Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 44 статті

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Кисть
1) (
как украшение) ки́тиця, ки́та, кута́с (-са).
Делать -ти для украшения – кити́ти ки́тиці. [Кити́ла ки́тиці з за́полочи (Сл. Гр.)];
2) (
для рисования) пе́нзель (-зля), ква́чик; (для покраски) квач (-ча́), щі́тка; (из мочалы для мазания глиной, мелом) щі́тка, ві́хоть (-хтя).
Кисть художника (степень, качество искусства его) – пе́нзель худо́жника (маляра́), худо́жній пе́нзель. [До о́бразів, ви́малюваних пе́нзлем худо́жника (Єфр.)].
Чьей -сти эта картина? – чийо́го малюва́ння (чийо́го пе́нзля) ця карти́на?
Картина смелой сочной -сти великого художника – карти́на смі́лого сокови́того пе́нзля вели́кого худо́жника (ма́ляра);
3) (
ягод) гро́но, (ум. гро́ночко), ке́тях[г], ки́тях[г] (-а), ки[і]м’я́х (ки[і]мля́х), ум. ки[і]мляше́чок (-чка). [Ви, гроночки́, не гроні́теся (Мет.). Вишні́ так і ви́сять китяха́ми (Сл. Гр.). Ота́к кимляше́чками все й цвіте́, як бузина́ (Волч. п.)].
Покрыться -ми (о винограде) – загрони́тися.
Кисть на кукурузе, просе – во́лот, (соб.) волоття́;
4)
анат., кисть руки – п’ясть (-ти), (диал.) п’я́стя (-ті) (руки́).
Виногра́дный – виногра́дний, виногра́довий, ви́нний, вино́вий. [Ви́нні кві́ти].
Виногра́дная кисть – ґро́на, ґро́нка, виногра́дний ке́тях.
Лё́гкий и -гок
1) ле́гки́й (-ка́, -ке́). [Паляни́ця легка́, до́бре ви́печена (Звин.)].

-кий как перо легки́й як пір’ї́на, легки́й як пух.
-кий груз, багаж – легки́й ванта́ж, бага́ж.
-кий мусор, горн. – штиб (-бу).
-кая почва – легки́й ґрунт, перегні́й (-но́ю); пухка́ земля́.
Да будет ему земля -ка! (о покойнике) – хай йому́ земля́ перо́м! Неха́й йому́ земля́ легка́! Ле́гко йому́ лежа́ти, перо́м зе́млю держа́ти (Номис).
-кая кавалерия – легка́ кінно́та.
-кое войско – легке́ ві́йсько.
-кая атлетика – легка́ атле́тика.
-кое орудие – легка́ гарма́та.
-кое ружьё – легка́ рушни́ця;
2) (
малый, незначительный слабый и т. п.) легки́й, леге́нький, невели́кий, невели́чкий, незначни́й.
-кая проседь – леге́нька сивина́.
С -кою проседью – сивува́тий, підси́вий, шпакува́тий.
-кие морщины – леге́нькі (неглибо́кі) змо́ршки.
-кий ветерок – леге́нький вітере́ць, (зефир) ле́гіт (-готу). [У віко́нце влива́ється ле́гіт майо́вий (Л. Укр.)].
-кий порыв ветра – леге́нький по́дув (по́дих) ві́тру.
-кий дымок – леге́нький, ріде́нький димо́к (-мку́).
-кий морозец – леге́нький (невели́чкий, мале́нький) морозе́ць.
-кий туман, -кая тучка – легки́й (леге́нький) тума́н, легка́ (ріде́нька, прозо́ра) хма́рка. [Над доли́нами стої́ть си́зий, легки́й тума́н (Неч.-Лев.)].
-кое наказание – неважка́ (легка́) ка́ра.
-кая вина – неважка́ прови́на.
-кий вздох, стон – леге́ньке зідха́ння, леге́нький сто́гін.
-кий смех послышался среди публики – ти́хий (леге́нький) сміх почу́вся серед пу́бліки.
-кая улыбка – леге́нька у́смішка.
-кий стук, шум – ти́хий сту́кіт (го́мін).
-кий сон – легки́й, некрі́пки́й сон.
У него -кий сон – він некрі́пко (нетве́рдо, чу́тко, чу́йно) спить.
-кое движение – легки́й (леге́нький, незначни́й) рух.
С -кою иронией – з легко́ю (леге́нькою) іро́нією.
На её лице вспыхнула -кая краска – обли́ччя в не́ї (їй) тро́хи зашарі́лося (спалахну́ло леге́ньким рум’я́нцем).
-кая поступь, -кий шаг – легка́ хода́.
-кий огонь – пові́льний (легки́й) ого́нь.
-кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана – легки́й біль, легка́ хоро́ба (засту́да, вто́ма, ра́на).
-кий озноб, жар – легки́й (невели́чкий) моро́з (жар).
У него -кий озноб, жар – його́ тро́хи моро́зить, у йо́го мале́нький (невели́чкий) жар.
-кие роды – неважке́ (легке́) ро́диво, неважкі́ (легкі́) роди́ни (зап. поло́ги).
-кое лекарство – деліка́тні (м’які́) лі́ки.
Слабит -ко и нежно – проно́сить м’я́ко й деліка́тно.
-кие средства, меры – м’які́ за́соби (за́ходи).
-кий характер – м’яка́ (нетяжка́, несуво́ра, лагі́дна) вда́ча.
-кое сердце – м’яке́ се́рце.
-кий табак – легки́й (неміцни́й, па́нський) тютю́н.
-кое вино, пиво – неміцне́ (легке́) вино́, пи́во.
-кий раствор – неміцни́й ро́зчин.
-кий напиток – легки́й напі́й.
-кий запах – легки́й, тонки́й пах (дух).
-кие духи, ароматы – легкі́ (неміцні́) па́хощі;
3) (
необременительный) легки́й, необтя́жливий, невтя́жливий, (о пище: удобоваримый) легкостра́вний, стравни́й. [Хліб глевки́й, на зу́би легки́й (Номис)].
-кая должность, -кие обязанности – легка́ (невтя́жлива) поса́да, необтя́жливі обо́в’язки.
-кий труд – легка́ пра́ця, (осудительно) легки́й хліб.
Зарабатывать -ким трудом – заробля́ти легко́ю робо́тою, легкоби́том. [Сі́яти грі́шми, що заробля́в я легкоби́том (Кониськ.)].
-кий хлеб – легки́й (незагорьо́ваний) хліб.
-кая жизнь – легке́ життя́, життя́ в доста́тках, в розко́шах, легки́й хліб.
Он привык к -кой жизни – він звик до легко́го життя́, до легко́го хлі́ба, він легкоби́том вік звікува́в (Кониськ.).
-кий обед, завтрак, ужин – легка́ (стравна́, деліка́тна) ї́жа, легка́ стра́ва, легки́й (деліка́тний) обі́д (сніда́нок), легка́ (деліка́тна) вече́ря; срвн. То́нкий.
-кая закуска – легка́ (леге́нька) пере́куска.
-кий воздух – легке́, рідке́ пові́тря; сві́же пові́тря;
4) (
нетрудный) легки́й, неважки́й, (простой) про́стий, нему́дрий.
-кое дело – легка́ (нему́дра, неважка́) спра́ва (робо́та).
-кое ли дело! – ле́гко сказа́ти! то не жарт!
-кое для понимания изложение, доказательство – ви́клад, до́каз зрозумі́лий, (иногда) розу́мний.
-кая фраза, задача – легке́ ре́чення, завда́ння.
-кий слог – легка́ мо́ва.
Этот писатель отличается -ким слогом – у цьо́го письме́нника легка́ мо́ва, ви́дко легку́ мо́ву.
-кий стих – легки́й вірш.
-кий экзамен, -кое испытание – легки́й і́спит.
-кий танец – легки́й (неважки́й) та́нець (-нця).
Он упивался -ким успехом – він п’яні́в з легко́го у́спіху.
-кая добыча – легка́ здо́бич;
5) (
весёлый) легки́й, леге́нький, весе́лий, (поверхностный) поверхо́вний, побі́жний, легкобі́жний, (ветреный) по́ле́гкий.
-кая жизнь – легке́ (безжу́рне) життя́.
-кая шутка – леге́нький жарт.
-кая радость, -кое настроение – безхма́рна ра́дість, безхма́рний на́стрій.
-кое отношение к своим обязанностям – легкова́ження свої́ми обо́в’язками.
-кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. – побі́жне (поверхо́вне, поглибо́ке) знання́ чого́сь (спра́ви, пре́дмету), мала́ тя́ма в чому́сь.
-кий ум – неглибо́кий (легкобі́жний) ро́зум.
-кое увлечение – легкобі́жне (скоромину́ще, неглибо́ке) захо́плення.
Чувство женское -ко – жіно́че почуття́ по́легке (неглибо́ке, непості́йне).
-кий характер – неглибо́ка вда́ча; м’яка́ (ла́гі́дна) вда́ча.
-кий человек – неглибо́ка (легкоду́мна) люди́на, по́легка люди́на.
-кий взгляд на вещи – поверхо́вне (легкова́жне) ста́влення до справ.
-кое обращение в обществе – ві́льне, неви́мушене пово́дження в товари́стві.
С ним -ко́ и горе – з ним і ли́хо не страшне́.
-кие движения – легкі́, ві́льні (неви́мушені) ру́хи.
-кий голос – ві́льний (плавки́й) го́лос.
-кая музыка – легка́ (непова́жна) му́зи́ка.
-кое чтение, -кая литература – легке́ чита́ння, легка́ лекту́ра; (изящная) кра́сне письме́нство; (эротическ.) лекту́ра (письме́нство) про коха́ння, ероти́чна лекту́ра, ероти́чне письме́нство;
6) (
легкомысленный, ветренный) по́легкий, легкова́жний, легкоду́мний.
-кого поведения девица – по́легка ді́вчина, ді́вчина легки́х зви́чаїв.
Искательница, любительница -ких приключений – охо́ча до легки́х романти́чних приго́д, охо́ча ле́гко поромансува́ти, романсо́ва аванту́рниця.
-кие нравы – по́легкі, ві́льні зви́чаї.
Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона – п’є́са (твір, музи́ка) легко́го змі́сту, то́ну;
7) (
быстрый, расторопный) легки́й, швидки́й, прудки́й, метки́й, жва́вий, мото́рний. [Ота́ смі́лива, метка́ Ка́тря (М. Вовч.). Жва́вий, як ри́бка в рі́чці (Номис)].
-кий на ногу – швидки́й (прудки́й, легки́й) на но́ги.
-кий на под’ём – рухли́вий, ворушки́й.
-кий на ходу – (о машине) легки́й у робо́ті, (об экипаже колесн.) легки́й, розко́тистий, котю́чий, бігки́й, (о санях, лодке) легки́й, плавки́й; срвн. Легкохо́дный. [Легки́й чо́вен (Полт.)].
-кий на кулак (драчливый) – битли́вий, швидки́й на кула́к (до бі́йки).
-кий на руку (удачливый) – легки́й на ру́ку.
С -кой руки – з легко́ї руки́. [З щи́рого се́рця та з легко́ї руки́ діду́сь дарува́в (Кониськ.)].
Он -гок на руку – у йо́го легка́ рука́, він до́брий на почи́н. [Кароо́кий чолові́к – до́брий на почи́н (Мирг.)].
Делать на -кую руку – роби́ти аби́як (на спіх, на швидку́ ру́ку, на швидку́ руч).
Работа на -кую руку – швидка́ робо́та. [Швидко́ї робо́ти ніхто́ не хва́лить (Номис)].
-кий на слёзы – тонкосльо́зий, (сущ.) тонкослі́зка.
-кий на язык
а) язика́тий, слизькоязи́кий;
б) говірки́й, балаку́чий, балакли́вий.

-гок на помине – про во́вка помо́вка, а вовк і в ха́ту (Приказка).
-кая кисть – легки́й пе́нзель (-зля);
8) (
негромоздкий, стройный) легки́й, струнки́й.
-кая колокольня, беседка, колонна – легка́ (струнка́) дзвіни́ця, альта́нка, коло́на.
-кие украшения – легкі́ оздо́би.
Более -кий, наиболее -кий – ле́гший, найле́гший и т. д. [Але́ Оле́ся була́ ле́гша на ско́ки (Н.-Лев.)].
Становиться более -ким, см. Легча́ть.
Довольно -кий – до́сить легки́й, леге́нький и т. д., см. Лё́гонький.
Мази́льный – маза́льний. -ная кисть, см. Мази́лка 1.
Мо́кра (кисть штукат.) – щі́тка.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Кисть
1) (
руки) кисть, -ти; (художника) пе́нзель, -зля; (винограда) ки́тяг, -гу, гро́но, -на;
4) (
бахрома из ниток) ки́тиця, -ці;
5) (
из щетины) щітя́к;
6) (
из мочала) ква́ч;
7) (
красильная) мазо́к, -зка́;
8) (
овса, проса) во́лот, -та.
Мазилка
1) (
кисть) помазо́к, -зка́, ква́чик, -ка;
2) (
плохой маляр) квачома́з, шварома́з.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Кисть, кисточка (рисовальная) – пе́нзель (-зля);
• к. (малярская
) – щітя́к (-ка);
• к. флейца волосяная
– щітя́к волосяни́й;
• к. золотильная, маляр.
– пе́нзель золоти́льний;
• к. плоская малярная
– щ. пло́ский;
• к. щетинная
– щ. щети́нний.
Климпензель, золотильная кисть – пе́нзель золоти́льний.
Флейц(а), кисть – щітя́к (-ка́);
• ф. волосяная
– щ. волосяни́й.
Мокра (кисть штукатура) – щі́тка.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Кисть
• Взяться за кисть
– узятися за пензля; узятися (почати) малювати; заходитися коло малярства (коло малювання).
• Достойное кисти художника что
– достойне (варте) пензля художника що; (розм.) хоч малюй що.
• Оставить, бросить кисть
– кинути (покинути, залишити) пензля; кинути (покинути, перестати) малювати.
• Хорошо владеть кистью
– добре володіти пензлем; добре малювати.
• Чьей кисти эта картина?
– чийого пензля ця картина?

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

кисть 1. пе́нзель,-зля
2. гро́но,-на (плодів, ягід)
3. ки́тиця (квітів)

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Бо́втиця
1)
кисть, кисточка;
2)
привеска, цепочка.
Во́лотметелка, кисть колоса.
Гро́нокисть, гроздь.
Ґро́на, -ни и ґро́но, -на – виноградная кисть, гроздь.
Ке́тяг, ки́тяг, -гу, ке́тях, -ху
1)
гроздь, кисть;
2)
метелка проса.
Ки́тиця
1)
кисть;
2)
букет цветов;
3)
гроздь.
Кия́х, -ха́
1)
кисть, початок кукурузы;
2)
метелка проса.
Ку́тас, -сукисть (как украшение).
Пе́нзель, -зля
1) (
у живописц.) кисть;
2) (
у красильщиков) щетка.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бо́втиця, -ці, ж.
1) Подвѣска къ серьгѣ.
Ковтки з бовтицями. Гол. Од. 60.
2) Кисть на снуркѣ для украшенія гуцульской шляпы или верхней одежды. Гол. Од. 69, 46.
3) Металлическая цѣпочка, украшающая кожаный поясъ гуцула. Шух. І. 127.
4) Мѣдный кружекъ, родъ пуговицы, употребляемый (во множествѣ) для украшенія гуцульскихъ кожаныхъ сумокъ, ремней, сбруи и пр. Шух. І. 279, 293.
Гре́зен, -на, м. Виноградная кисть, гроздь. Угор.
Гро́зно, -на, с.
1) Виноградъ. Угор.
2)
— ди́ке. Дикій виноградъ, Ampelopsis hederacea. Вх. Уг. 236.
3) Кисть (винограду).
Грозно вінограду. Вх. Уг. 234. Ум. Грозе́нце. Желех.
Гро́но, -на, с. Виноградная кисть, гроздь. К. Псал. 187. Ум. Гро́ночко. Ви, гроночки, не гронітеся. Мет. 176.
Ке́лиця, -ці, ж. Кисть, украшающая шляпу парня галицкаго Покутья. Kolb. І. 30.
Ки́тиця, -ці, ж.
1) Кисть (у платья, ковра, сбруи и пр.) Вас. 160, 170. Шух. І. 128.
2) Кисть изъ сросшихся вмѣстѣ нѣсколькихъ орѣховъ. Камен. у.
3) Снопъ соломы, связанный съ того конца, гдѣ колосья, и употребляемый для соломенныхъ кровель. Чуб. VII. 379. См.
Ку́лик.
4) Букетъ цвѣтовъ. Желех.
5) Гора, только на вершинѣ покрытая снѣгомъ. Шух. І. 73. Ум.
Ки́тичка. Хусточка у пояса мережувана і з вишитими орлами і ляхівка з під плахти вимережувана і з китичками. Кв. І. 7.
Ки́тяг, -гу и ки́тях, -ху, м.
1) Гроздь, кисть.
Спілі вишні злипались китяхами, як бджоли кругом матки. Левиц. Пов. 192. Вишні так і висять китяхами. Харьк. г.
2) Комокъ.
А сніг ліпив у шибки, набивався китяхами, блищав через скло. Левиц. І. 515.
3) Метелка проса. Мнж. 184.
Кия́х, -ха, м.
1) Кисть, початокъ кукурузы.
За цілий день я ззів тілько два кияхи пшенички. Сквир. у.
2) Раст. Thypha angustifolia L. ЗЮЗО. І. 169.
3) Метелка проса. Мнж. 184. Ум.
Кияшо́к.
Кияхува́тий, -а, -е. О просѣ: Кияхува́те про́со — то просо, кисть котораго собрана вмѣстѣ, всѣ вѣточки прижаты. Мнж. 184. См. Кийкуватий.
Ку́тас, -су, м.
1) Кисть (на одеждѣ и пр.) для украшенія. Гол. Од. 18.
На нашій ясній фані кутаси шовкові. Федьк. Пов. І. 51.
2) Въ гуцульской церкви, имѣющей видъ креста съ четырьмя крыльями: небольшой навѣсъ отъ дождя въ томъ мѣстѣ, гдѣ крыша крыла сходится съ крышей
осмірки, составляя уголъ. Шух. І. 118. Ум. Кута́сик.
Масти́ло, -ла, с.
1) Кисть для смазки.
І сокира, і мастило, що від воза ся лишило. Чуб. V. 1061.
2) Мазь; масло.
Піддайте ще трохи до вареників мастила.
Пе́нзель, -зля, м.
1) Кисть (у живописцевъ). Левиц. Пов. 217.
Дістав палітру з красками і пензель. Кв.
2) =
Щітка, которой бѣлятъ стѣны. Черниг. у. Ум. Пе́нзлик.
Сві́чка, -ки, ж.
1) Ум. отъ
свіча. Свѣчка. Ой зсучу я яру свічку. Чуб. V. 309.
2) По нар. повѣрью звѣзды — небесныя
свічки́, для каждаго человѣка по одной; когда человѣкъ умираетъ, его звѣзда гаснетъ, когда живетъ грѣшной жизнью — тускнѣетъ; отсюда выраженіе: його сві́чка я́сно гори́ть, — онъ живетъ хорошей, праведной жизнью. Чуб. І. 14.
2) Длинная шерстяная кисть сзади пелерины верхней одежды лемковъ, называемой
чуга. Гол. Од. 76.
3)
бо́жа. Раст. Gymnadonia odoratissima. Шух. I. 21. Ум. Сві́чечка, сві́ченька.
Шипа́х, -ха́, м. Кисть орѣховъ на деревѣ. На шипасі саме сидів такий здоровий паук, так я й не зірвав, а горіхи добрі були. Канев. у.
2) Мерзлая груда.
Щітя́к, -ка́, м. Кисть у маляра. Слов. Д. Эварн.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Ки́тиця, -ці, ж. *5) Пучек волос. Хвіст довгий... на кінці з китицею. Мирн. ХРВ. І. 79. *6) Кисть ягод. Бузина звисає з-за муру великими китицями. С. Пальчик Звен. у. Ефр.
Кропи́ло, -ла, с. *2) Кузнечная кисть. Ще є в кузні кропило, те, що вогонь гасити. Крим.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Кисть — (худож.) пе́нзель, -зля; (из мочала) — квач, -ча́; (из щетины) — щітя́к, -ка́; (руки) — ки́тиця; (знамени) — ки́тиця, -ці.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Виногра́дная кисть = ґро́но, ґро́на, гро́на.
Кисть = 1. (руки) — кисть (долоня з пальцями). С. Л. 2. (ягід, зерна): винограду, соняшнику, ягід то що – гро́но, гро́на, здр. гро́нка, грі́нка, ґро́но і т. д., ке́тяг, ки́тяг, ки́тиця, кія́х, кі́мях (д. під сл. Гроздъ), проса – во́лот (С. Аф.), во́лоття (Сп.), очерету — куни́ця (Ман.), кукурузи — поча́ток, кача́н, кія́х, ки́тя́г (С. Л.). 3. (з ниток або шнурів) — ки́тиця (С. З. Л.), кута́с, здр. ки́тичка, кута́сик. – А китицї то сюди то туди тїлїпають ся. Кв. 4. (з щетини або шерсти) — щі́тка напр. мазати хату), квач, здр. ква́чик, мази́ло, здр. мази́лка, помазо́к (підмазувати або фарбувати що), пе́нзель, здр. пе́нзлик (малювати що) С. З. Л. — Не пензлем так її, квачем малює. Гул. Ар.
Mази́лка = 1. квач, здр. ква́чик, мази́ло, здр. мази́лка, помазо́к. (Д. під сл. Кисть 4.) 2. шмарово́з. С. З. 3. маляр (аби який), квачома́з (Чайч), богома́з (що малює образи).
Ки́сточка = д. здр. від сл. Кисть.

Запропонуйте свій переклад