Кручи́нить – (кого) жури́ти кого́, завдава́ти жа́лю́ кому́, круши́ти кого́; срвн. Печа́лить. [Не завдава́й се́рцю жа́лю, бо я в чужі́м кра́ю (Пісня). Журба́ су́шить, журба́ кру́шить козаче́нька молодо́го (Пісня)]. |
Круши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Мять, сокрушать. З старим жити, тіло крушити. Ном. Журба мене круше. Чуб. Не сушіте, не крушіте моєї молодости. Гол. І. 232. |
Кручи́нить = завдава́ти жа́лю́, сум наво́дити, жури́ти, круши́ти. — Не завдавай серцю жалю, бо я в чужім краю. н. п. — Та не журь мене, моя мати, бо я й сам журю ся. н. п. — Журба сушить, журба крушить козаченька молодого. н. п. |
Сокруша́ть, сокруши́ть, ся = 1. розбива́ти, трощи́ти (С. Л. Ш.), розби́ти, потрощи́ти, розтрощи́ти, ся, на черепки — розчере́пити. — Гляди мінї, я тобі всї зуби потрощу! Кр. — Розчерепив вазу. Руд. 2. засму́чувати, жа́лю завдавати, круши́ти, ся, жури́ти ся, тужи́ти (С. З.), засмути́ти, жа́лю завда́ти, в ту́гу вдати ся. — Не завдавай серцю жалю, бо я в чужім краю. н. п. — Журба сушить, журба крушить козаченька молодого. н. п. — Ой не плачте, не журіть ся, в тугу не вдавайтесь. н. п. — І жив не любила, і вмер не тужила. н. п. |