Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

А́либи, юр. – а́лібі, перебува́ння в и́ншому мі́сці.
Амба́р
1) инба́р (
р. -ру), комо́ра;
2) (
исключительно для зерна и муки) паше́нна комо́ра, хлібни́ця, магазе́й.
Амба́рныйинба́рний, комі́рний.
Амба́рецинба́ре́ць, комірчи́на, комі́рка.
Ан, сз.
1) аж [Я ду́мав так, аж ви́йшло ина́к];
2) ба [Ти не зна́єш цього́! – Ба зна́ю].

Ан нет – ба ні.
А́хать, а́хнуть
1) а́хати, а́хкати, а́хнути, о́хнути, йо́йкнути. [Всі а́хали, дивува́лися. И́нші діди́ о́хнули з о́страху. Йо́йкнули з переля́ку];
2)
только сов. в. А́хнуть (о сильном, громком звуке, ударе) – га́кнути, циги́пнути.
Болва́н
1) бовва́н, и́дол;
2) коло́да, оцу́пок;
3) (
болван для выправления шляп, корсетов и т. п.) бовване́ць, буване́ць (р. -нця́);
4) (
о человеке) балаба́н, бевзь, бе́взень (р. -зня), дурни́ло, бо́вдур, ло́бур (р. -ра), йо́лоп, штурпа́к, на́довбень, идоля́ка.
Стоит, как болва́н – стирчи́ть мов бо́вдур.
Играть с болва́ном (в карты) – гуля́ти (в ка́рти) з дідко́м (з ду́рнем).
Великоле́пие, -ле́пность – пишно́та, пи́шність, розко́ші (р. -шів). [Круг те́бе вся и́нша пишно́та приро́ди ува́ги моє́ї не зве́рне (Самійл.). В те́мряві прозо́ві міща́нські обста́вини вироста́ють у казко́ві розко́ші (Єфр.)].
Верхо́вый – верхо́ви́й. [Осі́вшись у Ки́їві, держа́в Оле́г Но́вгород і и́нші верхо́ві зе́млі за своє́ю сторо́жею (Куліш)].
Вид
1) (
образ, подобие, наружность) ви́гляд, о́браз, подо́ба, по́стать, поста́ва, стать, (к)шталт, ви́зір (р. -зору), вро́да. [Ма́ти весе́лий (го́рдий, сумни́й, нужде́нний) ви́гляд. Дух святи́й прийня́в подо́бу (по́стать) го́луба. Поста́ва свя́та, а сумлі́ння злоді́йське].
В таком ви́де – в тако́му ви́гляді, в такі́й по́статі.
В наилучшем ви́де – в найкра́щому ви́гляді, в найкра́щому сві́тлі, як-найкра́ще.
В п’яном ви́де, в трезвом ви́де – по-п’я́ному, п’я́ним бу́вши, по-твере́зому, твере́зим бу́вши.
Внешний (наружный) вид – зве́рхній (надві́рній) ви́гляд, вро́да.
На вид, с ви́ду – на ви́гляд, на по́гляд, на о́ко, на взір, на по́зір, з ви́гляду, з по́гляду, з ви́ду, з лиця́. [Пшени́ця га́рна на взір].
Странный на вид – ди́вний з по́гляду, ди́вного ви́гляду, ди́вно вигляда́ючи.
При ви́де – ба́чучи, поба́чивши.
Под ви́дом кого, чего – на́че-б то хто, що, ні́би-то хто, що, в ви́гляді кого́, чого́, в о́бразі кого́, чого́, під по́зором кого́, чого́.
В ви́де наказания ему решено… – за ка́ру йому́ ви́значено…
В ви́де опыта, милости – як спро́ба[у], як ла́ска, за ла́ску.
Иметь вид кого, чего, представляться в ви́де кого, чего – ма́ти подо́бу, ви́гляд кого́, чого́, вигляда́ти, пока́зуватися, видава́тися, як (немо́в) хто, як що и ким, чим. [Га́рне хлоп’я́, шкода́ ті́льки, що паненя́м визира́є. Вигляда́є немо́в ви́нний].
Делать, сделать вид – удава́ти, уда́ти кого́, чини́тися ким, виставля́ти себе́ як, що. [Удава́ти неви́нного, удава́ти обра́женого. Удава́в, немо́в спить. Старе́ виставля́є себе́, що не ско́ро їсть].
Принимать, принять какой-л. вид – набира́ти, -ся, яко́го ви́гляду, перейма́тися ви́дом, бра́ти (узя́ти) на се́бе лице́ (лик).
Подавать, показывать вид – дава́ти в знаки́, дава́ти озна́ку, вдава́ти ні́би.
Не показывать и ви́да, что… – і навзнаки́ не дава́ти, що…;
2) (
матем.: форма, фигура) стать, подо́ба, фо́рма, ви́гляд;
3) (
ландшафт, пейзаж) крайови́д, ви́гляд, вид. [Чудо́вий гірськи́й крайови́д. Ой, що за чудо́ві ви́гляди тут у вас і на рі́чку й за рі́чку (Н.-Лев.). Вид навкруги́ був сумни́й];
4) (
видимость, возможность быть видимым): На виду́ – на о́ці, на видноті́.
Быть на виду́ у кого-л. – бу́ти в о́ці, в очу́, перед очи́ма, перед ві́ччю в ко́го. [Перед очи́ма в хи́жої татарви́].
Иметь в виду́ кого, что (рассчитывать на кого, на что) – ма́ти на ува́зі (на о́ці) кого́, що, ва́жити на ко́го, на що. [Письме́нник, що ва́жить і на сільсько́го читача́…]; (принимать во внимание, сообразоваться) – огляда́тися, уважа́ти на ко́го, на що, ма́ти кого́ (що) на ду́мці, на о́ці, в очу́, на ува́зі, ду́мати на ко́го. [Народопра́вство централісти́чне раз-у-раз огляда́тиметься на потре́би центра́льних люде́й більш, ніж на на́ші (Єфр.). Передовики́ ля́дської полі́тики ма́ли в очу́ саме́ па́нство (Куліш). На ко́го ви ду́маєте? = кого вы имеете в виду?].
Имелось в виду́ – була́ ду́мка.
Имея в виду́, что… – ма́ючи на ува́зі (на о́ці), що…, уважа́ючи на те, що…
В виду́ того, что… – з о́гляду[ом] на те, що…
В виду́ (чего) – через що, уважа́ючи на що, з о́глядом[у] на що, тим що…
В виду́ ранней весны – уважа́ючи (з о́гляду[ом]) на ра́нню весну́.
Ставить кому на вид – вино́сити кому́ перед о́ко, зверта́ти чию́ ува́гу, подава́ти кому́ на ува́гу, виставля́ти (завважа́ти) кому́.
Скрыться из ви́ду – загуби́тися, ще́знути з оче́й.
Выпустить из ви́ду – спусти́ти з ува́ги, з оче́й, забу́тися.
Итти за кем, не выпуская из ви́ду – іти́ за ким на́зирцем (на́зирці), на́глядом (на́глядці).
Для ви́ду – про (лю́дське) о́ко, для [ради] годи́ться, на ви́зір, для призо́ру. [Аби́ був на ви́зір].
Ни под каким ви́дом – жа́дним спо́собом, ні в я́кому ра́зі.
Ви́дом не видать – за́зором не вида́ти, і за́зору нема́є;
5) (
разновидность) відмі́на, порі́док, ві́дрід (р. -роду), вид. [А це де́рево вже и́ншого порі́дку];
6) (
биол.) відмі́на, вид. [Числе́нні відмі́ни зві́рів];
7) па́шпорт, по́свідка, ка́ртка (на перебува́ння, на прожива́ння десь);
8) (
грам.) вид, фо́рма. [Вид недоко́наний, доко́наний, одноразо́вий];
9)
ви́ды, -ов, мн. – ду́мка, га́дка, на́мір, мета́, споді́ванки.
Из корыстных ви́дов – за-для кори́сної мети́.
В ви́дах чего – за-для чо́го, ма́ючи на ува́зі щось, за-для яки́хсь ви́глядів.
В служебных ви́дах – за-для ви́глядів (в в-ах) службо́вих.
Иметь ви́ды на кого, на что – би́ти (ці́лити, ва́жити) на ко́го, на що, накида́ти о́ком на ко́го, на що. [Не ду́же б’є на кріпа́цьких парубкі́в (Мирн.)].
Ви́ды на урожай, на будущее – споді́ванки (ви́гляди) на врожа́й, на майбу́тнє.
Видать ви́ды – бува́ти (бу́ти) в бува́льцях, у Бува́личах.
Видавший ви́ды – обме́таний, бува́лий.
Ви́нный – вино́вий, ви́нний. [Вино́ва ча́рка, ви́нний смак].
Ви́нная лавка – вино́ва крамни́ця, (вульг.) шка́льня́.
Ви́нный погреб – вино́вий льох, вина́рня.
Ви́нная бочка – вині́вка, (небольш.) вино́ве бари́ло.
Ви́нная ягода – фи́ґа (хви́ґа), инжи́р.
Ви́нный камень – ви́нник.
Ви́нный спирт – спирт.
Вишь – ач, бач, ба, диви́, ич. [Ач, яки́й га́рний! Ба яки́й ти!].
Власть
1) власть, вла́да, си́ла, пра́во, во́ля, верх. [Його́ власть, що схо́че, те й дасть. Ба́тьківська власть. Вла́да законода́тна. Обу́рення про́ти пра́ва одніє́ї люди́ни над життя́м, че́стю, со́вістю і добро́м дру́гої (Єфр.). Не бу́дуть ма́ти вра́жі ляхи́ на Вкраї́ні во́лі. Шляхе́тське пра́во дава́ло па́нові над слуго́ю ма́ло не таки́й верх, як і над рабо́м (Куліш)].

Иметь власть что-л. делать – ма́ти си́лу що роби́ти.
Это не в моей (не в нашей) вла́сти – не мо́я (не на́ша) на це си́ла, не від ме́не це зале́жить.
Приобрести власть над кем, над чем – си́лу (го́ру) взя́ти над ким, над чим, міць узя́ти над ким, над чим, забра́ти си́лу (вла́ду) над ким, над чим. [Таку́ – ка́же – вони́ міць узя́ли, що й пані́в посі́ли].
Власть имущий – зве́рхник, вла́дний, мо́жний;
2) (
обладание, сила) вла́да, си́ла. [Чу́ю, що тра́чу вла́ду над собо́ю];
3) (
владычество, управление, правительство) вла́да, власть, держа́ва. [Монго́льська вла́да в А́зії. За твоє́ї держа́ви як бу́де – поба́чим].
Верховная власть – найви́ща (верхо́вна) вла́да.
Быть, находиться под вла́стью (во власти) кого – бу́ти під ким, бу́ти під вла́дою, під володі́нням, під зве́рхністю чиє́ю, (в) кого, хили́тися під ко́го. [Бу́де до́бре запорі́жцям і під ту́рком жи́ти. Під володі́нням По́льщі. Під нівеляці́йною зве́рхністю моско́вською. Під ме́не хи́ляться і до́брі і злю́щі (Куліш)].
Иметь под своею властью что – ма́ти в свої́й руці́ що, ма́ти (держа́ти) під собо́ю, бу́ти вла́сним над чим. [Він був вла́стен над десятьма́ города́ми].
Подчинить своей вла́сти – підгорну́ти (підхили́ти) під се́бе, під свою́ ру́ку, під свою́ во́лю, вла́ду.
Переходить под власть (во власть) – перехо́дити під ко́го, під ру́ку, (вла́ду) кого́ (чию́). [В тако́му ста́ні украї́нські зе́млі перехо́дять під ру́ку ду́жого сусі́ди (Єфр.)].
Отдавать под власть (во власть) кого – піддава́ти під ко́го, під чию́ ру́ку.
Освободиться из-под власти кого-л. – ви́зволити(ся) з-під чиє́ї вла́ди, з-під ко́го;
4) (
начальство и начальники; должность) вла́да, власть, уря́д, вла́сті (мн.) уря́ди. [Близькі́ до наро́да вла́сті. (Самійл.). Щоб воєво́ди, старости́ і и́нші украї́нські уря́ди не перебива́ли йому́ чини́ти во́лю короля́ (Куліш)].
Внима́ние – ува́га; (сильнее) пи́льна ува́га.
Обращать, обратить внима́ние на что-л. – зверта́ти (зверну́ти) ува́гу (свою́ або чужу́) на що, уважа́ти, ува́жити на що, зважа́ти, зва́жити на що, огляда́тися (огля́нутися) на що, кла́сти (покла́сти) ува́гу на що, (вульг.) вдаря́ти (вда́рити) на що; (находить привлекательным) накида́ти (наки́нути) кого́ о́ком; (сжалиться) згля́нутися на ко́го. [На все сам зверта́є ува́гу (Рудч.). На вважа́ють вони́ на лі́та, на вро́ду (Шевч.). Моска́ль на сльо́зи не вдаря́ (Ном.). Вона́ неду́жа лежа́ла, дак він і тоді́ ува́ги не клав (Червіг.). Я вже її́ наки́нув о́ком. Згля́ньтеся (огля́ньтеся) на ме́не невидю́щого!].
Обращать на себя (привлекать к себе) внима́ние, быть принятым во внима́ние – спада́ти, спа́сти кому́ на ува́гу, притяга́ти, притягти́ (приверта́ти, приверну́ти) до се́бе чию́сь ува́гу, ки́датися, ки́нутися на ува́гу кому́сь. [Ури́вок з пі́сні, що спав на ува́гу ще а́второві «Исторіи Русовъ» (Єфр.). Він притя́г до се́бе ува́гу та́ткову (Крим.). Ко́жному му́сіла ки́нутися на ува́гу його́ чо́рна боро́да (Крим.)].
Обратите внима́ние – ува́ж, ува́жте, вважа́й, уважа́йте.
Сосредоточивать внима́ние – збира́ти (зосере́джувати) ува́гу на чо́му.
Не обращать, не обратить внима́ния, оставлять без внима́ния – не зверта́ти ува́ги, не вважа́ти, не (по)тура́ти на що, занеха́ювати, занеха́яти що, зане́дбувати, занедба́ти що, не́хтувати, зне́хтувати (зане́хтувати) що, чим, легкова́жити що. [Хай смію́ться, не потура́й на те. Він зане́дбує (не́хтує, легкова́жить) свої́ обов’я́зки].
Он, и внима́ния не обращает на это – він і ба́йдуже на те, про те, до то́го (Квіт.).
А это остаётся без внима́ния – а це ба́йду́же́, а про це (за це) ба́йду́же́.
Принимать во внима́ние, в соображение что-л. – бра́ти, взя́ти що на ува́гу, зважа́ти, зва́жити на що-неб., уважа́ти, ува́жити на що-неб., ма́ти на ува́зі, огляда́тися, огля́нутися на що.
Принимая во внима́ние – беручи́ до ува́ги що, зважа́ючи, уважа́ючи на що, ма́ючи на ува́зі що, з ува́ги, з о́гляду на що, як на що, як на ко́го. [Ма́ємо письме́нство не так-то вже й бі́дне, як на на́ші обста́вини].
Представлять чьему-л. внима́нию – подава́ти, пода́ти кому́ до ува́ги щось, ста́вити, поста́вити що-н., кому-н. пе́ред о́чі, на о́чі. [Леви́цький поста́вив пе́ред о́чі читаче́ві багатю́щу коле́кцію «пропа́щих» (Єфр.)].
Отвратить (отвлечь) внима́ние – відверну́ти (одтягти́) ува́гу чию́сь, (вульг.) заґа́вити кого́. [Я піду́ їх заґа́влю, а ти бери́ (Мнж.)].
Оказать внима́ние – да́ти ува́гу кому́сь, показа́ти ува́гу, зроби́ти ла́ску.
Благодарю за внима́ние – дя́кую за ува́гу, я вдя́чний за ува́жність (до ме́не, до те́бе).
Относиться со внима́нием к чему, посвящать внима́ние чему-л. – віддава́ти ува́гу чо́мусь.
Заслуживающий, достойный внима́ния – ва́ртий ува́ги, (справедливый) слу́шни́й. [Ду́мка ця слу́шна́: дає́ ви́хід із стано́вища].
Води́ться
1) води́тися, води́ти товари́ство, товаришува́ти (товариши́ти), захо́дити з ким, ча́литися до ко́го, наклада́ти з ким. [Не хо́чу я – озве́ться Анто́сьо, – з мужика́ми захо́дити. Я з ко́длом лісови́м не наклада́ю (Л. Укр.)];
2) (
иметься) пово́дитися. [У нас са́ло таки́ пово́диться];
3)
безл. (быть в обычае) – пово́дитися. [У нас іще́ сього́ не пово́дилося. Уве́сь ве́чір хазя́йка все розка́зувала, як пово́диться в пані́в (Квітка)].
Как во́дится – звича́йно; як звича́йно, зві́сно;
4) вести́ся. [У нас инди́ки не веду́ться – ма́буть не вмі́ємо їх вико́хувати. У то́му лі́сі вовки́ веду́ться].
Во́доросль – водо́ріст (р. -росту), водо́рість (р. -рости).
Во́доросли – водо́рості (ря́ска, багови́ння, жа́бур та ин.).
Вре́мя – час (р. ча́су), пора́, час-пора́, часи́на, годи́на, доба́ (р. доби́), діб (ж. р.) (р. до́би).
Короткое вре́мя – мали́й час, часо́чок, часи́нка, мала́ часи́на.
В короткое вре́мя – за мали́й час, не за вели́кий час, за малу́ часи́ну.
Продолжительное вре́мя – вели́кий час, до́вший час.
Во время (во времена) кого, чего – за ко́го, за чо́го, за часі́в кого́, чого́, під що, пі́дчас чо́го, при чо́му, по-при що, се́ред чо́го (и просто орудн. пад.). [Був ще за па́нського пра́ва ку́харем (Грінч.). То було́ за царя́ Панька́, як земля́ була́ тонка́. За часі́в Соломо́на. За часі́в нароста́ння наро́дньої си́ли, письме́нство вело́ за ру́ку наш наро́д (Єфр.). Мочи́ла коно́плі під хо́лод та захолоди́ла но́ги (Тесл.). При до́брій годи́ні всі ку́ми й побрати́ми. Се́ред бу́рі стра́шно на мо́рі. Це ді́ялося по́сто́м = во время поста].
Во́-время, см. ниже В своё вре́мя. Со вре́мени – від ча́су, від часі́в. [Від ча́су револю́ції].
До вре́мени – до яко́гось ча́су́, по́кіль-що.
С какого вре́мени? – відко́ли? з яко́го ча́су́?
С этого вре́мени – відтепе́р, з цього́ ча́су́.
С того вре́мени – відто́ді́, відтогді́, з того́ ча́су, з тих часі́в.
С давнего вре́мени – з да́вніх часі́в, зда́вна, з да́вньої давни́ни, з да́внього да́вна, з да́вніх даве́н, од найдавні́ших даве́н.
С незапамятных времё́н – з-поконві́ку, з передві́ку, з пра́віку.
С того вре́мени, как – з то́го ча́су як, відко́ли, одко́ли. [Відко́ли прийшо́в, ще й слівце́м не прохопи́всь].
В какое вре́мя? – яко́го ча́су́?
Около того вре́мени – бли́зько того́ ча́су́.
В это вре́мя – в цей час, під цей час, сей час, тут, у цю по́ру, в ці по́ри.
А в это вре́мя – аж тут, аж під цей час.
В то время – тоді́, того́ ча́су, в той час, під той час, ти́ми часа́ми, на той час, на ту по́ру.
В то же вре́мя – рівноча́сно, одноча́сно, в той-таки́ час, в той са́мий час.
В одно вре́мя – заразо́м. [Не всі бо заразо́м! Я ду́маю й слу́хаю заразо́м].
В одно и то же вре́мя – за одни́м за́ходом, одноча́сно. [Франко́ му́сів бу́ти за одни́м за́ходом і во́їном, і робітнико́м (Грінч.)].
Тем вре́менем – тимча́сом, по́ки-що.
В то вре́мя, как – як, тимча́сом як. [Як були́ ми в йо́го, ба́чили його́ бра́та].
Всё вре́мя – раз-у-ра́з, раз-по́-раз.
В своё вре́мя – за свого́ ча́су́, свого́ ча́су́, в свій час, (своевременно) на свій час.
Не в своё вре́мя – не в час, невча́сно, не свого́ ча́су́.
Всему своё вре́мя – на все свій час.
Для своего вре́мени – як на свій час, як для свого́ ча́су́.
Во всякое вре́мя – повсякча́с, повсякча́сно, на вся́ку діб.
Это было не в наше вре́мя – це ще не за нас було́, не в на́ші часи́ те ді́ялося.
В недавнее вре́мя – неда́вніми часа́ми.
В прежнее вре́мя – попере́дніми часа́ми, за попере́дніх часі́в, давні́ших літ, пе́рше, попе́ре́ду, (вульг.) допре́ж сього́, спре́жду.
В последнее вре́мя – оста́ннім ча́сом, оста́нніми часа́ми.
В старое вре́мя – за да́внього ча́су, в старовину́.
По теперешним времена́м – як на тепе́р, як на ці часи́.
До последнего вре́мени – до неда́вна.
В другое вре́мяи́ншим ча́сом.
До сего вре́мени – до́сі, до сього́ ча́су́.
До того вре́мени – до́ти, до́ті[и]ль, (диал.) до́тля.
До поры до вре́мени – по́ки-що, до́ки-що, до слу́шно́го ча́су́, до ча́су. [До ча́су глек во́ду но́сить (посл.)].
До позднего вре́мени – допі́зна, до пі́зньої годи́ни.
Раньше вре́мени – без ча́су́.
На-вре́мя – на час, до ча́су́, про час. [Хай бу́де про час і така́, навпо́слі я зроблю́ га́рну].
На некоторое вре́мя – на яки́йсь час.
На определенное вре́мя – на бе́зрік.
На вечные времена́ – на ві́чні часи́, на бе́звік, в ві́чний час.
Спустя, через некоторое вре́мя – зго́дом, зго́дя, перего́дом, з-перего́дом, перегодя́, неба́вом, незаба́ром, невдо́взі, невзадо́взі, да́лі-пода́лі, да́лі-далі, по які́йсь годи́ні, за яки́мсь ча́сом.
Спустя долгое вре́мя – по до́вгому ча́сі.
В непродолжительном вре́мени, см. Вско́ре. С течением вре́мени – де-да́лі, з ча́сом.
В течение некоторого вре́мени – на про́тязі (про́тягом) яко́гось ча́су́.
В течение непродолжительного вре́мени – не за вели́кий час, на про́тязі (про́тягом) недо́вгого ча́су́.
От вре́мени до вре́мени – час од ча́су, з ча́су до ча́су.
По времена́м, вре́мя от вре́мени – часа́ми, десь-не-десь, коли-не-коли́, десь-коли́сь.
В ночное вре́мя – уночі́, нічно́ю добо́ю, нічно́ї доби́, вно́чішнього ча́су́.
Вре́мя предрассветное – до́світок.
Вре́мя дообеденное – задобі́ддя, задобі́дня годи́на.
В обеденное вре́мя – в обі́ди.
Вре́мя послеобеденное – пообі́дній час, сполуде́нок (р. -нку).
Вре́мя перед вечером – підвечі́рок (р. -рку).
Вре́мя, когда ложатся спать – ляги́, обляги́, вля́ги, ля́гмо, ля́гови, (нареч.) обляго́ма. [Іде́ він до не́ї о пі́зніх ляга́х. Обляго́ма приї́хав. Були́ пі́зні ля́гма. У пі́зні ля́гови пряду́].
Вре́мя вставания – уста́нок. [Роби́в од уста́нку до сме́рку].
Утреннее вре́мя – зара́ння, зара́нок. [Пі́вень співа́ по́ки зара́ння, а по́тім спить].
Вре́мя года – пора́, доба́ ро́ку.
Вре́мя после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – ві́дзимка.
Вре́мя между весною и летом – за́літки.
Вре́мя, когда греет солнце – ви́гріви.
Вре́мя пахания – о́ранка.
Вре́мя уборки сена – косови́ця, гребови́ця.
Вре́мя перед новой жатвой, перед новым хлебом – передні́[о́]вок (р. -вка).
Вре́мя жатвы – жни́ва́.
Вре́мя возки копен – возови́ця, копові́з (р. -во́зу).
Вре́мя рождения овец – обкі́т (р. -ко́ту).
Вре́мя, когда пасётся скот – пасови́ця.
Вре́мя роения пчёл – рійба́, ройови́ця.
Вре́мя собирания мака – макотру́с.
Вре́мя опадания листьев – листопа́д.
В свободное вре́мя – на дозві́ллі, гуля́щого ча́су́, ві́льного ча́су́, на гу́ля́нках, гуля́нка́ми, гуля́ючи.
Есть вре́мя – є коли́.
Отсутствие свободного вре́мени – ні́кольство.
Не хватать, не доставать вре́мени – ні́колитися. [Не поможу́ тобі́, бо й само́му ні́колиться].
Нет вре́мени – нема́ коли́, ні́коли, не ма́ю ча́су́.
Удобное, благоприятное вре́мя – до́бра наго́да, до́бра годи́на, слу́шни́й час, сприя́тлива годи́на.
Надлежащее вре́мя – слу́шни́й час.
Неблагоприятное, бедственное вре́мя – лихи́й час, лихолі́ття, лиховщи́на, тяжка́ годи́на, знегі́ддя, знего́да.
В условное вре́мя – в належи́ту годи́ну.
В лучшие времена́ – за кра́щих часі́в.
Определённое вре́мя – ви́значений (призна́чений) час (те́рмін).
В определённое вре́мя (в опред. сроки) – пе́вними речінця́ми.
Теперешнее вре́мя – тепе́рішні часи́, сьогоча́сність (р. -ности).
Старые времена́ – старі́ часи́, давнина́, старовина́, старосві́тчина.
Вре́мя, в которое жили деды – діді́вщина, діди́зна.
Настоящее вре́мя – час тепе́рішній (и грамм.).
В настоящее вре́мя – тепе́р, тепе́реньки, тепе́речки, сейча́с, ни́ні.
До настоящего вре́мени – дони́ні, дотепе́р.
Вре́мя прошлое, давно минувшее – час мину́лий, да́вній, давно́ мину́лий (и грамм.), да́вні часи́, да́вня давнина́.
Вре́мя будущее – час майбу́тній, прийде́шній (и грамм.).
На будущее вре́мя – на да́лі, на да́льший час, на пото́мні часи́.
В давние времена́ – да́вньою поро́ю, да́вніми часа́ми, у да́вні да́вна.
Относящийся к этому, к тому, к новому вре́мени – сьогоча́сній, тогоча́сній, тоговіко́вий, тоді́шній, новоча́сній.
Условленное вре́мя, проведенное в обучении ремеслу – термінува́ння.
Вре́мя летит – час біжи́ть, час не змигне́ться.
Требующий, отнимающий много времени – забарни́й, зага́йний, ба́вний, забавни́й.
Вре́мя прибавочное (для работы) – надробо́чий час.
Вре́мя упущено – промину́то час, (шутл.) пора́ перепори́лася.
Вскользь – побі́жно, мимохі́дь, між и́ншим.
Вставля́ть, вста́вить – вставля́ти, вста́вити, вправля́ти, впра́вити, заправля́ти, запра́вити. [Свого́ ро́зуму ніко́му не вста́виш. Розкопа́ли джере́льце, впра́вили ву́лік, і ста́ла крини́ця. Ви́крутив діяме́нти і запра́вив до скла и́нші].
В-я́ть, -ить стекло оконное – скли́ти, заскли́ти, (о многом) поскли́ти.
-я́ть, -ить в раму под стекло – заво́дити (заве́сти) під скло.
-я́ть, -ить дно куда – дни́ти що, задни́ти, заде́нчити, (множ.) позадина́ти.
В-я́ть, -ить нитки иного цвета при тканье – утика́ти, утка́ти.
В-я́ть дверные, оконные косяки – хутрува́ти ві́кна, две́рі.
В-я́ть, -ить распорки при постройке лодки из цельного дерева – заво́дити цурки́.
В-я́ть, -ить куски в мех, в ткань при починке – штукува́ти, ви́штукувати що.
В-я́ть, -ить в кирпичную каменную стену при кладке – вмурува́ти.
В-я́ть, -ить в дерево металл, кость и пр. при инкрустировании – вкида́ти, вки́нути, впуска́ти, впусти́ти.
В-я́ть, -ить слово в разговор – вкида́ти, вки́нути, докида́ти, доки́нути (сло́во), впада́ти, впа́сти в сло́во кому́.
Вся́кий, всяк
1) уся́кий, уся́к, уся́ке, ко́жен, ко́жний, ко́ждий, (
диалект.) жо́ден, жо́дний; [Всяк його́ слу́хати йшов (Л. Укр.). Їх ім’я́ вся́ке (вся́кий) тепе́р зна́є (Грінч.). Ми тут жа́дне лі́то літу́ємо].
Решительно вся́кий – кожні́сінький, геть-уся́кий.
Без вся́ких неприятностей – без жа́дної при́крости.
Вся́кий (презрительно) – леда́-хто, ледь-хто, леда́й-хто, ля́да-хто, аби́-хто. [Неха́й мене́ леда́-ду́рень в ли́чко не цілу́є. Поби́ти, то й аби́-хто знайде́ться – от и́нше ді́ло пожа́лувати. Жі́нка ма́є пра́во вимага́ти розлу́чно́го листа́ за леда́-сло́во (Л. Укр.)].
Без вся́кого – без нія́кого. [Без нія́кого до́воду його́ обвинува́чено (Грінч.)].
Вся́кий день, вся́кий год – що-день, що-дня́, що-рік, що-ро́ку.
Во вся́ком случае – у вся́кому (в ко́жному) ра́зі.
Вся́кими средствами – уся́ким спо́собом, усіма́ способа́ми;
2) вся́ковий, різномані́тний, рі́зний. [З пе́рцем, з шапра́ном і з рі́зними припра́вами].
Втасо́вывать – втасо́вувати (и́ншу ка́рту).
Втра́вливать и Втравля́ть, втрави́ть
1) (
о собаках, соколах) вимуштро́вувати, ви́муштрувати до полюва́ння; (о людях) завча́ти кого́ до чо́го;
2) нацько́вувати (нацькува́ти) кого́сь (уку́пі з и́ншими) проти ко́го, проти чо́го, затяга́ти (затягти́) свої́ми підмова́ми кого́сь, проти ко́го, проти чо́го, втяга́ти, втягти́. [Хтять і нас затягти́ в цю ворожне́чу].
Вы́пад – ви́хватка, ви́ступ, ви́біг. [Кі́лька го́стрих ви́хваток проти тих, хто ина́кше ду́має].
Выпада́ние – випада́ння.
I. Выпла́чиваться, вы́платиться – випла́чуватися, ви́платитися, опла́чуватися, оплати́тися, позапла́чувати все, повипла́чувати все; (безл.) плати́тися. [Плати́тися мав ті́льки грі́шми, а не чим и́ншим (Єфр.)].
Высо́кий – висо́кий (ум. височе́нький, ув. височе́нний, височе́зний), вели́кий (ум. величе́нький, ув. величе́н[з]ний). [Висо́ке не́бо. Височе́нні го́ри. На га́лявині стої́ть величе́нький дубо́к, ви́щий за всі и́нші].
Наивы́сший – найви́щий, кра́йній. [Гістері́йні парокси́зми дійшли́ до кра́йніх гра́дусів].
Высо́кий и тонкий – гінки́й, стрибулькува́тий, високове́рхий. [Високове́рхі коно́плі (М. Вовч.)].
Высо́кий ростом – висо́кий на зріст, ро́сл(ав)ий, високоста́нний, (шутливо) довга́ль, довга́нь, довге́ло, довготеле́сий.
На высо́ких ногах (о животн.) – сагани́стий, циба́тий, цибаня́стий. [Цибаня́ста ку́рка].
В. (о голосе) – висо́кий, горови́й, тонки́й.
В. (о дереве) – гонча́к.
В. (о цене) – вели́ка (и висо́ка) ціна́.
Делать высо́ким – роби́ти висо́ким, височи́ти, виви́щувати.
Делаться вы́ше – ви́щати, підви́щуватися.
Быть вы́ше всего, всех – переви́щувати все, всіх; (превосходить) переважа́ти кого́.
Високо́-ви́соко; высоко́-высоко́ – гень-ви́соко, геть-ви́соко, геть-геть.
Вы́ше чего – [по]ви́ще чого́, над чим, по-над чим, над що.
Из находящегося вы́ше – з-над. [З-над хма́ри].
Стать вы́ше чего – ви́йти з чо́го.
Выступать, вы́ступить – виступа́ти, ви́ступити. [Виступа́є як па́ва. Ви́ступив проти ме́не. Аж піт ви́ступив]; а теснее
1)
выступа́ть важно, плавно – іти́ ви́ступці, ви́ступцем;
2) виходжа́ти, вихо́дити, (
сов. ви́йти), вируша́ти, ви́рушити, вибира́тися, ви́братися. [Полко́вник із наме́ту виходжа́є. Ві́йсько ви́рушило в бій];
3)
резко вперёд – вирива́тися, ви́рватися. [Напере́д не вирива́йся, зза́ду не зостава́йся];
4) (
из ряда) висува́тися, ви́сунутися, вихиля́тися, ви́хилитися, вистава́ти, ви́стати, витика́тися, ви́ткнутися. [На́ша ха́та ду́же вистає́ (витика́ється) проти и́нших з перії́];
5) (
в защиту кого, чего) става́ти в оборо́ні кого́, чого́, обстава́ти, обста́ти за що (за чим, за ким). [За грома́дську спра́ву обста́ти (Грінч.). Обстає́ за ним];
6) (
против кого) става́ти проти, руша́ти на ко́го;
7) (
кандидатом) кандидува́ти (во что – на ко́го);
8) (
пятнами) плями́тися;
9)
выступа́ть наружу (вынырять) – винуря́тися. [Рі́чка то хова́ється поміж дерева́ми, то знов винуря́ється і блищи́ть проти со́нця];
10) (
постепенно из воды) витава́ти, ви́тонути. [Тепер і тут камі́ння повитава́ло і там потро́ху витає́ з води́. Вода́ залля́ла ди́ні, то поки воно́ ви́тоне з-під води́ – па́ростки й поги́нуть];
11) (
из границ приличия) перейти́ ме́жі присто́йности.
Где – де, (зап.) где.
Где бы – де-б.
Где бы ни – хоч де.
Где бы то – де-б то.
Где бы то ни было – аби́-де; (вульг.) бу́длі-де.
Где в другом месте – де-и́нде.
Кое-где – де-де́, де-не-де́, десь-не-десь, поде́куди, де́куди.
Где же – де-ж, де то.
Где-нибудь – де-будь, де-не́будь, десь, аби́-де, бу́длі-де.
Где попало – аби́-де, (шутл.) на трапку́.
Где-то – десь, де десь, десь-и́нде, де́-то.
Где угодно – де хоч, де хотя́, (где бы ни) хоч де.
Вон где – он-он-о́.
Вот где – о́сь-де, о́т-де, о́н-де, о́сьдечки, о́сьденьки, аж-о́сь, аж-о́т, аж о́тде, аж-ого́сь, аж-о́сьдечки, аж-о́сьденьки.
Да где уж – та ба!
Где уж тебе – куди́ тобі́!
Ну, где таки! – де вже! де то вже таки́!
Где уж! где там! – де там! деж пак! де в бі́са! де в ка́та!
Где ни – десь, де́ся. [Де́ся взя́лася із мо́ря си́ня хви́ля].
Гли́стник, гли́стница
1) гли́сник;
2) цитва́рне насі́ння (і и́нші протиглисто́ві лі́ки).
Да, нар.
1) еге́, так. [Дощ надво́рі? – Так, дощ].

Конечно да – еге́-ж, авже́ж, ато́ж; да ведь – таж, та…ж, а(д)же́-ж, та(д)же́-ж. [Пі́деш зо мно́ю? – Авже́-ж. Та він же там і не був. Таже́-ж сказа́ла, що при́йде напе́вно. А(д)же́-ж ти сам ба́чив].
Ни да, ни нет – ні так, ні сяк.
Да как – коли́. [Коли́ поди́вляться, що вби́тий, – з переполо́ху ну втіка́ть (Шевч.)];
2) (
сз.) та, і, й. [Сичі́ в га́ю переклика́лись, та я́сен раз-у-ра́з скрипі́в (Шевч.). Старі́ вже ста́ли ба́тько й ма́ти].
Да и – та й, (= но и) ба; в начале предложения – а. [Чого́сь мені́ на се́рденьку та й не ле́гко (Чуб.). Не дріма́є цар мо́сковський, ба й ті не дріма́ють (Рудан.). Та й став він по-ина́кшому ду́мати. А жаль-же мені́ лі́течка тепле́нького];
3) (
но) але́, та, дак, так, о́тже. [І хоті́ла-б, так не мо́жу. Ду́малося одно́, о́тже ста́лося и́нше. Не хо́чеш, дак му́сиш].
Да… же – та ну́бо! но! [Та ну́бо-кажі́ть! или Кажі́ть-но! = да говорите же! Та ну́бо не пусту́й!];
4) да будет – хай бу́де, най (неха́й);
5)
да и ну – та й дава́й, ну, нум. [Та збіг на гря́дки та й дава́й со́нячники лама́ть. З переполо́ху ну втіка́ть! (Шевч.)].
Дава́ть, дать – дава́ти, да́ти, (о многих, сов.) подава́ти [Подава́в (= дал) серпи́ їм золоті́ї (Чуб.)]; завдава́ти, завда́ти; подава́ти, пода́ти; наділя́ти, наділи́ти кому́ що; видава́ти, ви́дати; надава́ти, нада́ти; уділя́ти, уділи́ти. [Чи даси́ мені́ коня́ в мі́сто пої́хати? Дамо́ (повел. да́ймо) їм до́бру о́дсіч. Не дасть погиба́ти (Шевч.). Яки́х уже́ лі́ків мені́ не завдава́ли! (М. Вовч.). Він мені́ пода́в за се́бе ви́куп (Куліш). А в те́ксті було́ по́дано життє́пис його́ (Крим.). На́ших дру́зів наділя́є нам ви́падок, а не наш ви́бір (Крим.). Зроби́ мені́ коро́бочку соло́м’яну, дак я тобі́ наділю́ в’юні́в і карасі́в (Г. Барв.). Невмоло́тне жи́то – зо́всі́м ма́ло з копи́ видає́. Моя́ ма́тінко, на́що ти мене́ неща́сницю вроди́ла, гірку́ до́лю вділи́ла?].
Дай(ка), да́йте(ка) – дай лиш (лише́нь), да́йте лиш (лише́нь), дай-но; (сёмка) ке́ лиш (лише́нь), ке́те-лиш (лише́нь). [Коли́ не вмі́єш пирога́ з’ї́сти, ке його́ сюди́ (Ном.). Ке́те лиш креса́ло (Шевч.). А ке я загра́ю].
Дава́й, дава́йте! (= ну-ка!) – ну, ну́м(о), дава́й, дава́йте, (вульг.) ке, ке́те! [Нум гурто́м співа́ть! (Гліб.). Ну́мо до пра́ці мерщі́й! (Грінч.). Дава́й він його проха́ти. Ке ста́ну і я ві́рші писа́ть (Квітка)].
Дава́й бог ноги – хо́да, хо́ду, в но́ги, шу́ги. [Вона́ за ним, він мерщі́й хо́да, біжи́ть. А по добри́дню та й шу́ги – бува́йте здоро́ві, шука́йте ві́тра (М. Вовч.)].
Дай бог, чтобы (чаще с оттенком недоброжелательства) – бода́й (с прош. врем.), (зап.) богда́й; бода́й-би. [Бода́й ти пропа́в!].
Не дай, бог – крий, бо́же; не доведи́, Го́споди!
Что бог даст – ді́йся во́ля бо́жа.
Дать какую-либо малость – переки́нути щось. [Я тобі́ за те щось переки́ну: сальця́ чи бороше́нця].
Дать многим (оделить) – обда́ти, пообдава́ти кого́. [Усі́х пообдава́ли хлі́бом].
Дать много – надава́ти. [Сестра́ йому́ надає́ книжо́к додо́му (Квітка)].
Дава́ть в обрез – ви́давце́м дава́ти. [У нас не ду́же роз’їси́ся, бо й хліб видавце́м даю́ть].
Дать в достаточном количестве – нада́ти. [Грошики здобува́, та як їх і сюди́, і туди́ тре́ба, так ніку́ди і не нада́сть (Квітка)].
Дать ещё будучи живым – ще за живота́ да́ти, те́плою руко́ю да́ти.
Ровно ничего не дал – нічогі́сінько не дав, і на ні́гтик не дав (не поки́нув).
Дать в замену – підста́вити. [Това́р у ко́го захорі́є – уже́ він свій підста́вить (Г. Барв.)].
Дава́ть показание – склада́ти свідо́цтво, сві́дчити, зізнава́ти.
Д. отчёт – подава́ти звідо́млення про що, здава́ти спра́ву з чо́го.
Дава́ть очную ставку – зво́дити на о́чі кого́ з ким.
Дать тягу, стрекача, стречка – дремену́ти, чкурну́ти, п’ята́ми накива́ти, драпну́ти, драпону́ти, дмухну́ти, да́ти дра́ла, дмухну́ти дра́ла.
Дать знать – да́ти (пода́ти) зві́стку кому́, оповісти́ти кого́.
Дать знать о себе – об’яви́тися.
Дать себя знать, помнить, почувствовать – да́тися зна́ти кому́, да́тися в знаки́, в тя́мки́, в по́мку, уві́ритися, упекти́ся, дошку́лити, допекти́ кому́.
Дава́ть понять – да́ти на ро́зум (на здо́гад) кому́.
Дать другой оборот делу – поверну́ти спра́ву (на ина́кше).
Ни дать, ни взять такой – досто́ту таки́й, існі́сінько таки́й.
Быть да́нным – да́тися. [Якби́ то дали́ся орли́нії кри́ла, за си́нім-би мо́рем ми́лого знайшла́ (Шевч.)].
То, что дано́ – да́нка. [Обіця́нка, а не да́нка – дурно́му ра́дість (Ном.)].
Даю́щий – дава́ч.
Далё́ко́ – дале́ко.
Очень далеко́ – ген, геть, геть дале́ко, дале́зно. [На би́строму о́зері ген пли́вала ка́чка].
Далеко́-далеко́ – ген-ген, гень-гень, геть-геть. [Он гень-гень у жо́втій млі безмі́рної далини́ сині́є щось (Мирн.)].
Далеко́ вокруг – дале́ко навкруги́, геть навкруги́, навко́ло геть-геть. [Ра́птом пі́сня чудо́ва навко́ло геть-геть залуна́ла. (Л. Укр.)].
Да́льше – да́лі, (зап.) да́лій, да́льш(е), да́льненько.
Чем да́льше – де-да́лі.
Далеко́ так! – таки́й світ! [Таки́й світ ішла́ та-й удо́ма не заста́ла ба́бу].
Слишком далеко́ – дале́кий світ. [Аж за и́рій, – дале́кий світ, бра́те! (Шевч.). Он боввані́є ліс дубо́вий – до ньо́го не дале́кий світ (Гліб.)].
Туда далеко́ – це не близьки́й світ.
Да́льше живущий – да́льший, (гал.) о́бдальний. [Од бли́жніх сусід і о́бдальних (Вхр.)].
Как можно да́льше – як[що]-найда́лі.
Далеко́ тебе до – куди́ тобі́ до.
Далеко́ больше чем – геть бі́льше ніж (за, як), геть-геть переско́чило за, перейшло́ за. [Йому́ тоді́ вже геть-геть переско́чило за со́рок (Конис.). Вона́ геть більш за ме́не (= чем я) зна́ла (Конис.)].
Двоеду́шный – двоєду́шний, дводу́шник, двоєсло́в. [Двоєсло́вом звуть люди́ну, що раз ка́же так, а дру́гий ина́кше (Неч.-Лев.)].
Действи́тельность – ді́йсність, спра́вжність (р. -ности). [Ра́дісні мрі́ї і сумна́ ді́йсність. Чи воно́ жива́ спра́вжність, чи воно́ ма́рево?].
В действи́тельности – на ді́лі, спра́вді, на(в)спра́вжки, су́ще. [Нічо́го тако́го навспра́вжки́ не було́. На слова́х так, а на ді́лі ина́к. Яко́сь воно́ не так опи́сано, як спра́вді ді́ється (Грінч.). Продражни́ли його́ «Зимо́ю», а су́ще він прозива́вся «Гу́ркалом» (Конис.)].
Соответствующий действи́тельности – правди́вий, згі́дний з ді́йсністю. [З цьо́го всього́ ви́дко, як до́бре зрозумі́ли чи́тане слухачі́ і яке́ правди́ве життя́ ба́чили в йо́му (Грінч.)].
Декорати́вный – декорати́вний, оздо́бний. [Ди́кий виногра́д та и́нша оздо́бна по́росль].
Де́лать, -ся – роби́ти, -ся; а отвлечённее – ді́яти, -ся, проді́яти, -ся, чини́ти, -ся; виробля́ти, -ся. [Що́ він, стари́й, тепер ді́ятиме за сві́ті? (Грінч.). Ма́ти ду́же турбува́лася: що́ таке проді́ється з її́ си́ном? (Крим.). Ой, бо́же, що чини́ти? Благослові́ть нас, ма́мо, корова́й виробля́ти].
Де́лать плохое что-либо – ко́їти, витворя́ти. [Спусти́ їм, то таке́ зако́ють! (Котл.)].
Де́лать своё дело исправно – справля́ти, -ся, пра́вити. [Ат собі́ чолові́чок був; а проте́ – своє́ ді́ло пра́вив (Конис.)].
Де́лать усердно – роби́ти щи́ро, припада́ти до робо́ти, пильнува́ти.
Де́лать лениво – роби́ти як не свої́ми.
Де́лать плохо, неаккуратно, нерачительно, нетщательно, кое-как, неумело – парта́чити, парто́л[р]ити, ба́зграти, пога́нити, паску́дити, (реже) капа́рити, кре́мсати, глемузда́ти. [Роби́ до́бре, не паску́дь].
Изо всех сил де́лает – як не пере́рве́ться!
Де́лать очень энергично (шутл.) – перцюва́ти.
Де́лать медленно, мешкотно – длу́батися, мару́дитися, ма́цатися, мо́мсатися, роби́ти як мо́кре гори́ть, як че́рез пень коло́ду тягти́.
Де́лать легко, как бы играя – за и́грашки роби́ти. [Та це вона́ за и́грашки зро́бить!].
Де́лать иначеина́чити, переина́чувати, переина́кшувати.
Де́лать не спеша, с толком – поклада́ючи роби́ти.
Де́лать с оглядкой (шутл.) – позира́ти на за́дні коле́са. [Позира́й, ді́вко, на за́дні коле́са (Конис.)].
Де́лать по своему – чини́ти свою́ во́лю, свої́м ро́бом (ладо́м) ходи́ти, свої́м бо́гом роби́ти (піти́), узя́ти свою́ во́лю, роби́ти по-вподо́бі.
Де́лать кому приятное – догоджа́ти, чини́ти кому́ вті́ху.
Де́лать наперекор – насупереки́ йти з ким, борозди́ти кому́, що.
Де́лать по примеру – у слід іти́. [У слід старо́ї попаді́ йде (Конис.)].
Он может де́лать, что хочет – йому́ ві́льний світ (ві́льно) роби́ти що хо́че.
Что будешь де́лать? – що ма́єш роби́ти?
Ничего не де́лать – ба́йдики би́ти, ле́жня (ле́жники) справля́ти, посиде́ньки справля́ти, ханьки́ м’я́ти, бимбува́ти. [Бимбу́є, як жид у шаба́ш].
Решительно ничего не де́лает – і за холо́дну во́ду не бере́ться (не ві́зьметься), а́ні до холо́дної води́, ні кує́, ні ме́ле.
От нечего де́лать – зніче́в’я, від ні́чого роби́ти.
Де́лать кого чем – наставля́ти, настанови́ти кого́ за [на] ко́го. [Настано́влено його́ за со́цького].
Де́лать, -ся, сде́лать, -ся – става́ти, -ся, ста́ти, -ся (о многих – поста́ти). [Хто стає́ться вівце́ю, того́ вовк з’їсть (Ном.). Ході́м, се́стро, луга́ми та поста́нем квітка́ми (Чуб.)].
Де́латься каким-л. – …і́шати, …-шати (от сравн. степ.), напр. дурні́шати – де́латься глупым, гла́дшати – д. жирным, гі́ршати – д. хуже. Де́лающий, -щая всё по своему – своєу́мець, -мка. [Така́ вона́ своєу́мка, непокі́рлива (М. Вовч.)].
Де́лающий, -щая за раз несколько дел – семиді́льник, -ниця.
Де́ло – ді́ло (ум. ді́льце, ді́лечко), спра́ва; (труд) робо́та (ум. робі́тка), пра́ця; (вещь) річ (р. ре́чи); (поступок, действие) вчи́нок, чин, ді́я. [Я ді́ло все пороби́ла. Діла́ незабу́ті діді́в на́ших (Шевч.). Лю́ди бра́лися до щоде́нних справ (Дн. Чайка). Того́ вимага́є на́ша націона́льна спра́ва. Всі спра́ви він но́сить у портфе́лі. Поста́вив у канцеля́рії дві ша́хви для справ. Ви на́дто обере́жні в спра́ві че́сти (Грінч.). За пра́цею час мина́є шви́дко. Лица́рська річ – у бо́ї полягти́. Да́вня се річ: ма́буть літ со́рок тому́ бу́де (Конис.). Чи́стий думка́ми і непоро́чний ді́ями].
Плохо де́ло! – ке́пська спра́ва! ке́пська робо́та!
Странное де́ло! – ди́вна річ! чудасі́я! чудно́та!
Дела́ тайные, которые нужно скрывать – тає́мнощі (р. -щів).
По де́лу – за ді́лом, за спра́вою. [Я прийшо́в до вас за ді́лом].
По дела́м (поручениям) – за ору́дками. [Ня́ньку посила́ла за ору́дками (Л. Укр.)].
По этому де́лу – в цій спра́ві.
По дела́м службы – в спра́вах службо́вих.
Сидеть, быть без де́ла – сиді́ти, згорну́вши ру́ки, посиде́ньки справля́ти, ле́жні (си́дні) справля́ти.
Браться за де́ло – бра́тися до робо́ти.
Браться не за своё де́ло – не за свою́ спра́ву бра́тися, ши́тися не в своє́ ді́ло (Конис.).
Де́ло обстоит так – спра́ва стої́ть так. [Тепер спра́ва стої́ть ина́кше].
Известное де́ло – зві́сно, звича́йно, відо́ма (пе́вна) річ, ска́зано. [Ска́зано: куди́ го́лка, туди́ й ни́тка].
Ясное де́ло – види́ма річ.
Виданное ли, слыханное ли де́ло? – чи чу́вано, чи ви́дано? (провинц.) чи-ж ви́дансько?
Де́ло житейское – світова́ річ.
Де́ла нет до чего – ба́йдуже про що.
Не было де́ла до кого, чего – ба́йдуже було́, не дохо́дило ді́ла. [Не дохо́дило мені́ до них ді́ла].
Не твоё де́ло – то не твоя́ спра́ва, то́бі до цьо́го зась, за́ськи [Ігу́мену – ді́ло, а бра́тії – зась], (шутл.) не твоє́ ме́леться.
Это де́ло другое – це що и́нше, це и́нша річ.
В чём де́ло? – в чо́му рі́ч? в чім си́ла? про що йде́ться?
Де́ло вот в чём – річ ось яка́.
В том-то и де́ло – а тож-то, ото́ж-то й є, тож-то й воно́, тим бо й ба, не тож бо то й що, не по чім б’є, як не по голові́. [Ми не то́ю доро́гою ї́демо? – А тож-то, що не то́ю. Він хоті́в-би коня́ку купи́ти, та тим бо й ба – гро́шей нема́].
Не в том де́ло – не в тім річ, не про те річ, не про те мо́ва мо́виться, не в тім си́ла. [Не в тім си́ла, що коби́ла си́ва, а в тім що не везе́].
То-ли де́лои́нша річ, хіба́ така́ річ? нема́ кра́ще, як; нема́ в сві́ті, як. [Не лю́блю зими́, нема́ в сві́ті, як лі́течко святе́. Неохо́та йому́ працюва́ти; хіба́ така́ річ – пи́ти!].
Не к де́лу – не до-ді́ла, не до-ре́чи, не в лад.
Пойти в де́ло – піти́ в на́добу, піти́ до ді́ла.
Если уж до чего де́ло дойдёт – коли вже до чо́го (то́го) ді́йдеться, як до чо́го (то́го) ряд ді́йде.
Ей до всего де́ло – без не́ї вода́ (ніде́) не освя́титься.
Иметь дела́ с кем – ма́ти спра́ви (стосу́нки = отношения) до ко́го (или з ким).
Я совсем не имею с ней де́ла – жа́дного ді́ла в ме́не з не́ю нема́, не приче́тний я зо́всім до не́ї.
Моё де́ло сторона – моя́ ха́та з кра́ю.
Плёвое де́ло – дурни́ця, пусте́, пустячи́на, ка́-зна-що.
Статочное-ли де́ло – чи мисли́ма річ? чи подобе́нство? чи годи́ться-ж?
А мне что за де́ло? – а мені́ що до то́го? а мені́ яке́ ді́ло? а мені́ яко́го ба́тька го́ре?
Что де́ло, то де́ло – що пра́вда, то пра́вда; що до пуття́, то до пуття́.
Это де́ло – це до́бре, це гара́зд, це до ді́ла.
Это особое де́ло – се и́нша річ, се и́нша стать.
То и де́ло – раз-у-ра́з, раз-поз-ра́з, раз-по́-ра́з, знай. [Коло йо́го знай спомина́ють літопи́сці дру́ге голосне́ ім’я́ – Оста́па Дашко́вича (Куліш)].
В чём де́ло? – що ста́лося? про що річ? у чо́му спра́ва?
В самом де́ле, на самом де́ле – спра́вді, см. В действи́тельности.
На словах, что на санях, а на де́ле, что на копыле – на слова́х, як на цимба́лах, а на ді́лі, як на талала́йці.
Судебное де́ло – судова́ спра́ва. [Він ви́грав у суді́ свою́ спра́ву. Неха́й судці́ розберу́ть ту́ю спра́ву. З ба́бою і ді́дько спра́ву програ́в].
Тяжебное де́ло – по́зов (р. по́зву).
Военное де́ло – військова́ спра́ва.
Комиссариат иностранных дел – комісарія́т закордо́нних справ.
Золотых дел мастер – золотни́к, золота́р (р. -ря́) (ум. золота́рик).
Деревя́нный – дерев’я́ний, деревля́ний, деревни́й.
Д-ые части в плуге – дереві́нь (р. -ві́ни).
Д-ые изделия – дерев’я́ні (деревні́) ви́роби, (собир.) дере́вня (ж. р.). [Ко́ле́са, ви́ла й и́нша дере́вня].
Д-ое масло – оли́ва.
Д-ая башка (брань) – дурна́ (бара́няча) голова́, дурна́ макі́тра, дубоголо́вий бо́вдур.
Добра́чный – передшлю́бний, жирови́й. [Жирові́ діти – т.-е. дети, прижитые до брака лицами, которые затем вступили в брак (Иванов)].
Добы́ча
1) до́бич, здо́бич (
р. -чи), здоби́ча, добу́ток, узя́ток (р. -тку), (чем можно поживиться) пожи́ва. [Вовк здо́бичи шука́є. Коза́цькая здоби́ченька ма́рне пропада́є. Сухе́ лі́то, мали́й узя́ток бджолі́. Зло́дій шука́є гро́шей, або якої́ и́ншої пожи́ви].
Добы́ча военная – військова́ здо́бич, (устар.) луп; (невольники) яси́р.
За добы́чей – по здо́бич, на здо́битки, на роздобу́тки. [Розбі́йники ви́їхали на здо́битки].
В добы́чу (на с’едение) – на пота́лу. [Одда́ти на пота́лу ворога́м. Ті́ло моє́ коза́цьке зві́рю на пота́лу не да́йте (Дума). Вони́ не даду́ться на пота́лу].
Взять в добы́чу – здобу́ти, доско́чити. [Во́вка живо́го доско́чили (Куліш)].
Взятый как добы́ча, захваченный в добы́чу – здоби́чни[і]й. [Ви здоби́чні гро́ші пропива́єте! (Куліш)].
Без добы́чи – (шутл.) нездоби́хом. [Не пощасти́ло їм: нездоби́хом верну́лися];
2) (
добыток) здобу́ток, ви́добуток (р. -тку). [Тепер і під Ки́ївом добува́ють кам’яне́ ву́гля, але ви́добуток невели́кий].
Догнива́ть, догни́ть – догнива́ти, догни́ти, догни́сти, дотліва́ти, дотлі́ти. [Тута-ж и́ноді до́хла соба́ка, або кі́шка дотліва́ла (Мирн.)].
Долженствова́ть, быть до́лжным – му́си[і]ти, ма́ти, ма́тися.
До́лжен, должна́ (с оттенком принуждения) – му́сить, (до́лжный бы) – пови́нен, пови́нна, ма́є, ма́ється. [Хоч не хо́чу, так му́шу (Грінч.). Ми не пови́нні заги́нуть обо́є (Л. Укр.). Краса́ з добро́м єдна́тися пови́нна. Сагайда́чний ви́значив, хто що ма́є роби́ти (Загір.). Зві́дки це вихо́дить, що ми ма́ємо бу́ти ї́хніми раба́ми? (Крим.). Чи зійшло́ со́нце? – Ма́ло зійти́ вже. Вза́втра я ма́ю(сь) ї́хати на село́. Ма́лася чужа́ бу́ти, тепе́р моя́ бу́деш. Ма́лося (должны́ (бы) были) йти в го́род, та дощ не пусти́в].
До́лжно – слід, тре́ба, (полагается) нале́жить, (подобает) годи́ться. [Не слід (не годи́ться) тобі́ ла́ятись].
Должно́ быть – ма́бу́ть, му́сить бу́ти, пови́нно, пе́вне[о], десь, віда́й, либо́нь; срв. Вероя́тно. [Обіця́вся верну́тися, та ма́буть і зги́нув (Шевч.). Іде́ шляхо́м молоди́ця, му́сить бу́ти з про́щі (Шевч.). Пе́вне ти, ді́вчино, и́ншого коха́єш. Десь, зима́ та не скі́нчиться – наріка́ють ді́ти (Л. Укр.). Під лі́сом, пови́нно, є вода́. Віда́й, було́ їм до́бре (Л. Укр.). Либо́нь то лу́снула дурна́ в старо́ї скри́пки там струна́ (Крим.)].
Не должно́ (бы) быть – не пови́нно бу́ти.
Как до́лжно – як слід, як му́сить бу́ти. [Похова́ли грома́дою, як слід по зако́ну (Шевч.)].
Поступать, как должно́ честному человеку – чини́ти так, як му́сить (як пови́нна) че́сна люди́на; як годи́ться; як ли́чить (лицю́є) че́сній люди́ні.
Как быть до́лжно – як ма́є бу́ти, як випада́є.
До́лжное – нале́жне, належи́тість (р. -тости), (основная сумма) ист. [Я беру́ нале́жне мені́. За́йвого не тре́ба, а належи́тість відда́й. Ти дай мені́ ист, а приба́вки мені́ не тре́ба].
Доро́га
1) (
в букв. смысле и переноснокак поведение) доро́га (ум. дорі́жка, дорі́женька, дорі́жечка), шлях (ум. шляшо́к, р. -шку́), путь (ж. р. пути́), тропа́ (ум. тро́пка). [З ба́тька була́ люди́на че́сна, а син пішо́в и́ншою доро́гою. По-під те́мним га́єм іду́ть шляхо́м чумаче́ньки (Шевч.). Шляшо́к би́тий звива́вся до мі́ста (М. Вовч.). Перед вікно́м широ́ка би́та путь. Моско́вський по́їзд стої́ть на тре́тій путі́].
Доро́га большая, торная, торговая – би́тий шлях, вели́кий шлях, гости́нець (р. -нця).
Д. проезжая – проїзни́й шлях, проїзна́ доро́га.
Д. столбовая, почтовая – верстови́й (стовпови́й) шлях.
Д. железная – залізни́ця, залі́зна ко́лія.
Д. просёлочная – путіве́ць (р. -вця́) (Г. Барв.).
Д. перекрестная – перехре́сний шлях, середохре́сна доро́га, (гал.) крижова́ доро́га.
Д. окольная – маніве́ць. [Хто манівця́ми просту́є, той удо́ма не ночу́є (Присл.).].
Д. на гору из оврага, от берега – узві́з (р. узво́зу). [Бо́ричів узві́з].
Д. для прогона скота – прогі́н (р. -го́ну).
Д. уторенная (летом) – нако́чений шлях; (зимой) нате́ртий, уте́ртий шлях.
Гладкая санная доро́га – плавки́й шлях.
Установившаяся дорога – становки́й шлях. [Пої́демо неха́й, як становки́й шлях бу́де].
Д. ухабистая – вибо́їста путь.
Д. весенняя, летняя, зимняя – вешня́к, літня́к, зимня́к.
Д. забитая снегом – забивна́ путь.
Д. с колотью – грудна́ путь.
Д. покрытая шероховатым льдом – дерешува́тий шлях.
Часть доро́ги, по которой бегут лошади – ступа́.
Боковые части доро́ги – обо́чини.
Без доро́ги – бездорі́жно, бе́здоріж. [Пішо́в бездорі́жно, навмання́].
Место расхождения доро́г – ро́звилки, перехре́стя.
Какою доро́гою? – яки́м шляхо́м? кудо́ю?
Вот этой доро́гой – сюдо́ю, осюдо́ю.
Той доро́гой – тудо́ю.
По доро́ге – по руці́; в завороті́.
Не по доро́ге – не по руці́, не в завороті́, не в шляху́.
Живущий за дорого́й – задоро́жній;
2) (
путешествие) доро́га, по́дорож, путь (р. пути́).
Дальняя доро́га – вели́ка доро́га, дале́кий шлях, дале́кая путь. [Ой не їдь, си́нку, у вели́ку доро́гу. Дале́кая путь, хвили́ни не ждуть (Л. Укр.). В дале́кую путь піду́ (Грінч.)].
Собираться в доро́гу – лаштува́тися (ла́годитися) в доро́гу, в путь.
Тянет в доро́гу (шутл.) – мандрі́вочка па́хне. [А вже весна́, а вже красна́, із стріх вода́ кра́пле, молодо́му чумако́ві мандрі́вочка па́хне].
Устать от доро́ги – стоми́тися з доро́ги, здоро́житися. [Здоро́жився, все ті́ло боли́ть. Ді́ти такі́ були́ здоро́жені, що за́раз і посну́ли].
Счастливой доро́ги – щасли́во! час до́брий, щасли́вої доро́ги!
Найти доро́гу, стать на настоящую доро́гу – ви́йти на пе́вний шлях, тропи́ вхопи́ти, тропи́ набі́гти. [Як-би мені́ вхопи́ти тіє́ї тропи́, де ща́стя (Г. Барв.). Не набіжу́ тропи́ (Г. Барв.)].
Стать кому поперёк доро́ги – заступи́ти сте́жку, ста́ти попере́к шляху́, ста́ти на перешко́ді; (неблагоприятствовать) не́путити. [Це мені́ не́путить ото́й Ула́с Голова́тий, а то не взя́ли-б си́на в москалі́].
Туда ему и доро́га – Свої́м шляхо́м пішо́в! – Так йому й тре́ба! Коту́зі по заслу́зі! «А як була́ поже́жа, то кра́дений кожу́х згорі́в». – Свої́м шляхо́м пішо́в!
Друго́й
1) (
второй) дру́гий.
На -го́й день – дру́гого дня, на дру́гий день.
В -го́й раз – удру́ге. [Зайшо́в він і вдру́ге і втре́тє].
С -го́й стороны – з дру́гого бо́ку.
Один за -ги́м (друг за другом) – оди́н по о́днім, оди́н за дру́гим;
2) (
иной) и́нший, ина́кший, ина́чий, (редко) дру́гий. [Забу́в мене́ мій миле́нький, и́ншу полюби́в. Шука́йте собі́ вже ина́кшої кухова́рки (Крим.)].
В -го́е времяи́ншим ча́сом.
В -го́й рази́ншим (дру́гим) ра́зом.
В -го́е место – куди́-и́нде.
В -го́м месте – де-и́нде, (реже) и́нде. [Ході́м куди́-и́нде. Шука́й де-и́нде. В Жаботині́ роди́лася, и́нде не приви́кну (Чуб.)].
Друго́е запели́ншої (вже не тіє́ї) співа́є.
Это -го́е дело – це и́нша річ [спра́ва].
И тот и -го́й, и то и -го́е – і той і цей, і те й це (і це й те).
Ни то, ни -го́е – ні те, ні це (ні це, ні те).
Дьяк
1)
стар. (письмоводитель, секретарь) – дяк, дьяк [А писалъ грамоту писарь пана старостынъ дьякъ изъ Болестрашичь, именемъ Дьячковичь (Гал. грам. 1359 р.)].
Думный д. – ду́мний дяк.
Дворцовый д. – пала́тний дяк.
Митрополичий д. – мітрополі́тів дяк.
Приказный д. – прика́зний дяк;
2)
см. Дьячо́к.
Еда́ – ї́жа (р. ї́жі), їда́, а специальнее:
1) (
действие) їді́ння, (зап.) ї́дження, з’ї́жа (р. з’ї́жі);
2) (
яство, пища) ї́стиво, стра́ва, пожи́ва, потра́ва, харч (р. -чи и -чу) (ж. и м. р.), (зап.) ї́дло. [Хліб та вода́ то коза́цька їда́. У нас вели́ка з’ї́жа, бо аж ві́сім роті́в. Посвяти́в піп паски́ та и́нше ї́стиво. Він на́шого їді́ння не ї́стиме. Перебі́рливий на ї́дло]; (приём пищи) пої́дка, попої́жка. [Тре́ба пи́ти ліка́рство до пої́дки (до попої́жки). У нас хлі́ба на одну́ пої́дку бу́де].
Постоянный позыв к еде́ (т. н. «еду́н») – їстіве́ць (р. -тівця́), нена́сит, нена́жир. [Нена́жир напа́в (Ном.)].
Достаточно еды́, сытно – до́їжно (Ном.).
Ерепе́ниться – (сердиться) трі́патися, пасіюва́ти, іритува́тися, ґзи́тися, кази́тися. [Ось не трі́пайся, Іва́не, ду́рно, бо я не ви́нен]. (См. Серди́ться); (упрямиться) огуря́тися, упира́тися. [Щоб коза́к у ві́йсько ходи́ть не огуря́вся]; (горячиться) трі́патися, решети́тися. [Не трі́пайсь, а попере́ду розпита́йся, хто ви́нен]; (петушиться) коко́шитися, кукурі́читися; (хорохориться) горої́житися, харапу́дитися, при́щитися, пиндю́читися, костри́читися. [Харапу́диться, не хо́че. Та якого́ га́спида при́щишся? Блоха́ все костри́читься]; (заноситься, важничать) бундю́читися, при́ндитися, (горо)ї́житися, бри́шкати. [Твоя́ Мару́ся усе́ щось бундю́читься. Бува́є и́нший чолові́к усе́ при́ндиться (Гліб.)]; (артачиться) пруча́тися, опина́тися, норови́тися.
Жа́рить
1) прягти́ (-жу́, -жеш), пря́жити, сма́жити, шква́рити, пекти́; (
на жиру) сма́жити, шква́рити. [Прягти́ (пря́жити, сма́жити) яє́шню. Пря́жити (прягти́) горо́х. Пекти́ карто́плю в гра́ні. Пря́жуть са́ло на вогні́, на шпи́чку настроми́вши. Сма́жити ри́бу]; (жарко топить) жа́рити. [Жа́рять у пе́чах].
Жа́рить (вм. топить) молоко – прягти́ (пря́жити) молоко́.
Жа́реное (топлёное) молоко – пря́жене молоко́. См. Топи́ть; (о солнце: сильно греть) – жа́рити, пекти́, пали́ти, пря́[а́]жити, смали́ти. [Як підняло́ся со́нечко, що-то вже жа́рило (Квітка). Со́нечко пече́, мов огне́м пря́жить (Фр.)];
2) (
употребл. вместо многих глаголов для выражения усиленного действия: бить, хлестать, мчаться, тараторить, отплясывать, играть, резаться в карты, палить, стрелять и т. п.) жа́рити, шква́рити, смали́ти, чеса́ти, чухра́ти, тя́ти і ин. См. ещё Колоти́ть, Дуба́сить, Тузи́ть, Мча́ться, Тарато́рить и т. п. [Взяли́-ж вони́ жа́рити ді́да поліня́кою. Дава́й його́ шква́рити по спи́ні. Чо́боти в рука́х несе́ш, а до ме́не бо́сий че́шеш (спешишь). А ну, но́ги на пле́чі та й чухра́й. Він по-по́льськи так і че́ше. Музи́ка шква́рить (че́ше, тне). Ці́лу дни́ну в ка́рти смали́ли (дулись). А він усе́ сма́лить та й сма́лить вишні́вку. З гарма́т жа́рять (чи́стять, гатя́ть)].
Же и ж
1) же, (
после гласной) ж; (со своей стороны) знов, пак. [Він-же. Я-ж. За моє́ жи́то мене́-ж і би́то. Лю́ди не зна́тимуть, яка́ я, а я знов (= я же) їх не зна́тиму (М. Вовч.). Це так кажу́ я та й дивлю́ся на ньо́го; він, знов – мовчи́ть. Ї́здилося пак тим шляхо́м – з Га́дяча до Ки́їва – через Пі́ски, Чорну́хи, Береза́нь і и́нші се́ла];
2) бо, но. [Та йди-бо шви́дче сюди́. Гляди́-но! Де ти був до цьо́го ча́су? Сядь-но, розкажи́-но! (Рудан.)].

Ну же, да ну же – ну́бо, та ну́бо, (мн.) ну́м-же.
Полно же, перестань – го́ді-бо (ну́бо го́ді), переста́нь.
Когда же, где же, куда же, как же, кто же, что же и т. п. – коли́-ж, де-ж, куди́-ж, як-же, хто-ж, що-ж.
Если же – коли́-ж, як-же, а як-що́, як-же що.
Если же наши надежды не оправдаются, то… – коли́-ж (як-же, а як-що) на́ші наді́ї не спра́вдяться, то…
Так же, точно так же – так-же, так са́мо. Срв. Та́кже.
Тот же, один и тот же – той-же, той(-же) са́мий.
В той же книге, но в другой статье… – в тій са́мій кни́жці, але в и́ншій статті́…
Или же – або-ж, а чи. [Де поді́лось?! Ізгорі́ло? А чи затопи́ло си́нє мо́ре? (Шевч.)].
Всё же – проте́, все(-ж) таки́.
Жи́дкость
1) (
качество) рі́дкість (р. -кости);
2) (
вещество) рідина́, те́чиво, плин (р. -ну), теч (р. -чи); води́ця, -чка. [Ви́смикнула чіп, – прозо́ра злоти́ста рідина́ ці́вкою впа́ла на дно (Коцюб.). Вода́ – те́чиво. Руди́й плин з неприє́мним ду́хом, яки́й звуть кам’яновугляни́м дьо́гтем (Троян.). Ві́зьмемо тепе́р дві те́чі: одну́ густі́шу, а дру́гу рі́дшу – молоко́ і во́ду. Па́ні дала́ йому́ порохна́ проти бліх та води́ці проти таргані́в. По́вна ша́хва пляшо́к, і в ко́жній плящи́ні и́нша води́чка].
I. Забра́сывать, заброса́ть чем – закида́ти, заки́дати чим; (яму ещё) засува́ти, засу́нути, загорну́ти; (слегка) прикида́ти, прики́дати, (со всех сторон) обкида́ти, обки́дати. [Труну́ почали́ закида́ти земле́ю. И́ншого вби́ли, а и́ншого камі́нням заки́дали (Єв. Мат.). Я́му, що ви́копали вчо́ра, сього́дні засу́нули (загорну́ли). Обки́дали мене́ боло́том (Сл. Гр.). Дро́ва прики́дало сні́гом – мо́крі бу́дуть].
Забро́санный – заки́даний, засу́нений и засу́нутий, обки́даний, прики́даний чим.
Заверте́ть, -ся
1) заверті́ти, -ся, замоло́ти, -ся, закрути́ти, -ся, крутну́ти, -ся, заверете́нити. -ся.

-ться волчком – задзи́ґати(ся), закружля́ти, млинко́м піти́. [Собача́ замоло́ло хво́стиком (Васильч.). Го́луб перед образа́ми крутну́всь на ни́тці (Коцюб.). Таку́ ману́ пусти́в, що я так на мі́сці й зверете́нилася. Да́рка закружля́ла в и́нший бік (Л. Укр.). Листо́чок пішо́в млинко́м за ві́тром (Свидн.)].
Всё перед моими глазами -те́лось – все мені́ ті оча́х закрути́лося, зверете́нилося, світ мені́ в оча́х закрути́всь (Крим.);
2)
-те́ть голову (закутать) – замота́ти, умота́ти го́лову в що, (насм.) заку́шкати, закурме́нити го́лову, закуту́шкатися чим. [Заку́шкала собі́ го́лову та ву́ха і нічо́го не чу́є. Ач як закуту́шкалася: тепе́р хоч з гарма́ти бий, так не почу́є (М. Грінч.)].
Заи́грывать, заигра́ть
1) заграва́ти, загра́ти. [Музи́ки загра́ли. Со́нечко загра́ло].

-ть кого – переграва́ти, перегра́ти кого́. [Він на скри́пці усі́х переграє́ (заигрывает)];
2)
-вать с кем – (шутить) жартува́ти з ким, (возиться) ми́зкатися з ким, (ухаживая) жениха́тися до ко́го, (шалить) жирува́ти з ким, (подделываться) заграва́ти з ким, лабу́знитися до ко́го. [Чи з ким и́ншим ми́зкаєшся з нудьги́ та з похмі́лля? (Шевч.). Юзефо́вич заграва́в з украї́нством (Крим.). Загни́біді ки́нулася в вічі Христи́нина вро́да, і вік поча́в лабу́знитись до не́ї (Мирн.)]. См. Игра́ть.
Заи́мствование
1) позича́ння,
оконч. пози́чення, пози́ка; срвн. Занима́ние;
2) (
перенимание и усвоение себе) (за)позича́ння, запози́чування, оконч. запози́чення зві́дки, в ко́го, перейма́ння від ко́го; перейма́нщина [«Бог», «соба́ка» та и́нші слов’я́нські запози́чення з іра́нської мо́ви (Крим.). Перейма́нщина між сусі́дніми наро́дами скрізь бува́ (Н.-Лев.)].
Заи́нде[и]велый – укри́тий (запу́шений) и́неєм, на́мороззю, па́мороззю, моро́зом, наме́рзлий.
Заи́нде[и]веть – взя́тися (укри́тися, запуши́тися) и́неєм, па́мороззю, на́мороззю.
Закружи́ться
1) (
описывая круги) закружи́ти, закружля́ти, закрути́тися, заверті́тися, з(а)верете́нитися, піти́ о́бертом, о́бертнем. [Да́рка ви́хром закружля́ла в и́нший бік (Л. Укр.). Закрути́лись піско́ваті ви́хри (Л. Укр.). В оча́х усе́ закрути́лося (М. Вовч.). Усе́ заверете́нилось у ме́не в оча́х (Г. Барв.). Коло сусі́ди заверті́вся чолові́к яки́йсь незнайо́мий (Новом. п.). Усе́ пішло́ о́бертнем (М. Вовч.)]; (о голове) закрути́тися, піти́ о́бертом, заморо́читися, замакі́тритися. [Гля́нула я вниз, голова́ моя́ заморо́чилась і я проки́нулася (Н.-Лев.). Голова́ піде́ о́бертом (Васильч.). Так у йо́го в голові́ замакі́трилось (Г. Барв.)].
Мысли -лись в голове – думки́ зави́хорилися (закрути́лися) в голові́.
-ться вихрем (завихриться) – закружля́тися ви́хром, завихри́ти(ся), зави́хоритися, повихри́тися;
2) (
сбиться с пути) зблуди́ти(ся), зблука́тися, (зап.) блу́дом (у блуд) піти́.
Залежа́лый, Залё́жный
1) ле́жаний, лежа́чий, зале́жаний, (
пров.) зале́жний. [Ле́жані гро́ші. О, в то́го є зале́жні гро́ші (Кам. п.). Якби́ він не пив горі́лки, то до́сі-б лежа́чі гро́ші лежа́ли (Харк.)];
2) (
испортившийся) ле́жаний, зале́глий, залежа́лий, (о муке, крупе и т. п. ещё) прі́лий, ле́глий. [Залежа́лий хліб (Сл. Гр.). Ле́гле бо́рошно. Це полотно́ яке́сь и́нше, ма́буть ле́жане було́ (Борз. п.)];
3) (
завалявшийся) завалю́щий, заваля́щий.
Залета́ть
1) (
начать летать) заліта́ти; (заширять) зашуга́ти. [І як ма́ку рі́зних птахі́в всю́ди заліта́ло (Рудан.). Зашуга́ли сі́рі орли́, літа́ючи над тру́пами (Грінч.)];
2)
-та́ть, залете́ть (куда) – заліта́ти, залеті́ти, зали́нути куди́; (мечтой) ли́нути, зали́нути, поли́нути; (вперёд: обычно мыслями) заполіта́ти. [В чужи́й край не заліта́й, щоб кри́лечка ма́ти (Номис). За сто миль залеті́ла (Номис). Її́ душа́ на́че зали́нула в яки́йсь и́нший чудо́вий край (Н.-Лев.)].
Заменя́ть, замени́ть – (кого, что) заміня́ти, заміни́ти, переміня́ти, переміни́ти, заступа́ти, заступи́ти ко́го, що, става́ти, ста́ти за ко́го, за́мість ко́го; (служить чем) відбува́ти за що, за ко́го. [Це сло́во тре́ба заміни́ти и́ншим. Стари́й незду́жа, а переміни́ти ні́кому: у йо́го не було́ сині́в (Чуб. II). А на господа́рстві заступи́ти мене́ ні́кому (Мова). У за́лі містечко́вого клу́бу, що заступа́ла теа́тр, було́ по́вно наро́ду (М. Левиц.). Вона́ мені́ за́мість ма́тери ста́ла. Та воно́ не піч, а ті́льки за піч тут одбува́ (М. Вовч.)].
-ни́ть чем – заміни́ти, об[д]міни́ти що на що. [До́сить ті́льки одміни́ти де́які старі́ слова́ на на́ші тепе́рішні (Єфр.)].
-ни́ть тюремное заключение денежным штрафом – заміни́ти ув’я́знення на грошову́ пеню́.
Одна мысль быстро -ня́ет другую – ду́мка ду́мку побива́є.
Не могу уйти из дому, некому меня -ни́ть – не мо́жу піти́ з ха́ти (з до́му), бо нема́ кому́ заступи́ти мене́; ні від ко́го мені́ піти́ з до́му, бо са́ма-одна́.
Он -нё́н новым лицом – його́ заміни́ла (заступи́ла) нова́ люди́на.
Заменё́нный – замі́нений, перемі́нений (на ко́го, на що), засту́плений.
Замина́ть, замя́ть
1) почина́ти, поча́ти м’я́ти;
2) (
во что) умина́ти, ум’я́ти в що;
3) (
в толпе) зада́влювати, задави́ти;
4) (
разговор, дело судебное и т. п.) замина́ти, зам’я́ти, затира́ти, зате́рти, гамува́ти, загамува́ти розмо́ву, спра́ву и т. д. [Почала́ замина́ти неприє́мну розмо́ву (Н.-Лев.). Щоб зате́рти нелю́бу розмо́ву й натяка́ння, поча́в говори́ти зо́всім про и́нше].
Замя́тый – ум’я́тий у що; зам’я́тий, зате́ртий, загамо́ваний.
Замина́ться, замя́ться – замина́тися, зам’я́тися, запи́куватися, запи́катися и запикну́тися. [Він став каза́ти та й запи́кавсь (Черкащ.). И́нший на екза́мені і не запикне́ться (Звин.)].
За́муж, нрч. – за́між. [Убо́гого полюби́ла, ма́ти за́між не пусти́ла (Шевч.). Візьму́ за́між за се́бе (Пісня)].
Выходить, выйти -муж – іти́, піти́ за́між за ко́го, дружи́тися, одружи́тися з ким, зашлю́битися з ким, віддава́тися, відда́тися, (о мн.) повіддава́тися за ко́го, поодру́жу́ватися з ким; (образно) зав’яза́ти го́лову (ко́су), покри́ти ко́су, (о несчастл. замужестве образно) зав’яза́ти світ кому́. [Чи за и́ншого пішла́, чи мене́ чека́єш? (Пісня). Зашлю́битись, не до́щик перечека́ти (Номис). Відда́лася за Андрі́я (Коцюб.). Мої́ по́други всі вже поодру́жувалися. Я не бу́ду, коза́ченьку, коси́ покрива́ть (Пісня). Зав’яза́ла голо́воньку, – не розвяжу́ дові́ку (Чуб. V). Взяли́ мене́, ізвінча́ли і світ мені́ зав’яза́ли (Пісня)].
Выйти -муж раньше старшей сестры – (шутливо) під кори́то підверну́ти ста́ршу. [Ме́нша, та́ рані́ш пі́де за́між, підве́рне ста́ршу під кори́то (Г. Барв.)].
Выдавать, выдать -муж – дава́ти, да́ти (за́між), віддава́ти, відда́ти (за́між), дружи́ти, одружи́ти. [Сині́в жени́ти, а дочо́к дава́ти, ро́дичів на весі́лля зва́ти (Мет.). Тому́ си́на жени́ти, тому́ дочку́ дружи́ти (Основа)].
Заохо́чувать, заоха́чивать, заохо́тить – заохо́чувати, заохо́тити, підохо́чувати, підохо́тити, поохо́тити кого́, додава́ти, дода́ти охо́ти (заохо́ти) кому́ до чо́го; (побуждать) спону́кувати, спону́кати кого́ до чо́го, на що. [Туре́цька ро́зкіш підохо́тила торгува́ти нево́льником (Куліш). Його́ жа́рти додали́ охо́ти й и́ншим пожартува́ти. Вони́ її́ спонука́ли на добро́ (Г. Барв.). Спону́кував хло́пців до ді́ла (Г. Барв.)].
Запира́ть, запере́ть – замика́ти, замкну́ти, зачиня́ти, зачини́ти, запира́ти, запе́рти кого́ куди́, що, (на засов, на задвижку) засува́ти, засу́нути що, (на крючок) защіпа́ти, защепну́ти що (напр. две́рі, воро́та), (о мног.) позамика́ти, позачиня́ти, позапира́ти кого́ що, позасува́ти, позащіпа́ти що. [В ту ба́шточку вкида́ли сі́льських дівча́т і там замика́ли (М. Вовч.). Замика́йте, ді́ти, две́рі (Шевч.). Як ті́льки смерка́ло, Підпа́ра засува́в сіне́шні две́рі, про́бував до́вго, чи до́бре за́мкнені (Коцюб.). Іде́ до двере́й, защіпа́є їх (Самійл.). Як коня́ вкра́ли, він тоді́ ста́ню замкну́в (Номис). Скрипля́ть ворі́тонька – не мо́жу запе́рти (Чуб. V). Привезли́ нас аж на край села́, каза́ли уста́ти з во́за, завели́ у вели́ку пусту́ ха́ту й зачини́ли там (М. Вовч.). Позамика́ли всіх парубкі́в у холо́дну (Харк.). Окса́на позасо́вувала усю́ди две́рі (Квітка)].
-ре́ть неприятеля – оточи́ти во́рога, загна́ти во́рога в глухи́й кут.
За́пертый и Заперто́й – за́мкнений и за́мкну́тий, зами́каний (диал. за́мканий), зачи́нений, запе́ртий, (на задвижку, крючок) засу́нутий, заще́пнутий, защі́паний. [Це́рква була́ ще запе́рта (Н.-Лев.)].
Запира́емый – зами́каний, зачи́няний.
Запира́ющий – той, що замика́є, зачиня́є и т. д.; (сущ.) зами́кач, зачиня́льник. [Зачиня́й две́рі! – Не я їх одчини́в, шука́й и́ншого зачиня́льника (Звин.)].
Запу́гивать, запуга́ть – заля́кувати, заляка́ти кого чим, (о мног.) позаля́кувати, (страшить) страха́ти, за[на]страха́ти, страши́ти, за[на]страши́ти кого́ чим, страху́ завдава́ти, завда́ти кому́. [Так и́нший б’є безви́нно свого́ соба́ку, щоб заляка́ти вели́чнього ле́ва (Куліш). Страха́ють тогосві́тньою ка́рою (Наш). Настраха́ли його́, то він і додо́му не прихо́див (Звин.) Позаля́кував діте́й так, що й ду́ху його́ боя́ться (Харк. п.)].
-га́ть криком – загри́мати, затю́кати кого́. [Загри́мали дити́ну (Звин.)].
-га́ть битьём – заби́ти кого́. [Так заби́ли бі́дну дити́ну, що вона́ вже всього́ бої́ться (Харк.)].
Запу́ганный – заля́каний, застра́ханий, застра́шений.
Зару́бина, Зару́бка
1) за́руб (-бу), зару́бина, за́рубка. [Подиви́сь, які́ зару́бини на шолому́ в ньо́го. Оце́ так зару́бини. – Се так меча́ми (Куліш). Одломи́лась одна́ за́рубка в коро́мислі (Київщ.)];
2)
-бина на вальке для катанья белья, на посуде и т. п. – рубі́ж, рубе́ж (-жа́), рубе́жик (-ка), зару́бин(к)а. [Ду́же мілкі́ рубежі́ на рублі́ – не до́бре вика́чуються сорочки́];
3)
-бина на бирке – карб (-бу), ка́рбик (-ка). [Змі́ряв ку́пу бурякі́в та й зарі́зав на ціпку́ мале́нького ка́рбика: скі́льки змі́ряє куп, то сті́льки й на па́лиці зарі́же ка́рбиків (Звин.)].
-на поперёк дерева – за́рубка, и́вер (-ра).
-на на дереве для добывания сока – калаба́нка, (для приметы) за́рубка. [По́діл на пері́оди – це ті́льки за́рубки або верстові́ стовпи́ на шляху́ ро́звитку (Єфр.)].
Делать, сделать -ну – роби́ти, зроби́ти за́рубку на чому́; карбува́ти, закарбува́ти що.
Заста́ва
1) заста́ва;
см. Заса́да. [А у Те́ндрові о́строві Семе́н Скалозу́б з ві́йськом у заста́ві стоя́в (АД)];
2) заста́ва. [Ще неда́вно по тій рі́чці заста́ви стоя́ли, по заста́вах орандарі́ ми́то з люде́й бра́ли (Куліш)].

-ва городская – рога́тка [И́ноді я люби́в пої́хати за рога́тку в Соко́льники, в передміськи́й лісо́к (Крим.)].
-ва в селе – ца́рина.
Ворота на -ве в селе – ко́(ло)ворот.
Сторож у -вы в селе – ца́ринний (-ного).
Живущий за -вой – заца́ринський, заца́ринний.
Застра́ивать, -ся, застро́ить, -ся – забудо́вувати, -ся, забудува́ти, -ся, (о мн.) позабудо́вувати, -ся. [И́нде за́мість у́лиці майда́н, і ніхто́ його́ не забудо́вує, і нічо́го на йо́му нема́ (Куліш)].
Застро́енный – забудо́ваний.
Засыха́ть, засо́хнуть – засиха́ти, засо́хнути и засхну́ти, усиха́ти, усо́х(ну)ти, посиха́ти, посо́х(ну)ти, посхти́, (о мног.) позасиха́ти, пос(о́)хну́ти, повсиха́ти, (о губах) посма́гнути. [Засо́х, зів’я́в як били́на, ті́льки сві́тять о́чі (Рудан.). Не приняли́сь три я́вори, кали́на всиха́ла (Шевч.). Ой у степу́ на доли́ні трава́ посиха́є (Чуб.). Як та били́на засиха́ла (Шевч.). Де́рево и́нше цвіте́, дру́ге-ж на ске́лі засхло́ (Самійл.). Бади́лля на карто́плі посхло́ (Звин.). Повсиха́ли сади́ зеле́ні (Шевч.). Посма́гли гу́би від гаря́чки].
-нуть в виде коры – зачерепі́ти, прикорі́ти. [От як ка́ша прикорі́ла – і не оддере́ш (Черн.)].
-нуть (заскорузнуть) – зашкару́бнути, зашкарупі́ти. [Земля́ зашкару́бла (Сл. Гр.). Як нападе́ не́жит, то й у но́сі зашкару́бне (Сл. Гр.). Чо́боти зашкару́бли].
Засо́хший – засо́хлий, усо́хлий, посо́хлий, (диал.) зі́схлий; зашкару́блий, зачерепі́лий, (о губах) посма́глі, сма́жні. [Тут лежа́в засо́хлий віно́чок (Крим.). Ве́рби ки́дають зі́схлим ли́стєм (Стефаник). Ой дай па́лець умочи́ти, смажні́ уста́ покропи́ти (Пісня)].
-шее в колосе зерно – мо́рхле зе́рно.
Зацепля́ть, зацепи́ть – 1), зачіпля́ти и зачі́[е́]плювати, зачепи́ти, учі́[е́]плювати, учепи́ти, (только сов. в.) зарва́ти, зачеркну́ти що за що, (о многих) позачі́[е́]плювати; (крючком) зачі́плювати, зачепи́ти га́ком, зага́чувати, зага́чити. [Кущ заче́пиш плече́м (Самійл.). Ті́льки рука́ми що зарве́, то вже його́ (Франко). Води́цю бере́ і нас зачеркне́ (Чуб,). Прищу́лився, щоб по щоці́ не вчепи́ла (Васильч.)];
2) (
затрагивать) зачіпа́ти, чіпа́ти, зачепи́ти, займа́ти, за(й)ня́ти. [На́що мене́ зачіпа́єш, коли́ собі́ и́ншу ма́єш? (Пісня). Не займа́й його́].
Заце́плё́нный – заче́плений, уче́плений.
Защища́ть, защити́ть
1) (
оборонять) борони́ти и обороня́ти, оборони́ти, відбороня́ти, відборони́ти, убороня́ти, уборони́ти, з(а)бороня́ти, з(а)борони́ти кого́, (о мн.) пообороня́ти, повідборо́нювати. [Пре́дки на́ші сла́вні борони́ли во́лю (Куліш). Нія́кий зако́н не боро́нить лю́дських прав крепака́ (Доман). Оборони́ мене́ й мою́ ма́тінку од лю́того во́рога (Стор.). Ну, спаси́бі, дя́дьку, що ти мене́ од сме́рти відборони́в, відбороню́ і я тебе́ (Рудч.). Не вборо́нить тебе́ ні збро́я, ні одва́га зна́на (Л. Укр.). Не зборо́нить тебе́ ні оте́ць, ні ма́ти (Зб. Морд.). Працюва́в оди́н за трьох і заборони́в від нужди́ ма́тір з сестро́ю (Стор.)].
-ща́ть крепость, отечество – обороня́ти, борони́ти форте́цю, рі́дний край.
-ща́ть кого в суде – борони́ти (обороня́ти) кого́ на (в) суді́.
-ща́ть диссертацию – обороня́ти, оборони́ти дисерта́цію. [Лаго́вський встиг уже́ оборони́ти в Москві́ публі́чну дисерта́цію (Крим.)];
2) (
охранять, заслонять) захища́ти, захисти́ти, охороня́ти, охорони́ти, заступа́ти, заступи́ти, покрива́ти, покри́ти, хисти́ти; срвн. Охраня́ть. [Захища́ючи (сірника́) руко́ю, щоб не пога́с, па́рубок гля́нув по ха́ті (Грінч.). Ста́ла перед Гна́та, на́че собо́ю хоті́ла захисти́ти його́ від лю́того во́рога (Єфр.). Поміркува́ть, щоб бі́дне пта́ство заступи́ть (Шевч.). Молі́м Миха́йла свято́го, – неха́й нас засту́пить від шайта́на зло́го (Федьк.). Хто мене́ (без ма́тери) бу́де тепе́р заступа́ть? (Милор.)].
-ща́ть (представлять) ч.-л. интересы – заступа́ти чиї́ інтере́си.
-щать своё, свои интересы – стоя́ти за свої́м, за свої́ми інтере́сами.
-ти́ть кого от собак – одборони́ти од соба́к, обігна́ти кого́ від соба́к.
-ща́ть от ветра, солнца – заслоня́ти, захища́ти від ві́тру, від со́нця;
3) (
отстаивать) борони́ти кого́, що, стоя́ти за ким, за чим (за ко́го, за що), обсто́ювати, обстава́ти, обста́ти за ким, за чим (за ко́го, за що), відсто́ювати кого́, що. и́нші обстава́ли за Дени́са, ка́жучи, що тако́го як Рома́н ми́лувати не мо́жна (Грінч.). Обсто́юючи за права́ «ві́ри благочести́вої», на́ші пра́діди боро́лись ра́зом і за права́ рі́дної націона́льности (Єфр.)].
Защищё́нный – оборо́нений, відборо́нений, з(а)боро́нений, захи́щений, охоро́нений и т. д.
Злоби́ться – злоби́тися, лютува́ти про́ти и на ко́го; см. Зло́бствовать. [Иродія́да-ж злоби́лась на йо́го і хоті́ла вби́ти йо́го (Єв.)].
Знак
1) (
жест) знак (-ку́). [І він знака́ми пока́зував їм і остава́всь німи́й (Єв.)].
Мимический знак – мімі́чний знак; миг[ґ] (-гу), кив (-ву).
-ками (мимикой) – на ми́г(ґ)ах. [Німі́ розмовля́ють на ми́ґах].
Сделать, подать, дать знак головою, глазами, рукою – пода́ти, да́ти знак или показа́ти голово́ю, очи́ма, руко́ю;
2) (
признак) знак, озна́ка, о́знак, призна́ка, позна́ка; см. При́знак. [Ті рида́ння (дзво́нів) метале́ві – знак, що хтось розста́вся з сві́том (Франко). Смерть вира́зно покла́ла свою́ страшну́ озна́ку на зму́ченому обли́ччі (Грінч.)];
3) (
примета) знак, призна́ка, прикме́та; см. Приме́та. [І дуб посади́ли на прикме́ту проїжджа́чим (Шевч.)];
4) (
пометка) знак, за́значка, позна́ка, відзна́ка; см. Поме́тка.
Делать на ч.-л. -ки (метить) – значи́ти що.
Имеющий знак (намеченный) – зна́чни́й, значки́й, зна́чений. [Значні́ гро́ші. Значни́й віл (Н.-Вол. п.)];
5) (
письменный) знак, значо́к (-чка́). [Почали́ ти́ми чи и́ншими значка́ми запи́сувати свої́ думки́ (Єфр.)].
Знак переноса – ро́зділка, ри́сочка.
-ки препинания – розділо́ві зна́ки.
Знак вопросительный, восклицательный – знак пита́ння (запита́ння), знак о́клику.
Знак действия, корня, мат. – знак ді́ї, знак ко́реня;
6) (
след от ч.-л.) знак, зна́чка, позна́ка, слід, при́слідок (-дку), (от удара кнутом и т. п.) сму́га, па́смуга, басама́н; см. След. [Це все покла́ло свій знак на ні́жно-заду́ману му́зу (Ніков.)].
-ки насилия – знаки́, позна́ки наси́льства, ґва́лту;
7) (
свидетельство, знамение) знак, озна́ка, о́знак, знамено́, свідо́цтво. [Мій меч? Це знамено́ свято́ї пра́вди (Куліш)].
В знак согласия, благодарности, уважения – на знак зго́ди, вдя́чности, поша́ни. [Товариші́ мо́вчки хитну́ли голово́ю на знак зго́ди (Крим.)].
Молчание знак согласия – хто мовчи́ть, той не пере́чить;
8) (
символ) знак, озна́ка, знамено́ [Для ме́не хрест – знак ві́ри (Куліш)];
9) (
сигнал) га́сло, знак.
Дать, подать знак к восстанию, к сражению – да́ти, пода́ти га́сло до повста́ння, до бо́ю.
По данному -ку – за да́ним га́слом, зна́ком;
10) (
отличительный, оффициальный) знак, відзна́ка, озна́ка.
Гербовый, денежный знак – гербо́вий, грошови́й знак. [Скасува́ння грошови́х знакі́в (Н. Гром.)].
Знак отличия – відзна́ка.
-ки достоинства – озна́ки гі́дности, (у козаков) клейно́ди (знаки власти).
Орденские -ки – кавале́рія, о́рденські відзна́ки.
Межевой знак – межови́й знак; копе́ць (р. копця́), кляк.
Предостерегательные -ки – перестере́жні, застере́жні знаки́.
Морские -ки – морські́ знаки́.
Береговые -ки – берегові́ знаки́.
Условный знак – умо́вний знак.
Каторжный знак – каторжа́нське тавро́.
Знако́миться
1)
с кем – знайо́митися, зазнайо́млюватися, признайо́млюватися (реже знако́митися, за[при]знако́млюватися), пізнава́тися, спізнава́тися, зазнава́тися, зізнава́тися, запізнава́тися з ким. [Тре́ба було́ на́ново знайо́митися з людьми́ (Васильч.). Ходи́в по база́ру, признако́млювався із міща́нами (М. Вовч.)].
-ться между собой – знайо́митися, спізнава́тися між (по́між) се́бе;
2)
с чем – знайо́митися, ознайо́млюватися з чим, спізнава́ти що, обізнава́тися з чим. [Тре́ба спізнава́ти мину́ле й сьогоча́сне життя́ и́нших наро́дів (Грінч.)].
Значе́ние
1) (
смысл) значі́ння и зна́чення, розумі́ння. [Бра́ти слова́ в то́му розумі́нні, яке́ вклада́є в них а́втор (Єфр.). Сло́во «лаху́дра» ма́є перві́сне значі́ння: «обде́рта», «обі́дранка» (Крим.). Хіба́ суспі́льність у широ́кім розумі́нні того́ сло́ва… (Крим.)].
В полном, прямом -нии слова – у ці́лім, у вла́снім розумі́нні сло́ва;
2) (
важность значительность, вес) вага́, си́ла, значі́ння и зна́чення, зна́чність, ва́жність (-ности). [Це для ме́не не ма́є жа́дної ваги́ (никакого -ния) (Сл. Гр.). Спра́ва се вели́кої ваги́ (Грінч.). Ма́тимуть першоря́дне значі́ння (Н. Гром.)].
Иметь -ние – ва́жити, ма́ти вагу́, си́лу.
Иметь первостепенное -ние – ма́ти першоря́дне значі́ння (зна́чення), першоря́дну вагу́.
Иметь большое -ние – ма́ти вели́ку, значну́ вагу́, ве́лико, бага́то ва́жити, (сов. зава́жити). и́нших о́глядів ве́лико ва́жать для нас пра́ці: Ів. Франка́ та Грінче́нка (Єфр.). Бага́то зава́жив той факт, що…(Крим.)].
Возыметь -ние – зава́жити, набу́ти ваги́, здобу́ти вагу́.
Иметь преобладающее -ние – ма́ти перева́жне значі́ння, переважа́ти.
Получить большое, малое -ние в чём-л., для чего-л. – зава́жити бага́то, ма́ло у чо́му. [Ле́две чи мо́жна сподіва́тися, щоб ця спра́ва бага́то зава́жила тепе́р у на́шому житті́ (Н. Рада)].
Не лишено -ния – не без ваги́.
Придавать, -дать чему -ние – надава́ти, нада́ти ваги́ чому́, дава́ти, да́ти вагу́ чому́, вагу́ кла́сти, покла́сти на що.
Не придавать -ния – не (на)дава́ти ваги́ чому́, не бага́то собі́ роби́ти з чо́го. [Вели́кої ваги́ цьо́му не надали́ (Крим.). Я не бага́то собі́ ро́блю з то́го смі́ху (Франко)].
Придавать, придать мало -ния – легкова́жити, злегкова́жити що, ва́жити, зва́жити ле́гко чого́, що. [Не годи́лось так ле́гко ва́жити тіє́ї си́ли (Куліш). Він забува́в або легкова́жив те, що́ Шевче́нко каза́в про наро́д (Грінч.)].
Не следует придавать большого -ния этому случаю – не слід надава́ти вели́кої ваги́ цьо́му ви́падкові (цій приго́ді).
Приобретать, -бресть -ние – набува́ти, набу́ти ваги́, си́ли, ва́жности, забира́ти, забра́ти си́лу, узя́ти си́лу, увіхо́дити, увійти́ в зна́чність. [Таку́ си́лу забра́ли запоро́жці (Сторож.)].
Имеющий -ние (важный) – ва́жний, важли́вий.
Событие большого -ния – поді́я вели́кої ваги́.
Зубча́тый
1) (
имеющий зубцы, выступы) зубча́стий, позу́блений. [Зубча́стий серп. Зубча́сті сті́ни (Н.-Лев.). Позу́блені му́ри (М. Загір.)]; (о передаче) зубча́стий, трибови́й, пале́чний.
-тое колесо – зубча́сте ко́лесо, пале́чне (пальцьове́) ко́лесо или триб (-ба), трибо́к (-бка́);
2) (
имеющий форму зубов) зубча́стий, зубцьо́ваний зубча́ний. [Зубцьо́ваний (зубча́стий) орна́мент, листо́к. Зда́лека чорні́є ліс зубча́стим му́ром (Л. Укр.). Си́ла (пропасть) и́ншої росли́ни дрібно́ї зубча́ної (Кониськ.)].
И́волга, зоол., пт. Oriolus galbula – і́во[і]лга и ї́во[і]лга, и́віла, ви́вільга, ві́льга (ум. ві́льженька), ги́ва, ліскоту́ха, (гал.) і́гола, ігла́. [Солов’ї́ со́тнями щебета́ли, зозу́лі, і́волги, ра́кші, го́рлиці… (Мирн.). Кричи́ть жо́вта ви́вільга (Основа 1862)].
Избежа́ние – уни́кнення.
Во -ние чего – уника́ючи чого́, ухиля́ючись від чо́го, запобіга́ючи (стар. забіга́ючи) чому́, щоб уни́кнути чого́, щоб запобі́гти чому́, щоб не… [Щоб не зустрі́тися з ним, пішо́в и́ншим шля́хом (Грінч.)].
Во -ние недоразумений – щоб уни́кнути непорозумі́ннів, щоб запобі́гти непорозумі́нням, уника́ючи непорозумі́ннів, запобіга́ючи (стар. забіга́ючи) непорозумі́нням; щоб не було́ непорозумі́ннів.
Изложе́ние – ви́клад (-ду), ви́слів (-лову), (пересказ) переповіда́ння, перека́зування, пере́каз (-зу). [Спо́сіб ви́кладу, яко́го доде́ржується той чи и́нший письме́нник, зве́ться його́ сти́лем (Єфр.). Могу́чий стилі́ст єдна́в арти́зм ви́слову з надзвича́йною наро́дньою його́ простото́ю (Грінч.). Переповіда́ння вла́сними слова́ми (Крим.)].
Подробное -ние (книги, статьи) – докла́дний пере́каз, докла́дне переповіда́ння (кни́ги, статті́).
Краткое -ние – коро́ткий ви́клад, коро́ткий пере́каз.
Измене́ние – змі́на, відмі́на, (перемена) перемі́на, переина́ч[кш]ення, неок. переина́ч[кш]ування, ина́чення. [Звукові́ змі́ни (Крим.). З де́якими обме́женнями, відмі́нами й дода́тками (Грінч.)].
-ние расписания лекций – змі́на в ро́зкладі ле́кцій.
-ние расписания поездов – змі́на залізни́чого ру́ху, змі́на в ро́зкладі поїзді́в.
Во -ние чего – на змі́ну чого́, змі́нюючи що.
До -ния – до змі́ни.
Впредь до -ния – до да́льшої змі́ни.
Внезапное -ние – рапто́ва змі́на.
Изменя́ть, измени́ть
1)
что – зміня́ти и змі́нювати, зміни́ти, відміня́ти и відмі́нювати, відміни́ти, (переменять) переміня́ти и перемі́нювати, переміни́ти що, (переиначивать) переина́ч[кш]увати, переина́ч[кш]ити що, (о мн. или местами) позмі́нювати и позміня́ти, повідмі́нювати и повідміня́ти, попереина́ч[кш]увати. [І даре́мне не моли́ся: не зміню́ я ка́ри (Рудан.). Хіба́-ж мою́ любо́в що-не́будь одміни́ло? (Самійл.)].
-ни́ть свою жизнь, характертер – з[від]міни́ти своє́ життя́, свою́ вда́чу.
-ни́ть проект закона – зміни́ти проє́кт зако́на.
-ни́ть веру – зміни́ти ві́ру.
Собачьего нрава не -нишь – соба́чої вда́чі (нату́ри) не відмі́ниш.
-ни́ть почерк – зміни́ти ру́ку.
Изменё́нный – змі́нений, відмі́нений, переина́ч[кш]ений;
2)
кому, чему – зра́джувати и (редко) зраджа́ти, зра́дити кого́, що, (о мн.) позра́джувати. [Коха́в він ді́вчину, тому́ три ро́ки, та зра́дила тоді́ його́ вона́ (Крим.). Зра́див ді́вчину коха́ну (Рудан.). Та до́ля лиха́я зра́дила ху́тко його́ (Л. Укр.). Зра́див козакі́в, приста́в до ляхі́в (Н.-Лев.). Зра́див він наро́дню спра́ву (Куліш)].
-ня́ть, -ни́ть себе – зра́джувати, зра́дити себе́. [Я зра́див-би себе́, якби́ диви́всь ина́кше (Самійл.)].
-ни́ть мужу жене – зра́дити чолові́ка, жі́нку (дружи́ну).
-ни́ть вере, клятве, долгу и т. п. – зра́дити или злама́ти (нарушить) ві́ру, при́сягу, обо́в’я́зок и т. д. -ни́ть своему слову – зра́дити своє́ сло́во, злама́ти (нарушить) своє́ сло́во.
Он никогда не -ня́ет своим правилам, привычкам – він ніко́ли не зра́джує свої́х пра́вил, зви́чок, він ніко́ли не лама́є (не нарушает) свої́х пра́вил, зви́чок.
Память -ни́ла ему, мне – па́м’ять зра́дила, змили́ла його́, мене́.
Силы -ня́ют мне – си́ли зра́джують мене́.
Рука -ни́ла (сплоховала) – рука́ схибну́ла, схиби́ла.
Рука -ни́ла ему – рука́ зра́дила його́.
Тот кому -ни́ли (обманутый) – зра́джений.
Изуча́ть, изучи́ть – вивча́ти, ви́вчити, студіюва́ти, ви́студіювати, (с)пізнава́ти, (с)пізна́ти що, (обо всём ещё) перевчи́ти (все). [До́бре студіюва́в Саа́дія XII – XIII в. (Крим.). Тре́ба спізнава́ти мину́ле й сьогоча́сне життя́ и́нших наро́дів (Грінч.). Перевчи́ти всі книжки́ на сві́ті (Виннич.)].
Изу́чё́нный – ви́вчений, ви́студіюваний, (с)пі́знаний.
Изуча́емый – виу́чуваний, студійо́ваний.
-ча́ться – вивча́тися, студіюва́тися, (с)пізнава́тися.
Ика́ниеи́[і́]ки́ння, ги́ка́ння, диал. щи́кання.
Ика́ть, икну́тьи́[і́]кати, и[і]кну́ти, ги́кати, гикну́ти, (зап.) щи́кати, щи́кнути. [Сма́чно гикну́в (Крим.)].
Много ика́ть (разикаться) – рози́катися.
Ика́ться, икну́ться, безл.и́[і́]ка́тися (и[і]ка́ється), и[і]кну́тися (-не́ться), ги́ка́тися, гикну́тися, (зап.) щи́катися. [Як ва́жко ика́ється, так хтось су́дить (Грінч. III). Неха́й йому́ леге́нько икне́ться (Номис)].
Икли́выйи[і]кли́вий, гикли́вий.
Ико́та, Ико́ткаи́[і́]кавка, ги́кавка, и́[і́]кавочка, ги́кавочка, (диал.) щи́кавка, щи́кавочка. [И́кавко, де була́? (Номис). Коли́ кого́ нападе́ щи́кавка, то се зна́чить, що хтось його́ зга́дує (Е. З. V)].
Ико́тник, Ико́тная, бот., трава Berteroa incana DC – баби́шник, и́[і́]кавка, борова́ мо́рква; Alyssum montanum L. – лісни́й черве́ць (р. червцю́).
Ико́тныйи́[і́]кавний, ги́кавний, гикави́чний. -ная трава, см. Ико́тник.
Икра́
1) (
рыбьи яички) і[и]кра́, (зап.) ікри́ця, (преимущ. раковая) ка́шка.
Зернистая икра́ – зерни́[я́]ста ікра́.
Паюсная, солёная икра́ – кав’я́р (-ру). [Купи́ лише́нь їй кав’я́ру соло́ного (Квітка). (Везе́ Марко́) черво́ного вина́ з Царигра́ду ві́дер тро́є у бари́лі, і кав’я́ру з До́ну (Шевч.)].
Икра́ из белой рыбы – г[ґ]алаг[ґ]а́н (-ну).
Жабья икра́ – клек (-ку), (диал.) жабури́ння, (зап.) жаби́ни (-би́н).
Рачья икра́ – ка́шка, пшени́чка.
Метать икру́ – нере́ститися, викида́ти ікру́, (икриться) те́ртися. [До Вели́кодня забороня́ють лови́ти ри́бу, бо вона́ тоді́ нере́ститься (Київщ.)].
Метание икры́ – не́рест (-ту);
2)
анат. Sura – ли́тка, (поджилка) жи́жка; мн. и́кры – литки́ (-то́к), жи́жки́ (-жок); (диал. у Лемков) ли́стка, ли́ста. [Поколо́ла те́рном та будяка́ми па́льці й литки́ (Н.-Лев.)];
3)
и́кра (льдина) – кри́га, крижи́на;
4) (
насм.: тушь у цензоров) чорно́мазь (-зи), мак (-ку).
Икри́на – і[и]кри́на. [Він проковтну́в сиру́ икри́ну, а та икри́на поняла́ся з водо́ю, та й завела́ся у че́реві ри́бка (Звин.)].
И́ли и Или́, Иль, союз
1) (
либо) чи, або́. [Як де зро́бить чорногу́з гніздо́ на ха́ті чи у дворі́, то та ха́та щасли́ва (Чуб.). Неха́й це зро́бить він або хто и́нший (Сл. Гр.)].
Да и́ли нет – так або́ ні.
И́ли же – а чи. [Органі́зм це, а чи ті́льки розбу́хлий о́рган (Єфр.)].
И́ли то бишь – чи то пак.
И́лии́ли – чи – чи, або́ – або́. [Чи роби́, чи ходи́, а мені́ догоди́ (Приказка). Або́ здобу́ти, або́ до́ма не бу́ти (Номис)].
И́ли тот, и́ли другой – або́ той або и́нший, чи той чи и́нший;
2) (
то есть, иначе) або́, чи тоб. [Глита́й, або́ паву́к (Крон.). Горисла́вська ніч, або́ Риба́лка Пана́с Круть (Н.-Лев.). Не так пани́, як пі́дпанки, або́: по́ки со́нце зі́йде, то роса́ о́чі ви́їсть (Шевч.). Кня́жого му́жа з дружи́ною, чи тоб намі́сника, до се́бе на лю́дський хліб прийня́в (Куліш)];
3) (
вопросит.) чи, хіба́?; см. Ра́зве, Ли. [Чи мо́же з друго́ю, другу́ю коха́є, її́ чорнобро́ву уже́ забу́ва? (Шевч.). Чи-ж (или же) забу́ли так ско́ро свою́ учора́шню ухва́лу? (Франко)].
Иль ты оглох? – чи ти оглу́х? чи тобі́ позаклада́ло?
И́ли вы меня не понимаете? – чи (хіба́) ви мене́ не розумі́єте?
И́ли уж? – чи тож? [Погляда́є – нема́, нема́. Чи тож і не буде? (Шевч.)].
И́мя
1) ім’я́ (
р. ім’я́ и архаич. і́мени, им. мн. іме́на́), й[і]ме́ння, (диал.) імено́, (название) на́зва, на́звисько, найме́ння; ум. іме́ннячко, найме́ннячко.
Собственное, крестное и́мя – вла́сне, хреще́не ім’я́ (йме́ння).
И́мя предмета, животного – на́зва ре́чи (пре́дме́та), твари́ни.
И́мя отца, друга – ба́тькове, при́ятелеве ім’я́ (йме́ння).
Полное и́мя – по́вне ім’я́, йме́ння. [Хіба́ не мо́жна назва́ти по́вним іме́нням: Гераси́м? (Мова)].
И́мя, отчество, фамилия – і́м’я, по ба́тькові та прі́звище.
Дать и́мя – да́ти кому́ ім’я́, йме́ння; срвн. Нарека́ть, Наре́чь 1.
Носить и́мя – зва́тися.
Об’явить своё и́мя – назва́ти, об’яви́ти своє́ ім’я́ (йме́ння).
По и́мени – на ім’я́ (на м’я), на йме́ння, на на́звисько, [Був чолові́к на ім’я́ Заха́рія (Св. П.). На на́звисько Яли́на (Липов. п.)].
Быть кем только по и́мени – бу́ти ким ті́льки (лиш) на йме́ння, ім’я́м.
Назвать кого по и́мени – назва́ти кого́ на йме́ння.
Как ваше и́мя? – як вас на ім’я́, на йме́ння? яке́ вам ім’я́? як ва́ше ім’я́ (йме́ння)? [Не зна́ю, хто ви єсть і як вас на ім’я́ (Самійл.)].
Как его и́мя? – я́к він (його́) на ім’я́ (на йме́ння)? як йому́ ім’я́ (йме́ння)? [А як він на ім’я́? Іва́н? (Звин.). Як на ім’я́ того́ па́на? (М. Вовч.)].
По его и́мени – його́ ім’я́м, за його́ ім’я́м, (по нём) по йо́му.
Школа -ни Франка – шко́ла і́мени Франка́.
И́менем кого, чего, чьим -нем – в ім’я́ кого́, чого́, в ім’я́ чиє́ (чиї́м ім’я́м) (гал.) в і́мени кого́. [В ім’я́ наро́ду беру́ тебе́, во́рога грома́дського поря́дку (Куліш)].
И́менем закона, короля, императора – в ім’я́ зако́ну, ім’я́м короля́, імпера́тора, (гал.) в і́мени ці́саря.
Умоляю вас и́менем нашей дружбы – блага́ю вас в ім’я́ на́шої при́язни.
Во и́мя чего – в ім’я́ чого́. [В ім’я́ мої́х заслу́г (Куліш)].
Во и́мя Бога – в ім’я́ бо́же.
На имя́ кого – на ко́го, на ім’я́ кого́ (чиє́).
Купить усадьбу на имя́ жены – купи́ти сади́бу на жі́нчине ім’я́, на жі́нку.
Письмо на имя́ такого-то – лист на адре́су тако́го-то.
От и́мени кого, от чьего и́мени – від ко́го, на ім’я́ кого́, чиї́м ім’я́м, (гал.) в і́мени кого́. [Ору́дували за́мість само́го па́на і на його́ ім’я́ залюдня́ли немі́ряні пусти́ні (Куліш). Мої́м ім’я́м дав Де́вісон його́ (сме́ртний при́суд) (Грінч.)].
От моего и́мени – від ме́не, від мо́го і́мени, (фам.) моє́ю губо́ю. [Так і скажі́ть йому́ моє́ю губо́ю, що він ду́рень (Звин.)].
Не иметь другого и́мени, как – не ма́ти и́ншого ім’я́, як; не вихо́дити з чо́го. [Про́світку йому́ не бу́де від посмі́шища; з байстрюка́ не вихо́дитиме (Квітка)].
И́мя же им легион – їм же ім’я́ – легіо́н;
2) (
репутация, слава) сла́ва, ім’я́.
Доброе, честное имя́ – до́бра сла́ва, до́бре ім’я́. [Їм зоста́лась до́бра сла́ва (Шевч.). Моє́ все бага́тство єсть моє́ до́бре ім’я́ (Котл.)].
Худое имя́ – недо́бра сла́ва, несла́ва.
Приобрести имя́, сделать себе имя́ – (з)добу́ти, придба́ти (собі́) ім’я́, сла́ву (и сла́ви).
Замарать своё доброе имя́ – заплямува́ти (закаля́ти) своє́ до́бре ім’я́, свою́ до́бру сла́ву.
Человек с и́менем – люди́на з ім’я́м;
3)
грам. – ім’я́.
И́мя существительное, прилагательное, числительное – іме́нник (речівни́к), прикме́тник, числі́вник (-ка).
И́мя собственное, нарицательное, собирательное – ім’я́ вла́сне, зага́льне, збі́рне.
Инакомы́слиеинакоду́мання.
Инакомы́слящий – що по-и́ншому ду́має.
Ина́че, нрч. – (иным образом, способом) ина́кше, и́на́к, ина́ко, ина́ково, и́нше, ина́чій, ина́че, и́н-як; (по иному) по-ина́кшому, по-и́ншому. [З почи́ну сві́та було́ яко́сь ина́к (Рудч.). А тоді́ вже, як усе́ село́ зна́ло, то не ина́к, що й він дові́дався (Грінч.). Ина́ко вбери́сь, то й не пізна́є (Л. Укр.). Тро́шки ина́ково розка́зано (Номис). Я́кось и́нше зве́ться (Рудан.). Однакові́сінько йому́, чи так, чи, мо́же, и́нак (М. Вовч.). Дя́че, не бу́де ина́че (Номис)].
Совсем -че – зо́всім ина́кше, зо́всім и́ншим ладо́м, зо́всім по-и́ншому (по-ина́кшому).
Надо жить -че – тре́ба жи́ти ина́кше, и́ншим ладо́м, по-и́ншому, по-ина́кшому.
Как-нибудь -че – я́кось и́нше (ина́кше), я́кось по-ина́кшому.
-че как (кроме как) – ина́кше як, опро́че як. [На Не́морож не прої́дете, опро́че як сюдо́ю (Звиног.)].
Вы должны это сделать, -че будете наказаны – ви му́сите це зроби́ти, а ні, то бу́дете пока́рані.
Поспешите сделать, -че беда будет – шви́дше зробі́ть, а то ли́хо бу́де. Делать -че, см. Переина́чивать.
Ина́читьина́кшити, ина́чити; см. Переина́чивать.
И́ндеи́нде, де-и́нде, в и́ншому мі́сці.
И́ней – і́ні[е]й (-нею), (г)и́ней, на́морозь, па́морозь (-зи), на́мерз (-зу), ше́ржінь (-женю), (гал.) морозо́к (-зку́). [Стоя́ть дво́є кучеря́вих яворі́в у густо́му і́нею (Васильч.). Бі́лий, як ги́ней (Звиног.). Си́вий тума́н осіда́в бі́лою па́мороззю (Корол.). Хати́ ся́ли під па́мороззю на со́нці (Г. Барв.). Він іде́ – уве́сь як біль бі́лий: геть на́мерзом наме́рз (Радом. п.). Бі́лим пу́хом укри́ється земля́, а дере́ва, уку́тані ні́жним ше́рженем, схиля́ються одно́ до о́дного (Григ.)].
-ем покрыться – і́неєм припа́сти, укри́тися, урости́, обморо́зитися, моро́зом узя́тися, (о мн.) и́неєм поприпада́ти, повкрива́тися, повроста́ти, моро́зом побра́тися; см. Заиндеве́ть [Дроти́ (телегра́фні) як и́неєм повроста́ли (Волинь)].
И́ней покрыл – і́ній укри́в що.
И́ней сел – і́ній ліг, упа́в (на що).
Инове́рие – чужові́рство, инові́рство.
Инове́рка – чужові́рка, инові́рка, (бранно) бусурме́нка.
Инове́рный – чужові́рний, чужо́ї ві́ри, инові́рний. [На́ша аристокра́тія ста́лась-би чужові́рною (Куліш). З инові́рного ро́ду (Куліш)].
Инове́рческий – чужові́рський, инові́рський.
Инови́дный, Инообра́зныйина́кший.
Иногда́и́ноді, и́нколи, де́коли, поде́коли, ча́сом, часа́ми, поро́ю, ра́зом, десь-коли́сь, (диал.) мі́сцем, місця́ми; срвн. Подча́с, Вре́менем. [И́ноді б’ють Хому́ за Яре́мину вину́ (Номис). Не що-дня бридня́, де́коли (и́нколи) й пра́вда (Номис). Ча́сом з ква́сом, а поро́ю з водо́ю (Номис). Часа́ми се бува́є (Л. Укр.). Ра́зом гу́сто, а ра́зом пу́сто (Номис). А десь-коли́сь унизу́ пробли́скували сві́тла ліхта́рень (Франко). Місця́ми й я їм ри́бу (Зміївськ. п.)].
А -да то – а коли́ й; а коли́ то; а як коли́ то. [Оди́н порі́г займа́є вздовж Дніпра́ верству́, а коли́ й бі́льше (Куліш). Дівча́тка прибіжа́ть, нащебе́чуть, а коли́ то й з собо́ю ви́тягнуть (М. Вовч.)].
Иногда́шний – деколи́шній, и́нколишній.
Иногоро́дный – чужомі́ський, чужогоро́дній, иногоро́дній.
Инозе́мец – чужи́нець (-нця), чужозе́мець, (редко) инозе́мець (-мця). [А у тій коршо́мці там три чужозе́мці (Пісня)].
Инозе́мка – чужи́нка, чужозе́мка, (редко) инозе́мка. [Ти не мій: розлучи́в нас дале́кий твій край, і вродли́ва чужи́нка забра́ла (Л. Укр.)].
Инозе́мный – чужи́нний, чужозе́мний, чужине́цький чужозе́мський, чужосторо́нній, инозе́мний; срвн. Иностра́нный. [Визво́лення з нево́лі чужине́цької (Єфр.). Чужозе́мські звіри́ (Звин.). Заво́дять усе́ в свої́х дома́х по-инозе́мному (Куліш)].
-ное слово – чуже́, чужомо́вне сло́во.
Инозе́мщина – чужозе́мщина, чужосторо́нщина, (редко) инозе́мщина.
Ино́й
1) (
другой, не этот) и́нший, (реже) дру́гий. [Ми́лий покида́є, и́ншої шука́є (Пісня). Не така́, як и́ншії жінки́ (Грінч.)].
Тот или ино́й – той чи той, той чи и́нший;
2) (
не такой, отличный) и́нший, ина́кший, ина́чий, ина́кий, ина́ковий, дру́гий, и́н-який. [Дві в одна́ковому убра́нні, а тре́тя в и́ншому (Грінч. I). Тепе́р пора́ ина́кшая наста́ла (Крим.). В таки́х і ина́ких розмо́вах прої́хали вони́ день і дру́гий (Свидн.). Ко́жен ґу́дзик ина́чий – на́віть бі́лі були́ між чо́рними (Свидн.)].
Совершенно ино́й – цілко́м (зо́всім) и́нший, ина́кший. [Зо́всім ина́кша ста́ла (Київщ.)].
Казаться ины́м – здава́тися и́ншим, ина́кшим, ина́читися. [Світ мені́ від хворо́би ина́читься (Харківщ.)].
По иному – по-ина́кшому, по-ина́чому.
Не что ино́е, как – не и́нше що, як; не що и́нше, як.
Ино́е делои́нша спра́ва.
Ины́ми словамиина́кше сказа́вши, ина́кшими слова́ми.
Не для чего ино́го – не чого́ и́ншого.
Ина́я хвала хуже брани – бува́є хвала́ гі́рша за га́ньбу.
Куда-нибудь в ино́е место – куди́ ина́кше (и́нде), куди́-и́нде, де-и́нде. [Ході́м куди́-и́нде!];
3) (
некоторый, тот) (як) де́котрий, кот(о́)ри́й и́нший, де́який, яки́й, хто, де́хто; срвн. Не́который. [И́нші гомоня́ть, а де́котрі пону́рі сидя́ть і голі́в не зво́дять (М. Вовч.). И́нша зі́ронька ли́чко хова́є в покрива́ло прозо́реє срі́бне (Л. Укр.). Які́ – посіда́ли на ла́ві, а які́ – стоя́ть (Март.). Як кото́рий то й на́вчиться, а сей ніко́ли (Сл. Гр.). А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, – де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (Тесл.)].
Иноплеме́нник – чужоплеме́нник, чужоро́дець (-дця), (редко) иноплеме́нник. [Чом не верну́лись вони́ да́ти хвалу́ Бо́гові, ті́льки чужоро́дець сей? (Єванг.)].
Иноплеме́нница – чужоплеме́нниця, чужоро́дянка, (редко) иноплеме́нниця.
Иноплеме́нный – чужоплеме́нний, чужонаро́дній, (редко) иноплеме́нний. [Зо́всім чужи́ми й незрозумі́лими здаду́ться тво́ри з життя́ інтеліге́нції, а на́дто чужонаро́дньої (Грінч.)].
Иноро́дец
1)
см. Иноплеме́нник;
2) иноро́дець (-ро́дця).
Иноро́дческийиноро́дницький, иноро́децький.
Иностра́нный – чужозе́мний, чужозе́мський, (заграничный) закордо́нний.
-ный язык – чужозе́мна, чужа́ мо́ва.
-ное слово – чужомо́вне, чуже́ сло́во.
-ная политика – закордо́нна, чужозе́мна полі́тика.
Министерство, министр -ных дел – міністе́рство, міні́стр закордо́нних (чужозе́мних) справ.
Комиссар по -ным делам – коміса́р закордо́нних справ.
-ные обычаи, порядки и т. п. – чужозе́мщина, (редко) инозе́мщина. [Мо́ва моско́вського па́нства, пома́заного чужозе́мщиною (Куліш)].
Иностра́нщина – чужозе́мщина, (редко) инозе́мщина.
Иноязы́чный – чужомо́вний, (редко) иномо́вний; (о человеке) чужомо́вець (-вця). [Стріва́ється си́ла чужомо́вних слів (Грінч.). Иномо́вні чужі́ слова́ (Н.-Лев.), Е́лліни-чужомо́вці (Крим.)].
Интересова́ть – ціка́вити, інтересува́ти кого́. [Ко́жного ціка́вило, про що вони́ гово́рять (Черкас.)].
Меня это не -су́ет – мене́ це не ціка́вить, не інтересу́є; мене́ це не обхо́дить; я цим не ціка́влюся; мені́ це не в голові́. [Мені́ не в голові́ теа́три та конце́рти, и́нше ціка́вить мене́ (Харківщ.). Мене́ пісні́ й проро́цтва не обхо́дять (Л. Укр.)].
И́род (бранно) – (г)и́род.
И́родский – (г)и́родський.
И́рхаи́рха (Жел.); (меховая оторочка) иршли́ця.
И́рховыйи́ршаний.
-вые шароварыи́рша́ні штани́ или ирша́нки (-нок).
Иршени́киршани́к (-ка́).
Иска́ть
1) (
стараться найти) шука́ти кого́, що и чого́, за ким, за чим, пошу́кувати, гляді́ти кого́, чого́, за ким, за чим, (гал.) гляда́ти кого́, чого́, що. [Озира́ється по лю́дях, мов шука́ючи кого́ очи́ма (Грінч.). Пого́ня була́ вже в лі́сі, шука́ла за ни́ми (Франко). Коли́ я вам не згожу́, то гляді́ть собі́ кра́щої на́ймички (Коцюб.). Бу́ду я собі́ му́жа гляда́ти (Гол.)].
Ищи́! (собаке) – шука́й (шпуй, шкуй)!
-ка́ть себе беды – напи́тувати (собі́) ли́ха.
-ка́ть блох, вшей у кого (в голове) – ська́ти бліх, во́шей у ко́го, ська́ти кому́ (го́лову), гляді́ти в голові́ кому́.
-ска́ть у себя в голове – ська́тися (в голові́).
От добра добра не и́щут – з до́брого добра́ за и́ншим не шука́ють.
-ка́ть должности (места) – шука́ти поса́ди, (пров.) шука́ти помі́стя.
Ищу́ комнату для холостого – шука́ю (пошу́кую) кімна́ти для нежона́того.
-ска́ть повсюду – шука́ти скрізь, по всіх усю́дах.
-ска́ть правды – дохо́дити (шука́ти) пра́вди.
-ска́ть спасения (в бегстве) – шука́ти порату́нку (втіка́ючи).
-ска́ть счастья – шука́ти (пита́ти) до́лі (ща́стя-до́лі).
-ска́ть предлога (повода) для ссоры – шука́ти при́воду до сва́рки; шука́ти при́ключки (за́чіпки) до сва́рки.
Что вы и́щете? – чого́ ви шука́єте?
-ска́ть убить – шука́ти вби́ти. [И́род Христа́ вби́ти шука́є (Колядка)].
И́щет меня убить (мне повредить) – шука́є сме́рти моє́ї (мені́ шко́ди).
И́щет случая мне повредить – шука́є наго́ди мені́ шко́ду вчини́ти (нашко́дити).
И́щут прислугу за всё – тре́ба служни́ці до всьо́го, (гал.) пошу́кується служни́ці за все, до всьо́го;
2) (
что на ком) пра́вити що в ко́го, з ко́го, доправля́тися чого́ в ко́го, з ко́го. [Ніхто́ не при́йде пра́вить про́центу (Рудч.). А зроби́в яку́ шко́ду робі́тник – судо́м із йо́го доправля́йся та свого́ пра́ва дохо́дь, а сам кара́ти не смій (Єфр.)].
Взял, а потом ищи́ с него – взяв, а тоді́ прав з ньо́го, справу́йся з ним.
На нищем не и́щут – що з го́лого взя́ти.
-ка́ть с кого за обиду – пра́витися на ко́го за обра́зу (за шко́ду).
-ка́ть по суду – пра́вити судо́м.
-ка́ть судом – позива́ти кого́. [Позива́тися я не охо́ча, а коли́ тре́ба, то позива́тиму (Кон.)].
-ка́ть в суде – позива́тися за що з ким, доправля́тися судо́м, справува́тися за що з ким.
-ка́ть судебным порядком с кого – пра́вити через суд з ко́го; дохо́дити чого́; (стар.) од ко́го пра́вно дохо́дити.
-ка́ть судебного удовлетворения – пра́ва проха́ти;
3) (
в ком) запобіга́ти в ко́го чого́. [(У́ряд) запобіга́в їх (коза́цької) по́мочи на Шве́да (Куліш)].
В нём все и́щут – перед ним вся́ке запобіга́є.
-ка́ть милости – запобіга́ти ла́ски чиє́ї и у ко́го.
-ка́ть поддержки – запобіга́ти допомо́ги.
Иско́мый – шу́каний, пошу́куваний. [Шука́ли все люди́ну в люди́ні і ча́сто бли́зько до шу́каного ідеа́лу підхо́дили (Ніков.)].
-мый результат – шу́каний ви́слід.
-мое (мат.) – шу́кане (-ного).
И́скорка – і́[и́]скорка, і́скронька, і́скорця, (блёстка) бли́скі́тка. [Пога́сла і́скронька мала́ (Олесь)].
-рки в глазах – ви́блиски (во́гники, бли́щики) в оча́х.
Ни -рки ума – в голові́ ані́ бли́сня.
И́скра – і́[и́]скра, (диал. скра, (г)и́скра), ска́лка, огни́на, і́[и́]скорка, бли́скі́тка, бли́щик. [Над о́гнищем і́скор рої́? (Л. Укр.). Блища́ли золоті́ ска́лки на воді́ (Н.-Лев.)].
Бросать (метать) -ры – іскри́ти. [Ко́ні мчать, аж іскря́ть нога́ми (Боров.). Со́нце іскри́ло сві́том (Мирний)].
-кры в глазах заиграли (замелькали) (от удара) – зірни́ці засвіти́лися; каганці́ в-очу́ засвіти́лися.
Малая -кра города пожигает, а сама прежде всех помирает – лиха́ (мала́) і́скра по́ле спа́лить, сама́ ще́зне (Приказка).
Ни -кры правды – ні на мізи́нний ні́готь пра́вди, ні на сті́лечко пра́вди.
-кра таланта – і́скра тала́нту.
Ни -кры таланта – ані теле́нь (ані і́скри) тала́нту.
Ни -кры ума – і на копі́йку ро́зуму нема́.
Искрегаси́тель, техн. – і[и]скрога́сник (-ка).
Искри́стый – і́[и́]скрявий, і[и]скра́вий, і[и]скря́стий, і[и]скри́стий, огни́стий. [По блиску́чій искря́вій Ро́сі від них ляга́є тінь (Н.-Лев.). Смія́лося мо́ре сві́жим искри́стим смі́хом (Л. Укр.). Ті́льки зори́сті искра́ві о́чі блища́ть (М. Вовч.)].
-стый кремень – іскряни́й кре́мінь.
-стый излом камня – іскря́стий злам на ка́мені.
Искри́ть – і[и]скри́ти.
Искри́ться – і[и]скри́тися, і[и]скрі́ти, яскри́тися, і[и]скря́витися. [Сло́во, чому́ ти не тве́рдая кри́ця, що серед бо́ю так я́сно іскри́ться? (Л. Укр.). Хло́пець аж искрі́є од ща́стя (Дніпр. Ч.). Зли́ми во́гниками раз-по́-раз яскри́лися лихі́ о́чі (Васильч.). З-під козирка́ диви́лись та искря́вилися де́коли сі́рі о́чі (Корол.)].
Искря́щийся
1) (
прич.) що іскри́ться, іскрі́є;
2) (
в знач. прил.) см. Искри́стый.
Искромё́тный – і[и]скри́стий, і[и]скряни́й, огневи́й, огни́стий, огнеме́тний. [Ви́гострю, ви́точу збро́ю іскри́сту (Л. Укр.). О́чі огневі́, огнеме́тні як спи́сом пройма́ють (М. Вовч.)].
-ное вино – іскри́сте (огни́сте) вино́.
Бросать -ные взгляды – мета́ти огневи́ми очи́ма.
Искрообразова́тельный – і[и]скротво́рний.
Испокон, Испоконь, нрч. – споконвіку, споконвічно, спредвіку, спредковіку, (извека) звіку, звіку-правіку, справіку, (от века) від віку; срвн. Искони. [Споконвіку Прометея там орел карає (Шевч.). Пасовисько наше звіку-правіку (Франко)].
Это -кон века так водится – це споконвіку так ведеться.
И́сток, И́стик – (лопатка для очистки лемеха, сошника) і́[и́]стик (-ка).
Исхо́д
1) (
откуда) ви́хід (-ходу), (устар.) ви́йстя зві́дки; ви́м[в]андрування.
По -де – по ви́ході, по ви́йстю. [По ви́ході із Єги́петської землі́ (Св. П.). По ви́йстю з це́ркви (Сл. Ум.)].
-хо́д французов из Москвы – ви́хід францу́зів з Москви́.
Книга Исхо́д – кни́га Ви́ходу;
2) (
перен.: выход из положения) ви́хід, (обычно) ра́да, пора́да, ряту́нок, поряту́нок (-нку); см. Вы́ход 1. [І вони́-ж не ба́чили и́ншої ра́ди, як заклика́ти до війни́, щоб кінчи́ти її́ (Н. Рада)].
Нет -да (выхода) из этого положения – нема́ ра́ди з цим стано́вищем, нема́ ви́ходу, поряту́нку з цьо́го стано́вища.
Найти -хо́д (выход) в каком-л. деле, в чём-л. – да́ти собі́ ра́ду, пора́ду з яко́ю спра́вою, з чим, пора́дити собі́ з чим.
Он нашёл себе -хо́д в смерти – він знайшо́в собі́ поряту́нок у сме́рті;
3) (
о времени, о деле и т. п.: конец) кіне́ць (-нця́), прикі́нчення, (реже) приконе́ччя, скінча́ння; срвн. Конец 7. [Уся́ зіма́ була́ те́пла, а приконе́ччя ду́же холо́дне (Лебед. п.)].
-хо́д лета, зимы, года, дня – кіне́ць лі́та, зими́, ро́ку, дня или кіне́ць лі́ту, зимі́, ро́кові, дне́ві.
-хо́д войны, состязаний – кіне́ць війни́ и війні́, змага́нь и змага́нням.
-хо́д дела, процесса – кіне́ць, (разрешение) розвяза́ння спра́ви, проце́са (или спра́ві, проце́сові).
Ждём -да дела – чека́ємо кінця́ спра́ві (и спра́ви) или чим спра́ва закі́нчиться, розвя́жеться.
-хо́д болезни – кіне́ць, розвяза́ння хворо́би.
Благополучный, благоприятный -хо́д болезни – щасли́ве розвяза́ння, щасли́вий кіне́ць хворо́би.
-хо́д этой болезни сомнительный – яки́й кіне́ць (в) ціє́ї хворо́би – річ непе́вна.
На -де, в -де чего – на кінці́, наприкінці́, на приконе́ччі, на прикі́нченні, на скінча́нні чого́. [Лі́то вже наприкінці́ було́ (Тесл.). Наприкінці́ пе́ршого десятилі́ття XX віку (Єфр.). На скінча́нню IV-го столі́ття (Куліш)].
В -де года – в кінці́ ро́ку, наприкінці́ ро́ку.
В -де десятого – наприкінці́ деся́тої (годи́ни).
На -де (быть), в -де что – кінча́ється що, дохо́дить кра́ю що, схо́дить що, наприкінці́, на ви́черпанні що. [Лі́то вже схо́дить (Гайсинщ.)].
Январь в (на) -де – сі́чень кінча́ється (схо́дить), сі́чень наприкінці́.
Деньги на -де – гро́ші ви[с]хо́дять, дохо́дять кра́ю, гро́ші на ви́черпанні.
День на -де – день кінча́ється, день наприкінці́, день добира́ється (до) кра́ю.
Второй час в -де – дру́га годи́на кінча́ється, дру́га годи́на наприкінці́;
4)
-хо́д души – схід, скін (р. ско́ну), кона́ння душі́. [Уда́рили три́чі в стари́й дзвін на схід душі́ (ЗОЮР). А на схід душі́ хоч таба́ки поню́хаю (Рудан.). На скін душі́ (Сл. Ум.)].
Благовест на -хо́д души – подзві́н (-во́ну), подзві́ння, подзві́нне (-ного).
Иуде́я – Юде́я (-де́ї). [Архела́й царю́є в Юде́ї за́мість ба́тька свого́ И́рода (Єв.)].
Каза́ться
1) (
являться) явля́тися, з’явля́тися, пока́зуватися; срвн. Пока́зываться 2. И на глаза не -жи́сь – і на о́чі мені́ не наверта́йся.
Стыдно людям -за́ться – со́ром і на лю́ди ви́йти (перед лю́ди ста́ти);
2) (
иметь вид) пока́зуватися, видава́тися за що, на що, чим; срвн. Представля́ться 7 (чем) и Пока́зываться 4. [Він як народи́всь, то пока́зувався ду́же слабко́го здоро́в’я (Крим.). Оддалеки́ все видає́ться ме́ншим (Комар). Дя́дькові за́киди видаю́ться йому́ на́дто слаби́ми (Борд.). Ця річ ті́льки видає́ться на вели́ку];
3) (
кому чем, являться в виде чего кому, мниться) здава́тися, видава́тися, увижа́тися, удава́тися кому́, для ко́го за що, чим; срвн. Пока́зываться 4. [Ко́жна хвили́на здава́лась за ці́лі роки́ (Коцюб.). Цей про́стий зви́чай здава́вся для не́ї коме́дією (Н.-Лев.). Світ йому́ здава́вся чудни́й і непе́вний (Ніков.). Шко́ла видава́лась їй и́ноді домови́ною (Коцюб.)].
-ться на вид – пока́зувати. [Хліб з весни́ пока́зував нічо́го (Звин.)].
-жется на вид – пока́зує кому́. [З обли́ччя більш двадцяти́ літ їй не пока́зувало (Свидн.)].
-за́лся (каким) – вигляда́в на ко́го, ким, немо́в хто, подава́в на ко́го. [Син вигляда́в немо́в ви́нний (Крим.)].
-ться странным, удивительным (что) – ди́вно здава́тися кому́. [Ди́вно ті́льки здало́сь йому́, що Черева́нь про те ані́ га́дки (Куліш)].
Как вам -жется? – як вам здає́ться? як на вас? як вам видає́ться? як гада́єте?
-жется, он вздорлив – здає́ться, (що) він колотли́вий.
Он мне -жется вздорным – він мені́ здає́ться люди́ною недола́дною; про ме́не (для ме́не) він вигляда́є на люди́ну недола́дну.
Как мне -жется – як на ме́не.
-жется молодым – вигляда́є на молодо́го, мо́лодо гляди́ться.
При заходе солнце -жется больше – навза́ході со́нце здає́ться бі́льшим;
4) (
мерещиться) здава́тися, увижа́тися, уви́джуватися, ви́дітися, убача́тися, видава́тися, ма́ритися, верзти́ся, уздріва́тися, вигляда́ти, придава́тися кому́ чим, на що; срвн. Пока́зываться 3. [Йому́ все ввижа́ється, що до ха́ти зло́дій лі́зе, – то він спа́ти не мо́же (Звин.). А він усе́ перед мої́ми очи́ма уви́джується (Г. Барв.). Хоч ви́диться, що гуса́к промовля́є ти́хо, а мо́же то й не гуса́к (Рудан.). Все йому́ ба́тько покі́йний убача́ється (ЗОЮР). Все йому́ вигляда́ло, що він тоті́ ді́ти но́сить (Стеф.). Як надиви́лася я на те страхіття́, то й тут мені́ придає́ться (Звин.)].
Как -жется (кому) – як здає́ться (кому́, для ко́го).
-жется мне – видає́ться, ба́читься, ви́диться мені́.
Это только с первого взгляда так -жется – то ті́льки на пе́рший по́гляд так (таке́) увижа́ється (видає́ться).
Это вам только так -жется – то вам так ті́льки здає́ться (увижа́ється);
5)
ка́жется (безлично) – здає́ться, ба́читься, вигляда́є. [Здає́ться так-же са́мо гуля́ють, як і в нас, да не так (М. Вовч.). Ба́читься, в ти́ші глибо́кій кри́лами ма́є весна́ (Вороний)].
-за́лось – здава́лося, ба́чилося.
-жется, верно – здає́ться, ві́рно.
-жется (утвердительно) – (та) здає́ться!;
6)
-жется, как нрч., см. Кажи́сь 2, 3.
Ка́жущийся – на по́гляд, на о́ко, ні́би-то таки́й, ні́би-то спра́вжній, га́даний, позі́рний, на по́зір, (гал.) ілюзори́чний.
Ошибка лишь -щаяся – по́милка лиш на о́ко така́.
-щийся результат – ілюзори́чний на́слідок.
-щийся сильным – на по́зір си́льний (ду́жий).
Како́й, Каково́й
1) (
по качеству) (с логич. ударением на нём) яки́й. [Яки́й со́ром!]; (с лог. удар. на слове, к которому относится) що́ за. [Що́ то за пе́кло, що те́пло? (Приказка). Що то за хоро́ші, за молоді́ парубки́! (М. Вовч.)];
2) (
который) ко́три́й, кото́рий. [Котрі́ бу́ли по селу́ красиві́ші і багаті́ші дівча́та, ті вже жда́ли (Квітка). Де? В котрі́м мі́сці? (Франко)]; (в относит. придат. предл.) що, що таки́й, яки́й; см. Кото́рый 3. [Ся по́вість подо́бається слухача́м бі́льше, ніж усі́ и́нші М. Вовчко́ві оповіда́ння, що я до́сі чита́в (Грінч.). А там зві́рі такі́ були́, що ніде́ таки́х не було́ (Рудч.)].
-ко́й лучший, больший и т. п. – де-лі́пший, де-кра́щий, де-бі́льший. [Де-кра́щого шука́є].
-ко́й дорогой – кудо́ю? [Сюди́-ж ішли́, дак ба́чили кудо́ю, хіба́ тепе́р не втра́пите сами́? (Грінч.)].
В -ко́е время? – яко́го ча́су?
До -ко́го времени – на яки́й час? до яко́го ча́су?
-ка́я нужда знать? – що за потре́ба зна́ти?
-ки́м образом – яки́м чи́ном, по́битом, сві́том.
На -ко́го чорта – на лихо́ї годи́ни, на яко́го бі́са, на бі́са. [На лихо́ї годи́ни тобі́ це здало́ся. На бі́са він тобі́? (Звин.)].
Како́е! – де́ там! [Де́ там! Ба́тько наздожене́ і ті́льки наб’є́ (Крим.)].
Како́й из – котри́й, (реже) кото́рий. [Три пани́ – їдні́ штани́: котри́й успі́є той штани́ наді́є (Приказка)].
Вот -ко́й! – о(т)таки́й, от(т)аке́нний. [Отаку́-то їй причи́ну воро́жка зроби́ла (Шевч.)].
С -ко́ю гордостью – з яко́ю пихо́ю, як гордови́то!
Како́й-то
а) (
некоторый) де́який(сь), котри́йсь. [В де́якімсь ца́рстві, в де́якімсь госуда́рстві (Рудч.). Живе́ до котро́гось ча́су (Звин.)];
б) (
неизвестно кто) яки́йсь, котри́йсь. [Прихо́дили які́сь лю́ди (Ніков.)];
в) (
не без оттенка пренебрежения) яки́йсь-то, яки́йсь-там, котри́йсь-там. [Ду́рень розка́зує ме́ртвими слова́ми та яко́гось там Яре́му веде́ перед на́ми (Шевч.)].
Како́й-нибудь (из нескольких) –
а) яки́й, яки́й-не́будь, котри́й, де́котрий, котри́й-бу́дь, (
диал.) бу́длі-яки́й. [Ой чи так кра́сно в які́й краї́ні, як тут на на́шій рі́дній Воли́ні? (Л. Україн.). Гледі́ть, щоб кінь не заби́в котру́ (Стор.)];
б) (
неизвестно кто) яки́й, яки́й-не́будь. [Розпи́тує: чи нема́ де яко́го нетя́ги (бобыля)? (Рудч.). А то, як бродя́гу яко́го, ще в тюрму́ запру́ть (Мирн.)];
в) (
с пренебреж.) аби́-яки́й, яки́й-таки́й. [Вельмо́жна па́нськая персо́на яви́лася перед Плуто́на не як аби́-який харпа́к (Греб.)];
г) (
не более как) яки́й. [За мить яку́ поки́ну я сей світ (Грінч.)].
Не како́й-нибудь – не аби́-який. [І поча́ли нову́ ха́ту розпина́ти, та ще не аби́-яку й зроби́ли (Гр. Гр.)].
Кое-како́й – сяки́й-таки́й, яки́й-таки́й, де́який. [Сяки́й-таки́й аби́ був, аби́ хлі́ба роздобу́в (Приказка). Хафі́з де́які відно́сини до двірськи́х сфер уже́ й тоді́ мав (Крим.)].
Како́й попало – аби́-який, бу́дь-який. [Звінча́лась аби́ з яки́м батрако́м (Квітка)].
Како́й бы ни – хо́ч-би яки́й, хоча́-б яки́й, (руссизм) яки́й би не. [Шевче́нко зна́є, що мину́ле не ве́рнеться, хоч-би яке́ га́рне було́ воно́ та прина́дне (Єфр.)].
Како́й бы ни был – будь-яки́й, уся́кий. [Взяли́ його́ до се́бе: неха́й бу́де в ха́ті будь-яки́й робі́тник (Київщ.). Ма́тері уся́ка дити́на хоро́ша здає́ться (Квітка)].
Како́й бы то ни было – бу́дь-яки́й, (диал.) бу́длі-який, (раскакой), пере́який. [Забува́єш про бу́дь-яке все́ньке життя́ суча́сне (Крим.). Подиви́сь, яке́! – Да хоч-би воно́ було́ пере́яке, а я його́ й ду́рно не озьму́ (Основа)].
Хоть како́й-нибудь – хоч яки́й, (устар.) яки́й-хотя́. [Коли́-б не узграни́чна сторо́жа, що-годи́ни му́сіли-б украї́нці сподіва́тись на́паду, шкода́ була́-б яко́ї-хотя́ пра́ці (Куліш)].
Бог знает како́й – бо́-зна яки́й, (невесть какой) не́ві́дь яки́й. [Даєте́ їм чита́ти не́ві́дь-які́ книжки́, та ще й заборо́нені (Кон.)].
Не бог весть како́й – не яки́й. [У ме́не що! не яка́ там і ка́ра мені́ ви́пала… Мо́же ще то й не ка́ра, а ті́льки так воно́ (Кон.)].
Ка́рже́вина
1) (
иней) и́ній (-нею), на́морозь (-зи):
2) (
ржавчина) іржа́;
3) (
окалина в горне) жу́желиця.
Ка́рцер – ка́рцер (-ру). [Ворожи́ла йому́ нулі́, єдини́ці, ка́рцер та и́нші шкільні́ бі́ди (Васильч.)].
Исправительный -цер – ка́рний ка́рцер.
Отвести в -цер – відпрова́дити до ка́рцеру.
Посадить в -цер – завда́ти до ка́рцеру кого́.
Строгий -цер – тяжки́й ка́рцер.
Кварти́ра
1)
см. Жили́ще;
2) (
нанятое помещение) кварти́ра, квати́ра, (зап.) поме́шкання (ср. р.), мешка́ння, (помещение) примі́щення. [Що ж ви, па́нно, в квати́рі живете́, а гро́шей не пла́тите вже дру́гий мі́сяць? (Грінч.). Вступи́в до своє́ї мале́нької квати́ри (Крим.). Перені́сся на и́нше поме́шкання, наня́в два поко́ї ку́хнею (Франко). І наняли́ собі́ таке́ мешка́ння, щоб так як слід при́ятелів прийма́ти (Куліш)].
-ра с пансионом – кварти́ра з уде́ржанням, з харча́ми (харче́ю), (одна комната) ста́нція. [У тіє́ї Пйотро́вої поста́вила Анто́ся на ста́нцію (Свидн.). Приї́хали до Ки́їва, ста́ли на ста́нції (Н.-Лев.)].
Общая -ра (общежитие) – житлогурто́к (-тка́), житлогу́рт (-ту), гурто́жит (-ту), гурто́житок (-тка).
Снимать, снять -ру – найма́ти, на(й)ня́ти, винайма́ти, ви́найняти кварти́ру (помешка́ння), закватирува́ти, заме́шкати, ста́ти на кварти́ру де, у ко́го. [Закватирува́в у попа́ (Кон.)].
Расположиться на -ры (о войске) – посто́єм ста́ти, закватирува́ти де.
Сдать -ру кому – наня́ти кварти́ру (поме́шкання, мешка́ння) кому́, пусти́ти (при(й)ня́ти) на кварти́ру (в комі́рне) кого́.
Сдать -ру кому в своём помещении – пусти́ти (при(й)ня́ти) до се́бе в комі́рне (в сусі́ди) кого́, (с пансионом) узя́ти кого́ на ста́нцію (на кварти́ру з уде́ржанням).
Очистить -ру – звільни́ти кварти́ру (поме́шкання, примі́щення).
Переменить -ру – перейти́ на и́ншу кварти́ру (в и́нше поме́шкання).
Отдаётся меблированная -ра – найма́ється кварти́ра (поме́шкання, примі́щення) з ме́блями (умебльо́вана кварти́ра, -не поме́шкання).
Временная -ра – тимчасо́ва, кварти́ра, -ве поме́шкання.
Жить в наёмной -ре – жи́ти (ме́шкати) в на́йманій кварти́рі (поме́шканні), жи́ти в комі́рнім, у сусі́дах.
Совместная -ра – спі́льна кварти́ра (поме́шкання).
Жить в совместной -ре – жи́ти (ме́шкати) спі́льно з ким, у поспо́лі. [Ще й нажила́ся в комі́рнім: ви́кидав Тимо́ха з подві́р’я, і вона́ найняла́ собі́ хати́ну в поспо́лі, так і жила́ (Свидн.)].
Главная -ра, воен. – головна́ кварти́ра.
Стоять на зимних -рах (о войске) – стоя́ти на зимови́х кварти́рах, зимува́ти.
Кичи́ться чем перед кем – чванькува́тися, (хвастаться) чва́нитися, пиша́тися, пишни́тися, велича́тися, вихваля́тися чим перед ким, зано́ситися, нести́ся перед ким; бундю́читися, пиндю́читися, при́ндитися, (г)инди́читися. [Було́ шля́хта, знай, чва́ниться (Шевч.). Не пиша́йтеся-ж у спі́вах ви коза́цьким ро́дом (Грінч.). Почали́ вони́ чужозе́мними мо́вами пишни́тись, а свою́ рі́дну мужи́чою взива́ти (Куліш). Чого́ ти зано́сишся передо мно́ю? (Чернігівщ.). Не неси́ся передо мно́ю (Кон.). При́ндиться, нена́че насі́ння на сковороді́ (Приказка)].
Кичли́вость – чванли́вість, чванькови́тість (-ости), пиха́, пишно́та, велича́ння, бундю́чність, пиндю́чність, при́ндіння, (г)инди́чення.
Кля́сться
1) (
кем, чем в чём) кля́сти́ся (кляну́ся и клену́ся, -не́шся) ким, чим на (у) чо́му (в чём), присяга́ти(ся), заприсяга́ти(ся) ким, чим у чо́му, (призывая в свидетели кого, что) сві́дчитися ким, чим, заклина́тися, (зарекаться) заріка́тися. [Він поча́в клясти́сь, що не зна́є чолові́ка сього́ (Св. П.). Присяга́ю й я, Яки́ме, лиш тебе́ люби́ти (Рудан.). Пам’ята́єш, на чім (в чём) присяга́вся (Короленко). Ка́тря почала́ заприсяга́тись: щоб мені́ крізь зе́млю провали́тись, щоб мені́ під віне́ць не підійти́! (Гр. Григ.). Мо́тря заклина́лась, що ба́чила холе́ру (Сл. Гр.). Пла́кала, заріка́лася, що це не її́ дити́на (М. Лев.)].
-ться в вечной дружбе, в верности кому – присяга́ти(ся) на ві́чну (дові́чну) при́язнь (дру́жбу), на ві́рність кому́.
-ну́сь честью – присяга́юся (заприсяга́юся, кляну́ся) че́стю.
-ну́сь небом, богом – присяга́ю(ся) (заприсяга́юся, кляну́ся) не́бом, бо́гом; не́бом, бо́гом сві́дчуся. и́ншу не люблю́, бо́гом присяга́ю (Чуб. V). Земле́ю, не́бом і бо́гом заприсяга́юсь (Тобіл.). Не зра́дник я! Я сві́дчусь бо́гом (Грінч.)].
-ться всеми святыми – присяга́ти(ся) (заприсяга́тися, сві́дчитися) всіма́ святи́ми;
2)
страд. з. проклина́тися від ко́го (кем).
Ко́е-когда́ – коли́-не-коли́, де́коли, и́нколи, часа́ми, десь-не́-десь, де́сь-колись, вряди́-годи́. [І сліпа́ ку́рка де́коли зна́йде зе́рня (Приказка)].
Бывающий -да – де́коли́шній.
Коленко́р – перка́ль (-лю).
Ну, это совсем другой -ко́р – ну, це зо́всім и́нша спра́ва (мате́рія).
Коммента́рий – комента́р (-ря́), (об’яснение) поя́снення, тлума́чення, з’ясува́ння. [Провожа́ли той чи и́нший вчи́нок бабі́в свої́ми коментаря́ми (Грінч.)].
Без -та́рий, -та́риев, пожалуйста! – про́шу́ (обійти́ся, перебу́тися) без коментарі́в.
-рий на кого, к кому (писателю) – комента́р, тлума́чник до ко́го.
Об’яснительный -рий – з’ясува́льний комента́р.
Конве́рсия – конве́рсія, замі́на.
-сия государственных долгов – конве́рсія держа́вних боргі́в, замі́на одніє́ї держа́вної по́зи́ки и́ншою.