Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 54 статті

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Двузна́чный
1) двозна́чний. [Сло́во курі́нь двозна́чне у запоро́жців: воно́ й мі́сце, де жили́ козаки́, і полк, де коза́к був запи́саний];
2) (
о числе) двознако́вий, двохци́ферний.
Завева́ть, заве́ять
1) завіва́ти, заві́яти. [Як заві́яли ви́хри (Круш.)];
2) (
снегом, песком) завіва́ти, заві́яти, заміта́ти, заме́сти́, зано́сити, зане́сти́, закида́ти, заки́дати (сні́гом, піско́м). [Сні́гом доро́гу заві́яло. І замете́ піско́м-сні́гом курі́нь – мою́ ха́ту (Шевч.)].
Заве́янный – заві́яний, заме́тений, зане́сений, заки́даний.
Заме́тный – помі́тний, примі́тний, прикмі́[е́]тний, (легко распознаваемый) знатни́й, зна́тий, (значительный) значни́й. [Яро́чок ле́две примі́тний серед широ́кого сте́пу (Н.-Лев.). Межа́ знатна́ бу́де наві́ки (Кониськ.). Зна́ті були́ міща́ни раз уже́ з то́го, що не носи́ли шабе́ль, – ті́лько ніж коло по́яса (Куліш). Був сей чолові́к значни́й між усіма́ на схо́ді со́нця (Куліш)].
Быть едва -ным вдали – мрі́ти, брині́ти. [А під лі́сом край доро́ги либо́нь курі́нь мрі́є (Шевч.). Оре́л під хма́рою ті́льки брині́в (Сл. Гр.)].
Становиться, стать -ным – познача́тися, позначи́тися, визнача́тися, ви́значитися. [Вплив книг все ду́жче познача́вся на йо́му (М. Грінч.)].
Следы -ны – сліди́ зна́ти.
I. Заноси́ть, занести́
1) (
кого или что куда) зано́сити, зане́сти́, (о мн.) позано́сити кого́, що куди́. [Пові́й, бу́йний ві́тре, та з висо́ких гір, занеси́ мій голосо́чок до ми́лої в двір (Пісня). Яко́сь їх кля́тих і до ме́не на ти́хий ху́тір занесло́ (Шевч.). Іти́меш повз ті́тчин двір,— візьми́ занеси́ їй паляни́цю. Холе́ру зане́сено з А́зії].
Какими судьбами -сло́ вас сюда? – яки́м ві́тром вас сюди́ заві́яло?
Куда его нелёгкая -сла́? – куди́ його́ зане́сло́? куди́ його́ зане́сла́ нечи́ста?
-сти быстро – замча́ти;
2) (
снегом, песком и т. п.) зано́сити, зане́сти́, заміта́ти, заме́сти́, засипа́ти, заси́пати, заві́яти, забузо́вувати, забузува́ти, (слегка) запоро́шувати, запороши́ти (сні́гом, піско́м), (о мн.) позано́сити, позаміта́ти, позасипа́ти и т. д. що чим. [І занесе́ піско́м-сні́гом курі́нь – мою́ ха́ту (Шевч.). Усі́ шляхи́ позаміта́ло в по́лі (Грінч.). Сні́гом доро́гу заві́яло. Борода́ йому́ забузо́вана сні́гом (Греб.). На поро́зі став чолові́к у запоро́шеній сні́гом оде́жі (Грінч.)].
-ти дорогу снегом – заби́ти. [Доро́гу сні́гом заби́ло].
-ть илом, типом – заму́лювати, заму́ли́ти;
3)
-ть в книгу – заво́дити, заве́сти́ в кни́гу и до кни́ги. [Доку́мент цей заве́дено в акто́ві кни́ги (Доман.)];
4)
-ть над кем-либо для удара руку, оружие – зніма́ти, зня́ти (підне́сти) ру́ку, збро́ю над ким;
5) зано́сити, заноси́ти, зати́рювати, зати́рити що куди́. [Не вино́сь ножа́ з ха́ти, бо й так уже́ одно́го заноси́в десь].

Занесё́нный – зане́сений, за́мчаний; зане́сений, заме́тений, заси́паний, заві́яний, запоро́шений, заби́тий (сні́гом), (илом) заму́лений; заве́дений у кни́гу; зня́тий, підне́сений над ким; зане́сений, зати́рений.
-ная снегом дорога – забивна́ (забитна́, забі́йна, забо́їста) путь (доро́га).
Быть -ным над кем – зніма́тися над ким, бу́ти ви́міреним над ким. [Уже над їм зніма́всь мій меч (Грінч.). Уда́р, ви́мірений над Украї́ною, впав на го́лову її́ ворогі́в (Єфр.)].
Каза́рма
1) каза́рма, каза́рня, (
гал.) каса́рня;
2) (
у запорожцев и для рабочих) курі́нь (-реня́).
Ко[а]ну́ра́
1) (
помещ. для собаки) бу́дка, халабу́дка, халабу́дочка, ко́ну́ра, ко́ну́рка;
2) (
вообще для животн.) халабу́дка, ха́тка, гніздо́, ні́рка, нора́, пече́ра. [Зні́тився і ску́лився, як слима́к у свої́й халабу́дці (Франко)];
3) (
жильё человека) хи́жка (хижина), (тесн. комнатка) цю́пка, (закоулок) закама́рок (-рка), закама́рочок (-чка), (перен.) пора́, (шалаш) курі́нь (-реня́). [Вби́лися йому́ в па́м’ять нічлі́ги в тісні́м, пога́нім закама́рку (Франко). Живе́ в які́йсь норі́ (Крим.)].
Жалкая -ра – вбо́га, мізе́рна хи́жка.
Спрятались в свои -ры – похова́лися по свої́х но́рах (закама́рках).
Куре́нькурі́нь (-реня́). [Під лі́сом край доро́ги либо́нь курі́нь мрі́є (Шевч.)].
Лебё́довый – лободя́ний, лободо́вий, зро́блений із лободи́. [Лободя́ні ха́щі. Лободо́ве ли́стя. Курі́нь із лободи́].
Лубяни́к
1) (
телега) луб’я́нка;
2) (
лубяной шалаш) луб’яни́й курі́нь (-реня́);
3) (
торговец лубом) луб’яни́к (-ка́), луба́р (-ря́).
Мая́чить, промая́чить
1) (
виднеться вдали) маячі́ти, промаячі́ти, маня́чити, проманя́чити, (неясно, в темноте, в тумане) боввані́ти (-ні́ю, -ні́єш и -ню́, -ни́ш), пробоввані́ти, бовваня́чити, пробовваня́чити, (реять) мрі́ти(ся), майорі́ти, промайорі́ти, (струясь, переливаясь, сверкая) лелі́ти, пролелі́ти, брині́ти, пробрині́ти; (мелькать) ма́яти, майну́ти; (торчать) стовби́чити. [Внизу́ одкрива́лися чудо́ві доли́ни, а за ни́ми маячі́ли вкри́ті лі́сом го́ри (Крим.). Дале́ко над Ро́ссю маня́чив яки́йсь мага́зин з черво́ної це́гли (Н.-Лев.). На не́бі чи́стому ген хма́ра боввані́є (Греб.). Дивлю́сь – щось бовваня́чить під село́м (Сл. Гр.). А під лі́сом, край доро́ги либо́нь курі́нь мрі́є (Шевч.)];
2)
чем (подавать знак) – (по)дава́ти, (по)да́ти знак (сигнал: га́сло), пока́зувати, показа́ти руко́ю, голово́ю, очи́ма, (рукой, шапкой и т. п.) маха́ти, махну́ти (руко́ю, ша́пкою и т. п.);
3)
-чить по свету – тиня́тися, поневіря́тися по сві́ту (по світа́х);
4) бідува́ти, перебідува́ти, перемага́тися, перемогти́ся, калата́ти, перекалата́ти;
срв. Перебива́ться 2.
-чить зиму – перекалата́ти зи́му;
5)
см. Ме́шкать.
Наве́с
1)
см. Наве́ска 1;
2) (
наклон, склон) на́хил, схил (-лу);
3) (
свес, выступ кровли) причі́лок (-лка), стрі́ха, острі́шок, острі́шина, підда́х (-ху), підда́шок (-шка);
4) (
кровелька, преимущ. над крыльцом) підда́шок (-шка), підда́шшя (-шшя), підда́шки (-шків, мн.); підсі́ння (-ння). [Посади́в хміль біля підда́шшя, що над двери́ма: розрі́сся хміль так бу́йно, що й підда́шок укри́в і на ха́ту поп’я́вся (Грінч.). Перед бра́мою було́ підсі́ння (Франко)];
5) (
крыша на столбах без стен или род сарая без передней стены) пові́тка, пові́ть (-ти), шу́ра, шо́па, ум. пові́точка, шу́рка, ші́[о́]пка, (для экипажей) возі́[о́]вня (-ні). [Під пові́ткою наймички́ коно́плі тіпа́ють (Н.-Лев.). Пові́ть, ха́ту й но́вий тин (Макар.). Нема́ коло тіє́ї ха́ти ні тино́чка кру́гом дво́ру, ні хлівця́, ні коша́рочки, ні пові́точки, – нічо́го не було́ (Март.). Дощ іде́, зажени́ коро́ву під шу́ру (Звин.). Пішли́ до шо́пи (Чуб. III)];
6) (
круглый, куполообразный зонт над трубою, над горном и т. п.) дашо́к (-шка́), клубо́к (-бка́), бу́дка, будчи́на, (диал.) бу́ндар (-ра); (шатёр) наме́т (-ту), курі́нь (-реня́), халабу́да, накриття́ (-ття́). [От на́че ще перед мої́ми очи́ма ті крамни́чки під наме́том (М. Вовч.) Лю́ди зви́кли там на свої́х дале́ких поля́х та сіно́жатях ста́вати собі́ холо́дні хатки́, або́ хоч курені́ та халабу́ди (М. Лев.). Налину́в дощ і перерва́в промо́ву, я сів під накриття́ і ду́му ду́мав (Л. Укр.)];
7) (
дверные петли) на́ві[и]ска (мн. -ки́), наче́па.
Назнача́ть, назна́чить
1) (
обозначать, отмечать что) значи́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, на[по]знача́ти и на[по]позна́чувати, на[по]значи́ти, відзнача́ти и відзна́чувати, відзначи́ти, (о мног.) позначи́ти, повизнача́ти, повизна́чувати и т. п. що. [Визна́чує доро́гу блискави́цям (Куліш)].
-чить границы чему – ви́значити ме́жі чого́.
-чить север и юг на карте – зазначи́ти (позначи́ти) пі́вніч і пі́вдень на ма́пі (на (географі́чній) ка́рті).
-на́чь верх на тюке – на[по]значи́ верх на па́ці;
2) (
определять что кому, чему, для кого, для чего, предназначать на что) признача́ти и призна́чувати, призначи́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, приділя́ти, приділи́ти, (наметить) назнамена́ти, (о мног.) попризнача́ти, попризна́чувати, повизнача́ти, повизна́чувати, поприділя́ти що кому́, чому́, (за-)для ко́го, (за-)для чо́го, на що. [Делега́ціям від селя́н призна́чено ці місця́, а від робітникі́в – оці́ (Київ). Я призначи́в чита́ння на оди́н ве́чір (Грінч.). Шевче́нко, пи́шучи свої́ тво́ри, не признача́в їх за-для чита́ння наро́дові (Грінч.). Части́ну свого́ заробі́тку він призначи́в на пе́вну мету́ (Київ). Я ви́значила розписа́ння таке́, що на росі́йську мо́ву йде небага́то годи́н (Крим.). У ту ба́шточку вкида́ли дівча́т і замика́ли там чи на два тижні, чи на два ро́ки, – то вже як пан приді́лить (М. Вовч.). Діточка́м мої́м пан щось приді́лить за мою́ смерть (М. Вовч.). Брахмані́зм обеззбро́їв стихі́йність цих по́ривів, назнамена́вши, як час для їх зді́йснення, два оста́нні перего́ни на життьово́му шляху́ (М. Калин.)].
-чить заседание на пятницу – призначи́ти засі́да́ння на п’я́тницю.
-чить награду – призначи́ти нагоро́ду.
-чать наказание – визнача́ти (признача́ти) ка́ру.
-чить опеку над кем – призначи́ти опі́ку над ким.
-ча́ть, -чить плату – визнача́ти, ви́значити, признача́ти, призначи́ти, кла́сти, покла́сти пла́ту (платню́). [Пла́ту кладу́ть чималу́ їй за рік (Грінч.)].
-чить в продажу, к продаже что – призначи́ти до про́дажу що.
-ча́ть работу кому – признача́ти (визнача́ти) пра́цю кому.
-чить себе сделать что – призначи́ти собі́ (сказа́ти собі́) зроби́ти що. [Як чого́ не скі́нчить у ти́ждень, що каза́ла собі́ скінчи́ти, то… (М. Вовч.)].
-чить свидание кому – призначи́ти поба́чення кому́.
Мне -чили притти в понедельник – мені́ призна́чено прийти́ в понеді́лок.
-ча́ть следствие – признача́ти слі́дство.
-ча́ть срок – признача́ти (визнача́ти) те́рмін (строк, речіне́ць).
-ча́ть, -чить цену – визнача́ти, ви́значити, кла́сти, покла́сти, станови́ти, постанови́ти, наряди́ти ціну́. [Ці́ну на зе́млю визнача́ли вони́ всі гурто́м (Грінч.). База́р ці́ну стано́вить (Богодух.). Взяли́ тому́ коню́ ці́ну наряди́ли – півтора́ста карбо́ванців та й чоти́ри (Пісня)];
3) (
на должность, для исполнения какой-либо обязанности) признача́ти, призначи́ти, настановля́ти и настано́влювати, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, ста́вити, поста́вити, станови́ти, постанови́ти кого́ ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду, приділя́ти, приділи́ти кого́ за ко́го, наряди́ти кого́ ким, (гал.) іменува́ти, на(й)менува́ти кого́ ким, на яку́ поса́ду, (о мног.) попризнача́ти, понастано́влювати, понастановля́ти, понаставля́ти, поприділя́ти; (только куда, кому, к кому) надава́ти, нада́ти (о мног.) понадава́ти кого́ куди́, кому́, до ко́го. [Неписьме́нних не признача́ють на відповіда́льні поса́ди (Київ). Його́ козаки́ злюби́ли, до се́бе в курі́нь пусти́ли, ще й ота́маном настанови́ли (ЗОЮР I). Щоб воєво́дами настанови́ти, того́ не бу́де зро́ду (Л. Укр.). Князя́ми нас понастановля́є (Куліш). Нас ніхто́ не обира́в, нас настанови́ли на пара́фії (Н.-Лев.). Його́ ски́нули з при́става й настанови́ли на стра́жника (Васильч.). Вони́ його́ постави́ли собі́ лаке́єм (Грінч. I). Соргі́я поста́вив пан за клю́чника (Основа 1862). Постанови́ли на дяка́ (М. Вовч.). Постанови́ли її́ за цари́нного (Кониськ.). Пан приділи́в ба́тька за лісника́ (М. Вовч.). До́ти чолові́к до́брий, до́ки його́ деся́тником не наряди́ли (Приказка). Агроно́мів надаю́ть нам з Ки́їва (Київщ.)].
-чить наследника – призначи́ти спадкоє́мця.
-чить кого опекуном над кем – призначи́ти (настанови́ти) кого́ опікуно́м (на опікуна́, за опікуна́) над ким. [Грома́да настанови́ла над ї́ми опікуно́м Пана́са Мо́мота (Грінч.)].
-чить себе преемника – призначи́ти собі́ насту́пника.
-чить сына в военную службу – призначи́ти си́на до військо́вої слу́жби.
-ча́ть, -чить кому какую-либо роль в чём – признача́ти, призначи́ти, приділя́ти, приділи́ти кому́ яку́ ро́лю в чо́му. [Салко́ві, що мав гра́ти старшину́, приділи́ли роль сві́дка (Грінч.)];
4) (
о судьбе: предопределять) суди́ти, присуди́ти, признача́ти, призначи́ти, приділя́ти, приділи́ти, надава́ти, нада́ти, наріка́ти, наректи́, назнаменува́ти кому́ що. [Мені́ літа́ ті́ї до́ля присуди́ла (Рудан.). Хто змо́же ухили́тись, що нам боги́ всеси́льні присуди́ли? (Куліш)].
Назнача́емый – визна́чуваний, зазна́чуваний; настано́влюваний, призна́чуваний и т. п. Назна́ченный
1) ви́значений, зазна́чений, на[по]зна́чений, відзна́чений, повизна́чуваний
и т. п.;
2) призна́чений, ви́значений, приді́лений, покла́дений, поприді́ляний
и т. п. [Тво́рчі си́ли, – ті гна́тимуть вас у призна́чене мі́сце (Франко). Зако́ване в залі́зні обручі́ письме́нство незаба́ром переросте́ призна́чену йому́ мі́рку (Рада). Гро́ші, від грома́ди призна́чені на шко́лу (Грінч.)].
-ная цена – ви́значена ціна́.
В -ный час, в -ное время – у призна́чену годи́ну (призна́ченої годи́ни), у призна́чений час (призна́ченого ча́су);
3) призна́чений, настано́влений, наста́влений, поста́влений, постано́влений, приді́лений, наря́джений, імено́ваний, нада́ний, попризна́чуваний
и т. п. Вновь -ный – новопризна́чений, новонаста́влений ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду, новонада́ний кому́, до ко́го;
4) су́джений, прису́джений, призна́чений, приді́лений, на́да́ний, наре́че́ний, назнамено́ваний. [До своє́ї мети́, назнамено́ваної йому́ од бо́га, ді́йде (Куліш)].

-ться
1) визнача́тися
и визна́чуватися, бу́ти визна́чуваним, ви́значеним, повизна́чуваним и т. п.;
2) признача́тися
и призна́чуватися, бу́ти призна́чуваним, призна́ченим, попризна́чуваним и т. п. [Речінця́ по́бутові на Запорі́жжі не визнача́лося ніко́му (Куліш). Щоб пола́годити спір, визна́чується губернія́льна комі́сія (Франко). Її́ ще зда́вна призна́чено мені́ (Грінч.). Почала́ лічи́ти йому́ ліні́йкою в доло́ню, скі́льки було́ то вже йому́ призна́чено (Васильч.)].
Деньги -ча́лись на одно, а пошли на другое – гро́ші призна́чено було́ на одно́, а пішли́ на и́нше.
Срок -чался длинный, а теперь его сократили – те́рмін (строк, речіне́ць) призна́чено (ви́значено) було́ до́вгий, а тепе́р скоро́чено.
Срока не -чалось никому – те́рміну (стро́ку, речінця́) не стано́влено (не визнача́ли, не визнача́лося) ніко́му;
3) признача́тися, настановля́тися
и настано́влюватися, бу́ти призна́чуваним, настано́влюваним, призна́ченим, настано́вленим, попризна́чуваним, понастано́влюваним и т. п. ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду. [Па́нна настановля́ється на вчи́тельку в село́ С. (Коцюб.). Ті батюшки́, що вчи́лися в акаде́мії й були́ понастано́влювані на пара́фії (Н.-Лев.). Інстру́ктора від нас за́брано, а нам нада́но и́ншого (Київщ.). Полко́вники і со́тники нада́ні теж із по́льського па́нства (Куліш)].
Он -ется инструктором – його́ призна́чено (настано́влено, признача́ють, настановля́ють) на (за) інстру́ктора.
-ется комисия для рассмотрения дела – признача́ється комі́сія (признача́ють комі́сію), щоб розгля́нути спра́ву.
-ется следствие по этому делу – признача́ється (признача́ють) слі́дство в цій спра́ві;
4) суди́тися, признача́тися, приділя́тися, бу́ти призна́ченим, приді́леним, нада́ним, назнамено́ваним, наре́че́ним. [Щоб не було́ одни́х, яки́м ні́би призна́чено ті́льки працюва́ти, і дру́гих, яки́м призна́чено з чужо́ї пра́ці живи́тися (Рада). Шлях без мі́ри, вік без лі́ку їй нада́но від творця́ (Самійл.). Та вже коли́ наре́чено вмира́ти, і зна́хури не відше́пчуть (ЗОЮР I)].
Нача́льник – нача́льник; (заведующий, председатель, предводитель) голова́; (старшой, шеф) старши́й (-шо́го); (власть имущий) зве́рхник. [Ти чув, що говори́в оту́т нача́льник? (Л. Укр.). Та то-ж посла́в намі́сник, нача́льник ваш (Грінч.). Чолові́к, що ма́ла його́ бі́льша части́на (козакі́в) собі́ за го́лову; закли́кав сього́ ново́го зве́рхника Зборо́вський у свій курі́нь (Куліш). Хто тебе́ наста́вив старши́м над на́ми? (Брацл.)].
-ник гарнизона – нача́льник зало́ги.
Земский -ник – зе́мський (-кого) (нача́льник). [Хіба́ йому́ зе́мський не ви́бив зу́ба? (Коцюб.)].
Караульный -ник – нача́льник сторо́жі.
Непосредственный (прямой), низший -ник – безпосере́дній, ни́жчий нача́льник.
-ник отделения – нача́льник (голова́) ві́дділу.
-ник связи, снабжения – нача́льник зв’язку́, постача́ння.
-ник станции – нача́льник ста́нції.
-ник школы – нача́льник (заві́дувач) шко́ли.
-ник штаба – нача́льник шта́бу.
Отношения между -ком и подчинённым – відно́сини (по)між нача́льником і підле́глим (підвла́дним), відно́сини ста́ршого до підле́глого (підвла́дного).
Быть -ком – бу́ти нача́льником (за нача́льника и т. п.); см. ещё Нача́льствовать 2.
Около́ток
1) око́лиця, около́тиця, окру́га, куто́к, кут, курі́нь (-реня́), (
жители околотка) кутя́ни, кутча́ни;
2) (
в городе) райо́н, кварта́л;
3) ліка́рський пункт.
Поста́вить
1) поста́вити, постанови́ти, (
только о многих предметах) поста́вляти що куди́; (усилит.: много и часто) попоста́вити, попоста́вляти; см. Ста́вить. [Семе́н ви́йняв з-під поли́ о́ко горі́лки й поста́вив на столі́ (Коцюб.). Постанови́ли сто́личок, горі́лку, зеле́ну ча́рочку і ковбаси́ (М. Вовч.). Ой ви́копай, ма́ти, глибо́кую я́му та похова́й, ма́ти, сю сла́вную па́ру, та поста́вляй, ма́ти, хрести́ золоті́ї (Метл.). А моли́лася скі́льки… що свічо́к тих попоста́вила (Кониськ.)].
-вить горшок, чугун, обед, горшки, чугуны в печь – заста́вити (застанови́ти) го́рщик, чаву́н, обі́д, позаставля́ти (позастановля́ти), поста́вляти го́рщики, чавуни́ в піч. [Обі́д застанови́ла, хліб посади́ла (Г. Барв.). Уби́в ба́тенько тете́ру, заста́вила ма́тінка вече́ру (Козел.). Так-сяк поста́вляла що тре́ба в піч (Грінч.)].
-вить избу, строение – поста́вити, ви́ставити, покла́сти ха́ту, зве́сти, ви́вести будо́ву. [Семе́н Яроше́нко покла́в собі́ ха́ту при доро́зі (Маковей). Два ро́ки мину́ло, за́ки покла́в ха́ту (Стеф.)].
-вить ворота – покла́сти воро́та. [Тут Яросла́в Му́дрий воро́та покла́в (Маковей)].
-вить каменную ограду – ви́мурувати мур.
-вить памятник умершему другу – поста́вити, зве́сти па́м’ятник поме́рлому дру́гові.
-вить леса вокруг здания – зроби́ти ришто́вання навко́ло буди́нку, обриштува́ти буди́нок.
-вить шатёр – нап’я́сти́ наме́т, шатро́, зіп’я́сти курі́нь. [Я на башта́ні́ вже зіп’я́в яки́йсь курі́нчик та й спа́тиму там, хоч-би́ й дощ (Звин.)].
-вить самовар – настанови́ти и наста́вити самова́р(а).
-вить силок – за[на]ста́вити сильце́. [Стріле́ць сильце́ заста́вив, спійма́лась пта́шка вмить (Франко)].
Не знаю, куда -вить мою мебель – не зна́ю, де-б поста́вляти мої́ ме́блі.
-вить на колени – поста́вити (поста́вля́ти) на колі́на (навко́лішки) кого́.
-вить кого на ноги – зве́сти, зіп’я́сти, поста́вити кого́ на но́ги. [Ота́к і звів чолові́ка на но́ги (Кониськ.). Скі́льки то стра́тили, по́ки чолові́ка на но́ги поста́вили (Мирн.)].
-вить сына на квартиру – поста́вити (постанови́ти) си́на на ква(р)ти́ру, на ста́нцію. [У тіє́ї Петро́вої поста́вили Анто́ся на ста́нцію, як ото́ ба́тько йому́ вмер (Свид.)].
-вить солдат на постой – поста́вити салда́тів (козакі́в) на пості́й (на посто́янку).
-вить лошадь на конюшню – поста́вити, уста́вити коня́ до ста́йні, до кінни́ці. [Ко́ничка вста́вте до кінниче́йки (АД. Гр.)].
-вить как следует хозяйство, предприятие, издательство, работу – поста́вити, упорядкува́ти, нала́годити, наладна́ти як слід господа́рство, підприє́мство, видавни́цтво, робо́ту.
-вить кому закуску, бутылку водки, вина – поста́вити, доста́чити кому́ за́куску, пля́шку горі́лки, вина́. [Частува́в нас і за́куску доста́чив (Звин.)].
-вить пьявки, банки – припусти́ти п’я́вки́, поста́вити ба́ньки.
-вить знак, отметку на чём-л. – покла́сти знак, за́значку на чо́му.
Я -вил свои часы по солнцу – я поста́вив, наста́вив свого́ годи́нника за со́нцем.
-вить солдат в строй, в боевой порядок – ушикува́ти салда́тів (козакі́в).
-вить оперу (пьесу) на сцену – ви́ставити о́перу (п’є́су).
Этого нельзя -вить на одну доску – цього́ не мо́жна поста́вити на́рівні.
-вить что над чем, выше чего – поста́вити, перева́жити що над що. [Му́сить у гре́цьку ві́ру охристи́тись і по всій Литві́ і По́льщі гре́цьку ві́ру над лати́нство перева́жити (Куліш)].
-вить кого, что выше всего – над усе́ поста́вити, над усе́ вшанува́ти кого́, що. [Пови́нність я над все ушанува́в (Грінч.)].
-вить кому в упрёк что-л. – поре́мствувати на ко́го за що, за дога́ну кому́ що взя́ти. [Пе́вне ніхто́ за те на ме́не не поре́мствує (Куліш)].
-вить кому на вид что – ви́нести кому́ перед о́ко що, зверну́ти чию́ ува́гу на що, пода́ти кому́ на ува́гу, ви́ставити, завва́жити кому́ що.
-вить кому в большую заслугу что-л. – призна́ти кому́ (за) вели́ку заслу́гу, що…
-вить в счёт кому что – поста́вити, записа́ти на раху́нок кому́ що; (переносно) узя́ти, залічи́ти на карб кому́ що.
Ни во что -вить кого – за ніза́що взя́ти кого́. [Взяли́ сироти́ну лю́ди за ніза́що (Грінч.)].
-вить кого втупик – оступа́чити, в тісни́й кут загна́ти кого́.
-вить кого в затруднительное положение – на слизьке́ загна́ти кого́.
-вить кого в необходимость – зму́сити, приму́сити кого́.
-вить кого в известность о чём – повідо́мити, сповісти́ти кого́ про що, за що.
-вить меж себя завет – між собо́ю умо́ву покла́сти.
-вить кого кем (над кем, над чем), см. Поставля́ть.
Поста́вленный – поста́влений, постано́влений, поста́вляний.
-ный в строй, в боевой порядок – ушико́ваний. [Огне́нні во́їни на хма́рах воюва́лись, вшико́вані як слід по-військово́му (Куліш)].
-ный на сцену – ви́ставлений (на сце́ні);
2)
см. Поставля́ть.
Поставля́ть, поста́вить
1) ста́вити
и ста́вляти, поста́вити (о мн. поста́вляти), станови́ти, постанови́ти що; срв. Ста́вить и Поста́вить.
-вля́ть рекрут – ста́вити (поста́вити), виставля́ти (ви́ставити) рекруті́в.
-вля́ть себе в обязанность – за обов’я́зок собі́ ста́вити, станови́ти, ма́ти що.
Ему -вили в обязанность сделать это – йому́ поста́влено за обов’я́зок це зроби́ти (вчини́ти).
-вля́ю себе за честь быть его другом – за честь собі́ ма́ю (вважа́ю) бу́ти його́ дру́гом.
Долгом -вля́ю предупредить вас – за свій обов’я́зок ма́ю (вважа́ю) застерегти́ вас.
-вля́ть правилом, законом – уставля́ти, установля́ти, ста́вити, станови́ти за пра́вило, за зако́н.
-вля́ю себе за правило ни на кого, ни на чью помощь не надеяться – ста́влю, становлю́ собі́ за пра́вило ні на ко́го, ні на чию́ допомо́гу не наді́ятися (не поклада́тися, не звіря́тися, не спуска́тися).
Ему -вили в вину этот поступок – йому́ взя́то за прови́ну цей вчи́нок.
-вить на своём – доказа́ти свого́, дове́сти свого́, насто́яти на своє́му, поста́вити на своє́. [Щоб я свого́ не доказа́в? Ні в сві́ті (Куліш). Дочка́ поста́вить на своє́ (Н. Лев.)];
2) (
снабжать кого чем) постача́ти, поста́чити, достача́ти, доста́чити кому́ и на ко́го що, приставля́ти, приста́вити кому́ що, (в достаточном количестве) вистача́ти, ви́стачити, настача́ти, наста́чити кому́ и на ко́го що. [Аби́ ті ли́царі та городи́ на війну́ скі́льки тре́ба ві́йська постача́ли (Доман.). Оди́н, ска́жемо, коло землі́ працю́є, хліб ро́бить, а дру́гий зві́ря ло́вить, м’я́са на всіх постача́є (Єфр.). Він нам дро́ва приставля́є (Звин.). Таке́ ві́йсько ви́стачимо, що й кри́мського ха́на звоюва́ли-б (Стор.). Не могли́ на всіх наста́чити (Єфр.)].
-вля́ть муку на армию, для армии – постача́ти бо́рошно ві́йськові и на ві́йсько.
Вы должны -вить дрова к 1-му августа – ви пови́нні поста́чити (доста́чити), приста́вити дро́ва до 1-го се́рпня.
Всё -влено в достаточном (в нужном) количестве – усього́ поста́чено (доста́чено, ви́стачено, наста́чено) до́сить (скі́льки тре́ба);
3) настановля́ти, настанови́ти, ста́вити, поста́вити, станови́ти, постанови́ти, (
только о многих) ста́вляти, поста́вляти, понастановля́ти кого́ ким и на ко́го, за ко́го (над ким, над чим), (о духовных особах: посвящать) висвя́чувати, ви́святити, (о мн.) повисвя́чувати кого́ на ко́го. [(Лати́нське духове́нство) ста́вляло свої́х бі́скупів чи попі́в по ру́ських зе́млях (Куліш). Його́ козаки́ злюби́ли, до се́бе в ку́рінь пусти́ли ще й ота́маном настанови́ли (ЗОЮР). Його́ грома́да ти́тарем настанови́ла (Г. Барв.)].
-вить кого священником – настано́вити (ви́святити) кого́ на попа́.
Поста́вленный
1)
см. Поста́вить;
2) поста́чений, доста́чений, приста́влений, ви́стачений;
3) настано́влений, поста́влений, постано́влений; ви́свячений.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Газон – (франц.) газон, дерник, моріг.
[Виплекати газон, як відомо, просто: треба лише реґулярно підстригати траву, бажано кожного дня, — і так кількасот років (М.Рябчук). Коли, заглянувши в курінь, Убило сонце ранню тінь, Тоді рибалка-дідуган Із’їв останній баклажан, Побрів під кущ і тихо ліг, Прим’явши росяний моріг. І закурив. Над ним висока Шепоче вільха. Часом птах Пурхне раптово. В небесах, Землі чужої заволока, Стоїть хмарина одинока, Сріблисто-пінна по краях (В.Свідзинський). Малі бісенята не помилились у своїх сподіваннях, бо він і справді вибухнув такою несамовитою та вигадливою лайкою, що вони аж за боки хапались від захвату й гасали коло нього, спритно уникаючи його гарапника. А потім, зикнувши всі в один голос, з реготом повалилися на рудий дерник перед верандою і почали перекидатися й вищати з тієї великої радості (В.Митрофанов, перекл. Ґ.Бічер-Стоу). Розстелена на газоні картина здатна була всотати в себе і нейтралізувати всю ту шкоду, яку їй завдавали це рожеве тіло, піжонські газони, розраховані на те, щоб похизуватися перед лохами, криті плавальні басейни та всяка інша супутня фігня (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Споглядаючи тихе надвечірнє сяйво й газон, помережаний дрібним біленьким і жовтим цвітом, він подумав: ця погода наче музика «Орфея», що його він недавно слухав у театрі Ковент-Гарден (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі)].
Обговорення статті
Губошлёп, прост.
1) (
с большими отвислыми губами) губа́нь, пля́мкало, губотя́п; (мямля, растяпа) вайло, макуха, лемішка, (разиня) роззя́ва, ґава.
[«Цій дуринді здається, що вона красуня навдивовижу! Але яка ж вона красуня? Очі витрішкуваті, як у сови, рот, як курінь на баштані, зуби, як лопатні, ще й до того вона низькоока та кислоока, неначе перепічайка; голова в неї завжди неначе кудлатий кужіль, а на потилиці все теліпається якесь кубло з одіржин або з пачосів. В цієї ледачої хвойди розум не в голові, а на язиці та в губищах. А їй здається, що вона найрозумніша од усіх». «А ти, паскудний губань! Чи тобі ж пак цінувать мою красу? Тобі, поганому безусові? В моїх очах є такі чари, що як на кого пильно подивлюсь, то одразу й причарую й прилюблю до себе» (І.Нечуй-Левицький)].
Обговорення статті
Казарма
1) (
от лат.) каза́рма, (редко) каза́рня, (диал.) каса́рня;
2) (
у запорожцев и для рабочих) курінь, казарма.
[Айда в казарми! Айда в неволю! — Неначе крикне хто надо мною. І я прокинусь (Т.Шевченко). Галин чоловік став солдатом тут у Києві, тільки мусить який час в казармах жити (Л.Українка). Приходжу до касарні, дивлюся: Штефанова зброя висить та сіяє (Ю.Федькович). Ось бубон ранку — кругле сонце до маршу будить вояків. Лопочуть верблі по казармах, весна тріпочеться, мов спів, весна тріпочеться, мов птах, у клітці сірих коридорів, і день накреслює свій шлях на мапі неба (Б.-І.Антонич). З правого боку посадки чорніла зачинена на обід кузня і поруч з нею, теж чорна, мабуть, казарма, бо на причілковому ґанку дівчина мила велику купу ваганок, а навколо неї з доброго півдесятка стояло собак з такою несамовитою увагою, з якою первачки студенти перший раз слухають в університеті лекцію незнайомого професора (Т.Осьмачка). І все ж таки він був заарештований і засуджений. Правда, не розстріляли, замінивши вищу міру покарання на десять років заслання. Та це була ні для кого не обов’язкова гра мертвими формулами паперової юрисдикції, бо десять років заслання на далеку північ в суворих умовах полярного клімату, бруду й смороду зголоднілого життя в’язничних казарень означали для людини, хворої на легені, вірну смерть (Віктор Петров). В дівочій казармі темно. Пусто. На стіні бігають зайчики, снується мереживо од ліхтаря знадвору (І.Багряний). Перше, що його вразило, коли він прибув в окремий артилерійський дивізіон для подальшого проходження служби, це те, що в казармі було брудніше, ніж на плацу (В.Кожелянко). Казарма по-простому, по-солдатськи смерділа задавненим соленим потом немитих ґеніталій (О.Бойченко, перекл. Т.Боровського). Генерал заходить до казарми: — Можете мене привітати: дружина народила трійню! — Раді старатися, товаришу генерале!].
Обговорення статті
Шалаш –
1) (
легкая постройка из жердей, кольев, покрытых ветками, соломой и т.п) ку́рінь, бу́да, халабу́да, (редко) катра́га, котара, салаши́на, (тюрк.) шала́ш;
2) (
то, что формой напоминает такую постройку) шала́ш, (пастуший) коли́ба, (ярмарочный) я́тка:
милости прошу к нашему шалашу, разг., шутл. – прошу (просимо) до хати (до господи, до куреня);
с милым рай и в шалаше – хоч хліб з водою, аби, милий (аби, серце), з тобою (Пр.); сухарі з водою, аби, серце, з тобою (Пр.); хоч в одній льолі, аби до любові (Пр.); хоч у курені́, аби до серця мені (Пр.); хоч борщ без сала, аби душа пристала (Пр.); хоч ох, та вдвох (Пр.).
[Кругом мовчки подивилась; Бачить — ліс чорніє, А під лісом, край дороги, Либонь, курінь мріє (Т.Шевченко). Мешкав він собі на громадській толоці в солом’яній буді (Л.Мартович). — Адже тепер, опівдні, душно,— усі діди на баштанах по куренях сплять (Б.Грінченко). Напнемо халабуду (Сл. Гр.). . Сплять в кошарі вівці на горі, а в колибі чорні вівчарі (О.Маковей). І чомусь нікого не дивує і не шокує, що в центрі Києва досі стоїть пам’ятник Леніну, а комуністи замість конспіративних квартир, шалашів у розливі та ЦК в екзилі мають фракцію в українському парламенті. Невже забули, у кого Гітлер учився будувати концентраційні табори? (С.Олійник). — Я тільки ось що знаю, — відповів старий, — місяців тому буде шість абощо приїхав до одної котари пастушої, миль за три звідси, молодий та гарний панич, верхи на оцій самій худобині, що дохла валяється, і з тією самою кладдю, що ви, кажете, знайшли та не взяли, і спитав у нас, де тут у цих горах найглухіша глушина (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Іполит Матвійович, збентежений присутністю в двірницькій стороннього, голі фіолетові ступні якого тільки тепер побачив з-за краю стола, знітився і хотів був тікати, але Остап Бендер жваво зірвався на ноги і низько схилився перед Іполитом Матвійовичем. — У нас хоч і не Париж, але просимо до нашого куреня (М.Пилинська, Ю.Мокрієв, перекл. І.Ільфа, Є.Петрова)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

БАТАЛЬО́Н укр. курі́нь;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Шалашкурі́нь, -реня́, шала́ш, -ша́, (ярмарочный) я́тка, -ки.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Заметный
• Быть едва заметным вдали
– мріти(ся); (іноді) бриніти. [А під лісом край дороги, Либонь курінь мріє. Шевченко. Орел під хмарою тільки бринів. Сл. Гр.]
• Он человек заметный
– він людина значна (визначна); з нього людина значна (помітна).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Курі́нь, -еня́
1)
шалаш;
2) (
шуточно) жилье;
3)
казарма (у запорожских казаков);
4)
воинская часть (у запорожцев);
5)
часть села или города (в стар.).

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

курене́вий, -ва, -ве (від курі́нь)
курі́нни́й, -на (від курі́нь)
курі́нь, -реня́, -не́ві, у -рені́; курені́, -ні́в

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Забороня́тися, -ня́юся, -єшся, сов. в. заборони́тися, -ню́ся, -нишся, гл.
1) Защищаться, защититься.
Вкривали отаманів курінь і свої халабудки, щоб заборонитися від дощу. Стор. М. Пр. 129.
2) Быть запрещаему, быть запрещенну.
Зано́сити, -шу, -сиш, сов. в. зане́сти́, -несу́, -се́ш, гл.
1) Заносить, занести кого или что куда.
Забери, занеси всі любощі мої. Мет. 30. Занесеш голову на чужу сторону, занесеш очиці на турецькі гряниці. Мет. 434. Бодай тая річка кошуром заросла: вона мого товариша за Дунай занесла. Макс. (1849) 169. Аж де ся взяв буйнесенький вітрець, заніс той вінець аж на Дунаєць. Чуб. III. 301. Ой обсади, мила, голубонько сива, вишеньками двір, ой щоб не заходив, вітер не заносив мого голосочку в двір. Мет. 67. Якось їх клятих і до мене вночі на хутір занесло. Шевч. 434. Яка нечиста мати тебе сюди занесла? Стор. МПр. 78. Ми́слоньки зано́сять. Осаждаютъ разныя мысли. Говорили мені люде, що ти иншу маєш. — Ой я иншої не маю, — мислоньки заносять, бо й сама ж ти, мила, бачиш, що всі мене просять. Мет. 64.
2) Заносить, занести за что, мимо чего.
Ложки за ухо не занесеш. Ном. № 3082.
3) Заносить, занести чѣмъ (пескомъ, снѣгомъ и пр).).
І занесе піском-снігом курінь — мою хату. Шевч. 447. Твої білі ребра піском занесу, у мул поховаю. Шевч. 57.
4) Относить, отнести.
Заніс вовну до ткача. НВолын. у. Змій... узяв той баркасик, заніс ураз до берега. Мнж. 40.
5) Продолжаться, продолжиться.
Штирі дні занесе весіля. Вх. Лем. 416.
Курінний, -а, -е.
1) Шалашный.
2) Относящійся къ запорожскому
куріню́. Ота́ман курі́нний. Начальникъ части запорожскаго войска. См. Курі́нь 3. Хведора Безрідного, отамана курінного постріляли, порубали. АД. І. 248. Часто вмѣсто, ота́ман курі́нний говорится просто курі́нний. Оставили на мої руки товариша — занедужав у їх курінний. К. ЧР. 207.
Курі́нь, -ня́, ч.
1) Шалашъ, курень.
Кругом мовчки подивилась; бачить — ліс чорніє; а під лісом край дороги либонь курінь мріє. Шевч.
2) Иногда такъ называется вообще жилище или мѣсто жилища.
Спершу жив він ув одній хаті на старому курені, а оце ходів зо два назад, виселився за царину. О. 1862. VI. 60. Въ Подольск. губ. говорятъ, приглашая войти въ хату: Хати наші на цвинтарі, а вас прошу до куріня. О. 1861. XI. Свид. 52.
3) Казарма у запорожскихъ казаковъ.
Тебе козаки не злюбили і в курінь не пустили. ЗОЮР. І. 216. У Стороженка употреблено въ значеніи казармы вообще: Біля мурованого костьоли стояли курені на три тисячі кварцяного війська. Стор. МПр. 66, 67.
4) Составная часть запорожскаго войска.
5) Часть села или города (имѣетъ обыкновенно и особое названіе). Черниг. г.
Либо́нь, нар. Вѣроятно, кажись. Либонь і до гробової дошки щастя не дочекаюся. Ном. № 8317. Чорна хмара наступає, либонь дощик буде. О. 1862. X. А під лісом, край дороги, либонь курінь мріє. Шевч. 82.
Ліско́вий, -а, -е. Изъ орѣшника. Вирізав ліскову палічку. Харьк. у. Лісковий оріх. Желех. Загорожу курінь лісковий. Щог. Сл. 58.
Мрі́ти, мрі́ю, -єш, гл. Чуть виднѣться (вдали), неясно виднѣться. А під лісом, край дороги либонь курінь мріє. Шевч. 82. За могилою могила, а там тільки мріє. Шевч. 8. Мріє, мріє ясен місяць у неділю рано. Нп. Діти мріли в сутінку. Левиц.
Настановля́ти, -вля́ю, -єш, сов. в. настанови́ти, -влю́, -виш, гл.
1) и
2) =
Наставляти 1 и 2.
3) =
Наставляти 3. Він обох нас хазяїнами настановив, за його доглядом повно в нас і в дворі, і в полі. Г. Барв. 196.
4) =
Наставляти 4. Його козаки злюбили, до себе в курінь пустили, ще й отаманом настановили. ЗОЮР. І. 216. Його громада титарем настановила. Г. Барв. 424.
5)
на що́. Вообще значитъ — сдѣлять обладателемъ чего-либо. Настанови́ти на хлі́б. Дать кусокъ хлѣба, т. е. обезпечить матеріально. Прожили ми так десять років і стали гадати, щоб іще на сей шматок хліба, що ми маємо, да кого-небудь настановити і по нашій смерті. Г. Барв. 415. Прохала свою приятельку настановити її на хліб, пошукати службу. Г. Барв. 511. Употребляется и по отношенію къ другимъ предметамъ: хозяйка, у которой не держались свиньи, покупаетъ свинью у другой и чрезъ нѣсколько времени благодаритъ: «Спасибі Богові та й вам, — тепер у мене гуком свиней. Уже що правда, дак правда: не жалуєте, продаючи, ведуться добре... Би мене, бувайте здорові, настановили на свині». Г. Барв. 420. Настанови́ти на ро́зум, на до́брий ро́зум. Надоумить, направить на путь истинный; развить, научить путемъ воспитанія.
6) Устанавливать, установить.
Закон?... Ви сами настановили такий закон. Мир. ХРВ. 261.
Недо́ля, -лі. Злополучіе, бѣда. Його жінка кляла-проклинала: «Бодай тебе, козаче сіромахо, побило в чистому полі три недолі: перша недоля — щоб під тобою добрий кінь пристав, друга недоля — щоб ти козаків не догнав, третя недоля — щоб тебе козаки не злюбили і в курінь не пустили». ЗОЮР. І. 215-216. Недолю співаю козацького краю. Шевч. 163. Ум. Недо́ленька, недо́лечка.
Нетя́зський, -а, -е. Принадлежащій нетя́зі и нетя́гам. У лузі у Базавлузі був курінь нетязський. КС. 1882. XII. 505.
Стре́лиця, -ці, ж. Жидкій лѣсокъ. А за тією долиною, через стрелицю, урочище Козацький Курінь. ЗОЮР. І. 105.
Ухмизува́ти, -зу́ю, -єш, гл. Укрыть хми́зом, бур’яно́м. Ухмизувати курінь, загату. Мнж. 177.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Шалашкурі́нь, -реня.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Бара́къ = курінь, байра́к.
Каза́рма = каза́рма, (у Запорожцїв) — курі́нь, (Гал.) — каса́рня.
Киби́тка = 1. бу́да, бу́дка, халабу́да. С. Ш. Л. (Будка на повозцї або й повозка з будкою). — Ми поїдем будою. С. Ш. — Повозка з будкою. 2. курі́нь, бу́дка, наме́т, шатро́. (Житло кочових народів, зроблене з тичин, обтягнутих повстями або шкурами).
Куре́нь = курі́нь.
Ку́ща = наме́т, шатро́, курі́нь, катря́га. С.З. — Пра́здникъ ку́щей (у жидів) = ку́чки.
Намётъ = 1. (снїгу)—заме́т, (глини, грузу то-що) — ва́лява, ку́па, ку́ча, кучугу́ра. 2. наме́т, шатро́, курі́нь, бу́дка. — Ой напъяли козаченьки великий намет. н. п. 3. сїтка (що нею ловлять птицю).
На́скоро = нашви́дку́, швидкома́, на, швидку́ ру́ку, хва́тко, хватко́м (С. Ш.), ха́пко, ха́пки, хапко́м (С. Ш.), по́хапки (С. З.), по́хапцем. — Та винесла рибку і ще хлїба скибку: оце тобі, моє серце, вечеря на шви́дку. н. п. — Озираючись, пішов він, на швидку́ зібрав ся, курі́нь кинув, та до дому по степу подав ся. П. Пр. — Зробив сяк так на швидку руку. — Зібрав ся похапцем і багато чого забув. — Ско́ро на́скоро = як найшви́дче, як найскорі́ше.
Стани́ца = 1. д. Ста́я. 2. стани́ця (село козаків на Дону або на Волзї), курінь (в Чорноморії).
Сторо́жка = сторо́жка, калаву́рня, на баштанї, в лїсї — курі́нь, сторожо́вня.
Урага́нъ = урага́н (С. Ш.), хурто́ви́на (С. З. Жел.), бо́рвій (С. Ш.), бо́рва(С. З. Ш.), шурубу́ра. — І повіє ураган холодний і занесе піском, снїгом курінь, мою хату. К. Ш. — Реве, свище хуртовина. К. Ш. — Схопила ся шурубура і стіжечок ізвернула. н. п.
Хво́ростъ = 1. хворо́ст (С. Ш.), хмиз (С. Л.), хамло́ (С. Ш.). — Ой не їдь же, мій милий, ти низом, закидана доріженька хмизом. н. п. — Раз їздили вони в лїс, набрали там хамла і везуть. н. о. — Хво́ростомъ вы́слать = похмизува́ти, вхмизува́ти. — Вхмизували курінь. Мап. 2. вергу́н (С. Аф.), частїше мн. вергуни́.
Чюмъ = курі́нь, катря́га і д. Шала́шъ і Киби́тка 2.
Шала́шъ = курі́нь (С. З. Л.), катря́га (С. З. Л.), бу́да (С. Л. Ш.), халабу́да, халабу́дка (С. Ш.). — Зробив собі на баштанї курінь, та там і ночував. н. о. — Люди катряги будують на жнивах. Шишацький С. З. — Хто на стернї спать лїг і од сонця катряжку зробив, з свити або з рядна напъяв на триножках. С. З. — Я́рмарочный ша́лашъ = я́тка, я́точка. — Не має тих яток, де продають батьків та маток. н. пр.
Ю́рта = шатро́, наме́т, я́тка, курі́нь (д. Киби́тка 2.).