Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 33 статті
Шукати «крим*» на інших ресурсах:

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ба́ня, -ні, ж.
1) Куполъ на церкви, вообще на строеніи. Сим. 17.
На самому шпилечку стоїть, як лялечка, біла церковця і неначе хитається, сяючи золотим хрестом і банями. Мир. Пов. І. 166. Ой не видно його дому, тільки видно баню. Мет. 6.
2) Солеварня, солеварный заводь. Шух. І. 16.
Ой чумаче, де ти йдеш?.. на баню по кримку йду. Гол. І. 177.
3) Минеральный цѣлебный источникъ. Вх. Лем. 390. Ум.
Ба́нька.
Бахму́тка, -ки, ж. Поваренная соль, добывающаяся въ копяхъ бахмутскаго уѣзда. Маркев. 162. Пиріг завдовжки із аршин і соли кримки і бахмутки. Котл. Ен. IV. 27.
Біг и Бог, Бо́га, м.
1) Богъ.
Чоловік стріляє, а Біг кулі носить. Ном. № 83. Біг Богом, а люде людьми. Посл. Як ось знечев’я вбіг Меркурій засапавшися до богів. Котл. Ен. II. 20. Жив у лісі такий бог лісовий. Грин. І. 44. В се врем’я в рай боги зібрались к Зевесу в гості на обід. Котл. Ен. II. 19.
2) Икона, образь. Чуб. VII. 384.
Поцілувала на божнику бога. Г. Барв. 239. Батько й мати беруть богів, хрестять богами молодих і оддають їм у руки. Молода оддає свого бога молодому. Грин. ІІІ. 440.
3)
Старий бог. Вона іде, іде, — мов старий бог з двору сходить... Вже до воріт, за двір... — говорится о важности ухода уходящаго лица. Сим. 228.
4)
Скля́ний бог. Водка, штофъ съ водкой. Тоді то й зазналася я із сим скляним богом. О. 1862. VII. 42. Прихилявся до шкляного бога, привчався горілочку вживати. Мир. ХРВ. 203.
5)
Біг-ма́, Біг-ма́є. Нѣтъ, не имѣется. Діточок у їх Біг-ма. Шевч. А іще на козаку нетязі шапка-бирка, зверху дірка, хутро голе, околиці Біг-має. ЗОЮР. І.
6)
Біг-ме́. Ей Богу; право. Біг-ме на щотах не училась. Котл. Ен. IV. 19. Біг-ме, я не брав твоєї сокири. Каменец. у.
7)
Біг дав. Есть, имѣется. Галиц.
8)
Бо́гу роби́ти. Иносказ. сидѣть въ тюрьмѣ. Повѣсть «Мамай» Скальк.
9)
Зна́ти Бо́гу. Знать молитвы. О. 1862. IV. 9.
10)
Бог відь. Богъ вѣсть. Ото скільки очима скинеш, Бог відь колишні степи. Конот. у.
11)
Своїм бо́гом зроби́ти, піти́. По своему сдѣлать. Св. Л. 287. См. Зробити. З сього часу пішла своїм богом коло всього. Св. Л. 114.
12)
Нія́ким бо́гом не допро́сишся. Никакъ не упросишь. Ніяким богом не допросишся було, щоб хоть в двір до тебе заглянули. Сим. 222.
13)
За мали́м бо́гом. Едва. За малим богом слави и чести казацької братерським боєм не занапастили. К. ЦН. 221. За малим богом Криму... не опанував. К. ЦН. 219.
14)
За неви́нного бога (поби́то, взя́то). Ни за что (побить, арестованъ и пр.) Мнж. 163.
15)
Спасеть же Біг тебе! Выраженіе благодарности. Котл. Ен. II. 29.
16)
Коли́ вже те у Бога і діялось! Бог знаетъ, когда это и было. Сим. 223.
17)
У Бога. Восклицаніе въ досадѣ, если чего нибудь не находишь. Де ті ключі у Бога! Сквир. у.
18) См.
Бі. Ум. Богонько, Богочко, Біженько, Біжечко, Божок. Ей, Богочку, таточку, дай погоду! Фр. Пр. 77. Ішов Божок дорогою, зострів дівку із водою: «Ой дай, дівко, води пити, смажні уста закропити!» — Не дам, старцю, води пити, бо вода єсть нечиста... «Ой ти, дівко, сама нечиста, а вода єсть завжди чиста.» Стала дівка, ізлякалась, перед Богом заховалась. Млр. Л. Сб. 237.
Бусурма́н и бусурме́н, -на, м. Басурманъ, магометанинъ, иновѣрецъ. Ой панночко-шаблюко, панночко наша! з бусурманом зустрівалась, та й не двічи цілувалась. Чуб. V. 935. Кримці та нагайці, безбожні бусурмени. АД. І. 114.
Вага́, -ги́, ж.
1) Вѣсъ.
На хуру вагою кладуть. Г. Барв. 324. Ой десь мій брат у Криму продає сіль на вагу. Рудч. Чп. Ваго́ю да́ти. Отпустить на вѣсъ. Важко́ю ваго́ю. Съ великимъ трудомъ.
2) Тяжесть, бремя, грузъ.
Хури йшли з вагою. Широко ступав Марко, здавалось, і ваги ніякої не було у його на плечах. Стор. М. Пр. 25. Ото ж на мене вагою сіло. Ном. № 13275. Усяка людина має свою вагу на світі. К. (О. 1861. VI. 28).
3) Вѣсы.
Ой, хто б узяв та зважив моє горе! хто б на вагу зложив моє нещастя. К. Іов.
4) Гиря.
Я бачив ув Одесі самограйну машину: ваги колеса повертають, а вона й грає, так само як у дзиґаркові. Канев. у.
5) Вѣсъ, значеніе, сила.
Це для мене не має жадної ваги.
6)
Бу́ти у вазі. Быть беременной. На третій годочок я стала у вазі: Господь і мені дав. Г. Барв. 97.
7) Колебаніе.
Гой ги, вороги! ми не маєм ваги! Шевч. 57. Ревуть, лютують вороги, козацтво преться без ваги — і покотились яничари. Шевч. 59.
Вистача́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. ви́стачити, -чу, -чиш, гл.
1) Хватать, хватить, стать, быть достаточнымъ.
Одних тенет вистачить на дві милі. Стор. II. 219.
2) Доставить, поставить въ достаточномъ количествѣ.
Їм.... треба вистачити добре їсти. Левиц. І. 501. Таке військо вистачимо, що й кримського хана завоювали б. Стор. II. 226. Хоч невеличкий млин, та, знаєш, чепурненький, раз-по-раз, день-у-день крутивсь і гуркотів і хліба вистачав хазяїну чимало. Греб. 383. На всіх не ви́стачиш. Всѣхъ не удовлетворишь.
Гони́тва, -ви, ж.
1) Погоня.
Ні, струни сі ослабли, заніміли в моїм буянні кримськими степами, в гонитвах за прудкою татарвою. К. Бай. 11.
2) Гоненіе. Св. Л. 107.
Дворяни́н, -на, м.
1) Дворовый человѣкъ.
Дізналися дворяне та панськії козаки. Гол. І. 122. Ой мати криминина, чорні очі в дворянина. Мет. 114.
2) Дворянинъ.
На безлюдді й Хома дворянин. Ном.
Дола́зити, -ла́жу, -зиш, сов. в. долі́зти, -зу, -зеш, гл.
1) Долазить, долѣзть.
2) Добираться, добраться, дотаскиваться, дотащиться.
От і долізла до якогось писарчука у тяжиновому халатику. Кв. Як хан долізе до Криму. Ном. № 5635.
Дуракува́тий, -а, -е. Дураковатый, глуповатый. Один дуракуватий челядник росказував, що як він їздив у Крим по сіль, дак хоча ж і соли наївсь уволю. Грин. І. 230.
Занеду́жати, -жаю, -єш, гл. Занемочь, заболѣть. Сталась йому пригодонька не вдень, а вночі: занедужав чумаченько, з Криму ідучи. Макс. (1849) 175.
Каштеля́н, -на, м.
1) Кастелянъ, управитель замка.
2) Сановникъ, засѣдавшій въ сенатѣ въ Польшѣ.
Ті вельможнії каштеляни і старости... пійшли в неволю до Криму. К. ЧР. 38. Він каштелян і райця королівський. К. МБ. II. 120.
Крим, -му, м. Крымъ. Годі, годі, чумаченьки, в Криму соли брати! Рудч. Чп. 102.
Кри́мець, -мця, м. Житель Крыма. Желех.
Кри́мка, -ки, ж.
1) Крымская соль.
Несли подарки пред собою: пиріг завдовшки із аршин і соли кримки і бахмутки. Котл. Ен.
2) Шапка изъ крымскихъ барашковъ. Желех.
3) Проказа?
У його матері кримка, — така болість, що й не вигоїть. Екатеринодаръ. (Залюбовск.).
Кримкува́тий, -а, -е. Лепрозный? Прокаженный? У них батько був кримкуватий та й вони такі. Екатеринодаръ (Залюбовск.).
Кри́мський, -а, -е. Крымскій. В кримськім степу пропадали (чумаки). Рудч. Чп. 105.
Ледя́нка, -ки, ж. = Ледівка. Вписавсь в купці, ямлив товар: ледянку-сіль і добру кримку, мед, віск... Мкр. Г. 54.
Лупа́ти, -па́ю, -єш, гл. Колоть, ломать. Срібні копита кремінь лупають. Чуб. III. 293. Остався він у Криму, лупає сіль вагову. Рудч. Чп. Сам Бог хліб лупав, та й нам давав. Ном. № 12280.
На́пад, -ду, м.
1) Нападеніе, аттака.
Два напади ляхи одбили. Стор. Опанували б ми були Крим за одним нападом. К. ЦН. 221.
2) Пароксизмъ.
3)
Двома́, трьома́ на́падами. Въ два, три пріема; два, три раза. Третім нападом роблю. Ном. Трома нападами сіяли ліс. Звенигор. у. Двома нападами дощ ішов. Аж трьома нападами били його. І трьома́ на́падами не о́зьмеш. Никакъ не возьмешь. Мнж. 169.
4) Тошнота, болѣзнь у скота отъ обжорства. Угор.
Піво́стрів, -рова, м. Полуостровъ. Півострів Кримський. К. МХ. 27.
Підгорта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. підгорну́ти, -ну́, -неш, гл.
1) Подворачивать, подвернуть, подгинать.
Сядь, Грицю, коло мене, ще й ніжечки підгорни. Чуб. V. 56.
2) Подгребать, подгресть.
Підгорни ще жару до горщика. Окучивать, окучить растеніе. Підгортають городовину сапою. Шух. І. 164. Въ кобз. думѣ о бѣгущемъ, который какъ бы подгребаетъ себѣ подъ ноги землю: Брат піший піхотинець за кінними біжить-підбігає, чорний пожар під білі ноги підгортає. АД. І. 114.
3)
під ко́го. Подчинять, подчинить чьей власти, покорить. Під себе ми своїх сусід не підгортали. К. Дз. 17. Спліндрувати ввесь Крим та й підгорнути під короля. К. ЦН. 221.
Пові́тка, -ки, ж. Сарай для скота. (Чуб. VII. 393), также навѣсъ изъ соломенной крыши при такомъ сараѣ. Під повіткою наймички коноплі тіпають. Левиц. І. 175. Чи я тобі не казала, як стояла під повіткою: не йди, милий, та у Крим по сіль, бо зостанеш під наміткою. Чуб. V. 198. Ум. Пові́точка.
Рі́зно, нар.
1) Различно, не одинаково.
На довгому віку, як на довгій ниві, різно буває. Ном. № 9894.
2) Отдѣльно.
Всі курочки до купочки, півень ходить різно. Нп.
3) Врозь, въ разныя стороны.
Ой ви, тучі громовії, розійдітесь різно. Нп. Ей да оце ж тобі, да молодий козаче, аж три доріженьки різно: ей, що одна на Дін, а другая у Крим по сіль, а третя да на те Запорожжа. Чуб. V. 112.
Сілки́й, сільки́й, -а́, -е́. О соли: обладающій достаточной силой. Сіль-кримка — сілька, а сіль маничка не сілька. Міус. окр.
Спочи́нок, -нку, гл. = Спочив. КС. 1882. XII. 502. Будуть кримці та нагайці, безбожні бусурмени, тебе, пішого-піхотинця, на спочинках минати. ЗОЮР. І. 33.
Става́тися, стаю́ся, -є́шся, сов. в. ста́тися, -нуся, -нешся, гл.
1) Дѣлаться, сдѣлаться.
Хто стається вівцею, того вовк ззість. Ном. № 3841. Аби ваша думка сталася ділом. К. (О. 1862. III. 23). Конвалії сталися мені найлюбішими квітками. Г. Барв. 400. Ідол до Бога.... «Так і так мені стається: не попаду з моря землі винести.» Драг. 15.
2) Случаться, случиться, произойти, совершиться.
Сталась йому пригодонька не вдень, а вночі: занедужав чумаченько, з Криму ідучи. Нп. Між нами стався такий великий гріх. Стор. М. Пр. 34. Те станеться за нашого ще живота. К. ХП. 14.
Страхови́й, -а́, -е́. ? В Крим дорога дуже далекая, а ще хура страховая. Чуб. V. 1044.
Тума́, -ми́, ж.
1) Овца: помѣсь шпанской овцы или
шльо́нки съ простой. Борз., Павлогр. у.у.
2) Человѣкъ смѣшанной породы: одинъ изъ родителей турокъ или татаринъ, а другой — украинецъ.
Христіяне і туми зъ христіянъ въ Кримѣ родившіися. Величко, Лѣт. II. 376. Вродився тумою від руської бранки. К. ЦН. 219. Козак-тума зведе з ума, не буде любити. Нп. Г. Барв. 222. Тума танчик водила. Що виведе, то і стане, на дівочок погляне. Мет. 299. Тумо́ю называютъ хмураго неразговорчиваго человѣка. Якийсь нелюдний, неговіркий, якась тума з його. Мир. ХРВ. 35.
Уйма́к, -ка́, м. Захваченный въ неволю, въ плѣнъ. Син пійшов у кримські уймаки. К. ПС. 110.
Хан, -на, м. Ханъ. Як хан долізе до Криму. Ном. № 5635.
Ямли́ти, ямлю́, -ли́ш, гл. Набирать, накупать. Вписавсь в купці, ямлив товар: ледянку сіль і добру кримку, мед, віск, білугу, осятрину, полотна, сало і кав’яр. Мкр. Г. 54.
Яси́рити. -рю, -риш, гл. Брать въ плѣнъ, въ неволю населеніе. Орда.... ясирить, полонить. К. ПС. 125. Налетіла з Криму буря на село щасливе: гумна палять, хати граблять, ясирять, що живе. К. МБ. X. 8.