Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 15 статей
Запропонувати свій переклад для «краянин»
Шукати «краянин» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Единозе́мец – земля́к, краяни́н (гал.).
• -мка – земля́чка, края́нка.
Жи́тель, -ница – жи́тель, жи́телька, жите́ць (р. -тця́), ме́шканець (р. -нця), ме́шканиця (реже ме́шканка), (устар.) обива́тель, обива́телька; (местный ж.) краяни́н, края́нка.
• Жи́тели – лю́ди, лю́дність (р. -ности), края́ни. [Убо́га лю́дність того́ щиро-робі́тничого кварта́лу. Я воли́нський краяни́н. На ра́дість усі́м ки́ївським лю́дя́м. Це – село́ Солові́їха; мій нови́й знайо́мий на дозві́ллі розказа́в мені́ де́що ціка́ве з по́буту її́ житці́в. Знав у ві́чі тро́хи не всіх мешканці́в лу́цьких].
• Ж. городской – городя́нин (ж. р. -я́нка; мн. городя́ни), містю́к, (гал.) міщу́х.
• Ж. сельский – селяни́н (ж. р. -я́нка, мн. селя́ни), чолові́к із села́, селю́к, селю́чка.
• Ж. слободской – слобожа́нин, слобожа́нка, слободя́ник.
• Ж. предместья – передміща́нин, передміща́нка.
• Ж. береговой, прибрежный – бережа́ни́н, побережа́нин.
• Ж. противоположного берега реки – (того)боча́нин (мн. боча́ни), заріча́нин, -нка, тогобі́чний чолові́к, -чна жі́нка.
• Ж. приморский – ме́шканець (чолові́к) надмо́рський.
• Ж. горы, возвышенной местности – горя́нин (мн. горя́ни), горя́нець (р. -нця), (горец) гірня́к.
• Ж. подгорья – підгоря́нин.
• Ж. долин – долиня́нин.
• Ж. низин – низове́ць (р. -вця́), подоля́нин, подоля́к.
• Ж. степей, полей – степови́к, польови́к.
• Ж. пещер – пече́рник.
• Ж. леса, бора – лісови́к, пущови́к, борови́к.
• Ж. полесья – поліщу́к.
• Ж. местности перед замком – підзамча́нин (ж. р. підзамча́нка).
• Ж. исконный – тубі́лець (см. Абориге́н).
• Ж. коренной – оса́дник.
• Ж. постоянный в сельском обществе – земляни́н. [Сла́вне село́ Лю́бчики, весе́ле. Ми сюди́ на се́лище прийшли́, в земля́ни пи́шемось любчі́вські (М. Вовч.)].
• Ж. известной части села, деревни, квартала, города – кутча́нин. [Ми кутча́ни, на одні́м кутку́ живемо́].
• Ж. гетьманщины – гетьма́нець (р. -нця).
• Ж. приднепровья, приднестровья – дніпря́нин, наддніпря́нець (р. -нця), дністря́нин, наддністря́нець (р. -нця).
• Ж. заднепровья – задніпря́нець.
• Ж. заграничный – закордо́нець, закордо́нник.
• Ж. приграничный – узгрянича́нин, узгряни́чник.
• Ж. ада – пеке́льник.
• Ж. Киева – кия́нин.
• Ж. Харькова – ха́рківець, харков’я́нин.
• Ж. Чернигова – черні́гівець (ж. р. черні́гівка).
• Ж. Одессы – одеси́т, одеся́нин.
• Ж. Звенигородки – звинигоро́дець (ж. р. звиногоро́дянка).
Земля́к – земля́к, края́нин.
• -мляки́, собир. – земля́цтво, края́нство.
Компатрио́т, -тка – компатріо́т, -тка, земля́к, -ля́чка, краяни́н, -я́нка.
Коренно́й –
1) см. Корнево́й 1;
2) перен. (основной) корінни́й, докорі́нни́й, осно[і]вни́й, (исконный) пе́рвісний, споконві́чний. [Одне́ з корінни́х завда́нь (Касян.). Тре́ба докорі́нних спо́собів шука́ти, як з ко́ренем ви́рвати ли́хо (Єфр.)].
• -на́я причина – корінна́ (основна́) причи́на.
• -но́е различие – основна́ відмі́нність (різни́ця).
• -ны́м образом – в ко́рені, ґрунто́вно.
• -но́е (радикальное) средство – докорі́нни́й (радика́льний) спо́сіб (-собу).
• -но́й закон – осно[і]вни́й зако́н.
• -но́й зуб – ку́тній зуб, кутня́к (-ка́).
• -на́я лошадь, см. Коренни́к 1.
• -но́й парус (на речных судах) – сере́днє (вели́ке) вітри́ло.
• -на́я рыба – крутосолі́нка.
• -но́й уксус – перегі́нний о́цет, міцни́й (пере́гнаний, перепу́щений) о́цет (р. о́цту).
• -но́й житель – тубі́лець (-льця), оса́дник, туте́шній з ді́да-пра́діда, краяни́н.
• -но́е население – тубі́льці (-ців), корінна́ лю́дність (-ности). [У Ки́їві стріва́лися між собо́ю аж три націона́льності – корінна́ місце́ва украї́нська, по́льська й росі́йська (Єфр.)].
• -но́й киевлянин – приро́дний (прирожде́нний, роди́мий) кия́нин.
• -но́й дворянин – дворяни́н да́внього ро́ду (з ді́да-пра́діда), родови́й (предкові́чний) дворяни́н.
• -ной сват – молодо́ї ба́тько, ба́тько нарече́ної.
• -ное слово, грам. – корінне́ сло́во.
• -но́й слог, грам. – корене́вий склад.
• -но́й язык – рі́дна мо́ва.
• -но́е месторождение, -ные породы, геол. – пе́рвісне родо́ви́ще, пе́рвісні поро́ди (матери́к).
• -но́й вал, подшипник, техн. – головни́й вал (-ла), головна́ вальни́ця;
3) сущ., см. Коренни́к 1.
Насе́льник, -ница – осе́[і́]льник, -ниця, жи́тель (-ля), -телька, краяни́н (мн. края́ни, края́н), края́нка.
• -ники – осе́[і́]льники, населе́нці, жи́телі, края́ни, лю́дність (-ности); срв. Населе́ние 2.
Нашезе́мец, -зе́мка – земля́к (-ка́), земля́чка, наш чолові́к (мн. на́ші или на́ські лю́ди), (наш) краяни́н (мн. на́ші края́ни), (на́ша) края́нка.
Неуроже́нец, -нка – ненаро́дженець (-нця), -нка, ненарожде́нець, -нка, ро́дом не (зві́дки).
• -нец этой страны – не з ціє́ї краї́ни ро́дом, (не туземец) не тубі́лець (-льця), нетуте́шній краяни́н, -ня края́нка.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Земляк, землячка – земля́к, землячка, края́нин, краянка, (собир.) земля́цтво, края́нство, земляки.
[Матрос, Таки земляк наш з Островної, На вахті стоя, Журився сам собі чогось (Т.Шевченко). — Як рано? Добрі люди уже давно облягли спати. Нащо тобі Христя? — Нужно-треба. Я недавно почув, що вона здесіча, а ми з одного села. Прийшов провідати землячку (П.Мирний). — Я помилився, хутко показали мені сю помилку твої краяни (Л.Українка). До батька Миколи приїхали гості, із заходу сонця і сходу краяни (О.Маковей). Казали: прийшов юнак із степу, з Хортиці, сюди, в ліси, помститися. Казали: тільки краяни радіють (де верби на ставок похилилися), тільки чабани й байстрюки радіють, а іншим — смерть (М.Хвильовий). Я думав, що Святий Дух потрібно обороняти не лише від районних єфрейторів, а й також від тутешніх «трударів», які своїм гострим суперрадянським нюхом нібито уловили загрозу, що віяла від Святого Духа. Ох, краяни ви мої, краяни… А втім, «тутешні» — це тільки ширма, за ширмою ось цей сірий молодик, приблуда Пиндилик, районні, обласні, московські єфрейтори (Роман Федорів). Маґістр, важко поранений в коліно розривною кулею, зумів вирватися з-під смертельного вогню й затаївся в Шубранці, де з ноги повитягували осколки. Дошкульною раною заопікувалася краянка Чайка – Ганна Заячківська. По якімсь часі вони через Прут дісталися до Стрілецького Кута (Михайло Андрусяк). Я давно намагаюся довести просту і, як на мене, очевидну думку: Міхаіл Афанасьєвіч Булґаков, якого дехто прагне включити до пантеону української культури на тій підставі, що він наш земляк, щиро ненавидів Україну як таку. <…> Для нього єдина прийнятна Україна – це російська провінція, яку слід цивілізувати силами інтелігенції, що житиме в затишній квартирі з пічкою, самоваром під лампою та книжковою шафою з Пушкіним (Ю.Макаров)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

СООТЕ́ЧЕСТВЕННИК укр. земля́к, края́нин.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Краяни́н –
1) живущий в конце села;
2) земляк.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Житель, -ница – житель (-ля), жителька, жите́ць (-тця), ме́шка́нець (-нця), ме́шка́нка; (жители) – житці́, ме́шка́нці; (население) – людність (-ности); ж. горный – верховинець (-нця); ж. городской – міська́ людина, міський ме́шканець, містянин (Г), городянин, городянка; ж. известной части села – кутча́нин (-на); ж. коренной – тубі́лець (-льця); ж. Киева, Харькова, Одессы – киянин (-на), ха́рківець (-вця), харків’янин (-на), одесець (-сця); (ж. р.) одесча́нка; ж. местный – місце́вий житель, ме́шка́нець; -ли окраинные – поку́тні ме́шка́нці, покутяни; ж. подгородный – пригородянин (-на); ж. предместья – передмістянин (-на) (Н); ж. приграничный – узгранича́нин (-на); ж. страны природный – краянин (-на), краянка; ж. сельский – селянин (-на), селянка; ж. столицы – столича́нин (-на).

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Краяни́н, -на, м. 1 ) Живущий в конце села.
2) Земляк. Сл. Нік.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Единозе́мецъ, единозе́мка = земля́к, земля́чка (укр.), края́нин, края́нка. (Гал.).
Тузе́мецъ, тузе́мка = тубо́лець, тубі́лець, тубо́лка (С. Л. Ш.), края́нин. = Чужинцї, живучи в українських містах, добували собі вільний захист і жили в добрім ладї з тубольцями. Бар. О. — Будь тубілець панства нашого, яко і чужоземець. Ст. Л.