Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 30 статей
Запропонувати свій переклад для «кпити»
Шукати «кпити» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Глуми́ться – глуми́тися, глумува́ти, глузува́ти з ко́го, на глум, на глу́зи бра́ти кого́, кепкува́ти, кпи́ти, шкелюва́ти з ко́го, коверзува́ти над ким, знуща́тися з ко́го.
Издева́ться над кем – глузува́ти, глуми́тися, глумува́ти, збиткува́тися, знуща́тися, кепкува́ти з ко́го, на глум, на сміх, на по́глум, на глу́зи бра́ти кого́, кпи́ти(ся), шкилюва́ти, шки́лити з ко́го. [Не глузу́йте з старо́го, бо й сами́ старі́ бу́дете (Харківщ.). Се ви глумите́ся з ме́не (Кон.). Прийшли́ знуща́тися з своє́ї же́ртви (Грінч.). Не збитку́йся, чужа́ ма́ти, не збитку́йся з ме́не (Пісня). Щоб сіячі́в твої́х їх вла́сне поколі́ння на глум не бра́ло і на сміх (Франко). Кепкува́ли з приду́ркуватого Фе́дя (Н.-Лев.). З грома́ди кпи́ли, хло́пців би́ли (Шевч.). Хоч ти си́льний, а зі сме́рти ти даре́мно кпи́шся (Рудан.). Шки́лить та й шки́лить ці́лий ра́нок з ба́би (Черніг.)].
Насмеха́ться, насмея́ться над кем, чем – смія́тися, насміха́ти(ся) и (редко) насміва́тися, насмія́ти(ся) з ко́го, з чо́го, (редко) кому́, чому́, посмі́шкувати, посмішк(о́в)ува́тися, напосмішкува́тися, глузува́ти, поглузува́ти, глумува́ти, поглумува́ти, глуми́тися, наглу́митися, кепкува́ти, покепкува́ти (пров.) кпи́ти(ся), накпи́ти(ся), закпи́ти, (редко) шкилюва́ти, шки́лити з ко́го, з чо́го, (поднимать на смех) на глу́зи (на глум, на кпи́ни, на смі́х) бра́ти, взя́ти кого́, що, смі́хи збива́ти, зби́ти з ко́го; сміх собі́ роби́ти з ко́го. [Чи не люблю́ тебе́ щи́ро, чи з те́бе смія́вся? (Шевч.). Не чу́є, не ба́чить, як вороги́ смію́ться їй (Шевч.). Мо́же де́мон яки́й насміха́ється з ме́не? (Франко). Знева́жливо насміва́ється з ньо́го (Крим.). Насмія́лась татарва́ з бі́дного Мики́ти (Шевч.). Щоб ви на́шому пісно́му борще́ві не насмія́лися (Зміївщ.). Ста́ли з їх сусі́ди насміха́ти (Метл.). З ме́ртвих насміха́ли (П. Тичина). Хоті́в я, ма́ти, з сироти́ насмія́ти (Чуб. V). З на́ших сліз вони́ глузу́ють (Самійл.). З хазя́їна кепку́є (Грінч. III). Було́ не кпи́ти з бі́дного Мики́ти (Номис). Хоч ти си́льний, а зі сме́рти ти даре́мно кпи́шся (Рудан.). Мару́ся з коза́ка накпи́ла (Грінч. III). З усі́х мої́х фанта́зій ти гарне́нько вмів закпи́ти (Крим.). Люби́ла шкилюва́ти з школярі́в (Яворн.). Шки́лить та й шки́лить ці́лий ра́нок з ба́би (Чернігівщ.). Щоб сіячі́в твої́х їх вла́сне поколі́ння на глум не бра́ло і на смі́х (Франко). Чого́ ти смі́хи зби́ла із моє́ї ха́ти? (Гол. I)].
Подтру́нивать, подтруни́ть над кем – кепкува́ти, покепкува́ти, кпи́ти(ся) (кплю́, кпиш), покпи́ти(ся), глузува́ти, поглузува́ти з ко́го, на глу́зи бра́ти, на глу́зи взя́ти кого́, шкилюва́ти, шки́лити з ко́го, підшкильну́ти кого́. Срв. Подсме́иваться, Подшу́чивать (над кем).
Подшу́чивать, подшути́ть над кем – жартува́ти, пожартува́ти, зажартува́ти, шуткува́ти, пошуткува́ти, кпи́ти, закпи́ти, сміх роби́ти, зроби́ти з ко́го. [Почали́ жартува́ти з старшини́ (Грінч.). Усі́ шутку́ють з йо́го. Закпи́в я з ньо́го (Франко). З ці́лої грома́ди сміх зроби́в (Франко)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Ёрничать, съёрничать –
1) збиткува́тися, позбиткуватися, глуми́тися, поглумитися над ким, глузува́ти, поглузувати, кпи́ти, покпити з кого;
2) бешкетува́ти, галабу́рдити, гультяюва́ти, байдикува́ти. Обговорення статті
Кофе – (растение, плод, напиток) кава:
• заварить кофе – запарити каву;
• кофе крепкий, жидкий, черный, со сливками, по-венски, по-варшавски – ка́ва міцна́, рідка́ (тонка́), чо́рна, вершкова́, по-віде́нському, по-варша́вському;
• кофе-мокка – ка́ва-мо́ка, мо́кська ка́ва;
• кофе настоящий, жолудевый. ячменный, ржаной, морковный – ка́ва спра́вжня (правди́ва), жолуде́ва, я́чна, жи́тня, морквяна́;
• пить, распивать кофе – пи́ти ка́ву, кавува́ти;
• чашка кофе – ча́шка (зап. філіжа́нка) ка́ви.
[Коли́-б-мені́ зра́нку ка́ви філіжа́нку (Пісня). З моря дув вітер. Солона прохолода принаджувала гостей, і вони, замовивши собі каву, тислись до вікон або сідали на веранді (М.Коцюбинський). Профе́сор загада́в Хве́дорові пода́ти їм гаря́чої чо́рної ка́ви (А.Кримський). Зійшовши на Хрещатик, купив газету, сів до столика у відкритому кафе й запитав собі кави з тістечком. З незрозумілою і несподіваною вишуканістю поклавши ногу на ногу, він ліниво мішав пахучий напій, скоса поглядаючи на сотні облич, що пропливали повз ґратки, вбираючи в себе всю різнобарвність та розгін вуличного руху (В.Підмогильний). Насупроти сиділо якихось двоє дівчат за столиком, вп’ялися в хлопців очима. Замовили собі чорну каву, сьорбали її потрошку й так сиділи (І.Багряний). Три скелети сидять за кавою І провадять про філософію Ніцше до них присідає рудава бестія і починає з одного кпити що той недоладно грає справжню людину (В.Стус). Просто кава і теплий рогалик, Просто шибка і злива, і злива. Просто декілька чистих прогалин У потоці життєвого млива… (Мертвий півень).  Через два столики самотня вродлива жінка років так під сорок неспішно кавувала і зосереджено курила тонку сигарету (Олесь Ільченко). Син голови колись привернув його увагу віршем, у якому він таврував хлопців, котрі подалися в місто і відірвалися від свого коріння. Фінальний рядок вірша звучав як вирок забудькам і перевертням: «Ви тут усі, — римував юний поет, — від кави почорніли» (В.Діброва). Ти п’єш каву дивишся у стелю Грієш пальці думки розплутуєш Тобі так просто жити над землею В координатах звуку сонця і вулиці (Ю.Джугастрянська). Взагалі, з першим, а особливо другим приходом руских, як тут називали «возз’єднання населення Північної Буковини у єдиній сім’ї вільних радянських народів» 1940 року та «визволення від німецько-фашистської та румуно-боярської окупації» 1944-го, багато чого в джерелівських звичаях змінилося. По-перше, поступово перестали пити каву, а перейшли на «российский чай». Річ у тім, що натуральну мокку, арабіку, робусту чи сантос або парану, ні «дістати» (термін з’явився разом із впровадженням найпрогресивніших досягнень радянської торгівлі), зате в крамницях було вдосталь «кави» з цикорію (В.Кожелянко). В пору ранішню ласкаву Зготував мені ти каву. Кава пахла, бадьорила, Сподівання в серці гріла. Сонце на обід зібралось, У мовчанку з нами гралось. Що ж мовчанка допоможе? Буркнув ти: — То кави, може?… Розливає вечір ласку, Ти зварив не каву — казку!!! Вам без цукру? Ні, з казками! Ще по чашці між думками. Ніч! На небі зір без ліку! Не заснути… аж до крику! Ти шепнув: — Не кави, часом?.. — В печінках!!! З тобою разом!.. (Т.Чорновіл). Довбонуло струмом вранці, Кудись пропав рожевий ліфчик. Побігла кава на плиті, Забула лак для волосся в морозилці. Сонце сліпить очі – примружусь, наче кріт, (сонцезахисні окуляри ще не купила) Обмалювало веснянками носа, Замажу тоном і на роботу піду. Ех! Весна поперла: Сонце, мухи і бруньки. А я сиджу перед монітором: Зводжу, рахую і відповідаю на дзвінки (П.Кукуй). „Кава« — здавна вживане в українській мові слово, а „кофе» активізувалося в часи зближення мов у колишньому Радянському Союзі. Це запозичення з російської. Коли в мові існує два слова, які нічим не відрізняються одне від одного, то якомусь із них потрібно віддати перевагу, а друге — відіслати в пасивний запас. Яке слово краще? Звичайно, „кава«. „Кава» й „кофе« мають спільне джерело походження, але „кава» стоїть ближче до оригіналу - через турецьке „kahve", пов’язане з арабським „kahva", утвореним від назви місцевості Kaffa в Етіопіј в Африці, де вирощували цю рослину. По-друге, воно має чимале словотвірне гніздо: „кавник« — посудина на каву, „кавниця» або „кавничка« - млинок для кави, „кавовий» — кавовий лікер, кавове дерево, „кавувати« — пити каву. По-третє, слово „кава» має такі значення: тропічна рослина, з насіння якої виготовляють запашний напій; насіння цієї рослини; поживний напій. По-четверте, саме цьому слову віддавали й віддають перевагу класики українського письменства (О.Пономарів). Вбийте бажання пити каву з молоком, кричу в простір безпредметної темряви, розмішуючи цукор у чашці, що вже третя за цю коротку ніч. Скільки можна? — вкотре себе питаю (Б.Редінґ). Влітку обідали на великій терасі з краєвидом на Сену, кавували в садку, що займав увесь дах будинку (Роман Осадчук, перекл. М.Дюрас). Звичні розваги — вино, музика, поезія, живопис — стали для нього нецікавими. Від кави теж відмовився й геть перестав ворушити мізками (О.Кульчунський, перекл. О.Памука). Знаєте, чому я запросив її на каву? З чисто егоїстичних міркувань. Скапітулювавши в останню мить — тобто удавши раптом, що чашка кави в її товаристві стала моєю найзаповітнішою мрією, — я одержав «Пізнє середньовіччя» (М.Пінчевський, О.Терех, перекл. Е.Сіґала). 1. Ніщо так не знімає сонливість зранку, як чашка міцної, солодкої, гарячої кави, пролитої на живіт. 2. Офіціант: — Ваша кава, пане. Спеціально з Південної Америки. — Так от, значить, де ви були! 3. Кава — чарівний напій. Скільки людей народилося на світ завдяки запрошенню «на чашечку кави»]. Обговорення статті
Скалиться – шкіритися, вишкірятися, вишкірюватися, вищирятися, скалитися, (образн.) продавати (сушити) зуби; (лок.) зуби надворі тримати; (перен.) брати на глум (на глузи, на сміх, на кпини) кого; глузувати з кого; сміх збивати з кого; сміх собі робити (смішкувати) з кого; смішкува́тися з ко́го, скалозу́бити, (иногда) кпити з кого. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЫШУ́ЧИВАТЬ укр. висміва́ти, кпи́ти /кепкува́ти/ з;
вышучивающий = высмеивающий.
ГЛУМИ́ТЬСЯ ще кпи́ти з;
глумиться над кем образ. витира́ти но́ги об кого;
глумя́щийся що кпить тощо, вда́тний на кпи́ни, оса́ не чолові́к, глузі́й, глузівни́к, іржа́, ґе́дзь, прикм. глумли́вий, глузли́вий, посмі́шливий.
ИЗДЕВА́ТЬСЯ ще му́чити, катува́ти, мордува́ти, пи́ти кров чию, (язиком) здійма́ти на глум кого, кпи́ти з кого;
издева́ющийся що /мн. хто/ п’є кров тощо, охо́чий /зви́клий/ знуща́тися, гото́вий /ра́ди́й/ познуща́тися, кровопі́й, мучи́тель, кат, катю́га, не́люд, недо́люд, недо́людок, звір, (язиком) глузі́й, глузівни́к, коверзу́н, збито́шник, вари́вода, книжн. знуща́льник, прикм. знуща́льний, глузли́вий.
ПОДСМЕ́ИВАТЬСЯ ще кепкува́ти /підсмі́шкуватися, смі́шки стро́їти, кпи́ти, забут. підсмі́ювати/ з кого;
подсеивающийся що /мн. хто/ підсміву́є з кого тощо, ста́вши кепкувати, ра́ди́й закпи́ти з, метки́й на пі́дсмішки, глузі́й, смішко́, прикм. глузли́вий, посмі́шливий, складн. кепку́й- [кепку́й-з-рідного-та́та], пор. шутящий.
ПОСМЕ́ИВАТЬСЯ, посмеиваться над кем ще покпива́ти з кого;
посме́ивающийся що /мн. хто/ сміє́ться тощо, схи́льний посмі́юватися, смішко́, прикм. сміхотли́вий;
посме́ивающийся над кем зви́клий кпи́ти з кого.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Глумиться
• Глумиться над кем – глумитися (глумувати, глумуватися, глузувати) з кого; на (по)глум (на глузи) брати (піднімати, здіймати) кого; кепкувати (кпити) з кого. [Та чого-бо ви глузуєте з мене! — крикне Оксана, як божевільна, да далі в сльози. Григоренко. Ображав прилюдно, гостро, на глум брав… Гордієнко. Давно се діялось, Ще як борці у нас ходили По селах та дівчат дурили, З громади кпили, хлопців били Та верховодили в селі… Шевченко.]
Зуб
• Без одного, без нескольких зубов кто – щербатий (неповнозубий) хто; недолік зубів у кого.
• Был бы хлеб, а зубы сыщутся – аби зуби, а хліб буде. Пр. До хліба зуби знайду. Пр.
• В зубах навязло у кого (разг.) – у зубах нав’язло кому, в кого; має вже цього по саму зав’язку (по шию) хто.
• Видит око, да зуб неймёт – хоч бачить око, та зуб не впійма (не вловить, не йме, не достане). Пр. Їв би паляниці, та зубів немає. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Так близько, а не достанеш. Пр.
• Вооружённый до зубов (книжн.) – озброєний по зуби (до зубів).
• Вы мне зубы не заговаривайте – ви мені зуби не замовляйте; ви мені не забивайте баки; ви мене не забалакуйте.
• Давать, дать в зубы (по зубам) – давати, дати в зуби кому; загилювати, загилити по зубах кому.
• Держать язык за зубами – тримати (держати) язик (язика) за зубами. [Їж борщ з грибами, держи язик за зубами. Пр.]
• Зуб на зуб не попадает у кого (разг.) – зуб на зуб не попадає кому, в кого; зуба з зубом не зведе хто; зуби цокочуть у кого; зубами цокоче хто; зуб на зуб скаче в кого; зуб на зуб не налучить у кого.
• Зубы скалить – шкірити (вишкіряти, вищиряти) зуби; (образн.) продавати (сушити) зуби; (лок.) зуби надворі тримати; (перен.) брати на глум (на глузи, на сміх, іноді на кпини) кого; глузувати з кого; сміх збивати з кого; сміх собі робити (смішкувати) з кого; (іноді) кпити з кого.
• Иметь зуб на кого (против кого) (разг.) – мати зуб на (проти) кого; мати храп на кого.
• Лишиться зубов – лишитися без зубів; збутися зубів; збеззубіти.
• Ломать зубы на чём – ламати зуби на чому.
• На голодные зубы – на порожній (на голодний) шлунок.
• Не по зубам кому что (разг.) – не на чиї зуби (не про зуби чиї) що; несила (не під силу), не до сили, не до снаги кому що.
• Не по зубам мне эти орешки – не на мої зуби горіх.
• Око за око, зуб за зуб – око за око, зуб за зуб.
• Полно зубы скалить – годі тих смішків; годі зуби яснити; досить глузувати.
• Положить зубы на полку (разг.) – покласти зуби на полицю; не мати чого укусити; не мати чого на жорна кинути.
• Поневоле станешь ворожить, коли нечего на зуб положить – навчить біда ворожити, коли нема чого у рот (на губу) положити. Пр.
• Попасться кому на зубы – попастися (потрапити, датися) на зуби кому.
• Разгорелись зубы у кого на что – загорілося кому чого; закортіло кому чого; аж слина (слинка) потекла (котиться) кому; у кого до чого.
• Разжать зубы – розняти (розціпити) зуби.
• С гнилыми зубами – з гнилими зубами; гнилозубий.
• С густыми, с редкими зубами – з густими зубами; густозубий; з рідкими зубами; рідкозубий.
• Сжать, стиснуть зубы – зціпити (стиснути, склепити) зуби.
• Сквозь зубы говорить, сказать – крізь зуби цідити, процідити (говорити, казати, сказати); крізь зуби точити, проточити.
• Скрежетать зубами – скреготати (скреготіти, скрипіти, скрипотіти) зубами.
• Стучать зубами (от холода) – зубами цокотіти; зубами дзвонити.
• Съесть зубы на чём – зуби на чому стерти (з’їсти).
• Точить зуб (зубы) на кого, на что (разг.) – гострити зуби на кого, на що. [Гострити зуби на мою працю. Пр.]
• Чесать зубы (разг.) – молоти язиком; теревені правити.
• Щёлкать (ляскать) зубами (разг.) – клацати зубами.
Издеваться
• Издеваться над чем – знущатися з кого; глумитися (глузувати) з кого; глузувати (кепкувати, кпити, зах. збиткуватися) з кого; на глум (на сміх, на поглум, на глузи, на книпи) брати (підіймати) кого.
Насмехаться
• Насмехаться над кем, над чем – насміхатися (глузувати, глумитися, кепкувати, лок. кпити) з кого, з чого; на сміх (на глузи, на глум, на кпини) брати (підіймати) кого, що; (іноді) сміхи збивати з кого, з чого. [Давно се діялось колись, ще як борці у нас ходили по селах та дівчат дурили. З громади кпили, хлопців били… Шевченко.]

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Кпи́ти, кплю, кпиш, кплять (з ко́го, з чо́го) – трунить, насмехаться;
кпи́тися –
1) издеваться;
2) жеманиться.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

кпи́ти, кплю, кпиш, кплять з кого, з чого; не кпи, кпім, кпіть

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

З, пред.
1) Съ. Як з лихим квасом, так ліпше з водою, аби не з бідою. Ном. № 7307. Без Божої волі й волос з голови не спаде. Ном. № 27. Гайку, гайку, дай гриба й бабку, сироїжку з добру діжку, красноголовця з доброго молодця! Ном. № 340. Показав з-на аршин від землі. Св. Л. 122. З ким жени́тися. На комъ жениться. Не хочу я женитися з тією, що ви мені засватали. Грин. II. 188. Потім будеш нарікати, що з бідною оженивсь. Нп. Чи такому ж бридкому, як ти, женитися з Марусею? О. 1861. XI. Кух. 15. Оженився з Палажчиною дочкою. Левиц. Пйо. І. 366.
2) Изъ. Вийшов з води. Єв. М. І. 10. Дощ ллє, як з бочки. Ном. № 574. Не роби з губи халяви. Ном. № 6867. Не дай, Боже, з Івана пана, з кози кожуха, з свині чобіт. Ном. № 1263. Вони приймали усякого: де хто з-під пана утече, приймуть. КС. 1883. XI. 499. 3-межи всіх найкраща. Св. Л. 205. Кукуруза з жовта-зелена. Св. Л. 138.
8) Отъ, по. З щастя не мруть. Ном. № 1710. Ото був собі такий бідний вовк, що трохи не здох з голоду. Рудч. Ск. І. 1. Аж страшна стала з плачу. Г. Барв. 114. Дякуєм тобі з душі! Г. Барв. 420. Я з того не винен, що така причина впала. КС. 1883. III. 671. Як не даси з прозьби, то даси з принуки. Ном. № 1059. З лиця́. Лицомъ. І що ж то за хороша з лиця була! МВ. (О. 1862. III. 35).
4) Надъ. З Зевеса добре глузувала. Котл. Ен. II. 23. Не з Микити кпити. Ном. № 12659. З другого ся насміває, а за себе забуває. Ном. № 12686. Смішки з попової кішки, а як своя здохне, то й плакатимеш. Ном. 12687. Не смійся, Іванку, з мойого припадку. Ном. № 12693.
Кеп, кепа и кпа, м.
1) Дуракъ, глупецъ. Було не кпити з Микити, бо Микита і сам кеп. Ном. № 6815. Не таким кпам, пане-брате, в Польщі крулювати. О. 1863. II. 54.
2) Карточная игра въ дураки. Які ж були до карт охочі..., — гуляли часто до півночі... у памфиля, в візка і в кепа. Котл. Ен. III. 9.
Кпи́ти, кплю́, кпиш (з ко́го, з чо́го), гл. Трунить, насмѣхаться. Було не кпити з Микити, бо Микита і сам кеп. Ном. № 7093. Давно се діялось колись: ще як борці у нас ходили по селах, та дівчат дурили, з громади кпили, хлопців били. Шевч. 565.
Смія́тоньки, -ся, гл. Ум. отъ сміятися. Не з мене ся сміятоньки, не з мене ся кпити. Грин. III. 185.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Глуми́ться = глуми́ти ся, глумова́ти, глузова́ти, кепкува́ти, кпи́ти ся, шки́лити. — Голови на шаблї здіймали, довго глумовали. н. д. — Ся багата жидова з вас глумом глумує. К. Б. — Багатого, губатого дївчина шанує, надо мною сиротою сьмієть ся, кепкує. К. Ш. — Ой знати, знати — хто з кого кпить ся, дальше сїдає, чортом дивить ся. н. п. — Люди добрі, не глузуйте з мене, що я вам подїяла. С. З. — Бо там з тебе будуть глумовати. н. п.
Издѣва́ться = глумова́ти (С. Аф. З. Л), глуми́ти ся (С. Л. З.), глузува́ти (С. Аф. З. Л), на глум, на глу́зи підійма́ти, кепкува́ти (С. З. Л.). кпи́ти ся (С. З. Л ), шки́лити (С. Л.), шкилюва́ти, знущати ся (С. Аф. З.), збиткува́ти ся. — Голови на шаблї здіймали, довго глумували. н. д. — Бо там з мене будуть глумувати. н. п. — За що глузуєте, сказав наш неборак, за що знущаєтесь ви надо мною так? Гул. Ар. — Я кляв себе, а з себе глузував, я сам себе соромив ся. Сам. — Багатого чубатого дївчина шанує, надо мною сиротою сьмієть ся, кепкує. К. Ш. — Не збиткуй ся чужа мати надо мною, завяжи мінї очі, пускай за водою. н. п.
Надсмѣха́ться, надсмѣя́ться = сьмія́ти ся, надсьміха́ти ся, глуми́ти ся (С. Л.), глузува́ти (С. Л.), кепкува́ти (С. З. Л.), кпи́ти ся (С. З.), насьмія́ти ся, наглуми́ти ся (С. З.), поглузува́ти, покепкува́ти (С.З.), накпи́ти ся. – А над нею, молодою поганець сьмієть ся. К. Ш. — Багатого , чубатого дївчина шанує, надо мною сиротою сьмієть ся, кепкує. К. Ш. — Знаю вашу славу: поглузують, покепкують, та й кинуть під лаву. К. Ш.
Насмѣха́ться, насмѣя́ться = сьмія́ти ся, насьміха́ти ся, глузува́ти (С. Л.), глумува́ти (С. Аф.), глуми́ти ся (С. Аф.), кепкува́ти (С. З. Л.), кпи́ти, ся (С. З.), надсьміха́ти ся (С. Л.), шки́лити, глу́зом глузува́ти, насьмія́ти ся, наглуми́ти ся (С. Л.), поглузува́ти, покепкува́ти. — А над нею молодою поганець сьмієть ся. К. Ш. — Насьміяла ся верша болотові, коли оглядить ся, аж і сама в болотї. н. пр. — Щоб нашому борщеві не насьміяли ся. Чайч. — Голови на шаблї здіймали, довго глумували. н. д. — Ся багата жидова з вас глузом глузує. К. Б. — Багатого, чубатого дївчина шанує, надо мною сиротою сьмієть ся, кепкує. К. Ш. — Знаю вашу славу: поглузують покепкують, тай кинуть під лаву. К. Ш. — З старих людей не можна кепкувати. Кн. — З громади кпила. К. Ш.
Посмѣ́иваться, посмѣя́ться = 1. сьмія́ти ся, усьміха́ти ся (часто або часами), посьмія́ти ся, порегота́ти, пореготїти. 2. посьміха́ти ся, надсьміха́ти, ся, глузува́ти, кпи́ти, кепкува́ти, посьмія́ти ся (С. Л.), надсьмія́ти ся (С. Л.), поглузува́ти (С. Л.), поглумува́ти, покепкува́ти, покпи́ти, пошкилюва́ти. — Позвім, кажуть, того шолудивого, та поглузуєм з його. н. к. — З вороженьків покепкуєм. К. Ш. (Д. ще під сл. Насмѣха́ться).
Цыга́нить = висьмі́ювати, пересу́жувати (кого), глузува́ти, кпи́ти (з кого).
Шпыня́ть = глузува́ти, глумува́ти ся кепкува́ти, кпи́ти ся, шки́лити.

Запропонуйте свій переклад