Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «к»
Шукати «к» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| К, Ко, предл. –
1) (о движении, направлении) до ко́го, до чо́го, (на) на що, (перед) перед ко́го, перед що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, (к выше стоящему предмету) під що; (к ниже лежащему предм.) над що; (диал.) к, ік ко́му, (і)к чо́му. [Піду́ до рі́ченьки (Метл.). Пішла́ вночі́ до воро́жки, щоб поворожи́ти (Шевч.). Сусі́д до се́бе кли́кав ку́ма (Гліб.). Пода́всь на за́хід. Як ось перед яку́юсь го́ру прийшли́ (Котл.). Бог покли́кав перед се́бе чо́рта (Г. Барв.). Щось мені́ приверзло́ся чудне́ – Бог зна́є, про́ти чо́го (Васильч.). Тата́рин вже й під Ки́їв підступа́є (ЗОЮР). Підійшо́в під віко́нце та й кли́че (Казка). Ото́ вони́ й пішли́ над мо́ре (Рудан.). Скрізь ік пі́вночі стоя́ли пу́щі величе́нні (Куліш)]. • К вершине – до ве́рху. • Любовь, ненависть, отвращение к кому, чему – любо́в, нена́висть, оги́да до ко́го, до чо́го и для чо́го. • К вопросу о чём – до пита́ння про що́. • Выйти к реке, ко взморью, к морю – ви́йти над рі́чку, над мо́ре и до рі́чки, до мо́ря. [Ви́йду я над рі́ченьку та й ста́ну ду́мати (Пісня). Впірну́в у са́мую безо́дню, над са́мий пісо́к (Рудан.)]. • Дружно идти, двигаться – рука к руке, плечо к плечу, ряд к ряду – ра́зом йти, руша́ти рука́ з руко́ю, плече́ з плече́м, ла́ва з ла́вою, при ла́ві ла́ва. [Як сніг розто́плений, пливе́ при ла́ві ла́ва, кінно́та виграє́ (М. Рильськ.)]. • Готовиться, собираться, укладываться к дороге, к путешествию – склада́тися в доро́гу, лаштува́тися в по́дорож. • К чему бы это (что могло бы значить)? – про́ти чо́го-б воно́ було́? • Зависть к чему, кому – за́здрість до чо́го, до ко́го, про́ти чо́го, про́ти ко́го. [До́кори со́вісти іду́ть не од Бо́га, а од моє́ї за́здрости про́ти вродли́вих люде́й (Крим.)]. • Изменяться, исправляться к лучшему – зміня́тися, виправля́тися на кра́ще. К исполнению (о бумагах, делах) – на (до) викона́ння. • К подписи (о бумагах) – до пі́дпису, на пі́дпис. • Материалы к изучению украинских говоров – зна́доби (матерія́ли) до (для) пізна́ння украї́нських го́ворів (Верхр.). • Направляться, двигаться, идти, ехать к чему, кому – простува́ти, руша́ти, йти, ї́хати до чо́го, до ко́го. • Немного к востоку – тро́хи на схід. • Обращаться к кому с речью – говори́ти до ко́го. • Обращаться, прибегать к чему – удава́тися до чо́го, бра́тися чого́; к кому – удава́тися до ко́го. • Одежда к празднику – оде́жа на свя́то, (запасная) оде́жа про свя́то. • Относиться к чему – стосува́тися до чо́го, куди́, нале́жати до чо́го, куди́. • Плыть ближе к берегу – пли́сти при (са́мий) бе́рег. • Поворачивать к дому, к лесу – заверта́ти до ха́ти, до лі́су. • Под’езжать, подходить к лесу, городу – під’їзди́ти, підхо́дити до лі́су, до мі́ста или під ліс (близко: попід ліс), під мі́сто. • Подходить, приходиться к чему – пасува́ти до чо́го, бу́ти до лиця́ чому́. • Пойти ко дну – піти́, пусти́тися на дно. • Пошёл к порогу! – геть до поро́га! • По отношению к кому – що-до ко́го, про́ти ко́го. [Потайне́ невдово́лення не ті́льки про́ти браті́в, а й про́ти профе́сора (Крим.)]. • Приближаться к чему – наближа́тися, надхо́дити, підхо́дити до чо́го, (в направлении к чему) до и к чо́му. [Іде́ к лі́су (Сл. Гр.)]. • Приближаться (клониться) к чему – іти́ся до чо́го. • Приглашать, привлекать кого к чему – запро́шувати, єдна́ти кого́ до чо́го. • Прилепить, приставить, пригнать что к чему – приліпи́ти, приста́вити, припасува́ти що до чо́го. • Прикладывать что к чему – приклада́ти що до чо́го, кла́сти що на що́. • Присуждать, приговаривать кого к чему – прису́джувати кого́ до чо́го (до тюрми́); виріка́ти кому́ що (відси́джування в тюрмі́); засу́джувати кого́ на що (на засла́ння). • Приходиться к лицу – бу́ти до лиця́. • Приходиться, прийтись ко двору – бу́ти, прийти́ся під масть. • К расстрелу! – на ро́зстріл! до розстрі́лу! • К свету! – до сві́тла! • К свету стать – ста́ти проти сві́тла. • Стать к окну, к двери (ближе) – ста́ти до вікна́, до двере́й. • Стоять, находиться к чему близко, прилегать к чему – бу́ти при що. [У нас одна́ ха́та при оди́н бік сіне́й, а дру́га – при дру́гий бік сіне́й, а сі́ни посере́дині (Звин.)]. • К стыду, к сожалению, к радости, к счастью (вводное выр.) – на со́ром, на жаль, на ра́дість, на ща́стя. • К тому (речь идёт) – про́ти то́го, до то́го (мо́ва мо́виться). • К тому же (притом же) – до то́го, до то́го-ж таки́. • К худу, к добру ли? – на лихе́, чи на до́бре? • К чему это? – до чо́го воно́? про́ти чо́го воно́? на́що воно́? • Ни к чему! – ні до чо́го, ні к чо́му! • К югу – а) (ближе) до пі́вдня (бли́жче); б) (о направлении) на пі́вдень. • Явиться к кому (предстать) – прийти́ до ко́го, перед ко́го. [Він з земле́ю ви́йшов перед бо́га (Рудан.). Як прибіжи́ть перед музи́ки, як пі́де танцюва́ти! (Мартин.). Узяла́ паляни́чку, звича́йно як перед го́лову йти (Квітка)]; 2) (в обознач. времени) до чо́го, к (ік) чо́му, (диал. ід чо́му), на що, проти чо́го, під що, над що. [К Вели́кодню соро́чка хоч лихе́нька, аби́ біле́нька (Номис). Тре́ба де́чого купи́ть ік весі́ллю (Н.-Лев.). Ма́сла не прода́м: собі́ ід па́сці бу́де (Козелеч.). Про́ти дня брехня́, про́ти но́чи пра́вда (Приказка). В п’я́тницю над ве́чір ма́ти і кли́кнули мене́ (ЗОЮР)]. • К вечеру – над ве́чір; к ве́чору; до ве́чора. • К десяти часам – на деся́ту годи́ну. • К заходу солнца – на за́ході, над за́хід со́нця. • К концу – під кіне́ць. • К началу – під поча́ток, на поча́ток. • К началу года – на поча́ток ро́ку. • К ночи – про́ти но́чи. • Не ко времени – не під по́ру. • К рассвету – над світа́нок. • К самому началу – са́ме на поча́ток. • К тому времени – під ту по́ру. • К утру – під (над) ра́нок; до ра́нку; 3) (в бранных выраж.) к, ік, (пров. ід), під, (очень редко) до. [К чо́рту йдіть (Рудан). Іди́ к нечи́стій ма́тері (Херсонщ.). Туди́ к лихі́й годи́ні! Ну вас ід бо́гу (Сл. Гр.)]. • К чертям! – під три чорти́! • Ко всем чертям – до всіх чорті́в. А ну его к чертям! – до всіх чорті́в його́! А ну его к дьяволу (лешему)! – а ну його́ к чо́рту! до ді́дька! |
| Компа́ния –
1) компа́нія, (фам.) кумпа́нія, гурт (-ту), (общество) товари́ство, (союз) спі́лка, (застольная) бе́се[і]да, (группа) грома́дка (множество) ла́ва. [За кумпа́нію і ци́ган пові́сився (Номис). Облиши́вши пи́сар кни́гу, сіда́є до гу́рту (Грінч.). Свого́ сму́тку не міг Лаго́вський позбу́тися й у товари́стві Шмі́дтів (Крим.). За столо́м сиді́ла бе́седа: брат Охрі́м із жі́нкою, сват Мано́йло, кум Тере́шко (Грінч.). Чолові́к та жі́нка, то одна́ спі́лка (Номис). В те́мну ніч ми зібра́лися грома́дкою йти (Л. Укр.). Колядува́ти хо́димо ла́вою (Звин.)]. • -нией – гурто́м, у гу́рті́, ла́вою. [На́віть іти́ в гурті́ ле́гше з спі́вом (Єфр.)]. • В своей -нии (сидеть) – свої́м гурто́м. • Водить, иметь -нию с кем – ко[у]мпанува́ти, води́тися, води́тися хлі́бом, заходи́ти з ким. • В -нии – при гурті́, в гурті́. • Пожалуйте в -нию – про́симо до гу́рту, до компа́нії, до ку́пи. • Держаться -нии с кем – трима́тися чийо́го товари́ства (гу́рту), трима́ти спі́лку з ким, трима́тися ку́пи. [Не трима́й з пана́ми спі́лки (Сл. Гр.). Тре́ба всім ку́пи трима́тися (Крим.)]. • Для -нии – за компа́нію. • Достойная -ния – товари́ство че́сне, (иронич.) кумпа́ні́я че́сна. • Дружная -ния – лю́бе (дру́жнє) товари́ство, дру́жня компа́нія, (братва) бра́тва. • Дурная -ния – пога́не товари́ство. • Иметь -нию с кем – бу́ти в товари́стві з ким. • За -нию – за гурто́м, за ко[у]мпа́нію. • Присоединиться к -нии – приста́ти, прилучи́тися до гу́рту. • Принять в -нию – взя́ти до гу́рту кого́. • Расстроить -нию – розби́ти ко[у]мпа́нію. • Сделать, составить кому, разделить с кем -нию – потоваришува́ти кому́, приєдна́тися до гу́рту з ким. • Спасибо за -нию – спаси́бі за товари́ство, за компа́нію. • Удалая -ния – гоп-ко[у]мпа́нія. • Холостая -ния – парубо́цька (діво́цька) компа́нія. • Честная -ния – шано́вне товари́ство. • Я ему (он мне) не -ния – мені́ з ним у хлібосо́лі не бу́ти; (раздраж.) ми з ним свине́й не па́сли; 2) (ассоциация, трудовое или торговое общество) компа́нія, (никогда не кумпа́нія), товари́ство, спі́лка. [Вку́пишся (вступишь со взносом) в компа́нію, то мо́жеш бу́ти безпе́чний (Франко). Асекураці́йне (страхове́) товари́ство «Дністе́р». Знайшо́в собі́ спі́льників і з ни́ми в спі́лці взяв одно́ село́ в гра́фа в посе́сію (Н.-Лев.)]. • В -нии с кем – в спі́лці, спі́льно, до спі́лки з ким. [Ну́мер газе́тини то́ї, що її́ з ку́мом дяко́м до спі́лки пренумеру́ємо (выписываем) (Франко)]. • Быть, состоять в -нии с кем – спілкува́ти, сполува́ти, бу́ти в компа́нії (в спі́лці) з ким, трима́ти спі́лку з ким. • Вступать, входить в -нию с кем – заво́дити спі́лку, приступа́ти до спі́лки з ким. • Основывать, учреждать -нию – заклада́ти спі́лку. • Торговый дом: Заблоцкий и К° – торгове́льний дім: Забло́цький і С-ка (і Т-во). |
| А́лчность к чему – заже́рливість, жа́до́ба, неси́тість на що. [Неси́тість на гро́ші]. |
| Антипа́тия к чему – антипа́тія, не́хіть (р. -хоти) до чо́го. |
| Арба́ – гарба́. • Относящийся к -бе́ – гарбо́вий [Коле́са гарбо́ві]. |
| Беда́ – біда́, ли́хо, ли́шенько, недо́ля, лиха́ годи́на, приго́да, причи́на, приту́га, ха́ле́па, пеня́. • Бе́ды – зли́годні. • Прибавка к -де́ – прибі́док. • Ох, беда́, беда́! – ли́шенько тяжке́. • На -ду́ – на ли́хо. • Беда́ да и только – ли́хо та й го́ді. • Не беда́ – дарма́, ба́йдуже. • Прийдет беда́ – до ли́ха при́йдеться. • Жди беды́ – начува́йся. • Попасть в беду́ – доско́чити ли́ха, біди́, уско́чити в ха́лепу, в ли́хо. • Из беды́ не выберешься – не спе́каєшся ли́ха, ха́ле́пи. • Спасти, -сь, избавить, -ся от беды́ – ви́рятувати, -ся, ви́мотати, -ся. • Переживать, испытывать -ду́ – біду́ бідува́ти, б. прийма́ти. • Пережить -ду́ – перебідува́ти. • Причинять -ду́ кому – напа́стувати кого́. • Взвести -ду́ – прики́нути пеню́. • Наделать себе -ды́ – напита́ти собі́ ли́ха, біди́. • Натворить, наделать беды́ – нароби́ти шко́ди, кло́поту. • Помочь в -де́ – порятува́ти, зара́дити ли́хові. • Предотвратить -ду́ – запобі́гти ли́хові. • Беда́ стряслась – ли́хо спітка́ло, ско́їлося, спітка́ла напа́сть, лиха́ годи́на. • Желаю тебе всех бед – бода́й тебе́ зли́дні поби́ли; безголо́в’я на те́бе. |
| Безразли́чный – безвиразни́й. [Заговори́в навми́сне безвиразни́м го́лосом]. • Б-ый к чему – байду́жий, байду́жний, байду́жливий до чо́го, обоня́тний. • Стать -ным (безл.) – забайду́житися, збайдужні́ти. [Забайду́жилось]. |
| Благополу́чный –
1) щасли́вий. [Щасли́вий кіне́ць] 2) (в приложении к лицу) безпе́чний. [Бу́дьте безпе́чні]. |
| Благорасположе́ние к кому – при́язнь, прихи́льність, прихи́лля, ла́ска до ко́го. |
| Благоскло́нность к кому – прихи́лля, прихи́льність, ла́ска, ласка́вість, добрози́чливість до ко́го и для ко́го. • Снискивать, приобретать чью-либо благоскло́нность, добиваться благоскло́нности – запобіга́ти ла́ски чиє́їсь или у ко́го, підхо́дити під ла́ску кому́, добува́тись до ла́ски кому́. • Назойливо стараться снискать чью-л. благоскло́нность – підсипа́тися до ко́го. |
| Благоскло́нный к кому – прихи́льний, при́язний, при́ятельний, ласка́вий, добрози́чли́вий до ко́го и для ко́го. |
| Бли́зиться – бли́з[ж]итися, наближа́тися, надхо́дити, бли́жчати. • Бли́зится к полночи – добира́ється (дохо́дить) до пі́вночи. |
| Боя́ться, ба́иваться – боя́тися кого́-чого́, страха́тися к.-чого́, страши́тися к.-чого́, (с жуткостью) – потерпа́ти за ко́го, за що. [Я потерпа́ю за свою́ дити́ну]. • Дело мастера бои́тся – ді́ло ма́йстра велича́є. |
| Бро́ситься – ки́нутися, метну́тися, майну́ти, шатну́ти, -ся. [Ки́нувся шука́ти. Не дожида́ючи о́дповіди ху́тко метну́вся з ха́ти. (Мирн.). Метну́лася я та две́рі попричиня́ла (М. Вовч.) Сторо́женька посну́ла, я молода́ на у́лицю майну́ла. І кра́сти бу́блики шатну́ли школярі́ (Греб.)]. • Бро́ситься и стать впереди – ви́хватитися. • Б. в сторону – уломи́ти (метну́тися) на́бік. [Вовк от-от нажене́ за́йця, а той убі́к як уло́мить, вовк і зостане́ться]. • Б. на кого или к кому – ки́нутися, ве́рг(ну)тися. • Б. догонять кого – ско́чити за ким. [Ско́чив Виго́вський з Па́волочи за ти́ми тата́рами (Куліш)]. • Попытаться бр. к кому, чему – суну́тися, порва́тися. [Він до че́ляди су́неться – і че́лядь пропа́ла (Шевч.). Ой порва́вся коза́к Неча́й до туго́го лу́ка]. • Б. в воду – шубо́всьнути. • Б. искать – шарну́ти. • Б. в глаза – впа́сти в о́ко, в о́чі. • Б. бежать, догонять – ки́нутися (пусти́тися, вда́ритися), тіка́ти (бі́гти навздогі́н). • Б. бежать куда, во что, откуда (о множ.) – сипну́ти, сипону́ти, поросну́ти, шугну́ти. [Школярі́ сипону́ли в шко́лу (Грінч.). Лю́ди так і шугну́ли од тих двере́й (М. Вовч.)]. • Б. искать – ски́датися (збі́гатися) шука́ти. [Скида́лися шука́ти – не знайшли́]. • Б. стремительно (как мяч) – ки́нутися опу́кою. [Они́лка так і ки́нулася до ме́не опу́кою (Г. Барв.)]. |
| Бытие́ – буття́. [Як не було́ ще нічо́го: буття́ й небуття́. – Вну́трішнє буття́]. • Вызвать к быти́ю – ви́кликати до буття́, появи́ти [І я, диви́вшися на ва́шу пи́шну вро́ду, склони́вся перед тим, хто появи́в приро́ду (Сам.)]. |
| В –
1) (с винит. падеж. для означения движения, на вопрос: куда?) в или у (ув, уві́) (с вин.), до (с род.), на (с вин.). [Іди́ в світли́цю, кинь у комо́ру, вско́чити уві́ щось, ско́чив ув амба́р]. • Еду в город, в Киев – ї́ду до мі́ста, до Ки́їва. • В руки – до рук. • В церковь – до це́ркви. • Поехал в деревню – пої́хав на село́; 2) (с винит. падеж. для означения перехода из одного состояния в другое и в других отвлечен. значен.) в, у (ув, уві́), на (с вин.), до (с род.) и др. [Взяли́ в салда́ти. Не вдава́йсь у ту́гу (в лю́бощі). Ві́ра в се́бе]. • Обратиться в лгуна – переверну́тися на брехуна́ (также: в брехуна́). • Обратиться в пар – взя́тися па́рою. • Вступить в бой, в разговор – ста́ти до бо́ю, до розмо́ви; 3) (с винит. падеж. для указания цели, назначения и т. д.) по укр. чаще всего на с вин. пад. В дополнение, в знак, в доказательство, в шутку – на дода́ток, на зна́к, на до́від, на жа́рт. Но также: до, з (с род.), за (с вин.). • Во внимание принять – до ува́ги взя́ти. • В наказание – за ка́ру. • Вменить в вину – поста́вити за вину́. • Во внимание к чему-л. – з ува́ги на що. • Поставить в пример – поста́вити за зразо́к. • В память – на не́забудь; 4) (в длину, ширину, толщину, глубину) завдо́вжки, завши́ршки, завто́вшки, завгли́бшки, или: удо́вж, уши́р, уто́вш, угли́б. • В величину – завбі́льшки, убі́льшки. • Во весь рост – на ввесь (на ці́лий) зріст. • Груз в десять пудов – вага́ на де́сять пу́дів. • Пьеса в трёх действиях – піє́са на три ді́ї. • Здание в три этажа – буди́нок на три по́верхи; 5) (с вин. для обозн. образа действия) у[в], на, на в[у] (с вин.). • В розницу, в присядку, в карты – в ро́здріб, навпри́сядки, у ка́рти. • В клочки – на шматки́. • Во все лопатки, во всю ивановскую – на всі за́ставки́. • Во всё горло – на всі за́води и т. д.; 6) (с вин. пад. для обозначения времени, на вопрос: когда?) по укр. иногда также ставится в (у, ув) с вин., напр, у вівторок; но часто просто родит. падеж: в тот день, в ту ночь, в обеденное время – того́ дня, тіє́ї но́чи, обі́дньої доби́ и т. д.; кроме того, часто ставят предл. під (с вин. п.) и за (с род.): в обеденное время, в хорошую погоду – під обі́дню добу́, під до́бру годи́нку и т. д. В наше время, в старину – за на́шого ча́су (за на́ших часів), за старовини́. • Во время чего-л. – за чо́го, під час чо́го: за царюва́ння Неро́на, за Неро́на, під час війни́; иногда став. один твор. пад.: в ночную пору – нічно́ю добо́ю; в последнее время – оста́нніми часа́ми. • В полночь, в полдень – опі́вно́чі, опі́вдні, об обі́дній порі́. • В срок – свого́ ча́су, вча́сно. За с твор. пад.: в третий раз – за тре́тім ра́зом. • Два рубля в месяц – два рублі́ на мі́сяць. • В ту пору – на ту по́ру; 7) (с вин. пад. на вопрос: во сколько времени?) по укр. став. предл. за с вин. пад.: в одну зиму – за одну́ зи́му; 8) (с вин. пад. для обознач. сходства) по укр. также в (у, ув и т. д.) с вин.: в отца пошел – в ба́тька вдавсь; 9) (с местным пад. для обознач. места, на вопрос: где?) в, у (ув), также с местн. пад.: в ха́ті, в мі́сті, у воді́. Также – на с местным, напр.: на селі́, на мі́сті. Та же конструкция с обозначением состояния и различн. отношений передается по укр. разнообразно: в мыслях – на ду́мці, на ми́слі; во сне – уві сні́; в беде – під лиху́ годи́ну, при лихі́й годи́ні; в здравом уме – при здоро́вім (-вому) ро́зумі, при ста́рості, при бі́дності; что мне в вас? – що мені́ по вас? в этом отношении, во всех отношениях – з цьо́го по́гляду, з уся́кого по́гляду, всіма́ сторона́ми; в пяти верстах – за п’ять версто́в и т. д.; 10) (с предлож. падеж. для обознач. времени) в (у, уві) с предлож., о (с предл.), за (с род.), під (с вин.) или просто родит. пад., напр.: в мае месяце – у тра́вні; в пятом часу – о п’я́тій годи́ні; в прошлом году – мину́лого ро́ку; в печальном веке – під сумни́й вік, за сумно́го ві́ку. |
| Вверх – вго́ру, догори́, на-го́ру, горі́ (гал.). • Посмотри вверх – подиви́ся вго́ру. • Пойдём вверх – ході́м на го́ру. • Вверх ногами, вверх дном – догори́ нога́ми, шкеребе́рть, горі́ніж. • Вверх животом – горіче́рева́, (вульг.) голівче́рева́, голіче́рева́. • Вверх лицом – горі́ли́ць, горі́знач. • Вверх по реке, против течения – про́ти води́, у-стрі́ть води́. • Вверх на гору (снизу к вершине горы) – під го́ру. [Коня́ці під го́ру ва́жко ї́хати: це не те, що з гори́]. |
| Вво́зный –
1) (привезенный) приві́зни́й, дові́зни́й; 2) (относящийся к ввозу) привозо́вий, довозо́вий. [Привізни́й крам. Привізна́ торго́вля. Довозо́ве ми́то. Довозо́вий лист = ввозное свидетельство]. |
| Век –
1) (жизнь человека) вік. [Дай Бо́же тобі́ вік до́вгий]. • Век коротать – вік вікува́ти. • Век прожить, изжить – вік звікува́ти. • Доживать свой век – добува́ти (добива́ти) свого́ ві́ку. • Отжить свой век – відвікува́ти свій вік; 2) (столетие) вік, столі́ття, сторі́ччя, сторі́к. • В продолжение веко́в, века́ми – про́тягом вікі́в, віка́ми, ві́ком. • Из глубины веко́в – з да́лечи вікі́в; 3) (эпоха) вік и віки́, доба́, час и часи́. [Вік лица́рства. Сере́дні віки́. Кам’яна́ доба́. Коза́цька доба́. Старі́ часи́ на Украї́ні]. • Относящийся к тому ве́ку, того ве́ка – тоговіко́вий, тогоча́сний. [Літопи́сці тоговіко́ві Ля́дською земле́ю зва́ли ті́льки Зависля́нщину (Куліш)]. • Сообразно с воззрениями своего ве́ка – по своє́му ві́кові; 4) (бытие вселенной) вік, віки́. [Сини́ ві́ку сього́]. • С начала ве́ка – від ві́ку, з-перед ві́ку, з-первові́ку, з-поконві́ку, з-пра́віку, як світ сві́том. • Во век, в век, на ве́ки, до скончания ве́ка – до ві́ку, пові́к, поки ві́ку, до су́ду-ві́ку, до світ-со́нця, на ві́ки, на бе́звік. • Во ве́ки веко́в – во ві́ки вікі́в, на ві́ки ві́чні, на всі віки́ і пра́віки. • В кои-то ве́ки – коли́ не коли́, в ряди́-годи́. [Поба́чимося коли́-не-коли́, та й то не надо́вго]. • В век не, во ве́ки не – ніко́ли в сві́ті не, нівві́ки не. [Безсме́ртні вони́ були́ – й не ста́рі́лися нівві́ки. (Потеб. Одисея)]; 5) (современность, современники) суча́сність (р. -ности), суча́сна доба́. |
| Велича́йший –
1) (самый большой) найбі́льший; (самый великий) найбі́льш вели́кий. [За найбі́льш вели́ку тре́ба вважа́ти одну́ з його́ найме́нших пое́м]; 2) (огромный) величе́зний, превели́кий, незмі́рний. [Боротьба́ вимага́ла величе́зної напру́ги націона́льних сил. Незмі́рний по́двиг]. • К велича́йшему сожалению – на превели́кий жаль. |
| Вене́ц –
1) віне́ць, (р. -нця́), коро́на; 2) (на иконах) віне́ць, ся́йво; 3) віне́ць, віно́к. [Терно́вий віно́к]; 4) (бракосочетание) віне́ць, ві́нчання, шлюб. • Итти, пойти к венцу́, под вене́ц – іти́ до шлю́бу, до вінця́, ста́ти на рушнику́. • Вести под вене́ц – вести́ до шлю́бу, до вінця́. • Стоять под венцо́м – стоя́ти на рушнику́; 5) віне́ць, сла́ва, нагоро́да. [Віне́ць безсме́ртя]; 6) (удачное завершение дела, верх совершенства) віне́ць. [Віне́ць тво́рива]; 7) (в деревянном строении: ряд брёвен) віне́ць; также и в других значениях. |
| Вести́ или весть –
1) ве́сти́, прова́дити. [Дівчи́ноньку до вінця́ веду́ть. Куди́ бог прова́дить? Прова́дити ві́йсько до бо́ю]; 2) (направлять движение судна, экипажа и т. п.) прова́дити, керува́ти, кермува́ти, кочува́ти (гал.). [Се керма́нич молоде́нький, се дара́бу він кочу́є (Федьк.)]; 3) (простираться, направляться) вести́, прова́дити, прямува́ти, дово́дити. [Сте́жка веде́ до га́ю. Сі́ни прова́дять до світли́ці. Куди́ цей шлях пряму́є?]; 4) Вести́ дело, работу – прова́дити (справува́ти) ді́ло, спра́ву (спра́ви), робо́ту. [За́гад ді́ло справу́є]. • В. процесс, тяжбу с кем – позива́тися з ким. • Судья ведё́т процесс, дело – суде́ць прова́дить проце́с, спра́ву. • Вести́ борьбу, вести́ войну – точи́ти (прова́дити) боротьбу́, війну́. • Вести́ хоровод – вести́ тано́к. • Вести́ разговор, -ти́ речь, -ти́ рассказ – прова́дити (вести́) розмо́ву, мо́ву, ре́чі, оповіда́ння. • Вести́ переговоры – вести́ переспра́ви, трактува́ти. [Коро́ль трактува́в з ха́ном про дові́чне зами́р’я (Куліш)]. • Вести́ переписку – листува́тися з ким. • Вести́ дневник – вести́ щоде́нника. • Вести́ торговые сношения – прова́дити (відбува́ти) торг, торго́ві зно́сини. • Вести́ жизнь – прова́дити життя́. • Вести́ хозяйство – держа́ти хазя́йство, господа́рство, хазяйнува́ти, господарюва́ти. • Вести́ детей – прова́дити ді́ти, вихо́вувати ді́ти. • Вести́ свой род от кого-л. – вести́ свій родові́д (родословную), похо́дити від ко́го, бу́ти з ро́ду кого́. • Вести́ дело к тому (так), чтобы… – кермува́ти (гну́ти) на те, щоб…, хили́ти ре́чі так, щоб… [Я тя́млю, куди́ ти керму́єш (Кониськ.). Він гне на те, щоб потягти́ нас до су́ду]. • Вести́ себя – пово́дитися (сов. повести́ся), держа́тися, справува́тися (гал.). [Сестра́ навча́є, як мені́, малі́й, тре́ба пово́дитися, як дя́дину любе́нько віта́ти (М. Вовч.). Справу́йся до́бре, не пусту́й (Франко)]. • Вести́ себя по отношению к кому-л. – обхо́дити ко́ло ко́го, трима́тися супроти́ ко́го. [Лу́чче коли́-б Я́ків тихе́нько обхо́див ко́ло йо́го (М. Вовч.)]. • Вести́ себя хорошо, достойным образом – шанува́тися, чти́тися. [Гляди́-ж шану́йся, стережи́сь, роби́ти так не вчись (Гліб.)]. • Плохо вести́ себя – не шанува́тися, пу́сто йти; 5) (корчить, коробить) судо́мити, жолоби́ти, безл. [Пу́чки судо́мить. До́шку жоло́бить]. • А он и ухом не ведё́т – а він ані га́дки, а він і га́дки не ма́є, а він ні ку́є, ні ме́ле. |
| Ве́чер –
1) ве́чір (р. ве́чора), вечори́на́. • Время под ве́чер – пі́двечір, підвечі́рок (р. -рка). • Под ве́чер, к ве́черу – над ве́чір, перед ве́чір, надвечори́, напі́двечір, проти ве́чора. • Дело было к ве́черу – було́ над ве́чір. • Поздний ве́чер – пі́зні ля́ги. • Каждый ве́чер – що-ве́чора, щове́чір. • В тот ве́чер – то́го ве́чора. • Однажды ве́чером – одного́ ве́чора. • Добрый ве́чер! – добри́вечір! • Близиться, приблизиться к ве́черу – вечорі́ти, повечорі́ти. [Пожді́ть, хай со́нце тро́хи повечорі́є]. См. Вечере́ть; 2) (вечернее собрание) ве́чір. • Относящийся к ве́черу – вечоро́вий. Вечеро́ва програ́ма]. |
| Взять – узя́ти, забра́ти, діста́ти, зня́ти. [Забери́ кни́гу з сто́лу. Хмельни́цького козаки́ діста́ли мече́м сей за́мок (Куліш). Семе́на зняла́ ціка́вість. (Коцюб.)]. • Возьми́, возьми́те! – на, на́те! (урвать часть) – ухиби́ти. [Таки́, призна́ться, з мі́рку жи́та в старо́го вхиби́ла ни́шком. Мо́жна і від га́су ухиби́ти гро́шей на сіль, ме́нше взя́вши]. • В. много – набра́тися. [Набра́вся сті́льки, що й не донесу́]; (о многом) – побра́ти. [Побра́вши вони́ ко́си, та й пішли́ коси́ти]. • В. за долг, за недоимку, силком – одібра́ти за борг, стягти́ за борг, (вульг.) пограбува́ти. [Ні́чим було́ заплати́ти, так корі́вку мою́ пограбува́ли й продали́ (Конис.)]. • В. чью сторону – ста́ти на чий бік, на чию́сь руч горну́ти, чию́сь руч тягти́. • В. кого в опеку – обня́ти опі́ку над ким. • В. ещё в придачу – добра́ти. • В. работу заказанную, заплатив деньги – ви́купити. • В. неполный мешок на плечо так, чтобы содержимое было в концах, а пустая середина лежала на плече – взя́ти на перебаса́. • В. на верёвку – заужа́ти. [Черке́с із-за Она́па арка́нами його́ як ца́па звяза́в, опу́тав, заужа́в]. • В. топором – уруба́ти. • В. в руки – взя́ти (прибра́ти) до рук. • В. себя в руки (овладеть собою) – запанува́ти над собо́ю. • В. верх над кем, над чем – го́ру взя́ти над ким, переборо́ти кого́, поду́жати, перева́жити, поверши́ти, заломи́ти кого́. • В. назад (слова, обвинение) – одмо́вити, одкли́кати. [Прилю́дно одмо́вив те, що написа́в про не́ї в па́шквілі (Ор. Левиц.)]. • В. к себе – прийня́ти. [Прийняли́ сироту́ за дити́ну]. • В. на себя – пере(й)ня́ти на се́бе. [Перейня́ти чужи́й довг. Переня́ти на се́бе фу́нкції засту́пника]. • В. на себя сделать что – підня́тися. [Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти (Куліш)]. • Всем взял – хоч куди́, на все зда́тний. • Ни дать, ни взять – стеме́нно, стеменні́сінько; як вика́паний. [Стеменні́сінько така́ і в нас ха́та. Син – ви́капаний ба́тько]. • Что взял? – пійма́в о́близня? • Он возьми́ да и (сделай что-либо) – він поверну́всь та й… (намалюва́в, укра́в). |
| Влече́ние к чему (стремление) – по́тяг, по́ри́в, порива́ння, пори́ва, по́ваб до чо́го. [По́тяг до ви́щої краси́. Неперемо́жний пори́в се́рця]. • Испытываю влече́ние к чему – мене́ тя́гне, мене́ порива́є до чо́го. |
| Влечь –
1) (тянуть, уносить силою) тягти́, волокти́, (вульг.) тарга́нити. • Влечь за собою – тягти́, ве́сти́ за собо́ю; 2) (к чему) ва́бити, тягти́, порива́ти до чо́го (личн. и безл.). [Не зна́ю, що́ мене́ до те́бе тя́гне (Франко). Туди́ мою́ порива́є ду́шу]. |
| Вле́чься –
1) тягти́ся, волокти́ся; 2) (к чему) порива́тися до чо́го, ли́нути (душе́ю) до чо́го. |
| Вмеша́тельство – втруча́ння, встрява́ння до чо́го, у що, вплу́тання. [Акти́вне втруча́ння до гу́щі життя́. Чуже́ втруча́ння (вплу́тання) до на́ших вну́трішніх справ. Встрява́ння в розмо́ву]. • Склонность к вмеша́тельству – вла́зливість. [Дріб’язко́ва вла́зливість до прива́тних справ]. |
| Вниз –
1) вниз, нани́з, дони́зу. [Спуска́йсь із гори́ тихі́ше вниз (Ном.)]; 2) (к земле, на землю, на пол) додо́лу, на-ді́л, до́лі. [Серди́тий ві́тер завива́, додо́лу ве́рби гне висо́кі (Шевч.). Спу́щені додо́лу о́чі (Коцюб.). Сльо́зи коти́лися по що́ках та спада́ли на-ді́л (Крим.). Заверещи́ть жі́нка: до́лі, до́лі! – він за́раз присіда́ додолу́ (Мар. Вовчок)]; 3) (под гору) з гори́. [Сапа́ти й коси́ти кра́ще під го́ру, ніж з гори́ (Звиног.)]. • Вниз по реке, вниз по течению – за водо́ю на-ни́з. [Пливе́ на-ни́з. Іди́, до́ле, за водо́ю]. • Вниз под что-л., под низ – наспі́д. [Схова́ла в скри́ню аж наспі́д]. • Вниз головой – сторч, сторч голово́ю, сторчака́, сторчма́, сто́рчки, до гори́ нога́ми. [По ха́ті ходжу́ сторч. Він бу́де леті́ти сторчака́ з Тарпейського у́рвища (Кул.). Так сторчма́ й покоти́всь (Крим.)]. • Повесить вниз головою – пові́сити сторчма́, стрі́мголо́в, стрімгла́в. • Упасть вниз головою – сторчака́ да́ти. |
| Внима́ние – ува́га; (сильнее) пи́льна ува́га. • Обращать, обратить внима́ние на что-л. – зверта́ти (зверну́ти) ува́гу (свою́ або чужу́) на що, уважа́ти, ува́жити на що, зважа́ти, зва́жити на що, огляда́тися (огля́нутися) на що, кла́сти (покла́сти) ува́гу на що, (вульг.) вдаря́ти (вда́рити) на що; (находить привлекательным) накида́ти (наки́нути) кого́ о́ком; (сжалиться) згля́нутися на ко́го. [На все сам зверта́є ува́гу (Рудч.). На вважа́ють вони́ на лі́та, на вро́ду (Шевч.). Моска́ль на сльо́зи не вдаря́ (Ном.). Вона́ неду́жа лежа́ла, дак він і тоді́ ува́ги не клав (Червіг.). Я вже її́ наки́нув о́ком. Згля́ньтеся (огля́ньтеся) на ме́не невидю́щого!]. • Обращать на себя (привлекать к себе) внима́ние, быть принятым во внима́ние – спада́ти, спа́сти кому́ на ува́гу, притяга́ти, притягти́ (приверта́ти, приверну́ти) до се́бе чию́сь ува́гу, ки́датися, ки́нутися на ува́гу кому́сь. [Ури́вок з пі́сні, що спав на ува́гу ще а́второві «Исторіи Русовъ» (Єфр.). Він притя́г до се́бе ува́гу та́ткову (Крим.). Ко́жному му́сіла ки́нутися на ува́гу його́ чо́рна боро́да (Крим.)]. • Обратите внима́ние – ува́ж, ува́жте, вважа́й, уважа́йте. • Сосредоточивать внима́ние – збира́ти (зосере́джувати) ува́гу на чо́му. • Не обращать, не обратить внима́ния, оставлять без внима́ния – не зверта́ти ува́ги, не вважа́ти, не (по)тура́ти на що, занеха́ювати, занеха́яти що, зане́дбувати, занедба́ти що, не́хтувати, зне́хтувати (зане́хтувати) що, чим, легкова́жити що. [Хай смію́ться, не потура́й на те. Він зане́дбує (не́хтує, легкова́жить) свої́ обов’я́зки]. • Он, и внима́ния не обращает на это – він і ба́йдуже на те, про те, до то́го (Квіт.). • А это остаётся без внима́ния – а це ба́йду́же́, а про це (за це) ба́йду́же́. • Принимать во внима́ние, в соображение что-л. – бра́ти, взя́ти що на ува́гу, зважа́ти, зва́жити на що-неб., уважа́ти, ува́жити на що-неб., ма́ти на ува́зі, огляда́тися, огля́нутися на що. • Принимая во внима́ние – беручи́ до ува́ги що, зважа́ючи, уважа́ючи на що, ма́ючи на ува́зі що, з ува́ги, з о́гляду на що, як на що, як на ко́го. [Ма́ємо письме́нство не так-то вже й бі́дне, як на на́ші обста́вини]. • Представлять чьему-л. внима́нию – подава́ти, пода́ти кому́ до ува́ги щось, ста́вити, поста́вити що-н., кому-н. пе́ред о́чі, на о́чі. [Леви́цький поста́вив пе́ред о́чі читаче́ві багатю́щу коле́кцію «пропа́щих» (Єфр.)]. • Отвратить (отвлечь) внима́ние – відверну́ти (одтягти́) ува́гу чию́сь, (вульг.) заґа́вити кого́. [Я піду́ їх заґа́влю, а ти бери́ (Мнж.)]. • Оказать внима́ние – да́ти ува́гу кому́сь, показа́ти ува́гу, зроби́ти ла́ску. • Благодарю за внима́ние – дя́кую за ува́гу, я вдя́чний за ува́жність (до ме́не, до те́бе). • Относиться со внима́нием к чему, посвящать внима́ние чему-л. – віддава́ти ува́гу чо́мусь. • Заслуживающий, достойный внима́ния – ва́ртий ува́ги, (справедливый) слу́шни́й. [Ду́мка ця слу́шна́: дає́ ви́хід із стано́вища]. |
| Водопрово́д – водогі́н (р. -го́ну), водопрові́д (р. -во́ду). • -ный – водогі́нний, водопрові́дний; (относящ. к водопроводу) водого́новий, водопрові́дний. |
| Возвра́т, возвраще́ние (кого, кому) – воро[і]ття́ [Діжда́всь їх вороття́. Та вороття́ мені́ вже не було́ (Л. Укр.)], поворо́[і́]т, зворо́т, поверта́ння, пове́рнення. • В. чего-либо – поверта́ння, пове́рнення, вороття́, приве́рнення, поворо́[і́]т, зверта́ння. [Це було́ сти́мулом для приве́рнення ла́ду й поря́дку. Приве́рнення рівнова́ги. Заверта́ння да́вніх звича́їв (Л. Укр.). Ті́шилася поворо́том до́брого на́строю (Л. Укр.)]; (денег, долгов, вещей) поверта́ння, сов. пове́рнення, приве́рнення; (молодости, лет, прошлого и т. д.) вороття́, поворо́[і́]т, зворо́т. • -врат к молодости – відмолоді́ння. |
| Возвраща́ть, возврати́ть –
1) верта́ти кого́ до чо́го, що, верну́ти [Верну́ти полоне́них до рі́дного кра́ю. Мину́лого не ве́рнеш. Ща́стя ро́зум відбира́є, а неща́стя наза́д верта́є], поверта́ти кого́ до чо́го, що кому́, поверну́ти [І хто зна, коли мене́ пове́рне до своє́ї госпо́ди (Лев.). Права́ вам да́вні поверта́є (Руд.)], заверта́ти, зверта́ти, заверну́ти кого́, що кому́ [Зверта́ю вам сей докуме́нт (Франко). Хо́чуть пани́ заверну́ти стари́й лад], приверта́ти, приверну́ти кого́ до чо́го (к чему), кому́ що [Потро́ху знов приверта́є вас до кріпа́цтва (Крим.). Наза́д до життя́ приверну́в (Сл. Грінч.). Приверни́ мені́ знов дитя́чі дні (Крим.)]. • -щать, -тить при помощи колдовства к прежнему состоянию – відверта́ти, відверну́ти, відро́блювати, відробля́ти, відроби́ти. • -ща́ть, -ти́ть, забраковавши что-н. сделанное, купленное по заказу, просьбе – прикида́ти що кому́, прики́нути [Не так поши́єш, – гро́шей не запла́тять, а прики́нуть тобі́ твоє́ шитво́]; 2) (отдавать назад полученное) верта́ти, верну́ти що кому́ [Верну́ вам усе́нькі ва́ші тра́ти (Крим.). Верну́ти борг], поверта́ти, поверну́ти що кому́ [Шви́дко змо́жу вам усе ва́ше поверну́ти (Крим.)], заверта́ти, зверта́ти, зверну́ти що кому́ [Заверну́ все твоє́]. • В-ти́ть друг другу обратно вещи, которыми раньше поменялись – розміня́тися [Поміня́ймось!.. Я ві́зьму твоє́, а ти моє́; а у год і розміня́ємось на сім са́мім мі́сці]. |
| Возвыша́ть, -ся, возвы́сить, -ся –
1) підніма́ти (підійма́ти) (кого́, що до чо́го, над ко́го, над що), -ся, сов. підня́ти (підійня́ти), -ся, підніма́ти вго́ру, -ся вго́ру, підня́ти вго́ру, -ся вго́ру, підви́щувати, -ся, підви́щити, -ся [Таки́х люде́й підійма́ти нау́кою до мора́льної і соція́льної рі́вности з собо́ю (Сл. Грінч.). Він той, кого́ я підняла́ над всіх (Грінч.). Аж до не́ба підня́всь. Підня́всь Лито́вський край аж геть уго́ру (Куліш)], підно́сити (кого́ над ким, чим), -ся, підне́сти, -ся [Котру́ хо́чуть па́ртію – підно́сять (Куліш). Його́ престі́л підно́сився до хма́ри (Крим.). Підні́сся по-над звича́йну, прозаї́чну буде́нщину (Крим.)], зно́сити, -ся, зне́сти, -ся [По-над вели́чними вона́ його́ знесе́ (Сам.)]. • -ся – з[дій]німа́тися, зня́тися [Колоса́льна по́стать зніма́ється аж до не́ба (Грінч.)], підбива́тися вго́ру, підби́тися вго́ру, става́ти, ста́ти по-над що [Ста́ти по-над шабло́н (Єфр.)], виви́щувати, -ся (вивища́ти, -ся), ви́вищити, -ся [Вивища́лись мо́вою своє́ю над про́стою грома́дою (Куліш). Ви́вищилися політи́чно (Дом.)], височи́ти, -ся, звисочи́ти, -ся, ви́сити, -ся [Росту́ть і ви́сяться царі́ (Шевч.)]; 2) -ша́ть, -сить (устремлять к верху) – підно́сити, підне́сти, зно́сити, зне́сти, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти. • -ша́ться (выситься) – підно́ситися, зно́ситися, здійма́тися (зніма́тися), ви́ситися, височи́тися. [З тає́много са́ду підно́ситься над усі́м бі́ла ве́жа (Черк.). А над усі́м зно́сяться стрімкі́ па́льми (Фран.). Ля́хів шпиль ви́сився по-над усіє́ю окру́гою (М. Вовч.). На горбку́ височи́лася це́рква (Крим.)]; 3) (увеличивать, -ся) підви́щувати, -ся, підви́щити, -ся, підій[ні]ма́ти, -ся, підня́ти, -ся, збі́льшувати, -ся, збі́льшити, -ся. [Підня́ти ціну́. Підви́щити тари́ф]; (о голосе) підійма́ти, -ся, підня́ти, -ся, підно́сити, -ся, підне́сти, -ся, рости́. [Підня́в го́лос і сказав. На тре́тьому скла́ді го́лос підно́ситься (Єфр.). Го́лос Анто́нів міцні́шав, ріс]. • -ся (о цене) – йти вго́ру, піти́ вго́ру, скака́ти вго́ру, сов. підско́чити, (о мн.) попідска́кувати [Ці́ни на все ду́же підско́чили, попідска́кували]; 4) (в сан, должность) підно́сити (підне́сти) до гі́дности, на поса́ду; 5) (прославлять, возвеличивать) підно́сити, -ся, підно́сити себе́, підне́сти, -ся, підне́сти себе́, звели́чувати, -ся, звели́чити, -ся, вславля́ти, -ся, всла́вити, -ся. • -ша́ть душу – підій[ні]ма́ти (сов. підня́ти) вго́ру ду́х(а). [Ся кни́га підніма́є вго́ру наш дух (Грінч.)]. |
| Воззыва́ть, воззва́ть –
1) (звать назад, вызывать) виклика́ти кого́, що, ви́кликати; 2) (обращаться с взыванием к кому) поклика́ти, покли́кнути до ко́го. [І покли́кнув Мойсе́й до Го́спода (Св. Пис.)]. |
| Вози́ться –
1) (быть возимым) вози́тися. [Вози́сь, де́рево, і клади́сь]; 2) (резвиться шумно) вовту́зитися, пустува́ти. [Іва́сь гра́вся, вовту́зився]; 3) по́ратися коло ко́го-чо́го, біля ко́го-ч., з ким-чим, у чо́му [Ба́тько занеду́жав, я коло йо́го все по́ралася (Шевч.). Почала́ по́ратися коло пе́чи, біля пе́чи. По́рається з свої́м га́млетівський пита́нням (Крим.). По́рається в книжка́х. У дворі́ по́рається], по́рати кого́, що [Та я по́раю порося́та. По́раю обі́д = я занята приготовлением обеда], вовту́зитися з ким-чим, па́нькатися коло ко́го-чо́го, з ким-ч. [З дити́ною па́нькатися. Я не лю́блю коло їх па́нькатися], морочи́тися з ким-чим [Не хо́четься з стари́м ді́дом морочи́тися], пра́витися біля (коло) ко́го, чо́го, захо́жуватися коло чо́го-не́будь, клопота́тися з ким-чим, тяга́тися з ким-чим, вози́тися з ким-чим [Во́зиться як кіт з са́лом], на́золитися коло ко́го-ч., з ким-ч., волово́дитися з к.-ч., човпти́ся з к.-ч., мусува́тися біля ко́го-ч., шпо́ртатися коло чо́го, з чим, войдува́тися з к.-ч., мо́мсатися з к.-ч., мо́нятися, ця́цькатися з к.-ч., побива́тися з к.-ч., (в борьбе) борсува́тися [Вони́ почали́ борсува́тися то в жарт, а то вже і навспра́вжки]. • -ться с обмазкой или побелкой комнаты, здания – пі́чкатися; (окончить возню с чем-либо) попо́рати що-не́будь, упо́рати кого́. |
| Возмуща́ть, -ся, возмути́ть, -ся –
1) (о жидкости) каламу́тити, -ся, скаламу́тити, -ся, перекаламу́тити, -ся, закаламу́чувати, -ся, закаламу́тити, -ся, баламу́тити, -ся, збаламу́тити, -ся, забаламу́тити, -ся, мути́ти, -ся, змути́ти, -ся, замути́ти, -ся, колоти́ти, -ся, сколоти́ти, -ся, (во многих местах – поколоти́ти, -ся, посколо́чувати, -ся), збива́ти, -ся, зби́ти, -ся, збуря́ти, -ся, збу́рити, -ся, збанту́рити, -ся; 2) (приводить в беспокойство, нарушать спок. состояние) баламу́тити, -ся, забаламу́тити, -ся [Забаламу́тив кров діво́цьку (Кул.)], збаламу́тити, -ся, каламу́тити, -ся, скаламу́тити, -ся [Скаламу́тила ща́стя], колоти́ти, -ся, сколоти́ти, -ся [Сколоти́ла мій спокі́й], заколо́чувати, -ся [Заколо́чувати спокі́й], ґвалтува́ти, заґвалтува́ти [Немо́в ди́ка орда́ ґвалтува́ла ти́шу сту́ком (Коц.)], турбува́ти, стурбува́ти [Не турбу́й мого́ споко́ю!]; 3) (приводить в негодование) обу́рювати кого́, обу́рюватися на ко́го, проти ко́го, обу́рити, -ся. [Кого́ такі́ вчи́нки не обу́рять!]. • Возмущё́нный – обу́рений; 4) (побуждать к мятежу, бунтовать) бунтува́ти кого́ проти ко́го, бунтува́тися, збунтува́ти, -ся, підбу́рювати, підбу́рити, бу́рити, -ся, збу́рити, -ся, баламу́тити, -ся, збаламу́тити, -ся, каламу́тити, -ся, скаламу́тити, -ся, колоти́ти (кого, ким), -ся, сколоти́ти, -ся, підніма́ти, -ся, підня́ти, -ся на ко́го, зрива́ти бунт, бунт бунтува́ти, бунт забунтува́ти, ворохо́бити, зворохо́бити, (восставать) повстава́ти (сов. повста́ти). [Гу́ща ото́й не крав, а наро́д бунтува́в (Коц.). Чого́ се так бунту́ються наро́ди? Каламу́титься наро́д. Наро́д бу́рився, хоті́в повбива́ти по́льських коміса́рів. Хоті́ли підбу́рити наро́д та перері́зати дворя́н]. |
| Возня́ –
1) (суетливая беготня) метушня́, заметушня́, крутани́на, крутне́ча (р. -чі), плутани́на, тягани́на, гарми́дер, ге́мбель (р. -бля, м. р.), шамотня́, порани́на, шарпани́на; срв. Бара́хтанье; 2) (хлопоты) кло́піт (р. -поту), за́хід (р. -ходу) [Три дні за́ходу, а день пра́знику], за́ходи, моро́ка, раху́ба, па́нькання з ким-чим, на́зоління з к.-ч., (с обмазкой или побелкой комнаты, здания) пі́чкання, (с ч.-нибудь жидким) таляпани́на. |
| Воро́тный – бра́мний, ворі́тни́й. [Бра́мна коло́дка = воротный замо́к; бра́мна синьожи́ла анат. – воротная вена]. • Воро́тный столб, к которому прикреплены ворота – глуха́ ворі́тниця. |
| Восклица́ть, воскли́кнуть – покли́кувати (поклика́ти), покли́кнути, викли́кувати, ви́кликнути (кли́кнути), гука́ти, гукну́ти (згукну́ти), вигу́кувати, ви́гукнути, погу́кувати, погукну́ти, скри́кувати, скри́кнути, викрика́ти, ви́крикнути, крикну́ти, (вопиять) вола́ти, завола́ти. [Ча́сто покли́кують вони́: «Так гово́рить Госпо́дь» (Л. Укр.). Це зве́ться падлю́цтвом – згукну́в Лаго́вський (Крим.). Ми крикну́ли: «пожа́р!»]. • Обращаться к кому с восклица́нием – поклика́ти (покли́кувати), покли́кнути на ко́го (до ко́го). [Го́лосно ми на бра́тію свою́ – хуторя́н поклика́ємо (Кул.)]. |
| Воспламеня́ть, воспламени́ть – запа́лювати (запаля́ти), запали́ти, розпа́лювати (розпаля́ти), розпали́ти, розже́врювати, розже́врити. [Запали́ти серця́ бажа́нням працюва́ти (Єфр.). Стрі́ча розже́врила в йо́му вгамо́ване коха́ння (Коцюб.)]. • Воспламеня́ть кого стремлением к чему-л. (или просто: к чему-л.) – запа́лювати кого́ до чо́го. [Неми́рівські му́ки – козакі́в до ново́ї війни́ запали́ли (Кул.)]. |
| Восстава́ть, восста́ть –
1) повстава́ти, повста́ти, устава́ти, уста́ти, підніма́тися, підня́тися, става́ти, ста́ти. [Передо мно́ю повстаю́ть да́вні карти́ни. Він повстає́ про́ти всіх ви́гаданих проміж людьми́ загородо́к. Селя́ни повста́ли на пані́в. Встає́ шляхе́цькая земля́ (Шевч.)]; (поднимать мятеж) ворохо́бити; (спорить, противиться) змага́тися проти ко́го, чо́го, бу́ти (ста́ти) проти́вним чому́, завзя́тися на ко́го. [Завзяли́ся на нас старі́ (Коцюб.)]; (входить в столкновение) спина́тися, сп’ясти́ся (зіп’ясти́ся, зі́пну́тися) з ким, проти ко́го. [Мені́ не мо́жна із старшино́ю спина́тися]; 2) (подниматься на ноги) підво́дитися, підвести́ся, зніма́тися, зня́тися (на но́ги), зво́дитися, звести́ся; (приступить к чему-л.) повста́ти [Повста́нь, проро́че! = Восста́нь пророк!], (подняться на кого) зніма́тися, зня́тися. [Султа́н на Русь зня́вся]. • Восстава́ть из развалин – повстава́ти (повста́ти) з руї́н. [Повстаю́ть зруйно́вані міста́]. • Восста́вший – повста́лий. |
| Восста́вленный –
1) см. Восстано́вленный; 2) перпендикуляр, восста́вленный к данной прямой из её точки – сторч (перпендикуля́р), поста́влений в то́чці на про́стій лі́нії. |
| Восставля́ть, восста́вить –
1) см. Восстановля́ть; 2) (геом.) восста́вить перпендикуляр к данной прямой из данной её точки – поста́вити сто́рча (перпендикуля́ра) на про́стій лі́нії в да́ній її́ то́чці. |
| Вплотну́ю –
1) щі́льно, ті́сно. [Пра́вда-бо чи́ста й добро́ з красо́ю з’єдна́лися щі́льно (Грінч.). Коза́цькі чайки́ щі́льно обступи́ли туре́цькі гале́ри]. • Вплотну́ю подходить к чему – ті́сно підхо́дити до чо́го; 2) (о еде) до схо́чу, до не́(с)хочу, до невпо́їду. [Наї́всь до не́схочу]. |
| Вражда́ – ворогува́ння, ворожне́ча (р. -чі), (реже) ворожне́та, не́при́язнь; (разрыв дружбы) не́змир, ро́збрат. [Не́змир між їх пішо́в]. • Питать вражду́ к кому-н. – ворогува́ти проти ко́го, (провинц.) вражда́ти на ко́го (Квітка), (иметь зуб) ма́ти храп на ко́го. |
| Вражде́бно – во́ро́же, непри́язно, неприхи́льно. • -но относиться к кому – ворогува́ти про́ти ко́го. • -но относящийся к кому – воро́жий до (для) ко́го, злий до ко́го. |
| Вражде́бный – воро́жий, зловоро́жий, проти́вний, супроти́вний кому́. • Вражде́бные отношения, действия к кому – воро́жі вчи́нки (ді́ї), ворогува́ння до (про́ти) ко́го. • Быть во вражде́бных отношениях с кем – ворогува́ти. |
| Вре́мя – час (р. ча́су), пора́, час-пора́, часи́на, годи́на, доба́ (р. доби́), діб (ж. р.) (р. до́би). • Короткое вре́мя – мали́й час, часо́чок, часи́нка, мала́ часи́на. • В короткое вре́мя – за мали́й час, не за вели́кий час, за малу́ часи́ну. • Продолжительное вре́мя – вели́кий час, до́вший час. • Во время (во времена) кого, чего – за ко́го, за чо́го, за часі́в кого́, чого́, під що, пі́дчас чо́го, при чо́му, по-при що, се́ред чо́го (и просто орудн. пад.). [Був ще за па́нського пра́ва ку́харем (Грінч.). То було́ за царя́ Панька́, як земля́ була́ тонка́. За часі́в Соломо́на. За часі́в нароста́ння наро́дньої си́ли, письме́нство вело́ за ру́ку наш наро́д (Єфр.). Мочи́ла коно́плі під хо́лод та захолоди́ла но́ги (Тесл.). При до́брій годи́ні всі ку́ми й побрати́ми. Се́ред бу́рі стра́шно на мо́рі. Це ді́ялося по́сто́м = во время поста]. • Во́-время, см. ниже В своё вре́мя. Со вре́мени – від ча́су, від часі́в. [Від ча́су револю́ції]. • До вре́мени – до яко́гось ча́су́, по́кіль-що. • С какого вре́мени? – відко́ли? з яко́го ча́су́? • С этого вре́мени – відтепе́р, з цього́ ча́су́. • С того вре́мени – відто́ді́, відтогді́, з того́ ча́су, з тих часі́в. • С давнего вре́мени – з да́вніх часі́в, зда́вна, з да́вньої давни́ни, з да́внього да́вна, з да́вніх даве́н, од найдавні́ших даве́н. • С незапамятных времё́н – з-поконві́ку, з передві́ку, з пра́віку. • С того вре́мени, как – з то́го ча́су як, відко́ли, одко́ли. [Відко́ли прийшо́в, ще й слівце́м не прохопи́всь]. • В какое вре́мя? – яко́го ча́су́? • Около того вре́мени – бли́зько того́ ча́су́. • В это вре́мя – в цей час, під цей час, сей час, тут, у цю по́ру, в ці по́ри. • А в это вре́мя – аж тут, аж під цей час. • В то время – тоді́, того́ ча́су, в той час, під той час, ти́ми часа́ми, на той час, на ту по́ру. • В то же вре́мя – рівноча́сно, одноча́сно, в той-таки́ час, в той са́мий час. • В одно вре́мя – заразо́м. [Не всі бо заразо́м! Я ду́маю й слу́хаю заразо́м]. • В одно и то же вре́мя – за одни́м за́ходом, одноча́сно. [Франко́ му́сів бу́ти за одни́м за́ходом і во́їном, і робітнико́м (Грінч.)]. • Тем вре́менем – тимча́сом, по́ки-що. • В то вре́мя, как – як, тимча́сом як. [Як були́ ми в йо́го, ба́чили його́ бра́та]. • Всё вре́мя – раз-у-ра́з, раз-по́-раз. • В своё вре́мя – за свого́ ча́су́, свого́ ча́су́, в свій час, (своевременно) на свій час. • Не в своё вре́мя – не в час, невча́сно, не свого́ ча́су́. • Всему своё вре́мя – на все свій час. • Для своего вре́мени – як на свій час, як для свого́ ча́су́. • Во всякое вре́мя – повсякча́с, повсякча́сно, на вся́ку діб. • Это было не в наше вре́мя – це ще не за нас було́, не в на́ші часи́ те ді́ялося. • В недавнее вре́мя – неда́вніми часа́ми. • В прежнее вре́мя – попере́дніми часа́ми, за попере́дніх часі́в, давні́ших літ, пе́рше, попе́ре́ду, (вульг.) допре́ж сього́, спре́жду. • В последнее вре́мя – оста́ннім ча́сом, оста́нніми часа́ми. • В старое вре́мя – за да́внього ча́су, в старовину́. • По теперешним времена́м – як на тепе́р, як на ці часи́. • До последнего вре́мени – до неда́вна. • В другое вре́мя – и́ншим ча́сом. • До сего вре́мени – до́сі, до сього́ ча́су́. • До того вре́мени – до́ти, до́ті[и]ль, (диал.) до́тля. • До поры до вре́мени – по́ки-що, до́ки-що, до слу́шно́го ча́су́, до ча́су. [До ча́су глек во́ду но́сить (посл.)]. • До позднего вре́мени – допі́зна, до пі́зньої годи́ни. • Раньше вре́мени – без ча́су́. • На-вре́мя – на час, до ча́су́, про час. [Хай бу́де про час і така́, навпо́слі я зроблю́ га́рну]. • На некоторое вре́мя – на яки́йсь час. • На определенное вре́мя – на бе́зрік. • На вечные времена́ – на ві́чні часи́, на бе́звік, в ві́чний час. • Спустя, через некоторое вре́мя – зго́дом, зго́дя, перего́дом, з-перего́дом, перегодя́, неба́вом, незаба́ром, невдо́взі, невзадо́взі, да́лі-пода́лі, да́лі-далі, по які́йсь годи́ні, за яки́мсь ча́сом. • Спустя долгое вре́мя – по до́вгому ча́сі. • В непродолжительном вре́мени, см. Вско́ре. С течением вре́мени – де-да́лі, з ча́сом. • В течение некоторого вре́мени – на про́тязі (про́тягом) яко́гось ча́су́. • В течение непродолжительного вре́мени – не за вели́кий час, на про́тязі (про́тягом) недо́вгого ча́су́. • От вре́мени до вре́мени – час од ча́су, з ча́су до ча́су. • По времена́м, вре́мя от вре́мени – часа́ми, десь-не-десь, коли-не-коли́, десь-коли́сь. • В ночное вре́мя – уночі́, нічно́ю добо́ю, нічно́ї доби́, вно́чішнього ча́су́. • Вре́мя предрассветное – до́світок. • Вре́мя дообеденное – задобі́ддя, задобі́дня годи́на. • В обеденное вре́мя – в обі́ди. • Вре́мя послеобеденное – пообі́дній час, сполуде́нок (р. -нку). • Вре́мя перед вечером – підвечі́рок (р. -рку). • Вре́мя, когда ложатся спать – ляги́, обляги́, вля́ги, ля́гмо, ля́гови, (нареч.) обляго́ма. [Іде́ він до не́ї о пі́зніх ляга́х. Обляго́ма приї́хав. Були́ пі́зні ля́гма. У пі́зні ля́гови пряду́]. • Вре́мя вставания – уста́нок. [Роби́в од уста́нку до сме́рку]. • Утреннее вре́мя – зара́ння, зара́нок. [Пі́вень співа́ по́ки зара́ння, а по́тім спить]. • Вре́мя года – пора́, доба́ ро́ку. • Вре́мя после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – ві́дзимка. • Вре́мя между весною и летом – за́літки. • Вре́мя, когда греет солнце – ви́гріви. • Вре́мя пахания – о́ранка. • Вре́мя уборки сена – косови́ця, гребови́ця. • Вре́мя перед новой жатвой, перед новым хлебом – передні́[о́]вок (р. -вка). • Вре́мя жатвы – жни́ва́. • Вре́мя возки копен – возови́ця, копові́з (р. -во́зу). • Вре́мя рождения овец – обкі́т (р. -ко́ту). • Вре́мя, когда пасётся скот – пасови́ця. • Вре́мя роения пчёл – рійба́, ройови́ця. • Вре́мя собирания мака – макотру́с. • Вре́мя опадания листьев – листопа́д. • В свободное вре́мя – на дозві́ллі, гуля́щого ча́су́, ві́льного ча́су́, на гу́ля́нках, гуля́нка́ми, гуля́ючи. • Есть вре́мя – є коли́. • Отсутствие свободного вре́мени – ні́кольство. • Не хватать, не доставать вре́мени – ні́колитися. [Не поможу́ тобі́, бо й само́му ні́колиться]. • Нет вре́мени – нема́ коли́, ні́коли, не ма́ю ча́су́. • Удобное, благоприятное вре́мя – до́бра наго́да, до́бра годи́на, слу́шни́й час, сприя́тлива годи́на. • Надлежащее вре́мя – слу́шни́й час. • Неблагоприятное, бедственное вре́мя – лихи́й час, лихолі́ття, лиховщи́на, тяжка́ годи́на, знегі́ддя, знего́да. • В условное вре́мя – в належи́ту годи́ну. • В лучшие времена́ – за кра́щих часі́в. • Определённое вре́мя – ви́значений (призна́чений) час (те́рмін). • В определённое вре́мя (в опред. сроки) – пе́вними речінця́ми. • Теперешнее вре́мя – тепе́рішні часи́, сьогоча́сність (р. -ности). • Старые времена́ – старі́ часи́, давнина́, старовина́, старосві́тчина. • Вре́мя, в которое жили деды – діді́вщина, діди́зна. • Настоящее вре́мя – час тепе́рішній (и грамм.). • В настоящее вре́мя – тепе́р, тепе́реньки, тепе́речки, сейча́с, ни́ні. • До настоящего вре́мени – дони́ні, дотепе́р. • Вре́мя прошлое, давно минувшее – час мину́лий, да́вній, давно́ мину́лий (и грамм.), да́вні часи́, да́вня давнина́. • Вре́мя будущее – час майбу́тній, прийде́шній (и грамм.). • На будущее вре́мя – на да́лі, на да́льший час, на пото́мні часи́. • В давние времена́ – да́вньою поро́ю, да́вніми часа́ми, у да́вні да́вна. • Относящийся к этому, к тому, к новому вре́мени – сьогоча́сній, тогоча́сній, тоговіко́вий, тоді́шній, новоча́сній. • Условленное вре́мя, проведенное в обучении ремеслу – термінува́ння. • Вре́мя летит – час біжи́ть, час не змигне́ться. • Требующий, отнимающий много времени – забарни́й, зага́йний, ба́вний, забавни́й. • Вре́мя прибавочное (для работы) – надробо́чий час. • Вре́мя упущено – промину́то час, (шутл.) пора́ перепори́лася. |
| Втира́ние –
1) втира́ння (напр. яко́їсь ма́сти), розтира́ння, ро́зтирка; 2) (влезание куда, к кому) вла́зіння, проліза́ння, прола́зіння. См. Втира́ться. |
| Втира́ться, втере́ться –
1) втира́тися, уте́ртися. [Жовтки́ вже вте́рлися]; 2) куда, к кому – си́луватися влі́зти куди́ или до ко́го, (потро́ху) вла́зити, влі́зти, прола́зити, пролі́зти, ти́снутися, вти́снутися, втуля́тися, втули́тися [Таки́ втули́всь до па́нського товари́ства], всіва́тися, всі́ятися [Звича́йно, що й вона́ туди́ всі́ялась!], прослиза́ти, прослизну́ти, (очень льстиво) вли́зуватися, влиза́тися [Хто-хто, а він усю́ди вли́жеться], (втесаться) увіткну́тися [Ще не було́ тако́го весі́лля, щоб він туди́ не ввіткну́всь], промика́тися, промкну́тися; (в доверие) зала́зити (залі́зти) в ду́шу кому́, закрада́тися до чиє́їсь душі́ (дові́ри), си́луватися придба́ти, ві́ру до се́бе. • Втира́ющийся, втё́ршийся – вла́зливий, вла́зень (р. -зня), (ж. р.) влазю́ля (р. -лі). [У! па́нська влазю́ля!]. |
| Вход –
1) (место, реже действие) вхід, увіхі́д, прихі́д, ві́йстя. [Стань із Тіті́нієм коло ввіхо́ду! (Куліш). Нора́ з прихо́ду вузе́нька]. • У вхо́да – з прихо́ду, на прихо́ді, край поро́гу. • Вход в рыболовный сак – горла́нка; 2) (действие) – вступ, вступа́ння. [Вступ для всіх ві́льний]. • Вход в новый дом, на квартиру, на новую службу – вхі́дчини, вхо́дини. [Він справля́є вхі́дчини]. • Иметь вход к кому – ма́ти до́ступ до ко́го, вхожа́ти до ко́го. |
| Входи́ть, войти́ – увіхо́дити, вхо́дити, увійти́, вхожа́ти (несов.), вступа́ти, вступи́ти. • -и́ть с трудом – вдиба́ти, сов. вди́бати. • -и́ть протискиваясь – всува́тися, всу́нутися, прото́вплюватися, протовпи́тися. • -и́ть малозаметно – просмика́тися, просмикну́тися. • Войти в воду – вбрести́ (сов.). • -и́ть в землю – вгруза́ти, вгру́знути. • -и́ть судном в реку – спада́ти, спа́сти. • -и́ть во вкус чего – набира́тися, набра́тися смаку́ до чо́го. • -и́ть в силу (о человеке) – вбива́тися (вби́тися) в си́лу, в поту́гу; (о законе) набира́ти (набра́ти) си́ли, става́ти правоси́льним. • Войти́ в обычай – повести́ся (сов.). • -и́ть в товарищество, заплатив вступительный взнос, пай – вкупа́тися, вкупи́тися. • -и́ть во что (вмешиваться) – вми́куватися, втруча́тися до чо́го. [Ба́тько тепе́р до господа́рства не вми́кується, син сам усі́м порядку́є]; срв. Вника́ть. -ить в соглашение – вступа́ти в зго́ду, порозуміва́тися. • Войти́ в милость к кому – підійти́ під ла́ску кому́, здобу́тися ла́ски в ко́го. • -ить с представлением – зверта́тися з подання́м. • -ить в пререкания – захо́дити (вдава́тися) в супере́чки. • -и́ть в долги – запози́чуватися (сов. -зи́читися), напозича́тися. |
| Вхо́жий – вхо́жий. [В твій дім Ардент не вхо́жий (Л. Укр.)]. • Быть вхо́жим к кому – вхожа́ти до ко́го. |
| Вчина́ть – почина́ти, зачина́ти, розпочина́ти. • Вчина́ть иск к кому – по́зов заклада́ти (заложи́ти) на ко́го. |
| Вызыва́ть, вы́звать – кли́кати, виклика́ти, викли́кувати, ви́кликати, покли́кати куди́сь или до чо́го, (изредка) визива́ти, ви́звати. • В-ать, -ать на суд – (об истце) запозива́ти, запізва́ти кого́ (до су́ду), (о судье) виклика́ти, ви́кликати кого́ (на суд, до су́ду); (звуком трубы) – витру́блювати, ви́трубити; (свистом) – висви́стувати, ви́свистати, (криком) – вигу́кувати, ви́гукати; вызыва́ть у кого (внушать) – виклика́ти (з ко́го, в ко́му), наклика́ти кому́. [Це наклика́є інтеліге́нтові-семидеся́тникові гордови́ту ду́мку про своє́ провіденція́льне призна́чення]. • Вызывать, вызвать что – призво́дити, призве́сти́ до чо́го, спричи́нювати, спричи́нити що, спричи́нитися, споводува́ти до чо́го, справля́ти, спра́вити що. [Цей лік спричи́нив (спра́вив) блюво́ту]; (кого на что) – зру́шити кого на що. [Оживи́в приспа́ні си́ли, зру́шив їх на боротьбу́ (Єфр.)]; (к жизни) – покли́кати до життя́, (звук, слово) – ви́добути. [Ні, гук страшни́й я ви́добути му́шу (Л. Укр.)]. • Вызыва́емый – викли́куваний. • Вы́званный – ви́кликаний, покли́каний. |
| Выража́ть, -ся, вы́разить, -ся –
1) см. Обнару́живать, -ся, обнару́жить, -ся; 2) (определять) визнача́ти, -ся, ви́значити, -ся. [Пови́нність соціялі́стів під час війни́ не мо́жна ви́значити одніє́ю ду́мкою (Грін.)]; 3) (словами) висло́влювати, -ся, ви́словити, -ся. [Не так ви́словив], вилива́ти, -ся сло́вом, ви́лити, -ся сло́вом, у сло́ві; (высказывать, -ся) виповіда́ти, -ся, ви́повісти, -ся, ви́мовити, змо́вити. [Ко́жен наро́д виповіда́є свої́ думки́, свій по́гляд по-сво́йому. Не змо́влю я своє́ї ду́мки]. • Если можно так вы́разиться – коли мо́жна так ви́словитися; сказа́ти-б. [Характеризу́є воно́ дух епо́хи, передає́ її́, сказа́ти-б, непропа́щі па́хощі (Єфр.)]. • Вы́разить на письме – ви́словити листо́вно, списа́ти. • Выража́ть пением – вимовля́ти спі́вом, виспі́вувати. • -а́ть мимикой – говори́ти на ми́гах, мімікува́ти. • Выража́ть нетерпение – нетерпели́витися. • В-а́ть охоту – охо́титися, поохо́титися. • В-а́ть желание принять участие в чём, присоединиться к чему – зголо́шуватися, зголоси́тися до чо́го; 4) (передавать) віддава́ти, відда́ти. [Що-ж до бу́кви ю, то вона́ ма́є віддава́ти в старі́й се́рбській гра́фіці звук jo (Кримськ.)]. Выража́емый – 1) вия́влюваний; 2) визна́чуваний; 3) висло́влюваний, вимо́влюваний. Вы́раженный – 1) ви́явлений; 2) ви́значений; 3) ви́словлений, ви́мовлений, ви́повіджений; (переданный) ві́дданий. • Ясно, определённо вы́раженный – вира́зний. [Виявля́ється вира́зне бажа́ння схова́ти части́ну пра́вди (Грінч.)]. |
| Вы́сший – ви́щий, найви́щий, зве́рхній. [Ви́ща школа. Найви́ща вла́да]. • Вы́сшее положение – ви́ще стано́вище, зве́рхність (р. -ности), ви́щість (р. -щости). • Вы́сшие классы общества – верхи́ громадя́нства. • Принадлежащий к вы́сшему обществу – великосві́тній. |
| Вы́учка –
1) см. Выу́чивание; 2) нау́ка, ви́учка. [Відда́в у нау́ку (к мастеру) на му́ку. Знайшла́ таку́ шва́чку, що взя́ла мене́ на ви́учку (Конис.)]. |
| Вяза́ться, вя́зываться –
1) в’яза́тися. [Розмо́ва чого́сь не в’яза́лася]; 2) (к кому) в’я́знути, чіпля́тися до ко́го; 3) (в гроздья) ґрони́тися; (в кочни) в’яза́тися в головки́. |
| Ги́бель –
1) заги́н, заги́біль (и заги́бель) (р. -бели), згу́ба; реже: поги́бель, ги́бель (р. -бели), погу́ба, ещё реже: па́губа, згин, заги́б, заги́ба; (галицк.) заги́бок, пропа́док, заги́блиця (р. -ці), (уничтожение) загла́да. [Терпи́ до заги́ну (Шевч.). Боро́тися до заги́ну (Грінч.). Готу́ють нам заги́бель (Крим.)]. • На ги́бель, на верную ги́бель – на заги́н, на згу́бу, на зги́н, на пе́вну (видю́щу) згу́бу. • Привести к ги́бели – дове́сти до заги́ну, заве́сти в поги́бель (Квітка). Ги́бель ему (Сгинь он!) – хай він зги́не! на ньо́го про́пасть! 2) (бедственное положение, безвременье) безголо́в’я. [ Бенькету́ють вра́жі ля́хи, – на́ше безголо́в’я (Шевч.)]; 3) (пагуба) погу́ба, згу́ба. [Той мета́л – був погу́бою й для ті́ла, а не ті́льки для душі́ (Крим.)]; 4) (с’едение, разорение) пота́ла. [Попусти́ти свій край на пота́лу (Леонт.)]; 5) (несметное множество) си́ла, си́ла-силе́нна, бе́зліч (р. -чи), незліче́нно, незліче́нно чого-не́б.; до на́пасти, до сму́тку чого-не́б. [Гро́шей у йо́го до сму́тку. Куре́й тут – до на́пасти. Гро́шей незліче́нно]. |
| Год –
1) рік, год (зап. гід, р. го́ду), лі́то, (обыкнов. во мн. ч. літа́), (умен.) річо́к (р. -чка), годо́к (р. -дка), годо́чок (р. -чка). [З Нови́м Ро́ком!]. • Текущий год – цей (пото́чний, біжу́чий) рік. • В этом году́, в нынешнем году́ – цього́ ро́ку, це́й рік, сері́к. • В прошлом году́ – того́ ро́ку, мину́лого ро́ку, (у)торі́к, тогі́д. • В позапрошлом году́ – позаторі́к. • В будущем году́ – на́рік. • Относящийся к этому году́, этого го́да – сьогорі́чний, цьогі́дній, сьоголі́тошній. • Год тому назад – (уже́) рік тому́, бу́де тому́ рік. • Из го́да в год – рік-у-рі́к, рік-повз-рі́к, год-у-го́д. • С го́ду на́ год – від ро́ку до ро́ку. • Как в какой год – як під рік (год), як до ро́ку (го́ду). • В прежние го́ды – за коли́шніх (давні́ших) рокі́в. • В 1917 году́ – 1917-го ро́ку, в 1917-му ро́ці. • В один год – однього́ ро́ку. • Через год – за рік, за год, у рік, у год. • В продолжение го́да – через рік, про́тягом ро́ку. • До истечения го́да – до ро́ку, до го́ду. • Каждый год – що-ро́ку, що-рік. • Два раза в год – дві́чі на рік. • Семь тысяч в год (плата) – сім ти́сяч рі́чно. • Отдавать в наём на год – найма́ти на рі́к, у го́д. • Служить по найму на год – по года́х ходи́ти, у году́ бу́ти. • Пошёл кому-л. восемнадцатый год – на вісімна́цятий рік пішло́ (зверну́ло) кому́сь, у 18-ий рік уступи́в хтось. • Круглый год – ці́лий рік, від льо́ду до льо́ду. • Полго́да – півро́ку, півгода́. • Четвёртая часть го́да – кварта́л. • Високосный год – пересту́пний рік, Кася́нів рік. • Время го́да – пора́ ро́ку, відмі́на ро́ку. [Чоти́ри по́ри ро́ку]. • Новый год – нови́й рік. • Канун нового го́да – ще́дрий вечір. • Поздравлять с новым го́дом (с определ. обрядами) – новолі́тувати. • Родившийся в этом году́, в прошлом году́ (о скоте) – се́літок, торішня́к; 2) (возраст, годы) вік, лі́та́. [Молоді́ лі́та́. Дитя́чий вік]. • Преклонные го́ды – похи́лий вік. • Го́ды этого уже не позволяют – із літ це мені́ ви́йшло. • Пока позволяют го́ды – по́ки слу́жать лі́та. • Года́ми стар – на літа́ стари́й. • Го́ды проходят – літа́ (роки́) мина́ють. • Прожить молодые го́ды – відмолодикува́ти. Срв. Лето́. |
| Голова́, голо́вка, голо́вушка –
1) голова́, ум. голі́вка, голі́вонька, увел. голови́ще. • Выше всех -о́ю – за всі́х голово́ю ви́щий. • Рубить, отрубить го́лову кому-л. – стина́ти, стя́ти кому́ го́лову, стина́ти, стя́ти кого́. • Задирать -ву – де́рти го́лову, (иронически) ки́рпу гну́ти. • Повесить -ву – похню́пити го́лову, похню́пити ніс, похню́питися, пону́ритися. • В голове́, как молотом бьёт – в голові́ так і кре́ше, в голові́ на́че ковалі́ кую́ть. • Вниз голово́й, см. Вниз. • Ходить с непокрытой голово́й (ирон. о замужней женщине) – воло́ссям світи́ти. • С непокрытой -во́й – простоволо́сий. • Покачать голово́ю – покрути́ти голово́ю, похита́ти голово́ю. • Кивнуть -о́й – кивну́ти голово́ю. • Поднимать го́ловы – набира́тися ду́ху, смі́ливости. • Стоять, постоять голово́й за кого-л., за что-л. – ва́жити життя́м за ко́го, відва́жувати, відва́жити життя́ за ко́го, за що. • Платиться, поплатиться голово́й – наклада́ти (накла́сти, наложи́ти) голово́ю (душе́ю), заплати́ти своє́ю голово́ю. • Сложить го́лову – лягти́ голово́ю, зложи́ти го́лову, тру́пом лягти́. • Бей в мою го́лову! – бий моє́ю руко́ю! • Мылить, намылить го́лову кому-л. – ми́лити, нами́лити чу́ба, чупри́ну, (длительно) скребти́ мо́ркву кому́. • Осмотреть кого с головы́ до ног – обмі́ряти, обки́нути кого́ по́глядом від голови́ до ніг. • Очертя го́лову – о́сліп, нао́сліп, на одча́й душі́, на одча́й бо́жий. • Сломя го́лову – стрімголо́в, про́жо́гом. • Голова́ кругом идёт – голова́ о́бертом іде́ (хо́дором хо́дить, кружка́ йде), голова́ тумані́є, моро́читься (па́морочиться) світ, голова́ макі́триться, світ ве́рнеться кому́. • Закружилась голова́ у кого-л. – заморо́чи́ло го́лову кому́, заморо́чи́лася голова́ кому́. • Не сносить ему головы́ – накладе́ він голово́ю, не топта́тиме він ря́сту. • Как снег на́ голову – нежда́но-нега́дано, несподі́вано. • Разбить на́ голову – впень, до ноги́ поби́ти. • Сколько голо́в, столько умов – що голова́, то ро́зум. • С больной головы́ на здоровую – швець заслужи́в, а коваля́ пові́сили; винува́та діжа́, що не йде на ум їжа́. • Глупые го́ловы – цві́лі го́лови. • Глупая голова́ – дурна́, капу́стяна голова́, макі́тра. • Низкоостриженная (или голая) голова́ (насмешл.) – ги́ря, макоти́ря. • Лохматая г. (насмешл.) – ку́дла, ку́чма. • Сорви-голова́ – ши́беник, шиба́й-голова́. • Победная голо́вушка – побіде́нна голі́вонька. • Жить одною голово́ю – самото́ю жи́ти. • Он (она) живёт одною голово́ю – одни́м-оди́н (одна́) живе́, самото́ю живе́. • С головы́ на́ голову – всі до о́дного (жо́дного), геть-усі́. • Вооруженный с ног до головы́ – о[у]збро́єний до зубі́в. • Голова́ сахару – голова́, брила́ цу́кру. • Голова́ пласта (геол.) – лоб верстви́. • Мёртвая голова́ (бабочка) – летю́чий паву́к. • В голова́х – в голова́х. • В го́ловы – в го́лови, під го́лову. • Под голова́ми – під го́ловами. • Из-под головы́ – з-під голі́в; 2) (ум. память) голова́, ду́мка. • Мне приходит, пришло в го́лову – мені́ спада́є, спа́ло на ду́мку, упада́є, упа́ло на ду́мку, набіга́є, набі́гло на ду́мку, сплива́є, сплило́ на ду́мку. • Забрать себе в го́лову – убга́ти собі́ в го́лову, у го́лову забра́ти, узя́ти щось собі́ в го́лову, взя́ти собі́ ду́мку. • Засело что-л. в голове́ – запа́ло щось у го́лову, урої́лось у го́лову кому́. [Урої́всь мені́ в го́лову Семе́н небі́жчик]. • Не выходит из -вы́ что-л. – не схо́дить, не вихо́дить, не йде з ду́мки, стої́ть мені́ на ду́мці. • Ломает себе го́лову – клопо́че собі́ го́лову; су́шить собі́ го́лову (мо́зок), у го́лову захо́дить, хо́дить до голови́ по ро́зум. • Взбрело в -ву кому – ухопи́лося голови́ кому́, спа́ло на ду́мку, (вульг.) забандю́рилося кому́ що. • Потерять -ву – стеря́тися, заморо́читися. • Теряю го́лову – не дам собі́ ра́ди, нестя́млюся, не́стямки напа́ли мене́. • Вбить в го́лову кому – втовкма́чити кому́. • Выкинуть из головы́ – спусти́ти з ду́мки що. • Пойти с повинной голово́й к кому – повини́тися (повинува́титися) кому́, учини́ти поко́ру. • Голова́ полна тяжёлых мыслей – важкі́ ду́ми обсі́ли го́лову. • У него голова́ не в порядке – нема́є в ньо́го (не стає́ йому́) тре́тьої (деся́тої) кле́пки в голові́. • Вскружить кому го́лову – закружи́ти (закрути́ти) кому́ го́лову. • Забивать кому -ву – моро́чити го́лову кому́, па́мороки забива́ти кому́; 3) (начальник, предводитель) голова́. • Голова́ городской, сельский – голова́ міськи́й, сі́льськи́й. • Быть, служить -во́й – головува́ти. • Пробыть, прослужить голово́й – проголовува́ти. • Он всему делу голова́ – він до всьо́го приві́дця (приві́дець, призві́дник), він на все голова́. |
| Го́рло –
1) го́рло (ум. го́рлечко), горля́нка, (вульг.) пе́лька; срв. Гло́тка. • Кричать во всё го́рло – зіпа́ти що-ду́ху, гука́ти (крича́ти, горла́ти и т. п.) на все го́рло, на ці́ле го́рло, на всю горля́нку, з усьо́го го́рла, на всі за́води, на ввесь го́лос, на всю гу́бу, на ввесь рот, на пуп крича́ти. • По-го́рло сыт, по-го́рло работы и т. д. – до-не́(с)хочу, до-не́змогу, по (саму́) за́в’язку. • Всего тут по-го́рло – усього́ тут аж по-го́рло, до призволя́щого, до-схочу́, у три щиті́. • Становиться поперёк го́рла кому – става́ти кому́ в го́рлі ру́ба. • Драть го́рло, см. Горла́нить. • Залить го́рло (напиться пьяным) – зали́ти (залля́ти) о́чі. • Приступить с ножем к го́рлу, наступить на го́рло – настава́ти з ноже́м до го́рла, приста́ти з коро́ткими гужа́ми, добива́тися чого́ в одну́ шку́ру, притьмо́м вимага́ти чого́. • Дыхательное го́рло – ди́хало, ум. ди́хальце, ди́халка, ди́хавка, ди́шка; 2) (в сосуде) ши́йка, го́рло, го́рлечко. |
| Го́род – мі́сто, го́род, ум. мі́стонько, місте́чко, городе́ць, городо́к (р. -дка́), городо́чок. • В го́роде – у [на] мі́сті, у го́роді. • В го́род – до мі́ста, на мі́сто, до го́рода, у го́род. • Центр го́рода – середмі́стя. • Ни к селу, ни к го́роду – ні сі́ло, ні впа́ло, ні до ладу́, ні до при́кладу; як Пили́п з конопе́ль, не до ре́чи. |
| Горше́чный –
1) (отн. к горшку) горшкови́й. [Гли́на горшкова́]; 2) (относящийся к ремеслу) ганча́рний, ганча́рський, ганча́рницький. [Гли́на ганча́рська, ганча́рна]. • Горше́чное ремесло – ганча́рство, ганча́рництво. • Г-ный завод – ганча́рня. Заниматься -ным ремеслом, см. Горше́чничать. |
| Горшо́к – го́рщик (р. го́рщика), горщо́к (р. горшка́), го́рне́ць (р. горнця́); ум. – го́рщичок, горще́чок, горща́ (р. горща́ти, ср. р.), горща́тко (р. -ка, ср. р.), горня́ (р. -ня́ти, ср. р.), горня́тко (р. -ка, ср. р.). Реже: (медный г.) мідня́к, мі́день (р. -дня); (чугунный) чаву́н, ум. чавуне́ць (р. -нця́); (большой медный) ґалаґа́н; (металлическ.) баня́к; (г. в одно ведро) віде́рник; (для варки) вари́льник; (для варки борща) борщівни́к; (для каши) ка́шни́к; (для бученья белья) золі́льник, золі́йник; (больш. г.) покоти́ло; (высокий, цилиндрич.) стовбу́н, стовбу́нчик; (маленький г.) питу́нчик, маценя́ (р. -я́ти). • Цветочный г. – вазо́н (р. -ну). • Ночной г. – урина́л, (эвфем.) генера́л. • Плавильный г. – ти́гель. • Не боги горшки́ обжигают – не святі́ горшки́ лі́плять. • Принадлежащий -ку́, относящийся к -ку́ – го́рщиків (-ова, -ове). |
| Господи́н –
1) (владыка над подвластными) госпо́дар (р. -ря), пан, воло́да́р (р. -ря́), вла́дар, зве́рхник. • Господи́н и слуга – госпо́дар і челя́дник. • Г-да и крепостные – пани́ і підда́ні. • Г-дин царства, г. над рабами – вла́дар (воло́да́р) ца́рства, вла́дар рабі́в, пан над раба́ми. • Господи́н (начальник) и подчиненные – зве́рхник і підле́глі. • Палата госпо́д – пала́та пані́в; 2) (человек независимый, распоряжающийся где-л.) госпо́дар (р. -ря), пан. [Сам собі́ пан. Чому́ не ти госпо́дар у пала́тах? (Крим.)]. • Они тут господа́ – вони́ тут пану́ють. • Он -ди́н положения – він пан стано́вища, його́ верх, його́ во́ля й си́ла; 3) господа́, т.-е. баре, помещики – пани́; соб. – па́нство; иронич. – пано́та, панва́. [Па́нство при столі́ сіда́є (Франко). Наї́хало панви́]; 4) (вежливо, вм. «человек», «суб’ект») добро́дій, пан. [Прийшо́в яки́йсь добро́дій в офіце́рській фо́рмі (Крим.). Пан профе́сор (учи́тель). Добро́дій К. написа́в по́вість. Це па́на пи́саря ді́ло (М. В.)]. • При обращении (сударь): па́не! (ум. па́ночку!) добро́дію! [Скажі́ть, добро́дію, де у вас рі́чка?]. • Господа́ (обращение) – пано́ве! доброді́йство! пано́ве-доброді́йство (милостивые государи), пано́ве-грома́до! товари́ство, шано́вне товари́ство, [Лю́бе доброді́йство-земляки́! се оста́ння річ моя́ (Кул.)]; (фамильяр.) пани́-брати́ (Шевч.). |
| Гото́вить – готува́ти (я готу́ю), гото́вити, заготовля́ти, виготовля́ти; ла́годити, ладнува́ти, ладна́ти, лаштува́ти; рихтува́ти, риштува́ти, споряджа́ти, стро́їти (снаряжать); ї́сти вари́ти, кухова́рити, кухто́ритися (стряпать); способи́ти кого́ до чо́го (гото́вить, приспособлять кого к чему-л). [Готува́ти, ла́годити, ладна́ти, лаштува́ти – во́за, обі́д, вече́рю, весі́лля. Риштува́ти, рихтува́ти – вози́ в доро́гу, гарма́ти до бо́ю. Стро́їти коня́ у доро́гу. На нас уже́ ла́годив ли́хо (Потеб.). Мене́ рихтува́ли в москалі́, а я уті́к. Способи́ли свої́х юнакі́в до козакува́ння (Кул.)]. |
| Гото́виться –
1) готува́тися, лаштува́тися, ла́годитися, ладна́тися, ла́дитися, споряджа́тися – до чо́го или що-не́будь роби́ти (гото́виться к чему-л., собираться что-л. делать). [Довело́ся готува́тися до екза́мену (Крил.). У ха́ті прибира́лися та ла́годилися до весі́лля (Єфр.). Вона́ ладна́лася до ба́лю (Крим.). Ладна́ється, лашту́ється, ла́диться і т. и. ї́хати куди́сь]; 2) (намереваться) бра́тися, збира́тися, вбира́тися. [Поси́діла я та й беру́ся додо́му (М. Вовч.). Ма́ти поси́діла, бере́ться вже іти́ (Драг.)]. • Гото́влюсь, т.-е. имею в виду что-л. делать – ма́юся що роби́ти. • Гото́вься! (берегись! держись!) – начува́йся! (от начува́тися); 3) гото́виться к смерти – ладна́тися на смерть, ла́годитися в бо́жу путь; (снаряжаться) риштува́тися, рихтува́тися, споряджа́тися. [В доро́гу рихтува́тися. Риштува́тися на війну́ (Рудан.)]; 4) гото́вится что-л. новое, -тся война и т. д. (дело клонится к чему-л.) – бере́ться, кладе́ться, зано́ситься – на но́ве́, на війну́ і т. и. (неопр. – кла́стися, бра́тися, зано́ситися). • Гото́вится перемена к лучшему – кладе́ться (зано́ситься) на кра́ще; (в погоде) кладе́ться на годи́ну. [До́щик сього́дні кла́вся, та не зірва́вся (Чуб.)]; 5) (быть подготовляемым), см. под 1. [Весілля́ усю́ди ла́дяться (М. Вовч.). Я́рмарок поча́в споряджа́тися. Альмана́х ла́годивсь до цензу́ри (Грінч.)]. |
| Гото́вый – гото́вий, гото́в (ум. готове́нький), нагото́влений, зла́годжений, злашто́ваний, зла́джений [Магази́н (крамни́ця) гото́вого о́дягу], (о лицах) – гото́вий, нагото́влений до чо́го, на що = приготовившийся к чему-л.). [На це тре́ба гото́вим бу́ти (Єфр.). Аби він губу́ розтули́в, – всі вже нагото́влені смія́тися (Крим.)]; (согласный, склонный) гото́вий на що, охо́чий, ладе́н (-дна́, -дне́), рад, радні́ший. [Це залюбки́ ладе́н зроби́ти я. Радні́ший ці́лу дни́ну жартува́ти (Крим.)]. • От души гото́в всё сделать для вас – радні́ший душе́ю все для вас зроби́ти. • Быть нагото́ве – бу́ти напогото́ві. • Г-вый к услугам – гото́вий до послу́ги (до по́слуг). • Гото́в (пьян вдребезги) – п’яні́сінький, по́вний. |
| Гра́мота –
1) гра́мота, письмо́. • Учиться гра́моте – учи́тися письма́, гра́моти. • Приступать к гра́моте – бра́тися гра́моти. [Уже́ воно́ й гра́моти бра́лося]; 2) гра́мота. [У рука́х царська́ гра́мота]. • Конституционная гра́мота – гра́мота конституці́йна. • Г. охранная – лист охоро́нний, обере́жний. • Г. дарственная, жалованная – лист да́рчий, нада́вчий. • Г. освободительная – визволе́нний лист. • Г. верительная – ві́рчий лист. |
| Грести́, гресть –
1) (граблями) гребти́, грома́дити; (лопатой, руками и т. п.) горну́ти, нагріба́ти, вигорта́ти; (веслом) веслува́ти, гребти́, -ся (сов. гребну́ти, -ся). • Грести́ к чему – гребти́ся до чо́го; (кормо́ю вперёд) таба́нити; (прямо вперёд) гребти́ у хід. • Быть в силах грести́ – згребти́ся. [Бач, як гра́є Дніпро́, – тепе́р не згребе́шся]; 2) см. Граба́здать. |
| Гро́мкий – голосни́й, гучни́й, гомінки́й. [Гучни́й (гомінки́й) го́лос]; сла́вний, усла́влений. • Становиться, стать гро́мче – голосні́шати, поголосні́шати. • Гро́мко – го́лосно, уго́лос, на-го́лос, гу́чно, гри́мно, бу́чно. [Почита́й мені́ вго́лос. Гри́мно посту́кав у вікно́. Заво́дь, Явдо́хо, – ти громні́й співа́єш. Гілки́ гу́чно й ко́ротко хря́скають]. • Гро́мко кричать – кри́ком крича́ти, к-ом кри́кнути. • Гро́мко приказывать – гука́ти, гукну́ти. • Гро́мко (зычно) говорящий – гримки́й. [Гримки́й чолові́к]. • Гро́мче – голосні́ш, ду́жче. [Кажі́ть ду́жче – не чу́ю]. |
| Дви́гать, -ся, дви́нуть, -ся –
1) ру́хати, -ся, рухну́ти, -ся, руша́ти, -ся, ру́шити, -ся, двига́ти, -ся, двигну́ти, -ся, здвигну́ти, -ся, поруша́ти, -ся, пору́шити, -ся, со́вати, -ся, суну́ти, -ся, посува́ти, -ся, посо́вувати, -ся, посу́нути, -ся, совну́ти, -ся. [Вам не тре́ба ру́хатися, а ви бач як со́ваєтеся! Не рухне́ться, мов дзе́ркало, все о́зеро лежи́ть (Грінч.). По́їзд руша́є (ру́шив). Дві па́рі шви́дко руша́лися серед на́товпу – то вони́ танцюва́ли (Грінч.). Та пору́шити руко́ю не даю́ть мені́ кайда́ни (Л. Укр.). Ві́ра, ка́жуть, гора́ми дви́гає (Єфр.). Рука́ мече́м і лу́ком дви́же (Куліш). Нога́ми не здвигну́ (Коцюб.). Прово́рно со́вав за́ступом по землі́ (Неч.-Лев.). Ді́ти сплять ти́хо, де-тільки-котре ного́ю совне́ або руко́ю махне́. Заку́реним шля́хом ти́хо посува́ється ва́лка (Коцюб.)]; 2) дви́нуться (отправиться) куда – пода́тися. [Пода́всь сього́дні на рі́чку ри́бу лови́ти]. • Дви́нуться в путь – ру́шити, ви́рушити. [У тяжку́ путь ви́рушили вони́]. • С места не дви́нусь – з мі́сця не стену́ся, не зру́шуся. • Дви́гаться (дви́нуться) массой – су́нути, сов. суну́ти, пла́вом пливти́. [Гля́ньте, як юрба́ су́не. Дітво́ра́, як той рій, так і суну́ла в две́рі. Лю́ди пла́вом пливу́ть на я́рмарок]. • Дви́гаться медленно – посува́тися зві́льна, су́нутися, (о езде) плуга́нитися; (о ходьбе) чвала́ти. [Ніч су́нулася ти́хо]. • Тихо, еле дви́гаясь – по́сувом, (с прохладцей) ле́льом-поле́льом (гал.). [По́сувом пливе́ чо́вен (Неч.-Лев.). Ле́льом-поле́льом пово́дитеся (Франко)]. • Дви́гать, -ся вперёд – посо́вувати, -ся, посува́ти, -ся напере́д; -ся – поступа́ти напере́д, (реже) поступа́тися. [Той – бі́льший, хто посува́є світ напере́д. Його́ мину́ле й до́сі не дає́ йому́ ві́льно поступа́тися напере́д (Грінч.)]. • Медленно дви́гаться вперёд (о культуре и т. п.) – зві́льна посува́тися (напере́д), іти́ туги́м по́ступом (Куліш). • Дви́гаться к чему – простува́ти до чо́го. • Дви́гаться туда и сюда – ве́штатися, совма́нитися; срв. Верте́ться. [Ба́тько й ма́ти засму́чені совма́няться по ха́ті (Г. Барв.)]. • Дви́гать рукою, ногою по направлению к чему – посила́ти ру́ку, но́гу. [Став він крадькома́ до хлі́ба ру́ку посила́ти (Мирн.). Посила́є впере́д нога́ за ного́ю (Мирн.)]. • Движу́щийся – ворушли́вий, рухо́мий, (с дрожанием) движу́чий. [Движу́чі гру́ди рида́ли. Ворушли́ве жва́ве мо́ре (Неч.-Лев.). Ві́чно живо́го, ві́чно рухо́мого мо́ря (Л. Укр.)]. • Медленно дви́жущийся – тихохі́д (р. -хо́ду), (шутл.) тихопла́в. [А ну, ти, тихопла́ве, шви́дче біжи́! Кінь у ме́не тихопла́в – шви́дко не побіжи́ть, хоч як його́ жени́]. • Не дви́гаясь с места – неруши́мо[е]. [Ми з пра́діда живемо́ тут неруши́мо]. • О частях снарядов, машин – ходи́ти. [Ко́лесо в маши́нці ле́гко хо́дить, бо помасти́ла га́сом]. |
| Движе́ние –
1) рух, хід (р. хо́ду). [Життя́ – то ві́чний рух. Мо́ре-мо́ре, без кра́ю просто́ре, ру́ху по́вне і ра́зом споко́ю! (Л. Укр.). Грома́дський рух. Хід небе́сних плане́т]; 2) (проявление -ния, жест) рух, по́рух, мах. [Її́ ру́хи зроби́лися жва́вими, нерво́вими (Коцюб.). Зви́чним по́рухом торкну́всь держака́ від кинжа́ла. Інти́мний по́рух душі́ (Єфр.). Ки́нув зру́чним ма́хом на пле́чі пальто́ (Неч.-Лев.)]. • Он весь в движе́нии (фамил.) – дви́жки його́ всього́ беру́ть. • Движе́ние рефлекторное (невольный жест) – ві́друх. • Сделать быстрое движе́ние к чему – порва́тися до чо́го́. [Порва́вся бі́гти (Крим.)]. • Делать, сделать быстрое судорожное движе́ние ногою – дри́ґа́ти, -ся, дри́ґну́ти, -ся, дриґону́ти. • Быстрое судорожное движе́ние ногою – дри́ґання; 3) движе́ние многих одушевл. предметов – рух, ворушня́, рухани́на. • Движе́ние суетливое – метушня́. [Метушня́ в ха́ті зчини́лася: всі метуша́ться, не зна́ють, що поча́ти. Ворушня́, га́мір, крик, бігани́на (Франко)]; 4) (волнение, смута) ро́зрух, ворохо́бня́; 5) движе́ние вперёд (о культуре = прогресс) – по́ступ. [Шляхо́м ві́чного по́ступу]; (к известной цели) прямува́ння, простува́ння, хід (р. хо́ду) до чо́го. [Невпи́нний хід до кра́щих форм життя́ (Єфр.)]. • Дать делу движе́ние – да́ти спра́ві хід, зру́шити спра́ву. • Дело лежит без движе́ния – спра́ва не руша́є напере́д, (диал.) ді́ло лежи́ть (в суді́) без по́двигу; 6) прийти в движе́ние (зашевелиться) – заворуши́тися. [В корчмі́ все заворуши́лося; жид уті́к; горі́лка булькоті́ла на зе́млю]. • Привести в движе́ние – двигну́ти, зворухну́ти, пусти́ти в рух. |
| Двор – двір (р. двора́ и дво́ру), (ум. дво́рик, двіро́к, двіро́чок), подві́р’я, надві́р’я, (площадь под дворо́м) – дво́рище. [По подві́р’ю бага́то ходи́ло гусе́й, куре́й, качо́к. По́рається в ха́ті, звива́ється по надві́р’ю (М. Вовч.)]. • Задний двор – задві́рок (р. -рка). • Выходящий на задний двор – задві́рковий, зати́льний. [Дочка́ на задві́ркові две́рі – рип! (Чуб.)]. • Двор (усадьба) с постройками – обійстя́, (провинц.) обистя́, поді́мство. [Їх дід сиді́в свої́м обистя́м на бе́резі Ті́кича. У бі́дних усе́ обистя́ обко́пане ро́вом, а бага́ті лю́ди обгоро́джують обистя́ до́шками або му́ром (Звиног.)]. • Птичий двор – пти́чня. • Скотный двор – за́города, товаря́чий двір. • Во дворе́ – у дворі́, на обійстю́, на вдві́р’ю, на подві́р’ю. • Со двора́, со стороны двора́ – знадво́ру. • На дворе́ (вне дома, под открытым небом) – надво́рі. [Вже со́нце зайшло́, вже ста́ло надво́рі по́ночі (Неч.-Лев.). Надво́рі бу́дем ночува́ти (Шевч.)]. • Находящийся во дворе́, выходящий во двор – надві́рній. [У надві́рній ха́ті вона́ готува́ла пе́чиво (Неч.-Лев.)]. • Двор (царский, королевский, помещичий) – двір. [Ось ті, що пану́ють у ца́рськи́х двора́х (Єв.). Кайдаши́ха зза́молоду до́вго служи́ла в дворі́ у па́на (Неч.-Лев.)]. • Относящийся к государеву или панскому двору́ (придворный, дворовый) – дві́рський. • Священников двор – попі́вство. • Двор тамо́женный, мытный – ми́тниця, (ми́тна) комо́ра. • Постоялый, заезжий двор – за́їзд (р. -ду). • Гостиный двор – купе́цький дім (р. до́му). • Лесной двор – лісна́ (р. -о́ї). • Монетный двор – монета́рня, моне́тний двір. • Пора гостям по двора́м – час гостя́м додо́му. • Не ко двору́ – не підхо́же, не підхо́дить, не під масть. [Сі́рі коро́ви нам не під масть: пропада́ють]. |
| Де́ло – ді́ло (ум. ді́льце, ді́лечко), спра́ва; (труд) робо́та (ум. робі́тка), пра́ця; (вещь) річ (р. ре́чи); (поступок, действие) вчи́нок, чин, ді́я. [Я ді́ло все пороби́ла. Діла́ незабу́ті діді́в на́ших (Шевч.). Лю́ди бра́лися до щоде́нних справ (Дн. Чайка). Того́ вимага́є на́ша націона́льна спра́ва. Всі спра́ви він но́сить у портфе́лі. Поста́вив у канцеля́рії дві ша́хви для справ. Ви на́дто обере́жні в спра́ві че́сти (Грінч.). За пра́цею час мина́є шви́дко. Лица́рська річ – у бо́ї полягти́. Да́вня се річ: ма́буть літ со́рок тому́ бу́де (Конис.). Чи́стий думка́ми і непоро́чний ді́ями]. • Плохо де́ло! – ке́пська спра́ва! ке́пська робо́та! • Странное де́ло! – ди́вна річ! чудасі́я! чудно́та! • Дела́ тайные, которые нужно скрывать – тає́мнощі (р. -щів). • По де́лу – за ді́лом, за спра́вою. [Я прийшо́в до вас за ді́лом]. • По дела́м (поручениям) – за ору́дками. [Ня́ньку посила́ла за ору́дками (Л. Укр.)]. • По этому де́лу – в цій спра́ві. • По дела́м службы – в спра́вах службо́вих. • Сидеть, быть без де́ла – сиді́ти, згорну́вши ру́ки, посиде́ньки справля́ти, ле́жні (си́дні) справля́ти. • Браться за де́ло – бра́тися до робо́ти. • Браться не за своё де́ло – не за свою́ спра́ву бра́тися, ши́тися не в своє́ ді́ло (Конис.). • Де́ло обстоит так – спра́ва стої́ть так. [Тепер спра́ва стої́ть ина́кше]. • Известное де́ло – зві́сно, звича́йно, відо́ма (пе́вна) річ, ска́зано. [Ска́зано: куди́ го́лка, туди́ й ни́тка]. • Ясное де́ло – види́ма річ. • Виданное ли, слыханное ли де́ло? – чи чу́вано, чи ви́дано? (провинц.) чи-ж ви́дансько? • Де́ло житейское – світова́ річ. • Де́ла нет до чего – ба́йдуже про що. • Не было де́ла до кого, чего – ба́йдуже було́, не дохо́дило ді́ла. [Не дохо́дило мені́ до них ді́ла]. • Не твоё де́ло – то не твоя́ спра́ва, то́бі до цьо́го зась, за́ськи [Ігу́мену – ді́ло, а бра́тії – зась], (шутл.) не твоє́ ме́леться. • Это де́ло другое – це що и́нше, це и́нша річ. • В чём де́ло? – в чо́му рі́ч? в чім си́ла? про що йде́ться? • Де́ло вот в чём – річ ось яка́. • В том-то и де́ло – а тож-то, ото́ж-то й є, тож-то й воно́, тим бо й ба, не тож бо то й що, не по чім б’є, як не по голові́. [Ми не то́ю доро́гою ї́демо? – А тож-то, що не то́ю. Він хоті́в-би коня́ку купи́ти, та тим бо й ба – гро́шей нема́]. • Не в том де́ло – не в тім річ, не про те річ, не про те мо́ва мо́виться, не в тім си́ла. [Не в тім си́ла, що коби́ла си́ва, а в тім що не везе́]. • То-ли де́ло – и́нша річ, хіба́ така́ річ? нема́ кра́ще, як; нема́ в сві́ті, як. [Не лю́блю зими́, нема́ в сві́ті, як лі́течко святе́. Неохо́та йому́ працюва́ти; хіба́ така́ річ – пи́ти!]. • Не к де́лу – не до-ді́ла, не до-ре́чи, не в лад. • Пойти в де́ло – піти́ в на́добу, піти́ до ді́ла. • Если уж до чего де́ло дойдёт – коли вже до чо́го (то́го) ді́йдеться, як до чо́го (то́го) ряд ді́йде. • Ей до всего де́ло – без не́ї вода́ (ніде́) не освя́титься. • Иметь дела́ с кем – ма́ти спра́ви (стосу́нки = отношения) до ко́го (или з ким). • Я совсем не имею с ней де́ла – жа́дного ді́ла в ме́не з не́ю нема́, не приче́тний я зо́всім до не́ї. • Моё де́ло сторона – моя́ ха́та з кра́ю. • Плёвое де́ло – дурни́ця, пусте́, пустячи́на, ка́-зна-що. • Статочное-ли де́ло – чи мисли́ма річ? чи подобе́нство? чи годи́ться-ж? • А мне что за де́ло? – а мені́ що до то́го? а мені́ яке́ ді́ло? а мені́ яко́го ба́тька го́ре? • Что де́ло, то де́ло – що пра́вда, то пра́вда; що до пуття́, то до пуття́. • Это де́ло – це до́бре, це гара́зд, це до ді́ла. • Это особое де́ло – се и́нша річ, се и́нша стать. • То и де́ло – раз-у-ра́з, раз-поз-ра́з, раз-по́-ра́з, знай. [Коло йо́го знай спомина́ють літопи́сці дру́ге голосне́ ім’я́ – Оста́па Дашко́вича (Куліш)]. • В чём де́ло? – що ста́лося? про що річ? у чо́му спра́ва? • В самом де́ле, на самом де́ле – спра́вді, см. В действи́тельности. • На словах, что на санях, а на де́ле, что на копыле – на слова́х, як на цимба́лах, а на ді́лі, як на талала́йці. • Судебное де́ло – судова́ спра́ва. [Він ви́грав у суді́ свою́ спра́ву. Неха́й судці́ розберу́ть ту́ю спра́ву. З ба́бою і ді́дько спра́ву програ́в]. • Тяжебное де́ло – по́зов (р. по́зву). • Военное де́ло – військова́ спра́ва. • Комиссариат иностранных дел – комісарія́т закордо́нних справ. • Золотых дел мастер – золотни́к, золота́р (р. -ря́) (ум. золота́рик). |
| Доба́вок, см. Доба́вка. • Вдоба́вок – на дода́ток, додатко́во, (к тому же) до то́го. [Він ліни́вий і, до то́го, дурни́й]. |
| I. Добира́ться, добра́ться (до чего, подбираться к чему) – добира́тися, до[і]бра́тися, добува́тися, добу́тися; (понемногу, мелочно) доскрі́буватися, дошпиго́вуватися до чо́го. [Він добира́ється вже до мої́х гро́шей. Злоді́ї добира́лися до комо́ри. Доскрі́бується вже до не́ї. Не люблю́ тих люде́й, що до всього́ дошпиго́вуються]. |
| I. Добро́ –
1) добро́, бла́го, гара́зд. [За бла́го наро́ду. Живу́ть собі́ лю́ди у добрі́ та в гаразді́]. • Нет худа без добра́ – ли́хо не без добра́. • По добру́, по здорову – щасли́во, без ли́ха, доки живи́й і ці́лий. • Идёт к добру́ – на добро́ (на до́бре) йде́ться, на гара́зд. • Не будет добра́ – не бу́де добра́ (життя́, пуття́); 2) (имущество) добро́, до́бре, майно́, худо́ба, (пожитки) збі́жжя. [Прода́в усе своє́ добро́. Що, я не хазя́їн на своє́му до́брому? Не збира́й си́нові худо́би, а збери́ йому́ ро́зум. Все своє́ нерухо́ме майно́ одписа́в на шко́ли]. |
| До́брый –
1) до́брий (к кому, – для ко́го или до ко́го), ласка́вий, (добряк) – благи́й. [До́брим сло́вом не згада́ють. Він для ме́не (до ме́не) до́брий. Кость – бла́жчий за Григо́ра]. • До́бренький – ласкаве́нький. • Очень до́брый – добре́нний, добря́ч[щ]ий. [Добре́нна душа́ з йо́го. Добря́чі були́ лю́ди, покі́йнички (М. Вовч.)]. • Становиться, стать до́брым – добрі́ти, добрі́шати, ласкаві́шати, подобрі́шати; поласкаві́шати. [Ба́ба на́че тро́хи подобрі́шала до Мико́ли]. • Сделать кого до́брым – роздо́брити, (провинц.) – роздобру́хати. • Доброе дело сделать – до́бре (добро́) вчини́ти. • Будь добр, будьте до́бры (пожалуйста) – будь ла́ска, будь ла́скав, бу́дьте ласка́ві, зроби́ (зробі́ть) ла́ску, спаси́бі тобі́ (вам). [Скажі́ть, будь ла́ска, й мені́. Скажі́ть, спаси́бі вам, з яки́х ви є: чи ви з пані́в, чи ви із мужикі́в (Грінч.)]; 2) (хороший) – до́брий, га́рний, хоро́ший. [Ду́же се до́бре ді́ло. До́брого го́лоса ма́єш. Хоро́ший (га́рний) робітни́к з ньо́го]. • В до́брый час – час до́брий вам, на до́брий час. • В до́бром ли вы здоровьи? – чи до́бре ся ма́єте?]. • Чего до́брого – бува́, бува́є, ча́сом, хто зна. [Чи ти, бува́, не здурі́в? Не диви́сь на ньо́го, щоб ча́сом не підійшо́в]. • До́брое утро, до́брый день, до́брый вечер, до́брой ночи – добри́день, (только у интеллигентов) – до́брого ра́нку; добри́вечір; добра́ніч; на добра́ніч. |
| До́йный – ді́йний. • До́йный скот, соб. – дійня́к. [Та ще к тому́ убо́гий: со́рок ти́сяч дійняку́, ялівнику́ без лі́ку (Пісня)]. |
| Дополне́ние к чему –
1) дода́ток (р. -тку), дода́ча (р. -чі), допо́внення. [В дода́ток до цьо́го можу сказа́ти]; 2) допо́внювання, налива́ння допо́вна. [Допо́внювання пляшо́к]. • В -ние – в дода́ток, на дода́ток до чо́го. |
| До́ступ к кому, к чему – при́ступ (р. -пу), до́ступ (р. -пу) до ко́го, до чо́го. [Цар Петро́ шука́в при́ступу до мо́ря]. • Получить до́ступ – здобу́ти до́ступ, доступи́тися. [Сього́дні до ньо́го не пуска́ли, мо́же хоч уза́втра доступлю́ся]. |
| Дотро́гиваться, дотро́нуться к чему – доторка́тися, доторкну́тися, торка́тися, торкну́тися, приторка́тися, приторкну́тися чого́ и до чо́го, торка́ти що, кого́, дотика́тися, доткну́тися до ко́го, чо́го, дотика́ти кого́, (задеть) черкну́тися об що, об ко́го. [Взяла́ ча́рку і доторкну́лася до не́ї губа́ми (Грінч.). Не смій мене́ торка́ти. Доткну́вся руко́ю до струн. Ча́рка так і задзвені́ла, як черкну́лась об його́ зу́би (Неч.-Лев.)]. • -ся до участника игры в жмурки, который после этого должен жмуриться – киця́ти, покиця́ти. |
| Дремо́та – дрімо́та, (дрёмушки) дрі́мки, дрімни́ці, дрімли́виці, (гал.) дріма́к. [Ой хо́дить сон, коло віко́н, а дрімо́та коло пло́та. Со́ньки-дрі́мки – в голо́воньки, дрімни́ці – в очи́ці]. • Наводящий дремо́ту – дрімля́щий. Дала́ йому́ хлі́ба дрімля́щого (Казка)]. • Расположенный к дремо́те – дрімлю́чий. • Об’ятый дремо́той, см. Дре́млющий. • Предаться дремо́те – роздріма́тися. • Потерять, утратить из-за дремо́ты – продріма́ти щось. • Дремо́та одолевает – сон бере́, (шутл.) сліпці́ сва́тають, со́ньки-дрі́мки беру́ть. |
| Дру́жка –
1) па́ра, рі́вня. [До цього́ коня́ нія́к не підберу́ па́ри]. • Друг дру́жку – оди́н (одне́) о́дного. • Друг к -ке – оди́н (одне́) до о́дного; 2) (на свадьбе) боя́рин, дружко́, (гал.) дру́жба, (м. р.); (ж. р.) дру́жка, по́друга. |
| Дугово́й – ду́жни́й, дугови́й. [Дугова́ ля́мпа]; (годный к деланию дуг) прида́тний на ду́ги, дуга́рський. • Дугово́е (денежн. сбор с дуги: с повозки) – возове́ (р. -во́го), (ми́то) з підво́ди, з ху́ри. |
| Ду́ться –
1) (надуваться) ду́тися, (дму́ся, дме́шся,), надима́тися, сов. наду́тися (надму́ся, -дме́шся). [А жа́ба дме́ться, дме́ться (Гліб.)]; 2) (сердиться молча) ду́тися, ду́ти [Пе́вно, він і до́сі дме́ться. Він на те́бе дме (Мирн.)], су́питися, (полон.) дуса́тися [Він нала́яв, то вона́ й дуса́ється тепе́р (Звиног.)], (иронически) мурмо́ситися, гу́би копи́лити; 3) (гордиться, спесивиться) ду́тися [Бага́тая, губа́тая, вона́ к чо́рту дме́ться], пи́зитися, пиндю́читися; 4) (играть в карты) в ка́рти тну́тися, рі́затися. • Проду́ться – програ́тися, спекти́ся, (всі) кеше́ні ви́дмухати. |
| Духо́вный –
1) (бестелесный, душевный) ду́хо́вий, духо́вний. [Я́нголи – істо́ти ду́хо́ві (духо́вні). За́всіди украї́нська на́ція почува́ла духо́вну потре́бу ви́явити своє́ ду́хове життя́ в письме́нстві (Грінч.)]. • -хо́вный отец – ду́хо́в(н)ий ба́тько. [Ду́ховим ба́тьком і приві́дцею цього́ ру́ху був Драгома́нов (Єфр.)]. • -ные книги – божестве́нні (духо́вні) кни́ги. • -ные стихи – духо́вні, побо́жні пісні́. • -ное пение – духо́вні, побо́жні спі́ви. • -ное завещание, духовная – духівни́ця, духо́вниця, духо́вна (Куліш), (редко) духі́вня, тестаме́нт (р. -та); 2) (относящийся к духовенству) духо́вний, духі[о]вни́цький. • -ное звание – духо́вний стан. • -ное происхождение – духовни́цький рід (р. ро́ду). [Він духовни́цького ро́ду]. • -ное лицо, особа – духо́вна осо́ба, духо́вник. [Ви́йшов до нас яки́йсь духо́вник, чи піп, чи черне́ць (Звин.)]. • -ное училище – духо́вна шко́ла. • Духо́вные – духо́вні, духівни́цтво. [На кого́ ни глянь, хоч на пані́в, хоч на духо́вних (Основа)]. |
| Душа́ –
1) душа́ (ум. ду́шка, ду́шечка, души́ця). [Люди́на з вели́кою душе́ю. Це чолові́к без душі́. Він був душе́ю на́шого товари́ства. В його́ тво́рах бага́то душі́]; (обращение к любим. человеку) душа́ (ум. ду́шечка, ду́ся), се́рце (ум. се́рденько). [Жі́нко-ду́шечко! Мару́сю-ду́сю!]; 2) (особа, кто-нибудь) душа́, (иногда) дух. [Забере́ з собо́ю приятелі́в душ три́цять (Куліш)]. • Ни души́ – ані душі́, ані ду́шечки, ні ду́ха[у], ні ху́ху ні ду́ху, нікогі́сінько. • Ни -ши́ живой – ні ду́ху[а] живо́го, ні живо́го ду́ху[а], ані живо́ї ду́шечки. • Нет ни -ши́ – нема́ ні ду́ха[у]. [У ці́лому за́мку нема́є ні ду́ха (Л. Укр.). Село́ Корчо́вате – чима́ле село́, але з пані́в – ні ду́ха (Кониськ.)]; 3) (передняя часть шеи у челов., самая ямочка) душа́. [Застебне́ться під са́му ду́шу (Квітка)]. • Без души́ – не тя́млячи себе́, не тя́млячись. [Не тя́млячись з ра́дощів]. • Быть без -ши́ от кого, -ши́ не слышать (не чаять) в ком – ко́ло ко́го всіє́ю душе́ю упада́ти, дух за ким рони́ти. [Я за тобо́ю й дух роню́, а ти за ме́не забува́єш (Грінч.)]. • Отвести -шу – спочи́ти душе́ю, (поэтич.) ду́шу відволо́жити. • Отдать богу -шу (умереть) – бо́гу ду́шу відда́ти. • До глубины -ши́ – до живо́го, до са́мого се́рця, аж до дна душі́. • Душа́ в -шу – як одна́ душа́, як оди́н (їде́н) дух. [Рокі́в з три жили́, як одна́ душа́ (Васильч.)]. • За милую ду́шу – залюбки́, з дорого́ю душе́ю. • От -ши́ – з душі́, від [з] щи́рого се́рця. • От всей -ши́ – з усіє́ї душі́, від [з] щи́рої душі́. [З душі́ бажа́ю (Кул.)]. Дя́кую тобі́ з усіє́ї душі́ (Крим.). Від щи́рої душі́ гото́вий я відда́ти (Сам.)]. • Всей -шо́й – від [з] душі́ (щи́рого се́рця), з дорого́ю душе́ю, з ці́лого се́рця. [Люблю́ тебе́ з ці́лого се́рця]. • По -ше́ – до душі́, до се́рця, до в[с]подо́би, до ми́сли. • Приттись (приходиться) по -ше́ – припа́сти (припада́ти) до душі́, до се́рця, до в[с]подо́би, приста́ти (прийти́ся) до душі́. • Сколько -ше́ (-шеньке) угодно – скі́льки душа́ (ду́шечка) забажа́є, досхо́чу́. • Трогать -шу – пору́шувати ду́шу, дохо́дити до душі́, до се́рця. • Хватать за́ -шу – бра́ти (хапа́ти, торка́ти) за ду́шу. [Так і бере́ тебе́ за ду́шу]. • Чего -ше́ угодно – чого́ душа́ забажа́є. • В ду́шу не идёт – в ду́шу не лі́зе. • На душе́ мутит – з душі́ ве́рне, ну́дить, мло́сно. • Душа́ в пятки ушла – на [у] душі́ похоло́ло, душа́ не на мі́сці. • Чуть душа́ держится – ті́льки душа́ в ті́лі, (фамил.) ті́льки живи́й та те́плий. |
| Душе́вный –
1) (относящийся к душе) – душе́вний. [Душе́вний спо́кій]; 2) ду́хо́вий, духо́вний. [Це озна́ка ду́хової сла́бости та нікче́мности (Єфр.). Духо́вна не́міч (Крим.)]; 3) (сердечный, искренний) щи́рий, серде́чний. |
| Ду́шенька –
1) (ум. и ласк. от Душа́ 1) ду́шенька, души́ця; 2) общ. р. (обращение к любимому человеку, срв. Душа́ 1) – ду́ся, ду́шко (м. р.), ду́шка, ду́шенька, ду́шечка, душеня́тко. [При́йде мій ду́шко. Мару́сю-ду́сю! Кучеря́вий Іва́н, моя́ ду́шечка]; (ласков. обращение к низшему) се́рце, се́рде́нько; 3) (любовник, -ца) коха́нець (р. -нця) или коха́нок (р. -нка), (ж. р.) коха́нка, полюбо́вник, -ниця, ду́шко (м. р.), лю́бко (р. -ка), лю́бчик. |
| Дья́вол – дия́во[і]л, біс, чорт, чортя́ка, ді́дько, сатана́, га́спид (ув. гаспидя́ка), нечи́стий, нечи́ста си́ла; (о человеке, бранно) чортя́ка, сатана́, га́спид. [А, ти га́спиде прокля́тий]. • Какого -ла (зачем) – яко́го га́спида. [Яко́го га́спида ти ве́штаєшся по хата́х? (Крим.)]. • К дья́волу – к чо́рту, до га́спида, к лихі́й годи́ні. |
| Дя́дька –
1) (презр. от дя́дя) дядю́ра; 2) (приставленный к надзиранию за детьми, пестун, особ. служитель в пансионах мужск. учебн. зав.) догля́дач, дозо́рець (р. -рця), песту́н (р. -на́), ня́ньо (не́ньо), дя́дьо. [Вихо́дять се́меро царе́вичів, а з ни́ми їх ня́ньо]. |
| Еда́ – ї́жа (р. ї́жі), їда́, а специальнее:
1) (действие) їді́ння, (зап.) ї́дження, з’ї́жа (р. з’ї́жі); 2) (яство, пища) ї́стиво, стра́ва, пожи́ва, потра́ва, харч (р. -чи и -чу) (ж. и м. р.), (зап.) ї́дло. [Хліб та вода́ то коза́цька їда́. У нас вели́ка з’ї́жа, бо аж ві́сім роті́в. Посвяти́в піп паски́ та и́нше ї́стиво. Він на́шого їді́ння не ї́стиме. Перебі́рливий на ї́дло]; (приём пищи) пої́дка, попої́жка. [Тре́ба пи́ти ліка́рство до пої́дки (до попої́жки). У нас хлі́ба на одну́ пої́дку бу́де]. • Постоянный позыв к еде́ (т. н. «еду́н») – їстіве́ць (р. -тівця́), нена́сит, нена́жир. [Нена́жир напа́в (Ном.)]. • Достаточно еды́, сытно – до́їжно (Ном.). |
| Еду́н –
1) їда́ч, теребі́й (р. -ія́), їду́ха (общ.), ненаже́ра (общ. р.), проже́ра (общ. р.), ненаї́да (общ. р.). [Недо́їдки сві́дчили, що тут були́ лю́ди, та ще й до́брі теребії́ (Свидн.). Хіба́ тако́го проже́ру нагоду́єш?]; 2) (постоянный позыв к еде) їстіве́ць (р. -вця́), нена́жир, нена́сит. [Нена́жир напа́в]. |
| Есть, еда́ть – ї́сти (наст. вр. їм, їси́, їсть, їмо́, їсте́, їда́ть; пов. н.: їж, ї́жмо, ї́жте); неопр. н-ние, ум. (неспряг.) – ї́стоньки, їду́сі, їду́сеньки, ї́сточки. [Твої́ ді́ти пла́чуть, ї́стоньки хо́чуть], (потреблять) спожива́ти (сов. спожи́ти), пожива́ти (пожи́ти). [ІЦе й полови́ни з ми́ски не спожили́, а він уже́ покла́в ло́жку. Його́ ро́зум протестува́в про́ти церко́вних слів: «Прийді́ть, спожива́йте, це – ті́ло моє́». Ста́ли ми хлі́ба-со́ли пожива́ти]; (при обращении к детям) – га́мати [Га́май, га́май, моя́ дити́но, орі́шок! – Я вже, ма́мо, зга́мав], (неспряг., ум.) га́мці. [Не плач, дити́но, за́раз бу́дем гам. I сам не гам і дру́гому не дам]. • Есть один раз в сутки – ї́сти раз на добу́, разува́ти. • Есть с кем за одним столом – столува́ти стіл з ким. • Есть до сыта – ї́сти вдо́сить, досита́, доси́тости. • Есть глазами – ї́сти очи́ма кого́. [Ї́сть Оле́нку очи́ма]; 2) (признавать годным в пищу, с’едобным, употреблять) ї́сти, вжива́ти [Ми не вжива́ємо кони́ни], зажива́ти; 3) (о насекомых) куса́ти, ї́сти, тя́ти. [Комарі́ нас тнуть]; 4) (об едкой жидкости, веществе) ї́сти, куса́ти, гри́зти. [Ва́пна (известь) гризе́ па́льці]. • Есть кого – ї́сти кого́, уїда́тися на ко́го. [Почали́ вони́ на йо́го уїда́тися]. • Поедом есть – ї́дом (їдьма́, їдце́м) ї́сти, жерце́м пожира́ти. [Ти, як та гадю́ка, – ї́дом їси́ (Гліб.). Неві́стка їдьма́ їсть ба́бу й ді́да (Г. Барв.). Нена́видять, го́нять, б’ють, жерце́м пожира́ють]. • Даром едя́щий – дармої́жний, дармо́їд. Есть с жадностью и т. п.; см. Жрать, Ло́пать, Тре́скать, Убира́ть, Умина́ть, Упи́сывать, Уплета́ть. |
| Е́хать – ї́хати. [Ї́хати кі́ньми, маши́ною, мо́рем], (быстро) бі́гти; (медленно) тю́пати, плуга́нитися, телі́житися. • -ать верхом – ї́хати ве́рхи, бі́гти ве́рхи, бі́гти коне́м. [Тата́рин біжи́ть коне́м]. • -ать галопом – бі́гти з копи́та, учва́л, чвале́м, чвалува́ти. [Їзде́ць чвалу́є (М. Вовч.)]. • -ать рысью – ї́хати тю́пки, в-клус, клу́сом, трусько́м. • -ать шагом – ї́хати ходо́ю, ступо́ю. • -ать цугом – ви́тягом, упро́стяж ї́хати. • -ать в направлении к чему – прямува́ти до чо́го. |
| Жа́жда –
1) (физиол.: ощущение, позыв к питью) спра́га (ув. спрагно́та), жа́жда, жага́, жадо́ба, (ум. жаді́бка), жада́, сма́га. [А спра́гу я гаси́в з пото́ків (Грінч.). Де́рево в’я́не від [з] жаги́. Його́ пекла́ сма́га]. • Томиться -ждой – на спра́гу знемага́ти. • -жда томит – спра́га знемага́є кого́ (сов. знемогла́). • Истомлённый -ждой – спра́глий, спра́гою знемо́жений. [Жа́ді́бно впива́є в се́бе спра́гла душа́ життя́ приро́ди (Єфр.)]. • Истомиться, околеть от -жды – посма́гнути. [Од спе́ки, духо́ти – розо́р, посма́гли жаби́ у боло́ті (Біл.-Нос.)]. • Утолить -жду – вгамува́ти (наси́тити) спра́гу, жадо́бу, заспоко́їти сма́гу; 2) (нравств.: сильн. желание, страстн. стремление) жадо́ба чого́, до чо́го, спра́га до чо́го, жага́ чого́, жада́ння чого́, пра́гнення до чо́го, охо́чість до чо́го. [Жадо́ба життя́. Жадо́ба (жага́) по́мсти. Жадо́ба панува́ння (жа́жда власти, господства). Буди́ли жадо́бу ни́щити, лама́ти, би́ти. Спра́га до життя́. Жада́ння пра́вди, жада́ння зага́льного добра́ (Єфр.)]; 3) (алчность) см. Жа́дность 2. |
| Жа́лобный –
1) жа́лібний, жа́лісний, жа́лісли́вий. [Заспіва́ли жалібни́х пісе́нь. Ат! – скри́кнула вона́ з жалісли́вим комі́змом (Крим.)]; 2) (к Жа́лобе 2 относящийся) скаргови́й. |
| Жа́ловать –
1) кого (любить, оказывать милость, расположение) жа́лувати кого́, ми́лувати кого́, бу́ти прихи́льним до ко́го, ма́ти ла́ску до ко́го. • Он его не жа́лует – він його́ не полюбля́є, він до ньо́го не прихи́льний, (зап.) він його́ не апробу́є. • Любить и жа́ловать – люби́ти та жа́лувати; 2) -вать кому что, кого чем (дарить, награждать подарком, чином, отличием) – дарува́ти кого́ чим, обдаро́вувати кого́ чим, (ласка́во) дарува́ти кому́ що, надава́ти кому́ що, чого́, шанува́ти кого́ чим, наділя́ти кому́ що. [Госпо́дь його́ до́нею дару́є. Ласка́во подарува́в йому́ своє́ вбра́ння. Нада́в йому́ зе́млю і полко́вницьку гі́дність = пожаловал ему землю и достоинство (чин) полковника. Шану́є його́ канчука́ми (иронич.) = жа́лует его батожьём]. • Жа́ловать в дар – дарува́ти кому́ що. • -вать кого-нибудь к руке – дозволя́ти кому́ (по)цілува́ти ру́ку, допуска́ти до руки́; 3) -вать к кому (ходить, посещать) – ходи́ти (захожа́ти) до ко́го, бува́ти в ко́го, одві́дувати кого́, (сов.) завіта́ти до ко́го. • Хотите убедиться, пожа́луйте к нам лично – хо́чете перекона́тися (впе́внитися), то потруді́ться (то завіта́йте) до нас сами́ особи́сто. • Добро -вать – про́симо, ми́лости про́симо, про́симо до госпо́ди, бу́дьте (дороги́ми) гостя́ми, (зап.) віта́йте нам! |
| Жа́лость (сострадание, сожаление к кому, чему) – жаль (р. -лю, м. р.) до ко́го, до чо́го, для ко́го, для чо́го, про ко́го (о ком), жа́лощі (р. -щів), (редко) жа́лість (р. -лости). [Жаль сповня́в її́ се́рце = ж. наполняла её сердце. І відчу́в він невимо́вний жаль до бідола́шної ді́вчини (Крим.). Для ме́не в твоє́му се́рці нема́ жалю́! Глянь на ме́не привітні́ше, ну з жа́лощів одни́х (Тоб.)]. • Без -сти – без жалю́, без жа́лощів. • Жа́лость охватывает кого – жаль бере́ (порива́є) кого́. • Ж. охватила кого – жаль узя́в (обня́в) кого́. • Возбудить -лость в ком – ви́кликати жаль у ко́му. • Какая жа́лость – яки́й жаль, як жаль (жа́лко), яка́ шко́да! • Из -лости к кому – з жалю́, з жа́лощів до ко́го; жалі́ючи, шкоду́ючи кого́. |
| II. Жаль, нар. – жаль, жа́л(ь)ко, шко́да́ кого́ и на ко́го [Мені́ не жаль на те́бе], см. Жа́лко 1 и 2; (к сожалению) жаль, шко́да́; на жаль. [Те́плий кожу́х, ті́льки шко́да не на ме́не ши́тий (Шевч.). Прийшо́в, та, на жаль, пі́зно]. • Очень жаль – ду́же жаль, ду́же жа́лко, ду́же шко́да, вели́ка шко́да. [Мені́ ду́же його́ шко́да. Вели́ка оце́ нам шко́да, що ки́даєте нас (Кон.)]. • Становится кому жаль кого – жаль бере́ (порива́є) кого́ за ко́го. • Становится очень жаль – живи́й жаль бере́. • Стало, сделалось жаль – ста́ло (зроби́лось) жаль, жа́лко, шко́да́. [Мене́ аж жаль за йо́го взяв. Їй ста́ло шко́да, що й вона́ з ним не пої́хала. Себе́ жалчі́ше йому́ зроби́лося (Грінч.)]. |
| Жа́тва –
1) (действие от гл. жать) жаття́, жни́во. [Від жаття́ рука́ боли́ть]. • Начало -вы – зажи́н, зажи́нки (р. -ків). • Конец -вы – обжи́нки (р. -ків), дожи́нки, дожи́н; прил. дожи́ночний. [Дожи́ночні пісні́]. • Приступать к -ве – зажина́ти. • Кончить -ву – обжа́тися, (о многих) пообжина́тися. [Лю́ди вже обжа́лися (пообжина́лися), поча́всь копові́з (Кон.)]; 2) (время -вы) – жни́ва́ (р. жнив, провинц. жниві́в), жни́во. • Во время жа́твы – жнива́ми, під час жнив, за жнив. • Время перед -вой – передні́вок (р. -вка). [У передні́вок (на передні́вку) рі́дко хто ма́є свій хліб (Коц.)]; 3) (нива с зрелым хлебом; хлеб на корню или сжатый, жатвенный сбор) – жни́ва, жни́во. [Поспіва́є жни́во (Кул.). Жни́во вели́ке, а робітникі́в ма́ло, так блага́йте-ж госпо́даря жни́ва, щоб ви́слав робітникі́в на жни́во своє́ (Св. П.)]. |
| I. Жать (жму, жмут) –
1) ти́снути, ти́скати, стиска́ти, души́ти, дави́ти. [З усі́х бокі́в ти́снуть (да́влять, ду́шать) ме́не – нія́к не ви́йду з юрби́. Мі́цно (щи́ро) стиска́ю ва́шу ру́ку. Самого́ на́че хто за се́рце ти́сне]; (об обуви, платье и т. д.: трудить) му́ляти, му́лити, труди́ти, гри́зти. [Чо́біт му́ляє (му́лить) но́гу. Поду́шка му́лить в го́лову. Посторо́нки му́ляли (ко́ням) по го́лій чо́рній шку́рі. Мені́ тру́дить но́гу. Ко́мір ду́шить (да́вить) (в) ши́ю]; (выжимать, выдавливать) чави́ти, души́ти, відду́шувати, дави́ти, би́ти, прасува́ти. [Чави́ти (души́ти) сік з виногра́ду. Би́ти олі́ю. Прасува́ти (відду́шувати) сир]. • Жать масло (школьн. игра) – би́ти ма́сло, олі́ю. • Жа́тый – ду́шений, да́влений, ча́влений, прасо́ваний. [Ду́шена цитри́на. Ча́влені сли́ви. Прасо́ваний (відду́шений) сир]; (прижимать) ти́снути, тули́ти, горну́ти, пригорта́ти кого́, що до чо́го. [До серде́нька пригорта́є (ту́лить)]; 2) кого-либо (теснить, принуждать к отступлению) – ти́снути кого́. [Чи не той-то коза́к Неча́й, що ля́шеньків ти́сне?]; 3) жать кого-либо (притеснять) – дави́ти кого́, души́ти, ти́снути, (угнетать) гноби́ти (-блю́, -би́ш). [Дави́ла нас недо́ля. Ляхи́ та недо́ляшки души́ли Украї́ну (Кул.)]. |
| II. Жать (жну, жнут) – жа́ти (жну, жнеш) що. [Пора́, ма́ти, жи́то жа́ти – ко́лос похили́вся]. • Начинать жать, приступать к жа́тве (род обряда) – зажина́ти, сов. зажа́ти. • См. Жа́тва I. • Жать за долг – віджина́ти, сов., віджа́ти. [Ва́ші два́цять копі́йок я вам відіжну́]. • Жать, получая плату натурою, известное колич. снопов – жа́ти за сніп (за во́сьмий, за деся́тий сніп). • Жа́тый – жа́тий. |
| Жи́дкий –
1) рідки́й (ум. ріде́нький, ріде́сенький). [Рідко́го борщу́ навари́ла. Борода́ ріде́нька. Рідке́ си́то]; (мало сгустившийся) молоди́й. [Ті́сто молоде́ – підси́п ще бо́рошна]; (о молоке) молоко́ пісне́; о настое – рідки́й (тонки́й). [Чай ду́же рідки́й (тонки́й). Мені́ налива́йте ча́ю рідко́го (тонко́го), не густо́го]; 2) (противоположно к твёрдый) рідки́й, теку́чий, пливу́чий, тічни́й, пли́нний, ливни́й, лійки́й. [Мі́ри рідко́го (теку́чого, лійко́го) (Шарко). Мед був густи́й, та як посто́яв коло гру́бки, зроби́всь теку́чий (пливу́чий). Пли́нні тіла́ ма́ють фо́рму того́ по́суду, в яки́й їх нали́то (Троян.)]. • Огненно-жи́дкий – огни́сто-теку́чий (пли́нний). [Со́нце перебува́є в га́зовому і огни́сто-теку́чому ста́ні (Герин.)]. • В жи́дком состоянии – в пли́нному (в теку́чому) ста́ні; не заме́рзле, не стве́рдле; 3) безси́лий, кво́лий, щу́плий. |
| Жизнь – життя́, живоття́. [Життя́ і смерть. Нові́ фо́рми життя́. Ми не все зна́ємо про Шевче́нкове життя́ на засла́нні. Чи для того-ж нам бог дав живоття́? (Неч.-Лев.)]. Специальнее: (время жи́зни) – вік (ум. вічо́к, р. -чку́), (время или образ -ни) – життя́, живо́т, жи́зність, житів’я́, прожи́ток, буття́, (образ -ни) по́бут, життя́-буття́, (вульг.) живу́ха, жи́тка, жилба́. [Ох, бо́же, бо́же, тро́шки того́ ві́ку, а як його́ ва́жко прожи́ти! (Коцюб.). Та й вічо́к до́вгий, пробу́ток до́брий. Це все ді́ялося ще за ба́тькового живота́. Ти, моя́ не́нько, люби́ла мене́ за сво́єї жи́зности (Неч.-Лев.). За все́нький час мого́ житів’я́ я вели́ку си́лу вчини́в того́, що лю́ди звуть немора́льністю (Крим.). Ти́хий, спокі́йний прожи́ток (Франко). Оттака́-то мені́ вдо́ма живу́ха: годи́нки просві́тлої не ма́ю! Чи ти на його́ жи́тку за́здриш? До́бра жилба́, коли сва́рки нема́ (Ном.)]; (пребывание, бытность где) життя́, по́бут, перебува́ння, пробува́ння. [Прочита́йте про Шевче́нкове перебува́ння в засла́нні. Підчас на́шого по́буту в Москві́]. • В -ни – за життя́, в житті, за живота́, на віку́, жи́вши. [Пе́рший раз за мо́го життя́ (живота́) чу́ю, що я щасли́вий (Неч.-Лев.)]. • Никогда в -зни – зро́ду-(з)ві́ку. [Я зро́ду-зві́ку не оженю́ся (Неч.-Лев.)]. • Всю жизнь – покі́ль ві́ку, до ві́ку. [Гуля́ла-б у ба́тька, гуля́ла-б до ві́ку ді́вчиною молодо́ю]. • До конца -ни – до ві́ку, дові́чно, до ві́ку і до су́ду, до сме́рти-ві́ку, до живота́. [Йому́ три дні до ві́ку зостало́ся]. • Длящийся до конца -ни (пожизненный) – доживо́тній. • При -ни – за життя́, за живоття́, за живота́, за́живо. [Ще за життя́ покі́йного о. Герва́сія (Свидн.). Ще за живоття́ ба́тькового (Грінч.). Я вам за живота́ добро́ своє́ оддаю́ (Самійл.)]. • В продолжение всей -ни – через уве́сь час життя́, про́тягом ці́лого життя́, уве́сь вік, усе́ життя́. • Жизнь земная – сей світ, життя́ сьогосві́тнє. • Ж. загробная – тогосві́тнє життя́, той світ, майбу́тнє життя́, майбу́тній вік. • Ж. райская – раюва́ння. • Ж. довольная, спокойная – життя́ безпе́чне, спокі́йне, супокі́йний прожи́ток. • Ж. будничная – буде́нне життя́ (житів’я́), щоде́нщина, буде́нщина. • Ж. современная – суча́сність (р. -ности), суча́сне життя́, (нынешняя ж.) – сьогоча́сне життя́. • Ж. семейная идёт согласно, хорошо – в сім’ї́ га́рно веде́ться. • Ж. долговременная – вік до́вгий. • Ж. счастливая, радостная – укві́тчаний, закві́тчаний вік. [Оттаки́й, па́нієчко, наш закві́тчаний вік (Г. Барв.)]. • Ж. безрадостная – безпросві́тнє життя́. • Ж. тяжёлая – бідува́ння. [Бідува́ння єдна́є люде́й (Конис.)]. • Ж. супружеская – життя́ (пожиття́) подру́жнє, шлю́бне. • Ж. совместная – життя́ (пожиття́) спі́льне. • Ж. барская – панува́ння. • Ж. бродячая – волоча́ще (волоцю́жне) життя́. • Ж. холостяка, бобыля – бурлакува́ння. • Ж. дорогая, дешёвая – прожи́ток дороги́й, деше́вий. [Коли́сь прожи́ток був деше́вий]. • Уклад, строй -ни – лад. [Москалі́ не ма́ли пра́ва по сво́єму, по моско́вському переробля́ти украї́нський лад (Грінч.)]. • Радости -ни – життьові́ розко́ші. • Вызвать к -ни – сплоди́ти. [Тру́дно ду́ми разом сплоди́ти (Руд.)]. • Загубить, испортить жизнь – зав’яза́ти світ, зав’яза́ти вік. [Зав’яза́ла собі́ світ за тим леда́щом (Коцюб.). Молода́я дівчи́нонька козаку́ світ зав’яза́ла. Що вже тобі́, дитя́ моє́, зав’я́заний світ]. • Лишать, лишить -ни кого, себя – стра́чувати, стра́тити кого́, себе́; збавля́ти, зба́вити (позбавля́ти, позба́вити) ві́ку, життя́ кому́, собі́, укороти́ти ві́ку кому́, собі́, зганя́ти, зігна́ти зо сві́ту кого́, одібра́ти життя́ кому́, собі́, заподі́ювати, заподі́яти смерть кому́, собі́. • Заплатить, пожертвовать, поплатиться -нью за что – наложи́ти голово́ю, душе́ю за що, душі́ позбу́тися за що. • Портить жизнь кому – заїда́ти вік чий. • Укоротить жизнь кому – умали́ти ві́ку кому́. [Лиха́я дружи́на мені́ ві́ку вмали́ла]. • Жизнь провести – вік звікува́ти. • Проводить в жизнь – перево́дити в життя́. • Быть проведену в жизнь – перейти́ в життя́. • Проводить, коротать, скоротать всю жизнь где, с кем – вік вікува́ти, звікува́ти. [У неволі́ вік віку́є і безща́сна і смутна́ (Грінч.). Со́ром в пі́тьмі ду́ха вік ізвікува́ти]. • Борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба́ до заги́ну, -ба смерте́льна. [Боротьба́ у їх смерте́льна почала́ся серед но́чи (Грінч.)]. • Жизнь прожить – не поле перейти – вік прожи́ти – не дощову́ годи́ну переси́діти; вік ізвікува́ти – не па́льцем перекива́ти; на віку́, як на до́вгій ни́ві – всього́ поба́чиш. |
| Забега́ние –
1) (к кому) забіга́ння до ко́го; 2) перед кем – запобіга́ння ла́ски чиє́ї, підле́щування до ко́го. [Запобіга́ння ла́ски па́нської]. |
| Забега́ть, забежа́ть –
1) (к кому, куда) забіга́ти, забі́гти, (о мног. позабіга́ти), заска́кувати, заско́чити, (слишком далеко) заганя́тися, загна́тися, (о мног.) позаганя́тися. [Забіжу́ до вас уза́втра. Заско́чу до вас уве́чері. Десь теля́ забі́гло. Аж до Туре́ччини позабіга́ли]. • -га́я окружать – забіга́ти з усі́х бокі́в. • -га́ть, -жа́ть вперёд – забіга́ти, забі́гти напере́д ко́го; запобіга́ти, запобі́гти, перейма́ти, перейня́ти кого́. [Забі́гши напере́д, ви́ліз на смоко́вницю, щоб ба́чити його́ (Єв. Л.). Ма́рта ми́слями да́лі та да́лі запобіга́ла, я́к жи́тиме вона́? з ким? (М. Вовч.)]. 2) -га́ть перед кем, -га́ть в глаза кому – запобіга́ти ла́ски чиє́ї, підле́щуватися до ко́го. |
| Заблуди́ться – заблуди́ти(ся), заблука́тися, зблуди́ти(ся), зблука́тися, (о мног.) поблуди́ти(ся). [Заблуди́в, не втра́плю на свою́ путь. Коза́к ізблука́вся у га́ї густо́му (Грінч.). Не йдіть луга́ми, бо поблу́дите. Либо́нь-же, ми поблуди́лися, не до сва́та та заби́лися (Пісня)]. • Заблуди́вшись найти дорогу – ви́блудитися. [Наси́лу ви́блудивсь таки́ з лі́су]. • -ди́вшись притти куда – приблуди́ти(ся), приблука́ти. [Приблуди́ла к зеле́ному ду́бу (Пісня). Ой, па́сла та заблуди́лася, у чи́стеє по́ле приблуди́лася (Пісня)]. • Заблуди́вшийся – заблу́джений, заблу́дн[л]ий, (как сущ.) заблу́да. |
| Заболева́емость –
1) (сост. больного) захво́рюваність, захворі́лість (-ости); 2) (восприимчивость к заболеваниям) вразли́вість, сприйня́тливість до хоро́б; 3) (болезнь) х(в)оро́ба. • Статистика -мости населения – стати́стика хоро́б серед лю́дности. |
| Забрести́ – (зайти куда, к кому) забрести́ куди́, до ко́го; (блуждая) заблука́ти, затягти́ся, заволокти́ся куди́. [Блука́ючи та й забрі́в він (М. Вовч.). Заблука́в до на́шої ха́ти (Коцюб.). Він поки́нув там усю́ свою́ роди́ну, заволі́кся на коза́цьку Украї́ну (Куліш)]. |
| Завё́ртывать, заверну́ть –
1) загорта́ти, загорну́ти що в що, чим, угорта́ти, угорну́ти в що, завива́ти, завину́ти, зави́ти в що, чим, у[за]мо́тувати, у[за]мота́ти, уповива́ти, упови́ти в що, чим, заве́рчувати, заверті́ти, заку́тувати, заку́тати в що, чим, обку́тувати, обку́тати чим, (о мн.) позагорта́ти, позавива́ти и т. д. [Загорну́в оселе́дця в папі́р. Бо́же, у мою́ пое́му лойову́ вгорну́ли сві́чку! (Самійл.). Знайшла́ дити́ну,— ні́ в віщо завину́ти (Г. Барв.). Не заве́рчуйте в папі́р, я в ху́стку замота́ю. Заку́тала дити́ну те́плою ху́сткою]; 2) (полы одежды) зако́чувати, закоти́ти, (о мн.) позако́чувати. [А той по́ли закоти́в (Рудан.)]; 3) закрутну́ти. [Злама́ли оси́чку та й закрутну́ли, щоб замі́тити те́є мі́сце]; 4) (кран) закру́чувати, закрути́ти; (винт, гайку) зашрубо́вувати, зашрубува́ти, закру́чувати, закрути́ти. [Візьми́ ключ та закрути́ оцю́ шру́бку. Закрути́ кран ду́жче, а то вода́ капоти́ть]; 5) -ну́ть куда, к кому – зайти́, заї́хати, навихну́тися до ко́го, куди́. [Ніко́ли до нас і не навихне́шся]. • -ни́те ко мне – зайді́ть до ме́не; 6) (словечко) загну́ти, заши́ти (слівце́); 7) (цену), см. Запроси́ть (под Запра́шивать 1). • Завё́рнутый – заго́рнений и заго́рнутий, уго́рнений и уго́рнутий, зави́нений и зави́нутий, умо́таний, заве́рчений, заку́таний, обку́таний; закру́чений, зашрубо́ваний. |
| Завози́ться –
1) заво́зитися, завезти́ся, бу́ти заве́зеним. • Товары к нам -зятся издалека – крам до нас заво́зять (приво́зять) зда́лека. • Письма к нам -зятся почтальоном по пути – листи́ до нас заво́зить пошта́р по доро́зі; 2) запо́ратися, заволово́дитися, поча́ти по́ратися; см. Вози́ться. |
| Заворо́тный –
1) (к завороту отн.) заворо́тний; 2) (находящийся за воротами) заворі́тній, забра́мний. |
| Загля́дывать, загляну́ть –
1) загляда́ти, загля́нути, зазира́ти, зазирну́ти. • -ну́ть в глаза – зазирну́ти в ві́чі кому́; 2) к кому – загля́нути (зазирну́ти) до ко́го, наверта́тися, наверну́тися, наві́дуватися, наві́датися, завіта́ти, заско́чити до ко́го. [Зазирні́ть до нас хоч на часи́нку. Завіта́ до нас хоч який-не́будь гість (Самійл.)]. • -вайте, -ни́те к нам – наві́дуйтесь, наві́дайтеся, завіта́йте до нас. |
| Зад –
1) зад (-ду), ум. задо́к (-дка́). • Повернуться к кому-л., к чему-л, -дом – заверну́тися до ко́го, до чо́го за́дом, спи́ною, пока́зувати (показа́ти) спи́ну кому́, поверну́тися до ко́го плечи́ма; 2) (задняя часть туловиша, туши) зад, оза́ддя, ум. задо́к; оза́док. • Лошадь бьёт -дом – кінь брика́ється (хвица́є); 3) (экипажа) зад, ум. задо́к; 4) (строенья) зад, зати́лок (-лку), зати́лля, спи́на; 5) (лодки) зад, гуза́. См. Зады́. |
| Заезжа́тельство (склонность к крепким словам) – загина́цтво. |
| Заезжа́ть, зае́хать – заїжджа́ти и заїзди́ти, заї́хати. • -хать в гости к кому-л. – заї́хати, завіта́ти (в го́сті), загости́ти до ко́го. • -жа́ть время от времени, изредка – час від ча́су (коли́ не коли́) заїзди́ти, наверта́тися до ко́го. • -жа́йте за мною – поедем разом – заїзді́ть по ме́не – пої́демо ра́зом. • Блуждая -хать куда-л. – блука́ючи заї́хати (заби́тися, приби́тися) куди́. • -хать куда-л. далеко – десь заї́хати, десь заблука́ти, заби́тися, заві́тритися куди́. • -хать в чужой карман – залі́зти (зазирну́ти) в чужу́ кише́ню. • -хать кого-л. по рылу, по морде, по шее и т. п. – заї́хати, затопи́ти, заги́лити кого́ по пи́ці, по мордя́ці, по лиці́, по поти́лиці. |
| I. Зака́т – за́хід (-ходу) (со́нця, мі́сяця). • На -те солнца – як со́нце захо́дить (захо́дило), над за́хід со́нця, навза́ході[и], надза́ходи (со́нця). [Вже надза́ходи со́нечко, ско́ро ве́чір (Квітка). Вдо́ма він бува́є са́ме тоді́, як навза́ходи со́нце. Навза́ході недо́бре спа́ти хво́рим (Л. Укр.)]. • Спуститься к -ту (о солнце) – ста́ти навза́ході, на схи́лку, повечорі́ти. [Пожді́ть, хай со́нце тро́хи повечорі́є]. • Солнце (было) на -те – со́нце вже (було́) надвечори́, на схи́лку, на вечі́рньому (у)пру́зі. [Вже ху́тко ве́чір; со́нце вже на схи́лку (Л. Укр.)]. • На -те дней своих – дожива́ючи свого́ ві́ку, на схи́лку свого́ ві́ку. «Зака́т Европы» О. Шпенглера – «При́смерк Евро́пи» О. Шпе́нґлера. |
| Заклё́почный –
1) (относ. к заклёпке, служащ. для заклёпки) закле́пний, нютува́льний. [Нютува́льна маши́на]; 2) (принадл. к заклёпке) нюто́вий. [Нюто́ва голо́вка]. |
| Зама́шка –
1) см. Зама́хивание; 2) (ухватка, приём) ви́хват (-ту), мані́ра, хода́, (привычка) зви́чка, за́вичка, на́вичка. • Грубые -ки – проста́цькі на́вички, (ругат.) мужи́цтво. • С барскими -ми – з па́нськими но́ровами, панови́тий. • С рыцарскими -ми – з лица́рськими но́ровами, лицаркува́тий; 3) (склонность, охота к чему) на́хил (-лу), по́тяг (-гу) до чо́го, (ирон.) за́дмух. [Злоді́йський у ньо́го за́дмух (Франко)]; 4) бот. (посконь) – пло́скінь и (диал.) по́скінь (-кони), плоскі́нка, побірни́ці (-ни́ць). |
| За́пад –
1) (сторона света) за́хід (р. за́ходу), за́хід-со́нця, спа́день (-ня). [Тепе́р куди́? На схід? на за́хід-со́нця? на пі́вніч? на полу́днє? (Л. Укр.). Від за́хід-со́нця насува́ла страшна́ хма́ра. А з схо́ду аж на спа́день… (Тичина)]. • К -ду – на захі́д, під со́нце. • Солнце склонялось к -ду – со́нце було́ на за́ході; со́нце було́ на вечі́рньому (у)пру́зі; 2) (земли лежащие к -ду) за́хід (-ходу). • Латинский За́пад – лати́нський За́хід (Єфр.). |
| Запряга́ть, запре́чь –
1) запряга́ти, запрягти́ (пр. вр. запрі́г, -прягла́), (о мног.) позапряга́ти, повпряга́ти кого́. [Запряга́йте, хло́пці, ко́ні ворони́ї (Пісня). Воли́ позапряга́ють (Грінч. III). Сі́рі воли́ повпряга́ли (Чуб. V)]. • -пре́чь лошадей – запрягти́ ко́ні и ко́ней. • -га́ть, -пре́чь (вола или корову) в одиночку – запряга́ти, запрягти́ (вола́, коро́ву) бовкуно́м. • -га́ть сборно, совместно – спряга́ти (сво́го й чужо́го коня́, вола́), спряга́тися, спрягти́ся; 2) (принуждать кого-л. к тяж. раб.) запряга́ти, запрягти́ кого́ до чо́го. • Запряжё́нный – запря́жений, (о мног.) позапря́гані. |
| Зара́зливость – (способность заражать т. е. зарази́тельность и наклонность к заражению, т. е. заражаемость) зара́зли́вість. |
| Зара́зли́вый –
1) (содерж. в себе заразу) зара́зли́вий, отру́тний. [Тума́н розно́сить важке́ отру́тнеє диха́ння доли́ни (Дн. Чайка)]; 2) (наклонный к заражению) вра́зли́вий, ско́рий на зара́зу. |
| Зарево́й (относ. к заре) – зо́рній. [Лі́тнім ра́нком пое́ти пі́сню зо́рню співа́ють (Куліш)]. |
| Затво́рка –
1) (у дверей) за́сувка, за́щіпка, за́вертка; 2) (к печке) за́слонка, за́тулка. |
| Зау́тренний –
1) (относ. к заутрене) у́тренній, зау́тренній (-нього); 2) ра́нній; см. Ра́нний. |
| Заходи́ть, заха́живать, зайти́ –
1) (к кому, куда) захо́дити, заходжа́ти (= заха́живать), зайти́, дохо́дити, доходжа́ти, уступа́ти, уступи́ти, (навещать) віта́ти и заві́тувати, завіта́ти, (часто) вчаща́ти до ко́го, куди́. [Я часте́нько туди́ дохожа́ю (Крим.). На по́вороті я вступлю́ до скле́пу (Берд.). Дохо́дили молоди́ці наві́дати (М. Вовч.)]. • -ди́ть на короткое время – забіга́ти, забі́гти до ко́го, до чо́го. • -ти́ по дороге к кому – зайти́ по доро́зі, заверну́ти до ко́го. • -ти́ неприятелю в тыл – зайти́ в тил во́рогові; 2) (за что скрываться) захо́дити, зайти́, заступа́ти, заступи́ти за що, (о солнце) захо́дити, зайти́, сіда́ти, сі́сти, спочива́ти (в н. вр. в смысле прош. вр.) спочи́ти; ляга́ти, лягти́. [За горо́ю со́нечко сіда́є (Шевч.)]. • Солнце уже -шло́ – со́нце вже спочива́є или спочи́ло; 3) (как далеко) сяга́ти, сягну́ти. [Бажа́ння ї́хні дале́ко сяга́ють]; 4) (о болезнях, вещах) захо́дити, зайти́, (по)трапля́ти, потра́пити. [Ця річ потра́пила до нас із А́зії (Крим.)]; 5) -йти́ (из чужого края забресть) – заблука́ти. [Заблука́в до нас із чужо́го кра́ю]; 6) (начать ходить) поча́ти ходи́ти, заходи́ти. • Он -ди́л взад и вперёд – він поча́в ходи́ти сюди́ й туди́; 7) (расшевелиться) розходи́тися; 8) (о речи, разговоре) захо́дити, зайти́, заво́дитися, заве́сти́ся про що, (коснуться) торкну́тися чого́. [Мо́ва зайшла́ (завела́ся) про щось. Розмо́ва торкну́лася на́ших відно́син (Крим.)]. • Заше́дший – що зайшо́в; (прил.) за́йшлий, захо́жий, за́йдений, примандро́ваний. |
| Зачисля́ть, зачи́слить – зарахо́вувати, зарахува́ти, залі́чувати, залічи́ти, зачи́слювати и зачисля́ти, зачи́сли́ти до ко́го, до чо́го. • -лить к общей сумме – залічи́ти до зага́льної су́ми. • -ли́ть в число кого – зарахува́ти до ко́го. • -ля́ть в число учеников – запи́сувати, записа́ти до шко́ли. • -ля́ть в число сторонников – зарахо́вувати до прихи́льників чиї́х. • -ля́ть на службу – признача́ти (призначи́ти), приділя́ти (приділи́ти) кого́ на слу́жбу. • Зачисля́емый – зарахо́вуваний, залі́чуваний. • Зачи́сленный – зарахо́ваний, залі́чений, зачи́слений; призна́чений. |
| Земля́ –
1) (земной шар) земля́; 2) (вещество; прах) земля́; 3) (почва, поверхность) земля́, ґ[г]рунт (-ту). • Вспаханная -мля́ – рілля́ (ж. р.), ни́ва. • Девственная -мля́ – цілина́, ціли́нна земля́. • Пахотная -мля́ – о́р(а)на земля́. • Сухая -мля́ – сухо́земля. • Утоптанная -мля́ – уто́птана земля́, збій (р. збо́ю). • -мля́ замёрзшая комками – гру́да, (собир.) гру́ддя. • Пласт -мли́ (при пахании) – верства́, шар, (при копании на глубь одного заступа) штих. • Слой (отвороченный) -мли – ски́ба. • Зе́мли (геол.) – зе́млі. • Возделывать, обрабатывать -млю – обробля́ти (роби́ти, управля́ти, по́рати) зе́млю (по́ле, степ, ріллю́). • Истощать (-щить) -млю частыми посевами – виробля́ти (ви́робити) зе́млю; 4) (суша) земля́, суході́л (-до́лу), су́ша, матери́к (-ка́); 5) (страна, область) земля́, краї́на, край; сторона́; (территория) терито́рія, тере́н (-е́ну). «Запорожские -мли» – во́льності Запоро́зькі. • Чужие -мли – чужі́ зе́млі (краї́, сто́рони), чужозе́мщина. • -мли за морем – замо́рські краї́, замо́р’я (ср. р.). • За тридевять -ме́ль – за двадця́ту грани́цю, за три́дев’ять земе́ль; 6) (угодье, иногда с усадьбой) земля́, ґ[г]рунт; срвн. Уса́дьба. • -мли – ґрунти́ и ґрунта́. • Казённая -мля́ – скарбо́ва земля́. • Неудобная -мля́ – невжи́тки. • Необрабатываемая несколько лет -мля – облі́г (-ло́гу), перелі́г (-ло́гу). • Опустевшая -мля – пу́стка. • Отцовская -мля́ – ба́тьківщина. • -мля́, приобретенная правом первого занятия – за́ймань, займанщи́на. • Церковная -мля́ – церко́вна земля́, (отведенная для духовенства) ру́га, ру́жна земля́. • Выморочная -мля – безгоспода́рна земля́, відуме́рщина; 7) (дол) діл (р. до́лу), земля́. • До -мли́, к -мле́ – додо́лу. • На -мле́ – до́лі, на землі́. • На -млю – додо́лу, на ді́л, на зе́млю. • Стереть с лица -мли́ – з сві́та згла́дити, (поэтич.) не да́ти ря́сту топта́ти; 8) (фон) земля́, по́ле, тло; см. Фон. [Очі́пок по вишне́вій землі́ з зеле́ними розво́дами (Квітка)]. |
| Зимний (относ. к зиме) – зи[і]мо́ви́й, зи́мній. [Зімо́вий ве́чір (Стар.). Ра́нком зімо́вим дібро́ва мовча́ла (Л. Укр.). Са́ме тоді́ захо́дило зімове́ со́нце (Крим.). Нема́ зімово́ї оде́жі (Звин.). Це зімові́ гру́ші, вле́жаться аж на Різдво́ (Звин.). Де-де займа́лися зо́рі, зі́мні зо́рі, яскра́ві такі́; стоя́в лю́тий моро́з (Тесл.). Зі́мнє со́нце, як ма́чушине се́рце (Номис)]. • В -нее время (зимой) – узи́[і́]мку. • -няя спячка – зимо́ва спля́чка. • -ний путь – зимова́ доро́га. • -ний Николай – зи́мній Мико́ла, зимови́й Мико́ла, Мико́ла-Зи́мник. |
| Знак –
1) (жест) знак (-ку́). [І він знака́ми пока́зував їм і остава́всь німи́й (Єв.)]. • Мимический знак – мімі́чний знак; миг[ґ] (-гу), кив (-ву). • -ками (мимикой) – на ми́г(ґ)ах. [Німі́ розмовля́ють на ми́ґах]. • Сделать, подать, дать знак головою, глазами, рукою – пода́ти, да́ти знак или показа́ти голово́ю, очи́ма, руко́ю; 2) (признак) знак, озна́ка, о́знак, призна́ка, позна́ка; см. При́знак. [Ті рида́ння (дзво́нів) метале́ві – знак, що хтось розста́вся з сві́том (Франко). Смерть вира́зно покла́ла свою́ страшну́ озна́ку на зму́ченому обли́ччі (Грінч.)]; 3) (примета) знак, призна́ка, прикме́та; см. Приме́та. [І дуб посади́ли на прикме́ту проїжджа́чим (Шевч.)]; 4) (пометка) знак, за́значка, позна́ка, відзна́ка; см. Поме́тка. • Делать на ч.-л. -ки (метить) – значи́ти що. • Имеющий знак (намеченный) – зна́чни́й, значки́й, зна́чений. [Значні́ гро́ші. Значни́й віл (Н.-Вол. п.)]; 5) (письменный) знак, значо́к (-чка́). [Почали́ ти́ми чи и́ншими значка́ми запи́сувати свої́ думки́ (Єфр.)]. • Знак переноса – ро́зділка, ри́сочка. • -ки препинания – розділо́ві зна́ки. • Знак вопросительный, восклицательный – знак пита́ння (запита́ння), знак о́клику. • Знак действия, корня, мат. – знак ді́ї, знак ко́реня; 6) (след от ч.-л.) знак, зна́чка, позна́ка, слід, при́слідок (-дку), (от удара кнутом и т. п.) сму́га, па́смуга, басама́н; см. След. [Це все покла́ло свій знак на ні́жно-заду́ману му́зу (Ніков.)]. • -ки насилия – знаки́, позна́ки наси́льства, ґва́лту; 7) (свидетельство, знамение) знак, озна́ка, о́знак, знамено́, свідо́цтво. [Мій меч? Це знамено́ свято́ї пра́вди (Куліш)]. • В знак согласия, благодарности, уважения – на знак зго́ди, вдя́чности, поша́ни. [Товариші́ мо́вчки хитну́ли голово́ю на знак зго́ди (Крим.)]. • Молчание знак согласия – хто мовчи́ть, той не пере́чить; 8) (символ) знак, озна́ка, знамено́ [Для ме́не хрест – знак ві́ри (Куліш)]; 9) (сигнал) га́сло, знак. • Дать, подать знак к восстанию, к сражению – да́ти, пода́ти га́сло до повста́ння, до бо́ю. • По данному -ку – за да́ним га́слом, зна́ком; 10) (отличительный, оффициальный) знак, відзна́ка, озна́ка. • Гербовый, денежный знак – гербо́вий, грошови́й знак. [Скасува́ння грошови́х знакі́в (Н. Гром.)]. • Знак отличия – відзна́ка. • -ки достоинства – озна́ки гі́дности, (у козаков) клейно́ди (знаки власти). • Орденские -ки – кавале́рія, о́рденські відзна́ки. • Межевой знак – межови́й знак; копе́ць (р. копця́), кляк. • Предостерегательные -ки – перестере́жні, застере́жні знаки́. • Морские -ки – морські́ знаки́. • Береговые -ки – берегові́ знаки́. • Условный знак – умо́вний знак. • Каторжный знак – каторжа́нське тавро́. |
| Знамена́тель, мат. – зна́меник. • Общий -тель – спі́льний зна́меник. • Привести к общему (одному) -телю – зве́сти до спі́льного зна́меника. • -тель отношения, мат. – зна́меник відно́шення. |
| Зуд – свербля́чка, свербі́ж (-бежу́), сверб (-бу), свербо́та, чос (-су). [Свербля́чка напа́ла (Звин.). Таки́й свербі́ж, що не си́ла моя́ терпі́ти (Звин.). Як журналі́ст, давно́ ношу́ свербля́чку в па́льцях (Н. Рада)]. • Зуд к чему – свербля́чка до чо́го, сверби́ть кого́ роби́ти щось. • Зуд в языке (иноск.) – язи́к сверби́ть у ко́го. • Писательский зуд – письме́нницька свербля́чка. |
| Игри́во – заграва́ючи (по отношению к кому – до ко́го), грайли́во, жарто[і]вли́во, жартли́во, пустотли́во. |
| Идти́ и Итти́ –
1) іти́ (н. вр. іду́, іде́ш, прош. вр. ішо́в, ішла́, а после гласной йти́, йду́, йде́ш, йшо́в, йшла́…). [Ішо́в кобза́р до Ки́їва та сів спочива́ти (Шевч.). Не йди́ туди́. Куди́ ти йде́ш не спита́вшись? (Шевч.)]. • -ти́ в гости – іти́ в гости́ну. • -ти пешком – іти́ пі́шки, піхото́ю. • Кто идё́т? – хто йде? • Вот он идё́т – ось він іде́. • -ти́ шагом – ходо́ю йти, (о лошади ещё) ступакува́ти. • Иди́, иди́те отсюда, от нас – іди́, іді́ть (редко іді́те) зві́дси, від нас. [А ви, мої́ святі́ лю́ди, ви на зе́млю йді́те (Рудан.)]. • Иди! иди́те! (сюда, к нам) – ходи́, ході́ть! іди́, іді́ть! (сюди́, до нас). [А ходи́-но сюди́, хло́пче! Ходи́ до поко́ю, відпочи́нь зо мно́ю (Руданськ.). Ході́ть жи́во пона́д став (Руданськ.)]. • Идём, -те! – ході́м(о)! [Ході́м ра́зом!]. • -ти́ куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, бра́тися куди́, до чо́го (пе́вним шля́хом, до пе́вної мети́). [Пливе́ ві́йсько, просту́ючи уни́з до поро́гів (Морд.). Проста́ли ми в Украї́ну во́льними нога́ми (Шевч.). Коли́ пряму́є він до сіє́ї мети́ без ду́мки про особи́сту кори́сть… (Грінч.). Що мені́ роби́ти? чи додо́му, чи до те́стя бра́тись (Г. Барв.)]. • Он смело идёт к своей цели – він смі́ло йде (пряму́є, просту́є) до своє́ї мети́. • -ти́ прямо, напрямик к чему, куда – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, прямцюва́ти, іти́ про́сто, навпросте́ць, (диал.) опрошкува́ти до чо́го, куди́. [Хто просту́є (опрошку́є), той до́ма не ночу́є (Номис). Не пряму́є, а біжи́ть я́ром, геть-ге́ть обмина́ючи па́нську сади́бу (М. Вовч.). І не куди́ іде́ він, а до ни́х у воро́та прямцю́є (Свидн.). Ми не лука́вили з тобо́ю, ми про́сто йшли́, у нас нема́ зерна́ непра́вди за собо́ю (Шевч.)]. • -ти́ первым, впереди – пе́ред вести́, передува́ти в чо́му. [Герш вів пе́ред у тім скаже́нім та́нці і весь увійшо́в у спекуляці́йну гаря́чку (Франко). У торгу́ передува́ли в Ки́їві Орме́ни (Куліш)]. • -ти́ на встречу – назу́стріч кому́, устрі́ч, устрі́ть, навстрі́ч кому́ іти́, бра́тися. [Раде́нька вже, як хто навстрі́ч мені́ бере́ться (М. Вовч.)]. • Идти́ за кем, чем – іти́ по ко́го, по що. • Я иду́ за лекарством – я йду по лі́ки. • -ти́ за кем, вслед за кем – іти́ за ким, слідко́м (слідко́м в тро́пи) за ким іти́, (слідко́м) слідува́ти, слідкува́ти за ким, (редко) сліди́ти за ким. [Іди́ слідо́м за мно́ю (Єв.). Так і бі́га, так і сліду́є за ним (Зміїв)]. • -ти́ (по чьим следам) (переносно) – іти чиї́ми сліда́ми, топта́ти сте́жку чию́. [Доведе́ться їй топта́ти ма́терину сте́жку (Коцюб.)]. • -ти́ до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) – як дале́ко сяга́ти. [Дальш сього́ ідеа́лу не сягону́ло ні коза́цтво, ні гайдама́цтво, бо й ні́куди було́ сяга́ти (Куліш)]. • -ти́ рука об руку с чем – іти́ у па́рі з чим. [У па́рі з ціє́ю філосо́фією іде́ у Кобиля́нської і невира́зність її́ худо́жніх за́собів (Єфр.)]. • -ти́ по круговой линии – колува́ти. [Горо́ю со́нечко колу́є (Основа, 1862)]. • -ти́ сплошной массой, непрерывным потоком – ла́вою (стіно́ю) іти́ (су́нути), ри́нути. [І куди́ їм ска́же йти, усі́ стіно́ю так і йдуть (Квітка). Ніко́ли так вода́ під міст не ри́не, як мі́стом скрізь весе́лі ри́нуть лю́ди (Куліш)]. • -ти́ куда глаза глядят, куда приведёт дорога – іти́ світ за́ очі, іти́ про́сто за доро́гою (Франко), іти́ куди́ очі́ ди́вляться, куди́ веду́ть о́чі. • Она идё́т замуж – вона́ йде за́між, вона́ віддає́ться за ко́го. • -ти́ в бой – іти́ в бій, до бо́ю, до побо́ю іти́ (става́ти). [Дали́ коня́, дали́ збро́ю, става́й, си́нку, до побо́ю (Гол.)]. • Войско идё́т в поход – ві́йсько йде (руша́є) в похі́д. • -ти́ в военную службу – іти́, вступа́ти до ві́йська. • -ти́ врозь, в разрез с чем – різни́ти з чим. [Різни́в-би я з свої́ми по́глядами, зроби́вшися прокуро́ром (Грінч.)]. • Он на всё идё́т – він на все йде, поступа́є. • Эта дорога идё́т в город – ця доро́га веде́ (пряму́є) до мі́ста. • -ти́ в руку кому – іти́ в ру́ку, іти́ся на́ руку, вести́ся кому́; срвн. Везти́ 2. • -ти́ во вред кому – на шко́ду кому́ йти. • -ти́ в прок, см. Прок 1. • Богатство не идё́т ему в прок – бага́тство не йде йому́ на ко́ри́сть (на пожи́ток, на до́бре, в ру́ку). • Голова идё́т кругом – голова́ о́бертом іде́, у голові́ моро́читься. • Иду́т ли ваши часы? – чи йде ваш годи́нник? • Гвоздь не идё́т в стену – гвіздо́к не йде, не лі́зе в сті́ну. • Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах – корабе́ль ішо́в (плив) під усіма́ вітри́лами. • Чай идё́т к нам из Китая – чай іде́ до нас з Кита́ю. • От нас идё́т: сало, кожи, пенька, а к нам иду́т: кисея, ленты, полотна – від нас іду́ть: са́ло, шку́ри, коно́плі, а до нас іду́ть: серпа́нок, стрічки́, поло́тна. • Товар этот не идё́т с рук – крам цей не йде, пога́но збува́ється. • Дождь, снег идё́т – дощ, сніг іде́, па́дає. • Лёд идё́т по реке – кри́га йде на рі́чці. • У него кровь идё́т из носу – у йо́го (и йому́) кров іде́ з но́са. • Деревцо идё́т хорошо – деревце́ росте́ до́бре. • -ти́ на прибыль – прибува́ти, (о луне) підпо́внюватися. [Мі́сяць уже підпо́внюється (Звин.)]. • Вода идё́т на прибыль – вода́ прибува́є. • Жалованье идё́т ему с первого мая – платня́ йде йому́ з пе́ршого тра́вня. • Сон не идё́т, не шёл к нему – сон не бере́, не брав його́. • Идё́т слух, молва о ком – чу́тка йде (хо́дить), погові́р, поголо́ска йде про ко́го, (громкая молва) гуде́ сла́ва про ко́го. • -ти́ к делу – стосува́тися (припада́ти) до ре́чи. • К тому дело идё́т – на те воно́ йде́ться, до то́го воно́ йде́ться. • Идё́т к добру – на добро́ йде́ться. • К чему идё́т (клонится) дело – до чо́го (воно́) йде́ться, до чо́го це йде́ться (прихо́диться), на що воно́ забира́ється, на що зано́ситься. [Оте́ць Хариті́н догада́вся, до чо́го воно́ йде́ться (Н.-Лев.). Ба́чивши тоді́ королі́ по́льські, на що́ воно́ вже по коза́цьких зе́млях забира́ється, козакі́в до се́бе ла́скою прихиля́ли (Куліш). Він знав, до чо́го се прихо́диться, здригну́в уве́сь (Квітка). Час був непе́вний, зано́силося на вели́ку війну́, як на бу́рю (Маковей)]. • Идё́т – (ладно) гара́зд, до́бре; (для выражения согласия) зго́да. • Каково здоровье? – Идё́т! – як здоро́в’я? – Гара́зд, до́бре! • Держу сто рублей, идё́т? – Идё́т! – заклада́юся на сто карбо́ванців, зго́да? – Зго́да! • Один раз куда ни шло – оди́н раз іще́ я́кось мо́жна; раз ма́ти породи́ла! • Куда ни шло – та неха́й вже. • -ти́ (брать начало) от кого, от чего – іти́, захо́дити від ко́го, від чо́го. [То сам поча́ток чита́льні захо́дить ще від старо́го ді́да Митра́ і від ба́би Митри́хи і дяка́ Ба́зя (Стефаник)]. • -ти́ по правде, -ти́ против совести – чини́ти по пра́вді, про́ти со́вісти (сумлі́ння). • -ти́ с козыря – ходи́ти, іти́ з ко́зиря (гал. з ату́та), козиря́ти. • Наше дело идё́т на лад – спра́ва на́ша йде в лад, іде́ (кладе́ться) на до́бре. • -ти́ войной на кого – іти́ війно́ю на ко́го, іти́ воюва́ти кого́. 2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти́, посува́тися, поступа́ти, (безлично) поступа́тися. [Поступні́ш на товсто́му вишива́ти: нитки́ товсті́, то посту́пається скорі́ш (Конгр.). Ча́сто бі́гала диви́тися, як посува́лась робо́та (Коцюб.)]; 3) (вестись, происходить) іти́, вести́ся, прова́дитися, точи́тися; (о богослуж.: совершаться) пра́витися. [Чи все за сі два дні вело́сь вам до вподо́би? (Самійл.). На про́тязі всього́ 1919 ро́ку все точи́лася крива́ва боротьба́ (Азб. Ком.). Сим ро́бом усе життя́ наро́днього ду́ха прова́диться (Куліш)]. • В церкви идёт молебен, богослужение – у це́ркві пра́виться моле́бень, слу́жба Бо́жа. • Иду́т торги на поставку муки – іду́ть, прова́дяться, відбува́ються торги́ на постача́ння бо́рошна. • У нас иду́т разные постройки – у нас іде́ рі́зне будува́ння. • Разговор, речь идё́т, шёл о чем-л. – розмо́ва йде, йшла, розмо́ва, річ веде́ться, вела́ся, мо́ва мо́виться, мо́вилася про (за) що, іде́ться, ішло́ся про що. [Това́ришка взяла́ шиття́, я кни́жку, розмо́ва на́ша бі́льше не вела́ся (Л. Укр.). Мо́ва мо́виться, а хліб ї́сться (Приказка)]. • Речь идё́т о том, что… – іде́ться (іде́) про те, що… [Якби́ йшло́ся ті́льки про те, що він розгні́ває і ха́на і росі́йський уря́д, Газі́с не вага́вся-б (Леонт.). Тут не про го́лу есте́тику йде, тут спра́ва гли́бша (Крим.)]; 4) (продолжаться, тянуться) іти́, тягти́ся. [Бе́нькет все йшов та йшов (Стор.)]. • От горы идё́т лес, а далее иду́т пески – від гори́ іде́ (тя́гнеться) ліс, а да́лі йду́ть (тягнуться) піски́. • Липовая аллея идё́т вдоль канала – ли́пова але́я іде́ (тя́гнеться) вздовж (уподо́вж) кана́лу; 5) (расходоваться, употребляться) іти́. [На що-ж я з скри́ні діста́ю та вишива́ю! Скі́льки нито́к ма́рно йде (М. Вовч.). Галу́н іде́ на кра́ски (Сл. Ум.)]. • Половина моего дохода идё́т на воспитание детей – полови́на мого́ прибу́тку йде на вихова́ння діте́й. • На фунт пороху идё́т шесть фунтов дроби – на фунт по́роху іде́ шість фу́нтів дро́бу (шро́ту); 6) (проходить) іти́, мина́ти, пливти́, сплива́ти; срвн. Проходи́ть 10, Протека́ть 4. [Все йде, все мина́є – і кра́ю нема́є (Шевч.)]. • Шли годы – мина́ли роки́. • Время идё́т быстро, незаметно – час мина́є (пливе́, сплива́є) ху́тко, непомі́тно. • Год шёл за годом – рік мина́в (сплива́в) по ро́кові. • Ей шёл уже шестнадцатый год – вона́ вже у шістна́дцятий рік вступа́ла (М. Вовч.), їй вже шістна́дцятий рік поступа́в; 7) (быть к лицу) ли́чити, лицюва́ти, бу́ти до лиця́ кому́, (приходиться) упада́ти, подо́бати кому́, (подходить) пристава́ти до ко́го, до чо́го, пасува́ти, (к)шталти́ти до чо́го. [А вбра́ння студе́нтське так ли́чить йому́ до ста́ну струнко́го (Тесл.). Тобі́ тото́ не лицю́є (Желех.). Те не зо́всім до лиця́ їй, бо вона́ но́сить в собі́ ту́гу (Єфр.). Постанови́ли, що ніко́му так не впада́є (бу́ти па́січником), як йому́ (Гліб.). Так подо́ба, як сліпо́му дзе́ркало (Номис). Ні до ко́го не пристає́ так ота́ при́повість, як до подоля́н (Свидн.). Пучо́к бі́лих троя́нд чудо́во пристава́в до її́ чо́рних брів (Н.-Лев.). Ці чо́боти до твої́х штані́в не пасу́ють (Чигирин.). До ції́ сви́ти ця пі́дшивка не шталти́ть (Звяг.)]. • Идё́т, как корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники. • Эта причёска очень идё́т ей – ця за́чіска їй ду́же ли́чить, ду́же до лиця́. • Синий цвет идё́т к жёлтому – си́ній ко́лір пасу́є до жо́втого. • Не идё́т тебе так говорить – не ли́чить тобі́ так каза́ти. |
| Из и Изо, предл. с род. пад. –
1) (на вопросы: а) откуда; б) из какого материала) з (перед группою согласных із) чо́го. [Ви́йшов з води́ (Єв.). А тим ча́сом із дібро́ви коза́к виїжджа́є (Шевч.). Не дай, Бо́же, з Іва́на па́на, з кози́ кожу́ха, з свині́ чобі́т (Номис)]. • Смотреть из окна – диви́тися, вигляда́ти з вікна́. • Из какого он звания – з яко́го він ста́ну, з ко́го він, з яки́х він. • Её вырвали из его рук – її́ ви́рвали (ви́дерли) з його́ рук или йому́ з рук. • У него и́з носу кровь идёт – у йо́го (йому́) з но́са кров іде́. • Вычитать из жалованья – виверта́ти з платні́. • Черпать воду из источника – черпа́ти во́ду з джерела́. • Цитата из Шевченка – цита́та з Шевче́нка. • Выйти из себя – знесамови́тіти, знетя́митися. • Из года в год – від ро́ку до ро́ку. • Из рода в род – від ро́ду до ро́ду. • Из конца в конец – від кра́ю до кра́ю. • Так что ж из этого? – то що ж (і)з то́го? • Что из того, что… – що з то́го, що…; що по то́му, що… [Що-ж по то́му, що коха́ю, коли́ в не́ї не бува́ю (Грін. III)]. • Он хорошо отвечал из географии – він до́бре відка́зував з геогра́фії. • Изо всех сил – з усіє́ї си́ли (снаги́), що-си́ли, що було́ си́ли (снаги́), чим дуж, як ті́льки мо́га. • Из вас (из них, из всех), из среды вас (их, всех) – з вас (з них, з усі́х), з-поміж (з-проміж, з-між, з-межи́) вас (їх, усі́х). [Хто з вас не грі́шний, неха́й пе́рший ки́не на не́ї ка́мінь (Єв.). Хто з-поміж нас городя́н тепе́р не нерво́вий? (Крим.). З-межи́ всіх найкра́ща (Свидн.)]. • Большая часть из них, из среды их – (най)бі́льша части́на, бі́льшість із них, з-поміж (з-проміж, з-між) них, з-межи їх. • Из средины, из среды чего – з середи́ни чого́, (і)з-серед, (і)з-посеред чо́го. [Озва́всь до нас із-посере́д чужини́ знако́мий го́лос (Куліш)]. • Посуда из чистого золота, серебра – по́суд із чи́стого (щи́рого) зо́лота, срі́бла. • Дом построенный из брёвен, из кирпича – буди́нок збудо́ваний з де́рева, з[ви́]муро́ваний з це́гли. • Обед из пяти блюд – обід на п’ять страв. • Эскадра из семи кораблей – еска́дра на сім кораблі́в; 2) (на вопрос: вследствие чего, по какой причине) з чо́го. • Из страха, из боязни, из ненависти, из чувства самосохранения – із стра́ху́, з бо́ясти, з нена́висти, з почуття́ самоохоро́ни. • Из милости, из сострадания, из сочувствия к нам – з ми́лости, з жалю́, із співчуття́ до нас. • Из своекорыстных побуждений – з своєкористо́вних моти́вів. |
| Известко́вый – (из извести) вапня́ний, ва́пенний, (относящ. к изв.) вапно́вий; (богатый известью) вапни́[я́]стий. • -вая почва – вапни́[я́]стий ґрунт. • -вая копь – вапни́ще, вапняко́ва копа́льня. • -вая печь – вапня́рка, вапе́льня (-ні). • -вое творило – вапняко́ва я́ма. |
| Изве́стный –
1) (ведомый) відо́мий, зна́ний, зві́сний, я́вний кому́. [Путь-доро́га їм відо́ма (Рудан.). Всім його́ ім’я́ зна́не. Посла́ли по ті́тку Прохі́ру, зві́сну пора́дницю у таки́х ви́падках (Коцюб.). Я́вне зроби́лось ім’я́ його́ (Єван.)]. • -ны ли вам его поступки? – чи відо́мі вам його́ вчи́нки? чи зна́єте ви про його́ вчи́нки? • Очень (совершенно) -ный кому – ду́же (аж на́дто) відо́мий, зна́ний, зві́сний кому́, відомі́сінький кому́. [Там мені́ й стежечки́, хати́ усі́ відомі́сінькі (М. Вовч.)]. • -ный всему миру – усьому́ сві́тові зна́ний, світови́й, усесві́тній, усьогосві́тній, цілосві́тній. [Фанта́зіє, боги́не легкокри́ла, ти світове́ з’єдна́ла з таємни́м (Л. Укр.). Зна́хурка всесві́тня (Мкр.). Цілосві́тня бреху́ха (Н.-Лев.)]. • Быть -ным кому – бу́ти відо́мим (зна́ним) кому́, бу́ти по знаку́ кому́. [Йому́ до́бре відо́мі всі на́ші спра́ви. Го́лос на́че й по знаку́, та не вгада́ю (Конис.)]. • Быть -ным чем – бу́ти відо́мим (зна́ним) з чо́го, чим, за що. • Сделать -ным тайное – зроби́ти тає́мне відо́мим, (обнаружить) ви́явити, ви́крити тає́мне; см. ещё Обнару́жить 2. • Стать (сделаться) -ным (о тайне) – ста́ти відо́мим, ви́явитися, ви́критися, об’яви́тися; см. ещё Обнару́житься 2. [Замі́р його́ став усі́м відо́мий (М. Грінч.). Не втаї́вся він,— усе ви́крилося (М. Грінч.)]. • Идти от -ного к неизвестному – іти́ од відо́мого до невідо́мого, іти́ од зна́ного до незна́ного. -ное дело! – зві́сно, звича́йно, ска́зано, звича́йне ді́ло, відо́ма річ, види́ма річ. [На бе́седі вже, зві́сно, попили́сь (Гліб.). Жа́дна соба́ка не га́вкнула на йо́го, – звича́йно, як на свого́ ха́тнього (Крим.). Ска́зано – дити́на аби́-чим розва́житься (Васильч.). Відо́ма річ, що неду́ги не ті́шать (М. Вовч.)]; 2) (знаменитый, славный) відо́мий, зна́ний, славнозві́сний, сла́вний, славе́тний, усла́влений, (громкой известности) голосни́й; (чем) відо́мий, зна́ний, сла́вний чим и з чо́го; см. Знамени́тый. • Сделать себя -ным – усла́вити себе́, оголоси́ти себе́; срвн. Просла́виться; 3) (определённый) пе́вний. [Розгляда́є фа́кти в пе́вній перспекти́ві (М. Грінч.)]. • В -ных случаях – у пе́вних ви́падках, за пе́вних ви́падків. • До -ной степени – до пе́вної мі́ри. • Сделать что -ного размера – зроби́ти що пе́вної мі́ри, зроби́ти що до мі́ри; 4) мат. – відо́мий. |
| Изветша́лый –
1) (об одежде) зно́шений, ви́ношений, благи́й, ве́тхий. [До чо́го не ки́нься з оде́жі, то все таке́ зно́шене, а нове́ ши́ти нема́ за́ що (М. Грінч.). Оці́ благі́ сорочки́ подеру́ на пелюшки́ (Харківщ.). Ве́тхий уже́ кожу́х – ще ма́терин (Харківщ.)]. • Очень -лое бельё, одежда – старе́сеньке шма́ття, тене́тка. [К Різдву́ соро́чка хоч сирова́, аби́ нова́, а к Вели́кодню хоч тене́тка, аби́ біле́нька (Приказка)] 2) (переносно) поста́рілий, ви́старілий, перестарі́лий. |
| Изголо́вье, Изголо́вок – приголо́в’я, (у)зголо́[і́]в’я, го́лови (-лі́в), (подстилка под головы) приголо́вач, при́голо́вок (-ло́вка). [Ма́ти її́ пе́стує, нахили́вшись до її́, Мару́синого, приголо́в’я (Грінч.). Зголо́в’є зладь висо́ко (Федьк.). (Ві́тер) зголі́в’я ти́хо обвіва́в діво́чі (Мнж.). По́душки не мав, то приладна́в собі́ на тапчані́ приголо́вач з до́шки, та так і спав без по́душки (Харківщ.)]. • У -вья – в голова́х, у зголова́х. [А в голова́х (у ме́ртвої) жо́вта воскова́ сві́чечка гори́ть (М. Вовч.). Покла́в соки́ру в голова́х (Рудч.). Суддя́-ж зами́слився у ксьо́ндза в голова́х (М. Рильс.). Си́дячи у зголова́х (Федьк.)]. • К -вью – у го́лови. [Ви́йшла з ха́ти Катери́на, а Ма́рко схили́вся до на́ймички у го́лови (Шевч.)]. • В -вье – у го́лови, під го́лови. [У го́лови положи́ла пухо́ву по́душку (Харківщ.). А під го́лови голуба́я та жупани́на (Мет.)]. |
| Издалё́ка и Издалека́, Издале́че – (і)зда́лека, (і)зда́леку[и], з дале́кого да́леку. • Прибывший -лека́ – зда́лека прибу́лий (прихо́жий), дале́шній. [Чи ви дале́шні? (Лохв. п.)]. • -ка подходить к чему в разговоре – зда́лека[и] захо́дити. [Став розпи́тувати Мосако́вського про Вільшани́цю, але зда́леки (Н.-Лев.). Не сказа́в одра́зу про́сто, а поча́в зда́лека захо́дити (Київ)]. |
| Изме́на –
1) кому, чему (неверность) – зра́да кого́, чого́, (предательство чьё) зра́да, зра́дництво чиє́. [Честь приму́шує за зра́ду так плати́ти (Самійл.). Все нага́дувало їм про ї́хню неда́вню га́ньбу, безси́лля й зра́дництво (Єфр.)]. • Склонный к -не – зрадли́вий, зра́дний; 2) змі́на, відмі́на, перемі́на; срвн. Измене́ние. |
| Изме́нчивый –
1) (изменяющийся, склон. к изменениям) мінли́вий, змінли́вий, змі́нний, перемі́нний, (колеблющийся) хитки́й. [Мінли́ві естети́чні тео́рії (Єфр.). До́ля мінли́ва (Грінч.) Це сві́дчить, що ва́ша вда́ча ду́же змінли́ва (Н.-Лев.). Ви знов зо мно́ю, при́види хиткі́ї! (Франко)]; 2) (неверный, склонный к изменам) зрадли́вий, зра́дний. [Прости́ свою́ дочку́ безтя́мну і зрадли́ву (Олесь). Все продає́ за па́нську зра́дну ла́ску (Грінч.)]. |
| Изменя́ться, измени́ться – зміня́тися и змі́нюватися, міни́тися, зміни́тися, відміня́тися и відмі́нюватися, відміни́тися, (пров.) обміни́тися, (о мн.) позміня́тися, повідміня́тися, пов[повід]мі́нюватися, (переменяться) переміня́тися, переміни́тися, (переиначиваться) переина́ч[кш]уватися, переина́ч[кш]итися; бу́ти змі́неним, відмі́неним, переина́ч[кш]еним. [Зміня́ються нахи́льності лю́дські (Грінч.). Що-ж то за звича́ї такі́? хіба́ вони́ не мі́няться з лю́дьми? (Мирн.). З то́го ча́су бага́то відміни́лося (Грінч.). Зміни́вся він на виду́ і бро́ви насу́пив (Стор.). Одра́зу по́гляд одміни́вся (Васильч.)]. • -ня́ться, -ни́ться в (на) лице – міни́тися, зміни́тися, (о мн.) поміни́тися з лиця́, на лиці́, на виду́. [Гля́нули на Дома́ху – вона́ з лиця́ мі́ниться (Кониськ.)]. • -ни́ться к лучшему, худшему – зміни́тися на кра́ще, на гі́рше. [Обста́вини ду́же зміни́лися на гі́рше (Н. Рада)]. • Ваши чувства, мысли -ни́лись – ва́ші почуття́, думки́ відміни́лися (зміни́лися). • Погода беспрестанно -ня́ется – пого́да безпереста́ну мі́ниться. • -ня́ться во что – з[від]міня́тися, переміня́тися на що. • Изменя́ющийся – змі́нний. [Змі́нна части́на капіта́лу]. |
| Изме́рный (к измерению служащий) – виміро́вий; см. Измери́тельный. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)