Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 25 статей
Запропонувати свій переклад для «кожа»
Шукати «кожа» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ко́жа
1) (
внешний покров челов. и животных, выделан. шкура) шку́ра, (ум. и для обозначения деликатности или тонкости выделки) шку́рка, шку́рочка, (зап.) шкі́ра, шкі́рка, шкі́рочка. [З одного́ вола́ двох шкур не деру́ть (Номис). Лежа́в до́вго на со́нці, попі́к собі́ шку́ру (Звин.). Ці паляту́рки тре́ба зроби́ти з шагре́ньової шку́рки (Крим.)].
Сырая, невыделанная -жа животных, или выделанная -жа с шерстью – сирова́, неви́чинена (неви́правлена) шку́[і́]ра; специальнее: (конская) шкапи́на (-ни), шкапо́вина, (коровья) я́ловиця, (козлиная) козли́на, козля́тина (-ни), (ягнячья, мех) смух (-ху), сму́шок (-шку), (овечья) линтва́р (-ря́), (ум.) линтваре́ць (-рця́), линтва́рик, (старой овцы) стари́ця.
Выделанная -жа – ви́чинена (ви́правлена, ви́гарбувана) шку́[і́]ра; специальнее: (сапожный товар) това́р (-ру), ре́мі́нь (-ме́[і́]ню и -ме́[і́]ня). [Піду́, мо́же де това́ру діста́ну на чо́боти (Борзенщ.). Чо́боти з про́стого ремі́ню, не бельгі́йки (Звин.)].
Дублёная, соковая -жа – ви́дублена шку́[і́]ра, дубле́нець (-нця) (Верхр.).
Сыромятная, квасцованная -жа – сири́ця (ум. сири́чка, сири́ченька), сирови́ця, сиріве́ць (-вцю́ и -вця́), ли́марщина.
Замшевая -жа – за́мшова шку́[і́]ра (шку́рка), за́мша.
Изнанка -жи – низ (-зу), спід (р. спо́ду) шку́[і́]ри, бахтарма́ (-ми́).
Отрезанная полоса -жи – ре́мі́нь, х[к]вашія́, (ув.) ременя́ка, х[к]вашія́ка.
Кусок, лоскуток -жи – шкур(л)а́т (-та), шкурато́к (-тка́), шкурати́на, ум. шкурато́чок (-то́чка), шкурати́нка; соб. шкура́ття. [Дме́ться, як шкур(л)а́т на огні́ (Номис). Нікче́мний шкурато́к (Крим.). Позбира́в шкура́ття (Сл. Гр.)].
Снимать, снять, сдирать, содрать -жу с павшего или убит. живот. (и в перен. знач.) – білува́ти, оббілува́ти кого́. [Си́вого коня́ білува́ли (Рудч.). Спійма́всь – здеру́ть із те́бе шку́ру, оббілу́ють до-чи́ста (Коцюб.)].
С живого -жу дерёт (перен.) – живо́го білу́є; з живо́го шку́ру дере́.
Выделывать -жи, см. Выде́лывать 1.
Заниматься выделкой кож – а) см. Коже́вничать; б) см. Скорня́чить. Цвет -жи – ко́лір (-льору) шку́[і́]ри.
Нежная -жа – ні́жна шку́[і́]ра.
Гусиная -жа (от холода) – си́роти (-рі́т), пасю́рки (-рок), гу́ся́ча шку́[і́]ра. [Так холодно́, що в ме́не аж си́роти повиступа́ли (Звин.)].
На нём только -жа да кости – він худи́й, як трі́ска (як трістя́); він – сама́ снасть.
Ни -жи, ни рожи – ні з оче́й, ні з плече́й (Приказка). [Таке́, ба́чте, воно́ непоказне́: ні з оче́й, ні з плече́й (Кон.)].
Из -жи лезть – рва́тися з шку́ри, з-під шку́ри п’я́сти́ся. [Лю́ди аж рву́ться з шку́ри на по́лі (Кон.). І засі́яв, і воло́чить, із-під шку́ри пне́ться (Рудан.)].
Из -жи вон лезет (о толстяке) – із шку́ри пре́ться. [Так обрі́с ті́лом, що аж із шку́ри пре́ться (Кон.)].
Мороз по -же дерёт, см. Драть. Мороз по -же подирает – (аж) моро́зом усипа́є; мов сні́гом тре; см. Подира́ть;
2) (
плодов, клубней и т. п.) шку́[і́]рка, лушпа́йка, лушпи́нка, соб. лушпа́йя (ср. р.), лушпи́ння; см. Ко́жица 4 и Кожура́ 1.
Девичья -жа, фарм. – проскурняко́вий (люкрице́вий) пови́дляник, проскурняко́ва (люкрице́ва) пастила́.
Гуси́ный – гу́сячий, гу́сій (ж. р. гу́ся, ср. гу́сє), гусако́вий.
Гуси́ная кожа – си́роти. [Зме́рзла, аж си́роти повиступа́ли].
Гуси́ная трава – спори́ш. Гуси́ный путь, см. Мле́чный путь.
Дуби́ть, -ся (о коже) – чини́ти (шку́ру), -ся, чиня́ти (шку́ру), -ся, гарбарю[у]ва́ти, -ся, дуби́ти, -ся.
Дублё́ный – чи́нений, ви́дублений.
-ая кожа – дублене́ць (р. -нця́) (гал.).
Вы́дубить, -ся – ви́гарбарю[у]вати, ви́дубити, -ся.
Вы́дубленный – ви́гарбарю[у]ваний, ви́дублений.
Жё́сткий
1) тверди́й, суту́гуватий. [Тверди́й ка́мінь. Суту́гувате (тверде́) м’я́со];
2) (
не гибкий, грубый) цупки́й, ше[о]рстки́й, жорстки́й, шкарубки́й, різки́й, мульки́й.
-кая кожа – цупка́ (шкарубка́) шку́ра.
-кое сукно – цупке́ сукно́.
-кие волосы – цупке́ (шорстке́, жорстке́) воло́сся.
-кие руки – шерсткі́ (шкарубкі́) ру́ки. -кая постель – мулька́, тверда́ посте́ля.
-кий песок – різки́й (жорстки́й) пісо́к.
Жё́сткая вода – тверда́ вода́, (реже) різка́ вода́.
Жё́сткие слова – різкі́, жорсто́кі слова́.
Кожура́
1) шку́рка, (
зап.) шкі́рка; (овощей, фруктов, орехов) лушпи́на, лупи́на, лу́шпа́йка (ум. лу(ш)пи́нка), шолупи́на, шолупа́йка, кожури́нка, соб. лушпи́ння, лушпа́йя (ср. р.), (диал.) лупеси́ння, (твёрдая) шкар(а)лу́па (ум. шкар(а)лу́пка), шкаралу́[ю́]ща; (рачья скорлупка) шкаралу́[ю́]ща, (слинявшая кожа змеи, лягушки, скорлупа рака и т. п.) лино́вище, кожу́шо́к (-шка́). [Ї́ли кавуни́ та понакида́ли скрізь лушпи́ння (Казка). Нічо́го з тіє́ї на́шої при́язни не зоста́неться окрім ви́смоктаного лушпа́йя (Крим.). З молоде́сеньких огіркі́в хіба́ хто шкаралупки́ зріза́? (Звин.). Гадю́че лино́вище (Кобел. п.). Взяла́ кожу́шок з се́бе ски́нула, ви́йшла… Зно́ву кожу́шок наді́ла і ста́ла тако́ю жа́бою, як і була́ (Рудч.)].
Очищать, очистить от -ры́ – оббира́ти, обібра́ти, облу́плювати, облупи́ти що. [На́що ви гру́шу оббира́єте? (Звин.). Облупи́в ра́ка (Брацлавщ.)].
-ра морская, зоол. (полип Flustra) – листя́ни́ця;
2)
см. Ко́жица 1 и 2.
Козё́л
1) цап (-па), (
зап.) цапу́р (-ра) (Верхр.), козе́л (р. козла́ и кізла́), ласк. цапу́сенько, соб. цапня́ (-ні́). [Ву́са – честь, а борода́ і в ца́па, єсть (Приказка)].
Каменный -зё́л, см. Козеро́г 1.
-зё́л отпущения – козе́л (цап) відпу́ще́ння (розгрі́шення).
Стать -ло́м (на четвереньки) – ста́ти ца́пки, ра́чки.
Дать -ла́ – стрибну́ти, ско́кнути, ки́нутися (пусти́тися) бі́гти стри́бом, пли́гом.
Прыгать -ло́м – стриба́ти (плига́ти), як цап.
Взять на -ла́ (ребёнка) – взя́ти (дити́ну) на ко́пки, підійня́ти собі́ на пле́чі (дити́ну).
Доить -ла́, см. Мочи́ться 3.
Драть -ла́ – ко́зу (козли́) де́рти.
Петь -ло́м – пуска́ти ца́па, козлякува́ти, на цапи́ний глас співа́ти.
Пустить -ла́ (скозлоголосить) – підпусти́ти (ви́вести) ца́па.
Пустить -ла́ в огород – пусти́ти ца́па в капу́сту.
Как от -ла́ молока – як з ца́па во́вни (Кон.), як з бика́ молока́;
2) (
о глупом человеке) цап. [Дурни́й, як цап (Поділля). Ой, цап з ме́не, цап! (Звин.)];
3) (
козлиная кожа) см. Козли́на 2;
4) (
ворот) ручни́й ко́ло́воро[і]т (-роту);
5) (
скамейка, на которой секли школьников) коби́лка, ла́вка.
Ко́зий
1) ко́зячий, кози́ний, (
диал.) кози́нній, кози́нячий. [Борони́, Бо́же, від ко́зячого кожу́ха (Чуб.). Кози́ний кожу́х (Грінч. I). Кози́нній лій (Звиног.)].
-зье молоко – ко́зяче молоко́. -зье мясо, см. Козля́тина. -зья кожа, см. Козли́на 2;
2) (
в назв. растений) ко́зячий.
-зья борода, см. Козлоборо́д. -зья бородка, см. Козлоборо́дник. -зья жимолость, Lonicera Caprifolium L. – козоли́ст (-ту), каприфо́лій (-лія).
-зья морда и -зий рост, Veronica Beccabunga L. – веро́ніка джере́льна.
-зий язык, Lonicera periclymenum L. – деревни́к (-ку́ и -ка́) витки́й.
Козли́на
1)
см. Козли́ще;
2) (
козлиная шкура или кожа) козли́на, козля́тина, ко[і]зло́ва шку́ра.
Корешо́[е́]чный, см. Корешко́вый.
-ная кожа – спинко́ва́ шку́ра.
-ный переплёт – опра́ва з шкуряно́ю спи́нкою.
Кость
1) (
анат.) кість (р. ко́сти, тв. кі́стю, мн. ко́сті), кі́стка, масла́к, (соб.) масла́ччя. [Ой поби́в-потрощи́в мені́ ко́сті (Пісня). Застуди́лася – у кістка́х кру́тить (М. Грінч.). Брати́ гри́злися за ту́ю ба́тьківщину як соба́ки за масла́к (Грінч.). В одно́го па́на, ка́жуть, є таки́й мертв’я́к, що без шку́ри і без мня́са, саме́ масла́ччя (Сл. Гр.)].
Большая кость берцовая (и всякая трубчатая) – суре́ля.
Кость плечевая – ці́вка.
Кость голенная – гомі́лка.
Ко́сти плесневые – плесна́.
Кость пальца (фаланга) – челено́к (-нка́), маслачо́к (-чка́).
Кость на спине у красной рыбы – ска́ба.
Кость слоновая (в изделиях) – слоно́ва кі́стка, слоні́вка.
Твёрдый как кость – тверди́й як кі́стка, око́стуватий. [Око́стувате де́рево – соки́ра відска́кує (Вас.)].
Кожа да ко́сти – самі́ кістки́ та шку́ра; сама́ снасть. [Не їсть хло́пець, схуд, сама́ снасть (Звин.)].
У него только кожа да -сти – у йо́го самі́ кістки́ та шку́ра, у йо́го ко́сті обтягну́ло.
Промокнуть до -сте́й – змо́кнути до рубця́, до ру́бчика.
Промёрзнуть до -сте́й – задубі́ти, закля́кнути.
Проникнуться чем-л. до мозга -сте́й – перейня́тись чим до оста́нньої волоси́нки. [До оста́нньої волоси́нки пере́йняті вузе́ньким дрібни́м міща́нством (Єфр.)].
До мозга -сте́й – до са́мого шпи́ку, до сами́х кісто́к, до само́ї ко́сти.
Кость от -сте́й – кість од ко́сти.
Лечь -стьми́ – голово́ю накла́сти, кістьми́ полягти́.
Белая -сть – па́нська (бі́ла) кі́стка.
С -те́й – ски́нути (з рахівни́ці).
На -сти – доки́нути (на рахівни́ці).
Пересчитать кому -сти – полічи́ти кому́ ре́бра.
Загоню туда, куда ворон -сте́й не занесёт – туди́ зажену́, куди́ во́рон і кі́стки не занесе́ (не зано́сив).
Пар -сте́й не ломит – па́ра па́рить, а не лама́є.
Язык без -сте́й – язи́к без кісто́к (то й ме́ле);
2) (
игральная) кість (р. ко́сти).
Играть в -сти – гра́ти (гуля́ти) в ко́сті. [Програ́в чума́к вози́ й во́ли в ко́сті (Пісня)].
Игрок в -сти – костя́р (-ра́), кости́р (-ря́), кости́рник, кости́ря (м. р.).
Лезть
1) лі́зти, (
взлезать) вила́зити, вилі́зати, зла́зити куди́, на що, по чо́му; (карабкаться) де́ртися и дра́тися (деру́ся, -ре́шся), видира́тися, здира́тися, пну́тися и п’ясти́ся (пну́ся, пне́шся), спина́тися, (цепко) дра́патися куди́, на що; (слезать) зла́зити, зліза́ти з чо́го, куди́, у що; (переть) пе́рти (пру, преш), пе́ртися, пха́тися куди́, до чо́го, у що; срвн. Ла́зить и Взбира́ться. [Серед лі́са стої́ть дуб,— дава́й по нім лі́зти (Рудан.). Зно́ву лі́зуть на со́нце важкі́, розтрі́пані хма́ри (Коцюб.). Наї́вся дурману́ та й дере́ться на стіну́ (Богодухівщ.). П’явсь, п’явсь на ту го́ру – не зопне́ться (Чуб. I). Наймички́ рего́чуться, аж на ко́мін спина́ються (Н.-Лев.). Ля́дські госпо́дарі почали́ пе́ртися на узграни́ччя всіма́ способа́ми (Куліш)].
Лезть на дерево, на кровлю – лі́зти, ви[з]ла́зити, де́ртися, ви[з]дира́тися, пну́тися на де́рево, на покрі́влю.
Лезть на стену (в прям. и перен. знач.) – лі́зти (де́ртися и т. п.) на сті́ну.
Лезть с дерева – лі́зти (зла́зити, зліза́ти) з де́рева.
Лезть на четвереньках – ра́чки лі́зти, рачкува́ти. [Струк рачкува́в за ї́м зда́лека (Грінч.)].
Лезть в воду – лі́зти у во́ду.
Лезть в бары, в начальство и т. п. – пну́тися или п’ясти́ся, лі́зти в пани́, в нача́льники, на па́нську лі́нію гну́ти, (грубо) пе́ртися, пха́тися, ми́катися куди́, до чо́го, у що. [Забага́тіли, в пани́ пну́ться (Слов’яносерощ.). П’я́вся до гетьманува́ння на Украї́ні (Куліш). В слов’янофі́ли так і прете́сь (Шевч.). У нача́льство він не пха́ється (Грінч.). Коли́ не піп, не ми́кайся в ри́зи (Приказка)].
Куда ты -зешь? – куди́ ти лі́зеш, пне́шся? (грубо) куди́ ти пха́єшся (пре́шся)? [Куди́ ти пре́шся,— і без те́бе ті́сно (Л. Укр.)].
Не лезь в чужое дело – не втруча́йся (не вми́куйся) до чужо́ї спра́ви; не пхай но́са до чужо́го про́са (Номис).
Лезть (приставать) к кому – лі́зти, в’я́знути, чіпля́тися до ко́го.
Лезть к горлу, с ножом к горлу к кому – з коро́ткими гужа́ми пристава́ти до ко́го; срвн. Пристава́ть 4.
Лезть в драку – лі́зти, сі́[и́]катися, со́ватися, сука́тися з кулака́ми (з ноже́м и т. п.) до ко́го. [Чого́ до ме́не з ножа́кою си́каєшся? (Куліш). Крича́в, со́вався з кулака́ми (Н.-Лев.). Не би́лася я, а вони́ сука́лися з кулака́ми, а я одпиха́лась (Переяславщ.)].
Лезть в голову – лі́зти в го́лову, лі́зти (су́нутися, спада́ти) на ду́мку, на ми́слі, (фам.) пе́ртися в го́лову. [Лі́зе на ду́мку, на́че зло́дій до скри́ні (Кон.). Такі́ все дурни́ці лі́зуть (спада́ють) на ду́мку (Харківщ.). Їх ли́ця раз-у-ра́з су́нулися мені́ на ду́мку (Франко). Одні́сінька влі́злива ду́мка так і пре́ться в го́лову (Крим.)].
Ему ничто не -зет в голову – його́ голови́ ніщо́ не держи́ться; йому́ до голови́ нічо́го не впха́єш (не втовче́ш).
Он сам в петлю -зет – він самохі́ть у пе́тлю лі́зе (пне́ться), він сам собі́ за́шморг на ши́ю накида́є.
Сапоги узки, не -зут на ногу – чо́боти вузькі́, не нала́зять на но́гу.
Шапка не -зет на голову – ша́пка не нала́зить на го́лову.
Из кожи лезть – рва́тися (видира́тися) з шку́ри; Срвн. Ко́жа. [Роблю́, аж із шку́ри видира́юся (Звин.)].
Он в карман за словом не -зет – він язика́ не в кеше́ні хова́є, він по сло́во до кеше́ні не лі́зе;
2)
а) (
о волосах, мехе) лі́зти, вила́зити. [Після́ ти́фу ко́си вила́зять, лі́зе й лі́зе і кі́ска отака́ зоста́неться (Борзенщ.)];
б) (
о ткани) лі́зти, розла́зитися. [Крам гнили́й: так і лі́зе (розла́зиться) в рука́х (Полтавщ.)].
Линя́ть
1) (
терять цвет) линя́ти, вили́нювати, блякува́ти, бля́кнути, полові́ти, здава́ти, обла́зити. [По за́ході со́нця всі фа́рби линя́ли, як в акваре́лі, що її́ підмочи́ли (Коцюб.). Тепе́р, на про́весні, вони́ са́ме бляку́ють (Яворн.). Си́тець почина́ здава́ти (Сл. Ум.). Кита́йка полові́є (Коцюб.). Перка́ль обла́зить (Коцюб.)].
Краска -ня́ет – фа́рба линя́є, бля́кне, збіга́є;
2) (
терять покров) линя́ти, вили́нювати, обла́зити, губи́ти во́лос, во́вну, ше́рсть, перо́, скида́ти во́вну, перо́, шку́ру. [Зати́м вовк не линя́є, що в комо́ру ча́сто ника́є (Номис)].
Змея -ня́ет – гадю́ка линя́є, шку́ру скида́є.
Птица -ня́ет – птах линя́є, перо́ скида́є (гу́бить);
3) (
сходить, о покрове) линя́ти, вили́нювати, (о шерсти) обла́зити, зла́зити, (о перьях) па́дати. [Шерсть на соба́ці почала́ обла́зити (Сл. Ум.)].
Волос -ня́ет – во́лос, воло́сся обла́зить.
Кожа -ня́ет – шку́ра зла́зить.
Перья -ня́ют – перо́ па́дає;
4) (
переносно) линя́ти, шку́ру скида́ти, міни́тися.
Он часто -ня́ет – він часте́нько шку́ру скида́є. См. Полиня́ть.
II. Ло́пать и Ло́паться, ло́пнуть – ло́пати и ло́патися, ло́пнути, (диал. зап. ло́пти), лу́скати, лу́скатися, лу́снути, (трескаться) трі́скати, трі́скатися, трі́снути, ре́пати, ре́патися, ре́пнути, (распадаться) розсіда́тися, розсі́стися, розска́куватися, розско́читися, (о посуде ещё) розлу́пуватися, розлупи́тися, розко́люватися, розколо́тися, (от мороза, замёрзнув с жидкостью) розмерза́тися, розме́рзтися; (о почках, бутонах) розпу́кувати(ся) и розпука́ти(ся), розпу́кнути(ся) и розпу́катися; (о мног. или во мног. местах) поло́пати(ся), полу́скати(ся), потрі́скати(ся), поре́пати(ся), порозсіда́тися, порозска́куватися, порозлу́пуватися, порозко́люватися, порозмерза́тися; порозпу́кувати(ся) и -ка́ти(ся). [Ой, ло́пнув обру́ч коло ді́жечки (Пісня). Всі шклянки́ поло́палися (Звин.). Барабо́ля не допекла́ся, а вся поло́пала (поре́палася) (Брацлавщ.). Не пи́рскай водо́ю! лу́сне шкло (Звин.). Гладки́й аж шку́ра трі́скається (Номис). Стара́ літерату́рна мане́ра трі́скає, і Коцюби́нський з не́ї вихо́дить на ши́рший світ (Єфр.). Іде́ він льо́дом, коли́ лід ре́пнув (Грінч. I). Не наду́шуй кле́пку: обі́ддя розся́деться! (Звин.). Голова́ йому́ розска́кується, зу́би з ро́та виліта́ють (Стефаник). Не повно́сили молока́, а за ніч аж гле́чики порозмерза́лися, – таки́й моро́з удра́в (Харківщ.)].
Бомба -ла – бо́мба ло́пнула, (взорвалась) ви́бухла, розірва́лася.
Горшок -нул – го́рщик лу́снув (ло́пнув, трі́снув, розсі́вся, розско́чився, розлупи́вся).
Канат -нул – кодо́ла ло́пнула (лу́снула, перерва́лася).
Кожа на руках -тся от холодной воды – шку́[і́]ра на рука́х ре́пається від холо́дної води́.
Сапог -нул – чо́біт ло́пнув (ре́пнув, трі́снув, лу́снув).
Стекло -ло, стакан -нул – скло лу́снуло (ло́пнуло, трі́снуло), скля́нка лу́снула (ло́пнула, трі́снула).
Струна -ла – струна́ ло́пнула (лу́снула, урва́лася).
Чирей -нул – чиря́к ло́пнув (трі́снув, прорва́вся). [Трі́снув струп пога́ний (Франко)].
Шина на колесе -нула – ши́на на ко́лесі ло́пнула (розско́чилася).
Наелся так, что боюсь -нуть – так наї́вся, що коли́-б і не розсі́вся (не лу́снув); наже́рся як не лу́сну!
-нуть от злости – ло́пнути, лу́снути, розсі́стися з (від) зло́сти. [Скриго́че, та аж як не розся́деться од зло́сти (Еварн.)].
Хоть -ни – хоч лу́сни (ло́пни, розсядься, надсядься). [Нічо́го не скажу́, хоч проси́ і розся́дься (Свидниц.). Не хо́чу, та й го́ді, хоч ти надся́дься (М. Вовч.)].
Что б ты -нул! – щоб (бода́й) ти лу́снув! щоб (бода́й) ти ло́пнув! щоб ти лоп!
Ло́пни мои глаза! – хай мені́ о́чі повила́зять! бода́й мені́ о́чі повила́зили!
Терпение его -нуло – терпе́ць йому́ увірва́всь.
Лоси́ный, см. Ло́сий. -ная шкура, кожа, см. Лоси́на.
Лошади́ный – кі́нський, коня́чий; срв. Ко́нский. [Кі́нське пу́то (Куліш). Коня́чий гній (Харківщ.)].
-ная кожа – шкапи́на, шкапови́на, шкапо́ва шку́ра (зап. шкі́ра).
-ная порода – кі́нська поро́да.
-ная сила, механ. – механі́чний кінь (р. коня́), кі́нська си́ла.
Мозо́листый
1) мозо́ли́стий, мозо́ля́стий; (
о руках, ногах) мозо́лявий, мозо́ляний, мозо́лястий, (намозоленный: о руках) мозо́ля[е]ний, мозольо́ваний. [Мозо́лявими рука́ми працюва́ли (Куліш). Пра́ця мозо́лених рук (Г. Барв.). Мозольо́ваними па́льцями кру́тить цига́рку (Черкас.)].
-тая кожа – мозо́ли́[я́]ста шку́ра (зап. шкі́ра);
2)
см. Мозолева́тый.
Молоко́
1) молоко́, (
детск.) мо́ня. [Захоті́в молока́ від бика́ (Номис)].
Женское -ко́ – жіно́че молоко́, по́корм (-му). [Ма́ти занеду́жала, і в не́ї не ста́ло по́корму (Стор.)].
Коровье -ко́ – коро́в’яче молоко́.
-ко́ створожилось – молоко́ зсі́лося.
Парное -ко́ – сироді́й (-до́ю), сві́же молоко́, молоко́ з-під коро́ви.
Топлёное -ко́ – пря́жене молоко́.
Снятое -ко́ – спідня́к (-ку́). [Вершки́ з гле́чиків позбира́ють, а спідня́к позлива́ють у сулі́ї та ото́ й продаю́ть де́шево (Канівщ.)].
Кипячёное -ко́ – (пере)ки́плене (па́рене) молоко́.
Кислое -ко́ – ки́сле молоко́.
Птичье -ко́ – пташа́че (пташи́не) молоко́. [Хіба́ пташа́чого (пташи́ного) молока́ нема́ (М. Грінч.)].
Миндальное -ко́ – миг[ґ]дале́ве молоко́, оржа́т (-ту).
Известковое -ко́ – вапня́ний ро́зчин (-ну), (у штукатуров для побелки) вапня́не молоко́.
Конопляное, маковое -ко́ – конопля́не, ма́кове молоко́.
У неё лицо кровь с -ко́м – з лиця́ вона́ бі́ла та рум’я́на.
У него ещё -ко́ на губах не обсохло – у ньо́го (йому́) ще молоко́ на губа́х не обсо́хло. [Я стара́, а ти ще бла́зень, в те́бе ще на губа́х молоко́ не обсо́хло (Н.-Лев.)].
Утячье -ко́, бот. Euphorbia Esula L. – молоча́й (-чаю́) (го́стрий), молочня́к (-ку́); см. Молоча́й 1.
Заведение (пункт) для переработки -ка́ – молоча́рня;
2) (
у птицcera: жёлтая кожа у корня клюва) воскови́ця.
Моржо́вина (моржовая шкура или кожа) – морже́ва шку́ра.
Ни
1)
союз
а) ні, (
экспрессивнее) ані. [Круго́м ні били́ни! (Шевч.). На не́бі нема́ ні зорі́ (Л. Укр.). На си́ньому не́бі ані хмари́ночки (Н.-Лев.)].
У него ни копейки денег – у йо́го ні ше́ляга (гро́шей), (шутл.) у йо́го ані копія́.
Ни даже – ні (ані) на́віть. [А що він за це оде́ржував? – Ні на́віть нале́жної поша́ни (Кінець Неволі)].
Ни души – ні ду́ха (живо́го), ні (живо́ї) душі́, ні люди́ни. [Добіга́ до полони́ни ві́ла… ле́ле бо́же! там нема́ ні ду́ха, ті́льки чо́рна вся трава́ од кро́ви (Л. Укр.). Ні душі́ ні в ві́кнах, ні круг ха́ти не ви́дно (М. Рильськ.). Нігде́ ні живо́ї душі́ (Н.-Лев.). Ні люди́ни круго́м (Остр. Скарбів)].
На улице ни души – на ву́лиці (а)ні душі́ ((а)ні ду́ха живо́го, нікогі́сінько, (фам.) ані ля́лечки).
Ни духу (нет) – нічогі́сінько (нема́).
Ни капли, см. Ка́пля 2.
Ни крошки, см. I. Кро́шка 1.
Ни малейшей надежды и т. п. – (ані) найме́ншої наді́ї и т. п.; срв. Мале́йший.
Ни с места, см. Ме́сто 1.
Ни слова
а) ні (ані) сло́ва, (
как в рот воды набрал) (а)ні па́ри з уст. [Ні сло́ва не мо́вить, мовчи́ть (Л. Укр.). Вона́-ж ні па́ри з уст – і гля́нула знена́цька (М. Рильськ.)].
Не произнёс ни слова – ні (і) сло́ва не промо́вив (не ви́мовив), і па́ри з уст не пусти́в. [Ніхто́ й сло́ва не промо́вить (Шевч.)];
б) (
молчать!) ні сло́ва!; см. ещё Нигугу́.
Не говоря ни слова – не мо́влячи й сло́ва.
Ни боже мой! – далебі́, ні! бігме́, ні!, (и думать нечего) і га́дки (ду́мки) (тако́ї) не ма́й, і ду́мати не гада́й, і ду́мку поки́нь.
Ни гугу, см. Нигугу́.
Ни в жизнь, (народн.) ни в жисть, см. Ничто́ (Ни за что).
Ни в зуб не знать – нічогі́сінько (ні бе, ні ме) не зна́ти.
Ни один не – жа́дний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жа́ден) не, (значительно реже) жо́дний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жо́ден) не и (очень редко) ні жа́[о́]дний (ні жа́[о́]ден) не, ні оди́н не; (никто) ніхто́ не; срв. (ниже) Ни единый и см. Оди́н. [Ласка́ве теля́тко дві ма́тки ссе, а лихе́ жа́дної (Номис). З го́рла мого́ не вихо́дить і жа́дного зву́ка (Дніпр. Ч.). Обле́сник жа́ден не знав тебе́ (Грінч.). (Ві́тер) жо́дного села́, хати́нки не мина́є (П. Тичина). Без брехні́ ні жо́ден чолові́к не сва́тався (Квітка). Ніко́ли ні жо́дної душі́ не обі́див (ЗОЮР I). Ні одна́ ще зоря́ не була́ така́ га́рна (Л. Укр.). Ні оди́н співе́ць її́ не всла́вив і ні оди́н мисте́ць не змалюва́в (Л. Укр.)].
Ни один этого не говорит – ніхто́ (жа́дний, жа́ден) цього́ не ка́же.
У него много книг, но он не прочёл ни одной – в йо́го (він ма́є) бага́то книжо́к, але́ (та) він не прочита́в жа́дної (ні о́дної, і о́дної).
Ни единый – жа́дний, жадні́сінький, ні одні́сінький, (шутл. или торж., напыщ.) ніже́ єди́ний. [Всіх перері́зали, не втік ніже́ єди́ний католи́к (Шевч.)].
Ни на кого, ни на ком, ни с кем и т. п., см. Никто́.
Ни на что, ни на чём, ни с чем и т. п., см. Ничто́.
Ни за что (на свете), см. Ничто́.
Ни к чему, нрч., см. Никчему́.
Нини (при перечислении) – ні – ні, ні – ані, ані – ні, ані – ані, ні (ані) – (а) ніже́. [Ні ба́тька, ні не́ньки: одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Шевч.). Ні ру́ху, ні люде́й (М. Рильськ.). Ні бо́га, ні чо́рта (П. Тичина). Як не було́ ще нічо́го: буття́ й небуття́, ні ете́ру, ні не́ба (Л. Укр.). Ні на землі́, ні в пе́клі, ні в раю́ він (Да́нте) не забу́в своє́ї Беатрі́че (Л. Укр.). Він не забу́в його́ (со́нце) ні в те́мряві пону́рій, ані при ха́тньому бага́тті (Л. Укр.). Ані би́тись, ні втекти́ (Рудан.). Ані зу́стрічи, ні про́воду, без мети́ і навмання́ (М. Рильськ.). Не дошкуля́ють тут нас ані А́встер, ні те честолю́бство, ані пропа́сниці лю́ті, ні сме́рти осі́нній ужи́нок (М. Зеров). Ані вста́ти, ані сі́сти (Сл. Гр.). Я ні тро́хи не хо́чу запере́чити ані висо́кої літерату́рної ва́ртости (цих) тво́рів, ані ваги́ їх в істо́рії на́шого літерату́рного ру́ху, ані їх вели́ких за́слуг (Грінч.). Не мина́йте ані ти́тла, ні́же тії́ ко́ми (Шевч.)].
Ни этот, ни никакой – ні цей і нія́кий.
Ни он, ни никто – ні він і ніхто́.
Ни тебе, ни никому – ні тобі́ і ніко́му; ні тобі́, ні кому́.
Ни да, ни нет, см. Нет 2.
Ни так, ни сяк – ні так, ні сяк; ні сяк, ні так.
Ни так, ни сяк, ни этак – ні сяк, ні так, ні о(н)та́к; ні сяк, ні та́кечки (ні онта́кечки).
Ни тот, ни другой – ні той, ні той.
Ни туда, ни оттуда – ні туди́, ні зві́дти.
Ни туда, ни сюда – ні туди́, ні сюди́.
Ни дать, ни взять какой кто – досто́ту (достеме́нно, достеменні́сінько, існі́сінько, точні́сінько) яки́й хто, і спе́реду й збо́ку яки́й хто, чисті́сінький, достеменні́сінький, існі́сінький, точні́сінький, (вылитый) ви́капаний хто. [У жупа́ні – круго́м па́ні і спе́реду й збо́ку (Шевч.)].
Ни кожи, ни рожи, см. Ко́жа 1.
Ни из короба, ни в короб, см. Ко́роб 1.
Ни рыба, ни мясо, см. Мя́со.
Ни к селу, ни к городу – ні до ладу́, ні до при́кладу; ні сі́ло, ні впа́ло, (грубо) ні к лі́су, ні к бі́су; ні для на́шої вну́чки, ні для ба́биної су́чки; (некстати) не до ре́чи, недоре́чно; як Пили́п з конопе́ль, як соба́ці п’я́та нога́.
Ни то, ни сё – ні те, ні се; ні сяко́ї, ні тако́ї; (шутл.) ні те́є, ні оне́є. [Ви така́ ось, – ні те, ні се (Влизько)].
Ни с того, ни с сего – ні з то́го, ні з сьо́го; ні сі́ло, ні впа́ло; з до́брого ди́ва. [Він ра́птом ні з то́го, ні з сьо́го здрига́вся (М. Хвильов.). А він – ні сі́ло, ні впа́ло – причепи́вся до ме́не (Грінч.). Одного́ ра́зу сей ду́рень їй ка́же так – ні сі́ло, ні впа́ло: «чи ви-б мене́ не одружи́ли?» (Грінч.)].
Ни за что, ни про что – ні за́ що, ні про́ що; дарма́, ду́рно;
б) (
перед сказ. в уступит. предлож.) (изредка) не, (обычно конструкции с) хоч.
Где ни – хоч де, хоч-би де́, хоч де́-б, (изредка) де не. [І де вже я не ходи́в, де вже не моли́вся, але́, ви́дно, жа́ден бог не змилосерди́вся (Рудан.)].
Где бы ни – хоч би де́, хоч де́-б, (изредка) де-б не.
Где бы вы ни были, я вас найду – хоч-би де́ ви були́, я вас знайду́.
Где бы то ни было, где ни есть – аби́-де, бу́дь-де, (диал. бу́длі-де), де припаде́, де тра́питься.
Как ни, как бы ни, как ни попало, см. Как 4. Как он ни умён, как он ни был умён – хоч яки́й він розу́мний, хоч яки́й він був розу́мний.
Как вы ни остерегайтесь – хоч-би я́к ви стерегли́ся (берегли́ся).
Уж как ни, как бы ни (было), а…, см. Как 2.
Как бы то ни было – хоч-би (там) я́к, хоч-би (там) що́, бу́дь-як-бу́дь, бу́дь-що-бу́дь. [Бу́дь-що-бу́дь, це́рква мі́сце публі́чне (Франко)].
Какой ни – хоч яки́й, хоч-би яки́й, хоча́-б яки́й, (изредка) яки́й не.
Какой бы ни, какой бы то ни было, см. Како́й 2.
Без какого и т. п. бы то ни было – без бу́дь-яко́го, без нія́кого и т. п. [На́ша боротьба́ про́ти націоналі́зму му́сить бу́ти безумо́вна і без нія́ких застере́жень (М. Скрипн.)].
Какой ни есть – аби́-яки́й, бу́дь-яки́й, (диал. бу́длі-який), яки́й припаде́, яки́й тра́питься, (раскакой) пере́який.
Когда ни – хоч коли́, хоч-би коли́, хоч коли́-б, (изредка) коли́ не. [Хоч коли́ приї́ду, до те́бе, тебе́ вдо́ма нема́ (Київ). Коли́ не приї́деш до те́бе, то пуття́ не ба́чиш (Мова)].
Когда бы ни, см. Когда́ 3.
Когда бы то ни было – аби́-коли́, бу́дь-коли, (диал. бу́длі-коли), коли́ припаде́, коли́ тра́питься.
Который бы ни было, см. Кото́рый-нибу́дь.
Кто ни – хоч хто́, хоч-би хто́, хоч хто́-б, (изредка) хто-б не.
С кем ни говорил, к кому ни обращался, все отвечали мне одно и то же – з ким (ті́льки) я не говори́в (не розмовля́в), до ко́го не зверта́вся (не вдава́вся), всі відповіда́ли мені́ те са́ме.
Кто бы ни, кто бы то ни было, см. Кто 3.
Куда ни – хоч куди́, хоч де́, хоч-би куди́, хоч-би де́, хоч куди́-б и т. п., (изредка) куди́ не, де не; (каким путём) хоч кудо́ю, хоч куди́; хоч-би кудо́ю, хоч-би куди́, (изредка) кудо́ю не, куди́ не. [Хоч куди́-б пішо́в я, всі думки́ – про те́бе (Крим.). Де не піду́ я, всю́ди твій розу́мний лю́бий по́гляд ся́є (Л. Укр.)].
Куда ни пойду, где ни бываю, я встречаю этого человека – хоч-би куди́ пішо́в, хоч-би де́ був, я зустріча́ю цю люди́ну.
Куда бы ни, куда бы то ни было, куда ни есть, куда ни кинься, куда ни шло, см. Куда́ 3.
Сколько ни – хоч скі́льки, хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки не. [Скі́льки літ не пройде́, – під осі́нніми зо́рями умира́тиме в ща́сті пливе́ць (М. Рильськ.)].
Сколько бы ни – хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки-б не. [Скі́льки-б те́рну на ті́ї вінки́ не стяли́, ще зоста́неться ці́ла дібро́ва (Л. Укр.)].
Сколько бы то ни было, сколько ни есть – аби́-скільки, бу́дь-скільки, скі́льки є, скі́льки припаде́, скі́льки тра́питься.
Что ни – хоч що́, хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що не.
Что ни сделает, всё неудачно – хоч що́ зро́бить (хоч-би що́ зроби́в), усе́ невда́ло.
Кто что ни говори – хоч-би хто́ що каза́в.
Что он ни говорил, его не послушали – хоч що́ (вже) він каза́в (говори́в) или чого́ (вже) він не каза́в (не говори́в), його́ не послу́хали.
Что бы ни – хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що-б не. [Спра́вжніх чуд не бува́є, хоч-би що́ там ви говори́ли (Велз)].
Что бы то ни было – аби́-що, бу́дь-що, (диал. бу́длі-що), хоч що́, хоч-би що́, що припаде́, що тра́питься.
Во что бы то ни стало – хоч-би (там) що́, хоч-би що́ там було́, хоч що-бу́дь, бу́дь-що-бу́дь. [По́льський уря́д ухвали́в хоч що-бу́дь поверну́тися «лице́м до мо́ря» (Пр. Правда)].
Что ни на есть лучший – як-найкра́щий, що-найкра́щий, як-найлі́пший, що-найлі́пший;
2)
нрч. – ні, (зап., нелитер.) нє; срв. Нет 2.
Ни-ни – ні-ні́, аніні́, аніже́. [Ті́льки щоб свої́ зна́ли: щоб нача́льство ні-ні́ (Ледянко). Не руш! аніні́! (Липовеч.). «Із-за Німа́ну ви отрима́ли щось?» – «Нічо́го, аніні́!» (М. Рильськ.). Сиди́ ти́хо! аніже́! (Липовеч.)].
Отвердева́ть, отверде́ть – тверді́ти, стверді́ти, тве́рднути, стве́рднути и затве́рднути, (высыхая) тужа́віти, стужа́віти, (заскорузнуть) шкару́бнути, зашкару́б(ну)ти, буча́віти, забуча́віти. См. Затверде́ть.
Согласные перед звуком е -де́ли в украинском языке – приголо́сні перед зву́ком е стве́рдли в украї́нській мо́ві.
Земля -де́ла – земля́ стве́рдла (стверді́ла).
Кожа -де́ла – шку́ра забуча́віла, зашкару́бла.
-де́ть сверху, покрываясь корой – зашкарупі́ти, зашкару́питися. Отверде́вший, см. Отверде́лый.
Парно́й – те́плий, сві́жий.
-но́е молоко – сироді́йне, те́пле молоко́, сироді́й (-до́ю), молоко́ з-під коро́ви.
-ная кожа – сві́жа шку́ра.
-но́е мясо – сві́же м’я́со.
-ной мёд – сві́жий мед.
-но́й квас – міцни́й квас.
Подо́шва – (ноги, обуви, толстая кожа под низ обуви) підо́шва.
Сапоги на одной, на двойной -шве – чо́боти на про́стій, на подві́йній підо́шві, чо́боти про́сті, ромпасо́ві (зап.).
Двойная -шва – подві́йна підо́шва, (зап.) ромпа́с (-са́).
Шкурка на боты, язык на -шву (говорят вралю) – шку́ра на чо́боти, язи́к на підо́шви (Ном.).
-ва (горы) підгі́р’я, спід гори́, низ гори́, підні́жжя, обні́жжя, п’ята́ гори́.
У -швы горы – під горо́ю, внизу́ гори́, під підгі́р’ям, бі́ля підгі́р’я. Срв. Подно́жие, Основа́ние 2.
Покоро́бить, -ся – зжоло́бити, -ся, пожоло́бити, -ся, поко́рчитися, спачи́ти, -ся, скожу́шитися. [Помасти́ла гли́ною, а воно́ й скожу́шилось, аж відду́лося]. Срв. Короби́ться.
Их -било это выражение – їх аж ки́нуло від тако́го ви́разу.
Высохшая кожа -билась – ви́схла шку́ра поко́рчилася.
Дерево -билось – де́рево зжоло́билося.
Покоро́бленый – з[по]жоло́блений, поко́рчений.
Полува́л
1) (
молодой скот) молодня́к (-ка́);
2) (
подошвенная кожа) полува́л (-лу).
Пора́
1) час, годи́на, пора́, доба́.

Не такая -ра́ теперь настала – не таки́й час тепе́р наста́в, не така́ годи́на (пора́) тепе́р наста́ла.
В обеденную -ру – в обі́дню годи́ну (до́бу), обі́дньої годи́ни, в обі́д; срв. Обе́д, Обе́денный. [Ой у неді́лю, в обі́дню годи́ну сам в нево́леньку попа́вся (Пісня)].
Подвечерняя -ра́ – підвечі́рок (-рка). [Це так: от вам пі́вдня, тоді́ підвечі́рок, а тоді́ – ве́чір (Звин.)].
Предрассветная -ра́ – досві́тня годи́на.
Послеобеденная -ра́ – пообі́дня, післяобі́дня годи́на, попо́лудень (-дня).
Глухая -ра – (поздняя) глу́па доба́; (мёртвый сезон) ме́ртва доба́.
Ночная, вечерняя -ра́ – нічна́, вечі́рня доба́ (діб), вечі́рній час, вечі́рня годи́на. [Тепе́р нічна́ діб,— не до́рого зби́ться з шля́ху (Київ.)].
Ночною, вечернею -ро́ю – нічно́ї, вечі́рньої доби́. [Нічно́ї доби́ з нево́лі утіка́ли (Дума)].
Осенняя -ра́ – осі́ння доба́.
Зимняя -ра́ – зи́мня (зимо́ва́) доба́. [Ну, а куди́-ж нам тепе́р, зимово́ї доби́, поді́тися? (М. Лев.)].
Рабочая -ра́ – робі́тній (робо́чий) час, робі́тня (робо́ча) доба́. [Вже наста́в гаря́чий робі́тній час (Н.-Лев.). А робо́чої доби́, що люде́й ніко́го в селі́ нема́є… (М. Вовч.)].
В какую (в такую, в эту) -ру – в яки́й (в таки́й, в цей) час, в яку́ (в таку́, в цю) добу́ (діб, по́ру, годи́ну). [А молоди́ця на́ша са́ме у цю діб постерегла́ зло́дія (Київ.)].
В раннюю, в позднюю -ру – в ра́нню, в пі́зню до́бу. [Оди́н до́щик об Мико́лі ви́пав в ра́нню до́бу (Манж.)].
До поздней -ры – допі́зна, до пі́знього ча́су, до пі́зньої годи́ни (доби́). Він сиді́в допі́зна (Гр.)].
С давних пор – зда́вна, відда́вна, з да́внього ча́су, з да́вніх часі́в.
До недавних пор – донеда́вна, до неда́внього ча́су́.
На ту -ру – на той час, на ту по́ру. [І бліди́й мі́сяць на ту по́ру із хма́ри де-де вигляда́в (Шевч.)].
По -ре́ глядя – як до ча́су, як коли́.
Быть в самой лучшей -ре́ – бу́ти в цві́ті (в ро́зцвіті) ві́ку свого́.
Девица на -ре́ – ді́вчина на відда́нні, на відда́чі. [У ме́не-ж дочка́ на відда́нні (Г. Барв.)].
В одну -ру – в одни́х (в їдни́х) часа́х; см. Одновремё́нно.
На первых -ра́х – поперва́х, на пе́ршій порі́; срв. Сперва́. [Тепе́р вони́ пони́жчали, а поперва́х жа́рко бра́лись (Борз.)].
В кои -ры раз зайдёт – коли́ не коли́ (вряди́-годи) раз за́йде;
2) час, пора́. [Усьому́ під не́бом свій час і вся́кому ді́лу своя́ пора́: час роди́тись і час умира́ти, час наса́джувати і час вирива́ти наса́джене (Еккл.)].

На всё своя -ра́ – на все свій час (своя́ пора́).
До -ры́, до времени – до ча́су, до слу́шного ча́су; (покамест) по́ки що, до́ки що. [До ча́су дзба́нок во́ду но́сить (Приказка). Одбува́ючи до слу́шного ча́су сяки́й-таки́й одбу́ток… (Куліш). Неха́й до́ки що так бу́де, як і до́сі було́, а так яко́сь поба́чимо (Кониськ.)].
Приходит, приближается, наступает, пришла, наступила -ра́ – прихо́дить, надхо́дить, настає́ час, пора́, прийшо́в, наста́в час, прийшла́, наста́ла пора́ (що роби́ти). [Час прихо́дить умира́ти, ні́кому пора́ди да́ти (Пісня)].
С которых, с каких пор – відко́ли (диал. звідко́ли, звідукі́ль), з яко́го ча́су. [Відко́ли пішо́в, та й нема́ (Рудч.) Не пам’ята́є, коли́ са́ме змерз, відко́ли трясе́ться (Свидн.)].
С этой -ры́, с этих пор – з цьо́го ча́су, відтепе́р, (отныне) відни́ні. [Відтепе́р уве́сь час він оберта́в на лекту́ру (Франко)].
Существующий с этих пор, с тех пор – відтепе́рішній, відтоді́шній.
С тех пор, с той -ры́ – з то́го ча́су, відто́ді. [З то́го ча́су ставо́к чи́стий зарі́с осоко́ю (Шевч.). Відто́ді ду́мка про ві́рну ти́ху дружи́ну скраша́ла його́ безтала́ння (Коцюб.)].
До которых, до каких пор – до́ки, до́кіль (реже доко́ли), (до какого места) доку́ди, подо́ки. [До́ки бу́ду му́чить ду́шу і се́рцем болі́ти? (Шевч.). І до́кіль так ще бу́де? (Гліб.). Ви́значив кре́йдою подо́ки обрі́зувати (Звин.)].
До сих пор – до́сі, до́сіль, дотепе́р, до ц[с]ьо́го ча́су, по цей (сей) час. [Чужі́ лю́ди полу́днують, ми й до́сі не ї́ли (Метл.). Біди́в я, та й дотепе́р біду́ю (Кам’ян.)].
Вот до каких пор, вот до сих пор, вот по сию -ру (исключительно при обозначении пространственных отношений, глубины, высоты и т. п.) – о(т) по́ки, от по́сі, от по́ти, от подо́ки, от подо́ти. [Мені́ в ставку́ о по́ки (Зміїв.). І повелі́в: бурха́тимеш от по́ти, отту́т межа́ твої́м серди́тим хви́лям (Куліш). От подо́ти закача́й рука́ва (Липовеч.). От по́сі (до этого места) мої́ слова́, а да́льше напи́сано чию́сь ви́думку (Куліш). Ось по́ти моє́ї мо́ви (Ор. Лев.)].
До тех пор – до́ти, до́тіль, по́ти, по́тіль, допо́ти, допо́тіль. [Я до́ти не ве́льми на дівча́т вважа́в і зро́ду ніко́го не коха́в (М. Вовч.)].
Бывший, существовавший до сих пор, до тех пор – дотепе́рішній, дотоді́шній.
С тех пор, с той -ры, как – (відто́ді) відко́ли. [Мину́в уже четве́ртий рік, відко́ли Дени́с Сиваше́нко відділи́вся від ба́тька (Грінч.). Відко́ли він ожени́вся, і в господа́рстві йому́ не веде́ться (Коцюб.). Відко́ли почала́ся пре́са, відто́ді пови́нно було́ з’яви́тися й чима́ло но́ви́х працьовникі́в на по́лі публіци́стики (Єфр.)].
До тех пор, пока… – до́ти – до́ки, по́ти – по́ки, до́ти – (аж) по́ки, до́тіль – до́кіль, по́тіль – по́кіль; срв. Пока́. [До́ти ходи́в, до́ки не накла́в голово́ю (Номис). До́ти лях мути́в, до́ки не наї́вся (Номис). По́ти пря́ла, по́ки й задріма́ла (Рудч.). По́тіль не переста́ну, по́кіль не доста́ну. По́тіль бить, по́кіль та щу́чина ко́жа облі́зе (Рудч.)].
В -ру, не в -ру, см. Впо́ру.
Вы пришли в самую -ру – ви прийшли́ са́ме в час.
Пора́, нар. – час, пора́.
-ра́ обедать, спать – час, пора́ обі́дати, спа́ти.
-ра́ на боковую – час на бокове́ньку, час ляга́ти.
-ра́ итти, ехать, -ра́ домой – час (пора́) іти́, ї́хати, час (пора́) додо́му. [Час додо́му, час, час і пора́ (Пісня). Час ї́хати (М. Вовч.). Але́ тобі́ спа́ти час, дити́но (Коцюб.). Та тобі́ ще, голу́бонько, не час умира́ти (Рудан.). Та го́ді сиді́ти, да пора́ леті́ти (Метл.). Ой го́ді-ж мені́ з кі́нними брата́ми уганя́ти, час мені́ коза́цьким нога́м пі́льгу да́ти (Дума)].
-ра́ б уже, давно б -ра́ – час-би (пора́-б) уже́, давно́-б час, давно́-б пора́. [Дороста́є літ дити́на, вже пора́-б жени́ти (Рудан.)].
Вам давно -ра́ было это сделать – вам давно́ слід було́ це зроби́ти.
Перейти -ре́, безл. – перепори́тися.
Уже и -ра́ перешла – вже й перепори́лось. [Чи не пора́ нам додо́му? – Уже́ й перепори́лось (Борз.)]. – См. Поро́ю.

Запропонуйте свій переклад