Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Запропонувати свій переклад для «класти»
Шукати «класти» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Баллотирова́ть – голосува́ти на ко́го; балотува́ти кого́, (записками) жеребкува́ти, (шарами) га́лки́ (ку́льки) кла́сти, г. ки́дати.
Брать
1) бра́ти,
сов. узя́ти. [Бери́, що даю́ть. Скі́льки бра́то гро́шей?].
Беру́щий (только как сущ.) – бра́ха, взя́ха, взя́хар (р. -ря). [Бу́деш да́ха (да́хар), бу́деш і бра́ха (взя́хар)];
2) (
б. много) набира́тися. [Не набира́йся – ва́жко бу́де не́сти́];
3) забира́ти. [Він мене́ з собо́ю забіра́є];
4) прийма́ти. [Чоти́ри карбо́ванці даю́ за таке́ нікче́мне теля́, ще й не хо́че! Прийма́й гро́ші!];
5) побира́ти. [Не говори́в ніко́му, ві́дки гро́ші побира́є];
6) (
б. часть зерна за помол) мі́рчити (гал.);
7) (
б. в жёны) дружи́ти собі́, бра́ти за се́бе. [Га́рну ді́вчину він собі́ дру́жить. Хліборо́би опанува́ли за́мки, бра́ли за се́бе па́нських жіно́к, мов тих сабиня́нок. (Куліш)];
8) (
б. верх) бра́ти го́ру, перемага́ти, горува́ти, запано́вувати над чим. [Бере́ ба́ба над козако́м го́ру. Фо́рма перемага́є у Си́дора Твердохлі́ба (Єфр.). Гору́ють нега́рні інсти́нкти. Па́м’ять запанува́ла над карти́нами уя́ви (Франко)];
9) (
б. взятки) хабарюва́ти, хапа́ти (бра́ти) хабарі́, дра́ти, де́рти, хап[в]турува́ти. [У полі́ції деру́ть і з живо́го, і з ме́ртвого];
10) (
б. в долг, взаймы) позича́ти, позича́тися, бра́ти на́-бір (на́-борг), в по́зи́ку, боргува́ти. [Пішо́в чума́к до ши́нку боргува́ти горі́вку].
Б. в счёт сомнительных будущих благ – бра́ти на зеле́ний ове́с.
Б. в счёт работы – бра́ти на відробі́ток;
11) (
б. землю в аренду на один посев) – (редко) купува́ти. [На пшени́цю зе́млю в па́на купи́ли];
12) (
б. тайком) викрада́ти. [Викрада́є в те́бе Харити́на гро́ші і Дени́сові віддає́]:
13) (
б. заказанное, заплатив деньги) викупля́ти;
14) (
б. на крючок (дверь, окно)) защіпа́ти, закида́ти на за́щіпку;
15) (
б. безжалостно имущество в уплату долга, штрафа) грабува́ти. [На селі́ ле́мент, плач – за ви́куп грабу́ють];
16) (
б. начало) зачина́тися. [На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко];
17) (
досада, злость берё́т) доса́да, злість порива́є;
18) (
б. чью сторону) става́ти на чиє́мусь бо́ці, прихиля́тися до ко́го. [В спі́рці з Грицько́м бі́льшість до ста́ршого бра́та прихиля́лась (Грінч.)];
19) (
б. в свидетели) бра́ти за сві́дка;
20) (
б. за основание, в качестве чего) засно́вувати на чо́му, кла́сти чим. [Як-би він ті́льки заснува́в свої́ пра́ці на пова́жних науко́вих джере́лах. Провідно́ю ду́мкою свої́х на́рисів кладу́ при́нцип грома́дського слугува́ння письме́нства наро́дові (Єфр.)];
21) (
б. приступом) добува́ти що й чого́. [До́вго бушува́ла сіро́ма, хоті́ла вже за́мку добува́ти, та гарма́т побоя́лася (Куліш)];
22) (
об инструменте, орудии, огне) бра́ти, ня́ти, ня́тися. [Коса́ не бере́ – погостри́ти тре́ба. Твоє́ї ши́ї міч не йме. Мо́крого полі́на вого́нь не йме́ться].
Гребень не берё́т – гребіне́ць не вче́ше;
23) (
ружьё берё́т ниже цели) рушни́ця ни́зить. (Прич.) бра́ний и бра́тий. [У їх неві́стка молода́, торі́к бра́та].
Вить
1) (
скручивать) ви́ти (н. вр. в’ю, в’єш); крути́ти, плести́. [Крути́ти переве́сла, мотузи́. Во́локи ви́ти]; см. Су́чить;
2) (
свивать) ви́ти, звива́ти, плести́. [Ви́ти, плести́ віно́к].
Вить гнездо – ви́ти (ку́блити, бга́ти, мости́ти, кла́сти) гніздо́, ку́бло́; (в значении: иметь обыкновение вить гнездо) мости́тися, ку́блитися. [Горобці́ мо́стяться під стрі́хою, а воро́ни на де́реві].
Внима́ние – ува́га; (сильнее) пи́льна ува́га.
Обращать, обратить внима́ние на что-л. – зверта́ти (зверну́ти) ува́гу (свою́ або чужу́) на що, уважа́ти, ува́жити на що, зважа́ти, зва́жити на що, огляда́тися (огля́нутися) на що, кла́сти (покла́сти) ува́гу на що, (вульг.) вдаря́ти (вда́рити) на що; (находить привлекательным) накида́ти (наки́нути) кого́ о́ком; (сжалиться) згля́нутися на ко́го. [На все сам зверта́є ува́гу (Рудч.). На вважа́ють вони́ на лі́та, на вро́ду (Шевч.). Моска́ль на сльо́зи не вдаря́ (Ном.). Вона́ неду́жа лежа́ла, дак він і тоді́ ува́ги не клав (Червіг.). Я вже її́ наки́нув о́ком. Згля́ньтеся (огля́ньтеся) на ме́не невидю́щого!].
Обращать на себя (привлекать к себе) внима́ние, быть принятым во внима́ние – спада́ти, спа́сти кому́ на ува́гу, притяга́ти, притягти́ (приверта́ти, приверну́ти) до се́бе чию́сь ува́гу, ки́датися, ки́нутися на ува́гу кому́сь. [Ури́вок з пі́сні, що спав на ува́гу ще а́второві «Исторіи Русовъ» (Єфр.). Він притя́г до се́бе ува́гу та́ткову (Крим.). Ко́жному му́сіла ки́нутися на ува́гу його́ чо́рна боро́да (Крим.)].
Обратите внима́ние – ува́ж, ува́жте, вважа́й, уважа́йте.
Сосредоточивать внима́ние – збира́ти (зосере́джувати) ува́гу на чо́му.
Не обращать, не обратить внима́ния, оставлять без внима́ния – не зверта́ти ува́ги, не вважа́ти, не (по)тура́ти на що, занеха́ювати, занеха́яти що, зане́дбувати, занедба́ти що, не́хтувати, зне́хтувати (зане́хтувати) що, чим, легкова́жити що. [Хай смію́ться, не потура́й на те. Він зане́дбує (не́хтує, легкова́жить) свої́ обов’я́зки].
Он, и внима́ния не обращает на это – він і ба́йдуже на те, про те, до то́го (Квіт.).
А это остаётся без внима́ния – а це ба́йду́же́, а про це (за це) ба́йду́же́.
Принимать во внима́ние, в соображение что-л. – бра́ти, взя́ти що на ува́гу, зважа́ти, зва́жити на що-неб., уважа́ти, ува́жити на що-неб., ма́ти на ува́зі, огляда́тися, огля́нутися на що.
Принимая во внима́ние – беручи́ до ува́ги що, зважа́ючи, уважа́ючи на що, ма́ючи на ува́зі що, з ува́ги, з о́гляду на що, як на що, як на ко́го. [Ма́ємо письме́нство не так-то вже й бі́дне, як на на́ші обста́вини].
Представлять чьему-л. внима́нию – подава́ти, пода́ти кому́ до ува́ги щось, ста́вити, поста́вити що-н., кому-н. пе́ред о́чі, на о́чі. [Леви́цький поста́вив пе́ред о́чі читаче́ві багатю́щу коле́кцію «пропа́щих» (Єфр.)].
Отвратить (отвлечь) внима́ние – відверну́ти (одтягти́) ува́гу чию́сь, (вульг.) заґа́вити кого́. [Я піду́ їх заґа́влю, а ти бери́ (Мнж.)].
Оказать внима́ние – да́ти ува́гу кому́сь, показа́ти ува́гу, зроби́ти ла́ску.
Благодарю за внима́ние – дя́кую за ува́гу, я вдя́чний за ува́жність (до ме́не, до те́бе).
Относиться со внима́нием к чему, посвящать внима́ние чему-л. – віддава́ти ува́гу чо́мусь.
Заслуживающий, достойный внима́ния – ва́ртий ува́ги, (справедливый) слу́шни́й. [Ду́мка ця слу́шна́: дає́ ви́хід із стано́вища].
Выводи́ть, вы́вести
1) виво́дити (
реже вивожа́ти, вивожда́ти), ви́вести; (выпроваживать) – випрова́джувати, ви́провадити. [Ви́вів бо́су на моро́зець. Ду́ків-срібля́ників за лоб бра́ли, із-за стола́, на́че волі́в, вивожда́ли. Письме́нник виво́дить перед на́ми люде́й. Хо́чу тебе́ ви́вести з кло́поту = из затруднения. Вона́ ни́тку виво́дить тонку́ та до́вгу];
2)
в. детей (о животных, птицах) – плоди́ти, випло́джувати, ви́плодити, виво́дити, ви́вести, наве́сти́, вилу́плювати, ви́лупити [Ки́цька навела́ киценя́т. Ой біда́, біда́ ча́йці-небо́зі, що ви́вела чаєня́ток при би́тій доро́зі], (детей в люди) виво́дити (ви́вести) діте́й в лю́ди, на ко́го. [Тре́ба бу́де діте́й годува́ти та в лю́ди виво́дити (Крим.). Скі́льки потя́гся мій ба́тько, по́ки на вчи́теля ви́вів мене́ (Тесл.)];
3)
выводи́ть истребляя, уничтожая – вибавля́ти, ви́бавити, обавля́ти, оба́вити, витлу́млювати, витлумля́ти, ви́тлумити. [Повибавля́й пля́ми з оде́жі. Ви́тлумила му́хи з ха́ти. Ви́бавили кукі́ль з пшени́ці];
4)
в. заключение, вывод – висно́вувати, ви́снувати, роби́ти (зроби́ти) ви́сновок, ви́сновки;
5)
в. голосом – виво́дити (ве́сти) го́лос, пі́сню, спів. [Виво́дить го́лос, як лляну́ тонку́ ни́тку (Неч.-Лев.)];
6)
в. стенукла́сти, скла́сти; (каменную, кирпичную) мурува́ти, змурува́ти;
7)
в. из терпения – позбавля́ти, позба́вити кого́ терпцю́, урива́ти, урва́ти кому́ терпе́ць;
8)
в. на чистую воду – ви́вести на світ, на чи́сту во́ду, на слизьке́;
9)
в. из себя – дратува́ти, роздратува́ти;
10)
в. верх (напр. в стоге) – виве́ршувати, ви́вершити.
С невы́веденным (незаконченным) верхом – недове́ршений.
Вытушё́вывать, вы́тушевать – тушува́ти, ви́тушувати що, кла́сти (покла́сти) тушові́ ті́ні на чо́му.
Гарнирова́ть
1) (
о куш.) кла́сти гарні́р;
2) (
об одежде) убира́ти, прикраша́ти, оздо́блювати. [Су́кня оздо́блена стрічка́ми].
Дога́дываться, догада́ться – дога́дуватися, догада́тися, здога́дуватися, здогада́тися, уга́дувати, угада́ти, домірко́вуватися, доміркува́тися, доми́слюватися (домис[ш]ля́тися), доми́слитися, дорозуміва́тися, дорозумі́тися, кла́сти в го́лову. [Лягли́ і в го́лову не кла́ли, що вже їм за́втра не встава́ть (Шевч.)].
Ду́мать
1) (
мыслить) ду́мати, гада́ти, ми́слити про ко́го, про що, (рассуждать) міркува́ти про що, над чим, (мозговать) мізкува́ти про що, (иметь в мыслях) в голові́ (в ми́слях) поклада́ти що, в го́лову кла́сти, ма́ти на ду́мці (на ми́слі), (полагать) поклада́ти. [І про ре́чі пова́жні гада́в (Самійл.). Ніко́ли не гада́в був (не ожидал) зустрі́ти їх тут (М. Лев.). Та я лю́блю тебе́, і бі́льше ні за ко́го і в голові́ не поклада́ю (Неч.-Лев.). І в го́лову того́ собі́ не клав, щоб свари́тися (Грінч.). А ма́ма зо́всім не така́ ди́ка, як я був поклада́в (Крим.)].
Ду́мать-гадать – ду́мати-гада́ти, розважа́ти-гада́ти. [В самотині́ я зостаю́ся розважа́ть-гада́ти (Л. Укр.)].
-мать думу – ду́му гада́ти, ду́му ду́мати.
И ду́мать нечего – і ду́мати не гада́й.
Нечего -мать – шко́да́ й га́дки, шко́да́ чого́, ні́чого (нема́ чо́го) ду́мати, гада́ти, міркува́ти. [Шкода́ й га́дки, не бу́де нічо́го (Шевч.). Шкода́ було́ похо́ду (нечего было и думать о походе), довело́ся верта́тись (Кул.)].
Так он -мает (таково его мнение) – так він гада́є, така́ в йо́го ду́мка, він тако́ї ду́мки. [Ма́буть і оте́ць Си́дір тако́ї ду́мки (Конис.)];
2) (
заботиться, печься) ду́мати про ко́го, дба́ти про кого-що, клопота́тися про ко́го-що.
И не ду́мать – і га́дки не ма́ти, і в голові́ (в го́ловах) не поклада́ти. [Не жу́риться Катери́на, і га́дки не ма́є = и не ду́мает вовсе) (Шевч.). Як була́ я молодо́ю, і га́дки не ма́ла (ни о чём не ду́мала), по садо́чку похожа́ла (Шевч.)];
3) ду́мать с подозрением про кого, иметь подозрение на кого – ду́мати на ко́го, ма́ти підзо́р на ко́го, при́зру на ко́го ма́ти. [Хто вкрав? на ко́го ви ду́маєте?];
4)
ду́мать с кем о чём-либо (советываться) – ра́дитися з ким про що; (замышлять) замишля́ти з ким;
5)
ду́мать (мечтать) о себе (зазнаваться) – зано́ситися, бага́то про се́бе ду́мати, задава́тися, пани́тися.
Дура́к
1) ду́рень (
р. -ня), дурни́й (р. -но́го) [З ду́рнем зчепи́тися – ду́рнем зроби́тися = с дурако́м свяжисьсам дурако́м будешь], (вежливо) недо́ум, (дурачёк) ду́рник, дурня́к, (олух) ду́рбас, ду́рас, йо́лоп, кеп, (глупыш) бла́зень (р. -зня), (болван) те́лепень (р. -пня), дурма́н, тума́н; ув.-презр. – дури́ло (м. р.), дурни́ло, дурба́ (м. р.) дурби́ло (ж. р.); соб. дурачьё́ – ду́рні (р. -нів), дурно́та, дурне́ча (р. -чі) (ж. р.) дурня́ччя (ср.). [От сліпа́ дурно́та. Сиди́ть там самі́сінька дурне́ча].
Набитый, отпетый дура́к, кругом -ра́к – ду́рень заплі́шений, ду́рень дуре́нний, вели́кий ду́рень, дурни́й як пень, як коло́да, як сту́па.
Непроходимый дура́к – несосвіте́нний ду́рень.
Я тебе не дура́к – я тобі́ не ду́рень, (гал.) я не твій ду́рень.
Не дура́к – не ду́рень [Ви́пити й сам він був не ду́рень (Кул.)], не гвіздко́м у ті́м’я би́тий (Кониськ.).
Называть, -звать кого -ко́м – ду́рня загина́ти (сов. загна́ти) кому́, дурня́ти кого́, ви́дурняти, ду́ркати. [Він тебе́ ви́дурняє та й по всьо́му].
Считать -ко́м – вважа́ти за ду́рня, (зап.) дурни́м кла́сти.
Оставить в дурака́х – поши́ти в ду́рні, завда́ти ду́рня кому́.
Остаться в -ка́х – поши́тися в ду́рні, ду́рнем убра́тися, набра́ти в халя́ви, вско́чити;
2) (
шут) ду́рник, сміха́ч, смішня́к, сміхови́нець (р. -нця), бла́зень (р. -зня), блазню́к, штука́р (р. -ря́). [Строка́та ша́пка бла́зня (Л. Укр.)].
Дурака́ валять – ду́рня (ду́рника) стро́їти, ду́рня кле́їти, дурникува́ти, штука́рити, шту́ки викида́ти, сміхови́ни запуска́ти;
3)
дура(ч)ки́ (род карт. игры) – ду́рень (р. -рня), (зап.) кеп.
Играть в -ки́ – гуля́ти (гра́ти) в ду́рня, в ке́па.
Игра в -ки́ – гра в ду́рня, в ке́па.
Зало́г
1) (
имущества) заставля́ння, заста́ва, застано́ва (майна́);
2) (
что-л. заложен. и отвлеч.) заста́ва (ум. заста́вочка, -вонька), застано́ва, за́став (-ву), за́кла́д (-ду); (денежный) зару́ка (грошова́). [Ті гро́ші не пропаду́ть! адже Га́нна дала́ заста́ву (Крим.). Кожу́х у застано́ві (Н.-Вол. п.)].
В -ло́г – на (или
в) заста́ву, за́став, на (в) за́кла́д
и т. д. [Я дам свій біле́т у за́став (Свидн.). У заста́ву брав що було́: і кожу́хи, і кора́лі, і спра́ву уся́ку хазя́йську (М. Лев.). Поні́с чолові́к до жи́да свій ціп на застано́ву (Лебед. п.)].
Давать в -ло́г что – дава́ти, да́ти в (на) заста́ву (за́став и т. д.) що, заста(но)вля́ти, заста(но)ви́ти що, (о недвиж. имуществе) запи́сувати, записа́ти у заста́ву (застано́ву) що.
Давать -ло́г – дава́ти, да́ти, кла́сти, покла́сти заста́ву (за́став и т. д.).
Давать что под -ло́г – дава́ти, да́ти що під за́став (заста́ву, застано́ву и т. д.). [Гро́ші дава́в лю́дям під за́став, або на відробі́ток (М. Лев.)].
Брать в -ло́г что – бра́ти, узя́ти у (или на) заста́ву (застано́ву, за́став) що. [Шинка́рочко ми́ла, уси́п ме́ду-вина́, бери́ на заста́ву коня́ вороно́го (Чуб. V)].
Выкупать ис-под -ло́га – викупа́ти и викупля́ти, ви́купити заста́ву, застано́ву, за́став, заставщи́ну или викупа́ти, ви́купити з (з-під) заста́ви, застано́ви, за́ставу що.
Под -ло́г положенный, отданный – заста́влений, застано́влений, заставни́й.
Биться, бить, ударить о -ло́г – би́тися, поби́тися, захо́дити, зайти́, іти́, піти́ в закла́д (навзакла́д, реже об закла́д), заклада́тися, закла́стися, заставля́тися, заста́витися, (пров.) заложа́тися, заложи́тися; см. Закла́д;
3) (
порука, обеспечение) зару́ка, запору́ка, пору́ка, забезпе́ка (чого́ и чому́), завда́ток (-тку) чого́; срвн. Пору́ка. [Запору́ка на́шої майбу́тности. В цьо́му безупи́нному шука́нні ма́ємо забезпе́ку й на́шого ро́звитку на прийду́щі часи́ (Єфр.). Хай вона́ (рука́) буде́ завда́тком на́шого бу́дучого ща́стя (Коцюб.)].
-гом этого является… – запору́ка, зару́ка цьо́му є…
-лог любви – запору́ка коха́ння (любо́ви);
4) (
засада) зало́га, за́сідка, за́сіди (-дів), заляга́ння;
5) (
давно непаханное поле) облі́г, перелі́г (-ло́гу);
6)
грам. – стан (-ну).
Действительный, страдательный -ло́г (глаголов) – прями́й, переє́мний стан (дієслі́в).
Замеча́ть, заме́тить
1) (
делать метки на ч.-л. и перен.) закарбо́вувати, закарбува́ти що, кла́сти, покла́сти карб на чім, (сов.) закмі́тити, (отмечать) нотува́ти, заното́вувати, занотува́ти що, (помечать) значи́ти, позначи́ти що. [Неписьме́нні лю́ди закарбо́вують на па́лічці хре́щиками або карба́ми, скі́льки і чого́ кому́ про́дано (Єфр.). Позначи́в ди́ню, щоб хло́пці не зірва́ли. Закмі́ть у голові́ собі́. Як худо́жник – ноту́є й запи́сує він, ча́сто несвідо́мо, всі життьові́ з’я́вища «як матерія́л» (Єфр.)];
2) (
примечать, подмечать) поміча́ти, помі́тити, при[за]міча́ти, при[за]мі́тити, прикміча́ти, прикмі́тити, кмітува́ти, кмі́тити (кмети́ти), покмі́тити, у(к)міча́ти, у(к)мі́тити, (наблюдать) (с)постерега́ти, (с)постерегти́, зауважа́ти, заува́жити, уважа́ти, ува́жити; (видеть) ба́чити, поба́чити, убача́ти, уба́чити, добача́ти, доба́чити, за(в)бача́ти, за(в)ба́чити, догля́нути, догле́дітися, (распознать) угада́ти. [Кра́дуть з-під но́са, а він не поміча́є (Звин.). Уже́ давно́ я мо́вчки поміча́ю: захма́рює нудьга́ твоє́ чоло́ (Грінч.). Як се він не примі́тив тако́ї га́рної ді́вчини? (Коцюб.). Лю́ди укміча́ли, що пога́не ді́ється в їх у ха́ті (Н.-Лев.). Я й не вкмі́тив, як він увійшо́в (Сл. Гр.). Постерега́в він, що в йо́го в се́рці вору́шиться коха́ння (Коцюб.). І пішо́в собі́, на́че він не завва́жив і не чув сло́ва її́ блага́щого (М. Вовч.). До́вго сиді́ла у садку́, не вгада́ла, як і зіроньки́ похова́лись (Полтавщ.). Вбача́ю – марні́є та й марні́є Пара́ся моя́ (М. Вовч.). Догля́нули мене́ соба́чі ді́ти (жандарі́), пусти́лися навздогі́н (Франко). Зо мно́ю зустрі́нуться, мов не добача́ють (Шевч.)].
-тить за кем что – догля́нути що, підзори́ти, пристрі́тити кого́. [Чи мене́ коли́ хто підзори́в, що я чуже́ вкрав? (Бердянськ. п.)].
Дать -тить кому – да́ти навзнаки́ кому́. [А як звістки́ ми бу́дем подава́ти, щоб ворога́м не да́ти навзнаки́? (Грінч.)].
И не -ча́ет кто – і не в замі́тку кому́, невмі́тно, невкмі́ту кому́. [Сього́ невмі́тно мені́, щоб таке́ було́ в йо́го ра́ло (Сл. Гр.)].
Сам того не -чая – не в замі́тку собі́. [Отак, не в замі́тку собі́, він дійшо́в до млина́ (Звин.)].
И не -ча́ть, и не -тить как – і не зчува́тися, і не зчу́тися, як; і не зогле́[я́]дітися, як. А сама́ і не зчува́ється, як сльо́зи старе́ її́ обли́ччя рося́ть (М. Вовч.)];
3) (
отмечать) зауважа́ти, заува́жити, зазнача́ти, зазначи́ти, заприміча́ти, запримі́тити що. [Заува́жу, що в обо́х ци́клах ві́ршів нема́є нічогі́сінько автобіографі́чною (Крим.)].
Следует -тить – тре́ба (или ва́рто) сказа́ти, заува́жити, зазначи́ти, запримі́тити;
4) (
поставить на вид кому) зауважа́ти, заува́жити кому́. [Я йому́ заува́жив, що так роби́ти не годи́ться (Київ)].
Заме́ченный – закарбо́ваний, позна́чений, помі́чений, покмі́чений, постере́жений, заува́жений и т. д. -ный в чём дурном – підзо́рений, (пров.) пристрі́чений.
Он ни в чём дурном не -чен – за ним нічо́го нега́рного не помі́чено, нема́є; (пров.) він не пристрі́чений.
Заро́к – зарі́к (-ро́ку), заріка́ння, обрі́к (-ро́ку). [Заро́ку свого́ ти не доде́ржав (Харківщ.). Не вважа́ючи на своє́ заріка́ння, він му́сів пі́сля, вече́рі знов танцюва́ти (Н. Лев.). Обрі́к даю́ більш цьо́го не роби́ти].
-ро́к давать, дать – заріка́тися, заректи́ся, дава́ти, да́ти зарі́к, кла́сти, покла́сти зарі́к, обріка́тися, обректи́ся; срвн. Зарека́ться. [Зарі́к покла́в не жени́тись. Упива́ться зарекла́сь (Шевч.). Обрі́кся не пи́ти бі́льше].
-рок давший – зарі́каний (-ного), заре́ченець (-нця). Ті, що по́стять у понеді́лок, зву́ться зарі́кані (МУЕ)].
Знамена́ться – хрести́тися, кла́сти хреста́ на собі́, кла́сти на собі́ знак хреста́ свято́го, знаменува́ти хрест святи́й.
Зна́мение
1) (
знак) озна́ка, о́знак (-ку), знак, знамено́. [Домага́лись од ньо́го озна́ки з не́ба (Єв.). Лю́ба весе́лочко! будь ти мені́ за озна́ку наді́ї (Самійл.)].
Творить крестное -ниекла́сти хреста́ на собі́, знаменува́ти хрест святи́й;
2) (
явление, предвестие) озна́ка, (слав.), знаме́ння. [Госпо́дь знаме́ння посила́є (Єфр.)].
-ние времени – озна́ка ча́су;
3) (
праздник) Зна́мення.
Значе́ние
1) (
смысл) значі́ння и зна́чення, розумі́ння. [Бра́ти слова́ в то́му розумі́нні, яке́ вклада́є в них а́втор (Єфр.). Сло́во «лаху́дра» ма́є перві́сне значі́ння: «обде́рта», «обі́дранка» (Крим.). Хіба́ суспі́льність у широ́кім розумі́нні того́ сло́ва… (Крим.)].
В полном, прямом -нии слова – у ці́лім, у вла́снім розумі́нні сло́ва;
2) (
важность значительность, вес) вага́, си́ла, значі́ння и зна́чення, зна́чність, ва́жність (-ности). [Це для ме́не не ма́є жа́дної ваги́ (никакого -ния) (Сл. Гр.). Спра́ва се вели́кої ваги́ (Грінч.). Ма́тимуть першоря́дне значі́ння (Н. Гром.)].
Иметь -ние – ва́жити, ма́ти вагу́, си́лу.
Иметь первостепенное -ние – ма́ти першоря́дне значі́ння (зна́чення), першоря́дну вагу́.
Иметь большое -ние – ма́ти вели́ку, значну́ вагу́, ве́лико, бага́то ва́жити, (сов. зава́жити). [З и́нших о́глядів ве́лико ва́жать для нас пра́ці: Ів. Франка́ та Грінче́нка (Єфр.). Бага́то зава́жив той факт, що…(Крим.)].
Возыметь -ние – зава́жити, набу́ти ваги́, здобу́ти вагу́.
Иметь преобладающее -ние – ма́ти перева́жне значі́ння, переважа́ти.
Получить большое, малое -ние в чём-л., для чего-л. – зава́жити бага́то, ма́ло у чо́му. [Ле́две чи мо́жна сподіва́тися, щоб ця спра́ва бага́то зава́жила тепе́р у на́шому житті́ (Н. Рада)].
Не лишено -ния – не без ваги́.
Придавать, -дать чему -ние – надава́ти, нада́ти ваги́ чому́, дава́ти, да́ти вагу́ чому́, вагу́ кла́сти, покла́сти на що.
Не придавать -ния – не (на)дава́ти ваги́ чому́, не бага́то собі́ роби́ти з чо́го. [Вели́кої ваги́ цьо́му не надали́ (Крим.). Я не бага́то собі́ ро́блю з то́го смі́ху (Франко)].
Придавать, придать мало -ния – легкова́жити, злегкова́жити що, ва́жити, зва́жити ле́гко чого́, що. [Не годи́лось так ле́гко ва́жити тіє́ї си́ли (Куліш). Він забува́в або легкова́жив те, що́ Шевче́нко каза́в про наро́д (Грінч.)].
Не следует придавать большого -ния этому случаю – не слід надава́ти вели́кої ваги́ цьо́му ви́падкові (цій приго́ді).
Приобретать, -бресть -ние – набува́ти, набу́ти ваги́, си́ли, ва́жности, забира́ти, забра́ти си́лу, узя́ти си́лу, увіхо́дити, увійти́ в зна́чність. [Таку́ си́лу забра́ли запоро́жці (Сторож.)].
Имеющий -ние (важный) – ва́жний, важли́вий.
Событие большого -ния – поді́я вели́кої ваги́.
К, Ко, предл.
1) (
о движении, направлении) до ко́го, до чо́го, (на) на що, (перед) перед ко́го, перед що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, (к выше стоящему предмету) під що; (к ниже лежащему предм.) над що; (диал.) к, ік ко́му, (і)к чо́му. [Піду́ до рі́ченьки (Метл.). Пішла́ вночі́ до воро́жки, щоб поворожи́ти (Шевч.). Сусі́д до се́бе кли́кав ку́ма (Гліб.). Пода́всь на за́хід. Як ось перед яку́юсь го́ру прийшли́ (Котл.). Бог покли́кав перед се́бе чо́рта (Г. Барв.). Щось мені́ приверзло́ся чудне́ – Бог зна́є, про́ти чо́го (Васильч.). Тата́рин вже й під Ки́їв підступа́є (ЗОЮР). Підійшо́в під віко́нце та й кли́че (Казка). Ото́ вони́ й пішли́ над мо́ре (Рудан.). Скрізь ік пі́вночі стоя́ли пу́щі величе́нні (Куліш)].
К вершине – до ве́рху.
Любовь, ненависть, отвращение к кому, чему – любо́в, нена́висть, оги́да до ко́го, до чо́го и для чо́го.
К вопросу о чём – до пита́ння про що́.
Выйти к реке, ко взморью, к морю – ви́йти над рі́чку, над мо́ре и до рі́чки, до мо́ря. [Ви́йду я над рі́ченьку та й ста́ну ду́мати (Пісня). Впірну́в у са́мую безо́дню, над са́мий пісо́к (Рудан.)].
Дружно идти, двигатьсярука к руке, плечо к плечу, ряд к ряду – ра́зом йти, руша́ти рука́ з руко́ю, плече́ з плече́м, ла́ва з ла́вою, при ла́ві ла́ва. [Як сніг розто́плений, пливе́ при ла́ві ла́ва, кінно́та виграє́ (М. Рильськ.)].
Готовиться, собираться, укладываться к дороге, к путешествию – склада́тися в доро́гу, лаштува́тися в по́дорож.
К чему бы это (что могло бы значить)? – про́ти чо́го-б воно́ було́?
Зависть к чему, кому – за́здрість до чо́го, до ко́го, про́ти чо́го, про́ти ко́го. [До́кори со́вісти іду́ть не од Бо́га, а од моє́ї за́здрости про́ти вродли́вих люде́й (Крим.)].
Изменяться, исправляться к лучшему – зміня́тися, виправля́тися на кра́ще. К исполнению (о бумагах, делах) – на (до) викона́ння.
К подписи (о бумагах) – до пі́дпису, на пі́дпис.
Материалы к изучению украинских говоров – зна́доби (матерія́ли) до (для) пізна́ння украї́нських го́ворів (Верхр.).
Направляться, двигаться, идти, ехать к чему, кому – простува́ти, руша́ти, йти, ї́хати до чо́го, до ко́го.
Немного к востоку – тро́хи на схід.
Обращаться к кому с речью – говори́ти до ко́го.
Обращаться, прибегать к чему – удава́тися до чо́го, бра́тися чого́; к кому – удава́тися до ко́го.
Одежда к празднику – оде́жа на свя́то, (запасная) оде́жа про свя́то.
Относиться к чему – стосува́тися до чо́го, куди́, нале́жати до чо́го, куди́.
Плыть ближе к берегу – пли́сти при (са́мий) бе́рег.
Поворачивать к дому, к лесу – заверта́ти до ха́ти, до лі́су.
Под’езжать, подходить к лесу, городу – під’їзди́ти, підхо́дити до лі́су, до мі́ста или під ліс (близко: попід ліс), під мі́сто.
Подходить, приходиться к чему – пасува́ти до чо́го, бу́ти до лиця́ чому́.
Пойти ко дну – піти́, пусти́тися на дно.
Пошёл к порогу! – геть до поро́га!
По отношению к кому – що-до ко́го, про́ти ко́го. [Потайне́ невдово́лення не ті́льки про́ти браті́в, а й про́ти профе́сора (Крим.)].
Приближаться к чему – наближа́тися, надхо́дити, підхо́дити до чо́го, (в направлении к чему) до и к чо́му. [Іде́ к лі́су (Сл. Гр.)].
Приближаться (клониться) к чему – іти́ся до чо́го.
Приглашать, привлекать кого к чему – запро́шувати, єдна́ти кого́ до чо́го.
Прилепить, приставить, пригнать что к чему – приліпи́ти, приста́вити, припасува́ти що до чо́го.
Прикладывать что к чему – приклада́ти що до чо́го, кла́сти що на що́.
Присуждать, приговаривать кого к чему – прису́джувати кого́ до чо́го (до тюрми́); виріка́ти кому́ що (відси́джування в тюрмі́); засу́джувати кого́ на що (на засла́ння).
Приходиться к лицу – бу́ти до лиця́.
Приходиться, прийтись ко двору – бу́ти, прийти́ся під масть.
К расстрелу! – на ро́зстріл! до розстрі́лу!
К свету! – до сві́тла!
К свету стать – ста́ти проти сві́тла.
Стать к окну, к двери (ближе) – ста́ти до вікна́, до двере́й.
Стоять, находиться к чему близко, прилегать к чему – бу́ти при що. [У нас одна́ ха́та при оди́н бік сіне́й, а дру́га – при дру́гий бік сіне́й, а сі́ни посере́дині (Звин.)].
К стыду, к сожалению, к радости, к счастью (вводное выр.) – на со́ром, на жаль, на ра́дість, на ща́стя.
К тому (речь идёт) – про́ти то́го, до то́го (мо́ва мо́виться).
К тому же (притом же) – до то́го, до то́го-ж таки́.
К худу, к добру ли? – на лихе́, чи на до́бре?
К чему это? – до чо́го воно́? про́ти чо́го воно́? на́що воно́?
Ни к чему! – ні до чо́го, ні к чо́му!
К югу
а) (
ближе) до пі́вдня (бли́жче);
б) (
о направлении) на пі́вдень.
Явиться к кому (предстать) – прийти́ до ко́го, перед ко́го. [Він з земле́ю ви́йшов перед бо́га (Рудан.). Як прибіжи́ть перед музи́ки, як пі́де танцюва́ти! (Мартин.). Узяла́ паляни́чку, звича́йно як перед го́лову йти (Квітка)];
2) (
в обознач. времени) до чо́го, к (ік) чо́му, (диал. ід чо́му), на що, проти чо́го, під що, над що. [К Вели́кодню соро́чка хоч лихе́нька, аби́ біле́нька (Номис). Тре́ба де́чого купи́ть ік весі́ллю (Н.-Лев.). Ма́сла не прода́м: собі́ ід па́сці бу́де (Козелеч.). Про́ти дня брехня́, про́ти но́чи пра́вда (Приказка). В п’я́тницю над ве́чір ма́ти і кли́кнули мене́ (ЗОЮР)].
К вечеру – над ве́чір; к ве́чору; до ве́чора.
К десяти часам – на деся́ту годи́ну.
К заходу солнца – на за́ході, над за́хід со́нця.
К концу – під кіне́ць.
К началу – під поча́ток, на поча́ток.
К началу года – на поча́ток ро́ку.
К ночи – про́ти но́чи.
Не ко времени – не під по́ру.
К рассвету – над світа́нок.
К самому началу – са́ме на поча́ток.
К тому времени – під ту по́ру.
К утру – під (над) ра́нок; до ра́нку;
3) (
в бранных выраж.) к, ік, (пров. ід), під, (очень редко) до. [К чо́рту йдіть (Рудан). Іди́ к нечи́стій ма́тері (Херсонщ.). Туди́ к лихі́й годи́ні! Ну вас ід бо́гу (Сл. Гр.)].
К чертям! – під три чорти́!
Ко всем чертям – до всіх чорті́в. А ну его к чертям! – до всіх чорті́в його́! А ну его к дьяволу (лешему)! – а ну його́ к чо́рту! до ді́дька!
Кантова́ть
1) (
у портн.) кантува́ти, лямува́ти, (оторачивать мехом) брами́ти;
2)
тип. – кантува́ти (кни́гу);
3) (
груз в кипах, ящиках) кача́ти на ребро́, кантува́ти, ба́тати, переба́тувати, кла́сти на кант.
Ка́рта
1) (
игральная) ка́рта, мн. ка́рти (р. карт).
Рубашка -ты – соро́чка на ка́рті, спи́нка ка́рти.
Игральные -ты – ка́рти, гра́льні ка́рти, ка́рти до гри.
-та бита! – уби́та! ка́рта вби́та!
Бить, крыть -ту – би́ти, кри́ти ка́рту.
Биться, дуться в -ты – рі́затися, тну́тися в ка́рти.
Всё на одну -ту поставить – поста́вити все на одну́ ка́рту.
Ставить на -ту чтокла́сти на ка́рту що; (переносно) ва́жити чим.
Гадать на -тах – ворожи́ти на ка́ртах (ка́ртами).
Играть в -ты – гра́ти, загра́ти, гуля́ти, згуля́ти в ка́рти.
Колода карт – коло́да (карт), тас (-су).
Открывать перед кем свои -ты – виклада́ти перед ким свої́ ка́рти (на стіл).
Передёргивать -ты – пересми́кувати (сов. пересмикну́ти) ка́рти.
Раскладывать -ты – розкида́ти, розклада́ти ка́рти.
Сдавать -ты – роздава́ти, розда́ти, пороздава́ти, діли́ти, поділи́ти ка́рти.
Смешать кому все -ты – поплу́тати кому́ всі ка́рти; (перен.) спаску́дити кому́ всю обі́дню.
Тасовать -ты – тасува́ти, масти́ти, талірува́ти ка́рти.
Ходить с -ты – іти́, піти́ ка́ртою.
В чужих -тах ночует – з нога́ми в чужі́ ка́рти лі́зе;
2) (
геогр.-топогр.) ма́па, ка́рта. [Пока́зує лях на ма́пі По́льщу москале́ві (Рудан.)].
Географическая -та Украины – географі́чна ма́па Украї́ни.
-та военных действий – ма́па (ка́рта) воє́нних (військо́вих) опера́цій.
-та железных дорог – ма́па (ка́рта) залізни́ць.
-та полушарий – ма́па півку́ль земни́х.
-та звездного неба – ма́па (ка́рта) зо́ряного не́ба.
Плоская морская -та – ма́па (ка́рта) морська́ пло́ска.
-та географических открытий – ма́па (ка́рта) географі́чних відкри́ть.
-та (таблица) развития индустрии – ма́па (ка́рта) ро́звитку промисло́вости.
-та стенная – стінна́ ма́па;
3) (
ресторанная) ка́рта, ка́ртка, спис (-су), меню́ (нескл.).
-та кушаний – спис (ка́рта) страв.
Обед по -те – обі́д з ка́рти, з ка́ртки.
Квашени́на – (квашеные овощи, яблоки) кваси́во, квасни́на, квасня́, (о капусте и свёкле ещё) ва́ри[е]во. [Купи́ла я́блук на ква́сиво (Чигир. п.). Діжо́к купи́ла на квасни́ну (Київщ.)].
Заготовлять -ну впрок – ва́риво кла́сти. [Сами́ собі́ й обі́дати ва́рять і хліб печу́ть, ва́риво кладу́ть (Г. Барв.)].
Класть
1) (
что куда, на что, во что) кла́сти, поклада́ти що куди́, на що, в що, (редко) чим; срвн. Полага́ть 1. [По-над по́лем іде́, не поко́си кладе́, не поко́си кладе́ – го́ри (Шевч.). Взяв ляха́ми, як снопа́ми, по два ряди́ кла́сти (Гол.). Всі клейно́ди гетьма́нські на стіле́ць поклада́є (Куліш)].
-сть каменное здание, стену, фундамент – ка́м’я[ме]ни́цю, мур, підмурі́вок мурува́ти и кла́сти.
-сть печь – ста́вити и станови́ти піч, гру́бу, комини́ (Полт.).
-сть кирпичи в ёлку – мурува́ти со́сонкою, уклада́ти це́глу со́сонкою.
-сть в кучу – на ку́пу кла́сти.
-сть деньги в банк, в сберегательную кассукла́сти гро́ші в банк, до ба́нку, до щадни́ці, до оща́дної ка́си.
-сть деньги на текущий счёткла́сти гро́ші на пото́чний (біжу́чий) раху́нок.
-сть яйца под наседку – підсипа́ти, сов. підси́пати кво́чку, о мн. попідсипа́ти квочки́. [Кво́чку підсипа́ти годи́ться уве́чері (Сл. Гр.)].
-сть верх на стоге, см. Выводи́ть 10.
-сть поклоны – би́ти, кла́сти, поклада́ти покло́ни.
-сть основанием, в основу чегокла́сти за осно́ву, за підва́лину чого́.
-сть крепкое основание чему – підво́дити міцну́ підва́лину під що.
-сть резкую границу между чем – станови́ти, ста́вити, кла́сти вира́зну межу́, о́бруб між чим. [Не мо́жемо ви́значити поді́ю, що вира́зний ста́вила-б о́бруб між сусі́дніми пері́одами (Єфр.)].
-сть что в качестве чегокла́сти що чим. [Козаки́ Ви́слу кла́ли поро́гом між Ляхво́ю й Ру́ссю (Куліш)].
-сть на ноты, на музыку – заво́дити в но́ти що, компонува́ти музи́ку, уклада́ти музи́ку до чо́го.
-сть на счетах – ки́дати (прикида́ти, відклада́ти) на рахівни́ці, (щёлкая) кла́цати на рахівни́ці.
-сть в счёт – бра́ти до раху́нку, бра́ти до раху́би, (считать) лічи́ти, рахува́ти, чи́сли́ти що; срвн. Счита́ть.
Оканчивать -сть, см. Докла́дывать 1. И следа ко мне не клади́ – щоб і нога́ твоя́ в ме́не не була́, і сте́жки до ме́не не топчи́.
-сть в борьбе (побеждать) – боро́ти, сов. поборо́ти, зборо́ти кого́. [Не той коза́к, що поборо́в, а той, що ви́вернувся (Приказка)].
-сть на обе лопаткикла́сти кого́ на горб, поборо́ти кого́ навзнаки́.
-сть судно на бок – нахиля́ти судно́ на бік.
-сть приправы в кушанья – си́пати присма́ки в стра́ву, засма́чувати (стра́ву) чим, (искрошив их) си́пати за́кришку, закри́шувати чим; срвн. Заправля́ть 3. [Гарбу́з варю́, цибу́лькою закриши́ла (Сл. Гр.)].
-сть (назначать) цену – ціни́ти, цінува́ти що, склада́ти ці́ну, визнача́ти ці́ну чому́, за що; срвн. Оце́нивать. [Не ви́йшов цінува́ти, а ви́йшов продава́ти (Приказка)].
-сть хорошую цену – дава́ти до́бру ці́ну.
-сть резолюцию – поклада́ти, наклада́ти, кла́сти резолю́цію на чо́му.
-сть голову – наклада́ти, сов. наложи́ти голово́ю, поклада́ти, сов. положи́ти го́лову, о мн. понаклада́ти го́ловами. [Бу́ду в землі́ коза́цькій го́лову христия́нську поклада́ти (Дума)].
-сть голову порукой – голово́ю ручи́тися за що.
-сть душу, жизнь – поклада́ти, офірува́ти життя́, ду́шу за що.
-сть душу во что – вклада́ти ду́шу в що, щи́ро ста́витися до чо́го.
-сть заботу о ком – піклува́тися, клопота́тися про ко́го и ким, дба́ти про ко́го, за ко́го, турбува́тися про ко́го и ким; см. Забо́титься.
-сть обет, зарок – поклада́ти, дава́ти обі́тницю, зарі́к, за[об]ріка́тися.
-сть знак, клеймо на чём – значи́ти, таврува́ти що, кла́сти тавро́ на чо́му.
-сть отпечаток на что – наклада́ти відби́ток, познача́тися на чо́му, (в перен. знач.) роби́ти (справля́ти) вплив на ко́го, на що, вплива́ти, ді́яти на ко́го, на що; срвн. Влия́ть.
-сть конец разговору, речикла́сти, поклада́ти край розмо́ві, мо́ві, припиня́ти розмо́ву; срвн. Прерыва́ть.
-сть позор, пятно на кого – ганьбо́ю вкрива́ти, плямува́ти кого́; срвн. Пятна́ть 4.
-сть преграду, см. Прегражда́ть.
-сть оружие перед победителем – склада́ти збро́ю перед перемо́жцем.
Не -ди ему пальца в рот – пальця́ в рот йому́ не клади́; йому́ дай поли́ вчепи́тися, то й сви́ту здере́ (Приказка).
Не -ди́ плохо, не вводи вора в грех – недо́бре хова́єш – сам зло́дія спокуша́єш (Приказка);
2)
класть яйца (о птицах) – нести́ я́йця, не́сти́ся. [Кому́ веде́ться, то й пі́вень несе́ться (Приказка)]; (о змеях) кла́сти я́йця, (провинц.) чини́ти я́йця, (о насекомых) кла́сти яє́чка, черви́ти;
3) (
кастрировать животных) виклада́ти, чи́стити, холости́ти, вала́шити; см. Выхола́щивать. [Виклада́ти жере́бчика. Чи́стити кабанця́. Вала́шати бара́нчика].
Кла́денный – кла́дений, покла́дений; (кастрированный), см. Кла́деный.
Копна́ – (снопов) копа́ (р. мн. кіп), (половинная) полу́кіпок (-пка), (четвертная) (с)кла́дня, коп’я́к, копа́к, коп’ячо́к (-чка́), п’ятна́дцятка, (зап. ещё) кла́ня ум. кі́пка, кі́понька, кі́почка; (сена) копи́ця, ум. копи́чка. [Жи́то жа́ли, в ко́пи кла́ли (Шевч.). Дівча́та на луці́ гребли́, а парубки́ копи́ці кла́ли (Шевч.)].
Складывать в -пны – (снопы) склада́ти, кла́сти в ко́пи; (сено) кла́сти в копи́ці, копи́ти, копи́чити.
Собрать в -пны – скла́сти в ко́пи, покопи́ти. [Покоси́ли, погребли́, а покопи́ти – ні (Мнж.)].
Ряд -пё́н хлеба в поле – ста́йка.
Волосы -пно́й – чуб копи́цею.
Копни́ть – (снопы) грома́дити, кла́сти (в) ко́пи, (сено) кла́сти (грома́дити) в копи́ці, копи́ти, копи́чити.
Копня́щий – копі́льник.
II. Коси́ть
1) (
линию) криви́ти, коси́ти, ско́шувати, на косяка́ (навкоси́, нав(с)кі́с) кла́сти (прово́дити, ве́сти, роби́ти) що.
-си́ть лицо, губы, рот – криви́ти лице́, гу́би, ро́та.
-си́ть глазами – ко́сим бу́ти, ско́шувати о́чі, зи́зом диви́тися.
Он -сит – він ко́сий (косоо́кий);
2) (
ср. зал.) криви́ти, -ся, на косяка́, навкоси́ йти, піти́, (о глазах) коси́ти; срвн. II. Коси́ться. [Опуска́лися й лука́во коси́ли о́чі (Ніков.)].
Его -си́т (безл.) – його́ зво́дить, ко́рчить, судо́мить, су́дить.
Отсюда начало -си́ть – ві́дси пішло́ на косяка́.
Ку́ча, Ку́чка, Ку́чечка
1) (
скопление, груда сыпучего, предметов) ку́па, ку́пка, ку́почка, ку́ча, ку́чка, ку́чечка, копа́, копи́ця, копи́чка, (редко) стропа́, (большая) кучугу́ра, ва́лява. [Кро́в’ю вона́ умива́лась, а спа́ла на ку́пах, на коза́цьких во́льних тру́пах (Шевч.). Навкру́г ме́не лежа́ла ку́па книжо́к (Крим.). Чужу́ю ку́чу ві́ючи, о́чі завсігди́ запоро́шиш (Номис). Ці́лі ко́пи жо́втої гли́ни (Мирн.). На дні ро́ву копи́цями гні́здилися жа́би (Мирний). Кладу́ть ру́ки, одна́ на дру́гу, щоб ста́ла копи́чка (Чуб.). В жи́ті ку́пка льо́ну (М. Вовч.)].
-ча неприятностей – ку́па при́кростей.
-ча овощей, соли, навоза – ку́па, бурт (-ту), бу́рта, кага́т (-ту) о́вочів, со́ли, гно́ю. [Ку́па груш (Київщ.). Ці́лі бу́рти огіркі́в лежа́ть (Сумщ.). Вже буряки́ в кага́ти скла́дено (Пирят.)].
-ча (рыхлая, напр. зерна) – во́рох (-ху). [Пшени́ці во́рох був невкри́тий (Сл. Ум.). Забра́вся, як свиня́ у во́рох (Приказка)].
Сорная, мусорная -ча – смі́тни́к (-ку́), зва́лище. [На смі́тник ви́несли (Шевч.)].
Навозная -ча – гної́вня, гної́ще, гної́сько.
Звёздная -ча – зо́ряний рій (р. ро́ю).
У него -чи золота – у ньо́го ку́пи (ку́чі) зо́лота.
Складывать, сваливать в -чукла́сти на ку́пу, ки́дати на ку́пу, копи́чити.
Валить всё в одну -чу – горну́ти все на одну́ ку́пу (Єфр.);
2) (
толпа) ку́па, ку́пка, ку́почка, ку́почок (-чка), (гурьба) копи́ця, табу́н (-на́), грома́да, грома́дка, юрма́, гурма́, юрба́, ва́лява, тлум (-му). [Біля саха́рні рої́лася ку́па люде́й і чорні́ли підво́ди (Коцюб.). Мене́ обмину́ла ку́пка парубкі́в (М. Вовч.). Коли́ гля́не у куто́к – аж діте́й копи́ця (Рудан.). Колядува́ти хо́дять невели́чкими табуна́ми (Звин.). Мов із землі́ ви́росла там грома́дка опри́шків (Маков.). Стої́ть ку́почок молоди́ць і дівча́т (М. Вовч.). Наро́ду юрма́ стоя́ла (Сл. Гр.). Юрбо́ю йшли (Черніг.). Пси гурмо́ю ви́летіли на доро́гу (Франко). Ва́лявою йду́ть лю́ди (Черніг.)].
Собираться в -чу – ку́пчитися, ку́питися, грома́дитися, юрми́тися. [Поспі́льство, що ку́питься коло Ні́жена (Куліш). Ку́птеся в полки́, кричі́ть на ра́ду (Куліш)].
Идти -чей – іти́ ку́пою (грома́дою, юрмо́ю, ку́пцем).
Сгонять в -чу – зганя́ти до ку́пи;
3) (
стая, группа) згра́я, згра́єчка, (диал.) ярча́к (-ка́), бу́рса. [Згра́я га́лок і гракі́в (Щогол.). Вліта́ла ці́ла згра́я гу́ків (Л. Укр.). Ри́ба так ярчака́ми і хо́дить (Манж.). Вовки́ бу́рсами бі́гають (Кам’янеч.). Бу́рса гусе́й (Кам’янеч.)];
4) (
комок) кім’я́х (-ха́). [Бджо́ли літа́ють кім’яхо́м (Новомоск.)];
5) (
масса) тиск (-ку), си́ла, тлум (-му). [Тиск наро́ду (Шевч.)].
Межа́
1) (
граница, рубеж) межа́, грань (-ни), грани́ця, край (р. кра́ю); (политическая) кордо́н (-ну);
2) (
между владениями, полями) межа́, грань, грани́ця, (межник: узкийвдоль нивы) обм[н]і́жок (-жка), (широкийдля проезда между двумя полосами пашен) су́голов (-ва), су́головок (-вка, м. р.), су́(го)ловка (-ки, ж. р.). [На по́лі пшени́ченька через ме́жу похиля́ється (Пісня). Са́ме на гра́ні росте́ дуб (Лебединщ.). Град у всім селі́ збив по́ле і при його́ грани́ці став (Франко). Іду́ я обмі́жком, – шумля́ть колоска́ми лани́ (Грінч.). Па́рубок поверну́в ме́жами та су́головками (Н.-Лев.). Тре́ба переора́ти су́(го)ловку, щоб не ї́здили (Брацл.)].
Межа́-об-межу – межа́ в ме́жу. [Як брат з бра́том рука́ в ру́ку, межа́ в ме́жу, у двох тіла́х оди́н дух (Франко)].
Проводить, провести -жу́ – прово́дити, прове́сти́, кла́сти, покла́сти, роби́ти, зроби́ти межу́, (политич.) кордо́н (по)між чим.
II. Мета́ть, мё́тывать, метну́ть
1) (
бросать; н. вр. мечу́) ки́дати, ки́нути, мета́ти (-та́ю, -та́єш), метну́ти; срв. Броса́ть 1. [Ка́менем ки́нув (метну́в) на ме́не (М. Грінч.). Мета́ють гро́ші вго́ру і ди́вляться, як воно́ впа́де (Звин.)].
Вулкан -чет пламя – вулка́н викида́є по́лум’я (ого́нь), кида́є по́лум’ям (огне́м).
-тать банк (в карт. игре) – банкува́ти.
-та́ть бомбы, камни, стрелы – кида́ти (мета́ти) бо́мби, камі́ння, стрі́ли.
-та́ть взоры, глаза, очи. -ну́ть взор на кого, на что – зи́ркати, зи́ркнути на ко́го, на що и по ко́му, по чо́му, бли́м[к]ати, бли́м[к]нути очи́ма, скида́ти, ски́нути о́чі (о́ком, очи́ма) на ко́го, на що, метну́ти, гли́пнути, ве́ргнути, стре́льнути о́ком (очи́ма). [Зи́ркнула на ме́не і пішла́ (Крим.)].
-та́ть громы – ки́дати (ве́рга́ти) громи́ и грома́ми.
-та́ть жребий – ки́дати же́реб (-ба) или жеребо́к (-бка́), жеребкува́ти, (между собой) жеребкува́тися.
-тать искры, огонь – іскри́ти, си́пати і́скрами, при́ском, огне́м, мета́ти і́скри (Л. Укр., Коцюб.), сов. сипну́ти, метну́ти і́скрами и т. д., (только из глаз) іскри́ти о́ком. [О́чі іскря́ть (М. Грінч.). Ко́ні мчать, аж іскря́ть нога́ми (Боров.). О́чі її́ си́пали при́ском (Черкас.). Чо́рні о́чі так і сипну́ли на не́ї огне́м (Н.-Лев.). Схили́всь до своє́ї жі́нки, о́ком іскри́ть (М. Вовч.)].
-та́ть кровь – ки́дати, спуска́ти кров (руду́), відкрива́ти жи́лу.
-та́ть пар – ора́ти, (орю́, о́реш) на (під) пар, парена́ти, па́ренити.
-тать сено – кида́ти сі́но (в копну: в копи́цю, в стог: в стіг, в стіжо́к, на сеновал: в сінни́к). [Я вам помо́жу роби́ть – коси́ть там, чи сі́но ки́дать (Основа). До пі́вночи сі́но в копи́ці ки́дав (Кониськ.)].
-та́ть стогкла́сти стіг, стіжо́к.
Рвать и -та́ть – рва́ти й мета́ти, сі́кти й руба́ти (Номис), лютува́ти, люти́тися аж підска́кувати.
Что есть в печи, всё на стол -чи́ – що ха́та ма́є, тим і прийма́є; чим ха́та бага́та, тим і ра́да (Приказки).
Не -чи́те бисера перед свиньями – не ки́дайте пе́рла́ перед сви́ньми;
2)
-та́ть детёнышей – приво́дити, поно́сити маля́т; специальнее: (о суке) щени́ти цуценя́т (щеня́т), щени́тися, (о кошке) коти́ти котя́т, коти́тися, (о свинье) пороси́ти порося́т, пороси́тися. [Плю́нуть на тих оддо́єних щеня́т, що ти щени́ла (Шевч.)];
3)
-та́ть икру – викида́ти ікру́, нере́сти́тися, (икриться) те́ртися; срв. Икра́ 1;
4) (
шить на живую нитку; н. вр. мета́ю и мечу́) наживля́ти, ши́ти на живу́ ни́тку, фастриґува́ти що.
-та́ть петли
а) (
у портных) обкида́ти пете́льки́, за́стіжки́;
б) (
о зайце) ключкува́ти, ключки́ роби́ти.
Мё́танный
1) ки́даний; о́раний; кла́дений;
2) нажи́влений, ши́тий на живу́ ни́тку; фастриґо́ваний; обки́даний.
Ме́тка
1)
см. Ме́чение;
2) (
знак) зна́чка, за́значка, знак (-ку́), позна́ка, відзна́ка, по́мітка, (на белье) мі́тка, мі́та, (зарубка) карб (-ба и -бу), (клеймо) тавро́, клейн[м]о́, (на товарах и перен.) шта[е]мп (-пу).
Делать -ку на чём – роби́ти (кла́сти, ста́вити) за́значку, зна́чку, карб и т. п. на чо́му, значи́ти що; см. Ме́тить 1. [Покла́в за́значку на кавуно́ві (Звин.). Ста́вили значки́, карби́ на то́му, що хоті́ли позначи́ти (Єфр.)].
Ми́ловать – ми́лувати кого́, ми́лость кла́сти на ко́го, ма́ти ла́ску до (для) ко́го. [Нас ще госпо́дь до яко́го ча́су ми́лує (М. Вовч.). Це ще я ми́лость на йо́го кладу́, що не позива́ю, а було́-б йому́! (Конгр.). Скара́йте, ла́ски не ма́йте! (Крим.)].
II. Мир
1) (
вселенная) світ (-ту, мн. світи́, -ті́в), все́світ (-ту), всесві́ття (-ття), (в поэт., торжеств. речи) мир (-ру). [Ввесь пи́шний світ, ввесь рух життя́ оту́т у мені́, в се́рці (Коцюб.). До́ки світ сві́том, не бу́де ба́ба ді́дом (Кониськ.). Ви сві́тло сві́ту (Куліш). І до ме́не ці́лий все́світ усміха́всь (Олесь). Ой, ви́дить бог, ви́дить творе́ць, що мир погиба́є (Колядка)].
От сотворения -ра – від с(о)тво́ре[і́]ння сві́ту, від поча́тку сві́ту; відко́ли світ наста́в. [Відко́ли світ наста́в, не бува́ло ще тако́го (Брацл.)].
Ещё до сотворения -ра – ще з-передві́ку, ще як світ не наста́в, ще перед сотво́ренням сві́ту.
Системы -ра – систе́ми сві́ту (все́світу).
Мир божий – світ (мир) бо́жий. [І світ бо́жий, як вели́кдень, і лю́ди, як лю́ди (Шевч.)];
2) (
светило) світ. [Горя́ть світи́, біжа́ть світи́ музи́чною ріко́ю (Тичина)];
3) (
земля) світ, наш світ, зе́мний світ, (ум.-ласк.) світо́чок (-чка), сві́тонько (-ка, ср. р.). [Зійду́ я на гі́рочку та гля́ну я по світо́чку: сві́те мій я́сний, сві́те мій кра́сний, як на тобі́ тя́жко жи́ти (Пісня). Над на́шого козаче́нька і в сві́ті нема́ (Метл.)].
Во всём -ре – в усьо́му сві́ті (все́світі), по всьо́му (по ці́лому) сві́ті; на всьо́му сві́ті.
Нигде в -ре – ніде́ в сві́ті.
По всему -ру – по всьо́му (по ці́лому) сві́ті.
На весь мир – на ввесь світ.
Дурак на весь мир – усьогосві́тній, світови́й ду́рень, (фамил.) пері́стий ду́рень (-рня).
Горний мир – ви́шній (надзе́мний) світ, (ви́шнє) не́бо.
Дольний мир – до́лішній (зе́мний) світ, земля́.
Этот, здешний мир, тот, потусторонний, загробный мир – цей (цьогобі́чний) світ, сьогосві́ття, той (потойбі́чний) світ, тогосві́ття (-ття). [Усе́ на цім сві́ті зника́є (Грінч.). Привели́ до не́ї одну́ ба́бу, що неда́вно обмира́ла і на тім сві́ті була́ (ЗОЮР. I)].
Этого -ра, потустороннего -ра – сьогосві́тній, тогосві́тній (несьогосві́тній, несві́тній). [Блука́ли які́сь ті́ні несьогосві́тні (Н.-Лев.). Мара́ несві́тня озива́ється (М. Вовч.)].
Он человек не от -ра сего – він люди́на несьогосві́тня, (возвыш.) не від ми́ру сього́.
Сильные -ра (сего) – мо́жні, вла́дні (-них), зве́рхники (-ків) (сві́ту сього́); воло́дарі сві́ту сього́.
Гражданин -ра – громадяни́н все́світу, всесвітя́нин (-на, им. мн. -тя́ни, р. -тя́н), (космополит) всесві́тник. [Я всесвітя́нин ри́мський і бажа́в-би поба́чить Рим столи́цею всесві́ту (Л. Укр.)];
4) (
перен.: круг явлений) світ.
Два -ра (противоположных) – два сві́ти.
Внешний, внутренний мир – зо́вні́шній (око́лишній, зве́рхній), вну́трішній світ.
Идеальный, физический мир – ідеа́льний, фізи́чний світ.
Новый, старый (древний) мир – нови́й, стари́й світ.
Мир красоты – світ краси́.
Мир психических явлений – круг (ко́ло, світ) психі́чних я́вищ.
В -ре неведомого – у сві́ті невідо́мого;
5) (
все люди) світ, (общество) грома́да лю́дська, зага́л (-лу). [Світ прозва́в (ді́да Хо) стра́хом (Коцюб.). Хто так неда́вно прийма́в гучну́ сла́ву, світ того́ ху́тко забу́в (Л. Укр.)].
Пустить по -ру, см. Пуска́ть 1.
Ходить, пойти по -ру, в мир – з торба́ми (з то́рбою), з до́вгою руко́ю ходи́ти, піти́, за про́ханим (за ласка́вим) хлі́бом, попідвіко́нню, по же́брах (на же́бри, в же́бри) ходи́ти, піти́, на про́шений хліб перейти́, (пров.) по миру́ ходи́ти, (нищенствовать) жебра́чити, же́брати, жебрува́ти, старцюва́ти. [Стара́ ма́ти пішла́ з то́рбою і з то́го сім’ю́ годува́ла (Крим.). «Чим заробля́?» – «По миру́ хо́дить» (Звин.)].
С -ру по нитке, голому рубашка – зе́рнятко до зе́рнятка – от і ці́ла мі́рка.
На весь мир мягко не постелешь – всім не дого́диш; всім (на всіх) не наста́(р)чиш, на всіх не настара́єшся.
С -ром и беда не убыток – як усі́м біда́, то то вже півбіди́.
На -ру и смерть красна – за кумпа́нію і цига́ни ві́шаються (Приказка);
6) (
социальная группа) світ. [Світ розбу́рканих люде́й (Єфр.)].
Крещённый, христианский мир – хреще́ний, христія́нський світ.
Преступный мир – злочи́нний світ, злочи́нна грома́да;
7) (
крестьянская община) грома́да, (редко) мир, (пров., рус.) о́бчество, (стар.) копа́, (ум.) грома́дка, грома́дочка, грома́донька. [Вже вся грома́да зібра́лася коло во́лости (Грінч.). Біля збо́рні зібра́вся ввесь мир (Коцюб.). Копа́ перемо́же й попа́ (Номис)].
-ром – грома́дою, ми́ром. [Похова́ли грома́дою (Шевч.). Ми́ром і бо́гу до́бре моли́тися (Номис)].
Он выбран -ром – його́ обра́ла грома́да;
8) (
мирская сходка) сход (-ду), грома́да. [Як сход ска́же, так і бу́де (Брацлавщ.). Прийшо́в ба́тько з грома́ди таки́й серди́тий (Грінч.)].
Класть, положить на -рукла́сти, покла́сти (ви́рішити) на схо́ді;
9) (
светская, неотшельническая жизнь) (грі́шний) світ, сві́тське (мирське́) життя́ (-ття́); мир. [Черне́ць Пахо́мій, у миру́ Петро́ Борзе́нко (Крим.)].
Жить в -ру́ – жи́ти серед люде́й, прова́дити сві́тське (мирське́) життя́, жи́ти в світові́й (в зе́мній) марно́ті.
Оставить, покинуть мир
а) (
светскую жизнь) поки́нути світ, відійти́ від (грі́шного) сві́ту. [Покида́є світ і во́лю, щоб в пече́рі сме́рти ждать (Франко)];
б) (
умереть) поки́нути світ, зійти́ з(о) сві́ту, переста́витися.
Мысль – ду́мка, га́дка, мисль и (реже) ми́сля (-лі), ду́ма, дум (-му), по́гадка, (фамил.) погада́нка, (помысл) по́мисл, уми́сел (-слу), ум.-ласк. ду́монька, га́донька, ми́слонька, ду́мочка. [А ду́мка край сві́та на хма́рі гуля́ (Шевч.). На́прямки філосо́фської ду́мки (Основа 1915). Що ха́тка, то й и́нша га́дка (Номис). Між уче́ними людьми́ пронесла́ся тоді́ га́дка (Куліш). Ми́слі до су́ду не позива́ють (Номис). Се́рця не да́влять пону́рії ду́ми (Грінч.). В мої́х чуття́х, у по́мислах і мо́ві (Франко). Ста́ли у́мисли коза́цьку го́лову розбива́ти (Ант.-Драг.). І ду́му в ме́не, ду́му, як на мо́рі шу́му (М. Вовч.). Ви́орала дівчино́нька ми́слоньками по́ле (Чуб. V). Усе́ їй той коза́ченько з ми́слоньків не схо́дить (Л. Укр.). Го́лос як су́рмонька, але́-ж чо́ртова ду́монька (Номис). Ду́мки-га́доньки не ма́ють (Шевч.)].
-ль благодарная, высокая, низкая, благородная – вдя́чна, висо́ка, низька́ (ни́ця), шляхе́тна ду́мка (ду́ма). [Творе́ць висо́ких дум (Самійл.) Гніздо́ думо́к висо́ких (Франко)].
-ль светлая, остроумная блестящая – сві́тла (ясна́), би́стра (доте́пна), блиску́ча ду́мка.
-ль грустная, печальная, тяжёлая – смутна́, сумна́, важка́ ду́мка.
-ль предвзятая, задняя, преступная – упере́дня, потає́нна, злочи́нна ду́мка.
Делать что с предвзятою -лью – роби́ти що з упере́дньою ду́мкою (з упере́дженням).
Говорить с задней -лью – говори́ти (каза́ти) з потає́нною ду́мкою (зна́рошна), (намекать, перен.) говори́ти (каза́ти) на здога́д бурякі́в, щоб дали́ капу́сти.
Иметь заднюю -ль на кого – закида́ти на ко́го, ма́ти на ко́го потає́нну ду́мку.
-ль мрачная, чёрная – пону́ра, чо́рна ду́м(к)а.
-ль пылкая (горячая) – палка́ ду́мка (га́дка). [В-оста́ннє згада́ти палкі́ї гадки́ (Л. Укр.)].
-ль сокровенная, заветная – тає́мна, запові́тна ду́м(к)а.
Руководящая, главная -ль сочинения – провідна́, головна́ ду́мка (іде́я) тво́ру.
Без -лей – без думо́к, безду́мно. [Безду́мно ди́влячись (Л. Укр., Крим.)].
В -лях – на ду́мці, у ду́мці; срв. Мы́сленно. [Мо́вив собі́ на ду́мці (Кониськ.). Випра́вдував він себе́ в ду́мці (Васильч.)].
Иметь в -лях – ма́ти на ду́мці, поклада́ти в думка́х, в голові́ кла́сти, в го́лову собі́ кла́сти. [Не мав на ду́мці (Коцюб.). І в го́лову собі́ не кла́ла (Сторож.)].
И в -лях не было, и в -лях не имел – і ду́мки (га́дки) не було́, і на ду́мці не було́, і ду́мки не мав, і ду́мкою не вів, і в голові́ (в го́ловах) не поклада́в про що, за що. [За вда́чу її́ він тоді́ й не ду́мав і га́дки не мав (Н.-Лев.). Він і в голові́ собі́ не поклада́в (Н.-Лев.). Ти собі́ і в го́ловах не поклада́й! (Квітка). Поляга́ли спа́ти, на́віть ду́мкою не ведучи́ про ніж (Франко)].
Мне это не по -ли (не по нраву) – це мені́ не до ми́слі (не до ми́слоньки, не до вподо́би). [Я́к-же її́ люби́ти, коли́ не до ми́слі? (Метл.). І не до любо́ви, і не до розмо́ви, і не до ми́слоньки моє́ї (Чуб. V)].
По -ли автора – на ду́мку (на га́дку) а́второву, я́к гада́є а́втор.
При одной -ли об этом – на саму́ ду́мку (зга́дку) про це. Ма́терине се́рце обілля́лося жале́м на саму́ ду́мку, що дити́на ме́рзла-б (Коцюб.)].
С такими -лями – у таки́х думка́х, з таки́ми думка́ми.
Вертится -ль – рої́ться (кру́титься) ду́мка (га́дка).
Взвешивать в -лях – розважа́ти в думка́х (в ми́слях).
Высказывать -ль (мнение) – висло́влювати ду́мку (га́дку).
Не допускать и -ли – і в ду́мці не ма́ти, і в голові́ не поклада́ти, і в го́ловах не поклада́ти, і ду́мки не припуска́ти.
Навести на -ль кого – на ду́мку наверну́ти кого́.
Наводить на -ль (намекать) – дава́ти на ро́зум, каза́ти на здо́гад.
Обратить все свои -ли на что – зверну́ти (оберну́ти) усі́ свої́ думки́ на що.
Одна -ль опережает (обгоняет) другую – ду́м(к)а ду́м(к)у поганя́є (пошиба́є, пошива́є), (поэт.) за ду́мою ду́ма ро́єм виліта́є (Шевч.).
Обуревают меня -ли – беру́ть мене́ гадки́ (думки́), обляга́ють гадки́ (думки́) го́лову, обсіда́ють мене́ ду́ми (думки́), (поэт.) ми́слоньки зано́сять (Метл.).
Осенила -ль – зри́нула (в голові́) (осия́ла) ду́мка, (фамил.) стре́льнула, (шибну́ла) ду́мка. [Яка́сь надзвича́йна ду́мка стре́льнула йому́ до голови́ (Грінч.)].
Отрешиться от -ли – зректи́ся ду́мки, поки́нути ду́мку.
Потерять -ль – спусти́ти з ду́мки.
Избавиться от -ли – позбу́тися ду́мки.
Притти на -ль – спа́сти (впа́сти, прийти́) на ду́мку, наверну́тися на ду́мку. [На ду́мку мені́ спа́ло (Звин.). До́сі мені́ й на ду́мку ні ра́зу не впа́ло про заміжжя́ (Кониськ.)].
Приходить к -ли (к заключению) – прихо́дити до ду́мки (до ви́сновку).
Постичь -ль чью – збагну́ти ду́мку чию́.
Подать, дать -ль – пода́ти ду́мку, на ро́зум посла́ти кому́ (Квітка).
Вот так дельная -ль! – от так розу́мна (путя́ща) ду́мка!
Пугать (разгонять) -ли – поло́хати думки́. [Немо́в яке́ страхі́ття поло́хає думки́ (Вороний)].
Меня пугает -ль, мне страшно при -ли – мене́ ляка́є ду́мка, мені́ стра́шно (ля́чно) на саму́ ду́мку.
Собираться с -лями – збира́ти (доку́пи) думки́, змірко́вуватися, (перен.) ро́зуму збира́ти. [Хо́чуть говори́ти, не змірку́ються (М. Вовч.)].
У него явилась -ль – з’яви́лася в йо́го ду́мка (Грінч.).
От -лей ум за разум заходит – за думка́ми, за гадка́ми аж голова́ тумані́є (Грінч.).
Можно потерять рассудок (сойти с ума) от одной -ли – мо́жна втра́тити ро́зум (збожево́лі́ти) з одніє́ї га́дки (на саму́ га́дку).
Я относительно этого одних с вами -лей – я про це (книжн. що-до цьо́го) таки́х са́мих думо́к, як і (що й) ви, у ме́не одна́кові з ва́ми думки́ про це (що-до цьо́го).
Я сказал это без всякой дурной -ли – я це сказа́в без уся́кої лихо́ї ду́мки (без уся́кого лихо́го на́міру).
Образ -лей – на́прям думо́к, спо́сіб ду́мання (ми́слення) (Франко).
Хорошей -лью не грешно воспользоваться – з до́брої ду́мки не гріх і скористува́тися.
Книга эта богата -лями – ця кни́жка бага́та на думки́.
Эта -ль запала мне на сердце – ця ду́мка припа́ла мені́ до ми́слі (до душі́, до се́рця).
Одна -ль об этой опасности ужасает меня – сама́ га́дка про цю небезпе́ку жаха́є мене́.
Узнавать образ -лей – виві́дувати на́прям думо́к, (перен.) ума́ виві́дувати.
Он хорошо выражает (свои) -ли – він до́бре висло́влює (вимовля́є) свої́ думки́, у йо́го хист до ви́слову думо́к (висловля́ти думки́).
Пьяного речитрезвого -ли – що в п’я́ного на язиці́, те в твере́зого на умі́.
-лям тесно, словам просторно – ма́ло слів, бага́то змі́сту; думо́к бага́то, аж слів не стає́.
Наживля́ть, наживи́ть
1) (
уду) настро́млюва́ти, настроми́ти, начі́[е́]плювати, начепи́ти прина́ду (мелкую рыбёшку: живця́) на гачо́к, (о мног.) понастро́млювати, поначі́[е́]плювати; (ловушку) настро́млювати, настроми́ти, кла́сти, покла́сти, наклада́ти, накла́сти прина́ду в па́стку, (о мног.) понастро́млювати и т. п.;
2) (
у портных) наживля́ти, наживи́ти, нафастриґо́вувати, нафастриґува́ти, (о мног. или во мн. местах) понаживля́ти, понафастриґо́вувати що; срв. Примё́тывать 2.
Наживлё́нный
1) (
об уде) з настро́мленою (з наче́пленою) на гачо́к прина́дою, з -ним живце́м; (о ловушке) з настро́мленою (з по[на]кла́деною) прина́дою;
2) нажи́влений, нафастриґо́ваний, понафастриґо́вуваний.
Назнача́ть, назна́чить
1) (
обозначать, отмечать что) значи́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, на[по]знача́ти и на[по]позна́чувати, на[по]значи́ти, відзнача́ти и відзна́чувати, відзначи́ти, (о мног.) позначи́ти, повизнача́ти, повизна́чувати и т. п. що. [Визна́чує доро́гу блискави́цям (Куліш)].
-чить границы чему – ви́значити ме́жі чого́.
-чить север и юг на карте – зазначи́ти (позначи́ти) пі́вніч і пі́вдень на ма́пі (на (географі́чній) ка́рті).
-на́чь верх на тюке – на[по]значи́ верх на па́ці;
2) (
определять что кому, чему, для кого, для чего, предназначать на что) признача́ти и призна́чувати, призначи́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, приділя́ти, приділи́ти, (наметить) назнамена́ти, (о мног.) попризнача́ти, попризна́чувати, повизнача́ти, повизна́чувати, поприділя́ти що кому́, чому́, (за-)для ко́го, (за-)для чо́го, на що. [Делега́ціям від селя́н призна́чено ці місця́, а від робітникі́в – оці́ (Київ). Я призначи́в чита́ння на оди́н ве́чір (Грінч.). Шевче́нко, пи́шучи свої́ тво́ри, не признача́в їх за-для чита́ння наро́дові (Грінч.). Части́ну свого́ заробі́тку він призначи́в на пе́вну мету́ (Київ). Я ви́значила розписа́ння таке́, що на росі́йську мо́ву йде небага́то годи́н (Крим.). У ту ба́шточку вкида́ли дівча́т і замика́ли там чи на два тижні, чи на два ро́ки, – то вже як пан приді́лить (М. Вовч.). Діточка́м мої́м пан щось приді́лить за мою́ смерть (М. Вовч.). Брахмані́зм обеззбро́їв стихі́йність цих по́ривів, назнамена́вши, як час для їх зді́йснення, два оста́нні перего́ни на життьово́му шляху́ (М. Калин.)].
-чить заседание на пятницу – призначи́ти засі́да́ння на п’я́тницю.
-чить награду – призначи́ти нагоро́ду.
-чать наказание – визнача́ти (признача́ти) ка́ру.
-чить опеку над кем – призначи́ти опі́ку над ким.
-ча́ть, -чить плату – визнача́ти, ви́значити, признача́ти, призначи́ти, кла́сти, покла́сти пла́ту (платню́). [Пла́ту кладу́ть чималу́ їй за рік (Грінч.)].
-чить в продажу, к продаже что – призначи́ти до про́дажу що.
-ча́ть работу кому – признача́ти (визнача́ти) пра́цю кому.
-чить себе сделать что – призначи́ти собі́ (сказа́ти собі́) зроби́ти що. [Як чого́ не скі́нчить у ти́ждень, що каза́ла собі́ скінчи́ти, то… (М. Вовч.)].
-чить свидание кому – призначи́ти поба́чення кому́.
Мне -чили притти в понедельник – мені́ призна́чено прийти́ в понеді́лок.
-ча́ть следствие – признача́ти слі́дство.
-ча́ть срок – признача́ти (визнача́ти) те́рмін (строк, речіне́ць).
-ча́ть, -чить цену – визнача́ти, ви́значити, кла́сти, покла́сти, станови́ти, постанови́ти, наряди́ти ціну́. [Ці́ну на зе́млю визнача́ли вони́ всі гурто́м (Грінч.). База́р ці́ну стано́вить (Богодух.). Взяли́ тому́ коню́ ці́ну наряди́ли – півтора́ста карбо́ванців та й чоти́ри (Пісня)];
3) (
на должность, для исполнения какой-либо обязанности) признача́ти, призначи́ти, настановля́ти и настано́влювати, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, ста́вити, поста́вити, станови́ти, постанови́ти кого́ ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду, приділя́ти, приділи́ти кого́ за ко́го, наряди́ти кого́ ким, (гал.) іменува́ти, на(й)менува́ти кого́ ким, на яку́ поса́ду, (о мног.) попризнача́ти, понастано́влювати, понастановля́ти, понаставля́ти, поприділя́ти; (только куда, кому, к кому) надава́ти, нада́ти (о мног.) понадава́ти кого́ куди́, кому́, до ко́го. [Неписьме́нних не признача́ють на відповіда́льні поса́ди (Київ). Його́ козаки́ злюби́ли, до се́бе в курі́нь пусти́ли, ще й ота́маном настанови́ли (ЗОЮР I). Щоб воєво́дами настанови́ти, того́ не бу́де зро́ду (Л. Укр.). Князя́ми нас понастановля́є (Куліш). Нас ніхто́ не обира́в, нас настанови́ли на пара́фії (Н.-Лев.). Його́ ски́нули з при́става й настанови́ли на стра́жника (Васильч.). Вони́ його́ постави́ли собі́ лаке́єм (Грінч. I). Соргі́я поста́вив пан за клю́чника (Основа 1862). Постанови́ли на дяка́ (М. Вовч.). Постанови́ли її́ за цари́нного (Кониськ.). Пан приділи́в ба́тька за лісника́ (М. Вовч.). До́ти чолові́к до́брий, до́ки його́ деся́тником не наряди́ли (Приказка). Агроно́мів надаю́ть нам з Ки́їва (Київщ.)].
-чить наследника – призначи́ти спадкоє́мця.
-чить кого опекуном над кем – призначи́ти (настанови́ти) кого́ опікуно́м (на опікуна́, за опікуна́) над ким. [Грома́да настанови́ла над ї́ми опікуно́м Пана́са Мо́мота (Грінч.)].
-чить себе преемника – призначи́ти собі́ насту́пника.
-чить сына в военную службу – призначи́ти си́на до військо́вої слу́жби.
-ча́ть, -чить кому какую-либо роль в чём – признача́ти, призначи́ти, приділя́ти, приділи́ти кому́ яку́ ро́лю в чо́му. [Салко́ві, що мав гра́ти старшину́, приділи́ли роль сві́дка (Грінч.)];
4) (
о судьбе: предопределять) суди́ти, присуди́ти, признача́ти, призначи́ти, приділя́ти, приділи́ти, надава́ти, нада́ти, наріка́ти, наректи́, назнаменува́ти кому́ що. [Мені́ літа́ ті́ї до́ля присуди́ла (Рудан.). Хто змо́же ухили́тись, що нам боги́ всеси́льні присуди́ли? (Куліш)].
Назнача́емый – визна́чуваний, зазна́чуваний; настано́влюваний, призна́чуваний и т. п. Назна́ченный
1) ви́значений, зазна́чений, на[по]зна́чений, відзна́чений, повизна́чуваний
и т. п.;
2) призна́чений, ви́значений, приді́лений, покла́дений, поприді́ляний
и т. п. [Тво́рчі си́ли, – ті гна́тимуть вас у призна́чене мі́сце (Франко). Зако́ване в залі́зні обручі́ письме́нство незаба́ром переросте́ призна́чену йому́ мі́рку (Рада). Гро́ші, від грома́ди призна́чені на шко́лу (Грінч.)].
-ная цена – ви́значена ціна́.
В -ный час, в -ное время – у призна́чену годи́ну (призна́ченої годи́ни), у призна́чений час (призна́ченого ча́су);
3) призна́чений, настано́влений, наста́влений, поста́влений, постано́влений, приді́лений, наря́джений, імено́ваний, нада́ний, попризна́чуваний
и т. п. Вновь -ный – новопризна́чений, новонаста́влений ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду, новонада́ний кому́, до ко́го;
4) су́джений, прису́джений, призна́чений, приді́лений, на́да́ний, наре́че́ний, назнамено́ваний. [До своє́ї мети́, назнамено́ваної йому́ од бо́га, ді́йде (Куліш)].

-ться
1) визнача́тися
и визна́чуватися, бу́ти визна́чуваним, ви́значеним, повизна́чуваним и т. п.;
2) признача́тися
и призна́чуватися, бу́ти призна́чуваним, призна́ченим, попризна́чуваним и т. п. [Речінця́ по́бутові на Запорі́жжі не визнача́лося ніко́му (Куліш). Щоб пола́годити спір, визна́чується губернія́льна комі́сія (Франко). Її́ ще зда́вна призна́чено мені́ (Грінч.). Почала́ лічи́ти йому́ ліні́йкою в доло́ню, скі́льки було́ то вже йому́ призна́чено (Васильч.)].
Деньги -ча́лись на одно, а пошли на другое – гро́ші призна́чено було́ на одно́, а пішли́ на и́нше.
Срок -чался длинный, а теперь его сократили – те́рмін (строк, речіне́ць) призна́чено (ви́значено) було́ до́вгий, а тепе́р скоро́чено.
Срока не -чалось никому – те́рміну (стро́ку, речінця́) не стано́влено (не визнача́ли, не визнача́лося) ніко́му;
3) признача́тися, настановля́тися
и настано́влюватися, бу́ти призна́чуваним, настано́влюваним, призна́ченим, настано́вленим, попризна́чуваним, понастано́влюваним и т. п. ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду. [Па́нна настановля́ється на вчи́тельку в село́ С. (Коцюб.). Ті батюшки́, що вчи́лися в акаде́мії й були́ понастано́влювані на пара́фії (Н.-Лев.). Інстру́ктора від нас за́брано, а нам нада́но и́ншого (Київщ.). Полко́вники і со́тники нада́ні теж із по́льського па́нства (Куліш)].
Он -ется инструктором – його́ призна́чено (настано́влено, признача́ють, настановля́ють) на (за) інстру́ктора.
-ется комисия для рассмотрения дела – признача́ється комі́сія (признача́ють комі́сію), щоб розгля́нути спра́ву.
-ется следствие по этому делу – признача́ється (признача́ють) слі́дство в цій спра́ві;
4) суди́тися, признача́тися, приділя́тися, бу́ти призна́ченим, приді́леним, нада́ним, назнамено́ваним, наре́че́ним. [Щоб не було́ одни́х, яки́м ні́би призна́чено ті́льки працюва́ти, і дру́гих, яки́м призна́чено з чужо́ї пра́ці живи́тися (Рада). Шлях без мі́ри, вік без лі́ку їй нада́но від творця́ (Самійл.). Та вже коли́ наре́чено вмира́ти, і зна́хури не відше́пчуть (ЗОЮР I)].
I. Накла́дывать и Наклада́ть, накла́сть
1)
что, чего на что, во что – наклада́ти и (редко) накла́дувати, кла́сти, накла́сти и (редко) наложи́ти, (о мног.) понаклада́ти и понакла́дувати що, чого́ на що, в що; (в большом количестве) гати́ти, нагати́ти що, чого́ в що. [Наклада́ла одно́ полі́но на о́дне, по́ки й попа́дало все (Канівщ.). Коли́ пи́шеш, не клади́ руки́ на зши́ток (Київ). І наві́що сті́льки дров гати́ти в гру́бу? (Сл. Гр.)].
-кла́сть яиц (о курах) – наноси́ти (нане́сти́) яє́ць.
-кла́сть в шею кому – надава́ти (за)поти́личників кому́, наго́дувати (за)поти́личниками кого́, наби́ти поти́лицю кому́, накла́сти кому́ по поти́лиці (по ши́ї);
2) (
нагружать) наванта́жувати, наванта́жити, наладо́вувати, наладува́ти, нарих[ш]то́вувати, нарих[ш]тува́ти, напако́вувати, напакува́ти, (о мног.) понаванта́жувати и т. п. що; (о телеге ещё) набира́ти, набра́ти ху́ру (зап. фу́ру), хурува́тися, нахурува́тися. [Ой, ти бу́деш ху́ру набира́ти, а я бу́ду гро́ші одбира́ти (Грінч. III). Чумаки́ хуру́ються (Сл. Гр.)];
3) (
стену), см. Надстра́ивать.
Накла́денный
1) накла́дений, нало́жений, понакла́даний, понакла́дуваний; нага́чений; нане́сений;
2) наванта́жений, наладо́ваний, нарих[ш]то́ваний, напако́ваний, понаванта́жуваний
и т. п.;
3)
см. Надстро́енный.
-ться – наклада́тися, накла́стися, понаклада́тися; бу́ти накла́даним и накла́дуваним, накла́деним, нало́женим, понакла́д(ув)аним и т. п.
Нога́
1) (
вместе со ступнёй или без ступни) нога́ (мн. но́ги, ніг); (ступня) нога́, (зап.) стопа́. [Ту́пне кінь ного́ю (Шевч.). Хло́пчик стої́ть на одні́й нозі́ (М. Вовч.). Во́вка но́ги году́ють (Номис). Сте́жка заси́пана сні́гом, і ані о́дного слі́ду стопи́ лю́дської не ви́дно на його́ бі́лій ска́терті (Франко)].
Две, обе -ги́ – дві, оби́дві ноги́ (нозі́). [Стає́ на рука́х, одкида́є оби́дві нозі́ наза́д, нена́че брика́є ни́ми (Н.-Лев.)].
Левая, правая -га – лі́ва, пра́ва нога́.
Задние, передние -ги – за́дні, пере́дні но́ги.
Деревянная -га – дерев’я́на нога́, (деревяшка) дерев’я́нка, (костыль) ми́лиця.
Вверх -га́ми
а) (
в прямом знач.) догори́ нога́ми, горі́ніж, сторч голово́ю;
б) (
перен.: вверх дном) догори́ нога́ми, догори́ ко́ренем, шкере́берть. [Все він переверну́в догори́ ко́ренем (Звин.)].
-га́ми вниз (к земле) – долі́ніж.
Босыми -га́ми – бо́сими нога́ми, (босиком) босо́ніж.
В -га́х – в нога́х.
Пусть не путается в -га́х партии – (не)ха́й не плу́тається під нога́ми в па́ртії.
На босую -гу – на бо́су но́гу, (на-)босо́ніж, на-бо́се.
Лёгкий на -гу, см. Лё́гкий 7.
Он на -га́х (ходит, здоров) – він уже́ підві́вся (став) на но́ги, він уже́ хо́дить, він уже́ здоро́вий (оду́жав, ви́чуняв, диал. окли́гав и окли́гнув).
Он уже опять на -га́х – він уже́ зно́в(у) на нога́х.
В грехах, да на -га́х – у гріха́х, та на нога́х.
Быть весь день на -га́х – бу́ти ці́лий день на нога́х, ці́лий день не сі́сти (не присіда́ти). [Я-ж ці́лий день не ся́ду! (Звин.)].
Под -га́ми – під нога́ми, (изредка) під ного́ю. [Ви підійма́єтесь схо́дами; вони́ рипля́ть під ва́шою ного́ю (Микит.)].
С головы до ног, с ног до головы – від голови́ до ніг (зап. до стіп), від ніг (зап. від стіп) до голови́. [Обмі́ряв її́ вели́чним по́глядом од голови́ до ніг (Крим.)].
Вооружённый с головы до ног – озбро́єний від голови́ до ніг (до п’ят).
Со всех ног – що-ду́ху (в ті́лі), що є (єсть) ду́ху, скі́льки ду́ху, що-ду́х у ті́лі (М. Вовч.), що но́ги несу́ть (несли́), (во всю прыть) чим-ду́ж, (во все лопатки) на всі за́ставки́, на всю ви́тягу, (опрометью) прожо́гом.
С руками и (с) -га́ми – з рука́ми й (з) нога́ми.
У чьих ног – коло (біля) чиї́х ніг (зап. стіп), (зап.) у чиї́х стіп. [У стіп твої́х (душа́) весь свій тяга́р скида́є (Франко)].
Ни -го́ю (к кому) – (а)ні кро́ку (ні ного́ю) (до ко́го).
-ги́ не клади (не ставь, не заноси) куда – і ступну́ти (і ходи́ти) не ду́май куди́, (а)ні кро́ку (ні ного́ю) куди́.
-ги́ моей не будет у тебя – ноги́ моє́ї не бу́де в те́бе.
Бросаться, броситься кому в -ги – ки́датися, ки́нутися кому́ в но́ги (під но́ги, до ніг), па́дати, впа́сти кому́ в но́ги (під но́ги, до ніг). [Упа́в фарао́ну під но́ги (Франко). Він упа́в до ніг милосе́рдного анабапти́ста (Кандід)].
Быть на короткой (дружеской) -ге́ с кем, см. Коро́ткий 4.
Быть (стоять) одной -го́й в могиле – бути одно́ю ного́ю в труні́ (в домови́ні), стоя́ти одно́ю ного́ю над гро́бом (у гро́бі, в домови́ні).
Валиться, свалиться с ног – на нога́х не стоя́ти (не всто́яти), вали́тися (па́дати), звали́тися (з ніг). [Ви́йду за воро́та, від ві́тру валю́ся (Метл.)].
Вставать с левой -ги́, левою -го́ю (с постели) – встава́ти на лі́ву но́гу (лі́вою ного́ю) (з посте́лі, з лі́жка).
Давай бог -ги – хо́ду, хо́да, дра́чки, навті́[е́]ки, навтікача́; срв. Наутё́к. [Як поба́чив це я, ки́нув мерщі́й каву́н, та хо́ду (Звин.). Я, не до́вго ду́мавши, за́раз навті́ки, куди́ о́чі зирну́ли, а но́ги понесли́ (М. Вовч.)].
Держать свой дом на приличной -ге́ – держа́ти (трима́ти) свою́ госпо́ду на поря́дній (присто́йній) стопі́ (на присто́йній лі́нії, як у (до́брих) люде́й, як поря́дним лю́дям годи́ться).
Держаться, удержаться на -га́х – трима́тися (держа́тися), втри́матися, (вде́ржатися) на нога́х.
Жить на широкую (на большую, на барскую) -гу – жи́ти на широ́ку стопу́ (в розко́шах, на всю гу́бу, по-па́нському, диал. ве́лико), розкошува́ти, панува́ти. [Захоті́в він ве́лико жи́ти і аж три кімна́ти собі́ найня́в (Лубенщ.)].
Итти (-га́) в -гу – іти́ (ступа́ти) (нога́) в но́гу, іти́ (ступа́ти) ступі́нь у ступі́нь, (держать шаг) трима́ти крок. [В ме́не до́нька в но́гу з Жо́втнем за́вжди йде (Влизько). Він так ступі́нь у ступі́нь ступа́є, на́че мі́ря, як тра ступа́ти (Канівщ.). Жовня́рський крок трима́ти (Франко)].
Не в -гу итти, сбиваться (сбиться) с -ги́ – іти́ не в но́гу.
Итти -га́ за́ -гу (-га́ по́ -гу) – іти́ нога́ за ного́ю; см. ещё Ме́дленно 1 (Итти -но) и Плести́сь 2. [Ішо́в захо́жий ти́хо, нога́ за ного́ю (Мирний)].
Кидать, кинуть что под -ги кому – кида́ти, ки́нути що під но́ги кому́.
Кланяться, поклониться в -ги – кла́нятися (вклоня́тися), вклони́тися в но́ги. [Вклони́лася низе́нько, аж в са́мії но́зі (Сл. Закр.)].
Класть (слагать), положить (сложить) что к -га́м чьимкла́сти (склада́ти), покла́сти (скла́сти) що до ніг чиї́х. [До ніг наро́дженої з пі́ни склада́йте… ліхта́р мій… і кий (М. Зеров)].
-ги носят – но́ги но́сять.
Куда -ги понесут – куди́ но́ги понесу́ть, (куда глаза глядят) світ за́ очі (за очи́ма), куди́ гля́дя, навмання́, навманя[ь]ки́.
Отбиваться от чего руками и -га́ми – відбива́тися від чо́го рука́ми й нога́ми, (сопротивляться) пруча́тися про́ти чо́го рука́ми й нога́ми, опина́тися (огина́тися) (що-си́ли) про́ти чо́го.
Переваливаться с -ги́ на -гу́ – перехиля́тися (перехня́блюватися) з бо́ку на бік, колива́ти з ноги́ на но́гу; см. Перева́ливаться 3.
Переминаться с -ги́ на́ -гу – переступа́ти з ноги́ на но́гу (фам. з одніє́ї на дру́гу), (топтаться) тупцюва́тися, ту́пцятися, топта́тися.
Плясать в три -ги́ – витанцьо́вувати на всі за́ставки́.
-ги не повинуются (не слушаются) – но́ги не слу́хають(ся) (не х(о)тя́ть слу́хатися).
-ги подкашиваются, подкосились – но́ги підло́млюються (підтина́ються, млі́ють), підлама́лися (підтяли́ся, помлі́ли).
Поднимать, поднять (поставить) кого на́ -ги
а) (
больного) зво́дити, зве́сти́ кого́ на но́ги, на світ пусти́ти кого́. [Хто мене́ на світ пусти́в? – Я тепе́р здоро́ва (Мартинов.)];
б) (
перен.) зво́дити (ста́вити), зве́сти́ (поста́вити) кого́ на но́ги; срв. Поста́вить 1.
Подставлять -гу, см. Но́жка (Подставлять -ку).
Положить -гу на -гу – закла́сти но́гу на но́гу.
Поставить войска на военную, на мирную -гу – переве́сти́ ві́йсько на воє́нне, на ми́рне стано́вище.
Протянуть -ги
а) (
в прямом знач.) простягти́ (ви́тягти) но́ги, (о мног.) попростяга́ти (повитяга́ти) но́ги;
б) (
умереть) простягти́ся, ви́простатися, (вульг.) заде́рти но́ги, ду́ба да́ти, ґи́ґнути, освіжи́тися, переки́нутися. См. Протя́гивать 1 (-ну́ть ноги).
Сбивать, сбить с ног кого – збива́ти (вали́ти, зва́лювати), зби́ти (звали́ти) з ніг кого́; см. ещё Заморо́чить кого. Связать кого по рукам, по -га́м – зв’яза́ти кому́ ру́ки й но́ги, (сделать жизнь несчастной) зав’яза́ти кому́ світ.
Срезать кого с ног – знесла́вити, зга́ньби́ти, зганьбува́ти кого́.
Ставать (вставать, становиться), стать (встать) на́ -ги
а) (
в прямом знач.) зво́дитися (здійма́тися, спина́тися), зве́сти́ся (зня́тися, с[зі]п’я́сти́ся) на но́ги, (порывисто) схо́плюватися (зрива́тися), схопи́тися (зірва́тися) на (рі́вні) но́ги;
б) (
перен.) спина́тися (зво́дитися, здійма́тися), с[зі]п’я́сти́ся (зве́стися, зня́тися) на но́ги (на собственные -ги: на вла́сні но́ги), (диал.) оклига́ти, окли́гати и окли́гнути. Срв. Поднима́ться. [Коли́ довело́ся спина́тися на вла́сні но́ги, то обста́вини ду́же зміни́лися на гі́рше (Н. Громада). Він до́вго бідува́в; оце́ окли́гав, як зроби́вся заві́дуючим ремо́нтами (Лубенщ.)].
Ставать (вставать, становиться подниматься), стать (встать, подняться) на задние -ги – става́ти, спина́тися, зво́дитися, здійма́тися), ста́ти (с[зі]п’я́сти́ся, зве́сти́ся, зня́тися), (о мног.) постава́ти (поспина́тися, позво́дитися, поздійма́тися) на за́дні но́ги, (на дыбы) става́ти, ста́ти, (о мног.) постава́ти ца́па (ца́пки, цапко́м, ста́вма, ду́ба, ди́бки дибка́, го́пки).
Не знает, на какую -гу, стать – не зна́є, на котру́ ступи́ти (ступну́ти).
Стать без ног – позбу́тися ніг, втра́тити но́ги, зроби́тися безно́гим, збезно́жіти.
Еле -ги унести откуда – ле́две но́ги ви́нести, ле́две втекти́ (диал., зап. ви́втекти) зві́дки.
Унеси бог -ги – аби́ ті́льки (лиш(е́)) втекти́; см. ещё выше Давай бог -ги.
Руками и -га́ми упираться – упира́тися рука́ми й нога́ми; см. ещё выше Отбиваться руками и -га́ми.
Хромать на одну -гу – кульга́ти (шкандиба́ти, шкатульга́ти) на одну́ но́гу.
Ног под собою не чувствовать (не чуять) – землі́ (ніг) під собо́ю не чу́ти. [Землі́ під собо́ю не чув: як той ві́тер мчавсь (Мирний)].
Шаркать -га́ми – чо́вгати (со́вгати) нога́ми.
Одна -га́ тут другая там – одна́ нога́ тут, дру́га там; (реже) на одні́й нозі́. [«Ху́тче-ж!» – «На одні́й нозі́» (Свидн.)].
За глупой головой и -гам непокой – за дурно́ю голово́ю і нога́м ли́хо (Приказка).
Баба-яга, костяная -га́ – ба́ба-яга́ нога́-костюга́, ба́ба-яга́ костяна́ нога́ (ЗОЮР II);
2) (
подставка, стойка) нога́; срв. Но́жка 2;
3)
строит., техн. – (крана, копра, циркуля) нога́; (наслонная) нарі́жник (-ка); (стропильная) крокви́на;
4) (
у сапожников) копи́л (-ла́); см. Коло́дка 3;
5) (
снопов) ряд (-ду), рядо́к (-дка).
Но́та
1)
муз. – но́та. [В повсякде́нній му́зиці (мі́ста) вчува́лись які́сь нові́ но́ти (Кирил.)].
-ты
а) но́ти (
р. нот);
б) (
записанные или отпечатанные) но́ти.
Брать, взять -ту – бра́ти (виво́дити), взя́ти (ви́вести) но́ту. [Чудо́ву но́ту, ви́вів (Яворн.)].
Брать, взять высокую -ту – бра́ти, взя́ти висо́ку но́ту, бра́ти, взя́ти горо́ю, заво́дити, заве́сти́ вго́ру. [Як заведе́ оце́ він вго́ру, то… (Яворн.)].
Играть, петь по -там – гра́ти, співа́ти по но́тах.
Разыгрывать, разыграть, как по -там – роз[від]грава́ти, роз[від]гра́ти як по но́тах.
Класть, положить на -ты что – заво́дити, заве́сти́ в но́ти що, кла́сти, покла́сти на но́ти що;
2) (
дипломатическая) но́та. [Но́та Радя́нського уря́ду спра́вила скрізь за кордо́ном вели́ке вра́ження (Пр. Правда)];
3) (
заметка) нота́тка.
Ока́зывать, оказа́ть
1) (
обнаруживать) виявля́ти, ви́явити.
Он -за́л большие успехи – він вели́кі ви́явив у́спі́хи.
-вать своё расположение к кому – виявля́ти свою́ до ко́го прихи́льність;
2) (
воздавать, делать) дава́ти, да́ти, подава́ти, пода́ти, учиня́ти, учини́ти, роби́ти, зроби́ти.
-вать внимание кому – ува́гу дава́ти (да́ти) кому́.
-вать доверие – ві́ру дава́ти (да́ти) кому́, звіря́тися на ко́го.
-вать предпочтение кому – дава́ти (да́ти) и надава́ти (нада́ти) перева́гу кому́ над ким.
-вать уважение, почтение кому – дава́ти ша́ну (шано́бу) кому.
-вать честь, почести кому – давати (дати) честь, хвалу кому, честь, повагу учинити кому́.
-ать неуважение, непочтение, пренебрежение – знева́гу да́ти (вчини́ти) кому́, зневажа́ти, знева́жити кого́. [Ма́тері знева́гу да́ти].
Не -а́ть должного уважения кому – ле́гко пова́жити кого́. [Ви так ле́гко пова́жили його́ (короля́) в його́ посло́ві (Куліш)].
-вать милость, любезность, одолжение, снисхождение кому – ла́ску роби́ти (зроби́ти), ла́ску чини́ти (вчини́ти) кому́, ла́ску (милость) кла́сти (покла́сти) на ко́го, допомогти́ ла́скою кому́, згля́дь ма́ти на ко́го, згля́нутися на ко́го. [Згля́ньтесь на ме́не, бі́дну сироти́ну].
-вать защиту, покровительство кому – дава́ти (да́ти) за́хист кому́, взя́ти кого́ під свою́ ру́ку.
-вать услугу – зроби́ти послу́гу кому́, прислужи́тися кому́, ста́ти кому́ в приго́ді.
Окажи́те мне услугу – зробі́ть мені́ послу́гу, ста́ньте мені́ в приго́ді.
Он -за́л великие услуги своему отечеству – він ду́же прислужи́вся свої́й ба́тьківщині, у вели́кій приго́ді став свої́й ба́тьківщині.
-вать содействие, помощь – става́ти (ста́ти) в приго́ді кому́, (по)дава́ти, (по)да́ти по́мочи, пора́ди кому́, підмогти́, запомогти́ кого́ чим, призволя́ти по́міч кому́, (редко) підложи́ти ру́ки під ко́го.
-вать, -за́ть сопротивление кому, чему – опира́тися, опе́ртися про́ти чо́го, о́пір кому́ ста́вити, о́пором стоя́ти, ста́ти проти ко́го, проти чо́го, о́дсіч да́ти кому́. [Ро́ків сто або́ й більш опира́лись громадя́ни про́ти хи́жої си́ли (Куліш)].
-вать влияние, действие – роби́ти, зроби́ти вплив на ко́го, на що, вплива́ти, ді́яти на ко́го, на що.
Тепло и холод -вают различное влияние на тела – тепло́ і хо́лод рі́зно ді́ють на ре́чі.
Действие, которое -вают на наше тело изменения температуры – ді́яння (вплив), що на на́ше ті́ло справля́ють змі́ни в температу́рі.
Осно́ва
1) (
у ткачей) осно́ва (ум. осні́вка, осні́вонька, осні́вочка, осно́виця);
2) осно́ва, осно́вина, заса́да, підва́лина, ґру́нт, підста́ва, пі́дклад.
См. Основа́ние.
-вы геометрии – осно́ви геоме́трії.
Полагать в -ву чего – ста́вити (кла́сти) в осно́ву чого́.
Полагать -вы – заклада́ти підва́лини.
Перекре́щивать, перекрести́ть
1)
кого, что – перехре́щувати, перехрести́ти, (о мног.) поперехре́щувати, (о вещах ещё) обхрести́ти. [Ма́ти перехрести́ла дити́ну. Обхрести́в усі́ кутки́ в ха́ті];
2) (
в иную веру) вихре́щувати, ви́хрестити; см. Выкре́щивать;
3) (
положить, связать и т. д. накрест) кла́сти, покла́сти, положи́ти, в’яза́ти, звяза́ти, (о мног.) пов’я́зати на́вхрест що.
Перекрещё́нный и -кре́щенный – перехре́щений; ви́хрещений; покла́дений, звя́заний и т. д. на́вхрест;
4) (
пересекать) перехре́щувати, перехрести́ти що; см. Пересека́ть. [Ті́ні перехре́щували галя́ву (поляну)].
Перекре́щиваться, -крести́ться
1) перехре́щуватися, перехрести́тися, о(б)хрести́тися, хреста́ кла́сти, покла́сти на собі́, (
перед началом дела, едыиногда) поблагослови́тися;
2) вихре́щуватися, ви́хреститися, бу́ти ви́хрещеним;
3)
перен. (о дороге и т. п.) перехре́щуватися, перехрести́тися.
-щивающийся (перекрёстный) – перехре́сний. [Перехре́сні стежки́. Перехре́сні впли́ви].
Пересла́ивать, переслои́ть что с чем – переклада́ти, перекла́сти, (о мног.) попереклада́ти що чим, кла́сти, покла́сти шара́ми навперемі́ну що з чим. [Попереклада́ла нали́сники ма́ком].
Пересло́енный чем – перекла́дений, поперекла́дений чим; кла́дений, покла́дений шара́ми навперемі́ну з чим.
Покло́н
1) (
действие) кла́няння. [Іди́, я і без кла́няння пущу́ ї́сти (Хорол.)];
2) поклі́н (-ло́ну),
ум. покло́нець (-нця), уклі́н (-ло́ну).
Земной – дозе́мний поклі́н, поклі́н до землі́.
Бить (класть) -ны – би́ти (ударя́ти) покло́ни, заби́ти (уда́рити) покло́ни, кла́сти (поклада́ти) покло́ни, (иронич.) грі́ти покло́ни.
-ло́н отвесить – відда́ти поклі́н.
Передавать, посылать кому – кла́нятися, поклоня́тися, поклони́тися, поклоня́ти, поклони́ти, переклоня́тися, переклони́тися.
Передавать (сообщать) кому от кого – віддава́ти кому́ поклі́н од ко́го.
Пойти с -ном (приношением) – піти́ на рале́ць.
Полага́ть, положи́ть
1) (
куда, где, на что) кла́сти, поклада́ти, покла́сти, (диалект.) ложи́ти, положи́ти, покладови́ти. [Клади́ книжки́ на стіл (на столі́). Покла́в гро́ші в скарбни́цю. Бу́ду в землі́ коза́цькій-христия́нській го́лову поклада́ти].
-жи́ть лишнее (о приправах) – переда́ти. [Переда́в куті́ ме́ду].
-жи́ть в кушанье что-л. крошеное – закриши́ти чим.
Разбив, -жи́ть во что (о яйцах) – уби́ти. [Я в сир тро́є яє́ць уби́ла].
-жи́ть головами или верхними концами в противопол. направл. – покла́сти ми́ту́сь. [Ри́бки в пуде́лкові лежа́ли ми́тусь. Покла́ла снопи́ ми́тусь].
-га́ть земные поклоны – дозе́мні покло́ни поклада́ти, би́ти.
-жи́ть земной поклон – покла́сти, уда́рити, заби́ти поклі́н.
-га́ть душу, за кого, что – поклада́ти, покла́сти ду́шу за ко́го, за що. [Па́стир до́брий ду́шу свою́ поклада́є за ві́вці (Єванг.)].
-га́ть, -жи́ть голову (жизнь) за кого, за что – голово́ю наклада́ти, накла́сти (наложи́ти) за ко́го, за що; тру́пом ляга́ти за ко́го, за що. [Він голово́ю накладе́ за свою́ іде́ю (Крим.). За отчи́зну голова́ми наклада́ли].
-жи́ть врага на месте – укла́сти во́рога, зроби́ти во́рогові кіне́ць.
-жи́ть убитыми многих – покла́сти, ви́класти. [Ви́клав ляшкі́в, ви́клав панкі́в у чоти́ри ла́ви].
-жи́ть оружие перед кем – скла́сти збро́ю перед ким.
-жи́ть к ногам – скла́сти (покла́сти) до ніг.
-га́ть, -жи́ть начало, основание чему – заклада́ти, закла́сти що, засно́вувати, заснува́ти що, зроби́ти (покла́сти) поча́ток чому́, чого́. [Шекспі́р покла́в поча́ток і спра́вжньої сьогоча́сної коме́дії (Єфр.)].
-га́ть, -жи́ть основание городу – оса́джувати, осади́ти мі́сто.
-жи́ть конец (предел) чему – зроби́ти (покла́сти) кіне́ць (край), бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада)].
-жи́ть на ноты – покла́сти на но́ти; заве́сти в но́ти.
-га́ть надежду на кого – поклада́ти (держа́ти, ма́ти) наді́ю на ко́го. [Я на дя́дька Петра́ наді́ю держа́ла (Переясл.)].
-га́ть гнев на кого – поклада́ти, положи́ти гнів на ко́го.
-га́ть резкую границу – ста́вити о́бру́б; кла́сти вира́зну́ ме́жу. [Ніко́ли ми не мо́жемо напе́вне ви́значити поді́ю, щоб виразни́й ста́вила о́бруб між сусі́дніми пері́одами (Єфр.)].
Как бог на душу -жит – собі́ до вподо́би; як замане́ться. [Кру́тять мора́льними катего́ріями собі́ до вподо́би (Єфр.)].
-га́ть, -жи́ть жалованье кому, цену чему – покла́сти, кла́сти, визнача́ти, ви́значити, признача́ти, призначи́ти, встановля́ти, встанови́ти платню́ кому́, ці́ну за що. [Платні́ мені́ ви́значено по три черві́нці на мі́сяць. Тре́ба да́ти за ко́жний стовп – кладі́м уже – по карбо́ванцю (Звин.)];
2) (
решать) поклада́ти, покла́сти, виріша́ти, ви́рішити. [Покла́ли, що тре́ба одру́жити Йо́на в-осени́ (Коцюб.)].
В военном совете -жи́ли действовать наступательно – військова́ ра́да ви́рішила (покла́ла) наступа́ти (роби́ти на́ступ).
-жи́ть на чём – поєдна́тися, (редко) положи́тися. [Так і положи́лися, щоб Семе́н Іва́нович, коли́ ті́льки захо́че, щоб і прихо́див (Квітка)].
Поло́жено – (по обычаю) заве́дено. [Цей день заве́дено святкува́ти. Косаря́м заве́дено дава́ти по ча́рці].
3) (
думать, держаться мнения) гада́ти, ду́мати, міркува́ти, поклада́ти, уважа́ти. [Я теж гада́ю, що нічо́го не бу́де. Ду́маю, що на це приста́ти мо́жна. Я так собі́ мірку́ю, що нічо́го з то́го не бу́де путя́щого. Він так собі́ поклада́є: як пі́де чолові́кові з яко́го дня, то так воно́ вже і йде́ться (Коцюб.). А що, во́лики, як уважа́єте: де бу́демо ночува́ти? (Драг.)].
-га́ю, что – ду́мка така́, що…; я тако́ї (тіє́ї) ду́мки; на мою́ ду́мку; я таки́й, що…; (я так) гада́ю, що и т. д. [Гада́ю, що так бу́де найлі́пше].
Как вы -ете? – яко́ї ви ду́мки? як на ва́шу ду́мку ? як ви гада́єте? и т. д. Надо -га́ть, что – мабу́ть так, що; тре́ба ду́мати, що.
Поло́жим – візьмі́мо, покладі́мо, припусті́мо, да́ймо.
-жим, что это так – припусті́мо, що це так; неха́й це бу́де й так.
Его -га́ют умершим – про йо́го ду́мають, що вмер; його́ вважа́ють (ма́ють) за поме́рлого.
-га́ют, что это вы сделали – гада́ють (ду́мають), що це ви зроби́ли; ду́мають на вас, що ви це зроби́ли.
Поло́женный и положё́нный – (куда, где, на что) покла́дений.
-ный на ноты – заве́дений у но́ти; (о жалованьи, цене) ви́значений, призна́чений, покла́дений, устано́влений; (надлежащий) нале́жний (по обычаю) заве́дений.
Поро́чить, опоро́чить – (хулить) га́нити, зга́нити, гу́дити, згу́дити, ґандж[ч]ува́ти, зґандж[ч]ува́ти, (бесславить) ганьби́ти, зганьби́ти, ганьбува́ти, зганьбува́ти, сла́вити, осла́вити, несла́вити, знесла́вити, безче́стити, збезче́стити, плями́ти, сплями́ти, шпе́тити, зшпе́тити кого́, що, у (не)сла́ву вво́дити (вве́сти́) кого́, безче́стя́ кла́сти, покла́сти на ко́го; срв. Порица́ть, Опоро́чить. [І язи́к їм ру́ба у ро́ті ста́не, коли́ тако́го ба́тька почну́ть га́нити (Мирн.). На́що ганьби́ти чолові́ка (Кам’ян.). Се ганьбу́є і ко́нсульство (Куліш). Блаже́нні ви, коли вас ганьбува́тимуть і гна́тимуть та розпуска́тимуть про вас уся́ку лиху́ сла́ву (Єв.). Оли́мпських шпе́тив на всю гу́бу (Котл.)].
Самому -чить себя – (образно) по сла́воньці ходи́ти. [Не я тебе́, дівчи́нонько, у сла́воньку вво́джу, а сама́ ти, дівчи́нонько, по сла́воньці хо́диш (Пісня)].
Пресс – гніт (р. гні́ту), на́гніт (-ніту), пригні́ток (-тка), прес (-су), прас (-су), пра́са (давило) дави́ло, ча́ви (р. ча́вів). [Сир під гні́том (під пра́сом) лежи́ть].
Винодельный, маслобойный пресс – ча́ви, дави́ло, пра́са.
Ручной, машинный пресс – ручни́й, маши́нний гніт (прес, прас).
Рычажный, винтовой пресс – підва́жний, ґвинтови́й прес.
Гидравлический пресс – гідравлі́чний гніт (прес, прас).
Типографский пресс – друка́рський прес.
Пресс для выжимания воска – лиси́ці (-си́ць).
Брюшной пресс, мед. – черевни́й прес.
Класть, положить что-л. под пресскла́сти, покла́сти під гніт, нагні́чувати, нагніти́ти що.
Приме́та – прикме́та, примі́та, призна́ка, позна́ка, при́значка, знак (-ку́), (пометка) за́значка; (отличит. признак) прикме́та, озна́ка, відзна́ка; срв. При́знак. [Доро́гу пізна́в він по вся́ких прикме́тах (М. Лев.). Зоря́ я́сна, я́сная примі́та (Рудан.). Ме́ншому бра́ту примі́ту покида́є (Дума). Я свої́ гро́ші впізна́ю, на них за́значку я зроби́в].
Делать, сделать -ту на чём – роби́ти, зроби́ти прикме́ту, примі́ту и т. д. на чо́му, позначи́ти що, кла́сти карб на чо́му.
-ту, на -ту оставлять – лиша́ти, залиша́ти, дава́ти, да́ти на призна́ку кому́ що.
Делать, сделать -ту на камыше, на дереве и т. п. – клячи́ти, поклячи́ти що (очере́т, де́рево). [Оце́ поклячи́ли усі́ дерева́, – тепе́р уже́ не бу́де краді́жки (Мирг. п.)].
-ты (в паспорте) – прикме́ти, озна́ки, відзна́ки (в па́шпорті).
Описание -ме́т – о́пис прикме́т, озна́к.
На -те – на прикме́ті, на при́значці, на знаку́. [Є, ка́жу, в ме́не на прикме́ті (М. В.). У свої́х при́ятелів і на́віть ворогі́в на при́значці він був (Куліш)].
Не в -ту – не по знаку́, невкміту́. [Невкміту́ мені́, чи вони́ би́ли його́ чи ні; чув ті́льки, що крича́ло щось, а нічо́го не ба́чив (Новомоск. пов.)].
Хорошая, дурная -та – до́бра, пога́на (лиха́) прикме́та, призна́ка, примі́тка, при́мха, до́брий, лихи́й знак. [Пога́на прикме́та, що ку́рка пі́внем заспіва́ла. В се́лах веде́ться при́мха, що як стрі́неш попа́ або ченця́ в доро́зі, то без приго́ди тобі́ не мине́ться (Куліш)].
Суеверная -та (предрассудок) – забобо́н (-ну).
Принима́ть, приня́ть
1)
что – прийма́ти, прийня́ти, (зап.) прийми́ти, (брать) бра́ти, взя́ти, (получать) відбира́ти, відібра́ти, отри́мувати, отри́мати що. [Гро́ші на по́шті прийма́ють до дру́гої годи́ни (М. Гр.). Подару́нків не прийня́в. Прийми́ мою́ мо́ву нему́дру та щи́ру (Шевч.). Вони́ прийня́ли і зрозумі́ли, що я зійшо́в од те́бе (Єванг.)].
Кто -нял почту? – хто прийня́в, отри́мав по́шту?;
2)
кого – прийма́ти, прийня́ти кого́, (о мн.) поприйма́ти; (приветствовать) віта́ти, привіта́ти кого́. [Ніко́го він до се́бе не прийма́в (Мирн.). Його́ на сім сві́ті ніхто́ не прийма́ (Шевч.). Прийма́й мою́ ві́рную дружи́ну за рі́дну дити́ну (Пісня). Жури́лися муж з жоно́ю, що діте́й не ма́ли; да́лі взя́ли та й під ста́рість сироту́ прийня́ли (Рудан.). Ой ти ти́хий Дуна́й, мої́х ді́ток поприйма́й (Пісня). Президе́нт прийня́в послі́в, делега́тів. До́бре, коли́ Госпо́дь прийня́в: переста́ла жи́ти, та й терпі́ти переста́ла (М. Вовч.). Його́ й земля́ не прийма́є. І ти віта́єш його́ в свойо́му до́мі? (Мова)].
-ма́ть, -ня́ть гостей (с угощением) – віта́ти, при[по]віта́ти, прийма́ти, прийня́ти, гости́ти, при[по]гости́ти, шанува́ти, по[при]шанува́ти кого́ (госте́й) чим; (об обрядовом приёме гостей) відбува́ти, відбу́ти кого́ (госте́й). [Раз бага́ті хазяї́ ци́гана прийма́ли і тут йому́ на біду́ щі́льник ме́ду да́ли (Руд.). Чим-же він бу́де госте́й гости́ти? (Грінч.)].
-ня́ть как гостя – прийня́ти як го́стя, пригости́ти кого́.
У меня нет времени -ма́ть (угощать) этих гостей – мені́ ні́коли з ци́ми гостя́ми гости́тися.
-ть прошение, жалобу, заявление и т. п. – прийма́ти, прийня́ти проха́ння, ска́ргу, зая́ву и т. п. -ть работу, заказы – прийма́ти, бра́ти робо́ту, замо́влення. [В одні́й світли́ці ши́ли та прийма́ли робо́ту (Кониськ.)].
-ня́ть дела, товар, дрова – прийня́ти спра́ви від ко́го, крам, дро́ва. [Приво́зили дро́ва і тре́ба було́ прийма́ти (Коцюб.)].
-ть лекарство (вообще) – зажива́ти, зажи́ти лі́ків; (пить) пи́ти, ви́пити; (глотать) ковта́ти, ковтну́ти лі́ки.
-ня́ть кого по делу – прийня́ти кого́ у спра́ві.
Доктор -ет от -трёх до шести – лі́кар прийма́є від тре́тьої годи́ни до шо́стої.
Он -нял меня холодно – він прийня́в мене́ неприві́тно.
-ть во внимание – бра́ти (взя́ти) кого́, що до ува́ги, на ува́гу, під розва́гу, на ду́мку, з[у]важа́ти, з[у]ва́жити на ко́го, на що; срв. Внима́ние.
-ть в соображение, в расчёт – бра́ти (взя́ти) до ува́ги (на ува́гу), до раху́би що, огляда́тися и огля́дуватися на ко́го, на що; срв. Соображе́ние, Расчё́т.
-ть к сведению – бра́ти (взя́ти) до ві́дома, бра́ти (взя́ти) на за́мітку що; срв. Све́дение.
-ть в хорошую, дурную сторону – за до́бре, за зле (лихе́) бра́ти, взя́ти що.
-ть на свой счёт
а) (
расходы) бра́ти (взя́ти) на се́бе, бра́ти (взя́ти) ко́шти на се́бе, бра́ти (взя́ти) на свій кошт;
б) (
отнести к себе) бра́ти (взя́ти) на свій карб, приклада́ти, прикла́сти до се́бе, прийма́ти, прийня́ти на се́бе. [Моя́ ба́йка ні бі́йка, ні ла́йка: неха́й ніхто́ на се́бе не прийма́є (Боров.)].
-ть план, проект – ухва́лювати, ухвали́ти план, проє́кт (и проє́кта).
-ня́ть закон, резолюцию – ухвали́ти зако́н, резолю́цію.
-ть известное решение, решение что сделать – ухва́лювати, ухвали́ти пе́вну постано́ву (см. Реше́ние), ухва́лювати, ухвали́ти, ура́дити, покла́сти що зроби́ти.
-ть намерение – бра́ти, взя́ти на́мір; (намериваться) наміря́тися, намі́ритися (що зроби́ти).
-ма́ть меры – ужива́ти (ужи́ти) за́ходів, роби́ти захо́ди що-до ко́го, що-до чо́го, про́ти ко́го, про́ти чо́го.
-ма́ть соответствующие меры – ужива́ти нале́жних за́ходів.
-ть меры предупреждения – ужива́ти, ужи́ти запобі́жних за́ходів; (предупреждать) запобіга́ти, запобі́гти чому́.
-ть чью-л сторону – става́ти, ста́ти на чий бік, тягти́, потягти́ за ко́го, тягти́, потягти́ за ким (и за ко́го), руч, ру́ку тягти́, потягти́ на ким и за ко́го.
-ма́ть под своё покровительство – бра́ти (взя́ти) під свою́ опі́ку, під свою́ ру́ку кого́.
-ня́ть что (труд) на себя – взя́ти що (пра́цю) на се́бе. [Уве́сь кло́піт він узя́в на се́бе (М. Грінч.)].
-ть на себя обязательство – взя́ти на се́бе зобов’я́за́ння.
-ня́ть вину на себя – взя́ти на се́бе прови́ну, перейня́ти на се́бе вину́ (прови́ну), на се́бе сказа́ти. [Пара́ска на се́бе сказа́ла і ба́тько не ла́яв (Грінч.)].
-ня́ть смерть, муки – прийня́ти смерть, му́ки за ко́го, за що.
-ть к сердцу что – бра́ти, взя́ти до се́рця що.
-ма́ть к сердцу чью участь (заботиться о ком) – жури́тися ким.
-ть участие в чём-л. – бра́ти, взя́ти у́часть у чо́му. [Вся вона́ (приро́да) бере́ у́часть у поді́ях і пережива́ннях лю́дських (Єфр.)].
-ть в шутку – бра́ти, взя́ти що за жарт.
-ть в серьёз – бра́ти, взя́ти що за пра́вду.
-ня́ть как должное – прийня́ти як нале́жне.
-ть на службу – прийма́ти, прийня́ти кого́ на слу́жбу (поса́ду).
-ня́ть место (должность), команду – об(ій)ня́ти поса́ду, уря́д, кома́нду, ста́ти на поса́ду, заступи́ти поса́ду.
-ня́ть в школу, на курсы – прийня́ти до шко́ли, на ку́рси, записа́ти до шко́ли, на ку́рси кого́.
-ня́ть в союз, в партию – прийня́ти до спі́лки, до па́ртії и у спі́лку, у па́ртію кого́.
-ня́ть кого в своё общество – прийня́ти кого́ до сво́го гу́рту (товари́ства).
-ня́ть кого в товарищество (в компанию) – прийня́ти кого́ у товари́ство (у спі́лку), до товари́ства (до спі́лки).
-ня́ть предложение – прийня́ти, (одобрить) ухвали́ти пропози́цію.
-ми́те уверение в чём – приймі́ть у[за]пе́внення, бу́дьте пе́вні що-до…
-ня́ть на квартиру кого – у сусі́ди пусти́ти кого́, прийня́ти в комі́рне кого́.
-ть у родильницы – бра́ти, взя́ти дити́ну у ко́го, бабува́ти, ба́бити в ко́го. [Ба́ба Окса́на у ме́не усі́х діте́й бра́ла (Черніг.). Бабува́ла у його́ жі́нки (Рудч.)].
-нять крещение, причастие – хрест (святи́й) прийня́ти (на се́бе), хре[и]сти́тися, запричасти́тися.
-ня́ть веру, православие – уступи́ти у ві́ру, у правосла́вну ві́ру.
-ня́ть учение, закон (последовать им) – понима́ти, поня́ти нау́ку, зако́н від ко́го. [А лю́ди прихо́дили моли́тися до йо́го, вони́ од йо́го поняли́ зако́н (Кримськ.)].
Душа не -ма́ет (противно) – душа́ не прийма́є чого́, з душі́ ве́рне. [Ї́в-би очи́ма, так душа́ не прийма́є (Чуб.)];
3) (
брать во внимание) что – зважа́ти, зва́жити, уважа́ти, ува́жити на що. [Зважа́ючи на те, що націона́льний не́лад у А́встрії спиня́є уся́кий політи́чний по́ступ… (Грінч.). Ти зна́тимеш, яка́ у ме́не ду́мка, ува́живши, що тут мене́ спітка́ло (Куліш)].
Добрые советы -ма́й – на до́брі пора́ди зважа́й, до́брі пора́ди прийма́й;
4)
-ть (известные формы, вид, значение и т. п.) – набира́ти, набра́ти, прибира́ти, прибра́ти чого́ (пе́вних форм, ви́гляду, зна́чення і т. п.). [Кри́за пе́вних і вира́зних форм ще не прибра́ла (Н. Рада). Він ра́птом набира́є гонорови́того ви́гляду (Крим.). Він не сподіва́вся, що розмо́ва набере́ тако́го хара́ктеру (Крим.). Дим розві́ється, і ре́чі знов приберу́ть спра́вжніх натура́льних форм (Єфр.)].
-ня́ть серьёзный вид (о человеке) – споважні́ти.
Дело, разговор -ма́ет, -няло (-нял) другой (иной), хороший, дурной оборот – спра́ва, розмо́ва поверта́є, поверну́ла на и́нше, на до́бре, на лихе́.
-ть направление, течение – набира́ти на́прямку, течії́;
5)
-ть кого, что, за кого, за что – вважа́ти, вва́жити кого́, що за ко́го, за що, бра́ти, взя́ти кого́, що за ко́го, за що, прийма́ти, прийня́ти що за що. [Мене́ ча́сто вважа́ють за мо́го бра́та. Ви́гадку вва́жив за пра́вду (Яворн.). Кум був у жупа́ні, так він і взяв його́ за па́на (Кониськ.). Я хтів ви́відати в ба́би, за ко́го вона́ нас бере́ (Кониськ.). За знева́гу стари́й боя́рин ві́зьме, як не ви́йдеш (Л. Укр.). Заха́рові слова́ він узя́в за по́сміх із се́бе (Кримськ.). І сті́льки ро́зуму в се́бе в голі́вці ма́ла, що за живу́ тара́нь соло́ної не бра́ла (Куліш). Як не при́йме біг гріхи́ за жарт, то бу́де ше́лесту бага́то (Ном.)].
-ня́ть за иностранца – взя́ти кого́ за чужозе́мця.
-ть за правило – бра́ти, взя́ти за пра́вило; срв. Поставля́ть правилом. -ма́ть за основание – бра́ти як осно́ву (як підва́лину), кла́сти осно́вою. [Провідно́ю ду́мкою свої́х на́рисів кладу́ при́нцип грома́дського слугува́ння письме́нства наро́дові (Єфр.)];
6) (
убирать) прийма́ти, прийня́ти, при[за]бира́ти, при[за]бра́ти, (многое) поприйма́ти, попри[поза]бира́ти що; срв. Убира́ть, Взять. [Прийми́ зві́дси стіле́ць (и стільця́). Хліб лежи́ть, – от я за́раз поприйма́ю (Грінч. I). Забери́ кни́гу з сто́лу].
-ма́ть что с дороги – прийма́ти що з доро́ги.
Принима́емый – при́йманий.
При́нятый и принято́й – при́йнятий; приві́таний; приго́щений; (о лекарстве) зажи́тий; узя́тий (до ува́ги, на се́бе); ухва́лений (зако́н, проє́кт), ужи́тий; з[у]ва́жений; ува́жений за ко́го, за що; при́йнятий, при́[за́]браний зві́дки.
-няты решительные меры – ужи́то рішу́чих за́ходів проти ко́го, проти чо́го.
II. Проводи́ть, провести́ или прове́сть
1)
кого куда, к кому, через что – прово́дити, прове́сти́ кого́ до ко́го, від ко́го (напр. від соба́к), (перевесть) перево́дити, переве́сти́, перепрова́джувати, перепрова́дити кого́ через що, чим; (дело) прово́дити, прове́сти́, перево́дити, переве́сти (спра́ву де, через що); (судно) ве́сти́, переве́сти́, проводи́ти, прове́сти́, перепрова́джувати, перепрова́дити (судно́). [Прові́в його́ через ха́ту. Прові́в повста́нців яра́ми в село́. Перепрова́див їх через кордо́н, через го́ри. Прове́сти (переве́сти) спра́ву в комі́сії, через комі́сію. Я веду́ цього́ ду́ба через поро́ги (Катериносл.). Ло́цман, що прово́дить байдаки́ (Грінч.)].
Пленных -вели́ в лагерь – полоне́них спрова́дили до та́бору.
-ди́те меня к секретарю – проведі́ть (заведі́ть) мене́ до секретаря́;
2)
что – (черту) прово́дити, прове́сти́ (ри́су), (дорогу) проклада́ти, прокла́сти доро́гу (ко́лію) (см. Прокла́дывать); (воду, электричество и т. п.) прово́дити, прове́сти́ (во́ду, еле́ктрику і т. п.); (тепло, звук) прово́дити, прове́сти́, перепуска́ти, перепу́стити (тепло́, звук); (выборы, мероприятия и т. д.), прово́дити, прове́сти́, перево́дити, переве́сти́ що (вибо́ри, за́ходи); (осуществлять) перево́дити, переве́сти́ що. [Переве́сти в окру́зі вибо́ри до сільра́д. Радя́нська вла́да перевела́ по́вне соція́льне забезпе́чення всіх трудя́щих (Азб. Ком.)].
-ди́ть, -сти́ в жизнь что-л. – прово́дити, прове́сти́ в життя́, заво́дити, заве́сти́ в життя́, (осуществлять) перево́дити, переве́сти́ що в життя́, справди́ти що.
-ди́ть роль – прово́дити, прове́сти́ ро́лю чию́, кого́.
-вести собрание, заседание, урок – прове́сти́, засі́дання, збо́ри, ле́кцію.
-ди́ть мысль, идеи – прово́дити ду́мку, іде́ї.
-вести́ телефон, телеграф – прове́сти́ телефо́н, телегра́ф.
-ди́ть границукла́сти, покла́сти, прово́дити, прове́сти́ межу́, (политич.) кордо́н.
-води́ть, -вести́ межу вокруг чего – обмежо́вувати и обме́жувати, обмежува́ти и обме́жити що.
-вести́ канал – прово́дити, прове́сти́ кана́л;
3) (
дотрагиваться) прово́дити, прове́сти́, (поводить) пово́дити, пове́сти́ чим по чо́му, (с целью убедиться в чём-л.) гляді́ти, погляді́ти, (гал.) смотри́ти, посмотри́ти чим (напр. руко́ю, доло́нею) по чо́му. [Вона́ провела́ рукою по чолі́ (Л. Укр.). Руко́ю пово́дить по ло́бові (Квітка). Посмотри́в доло́нею по го́лих гру́дях (Стеф.)];
4) (
время) ба́вити, проба́вити (час), ба́витися, проба́витися, прово́дити, прове́сти́ (час); (прожить, пробыть) перебува́ти, перебу́ти, пробува́ти, пробу́ти (час). [Неспокі́йну ніч перебуло́ місте́чко перед свя́том (Коцюб.). Немину́че тре́ба перебу́ти лі́то де на селі́ (Кониськ.). Скі́льки ча́су ви перебу́ли в доро́зі?].
Как -дите время? – як прово́дите, ба́вите час? як мина́є вам час?
Вечер -ли мы весело – ве́чір перебули́ ми ве́село.
В гостях -ли время приятно – в гостя́х час звели́ га́рно.
Где вы -ли праздники? – де ви перебу́ли свя́та?
Я -вё́л день в библиотеке – я перебу́в день у бібліоте́ці (книгозбі́рні).
Больной -вё́л ночь покойно – хво́рий перебу́в ніч до́бре, ніч хво́рому до́бре мину́ла.
-ди́ть время в чём – прово́дити, прове́сти́ час у чому́, ужива́ти, ужи́ти час на що.
-ди́ть время в трудах – прово́дити час за пра́цею.
-ди́ть время в пьянстве, в кабаке – перево́дити час на пия́тику, виси́джувати, (образно) днюва́ти й ночува́ти в шинку́ (в ко́рчмі).
Он -дит все дни на улице, на реке – він увесьде́нечки на ву́лиці, на рі́чці (перебува́є).
-ди́ть, -сти́ время непродуктивно – марнува́ти, змарнува́ти час, перево́дити, переве́сти́ час ма́рно.
-вести́ лето, зиму – перебу́ти лі́то, зи́му, перелі́тувати, перезимува́ти де.
-ди́ть праздник – святкува́ти, відсвяткува́ти, пересвяткува́ти, (святки, сопряжённые с ритуалом) спрова́джувати, опрова́[о]ди́ти свя́то. [Опрова́дили свя́то як годи́ться].
-ди́ть время с кем – прово́дити час з ким; ба́витися з ким.
-ди́ть время в балах – балюва́ти; в праздности – святкува́ти, гуля́ти, згуля́ти, ледарюва́ти; си́дні справля́ти, виле́жуватися, (насм.) бімбува́ти. [І часи́ночки не згуля́є; усе́ в робо́ті (М. Грінч.). Вони́ святкува́ти лю́блять, а робо́та сама́ нія́к не хо́че роби́тися. Бімбу́є, як жид у ша́баш (Київщ.)];
5)
кого – (обманывать) підво́дити, підве́сти́ (подвести), зво́дити, зве́сти́, о(б)ду́рювати, о(б)дури́ти, ошу́кувати, ошука́ти, (хитростью) схитри́ти, охитрува́ти кого́; см. Обма́нывать; (водить, длить время) води́ти, волово́дити кого́. [Пропади́ ти лу́чче сам, що нас усі́х підві́в (Рудч.). Він стари́й як світ, його́ не зведе́ш (Коцюб.). Та мене́ то не схитри́ти: зна́ю, чого́ хо́че (Рудан.). О, що-ж роби́ти, щоб і смерть саму́ перемогти́, і до́лю одури́ти (Самійл.)].
Суд -ди́л его с год, да ничего не сделал – суд води́в (волово́див) його́ з рік, та нічо́го не зроби́в.
Этого не -дё́шь – цьо́го не зведе́ш, не о(б)дури́ш, не підду́риш и т. д. В другой раз меня не -ду́т – удру́ге ме́не не ошука́ють, не обду́рять, не підма́нять.
Проведё́нный
1) прове́дений, переве́дений, перепрова́джений через що, до ко́го;
2) прове́дений, прокла́дений; переве́дений;
3) (
о времени) прове́дений, перебу́тий, пробу́тий, ужи́тий на що, (непродуктивно) змарно́ваний, (в праздности) згу́ляний; (о празднике, торжестве) відсвятко́ваний, пересвятко́ваний, опрова́джений. [Де́в’ять мі́сяців, пробу́тих у тюрмі́, були́ для ме́не торту́рою (Франко)];
4) (
обманутый) підве́дений, зве́дений, обду́рений, підду́рений, ошу́каний, охитро́ваний.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Бить
1) (
поражать, наносить побои) бити, убивати, товкти, товкмачити, банити, тузати, лупити, лупцювати, лушперити, гамселити; (плетью, кнутом, розгою) батожити, пужити, лупцювати, шмагати, тяти, затинати, сікти, пірити, піжити, періщити, оперізувати, шпарити, чухрати, чесати, хвоїти, хворостити; (палкою, дубинкою) дубасити, дубцювати, гріти, окладати, молотити; (чём-л. тяжёлым) гатити, гнітити, садити, мостити, бити на олію, гніздити (в одно место); (коленом) колінити; (по физиономии, по роже) бити по лицю, бити по пиці, давати в лице, давати ляпаса, (ирон.) давати лящі по пиці; (немилосердно, нещадно) катувати, на забій бити; (о лошади: лягать) брикати, брикатися, хвицяти, хвицятися, хвицати, хвицатися; (лбом, рогами) буцати, буцкати, битися рогами; (в игре в лапту, ещё) гилити;
2) (
убивать скотину, домашнюю птицу) різати, колоти; (диких животных и зверей) бити, убивати;
3) (
раздроблять, разрушать) бити, розбивати, трощити, товкти;
4) (
вбивать) забивати;
5) (
давать посредством боя условный знак, ударять) бити, вибивати;
6) (
масло) колотити, збивати, (из семян) бити, забивати;
7) (
о болезни, сильном чувстве) тіпати, трясти;
8) (
стремительно течь, вырываться) бити, бухати:
бить баклуши, баклушничать – бити байдики; байдикувати;
бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [в долоні] плескати, в долоні бити (вибивати, ляскати);
бить [в] набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт), (устар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт];
бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс;
бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному;
бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль, досягати (досягти) мети, осягати (осягнути, осягти) мету;
бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий), бити та духу слухати (наслухати);
бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати), відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого), давати дрюка (кия, бука) кому, (образн.) мастити боки буковим салом;
бить ключем – джерели́тися, би́ти джерело́м, живо́ю ці́вкою (дзюрком);
бить кулаками кого – стусанів давати кому, стусанами гріти (частувати) кого, стусувати [кулаками] кого, давати буханів (товчеників) кому,товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого, (иногда) духопелити кого, духопелу (духопелів) давати кому;
бить масло – колотити масло, (із сім’я) бити (забивати) олію;
бить наверняка – бити напевне;
бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце;
бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого, локшити кого;
бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого, давати батогів (нагаїв, канчків, малахаїв) кому;
бить по затылку кого – потиличника (потиличників, запотиличника, запотиличників, нашийника, нашийників) давати, потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати);
бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого, кишеню трусити кому, змушувати на видатки (витрати) кого; (о ценах) кусатися;
бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони, (ирон.) гріти поклони;
бить по нервам – бити по нервах (на нерви), дошкуляти, діймати до живого, (образн.) пекти в живе;
бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (о свидетеле) перебивати руки;
бить по чему – бити по чому, боротися проти чого;
бить себя в грудь – битися в груди, бити [себе] в груди;
бить сильно кого – бити дуже, бити скільки влізе (влазиться) кого, давати скільки влізе (влазиться) кому, бити не жалуючи кого, давати не жалуючи (не рахувавши) кому, давати духу кому, (изредка) давати затьору (табаки) кому, місити кого, (устар.) справляти бал кому, (образн.) бити так, що аж пір’я летить;
бить тревогу – бити (збивати) тривогу бити на сполох (ґвалт);
бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака);
бить хворостиной кого – бити дубцем кого, хворостити (хвоїти) кого, давати прута (лозини) кому, (устар.) давати хльору кому;
бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому;
бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого; чолом давати’;
бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким, гатити, гнітити, садити, мостити, трощити, гамселити;
бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого;
бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час), приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час), приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час), приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець, я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця), (разг.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…), (образн.) уривається нитка кому;
бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають (Пр.); і деруть, і б’ють, і плакать не дають (Пр.);
бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу;
бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся (Пр.); піти в науку – треба терпіть муку (Пр.); до науки служать і буки (Пр.); не йде наука без бука (Пр.); нема науки без муки (Пр.); б’ють – не на лихо учать (Пр.);
в голове точно молотом бьёт – в голові наче ковалі кують;
жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує), життя грає (б’є) живою цівкою;
избитые плетью (кнутом) кони – збатожені коні;
кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю) (Пр.); хто кого любить, той того чубить (згубить) (Пр.);
лежачого не бьют – лежачого не б’ють;
на что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені?;
сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне (Пр.); він сам собі руку січе (Пр.); ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз (Пр.); зварив (заварив) кашу, так і їж (Пр.); купили хріну — треба з’їсти (Пр.); бачили очі, що купували,— їжте, хоч повилазьте (Пр.); плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували,— грошам не пропадать (Пр.).
[Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору (І.Котляревський). Натиснули і напустились, Рутульці кинулись на вал, Троянці, як чорти, озлились, Рутульців били наповал. Тріщали кості, ребра, боки. Летіли зуби, пухли щоки, З носів і уст юшила кров: Хто рачки ліз, а хто простягся, Хто був шкереберть, хто качався Хто бив, хто різав, хто колов (І.Котляревський). Вистрибували гоцака (І.Котляревський). І, бачся, він тебе за те й прохворостив (П.Гулак-Артемовський). Хоча лежачого й не б’ють, То й полежать не дають (Т.Шевченко). Сусід Кіхоть із жінкою моєю… гм! гм! не вам кажучи, пані… а свою банить щодня (Г.Барвінок). — Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Г.Барвінок). Як сім раз одважить киякою то хліба більше не їстиме (П.Куліш). — От,— кажуть, — їхав один бідолаха, стрівсь із ними, молодцями, та й засміявсь: «Не боюсь я вас, — каже, — пани мої молодці! Голому розбій не страшний, і життя не дуже його дороге — оцінне. Коли забить, то бийте, а ні, то пускайте — мені нема часу стоять, треба їхать — хазяїн дожидає, буде лаяти!» (М.Вовчок). Музики грають, у бубон б’ють (М.Вовчок). Розумний б’є на те, що справді в нього є, а дурень думкою, як кажуть, багатіє (Л.Глібов). А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече (Сл. Гр.). Нащо коня батожити коли він і так везе (Пр.). Бий скільки влазиться (Номис). Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба (Сл. Гр.). Співає кругом вас увесь світ, все живе; і ваше серце, тріпаючись, як пташка під сіткою, підспівує світові, б’є й дзвонить у глуху дошку вашої груднини (П.Мирний). Тоді писар почав бити о. Артемія по найчутливішому місці: по кишені (І.Нечуй-Левицький). За кілька хвилин було чути, як вона била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп’яно, витираючи його (Л.Українка). — Побила б тебе лиха година, як ти мене б’єш на старість отими словами (М.Коцюбинський). Жінка б’є та духу наслухає (В.Стефаник). Піна била йому з рота. Кров бухає до голови (АС). Він згадував з п’яним задоволенням, як бив образника, як душив його, вивертав, колінчив, і заразом жалкував, що так швидко урвав свою кару. Вбити б гадюку! На юшку потовкти! (В.Підмогильний). — Гамселити, — підказав Покиван. — Товкмачити, — підказали з юрби. — Дубасити! (Олександр Ільченко). Рідний дух шибонув у ніздрю, привів її до тями і повернув на протоптану стежку (В.Діброва). Стрепенувся й Дон Кіхот, кинувся й собі на ко-зопаса, а той, заюшений, набравшись добрих носаків од Санча Панси, ліз рачки до ножа, замисливши криваву помсту. Каноник із парохом не дали йому, одначе, а цилюрник так діло підстроїв, що пастух підвернув під себе рицаря і так почав його гніздити, що бідолашний Дон Кіхот теж незгірше від нього паюхою вмився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Правда, й сам я був бабій, Може, й досі цим грішу я, Часом сам себе страшу я, Та ще рано бит вібій (М.Лукаш, перекл. П.Верлена). Джез скочив на паркан. Собака — на нього. Джез ухопився за верх огорожі, пес — йому за литку, прокусивши шкіру. Джез добряче хвицнув його і вирвався. Штанина тріснула, пес відлетів, а Джез вихопився на паркан і зі сплеском упав потойбіч. Він опинився в канаві (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Понко був широкий у кості, його руки та ноги тузали мене різко й дошкульно, його волосся, за яке я пробував схопитися, щоб повалити супротивника на спину, виявилося жорстким, немов собача шерсть (Р.Скакун, перекл. Італо Кальвіно). Хіба не вона сказала місіс Сомс, яка одягається дуже елегантно, що пера вульгарні. І місіс Сомс перестала носити пера — так дошкулила їй своєю прямодушністю голубонька Джун (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Щільні лави повітря батожили й збивали з ніг (Б.Антоняк, перекл. Н.Бабіної). 1. Коли мене почали бити в дитячому таборі, мої батьки не стали панікувати. Вони застрахували моє життя і записали ще на дві зміни. 2. Поклонників Каті я поступово почав бити. Побив одного, потім другого, а третій мене спантеличив. Витираючи кров, він сказав: «Усіх не переб’єш»]. Обговорення статті
Вид
1) (
образ, подобие, наружность) вигляд, образ, подоба, постать, постава, стать, кшталт (шталт), позір, визір, врода;
2) (
матем.: форма, фигура) стать, подоба, форма, вигляд;
3) (
ландшафт, пейзаж) крайовид, вигляд, вид;
4) (
видимость, возможность быть видимым): (на виду) на оці, на видноті; (принимать во внимание, сообразоваться) оглядатися, уважати на кого, на що, мати кого (що) на думці, на оці, в очу, на увазі, думати на кого.
5) (
разновидность) відміна, порідок, відрід, вид;
6) (
биол.) відміна, вид;
7) паспорт (
давн. пашпорт), посвідка, картка (на перебування, на проживання десь);
8) (
грам.) вид, форма;
9) (
виды) думка, гадка, намір, мета, сподіванки:
будем иметь в виду – маймо на оці (на увазі);
быть на виду у кого – бути перед очима (застар. перед віччю) в кого; бути в оці (застар. в очу) в кого; (иногда) бути на очах у кого;
быть на виду у кого (перен.) – бути в (на) оці (перед очима, застар. в очу, перед віччю) в кого; привертати до себе чию увагу; (з відтінком симпатії) мати прихильне око в кого;
в видах чего – задля чого, маючи на увазі щось, задля якихсь виглядів;
в виде наказания ему решено… – за кару йому визначено…;
в виде опыта, милости – як спроба (проба) (як спробу (пробу), на спробу (пробу), за спробу (пробу)); як ласка, за ласку;
в виде прогонных и суточных – як прогони та добові;
в виде процента – як процент;
в виде чего (в качестве чего) – [як] за що; як що; (у формі чого) у вигляді чого; на взір (на зразок) чого;
в виду (издания постановления) – в зв’язку з (виданою постановою);
в виду благоприятной весны, дождливого лета… – уважаючи (зважаючи, з огляду(ом)) на погідну (погожу, сприятливу) весну, на дощове (дощовите, дощувате, дощливе, мочливе) літо…;
в виду изложенного; в виду выше изложенного (канц.) – через це (через те); тому; з огляду на зазначене; зважаючи на це (на сказане); зважаючи (з огляду) на викладене вище;
в виду многочисленности чего – зважаючи на (беручи до уваги) велике число (численність) чого;
в виду наличия (чего) – зважаючи на те, що є (що);
в виду отсутствия (денег, материалов…) – за браком (грошей, матеріалів…); через брак (грошей, матеріалів…); бо (через те, що) нема (грошей, матеріалів…);
в виду того, что… – з огляду(ом) на те, що…; через те, що…; зважаючи (уважаючи) на те, що…;
в виду (чего) – через що (через це); уважаючи (зважаючи) на що (на це); з оглядом (огляду) на що, тому (тим) що…; задля чого; маючи на увазі, що;
в виду чего-либо – задля (для) чого; маючи на увазі щось; з метою; для того, щоб…;
величественный вид – величний вигляд;
в жидком, твердом виде – рідкий, твердий (рідким, твердим); у рідкому, твердому стані;
видавший виды – обметаний, бувалий; бувалець; бита голова; битий жак, на всі ноги кований;
видал виды – [всячини] надивився; [багато] перебачив; бував у бувальцях (у буваличах); (образн.) був на коні і під конем; був на покутті й під покуттям; бував за столом і під столом; не з одної печі хліб їв; переїв усякого хліба; наївся всіх хлібів; не з одного колодязя воду пив; перейшов крізь сито й решето;
вид на жительство – паспорт; свідоцтво (посвідка) на проживання;
видом не видано – зроду не видано (не бачено, не чувано); видом [ніколи] не видано;
видом не видать – зазором не видати, і зазору (і зазором) немає; видом не видати;
виды на урожай, на будущее – сподіванки (вигляди, види, перспективи) на врожай, на майбутнє;
виды спорта – види спорту;
в каком виде – у якому вигляді (у якій постаті); яким (прийти, з’явитися…);
в лучшем виде (будет сделано, дано, представлено) (разг.) – у найкращому вигляді (світлі); якнайкраще; як належить (як годиться);
в наилучшем виде – в найкращому вигляді, в найкращому світлі, якнайкраще;
в неприглядном виде – у непоказному виді (вигляді); у непривабливому світлі;
в нетронутом виде – у незайманому вигляді; незайманий (незаймана, незаймане); незайманим (незайманою);
внешний (наружный) вид, внешность – зверхній (зовнішній, надвірній) вигляд, зовнішність; врода (урода);
в п’яном (нетрезвом) виде – нетверезий (нетверезим бувши); напідпитку [бувши]; під чаркою, під мухою [бувши]; з п’яних очей; по-п’яному (поп’яну); п’яним бувши; під п’яну руч;
в свободном виде (спец.) – у вільному стані (траплятися, подибуватися);
в связанном виде (хим.) – у сполуках;
все виды (наказания, поощрения, налоги…) – усі, які є (кари, заохочення, податки…);
всех видов (помощь) – всяка (усяка) (допомога); яка тільки є (допомога); усякого вигляду (виду) (допомога);
в скомканном виде – жужмом (жмаком); зібганий (зібгана, зібгане); зібганим (зібганою);
в служебных видах – задля виглядів службових; з причин службових;
в таком виде представлять, представить дело себе – так уявляти, уявити собі справу; так виставляти, виставити справу;
в трезвом виде – по-тверезому, тверезим бувши;
в таком виде – в такому вигляді, в такій постаті;
в упрощённом виде – спрощено, в спрощеному вигляді;
выпустить, потерять из виду – забути; занехаяти; занедбати що; з голови викинути що; спустити з уваги, з очей; забутися;
делать, показывать, сделать вид – удавати, удати кого, що (ніби); чинитися ким, виставляти себе як, що; робити, зробити вигляд, що… (ніби…);
дерзкий вид – зухвалий вигляд;
для виду – про [людське] око (про [людські] очі); для [ради] годиться; на визір; (иногда) для призору;
заочный вид обучения – заочна форма навчання;
зеркало заднего вида – дзеркало заднього огляду; 
идти за кем, не выпуская из виду – іти за ким назирцем (назирці), наглядом (наглядці);
из корыстных видов – задля (для) корисливої мети (з корисливою метою);
имеется в виду что – йдеться про що, мова (йде) про що;
имелось в виду – була думка; малося [на увазі, на думці];
иметь в виду – мати на увазі, пам’ятати;
иметь в виду кого, что – мати на увазі (на оці) кого, що; (рассчитывать на кого, что) важити на кого, на що; (принимать во внимание кого, что) уважати на кого, що; оглядатися на кого, на що; не забувати про кого, про що; мати на думці, на приміті (устар. в очу) кого, що;
иметь вид кого, чего, представляться в виде кого, чего – мати подобу, вигляд кого, чого, виглядати, показуватися, видаватися, як (немов) хто, як що, ким, чим;
иметь виды на кого, на что – бити (цілити, важити) на кого, на що; мати [певні] наміри (заміри) на кого; рахувати (розраховувати, сподіватися) на кого, що; (образн.) накидати оком на кого, на що;
иметь здоровый вид – мати здоровий вигляд; виглядати здоровим (як здоровий);
иметь свои виды – мати свої наміри (заміри, задуми, плани); важити на що;
имею (имеет…) в виду лечиться, отдыхать – маю (має…) на увазі (на думці, на мислі) лікуватися, відпочивати; є думка лікуватися, відпочивати;
имея в виду, что… – уважаючи (зважаючи) на те, що…; зважаючи на те, що; враховуючи те, що; маючи на думці (на увазі, на мислі, на оці) що…; з огляду на те, що…;
каков на вид – який на вигляд (на взір, на позір), як виглядає;
кого вы имеете в виду? – на кого ви думаєте?; кого ви маєте на думці (на мислі, на оці, на увазі)?;
можно представить в виде – можна подати у вигляді;
на вид, по виду, с виду – на вигляд, на погляд, на око, на взір, на позір, з вигляду, з погляду, з виду, з лиця; зовні; назверх;
на виду – на оці; на видноті;
на виду быть у кого – бути перед очима в кого;
на виду у всех – перед очима (на очах) у всіх; (публічно) прилюдно (привселюдно, иногда принародно, привсенародно);
надо иметь в виду – треба (необхідно, слід) мати на увазі;
не будем упускать из виду – не спускаймо з ока (з уваги); не випускаймо з уваги;
не имея вас в виду – не маючи вас на думці (на оці, на увазі); (иногда образн.) не в вашу міру міряючи;
не подавать виду (вида), не подать виду (вида), не показывать, не показать виду (вида) – взнаки не давати, не дати (не подавати, не подати, не даватися, не датися); не подавати, не подати знаку, не виявляти; (зрідка) не даючися на знак;
не показывать и вида, что… – і навзнаки не давати (даватися), що…;
не упускать из виду – не спускати з ока;
никаких видов на успех, на выздоровление… – жодного вигляду (перспективи) на успіх, на одужання…;
ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, жодному) (давн. жадному) разі; жодним (жадним) способом; жодною (жадною) ціною (ні за яку ціну); нізащо [в світі];
общий вид Киева, Одессы… (на открытке, на фото) – загальний вигляд Києва, Одеси…; погляд на Київ, на Одесу…;
по виду (знать кого) – з вигляду (з лиця, з обличчя, з виду) гарний; на вроду (з лиця) гарний (гожий);
по внешнему виду (по внешности) – із зовнішнього вигляду (з погляду, на погляд, на взір, на позір); зокола (зовні); назверх; зовнішньою подобою;
подавать, показывать вид – давати в знаки, давати ознаку, вдавати ніби;
под видом кого, чего – начебто (нібито, буцімто) хто, що; у вигляді (під виглядом, в образі, у постаті) кого, чого; під позором кого, чого; ким, чим; видаючи себе за кого, що;
показать, подать вид – дати зрозуміти; дати знати; дати взнаки;
поставить на вид кому что – звернути чию увагу на що; зробити зауваження (заувагу) кому; завважити (зауважити), поставити на карб кому що; подати кому на увагу що;
потерять, выпустить, упустить из виду что – спустить (втратити, упустити, згубити, випустити) з уваги (з ока, з очей) що; (разг.) з голови викинути що; забути (занехаяти, занедбати) що;
при виде кого-чего – бачучи, бачивши (побачивши, забачивши) кого, що;
при виде опасности — побачивши (зауваживши, завваживши) небезпеку;
приводить к простейшему виду – зводити до найпростішого вигляду (спрощувати);
приводить уравнение к виду – зводити рівняння до вигляду;
принимать, принять какой-либо вид – набирати, набрати (набиратися, набратися, прибирати, прибрати, набувати) якогось вигляду; перейматися видом, брати (узяти) на себе лице (лик);
принять серьёзный вид (о человеке) – набути серйозного вигляду (про людину); споважніти [на виду];
принимать, принять на себя вид чей – брати, узяти на себе подобу (постать) чию; брати, узяти на себе образ чий; прибиратися, прибратись у чию постать;
растерянный вид – спантеличений вигляд;
скрываться, скрыться из виду – зникати, зникнути (щезати, щезнути, пропадати, пропасти) з очей (з-перед очей); губитися, загубитися;
совершенный (несовершенный) вид глагола – доконаний (недоконаний) вид дієслова;
ставить, поставить кому на вид – робити, зробити зауваження кому; подавати, подати на увагу кому; класти на увагу кому; виносити кому перед око, звертати чию увагу, виставляти (зауважувати, завважати) кому;
странный на вид – дивний з погляду, дивного вигляду, дивно виглядаючи; дивний на вигляд (на вид);
у него (неё…) болезненный вид – він (вона…) має хворобливий (хворовитий) вигляд; (образн. нар.) як хиря;
упустить (выпустить) из виду (из вида) – упустити (випустити) з уваги; забути; занедбати;
ходить, идти, пойти за кем, не выпуская из виду – ходити, йти, піти за ким назирцем (назирці, назирком, наглядом, наглядно).
[Постава свята, а сумління злодійське (Пр.). Ге-ге! та його тут і зазором нема! (Сл. Гр.). Аж він, голубе сизий, забравсь під п’яну руч до дівчат та й жирує з ними (Сл. Гр.). Там і масла того поклала в кашу – для призору (Сл. Гр.). Сум та туга виглядали з темних кутків (П.Мирний). Карпо, молодий ще чоловік, осадкуватий, широкоплечий, ширококостий: голова здорова, кругла, наче гарбуз; очі сірі і завжди ясні, покійні: їх, здається, ніколи зроду ніяке лихо не мутило. І голос у його рівний, і сам виглядає завжди добрим, завжди задоволеним (П.Мирний). Мені ніде не доводилось бачити таких убогих, зомлілих фізіономій. Мазурки виглядали ще мізернішими од русинок, бо були ясні блондинки. Тонка, бліда шкіра на лиці аж світилась… (І.Нечуй-Левицький). Його зверхній вигляд зовсім непоказний: се простий собі сивий дідусь, одягнений не пишно, а навіть бідно, не надто високий, сухий, з лицем, поораним трудами життя, але повним виразу, з чорними блискучими очима (І.Франко). Давного Густава, заведіяки та аранжера скандалів, вже не було на світі, а був холодний, на всі ноги кований політик і адміністратор (І.Франко). Передовики лядської політики мали в очу саме панство (П.Куліш). — Маріє! Уважай, що говориш, та й май на увазі, аби ніхто не чув того, що ти говориш! — сказав, остерігаючи.— Люди завидують нам і так-так усього, а як довідаються, що наш син злодій, будуть із того ще раді (О.Кобилянська). Дух святий прийняв подобу (постать) голуба. Удавати невинного, удавати ображеного. Старе виставляє себе, що не скоро їсть. Вид навкруги був сумний. А це дерево вже иншого порідку. Численні відміни звірів (АС). Він, здавалося, був наляканий моїм наближенням, та намагався не подати знаку і посміхався (Р.Андріяшик). Еге! Ся на обидві кована (Пр.). А хлопець лебедів: — Ой, не буду більше, дядьку, їй же Богу святому, не буду, а худібки так уже пильнуватиму, що й на хвильку з ока не спущу! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У мене аж вушка засміялись, як я той заголовок почув, та я перемігся якось, щоб радості своєї і навзнаки не подати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Гарну матимеш подобу, — сказав Дон Кіхот, — тільки бороду треба буде частіше голити, бо вона в тебе така буйна, закустрана й розкудлана, що як не будеш принаймні через день бритвою по ній проходитись, всяке на мушкетний постріл упізнає зразу, що ти за один (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Розумом вона не відзначалася, але всім своїм виглядом ніби закликала чоловіків робити з нею дітей. Щойно чоловік гляне на неї, як йому відразу кортить нажити з нею купу немовлят. Проте вона ше не мала навіть однієї дитини, бо була за контроль над народжуваністю (П.Соколовський, перекл. К.Вонеґута). — Ні, люба, я не мала на оці лікаря Чилтона  (Б.Гора, перекл. Е.Портер). Сиджу ще кілька секунд, не спускаючи його з ока (Є.Попович, перекл. Т.Мана). З його єдиного віконця відкривався чудовий позір на бігову доріжку іподрому (В.Діброва, перекл. С.Бекета). До прірви зіштовхують саме дрібниці. Ви просто не помічаєте їх, доки не подивитесь у дзеркало заднього огляду (Наталія Гоїн, перекл. Реґіни Брет). На вигляд їй не даси більше тридцяти, а її ортографії — не більше чотирнадцяти (Моріц-Готліб Сафір). — Ти щось кепсько виглядаєш. Скільки тобі років? — А в дівчат, між іншим, некультурно про вік запитувати. — Так, ти ще й дівчина?!].
Обговорення статті
Внимание – увага, уважність, обачення:
акцентировать внимание – зосереджувати увагу;
а это остаётся без внимания – а це залишається поза увагою; а це байдуже; а про це (а за це) байдуже;
благодарю (спасибо) за внимание – дякую за увагу, я вдячний за уважність (до мене, до тебе); вдячний вам за увагу;
брошенный без внимания – занехаяний (занедбаний);
быть в центре (центром) внимания – бути в центрі (центром) уваги;
весь внимание – сама увага, весь (увесь) увага;
внимание! минуту внимания! – увага! хвилину (хвилинку) уваги!;
внимание наше было занято тем – ми турбувались про те;
вниманию кого – до уваги кого; на увагу кого;
во внимание к… – з уваги на, до…;
возбуждать, возбудить внимание – збуджувати, збудити (викликати, зрушувати, зрушити) увагу;
достойно внимания – варте (гідне) уваги; уваги варте (гідне);
достойный, заслуживающий внимания – вартий уваги; (справедливый) слушний;
заострить внимание на чём – зосередити увагу на чому; звернути пильну увагу на що;
заслуживать внимания – заслуговувати на увагу; бути вартим уваги;
заслуживающий, не заслуживающий, достойный, не достойный внимания – уваги гідний (вартий), не гідний (не вартий) уваги; (про зауваження, доказ і т. ін. з відтінком «справедливий» також) слушний, не слушний; (про людину, не варту уваги, нікчемну також) абищо;
из внимания к кому, к чему – з уваги до кого, на що; зважаючи (уважаючи) на кого, на що; з огляду на кого, на що;
направлять внимание – скеровувати увагу;
не обращать на себя внимания – не звертати (не мати) на себе уваги;
не обращать, не обратить внимания, оставлять, оставить без внимания кого, что – не вважати, не вважити (не зважати, не зважити) на кого, на що; не звертати, не звернути уваги на кого, на що; не брати, не взяти до уваги кого, що; залишати, залишити (полишати, полишити) без уваги кого, що; легковажити, злегковажити що; занехаювати, занехаяти кого, що; занедбувати, занедбати кого, що; нехтувати, знехтувати кого, що, чим; не потурати (не вдаряти) на що;
ноль внимания, без внимания – і вусом не веде;
обрати внимание – уваж, вважай;
обратим, обратите внимание – звернімо, зверніть увагу; уважаймо; уважте; у(в)важайте;
обращает на себя внимание – привертає до себе увагу, звертає на себе увагу;
обращать на себя (привлекать к себе) внимание, быть принятым во внимание – спадати, спасти кому на увагу, притягати, притягти (привертати, привернути) до себе чиюсь увагу, кидатися, кинутися на увагу комусь;
обращать, обратить внимание на кого – уважати, уважити (зважити, зважати) на кого; мати увагу на кого; звертати, звернути увагу на кого; віддавати, віддати увагу кому; класти, покласти увагу на кого; (з відтінком турботи, піклування) оглядатися, оглянутися, зглянутися на кого; (образн.) звертати, звернути око на кого; мати око на кого; накидати оком [на] кого;
обращать, обратить внимание на что-либо – звертати (звернути) увагу (свою або чужу) на що, уважати, уважити на що, зважати, зважити на що, оглядатися (оглянутися) на що, класти (покласти) увагу на що, брати, взяти до уваги (на увагу) що; віддавати (давати), віддати (дати) увагу чому; (вульг.) вдарити (вдарити) на що; (находить привлекательным) накидати (накинути) кого оком, що оком; (сжалиться) зглянутися на кого; (образн.) звертати, звернути око на що;
обращать, обратить внимание чьё на кого, что – звертати, звернути увагу чию на кого, на що; дати, подати до уваги кому що; (иногда) зводити, звести кому на очі кого, що;
оказывать, оказать внимание кому – виявляти, виявити увагу до кого; ставитися, поставитися з увагою (уважливо, уважно, з уважливістю) до кого; віддавати (давати), віддати (дати) увагу кому; показувати, показати увагу кому; зробити ласку;
окружить вниманием кого – оточити увагою кого; пильно (щиро) піклуватися ким, про кого, повсякчас турбуватися про (за) кого; пильно дбати за (про) кого;
он обратил на неё внимание – він звернув на неї увагу; він накинув на неї оком; вона йому впала в око;
он (она…) и внимания не обращает на это – він (вона…) і уваги не звертає на це; йому (їй…) і байдуже (байдужечки) на те, про те, до того; він і байдуже на те, про те, до того;
оставлять, оставить, бросать, бросить без внимания кого, что – лишати, лишити (залишати, залишити) без уваги (поза увагою) кого, що; занехаювати, занехаяти (занехати, занедбувати, занедбати) кого, що; не виявити уваги; не звернути, не звертати уваги на що; легковажити що;
отвлечь, отвратить внимание от кого, чего – відвернути (відтягти) увагу від кого, від чого; (вульг.) заґавити кого;
относиться, отнестись со вниманием к кому, к чему, посвящать внимание чему-либо – віддавати (давати), віддати (дати) увагу кому, чому; ставитись, поставитись уважливо (уважно, з увагою, з уважливістю, уважністю) до кого, до чого; пильнувати кого, чого;
пользоваться вниманием чьим – мати увагу чию; тішитися увагою чиєю;
переключать, переключить внимание (своё) на что – переносити, перенести (переводити, перевести) увагу на що;
переключать, переключить внимание (чьё-либо) с чего на что – переводити, перевести увагу з чого на що, (ещё) відвертати, відвернути увагу від чого, відволікати, відволікти увагу від чого;
представляем вашему вниманию – подаємо до вашої уваги;
представлять, представить чьему-либо вниманию что – подавати (давати), подати (дати) кому до уваги що; ставити, поставити що кому перед очі (на очі);
привлекать, привлечь, приковывать, приковать к себе внимание – привертати, привернути (притягати, притягти, прихиляти, прихилити), приковувати, прикувати до себе увагу; цікавити; спадати, спасти на увагу кому; (образн.) брати очі [на себе]; упадати, упасти в око (в серце) кому; припадати, припасти до ока кому;
принимать, принять во внимание что, в соображение что-либо – брати, узяти до уваги (на увагу) що; уважати, уважити (зважати, зважити) на що; мати що на увазі; оглядатися на що; оглядатися, оглянутися на що;
принимая во внимание – беручи до уваги що, зважаючи, уважаючи на що, маючи на увазі що, з уваги, з огляду на що, як на що, як на кого;
сильное внимание, пристальное внимание – пильна увага;
сосредоточивать, сконцентрировать внимание на ком, на чём – зосередити (зібрати, скупчити), сконцентрувати увагу на кому, на чому;
уделять внимание кому, чему – віддавати, віддати (приділяти, приділити) увагу кому, чому;
усиленное, строгое внимание – пильна увага;
это требует самого пристального внимания – це потребує особливої уваги.
[Москаль на сльози не вдаря (Номис). От якесь абищо, а величається мов яка цяця! (Сл. Гр.). Я піду їх заґавлю, а ти й бери (Казка). Хай сміються, не потурай на те. Він занедбує (нехтує, легковажить) свої обов’язки (АС). — Та годі-бо вам, пане куме, помовчте, — заспокоював його парох, — дасть Бог, фортуна переміниться: що сьогодні втратиш, надолужиш завтра. А тим часом майте обачення на своє здоров’я, бо, здається мені, що вашець дуже втомлений, а може, навіть і поранений (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Шарль наказав усе-таки віднести речі в магазин Лере, але Фелісіте забула, а він сам за іншими турботами випустив з уваги цю справу (М.Лукаш, перекл. Ґ.Флобер). Гість: «Вибачте, але ваш собака весь час на мене дивиться». Хазяйка: "Не зважайте. Він завжди так робить, коли хтось їсть з його тарілки].
Обговорення статті
Выводить, вывести
1) виводити (реже вивожати, вивождати), вивести; (
выпроваживать) випроваджувати, випровадити;
2) (
детей, о животных, птицах) плодити, виплоджувати, виплодити, виводити, вивести, навести, вилуплювати, вилупити;
3) (
выводить истребляя, уничтожая) вибавляти, вибавити, обавляти, обавити, витлумлювати, витлумляти, витлумити, викорінювати, викорінити;
4) (
заключение, вывод) висновувати, виснувати, робити (зробити) висновок, висновки;
5) (
голосом) виводити (вести) голос, пісню, спів;
6) (
стену) класти, скласти; (каменную, кирпичную) мурувати, змурувати;
7) (
из терпения) позбавляти, позбавити кого терпцю, уривати, урвати кому терпець;
8) (
на чистую воду) вивести на світ, на чисту воду, на слизьке;
9) (
из себя) дратувати, роздратувати;
10) (
верх, напр., в стоге) вивершувати, вивершити:
вывелись старые обычаи – вивелися (перевилися) старі звичаї;
вывелись птенцы – вивелися (виплодилися) пташенята;
вывести из затруднения – вивести з клопоту;
вывести формулу – вивести формулу;
выводить, вывести в люди кого – виводити, вивести; (о мн.) повиводити в люди кого;
выводить, вывести заключение – робити, зробити висновок; висновувати, виснувати;
выводить, вывести из беды кого – визволяти, визволити з біди (з лиха, з напасті) кого; вирятовувати, вирятувати кого з біди (з лиха, з напасті);
выводить, вывести из заблуждения кого (перен.) – з’ясовувати, з’ясувати кому його помилку; очі розкривати, розкрити кому на що; виводити, вивести з омани (з заблуду) кого; знімати полуду з очей кому;
выводить, вывести из оцепенения – виводити, вивести з заціпеніння (з одубіння); повертати, повернути до свідомості;
выводить, вывести из равновесия кого – порушувати, порушити рівновагу чию; виводити, вивести з рівноваги кого; (постоянно) псувати кров кому;
выводить из себя, вывести из себя кого – виводити, вивести з себе кого; дратувати, роздратувати кого; допікати, допекти кому; дозоляти, дозолити кому; уривати, урвати терпець кому, позбавляти, позбавити кого терпцю; виводити, вивести (вибивати, вибити) з рівноваги, (сильнее, взбесить) осатанити, розлютувати, сказити;
выводить, вывести из терпения кого – виводити з терпіння кого; уривати, урвати терпець кому; переступати, переступити (переходити, перейти) міру терпливості (терпеливості) чиєї;
выводить, вывести на дорогу, перен. – виводити, вивести на дорогу (шлях, путь) кого;
выводить, вывести на орбиту, курс – виводити, вивести на орбіту, курс;
выводить, вывести на свежую, на чистую воду кого (разг.) – показувати, показати кого в правдивому світлі; викривати, викрити кого; виводити, вивести на чисту воду; виводити, вивести на денне світло;
выводить, вывести пятна – вибавляти, вибавити плями, зво́дити, звести пля́ми, (о мн.) повибавля́ти, позво́дити пля́ми;
выводить, вывести фундаменткласти, закласти підвалини (фундамент);
выводить песню – виводити (витягати) пісню.
[Скільки потягся мій батько, поки на вчителя вивів мене (А.Тесленко). Виводить голос, як лляну тонку нитку (І.Нечуй-Левицький). Не загайся на підмогу, вирятуй з напасті (П.Куліш). Вивів босу на морозець. Дуків-срібляників за лоб брали, із-за стола, наче волів, вивождали. Письменник виводить перед нами людей. Кицька навела киценят. Ой біда, біда чайці-небозі, що вивела чаєняток при битій дорозі. Повибавляй плями з одежі. Витлумила мухи з хати. Вибавили кукіль з пшениці (АС). Хто тебе годує, одягає, виховує — робить усе, щоб вивести тебе в люди, — створити почесне становище в суспільстві (М.Лукаш, перекл. Ґ.Флобер). Зрештою, таку вередливу панночку, яка тільки й мріє про неймовірні пригоди, всяка дрібниця може вивести з рівноваги (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). Коли чернець пішов, абат почав гадати, як йому краще вчинити: чи одімкнути келію при всьому чернецтві і вивести провинника на чисту воду, щоб ніхто не ремствував, як він його вкарав, чи, може, розпитатися спочатку в дівчини, як було діло (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Людей, які користуються всіма благами життя, зовсім не важко вивести з себе; потішити їх далеко важче (Дж.Свіфт). Прощайте ворогів ваших — це найкращий спосіб вивести їх з себе (О.Вайлд). 1. Якщо ви хочете швидко і гарантовано вивести з себе феміністку, скажіть їй: «Одна голова добре, а дві краще». 2. В хімчистці. — Скажіть а ви можете вивести кулькову ручку? — А куди ж ви її ввели?!].
Обговорення статті
Мысль – ду́мка, (книжн.) мисль, (реже, прост., мысля) ми́сля, ду́ма, дум, (предположение) га́дка, по́гадка, (фамил.) погада́нка, (помысл) по́мисл, уми́сел (-слу), (ум.-ласк.) ду́монька, га́донька, ми́слонька, ду́мочка:
без задних мыслей – без потайних (затаєних, прихованих) думок;
без мыслей – без думо́к, безду́мно;
быть далёким от мысли – [і] не думати; і в думці не мати, (книжн.) бути далеким від думки, дале́кий ду́мки (А.Ніковський);
вертится мысль – рої́ться (кру́титься) ду́мка (га́дка);
взвешивать в мыслях – розважа́ти в думка́х (в ми́слях);
в мыслях – на думці (на мислі, у думці, у думках);
воспарить мыслью – злинути (злетіти, знестися) думками;
выведывать, выведать, стараться, постараться узнать образ мыслей – вивідувати, вивідати напрям думок; ума вивідати; (иногда) ума випитувати, випитати;
высказывать мысль (мнение) – висло́влювати ду́мку (га́дку);
говорить с задней мыслью – говори́ти (каза́ти) з потає́мною (з потайною, затаєною, прихованою) ду́мкою, (намекать, перен.) говори́ти (каза́ти) наздога́д бурякі́в[, щоб дали́ капу́сти]; закидати наздогад;
голова полна тяжёлых мыслей – важкі думи обсіли голову;
делать что с предвзятой мыслью – роби́ти що з упере́дженою (упере́дньою) ду́мкою (з упере́дженням, упереджено);
дельная мысль –розу́мна (путя́ща) ду́мка;
засела мысль – вроїлася думка;
загореться мыслью – запалитися думкою;
и в мыслях не было, не имел чего – і думки (гадки) не було про (за) що; і в думці (і на думці) не було чого; ні думки, ні гадки не було про (за) що; і думки не мав (за) що; і на думку не спадало (не спало) що; і думкою не вів про (за) що, і в голові (і в головах) не покладав про (за) що;
избавиться от мыслей – позбутися (збутися) думки;
иметь в мыслях что – мати на думці (в думках) що; покладати в думках що; у голові класти (в голову собі класти) що;
и мысли такой не было – і думки (і гадки) такої не було; і гадки і думки такої не було; і в думці (і в гадці) такого не було;
иметь заднюю мысль на кого – закида́ти на ко́го, ма́ти на ко́го потає́нну ду́мку;
книга эта богата мыслями – ця кни́жка бага́та на думки́;
ловить (поймать) себя на мысли – ловити (зловити, піймати, спіймати) себе на думці;
мелькнула мысль в кого – промайнула (майнула, сяйнула) думка в кого;
меня озари́ла блестящая мысль – пройняла́ мене́ блиску́ча ду́мка, сяйну́ла мені́ в голові́ ду́мка;
меня пугает мысль, мне страшно при мысли о… – мене лякає думка про (за)…; мені страшно (лячно) на саму думку про (за)…;
мне это не по мысли (не по нраву) – це мені́ не до ми́слі (не до ми́слоньки, не до вподо́би);
мысли без всякой связи – думки без ладу; безладні думки;
можно потерять рассудок (сойти с ума) от одной мысли – мо́жна втра́тити ро́зум (збожево́лі́ти) з одніє́ї га́дки (на саму́ га́дку);
мысль благодарная, высокая, низкая, благородная – вдя́чна, висо́ка, низька́ (ни́ца), шляхе́тна ду́мка (ду́ма);
мысль грустная, печальная, тяжёлая – смутна́, сумна́, важка́ ду́мка;
мысль (замечание) по существу – посутня (заувага) думка;
мысль мрачная, чёрная – пону́ра, чо́рна ду́мка (дума);
мысль предвзятая, задняя, преступная – упереджена (упере́дня), потає́нна, злочи́нна ду́мка;
мысль пылкая (горячая) – палка́ ду́мка (га́дка);
мысль светлая, остроумная блестящая – сві́тла (ясна́), би́стра (доте́пна), блиску́ча ду́мка;
мысль сокровенная, заветная – тає́мна, запові́тна ду́мка (дума);
мыслям тесно, словам просторно – ма́ло слів, бага́то змі́сту; думо́к бага́то, аж слів не стає́;
навеять мысль – вроїти думку;
наводить, навести на мысль кого – наводити, навести (навертати, навернути, справляти, справити) на думку кого; давати, дати на розум кому; каза́ти на здо́гад;
намечать в мыслях кого – закидати на кого;
не допускать [и] мысли о чём – [і] в думці не мати про (за) що; [і] в голові (в головах) не покладати чого; [і] думки не припускати про (за) що;
не покидала мысль кого – не виходило з голови в кого;
не иметь в мыслях чего – не мати на думці (у думці, на гадці, у гадці) чого;
оборвать цепочку мыслей – перепинити течію думок;
образ мыслей – напрям (напрямок) думок; спосіб думання (мислення);
обратить все свои мысли на что – звернути (обернути) усі свої думки на що;
обратить все свои -ли на что – зверну́ти (оберну́ти) усі́ свої́ думки́ на що;
обуревают меня мысли – беруть мене думки (гадки); облягають думки (гадки) голову мені; обсідають (посідають) мене думи (думки);
одна мысль об этой опасности ужасает меня – сама́ га́дка про цю небезпе́ку жаха́є мене́;
одна мысль сменяет (опережает, обгонятет) другую – думка думку (дума думу) побиває (пошибає, пошиває, поганяє);
осенила мысль кого – блиснула (сяйнула, зринула) думка (гадка) в кого (кому); осяяла (осіяла) думка (гадка) кого; пройняла кого думка; спала кому думка; (фамил.) стрельнула (шибнула) думка [у голову] кому;
оставить мысль – скинутися думки;
от мыслей ум за разум заходит – за думка́ми, за гадка́ми аж голова́ тумані́є;
от одной мысли о чём – від самої думки (гадки) про що; на саму думку (гадку) про що;
отрешиться от мысли о чём – позбутися (зректися) думки про що; покинути думку про що, спустити з думки що;
поглощённый мыслями – заклопотаний (захоплений, охоплений) думками;
подать мысль кому – подати (дати) думку (на розум дати, послати) кому;
по его мысли – на його думку (гадку);
полёт мысли – лет думки, літ (ширяння) думок; буяння мислі;
по мысли автора – на авторову (о жен. авторчину) думку (гадку); на думку автора, авторки; як думає (як гадає) автор, авторка;
постичь мысль чью – збагну́ти ду́мку чию́;
потерять мысль – спусти́ти з ду́мки;
появилась мысль – з’явилася думка;
прийти на мысль – спасти (впасти, зійти, набігти, прийти) на думку; навернутися (навинутися) на думку;
приходить, прийти к мысли (к заключению) – прихо́дити, прийти до ду́мки (до ви́сновку); доходити, дійти думки (висновку);
при одной мысли об этом – на саму́ ду́мку (зга́дку) про це; від самої думки (гадки) про це;
пришла мне в голову мысль – спало (впало, набігло, спливло, навернулося) мені на думку; мені здумалося; мені впало в голову, я прийшов на думку (на гадку); мені прийшла в голову (до голови) думка;
пугать (разгонять) мысли – поло́хати думки́;
пьяного речи — трезвого мысли – що в п’я́ного на язиці́, те в твере́зого на умі́;
растекаться мыслию по древу – розтікатися мислію по древу (по дереву);
собираться, собраться с мыслями – збиратися, зібрати [докупи] думки; змірковуватися, зміркуватися; надумуватися, надуматися; (перен.) ро́зуму збира́ти;
с такими мыслями – у таких думках; з такими думками;
узнавать образ -лей – виві́дувати на́прям думо́к, (перен.) ума́ виві́дувати;
устремиться мыслями к чему – полинути думками до чого;
хорошая мысля приходит опосля – на думку (гадку) спало коли пропало (Пр.); якби той розум спереду, що тепер іззаду (Пр.);
хорошей мыслью грешно не воспользоваться – з доброї думки не гріх і скористатися (скористува́тися);
хорошо выражать (свои) мысли – до́бре висло́влювати (вимовля́ти) свої́ думки́, мати хист до ви́слову думо́к (висловля́ти думки́);
эта-ль запала мне на сердце – ця ду́мка припа́ла мені́ до ми́слі (до душі́, до се́рця);
я относительно этого одних с вами мыслей – я про це (щодо цього) таких самих думок, як і (що й) ви; у мене однакові (я маю однакові) з вами думки про це (щодо цього);
я сказал это без всякой дурной мысли – я це сказа́в без уся́кої лихо́ї ду́мки (без уся́кого лихо́го на́міру).
[А ду́мка край сві́та на хма́рі гуля́ (Т.Шевченко). Що ха́тка, то й и́нша га́дка (Номис). Між уче́ними людьми́ пронесла́ся тоді́ га́дка (П.Куліш). Ми́слі до су́ду не позива́ють (Номис). Се́рця не да́влять пону́рії ду́ми (Б.Грінченко). Мислі до суду не позивають (Номис). Що з голови, то з мислі (Номис). Ой думаю та гадаю, а що моя мисля зносить (Сл. Гр.). Гризельда навіть не заздрівала, щоб Тодозя кохала князя, а поважний суворий князь кохав Тодозю: це їй і в думку не приходило (І.Нечуй-Левицький). Та не такої думки був князь Єремія (І.Нечуй-Левицький). В мої́х чуття́х, у по́мислах і мо́ві (І.Франко). Творе́ць висо́ких дум (В.Самійленко). Гніздо́ думо́к висо́ких (І.Франко). І ду́му в ме́не, ду́му, як на мо́рі шу́му (М.Вовчок). Усе́ їй той коза́ченько з ми́слоньків не схо́дить (Л.Українка). В-оста́ннє згада́ти палкі́ї гадки́ (Л.Українка). І не до любо́ви, і не до розмо́ви, і не до ми́слоньки моє́ї (Сл. Гр.). Го́лос як су́рмонька, але́-ж чо́ртова ду́монька (Номис). Я́к-же її́ люби́ти, коли́ не до ми́слі? (А.Метлинський). Яка́сь надзвича́йна ду́мка стре́льнула йому́ до голови́ (Б.Грінченко). Ма́терине се́рце обілля́лося жале́м на саму́ ду́мку, що дити́на ме́рзла-б (М.Коцюбинський). Мо́вив собі́ на ду́мці (О.Кониський). Немо́в яке́ страхі́ття поло́хає думки́ (М.Вороний). Випра́вдував він себе́ в ду́мці (С.Васильченко) До́сі мені́ й на ду́мку ні ра́зу не впа́ло про заміжжя́ (О.Кониський). А вже дівчата в плахтах, у намисті, вінки пускають за водою вниз. А вже гадають, хто кому на мислі, а хлопці зносять до багаття хмиз (Л.Костенко). Ду́мки-га́доньки не ма́ють (Т.Шевченко). Хо́чуть говори́ти, не змірку́ються (М. Вовч.). Не мав на ду́мці (М.Коцюбинський). За вда́чу її́ він тоді́ й не ду́мав і га́дки не мав (І.Нечуй-Левицький). Він і в голові́ собі́ не поклада́в (І.Нечуй-Левицький). Поляга́ли спа́ти, на́віть ду́мкою не ведучи́ про ніж (І.Франко). — О, се такий пан, що, мабуть, ума вивідує (Сл. Гр.). Будьте уважні до своїх думок — вони початок учинків (Лао Цзи). Нестачу глубини думки звичайно компенсують її довжиною (Ш.Монтеск’є). Не всі думки доводь до язика. Думок незрілих не виводь у діло (Л.Гребінка, перекл. В.Шекспіра). Та тії просьби не помагали, бо дурний чолов’яга намірився будь-що-будь усім аретинським мешканцям свою ганьбу виявити, хоч доти ніхто про те й гадки не мав (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Неборака бачив уже в думці, як за правицю його потужну вінчають його, щонайменше, на трапезонтського цісаря (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Прекрасні мої дами, той лемехуватий суддя-провінціал, про якого я говорив вам учора, не дав мені розказати однієї історійки про Каландріна, що вертілася в мене на думці… (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). … не раз йому й самому набігала думка взятися за перо і написати те заповідане продовження — і він був би його написав, а може, й видав, якби тому не стали на заваді інші, важливіші помисли, що безнастанно тривожили його ум (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). … Санчо, споживши того дня добрий повечірок, одразу ж пірнув у браму сну, а Дон Кіхот довго не міг склепити очей не так од голоду, як од химер своїх: думки його роїлися самопаш, залітаючи в тисячі преріжних місць (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). …запалилась вона до нього потайною жагою, а що сама була молода та яра і знала, що він овдовів, то гадала, що легко їй буде бажання своє вдовольнити — варто їй тільки сором свій перемогти і йому все. що на мислі має, виявити (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Щоправда, у декого й інша думка в голові майнула — як зустрінемо не корсарську, а купецьку галіоту, то буде нам зиск, а не згуба, бо, захопивши її, зможемо певніше й безпечніше подорож свою морську одбути (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Я даремно трачу несписанні зусилля на те, щоб впорядкувати свої думки, що, можливо, нічого не варті (Л.Вітґенштайн). Людям, як я помітив, подобаються такі думки, що не заставляють думати (С.Є.Лєц). Думки як блохи, скачуть з людини на людину. Але не всіх кусають (С.Є.Лєц). Думки деяких людей такі нікчемні, що не доходять навіть до їхньої голови (С.Є.Лєц). До глибокої думки треба піднятися (С.Є.Лєц). 1. Думка колобка в першу шлюбну ніч: «От бабуся, зараза, недоліпила…» 2. Думка як жінка — якщо доступна для всіх, то вже не цікава. 3. Думка як риба — якщо на поверхні, то вже майже мертва].
Обговорення статті
Откладывать, отложить
1) (
класть в сторону, особо) відклада́ти (відкла́дувати), відкла́сти, відложи́ти що;
2) (
отсрочивать) відклада́ти (відкла́дувати), відкла́сти;
3) (
воротник) виклада́ти, відкладати, відкла́сти, ви́класти, відко́чувати, відкоти́ти ко́міра; (лошадей) випряга́ти, випрягти, розпрягати, розпрягти, відпрягати, відпрягти́ (коні, коней):
не откладывая далее дела… – не відклада́ючи спра́ви надалі;
откладывать из (от) зарплаты –відклада́ти з платні́ (зарплати);
откладывать карету – випряга́ти ко́ні з берли́ну (з каре́ти), розпряга́ти берли́на (каре́ту);
откладывать на завтра – відклада́ти на завтра;
откладывать от чего (отбирать) – відбира́ти, відібрати;
откладывать часть (масла, мёду) – надклада́ти, надкла́сти (ма́сла, ме́ду);
отложи́те мне лучших яблок – відбері́ть мені́ кра́щих (кра́щеньких) яблук;
отложи́ть заседание до… – відкла́сти засі́дання до…;
отложи́ть исполнение приговора – відкла́сти ви́кона́ння ви́року (при́суду);
откладывать, отложить в долгий (в дальний) ящик (перен.) – відволікати, відволікти (відтягувати, відтягти, відтягнути, відсовувати, відсунути) на безрік; відкласти до грецьких календ; класти, покласти під сукно;
отложить попечение о чём – відкласти (покинути, облишити) турботи (піклування) про що; (разг.) кинути й думку (кинути й думати) про що.
[Спати лягав рано, не маючи світла, і спав допізна, надолужуючи спочинком свої злиденні харчі. Всі думки про шукання житла на зиму відкладав, аж поки не одержить стипендії (В.Підмогильний). Андрій надивлявся на світ. Перед тим, як покинути його, може, назавжди, він жадібно дивився на все навколо, намагаючись все зафіксувати, відкласти в клітинах мозку, щоб потім пам’ятати, яка ж була та «воля», який же був той світ, в якому для нього забракло місця (І.Багряний). Скоро отак ізлагодився, не хотів наш гідальго марно часу гаяти і здійснення своїх намірів на безрік одкладати, бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода; скільки ще в ньому зла треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі впинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виконати! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Це не та книжка, яку можна просто відкласти вбік, її варто закинути щосили якнайдалі (Д.Паркер). Живи сучасністю, якщо не можеш це відкласти на інші часи (С.Є.Лєц). Нічого не відкладай на завтра, краще відкладай на післязавтра — матимеш два вільних дні].
Обговорення статті
Пресекать, пресечь
1) (
устар., пересекать) (острым орудием) перетина́ти, перетя́ти, переру́бувати, переруба́ти, (о мн.) поперетина́ти, попереру́бувати що чим;
2) (
линию, местность, дорогу) перетина́ти, перетя́ти, перері́зувати, перері́зати, перехре́щувати, перехрести́ти; (связь, ещё) перервати;
2) (
обычно в знач. прекращать, останавливать) перетина́ти, перетя́ти, припиня́ти, припини́ти, (класть конец) класти, покласти край, (уничтожать) ни́щити, зни́щити, вини́щувати, ви́нищити, (о мн.) поперетина́ти, позни́щувати, повини́щувати що, (обрывать) уривати, урвати, увірвати, обривати, обірвати:
пресекать возражения – припиняти (уривати) заперечення, класти край запереченням;
пресе́чь в корне, в зародыше – зни́щити в корені, в за́родку, (совсем) зни́щити до ще́нту; (искоренить) викоренити, ліквідувати;
пресе́чь зло, злоупотребления – припини́ти (зни́щити) ли́хо, зловжива́ння; покласти край лихові, зловживанням;
пресе́чь путь, дорогу кому – перетя́ти (заступити) доро́гу, шлях, путь ко́му; перехопити (перейняти, перепинити) кого;
пресечь разговор – припини́ти розмо́ву;
пресе́чь сообщение с городом – перетя́ти, перерва́ти сполу́чення (комуніка́цію) з мі́стом.
[Перетя́ти вся́кий до́ступ сві́жого пові́тря в леге́ні (С.Єфремов). Такими словами промовляв авдитор, глибоко зворушений цими несподіваними новинами про брата, і всі слухачі, що були при тому, щирим серцем журбі його спочували. Бачивши тоді парох, що замір його добре вдався, як і хотів того капітан, вирішив, що пора вже покласти край тому загальному смуткові! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].
Обговорення статті
Сердце
1) серце, (
шутл.) тьохкало;
2) серце, гнів:

большое сердце у кого – велике серце у кого, великої душі людина хто;
брать, взять (хватать) за сердце кого – брати, узяти (хапати, в’язати) за серце кого; зворушувати, зворушити (розчулювати, розчулити) кого; (иногда) торкати, торкнути за серце кого;
всем сердцем – щирим серцем, щиро;
в сердцах – спересердя; з серця; зо зла;
держать (иметь) сердце на кого (разг.) – серце (пересердя) має хто на кого; гнів мати на кого; класти (покладати) гнів на кого; (иногда) серце набігає у кого на кого;
доброе сердце, да голова безмозглая – золоте серце, але голова, як нога у стола (Пр.);
как (будто, словно, точно) маслом по сердцу – як (мов, немов, наче, неначе) медом по душі;
каменное сердце – камінне серце; камінь, а не серце;
камень с сердца свалился – камінь із серця (з душі) скотився (спав);
куда сердце лежит, туда и око глядит – куди серце лежить, туди й око біжить (Пр.);
не по сердцу – не до мислі;
от всего сердца – з (від) усього серця; (иногда) з цілого серця, від щирого серця; з дорогою душею, (искренне) щиро, щиросердо, щиросердно, щиросердечно;
отдавать, отдать сердце кому – давати, дати (віддавати, віддати) серце кому;
от доброго сердца – з (від) доброго серця;
отлегло (отошло) от сердца у кого – відлягло (відійшло) від серця кому, в кого; на серці (на душі) полегшало кому;
от чистого сердца – від (з) щирого серця;
покорять, покорить сердце чьё (перен. устар.) – здобувати, здобути (полонити, скоряти, скорити) чиє серце;
порок сердца – вада серця, серцева вада;
принимать, принять [близко] к сердцу что – брати, узяти [близько] до серця що;
пришёлся, пришлась по сердцу кому – припав, припала до серця (до мислі, до вподоби, до сподоби) кому; уподобав, уподобала хто;
разрывать сердце (перен.) – краяти серце;
растревожить сердце – розтривожити (знепокоїти) серце;
с глаз долой — из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.);
сердце взыграло у кого – серце заграло в кого;
сердце замирает, замерло – серце (душа) завмира́є, мре (млі́є, в’я́не, холо́не, холоді́є), се́рце завме́рло, зайшло́ся, душа́ завме́рла, похоло́ла;
сердце кровью обливается – серце кров’ю обливається (закипає, обкипає), серце кривавиться;
сердце льнёт к кому – серце лине до кого;
сердце моё! – серце (серденько) моє!;
сердце надрывается – серце крається (надривається);
сердце на ладони – душа навстіж;
сердце не камень – серце не камінь (Пр.);
сердце ноет – се́рце ни́є (занива́є, млі́є, скими́ть);
сердце обросло мохом у кого – серце обросло (поросло) мохом у кого; серце обмохнатіло в кого;
сердце падает, упало (отрывается, оторвалось, обрывается, оборвалось) у кого – серце падає, упало у кого; на серці холоне, похолонуло в кого, серце тьохнуло;
сердце разрывается на части – серце рветься (розривається) на шматки;
сказать с сердцем – сказати сердито (роздратовано);
скрепя сердце – згнітивши серце; знехотя;
срывать, сорвать сердце на ком, на чём – зганяти, зігнати (розганяти, розігнати) серце на кому, на чому; зганяти, зігнати гнів на кому, на чому;
с сердцем (сказать, сделать что) (разг.) – роздратовано (сердито);
с тяжёлым сердцем – з важким серцем;
с чистым сердцем – з ширим серцем; щиросердо (щиросердно); щиро;
это мне по сердцу – це мені до вподоби (до душі, до серця).
[Сердце не приколотень, не припнеш (Пр.). Ах, ця осінь! Це з нею постійно так: Стисне серце в малий кавалок, І ось дні Наче сірий тифозний барак, А за вікнами плями галок (Є.Плужник). Навряд чи доти Євніка була доброї думки про мене, але тепер начебто вважала, що на ринку золотих сердець я монополіст (І.Піговська, перекл. П.Ґ.Вудгауза). Відчинивши скрипливі кухонні двері, вона перелякалася, аж серце тьохнуло: з кутка двору вискочило щось таке, а що — вона спершу й не розібрала, якось порожньо в голові (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). Сердце воістину безмежне й по-справжньому досконале, спроможне виявляти любов грішми, а не звичайною фальшю, як у мене та в багатьох інших людей (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Я не знаю, де ваша країна, але серце в мене обкипає кров’ю від жалю до неї (В.Мисик, перекл. О.Генрі). Намагалася тримати Мігеля на відстані, вигадувала різні причини, аби не виходити з ним із дому та не вдовольняти його бажань. Однак іноді не мала іншого виходу й знехотя виходила з ним поїсти в дешевій забігайлівці, потанцювати на поганючій дискотеці, переспати в якомусь готельчику при дорозі на Катакаос, де можна було зняти номер на годину-другу (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). Легке серце живе довго (В.Шекспір). У боротьбі між серцем і головою врешті перемагає шлунок (С.Є.Лєц). 1. — Ну, просто серце кров’ю обливається, коли бачу цих заспиртованих тварин. — Та там всього три жаби. — А спирту — десять літрів! 2. — Якщо мені ще раз розіб’ють серце — мені точно буде потрібна нова печінка].
Обговорення статті
Сила – сила, міць, снага, енергія, могутність, потужність, інтенсивність, глибина, здатність, спроможність, влада, вплив, вага, (действенность) чинність, правочинність, (сущность, значение) суть, сенс:
брать, взять (забирать, забрать) силу – набувати, набути (набиратися, набратися) сили; брати, узяти силу (міць);
быть в силах (в силе), не в силах (не в силе) – здужати (здолати, примогти, змагати), не здужати (не здолати, не змагати); мати змогу (спромогу, силу), не мати змоги (спромоги, сили); спроможним, не спроможним бути;
взять силой – здобути; опанувати;
в меру, по мере сил – у міру сили; по змозі; що сила зможе [чия]; (иногда) як посилля;
в (на) полную силу – повноси́ло;на всю силу;
вооруженной силой (подавать помощь) – збройно (допомагати);
в полную силу работать – на всю силу (снагу, з усієї сили, снаги) працювати; скільки сили (снаги) працювати;
в силу (устар. разг.) – насилу; у силу (силу у силу);
в силу вещей, силою вещей, в силу обстоятельств (устар.) – через обставини; силою обставин; зважаючи на обставини; з огляду на обставини;
в силу (закона) – силою (закону);
в силу привычки – через звичку; призвичаївшись;
в силу чего – через що, внаслідок (в результаті) чого, з огляду на що, на підставі чого; тому; завдяки чому; залежно від чого;
в силу этого – через це;
вся сила в том, что… – [уся] сила (суть) у тому, що…;
входить в силу, войти в силу, вступать в силу, вступить в силу (о законе) – набувати, набути (набирати, набрати) сили (чинності); ставати, стати чинним;
входить в силу, приобретать силу (делаться сильным) – набирати сили; убиватися в силу, в потугу;
выбиться из сил – знемогтися на сили;
выше чьих сил что – над (понад) чиї сили що;
где силой взять нельзя, там надобна ухватка – треба розумом надточити, де сила не візьме (Пр.); де сила не може, там спритність поможе (Пр.); як сили не стає, берися за розум (Пр.);
движущая сила – рушійна сила; сила тягова;
изо всех сил (силы) – щосили; з усієї сили; чимдуж; щосили; якомога (якмога); щомога;
и сила уму уступает – перед розумом і сила в’яне (Пр.); сила перед розумом никне (Пр.);
истратить силу (на работе) – виробитися з сили;
лошадиная сила – кінська сила; (устар.) паровий кінь;
набираться, набраться сил – убиратися, убратися (убиватися, убитися) в силу (в потугу); (иногда) употужнюватися, употужнитися;
насколько сил хватит – скільки буде сили (снаги);
находить, найти в себе силы – спромагатися, спромогтися;
не в силах кто – не має сили хто, несила (неспромога) кому;
не в этом сила – не в цьому сила (суть, сенс);
не под силу – не до снаги;
не по силам кому (устар.) – не в силах кому; не до снаги кому; несила кому; не під силу кому; бракує сили (мочі) кому; не здужає (не подужає) хто;
нет сил – несила; неспромога; не під силу;
нет силы терпеть что – нема (немає) сили (снаги) терпіти що; несила терпіти що;
никакими силами – жодним (ніяким) способом (чином, побитом, робом);
общими силами – спільно, гуртом;
он ещё в силах, в силе – він ще здужає; він ще при силі; він ще має силу;
ослабевать силами – підупадати на силі (на силах);
оставаться в силе – залишатися в силі;
от силы – щонайбільше;
по мере сил – в міру сил; як посилля;
по силам – під силу;
по силе возможности – якщо можна, по можливості, по змозі, у міру можливості;
рабочая сила – робітна, робоча сила;
сверх сил чьих – понад (над) силу чию; через силу;
своими (собственными) силами – своїми (власними) силами; самотужки; сил [моих] нет;
не достаёт сил (силы) – несила [мені]; снаги не стає;
сила солому ломит – сила солому (силу) ломить (Пр.); де сила, там і міць (Пр.);
сила сопротивления – відпорна сила; (техн.) сила опору;
сколько хватит сил – скільки стане снаги;
собраться с силами – змогтися; поєднати сили;
собственными силами – на власні сили (власними силами), самотужки;
с силой полететь, броситься, упасть – шугонути;
терять, потерять силу – втрачати, втратити силу; збувати, збути (иногда знебувати, знебути) силу; знесилюватися, знесилитися; (про закони) утрачати, утратити силу (чинність);
употреблять, употребить [все] силы – докладати, докласти [всіх] сил; класти, покласти [усі] сили (усю силу);
центробежная сила – відбіжна, відцентрова сила;
центростремительная сила – центротяжна, доцентрова сила;
через силу (делать что-либо) – над (понад, через) силу; (иногда) понад (над) міру;
что есть силы (сил) – щосили (щосила); з усієї сили; щодуху; чимдуж;
чувствовать себя в силах – чутися (почуватися) на силі.
[Старий батько З усієї сили З молодицями танцює (Т.Шевченко). — Лев, мабуть, дурненький Або ж на старість силу збув, Що став такий плохенький (Л.Глібов). Годі тепера! ні скарг, ані плачу, Ні нарікання на долю, — кінець! Навіть і хвилю ридання гарячу Стримать спроможусь (Л.Українка). Ти одібрав мені остатню силу тим спогадом… (Л.Українка). В грудях у неї радісно билась хвиля нової сили (М.Коцюбинський). Родюча сила землі, що проймала його жили і мозок, могутні вітри степів, що його породили, надавали пристрасної яскравості його маренню про блискучу прийдешність землі (В.Підмогильний). Дай, Боже, сили — віддаль перебути, об мури не оббивши кулаків. Ця ніч ночей, як паровоз зітхає, ані в одному оці сну нема. Маліє світ, планета сновигає, і бродить Мефістофель крадькома (В.Стус). Він тільки крадькома спостерігав, як дівчата, відчинивши шафу, перевдягалися в інші вбрання, геть при цьому не соромлячись. Відвести очі було несила, так само як і зімкнути докупи щелепи (Б.Коломійчук). Попри сліпуче сяєво софітів і те, що доводилося силувати себе їсти, я спромагався стежити за роботою гарненької офіціантки, що ходила неподалік, я не хотів пропустити жодного з її милих рухів (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Сила завжди приваблює людей з низькими моральними якостями (А.Айнштайн). Сила завжди краде у багатьох, для небагатьох (Вендел Філіпс). Була б у мене більша сила волі, я б зміг її пересилити (С.Є.Лєц). Сила волі здатна виконувати тільки один вид роботи — насилля над собою].
Обговорення статті
Честь – честь; (уважение) шана, пошана, шаноба:
береги честь смолоду – бережи честь замолоду (молоду) (Пр.); шануйся ззамолоду (Пр.);
блюсти свою честькласти на собі честь; шануватися;
была бы честь предложена – було б сказано; (разг.) хоч не нагодували, аби запрохали;
быть в чести, не в чести у кого – бути в пошані (у шані, у шанобі), не в пошані (не в шані, ну в шанобі) у кого; мати пошану (шану) чию, від кого, не мати пошани (шани) чиєї, від кого;
быть (служить) к чести чьей – роби́ти честь кому;
Ваша честь – Ваша милість;
велика честь, коли нечего есть – і честь дарма, як їсти чого нема (Пр.); що з тієї (по тій) честі, коли нема чого їсти (коли нема чого в рот покласти) (Пр.);
всё обошлось честью – все вийшло (обійшлось) гаразд;
в честь кого, чего – на честь (на пошану) чию, чого; шануючи (шанувавши) кого, що;
в честь праздника – для (на) шанування свята;
выйти с честью из затруднительного положения – вийти з честю із скрутного (сутужного, трудного) стану (з, скрути, з сутуги);
девичья честь – дівоча честь;
долг (дело) чести – справа честі;
ему всё не в честь (разг.) – йому нічим не догодиш; йому не догодити;
затрагивать (затронуть) честь – ущербити честь кому; зачепити честь чию;
из чести (устар.) – з пошани (з поваги); заради (задля) честі (пошани, шани);
иметь честь (разг.) – мати [за] честь;
к чести кого – віддаючи належне кому;
много чести – багато (забагато) честі;
надо (пора) и честь знать – треба й міру знати;
оказать, сделать честь кому – зробити (реже учинити) честь кому; виявити честь кому, пошану (шану) до кого; скласти шану, честь кому; дати (віддати) шану (честь) кому;
оскорбить честь – покривдити на честі; порушити честь;
отдавать, отдать честь кому, чему (воен. перен.) – віддавати, віддати шану кому, чому;
покушаться на честь чью – важити на честь чию;
попадать, попасть в честь к кому – заживати, зажити (зазнавати, зазнати) честі чиєї, від кого; (иногда разг., только сов.) доскочити честі чиєї;
послушать честью – послухатись добром (добровільно);
по чести сказать, по чести говоря – правду сказати, правду (по правді) кажучи (казавши), щиро (по щирості) кажучи;
просить честью кого – добром просити (прохати) кого;
суд чести – суд честі;
с честью делать, сделать что – гідно (з честю, як належить) робити, зробити що;
считать (иметь, почитать) за честь что – мати (уважати) за честь що;
честь имею кланяться! (устар., при прощании) – дозвольте вклонитися!; моє шанування
[Вам]!;

честь и слава – честь і слава;
честь и хвала – честь і хвала; шана і хвала (хвала і шана);
честь лучше богатства – добре ім’я краще за багатство (Пр.);
честь честью, (реже) честь по чести (разг.) – як слід (як треба, як годиться, як належить); гаразд; за всіма правилами (робити що);
это делает честь, не делает чести кому – це робить (дає, приносить) честь, це не робить (не дає, не приносить) честі кому; це на честь, не на честь кому.
[Честь — це зовнішня совість, а совість — це внутрішня честь (А.Шопенґауер). Не був там, де честь давали (Пр.). Шануймося, люди, бо ми того варті, щоб душі зігріла повага незла, щоб совість незрадно стояла на варті, і щемна надія розраду несла (Л.Терехович)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

БРАТЬ фраз. ста́вити [брать на учёт ставити на о́блік], (забирати) поривати [охота берёт охота пориває];
брать в роботу перемивати кісточки;
брать без бо́я бра́ти го́лими рука́ми;
брать в аре́нду винайма́ти /найма́ти/ у кого;
брать в ежо́вые рукави́цы бра́ти в шо́ри;
брать в жёны кого бра́ти шлюб з ким;
брать в оборо́т бра́ти в сто́си;
брать в плен полони́ти;
брать в своё ве́дение что підпорядко́вувати собі́, бра́ти на се́бе керува́ння чим;
брать в солда́ты бра́ти до ві́йська;
брать за во́рот бра́ти за шкі́рку;
брать за го́рло приступа́ти з ноже́м до го́рла;
брать за жа́бры бра́ти за ба́рки;
брать за живо́е бра́ти за ду́шу;
брать к све́дению, брать в расчëт бра́ти на за́мітку;
брать ле́стью підхо́дити ле́стощами;
брать на заме́тку заното́вувати, запи́сувати, роби́ти нота́тки, бра́ти на за́мітку, оказ. відното́вувати;
брать на испу́г /брать на пу́шку/ бра́ти на Бо́га;
брать на каранда́ш бра́ти на за́мітку, бра́ти на папі́р;
брать на карау́л (зброю) виставля́ти на по́честь;
брать на прока́т випозича́ти у кого;
брать на себя́ бра́ти на свої́ пле́чі, бра́ти на свою́ го́лову;
брать на свою́ отве́тственность фаміл. брати на свою́ го́лову, бра́ти на свої́ ру́ки;
брать на себя́ сме́лость насмі́люватися, зва́жуватися;
брать на учёт ще реєструва́ти, (вексель) дисконтувати;
брать нача́ло зачина́тися;
брать по вы́сшему счёту брати ви́ще;
брать под защи́ту става́ти в оборо́ні;
брать под козырёк віддава́ти честь;
брать приме́р с кого галиц. взорува́тися на кого;
брать себе́ за пра́вило ще кла́сти собі́ пра́вило;
брать сло́во галиц. забира́ти го́лос;
брать уро́ки брати ле́кції, ма́ти репети́тора;
не брать в расчёт не́хтувати що, лиша́ти на бо́ці;
брать под сомне́ние ще сумніва́тися в чому;
бери́, ско́лько душе́ уго́дно бери́, скі́льки душа́ бажа́є;
на́ша берёт на́ша зве́рху;
беру́щий що бере́ тощо, зда́тний взя́ти, зви́клий /ра́ди́й, маста́к/ бра́ти ???, відбо́рець, бра́ха;
берущий верх перемо́жець;
берущий взя́тки хаба́рник, хапу́н, липки́й на ру́ку;
берущий за гло́тку принево́лювач, стил. перероб. приступи́вши з ноже́м до го́рла;
берущий го́лыми рука́ми маста́к бра́ти голі́руч;
берущий за се́рдце серцезвору́шний;
берущий мно́гое на себя́ самоуповнова́жений, з вели́кими амбі́ціями, з вели́кими пла́нами;
берущий на му́шку стил. перероб. наці́лившись на;
берущий на себя́ роль гото́вий взя́ти на себе́ роль;
берущий о́ткуп відку́пник;
берущий под отчёт відбо́рець під звіт;
берущий под сомне́ние что схи́льний сумніва́тися /невпе́внений/ у чому;
берущий своё нача́ло в з поча́тком у;
берущий с ме́ста зда́тний взя́ти з мі́сця;
берущий уро́ки що бере́ ле́кції;
ВЗЯТЬ (від кого /що/) перебра́ти;
взять Бо́га за бо́роду пійма́ти Бо́га за но́ги;
взять верх над кем (у спорі) перева́жити кого;
взять в ежо́вые рукави́цы укр. взя́ти в лабе́ти;
взять в жёны кого пошлю́бити;
взять в кавы́чки залапкува́ти;
взять в обуче́ние (взять для повыше́ния квалифика́ции) взя́ти на нау́ку;
взять в плен, заполони́ти;
взять в толк помісти́ти в голові́, набі́гти тропи́, вхопи́ти тропи́;
взять высо́кую но́ту потягну́ти горо́ю;
взять го́рлом ви́сварити, ви́кричати, взя́ти на го́рло;
взять на букси́р взя́ти на гуж;
взять на карау́л ще відсалютува́ти;
взять на себя́ (місію) ще перебра́ти;
взять на себя́ обяза́тельство зобов’яза́тися;
взять на учёт зареєструва́ти;
взять под опе́ку кого, взять попечи́тельство над кем заопі́куватися ким;
взять ружьё на изгото́вку нагото́вити кріс;
взять свои́ слова́ наза́д галиц. відкли́кати свої́ слова́;
взять себя́ в ру́ки опанува́ти себе́, опанува́тися, взя́ти себе́ в ру́ки;
взять след мисл. вхопи́ти тропи́;
взять сло́во галиц. забра́ти го́лос;
ни дать ни взять о́ко-в-о́ко;
ни дать ни взять что що чим [ни дать ни взять – гора́ гора́ горо́ю], чи́сте тобі́ що;
не взять в толк не скла́сти ра́ди;
чья возьмёт? чий чорт бу́де ста́рший?;
взял? (= получил?) діста́в?;
взял страх у страх уки́нуло /узя́в страх/ кого;
взя́вший ОКРЕМА УВАГА (місто, фортецю) здобу́вець;
ка́пли в рот не взявший стил. перероб. рі́ски в рот не взя́вши;
взявший на карау́л відсалютува́вши;
взявший под карау́л взя́вши під ва́рту;
взявший под козырёк відда́вши честь;
взявший под опе́ку опіку́н, ОКРЕМА УВАГА;
взявший свои́ слова́ наза́д ОКРЕМА УВАГА;
ВЗЯ́ТЫЙ вме́сте взятый /вме́сте взятое, вме́сте взятые/ фраз. ра́зом узя́вши;
взятый в кавы́чки залапко́ваний.
ВКЛА́ДЫВАТЬ ще кла́сти, заклада́ти;
вкладывать ино́й смысл во что надава́ти і́ншого змі́сту чому;
вкладывать ду́шу приклада́ти се́рце;
вкладывающий що кладе́ тощо, ста́вши вклада́ти, кладі́й, кладі́льник, (гроші) вкла́дни́к, вклада́ч, екон. депози́тор, інве́стор, прикм. вкла́дницький, уклада́льний, заклада́льний;
вкладывающий ду́шу во что гото́вий прикла́сти се́рце у що;
вкладывающийся/вкладываемый кла́дений, укла́даний /закладений/, вкла́день, вкла́дка, дода́ток, долу́чення, прикм. вкладни́й;
ВНОСИ́ТЬ (лепту) ще вклада́ти, (на розсуд) подава́ти, (у текст) запи́сувати, (у банк) кла́сти;
вносить в чьё созна́ние освідо́млювати кого, фаміл. ту́ркати в го́лову, книжн. заклада́ти у свідо́мість;
вносить де́ньги (за что) плати́ти, (опла́чувати що);
вносить замеша́тельство баламу́тити;
вносить измене́ния корегува́ти, реформува́ти;
вносить изю́минку во что підпе́рчувати що;
вносить корректи́вы корегува́ти, /в ідеологію/ образ. міня́ти акце́нти де;
вносить напряже́ние виклика́ти напру́женість;
вносить оживле́ние куда розвору́шувати /пожва́влювати/ що;
вносить предложе́ние (по)дава́ти пропози́цію, пропо́нува́ти;
вносить разнообра́зие во что розмаї́тити що;
вносить расстро́йство виклика́ти ро́злад;
вносить расстро́йство в ряды́ лама́ти ла́ви;
вносить сму́ту /вносить раздо́ры/ колоти́ти;
вносить уточнение уто́чнювати;
вносить ха́ос хаотизува́ти, реконстр. махнозува́ти;
вносить я́сность ста́вити кра́пку над ‘і’, оказ. упрозо́рювати;
внося́щий що вно́сить тощо, зда́тний /покли́каний/ вне́сти́, носі́й, реконстр. вносі́й, заносі́й, прикм. вклада́льний, заклада́льний, подава́льний, стил. перероб. ста́вши вно́сити;
вносящий что фраз. з чим у рука́х /на пле́чах, на та́ці тощо/ [вносящий свечу́ із сві́чкою в рука́х];
вносящий дополне́ния /вносящий много но́вого, вносящий усоверше́нствования, вносящий я́сность/ во что покли́каний допо́внити /збагати́ти нови́ми іде́ями, удоскона́лити, роз’ясни́ти/ що;
вносящий замеша́тельство зда́тний збаламу́тити, баламу́т;
вносящий измене́ния коре́ктор;
вносящий на рассмотре́ние что а́втор /подаве́ць/ чого;
вносящий оживле́ние зда́тний пожва́вити;
вносящий предложе́ние подаве́ць пропози́ції, пропоне́нт;
вносящий све́жую струю́ во что зда́тний відсвіжи́ти що;
вносящий сму́ту /вносящий раздо́ры/ коло́тник;
вносящийся/вноси́мый вно́шуваний /заношуваний/;
вносящийся на рассмотре́ние пода́ваний на ро́згляд;
ВООБРАЖА́ТЬ ще фантазува́ти, кла́сти в го́лову, бра́ти в го́лову, ба́чити в ду́мці, ба́чити в уя́ві, фраз. собі́ ду́мати [что ты вообража́ешь? що ти собі́ ду́маєш?];
вообража́ющий що уявля́є тощо, захо́плений фанта́зіями, бага́тий ду́мкою;
воображающий о себе́ висо́кої ду́мки про се́бе;
вообража́емый уя́влюваний, прикм. фантазі́йний, уя́вний, га́даний, фікти́вний, галиц. спови́дний;
ВЫВОДИ́ТЬ (на прохід) ще води́ти, (зло) викорі́нювати;
выводить в лю́ди ще дово́дити до пуття́;
выводить в расход 1. спи́сувати на вида́тки, 2. пускать в расход;
выводить из заблужде́ния кого розкрива́ти о́чі /зніма́ти полу́ду з оче́й/ кому;
выводить из равнове́сия /выводить из себя́/ ще виво́дити з рівнова́ги, псува́ти кров кому;
выводить из терпе́ния кого урива́ти терпе́ць кому;
выводить на свет Бо́жий ще витяга́ти з-під ки́лима;
выводить на чи́стую во́ду виво́дити на світ;
выводить фунда́мент кла́сти підва́лини;
выводя́щий що виво́дить тощо, зда́тний ви́вести, для ви́ведення /викорі́нювання/, за́йня́тий виведенням, викорі́нювач, фраз. воді́й, ватажо́к, провідни́к, проводи́р, прикм. вивідни́й, веду́чий, виводжувальний, виплоджувальний, викорінювальний, складн. вино́сни́й, но́сни́й [семявыводя́щий спермоно́сний];
выводящий из равнове́сия зда́тний зіпсува́ти кров кому;
выводящий из терпе́ния кого зда́тний урва́ти терпе́ць кому;
выводящий пе́сню заспі́вувач;
выводящий фунда́мент поклада́ч підва́лин;
выводящийся/выводи́мый пло́джений, виво́джуваний, випло́джуваний, викорі́нюваний;
ВЫКА́ШИВАТЬ образ. кла́сти поко́си;
выкашивающий що вико́шує тощо, зда́тний ви́косити, коса́р, прикм. коси́льний, викошувальний;
выкашиваемый вико́шуваний.
ВЫКЛА́ДЫВАТЬ (стіну) кла́сти;
выкладывать дёрном дернува́ти;
выкладывать ду́шу відкрива́ти се́рце;
выкладывать на чистоту́ нічо́го не таї́ти, док. відкри́тися як пе́ред Бо́гом;
выкладывающий що кладе́ тощо, зда́тний ви́класти, кладі́й, кладі́льник, прикм. виклада́льний, стил. перероб. виклада́ючи;
выкладывающий ду́шу щи́рий, як на спо́віді;
ВЫРУБА́ТЬ ще руба́ти, кла́сти під соки́ру;
выруба́ющий що руба́є тощо, за́йня́тий по́рубом, руба́ч, руба́ль, руба́льник, прикм. рубальний, вирубувальний;
вырубающийся/выруба́емый ру́баний, виру́буваний, образ. під соки́рою;
вырубаемый призначений на по́руб, призначений на ви́руб;
ВЫ́РУБИТЬ ще ви́тяти.
ДЕ́ЛАТЬ делать без ума́ пха́ти коло́ду, коти́ти брус;
делать больши́е глаза́ о́чі на лоб виверта́ти;
делать больши́е шаги́ ши́роко ступа́ти;
делать весёлую ми́ну при плохо́й игре́ роби́ти весе́лу мі́ну в пога́ній грі;
делать вид ще става́ти в по́зу;
делать внуше́ние вичи́тувати кому;
делать возмо́жным /делать досту́пным, делать нагля́дным, делать невозмо́жным, делать прия́тным тощо/ уможли́влювати, /удосту́пнювати, унао́чнювати, унеможли́влювати, уприє́мнювати тощо/;
делать вырази́тельным увира́знювати, виопу́клювати;
делать в отме́стку відпла́чуватися;
делать вред шко́дити;
делать вы́вод /делать заключе́ние/ висно́вувати, роби́ти ви́сновок;
делать гимнасти́ческие упражне́ния коротк. вправля́ти гімна́стику, вправля́ти ру́ханку;
делать гла́зки ще стріля́ти очи́ма;
делать два де́ла кува́ти на два міхи́, торгува́ти на два база́ри;
делать докла́д /делать объявле́ние тощо/, доповіда́ти /оголо́шувати тощо/;
делать га́дости ка́постити;
делать зака́з замовля́ти;
делать заявле́ние заявля́ти, склада́ти зая́ву;
делать зигза́ги кривуля́ти (док. накривуляти);
делать из дерьма́ котле́тку роби́ти з ву́ха сови́ шовко́ву торби́нку;
делать из ме́лочей собы́тие роби́ти з му́хи слона́, роздува́ти кади́ло;
делать киносъёмку фільмува́ти;
делать круг (в русі) роби́ти гак;
делать не с того́ конца́ роби́ти че́рез го́лову;
делать не́чего вст ??? нема́ ра́ди;
делать обтека́емым зали́зувати, обшаро́вувати, вигла́джувати, закру́глювати, заокру́глювати, знего́стрювати;
делать одолже́ние роби́ти до́брість;
делать отво́д кому відво́дити кого;
делать отступле́ние ухиля́тися;
делать оце́нку цінува́ти;
делать о́чную ста́вку зво́дити віч-на́-віч, галиц. конфронтува́ти (док. сконфронтувати);
делать па́кости ще чини́ти ка́верзи;
делать переме́ны міня́ти декора́ції;
делать по приме́ру кого іти́ за чиїм при́кладом;
делать по образцу́ чего галиц. взорува́ти на що;
делать попы́тки про́бувати;
делать послабле́ние дава́ти по́пуск, попуска́ти ві́жки́;
делать предупрежде́ние попереджа́ти;
делать снисхожде́ние роби́ти поле́гкість, роби́ти побла́жку;
делать ста́вку на кого ва́жити /числи́ти/ на;
делать сто́йку става́ти на рука́х, става́ти на ру́ки;
делать стро́гое внуше́ние ще накру́чувати хвоста́;
делать ударе́ние наголо́шувати, живомовн. вдаря́ти, кла́сти на́голос;
делать упо́р на что ще підкре́слювати що;
делать уси́лия ще напру́жуватися;
делать честь додава́ти че́сти кому;
делать ши́ворот-на-вы́ворот ста́вити віз попере́д коня́;
что ни делай образ. хоч скач хоч плач;
с э́тим ну́жно что́-то делать на це тре́ба яку́сь ра́ду;
делающий що /мн. хто/ ро́бить тощо, покли́каний /зда́тний, зму́шений/ зроби́ти, викона́вець, стил. перероб. роби́вши, фраз. позна́чений [делающий успе́хи позначений успі́хами], де ро́блять [цех, делающий та́ру цех, де роблять та́ру];
делающий больши́е глаза́ /делающий кру́глые глаза́/ з очи́ма ма́ло не на ло́бі;
делающий весёлую ми́ну при плохо́й игре́ з весе́лою мі́ною в пога́ній грі;
делающий всё возмо́жное гото́вий зроби́ти все;
делающий га́дости ка́посник;
делающий глу́пости зви́клий роби́ти дурни́ці;
делающий два де́ла кова́ль на два міхи́;
делающий измере́ния /делающий огово́рку тощо/ = измеряющий /оговаривающий тощо/;
делающий из му́хи слона́ паніке́р, ра́ди́й розду́ти кади́ло;
делающий круг зму́шений зроби́ти гак;
делающий надсе́чки карбівни́к, за́йня́тий карбува́нням;
делающий наоборо́т зви́клий роби́ти навпаки́;
делающий не с того́ конца́ стил. перероб. роби́вши че́рез го́лову;
делающий обтека́емым покли́каний зализа́ти, зали́зувач, знего́стрювач, прикм. зали́зувальний;
делающий одолже́ние ра́ди́й прислужи́тися, ірон. до́брий ву́йко;
делающий отступле́ние що ро́бить у́хил;
делающий па́кости ка́посник, ка́верзник, прикм. ка́посний;
делающий пого́ду заспі́вувач, головна́ фігу́ра;
делающий сто́йку що стає́ на ру́ки;
делающий ударе́ние що наголо́шує тощо, зви́клий наголо́шувати, ра́ди́й наголоси́ти;
делающий уси́лие стил. перероб. напру́жуючись;
делающий уси́лия гото́вий докла́сти сил;
делающий честь кому що ро́бить честь;
ничего́ не делающий не обтя́жений пра́цею, неро́ба;
не делающий секре́та из чего стил. перероб. не ма́вши на́міру таї́ти що;
НАДЕ́ЛАТЬ (дурниць) нако́їти;
наделать дело́в /наделать беды́/ нароби́ти ха́ле́пи /ли́ха/, нако́їти ли́ха;
наделать зигза́гов накривуля́ти;
наделать зла негара́зд вчини́ти;
наделавший ОКРЕМА УВАГА;
наделавший мно́го зла ОКРЕМА УВАГА;
ПОДЕ́ЛАТЬ ничего́ не поделаешь укр. нема́ ра́ди, нічо́го не попи́шеш;
но что поделаешь та що поді́єш;
СДЕ́ЛАТЬ (діло) ще ви́конати, (річ) ви́готовити, створи́ти, змайструва́ти;
сделать бо́льно кому завда́ти бо́лю;
сделать больши́е глаза́ поста́вити ро́гом о́чі;
сделать в благода́рность за что віддя́чити за;
сделать возмо́жным уможли́вити, фраз. да́ти наго́ду;
сделать всё возмо́жное зроби́ти все, що мо́жна;
сделать всё для кого не́бо прихили́ти кому;
сделать вы́говор фаміл. накрути́ти хвоста́;
сделать вы́чет відрахува́ти;
сделать грима́су скриви́тися;
сделать до́брое де́ло добро́ вчини́ти;
сделать досту́пным кому удосту́пнити;
сделать ки́слую ми́ну сква́сити гу́би;
сделать круг да́ти га́ку, зроби́ти гак, (в повітрі) кружельну́ти;
сделать намётку намі́тити (пункти́ром);
сделать неподви́жным знерухо́мити;
сделать нечувстви́тельным (етером) замори́ти;
сделать нововведе́ние перен. сказа́ти нове́ сло́во;
сделать одолже́ние прислужи́тися, зроби́ти ми́лість, зроби́ти до́брість;
сделать от воро́т поворо́т діста́ти о́близня, спійма́ти о́близня, вхопи́ти о́близня, з’ї́сти о́близня, скуштува́ти гарбуза́, узя́ти гарбуза́, з’ї́сти гарбуза́, діста́ти гарбуза́;
сделать пе́рвый шаг тру́дного пути́ зру́шити ка́мінь з мі́сця;
сделать поку́пки обкупи́тися;
сделать поползнове́ние /сделать попы́тку/ спро́бувати;
сделать нагля́дным /сделать невозмо́жным, сделать недействи́тельным, сделать однообра́зным, сделать самостоятельным, сделать незави́симым тощо/ унао́чнити /унеможли́вити, унева́жнити, уодномані́тнити, усамості́йнити, унезале́жнити тощо/;
сделать свои́м пра́вилом покла́сти собі́ за пра́вило;
сделать справедли́вым усправедли́вити;
сделать стра́шные глаза́ ви́звірити бу́ркала, ви́звірити о́чі;
сделать шаг ступи́ти крок [шагу не сделает кроку не ступить];
не сделать и мале́йшего уси́лия па́льцем не кивну́ти;
сделавший ОКРЕМА УВАГА;
СДЕ́ЛАННЫЙ зро́блений /пороблений/, упо́раний, вчи́нений, ви́конаний, ви́готовлений, змайстро́ваний;
СДЕ́ЛАННОЕ до́ро́бок.
ДОПУСКА́ТЬ, ще толерува́ти, дозволя́ти;
не допуска́ть и мы́сли, і в го́лову не кла́сти /поклада́ти/;
я допуска́ю /мы допуска́ем/ и э́то, мо́же й так;
не допуска́й э́того, не дозволя́й цьо́го́;
никто́ не допуска́л и мы́сли, ніко́му і бли́зько ду́мки не було́;
ЗАДАВА́ТЬСЯ, ще ста́витися, ви́соко не́сти́ся пе́ред ким, ходи́ти як па́ва /па́вою, па́вичем/, діял. фасо́нитися;
задава́ться вопро́сом, стил. перероб. суши́ти го́лову (лама́ти го́лову);
задава́ться це́лью, кла́сти собі́ за мету́;
задава́ющийся, 1. = зазнающийся, 2. задава́ющийся чем, що ста́вить собі́ що, завзя́тець, прикм. заповзя́тливий зроби́ти що, образ. з на́міром, з ду́мкою, стил. перероб. ма́ючи на о́ці;
задава́ющийся вопро́сом, шука́ч ві́дповіді на пита́ння;
задава́ющийся це́лью, пере́йнятий мето́ю, з мето́ю, стил. перероб. ма́ючи на меті́;
ЗАКЛА́ДЫВАТЬ, (основи) кла́сти;
закла́дывающий, 1. що заклада́є тощо, зда́тний закла́сти, ста́вши заклада́ти, прикм. закла́дальний, засно́вувальний, 2. = запрягающий, 3. що заставля́є тощо, ра́ди́й /гото́вий/ заста́вити, зви́клий заставля́ти, заставни́к, прикм. заставни́й;
закла́дывающий осно́ву /закла́дывающий фунда́мент/, засно́вник, фунда́тор, основополо́жник;
закла́дывающийся/закла́дываемый, 1. закла́даний, засно́вуваний, 2.запря́ганий, 3. заста́влюваний, відда́ваний у заста́ву, ім. заста́ва, застано́ва, забут. заста́вщи́на;
ЗАКРЫВА́ТЬ, (очі) стуля́ти, фраз. замика́ти;
закрыва́ть глаза́ на что, хова́ти голо́ву в пісо́к;
закрыва́ть ла́вочку, ПЕРЕН. припиня́ти, кла́сти край;
закрыва́ть приём /закрыва́ть две́ри до́ма пе́ред кем/, бі́льше не прийма́ти /кого/;
закрыва́ть рот кому, не дава́ти і сло́ва мо́вити / і ро́та роззя́вити/, док. вкороти́ти язи́ка́;
закрыва́ющий, що закрива́є тощо, зви́клий закрива́ти, покли́каний закри́ти, за́йнятий закриття́м, замика́ч, затика́ч, прикм. закри́вальний, зату́лювальний, зачиня́льний, заплю́щувальний, закру́чувальний, затяга́льний;
закрыва́ющий глаза́ на, без ува́ги на;
закрыва́ющий дверь, зму́шений зачини́ти две́рі;
закрыва́ющий две́ри до́ма пе́ред кем, стил. перероб. зарі́кшись прийма́ти кого, закрыва́ющий заседа́ние, стил. перероб. закрива́ючи засі́дання;
закрыва́ющий рот, затика́ючи ро́та;
закрыва́ющийся/закрыва́емый, закри́ваний, зату́люваний, (про двері) зачи́няний, (про очі) заплю́щуваний, (кран) закру́чуваний, (про рану) затя́ганий;
пло́тно закрыва́ющийся, гермети́чний; 
ИЗЛАГА́ТЬ (думку) ще розгорта́ти, формулюва́ти, доповіда́ти про, знайоми́ти /ознайо́млювати/ з чим, (зміст) перека́зувати;
кра́тко излагать (содержа́ние) реферува́ти /док. зреферувати/;
излагать в пи́сьменной фо́рме кла́сти на папі́р /док. покла́сти на папір, списа́ти на папе́рі/;
излагать пи́сьменно подава́ти на письмі́ [изложи́те письменно пода́йте на письмі];
изложите свою́ то́чку зре́ния розкрива́ти свій по́гляд;
излага́ющий що /мн. хто/ виклада́є тощо, зда́тний ви́словити, покли́каний допові́сти́ про, виклада́ч, викладо́вець, допові́да́ч про;
излага́ющий пи́сьменно що подає́ на письмі́;
излага́ющий тео́рию /излага́ющий то́чку зре́ния/ що розгорта́є тео́рію /то́чку зо́ру/;
излага́ющие хто виклада́є;
излага́ющийся/излага́емый викла́даний, висло́влюваний, розго́ртаний, формульо́ваний, перека́зуваний, допові́даний /розпові́даний/;
КЛАСТЬ (до кишені) хова́ти;
класть го́лову наклада́ти голово́ю;
класть ду́шу во что = вкладывать душу;
класть коне́ц кла́сти край;
класть на счёты ки́дати на рахівни́цю;
класть нача́ло започатко́вувати;
класть под сукно́ відклада́ти на бе́зрік;
класть пятно́ на кого плямува́ти /очо́рнювати, знесла́влювати/ кого;
класть себе́ в карма́н прибира́ти до кише́ні;
кладу́щий що /мн. хто/ кладе́ тощо, зго́дний покла́сти, зви́клий кла́сти, кладі́й, кладу́н, кладі́льник, наклада́ч /покладач/;
кладу́щий в карма́н зви́клий кла́сти до кише́ні;
кладу́щий в осно́ву стил. перероб. покла́вши в осно́ву;
кладу́щий в рот що кладе́ в рот;
кладу́щий го́лову поклада́ч голови́;
кладу́щий конец складн. поклади́-край;
кладу́щий на му́зыку что а́втор нот до чого;
кладу́щий нача́ло зачина́тель, ініція́тор, прикм. початко́вий, ста́ртови́й;
кладу́щий под сукно́ ра́ди́й відкла́сти на бе́зрік;
кладу́щий покло́ны (кладу́щий земны́е покло́ны) уклі́нний проха́ч, (у храмі) ще́дрий на (дозе́мні) покло́ни, богомі́льний, ірон. святи́й та бо́жий;
кладу́щий пятно́ на кого ганьби́тель /знесла́влювач, очо́рнювач/ кого;
кладу́щий резолю́цию наклада́ч резолю́ції;
кладу́щийся кла́дений, накла́даний /укла́даний, покла́даний/, (мур) муро́ваний.
КОНЧА́ТЬ ще викінчувати /докінчувати/, верши́ти, заве́ршувати, ста́вити кра́пку /хрест/ на чім /над чим/, (шахри) кла́сти край чому;
кончать жизнь самоуби́йством самовбива́тися;
кончать рабо́ту шаба́шити;
конча́ющий що /мн. хто/ кінча́є тощо, зда́тний /гото́вий, ра́ди́й/ закінчи́ти, зви́клий /ста́вши/ кінча́ти, оказ. верши́тель, образ. напри́кінці /при кінці́/ чого, прикм. заверша́льний, закі́нчувальний, викі́нчувальний, докі́нчувальний, заве́ршувальний, стил. перероб. закі́нчуючи;
кончающий жизнь самоуби́йством самогу́бець;
кончающий скве́рно /кончающий пло́хо/ з пога́ним кінце́м;
кончающий студе́нт що кінча́є сту́дії, диплома́нт;
кончающий университе́т випускни́к /ґрадуа́нт/ університе́ту;
конча́емый закі́нчуваний, /викі́нчуваний, докі́нчуваний/, заве́ршуваний;
КРЕСТИ́ТЬ ще трима́ти до хреста́, охре́щувати, дава́ти ім’я́, (іновірця) наверта́ти, вихре́щувати, (рукою) кла́сти хрест на;
нача́ть крестить (небо блисками) захрести́ти;
МЕЧТА́ТЬ ще сни́ти, захо́дити в хма́ру;
и не мечтать і в го́лову не кла́сти;
НАКЛА́ДЫВАТЬ ще кла́сти, (зашморг) заклада́ти;
накладывать печа́ть на кого лиша́ти слід на кому, кла́сти тавро́;
накладывать ру́ку /накладывать ла́пу/ прибира́ти до рук;
накладывающий що /мн. хто/ кладе́ тощо, для наклада́ння, за́йня́тий накладанням, ста́вши класти, ра́ди́й накла́сти, наклада́ч, наклада́льник, кладі́й, прикм. наклада́льний, намо́щувальний;
накладывающий запла́ты лата́льник, маста́к лата́ти;
накладывающий печа́ть ПЕРЕН. зда́тний лиши́ти слід, стил. перероб. лиша́ючи слід;
накладывающий ру́ку /накладывающий ла́пу/ ра́ди́й накла́сти ла́пу;
накладывающий на себя́ ру́ки самогу́бець;
накладывающийся/накладываемый кла́дений, накла́даний, намо́щуваний, прикм. накладни́й; пор. НАЛАГАТЬ;
НАЛАГА́ТЬ ще кла́сти, пор. НАКЛАДЫВАТЬ;
налагать взы́скание наклада́ти ка́ру;
налагать епити́мью завдава́ти поку́ти;
налагать пеню́ штрафува́ти;
налагать печа́ть на кого лишати слід на кому;
налага́ющий = накладывающий;
налага́ющий наказа́ние = наказывающий;
налага́ющий обя́занность поклада́ч обо́в’язку;
налага́ющий отпеча́ток зда́тний лиши́ти слід;
налага́ющий печа́ть = опечатывающий; налага́ющий печать на кого лиша́ючи слід на кому;
налага́ющий резолю́цию наклада́ч резолю́ції;
налага́ющий штраф = штрафующий;
налага́ющийся/налага́емый накла́даний, кла́дений, прикм. накладни́й;
НАСЛА́ИВАТЬ ще кла́сти шара́ми;
наслаивающий що /мн. хто/ нашаро́вує тощо, ста́вши к кла́сти шара́ми, покли́каний нашарува́ти, прикм. нашаро́вувальний, реконстр. нашаро́вчий;
наслаивающийся/наслаиваемый нашаро́вуваний, кла́дений шара́ми.
НАЧИНА́ТЬ стартува́ти, образ. проклада́ти пе́ршу бо́розну, роби́ти пе́рші кро́ки, кла́сти поча́ток, започатко́вувати, започина́ти, (розмову) заво́дити, (лихе) затіва́ти;
начинать жизнь вчи́тися ходи́ти;
начинать игра́ть роль набира́ти ваги́;
начинать исково́е де́ло заклада́ти по́зов;
начинать с азо́в почина́від Ада́ма;
начинать своё заво́дити своє́ї;
начинать ссо́ру заво́дитися;
начина́я с фраз. від [начиная с 1917 г. від 1917 р.];
начина́ющий що /мн. хто/ почина́є тощо, ста́вши роби́ти пе́рші кро́ки, ра́ди́й /покли́каний/ поча́ти, зачина́тель, ініція́тор, початкі́вець, дебюта́нт, започатко́вувач, новачо́к, прикм. молоди́й, фраз. пе́рший, ста́ртови́й, стил. перероб. на поча́тку, поча́вши;
начинающий не с того́ конца́ зви́клий роби́ти че́рез го́лову;
начинающий опера́тор опера́тор-початкі́вець;
начинающий речь приве́тствием з приві́том на поча́тку́ промо́ви;
начинающий с того́, что стил. перероб. поча́вши з то́го, що;
НАЧА́ТЬ, начать реализа́цию трудоёмкой иде́и зру́шити ка́мінь з мі́сця;
начать собира́ться зазбира́тися;
нача́вший (що робити) вже тро́хи який [нача́вший закиса́ть вже тро́хи ки́слий], ОКРЕМА УВАГА
ОСТАВЛЯ́ТЬ забут. опуска́ти, (не чіпати) не ру́хати, (у спадок) відпи́сувати;
оставлять без внима́ния что закрива́ти о́чі на, легкова́жити, вульг. плюва́ти на;
оставлять без отве́та не відповіда́ти;
оставлять без после́дствий /оставлять без удовлетворе́ния/ не задовольня́ти;
оставлять в живы́х лиша́ти живи́м;
оставлять в стороне́ лиша́ти на бо́ці, помина́ти;
оставлять (в) насле́дство залиша́ти у спа́док;
оставлять за собо́й пра́во застеріга́ти собі́ пра́во;
оставлять след ще кла́сти печа́ть;
не оставлять стил. перероб. і да́лі [не оставлять в поко́е і да́лі турбува́ти];
не оставлять без после́дствий не гла́дити по голі́вці;
не оставлять свое́й ми́лостью ма́ти у свої́й опі́ці [да не оставит Вас Госпо́дь своей милостью хай Всеви́шній ма́є Вас у свої́й опі́ці];
не оставлять равноду́шным розвору́шувати кого;
не оставлять сомне́ний розві́ювати су́мніви;
э́то оставля́ет жела́ть лу́чшего це дале́ко не найкра́щий варія́нт, це зму́шує бажа́ти кра́щого;
оставля́ющий що /мн. хто/ лиша́є тощо, ста́вши залиша́ти, зда́тний поки́нути, зму́шений /з мето́ю/ зали́ши́ти;
оставля́ющий без после́дствий незго́дний задовольни́ти;
оставля́ющий в дурака́х ра́ди́й поши́ти в ду́рні;
оставля́ющий в стороне́ стил. перероб. лиши́вши на бо́ці;
оставля́ющий в тени́ зви́клий лиша́ти в тіні́;
оставля́ющий жела́ть лу́чшего дале́ко не найкра́щий, ще недоскона́лий;
оставля́ющий позади́ себя́ зда́тний /ра́ди́й/ ви́передити;
оставля́ющий след стил. перероб. лиши́вши слід;
не оставля́ющий в поко́е турбу́ючи й да́лі;
не оставля́ющий сомне́ний зда́тний розві́яти су́мніви;
оставля́емый що його́ лиша́ють, ки́даний, зали́шаний, зали́шений, (про майно) відпи́суваний;
ОТДАВА́ТЬ (чим) ще зано́сити, (борг) поверта́ти, (життя) же́ртвувати, (в науку) посила́ти, (заміж) видава́ти, (належне) уроч. воздава́ти;
отдавать до́лжное /отдавать справедли́вость/ кому признава́ти слушність /ра́цію/;
отдавать жизнь склада́ти /кла́сти/ го́лову;
отдавать наза́д поверта́ти;
отдавать покло́н /отдавать визи́т, отдавать салю́т, отдавать после́дние по́чести/ склада́ти уклі́н /візи́т(у), салю́т, оста́нню ша́ну/;
отдавать предпочте́ние чему ще схиля́тися до чого;
отдавать предпочтение кому схиля́тися на чий бік;
отдавать прика́з дава́ти нака́з, нака́зувати;
отдавать себе́ отчёт в чём ще бу́ти свідо́мим чого;
отдаваёшь ли ты себе́ отчёт? живомовн. що ти собі́ ду́маєш?;
ОТДАВА́ТЬСЯ ще віддава́ти себе́, (чому) захо́плюватися чим, (про звук) ляща́ти;
отдаваться кому образ. стриба́ти в лі́жко чиє;
отдаваться в по́лное распоряже́ние чего [н. стихи́и] віддава́тися на пота́лу чому [н. стихі́ї];
отдаваться э́хом то́пота відту́пуватися;
отдаю́щий, що /мн. хто/ віддає́ тощо, ста́вши віддава́ти, зда́тний /покли́кати, охо́чий, гото́вий/ відда́ти, віддаве́ць, реконстр. відда́чник, прикм. відда́чний, дава́льний, віддава́льний, видава́льний, поверта́льний, же́ртвувальний, відбива́льний, посила́льний, кида́льний, пор. дающий;
отдаю́щий в же́ртву жертвода́вець, стил. перероб. відда́вши в же́ртву;
отдаю́щий в закла́д /отдаю́щий в зало́г/ заста́вни́к;
отдаю́щий все си́лы стил. перероб. не шкоду́ючи сил;
отдаю́щий до́лжное /отдаю́щий справедли́вость/ зму́шений призна́ти слу́шність /галиц. по́вен признання́/ кому;
отдаю́щий на поруга́ние /отдаю́щий на посмея́ние, отдаю́щий на растерза́ние, отдаю́щий на съеде́ние/ зго́дний відда́ти на пота́лу /глум, роздертя́ /по́їд/ (ле́вам)/;
отдаю́щий на произво́л судьбы́ ладе́н ки́нути напризволя́ще;
отдаю́щий отчёт чему /отдаю́щий себе́ отчёт в чём/ свідо́мий чого, стил. перероб. усвідо́млюючи;
отдаю́щий под суд зго́дний відда́ти під суд;
отдаю́щий покло́н з покло́ном;
отдаю́щий после́дний долг з оста́ннім ‘проща́й’;
отдаю́щий после́днюю руба́шку розда́йбіда;
отдаю́щий предпочте́ние стил. перероб. відда́вши перева́гу;
отдаю́щий прика́з що дає́ нака́з, даве́ць нака́зу;
отдаю́щий распоряже́ния розпоря́дник, покли́каний порядкува́ти;
отдаю́щая ру́ку /отдаю́щая ру́ку и се́рдце/ кому зго́дна ви́йти за́між за кого;
отдаю́щий себе́ отчёт (в чём) зда́тний усвідо́мити що, свідо́мий чого;
отдаю́щийся/отдава́емый да́ваний, відда́ваний, вида́ваний, пове́ртаний, же́ртвуваний, відби́ваний, поси́ланий, ки́даний;
отдаю́щийся (звук) відлу́нюваний;
отдаю́щийся чему захо́плений чим загли́блений у що;
отдаю́щийся в ру́ки зго́дний да́тися в ру́ки;
отдаю́щийся во власть чего зму́шений підкори́тися /відда́ти себе́/ чому;
отдаю́щийся воспомина́ниям загли́блений у спо́гади;
отдаю́щийся на во́лю чью зго́дний зда́тися на во́лю;
отдаю́щийся печа́ли по́йнятий ту́гою;
отдаю́щийся рабо́те захо́плений пра́цею;
ОЦЕ́НИВАТЬ ще кла́сти ціну́, оказ. таксува́ти, (себе) зна́ти собі́ ціну́;
оценивать в деньга́х /оценивать в валю́те/ цінува́ти на гро́ші /валю́ту/;
оценивающе знаве́цьким о́ком, оці́нювально і похідн.;
оценивающий, що ціну́є тощо, ста́вши таксува́ти, зда́тний оціни́ти, за́йня́тий цінува́нням, цінува́льник, такса́тор, оці́нювач [оценивающий взгляд по́гляд оці́нювача], прикм. цінува́льний, оці́нювальний, оці́нний, оказ. оці́нчий, цінода́вчий, (погляд) знаве́цький, образ. для о́ці́нки, складн. -ці́нчий [самооценивающий самоці́нчий];
оценивающий по досто́инству зда́тний оціни́ти по заслу́зі /скла́сти нале́жну ціну́/;
оценивающийся/оцениваемый оці́нюваний, ціно́ваний;
ПИСА́ТЬ (букви) виво́дити, образ. мере́жити (слова́), (невміло) дря́пати (як ку́рка ла́пою), ба́зґрати, зневажл. шкря́бати, (подеколи) попи́сувати, (історію) літописа́ти, фраз. до пи́сання [тала́нт писать хист до писання];
писать ви́лами по воде́ прибл. плюва́ти /дму́хати/ про́ти ві́тру;
писать в я́щик писа́ти в стіл;
писать му́зыку к чему кла́сти на но́ти що;
нача́ть писать взя́тися за перо́;
пиши́ пропа́ло махни́ руко́ю;
НАПИСА́ТЬ (відповідь) відписа́ти, (на машинці) надрукува́ти, (донос) наката́ти, нашпа́рити;
написать му́зыку к чему покла́сти на но́ти /му́зику/ що;
ПЛОМБИРОВА́ТЬ ще наклада́ти /кла́сти/ пло́мбу /пломби/;
пломбиру́ющий, що /мн. хто/ пломбу́є тощо, для пломбува́ння, за́йня́тий пломбуванням, ста́вши накладати пломбу, зго́дний запломбува́ти, пломбува́льник, (річ) пломбі́р, прикм. пломбува́льний;
пломбирующийся/пломбируемый пломбо́ваний.
ПОДКЛА́ДЫВАТЬ ще кла́сти під, (свиню тощо) підсува́ти;
подкладывать ми́ну підміно́вувати;
подкладывающий що /мн. хто/ підклада́є тощо, ста́вши підкладати, покли́каний підкла́сти, підклада́ч, підклада́йло, прикм. підкла́дистий, підкладо́вий, підкла́дливий, підкла́дчий, підклада́льний, підмо́щувальний, пор. кладущий;
подкладывающий ми́ну под ра́ди́й підмінува́ти кого/що;
подкладывающийся/подкладываемый підкла́даний, підмо́щуваний, кла́дений під, прикм. підкладни́й;
ПОДОЗРЕВА́ТЬ ще ду́мати /ма́ти підо́зру/ на кого;
и не подозревать живомовн. і в го́лову не кла́сти, і га́дки не ма́ти;
подозрева́ет кто підо́зра бере́ кого;
ПОДПИ́СЫВАТЬ, ще кла́сти пі́дпис;
ПОМЫШЛЯ́ТЬ ще ма́ти на́мір;
не помышлять живомовн. не кла́сти в го́лову (в голови);
(не) помышлять о чём (не) ма́ти в га́дці що (чого), на ду́мку (не) йти кому [он не помышля́л о побе́ге йому́ й на ду́мку не йшла вте́ча];
и не помышлять і в ду́мці собі́ не ма́ти;
помышля́ющий що /мн. хто/ ма́є на́мір тощо, наста́влений, прикм. гото́вий, образ. з ду́мкою, з га́дкою, з на́міром.
ПРЕДЪЯВЛЯ́ТЬ (вимоги, претенсію) ще заявля́ти, виставля́ти;
предъявлять иск кому ще заклада́ти /кла́сти/ по́зов на кого, фраз. позива́тися;
предъявлять обвине́ние в чём винува́ти /звинува́чува́ти/ за що, інкримінува́ти що, /в суді/ зачи́тува́ти винува́чення;
предъявлять отво́д кому проси́ти відве́сти́ кого;
предъявлять счёт кому виставля́ти раху́нок, перен. жада́ти /док. зажадати/ від кого;
предъявля́ющий що /мн. хто/ пока́зує тощо, ра́ди́й показа́ти, пред’явни́к, подаве́ць, стил. перероб. ста́вши пока́зувати;
предъявляющий доказа́тельства подаве́ць до́казів;
предъявляющий иск кому позива́ч /позовни́к/ кого, заклада́ч по́зову на кого;
предъявляющий обвине́ние винува́тель, обвинува́ч, винува́ч, покли́каний винува́ти;
предъявляющий прете́нзию стил. перероб. виставля́ючи прете́нзію /прете́нсію/;
предъявляющий счёт пред’явни́к /реконстр. позива́ч/ раху́нку, перен. гото́вий зажада́ти від кого;
предъявляющий тре́бование кому з вимо́гою до кого, стил. перероб. вимага́ючи від кого;
предъявляющийся/предъявля́емый пока́зуваний, пода́ваний, зая́влюваний, ста́влений;
предъяви́ть счёт ще спита́ти /зажада́ти/ (за)пла́ту.
ПРОВОДИ́ТЬ (межу) кла́сти, (ревізію) роби́ти, (свято, збори) відбува́ти, (по реєстрах) запи́сувати;
проводи́ть вре́мя гуля́ти, забавля́тися, (де) пропада́ти;
пра́здно проводи́ть время сиді́ти, скла́вши ру́ки, тиня́тися без ді́ла;
проводи́ть вре́мя в бала́х балюва́ти;
проводи́ть всё вре́мя днюва́ти й ночува́ти;
проводи́ть в жизнь ще вті́лювати /перево́дити/ в життя́, (лінію) гну́ти;
проводи́ть грани́цу кла́сти межу́;
проводи́ть грань ме́жду чем розрізня́ти що;
проводи́ть медо́вый ме́сяц оказ. медува́ти;
проводи́ть паралле́ли ще роби́ти порі́вняння;
проводи́ть паралле́ль к чему галиц. нав’я́зувати до чого;
проводи́ть по счета́м запи́сувати на раху́нки;
проводи́ть рассле́дование розслі́дувати, розслі́джувати;
проводя́щий 1. що /мн. хто/ перево́дить тощо, зви́клий перево́дити, ра́ди́й переве́сти́, за́йня́тий перево́дом, провідни́к, повожа́тий, повода́р, прикм. провідни́й, /канал/ пропускни́й, (досліди, виміри тощо) за́йнятий чим, 2. обманывающий;
проводящий в жизнь зда́тний переве́сти́ /втіли́ти/ в життя́;
проводящий собра́ние покли́каний ве́сти́ збо́ри;
проводящийся/проводи́мый 1. перево́джуваний /прово́джуваний/, прова́джуваний /запрова́джуваний/, зді́йснюваний, 2. обманываемый;
ПРОКЛА́ДЫВАТЬ (труби) ще кла́сти, уклада́ти, (дороги) простяга́ти, промо́щувати, мости́ти, поет. проо́рювати, (шлях) розчища́ти, (курс) накре́слювати див. ще ПРОЛАГАТЬ;
прокла́дывающий що /мн. хто/ кладе́ тощо, маста́к укладати, зда́тний прокла́сти, для торува́ння, за́йня́тий торгуванням, проклада́ч /укладач/, торува́льник, накре́слювач, прикм. торува́льний, прокла́дувальний, укла́дувальний, простяга́льний, торува́льний, промо́щувальний, розчи́щувальний, накре́слювальний, пор. кладущий;
прокла́дывающийся/прокла́дываемый кла́дений, прокла́дуваний /укла́дуваний/, простя́ганий, торо́ваний, промо́щуваний, розчи́щуваний, накре́слюваний, прикм. прокладни́й;
прокла́вший ОКРЕМА УВАГА;
РУБИ́ТЬ ще розру́бувати, переру́бувати, (голову) відру́бувати, (ліс) виру́бувати, кла́сти під соки́ру, фраз. тя́ти;
рубящий що /мн. хто/ руба́є тощо, зви́клий рубати, зда́тний ви́рубати, руба́ч, руба́ка, руба́йло, прикм. руба́льний, складн. -ру́б [рубящий дрова́ дровору́б];
рубящий избу́ ма́йстер ста́вити ха́ту;
рубящий сплеча́ зви́клий руба́ти з плеча́, безцеремо́нний, безпардо́нний;
рубящий у́голь рідко вуглеру́б;
руби́мый ру́баний, тя́тий, сі́чений, ста́влений;
ЗАРУБИ́ТЬ заруби́вший ОКРЕМА УВАГА;
заруби́вший себе́ на носу́ що заруба́в собі́ на но́сі, ОКРЕМА УВАГА;
ИЗРУБИ́ТЬ ще попосі́кти;
изрубить в капу́сту пошаткува́ти /поруба́ти, попосі́кти/ на капу́сту;
изруби́вший ОКРЕМА УВАГА;
изрубивший в капу́сту що посі́к на капу́сту;
СКЛА́ДЫВАТЬ (на що) кла́сти, (речі) збира́ти;
складывать ру́ки згорта́ти ру́ки;
СТА́ВИТЬ (на ноги) зво́дити, (на пости) розставля́ти, (до стінки) приставля́ти, (на чолі) наставля́ти, (намет) розбива́ти, (на стіл) подава́ти, (печать) приклада́ти, (наперед) висува́ти, (ставку) роби́ти, (п’єсу) розі́грувати, пока́зувати, /в театрі/ побут. дава́ти, (голос) шко́лити, /док. ви́шко́лити/, (вимоги) заявля́ти, виставля́ти, (на голосування) вино́сити, (питання) пору́шувати;
ста́вить в безвы́ходное положе́ние припира́ти до сті́нки;
ста́вить в вину́ ще інкримінува́ти, ста́вити на карб, галиц. приви́нювати;
ста́вить ве́хи укр. тичкува́ти;
ста́вить в зави́симость узале́жнювати;
ста́вить в заслу́гу кому визнава́ти заслу́гу чию;
ста́вить во главу́ угла́ ста́вити на пе́рше мі́сце, бра́ти за осно́ву;
ста́вить в затрудни́тельное положе́ние заганя́ти /заво́дити/ на слизьке́, заганя́ти в кут;
ста́вить в нело́вкое положе́ние садови́ти в калю́жу;
ста́вить в тупи́к збива́ти з пантели́ку, спантели́чувати;
ста́вить в упрёк кому ста́вити на карб;
ста́вить диа́гноз діягностува́ти;
ста́вить зада́чей ма́ти за мету́;
ста́вить зада́чу пе́ред кем кла́сти мету́ /зага́дувати/ кому;
ста́вить знак ра́венства ме́жду чем і чем дорі́внювати що до чого;
ста́вить леса́ обришто́вувати;
ста́вить на вид попереджа́ти;
ста́вить на (вещево́е, пищевое) дово́льствие ста́вити на постача́ння (одя́гом, харча́ми);
ста́вить на ка́рту что ризикува́ти чим;
ста́вить (на) предохрани́тель військ. забезпе́чувати;
ста́вить па́лки в колёса ще ки́дати коло́ди під но́ги;
ста́вить пе́ред необходи́мостью чего зму́шувати до чого;
ста́вить под ружьё мобілізува́ти;
ста́вить под уда́р ще наража́ти на небезпе́ку /на ли́хо, на уда́р/;
ста́вить свое́й зада́чей /ста́вить свое́й це́лью/ ста́вити /кла́сти/ собі́ за мету́;
ста́вить себе́ це́лью суч. виставля́ти собі́ пла́нку;
ста́вить себя́ в нело́вкое положе́ние сади́ти (само́го) себе́ в калю́жу;
ста́вить себя́ в смешно́е положе́ние галиц. осмі́шувати себе́;
ста́вить то́чку ще підво́дити ри́ску;
ста́вить то́чки над ‘и’ розставля́ти акце́нти;
ста́вить ударе́ния наголо́шувати;
ста́вить усло́вием ста́вити як умо́ву;
ни во что не ста́вить ма́ти за ніщо́;
ста́вящий що /мн. хто/ ста́вить тощо, зви́клий ста́вити, зго́дний /зда́тний/ поста́вити, за́йня́тий стано́вленням, стил. перероб. взя́вшися поста́вити;
ста́вящий в зави́симость стил. перероб. узале́жнюючи;
ста́вящий в затрудни́тельное положе́ние зда́тний загна́ти в кут;
ста́вящий в заслу́гу що визнає́ заслу́гу;
ста́вящий в изве́стность покли́каний поінформува́ти;
ста́вящий в нело́вкое положе́ние маста́к сади́ти в калю́жу;
ста́вящий во главу́ угла́ гото́вий взя́ти за осно́ву;
ста́вящий пе́ред необходи́мостью зда́тний зму́сити;
ста́вящий в счёт кому ра́ди́й поста́вити на карб /закарбува́ти/;
ста́вящий в тупи́к зда́тний спантели́чити, (про питання) заско́чливий;
ста́вящий в уко́р кому что схи́льний докоря́ти кому за що;
ста́вящий в упрёк кому ра́ди́й заки́нути;
ста́вящий зада́чу пе́ред кем стил. перероб. зага́дуючи кому;
ста́вящий знак ра́венства ме́жду чем і чем гото́вий дорівня́ти що до чого;
ста́вящий крест гото́вий поста́вити хрест;
ста́вящий магары́ч стил. перероб. з могориче́м у рука́х;
ста́вящий на вид що роби́ть заува́ження;
ста́вящий на ка́рту что стил. перероб. ризику́ючи чим;
ста́вящий на кон ризика́нт;
ста́вящий на ме́сто кого зму́шений показа́ти мі́сце кому;
ста́вящий ни во что стил. перероб. ма́ючи за ніщо́;
ста́вящий о́пыты за́йня́тий до́слідами;
ста́вящий пе́ред необходи́мостью чего зму́шуючи зробити що [ста́вящий пе́ред необходи́мостью отступле́ния зму́шуючи відступи́ти];
ста́вящий под ружьё кого стил. перероб. мобілізу́ючи;
ста́вящий под удар стил. перероб. наража́ючи на небезпе́ку /уда́р/;
ста́вящий вы́ше всего́ (ста́вящий превы́ше всего́) ста́вши цінува́ти над усе́;
ста́вящий препя́тствия перешко́джувач;
ста́вящий пробле́му стил. перероб. висува́ючи пробле́му;
ста́вящий пье́су постано́вник п’є́си;
ста́вящий ребро́м после́днюю копе́йку гото́вий тягти́ся з оста́ннього;
ста́вящий реко́рд що здобува́є реко́рд;
ста́вящий самова́р за́йня́тий самова́ром;
ста́вящий свое́й зада́чей /ста́вящий свое́й це́лью/ взя́вши собі́ за мету́;
ста́вящий себя́ на чьё ме́сто гото́вий улі́зти в чию шку́ру;
ста́вящий с ног на го́лову (доказ) ви́воротній;
ста́вящий то́чку зму́шений поста́вити кра́пку;
ста́вящий то́чки над ‘и’ покли́каний розста́вити акце́нти;
ста́вящийся ста́влений, стано́влений, кла́дений, зво́джуваний, наста́влюваний, приста́влюваний, розста́влюваний, розби́ваний, пода́ваний, прикла́даний, ро́блений, вису́ваний, розі́груваний, пока́зуваний, зая́влюваний, вино́шуваний, пору́шуваний;
ПОСТА́ВИТЬ, поста́вить в безвы́ходное положе́ние ще загна́ти в кут, припе́рти до сті́нки;
поста́вить в вину́ поста́вити за прови́ну, інкримінува́ти, галиц. привини́ти;
поста́вить в нело́вкое положе́ние /поста́вить в глу́пое положе́ние/ загна́ти на слизьке́;
поста́вить в по́лную зави́симость зати́снути в кула́к;
поста́вить в счёт записа́ти на раху́нок;
поста́вить в тупи́к спантели́чити, зби́ти з пантели́ку;
поста́вить де́ло нала́годити спра́ву;
поста́вить на вещево́е /пищево́е/ дово́льствие поста́вити на постачання о́дягу /харчі́в/;
поста́вить себе́ (нелёгкую) цель образ. зада́ти пла́нку (ду́же ви́соко);
поста́вить на я́корь зая́корити;
поста́вить себе́ це́лью (сделать) заповзя́тися (зробити);
поста́вивший ОКРЕМА УВАГА;
поста́вивший крест /поста́вивший на ка́рту/ стил. перероб. поста́вивши хрест /на ка́рту/;
ПОСТА́ВЛЕННЫЙ (голос) (ви́)шко́лений.
УТВЕРЖДА́ТЬ (твердити) ще стве́рджувати, (впевнено) заявля́ти, (план) схва́лювати, (угоду) ратифікува́ти, (демократію) кла́сти /заклада́ти/ осно́ви чого, вкорі́нювати, закорі́нювати, розкорі́нювати, узако́нювати, розвива́ти;
утвержда́ть в чём упе́внювати [э́то утверди́ло нас в её и́скренности це упе́внило нас в її́ щи́рості];
утвержда́ть в права́х кого на что затве́рджувати чиї права́ на що;
тру́дно утвержда́ть ва́жко сказа́ти;
не бу́ду утвержда́ть фаміл. не скажу́;
УТВЕРЖДА́ТЬСЯ ще вкорі́нюватися, розкорі́нюватися, закорі́нюватися [утвержда́ться в чём закорі́нюватися в чому], загні́жджуватися, узвича́юватися, здобува́ти (собі́) мі́сце, става́ти тве́рдо на но́ги, дістава́ти визнання́, образ. набира́ти о́бертів;
утвержда́ющий 1. що /мн. хто/ тве́рдить тощо, схи́льний тве́рдити, тве́рдо впе́внений, ім. стве́рджувач, прикм. стве́рдливий, стве́рджувальний, 2. що затве́рджує тощо, ра́ди́й затве́рдити, затве́ржувач, прикм. ратифікаці́йний, затве́рджувальний, схва́лювальний, ратифікува́льний, 3. що встано́влює тощо, покли́каний установи́ти, книжн. утве́рджувач, прикм. устано́вчий, основополо́жний, встано́влювальний, уста́лювальний, закрі́плювальний, змі́цнювальний, закорі́нювальний, розкорі́нювальний, укорі́нювальний, узако́нювальний, книжн. утверджу́вальний;
утвержда́ющий в чём ра́ди́й упе́внити в чому;
утвержда́ющий в до́лжности що затве́рджує на поса́ді;
утвержда́ющий демокра́тию заклада́ч осно́в демокра́тії;
утвержда́ющий достове́рность зда́тний установи́ти вірогі́дність;
утвержда́ющий пра́во за кем покли́каний закріпи́ти пра́во за;
утвержда́ющий при́нципы покли́каний узако́нити заса́ди;
утвержда́ющий прое́кт зго́дний затве́рдити прое́кт;
утверждающийся/утвержа́емый 1. висло́влюваний, 2. затве́рджуваний, схва́люваний, ратифіко́вуваний, 3. встано́влюваний, уста́люваний, закрі́плюваний, змі́цнюваний, закорі́нюваний, розкорі́нюваний, укорі́нюваний, узако́нюваний, книжн. утверджу́ваний, прикм. реконстр. утве́рдливий, образ. деда́лі міцні́ший;
УТВЕРДИ́ТЬСЯ ще зая́коритися, закорени́тися, укорени́тися, розкорени́тися, ста́ти (тве́рдо) на но́ги і похідн., (про обряд) зада́внитись, (про порядок) діял. устабілізува́ти;
утверди́ться во мне́нии фаміл. забра́ти собі́ в го́лову;
утверди́вший, утверди́вшийся ОКРЕМА УВАГА;
утверди́вшийся уста́лений, зая́корений, закорі́нений і похідн. від утверждаемый, (обряд) зада́внений;
утверди́вшийся где (погляд) засво́єний де.
ХОРОНИ́ТЬ ще справля́ти по́хорон, уроч. кла́сти в моги́лу, образ. не́сти́ впере́д нога́ми;
хороня́щий = погребающий;
ПОХОРОНИ́ТЬ ще заби́ти оси́кового кілка́ у що і похідн.;
похорони́вший ОКРЕМА УВАГА;
похоронивший себя́ за́живо стил. перероб. живце́м себе́ похова́вши.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Класть, кладыватькла́сти (кладу́, кладе́ш).
Полагать, положить
1) кла́сти (кладу́, -де́ш), покла́сти (що куди́);
2) поклада́ти, -да́ю, -да́єш, покла́сти, -ладу́, -ладе́ш, гада́ти, -да́ю, -да́єш.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Вид (образ, наружность) – вигляд, образ, подоба; (ландшафт) – крайовид, вид; (разновидность) – відміна. В таком виде – в такому вигляді. В наилучшем виде – якнайкраще; в найкращому вигляді. По внешнему виду – зовні; з зовнішнього вигляду. На вид, с виду – на вигляд; на погляд; на око; на взір; з вигляду; з погляду. При виде – бачачи; побачивши. Под видом кого, чего – начебто хто, що; нібито хто; у вигляді кого, чого. Ввиду изложенного – через те; тому; з огляду на зазначене. Иметь вид кого, чего – мати подобу, вигляд кого, чого; виглядати як, немов хто, що, ким, чим. Делать, показывать вид – удавати що; виставляти себе як що. Принимать какой-либо вид – прибирати якого вигляду. Не показывать и вида, что – і навзнаки не даватися, що… Не показывать вида кому – не даючися на знак кому. На виду – на оці; на видноті. На виду быть у кого – бути перед очима в кого. Иметь в виду кого, что – мати на увазі кого, що; (рассчитывать на кого, что) – важити на кого, що; (принимать во внимание кого, что) – уважати на кого, що; мати кого, що на думці. Имелось в виду – була думка. Имея в виду, что – маючи на увазі, що; уважаючи на те, що. Ввиду того, что – через те, що; з огляду на те, що. Ввиду чего – через це; уважаючи на це; з огляду на це. Ввиду (изложенного) – зважаючи на (це), на (сказане). Ввиду (издания постановления) – в зв’язку з (виданою постановою). Ставить кому на видкласти на увагу кому; подавати кому на увагу що; зауважувати. Выпустить, потерять из виду – забути; занехаяти; занедбати що; з голови викинути що; спустити з уваги, з очей. Для виду – про (людське) око; для ради годиться. Ни под каким видом – жадним способом; ні в якому разі. В виду чего – задля чого; маючи на увазі що. В (служебных) видах – з причин (службових). Иметь виды на кого, что – важити, бити на кого, на що; накидати оком на кого, на що. Виды на урожай, на будущее – сподіванки на врожай, на майбутнє. Ввиду многочисленности чего – зважаючи на велике число чого. Ввиду наличия (чего) – зважаючи на те, що є (що). В нетронутом виде – незайманий. В жидком, твердом виде – рідкий, твердий. В виде прогонных и суточных – як прогони та добові. Вид на жительство – паспорт; свідоцтво на проживання. Все виды (налогов) – всі, які є (податки). Всех видов (помощь) – всяка (допомога); яка тільки є (допомога). Видать виды – надивитися; бувати в бувальцях. Дерзкий вид – зухвалий вигляд. В таком виде представлять дело – так уявляти справу. Растерянный вид – спантеличений вигляд. Величественный вид – величний вигляд. В нетрезвом виде – нетверезий.
Внимание – увага. Обращать внимание на что-либо – звертати увагу на що; уважати на що; зважати на що; класти увагу на що; брати до уваги; (находить привлекательным) – накидати кого, що оком; (сжалиться) – зглянутися на кого. Обращать внимание на себя (быть принятым во внимание) – спадати кому на увагу; притягати, привертати до себе чию увагу. Обратите внимание – уваж, уважте; вважай, уважайте. Сосредоточивать внимание – збирати, зосереджувати увагу на кому, чому. Оставлять без внимания – залишати, полишати без уваги; не звертати уваги на що; легковажити що; занехаяти; занедбати. Принимать во внимание (в соображение) – брати, взяти що на увагу; зважати на що; уважати на що; мати що на увазі. Направлять внимание – скеровувати увагу. Принимая во внимание – беручи до уваги що; зважаючи, уважаючи на що; маючи на увазі що; з уваги на що; з огляду на що. Отвлечь внимание – відвернути, відтягти увагу від чого. Представлять чьему-либо вниманию – подавати кому до уваги що; ставити що перед очі, на очі. Отвратить, отвлечь внимание – відвернути увагу. Оказать внимание – дати увагу кому; показати увагу; зробити ласку. Относиться со вниманием к кому, чему – віддавати увагу кому, чому; ставитися уважно, з увагою до кого, чого. Внимание наше было занято тем – ми турбувались про те. Усиленное, строгое внимание – пильна увага. Во внимание к… – з уваги на, до… Достойный, заслуживающий внимания – вартий уваги; (справедливый) – слушний. Вниманию (сотрудников) – на увагу, до уваги (співробітників). Привлекать внимание – звертати увагу; брати очі на себе.
Строить – будувати. Строить домкласти будинок. Строить козни – лиху думку мати. Что он там строит – що мудрує; що він на думку взяв. Строить воздушные замки – химери ганяти; думкою багатіти.
Честь – честь; (уважение) – шана, пошана. В честь – на честь. Имею, считаю, почитаю за честь – маю за честь. Затрагивать честь – ущербити честь кому. Оказывать честь – робити, давати честь. Оскорбить честь – покривдити на честі; порушити честь. Блюсти свою честькласти честь на собі. Покушаться на честь – важити на честь. Быть в чести – бути в пошані.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Кластькла́сти;
• к. печь
– ста́вляти, ста́вити піч (пе́чи).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Бросать
• Бросать, бросить без внимания кого, что
– кидати, кинути, покинути ((за)лишати, (за)лишити) кого, що; занедбувати, занедбати (занехаювати, занехаяти) кого, що; кидати, кинути без уваги кого, що; (образн.) кидати, кинути під лаву кого, що. [А дитя своє зовсім занедбала — пропадає дитя. Вовчок. Одвезли дитину да й занехаяли. Сл. Гр.]
• Бросать, бросить в жар
– брати, взяти (понімати, пойняти) жаром (вогнем); обсипати, обсипати жаром (вогнем); кидати, кинути в жар. [Мар’яну кинуло в жар, потім вона зблідла, зів’яла, як лист у задуху на сонці. Коцюба.]
• Бросать, бросить взгляд (взор)
– зиркати, (по)зирнути (скидати, скинути, спадати, спасти, накидати, накинути) оком (очима); блимати, блимнути оком (очима); зводити, звести очі; наводити, навести (зглянути) оком; метати, метнути (стріляти, стрельнути, глипати, глипнути) очима; кидати, кинути погляд (оком, очима); намигнути оком. [Скинула оком на Микиту. Кропивницький. Хто на неї з парубків згляне оком, то так і залюбиться. Свидницький.]
• Бросать, бросить в тюрьму
– кидати, кинути (закидати, закинути, запроторювати, запроторити) до в’язниці (у в’язницю, до тюрми, у тюрму); (давн.) завдавати, завдати в холодну (в чорну); (про багатьох) позакидати, (позапроторювати) до в’язниці (у в’язницю, до тюрми, у тюрму); позавдавати в холодну (чорну). [Оцей ось пильний пан… звелів усіх завдати в холодну. Ільченко.]
• Бросать, бросить в холод
– брати, взяти холодом (морозом); обсипати, обсипати (сипати) снігом [за шкіру]; всипати, всипати морозом; трусити, затрусити; мороз іде, пішов по кому; мороз іде, пішов [по шкурі, поза плечі] кому. [Як гляне, то аж мороз по шкурі піде. Тобілевич.]
• Бросать, бросить камешки (камешек) в чей огород
(перен.) – камінці кидати, кинута (закидати, шпурляти, пошпурити) до чийого городу (в чий город); водою бризкати, бризнути на кого; квітку кому пришивати, пришити; (жарт.) стригти куди; ключку закидати, закинути куди; загинати, загнути куди. [Христя знає, куди це Грицько стриже, та мовчить. Мирний.]
• Бросать, бросить на ветер слова
– кидати, кинута на вітер слова.
• Бросать, бросить на произвол судьбы
– кидати, (по)кинути напризволяще; відбігати, відбігти кого, чого. [Повідбігали і хазяйства свого і діточок манесеньких. Квітка-Основ’яненко.]
• Бросать, бросить (оставлять) кого, что
– кинути, покинути ((за)лишити) кого, що; зацурати кого, що; (образн.) п’ятами закивати на кого; (про багатьох) покидати (позалишати) кого, що. [Твою дочку хоче брати, мене, бідну, зацурати. Сл. Гр.]
• Бросать, бросить палки под колёса
– кидати, кинути паліччя (палки) в колеса (між колеса, під колеса).
• Бросать, бросить тень на кого, что
(перен.) – кидати, кинути тінь на кого, на що, ганьбити (ганьбувати, зганьбувати, славити, неславити, знеславити, безчестити, збезчестити) кого; плямити, заплямити (тьмити, отьмарювати, отьмарити) кого, що; у славу (неславу) вводити, ввести кого; безчестя класти, покласти на кого. [Нащо ганьбити чоловіка? Сл. Гр.]
• Бросать, бросить швырком, швырнуть
– вергати, вергнути (шпурляти, шпурнути, жбурляти, жбурнути, швиргати, швиргонути). [Такі дуби верга, що по півтора обіймища. Казка. І зо зла палицю хапає… Шпурнув — та й всіх курей побив. Глібов.]
• Бросать в беспорядке, как попало
Див. беспорядок.
• Бросать, метать жребий
– кидати, метати (брати) жеребок (жереб); жеребкувати; (на палиці) мірятися (вимірятися).
• Бросим!
– киньмо!; покиньмо!; облишмо!
• Его бросает, его бросило в дрожь
– його кидає, кинуло в дрож; його проймає, пройняв дрож (циганський піт); він їсть дрижаки; його напали дрижаки; його морозить (бере з-за спини). [Аж зимний дрож ненависті проймав запорозького козака. Ільченко.]
• Его бросает, его бросило в пот
(от работы) – його проймає, пройняв піт від роботи; попоробив (попрацював, доробивсь) до поту; він упрів від роботи; (жарт.) він нагрів чуприну (лоба).
Ва-банк
• Идти, пойти ва-банк
(перен.) – іти, піти ва-банк; ставити, поставити (класти, покласти) на карту все; важити (ризикувати) всім.
Возводить
• Возводить, возвести в принцип что
– підносити, піднести до принципу (на рівень принципу) що; (іноді) зводити, звести на принцип що.
• Возводить, возвести в чин, в сан… кого
– підносити, піднести до чину, до сану (до гідності)… кого.
• Возводить, возвести клевету на кого
– кидати, кинути (зводити, звести) наклеп на кого; обмовляти, обмовити кого.
• Возводить, возвести на кого напраслину
– зводити, звести (класти, покласти) пеню (напасть) на кого; прикидати, прикинути пеню кому; натягати, натягти (напасть) на кого; клепати, наклепати на кого; наволікати, наволокти напрасну обмову на кого.
• Возводить, возвести обвинение на кого
– винуватити, звинувачувати, звинуватити (обвинувачувати, обвинуватити) кого; зводити, звести обвинувачення (звинувачення) на кого.
Гнев
• В гневе
– у гніву (у гніві); угнівившись; під гарячу руку (руч). [Гляну я — пані у гніву, розгорілась. Вовчок. Старий мав неподатливу, різку вдачу і в гніві був безцеремонним. Кундзіч. Гляди, як підскочиш під гарячу руч, то щоб, бува, не попобив тебе добре. Сл. Гр.]
• Возбуждать, возбудить гнев в ком
– гнівити, розгнівити кого; розлютовувати, розлютувати кого.
• Воспылать гневом
– запалати (запалитися, розпалитися, спалахнути) гнівом; загорітися (зайнятися, закипіти) гнівом; скипіти [гнівом]; розлютуватися, розлютитися. [Він так розпалився, що до нього страшно було й приступити. Тобілевич. Скипів панич, аж побілів… Свидницький. Розлютувався так, що — бо’ храни! Григоренко.]
• Не во гнев будь сказано
– не за зле май, майте; не клади, не кладіть (не положи, не положіть) гніва; не у гнів сказати (тобі, вам). [Не у гнів твоїй жінці. Сл. Гр. Не положіть гніва!.. Сл. Гр.]
• Не помнить себя в гневе
– [Аж] нетямитися з (від) гніву; не тямити (не пам’ятати) себе з (від) гніву.
• От гнева
– з (від) гніву; з серця. [Затремтіла тут Мокрина з гніву… Тичина. А пан аж запінивсь із серця… Стороженко.]
• Охватил гнев кого
– узяв (ухопив, пойняв, обійняв) гнів кого; розгнівився (розпалився, розлютувався) хто. [Такий гнів її пойняв, що старе обличчя аж синіло. Лебединець, перекл. з Реймонта.]
• Разразиться гневом
– вибухнути гнівом; скипіти гнівом (від гніву). [Знявся неймовірний галас, люди скипіли од гніву. Гордієнко.]
• Сменить гнев на милость
– змінити (перемінити) гнів на ласку (на милість). [Шпулька вагався: змінити гнів на милість чи не змінити? Смолич.]
• Срывать гнев на ком, на чём
– зганяти гнів на кого; класти (покладати) гнів на кого; мати гнів на кого; бути гнівним на кого; прогнівлятися на кого; (образн.) гнівом дихати на кого. [А може знов чим не вгодив — і гнівається? Стефаник. Не положіть гніва, прийшов оце до вас… Грінченко. Марго, — промовляє він, — чи гнів на мене який маєш? Вовчок. Довго невістка на мене гнівом дихала. З нар. уст.]
Граница
• Выйти из границ приличия
– вийти (по)за межі пристойності (звичайності); перейти (переступити) межу пристойності (звичайності); перебрати міру (міри) пристойності (звичайності); ступити через край пристойності.
• Живущий у границы
– прикордонець; (застар.) узграничанин.
• За границей
– за кордоном; на чужині.
• Из-за границы
– з-за кордону; з чужини.
• Не знать границ
– не знати меж.
• Определить границу чего
– обмежувати (іноді заграничити) що.
• Перейти все (всякие) границы
(перен.) – перебрати [всяку] міру; перейти всі (усякі) межі; зайти за край; (іноді) перейти за край.
• Проводить, провести границу
класти, покласти межу.
• Ставить границы чему
– обмежувати (іноді заграничувати) що.
Грех
• Без греха века не проживёшь
– чоловік не ангел, щоб не согрішив. Пр. Без гріха чоловік не проживе. Пр. Доки чоловік живе, доти грішить. Пр.
• Брать, взять, принимать, принять на себя грех
(разг.) – брати, узяти, приймати, прийняти гріх на себе; брати, узяти відповідальність на себе; відповідати, відповісти за чиюсь провину.
• Вводить в грех кого
– до гріха доводити кого; на гріх (до гріха) призводити кого; на гріх підводити кого.
• Взводить, взвести грех на кого
класти, покладати, покласти гріх на кого.
• Грех да беда на кого не живёт
– гріх по дорозі біг та на нас плиг. Пр. Усяка людина своє лихо має. Пр. Без гріха та без лиха не проживеш. Пр. Усяк чоловік не без гріха. Пр. Нема чоловіка без вади. Пр. Де люди, там і лихо. Пр. Лиха не шукай, воно само тебе знайде. Пр. Лихо приключки шукає. Пр. Гріх по людях ходить. Пр. Ніхто не без гріха. Пр. Нема слободи без біди. Пр. На всяку деревину птах сідає, усяка людина своє лихо має. Пр. І на меду знайдеш біду. Пр.
• Грехи любезны доводят до бездны
– що тіло любить, теє душу губить. Пр.
• Долго ли до греха
– до гріха доводити кого; на гріх (до гріха) призводити кого; на гріх підводити кого.
• Есть такой грех
(разг.) – було таке; ніде (нема де) правди діти.
• За ним водится этот грех
– він має цю хибу (ваду); він хибує (гріхує) на це.
• Искупать, искупить, заглаживать, загладить грех
– покутувати, спокутувати, відпокутувати гріх; покривати, покрити (загладжувати, загладити) гріх.
• Как на грех
– як (мов) на біду (на нещастя).
• Мой грех
– мій гріх; моя вина (провина, причина).
• Не грех ему и отдохнуть
(разг.) – не гріх (не погано було б, не завадило б) йому й відпочити.
• Не получивший разрешения от греха
– нерозгрішений.
• От греха не уйдёшь
– від гріха не втечеш; на гріх не спасешся.
• Отпустить грехи кому
– розгрішити кого.
• Рада бы душа в рай, да грехи не пускают
– рада б душа в рай, та гріхи не пускають. Пр. Рада б Ганна за пана, та пан не бере. Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр.
• С грехом пополам сделал что
– сяк-так (абияк, з бідою, через верхи) зробив що.
• Совершить грех, взять грех на душу
– учинити гріх; узяти гріх на душу; гріха зажити.
• Сознаваться в грехах
– визнавати (признати) свої гріхи.
• Утаивать грех на исповеди
(религ.) – приховувати гріх на сповіді; попа в решеті возити.
• Что (нечего) греха таить
(разг.) – ніде (нема де) правди діти; ніде (нема де) гріха потаїти.
Давать
• Давай бог ноги
– хода (ходу) в ноги; шуги; зник. [А по добридню та й шуги — бувайте здорові, шукайте вітра. Вовчок.]
• Давать, дать в долг
– боргувати, поборгувати, вірити, навіряти, повірити; (про товар) давати, дати набір (на борг).
• Давать, дать взаймы
– позичити, позичати; у позику (позичково) давати, дати.
• Давать, дать волю кому
– давати, дати волю (попуск) кому; попускати, попустити кому; розв’язати світ кому.
• Давать, дать волю рукам
(разг.) – давати, дати волю рукам; удаватися, удатися до сили (до насильства).
• Давать, дать дорогу кому
– давати, дати дорогу кому; звертати, звернути [з дороги] кому; уступатися, уступитися з дороги кому.
• Давать, дать завтрак, обед…
– давати, дати сніданок, обід…; справляти, справити (споряджати, спорядити, ставити, поставити) сніданок, обід…
• Давать, дать знать о себе
– давати, дати знати про себе; давати, (по)дати звістку про себе; (докон.) об’явитися.
• Давать, дать маху, промаху
(перен. разг.) – давати, дати маху (хиби); хибити, схибити, змилити; помилятися, помилитися на чому; (іноді) осковзнутися; (образн. розм.) шпака вбити; (зниж.) хука дати.
• Давать, дать место
– давати, дати місце кому; уступатися, уступитися кому.
• Давать, дать нагоняй
(разг.) – нагінку (прочухана, прочуханки) давати, дати кому; наганяти, нагнати холоду кому; вимовляти, вимовити кому; струнчити, наструнчити кого; (образн. давн.) переганяти, перегнати на гречку (через росу) кого.
• Давать, дать начало
(книжн.)класти, покласти (робити, зробити) початок чому, чого; давати, дати початок (почин) чому; (зрідка) складати, скласти (закласти, заложите) початок чого; зачинати, започинати що.
• Давать, дать ногам волю
– давати, дати ногам волю; кидатися, кинутися (пускатися, пуститися, ударятися, ударитися, іноді узяти) бігти; кидатися, кинутися навтіки (навтікачі).
• Давать, дать отпор кому
– давати, дати відсіч кому; опір ставити, стати проти кого; опиратися, опертися кому; давати, дати кому відкоша.
• Давать, дать очную ставку
– зводити, звести на очі (віч-на-віч) кого з ким.
• Давать, дать повод для чего
– давати, дати привід (приключку, зачіпку) до чого; спричинятися, спричинитися до чого.
• Давать, дать показание (о свидетелях)
– давати, дати (складати, скласти) свідчення, свідкувати, свідчити, посвідчити; бути за свідка; (про звинуваченого) давати, дати зізнання; зізнатися.
• Давать, дать понять кому
– давати, дати на здогад (на розум) кому; давати, дати зрозуміти кому.
• Давать, дать пощёчину
(разг. вульг.) – давати, дати в лице; давати, дати ляпаса (ляща, поличника).
• Давать, дать себе в чём отчёт
– усвідомлювати, усвідомити собі що; бути свідомим чого; здавати, здати собі справу (звідомлення) з чого, про що.
• Давать, дать слово кому
– давати, дати (надавати, надати) слово кому.
• Давать, дать телеграмму
– (по)давати, (по)дати телеграму; (розм.) бити (ударити) телеграму.
• Давать, дать ход делу
– давати, дати хід справі; зрушити справу.
• Давши слово — держись, а не давши — крепись
– мовивши слово, треба дотримати (додержати) його (треба бути паном його). Пр. Давши слово — держись, а не давши — кріпись. Пр. Лучче не обіцяти, як слова не держати. Пр. Сказано — зв’язано. Пр. Сказано — що написано. Пр. Не роби з губи халяви. Пр.
• Дай(-ка), дайте(-ка)
– дай лишень (лиш), дайте лишень (лиш); дай-но, дайте-но; (зниж.) ке лиш, кете лиш. [Кете лиш кресало. Шевченко.]
• Даст Бог день, даст Бог и пищу
– дасть Бог день — дасть і пожиток. Пр. Дав Бог роток, дасть і шматок. Пр. Хто дав зуби — дасть і хліб до губи. Пр.
• Дать в замену
– дати на заміну (навзамін, натомість); (іноді) підставити.
• Дать в зубы, по затылку, подзатыльник, по загривку, по шее
– дати в зуби (загилити по зубах) кому; дати потиличника; дати (загилити) по потилиці; (образн.) нагодувати потиличниками; спотикача дати.
• Дать делу другой оборот
– повернути справу інакше.
• Дать ещё при жизни
– ще за життя (давн. за живота) дати; (образн.) теплою ще рукою дати.
• Дать знать о ком, о чём
– дати знати про кого, про що; дати, подати звістку про кого, про що; оповістити про кого, про що.
• Дать какую-либо малость, малую толику
– дати якусь дещицю (зрідка трощицю); перекинути щось кому.
• Дать клятву
– дати присягу (клятву); (за)присягтися (поклястися, заклястися).
• Дать на слово
– на віру дати; повірити [на слово].
• Дать по уху, в ухо кому
– заїхати в вухо кому.
• Дать разговору иной оборот
– повернути (звернути) розмову на інше.
• Дать сдачи
– дати здачі (решту); (перен.) відплатити кому.
• Дать себе труд
(книжн.) – завдати собі праці (роботи).
• Дать себя знать, помнить, почувствовать
– датися знати кому; датися (дати себе) узнаки (утямки, у пам’ятку); увіритися; упектися; дошкулити (допекти) кому; дати пам’яткового кому.
• Дать себя подговорить, обмануть
– датися на підмову; дати себе підмовити (одурити).
• Дать тумака
(разг.) – стусана (штовхана, штурхана) дати.
• Дать тягу, стрекача, стречка
– дати тягу; дременути (чкурнути); п’ятами накивати; драп(о)нути (дати дропака, дріпака); дмухнути (дати дмухача); дати (дмухнути) драла; (діал.) [дати] лиги.
• Дать указания
– дати вказівки; (іноді) дати навід.
• Не давать, не дать в обиду кого
– не давати, не дати скривдити кого.
• Ни дать, ни взять
– (прикм.) Викапаний (достотний, нестеменний, лок. нестеменнісінький); (присл.) достоту (точнісінько, нестеменно, лок. нестеменнісінько) [такий, як].
• Ровно ничего не дал
– нічогісінько не дав; і на нігтик не дав (не покинув).
• Я тебе дам!
– я тобі дам!; ось я тобі!
Допустить
• Допустим, что…
– припустім(о); допустім(о); покладім(о); даймо (на те), що… [Даймо на теє, що воно було заєць… Сл. Гр.]
• Допустить ошибку
– допуститися помилки; допустити (припустити) помилку.
• Не допускать и мысли
– і думки не припускати; і в голові (і в голову) [собі] не класти (не покладати).
• Не допустить беды (предотвратить её)
– запобігти лихові (біді); (іноді) запобігти лиха.
Зарок
• Давать, дать зарок не делать чего
– зарікатися, заректися не робити чого; давати, дати зарік (іноді обрік) не робити чого; класти, покласти зарік не робити чого; (іноді) обрікатися, обректися не робити чого. [Христя дала собі зарік більше не йти на гулянки. Мирний.]
Знамение
• Знамение времени
– ознака (знак, признака) часу (доби).
• Небесное знамение
– знак (ознака, признака) з неба; небесний знак.
• Творить, сотворить крестное знамение
класти, покласти хрест(а) на собі; хреститися, перехреститися.
Значение
• В узком значении слова
– у вузькому значенні слова.
• Иметь большое значение
– мати велику вагу (велику силу, велике значення); велико (багато) важити.
• Не придавать значения чему
– не надавати ваги (сили, значення) чому.
• Придавать большое значение чему
– надавати великої ваги (великої сили, великого значення) чому; велику вагу класти на що.
• Придавать мало значения чему
– надавати мало ваги (сили), значення (чому); маловажити (легковажити) що; (іноді) важити легко (мало) що.
• Приобретать, приобрести значение
– набувати, набути ваги (сили, значення); забирати, забрати, узяти силу.
• Это не имеет никакого значения
– це нічого не важить (не значить); це не має ніякої ваги (ніякого значення).
Карман
• Бить по карману кого
– бити по гаманцю (по кишені) кого; трусити (витрушувати) кишені кому; призводити до великих утрат (витрат) кого.
• Держи карман [шире]!
(разг. ирон.) – підставляй поли!; наставляй кишеню!; узавтра з лишком!; дам, дам — коли б лиш здоров зносив!; дідька лисого!; овва!; не діждеш!; чорта з два!
• Дружба дружбой, а в карман не лезь
– дружок, дружок, та не твій пиріжок. Пр. Хоч ми брати, а наші кишені не сестри. Пр.
• Залезать, заезжать в чужой карман
– залізати до чужої кишені.
• Иметь кого в кармане
– мати (тримати) кого в кишені (у жмені).
• Карман дыряв
– дірява кишеня; кишеня гроші сіє.
• Карман трещит от чего
(перен. разг.) – на кишеню важко від чого, це на гроші утратно.
• Класть, положить себе в карман
класти, покласти собі до кишені (в кишеню); привласнювати, привласнити (присвоювати, присвоїти) чуже.
• Набить карман
– напхати (набити) кишеню; нагріти руки коло чого, на чому.
• Невзначай рука в чужой карман попала
– до своєї торби ліз, а з дядькової витяг. Пр. Гуманський дурень з чужого воза брав, а на свій ховав. Пр.
• Не по карману нам
– не з нашою кишенею; не з нашими грошиками (достатками); задорого для нас; не вистачає нам грошей; купила не стане нам (у нас); (жарт.) купило притупило.
• Он за словом в карман не лезет
(разг.) – він по слово до батька не бігає; він по слово далеко не ходить; він слова [ніде] не позичає; він має язика не в кишені.
• По чужим карманам не иди
– людям у руки не заглядай.
• Толстый, полный, тугой… карман у кого
(разг.) – повна (повнісінька, туго набита) кишеня (калитка) у кого; повну (повнісіньку, туго набиту) кишеню (калитку) має хто.
• Тощий, пустой… карман у кого
(разг.) – у кишені гуде; у кишені вітер гуде (свище, гуляє); у кишені дідька має хто; у кишені пусто; в одній кишені смеркає, а в другій світає; в одній кишені пусто, а в другій нема нічого; має діряву кишеню хто (дірява кишеня у кого).
• Тряхнуть карманом
(разг.) – брязнути (труснути) калиткою (капшуком).
Карта
• Карта бита, убита
– карту бито, побито; усе програно (утрачено).
• Карты в руки кому
– карти в руки кому.
• Открывать, открыть [свои] карты
– розкрити (показати) свої карти; викласти перед ким свої карти.
• Поставить на карту что-либо
(разг.)класти, покласти (ставити, поставити) на карту що; (тільки недокон.) важити чим.
• Смешать, спутать чьи-либо карты
– поплутати кому (чиї) карти; розладнати всі плани кому (чиї).
Класть
• И следа ко мне не клади
– щоб і нога твоя в мене не була; і стежки до мене не топчи.
• Класть в основу
класти за (в) основу (за підвалину, підвалиною); брати за основу.
• Класть голову, жизнь за кого, за что
– головою (життям) накладати за кого, за що; життя своє (душу свою) віддавати за кого, за що; покладати (офірувати) життя (душу) за кого, за що.
• Класть душу во что
– укладати (класти) душу в що; щиро (з усією душею) ставитися до чого.
• Класть зубы на полку
класти зуби на полицю; не мати чого укусити; не мати чого на жорна кинути.
• Класть конец чему
– робити кінець (край) чому; класти край чому; припиняти що; берега дати чому.
• Класть на счетах
– відкладати (кидати, прикидати) на рахівниці.
• Класть начало чему
класти (покладати, робити) початок чому, чого.
• Класть оружие
– складати зброю; здаватися.
• Класть основание чему
– закладати (засновувати) що; підводити підвалину під що.
• Класть печать, отпечаток на кого, на что
(перен.) – позначатися на кому, на чому; лишати слід на кому, на чому; діяти на кого, на що; печать (ознаку, знак) класти на кого, на що, на кому, на чому.
• Класть под сукно что
(перен. разг.) – відкладати що на безрік; зволікати з чим; класти під сукно що.
• Класть пятно, клеймо на кого
(перен.) – таврувати кого; неславити кого; ганьбити (ганьбувати) кого; плямувати (плямити) кого.
• Класть яйца
(о птицах) – нести яйця, нестися; (про комах) класти яєчка; червити.
• Краше в гроб кладут
– як (мов) з хреста знятий (-та, -те); мов із труни (із гробу) встав (-ла, -ло); як з того світу встав (-ла, -ло); тільки його (її) тінь ходить.
• Не класть охулки (похулы) на руку
(разг.) – не дати себе скривдити (зганьбити); сорому собі не завдавати; він (вона) не випустить рака з рота; він (вона) свого не подарує.
• Пальца ему (ей) в рот не клади
(фам.) – пальця в рот йому (їй) не клади; йому (їй) дай поли вчепитися, то він (вона) свиту здере.
• Плохо не клади
(разг.) – [Добре] ховай.
• Плохо не клади, вора в грех не вводи
– злий схов (сховок) і доброго псує. Пр. Недобре ховаєш — сам злодія спокушаєш. Пр. Поганий схов (лок. спрят) і доброго спокусить. Пр. Погано не клади, злодія до спокуси не веди. Пр.
Крестный
• Крёстная дочь, крестница
– хрещена дочка, хрещениця (похресниця).
• Крестное знамение
(религ.) – хрест.
• Крёстный сын, крестник
– хрещений син, хрещеник (похресник).
• Крестный ход
(церк.) – [Церковна] процесія; церковний похід; похід з хрестами.
• Осенять, осенить [себя] крестным знамением; творить, положить крестное знамение
(церк.) – знаменувати, назнаменувати хрест святий; класти, покласти хрест(а) [на собі]; (розм.) хреститися, перехреститися.
• С нами крестная сила!
(устар. разг.) – сила Божа (хрестова) з нами!; з нами хресна сила!; дух свят при нас (при нашій хаті).
Крёстный
• Крёстная дочь, крестница
– хрещена дочка, хрещениця (похресниця).
• Крестное знамение
(религ.) – хрест.
• Крёстный сын, крестник
– хрещений син, хрещеник (похресник).
• Крестный ход
(церк.) – [Церковна] процесія; церковний похід; похід з хрестами.
• Осенять, осенить [себя] крестным знамением; творить, положить крестное знамение
(церк.) – знаменувати, назнаменувати хрест святий; класти, покласти хрест(а) [на собі]; (розм.) хреститися, перехреститися.
• С нами крестная сила!
(устар. разг.) – сила Божа (хрестова) з нами!; з нами хресна сила!; дух свят при нас (при нашій хаті).
Кубышка
• Держать, беречь деньги в кубышке
– тримати (держати) гроші у кубуш(еч)ці (у шкатул(оч)ці); тримати (держати) гроші у схові.
• Набивать, наполнять кубышку, класть деньги в кубышку
– набивати кубушку (шкатул(к)у, калитку, капшук); класти гроші в кубушку (в шкатул(к)у); збивати гроші.
• Не мудра голова, да кубышка полна
– хоч у голові пусто, зате грошей густо. Пр. Де гроші, там розуму не треба. Пр.
Лопатка
• Бежать, удирать во все лопатки, лупить во все лопатки
(разг.) – на всі заставки (чимдуж, щодуху, що є духу, скільки духу, з усієї сили) бігти, тікати; бігти, як вітрів батько; бігти навзаводи з вітром.
• Класть, положить на [обе] лопатки кого
(разг.)класти, покласти на [обидві] лопатки кого; покласти кого на горб (навзнак, навзнаки).
• У него язык не лопата — знает, что сладко
– він знає, що солодке (що добре). Пр.
Межа
• Межа об межу, межа к меже
– межа в межу; межа з межею; (іноді) обміж.
• Проводить, провести межу
– проводити, провести (класти, покласти, робити, зробити) межу (політич. кордон). [Для трактора межі немає. Пр.]
Милость
• Быть в милости у кого
– мати ласку у кого, чию; тішитися чиєю ласкою (з ласки чиє ї).
• Ваша милость
(устар. ирон.) – вашець. [Ти, вашець — тоє-то як його — куди тепер помандруєш? Котляревський.]
• Вашими милостями
– з вашої ласки.
• В виде милости
– як ласка (за ласку).
• Войти в милость к кому
(устар.) – підійти під ласку кому; здобути ласку (здобутися ласки) в кого.
• Втереться в милость к кому
(разг.) – підбитися під ласку кому, чию.
• Выйти из милости у кого, лишиться милости чьей, утратить чьи милости
– утратити ласку чию; ласки відпасти чиєї.
• Добиваться, искать милости у кого
– запобігати ласки чиєї, в кого; (фам.) підсипатися (підлабузнюватися, підстилатися) під кого, до кого.
• Излить на кого милость
– пролити милість (ласку) на кого; обдарувати ласкою кого.
• Из милости к кому, из милости чьей
– з милості (з ласки) до кого, з ласки чиєї.
• Милости просим!
– просимо, коли ласка [ваша]; якшо ласка ваша, просимо; сердечно просимо; просимо завітати; просимо до господи (до хати); милості просимо; просимо (на милість).
• Милостью Божьей
– з ласки Божої.
• Не оставить кого своей милостью
– не забути (не поминути) кого своєю ласкою; не позбавити кого своєї ласки.
• Оказывать, оказать милость кому
– робити, зробити (чинити, учинити, виявляти, виявити) ласку кому; ласку класти, покласти на кого.
• Осыпать милостями кого
– ущедряти кого ласкою; обдаровувати кого великою ласкою; дарувати кому свою велику ласку.
• По милости кого, чьей
(разг. ирон.) – з чиєї ласки; через кого; з чиєї вини (причини).
• Положиться на чью милость
– здатися (покластися, спуститися) на чию ласку.
• Приобрести, снискать чью милость
– здобути собі ласку чию, у кого; зажити собі ласки чиєї; дістати ласку в кого. [Такої ласки дістану й у Параски. Номис.]
• Просить милости у кого
– просити ласки (рідше милості) в кого.
• Сдаться на милость победителя
– здатися (віддатися) на ласку (на милість) переможця.
• Сделай, сделайте милость!
(разг.) – зроби, зробіть (учини, учиніть) ласку!; будь ласкав(ий) (будь ласкава), будьте ласкаві!; будь такий ласкавий (будь така ласкава), будьте такі ласкаві!; будь ласка, будьте
• Скажите на милость!
(ирон.) – скажіть будь ласка!; ото [яке] диво!
• Сменить гнев на милость
– змінити, перемінити, обернути гнів на ласку (на милість).
• Яви, явите, сделай, сделайте Божескую милость
– учини (зроби), учиніть (зробіть) ласку Божу.
Мотать
• Мотать [себе] на ус
(разг.) – брати [собі] на ум (іноді на замітку); мотати [собі] на вус(а); у тямок (на ум) [собі] класти.
Мысль
• Без задних мыслей
– без потайних (затаєних, прихованих) думок.
• В мыслях
– на думці (на мислі, у думці, у думках).
• Воспарить мыслью
– злинути (злетіти, знестися) думками.
• Выведывать, выведать, стараться, постараться узнать образ мыслей
– вивідувати, вивідати напрям думок; ума вивідати; (іноді) ума випитувати, випитати. [О, се такий пан, що, мабуть, ума вивідує. Сл. Гр.]
• Говорить с задней мыслью
– говорити (казати) з потайною (з потаємною, затаєною, прихованою) думкою; (у значенні натякати — перен. розм.) говорити (казати) наздогад буряків [щоб дали капусти]; закидати наздогад.
• Голова полна тяжёлых мыслей
– важкі думи обсіли голову.
• Делать что с предвзятой мыслью
– робити що з упередженою думкою (з упередженням).
• И в мыслях не было, не имел чего
– і думки (гадки) не було про (за) що; і в думці (і на думці) не було чого; ні думки, ні гадки не було про (за) що; і думки не мав про (за) що; і на думку не спадало (не спало) що; і думкою не вів про (за) що; і в голові (і в головах) не покладав про (за) що.
• Избавиться от мыслей
– (по)збутися думки.
• Иметь в мыслях что
– мати на думці що; покладати в думках що; у голові класти (в голову собі класти) що.
• И мысли такой не было
– і думки (і гадки) такої не було; і гадки і думки такої не було; і в думці (і в гадці) такого не було.
• Книга эта богата мыслями
– ця книжка (книга) багата на думки.
• Меня пугает мысль, мне страшно при мысли о…
– мене лякає думка про (за)…; мені страшно (лячно) на саму думку про (за)…
• Мысли без всякой связи
– думки без ладу; безладні думки.
• Наводить, навести на мысль кого
– наводити, навести (навертати, навернути, справляти, справити) на думку кого; дати на розум кому.
• Не допускать (и) мысли о чём
– (і) в думці не мати про (за)що; (і) в голові не покладати чого; (і) думки не припускати про (за) що.
• Не иметь в мыслях чего
– не мати на думці (у думці, на гадці, у гадці) чого.
• Образ мыслей
– напрям думок; спосіб думання (мислення).
• Обратить все свои мысли на что
– звернути (обернути) усі свої думки на що.
• Обуревают меня мысли
– беруть мене думки (гадки); облягають думки (гадки) голову мені; обсідають (посідають) мене думи (думки).
• Одна мысль сменяет другую
– думка думку (дума думу) побиває (пошибає, поганяє).
• Осенила мысль кого
– блиснула (сяйнула) думка (гадка) в кого (кому); осяяла (осіяла) думка (гадка) кого; пройняла кого думка; (фам.) стрельнула (шибнула) думка [у голову] кому.
• От одной мысли о чём
– від самої думки (гадки) про що; на саму думку (гадку) про що.
• Отрешиться от мысли о чём
– позбутися (зректися) думки про що; покинути думку про що; спустити з думки що.
• Подать мысль кому
– (по)дати думку (іноді на розум дати, послати) кому.
• По его мысли
– на його думку (гадку).
• По мысли автора
– на авторову (про жінку авторчину) думку (гадку); на думку автора, авторки; як думає (як гадає) автор, авторка.
• Прийти на мысль
– спасти (впасти, зійти, набігти, прийти) на думку; навернутися (навинутися) на думку.
• При одной мысли об этом
– від самої думки (гадки) про це; на саму думку (гадку) про це.
• Пришла мне в голову мысль
– спало (впало, набігло, спливло, навернулося) мені на думку; мені здумалося; мені впало в голову, я прийшов на думку (на гадку); мені прийшла в голову (до голови) думка.
• Растекаться мыслию по древу
– розтікатися мислію по древу (по дереву).
• Собираться, собраться с мыслями
– збиратися, зібрати (докупи) думки; змірковуватися, зміркуватися; надумуватися, надуматися.
• С такими мыслями
– у таких думках; з такими думками.
• Устремиться мыслями к чему
– полинути думками до чого.
• Хорошей мыслью грешно не воспользоваться
– з доброї думки не гріх і скорист(ув)атися.
• Чтобы словам было тесно, мыслям — просторно
– мало слів, багато змісту. Пр. Щоб думкам було широко, а словам тісно. Пр.
• Я относительно этого одних с вами мыслей
– я про це (щодо цього) таких самих думок, як (що й) ви; у мене однакові (я маю однакові) з вами думки про це (щодо цього).
Обращать
• Не обращать, не обратить внимания на кого-либо, на что-либо
– не вважати, не вважити (не зважати, не зважити) на кого, на що; не звертати, не звернути уваги на кого, на що; не брати, не узяти до уваги кого, що; залишати, залишити (полишати, полишити) без уваги кого, що; легковажити, злегковажити що; занедбувати, занедбати кого, що; не потурати (іноді лок. не вдаряти) на що. [Не вважай на урожай — сій жито — хліб буде. Пр. Та Маруся на ту лайку, на материн гнів зовсім не вважала, начебто вітер у бовдурі гуде, ні словом вона не обзивалася. Григоренко.]
• Обратим, обратите внимание
(закл.) – звернімо, зверніть увагу; уважаймо, уважайте.
• Обратить в бегство кого-либо
– повернути навтіки (навтікача, навтіч) кого; змусити (примусити) тікати (утікати), утекти кого; (про ворога, противника ще) погнати кого.
• Обратить что-либо в деньги
– перевести (повернути) що на гроші; (іноді) згрошити що. [Як їхатимуть вже відсіль на Кавказ на житло, то сей садок згрошать. Сл. Гр.] – уважати, уважити (зважати, зважити) на кого; (тільки недокон.) мати увагу на кого; звертати, звернути увагу на кого; віддавати, віддати увагу кому; (звідтінком турботи, піклування) оглядатися, оглянутися (зглянутися) на кого; (образн.) звертати, звернути око на кого; (тільки недокон.) мати око на кого. [До французької мови і до музики добре і я бралась… На се вже кожен уважає, кожен і похвалить. Вовчок. Потім оглянулись і люди на нас і драночок мені назносили. Барвінок. Зглянься на дитину бідну, друже мій. Вовчок.]
• Обращать, обратить внимание на что-либо
– уважати, уважити (зважати, зважити) на що; звертати, звернути увагу на що; брати, узяти до уваги (на увагу) що; класти, покласти увагу на що; (від)давати, (від)дати увагу чому; (іноді лок.) ударяти нащо; (образн.) звертати, звернути око на що. [А заплаче, поскаржиться — хто на це зважить. Муратов.]
• Обращать, обратить деньги на погашение долгов
– повертати, повернути (уживати, ужити) гроші на сплату боргів.
• Обращать, обратить кого-либо в свою веру
– навертати, навернути кого до своєї віри; повертати, повернути кого на (у) свою віру.
• Обращать, обратить кого-либо на путь истины, на истинный, на правый путь
– навертати, навернути кого на путь істини (правди), на правдивий шлях; навертати, навернути кого на добру (праву) путь (на добрий розум).
• Обращать, обратить кого-, что-либо в ничто
(разг.) – повертати, повернути (обертати, обернути) кого, що унівець (у ніщо); пускати, пустити що унівець; зводити, звести що нанівець. [Старшина козацтва унівець повернула… Усі землі посіли… Мирний. Напавши на Волоську землю, внівець усю обернули. Сл. Ум.]
• Обращать, обратить простые дроби в десятичные
– перетворювати прості дроби на десяткові.
• Обращать, обратить [свои] стопы куда-, к кому-, чему-либо
Див. стопа.
• Обращать, обратить что-либо в свою пользу
– повертати, повернути (обертати, обернути) що на свою користь (собі на користь, собі на пожиток); вернути (навернути, повертати, горнути) що на свою руч.
• Обращать, обратить что-либо в шутку, в смех
– повертати, повернути (обертати, обернути) що на жарт, на сміх.
• Обращать, обратить чьё-либо внимание на кого-, что-либо
– звертати, звернути чию увагу на кого, на що; дати, подати до уваги кому, що; (іноді)зводити, звести кого на очі кого, що. [Зводжу на очі їй чимало таких, що любили та й покинули. Вовчок.]
Огонь
• Беглый огонь
(воен.) – швидкий (перебіжний) вогонь.
• Бежать как от огня
– тікати як від вогню (пожежі).
• Бояться как огня кого-, чего-либо
– боятися як вогню кого, чого; боятися як чорт свяченої води (як заєць бубна, як полоханий заєць пенька, як собака дрючка, кия) кого, чого.
• В огонь и в воду (готов, пойду…)
– у вогонь і (в) воду (готовий, ладен, піду…); і в вогонь ладен (готовий) [скочити]…
• Высекать, высечь огонь
– кресати [вогонь], викресати [вогню].
• Глаза горят огнём у кого-либо
– очі горять, як жар, у кого, кому.
• Горит как в огне кто-либо
– горить як у вогні (як жар) хто.
• Девушка-огонь
– дівчина як вогонь (як присок); (в)огонь — не дівчина. [Огонь була — не дівка!.. Мирний.]
• Днём с огнём не сыщешь
– і в світі [білому] не знайдеш. Пр. Того і вдень із свічкою не знайдеш. Пр. Ні слуху ні послуху. Пр. Шукай вітра в полі. Пр.
• Дом сразу был охвачен огнём
– будинок відразу взявся (пойнявся) вогнем (полум’ям).
• Зажигать, зажечь огонь (огни)
– світити (засвічувати), засвітати (світло); (про богат. тільки докон.) посвітити (позасвічувати) [світла]; (іноді) посвітитися. [Було вже смерком, по хатах вже посвітилися. Сл. Гр.]
• Играть (шутить, шалить) с огнём
– гратися (жартувати) з вогнем.
• Из огня да в полымя
– з дощу та під ринву. Пр. З вогню та в полум’я (в полумінь). Пр. Тікав від диму та впав у вогонь. Пр. З калюжі та в болото. Пр. Утікав перед вовком, та впав на ведмедя. Пр. Поправився з печі на лоб. Пр. Берігся кия, та дістав нагая. Пр.
• Меж двух огней
(разг.) – між двох вогнів (між двома вогнями); між (межи) молотом і ковадлом; як у лещатах: і туди гаряче, і сюди боляче. Пр. Хоч круть-верть, хоч верть-круть, як з обох боків товчуть. Пр.
• Нет дыма без огня; дыма без огня не бывает; ни дыму без огня, ни огня без дыму
– нема диму без вогню. Пр. Диму без вогню не буває. Пр. Де не горить, там ся не курить (там не куриться, не димить). Пр. Де верба, там і вода. Пр. Де вода, там і верба. Пр.
• Огнём и мечом
(книжн.) – [З] огнем і мечем.
• Огня взаймы не выпросишь
– (у нього, в неї) серед зими льоду (снігу) не випросиш.
• Подливать, подлить масла в огонь
– доливати, долити (підливати, підлити) оливи у вогонь (до вогню); підкладати, підкласти (докидати, докинути) дров у (до) багаття; підкидати, підкинути хмизу в вогонь; (тільки докон.) до гарячого ще приском сипнути.
• Предавать, предать огню и мечу
(книжн.) – пускати, пустити під (в)огонь і меч; спускати, спустити на пожар (на вогонь) і під меч положити (класти, покласти); людей мечем сікти, посікти, а добро з (за) димом пускати, пустити; вогнем палити, спалити й кіньми топтати, стоптати; знищувати, знищити (в)огнем і мечем.
• Прошёл огонь и воду [и медные трубы]
– пройшов крізь огонь і воду. Був і на коні, і під конем (на возі й під возом, у ступі й за ступою). Пр. Перейшов [уже] крізь сито і решето. Пр. Пройшов Крим і Рим. Пр. Пройшов мідні труби і чортові зуби. Пр. Був вовк і в сіті, й перед сіттю. Пр. Поспитав уже і пня, й колоди. Пр. […Максим Полатай ко, який пройшов і мідні труби, і чортові зуби, доладно пустив низом пісню… Стельмах.]
• Сидеть при огне
– сидіти при світлі.
• С огнём не шути
(перен.) – з вогнем не грайся (не жартуй).
• С огнём не шутят; не шути с огнём — обожжёшься
– з вогнем не жартуй [бо то жижа]. Пр. Не грайся з вогнем, бо о(б)печешся, о(б)палишся. Пр. Не клади у вогонь пальця, бо спечеш. Пр. Не клади псові пальців у зуби, бо вкусить. Пр. Не тягни пса за хвіст, бо вкусить. Пр. Не стромляй (не сунь, не тикай) пальців (пальця, пучки) між (межи) двері, бо прищикнуть (придавлять). Пр.
• Солома с огнём не дружит (не улежится)
– не прикладай соломи (сіна) до вогню [бо згорить]. Пр. Не кидай іскри в попіл: і сама згорить, і село спалить. Пр.
Относить
• Относить, отнести за счет чего
класти, покласти на карб чого; пояснювати, пояснити чим.
• Относить, отнести на чей счёт
– брати, узяти (класти, покласти) на чий карб.
Отсечение
• Давать, дать голову (руку) на отсечение
– давати, дати голову (руку) собі відтяти (відрубати); давати, дати голову (руку) до пня; давати, дати голову собі стяти (руку відтяти); класти, покласти (на що) голову свою.
Плечо
• Взваливать, взвалить (класть, положить) на плечи чьи, кому
– складати, скласти (класти, покласти, звалювати, звалити) на кого (на плечі чиї, кому).
• Висеть на плечах у кого
– висіти на плечах у кого.
• Все лежит на моих плечах
– усе лежить на моїх плечах; уся відповідальність (увесь клопіт) [лежить] на мені.
• Выносить (нести), вынести на [своих (собственных)] плечах
– виносити (нести), винести на (своїх) плечах (на собі).
• Голова на плечах у кого; имеет голову на плечах кто
– має голову на в’язах (на в’язях) хто; є голова на плечах у кого; знається (розуміється) на дечому хто.
• За плечами (быть, иметься, иметь…)
– за плечима (за собою) (бути, мати…).
• Как (будто, словно, точно…) гора с плеч [свалилась] у кого
– як (мов, немов, наче…) камінь із серця (з плечей, з плеч) [звалився, скотився]; наче (мов) камінь від серця відпав.
• Косая сажень в плечах
– сажневі плечі (рамена).
• Лежать (быть) на плечах кого, чьих, у кого
– лежати (бути) на плечах чиїх (нагорбі чиєму), у кого.
• Ложиться, лечь на плечи чьи, кому
– лягати, лягти на плечі чиї, кому.
• Не по плечу кому что
(разг.) – не до снага (не під силу) кому що; понад силу кому що; (іноді) не доріс до того хто.
• Перекладывать, переложить на плечи чьи, кому
– перекладати, перекласти на плечі чиї, кому.
• Плечом к плечу, плечо [о] плечо
– пліч-о-пліч, плече до плеча (іноді плече у в плече); опліч (попліч).
• Пожимать, пожать плечами
– низати, знизувати, знизати плечима; стенути плечима; стискати, стиснути плечима.
• По плечу кому
– до снаги (під силу) кому.
• Сваливаться, свалиться с плеч кого, чьих
Див. сваливаться.
• Сидеть на плечах у кого
– сидіти на плечах у кого.
• Со всего плеча
– навідліг; з усієї снаги (з усієї сили); щосили (щодуху).
• С плеч долой
– та й край (мороці); тай квит; та й по всьому; збувся (позбувся) клопоту (халепи).
• С плеч сбросить (свалить, скинуть…)
– скинута з плечей.
• С чужого плеча костюм
– убрання (костюм, одіж) після когось, з чогось; з чужого плеча костюм (одіж).
Поклон
• Бить поклоны кому
(разг.) – бити (класти) поклони кому; (ірон.) гріти поклони кому.
• Идти на поклон (с поклоном)
(устар.) – звертатися з проханням; іти на поклін (з поклоном); пронизливо прохати.
• Отвешивать, отдавать, делать поклон, поклоны кому-либо
– низько кланятися, уклонятися кому; віддавати уклін (поклін) кому; чолом віддавати кому.
• Передавать поклон кому от кого
– кланятися кому від кого; віддавати кому уклін (поклін) від кого.
Помои
• Обливать, облить (поливать) помоями кого
(перен. разг.) – обливати, облити (поливати) помиями кого; безчестя класти, покласти на кого.
Предавать
• Предавать, предать забвению что
(торж.) – пускати, пустити в непам’ять (іноді у запомин) що; забувати, забути що.
• Предавать, предать земле кого, что
(книжн. торж.) – віддавати, віддати землі кого, що; ховати, поховати кого, що.
• Предавать, предать огню что
– пускати, пустити на вогонь що; пустити за (з) димом що; палити, спалити що.
• Предавать, предать проклятию кого
класти, покласти прокляття (клятьбу) на кого; проклинати, проклясти кого.
• Предавать, предать пытке кого
– віддавати, віддати на тортури (на муки) кого.
• Предавать смерти, мукам, казни кого
– віддавати, віддати (завдавати, завдати) на смерть, на муки, на страту кого; страчувати, стратити кого; карати, скарати на смерть (застар. на горло) кого; смерть заподіяти кому.
• Предавать, предать суду кого
– віддавати, віддати під суд (до суду) кого.
• Предать огню и мечу что
– знищити вогнем і мечем що; на поталу вогневі і мечеві віддати що; пустити на вогонь і під меч покласти що; (іноді) вогнем спалити і кіньми потоптати що.
• Предать себя воле Божьей
(устар.) – здатися (спуститися) на волю (на ласку) Божу.
• Предать смертной казни кого
– скарати (покарати) на смерть (смертю, застар. на горло) кого; на смертну кару завдати кого; стратити кого.
Разжевывать
• Разжёвывать, разжевать и (да) в рот класть, положить кому
– розжовувати, розжувати і в рот класти, покласти кому.
• Это дело надо разжевать
(перен. разг.) – це діло (цю справу) треба розжувати.
Сердце
• Большое сердце у кого
– велике серце у кого; великої душі людина хто.
• Брать, взять (хватать) за сердце кого
– брати, узяти (хапати, в’язати) за серце кого; зворушувати, зворушити (розчулювати, розчулити) кого; (іноді) торкати, торкнути за серце кого.
• В сердцах
– спересердя; з серця; зо зла.
• Держать (иметь) сердце на кого
(разг.) – серце (пересердя) має хто на кого; гнів мати на кого; класти (покладати) гнів на кого; (іноді) серце набігає у кого на кого.
• Доброе сердце, да голова безмозглая
– золоте серце, але голова, як нога у стола. Пр.
• Как (будто, словно, точно) маслом по сердцу
– як (мов, немов, наче, неначе) медом по душі.
• Каменное сердце
– камінне серце; камінь, а не серце.
• Куда сердце лежит, туда и око глядит
– куди серце лежить, туди й око біжить. Пр.
• От всего сердца
– з (від) усього серця; (іноді) з цілого серця.
• Отдавать, отдать сердце кому
– давати, дати (віддавати, віддати) серце кому.
• От доброго сердца
– з (від) доброго серця.
• Отлегло (отошло) от сердца у кого
– відлягло (відійшло) від серця кому, в кого; на серці (на душі) полегшало кому.
• От чистого сердца
– від (з) щирого серця.
• Покорять, покорить сердце чьё
(перен. устар.) – здобувати, здобути (полонити, скоряти, скорити) чиє серце.
• Принимать, принять [близко] к сердцу что
– брати, узяти [близько] до серця що.
• Пришёлся, пришлась по сердцу кому
– припав, припала до серця (до мислі, до вподоби, до сподоби) кому; уподобав, уподобала хто.
• Разрывать сердце
(перен.) – краяти серце.
• Сердце не камень
– серце не камінь. Пр.
• Сердце обросло мохом у кого
– серце обросло (поросло) мохом у кого; серце обмохнатіло в кого.
• Сердце падает, упало (отрывается, оторвалось, обрывается, оборвалось) у кого
– серце падає, упало у кого; на серці холоне, похолонуло в кого.
• Срывать, сорвать сердце на ком, на чём
– зганяти, зігнати (розганяти, розігнати) серце на кому, на чому; зганяти, зігнати гнів на кому, на чому.
• С сердцем (сказать, сделать что)
(разг.) – роздратовано (сердито).
• С чистым сердцем
– з щирим серцем; щиросерд(н)о; щиро.
Сила
• Брать, взять (забирать, забрать) силу
– набувати, набути (набиратися, набратися) сили; брати, узяти силу (міць).
• Быть в силах (в силе), не в силах (не в силе)
– здужати (здолати, примогти, змагати), не здужати (не здолати, не змагати); мати змогу (спромогу, силу), не мати змоги (спромоги, сили); спроможним, не спроможним бути.
• В меру, по мере сил
– у міру сили; по змозі; що сила зможе [чия]; (іноді) як посилля.
• В полную силу работать
– на всю силу (снагу, з усієї сили, снаги) працювати; скільки сили (снаги) працювати.
• В силу
(устар. разг.) – насилу; у силу (силу у силу).
• В силу вещей, силою вещей, в силу обстоятельств
(устар.) – через обставини; силою обставин; зважаючи на обставини; з огляду на обставини.
• В силу привычки
– через звичку; призвичаївшись.
• Вся сила в том, что…
– [Уся] сила (суть) у тому, що…
• Входить, войти в силу
(о законе) – набувати, набути (набирати, набрати) сили (чинності); ставати, стати чинним.
• Выше чьих сил что
– над (понад) чиї сили що.
• Где силой взять нельзя, там надобна ухватка
– треба розумом надточити, де сила не візьме. Пр. Де сила не може, там спритність поможе. Пр. Як сили не стає, берися за розум. Пр.
• Изо всех сил (силы)
– з усієї сили; чимдуж; якомога.
• И сила уму уступает
– перед розумом і сила в’яне. Пр. І сила перед розумом никне. Пр.
• Набираться, набраться сил
– убиратися, убратися (убиватися, убитися) в силу (в потугу); (іноді) употужнюватися, употужнитися.
• Не в силах кто
– не має сили хто; несила (неспромога) кому.
• Не в этом сила
– не в цьому сила (суть, сенс).
• Не по силам кому
(устар.) – не в силах кому; не до снаги кому; несила кому; не під силу кому; бракує сили (мочі) кому; не здужає (не подужає) хто.
• Нет силы терпеть что
– нема(є) сили (снаги) терпіти що; несила терпіти що.
• Никакими силами
– жодним (ніяким) способом (чином, побитом, робом).
• Он ещё в силах, в силе
– він ще здужає; він ще при силі; він ще має силу.
• Ослабевать силами
– підупадати на силі (на силах).
• От силы
– щонайбільше.
• Сверх сил чьих
– (по)над силу чию.
• Своими (собственными) силами
– своїми (власними) силами; самотужки.
• Сил [моих] нет; не достаёт сил (силы)
– несила [мені]; снаги не стає.
• Сила солому ломит
– сила солому (силу) ломить. Пр. Де сила, там і міць. Пр.
• Терять, потерять силу
– втрачати, втратити силу; збувати, збути (знебувати, знебути) силу; знесилюватися, знесилитися; (про закони) утрачати, утратити силу (чинність).
• Употреблять, употребить [все] силы
– докладати, докласти [всіх] сил; класти, покласти [усі] сили (усю силу).
• Через силу (делать что-либо)
– над (понад, через) силу; (іноді) (по)над міру.
• Что есть силы (сил)
– щосили (щосила); з усієї сили; щодуху; чимдуж.
• Чувствовать себя в силах
– чутися (почуватися) на силі.
Усы
• И в ус [себе] не дует кто
(разг.) – і гадки не має хто; (рідше) І гадки й думки не має хто; ані гадки хто; і вусом не веде хто.
• Мотать, намотать [себе] на ус что
(разг.) – мотати, намотати [собі] на вус(а) що; брати, узяти [собі] на розум (іноді на замітку) що; у тямок (на розум) [собі] класти, покласти що.
• По усам текло, а в рот не попало
– по бороді текло, а в рот не попало. Пр. По бороді, по вусах текло, а в роті сухо було. Пр. Коло рота мичеться, а в рот не попаде. Пр. Понюхав пирога, та не вдалося покуштувати. Пр. Поживився, як собака мухою (як пес макогоном). Пр. Коло носа в’ється, а в руки не дається. Пр. Ухопив шилом патоки. Пр.
• Сами с усами, сам с усам
(разг.) – і в нас, і в мене є голова на в’язах; самі (сами) не в тім’я биті, сам не в тім’я битий; самі з розумом (з головою), сам з розумом (з головою); (іноді ще) знаєм без попа, що в неділю свято. Пр.
I. Цена
• Ставить себе целью что
– ставити (іноді класти, покласти) собі за мету що.
• С целью
– з метою (зробити що); [для того] щоб…
• Цель достигнута
– мети досягнено.
• Цель оправдывает средства
– мета виправдовує способи (засоби).
• Это сделано с целью
– це зроблено з [певною] метою; це зроблено з наміром.
Честь
• Береги честь смолоду
– бережи честь замолоду (змолоду). Пр. Шануйся ззамолоду. Пр.
• Блюсти свою честь
класти на собі честь; (іноді) шануватися.
• Была бы честь предложена
– було б сказано; (іноді розм.) хоч не нагодували, аби запрохали.
• Быть в чести, не в чести у кого
– бути в пошані (у шані, у шанобі), не в пошані (не в шані, не в шанобі) у кого; мати (по)шану чию, від кого, не мати (по)шани чиєї, від кого.
• Велика честь, коли нечего есть
– і честь дарма, як їсти чого нема. Пр. Що з тієї (по тій) честі, коли нема чого їсти (коли нема чого в рот покласти). Пр.
• В честь кого, чего
– на честь (на пошану) чию, чого; шануючи (шанувавши) кого, що.
• В честь праздника
– для (на) шанування свята.
• Выйти с честью из затруднительного положения
– вийти з честю із скрутного (сутужного, трудного) стану (із скрути, з сутуги).
• Ему всё не в честь
(разг.) – йому нічим не догодиш; йому не догодити.
• Из чести
(устар.) – з пошани (з поваги); заради (задля) честі ((по)шани).
• Иметь честь
(разг.) – мати (за) честь.
• Оказать, сделать честь кому
– зробити (рідше учинити) честь кому; виявити честь кому, (по)шану до кого; скласти шану, честь кому; дати (віддати) шану (честь) кому.
• Отдавать, отдать честь кому, чему
(воен. перен.) – віддавати, віддати честь кому, чому.
• Покушаться на честь чью
– важити на честь чию.
• Попадать, попасть в честь к кому
– заживати, зажити (зазнавати, зазнати) честі чиєї, від кого; (іноді розм. тільки докон.) доскочити честі чиєї.
• По чести сказать, по чести говоря
– правду сказати, правду (по правді) кажучи (казавши), широ (по щирості) кажучи.
• Просить честью кого
– добром просити (прохати) кого.
• С честью делать, сделать что
– гідно (з честю, як належить) робити, зробити що.
• Считать за честь что
– мати (уважати) за честь що.
• Честь имею кланяться!
(устар., при прощании) – дозвольте вклонитися!; моє шанування [Вам]!
• Честь лучше богатства
– добре ім’я краще за багатство. Пр.
• Честь честью, (реже) честь по чести
(разг.) – як слід (як треба, як годиться, як належить); гаразд; за всіма правилами (робити що).
• Это делает честь, не делает чести кому
– це робить (дає, приносить) честь, це не робить (не дає, не приносить) честі кому; це на честь, не на честь кому.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

класть кла́сти; мурува́ти; будува́ти, ста́вити
укла́дывать, уложи́ть кла́сти, покла́сти; склада́ти, скла́сти; уклада́ти, укла́сти; обклада́ти, обкла́сти; виклада́ти, ви́класти

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Заво́д, -во́ду
1)
завод, фабрика. [Той заво́д, що пля́шки́ ро́бить (т. е. фабрика бутылок)];
2)
развод, разведение.
То́го насі́ння вже й на заво́д не лиши́лося – тех семян не осталось и на развод.
3) Кла́сти ба́лку у заво́д (заво́дом) –
затянуть перекладину, не разбирая крыши.
4)
род, племя.
Кла́сти, -ду́, -деш
1)
класть.
Кла́сти о́чі на ко́го – останавливать взор на ком.
2)
ставить;
3)
раскладывать;
4)
вить (гнездо);
5)
допустить, предположить.
Кла́сти ва́риво – солить на зиму (капусту, бураки, огурцы). Кла́сти копу́ – копнить.
Кла́сти межу́ – проводить межу.
Кла́сти ни́тку – забрасывать невод.
Кла́сти приса́ди – прививать прищепы.
Кла́сти ски́рту – метать скирду, стог.
Кла́сти ха́ту – строить избу.
Кла́сти до мі́ри – мерять.
Кла́сти у го́лову – догадываться, думать, ожидать.
Ку́чма, -ми
1)
мохнатая шапка;
2)
всклокоченная голова.
Ку́чму да́ти кому́ – а) причинить кому хлопоты; в) насмеяться над кем.
Ко́му кла́стинадевать шапку.
Ми́лость
1)
милость, милосердие.
Ми́лость на ко́го кла́стимиловать кого, прощать кому из сожаления.
2) (
стар.) любовь.
3) ва́ша ми́лость –
ваша милость (титул).
Ми́тусь, митусе́м, нар. головами в противоположные стороны, валетом.
Кла́сти митусе́м – ложить верхушками в противоположные стороны.
Митусе́м ляга́ти – в разные стороны головами.
Приса́да
1)
усадьба;
2)
привитая ветка.
Приса́ду кла́стипрививать ветку.
Тямо́к, -мку́, см. Тя́ма. Без тямку́ – без сознания, не сознавая.
Не в тямку́ мені́ – а) не помнится; б) в толк не возьму.
В тямку́ кла́стимотать на ус.
Хід, р. хо́ду – 1) ход, проход;
2)
шествие, движение вперед.
Нема́ хо́ду – нет движения.
За одни́м хо́дом – кстати, попутно.
Хо́ду дава́ти – убегать.
3)
сбыт.
Хо́ду на що – сбыт чего.
4)
походка.
Тим же хо́дом – по-прежнему.
У хід кла́стикласть перед собой, по пути своего следования.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Вносить, внести
1) (
предметы) – вно́сити, внести;
2) (
условия в договор, что-либо новое в язык и т. д.) – впрова́джувати, впрова́дити, запрова́джувати, запрова́дити;
3) (
в списки) – заво́дити, завести, зано́сити, занести (до списків); в. в журнал – записувати в журна́л;
4) (
деньги, налоги) – вно́сити, внести, платити, заплатити; в. в банккла́сти, покла́сти в ба́нк; в. деньги, налоги за что – опла́чувати, оплатити що;
5) (
проект, план в комиссию) – подава́ти, пода́ти; в. на утверждение – подава́ти, пода́ти на затве́рдження.