Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 26 статей
Запропонувати свій переклад для «колувати»
Шукати «колувати» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Идти́ и Итти́ –
1) іти́ (н. вр. іду́, іде́ш, прош. вр. ішо́в, ішла́, а после гласной йти́, йду́, йде́ш, йшо́в, йшла́…). [Ішо́в кобза́р до Ки́їва та сів спочива́ти (Шевч.). Не йди́ туди́. Куди́ ти йде́ш не спита́вшись? (Шевч.)].
• -ти́ в гости – іти́ в гости́ну.
• -ти пешком – іти́ пі́шки, піхото́ю.
• Кто идё́т? – хто йде?
• Вот он идё́т – ось він іде́.
• -ти́ шагом – ходо́ю йти, (о лошади ещё) ступакува́ти.
• Иди́, иди́те отсюда, от нас – іди́, іді́ть (редко іді́те) зві́дси, від нас. [А ви, мої́ святі́ лю́ди, ви на зе́млю йді́те (Рудан.)].
• Иди! иди́те! (сюда, к нам) – ходи́, ході́ть! іди́, іді́ть! (сюди́, до нас). [А ходи́-но сюди́, хло́пче! Ходи́ до поко́ю, відпочи́нь зо мно́ю (Руданськ.). Ході́ть жи́во пона́д став (Руданськ.)].
• Идём, -те! – ході́м(о)! [Ході́м ра́зом!].
• -ти́ куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, бра́тися куди́, до чо́го (пе́вним шля́хом, до пе́вної мети́). [Пливе́ ві́йсько, просту́ючи уни́з до поро́гів (Морд.). Проста́ли ми в Украї́ну во́льними нога́ми (Шевч.). Коли́ пряму́є він до сіє́ї мети́ без ду́мки про особи́сту кори́сть… (Грінч.). Що мені́ роби́ти? чи додо́му, чи до те́стя бра́тись (Г. Барв.)].
• Он смело идёт к своей цели – він смі́ло йде (пряму́є, просту́є) до своє́ї мети́.
• -ти́ прямо, напрямик к чему, куда – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, прямцюва́ти, іти́ про́сто, навпросте́ць, (диал.) опрошкува́ти до чо́го, куди́. [Хто просту́є (опрошку́є), той до́ма не ночу́є (Номис). Не пряму́є, а біжи́ть я́ром, геть-ге́ть обмина́ючи па́нську сади́бу (М. Вовч.). І не куди́ іде́ він, а до ни́х у воро́та прямцю́є (Свидн.). Ми не лука́вили з тобо́ю, ми про́сто йшли́, у нас нема́ зерна́ непра́вди за собо́ю (Шевч.)].
• -ти́ первым, впереди – пе́ред вести́, передува́ти в чо́му. [Герш вів пе́ред у тім скаже́нім та́нці і весь увійшо́в у спекуляці́йну гаря́чку (Франко). У торгу́ передува́ли в Ки́їві Орме́ни (Куліш)].
• -ти́ на встречу – назу́стріч кому́, устрі́ч, устрі́ть, навстрі́ч кому́ іти́, бра́тися. [Раде́нька вже, як хто навстрі́ч мені́ бере́ться (М. Вовч.)].
• Идти́ за кем, чем – іти́ по ко́го, по що.
• Я иду́ за лекарством – я йду по лі́ки.
• -ти́ за кем, вслед за кем – іти́ за ким, слідко́м (слідко́м в тро́пи) за ким іти́, (слідко́м) слідува́ти, слідкува́ти за ким, (редко) сліди́ти за ким. [Іди́ слідо́м за мно́ю (Єв.). Так і бі́га, так і сліду́є за ним (Зміїв)].
• -ти́ (по чьим следам) (переносно) – іти чиї́ми сліда́ми, топта́ти сте́жку чию́. [Доведе́ться їй топта́ти ма́терину сте́жку (Коцюб.)].
• -ти́ до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) – як дале́ко сяга́ти. [Дальш сього́ ідеа́лу не сягону́ло ні коза́цтво, ні гайдама́цтво, бо й ні́куди було́ сяга́ти (Куліш)].
• -ти́ рука об руку с чем – іти́ у па́рі з чим. [У па́рі з ціє́ю філосо́фією іде́ у Кобиля́нської і невира́зність її́ худо́жніх за́собів (Єфр.)].
• -ти́ по круговой линии – колува́ти. [Горо́ю со́нечко колу́є (Основа, 1862)].
• -ти́ сплошной массой, непрерывным потоком – ла́вою (стіно́ю) іти́ (су́нути), ри́нути. [І куди́ їм ска́же йти, усі́ стіно́ю так і йдуть (Квітка). Ніко́ли так вода́ під міст не ри́не, як мі́стом скрізь весе́лі ри́нуть лю́ди (Куліш)].
• -ти́ куда глаза глядят, куда приведёт дорога – іти́ світ за́ очі, іти́ про́сто за доро́гою (Франко), іти́ куди́ очі́ ди́вляться, куди́ веду́ть о́чі.
• Она идё́т замуж – вона́ йде за́між, вона́ віддає́ться за ко́го.
• -ти́ в бой – іти́ в бій, до бо́ю, до побо́ю іти́ (става́ти). [Дали́ коня́, дали́ збро́ю, става́й, си́нку, до побо́ю (Гол.)].
• Войско идё́т в поход – ві́йсько йде (руша́є) в похі́д.
• -ти́ в военную службу – іти́, вступа́ти до ві́йська.
• -ти́ врозь, в разрез с чем – різни́ти з чим. [Різни́в-би я з свої́ми по́глядами, зроби́вшися прокуро́ром (Грінч.)].
• Он на всё идё́т – він на все йде, поступа́є.
• Эта дорога идё́т в город – ця доро́га веде́ (пряму́є) до мі́ста.
• -ти́ в руку кому – іти́ в ру́ку, іти́ся на́ руку, вести́ся кому́; срвн. Везти́ 2.
• -ти́ во вред кому – на шко́ду кому́ йти.
• -ти́ в прок, см. Прок 1.
• Богатство не идё́т ему в прок – бага́тство не йде йому́ на ко́ри́сть (на пожи́ток, на до́бре, в ру́ку).
• Голова идё́т кругом – голова́ о́бертом іде́, у голові́ моро́читься.
• Иду́т ли ваши часы? – чи йде ваш годи́нник?
• Гвоздь не идё́т в стену – гвіздо́к не йде, не лі́зе в сті́ну.
• Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах – корабе́ль ішо́в (плив) під усіма́ вітри́лами.
• Чай идё́т к нам из Китая – чай іде́ до нас з Кита́ю.
• От нас идё́т: сало, кожи, пенька, а к нам иду́т: кисея, ленты, полотна – від нас іду́ть: са́ло, шку́ри, коно́плі, а до нас іду́ть: серпа́нок, стрічки́, поло́тна.
• Товар этот не идё́т с рук – крам цей не йде, пога́но збува́ється.
• Дождь, снег идё́т – дощ, сніг іде́, па́дає.
• Лёд идё́т по реке – кри́га йде на рі́чці.
• У него кровь идё́т из носу – у йо́го (и йому́) кров іде́ з но́са.
• Деревцо идё́т хорошо – деревце́ росте́ до́бре.
• -ти́ на прибыль – прибува́ти, (о луне) підпо́внюватися. [Мі́сяць уже підпо́внюється (Звин.)].
• Вода идё́т на прибыль – вода́ прибува́є.
• Жалованье идё́т ему с первого мая – платня́ йде йому́ з пе́ршого тра́вня.
• Сон не идё́т, не шёл к нему – сон не бере́, не брав його́.
• Идё́т слух, молва о ком – чу́тка йде (хо́дить), погові́р, поголо́ска йде про ко́го, (громкая молва) гуде́ сла́ва про ко́го.
• -ти́ к делу – стосува́тися (припада́ти) до ре́чи.
• К тому дело идё́т – на те воно́ йде́ться, до то́го воно́ йде́ться.
• Идё́т к добру – на добро́ йде́ться.
• К чему идё́т (клонится) дело – до чо́го (воно́) йде́ться, до чо́го це йде́ться (прихо́диться), на що воно́ забира́ється, на що зано́ситься. [Оте́ць Хариті́н догада́вся, до чо́го воно́ йде́ться (Н.-Лев.). Ба́чивши тоді́ королі́ по́льські, на що́ воно́ вже по коза́цьких зе́млях забира́ється, козакі́в до се́бе ла́скою прихиля́ли (Куліш). Він знав, до чо́го се прихо́диться, здригну́в уве́сь (Квітка). Час був непе́вний, зано́силося на вели́ку війну́, як на бу́рю (Маковей)].
• Идё́т – (ладно) гара́зд, до́бре; (для выражения согласия) зго́да.
• Каково здоровье? – Идё́т! – як здоро́в’я? – Гара́зд, до́бре!
• Держу сто рублей, идё́т? – Идё́т! – заклада́юся на сто карбо́ванців, зго́да? – Зго́да!
• Один раз куда ни шло – оди́н раз іще́ я́кось мо́жна; раз ма́ти породи́ла!
• Куда ни шло – та неха́й вже.
• -ти́ (брать начало) от кого, от чего – іти́, захо́дити від ко́го, від чо́го. [То сам поча́ток чита́льні захо́дить ще від старо́го ді́да Митра́ і від ба́би Митри́хи і дяка́ Ба́зя (Стефаник)].
• -ти́ по правде, -ти́ против совести – чини́ти по пра́вді, про́ти со́вісти (сумлі́ння).
• -ти́ с козыря – ходи́ти, іти́ з ко́зиря (гал. з ату́та), козиря́ти.
• Наше дело идё́т на лад – спра́ва на́ша йде в лад, іде́ (кладе́ться) на до́бре.
• -ти́ войной на кого – іти́ війно́ю на ко́го, іти́ воюва́ти кого́.
2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти́, посува́тися, поступа́ти, (безлично) поступа́тися. [Поступні́ш на товсто́му вишива́ти: нитки́ товсті́, то посту́пається скорі́ш (Конгр.). Ча́сто бі́гала диви́тися, як посува́лась робо́та (Коцюб.)];
3) (вестись, происходить) іти́, вести́ся, прова́дитися, точи́тися; (о богослуж.: совершаться) пра́витися. [Чи все за сі два дні вело́сь вам до вподо́би? (Самійл.). На про́тязі всього́ 1919 ро́ку все точи́лася крива́ва боротьба́ (Азб. Ком.). Сим ро́бом усе життя́ наро́днього ду́ха прова́диться (Куліш)].
• В церкви идёт молебен, богослужение – у це́ркві пра́виться моле́бень, слу́жба Бо́жа.
• Иду́т торги на поставку муки – іду́ть, прова́дяться, відбува́ються торги́ на постача́ння бо́рошна.
• У нас иду́т разные постройки – у нас іде́ рі́зне будува́ння.
• Разговор, речь идё́т, шёл о чем-л. – розмо́ва йде, йшла, розмо́ва, річ веде́ться, вела́ся, мо́ва мо́виться, мо́вилася про (за) що, іде́ться, ішло́ся про що. [Това́ришка взяла́ шиття́, я кни́жку, розмо́ва на́ша бі́льше не вела́ся (Л. Укр.). Мо́ва мо́виться, а хліб ї́сться (Приказка)].
• Речь идё́т о том, что… – іде́ться (іде́) про те, що… [Якби́ йшло́ся ті́льки про те, що він розгні́ває і ха́на і росі́йський уря́д, Газі́с не вага́вся-б (Леонт.). Тут не про го́лу есте́тику йде, тут спра́ва гли́бша (Крим.)];
4) (продолжаться, тянуться) іти́, тягти́ся. [Бе́нькет все йшов та йшов (Стор.)].
• От горы идё́т лес, а далее иду́т пески – від гори́ іде́ (тя́гнеться) ліс, а да́лі йду́ть (тягнуться) піски́.
• Липовая аллея идё́т вдоль канала – ли́пова але́я іде́ (тя́гнеться) вздовж (уподо́вж) кана́лу;
5) (расходоваться, употребляться) іти́. [На що-ж я з скри́ні діста́ю та вишива́ю! Скі́льки нито́к ма́рно йде (М. Вовч.). Галу́н іде́ на кра́ски (Сл. Ум.)].
• Половина моего дохода идё́т на воспитание детей – полови́на мого́ прибу́тку йде на вихова́ння діте́й.
• На фунт пороху идё́т шесть фунтов дроби – на фунт по́роху іде́ шість фу́нтів дро́бу (шро́ту);
6) (проходить) іти́, мина́ти, пливти́, сплива́ти; срвн. Проходи́ть 10, Протека́ть 4. [Все йде, все мина́є – і кра́ю нема́є (Шевч.)].
• Шли годы – мина́ли роки́.
• Время идё́т быстро, незаметно – час мина́є (пливе́, сплива́є) ху́тко, непомі́тно.
• Год шёл за годом – рік мина́в (сплива́в) по ро́кові.
• Ей шёл уже шестнадцатый год – вона́ вже у шістна́дцятий рік вступа́ла (М. Вовч.), їй вже шістна́дцятий рік поступа́в;
7) (быть к лицу) ли́чити, лицюва́ти, бу́ти до лиця́ кому́, (приходиться) упада́ти, подо́бати кому́, (подходить) пристава́ти до ко́го, до чо́го, пасува́ти, (к)шталти́ти до чо́го. [А вбра́ння студе́нтське так ли́чить йому́ до ста́ну струнко́го (Тесл.). Тобі́ тото́ не лицю́є (Желех.). Те не зо́всім до лиця́ їй, бо вона́ но́сить в собі́ ту́гу (Єфр.). Постанови́ли, що ніко́му так не впада́є (бу́ти па́січником), як йому́ (Гліб.). Так подо́ба, як сліпо́му дзе́ркало (Номис). Ні до ко́го не пристає́ так ота́ при́повість, як до подоля́н (Свидн.). Пучо́к бі́лих троя́нд чудо́во пристава́в до її́ чо́рних брів (Н.-Лев.). Ці чо́боти до твої́х штані́в не пасу́ють (Чигирин.). До ції́ сви́ти ця пі́дшивка не шталти́ть (Звяг.)].
• Идё́т, как корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники.
• Эта причёска очень идё́т ей – ця за́чіска їй ду́же ли́чить, ду́же до лиця́.
• Синий цвет идё́т к жёлтому – си́ній ко́лір пасу́є до жо́втого.
• Не идё́т тебе так говорить – не ли́чить тобі́ так каза́ти.
Колеси́ть –
1) колува́ти, шляхи́ перехре́щувати (М. Вовч.), (гал.) колеси́ти. [Хто колу́є, той вдо́ма ночу́є (Чуб. 1)];
2) говори́ти зда́лека, на(з)дога́д, манівце́м (манівця́ми), бра́ти на о́б’їздку;
3) см. Околё́сную нести (под Околё́сная 2).
Круг –
1) (сомкнутая линия и перен.) ко́ло, круг (-га), о́бід (-бода) (ум. обіде́ць), окі́л (р. о́колу), ко́лесо. [Начеркни́ ци́ркулем вели́кий круг, а всере́дині в йо́му мали́й кружо́к (М. Грінч.). Побра́вшися дівча́та за ру́ки, ста́ли вели́ким ко́лом, а одна́ ді́вчина вступи́ла в сере́дину ко́ла (М. Грінч.). І так що-дня все ву́жчає те ко́ло, що в йо́му я все ти́хше ворушу́сь (Грінч.). У ко́ло става́йте. Рука́ми сплели́ся і ко́лом гуля́ють (Київщ.). Вітрякі́в о́кіл крила́тий Бенде́ри мов обгороди́в (Греб.)].
• Площадь -га – пло́ща кру́гу (ко́ла).
• Начертить круг вокруг чего – накре́слити круг навко́ло чо́го, обцирклюва́ти, обкружля́ти що.
• Идти кру́гом (о телах небесных) – іти́ ко́лом, ко́лесом, колува́ти. [Споконві́ку і до ві́ку хо́дить ко́лом без кінця́ (плане́та) (Самійл.). Ой ко́лом, ко́лом догори́ мі́сяць іде́ (Пісня). Ко́лесом со́нечко, ко́лесом вго́ру йде (Після)].
• Садиться, ставать в круг (кружок), кру́гом – сіда́ти, става́ти ко́лом, кружка́, кружкома́, кружа́лом. [Усі́ мовча́ли, сто́ячи ко́лом біля однії́ па́рти (Грінч.). Сіда́йте-ж бо кружка́ та слу́хайте (М. Вовч.). Парубки́ обсі́ли кружа́лом її́ ха́ту (М. Вовч.)]. Голова́ -гом идёт – голова́ о́бертом (о́бертнем) іде́; у голові́ моро́читься.
• Всё пошло -гом – усе́ пішло́ о́бертом, о́бертнем (М. Вовч.).
• Заколдованный круг – зачаро́ване ко́ло.
• Кру́ги на воде – круги́, кружки́, жмурки́ (-кі́в). [Поскида́ли у во́ду тру́пи; ти диви́лась, як розстеля́лися-стели́лись круги́ широ́кії над ним, над си́ном пра́ведним твої́м (Шевч.). Шубо́вснув у во́ду, і вода́ широ́кими кружка́ми побі́гла від ньо́го (Коцюб.)].
• Круг около луны – кружа́ло.
• Тёмные -ги вокруг глаз – синці́ (те́мні о́боди) попід очи́ма. [Земли́стий ко́лір обли́ччя, синці́ попі́д очи́ма (Коцюб.)].
• Круг семейный – роди́нне ко́ло, роди́нне ото́чення.
• Круг (общество) людей – ко́ло (гурт (-ту), грома́да) люде́й, товари́ство, (слой) верства́. [Серед на́шого ко́ла (товари́ства) тако́го зви́чаю нема́ (М. Грінч.). Хто хо́че бу́ти бли́жчим і зрозумі́лішим яко́мусь гу́ртові люде́й, той його́ мо́вою пови́нен говори́ти (Єфр.). Письме́нство росло́ й розвива́лося само́ і все бі́льшу грома́ду люде́й до се́бе прихиля́ло (Єфр.). Старе́ письме́нство найду́жче одбива́ло в собі́ потре́би тіє́ї ви́щої верстви́, що його́ сплоди́ла (Єфр.)].
• Люди известного (своего) -га – лю́ди пе́вного (свого́) ко́ла (товари́ства), пе́вної верстви́ грома́дської, пе́вного (свого́) гу́рту (кру́гу), пе́вної (своє́ї) грома́ди.
• В своём -гу – серед свої́х, помі́ж свої́ми, серед свого́ гу́рту (товари́ства, грома́ди), у своє́му гурті́ (товари́стві, грома́ді).
• Широкие -ги общества – широ́кі грома́дські ко́ла, зага́л (-лу). [Зага́л росі́йської інтеліге́нції (Грінч.). Зага́л так зва́ного «українофі́льства» (Грінч.)].
• Придворный круг – дві́рське́ ко́ло.
• Круг гостей – товари́ство госте́й, ко́ло госте́й.
• В -гу гостей – серед госте́й, в гурті́ госте́й.
• Круг (сфера) действий – ко́ло (круг) дія́льности.
• Он не ограничивается узким -гом своих дел – він не обме́жується вузьки́м ко́лом свої́х справ.
• Круг обязанностей – о́бсяг обо́в’я́зків.
• Это входит в круг его обязанностей – це нале́жить до його́ обо́в’я́зків.
• Круг (цикл) предметов рассмотрения – о́бсяг чого́. [Що-б то за істо́рія була́ украї́нського письме́нства, коли́-б вона́ ви́кинула з свого́ о́бсягу ма́ло не цілко́м усе́ старе́ на́ше письме́нство (Єфр.). О́бсяг іде́й, що посо́вують напере́д лю́дськість, не виче́рпується ме́жами мину́лого й сьогоча́сного життя́ рі́дного наро́ду (Грінч.)].
• Круг дороги – круг, кружина́. [Хто кру́гу не бої́ться, той да́лі станови́ться (Приказка). А все-ж за́йва кружина́: ходи́ навкруги́ – через двір, ву́лицею, знов, дворо́м (Конис.)].
• Делать, сделать круг в дороге – кру́гу накида́ти, наки́нути, нада́ти, окружля́ти. [Шлях ваш коро́тший; я-ж нада́ти кру́га му́шу: ви ви́граєте аж два дні над ме́не (Куліш). Довело́сь до́брого кру́гу наки́нути, щоб небезпе́чне мі́сце обмину́ти (М. Грінч.). За́мість іти́ напряме́ць, він окружля́в до ме́не геть поза горо́дами (Новомоск. п.)].
• Тем путём ехать – большой круг делать – тудо́ю ї́хати ду́же о́бхідно́ (кру́жно). [Ї́хати на Ве́рбки кру́жно, а на Скрипаки́ ще кружні́ш бу́де (Вовч. п.)].
• Судный круг – су́дне[є] ко́ло. [У ра́ду, до су́днього ко́ла (Грінч.)].
• Спиться с -га[у] – розпия́читися, розпи́тися вкрай, спи́тися з гу́рту.
• Продавать на круг – продава́ти на гурт;
2) (плоскость, ограниченная окружностью) кружа́ло, кругови́на, ко́ло. [Аж кружа́ло ви́топтав, танцю́ючи (Свидн.). Перед до́мом у дворі́ було́ на́віть кружа́ло, заса́джене куща́ми та квітка́ми (Н.-Лев.). Просто́ре ко́ло перед ґа́нком заросло́ бузко́м та шипши́ною (Ор. Левиц.). Білі́є пісо́к на кругови́ні, що ви́рівняно перед вера́ндою (Васильч.)];
3) (диск) кружа́ло, ко́ло, покоте́[и́]ло, покотьо́ло. [На́че те промі́ння, що орео́лом розхо́диться з со́нячного кружа́ла (Крим.). Со́нце пливло́ до споко́ю; над са́мою земле́ю стої́ть його́ іскри́сте ко́ло (Мирний). Мов покоте́ло червоні́є, крізь хма́ру со́нце зайняло́сь (Шевч.). Мов покоти́ло з горба́, стриба́в я ви́соко пона́д тропо́ю (Куліш)].
• Кру́ги перед глазами – кружа́ла, ко́ла. [Зеле́ні кружа́ла перед заплю́щеними очи́ма (Мирний). Заплю́щу о́чі: вогняні́ ко́ла танцю́ють і си́плють і́скри (Коцюб.)];
4) круг воска – кружа́ло, (кру́гла) бри́ла во́ску, воскове́ кружа́ло. [У комо́рі воскові́ кружа́ла (Сл. Гр.)].
• Круг сыра – кружа́ло, (гал.) плеска́нка.
• Круг проволоки – кружа́ло, кружа́лок (-лка) (Липовеч.);
5) круг гончарный – круг ганча́рський.
I. Кругово́й – колови́й, кругови́й, кружни́й. [Вода́, як у не́ї ки́неш ка́мінь, розхо́диться кругови́ми хви́лями (Комаров). Кружні́ літа́ння (Пр. Пр.)].
• -вое движение – колови́й, кругови́й рух.
• Двигаться по -во́й линии – колува́ти (о птицах) кружа́ти. [Со́нце колу́є. Я́струб кружа́є].
• -ва́я (чаша) – кругова́ ча́ра, ручкова́ ча́рка. [Господи́ня піднесла́ всім по ча́рці ручкові́й із свої́х рук (М. Грінч.)].
• Чаша ходит в -ву́ю – ча́ра кружа́є, кружля́є.
• Пить -ву́ю – пи́ти ручкову́.
• -ва́я песня – гуртова́ пі́сня.
• -ва́я порука – кругова́ (гуртова́, спі́льна, товари́ська) за(по)ру́ка (пору́ка).
Кружи́ть – (что, чем) крути́ти що, чим. [Вир його́ скаже́ний кру́тить (Грінч.). Обвяза́в каменю́чку мотузко́м і крути́в не́ю в пові́трі (Харківщ.). Ві́тер кру́тить сні́гом (М. Грінч.)].
• -жи́ть вокруг кого, чего – кружля́ти, колува́ти навко́ло ко́го, чо́го; (о птице) кружля́ти, круженя́ти. [Кружля́є скрізь там га́лич над лана́ми (Л. Укр.). Корша́к літа́є, літа́є, – чого́ він так круженя́є? (Радомиськ. п.)]; (о воде в водовороте и перен.) вирува́ти, нуртува́ти. [Ота́м, де вода́ виру́є, там я́ма (М. Грінч.). Літа́є павути́ння, кружля́є і виру́є у пові́трі (Л. Укр.)].
• -жи́ть кого в танце – крути́ти кого́ в танку́ (танцю́ючи).
• Ветер -жи́т пыль, песок – ві́тер ви́хорить, ві́тер кру́тить по́рох, пісо́к; (снег) ві́тер ви́хорить, хурде́лить; ві́тер кру́тить сні́гом.
• -жи́ть в пути, см. Колеси́ть.
• -жи́ть голову кому – крути́ти, моро́чити го́лову кому́, (пренебр.: путать) дури́ти кому́ го́лову. [Що ти мою́ го́лову ду́риш?! (Звин.)].
Об’езжа́ть, об’е́хать –
1) (в об’езд ехать) об’їзди́ти, об’їжджа́ти, об’ї́хати, колува́ти, обколува́ти кого́, що; (что-либо, едущих или идущих) обмина́ти, обмину́ти, помина́ти, помину́ти;
2) вокруг чего – об’їзди́ти, об’ї́хати що. [Об’ї́хав зе́млю навкруги́].
Око́лица –
1) око́лиця, окі́л (р. око́лу), окру́га (-ги, ж. р.), около́тиця, око́лія;
2) об’ї́зд, о́б’їздка, маніве́ць.
• Ехать -цею – ї́хати манівця́ми, в (на) об’ї́зд, в о́б’їздку, колува́ти, об’їжджа́ти.
• Говорить -цу и -цею – говори́ти зда́лека, надога́д, манівце́м;
3) (вокруг села) ца́рина, ви́гін (-гону), дільни́ця.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Круг –
1) (сомкнутая линия и перен.) коло, круг (-га), обід (-бода) (ум. обідець), окіл (р. околу), колесо; сфера, обсяг; оточення, середовище, угруповання;
2) (плоскость, ограниченная окружностью) кружало, круговина, коло;
3) (диск) кружало, коло, покотело, покотьоло;
4) (круг воска) кружало, (кругла) брила воску, воскове кружало;
5) (круг гончарный) круг ганчарський:
• в круг (его) обязанностей входит – до (його) обов’язків належить;
• в кругу гостей – серед гостей, в гурті гостей;
• в своём кругу – серед своїх, поміж своїми, серед свого гурту (товариства, громади), у своєму гурті (товаристві, громаді);
• всё пошло кругом – усе пішло обертом, обертнем (М. Вовчок);
• голова кругом идёт – голова обертом (обертнем) іде; у голові морочиться;
• делать, сделать круг в дороге – кругу накидати, накинути, надати, окружляти;
• заколдованный круг, замкнутый круг – зачароване (заворожене, закляте) коло;
• идти кругом (в частности о телах небесных), идти по кругу – іти колом, колесом, колувати;
• круг вопросов (обязанностей, занятий) – коло (обсяг) питань (обов’язків, занять);
• круг гостей – товариство гостей, коло гостей;
• круг дел, обязанностей… – обсяг справ, обов’язків…;
• круг дороги – круг, кружина́;
• круги на воде – круги, кружки, жмурки (-ків);
• круги перед глазами – кружала, кола;
• круг лиц, которым разрешается… – кому саме дозволяється…;
• круг напряжений – круг напруги (напружин);
• круг (общество) людей – коло (гурт (-ту), громада) людей, товариство, (слой) верства;
• круг обязанностей – обсяг обов’язків;
• круг около луны – кружало;
• круг проволоки – кружало, кружалок (-лка);
• круг семейный – родинне коло, родинне оточення;
• круг (сфера) действий – коло (круг) діяльности;
• круг сыра – кружало, (гал.) плесканка;
• круг (цикл) предметов рассмотрения – обсяг чого;
• люди известного (своего) круга – люди певного (свого) кола (товариства), певної верстви громадської, певного (свого) гурту (кругу), певної (своєї) громади;
• на круги своя (библ.) – на круг свій;
• начертить круг вокруг чего – накреслити круг навколо чого, (устар.) обцирклювати, обкружляти що;
• он не ограничивается узким кругом своих дел – він не обмежується вузьким колом своїх справ;
• описать (сделать) круг – описати (зробити) коло;
• площадь круга – площа круга;
• поворачивающийся в виде круга – кругойдучий;
• придворный круг – двірське коло;
• продавать на круг – продавати на гурт;
• садиться, ставать в круг (кружок), кругом – сідати, ставати колом, кружка, кружкома, кружалом;
• спиться с круга – розпиячитися, розпитися вкрай, спитися з гурту;
• судный круг – судне коло;
• тёмные круги вокруг глаз – синці (темні ободи) попід очима;
• тем путём ехать — большой круг делать – тудою їхати дуже обхідно (кружно);
• широкие круги общества – широкі громадські кола, загал (-лу);
• широко известен в узких кругах – (шутл.) широко відомий у вузьких колах;
• это входит в круг его обязанностей – це належить до його обов’язків.
[Над глибоким кругойдучим яром стоїть у руїнах колись-то пишний замок (П.Куліш). І так щодня все вужчає те коло, що в йому я все тихше ворушусь (Б.Грінченко). Вітряків окіл крилатий Бендери мов обгородив (Є.Гребінка). Споконвіку і до віку ходить колом без кінця (планета) (В.Самійленко). Ой колом, колом догори місяць іде (Пісня). Колесом сонечко, колесом вгору йде (Пісня). Усі мовчали, стоячи колом біля однії парти (Б.Грінченко). Сідайте ж бо кружка та слухайте (М. Вовчок). Парубки обсіли кружалом її хату (М. Вовчок). Поскидали у воду трупи; ти дивилась, як розстелялися-стелились круги широкії над ним, над сином праведним твоїм (Т.Шевченко). Шубовснув у воду, і вода широкими кружками побігла від нього (М.Коцюбинський). Землистий колір обличчя, синці попід очима (М.Коцюбинський). Письменство росло й розвивалося само і все більшу громаду людей до себе прихиляло (С.Єфремов). Обсяг ідей, що посовують наперед людськість, не вичерпується межами минулого й сьогочасного життя рідного народу (Б.Грінченко). Загал так званого «українофільства» (Б.Грінченко). Аж кружало витоптав, танцюючи (А.Свидницький). Перед домом у дворі було навіть кружало, засаджене кущами та квітками (І.Нечуй-Левицький). Біліє пісок на круговині, що вирівняно перед верандою (С.Васильченко). Хто кругу не боїться, той далі становиться (Пр.). А все-ж зайва кружина: ходи навкруги — через двір, вулицею, знов, двором (О.Кониський). Шлях ваш коротший; я ж надати круга мушу: ви виграєте аж два дні над мене (П.Куліш). Довелось доброго кругу накинути, щоб небезпечне місце обминути (М. Грінченкова). У раду, до суднього кола (Б.Грінченко). Наче те проміння, що ореолом розходиться з сонячного кружала (А.Кримський). Мов покотило червоніє, крізь хмару сонце зайнялось (Т.Шевченко). Зелені кружала перед заплющеними очима (П.Мирний). Заплющу очі: вогняні кола танцюють і сиплють іскри (М.Коцюбинський). Було їх при тій отарі шестеро: всі посідали кружкома на шкурі, та перш підсунули Дон Кіхотові перевернуте корито і з незграбною чемністю попрохали гостя сісти (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Їм дорога видавалася прямоїжджою, і тільки юнак в осередді майбутнього бачив у ній круговину (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). І от ми втрьох накинули круга аж поза передмістям, щоб не попастись кому-небудь на очі (В.Мисик, перекл. О.Генрі). Були ще різні печені, кури, качки, дичина, а після цього пудинги, потім плесканка з різних сирів, а потім мокко й коньяк із ніжними бісквітами (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). На той галас його цуцики спершу озвалися скавучанням, далі почали гавкати, а потім протяжно завили усі четверо, гасаючи кружкома кімнатою (Л.Кононович, перекл. Луї Ґію). Що ширше коло твоїх друзів, то далі ти від них стоїш]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ОБХОДИ́ТЬ ще мина́ти, (кого) ще вимина́ти;
обходить внима́нием лиша́ти по́за ува́гою, збува́ти неува́гою;
обходить круго́м колува́ти;
обходить молча́нием збува́ти мо́вчанкою;
обходить стороно́й мина́ти, обмина́ти;
обходя́щий що /мн. хто/ обхо́дить тощо, ра́ди́й обійти́, зви́клий /ста́вши/ обхо́дити, за́йня́тий обхо́дом, обхідни́к, прикм. обхідни́й, образ. на обхо́ді;
обходя́щий дозо́ром обхідни́й дозо́рець;
обходя́щий круго́м під час обхо́ду, фраз. кругойду́чий;
обходя́щий молча́нием, стил. перероб. збува́ючи мо́вчанкою;
ОБЪЕЗЖА́ТЬ, объезжать круго́м колува́ти;
объезжа́ющий 1. що /мн. хто/ об’їзди́ть тощо, ра́ди́й /зго́дний, зму́шений/ об’ї́хати, зви́клий об’їздити, образ. в об’ї́зді, 2. що виї́жджує (коня́), як ім. об’їзни́й, запозич. об’ї́ждчик, прикм. об’їжджальний, обмина́льний;
объезжа́ющий дозо́ром їздови́й дозо́рець;
объезжа́ющий круго́м зви́клий /зму́шений/ колува́ти;
объезжа́ющийся/объезжа́емый 1. обми́наний, діял. обми́натий, 2. виї́жджуваний.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Колесить – колува́ти, -лу́ю.
Кружить (колесить) – кружля́ти, -ля́ю, -ля́єш, колува́ти, -лу́ю.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Делать – робити: діяти; чинити. Делать (свое дело) исправно – справлятися; правити діло. Делать скачками – прихапцем робити. Делать усердно – робити щиро; припадати до роботи; пильнувати роботи, праці. Делать что-либо плохо, неумело, неаккуратно, нетщательно – партачити; базграти; поганити. Делать очень медленно – длубатися; марудитися; робити як мокре горить. Делать легко, как бы играя – за іграшки робити. Делать иначе – переиначувати, переинакшувати. Основательно делать – покладаючи робити. Делать по-своему – чинити свою волю; своїм робом (ладом) ходити; узяти свою волю. Делать по чьему приказанию – робити, чинити з чийого наказу. Делать кому приятное – догоджати кому; робити кому приємність. Делать дурно – зле чинити. Делать наперекор – всупереч іти кому. Делать большие шаги – широко ступати. Что будешь делать? – що маєш робити? Решительно ничего не делает – нічогісінько не робить; і за холодну воду не береться, не візьметься. От нечего делать – знічев’я. Делать кого чем – наставляти, настановляти кого за (на) кого. Делать круг – колувати; круга накидати. Ничего не поделаешь – нічого не вдієш; немає ради.
Обращаться к кому – звертатися, вдаватися до кого. Обращаться с кем – поводитися з ким; ставитися до кого. Обращаться за чем – звертатися по що. Обращаться в бегство – кидатись тікати; пускатись навтіки. Обращаться вокруг – обертатися коло чого; колувати. Обращаться во что – переходити в що; обертатися, повертатися на що; (во что-либо худшее) – сходити на кого, що; переводитися на що.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Идти
• Богатство не идёт ему на пользу, впрок – багатство не йде йому на користь (на пожиток, на добре, в руку).
• Вода идёт на убыль, убывает – вода спадає (убуває); вода йде на спад; (розм. образн.) воду смикнуло.
• Время идёт – час іде (минає, збігає, біжить, пливе, спливає).
• Всё идёт как по маслу – усе йде як по маслу; усе котиться як на олії; (образн.) усе йде (котиться), як помазаний (помащений) віз.
• Всё идёт хорошо – усе гаразд; усе йде гаразд (добре); усе йдеться (ведеться) добре (гаразд).
• Год шёл за годом – рік минав (збігав) по рокові (за роком).
• Голова кругом идёт – голова обертом іде; у голові наморочиться.
• Дело идёт на лад – діло (справа) йде на (в) лад; діло (справа) йде (ведеться) добре (гаразд); діло (справа) кладеться на добре; діло (справа) налагоджується (вирівнюється).
• Дело идёт о… – ідеться (йде) про (за)…; (мова) мовиться про (за)…
• Дождь идёт – дощ іде (падає); дощить.
• Ей шёл, пошел уже шестнадцатый год – вона вже у шістнадцятий рік уступає, уступила; їй уже на шістнадцятий рік (на шістнадцяту весну) ішло, пішло (повертало, повернуло, з(а)вертало, з(а)вернуло, переступало, переступило); їй ішов, пішов уже шістнадцятий [рік].
• Жизнь идёт, дела идут своим порядком, ходом, чередом – життя йде, діла (справи) йдуть своїм ладом (своєю чергою, своїм звичаєм); життя йде собі, справи (діла) йдуть собі як ішли.
• Идём, идёмте – ходім(о), (рідше ідімо).
• Идёт! – гаразд!; добре!; згода!
• Идёт как корове седло – пристало як свині наритники (як корові сідло). [Така подоба, як свиня в хомуті. Пр. Так до діла, як свиня штани наділа. Пр.]
• Идёт к добру – на добро (на добре) йдеться.
• Идёт слух, молва о ком, о чём – чутка йде (ходить) про кого, про що; поговір (поголоска) йде про кого, про що; (про гучну чутку) гуде слава про кого, про що.
• Иди, идите сюда! – ходи, ходіть (іди, ідіть) сюди!
• Идти на все четыре стороны – під чотири вітри йди; іди на всі чотири.
• Идти (брать начало) от кого, от чего – іти (братися, починатися, брати початок) від кого, від чого.
• Идти в гору (перен.) – іти вгору; підноситися; набувати ваги (сили).
• Идти в ногу – іти (ступати) в ногу; іти нога за ногою з ким; іти ступінь у ступінь.
• Идти в обход – іти в обхід (круга, околяса, околясом).
• Идти во вред кому, чему – на шкоду йти кому, чому.
• Идти войной на кого – іти війною на кого; іти на кого; іти воювати кого.
• Идти впереди (предводительствовать) – перед вести (держати); іти попереду; передувати.
• Идти вразрез с чем – різнитися з чим; суперечити (іти всупереч) чому.
• Идти в руку кому – іти в руку (на руку) кому; вестися кому.
• Идти за кем, за чем (для обозначения цели) – іти по кого, по що. [Я піду по м’ясо, щоб було що в борщ. Казка. Чого прийшов? По що? М. Куліш. По хліб ішла дитина. Тичина.]
• Идти за кем, за чем (следом) – іти за ким, за чим.
• Идти к делу – стосуватися (припадати) до речі; бути до діла (до речі).
• Идти ко дну – іти (спускатися) на дно; (іноді фольк.) на спід потопати.
• Идти кому – бути до лиця; личити; пасувати.
• Идти, куда глаза гладят – іти світ за очі (за очима); іти заочі; іти куди очі; іти, куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, утраплять) очі; іти, куди очі спали (світять, дивляться); іти кругасвіта; іти навмання.
• Идти к цели – іти (прямувати, простувати) до мети.
• Идти к чему – личити (пасувати) до чого.
• Идти медленным шагом – іти тихо; іти тихою (повільною) ходою (ступою); ступати тихою ступою. [Іду я тихою ходою. Шевченко. Ой ступай же, кониченьку, тихою ступою. Н. п.]
• Идти на авось – іти навмання (на відчай, напропале); сподіватися на щастя (на вдачу, розм. на дасть-бі).
• Идти на всех парах – іти повним ходом.
• Идти на всё – наважуватися (насмілюватися) на все; пускатися на все.
• Идти навстречу кому – іти (іноді братися) назустріч (устріч, устріть, навстріч) кому; іти навпроти кого.
• Идти наперекор кому – іти наперекір (насупереки) кому; на пеню кому робити.
• Идти на поводу у кого – іти на поводі (на повідку) у кого; слухатися сліпо кого.
• Идти на попятную, идти на попятный [двор] – відступатися (відмагатися) від чого; задкувати.
• Идти напролом – пробоєм іти; (іноді) іти напролом.
• Идти наудачу – іти навмання (навманяки, на галай-балай, на галай на балай); іти на відчай (на щастя).
• Идти [поддаваться] на удочку – іти на гачок.
• Идти на хлеба к кому (нар.) – іти на хліб до кого; іти на чий хліб (на чий харч); (лок.) іти на дармоїжки.
• Идти на что – іти на що; приставати на що; пускатися на що.
• Идти, не зная дороги – іти навмання; іти, не знаючи дороги (шляху); іти (блукати) без дороги.
• Идти окольным путём – іти круга (околяса); іти стороною; іти кружною (об’їзною) дорогою; іти кружним (об’їзним) шляхом; (образн.) іти поза городами (іноді позавгорідно).
• Идти переваливаясь – іти перевальцем (перехильцем, переваги-ваги); іти перехиляючись (вихитуючись) [з боку на бік]; коливати.
• Идти пешком – іти пішки (пішо, піхотою).
• Идти плечо к плечу, ряд к ряду – іти плече з плечем, лава з лавою (при лаві лава).
• Идти под венец, к венцу – іти до вінця (до шлюбу); (образн.) ставати під вінець; ставати на рушник (на рушники).
• Идти подпрыгивая – іти вистриба (вистрибом); іти вискоком (підскоком, виплигом).
• Идти, пойти замуж – іти, піти заміж; віддаватися, віддатися; дружитися, одружитися; шлюб брати, узяти (іноді лок. зашлюбитися); (образн. давн.) покривати, покрити косу (голову); завивати, завити голову рушником; зав’язувати, зав’язати голову (косу, коси).
• Идти, пойти по стопам чьим – іти, піти чиїми слідами; іти, піти за чиїм слідом; ступати, ступити у слід кому; спадати, спасти на чию стежку; (недокон.) наслідувати кого; топтати чию стежку.
• Идти по круговой линии – іти круга; іти колючи; колувати.
• Идти по направлению к чему – прямувати (простувати) до чого; іти в напрямі (в напрямку) до чого.
• Идти по улице, по полю, по берегу – іти вулицею, полем (іноді по вулиці, по полю), берегом…
• Идти по чьим следам (перен.) – іти чиїми слідами; спадати на стежку чию; топтати стежку чию.
• Идти пошатываясь – іти заточуючись; точитися (заточуватися).
• Идти прямо, напрямик к чему, куда – іти просто (прямо) до чого; куди; простувати (зрідка простати) до чого, куди; прямувати до чого, куди; іти навпростець до чого, куди.
• Идти рядами – іти лавами (рядами).
• Идти с веком наравне – іти нарівні з віком (з добою); іти з духом часу (доби); потрапляти часові.
• Идти своей дорогой, своим путём – іти своєю дорогою (своїм шляхом, своєю тропою); топтати свою стежку.
• Идти семеня ногами – дріботіти (дрібцювати).
• Идти следом, вслед за кем – іти слідом (услід, слідком) за ким; іти у тропі (тропою) з ким.
• Идти стеной – лавою (стіною) йти.
• К тому идёт дело – на те воно (до того воно) йдеться.
• Куда ни шло – ще якось [може]; де наше не пропадало!
• К чему идёт дело – до чого воно йдеться; до чого це йдеться (приходиться); на що воно збирається (на що заноситься).
• Лёд идёт по реке – крига (лід) іде рікою (річкою, на річці).
• Медленно идти – іти помалу (поволі); іти нога за ногою; плентатися (плуганитися, чвалати, згруб. пхатися).
• Не идёт тебе так говорить – не личить (не годиться, не подоба, не пристало) тобі так казати.
• Ничего в голову не идёт (разг.) – нічого в голову (до голови) не йде (не лізе); ніщо голови не береться.
• Один раз куда ни шло – один раз іще якось можна; раз мати породила.
• Он на всё идёт – він на все пристає (йде).
• О чём идёт речь? – про (за) що йдеться?
• Работа идёт хорошо – робота (праця) йде (посувається) добре; працюється добре.
• Разговор, речь идёт, шёл о чём-либо – ідеться, ішлося про (за) що; розмова йде; ішла про (за) що; річ ведеться, велася про (за) що, (мова) мовиться, мовилася про (за) що.
• Речь идёт о том, чтобы – ідеться про те, щоб…; (мова) мовиться про те, щоб…
• Снег идёт – сніг іде (падає); сніжить.
• Товар этот не идёт с рук – крам цей не йде (погано збувається); на цей крам нема(є) попиту.
• Хозяйство идёт хорошо – господарство ведеться добре.
• Шли годы – минали роки (літа).
• Это в счёт не идёт – на це можна не вважати (не зважати); цього не треба брати до уваги.
• Эта дорога идёт в город – ця дорога веде (прямує) до міста; цей шлях лежить до міста.
• Я не в состоянии идти – я не можу йти; мені несила йти; я [вже] не підійду; (іноді образн.) я ніг не підволочу.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Колува́ти –
1) идти кругом, идти по круговой линии;
2) кружить, колесить, об’езжать.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

колува́ти, колу́ю, -лу́єш

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Колува́ти, -лу́ю, -єш, гл.
1) Идти кругомъ, идти по круговой линіи. Горою сонечко колує. О. 1862. IV. 23.
2) Кружить, колесить, дѣлать объѣзды. Хто колує, той вдома ночує. Чуб. І. 248. Волю колувати, як просто їхати та бідувати. Ном. № 11409.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Выкружа́ть, ся, выкру́живать, ся, вы́кружить, ся = 1. д. Выкру́гливать, ся. 2. кружи́ти, колува́ти. — Хто колує, той дома не ночує. н. пр.
Дѣ́лать, ся = дїяти, ся, роби́ти, ся, чини́ти, ся, твори́ти, ся, (що лихе) — ко́їти, ся, витворя́ти, ся, виробля́ти, ся, (аби як, не вміло) – ба́зграти, ма́згати, парта́чити, (в один раз) — разува́ти, (на перекір) — перешкожа́ти, (що зайве) — переборща́ти. — Ой я нещасний, що маю дїяти? полюбив дївчину та не можу взяти. н. п. — Ой, дївчино, що маю робити, що нї тебе набути, нї без тебе жити? н. п. — Скажи мінї правду, мій добрий козаче, що дїяти серцю, як серце болить? Аф. — Не чини лихого, не бій ся нїкого. н. пр. — Слава не поляже, а роскаже, що дїялось в сьвітї. К. Ш. — Роби те, що піп каже, а не роби того, що він робить. н. пр. — Ти один все лихо коїш. К. X. — Дѣ́ланный = ро́блений. — Дѣ́лающій = ро́блячий, дїючий, (на раз кільки дїл) – сїмидїльник. – А что мнѣ́ дѣ́лается? = а що мінї дїється? — Дѣ́лать кругъ = колува́ти, кру́гу накида́ти. — Хто колує, той дома не ночує. н. пр. — Ходїм напрямець, — чого нам стільки кругу накидаги. Чайч. — Дѣ́лается ху́же = гі́ршає. — Слабому гіршає. — Отъ не́чего дѣ́лать = з нїчого роби́ти, знечевя́. (С. Аф.). — Дѣ́латься лѣни́вымъ — ледащі́ти, ми́лымъ — милїшати, него́днымъ — нїкчемнїти, хру́пкимъ = круші́ти.
Заколеси́ть = заколува́ти, колува́ти (почать). — Хто колує, той дома не ночує. н. пр.
Колеси́ть = 1. колува́ти. С. З. — Хто колує, той дома ночує, а хто дуже простує, той дома не ночує. н. пр. 2. говори́ти на здога́д, бра́ти на об’їздку. — Ти не бери на об’їздку, а кажи просто, як перед Богом. Кн.
Кружи́ть, ся = кружля́ти, кружа́ти, крути́ти, ся, вертїти, ся, ви́ти ся, (в дорозї) — кругля́ти, колува́ти, (про голову) — моро́чити, ся, крути́ти , ся, чманїти. — То орли кружляють під хмарами. Кн. — Що лїтаєш ти, кружляєш, що у гаю ти шукаєш? Пч. — Крутить ся, вертить ся, не знає, де дїть ся. н. з. — Хто колує, той дома не ночує. н. пр. — Голова крутить ся. — Дивлюсь було, знялись з води утята, закахкають і ну степом кружлять. Гр.
Обрати́ть, обраща́ть, ся = оберну́ти, поверну́ти, наверну́ти, приверну́ти, оберта́ти (С. З. Л.), поверта́ти, наверта́ти, приверта́ти, ся (Кн.). — Нехай тобі Господь поможе, де ти ступиш і з речами обернеш ся. н. пр. — Писарь повернений в салдати за шахрайство. Кн. — Зигмунд III. тїшив ся думкою, що йому удалось до останку навернути Русинів до унїї. Бар. О. — Магометанам і жидам вірі християнській наверненим. Б. Н. — Жидів привернули до православія. Кн. — Не з його головою штундових до православія привертати. Кн. — Обрати́ть, обраща́ть внима́ніе = заува́жити, зверну́ти ува́гу, уважа́ти (С. Л. Ш.), вважа́ти (С. Л.), зважа́ти, зверта́ти ува́гу, потура́ти, на кого — окрім тих слів — наки́нути, намигну́ти о́ком, зверну́ти око. — Уважай добре, куди дорога йде. С. Л. — Не вважай на його слова. С. Л. — Тим то ти і зауважив на ту фразу. Кн. — Не потурай, коли часом буду смутна. Кв. — Не потурай, молода дївчино, моїй розмовоньцї, держи розум і ум добрий в своїй головоньцї. н. п. — А я вже її накинув оком. Кр. — Д. ще під сл. Внима́ніе. — Обрати́ться, обраща́ться къ кому́ = уда́ти ся (С. Л. Ш.), оберну́ти ся, зверну́ти ся, поверну́ти ся, уда́рити ся, ткну́ти ся (Гр.), піткну́ти ся (Гр.), удава́ти ся (С. Ш.) і т. д. — Як біда — удавай ся до жида. н. пр. — Ой удав ся до коня словами. н. п. — Коли вдамо ся до аналогії, так... Кн. — Чи не удавав ся до чортів? Б. Н. — Князі не раз звертали ся у справах громадських за порадою до єпископів. Бар. О. — Не хотячи пристати до Дорошенка, удали ся собі до Хана кримського. Л. Сам. — Знав до кого і коли треба повернути ся. Кн. — От він і ударив ся до знахорки. н. о. — Обрати́ть, обраща́ть въ ничто́ = оберну́ти, поверну́ти, оберта́ти, поверта́ти в нївець. — Ці непутства можуть обернути в нївець усю славу наших кращих вчинків. Ст. Г. — Д. ще під сл. Ничто́. — Обрати́ться въ дымъ = здимнїти. — Пропав, як здимнїв. н. пр. — Обрати́ться во что́ = переки́нути ся, переверну́ти ся. С. Л. — А та дитина і перекинула ся гадюкою. Кн. — Відьма перекинула ся сорокою. С. Л. — Обрати́ться въ бѣгство = ки́нутись, пуститись навтїки, навтїкача́. — Обраща́ться съ кѣмъ = пово́дити ся (С. З.), обіхо́дити ся, полїтично — полїтикувати ся, зневажливо — поневіря́ти. — Знала вона, як з ким поводити ся, як заговорити. Ос. — Скрізь пішла чутка, як він поводив ся з першою жінкою. Лев. В. — З панами не жила — не знаю, як з ними поводити ся. Кн. — Не бачивши сїльського люду, як поводить ся поміж собою. Кулїш. С. З. — Слухай брате: за які ти вчинки не гаразд поводиш ся зо мною. Ст. Г. — Склались погляди на те, як треба поводити ся з людьми. Бар. О. — Вони полїтикують ся, а нишком чигають один на одного. Кулїш. С. З. — Д. ще під сл. Обходи́ться 1. — Обраща́ться вокру́гъ — оберта́ти ся навко́ло, коло чо́го, навкруги́, колува́ти. — Земля коло своєї оси обертаєть ся. Де-що про Сьв. Б. — Планети побічні, кружачи коло планет головних, з ними враз коло звізд сталих колують. Зем. — Земля, сама коло себе обертаючись, іще круги сонця ходить. Де-що про Сьв. Б.
Око́лица = 1. око́лиця (С. З.), около́тиця, окру́га. — У їх гуси — на всю околицю таких нема. — А вона, бачте, на всїй околотицї перва ткаля була. н. о. — На всю округу славилась красою. 2. объїзд, о́бъїздка, маніве́ць. — Ѣ́хать око́лицею = колува́ти, їхати манівця́ми, в объїзд, в объїздку. — Хто колує, той дома ночує. н. пр. — Говори́ть око́лицу, око́лицею = говори́ти зда́лека, надога́д, манівце́м. 3. ца́рина (С. З.), дїльни́ця. – Тай випровадила дочку аж за царину. М. В. — То гусей або утяток з річки залучати, то на царину збірались череду стрічати. Макар.
Совѣща́ніе = ра́яння, обра́да, нара́да (С. Л.), д. Совѣ́тъ 2., тайне — змо́ва. — Станови́ться въ кругъ для совѣща́нія = става́ти в ко́ло, колува́ти.