Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 23 статті
Запропонувати свій переклад для «курган»
Шукати «курган» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Курга́н – (природный холм, гора) шпи́ль-гора́, шпиль (-ля́), горб (-ба́), (песчаный, снежный) кучугу́ра; (насыпной) моги́ла, курга́н (-ну), (на возвышен. месте, обыкнов. со сторожевым постом) моги́ла-верхови́на, верхови́нна моги́ла, (с кратерообразной вершиной, пров.) кугу́м (-ма). [Ой, ви́йду я на шпи́ль-гору (Чуб.). Як умру́, то похова́йте мене́ на моги́лі, серед сте́пу широ́кого на Вкраї́ні ми́лій (Шевч.). Горя́ть моги́ли-верхови́ни в по́лі (Куліш). У нас оці́ моги́ли, що як круго́м наси́пано, а всере́дині я́ма, – кугу́мами зву́ть (Переясл.)].
Курга́нный – шпильови́й, горбови́й, кучугу́рний моги́льний, курга́нний, курга́нячий; срвн. Курга́н. [Курга́нна земля́ ду́же до́бра для башта́ну (Новомоск. п.). Курга́няча ми́ша (Херсонщ.)].
Курга́нчик – шпи́лик, горбо́к (-бка́), шпиле́чок (-ле́чка), горбо́чок (-бо́чка), моги́лка, моги́лонька, моги́лочка, срвн. Курга́н.
II. Мар – горб (-ба́), бу́рта, (насыпь) на́сип (-пу), (курган) моги́ла.
Моги́ла –
1) (могильная яма) я́ма, (реже) моги́ла, гріб (р. гро́ба), гробови́ще. [Вроди́ла ма́ма, що не при́йме й я́ма (Номис). У я́мі засну́ли на ві́чнії ві́ки старі́ поколі́ння (Грінч.). Нема́є мату́сі! У глухі́й те́мній моги́лі вона́ (Тесл.).]. Ка́же зби́ти домови́ну та і гріб копа́ти (Рудан.). Жив не в ха́ті, а в гробови́щах (Єв. Морач.)].
• Опустить гроб в -лу – спусти́ти тру́ну́ (домови́ну) в я́му, у гріб. [Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му (Шевч.). Опуска́ють в гріб Яки́ма (Рудан.)].
• Сойти в -лу – спочи́ти в моги́лі, зійти́ з сві́ту, переста́витися, поме́рти.
• Хоть живьём в -лу ложись – хоч живи́й (живце́м) у я́му лізь (Приказка).
• Горбатого -ла исправит – яки́й зма́лку, таки́й і до оста́нку (Приказка);
2) (могильная насыпь) моги́ла, гріб, (не только ум.) гробо́к (-бка́). [Каза́в собі́ наси́пати висо́ку моги́лу (Пісня). Оста́вся почува́ть на гробка́х: положи́в (сідло́) на гробо́к і ліг на йо́му (Грінч. I)].
• -ла провалилась – моги́ла запа́ла(ся), гріб (гробо́к) запа́в(ся);
3) (могильный курган) моги́ла. [Засині́ли понад Дніпро́м висо́кі моги́ли (Шевч.)].
Моги́льный – моги́льний, гробови́й, гро́бний.
• -ный камень – моги́льний (гробови́й) ка́мінь (-меня), (ка́м’яний) на(д)гро́бок (-бка).
• -ный курган – моги́ла.
• -ная насыпь – моги́льний на́сип; см. Моги́ла 2.
• -ная тишина – моги́льна (гробова́) ти́ша. [Часа́ми ті́льки бо́мба огнева́ моги́льну ти́шу розбива́ла (Л. Укр.). Круг ме́не ти́ша гробова́ (Крим.)].
• -ная яма – моги́льна я́ма; см. Моги́ла 1.
II. Насыпа́ть, насы́пать –
1) что, чего на что, куда – насипа́ти, наси́пати, (о мног.) понасипа́ти и понаси́пувати що, чого́ на що, куди́; специальнее: (насаривать соломой и т. п.) натру́шувати, натруси́ти, (пылью, мукой и т. п. ещё) напоро́шувати, напороши́ти чим, (о мног.) понатру́шувати, понапоро́шувати. [Наси́пав жи́та в засі́к (Київщ.). Пам’ята́тиме до су́дної до́шки, по́ки аж по́роху на о́чі наси́плють (Номис). Ді́ти понасипа́ли піску́ в сі́нях (Брацл.)].
• -ть полный мешок чего – насипа́ти, наси́пати по́вний мішо́к чого́, насипа́ти, наси́пати мішо́к чим. [Понасипа́й мішки́ про́сом (Грінч.)].
• -ть чего в уровень с краями – насипа́ти, наси́пати чого вщерть (вкрай), (выше краёв) насипа́ти, наси́пати з на́спою чого́, виве́ршувати, ви́вершити, зверши́ти що. [Наси́пав мі́рку жи́та та ще й зверши́в (Сл. Гр.)].
• -ть зерна (домашней птице) – насипа́ти, наси́пати зе́рна, посипа́ти, поси́пати кому́. [Ви́мети ха́ту! внеси́ дро́ва! поси́п інди́кам! (Шевч.)];
2) (вал, курган и т. п.) насипа́ти, наси́пати, висипа́ти, ви́сипати, (редко, зал.) усипа́ти, уси́пати, (о мног.) понасипа́ти и понаси́пувати и т. п. що. [Наси́пали край доро́ги дві моги́ли в жи́ті (Шевч.). Та ви́сип-же, ми́ла, висо́ку моги́лу (Метл.). Дава́й вали́ висипа́ти та кана́ви ри́ти (Рудан.). І моги́лу вже уси́пав (Федьк.)].
Насы́панный –
1) наси́паний, понаси́п(ув)аний; натру́шений, напоро́шений, понатру́шуваний, понапоро́шуваний;
2) наси́паний, ви́сипаний, уси́паний, понаси́п(ув)аний и т. п. -ться –
1) (стр. з.) насипа́тися, бу́ти наси́пуваним, наси́паним, понаси́п(ув)аним и т. п. [Ви́сипано висо́ку моги́лу (М. Вовч.). І коли́ ті вали́ повиси́пувані? (Драг.)];
2) (возвр. з.) насипа́тися, наси́патися, понасипа́тися; натру́шуватися, натруси́тися, понатру́шуватися, напоро́шуватися, напороши́тися, понапоро́шуватися. [Скрізь понасипа́лося бо́рошна (Харківщ.)];
3) (вдоволь, сов.) –
а) (сыпля) наси́патися, попоси́пати (досхочу́), (о мног.) понасипа́тися;
б) (сыплясь) наси́патися, попоси́патися (досхочу́), (о мног.) понасипа́тися и т. п. Срв. Сы́пать.
На́сыпь –
1) см. Насы́пка 1 и 2.
• Грузить -пью – ванта́жити на́сипом;
2) на́сип, ви́сип (-пу, м. р.), на́спа, на́спище, (пересыпь) пере́сип, пере́спа, (вал) вал (-лу), (могильная, курган) моги́ла, (бугор, груда) бу́рта, (канавная вместе с канавой) окі́п (р. око́пу), (реже) рів (р. ро́ву), (межевая вместе с ямой) копе́ць (-пця́). [Страх брав його́, щоб не звали́тися десь з на́сипу (М. Левиц.). Живе́ за на́сипом (Кременчуч.). Ту́рок нароби́в такі́ висо́кі ви́сипи, от я́к-би ха́та (Брацл.). Обли́ччя Украї́ни скрізь позна́чене на́спищами (Куліш). Із тру́пів бу́рти насипа́є (Котл.)].
• Железнодорожная -сыпь – залізни́ч(н)ий на́сип;
3) (крапины) крапки́, цятки́ (-то́к), цяткува́ння и цятко́вання.
• Золотая -сыпь по атласу – золоте́ цятку[о́]ва́ння (золоті́ крапки́, золоті́ цятки́) на отла́сі; отла́с, поцятко́ваний золоти́ми крапка́ми.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Храпеть, хропнуть – хропти, хропіти, хропнути, (усилит.) хропонути, (образн.) завдавати (давати), завдати (дати), затина́ти, затя́ти, витинати, (редко) давити, дерти хропака́, хропти́ хропака́.
[Хропе на всі заставки (Номис). А деякі так так хлиснули, Що де упали — там заснули, Сопли, харчали і хропли (І.Котляревський). — Спи, спи,— вичитувала Явдоха, човгаючи по хаті,— Дрова не нарубані, води не принесено, а він — пузо на черінь та й давить хропака (Г.Тютюнник). Дорогою до двору він устиг розповісти мені, що радисти ще «деруть хропака», бо вночі була якась заваруха, то не виспались, що мати печуть хліб, що синиць він ловить кожної зими — тільки цього року не ловив, бо ховався в погребі од Німеччини,— прив’язує їм до ніг соломинки й випускає (Гр.Тютюнник). Ночами він хропить. Вижно як курган-могилою надимається під простирадлом його черево. Чути, як звідти спочатку вирулюють бомбардувальники, потім зграя слонів ганяється за полохливою куркою, й, нарешті, булькають акваланги (В.Діброва). Отже, котрогось року він почав храпіти, потім з його зубів повипадали пломби, його ніздрі й вуха позаростали волоссям, а нетяга пеніс перетворився у цілком самостійну й дуже вередливу істоту, що найчастіше чинила всупереч його волі (або з рівним успіхом нічого не чинила) (Ю.Андрухович). По сім слові пішли до джур своїх, що затинали хропака в тій самій поставі, в якій зміг їх сон (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Моя нова шапка мала навушники, і я їх відкотив. А на кого я був схожий — це мені було до лампочки. Однаково кругом жодної душі. Всі давно вже давали хропака (О.Логвиненко, перекл. Д.Д.Селінджера). У хаті, розлігшись на софі, грав давав хропака (Ю.Григоренко, перекл. А.Баріко). — Він давав хропака, — втрутився Фельдман. — До полудня. Його гарматою не можна було розбудити. Уперше довів, що має розум (Ю.Петренко, перекл. Е.М.Ремарка). Чому, коли дівчата сплять — вони сопуть, а коли дружини — то хроплять?]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Курган – моги́ла, -ли.
Могила –
1) (яма для погребения) я́ма (род. я́ми);
2) (курган) моги́ла, -ли.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Курган – моги́ла;
• к. межевой – копе́ць (-пця́).
Межевой – межови́й;
• м. курган – копе́ць (-пця́).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Курга́н, -ну – курган.
Ро́блениця – насыпная гора, курган.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Верхови́на, -ни, ж. Вершина (дерева, горы). Він на те дерево: заліз аж на саму верховину. Рудч. Ск. І. 4. Моги́ла-верхови́на. Курганъ на возвышенномъ мѣстѣ. обыкновенно сторожевой постъ. Ой могило-верховина, чомусь рано не горіла. Гол. І. 96. Ум. Верхови́нка. Шух. І. 204.
Горб, -ба, м.
1) Бугоръ, пригорокъ, курганъ. Вирубала дручок та стала на горбі. Рудч. Ск. I. 17.
2) Горбъ. Старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом. Ном. № 13954. Ум. Го́рбик, горбо́к, горбо́чок. На горбику під вербами сиділа купа дівчат. Левиц. І. 18. Виори, синку, горбки і долинку. Чуб. ІІІ. 451. На плечах горбок має. Ном. № 9116.
Курга́н, -ну, м. Курганъ. Ми підемо косити. То ти, як уже буде готова (каша), вийди на такий-то курган да й зови нас. ЗОЮР.
Моги́ла, -ли, ж.
1) Могильная насыпь надъ похороненнымъ. Ой викопай, мати, глибокую яму, та поховай, мати, сю славную пару... Та й висип же, мати, високу могилу, та й посади, мати, червону калину, щоб сказали люде: на всю й Україну. Мет. 96. Ой робіте труну та широкую, викопайте яму та глибокую, висипте могилу та високую. Нп. Ой по тих могилах угору високих, по тих гробовищах, у землю глибоких, лежить мого роду без ліку. К. Досв.
2) Курганъ. У полі могила з вітром говорила. Бал. 51. Ро́блені моги́ли. Курганы, насыпанные для сокрытія чего-либо. Згадав про роблені могили, которі близько слободи... Як Україну воювали татари, різали людей, всі бугаївці там ховали жінок, худобу і дітей. Алв. 67.
3) У гуцуловъ-древорубовъ: обрубленныя верхушки и вѣтви деревьевъ, сложенныя въ кучу. Шух. І. 178.
4) При отливкѣ предметовъ: двѣ половины глиняной формы, сложенныя вмѣстѣ одна надъ другою. Шух. І. 281. Ум. Моги́лка, моги́лонька, моги́лочка. Мн. Могилки́. Кладбище. Прийшов Кирик на могилки, ямку зачинає. ЗОЮР. II. 89.
Моги́льник, -ка, м. Насыпающій насыпь, курганъ.
Ро́блениця, -ці, ж. Насыпная гора, курганъ. Левч. 27.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Курган — моги́ла, -ли.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Курга́нъ = моги́ла, (межовий) — копе́ць, (з піску) — кучугу́ра. — Ой у полї могила з вітром говорила. н. п. — Гряницю проводили, частиї копцї висипуючи. Л. В.

Запропонуйте свій переклад