Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 65 статей

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ла́вка
1) ла́ва, ла́вка, ла́виця; (
передвижная скамейка) ослі́н (-ло́ну), (поменьше) ослі́нець (-нця), осло́ник; сі́далка; (в лодке) при́лавок (-вка). [Як на ла́вці лежа́в, було́ мені́ тро́хи жаль (Пісня). Ко́ло йо́го стара́ ма́ти сиди́ть на осло́ні (Шевч.). Нема́ сі́далки під дворо́м (Борзен.). Він став на кормі́ на при́лавці (Бібл.)];
2) (
магазин) крамни́ця, крама́рня, (гал.) склеп (-пу). [Крамарі́ лиша́ли свої́ крамни́ці на бо́жу ла́ску (Коцюб.). За́втра день база́рний, тре́ба ра́но в крама́рні бу́ти (Мирний)].
Винная -ка – вино́ва крамни́ця, (вульг., особенно о казённой продаже питей) шка́льня́, шиньк (-ньку).
Книжная -ка – книга́рня.
Колбасная -ка – ковба́сня.
Кооперативная -ка – кооперати́вна крамни́ця.
Красные -ки – мануфакту́рні крамни́ці.
Мануфактурная -ка – мануфакту́рна крамни́ця; крамни́ця, крамна́ комо́ра (Куліш).
Меняльная -ка – міня́льня.
Мясная -ка – м’ясна́ крамни́ця, (неточно) різни́ця и різни́ці (-ни́ць). [Там під ряд крамни́ці (красные лавки), а тут дві різни́ці (Рудан.)].
Потребительская -ка – спожи́вча крамни́ця.
Иметь -ку – трима́ти (держа́ти) крамни́цю.
Ви́нный – вино́вий, ви́нний. [Вино́ва ча́рка, ви́нний смак].
Ви́нная лавка – вино́ва крамни́ця, (вульг.) шка́льня́.
Ви́нный погреб – вино́вий льох, вина́рня.
Ви́нная бочка – вині́вка, (небольш.) вино́ве бари́ло.
Ви́нная ягода – фи́ґа (хви́ґа), инжи́р.
Ви́нный камень – ви́нник.
Ви́нный спирт – спирт.
Зала́вок
1) (
прилавок) при́лавок (-вка); (откидной) ля́да; (в кабаке) шинква́с (-су);
2) (
глухая лавка с под’ёмною крышкой) ко́ник.
Звено́
1) (
цепи) ла́нка, кільце́, колісце́, жучо́к (-чка́). [Біда́ за біду́ чіпля́ється, як у ланцюзі́ кільце́ за кільце́ (Номис). Пу́то на п’ять жучкі́в (Конотіп.)];
2) (
перен.) ла́вка; кільце́.
-но́, воен., спорт. – ла́нка;
3) (
часть изгороди) пла[е]ни́ця, (гал.) пря́сло;
4) (
кусок рыбы) звіно́к (-нка́), кружа́льце. [А сам пішо́в до ку́моньки звіно́к ри́би ї́сти (АД.)].
Зеленно́й – горо́динний.
-ная лавка – горо́динна крамни́ця, торго́вля горо́диною.
Казё́нна
1) (
каморка, клетушка) комі́рка, комірчи́на, хи́жа, хи́жка;
2) (
лежанка) лежа́нка, при́пічок (-чка);
3) (
каюта на речных судах) каю́та, кабі́на, пере́діл (-лу);
4) (
винная лавка) шка́льня, шка́лики, казе́нка, вульг. винопо́лька;
5) (
водка) казе́нка;
6) (
тайничок) ваньки́р (-ра́), ваньки́рчик;
7) (
шкатулка) скри́нька, (при сундуке) при́скринок (-нка).
Книготорго́вля
1) (
книжная лавка) книга́рня;
2) книготорго́[і́]вля, торго́[і́]вля (торгува́ння) книжка́ми.
Кни́жный
1) книжко́вий. [Чуття́ любо́ви до же́нщини розві́яло книжко́вий тума́н (Франко). Засі́сти за вче́ну книжко́ву пра́цю (Крим.)].

-ная лавка, -ный магазин – книга́рня. [Насампере́д побі́г по книгарня́х подиви́тися, чи нема́ яки́х нови́н літерату́рних (Грінч.)].
-ная палата – книжко́ва пала́та.
-ная полка, -ный шкап – книжко́ва поли́ця, книжко́ва ша́фа, по́лиця, ша́фа на книжки́.
-ный рынок – книжко́вий, книга́рський ри́нок (-нку). [На книга́рський ри́нок викида́ються все нові́ та нові́ вида́ння (Єфр.)].
-ный торговец – книга́р (-ря́).
-ная торговля
а) торго́[і́]вля (торгува́ння) книжка́ми;
б) (
книжная лавка) книга́рня.
-ный червь – книжко́вий черв ((х)роба́к), книгогри́з. [З ме́не – вче́ний книжко́вий черв-роба́к (Крим.)]. -ное золото, см. Кни́жчатый;
2) (
о языке, стиле) кни́жний.
-ный язык – кни́жна мо́ва. [Він не встиг зрозумі́ти правни́чу кни́жну мо́ву (Кон.)];
3) (
о начитан. человеке) кни́жник, уче́ний, кни́жна люди́на, (редко) книжко́вий (чолові́к), (ирон.) книгогри́з. [Лю́ди книжко́ві зма́льства у вся́кій розу́мній ре́чі даду́ть ра́ду (Куліш)].
Коже́вен(н)ый – чинба́рський, гарба́рський.
-ный завод, см. Коже́вня. -ное производство – шкуряне́ (зап. шкіряне́) виробни́цтво.
-ный ряд – крамни́ці з шкуряни́м това́ром (реже кра́мом).
-ный товар, см. Ко́жаный товар. -ная торговля – шкуряна́ торго́вля, торго́вля шкуряни́м това́ром (кра́мом); (лавка) крамни́ця з шкуряни́м това́ром (кра́мом).
-ное дерево (деревцо), бот. Rhus Cotinus – рай-де́рево, ско́мпія, ше́вське де́рево.
Козё́л
1) цап (-па), (
зап.) цапу́р (-ра) (Верхр.), козе́л (р. козла́ и кізла́), ласк. цапу́сенько, соб. цапня́ (-ні́). [Ву́са – честь, а борода́ і в ца́па, єсть (Приказка)].
Каменный -зё́л, см. Козеро́г 1.
-зё́л отпущения – козе́л (цап) відпу́ще́ння (розгрі́шення).
Стать -ло́м (на четвереньки) – ста́ти ца́пки, ра́чки.
Дать -ла́ – стрибну́ти, ско́кнути, ки́нутися (пусти́тися) бі́гти стри́бом, пли́гом.
Прыгать -ло́м – стриба́ти (плига́ти), як цап.
Взять на -ла́ (ребёнка) – взя́ти (дити́ну) на ко́пки, підійня́ти собі́ на пле́чі (дити́ну).
Доить -ла́, см. Мочи́ться 3.
Драть -ла́ – ко́зу (козли́) де́рти.
Петь -ло́м – пуска́ти ца́па, козлякува́ти, на цапи́ний глас співа́ти.
Пустить -ла́ (скозлоголосить) – підпусти́ти (ви́вести) ца́па.
Пустить -ла́ в огород – пусти́ти ца́па в капу́сту.
Как от -ла́ молока – як з ца́па во́вни (Кон.), як з бика́ молока́;
2) (
о глупом человеке) цап. [Дурни́й, як цап (Поділля). Ой, цап з ме́не, цап! (Звин.)];
3) (
козлиная кожа) см. Козли́на 2;
4) (
ворот) ручни́й ко́ло́воро[і]т (-роту);
5) (
скамейка, на которой секли школьников) коби́лка, ла́вка.
Козу́ля
1)
зоол. Cervus capreolus и pygargus – козу́ля, са́рна; (самец) сарню́к (-ка́);
2)
см. Козю́ля 1;
3) коро́тка ла́вка (ла́вочка), ослі́нчик;
срвн. Скамья́, Скаме́йка;
4)
см. Козлы́ 2;
5)
см. Козлы́ 3;
6)
см. Коза́ 7.
Колба́сный – ковба́сний, ковбасо́вий.
-ная лавка, см. Колба́сная.
-ный промысел – ковба́сництво.
Кра́сочный
1) фа́рбовий, фарбляни́й. [Чума́рка у ньо́го, як звича́йно бу́ти їй у богома́за, за́вжди бу́ла замасльо́нена олі́єю і запля́млена фа́рбовими пля́мами (Яворн.)].

-ная фабрика – фарба́рня.
-ная (лавка) – фарба́рня (-ні).
-ное дело – фарба́рство;
2) (
цветистый) барви́стий, ба́рвний, пишноба́рвний, кольори́стий, красови́тий, квітча́стий, (яркий) яскра́вий. [Сни барви́сті (Вороний). Під твердо́ю шкаралю́щею у не́ї вироста́ють ба́рвні кри́ла (Коцюб.). Рі́дний степ широ́кий, ві́льний, пишноба́рвний (Вороний). Яка́ се пи́шна карти́на бу́де! Які́ кольори́сті ефе́кти! (Грінч.). В надзвича́йно яскра́вій фо́рмі (Єфр.)].
Владеющий -ной речью – красномо́вний; срвн. Красноречи́вый.
Куря́тный – ку́рячий.
-ный ряд, лавка – пти́чий ряд, пти́ча крамни́ця.
Лаба́з
1) (
амбар) комо́ра, (зап.) шпихлі́р (-ра́), (общественный, диал.) магазе́я, гамазе́я;
2) (
мучная и крупяная лавка) зсипна́ (збіжжева́) комо́ра, бороше́нна (борошня́на́) и круп’яна́ комо́ра (крама́рня);
3) (
кожев.) помі́ст (-мо́сту).
Магази́н
1) (
склад) мага́зи́н (-ну), крамна́ комо́ра, склад, (зап.) склеп (-пу).
-зи́н продовольственный – харчова́ комо́ра, харчови́й склад;
2) (
лавка) крамни́ця, магази́н, (зап.) склеп (-пу). [Оливе́ць з магази́ну Пето́ (Самійл.). З вели́ких ві́кон хреща́тицьких крамни́ць вили́скувався світ (Кониськ.). Зда́вна ма́рила про те, щоб ма́ти свій склеп і урядува́ти за його́ при́лавком (Франко)].
-зи́н книжный – книга́рня. [Кни́жки ніде́ тако́ї тут не зна́йдеш: тут же й книга́рень нема́ (Крим.)].
-зи́н мануфактурный – (мануфакту́рна) крамни́ця.
-зи́н бакалейный – бакалі́йна крамни́ця, бакалі́йний мага́зин (склеп).
-зи́н обувный – мага́зи́н обувни́й, мага́зи́н узуття́.
-зи́н галантерейный – галантері́йна крамни́ця, галантері́йний мага́зи́н.
-зи́н цветочный – квітника́рня.
-зи́н хлебозапасный – зерносхо́вище, (зерно)зси́п (-пу), (зап.) шпи́хлір (-ра́), (народн.) гамази́н, гамазе́я, магазе́я. [Хлі́ба в гамазе́ї зовсі́м не бага́то (Сл. Ум.)].
-зи́н кооперативный – кооперати́вна крамни́ця.
-зи́н общества потребителей – спожи́вча крамни́ця, товари́ська (диал. обчеська́) крамни́ця. Срв. Ла́вка 2;
3) (
в огнестрельном оружии) магази́н (-на).
Мелочно́й
1) (
относящ. к мелочи) дріб’язко́вий; (о товаре) дрібни́й.
-на́я лавка – крамни́ця з дрібни́м кра́мом.
-ная продажа – дрібни́й про́даж (-жу); (розничная) роздрібни́й про́даж, про́даж на ро́здріб, уро́здріб.
-но́й товар – дрібни́й крам (-му), дрі́б’язок; срв. Ме́лочь 1.
-на́я торговля
а) дрібни́й торг, дрібна́ торгі́вля, (
розничная) роздрібна́ торго́вля, торг на ро́здріб, уро́здріб;
б) (
лавка) дрібноторго́вля, крамни́ця з дрібни́м кра́мом.
-но́й торговец – дрібни́й кра́ма́р (-ря́);
2) (
пустяковый) дріб’язко́вий, дріб’язни́й, дріб’язки́й, дрібничко́вий, дрібни́цький, дрібни́й. [Дріб’язко́вий хара́ктер поле́міки (Єфр.). Дрібні́ сварки́ (Ніков.). Дрібні́, непотрі́бні слова́ (Коцюб.)].
-ны́е счёты – дріб’язко́ві (дрібні́) раху́нки (-ків).
-но́е (погрязшее в мелочах) существование – дріб’язне́ (дрібни́цьке) життя́ (животі́ння). [Вона́ чу́ла передсма́к усі́х дрібни́х спліто́к дріб’язно́го життя́ тата́рської жі́нки (Коцюб.). Гидо́тність дрібни́цького животі́ння (Н. Рада)].
-но́й человек – дріб’язко́ва люди́на, (с назойливостью) дріботу́н (-на́), -ту́нка. [Дріботу́н, – до всьо́го йому́ свого́ но́са тре́ба, хо́ч-би там яка́ дурни́ця була́ (Кониськ.)].
Меня́льный – міня́льний.
-ная лавка (контора) – міня́льна крамни́ця (конто́ра), міня́льня (-ні).
Монопо́лия
1) монопо́лія, (
народн.) монопо́ль (-ли);
2) (
лавка для казён. продажи водки) монопо́лія, монопо́лька, шка́льня.
Мясно́й – м’ясни́й, м’ясови́й. [Лі́зу, лі́зу по залі́зу на м’ясову́ го́ру (загадка: конь) (Чуб. I)].
-ная лавка – різни́ця.
-ны́е ряды – різни́ці (-ни́ць). [Приста́в мов соба́ка до різни́ць (Номис)].
-ная пища – м’ясна́ ї́жа, м’яси́во.
Я до -но́й пищи не большой охотник – я до м’яси́ва не ду́же ла́сий.
-ное блюдо – м’ясна́ стра́ва, (жаркое) пече́ня.
-ной цвет – м’ясни́й (м’ясови́й) ко́лір темно-черво́ний ко́лір (-льору).
Надла́вочный
1) надла́вний;
2) надкрамни́чний.
Срв. Ла́вка.
Потреби́тель, -ница – спожи́вач, -чка, спожива́льник, -ниця.
Общество -лей – товари́ство (спі́лка) споживачі́в, спожи́вче товари́ство.
Лавка общества -лей – крамни́ця товари́ства споживачі́в, товари́ська крамни́ця.
Проме́нный – міня́льний.
-ная лавка – міня́льна конто́ра.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Козёл
1) козел, (
животн.) цап, (диал.) цапу́р, (ласк.) цапу́сенько, (собир.) цапня́;
2) (
о глупом человеке) цап, кзел;
3) (
козлиная кожа) козли́на, козля́тина, козло́ва шку́ра;
4) (
ворот) ручни́й ко́ло́ворот;
5) (
скамейка, на которой секли школьников) коби́лка, лавка;
6) (
спорт.) козел:
взять на козла́ (ребёнка) – взя́ти (дити́ну) на ко́пки, підійня́ти собі́ на пле́чі (дити́ну);
дать козла́ – стрибну́ти, ско́кнути, ки́нутися (пусти́тися) бі́гти стри́бом, пли́гом;
доить козла́ – мочитися;
забивать козла – (играть в домино, рус.) забивати козла;
козёл отпущения (разг.) – козел відпущення (розгрі́шення); жертовне ягня; цап спокути, офірний (жертовний) цап, цап-відбувайло;
козла драть, петь козлом (разг. презр.) – пускати цапа, козлякува́ти, цапиним голосом (на цапиний голос, глас) співати; по ко́зу (козли́) де́рти; от козла ни шерсти, ни молока;
как от козла молока – як з цапа вовни (Пр.); не буде з цапа вовни (Пр.); як з бика молока (Пр.); як з бика — ні лою, ні молока (Пр.); як з козла молока (Пр.);
прыгать козло́м – стриба́ти (плига́ти), як цап;
пустить козла в огород – пустити цапа в капусту (Пр.); приставити вовка до отари (Пр.);
пустить козла́ (скозлоголосить) – підпусти́ти (ви́вести) ца́па;
стать козло́м (на четвереньки) – ста́ти ца́пки, ра́чки.
[Ву́са — честь, а борода́ і в ца́па, єсть (Приказка). Дурни́й, як цап (АС). Ой, цап з ме́не, цап! (АС). Козел меле, козел меле, коза насипає (Г.Барвінок). Витріщив очі, як козел на нові ворота (Номис). Стриба, як цап на городі (Номис). — Що з вашої науки? Як з козла молока! (П.Мирний). Один молодий чоловік, утомившись стрибанням через козла, одійшов набік і почав надягати на себе сюртук, скинутий було для легкості рухів (Л.Українка). Чужі пішли, але з Бекіром трудна була рада: він уперся, як цап, і лишився на ніч (М.Коцюбинський). Із нього науки, як з цапа вовни (І.Франко). Через марність свого чуття до дівчини він фатально почав зазнавати втіхи від приниження. А що його постійне зринання з соробкопівського небутгя в ту хвилину, коли Марта лишалась самотня, ïï не могло не дратувати, то й крику та гдирання в ïх розмовах, отже, й таємноï радості для хлопця було досить. Отак Льова робився добровільним козлом відпущення для Мартиного чорного настрою, послужливою метою для проявів ïï гніву (В.Підмогильний). Тут Кутузов шарпнувся, стрибнув убік і панічно побіг, подався стрімголов, вистрибом, як козел (І.Багряний). Зашепотів весняний сніг, забелькотав, задзюрив, навергав геть забутих снів до дна всю душу збурив. Пронозисто чалап-талап ясними калюжами на кладці із козою цап побуцькався рогами (В.Стус).  Він міг працювати невтомно і методично. А міг, полишивши працю, бігти на футбольний стадіон «Динамо», — адже був запальним уболівальником цієї команди. Або міг годинами газардно «забивати козла» (грати в доміно) чи спостерігати, як інші грають (Г.Кочур). — Коротше, вони з мене вже готували цапа-відбувайла. Хотіли як агнця заколоти (О.Ульяненко). Якийсь час Карл-Орса не з’являвся до нас, а тоді прийшов і сказав, що хоче, аби Ева пішла з ним до крамниці, мовляв, треба багато що з’ясувати і зробити, куди ділася його ґуля під пупом, ми так і не довідалися, а мати тільки сказала, що таких цапів, як він, не бере жодна хвороба, вони найживучіші на світі (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Якби козла відпущення можна було ще й доїти! (С.Є.Лєц). 1. Я з’їв сметану «Президент», але президентом так і не став. Викурив пачку цигарок «Аташе», але аташе з мене також не вийшов. І тільки випивши пиво «Козел», я відчув: процес пішов. 2. Якщо чоловік козел, то роги йому — прикраса. — Хай цього козла ґрінпіс захищає. 3. Жінки називають козлом того, кого не вдалося зробити бараном. 4. — Вчора возив дочку в село, показував козла. — Нащо? — Щоб знала, як виглядає справжній козел. А то вона зі слів матері неправильно його уявляє].
Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Лавка, лавочка
1) крамни́ця, -ці, крамни́чка, -ки;
2) (
для сидения) ла́ва, -ви, ла́вка, -ки; (передвижная) ослі́н (род. осло́ну).
Винный – ви́нний, -а, -е, вино́вий, -а, -е; винная лавка – вино́ва крамни́ця; винный погреб – вина́рня, -ні.
Лава
1) ля́ва, -ви, гаму́ла, -ли;
2) (
скамья) ла́ва, ла́вка, -ки.
Скамейка, скамеечка, скамья – ла́ва, ла́вка, ла́вочка, -ки, ослі́н, -ло́ну, ослі́нчик, -ка.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Лавка – ла́в(к)а;
• л. переносная (узкая, без спинки
) – ослі́н (-ло́ну).
Вагон – ваго́н (-на);
в. автономный – в. автоно́мний;
в. багажный – в. бага́жний;
в. балластный – в. баласто́вий;
в. больной – в. псо́ваний;
в. бронированный – в. панцеро́ваний;
в. газомоторный – в. газомоторо́вий;
в. груженый – в. наванта́жений;
в. грузовый – в. ванта́жний;
в. двойной (трамв.) – в. подві́йний;
в. жесткий – в. тверди́й;
в. здоровый – в. спра́вний;
в. землевозный – в. землево́зний;
в. моторный – в. моторо́вий;
в. мягкий – в. м’яки́й;
в. одиночный (трамв.) – в. одини́чний;
в. пассажирский – в. пасажи́рний;
в. порожний – в. поро́жній;
в. почтовый – в. пошто́вий;
в. прицепной – в. причіпни́й;
в. прямого сообщения – в. прямо́го сполу́чення;
в. расшитый – в. ого́лений: в. решетчатый – в. ґратча́стий;
в. самоопоражнивающийся – в. самоспорожни́й;
в. сборный – в. збірни́й;
в. снегоочистительный – в.-снігочисті́й (-тія́);
в. спальный – в. спа́льний;
в. срочного возврата – в. терміно́вого пове́рнення;
в. твердый, жесткий – в. тверди́й;
в. товарный – в. ванта́жний;
в. угольный – в. ву́гільний;
в.-баня – в.-ла́зня;
в.-габарит – в.-габари́тник (-ка);
в.-котел – в.-каза́н (-на́);
в.-лавка – в.-крамни́ця;
в.-ледник – в.-льодо́вня;
в.-мотор – в.-мото́р (-ра);
в.-платформа – в.-платфо́рма;
в.-теплушка – в.-тепля́к (-ка́);
в.-цистерна – в.-ста́нва.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Лавка
• Книжная лавка
(устар.)Див. магазин.
Лавка потребительского общества
– крамниця споживчого товариства.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

ла́вка 1. ла́ва,-ви, ослі́н,-ло́ну
2. крамни́ця,-ці

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ковба́сня
1)
колбасная лавка;
2)
колбасная (фабрика).
Комо́ра
1)
кладовая;
2)
лавка.
Комо́ра зернова́ – зернохранилище.
3)
хранилище.
Крамни́цялавка.
Ла́вка ум. от ла́ва.
Склеп, -пу
1)
склеп;
2)
свод;
3)
подвал, погреб, подземелье;
4)
магазин, лавка.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Лавка – крамниця; л. книжная – книга́рня; л. мелочная – крамниця дрібно́го про́дажу; л. меняльная – міняльня; л. мясная – різниці (-ниць); л. овощная – крамниця з горо́диною, крамниця горо́дини; л. семенная – крамниця насі́ння, насінне́ва крамниця; л. съестная – харчова́ крамниця; открыть лавку – закла́сти, заложити крамницю.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бесе́дка, -ки, ж. Лавка для гребцовъ въ большой днѣпровской лодкѣ, называемой дуб. Мнж. 179.
Ковба́сня, -ні, ж.
1) Колбасная лавка.
2) Мѣсто, гдѣ дѣлаются колбасы.
Комо́ра, -ри и Комо́ря, -рі, ж.
1) Амбаръ, кладовая.
Виніс із комори казан. ...Заздро, що в брата є в коморі і на дворі, і весело в хаті. Шевч. Служить также для ночевки взрослой дочери или женатому сыну. Ти в коморі, я на дворі, — вийди, серце, злічим зорі. Мет. 10.
2) Лавка.
Сомко має в Переяславі свої крамні коморі в ринку. К ЧР. 25.
3) Таможня. Гайсин. у.
4) См.
Ри́тки. Ум. Комі́рка, комі́ронька, комі́рочка. Ой в мене коморонька новая, в тій коморонці постілонька тісовая. Чуб. Да мати гуляти да не пускала, да й у комірочку да й зачиняла. Чуб. V. 9. Крамарю, крамарочку, одчиняй комірочку та сип перець та канаперець. Грин. III. 539.
Крама́рня, -ні, ж. Лавка. Завтра день базарний, Петру Лукичеві треба рано в крамарні бути. — Людей труїти гнилою чехонею! подумала Христя. Мир. Пов. II. 55.
Крамни́й, -а́, -е́. Лавочный. Ми з Одаркою за нікольством не понапрядали на рушники та на хустки, то я оце крамне вам покупила. Г. Барв. 330. Мати хотіла одягти його в козачину, в нові крамні штанці. Левиц. І. 245. Крамна́ комо́ря. Лавка. Голота... давай коло крамних комір поратись! К. ЧР. 360. Ум. Крамне́нький. Нагайка дротянка з кілка не вбуває, сорочка крамненька кров’ю закипає. Чуб. V. 494.
Крамни́ця, -ці, ж.
1) Лавка.
Завів крамницю з тютюном. Левиц. Пов. 6. Зайшов собі в таку крамницю, де продають фиги-миги і всякі ласощі. Гатц. 62.
2) Дощечка у сапожниковъ, на которой рѣжутъ товаръ и выстругиваютъ гвозди. Константиногр. у. Ум.
Крамни́чка.
Ла́ва, -ви, ж.
1) Неподвижная скамья въ хатѣ вдоль стѣны. Вас. 194.
А ні печі, а ні лави. Ном. № 1502. Гість лави не засидить, ліжка не залежить). Ном. № 11939. Лягти́ на ла́ву. Умереть (такъ какъ покойниковъ кладутъ, согласно обычаю, на ла́ві). Положи́ти на ла́ву. Хоронить. Отсюда проклятіе: Щоб тебе положи́ли на ла́ву! Желаю тебѣ смерти! Ном. № 3790; также божба: А щоб мене́ до ве́чора на ла́ві положи́ли! (коли не так кажу, зроблю). Ном. № 6762. Ки́нути під ла́ву. Пренебречь, забросить. Вони свою славу кинули під лаву. Ном. № 761. Поглузують, покепкують та й кинуть під лаву. Шевч. 123.
2) Узенькій мостикъ, бревно, переброшенное черезъ воду для перехода. Угор. Желех.
3) Рядъ, шеренга (людей, предметовъ).
Повернувся козак Нечай од брами до брами, а поставив вражих ляхів у чотирі лави. Ой не вспів же та Нечаєнко на коника спасти, ой як став панів, гей як став ляхів у дві лави класти. — Пашня в полі як лава. Ном. № 10159. А в нашого пана пшениця як лава. Грин. III. 133. Іти́ ла́вою. Идти рядами; идти сплошной массой. От, позакручувавши уси, і йдуть лавою. Кв. І. 147. Става́ти ла́вою. Строиться, выстраиваться въ рядъ. У дві лави задніпрянці з москалями стали. Шевч. 574.
4) Рядъ рыболовныхъ сѣтей, поставленныхъ непрерывной стѣной. Браун. 12.
5) Гряда въ рѣчномъ порогѣ.
Кодацький поріг появився... ввесь білий, вкритий піною та бризками. Байдак загув і полетів з лави на лаву рівно, як стріла. В одну мить його, перенесло через поріг. Левиц. Пов. 351.
6) Часть снаряда
лиси́ці (см.). Вас. 164.
7) Коллегія судей въ старомъ малорусскомъ городскомъ судѣ.
8) Родъ карточной игры. КС. 1887. VI. 471.
Які ж були до карт охочі... гуляли часто до півночі, в ніска, в пари, у лави, в жгут. Котл. Ен. III. 9. Ум. Ла́вка, ла́вонька, ла́вочка. Бідному Савці нема долі ні на печі, ні на лавці. Ном. 1734. І жив — не любила, і вмер — не тужила, і на лавці лежить, і не буду тужить. Ном. № 8331. Ой привезли Бондарівну до нової хати, положили на лавонці, стали убірати. Чуб. V. 427. Не встиг дячок-неборачок на лавочку сісти, — лихо несе шмаровоза ту вечерю їсти. Чуб. V. 673.
Ла́вка, -ки, ж.
1) Ум. отъ
ла́ва.
2) Доска въ ткацкомъ станкѣ, на которой сидить ткачиха. Константиногр. у.
3) Ткацкій снарядъ для вязанія
начи́ння, то-же, что и стіле́ць (см.) Константиногр. у.
4) Одинъ изъ двухъ гладкихъ продолговатыхъ кусочковъ дерева, находящихся внутри
лавча́стого замка́ (см.), посредствомъ которыхъ происходить замыканіе. Шух. І. 9.
5)
мн. Ла́вки. Длинный рубанокъ. Шух. І. 87, 249.
6) Лавка (торговая), — заимств. изъ великорусскаго.
Міщане, що ла́вки в місті тримали, а тепер чи й лавки́ у хаті є (т. е. обѣднѣли). Ном. № 10562.
Різни́ці, -ць, ж.
1) Войни, скотобойни.
Лемішка випасував на степах товар до різниць. Левиц. І. 239.
2) Мясная лавка, мясной рядъ.
Пристав, мов собака до різниць. Ном. № 9567.
Скле́п, -пу, м.
1) Сводъ.
2) Склепъ.
Ой казав пан Каньовський ще й склеп склепувати, молодую Бондарівну гарно поховати. Чуб. V. 428.
3) Подвалъ, подземелье; погребъ. НВолын. у.
Від смерти і в склепу не замуруєшся. Чуб. І. 294. Тільки у Скутарі, в склепу, не дрімають козаки сердеги. Чого вони ждуть? Шевч. 58.
4) Магазинъ, лавка. Гал. Ум.
Скле́пик.
Стіле́ць, -льця́, м.
1) Стулъ.
З стільця́ зіпхну́ти. Спихнуть со службы. Ном. № 959. На дво́х стільця́х сиді́ти. Двоедушничать. Ном. № 964.
2) Деревянные брусья, на которыхъ вѣтряная мельница стоитъ и поворачивается.
3) Ткацкій снарядъ для вязанія
начиння, тоже, что и лавка 3. Двѣ раздвигающіяся на перепо́нці ножки, на каждой изъ нихъ вверху горизонтальная по́душка (шпу́га), концы противоположныхъ подушо́к соединены шо́хтами, посрединѣ на подушка́х, параллельно шо́хтам лежитъ шкво́рень, проходящій сквозь двѣ кобилки, — трехугольныя дощечки, стоящія ребромъ и опирающіяся на шо́хти. Конст. у. Б. Г.
4) Родъ подставки изъ лежащаго на плоту бревна подъ рулевое весло, которое вращается на шипѣ, вдѣланномъ въ этотъ
стіле́ць. См. Керма. Шух. І. 181.
5) Мѣсто, на которое спускаются гуцульскими древорубами съ горъ срубленныя деревья и съ котораго ихъ свозятъ;
столець вымощенъ бревнами, чтобы летящія съ горъ деревья не вбивались въ землю. Шух. І. 178, 179. Ум. Стільчик.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Комо́ра, ри и комо́ря, -рі, ж. *2) Зернова́—. Зернохранилище. Рад. С.
3)
Крамна́—. Лавка, *склад. *5) Хранилище. Лежать їх грошенята дурно в скринях, а в казенні комори вони бояться давати. Крим. Ум. ...*комірчи́на.
Крамни́й, -а́, -е́.
1)
Крамна́ комо́ря. Лавка, *склад. *2) Мануфактурный, из мануфактуры. См. Крам 3. Пир. у., Конон.
Ла́вка, -ки, ж. *7) = Кла́дка. Желех.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Лавка (седла) — ла́вка, -ки; Л. березоваяла́вка бере́зова.
Скамейкала́вка, -ки, ла́ва, -ви.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ла́вка = 1. ла́ва, ла́вка, ла́вонька, (рухома) — ослі́н, ослі́нець, ослі́нчик. С. З. Л. — Як на лавцї лежав, було мінї трохи жаль, як до гробу понесли, то всї жалї відійшли. н. п. — Коло його стара мати сидить на ослонї. К. Ш. — Я б ставив хатоньку, ти б помотала, я б робив лавоньку, ти б гемблювала. н. п. 2. крамни́ця (С. З. Л.), крама́рня, кра́мка, склеп. (Гал. Прав.). — Ой тїкала Бондарівна по межи крамницї, та й вистрелив пан Каньовський з нової рушницї. н. п. — На полицї у крамницї всякого товару повно було. Кн. — У Київі, чи в Полтаві, чи в самій столицї з мазницею мужик ходить помежи крамницї. Руд. — А комора у жидка була і крамниця, часом і різниця. Руд. — Кни́жная ла́вка = книга́рня. — Так самих приказок Гребінки нема по книгарнях. К. X. — Сапо́жная ла́вка = ше́вня. С. З.
Ва́лкій = 1. хитки́й, хилки́й, хи́бки́й. – Хитка лавка. — Хибкий човен. — Ни ша́тко, ни ва́лко, ни на́ сто́рону = та́к собі, аби́-як, помале́ньку. 2. ла́сий, охо́чий. — Ласий на ковбаси. н. пр. — Він до сього не дуже охочий.
Кни́жный = книжкови́й. — Кни́жная ла́вка, кни́жный магази́нъ = книга́рня. С. З. — Так приказок тих нема по книгарнях. К. X.
Козёлъ = 1. цап (С. З. Л.), козе́л, вивалашаний — перч (С. Л.). — Вуси честь, а борода і у цапа єсть. н. пр. — Скубни громадського цапа за хвіст, от тобі і рукавиця. н. пр. — Здурів скажений цап, ріжки назад загнувши, махнув борідкою, замекав, заскакав. Гр. 2. козли́на, козля́тина, козло́ва шку́ра. 3. коби́лка, ла́вка, що на їй в старовину бито дїтей в школї.
Ко́никъ = рундучо́к (лавка і разом скриня в хатї біля дверей). — Старі чоботи мабуть у рундучку.
Магази́нь = мага́зин, для торговлї — крамни́ця і д. Ла́вка 2, громадський, де хлїб зсипають, — гама́зин, гамазе́я, гамазе́й (С. З. Л.), шпи́хлїр (Гал.), партовий прм гамазеї — гамазе́йник. — Хлїба в гамазеї зовсїм не багато. — І на писаря і на гамазейника, на всїх плати. — Кни́жный магази́нъ = книга́рня. (Пр. д. під сл. Кни́жный).
Мясно́й = мъясни́й. – М. ла́вка = різни́ця (С. З.), мъясни́ця, я́тка. — Тримаєть ся, як собака коло ятки. н. пр. — М. рядъ, ры́нокъ = різни́цї (С. З.), мъсни́цї. — Піди у різницї та купи мъяса.
Поло́къ = 1. поли́цї (в лазнях). 2. стіл або ла́вка (в крамницях, де кладуть рибу або мнясо).
Полоса́, поло́ска = сму́га, сму́жка (С. З. Л.), па́смуга, па́смужка, стя́га́ (С. З. Л.), стя́жка, стя́жечка, пруг, пружо́к (С. Жел.), басама́н (С. Ш.), впоперек — пересму́га (Ман.), від чосу — перечі́с, заліза — шта́ба, шпу́га, скаба́, на колесо — ши́на, землї — сму́га, стя́га́, жнивна — по́стать, між нивами — обмі́жок, між десятинами — гри́вина, гривиця, лїсу узенька, що вигналась у поле — перелїсок (Чайч.). — Посеред неба довга та широка смуга. н. пр. — Яка пуга, така й смуга. н. пр. — Ясно зірка заблищала, більшою здала ся і огненною смугою в небі простягла ся. І. Г. — Від чола стягою довгою спадав назад чадри кінець. Пч. — У чисте високе віконце падали стяги ясного сьвіту на подвірря. О. Мир. — Як оця лавка — стяжечку маку посїяли. Хар. — Залїзна штаба. С. З. — Кати роздягли Ґонту і посадили на горячї штаби залїза. К. Ш. — Скаба залїзна. Катерин. Чайч. — Хустка у басамани. С. Ш. — Прийди, прийди щось ти дам, через плечі басаман. н. п.
Свѣчно́й = сьвічни́й, сьвічкови́й. — Свѣчна́я ла́вка = сьвіча́рня. — Свѣчно́й заво́дъ = сьвіча́рня, сьвічка́рня. С. Жел.
Скамья́, скаме́йка, скаме́ечка = ла́ва (С. З. Л.), ла́вка (С. З. Л.), ла́вочка, ла́вонька, широка — при́мость (С. З.), невелика — при́лавок (С. З.), коро́тка, рухома. — ослі́н (С. З. Л.), осло́н (С. Л.), ослі́нчик (Аф.), ослі́нець (С. З. Л.), стіле́ць, сті́льчик, в де яких піснях вживаєть ся ще слово скамни́ця (С. З. Л.), в школах — па́рта (С. Л.), маленька, що під ноги — підніжня. — Лежить на лаві. С. З. — На чиїй лавцї сидиш, тому й пісню сьпівай. н. пр. — Хоч під лавкою, аби з гарною панянкою. н. пр. — Біля кожних воріт була лавочка. Лев. В. — Прийшов до домоньку та й сїв на лавоньку, схилив головоньку. н. п. — Лежав на примосії. С. З. — Евонт же в хату рачки влїз і там під прилавком зігнувшись. Кот. — Прихиливши головоньку до скамницї. н. п. — Поставила тарілку з хлїбом, сама ж сїла на ослін. Кот. — Сидить батько кінець стола. Коло його стара мати сидить на ослонї. К. Ш.

Запропонуйте свій переклад