Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 22 статті

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

I. Клино́кклино́к (-нка́), кли́нець (-нця), кли́нчик; см. Клин 1.
II. Клино́к – (оружия) ле́зо, лі́зко, (ножниц) обзе́л (-зе́ла), ста́лка (Гуманщ.), (косы) полотно́, ум. полоте́нце, полоте́нечко.
Клин
1) клин (-на),
ум. клино́к (-нка́), кли́нець (-нця), кли́нчик, соб. кли́ння. [Клин кли́ном виганя́ють (вибива́ють) (Приказка). Руба́й, си́ну явори́ну, – до́бре кли́ння бу́де (Пісня). Тупи́й клино́к твердо́го сука́ ко́ле (Куліш)].
Клин деревянный для глухой заклинки – плі́шка, за́плішка.
Клин железный – кли́нець залі́зний, гло́ба.
Забивать клин, -нья во что – вганя́ти (забива́ти) кли́на, кли́ння в що, клинцюва́ти що.
Сбивать, сбить -ньями – склинцьо́вувати, склинцюва́ти що, приганя́ти, пригна́ти кли́нцями що.
Колоть дрова -ньями – коло́ти дро́ва кли́нцями.
Укреплять, -пить деревянным -ном – пліши́ти, заплі́шувати, запліши́ти що. [Запліши́в соки́ру].
Плужный клин – заборо́зник, заборозе́нник, хвостови́к, захва́тич.
Клин в мельничном валу – мета́ль (-ля), мета́льня.
Клин для укрепления косы на косовище – па́скли́н (-на), па́склинь (-ня), (железный) глобо́к (-бка́).
Хоть клин на голове теши – хоч кіло́к на голові́ теши́ (Приказка).
Свет -ном сошёлся – світ мов зав’я́заний (Звин.).
Свет не -ном сошёлся – не ті́льки сві́та, що в вікні́ (Приказка).
Борода -ном – цапи́на борода́, борода́ кли́нцем (Тесл.).
Как ни кинь, а все клин – як не мости́сь, а все му́лько; і сюди́ гаряче́, і туди́ боляче́ (Приказки);
2) (
кусок ткани) клин, ум. клино́к (-нка́), кли́нець (-нця), кли́нчик, соб. кли́ння; кося́к, ум. косячо́к (-чка́). [Ви́різав кли́нчик (Март.). Вши́то кли́ння (Шухев.)];
3) (
остроугольный участок земли) клин, за́ріжок (-жка), ум. за́ріжечок (-чка), за́зубник, за́кло, (оврага) клин. [Яр вхо́див у ліс вузьки́м кли́ном (Н.-Лев.). Ото́й за́ріжечок скопа́й на квітки́ (Борзенщ.). Під жи́том на за́клі лежа́в (Кон.)];
4) (
участок севооборота) рука́, клин. [У трьох рука́х по́ле (Полтавщ.). Ярови́й клин. У ме́не по о́дній десяти́ні на ко́жну ру́ку (Звиног.)].
Коса́
1) (
женская) коса́, (вин. п. ко́су, мн. ко́си, кіс, ко́сами и кі́с(ь)ми), ум. кі́ска, кі́сонька, кі́сочка, коси́ця. [Ді́вка ко́су че́ше (Пісня). Дівки́ гуля́ють, кі́сками ма́ють (Грінч. III). Що-субо́ти ізмива́ла і кі́соньку запліта́ла (Пісня)].
У девушки нрав -со́ю закрыт – у ді́вки коса́ до по́яса, а ду́мкою й коло мізи́нця не обведе́ш.
Мелко заплетённая -са́ – коса́ в дрібу́шки (дрібни́ці).
-са́ венком – джереґе́ля, мн. джереґе́лі, джеґере́лі (-лів).
-сы положенные над ушами – кітки́ (-то́к).
С большой -со́й – коса́тий.
С чёрной, светлой, толстой -со́й – чорноко́сий, ясноко́сий, товстоко́сий.
Без -сы – безко́сий.
-са́ китайца неприкосновенна – коса́ в кита́йця недоторка́нна;
2) (
конец, уголок) ріг (р. ро́гу), ріжо́к (-жка́), хвіст (-оста́), кіне́ць (-нця́). [Взяла́ ху́стку, зав’яза́ла в три ріжки́ по камі́нчику (Чуб.)].
Шапка с -сами – ріжка́та ша́пка.
-са́ кометы – хвіст, віха́ (в коме́ти);
3) (
брюшное рыбье перо) пе[і]рце́, пі́рко, (тёжка) пузце́;
4) (
гряда от берега) ріг (р. ро́гу), (узкая) стрі́лка, (отмель) коса́, (гряда и отмель вместе) коса́. [На Кі́нбурнській косі́ ло́влять ри́бу риба́льські та́фи (артели) (Херс.)];
5) (
хвост петуха) коси́ця, коси́ці. [Сиди́ть пі́вень на крини́ці, спусти́в кри́льця ще й коси́ці (Грінч. III)];
6) (
орудие) коса́ (вин. п. ко́су́), ум. кі́ска, коси́ця, ув. коси́ще; (короткая) різа́к, терпа́н.
Клинок -сы́ – полотно́, полоте́нце, (обух) прут, (носок) пи́сок (-ска), нісо́к (-ска́), (лезвие) жа́ло, (кольцо в стыке древка с клинком) пе́рстень (-сня), напе́рсток (-стка), серга́; (задняя часть клина) п’я́тка; (клин деревян.) па́склинь (-ня), па́склин (-на), (железн.) глобо́к (-бка́).
Древко -сы – кісся́ (-ся́), кіся́ (-ся́ти).
Источенная -са́ – скі́сок (-ска).
-са́ по руке – коса́ по руці́, підтра́вна коса́.
-са́ без крюка – го́ла коса́.
Отбивать -су́ – клепа́ти косу.
Направлять -су́ – манта́чити ко́су.
Точить -су́ – гостри́ти ко́су.
Нашла -са́ на камень – тра́пила коса́ на ка́мінь (Приказка);
7) (
резец) різа́к, сіка́ч (-ча́).
Опло́т
1)
см. Огра́да;
2) (
перен.) тверди́ня, передму́р’я. [Бря́зне клино́к об залі́зо кайда́нів, пі́де лука́ по тверди́нях тира́нів (Л. Укр.). Передму́р’я всього́ христія́нства (Куліш)].
Па́клин (мн. па́клинья, па́клинки) – клино́к (-нка́), мали́й клин, па́клин; мн. клинки́, мале́ кли́ння, па́клиння.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Разящий –
1) ура́зли́вий (разли́вий), (
поражающий) разючий, нищівний, (убивающий) убивчий;
2) (
смердящий) смердючий (смердячий):
разящая критика – нищівна (нещадна, непримиренна, убивча) критика;
разящий меч (клинок) – убивчий (разливий) меч (клинок);
разящий запах – смердючий (різкий) запах.
[Пріська не слухала — голосила. її страшний уразливий лемент гірким плачем розливався по хаті, важкою тугою бився об стіни… (П.Мирний). Я сміюся з таких «мужів» і уникаю їх товариства, мов уразливих мух (О.Кобилянська). Очі мої застилає туман, але я бачу її — мою рану — і чую уразливий біль (Юрій Яновський). — Не дивуй тому, друже Санчо, — заперечив Дон Кіхот. — Чиню тобі відомо, що всі дияволи — великі штукарі: коли й носять при собі які духи, то самі не пахнуть, бо вони ж духи; а як і йде коли од них запах, то не добровонний, а смердючий і зловонний, бо всюди за ними пекло тягнеться, і мукам їхнім нема ніякої пільги, а що благоухання дає радість і відраду, то воно їм недоступне і непритаманне. Коли ж тобі здається, ніби той бік, що ти кажеш, пахне амброю, то або тобі в носі заклало, або він навмисне ману таку пустив, щоб ти не мав його за демона (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Тим часом дання своє діло вчинило, і бідолашного джуру почало проносити верхом і сподом з такою навальністю, що очеретяна мата, на яку він знову бебехнувся, і валове рядно, яким укрився, більше вже, мабуть, нікому ні на що не придалися. Так його корчило й кидало, такими потами проймало, що не лише він сам, а й усі присутні гадали, що тут йому й амінь буде. Та уразлива злива бушувала годин десь зо дві, по упливі яких Санчо не дізнав жадної пільги; на одміну од пана, він чувся весь розбитим і розламаним, навіть на ногах триматися не здужав (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Боже мій! Так… виросло з тих немовлят, з тих нещасних діточок, над життям і долею яких заніс свій убивчий меч, виплеканий такими, як він, Георгій Бунчужний, хвалений «мирний» атом! Радше, безвідповідальне безголов’я таких як він, безбожників! Але ж, дивлячись на це чисте досконале створіння, не скажеш, що виросло в обіймах монстра…(Г.Тарасюк)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Клинокклино́к, -нка́.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Клинок (клинышек) – клине́ць (-нця́);
• к. (оружие
) – залі́зко;
• к. (лезвие
) – ле́зо;
• к. (косы
) – полоте́нце;
• к. (ножниц
) – обзе́л (-лу).

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

клино́к, клинка́ (змен. від клин)

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Клин, -на, м.
1) Клинъ.
Клин клином виганяй. Ном. № 3886. Является составною частью различныхъ снарядовъ, напр., ткацкаго станка, (Вас. 171), маслобойни (Шух. І. 163) и пр.
2) Кусокъ ткани въ видѣ треугольника, какъ составная часть одежды. Шух. І. 153. Вас. 155.
3) Родъ рыбы. Ум.
Кли́нець, клино́к, кли́нчик.
Клино́к, -нка́, ж. Ум. отъ клин. = Клинець 1, 3. Чуб. VII. 432. Забивають з осики клинком. Сніп. 160. Канчук (висить) на клинку! Гол. III. 310.
Полоте́нце, -ця, с.
1) Ум. отъ
полотно. КС. 1884. V. 175. Полотенця на станок лянного. Мкр. Н. 38.
2) Часть
мере́жки. См. мережка 1. (Залюбов.).
3) Плавательная перепонка. Мнж. 189. Вх. Пч. І. 15.
4) Клинокъ косы. Желех. Ум.
Полоте́нечко.
Полотно́, -на́, с.
1) Полотно, холстъ.
Побіліла, як полотно. Ном. № 4383. Закохалась дівчинонька в хлопця молодого, і наготовила рушників з полотна нового. Чуб. V. 242.
2) =
Пілка 3. Вх. Пч. II. 21.
3) Клинокъ косы. Шух. І. 169. Ум.
Полоте́нко, полоте́нце, полоте́нечко. Всього потрошку — і конопель, і полотенка. Г. Барв. 16. Полотенка на станок. Г. Барв. 115. Ой на тобі, подруженько, на рукава полотенечка. Чуб. V. 379.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*ІІ. Дома́ха, -хи, ж. Дамасская сабля, клинок. А Залізняк в Смілянщині домаху гартує. Шевч. «Гайдамаки». VII.
Клино́к, -нка́, м. *2) Часть, отрезок поля. Моя земля врізалась клином у вашу, а Павло Миронович взяв та й показав той клинок вашим. Кон. «Правда». 1875. 140.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Клинок (шашки) — залі́зко, -ка.

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Acer L.клен (Сл, Ру, Оп; Mk); клеч (Mk), клин (Сл, MkПД), клинина (Mk), клинок (Mj).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Клино́къ = 1. клине́ць, клино́к, (що забиваєть ся, щоб краще держалось) — за́плїшка (С. Аф.), в одежі — косячо́к (С. З.). 2. лїзко, залїзко (шаблі то що).
Кли́нокъ = д. Клино́къ 2.
Загво́здка = 1. забива́ння, клинцюва́ння. 2. за́гвіздка, клин, клино́к. 3. закарлю́ка, закарлю́чка (С. Аф.), закави́ка.
Кли́нчикъ, кли́нышекъ = д. Клино́къ 1.

Запропонуйте свій переклад