Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 14 статей
Запропонувати свій переклад для «кобилиця»
Шукати «кобилиця» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Кобы́ла
1) коби́ла, коби́ли́ця, лоши́ця, (
ув.) коби́лище, (презр.) кобиля́ка; (годовалая) стригу́ха, стрижа́чка, (бесплодная) комо́нниця, (выкидывающая плод) змі́тка. [Норови́ста, як коби́ла (Номис). Як коро́ва за теля́м, як лоши́ця за лоша́м (Чуб. I)].
Из -был да в клячи – був воло́м, та став кізло́м; був коли́сь орі́х, а тепе́р свисту́н.
Ты -лу кнутом, а -ла хвостом – йому́ те, а він своє́;
2) (
доска, на кот. наказывали кнутом преступника) коби́ла, ко́[і́]зли (-зел и -злів);
3) (
у скорняков) коби́ла, коби́ли́ця.
Кобы́лка
1) коби́лка, лоши́чка, кобильчи́на, (
молодая, уж и не жеребёнок) кобиля́ (-ля́ти), кобильча́ (-ча́ти, ср. р.).
Сколько -ке не прыгать, а быть в хомуте – стриба́й не стриба́й, а в голо́блі става́й (Приказка);
2) (
в струнных музык. инструм., в шерстобитном лучке) коби́лка;
3) (
для снимания сапог) роззува́чка;
4) (
подпорка) підпо́ра, пі́дпірка, (вилообразная) соха́, сі́шка, (козлы) коби́ли́ця, ко́[і́]зли (-зел и -злів);
5) (
цокольная, карнизная) коби́лка;
6) (
грудная кость у птиц) коби́лка, місто́к (-тка́);
7)
энтом. Cicada – коби́лка, ко́ник.
Козлы́
1) (
множ. от Козё́л), см. Козё́л 1 - 4;
2) (
подставка для настилки досок) ко́зли (-зел и -злів) и ко́зла (-зел), коби́льниця и коби́льни́ці (-ни́ць), коби́ли́ця. [Бру́са вклада́ють у ко́зли, зро́блені з дубо́вої роздво́єної сохи́ (Бонд. виробн.). Посере́д дво́ру понастано́вляно було́, на дерев’я́них кобильни́цях, кі́лька до́вгих столі́в (Яворн.)];
3) (
у пильщиков) ко́зли, коби́ли́ця, коби́льни́ці; (для продольной распилки досок) стелю́га;
4) (
для под’ёма тяжестей) коза́, козе́лець (-льця), коли́ворот (-ту). [Коза́ – дрюк з двома́ розто́ками, нена́че голова́ і дві ноги́ кози́ (Яворн.)].

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Козлы (у карет) – передо́к, -дка́; (для распилки дров) коби́ли́ця.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Козел, метал. – стигле́ць (-гельця́);
• к. (для установки лебедки
) – кобили́ця.
Козлы – ко́зла (ко́зел);
• к. крана
кобили́ця зводо́ва.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Коби́ли́ця
1)
кобыла;
2)
род полевых кузнечиков.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Коби́ли́ця, -ці, ж.
1) Кобыла.
Він нанявся в єї... три кобилиці пасти. Рудч. Ск. І. 87.
2) Козлы, подпорки, подмостки.
3) Столбикъ на дорожкахъ и мостикахъ съ вертящимся крестомъ.
4) Отрубокъ дерева, на который натягивается кожа для очистки отъ мездры. Сумск. у.
5) Часть вѣтряной мельницы: балка, въ которую упирается веретено шестерни верхнимъ концомъ. Есть еще и
коби́лиця ни́жня. (Залюбовск.).
6)
мн. Перила. Лохвиц. и Гадяч. у.
7) Насѣк.: родъ полевыхъ кузнечиковъ. Шух. І. 23.
Підо́йма, -ми, ж.
1) Рычагъ.
2) Подставка, служащая для поддержанія дышла, чтобы оно не падало на землю. Kolb. І. 67.
3) Снарядъ въ мельницѣ, которымъ подымается
кобилиця, а съ нею и веретено съ верхнимъ жерновомъ. Черниг. у. Мик. 481. См. Підньом.
4) Раст.: а) Geranium plenum. Шух. I. 21. б) Geum montanum. Лв. 99. в) Tormentilla erecta. Шух. І. 22. г) —
челяди́нська. Sanicula europaea. Шух. І. 22.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Коби́ли́ця, -ці, ж. *8) Эшафот. Ой бачу ж я шибеницю, ще й мальовану кобилицю. Новц. *9) Род детской игрушки.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Козлы — (инж.) коби́лиця; (винтовок) — ко́зла; (для распилки дров) — ко́зли, -зел.

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Phaseolus vulgaris L.квасо́ля звича́йна (Сл, Ру, Оп); фасо́ля звича́йна (Вх1, Вх2, Вх6, Мл); биб (СбПЗ), біб турецький (LnСТ), горо́х (Вх7ВЛ), квасея́ (СбПС), квасо́ля (Рг1, Лч, Ан, Жл, Мн2, Вх5, Вх7, Mj, Гр, Дб, Ів, Сл, Mk, Ук, Рм, Мс, ГбЗАГ), квасу́ля (Ан, СбПС), квашо́ля (Лс2ПС), кесія́ (СбПС), коралевий цвіт (Ан), пасо́ля (Rs, ВасВЛ), пасу́ля (Mk, СбЗК), фасо́ля (Гв, Во, Вх, Ср, Ан, Жл, Вх7, Mj, Гр, Ян4, Ів, Сл, Mk, Ук, Он, Мс, ГбСТ, ПД, ВЛ, ДС, БО, ЛМ), фасоль (Ан, LnСТ), фасу́ля(і) (Сл, Гд, Mk, Шл, Мс, Гб2, Коб, МалСТ, ДС, БУ, БО, ГЦ, ЗК), фізо́ля(а) (Вх4, Вх5, Вх7, Mk, ГбЗК, ЛМ), фісол (СлЛМ), хвасо́ля (Ан, Жл, Гр, Ів, Сл, MkВЛ). \ Сорти: ба́ба (Вх7ВЛ), баби́ (ГуГЦ), бабо́ха (Вх7БО), балаба́н(ка) (Вх7, ГуВЛ, БО, ГЦ), балазала́ (Вх7ВЛ), бамбало́ва (ГуГЦ), бандо́лі (БкБУ), баца́н (Вх7), беца́й (Вх7, MkПД), б(л)о́мба (Mk, Дз, БкПД, БУ), буваля́чка (Вх7ЗК), бугаї́ (Вх7ДС), бумба́ня (Вх7ЗК), вельбіг (См), гараґо́вина (ГбСТ), каплиця (MkВЛ), карганка (Вх), кло́ци (БкБУ), коби́ла (СбВЛ), кобилиця (Вх), кобильоха (ВхДС), кукуру́дзянка (ГрГЦ), ле́мбирки (БкБУ), лопа́тка (БкБУ), лопато́ха (СбВЛ), полька (Вх), синдибу́рка (Жл), тата́рка (Рг1, Вх7, Шм, Ум, Сл, Ів, Mk, Лс2, СмСД, СТ, ПЦ, ДС, БО), фасо́ля гомере́цька (СбДС), ф. кінна (Вх), ф. крякова (ГбЛМ), ф. палашова (Вх), ф. раба (MkПД), ф. цукрова (MkВЛ), ф. чорна (Вх), ф.-шпарагівка (MkПД), ф. шпараг(ґ)ова (Сл, Mk, КобПД, ДС, БУ), фасу́лі масло́ві (БкБУ), шилипу́ха (АрПЗ), шпараг(ґ)івка (Вх, Сл, КобДС), шпераки (MkБУ), я́сік (КобДС), я́сько (Mk, КобПД, ДС).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Инструме́нтъ, ты = струме́нт, спра́ва, справи́лля, начи́ння (С. Ж.), пристрі́й, припа́с. — (Бонда́рський): ковела́ (загинати обручі), натяга́ч і наби́вач (натягати і набивати обручі), зате́рач (вирізувати жолобки), ро́змір (замісць циркуля). — (Кова́льський): кова́дло, мо́лот (маленький) — однору́к, (що на йому чоботи підковують) — стоя́чка, (тримати або витяга́ти що) — клїщі, обце́ньки, ле́щата, (виробляти гвіздки) — гвозди́льня, (нарізувати шруби) — клуб, (підковувати чоботи) — стоя́чка. — (Колїсни́цький) : бга́льня (вигинати полози), води́ло (згинати обід), гладїй (виглажувати), ло́патень (провірчувати), на́рвина (держати обід зігнутим), натяга́ч (натягати обід на шпицї), писа́к (вирізувати), різе́ць (обточувати маточину), шми́га (рівняти). — (Коро́бницький): прибі́йниця (дощечка), заби́вня (кілочок), оби́ймиця. — (Кушнїрський): бі́лик (вичищати мезку), вершта́бина і пі́льга (натягати шкуру для вичинки), ключ (розтягати шкуру), ключови́к (вірьовка до сього ключа), штри́ха або штрихо́ль (вичищати шерсть), юхта́рка (вироблювати юхту), (дошка, на котрій розстилаєть ся шкура) — кобили́ця, (для очистки) — ска́фа. — (Тесля́рський): соки́ра, пи́лка, долото́, све́рдел, ришта́к (робити карунки), шпунд. — (Тка́цький): а) верста́ть (див. під сл. Верстакъ), б) мотови́ло, що на його мотають нитки, складаєть ся з ріжків та перехре́стя, в) виту́шка, щоб змотати пряжу на клубки, стоїть на стільчикові, у його вроблений што́мпель, на котрому навхрест два бильця, накінцї їх ко́ники, що на їх надївають півміток, г) осні́вниця, на котрій робить ся основа, вона складаєть ся з ря́ми з кіло́чками, д) пря́дка, складаєть ся з сті́льчика на ніжках, під ним підні́жок, до його прироблено цига́нку, вона другим кінцем чіпляє за верете́но, на стільчику два сто́впчики, між їх ко́лесо, на передньому стовпчику сволочо́к, на кінцї котрого третїй стовпчик, в котрому шкурато́к з дїрочкою, де друге верхнє верете́но, а на йому ви́лка з крючками, потім ска́лка та колїсце́, на котрих шнур, е) ши́нка — дощечка, котрою перекладають нитки в основі, ж) вороти́ло, котрим навивають основу. — (Шевський): клеса́чка (рівняти зморшки), книп, книпе́ць (ніж шевський), копи́л (колодка, на котру натягаєть ся чобіт), крючо́к (дощечка загнута, щоб витягати шкуру), натира́чка або товкма́чка (рівняти закаблуки), обцяни́к (кілочок, котрим забиваєть ся колодка, коли на нїй чобіт), писа́чка (паличка, що нею рисують підошви), прави́ло і стріли́ця (виправляти халяви), ра́шкуль і терпу́г (стирати гвіздки в чоботї), сморщи́на дощечка, котру вставляють в передок чобота, коли він на колодцї), шва́рок, (каміньчик, що ним розглажують закаблуки), ши́ло і шва́йка (проколювати дїрочки), крамни́ця (дошка, що на їй ріжуть ремінь). — (Хірурги́чний): штри́кавка (для проколювання), мацови́лка, про́тичка (д. Зондъ). — (Розмаїтий): виверта́чка (що небудь вивертати), ке́льня (лопатка у мулярів), обце́ньки і рак (виймати гвіздки), копе́ць (довбати мед), пере́чистка (очищати коноплї від кострицї), пробі́й (пробивати дїрки), сїчка́рня (різати сїчку), шатківни́ця (сїкти капусту),. шпи́ця (знїмати кору з берези), щи́па́вка (зривати овощ.).
Кузне́чикъ, ком. Gryllus = ко́ник (С. Л.), коби́лка, Tettrix — коби́ли́ця (С. Жел.) Loсusta — травъяни́й ко́ник. — Наш коник стрибунець живе так саме, як і сарана. Степ. — Жвавий коник–скакунець доцьвірінькав ся вкінець. Байки Старицького.