Знайдено 17 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
Коме́та – коме́та, віха́, зі́рка з мітло́ю, мітла́, хвоста́та (волоса́та, мітла́ста) зі́рка. [Пе́ред го́лодом віха́ на за́ході стоя́ла (Херс.). Мітла́ огне́нная зійшла́, і степ і го́ри осія́ла (Шевч.)]. • Блуждающая -та – мандрівна́ коме́та, заблу́канка-коме́та. • Голова -ты – голова́ коме́ти. • Хвост -ты – хвіст коме́ти, мітла́ у коме́ти. • Ядро -ты – ядро́ коме́ти. |
Звезда́ –
1) зоря́ (р. мн. зір), зі́рка, зірни́ця, (архаич. и зап.) звізда́. • -зда́ вечерняя – вечі́рня (вечеро́ва) зоря́, вечі́рня зірни́ця, вече́[і́]рниця, вечі́рка. • Восходящая -зда́ – (бытов.) зі́рка на схо́ді; (астроном.) східна́ зі́рка, (переносно) нова́ зі́рка. • Заходящая -зда́ – зі́рка навза́ході, (астрон.) західна́ зі́рка, (переносно) збля́кла (прига́сла) зі́рка. • Угасающая -зда́ – прига́сла зі́рка. • Потухшая -зда́ – зга́сла зі́рка. • Переменная -зда́ – мінли́ва зі́рка. • Двойная -зда́ – двої́ста зі́рка. • -зда́ падающая (падучая) – паду́ча зі́рка, летю́ча зі́рка. • -зда́ первой величины – першоря́дна зі́рка. • -зда́ путеводная – провідна́ зоря́ (зі́рка, зірни́ця). • Утренняя -зда́ – світова́ зоря́ (зірни́ця), досвітня зоря́. • Северная -зда́ – півні́чна зоря́ (зірни́ця), опівні́чна зірни́ця (Хот.). • -зда́ с хвостом (комета) – хвоста́та зі́рка; віха́, мітла́. • Смотреть на -зды́ – диви́тися, загляда́тися на зо́рі, зорюва́ти. • -зды с неба хватать – зо́рі з не́ба збива́ти (стяга́ти) (Приказка); бо́га за бо́роду (за но́ги) ло́вити (Приказка). • Верить в свою -зду́ (счастливую судьбу) – ві́рити в свою́ щасли́ву зі́рку, поклада́тися на до́лю. • Пятиконечная -зда́ – п’ятику́тня, п’ятирі́жна зі́рка. • -зды сыплются (от удара) – свічки́ стоя́ть в оча́х. • Сиять, засиять -до́й – зорі́ти, зазорі́ти. [Зо́ре моя́, де це ти зорі́ла? (Шевч.). Ти воскре́снеш, зазорі́єш (Тичина)]. • Морская -зда, зоол. Asterias – морська́ зі́рка; 2) (орден) звізда́, зі́рка, відзна́ка; 3) морская -да́ – звізду́нка. |
Метла́ –
1) мітла́, (помело) помело́, (презр.: о сметенной -ле́) дряпа́к (-ка́), дерка́ч (-ча́). [Зроби́в мітлу́ з бере́зових різо́к (Київщ.). Хіба́ цим дряпако́м замете́ш? (Брацлавщ.)]. Новая -ла́ чисто метёт, см. Мести́ 1; 2) мітла́, зоря́ з мітло́ю, коме́та; см. Коме́та; 3) см. Метли́ца 2 а и в. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
КОМЕ́ТА укр. хвоста́та зі́рка. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
Комета – коме́та, -ти. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
Віха́, -хи́ –
1) веха; 2) комета. |
Зі́рка – звезда, звездочка. • Зі́рка з мітло́ю – комета. • П’ятику́тня зі́рка – пятиконечная звезда. |
Мітла́, -ли́ –
1) метла; 2) комета; 3) (рост.) мятлик. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)
коме́та, -ти; коме́ти, коме́т |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Віха́, -хи́, ж.
1) Вѣха. Бояре збіраються коло віхи або прапора, аби перезва не зняла віхи без викупу. МУЕ. ІІІ. 165. І веху в’ють. Колесо надінуть, квітками вберуть, любистком, чорнобривцями і поставлять на майдані, де улиця дівчача. Г. Барв. 64. 2) Раст. Cicuta virosa L. ЗЮЗО. І. 116. 3) Комета. Є ще зорі, що звуться кометами або мітлами, або віхами. Ком. І. 50. |
Зі́рка, -ки, ж.
1) Звѣзда, звѣздочка. Візьму тебе саму, як зірку на небі. Мет. 47. 2) — з мітло́ю. Комета. Харьк. 3) мн. Зірки. а) Раст. Tagetes р. ЗЮЗО. I. 18. б) Lychnis Chaeredonica. ЗЮЗО. І. 127. Ум. Зі́ронька, зі́рочка. |
Коме́та, -ти, ж. Комета. Є зорі, що звуться кометами, або мітлами чи віхами. Ком. І. 50. |
Мітла́, -ли́, ж.
1) Метла. Ой я тую далекую мітлами помечу, а до сеї близенької соколом полечу. Чуб. V. 26. 2) Комета. Мнж. 148. 3) Раст. = Мітлиця ж. Вх. Пч. І. 8. |
Трива́ти, -ва́ю, -єш, гл.
1) Жить, существовать. Комета тривала дві неділі. До́бре трива́ти з ким. Хорошо жить, быть въ ладахъ съ кѣмъ. Війт з нами добре тривав. Федьк. 2) Длиться, продолжаться. 3) Трива́й, трива́йте! Постой, постойте, подожди, подождите. Ох, тривай, я й забула. Шевч. «Тривайте! — гукав Кобза: — «глядіть, щоб кінь не забив котру». Стор. М. Пр. 52. |
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського)
*Блука́льний, -а, -е = Блу́дний. Блукальна комета. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
Коме́та = коме́та, мітла́, ві́ха (С. Л.). — Мітла на небї — то перед війною. н. к. — Мітла огненая зійшла, і степ, і гори осїяла. К. Ш. — Он бачите над Київом мітла простягла ся, а над Днїпром і Тясмином земля затрясла ся. К. Ш. |
Метла́ = 1. мітла́, стара — дряпа́к, з ганчірок, клоччя або рогожки — помело́. 2. д. Коме́та. 3. рос. Agroslis L. = мітли́ця, пирій, тонконі́г і д. Метёлка 3. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)