Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 20 статей
Запропонувати свій переклад для «кіннота»
Шукати «кіннота» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

К, Ко, предл.
1) (
о движении, направлении) до ко́го, до чо́го, (на) на що, (перед) перед ко́го, перед що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, (к выше стоящему предмету) під що; (к ниже лежащему предм.) над що; (диал.) к, ік ко́му, (і)к чо́му. [Піду́ до рі́ченьки (Метл.). Пішла́ вночі́ до воро́жки, щоб поворожи́ти (Шевч.). Сусі́д до се́бе кли́кав ку́ма (Гліб.). Пода́всь на за́хід. Як ось перед яку́юсь го́ру прийшли́ (Котл.). Бог покли́кав перед се́бе чо́рта (Г. Барв.). Щось мені́ приверзло́ся чудне́ – Бог зна́є, про́ти чо́го (Васильч.). Тата́рин вже й під Ки́їв підступа́є (ЗОЮР). Підійшо́в під віко́нце та й кли́че (Казка). Ото́ вони́ й пішли́ над мо́ре (Рудан.). Скрізь ік пі́вночі стоя́ли пу́щі величе́нні (Куліш)].
К вершине – до ве́рху.
Любовь, ненависть, отвращение к кому, чему – любо́в, нена́висть, оги́да до ко́го, до чо́го и для чо́го.
К вопросу о чём – до пита́ння про що́.
Выйти к реке, ко взморью, к морю – ви́йти над рі́чку, над мо́ре и до рі́чки, до мо́ря. [Ви́йду я над рі́ченьку та й ста́ну ду́мати (Пісня). Впірну́в у са́мую безо́дню, над са́мий пісо́к (Рудан.)].
Дружно идти, двигатьсярука к руке, плечо к плечу, ряд к ряду – ра́зом йти, руша́ти рука́ з руко́ю, плече́ з плече́м, ла́ва з ла́вою, при ла́ві ла́ва. [Як сніг розто́плений, пливе́ при ла́ві ла́ва, кінно́та виграє́ (М. Рильськ.)].
Готовиться, собираться, укладываться к дороге, к путешествию – склада́тися в доро́гу, лаштува́тися в по́дорож.
К чему бы это (что могло бы значить)? – про́ти чо́го-б воно́ було́?
Зависть к чему, кому – за́здрість до чо́го, до ко́го, про́ти чо́го, про́ти ко́го. [До́кори со́вісти іду́ть не од Бо́га, а од моє́ї за́здрости про́ти вродли́вих люде́й (Крим.)].
Изменяться, исправляться к лучшему – зміня́тися, виправля́тися на кра́ще. К исполнению (о бумагах, делах) – на (до) викона́ння.
К подписи (о бумагах) – до пі́дпису, на пі́дпис.
Материалы к изучению украинских говоров – зна́доби (матерія́ли) до (для) пізна́ння украї́нських го́ворів (Верхр.).
Направляться, двигаться, идти, ехать к чему, кому – простува́ти, руша́ти, йти, ї́хати до чо́го, до ко́го.
Немного к востоку – тро́хи на схід.
Обращаться к кому с речью – говори́ти до ко́го.
Обращаться, прибегать к чему – удава́тися до чо́го, бра́тися чого́; к кому – удава́тися до ко́го.
Одежда к празднику – оде́жа на свя́то, (запасная) оде́жа про свя́то.
Относиться к чему – стосува́тися до чо́го, куди́, нале́жати до чо́го, куди́.
Плыть ближе к берегу – пли́сти при (са́мий) бе́рег.
Поворачивать к дому, к лесу – заверта́ти до ха́ти, до лі́су.
Под’езжать, подходить к лесу, городу – під’їзди́ти, підхо́дити до лі́су, до мі́ста или під ліс (близко: попід ліс), під мі́сто.
Подходить, приходиться к чему – пасува́ти до чо́го, бу́ти до лиця́ чому́.
Пойти ко дну – піти́, пусти́тися на дно.
Пошёл к порогу! – геть до поро́га!
По отношению к кому – що-до ко́го, про́ти ко́го. [Потайне́ невдово́лення не ті́льки про́ти браті́в, а й про́ти профе́сора (Крим.)].
Приближаться к чему – наближа́тися, надхо́дити, підхо́дити до чо́го, (в направлении к чему) до и к чо́му. [Іде́ к лі́су (Сл. Гр.)].
Приближаться (клониться) к чему – іти́ся до чо́го.
Приглашать, привлекать кого к чему – запро́шувати, єдна́ти кого́ до чо́го.
Прилепить, приставить, пригнать что к чему – приліпи́ти, приста́вити, припасува́ти що до чо́го.
Прикладывать что к чему – приклада́ти що до чо́го, кла́сти що на що́.
Присуждать, приговаривать кого к чему – прису́джувати кого́ до чо́го (до тюрми́); виріка́ти кому́ що (відси́джування в тюрмі́); засу́джувати кого́ на що (на засла́ння).
Приходиться к лицу – бу́ти до лиця́.
Приходиться, прийтись ко двору – бу́ти, прийти́ся під масть.
К расстрелу! – на ро́зстріл! до розстрі́лу!
К свету! – до сві́тла!
К свету стать – ста́ти проти сві́тла.
Стать к окну, к двери (ближе) – ста́ти до вікна́, до двере́й.
Стоять, находиться к чему близко, прилегать к чему – бу́ти при що. [У нас одна́ ха́та при оди́н бік сіне́й, а дру́га – при дру́гий бік сіне́й, а сі́ни посере́дині (Звин.)].
К стыду, к сожалению, к радости, к счастью (вводное выр.) – на со́ром, на жаль, на ра́дість, на ща́стя.
К тому (речь идёт) – про́ти то́го, до то́го (мо́ва мо́виться).
К тому же (притом же) – до то́го, до то́го-ж таки́.
К худу, к добру ли? – на лихе́, чи на до́бре?
К чему это? – до чо́го воно́? про́ти чо́го воно́? на́що воно́?
Ни к чему! – ні до чо́го, ні к чо́му!
К югу
а) (
ближе) до пі́вдня (бли́жче);
б) (
о направлении) на пі́вдень.
Явиться к кому (предстать) – прийти́ до ко́го, перед ко́го. [Він з земле́ю ви́йшов перед бо́га (Рудан.). Як прибіжи́ть перед музи́ки, як пі́де танцюва́ти! (Мартин.). Узяла́ паляни́чку, звича́йно як перед го́лову йти (Квітка)];
2) (
в обознач. времени) до чо́го, к (ік) чо́му, (диал. ід чо́му), на що, проти чо́го, під що, над що. [К Вели́кодню соро́чка хоч лихе́нька, аби́ біле́нька (Номис). Тре́ба де́чого купи́ть ік весі́ллю (Н.-Лев.). Ма́сла не прода́м: собі́ ід па́сці бу́де (Козелеч.). Про́ти дня брехня́, про́ти но́чи пра́вда (Приказка). В п’я́тницю над ве́чір ма́ти і кли́кнули мене́ (ЗОЮР)].
К вечеру – над ве́чір; к ве́чору; до ве́чора.
К десяти часам – на деся́ту годи́ну.
К заходу солнца – на за́ході, над за́хід со́нця.
К концу – під кіне́ць.
К началу – під поча́ток, на поча́ток.
К началу года – на поча́ток ро́ку.
К ночи – про́ти но́чи.
Не ко времени – не під по́ру.
К рассвету – над світа́нок.
К самому началу – са́ме на поча́ток.
К тому времени – під ту по́ру.
К утру – під (над) ра́нок; до ра́нку;
3) (
в бранных выраж.) к, ік, (пров. ід), під, (очень редко) до. [К чо́рту йдіть (Рудан). Іди́ к нечи́стій ма́тері (Херсонщ.). Туди́ к лихі́й годи́ні! Ну вас ід бо́гу (Сл. Гр.)].
К чертям! – під три чорти́!
Ко всем чертям – до всіх чорті́в. А ну его к чертям! – до всіх чорті́в його́! А ну его к дьяволу (лешему)! – а ну його́ к чо́рту! до ді́дька!
Кавале́рия
1) (
конное войско) кавале́рія, кінно́та.
Вольная -рия – охочекомо́нне ві́йсько;
2) (
орден) кавале́рія. [Почепи́ли йому́ кавале́рію (Стор.)].
Ко́нницакінно́та, кавале́рія, комо́нне ві́йсько. [А за ни́ми знов піхо́та, знов кінно́та, на́че дим (Франко)].
Ко́нный
1) кі́нський.

-ная площадь, см. Ко́нная.
-ный бег, -ное ристание, см. Конериста́ние.
-ный двор – кі́нський двір (р. дво́ру), коня́рня.
-ный завод – кі́нський розплі́дник, коня́рня.
-ный привод, механ. – кі́нський при́водень (-дня);
2) кі́нний, комо́нний. [Найме́нший брат пі́ший піхото́ю (
пешком) за кі́нними брата́ми уганя́є (Дума)].
-ный полк – кі́нний полк (-ку).
-ное войско – кі́нне ві́йсько, кінно́та; см. Ко́нница.
-ная артиллерия – кі́нна артиле́рія, кінногарма́тне ві́йсько.
-ная почта – кі́нна по́шта.
-ная статуя – кі́нна ста́туя.
Пеший -ному не товарищ – пі́шому з кі́нним не доро́га (не рука́) (Приказка).
Лё́гкий и -гок
1) ле́гки́й (-ка́, -ке́). [Паляни́ця легка́, до́бре ви́печена (Звин.)].

-кий как перо легки́й як пір’ї́на, легки́й як пух.
-кий груз, багаж – легки́й ванта́ж, бага́ж.
-кий мусор, горн. – штиб (-бу).
-кая почва – легки́й ґрунт, перегні́й (-но́ю); пухка́ земля́.
Да будет ему земля -ка! (о покойнике) – хай йому́ земля́ перо́м! Неха́й йому́ земля́ легка́! Ле́гко йому́ лежа́ти, перо́м зе́млю держа́ти (Номис).
-кая кавалерия – легка́ кінно́та.
-кое войско – легке́ ві́йсько.
-кая атлетика – легка́ атле́тика.
-кое орудие – легка́ гарма́та.
-кое ружьё – легка́ рушни́ця;
2) (
малый, незначительный слабый и т. п.) легки́й, леге́нький, невели́кий, невели́чкий, незначни́й.
-кая проседь – леге́нька сивина́.
С -кою проседью – сивува́тий, підси́вий, шпакува́тий.
-кие морщины – леге́нькі (неглибо́кі) змо́ршки.
-кий ветерок – леге́нький вітере́ць, (зефир) ле́гіт (-готу). [У віко́нце влива́ється ле́гіт майо́вий (Л. Укр.)].
-кий порыв ветра – леге́нький по́дув (по́дих) ві́тру.
-кий дымок – леге́нький, ріде́нький димо́к (-мку́).
-кий морозец – леге́нький (невели́чкий, мале́нький) морозе́ць.
-кий туман, -кая тучка – легки́й (леге́нький) тума́н, легка́ (ріде́нька, прозо́ра) хма́рка. [Над доли́нами стої́ть си́зий, легки́й тума́н (Неч.-Лев.)].
-кое наказание – неважка́ (легка́) ка́ра.
-кая вина – неважка́ прови́на.
-кий вздох, стон – леге́ньке зідха́ння, леге́нький сто́гін.
-кий смех послышался среди публики – ти́хий (леге́нький) сміх почу́вся серед пу́бліки.
-кая улыбка – леге́нька у́смішка.
-кий стук, шум – ти́хий сту́кіт (го́мін).
-кий сон – легки́й, некрі́пки́й сон.
У него -кий сон – він некрі́пко (нетве́рдо, чу́тко, чу́йно) спить.
-кое движение – легки́й (леге́нький, незначни́й) рух.
С -кою иронией – з легко́ю (леге́нькою) іро́нією.
На её лице вспыхнула -кая краска – обли́ччя в не́ї (їй) тро́хи зашарі́лося (спалахну́ло леге́ньким рум’я́нцем).
-кая поступь, -кий шаг – легка́ хода́.
-кий огонь – пові́льний (легки́й) ого́нь.
-кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана – легки́й біль, легка́ хоро́ба (засту́да, вто́ма, ра́на).
-кий озноб, жар – легки́й (невели́чкий) моро́з (жар).
У него -кий озноб, жар – його́ тро́хи моро́зить, у йо́го мале́нький (невели́чкий) жар.
-кие роды – неважке́ (легке́) ро́диво, неважкі́ (легкі́) роди́ни (зап. поло́ги).
-кое лекарство – деліка́тні (м’які́) лі́ки.
Слабит -ко и нежно – проно́сить м’я́ко й деліка́тно.
-кие средства, меры – м’які́ за́соби (за́ходи).
-кий характер – м’яка́ (нетяжка́, несуво́ра, лагі́дна) вда́ча.
-кое сердце – м’яке́ се́рце.
-кий табак – легки́й (неміцни́й, па́нський) тютю́н.
-кое вино, пиво – неміцне́ (легке́) вино́, пи́во.
-кий раствор – неміцни́й ро́зчин.
-кий напиток – легки́й напі́й.
-кий запах – легки́й, тонки́й пах (дух).
-кие духи, ароматы – легкі́ (неміцні́) па́хощі;
3) (
необременительный) легки́й, необтя́жливий, невтя́жливий, (о пище: удобоваримый) легкостра́вний, стравни́й. [Хліб глевки́й, на зу́би легки́й (Номис)].
-кая должность, -кие обязанности – легка́ (невтя́жлива) поса́да, необтя́жливі обо́в’язки.
-кий труд – легка́ пра́ця, (осудительно) легки́й хліб.
Зарабатывать -ким трудом – заробля́ти легко́ю робо́тою, легкоби́том. [Сі́яти грі́шми, що заробля́в я легкоби́том (Кониськ.)].
-кий хлеб – легки́й (незагорьо́ваний) хліб.
-кая жизнь – легке́ життя́, життя́ в доста́тках, в розко́шах, легки́й хліб.
Он привык к -кой жизни – він звик до легко́го життя́, до легко́го хлі́ба, він легкоби́том вік звікува́в (Кониськ.).
-кий обед, завтрак, ужин – легка́ (стравна́, деліка́тна) ї́жа, легка́ стра́ва, легки́й (деліка́тний) обі́д (сніда́нок), легка́ (деліка́тна) вече́ря; срвн. То́нкий.
-кая закуска – легка́ (леге́нька) пере́куска.
-кий воздух – легке́, рідке́ пові́тря; сві́же пові́тря;
4) (
нетрудный) легки́й, неважки́й, (простой) про́стий, нему́дрий.
-кое дело – легка́ (нему́дра, неважка́) спра́ва (робо́та).
-кое ли дело! – ле́гко сказа́ти! то не жарт!
-кое для понимания изложение, доказательство – ви́клад, до́каз зрозумі́лий, (иногда) розу́мний.
-кая фраза, задача – легке́ ре́чення, завда́ння.
-кий слог – легка́ мо́ва.
Этот писатель отличается -ким слогом – у цьо́го письме́нника легка́ мо́ва, ви́дко легку́ мо́ву.
-кий стих – легки́й вірш.
-кий экзамен, -кое испытание – легки́й і́спит.
-кий танец – легки́й (неважки́й) та́нець (-нця).
Он упивался -ким успехом – він п’яні́в з легко́го у́спіху.
-кая добыча – легка́ здо́бич;
5) (
весёлый) легки́й, леге́нький, весе́лий, (поверхностный) поверхо́вний, побі́жний, легкобі́жний, (ветреный) по́ле́гкий.
-кая жизнь – легке́ (безжу́рне) життя́.
-кая шутка – леге́нький жарт.
-кая радость, -кое настроение – безхма́рна ра́дість, безхма́рний на́стрій.
-кое отношение к своим обязанностям – легкова́ження свої́ми обо́в’язками.
-кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. – побі́жне (поверхо́вне, поглибо́ке) знання́ чого́сь (спра́ви, пре́дмету), мала́ тя́ма в чому́сь.
-кий ум – неглибо́кий (легкобі́жний) ро́зум.
-кое увлечение – легкобі́жне (скоромину́ще, неглибо́ке) захо́плення.
Чувство женское -ко – жіно́че почуття́ по́легке (неглибо́ке, непості́йне).
-кий характер – неглибо́ка вда́ча; м’яка́ (ла́гі́дна) вда́ча.
-кий человек – неглибо́ка (легкоду́мна) люди́на, по́легка люди́на.
-кий взгляд на вещи – поверхо́вне (легкова́жне) ста́влення до справ.
-кое обращение в обществе – ві́льне, неви́мушене пово́дження в товари́стві.
С ним -ко́ и горе – з ним і ли́хо не страшне́.
-кие движения – легкі́, ві́льні (неви́мушені) ру́хи.
-кий голос – ві́льний (плавки́й) го́лос.
-кая музыка – легка́ (непова́жна) му́зи́ка.
-кое чтение, -кая литература – легке́ чита́ння, легка́ лекту́ра; (изящная) кра́сне письме́нство; (эротическ.) лекту́ра (письме́нство) про коха́ння, ероти́чна лекту́ра, ероти́чне письме́нство;
6) (
легкомысленный, ветренный) по́легкий, легкова́жний, легкоду́мний.
-кого поведения девица – по́легка ді́вчина, ді́вчина легки́х зви́чаїв.
Искательница, любительница -ких приключений – охо́ча до легки́х романти́чних приго́д, охо́ча ле́гко поромансува́ти, романсо́ва аванту́рниця.
-кие нравы – по́легкі, ві́льні зви́чаї.
Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона – п’є́са (твір, музи́ка) легко́го змі́сту, то́ну;
7) (
быстрый, расторопный) легки́й, швидки́й, прудки́й, метки́й, жва́вий, мото́рний. [Ота́ смі́лива, метка́ Ка́тря (М. Вовч.). Жва́вий, як ри́бка в рі́чці (Номис)].
-кий на ногу – швидки́й (прудки́й, легки́й) на но́ги.
-кий на под’ём – рухли́вий, ворушки́й.
-кий на ходу – (о машине) легки́й у робо́ті, (об экипаже колесн.) легки́й, розко́тистий, котю́чий, бігки́й, (о санях, лодке) легки́й, плавки́й; срвн. Легкохо́дный. [Легки́й чо́вен (Полт.)].
-кий на кулак (драчливый) – битли́вий, швидки́й на кула́к (до бі́йки).
-кий на руку (удачливый) – легки́й на ру́ку.
С -кой руки – з легко́ї руки́. [З щи́рого се́рця та з легко́ї руки́ діду́сь дарува́в (Кониськ.)].
Он -гок на руку – у йо́го легка́ рука́, він до́брий на почи́н. [Кароо́кий чолові́к – до́брий на почи́н (Мирг.)].
Делать на -кую руку – роби́ти аби́як (на спіх, на швидку́ ру́ку, на швидку́ руч).
Работа на -кую руку – швидка́ робо́та. [Швидко́ї робо́ти ніхто́ не хва́лить (Номис)].
-кий на слёзы – тонкосльо́зий, (сущ.) тонкослі́зка.
-кий на язык
а) язика́тий, слизькоязи́кий;
б) говірки́й, балаку́чий, балакли́вий.

-гок на помине – про во́вка помо́вка, а вовк і в ха́ту (Приказка).
-кая кисть – легки́й пе́нзель (-зля);
8) (
негромоздкий, стройный) легки́й, струнки́й.
-кая колокольня, беседка, колонна – легка́ (струнка́) дзвіни́ця, альта́нка, коло́на.
-кие украшения – легкі́ оздо́би.
Более -кий, наиболее -кий – ле́гший, найле́гший и т. д. [Але́ Оле́ся була́ ле́гша на ско́ки (Н.-Лев.)].
Становиться более -ким, см. Легча́ть.
Довольно -кий – до́сить легки́й, леге́нький и т. д., см. Лё́гонький.
Легкоко́нный – легки́й, легкокі́нний, (стар.) легкокомо́нний.
-ая кавалерия – легка́ кінно́та.
-нный полк – легкокі́нний полк.
Налё́т
1) (
действие) –
а) на(д)літа́ння,
оконч. на(д)леті́ння;
б) наліта́ння,
оконч. налеті́ння, на́лі́т (р. на́ле́ту). [Наліта́ння мете́ликів на вого́нь (Київ)].
Вешний -лё́т птиц – провесня́ний (весня́ни́й) прилі́т (на́лі́т) птахі́в (пташо́к);
в) наліта́ння, набіга́ння, наска́кування, напада́ння,
оконч. налеті́ння, на́бі́г (-гу), наско́чення, на́пад (-ду). Срв. Налета́ть;
2) (
внезапное движение, наскок) на́ско́к (-ку), на́лі́т.
С -ту – наско́ком, знаско́ку, з розго́ну, на́валом, (рапто́во, би́стро) надліта́ючи.
Сокол бьёт с -ту – со́кіл б’є наско́ком (би́стро надліта́ючи).
Ветер -том сорвал с меня шапку – ві́тер і́мпетом (на́падом) здер з ме́не ша́пку.
Взять -том – взя́ти знаско́ку (на́валом).
Побывать где -том – побува́ти де на́ї́здом (на́падом);
3) (
нападение) на́ско́к, на́пад; (набег) на́ї́зд (-ду).
-лё́т кавалерии – на́ско́к (на́ї́зд) кінно́ти. [Легка́ кінно́та турбува́ла ві́йсько наско́ками (М. Грінч.). Брига́да легко́ї кінно́ти організува́ла на́скок на всі торгове́льні пу́нкти (Пр. Правда)].
-лё́т грабителей – на́ско́к (на́пад) грабі́жників. [Ча́сто бува́ють на́скоки (на́пади) на ба́нки (Київ)];
4) (
тонкий слой осевшего вещества) поволо́ка, (болезн.) падь (-ди), (плёнка) плі́нка, плі́вка. [Ду́же посу́шливе лі́то було́, то на ли́сті, на я́годах, на всьо́му – яка́сь падь (Звин.)]; специальнее:
а) (
жирный на поверхн. жидкости) суга́, осу́га, ум. осу́жка. [Як наллє́ш м’ясни́й го́рщик водо́ю, то на воді́ й ви́ступе осу́га (Манж.)];
б) (
матовый на плодах) ба́рва, суга́, осу́га, тума́н (-ну), (преимущ. на незрелых) свид (-ду), (на сливах, синем винограде и т. п. ещё) си́нява (Липовеч.); срв. Мат 1;
в) (
на металле) цвіт (-ту);
г) (
на губах, на языкеот болезни, жажды усталости) сма́га́, ум. сма́жка. [Дай води́ прогна́ти сма́гу (Лубенщ.). У го́рлі пересо́хло, смага́ гу́би попали́ла (Мирний)]; ґ) (в горле) обкла́д (-ду) и обкла́да (-ди);
д) (
перен.) поволо́ка, (редко) плі́вка. [Ли́чко Ната́лі було́ жа́лісне-жа́лісне, з поволо́кою сму́тку та журби́ (Н.-Левиц.). Найле́гша, поволо́ка романти́чного мрі́йництва (М. Калин.). І обли́ччя, і го́лос, і саме́ (його́) оповіда́ння вкрива́лися особли́вою плі́вкою фанта́зії (Короленко)].
Покрываться, покрыться -том – бра́тися, взя́тися поволо́кою (па́ддю, суго́ю и т. п.), затяга́тися, затяг(ну́)ти́ся па́ддю; (особ. от внутр. жара) присмага́ти, присма́г(ну)ти. [У йо́го гу́би присма́гли (Сл. Гр.). На о́зері вода́ присма́гла (Сл. Гр.)].
Пехо́та – піхо́та, пі́ше ві́йсько. [А за ни́ми знов піхо́та, зно́в кінно́та (Франко)].
Проруба́ться, проруби́ться
1) прору́буватися, бу́ти прору́баним, процю́каним; (
только о лесе) протере́блюватися, бу́ти протере́бленим; розру́буватися, бу́ти розру́баним, переру́буватися, бу́ти переру́баним;
2) прору́буватися, проруба́тися, пробива́тися, проби́тися крізь що. [Кінно́та проруба́лась (проби́лась) крізь воро́жу піхо́ту].
Просека́ть, просе́чь – просіка́ти, просі́кти́, прору́бувати, проруба́ти (о мн. или местами) попросіка́ти, попрору́бувати що; см. Проруба́ть. [Соки́рою проруба́в но́гу до ко́сти].
Просе́ченный – просі́чений, прору́баний.
-ться
1) просіка́тися, прору́буватися, бу́ти просі́ченим, прору́баним;
2)
-чься сквозь что – проруба́тися крізь що. [Кінно́та проруба́лась крізь воро́жу піхо́ту];
3) (
о ткани) см. Се́чься.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

КАВАЛЕ́РИЯ укр. кінно́та.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Кавалерия – кавале́рія, -ії, кінно́та, -ти.
Конницакінно́та, -ти.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Кінно́такавалерия, конница.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Кавалериякінно́та.
Конницакінно́та.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

кінно́та, -ти, -ті

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Кінно́та, -ти, ж. Кавалерия, конница.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Кавалериякінно́та, -ти.
*Конницакінно́та, -ти.