́ті. [Ві́йсько у ла́ву ста́ло як переми́те. Геро́ї його́ оповіда́ннів теж одни́м лице́м безпора́дна, те́мна сіро́ма (Єфр.)].
Все до одного́ – всі до о́дного.
Оди́н на оди́н – сам-на-са́м, віч-на́-віч.
Мы остались с ним оди́н на оди́н – ми зоста́лися з ним віч-на́-віч (сам-на-са́м).
Оди́н по одному́, оди́н за одни́м, оди́н за другим – оди́н по о́дному, оди́н за о́дним и оди́н за ’дни́м. [Варя́ги, Ли́тва, Ляхи́, Москва́ – оди́н за ’дним накида́ли Украї́нській Ру́сі свої́ поря́дки (Куліш)].
Оди́н за другим присутствующие оставляли зал – оди́н по о́дному прису́тні залиша́ли за́лю.
Подходите по одному́ – підхо́дьте по-оди́нці.
Шли узкою тропинкою оди́н за другим – йшли́ вузе́нькою сте́жечкою оди́н за о́дним.
Хвастаются оди́н перед другим – вихваля́ються оди́н перед о́дним, оди́н поперед о́дного.
Спрашивают оди́н другого (одни́ других) – пита́ють оди́н о́дного (о́дні о́дних), пита́ються оди́н в о́дного (одні́ в о́дних).
Оди́н другого стоит – оди́н о́дного варт.
Поставь тарелки одну́ на другую – поста́вляй тарілки́ одну́ на о́дну.
Выходит одно́ на другое – вихо́дить одно́ на одно́ (на ’дно́).
Дело всегда есть: не одно́, так другое – ді́ло за́всігди зна́йдеться: не те, так те (так и́нше).
То одно́, то другое – то те́, то те́.
Оди́н другой, одни́ другие (из двух или определённого числа лиц, предметов или групп как двух противоположностей) оди́н – дру́гий, одні́ – дру́гі, (из неопределённого числа или предметов) яки́й – яки́й, кот(о́)ри́й – кот(о́)ри́й, той-той, и́ншийи́нший.
Оди́н брат был богат, а другой беден – оди́н брат був бага́тий, а дру́гий бі́дний.
Одни люди живут в роскоши, а другие изнывают в бедности – одні́ лю́ди в розко́шах коха́ються, а дру́гі в зли́днях пропада́ють.
Одни́ учёные разделяют это мнение, а другие нет – одні́ вче́ні поділя́ють цю ду́мку, а дру́гі не поділя́ють. [Дивлю́ся – в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Шевч.)].
Одни́ сели на скамье, а другие стоят – які́ (котрі́) посіда́ли на ла́ві, а які́ (котрі́) стоя́ть.
Говорит одно́, а думает, другое – на язиці́ одно́, а на ду́мці и́нше.
Переходить от одно́й мысли к другой – від одніє́ї ду́мки до дру́гої перехо́дити.
Оди́н и тот же – оди́н, їде́н, той(-же) са́мий. [Не одні́ права́ всі ма́ють].
В одно́ и то же время – в оди́н час, в той са́мий час, в о[ї]дни́х часа́х. Срв. Одновре́мё́нно.
Жить в одно́м доме – жи́ти в то́му́ са́мому буди́нку.
Это одно́ и то же – це те са́ме.
Твердить одно́ и то же – після тіє́ї та й знов тіє́ї(-ж) співа́ти.
Всё одно́ и то же (делать, говорить) – як те́-ж, так те́ (роби́ти, говори́ти).
В одно́ из воскресений – котро́їсь неді́лі, одно́ї неді́лі. Срв. Одна́жды.
Оди́н раз – раз. [Раз люди́на ро́диться, раз і вмира́є].
За одно́, см. Заодно́.
Слиться в одно́ – до ку́пи зілля́тися (зли́тися).
Ни один не… – жа́ден, жа́дний (жа́дна, жа́дне) не…, жо́ден, жо́дний (жо́дна, жо́дне) не…, ні жо́ден, ні жо́дна и т. д. не…, нікото́рий, -а, -е не… [Ла́ври стоя́ть зачаро́вані, жа́ден листо́к не тремти́ть (Л. Укр.)].
У неё двенадцать детей, и ни одно́ не умерло – у не́ї двана́цятеро діте́й і жа́дне не вме́рло.
Решительно (положительно) ни одного́ – жадні́сінького, ні одні́сінького, ніже́ єди́ного. [Жадні́сінької кри́вди я тобі́ не заподі́яла. Звікува́ла-б я за ним, не зазна́вши ні́же єди́ної хма́рної годи́ни (Конис.)].
Ни на одного́ (ни на одну́) не взгляну – на жа́дного (на жа́дну) не гля́ну.
Освобожда́ть, освободи́ть
1) визволя́ти, ви́зволити (
о мног. повизволя́ти) кого́ з чо́го, відзволя́ти, відзво́ли́ти кого́ від чо́го, ослобоня́ти, ослобони́ти кого́ від чо́го, ви́слобонити кого́ з (від) чо́го, слобони́ти, розвяза́ти світ кому́. [Ви́зволь нас, бі́дних нево́льників, з тяжко́ї нево́лі].
-ди́ть крестьян от крепостного права – ви́зволити селя́н з па́нщини, или від па́нщини селя́н одзволи́ти (Єфр.).
-ди́ть детей от учения (для отдыха) – відзволи́ти діте́й від нау́ки;
2)
-жда́ть, -ди́ть (отрешить) кого от чего – з[у]вільня́ти, з[у]вільни́ти кого́ від чо́го.
-жда́ть, -ди́ть от налогов, повинностей – звільня́ти, -ни́ти кого́ від пода́тків (опла́ти), відбу́тків, (в виде привилегии) пільгува́ти, запільгува́ти кого́ з пода́тків (опла́т), відбу́тків.
-жда́ть, -ди́ть кого от военной службы – відзволя́ти, відзво́ли́ти, звільня́ти, -ни́ти кого́ від військово́ї слу́жби.
-ди́ть от оков, цепей – розку́ти кого́.
-ди́ть из тюрьмы – ви́зволити з тюрми́.
-ди́ть имущество от залога – ви́купити майно́ з заста́ви.
-ди́ть от наказания – звільни́ти від ка́ри.
-ди́ть от смертной казни – го́рлом дарува́ти.
-жда́ть, -ди́ть кого от обязанностей – з[у]вільни́ти кого́ від обо́в’я́зків.
-жда́ть, -ди́ть помещение, комнату – звільня́ти, -ни́ти, спорожня́ти, -ни́ти примі́щення, кімна́ту.
-ди́ть место – звільни́ти мі́сце.
-жда́ть, -ди́ть (посуду, мешок и т. п.) – спорожня́ти, спорожни́ти (по́суд, мішо́к і т. и́нше).
-ждё́нный – ви́зволений з чо́го, відзво́лений від чо́го, з[у]ві́льнений від чо́го; (от оков, цепей) розку́тий.
Основа́ние
1) (
действие) заснува́ння, закла́дення.
-ние (закладка) здания – закла́дини.
-ние села, города – оса́дження се́ла, мі́ста.
-ние Киевского государства – поча́ток Ки́ївської держа́ви.
От -ния этой империи – від поча́тку ціє́ї імпе́рії. Срв. Осно́вывание;
2) осно́ва, осно́вина, підва́лина, закла́дчина, (
каменное) пі́дму́рок, підмурі́вок, фунда́мент, (подножие) підста́ва, під (р. по́ду), спід (р. спо́ду), підо́шва.
Дом поставлен на прочном -нии – буди́нок збудо́вано на міцни́х підва́линах, осно́винах (на міцно́му підмурі́вку).
-ние горы – спід гори́.
-ние стога, печи – під сто́гу, під (дно) пе́чи.
-ние треугольника – під (підста́ва) трику́тника.
Правосудие есть -ние всякой власти – пра́вий суд стано́вить підва́лину вся́кої вла́ди.
Разрушить до -ния – зруйнува́ти до ще́нту, до ґру́нту, до цури́, до пня́, у пень, до тла́;
3) осно́ва, осно́вина, підва́лина, заса́да, постано́ва, за́сновок, при́нцип. [Осно́ви мора́ли].

Вся жизнь должна быть пересоздана на иных -ниях – все життя́ пови́нно бу́ти перетво́рене на и́нших підва́линах (осно́винах, заса́дах, постано́вах);
4) (
опора, причина) підста́ва, ґрунт, ра́ція, резо́н, (повод) при́від (-воду).
Не иметь твердого -ния – не ма́ти твердо́го ґру́нту (тверди́х підста́в).
Вы не имеете -ний так думать, говорить – ви не ма́єте підста́в так ду́мати, говори́ти.
Этот слух лишён всякого -ния, не имеет ни малейшего -ния – ця чу́тка (поголо́ска) не ма́є жа́дного під собо́ю ґру́нту, не ма́є жа́дних підста́в. Я не давал ни малейшего -ния для этого – я не дава́в жа́дного на це при́воду.
-ние для предположения – ґрунт до гада́ння, підста́ва ду́мати.
Первое -ние – первопідста́ва.
Иметь -ние (быть правым) – ма́ти ра́цію.
У меня есть -ние – я ма́ю ра́цію.
Нет -ний – нема́ ра́ції.
Насилие не ищет -ний – наси́льство не шука́є підста́в (резо́нів).
Без -ния – безпідста́вно, (без вины) безви́нно, безневи́нно.
Без всяких -ний (ни с того, ни с сего) – ні сі́ло, ні впа́ло. [Ні сі́ло, ні впа́ло – дава́й йому́ гро́шей].
На каком -нии? – з яко́ї ра́ції? з яко́ї причи́ни? після чо́го?
На -нии закона – на підста́ві зако́ну.
На этом -нии – на цій підста́ві.
Признать -ние за кем – призна́ти (ви́знати) ра́цію кому́;
5)
бот. – наса́да, осно́ва (напр. листка).
Осо́бенный
1) особли́вий, осі́[о́]бний, відмі́нний, опрі́чний; спеція́льний.

Каждый цветок имеет свой -ный запах – ко́жна кві́тка ма́є свій особли́вий (осі́бний, відмі́нний) пах.
-ные причины – особли́ві причи́ни.
-ное внимание нужно обратить… – особли́ву ува́гу тре́ба зверну́ти…
С -ным удовольствием – з особли́вою вті́хою (ра́дістю).
Это требует -ных познаний – це потребу́є спеція́льного (осі́бного) знання́.
Это какой-то -ный человек – це яка́сь відмі́нна (опрі́чна) (від и́нших) люди́на;
2)
см. Осо́бый.
Осо́бый
1) осо́бий, осо́[і́]бний, окре́[о́]мий, окро́[е́]мний, окрі́мний, окро́мішний, опрі́чний.

-бая комната – окре́ма (осі́бна) кімна́та.
-бое мнение – осі́бна (опрі́чна) ду́мка.
Это -бая (осо́бь) статья – це річ и́нша;
2) особли́вий,
См. Осо́бенный 1.
Осо́бь. Это осо́бь статья – це и́нша річ.
Остава́ться, оста́ться – (з)остава́тися, (з)оста́тися, лиша́тися, лиши́тися, залиша́тися, залиши́тися, (о многих) позостава́тися, позалиша́тися.
Все уехали, я -та́лся один – усі́ пої́хали, я сам зоста́вся.
Это -лось у меня в памяти – це впа́ло мені́ в па́м’ятку, це дало́ся мені́ в по́мку (в по́мки).
Не -та́лось и следа – і слі́ду не ста́ло (не зоста́лося, не лиши́лося).
-ё́тся счётом – лі́ком (з)остає́ться. [Усе́ сі́м’я з конопе́ль ви́збирали горобці́ – лі́ком оста́лось].
-ться на лето, на зиму – залі́тувати, зазимува́ти.
-ться на веки, навсегда кем, чем, где – на вік зоста́тися ким, чим, завікува́ти де. [Не верну́ся в свій край, тут завіку́ю].
-ться на праздник – засвяткува́ти.
-ться на праздник недоделанным – засвяткува́тися. [В пили́півку під Варва́ру пі́р’я дра́ла, щоб не засвяткува́ло (Конис.)].
-ться в живых – зоста́тися живи́м, позостава́тися (позалиша́тися) живи́ми, ви́жити, (о многих) повижива́ти.
После него -лись жена и дети – він поки́нув жі́нку і діте́й.
Победа -та́лась за нами – перемо́га була́ на́ша, перемо́га нале́жала нам.
Это -нется на вашей совести – це зоста́неться на ва́шій со́вісті (на ва́шому сумлі́нню).
Мне только и -таё́тся, что…, мне ничего больше не -ва́лось, как… – ті́льки й лиша́ється мені́, що…, нічо́го и́ншого не лиша́лося мені́, як…, нічо́го и́ншого не мав я роби́ти, як…
Что -ва́лось делать в подобном случае? – що мав я роби́ти в тако́му ра́зі?
-ё́тся знать… – лиша́ється зна́ти…
-ться кому должным – зави́нити кому́, заборгува́ти кому́.
За вами -таё́тся десять рублей – за ва́ми лиша́ється де́сять карбо́ванців, за ва́ми зайшло́ся де́сять карбо́ванців.
-ться неоплаченным (о долге, подати) – зависа́ти зави́снути, зайти́ся. [Борг зависа́ на мені́. Спіша́ть одда́ти, щоб не зайшло́ся].
Он в долгу не -нется, отомстит – він свого́ не подару́є (не попу́стить), помсти́ться.
-немтесь при этом – покладі́м на цьо́му край.
-ва́ться, -та́ться при своём мнении – держа́тися, доде́ржувати своє́ї ду́мки, обсто́ювати свою́ ду́мку, не відміни́ти своє́ї ду́мки, ста́ти на своє́му.
-ва́ться верным кому – доде́ржувати ві́рности кому́.
Он -ё́тся всё в одном положении – він пробува́є все в то́му са́мому ста́ні.
До станции -та́лось десять вёрст – до ста́нції лиши́лося де́сять версто́в.
Он -та́лся очень недоволен этим – він був ду́же з цьо́го незадово́лений.
-ться в накладе – утра́тити.
Не -ться в накладе – утра́ти (шко́ди) не ма́ти.
-ться в дураках (на бобах, с носом) – поши́тися в ду́рні, опини́тися в ду́рнях, о́близня пійма́ти (з’ї́сти), вхопи́ти оме́тиці, вхопи́ти ши́лом па́токи, ма́ком сі́сти, дзьо́бом сі́сти.
-ться в стороне, непричастным – зоста́тися у бо́ці, в боку́, ви́метним бу́ти.
-ться безнаказанным для кого – мину́тися безка́рно кому́.
-ться без последствий – не ма́ти на́слідків, (шутл.) присо́хнути, присхну́ти.
-ться в тайне – утаї́тися.
-ться в одной рубашке – зве́сти́ся ні на́ що (на ні́вець), переве́стися на зли́дні.
-ться без обработки (о земле) – залага́ти, обляга́ти, обло́гом лежа́ти, вакува́ти.
-ться на второй год в том же классе – попаса́ти, по́пас би́ти. [У ко́жному кла́сі попаса́в. Був-би він попа́с (Свидн.)].
-ться неподвижным (от страха) – прикипі́ти на мі́сці (до землі́), засти́гнути.
-ться позади всех – па́сти за́дніх (за́дню, за́дньої).
-ться за штатом – залиши́тися по-за шта́том.
-ться без упряжных животных – спі́шити. [Миро́н зо́всім спі́шив, послі́дню па́рку во́ликів ви́ведено (Квіт.)].
Вперёд не вылезай и сзади не -ва́йся – попере́д не вирива́йся і зза́ду не лиша́йся.
Счастливо -ться – зостава́йтесь (бува́йте) здоро́ві, щасли́ві.
Отделя́ть, отдели́ть
1) (
часть от целого) відділя́ти, відділи́ти, (отрешать, разделять) відлуча́ти, відлучи́ти, різни́ти, відрізня́ти, відрізни́ти, відокре́[о́]млювати, відокре́[о́]мити кого́, що від ко́го, від чо́го.
Он -ли́л ему половину своего состояния – він відділи́в йому́ полови́ну свого́ ста́тку.
От Украины насильственно -ли́ли Галицию и Волынь – від Украї́ни силомі́ць відді́лено (відлу́чено) Галичину́ та Воли́нь.
-ля́ть свой скот (овец, коров) от чужих (из стада) – відлуча́ти свою́ худо́бу (ві́вці, коро́ви) від чужи́х, вилуча́ти свою́ худо́бу з (з-помі́ж) чужи́х (з ота́ри, з череди́).
-ля́ть добрых от злых – відлуча́ти до́брих від злих.
-ля́ть (отличать) себя от прочих народов – відрізня́ти (відмежо́вувати) себе́ від и́нших наро́дів.
-ли́ть сына, сыновей (дав надел) – відрізни́ти (відділи́ти, відсели́ти) си́на, повідрізня́ти (повідділя́ти, повідселя́ти) сині́в;
2) (
отграничивать) відмежо́вувати, відмежува́ти, діли́ти, відділя́ти, відділи́ти що від чо́го;
3)
физиол. и 4) хим., см. Выделя́ть 5.
Отделё́нный – відді́лений, відлу́чений, відрі́знений, відокре́[о́]млений; відмежо́ваний.
Отлича́ться, отличи́ться
1) (
различаться) відрізня́тися, відрізни́тися від ко́го, від чо́го чим, різни́тися, порізни́тися від ко́го, від чо́го чим, у чо́му.
-ча́ть(ся) чем от чего – різни́ти(ся) чим, у чо́му, з чим порізни́ти(ся).
-ча́ться друг от друга – різни́тися (сов. порізни́тися) між собо́ю чим, відрізня́тися оди́н від о́дного (одна́ від о́дної) чим.
Умом и словом -ча́ется человек от прочих существ (тварей) – ро́зумом та мо́вою відрізня́ється (різни́ться) люди́на від и́нших істо́т (твари́н)
2) (
выделяться) відзнача́тися и відзна́чуватися, відзначи́тися чим від чо́го, визнача́тися и визна́чуватися, ви́значитися чим, у чо́му, вирізня́тися, ви́різнитися чим, між ким, між ко́го, вика́зуватися, ви́казатися чим.
Он -чи́лся храбростью – він відзначи́вся хоро́брістю.
Она -ча́ется чрезвычайной красотой – вона́ визнача́ється (вирізня́ється) надзвича́йною красо́ю.
-ча́ться в искусствах, науках – визнача́тися в мисте́цтвах, у нау́ках чим.
Отли́чный
1) (
разный) відмі́нний, відмі́тний від чо́го чим, опрі́чний від чо́го.
Этот предмет -ли́чен от других своим видом – ця річ відмі́нна від и́нших свої́м ви́глядом (що-до сво́го ви́гляду);
2) (
превосходный) чудо́вий, ду́же га́рний, прега́рний, ва́жний, добря́чий, до́брий, добре́нний, (с виду) кра́сний. [Кра́сна карто́пля. Кра́сний торг (торговля). Ва́жний, добре́нний ове́с. До́брі ко́ні. Добря́че вино́].
-ный музыкант – чудо́вий (ду́же га́рний) музи́ка.
-ный человек – чудо́ва, ду́же га́рна люди́на.
-ные дарования – чудо́ві зда́тності, чудо́ва, прега́рна кебе́та.
-нейшим образом – любі́сінько.
Оторо́чка – о́бшивка, облямі́вка. (Из смушка или суркового меха на тулупе) иршли́ця, брам (-му).
О́чередь
1) (
место по порядку) че́рга́, че́ред, (р. че́реду), ко́лія, ряд (р. ря́ду).
На -ди – на че́рзі.
По -ди, в -дь – че́рго́ю, по че́рзі, за че́рго́ю, почере́жно, по́-ряду́, у ко́лію, по ко́лії. [І встає́ ігу́мен пе́рший, і всі вста́ли за черго́ю (Франко). Котляре́вський по́-ряду присвя́чує ува́гу свого́ смі́ху рі́зним шара́м лю́дськости (Єфр.). По ко́лії підхо́дили, і ко́жен розпи́сувався (Свид.)].
Не в -дь, вне -ди – без че́рги, через че́ргу, безчере́жно. [Як-би́ пові́з хабарця́, то й через че́ргу перепу́щено-б].
В порядке -ди – за ря́дом, по́-ряду че́рги. [Пра́вив по́-ряду черги́ своє́ї слу́жбу бо́жу (Св. Письмо)].
В первую -дь – у пе́ршу че́ргу, в пе́ршім ря́ді, в пе́ршій лі́нії, впере́д, наса́мперед. Срв. Пре́жде (всего).
В свою -дь – і собі́, своє́ю че́ргою, (і)зно́в, і собі́ знов, на свій пай. [Нау́м, ди́влячись на не́ї, що вона́ ста́ла розважа́тись, і собі́ повеселі́шав (Квітка). Але тим, ізно́в, хоті́лось попроща́тися з гостя́ми (Крим.). Вона́ на свій пай ду́мала, що вже кра́ще від її́ па́рубка і на сві́ті нема́ (Квітка)].
-дь за кем – че́рга кому́. [Він зроби́в своє́, че́рга и́ншому].
-дь за мною – моя́ че́рга, мені́ че́рга.
Соблюдать -дь – пильнува́ти, доде́ржувати че́рги, трима́ти че́ргу.
Ждать -ди – че́рги дожида́тися, жда́ти на че́ргу, чека́ти ря́ду, за[до]сто́ювати че́рги. [Ве́шталися лю́ди, що засто́ювали че́рги в млині́].
Дождаться -ди – діжда́тися че́рги, заси́діти че́рги. [Жда́ли довге́нько, поки че́рги заси́діли].
Попасть в -дь – під че́ргу прийти́ся.
Наступает -дь другого, другому – прихо́дить на и́ншого.
-дь наступила – прийшла́ че́рга, прийшла́ ко́лія, прийшо́в ряд. [Прийшла́ ко́лія, так тре́ба йти].
И тебе наступит -дь – і до те́бе ряд до́[і́]йде, і тобі́ ряд ді́йде.
Быть, стоять на -ди (о делах, вопросах) – бу́ти, стоя́ти на де́ннім поря́дку, на че́рзі дня.
Ставить, поставить на -дь (дело, вопрос) – ста́вити, поста́вити на поря́док де́нний (спра́ву, пита́ння);
2) (
ряд ожидающих, хвост) че́рга́, ряд. [Стої́ть коло конто́ри до́вгий ряд люде́й].
Стоять в -ди – стоя́ти в че́рзі́.
Павли́нитьсяинди́читися, при́ндитися, бундю́читися, пиндю́читися. Срв. Чва́ниться, Спеси́виться.
Перебира́ться, перебра́ться
1) перебира́тися, перебра́тися, бу́ти пере́браним;
2) (
переправляться) перебира́тися, перебра́тися, переїзди́ти, переї́хати, перево́зитися, переве́зти́ся, переки́да́тися, переки́нутися, перехо́плюватися, перехопи́тися, (по течению реки) перепуска́тися, перепусти́тися через що.
-ться через реку – перебра́тися, переве́зти́ся, переї́хати, переки́нутися через рі́чку. [Да́йте нам човна́, ми ті́льки переки́немось на той бік. Тимча́сом усі́ байдаки́ щасли́во поперепуска́лись через кода́цький порі́г (Загірня)].
-ться через горы – переки́нутися через го́ри.
-ться на другую квартиру, в новую избу – перебира́тися (перебра́тися), перево́зитися (переве́зти́ся), перено́ситися (перене́сти́ся), переїзди́ти (переї́хати), перехо́дити (перейти́) на и́нше примі́щення, в но́ву́ ха́ту (до ново́ї ха́ти).
Перевё́ртываться, переверну́ться
1) переверта́тися, переверну́тися, перекида́тися, переки́нутися, (
диал.) перекачну́тися, (о мног.) попереверта́тися, поперекида́тися.
-ну́ться с боку на бок, на другой бок – переверну́тися (переки́нутися) з бо́ку на бік, на дру́гий бік.
И кости мои в могиле -нутся – і кістки́ мої́ струхну́ться в я́мі (в моги́лі).
Лодка -ну́лась – чо́вен переки́нувся (переверну́вся, диал. перекачну́вся).
-ну́ться, едя на лодке – переки́нутися, переверну́тися човно́м ї́хавши, ви́вернутися з човна́ ї́хавши.
Счастье -ну́лось – ща́стя переверну́лося, и́ншим кінце́м оберну́лося.
-ваясь вверх дном – упере́кидь. [Пішли́ столи́ впере́кидь (Неч.-Лев.)];
2) перегорта́тися, перегорну́тися, бу́ти перего́рнутим, перего́рненим;
3) перекру́чуватися, перекрути́тися,
см. Переве́рчиваться;
4)
см. Превраща́ться, преврати́ться.
Переве́шивать, переве́сить
1) (
вторично) перева́жувати, перева́жити, (о мног.) поперева́жувати що;
2) (
несколько раз, многое) перева́жувати, перева́жити, ва́жити, пова́жити що. [Всі мішки́ пова́жив];
3) (
перетянуть) перева́жувати, перева́жити, перетяга́ти, перетягти́, сов. понести́, потягти́ кого́, що (на тереза́х). [А ну, зва́жмося, хто кого́ перева́жить (перетя́гне, понесе́, потя́гне)];
4) (
превзойти) переважа́ти и -ва́жувати, перева́жити, перемага́ти, перемогти́ кого́, що, бра́ти, взя́ти го́ру (верх), горува́ти над ким, над чим. [Пра́вда кри́вду перева́жить];
5) (
на другое место) переві́шувати, переві́сити, (о мног.) попереві́шувати що (на и́нше мі́сце);
6)
через что – перечі́плювати, перечепи́ти, перехиля́ти, перехили́ти що через що. [Перечепи́в мішка́ через плече́].
Переве́шенный
1) перева́жений;
2) переві́шений, попереві́шуваний;
3) перече́плений, перехи́лений.
Переве́шиваться, переве́ситься
1) перева́жуватися, бу́ти перева́женим;
2) переві́шуватися, бу́ти переві́шеним (на и́нше мі́сце);
2) (
наклониться) перехиля́тися, перехили́тися, перева́жуватися, перева́житися, перевиса́ти(ся), переви́снути(ся) через що, (о мног.) поперехиля́тися, поперева́жуватися, поперевиса́ти(ся). [Сиди́ спокі́йно в човні́, не перехиля́йся. Нами́сто переви́слось наза́д. На́ші гру́ші до сусі́д поперевиса́ли];
4)
взаим. – перева́жуватися, гойда́тися навперева́ги.
Переводи́ть, перевести́
1) перево́дити, переве́сти́, (
о мног.) поперево́дити кого́ куди́.
-сти́ арестанта из одной тюрьмы в другую – переве́сти́ арешта́нта з одно́ї в’язни́ці до дру́гої.
-сти́ глаза, взор на кого, на что – переве́сти́ о́чі, по́гляд на ко́го, на що.
-ди́ть глаза (с места на место) – перево́дити о́чі, пово́дити очи́ма по чо́му.
-сти́ разговор на что, на другую тему, предмет – зверну́ти розмо́ву (річ) на що, на и́ншу те́му (на и́нший бік), зве́сти́ мо́ву на що, зійти́ на що, заки́нути на и́нше, (шутл.) заговори́ти з и́ншої бо́чки. [Неха́й, се́стро, опісля́! – ска́же було́ Кость, та й заки́не на дру́ге на що-не́будь (Квітка)].
-ди́ть, -сти́ дух – зво́дити, зве́сти́ дух, відво́дити, відве́сти́ дух, перево́дити, переве́сти́ дух, відса́пувати(ся), відса́патися, відсапну́ти, віддиха́тися и -ди́хуватися, відди́хатися, віддихну́тися, відідхну́ти, відхлину́ти. [Да́йте мені́ дух зве́сти́ (відсапну́ти). Молоди́ця не переведе́ ду́ху, верещи́ть (М. Вовч.) Лаго́вський ва́жко одса́пував з того́ прудко́го ході́ння (Крим.). Візни́к ва́жко оддихну́вся й поскрі́б під ша́пкою (Васильч.)].
Не могу (не может) дух -сти́ – не зди́шуся, не зди́шеться, не відведу́ (не відведе́) ду́ху. [Аж не зди́шеться, мов ті́льки що вло́влений горо́бчик (Куліш)];
2) (
в высший класс) промува́ти, попромува́ти. [Що в йо́му кипі́ло, за́раз ви́явилось, як ті́льки попромува́ли його́ в четве́ртий клас (Свид.)];
3) перепи́сувати, переписа́ти, поперепи́сувати що на ко́го, зво́дити, зве́сти́ що на що. [Семилі́тню поволо́вщину звів на годову́ (Куліш)].

-сти́ имение на имя своей жены – переписа́ти має́ток на свою́ жі́нку.
-ди́ть что-л. на деньги – оберта́ти (оберну́ти) що на гро́ші.
-ди́ть рубли на франки – оберта́ти, зво́дити карбо́ванці на фра́нки.
-ди́ть на камень, литогр. – перебива́ти на ка́мінь.
-ди́ть на бумагу – перебива́ти, перево́дити на папі́р;
4) перека́зувати, переказа́ти, пересила́ти, пересла́ти що.

Я -вё́л ему по почте сто рублей – я переказа́в (пересла́в) йому́ по́штою сто карбо́ванців;
5) (
с одного языка на другой) переклада́ти и -кла́дувати, сов. перекла́сти и переложи́ти, (о мног.) попереклада́ти и -кла́дувати (з одніє́ї мо́ви на дру́гу); (пояснить) перетовма́чувати, перетовма́чити, поперетовма́чувати що. [На на́шу мо́ву Ілія́ду перекла́в Руда́нський. Промо́в по-на́шому, а я приста́влю таку́ раби́ню, що по-ри́мськи вмі́є, вона́ твої́ слова́ перетовма́чить (Л. Укр.)].
-сти́ слово в слово – перекла́сти сло́во за сло́вом.
-води́ть что-л. стихами – переклада́ти (перекла́сти) ві́ршем (вірша́ми), перевіршо́вувати (перевіршува́ти, поперевіршо́вувати), переспі́вувати (переспіва́ти, попереспі́вувати) що;
6) (
истреблять) зво́дити, зве́сти́, перево́дити, переве́сти́, виво́дити, ви́вести, вигу́блювати, ви́губити, вибавля́ти, ви́бавити, (неоднократ.) позво́дити, поперево́дити, повиво́дити, повигу́блювати, повибавля́ти. [Позво́дити, повиво́дити и т. д. мише́й, вся́ку по́гань];
7) (
тратить понапрасну) перево́дити, переве́сти́, марнува́ти, змарнува́ти, (о мног.) поперево́дити, помарнува́ти.
-сти́ время, деньги – переве́сти, змарнува́ти час, гро́ші.
Переведё́нный – переве́дений; перепи́саний; перека́заний, пере́сланий; перекла́дений и т. д.
Переводи́ться, перевести́сь
1) перево́дитися, бу́ти переве́деним; переклада́тися, перетовма́чуватися, бу́ти перекла́деним, перетовма́ченим
и т. п., см. Переводи́ть 1 - 4;
2) перево́дитися, переве́сти́ся, перехо́дити, перейти́, переїзди́ти, переї́хати, перено́ситися, перенести́ся.

Он -вё́лся на службу в другой город – він перейшо́в (перені́сся) на слу́жбу до и́ншого мі́ста;
3) перево́дитися, переве́сти́ся, зво́дитися, зве́сти́ся, виво́дитися, ви́вестися, поперево́дитися, позво́дитися, повиво́дитися. [Песи́головців оста́лось ма́ло: поперево́дились].

Не -ться – не вибува́ти, не збува́ти. [У їх горі́лка не вибува́є].
Пе́ред и Пред
1)
предл. – пере́д, пере́до (обычно если след. слово начинается сочетанием согл. «мн.» – пере́до мно́ю), попере́д ким, чим и ко́го, чо́го, спе́ред ко́го, (относительно кого, чего, перед к.-л днём, событием) про́ти ко́го, про́ти чо́го. [Свої́х колі́н ні перед яки́м кня́зем не гну́ли ми (Грінч.). Застогна́в, як перед сме́ртю (Грінч.). Варе́ників навари́ли, перед хло́пців станови́ли. Безлю́дная дорі́женька попередо мно́ю (М. Вовч.). Нема́ того́, хто всто́їть про́ти йо́го. Про́ти сме́рти двох сині́в мені́ сни́лось, що два го́луби прилеті́ло в осе́лю (Мил.). Мені́ приверзло́ся чудне́ – бог зна́є проти чо́го (Васильч.). Як зайці́, вороги́ бі́гтимуть сперед те́бе (Леонт.)].
Перед праздниками, от’ездом – перед святка́ми, перед від’ї́здом.
Перед самым от’ездом – са́ме перед від’ї́здом.
Перед самым носом – перед са́мим но́сом.
Виновный перед законом – винува́тий про́ти зако́ну и перед зако́ном.
Изменник перед отечеством – зра́дник про́ти ба́тьківщини.
Перед лицом всего света, всей Европы – перед лице́м усьо́го сві́ту, усіє́ї Евро́пи.
Я даю этому автору предпочтение перед прочими, другими – я даю́ перева́гу цьому́ а́второві про́ти ре́шти, про́ти и́нших.
Извиниться перед кем – перепроси́ти ко́го́.
Перед ним пробежал зайчик – перед (по́перед) йо́го, перед ним пробі́г за́йчик.
Стань передо мною – стань перед ме́не, передо мно́ю.
Перед рассветом – удо́світа.
Перед сумерками – при́смерком.
Задирать нос перед кем – ки́рпу гну́ти про́ти ко́го.
Перед родами – на по́ступі.
Перед богом не утаишься – від бо́га ніде́ не схова́єшся.
Пе́ред, с родит. п. (сперва, прежде чего-л., кого-л.) – поперед ко́го. [Не су́нься (не лізь) поперед ба́тька в пе́кло].
Не суйся перед людей – не су́нься поперед люде́й;
2)
пе́ред, перё́д, нареч. (наперёд, прежде) – попере́ду, пе́рше, передні́ше, пере́дше, впере́д. См. Пре́жде, Наперё́д, Ра́ньше.
А ты бы перё́д спросил – а ти-б пе́рше попита́в, -ся, поспита́вся, спита́в, -ся.
Передава́ться, переда́ться
1) передава́тися, переда́тися, (
о мног.) попередава́тися; бу́ти пере́даним. [Ча́рка передава́лася від о́дного до дру́гого].
Зараза легко -даё́тся другим – по́шесть ле́гко передає́ться и́ншим (перехо́дить на и́нших);
2) (
изображаться) віддава́тися, відда́тися, подава́тися, пода́тися, (о многом) повіддава́тися.
В музыкальном произведении -даю́тся настроения композитора – в музи́чнім тво́рі віддаю́ться на́строї компози́тора;
3) передава́тися, переда́тися [Не ра́з за́йве передава́лося]; перепла́чуватися, переплати́тися;
4) (
на словах) перека́зуватися, переказа́тися, нака́зуватися, наказа́тися, переповіда́тися, переповісти́ся, (о сплетнях, слухах) перено́ситися, перене́стися, (о многом) поперека́зуватися, понака́зуватися, попереповіда́тися; поперено́ситися [Погові́р (сла́ва) перено́ситься мов за ві́тром (по ветру)], бу́ти перека́заним, перепові́даним;
5) (
на чью сторону, кому) передава́тися, переда́тися до ко́го, перекида́тися, переки́нутися до ко́го. [Він переки́нувся до ляхі́в].
Неприятельский полк -дался нам – воро́жий полк переки́нувся до нас.
Переде́лываться, переде́латься – переробля́тися и -ро́блюватися, перероби́тися, перемайстро́вуватися, перемайструва́тися; (преобразоваться) перетво́рюватися, перетвори́тися.
Дело -лалось – на и́нше ви́йшло, по ина́кшому ста́лося.
Случилось и не -лается – ста́лося й не відста́неться.
Пе́редом – пе́редом, передко́м, срв. Перё́д. [І задко́м, і передко́м перед па́ном Хведорко́м].
Итти -до́м – іти́ упере́д, напере́д від и́нших.
Переезжа́ть, перее́хать
1) (
откуда куда) переїзди́ти и переїжджа́ти, переї́хати; (о мног.) попереїзди́ти, попереїжджа́ти; перево́зитися, переве́зти́ся, (о мног.) поперево́зитися (зві́дки куди́).
-хать на другую квартиру – переї́хати (перебра́тися, переве́зти́ся) на и́нше примі́щення;
2)
кого, что и через что – переїзди́ти, переїжджа́ти, сов. переї́хати кого́, що и через що; перево́зитися, переве́зти́ся, (быстро) перехо́плюватися, перехопи́тися, перемика́тися, перемкну́тися через що, (во множ.) попереїзди́ти, попереїжджа́ти, поперево́зитися, поперехо́плюватися и т. д. [На чо́рного ся́ду – до мо́ря дої́ду, на си́вого ся́ду – мо́ре переї́ду. Перехопи́тися через го́ру, через рі́чку];
3) (
задавить) переї́хати кого́, переї́хатися по ко́му. [Дити́ну переї́хало во́зом].
Переина́чиваться, переина́читься – переина́ч[кш]уватися, переина́ч[кш]итися, переи́нчуватися, переи́нчитися; (изменяться, чаще безл.) и́ншати, пои́ншати, ина́чати, поина́чати.
Перека́лывать, переколо́ть
1) (
на другое место или иначе) переко́лювати, переколо́ти, перешпи́лювати, перешпи́лити, (о мног.) попереко́лювати, поперешпи́лювати що (на и́нше мі́сце або́ ина́кше);
2) вико́лювати,
сов. ви́колоти и повико́лювати, поколо́ти, переколо́ти. [Коли́-б свині́ ро́ги, то-б усі́х поколо́ла (переколо́ла). Усі́х вас поко́лемо ту́теньки, як свине́й (Куліш)];
3) поколо́ти.

Я себе в крыжовнике все руки -коло́л – я собі́ а́ґрусом чи́сто ру́ки поколо́в;
4) (
щепить) розко́лювати, розколо́ти, розру́бувати, розруба́ти, (о мног.) порозко́лювати, порозру́бувати, поколо́ти, поруба́ти, пощеля́ти.
Все дрова -коло́ли – усі́ дро́ва поруба́ли. [Пощеля́й оце́ полі́но на дрібне́нькі скі́почки].
Переко́лотый – переко́лотий, перешпи́лений; поко́лотий и т. д.