Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 6 статей
Запропонувати свій переклад для «кий»
Шукати «кий» на інших ресурсах:

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

І. Кий, ки́я, м.
1) Палка, трость. Язик доведе до Київа і до кия. Ном. № 1125. Один тілько мій Ярема на кий похилився. Шевч. 207.
2) Дубина, палка, на концѣ которой шаровидное утолщеніе отъ оставленной части корня. Приходить багато народу з мечами й киями. Єв. Мр. XIV. 43. Ум. Кийо́к, кийо́чок. Которий козак не міє в себе шаблі булатної, пищалі семип’ядної, той козак кийка на плечі забірає, за гетьманом Хмельницьким ув охотне військо поспішає. Мет. 391, 392. Ув. Кию́ра, кия́ка, кия́ра. Як сім раз одважить киякою, то хліба більше не їстимеш. К. ЧР. 273.
ІІ. Кий, мѣст. сокращенное изъ який въ выраж. Кий біс! Гліб. Кий чорт! Мнж. 61.
Кийо́к, кийка́, м. Ум. отъ І. Кий.
Кийо́чок, -чка, м.
1) Ум. отъ І. Кий.
2) Небольшая палочка, обвязанная вишневыми ягодами сверху до низу, кромѣ кончика, за который держить рука. Богодух. у.
Кию́ра, -ри, ж. Ув. отъ кий.
Кия́ка, -ки, ж. Ув. отъ кий.