Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 21 статтю
Запропонувати свій переклад для «комизитися»
Шукати «комизитися» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Блажи́ть
1) велича́ти, сла́вити;
2) дурі́ти, пустува́ти. [Го́ді вам дурі́ти];
3) (
капризничать) вередува́ти, комизи́тися. [Дити́на вереду́є или коми́зиться].
Заупо́рствовать
1) поча́ти упира́тися, коми́зи́тися;
2) (
упереться) упе́ртися, затя́тися и затну́тися, занату́житися, заком[в]и́зи́тися, (диал.) заопирува́ти, пнем (на пню) ста́ти, (о лошади) занату́ритися, занорови́тися. [Затяла́сь ді́вка і ні руш (Клцюб.). Ба́тько вже затну́вся, то тепе́р не перева́жиш його́ (Грінч.). Занату́житься й мовчи́ть (Черк. пов.). Заопирува́в вра́жий син і не пішо́в (Кан. п.). Вну́чечка на пню ста́ла (М. Вовч.)].
Капри́зничать, Капри́зить – (привередничать) вередува́ти, примхува́ти, при́мхати, химерува́ти, коверзува́ти, перебе́ндювати, капризува́ти, (причудничать) химерува́ти, химе́рити, витребе́нькувати, (упрямиться) коми́зи́тися, норови́тися, упира́тися, (о ребёнке: плакать) пла́кати, крича́ти. [Почне́ він при́мхати (М. Вовч.). Ви пе́вне ду́маєте, що се я химеру́ю (Л. Укр.). Вона́ почина́ла капризува́ти (Л. Укр.). Хо́чеш ї́сти – бери́ що́ є та й їж, а не вереду́й і не ски́гли мені́ (Грінч.)].
Кобе́ниться
1) (
выгибаться, кривляться, корчиться) викривля́лися, криви́тися, ко́рчитися, коцю́битися, кандзю́битися;
2) (
чиниться, упрямиться) комизи́тися, при́ндитися, коцю́битися, пруча́тися; норови́тися, огуря́тися, опина́тися. [Чи ти ба, яка́ нечіпа́ха! Ще й вона́ при́ндиться (Мова)].
Копы́житься
1)
см. Копоши́ться; (важничать) пиша́тися, коми́зитися.
Копы́литься
1) става́ти ду́ба; (
ломаться, упрямиться) коцю́битися, коми́зи́тися, опина́тися, огуря́тися;
2) (
чваниться) чва́нитися, при́ндитися; бундю́читися, пиндю́читися.
Кочевря́житьсякомизи́тися, коцю́битися; срвн. Лома́ться, Упря́миться. [Що-ж, коли́ ти все комизи́шся? (Мирний)].
Кура́житься – кура́житися, (с капризами) коми́зитися, вила́муватися, (с форсом) задава́тися. [Арті́ль шапо́к не скида́ла та комизи́лася (Єфр.). Нап’є́ться п’я́ний, вила́мується (Козелеч.)].
-ться над кем (издеваться) – збиткува́тися над ким, знехваля́тися з ко́го. [Арті́ль знехваля́лася з дрібно́го лісовика́-хазя́їна (Єфр.). Вже не збитку́ються над на́ми (Сл. Гр.)].
Лома́ться
1) лама́тися, ломи́тися, (
на мелкие куски, в дребезги) трощи́тися; (страд. з.) бу́ти ла́маним, ло́мленим, тро́щеним; срв. Ломи́ться. [Пога́ні голки́ – не лама́ються, а гну́ться (Київщ.). Ща́стя на колі́ні не ло́миться (Номис)].
Камень -ма́ется (крошится) – ка́мінь кри́шиться.
Здесь -ма́ется наилучший камень для мельничных жерновов – тут б’ють (лупа́ють) найкра́ще млино́ве камі́ння.
Этот дом будет -ться – цей буди́нок розбира́тимуть;
2) вила́муватися, викривля́тися, виверта́тися, викру́чуватися;
срв. Кривля́ться. [Нап’є́ться п’я́ний, вила́мується, чорт ба́тька зна що язико́м пле́ще (Козелеч.)];
3) (
чиниться, церемониться) мані́ритися, пиша́тися. [Не люблю́ я таки́х го́стей: як почну́ть мані́ритися, як почну́ть пиша́тися, то аж упрі́єш, по́ки до чо́го припро́сиш (М. Грінч.)];
4) (
упрямиться) кобени́тися, комизи́тися, коцю́битися, опина́тися, огуря́тися;
5) (
важничать перед кем) велича́тися, чва́нитися, при́ндитися, бундю́читися, пиндю́читися, (г)инди́читися перед ким. [Ото́ велича́ється перед людьми́, на́че спра́вді не зна́ти яке́ цабе́ (Київщ.)];
6) (
издеваться над кем) знуща́тися з ко́го;
7) (
бороться) боро́тися, борюка́тися з ким;
8) (
о коровах в течке) полюва́ти, бі́гати.
Надыба́ться, надыби́ться
1) (
становиться дыбом) нади́блюватися, надиби́тися, става́ти, ста́ти ди́бом (ди́ба), настовбу́рчуватися, настовбу́рчитися, наї́жуватися, наї́житися, (о мног.) понади́блюватися, постава́ти ди́бом (ди́ба), понастовбу́рчуватись, понаї́жуватися.
Надыби́вшийся – що надиби́вся и т. п.; нади́блений, настовбу́рчений, наї́жений, понади́блюваний и т. п.;
2) (
упрямиться) у[о]пира́тися, у[о]пе́ртися, затина́тися, затя́тися и затну́тися, (о мног. позатина́тися), комизи́тися, закомизи́тися, (о лошади) норови́тися, занорови́тися.
Побла́живать, поблажи́ть
1) пустува́ти, дурі́ти (ча́сом), попустува́ти, подурі́ти; (
капризничать) вередува́ти, коми́зитися (ча́сом), повередува́ти, покомизи́тися; срв. Блажи́ть;
2) (
чудесить, сходить с ума) дурі́ти, крути́тися, у дур захо́дити, бува́ти божеві́льним, причи́нним.
Он иногда -вает – на йо́го ча́сом нахо́дить, ча́сом він у дур захо́дить, дурі́є, кру́титься, причи́нний бува́є.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЕРЕПЕ́НИТЬСЯ, фраз. огина́тися;
ерепе́нящийся, що комизи́ться тощо, схи́льний /зви́клий/ комизи́тися тощо, комиза́, упе́ртюх, норовли́вець, прикм. норовли́вий, норови́стий.
УПИРА́ТЬ; УПИРА́ТЬСЯ ще комизи́тися, (на своєму) тве́рдо стоя́ти;
упира́ться во что фраз. натрапля́ти на що [вопро́с упира́ется в отсу́тствие средств ді́ло натрапля́є на брак ко́штів];
упира́ющий що /мн. хто/ спира́є тощо, зви́клий спира́ти, зда́тний /ра́ди́й/ опе́рти, стил. перероб. спира́ючи;
упирающийся/упира́емый (об що) опе́ртий, обпе́ртий, спе́ртий;
упирающийся впе́ртий, затя́тий, образ. кам’яни́й, (очима) уп’я́тий, ім. упертю́х, прикм. комизливий;
упирающийся в нехва́тку чего що натрапля́є на /безперспекти́вний че́рез/ брак чого. УПЕРЕ́ТЬСЯ ще закоми́зитися, фраз. затну́тися і похідн..
УПРЯ́МИТЬСЯ ще норови́тися, комизи́тися, става́ти ди́бки /го́пки/;
упрямящийся що /мн. хто/ упира́ється тощо, зви́клий /ста́вши/ упира́тися, упертю́х, комиза́, прикм. упе́ртий, затя́тий, норови́стий, запе́клий, норовли́вий, коми́зливий, діял. пенькува́тий, (несхитний) кам’яни́й;
ЗАУПРЯ́МИТЬСЯ ще знорови́тися, впе́ртися ро́гом і похідн.;
заупрямившийся упертю́х, прикм. упе́ртий, затя́тий, /кінь/ зноро́влений, норови́стий, ОКРЕМА УВАГА

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Капризничать – вередува́ти, -ду́ю, -ду́єш, комизи́тися, -зю́ся, -зи́шся.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ковизи́тися, см. Коми́зитися.
Комизи́тися, -зю́ся, -зи́шсякапризничать, упрямиться.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

комизи́тися, -жу́ся, -зи́шся, -зя́ться

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ковизи́тися, -жу́ся, -зи́шся, гл. = Комизитися. Сим. 213.
Комизи́тися, -зю́ся, -зи́шся, гл. Капризничать, упрямиться. Коли б вона та не бісилась, замовкла і не комизилась. Котл. Ен.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Комизи́тися, гл. *2) Белениться. Як почав у ту крутню встрявати та чужих наговорів слухати, то й скомизився. Мирн. III. 132.

Запропонуйте свій переклад