Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 40 статей
Запропонувати свій переклад для «ласощі»
Шукати «ласощі» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Десе́рт – десе́рт, поту́ха, ла́сощі (р. -щів).
Истребля́ть, истреби́ть – 1) кого что (много, всё: губить, погублять) вигу́блювати и вигубля́ти, ви́губити кого́, що (бага́то, все), згу́блювати и згубля́ти, згуби́ти кого́, що, (о мн.) погуби́ти, (уничтожать) вини́щувати, ви́нищити кого́, що (бага́то, багатьо́х, все), зни́щувати, ни́щити, зни́щити, (о мн.) пони́щити, повини́щувати, позни́щувати, повигу́блювати кого́, що; тлуми́ти, (о мн.) ви́тлумити, потлуми́ти, ви́мордувати, (изводить) зво́дити, зве́сти, (о мн. позво́дити), ви́водити, ви́вести, повиво́дити, перево́дити, переве́сти, поперево́дити, вибавля́ти, ви́бавити, повибавля́ти, (отравой) витру́ювати, ви́труїти, повитру́ювати кого́ (бага́то, все). [Си́пав град бу́йний, вигу́блював скоти́ну (Куліш). Прогніви́всь ти на наро́ди, ви́губив жорсто́ких (Куліш). Я вже ми́ші ви́губив (Звин.). Ми зни́щили гадю́че ко́дло лю́те (Грінч.). Хоті́в-би я усі́х їх до о́дного ви́нищити, ви́бити (Грінч.). Супроти́вних собі́ люде́й до оста́нку ви́тлумити (Куліш). Шля́хти ви́мордував бе́зліч (Куліш). Да нія́к не мо́жна ви́бавити тих мух (Борзенщ.). Усі́х лящі́в позво́диш (Глібов)].
-бля́ть, -би́ть вредителей – вини́щувати, ви́нищити, вибавля́ти, ви́бавити шкідникі́в.
-би́ть клопов – ви́губити, ви́бавити, повиво́дити, позво́дити блощи́ці.
-бля́ть, -би́ть заразу – випові́трювати, ви́повітрити по́шесть (Сл. Ум.).
Мы -бля́ем леса без оглядки – ми ни́щимо (виплюндро́вуємо) ліси́ безо́глядно.
-бить до тла кого – ви́губити, ви́нищити, ви́вести, ви́бити до ноги́, до-ще́нту кого́. [Ви́б’ю всіх до ноги́, у нево́лю і бра́ти не бу́ду (Манж.)].
-бля́ть бесцельно – марнува́ти, глумува́ти що;
2) (
потреблять, поедать) тлуми́ти, стлуми́ти, спожива́ти, спожи́ти, труби́ти, перетруби́ти що; см. Уничтожа́ть.
-бля́ть, -би́ть (поедать) груши, арбузы – тлуми́ти, стлуми́ти, спожива́ти, спожи́ти гру́ші, кавуни́. [Тлуми́ли ла́сощі (Мкр.)].
Я -би́л массу груш – я перетруби́в си́лу грушо́к.
Истреблё́нный – згу́блений, зни́щений, зве́дений, (о мн.) ви́гублені, повигу́блювані, пони́щені, повини́щувані и т. д. -ться
1) вигу́блюватися, вини́щуватися, зни́щуватися, ни́щитися, зво́дитися, перево́дитися, вибавля́тися,
сов. ви́губитися, зни́щитися, ви́нищитися, зве́сти́ся, переве́сти́ся, ви́бавитися; бу́ти згу́бленим, зни́щеним, ви́губленим, повигу́блюваними и т. д. [Бода́й його́ ко́рінь зві́вся (Номис)];
2) (
потребляться) спожива́тися, спожи́тися.
Ла́комка (общ. р.) – (м. р.) ласу́н (-на), (ум. ласуне́ць (-нця), ласу́нчик), ласі́й (-сія́), ласько́ (-ка́), ласогу́б (-ба), ла[и]гоми́нець (-нця); (м. р.) ласу́ха (ум. ласу́шка, ласу́шечка), ласу́нка, ласі́йка, (зап.) смако́ша (общ. р.). [Ласу́н худо́бу всю на ла́сощі прої́в (Боров.). Цібе́лла-же була́ ласу́ха (Котл.)].
Ла́комство
1)
см. Ла́комление 2;
2) (
реже) ла́сощ (-щи) и (обычно) ла́сощі (-щів и -щей), лакоми́на и (пров.) ла[и]гоми́на, при́сма́чка, смакота́, ум. лакоми́нка, ла[и]гоми́нка, при́смачка. [Як почне́ жі́нка вередува́ти, забажа́ючи уся́кої ла́сощи (Квітка). Чуже́ ли́хо за ла́сощі, а своє́ за хрін (Номис). Ма́ти дає ді́тям лакоми́нки (р. п. ед.) (Звин.). Не ї́сти беру́ться, а кури́ть,— смакота́ яка́! (Борзенщ.)].
-ствала́сощі, лакоми́ни (-ми́н) и (пров.) ла[и]гоми́ни, ум. лакоми́нки (-нок), (сладости) со́лодо́щі (-щів) (вкусные вещи) сма́кощі (-щів), присма́ки (-ма́к). [Насі́ння, орі́хи та и́нші сільські́ ла́сощі (Єфр.). Там лакоми́ни рі́зні ї́ли (Котл.)].
Истратить на -ства что – потра́тити на ла́сощі, прола́сува́ти що.
Ме́ра
1) (
измерит. величина) мі́ра (мн. мі́ри, мір). [Мі́ра довжини́ (Сл. Ум.). Зо́лото, як мі́ра ва́ртости (Економ. Наука). Яко́ю мі́рою мі́ряєте, – відмі́ряється вам (Біблія)].
-ры линейные (погонные), квадратные, кубические – мі́ри ліні́йні, квадрато́ві, кубі́чні.
-ра времени – мі́ра ча́су, (измерение) ви́мір ча́су.
Палата мер и весов – пала́та мір і ваги́.
-рою (по счёту) выдавать что – видавце́м дава́ти (видава́ти) що. [Хліб видавце́м дали́ (Н.-Лев.)];
2) (
четверик хлеба) мі́рка, мі́ра. [Він мі́рку горо́ху наси́пав (Рудч.)];
3) (
сосуд для измерения) мі́рка; (убираемой свёклы) мі́рниця. [Ви́сип бо́рошно в мі́рку (Брацлавщ.). Свої́ми буряка́ми досипа́є її́ мі́рниці (Коцюб.)];
4) (
в стихосл.) мі́ра, ро́змір (-ру), метр (-ру);
5) (
степень, размер, предел и т. п.) мі́ра.
-ра наказания – мі́ра (ви́мір) ка́ри.
-ра содеянного – мі́ра заподі́яного.
В той, в такой -ре (степени) – тіє́ю (то́ю), тако́ю мі́рою, в тій, в такі́й мі́рі. [Тво́ри, що тіє́ю чи и́ншою мі́рою задовольня́ють естети́чні вимага́ння (Єфр.). Річ це зана́дто коро́тка, щоб бу́ти по́вною в такі́й мі́рі, яко́ї тре́ба (Грінч.)].
В какой -ре – яко́ю мі́рою, в які́й мі́рі, в яку́ мі́ру.
В большой, в значительной -ре (степени) – вели́кою мі́рою. [Де́що з тих перспекти́в вели́кою мі́рою і справди́лося (Єфр.)].
В большей, в меньшей -ре – бі́льшою, ме́ншою мі́рою, в бі́льшій, в ме́ншій мі́рі.
В одинаковой, в равной, в той же -ре (степени) – одна́ково, (а) так са́мо, (зап.) зарі́вно. Не всі одна́ково свої́й до́лі кори́лись (Куліш). Стережі́ться зарі́вно ба́тька, як і си́на (Франко)].
В полной -ре – по́вною мі́рою, на по́вну (на ці́лу) мі́ру, до по́вної по́вні (Куліш), уще́рть, аж до кра́ю, цілко́м. [Ви́користати по́вною мі́рою (Єфр.). Не розгорну́в свого́ хи́сту на по́вну (ці́лу) мі́ру (Єфр.). Коцюби́нський тя́гся до оригіна́льних краї́в і використо́вував їх уще́рть (Єфр.). Почува́в себе́ аж до кра́ю геро́єм (Крим.)].
По -ре чего – відпові́дно до чо́го, в мі́ру чого́.
По -ре моих средств – відпові́дно до мої́х ко́штів (за́собів), в мі́ру мої́х ко́штів (за́собів).
По -ре трудов и награда – відпові́дно до пра́ці (в мі́ру пра́ці) й нагоро́да.
По -ре того как – в мі́ру того́ як. [В мі́ру того́ як росту́ть супере́чності (Азб. Ком.)].
По -ре получения, поступления чего – в мі́ру того́ як оде́ржується, надхо́дить (вступа́є), (в прошлом) оде́ржувано, надхо́дило (вступа́ло), (в будущем) оде́ржуватиметься, надхо́дитиме (вступа́тиме) що.
По -ре возможности, по -ре сил – в мі́ру спромо́ги, по змо́зі (по спромо́зі), що си́ла змо́же.
По -ре сил наших – як на́ша си́ла, як на́ше поси́лля.
По крайней -ре – прина́ймні, (зап.) принайме́нше, (диал.) пре́йма (Свидниц.), (хотя бы) бода́й; см. нижепо меньшей ме́ре. Ки́нувся ми́ттю уни́з, щоб прина́ймні уме́рти з свої́ми вку́пі (Дніпр. Ч.). Чи ти переста́неш бреха́ти бода́й собі́ само́му? (Коцюб.)].
По меньшей (по крайней) -ре (минимум) – що-найме́нш(е), принайме́нше, прина́ймні, бода́й. [Щоб здійсни́ти цю програ́му, тре́ба що-найме́нше (прина́ймні) три ро́ки (Київ). Круго́м ко́ждої ма́тері рої́лося бода́й по п’я́теро діте́й (Франко)].
Это по меньшей -ре странно – це, що-найме́нше, чу́дно (ди́вно).
По большей -ре – що-найбі́льш(е); (по большей части) здебі́льшого, здебі́льша, побі́льше.
В -ру (соответственно) – до мі́ри, помі́рно; (об обуви, одежде) до мі́ри, в мі́ру. [Як п’єш до мі́ри, то горі́лка пану́є чолові́кові (Полтавщ.). У помі́рно нато́пленій ха́ті (Грінч.)].
Сделанный в -ру – зро́блений до мі́ри, помі́рний.
Не в -ру – не до мі́ри, (редко) невзамі́ру; (об обуви, одежде) не до мі́ри, не в мі́ру, не на мі́рку; (чересчур) зана́дто, через край, через лад; (неподсилу) не під си́лу. [Присмача́є вона́ ла́сощі невзамі́ру (М. Вовч.)].
Без -ры – без мі́ри, мі́ри нема́, незмі́рно; см. Сверх ме́ры. [Се мук йому́ без мі́ри завдало́-б (Грінч.)].
Сверх, свыше -ры, через -ру – над мі́ру, через лад, на́дто, зана́дто; (непосильно) над си́лу. [Через лад багато набра́в, – от і не піднесе́ (Грінч.). Що на́дто – то пога́но (Приказка)].
Свыше всякой -ры – (по)над уся́ку мі́ру.
Всему есть -ра – всьому́ (на все) є мі́ра (предел: край).
Превышать, превысить -ру – перехо́дити, перейти́ мі́ру.
Знать, соблюдать, наблюдать -ру, не знать -ры в чём – зна́ти (держа́ти) мі́ру, доде́ржувати(ся) мі́ри, не зна́ти мі́ри в чо́му. [Жарту́йте та й мі́ру зна́йте (Н.-Лев.). Держи́ ві́ру, держи́ й мі́ру (Приказка)].
Душа -ру знает – душа́ мі́ру зна́є.
Подойти под -ру, см. Ме́рка 2.
Выше -ры и конь не скачет (не прянет) – понад се́бе і кінь не цибне́;
6) (
мероприятие) за́хід (-ходу), (обычно во мн. ч.) за́ходи (-дів), (редко) запобі́г, забі́г (-гу), за́біги (-гів), (средство) спо́сіб (-собу). [Репреси́вні (такти́чні) за́ходи (Єфр.). Свої́ми шко́лами і и́ншими за́бігами (єзуї́ти) попереверта́ли бага́цько ру́ських патро́нів у лати́нство (Куліш)].
-ры воздействия – за́ходи (до) впли́ву, (щоб) впли́нути.
-ры к восстановлению – за́ходи до відно́влення.
-ры действительного наблюдения – за́соби спра́вжнього догляда́ння.
-ра обеспечения – спо́сіб забезпе́чення.
-ры предосторожности – застере́жні́ (пересторо́жні) за́ходи, за́ходи проти небезпе́ки; см. Предосторо́жность.
-ры предупредительные – запобі́жні́ (попередні́) за́ходи, за́ходи попереди́ти що.
-ры пресечения – припи́нні (припиня́льні) за́ходи, за́ходи до припи́нення.
-ры принудительные – примусо́ві за́ходи.
Высшая -ра наказания – найви́ща ка́ра, розстрі́л (-лу).
Изыскивать -ры – добира́ти спо́собу.
Прибегать к -рам – вдава́тися до за́ходів.
Прибегнуть к иным -рам – вжи́ти и́нших за́ходів, уда́тися до и́ншого спо́собу.
Принимать, принять, употреблять, употребить -ры по отношению к кому, к чему – вжива́ти, вжи́ти за́ходів, роби́ти, зроби́ти за́ходи (диал. за́хід) що-до ко́го, (що-)до чо́го, над ким, чим, коло чо́го, добра́ти спо́собу. [Вам со́рому нема́ всіх за́ходів ужи́ти, щоб сей побо́жний пан не став у ме́не жи́ти (Самійл.). Роби́ти за́ходи, щоб його́ силомі́ць притягли́ до нас, я не хо́чу (Крим.)].
Принимать зависящие -ры – вжива́ти нале́жних за́ходів.
Помогайте ему всеми -ми – (до)помага́йте йому́ вся́ким спо́собом, всіма́ способа́ми.
Надоеда́ть, надое́сть – набрида́ти, набри́днути, обрида́ти, обри́днути, приобрида́ти, приобри́днути, надбрида́ти, надбри́днути, (назойливо) доїда́ти, дої́сти, дозоля́ти, дозоли́ти, назоли́ти(ся), надозоли́ти, (наскучать) (на)докуча́ти, (на)доку́чити, ку́чити (редко), наку́чити, навкуча́ти(ся), навку́чити(ся), уку́чити(ся), (до крайности, опротиветь) огида́ти, оги́днути, оги́діти, наприкря́тися, напри́критися, спри́крюватися, спри́критися, уприкря́тися, упри́критися, настиря́тися и насти́рюватися, насти́ритися, остив[г]а́ти, ости́(г)ти и ости́(г)нути, увіря́тися, уві́ритися, в’їда́тися, в’ї́стися, упіка́тися, упекти́ся, осору́жуватися, (з)осо́ружитися, (пров.) усвірі́питися, (осточертеть) остоги́днути, остоги́діти, о[на]сточорті́ти, очорті́ти, о[на]стобі́сіти, обісі́ти, наобісі́ти, (о мног.) понабрида́ти, побри́днути, по(на)докуча́ти, поостив[г]а́ти, поосору́жуватися и т. п. кому́. [Йому́ та робо́та набри́дла вже (Васильч.). Обри́дло мені́ все (Л. Укр.). Тут мені́ вже усе́ приобри́дло страх! (М. Вовч.). Всти́гла до́бре надбри́днути батька́м за ти́ждень (Крим.). Ти мені́ назоли́в(ся) (Звягельщ.). Доку́чило їй дожида́ння! (Грінч.). Надоку́чило само́му шве́ндяти по поля́х (Мирний). Ку́чте їй: вона́ помо́же вам верну́ти мі́сце (Куліш). Наку́чило мені́ жда́ти його́ (Звин.). До́бре ніко́ли не уку́читься (Номис). Мо́ре так йому́ оги́дло, що бі́гом на йо́го диви́всь (Котл.). Па́нська власть ніде́ так не впри́крилася, як у Фра́нції (Доман.). Вереду́є та настиря́ється, як моро́члива та насти́рлива дити́на (Н.-Лев.). Щоде́нні ла́сощі нам остива́ють (Куліш). Чи не ости́ла я вам? (Кониськ.). Як вам не ости́гне вчи́тися? (Звин.). Уві́рилась ти мені́ свої́м рю́мсанням (Грінч.). Ну, та й упі́кся він, – що-дня́ надокуча́є! (Сл. Гр.). Як мені́ осору́жився цей хло́пець! (Свидниц.)].
Не -да́й! – не докуча́й! дай мені́ чи́сту годи́ну!
-е́сть хуже горькой редьки – обри́днути гі́рше від пече́ної ре́дьки кому́; дої́сти кого́ до живи́х печіно́к (Свидниц.).
Надое́вший – що набри́д и т. п.; набри́длий, обри́длий, ости́лий, насти́лий, осору́жний. [Життя́, ще неда́вно набри́дле й насти́ле, ізно́в тебе́ ва́бить (Грінч.). Обри́длі нісені́тниці (Федьк.)].
Напря́нить пищу, лакомство – присмачи́ти пря́нощами (корі́нням) стра́ву, ла́сощі.
Незате́йливый – невига́дливий, (незамысловатый) нехи́трий, нему́дрий, нехиме́рний, (нетребовательный) невиба́гливий, (простой, скромный) про́стий, просте́нький, плохе́нький, скро́мний, аби́-яки́й. [Невига́дливі ре́чі пасажи́рів четве́ртої кла́си (Черкас.). Нехи́тре існува́ння (Корол.). Сільські́ нему́дрі ла́сощі (Корол.). Його́ бухгалте́рія була́ невиба́глива (Франко). Просте́ньке пла́ття (Мова). Чарі́вно брини́ть на́віть аби́-яки́й орке́стр (Корол.)].
Приеда́ться, прие́сться – (надоедать) уїда́тися, уї́стися, приїда́тися, приї́стися, остива́ти, ости́ти, обрида́ти, обри́днути, настиря́тися, насти́ритися, остоги́діти, остоги́днути, (о мн.) поприїда́тися, пов’їда́тися, понастиря́тися кому́. [Приї́лася садовина́ (Васильч.). Щоде́нні ла́сощі нам остива́ють (Куліш)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Десерт – (франц.) десерт, ласощі, (редко) заїдки:
на десерт – на десерт, на солодке.
[Якийсь англієць колись сказав, що шлюб — це довга, нудна трапеза, в якій десерт подається першим (В.Кузнецова, перекл. Д.Барнза). Солоденькі заїдки (Сл.Гр.). Слабкі люди сплять, упавши обличчям у салат, сильні — в десерт].
Обговорення статті
Лепёшка, (прост.) Лепёха
1) корж, ко́ржик; (
круглой формы) бала́бушок (-шка), бала́бушка; (совершенно постная) жи́ляник, (редко) жи́лавок (-вка); (из дрожжевого теста) перепе́ча, пере́пічка, перепеча́йка (перепічайка), (диал.) підпа́лок (-лка); (на меду) медяни́к, медівни́к, (из мака с мёдом) маківни́к, (из сыра с яйцами) мандри́ка, (гороховая) горо́хв’яник, горо́хляник (-ка); (из творогу с мукой) мни́шка; (жаренная в масле, ещё, диал.) бу́цик, (вареная с теста) варениця, варяниця, (кондитерская) пасти́лка;
2) (
техн.) ко́ржик; (метал.) пла́тівочка;
2) (
лекарственная) пасти́лька (пастилка), пігулка, (пров.) ліпа́шка:
дубильные лепёшки – чинба́рні (чинбові́, гарбові́) ко́ржики;
мятная лепёшка – м’я́тна пасти́лька, м’ятівни́к, м’ятний коржик;
разобьюсь (расшибусь) в лепёшку, а сделаю – перервуся (розірвуся, з шкури вилізу), а зроблю що (дійду, доб’юся чого);
цементная лепёшка – цементо́вий ко́ржик.
[Вже він і гречаники, і горохвяники, і млинці, і буханці, і пиріжки торгував (Г.Квітка-Основ’яненко). Взяла У холодочок завела, В бур’ян, в садок, поцілувала Та коржиком погодувала, Свіженьким коржиком (Т.Шевченко). Невістка напече книшів, пиріжків, буциків і плескачів (Г.Барвінок). Шматок чорного засохлого хліба, що ви ледве вгризете його зубами, здасться краще найсолодшого медяника (П.Мирний). Чого там не було: вареники, мнишки, жарений дрохвич, смажені в сметані карасі (О.Стороженко). З’явились пісні пироги з гречаною кашею та з грибами, борщ з карасями, а потім стіл аж захряс під варениками, мнишиками в сметані, пампушками, шуликами з маком та медом маковниками (І.Нечуй-Левицький). — Чи коржа і балабушки печете вже? (М.Кропивницький). — Якби моя жінка не стала перепічайкою та не заробляла на паляницях, то ми з нею давно б з голоду попухли (І.Нечуй-Левицький). З оста́ннього бо́рошна спекла́ дві пере́пічки (Б.Грінченко). З останнього борошна спекла дві перепічки, борщу та картоплі зварила (Б.Грінченко). Питалася шишечка перепечі: чи далека доріженька до печі? (Сл. Гр.). Знайте мене, перепечайку, що на воротях тісто (Сл. Гр.). Ви ка́шель ма́єте. А чи не ста́не вам насти́лька ся в приго́ді? (В.Самійленко). Розквасив губу, як варяницю (Сл. Ум.-Сп.). Тре́ба зроби́ти медо́вий ко́ржик та й приклада́ти до ра́ни (АС). — А я від землі. Дивіться на мої руки: сі в мозолях, і дивіться на чиїсь… Піонери зирнули на руки диригента-партійця, м’які,  як  балабушки,  але він помигонув грізним знаком — знов кричати (В.Барка). —   Іди, іди та постав нам мерщій на стіл усе, що є! — гукав Бульба услід жінці. — Нам не треба пампушок, медяників.., маковників та всяких там пундиків! Тягни нам цілого барана (О.Довженко). Я чую, як на всю хату прокислим хмелем пахне тісто, свіжозварена розсипчаста картопля і підпалок (М.Стельмах). На другій таці парували га-ря-чі, тільки но з печі горохляники (Ю.Логвин). Перший день посту називається Жилавий (Жиляний) понеділок і вважається днем очищення від гріхів і скоромної їжі. Цього дня господині готують гречаники з хріном, житні пампушки, а також печуть із житнього борошна довгасті прісні коржі («жиляники», «житники»), які, за повір’ям, наділяють людей силою і витривалістю на весь семитижневий піст (Олена Чебанюк). Як почув теє Санчо, слізно почав благати пана, щоб на таке діло не поривався, бо проти нього і пригода з вітряками, і притичина зі ступарями, і всі інші оказії, досі пережиті, були, сказано б, наче коржі з маком (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Перепічка, — мовила Керол. — Ти так вирячився на неї, що бідолаха от-от зашаріється. Заради Бога, або з’їж, або викинь. Я не можу нормально пити каву, дивлячись, як ти витріщився на перепічку! (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Готувала казани, в яких лужили білизну; пекла бублики, тістечка з айвою, робила пастилки з виноградного сусла та инші ласощі (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса)].
Обговорення статті
Мера
1) (
измерит. величина) мі́ра (мн. мі́ри);
2) (
четверик хлеба) мі́рка, мі́ра;
3) (
сосуд для измерения) мі́рка; (убираемой свёклы) мі́рниця;
4) (
в стихосл.) мі́ра, ро́змір (-ру), метр (-ру);
5) (
степень, размер, предел и т. п.) мі́ра;
6) (
мероприятие) за́хід (-ходу), (обычно во мн. ч.) за́ходи (-дів), (редко) запобі́г, забі́г (-гу), за́біги (-гів), (средство) спо́сіб (-собу):
без меры – без мі́ри, дуже (надто) багато, безмірно (без міри, мі́ри нема), незмі́рно;
в большой, в значительной мере (степени) – вели́кою мі́рою;
в большей, в меньшей мере – більшою, меншою мірою; , в бі́льшій, в ме́ншій мі́рі;
в какой мере – яко́ю мі́рою, в які́й мі́рі, в яку́ мі́ру;
в какой-то, в известной мере – якоюсь, певною мірою, до якоїсь, до певної міри;
в меру (есть, пить) – в міру, до міри;
в меру необходимости – за потреби, як до потреби, в міру потреби, при потребі;
в меру потребностей – як до потреби, у міру потреби, скільки треба;
в меру своих сил – у міру своєї сили (снаги), скільки стане, скільки було, буде, скільки мав, мала, мало, мали, скільки матимеш, матимете сили (снаги);
в одинаковой (в той же, в равной) мере (степени) – однаково, однаковою мірою, тією ж мірою, [а] так само, (зап.) зарі́вно;
в полной мере (вполне) – по́вною мі́рою, на по́вну (на ці́лу) мі́ру, до по́вної по́вні (Куліш), у повній повні, уповні, уще́рть, аж до кра́ю, цілко́м;
всему есть мера – усьому (на все) є міра (край);
всему знай меру – усьому знай міру, у всьому потрібна міра;
всё хорошо в меру – у міру все добре (Пр.);
в той, в такой мере (степени) – тіє́ю (то́ю), тако́ю мі́рою, в тій, в такі́й мі́рі;
высшая мера наказания – найви́ща ка́ра, розстрі́л (-лу);
выше меры и конь не скачет (не прянет) – понад себе і кінь не скочить (не цибне) (Пр.); проти сили і віл не потягне (Пр.);
душа меру знает – душа міру знає (Пр.); стала йому душа на мірі (Пр.);
знать, соблюдать меру, не знать меры в чём – зна́ти (держа́ти) мі́ру, доде́ржувати(ся) мі́ри, не зна́ти мі́ри в чо́му;
изыскивать меры – добира́ти спо́собу;
мера времени – мі́ра ча́су, (измерение) ви́мір ча́су;
мера за меру – міра за міру (Пр.); віть за віть (Пр.);
мера жесткости машины – міра жорсткости машини;
мера наказания – мі́ра (ви́мір) ка́ри;
мера обеспечения – спо́сіб забезпе́чення;
мера однородности – міра однорідності;
мера относительной анизотропии – міра відносної анізотропії;
мера содеянного – мі́ра заподі́яного;
мера хрупкости – міра крихкості;
мерой (по счёту) выдавать что – видавце́м дава́ти (видава́ти) що;
меры воздействия – за́ходи (до) впли́ву, щоб впли́нути;
меры к восстановлению – за́ходи до відно́влення;
меры линейные (погонные), квадратные, кубические – мі́ри ліні́йні, квадрато́ві, кубі́чні;
меры по предупреждению чего – запобіжні заходи проти чого, заходи, щоб запобігти чому;
меры предосторожности – застережні (запобіжні, пересторо́жні) заходи; заходи проти небезпеки;
меры пресечения – припи́нні (припиня́льні) за́ходи, за́ходи до припи́нення;
меры, принятые вами, нецелесообразны – засоби, що ви вжили, недоцільні;
не в меру – не до мі́ри, (редко) невзамі́ру; (об обуви, одежде) не до мі́ри, не в мі́ру, не на мі́рку; (чересчур) зана́дто, через край, через лад; понад (усяку) міру, занадто, (иногда) через край; (не под силу) не під си́лу;
ни в коей, ни в какой мере – жодним способом, [аж] ніяк; жодною мірою;
о мерах, вами принятых, надлежит донести – про заходи, що ви вжили, треба (належить) повідомити (до відома подати);
палата мер и весов – пала́та мір і ваги́;
по большей мере – що-найбі́льш(е); (по большей части) здебі́льшого, здебі́льша, побі́льше;
по крайней мере – прина́ймні, (хотя бы) хоча б, бода́й; прина́ймні, (зап.) принайме́нше, (диал.) пре́йма;
по меньшей мере – щонайменше, принаймні;
по мере возможности, по мере сил – в мі́ру спромо́ги, у міру можливості, по змо́зі (по спромо́зі), що си́ла змо́же; якомога;
по мере, в меру того как – у міру того як;
по мере моих средств – відпові́дно до мої́х ко́штів (за́собів), в мі́ру мої́х ко́штів (за́собів);
по мере надобности – у міру потреби, як до потреби, як буде (яка буде) потреба;
по мере получения, поступления чего – в мі́ру [того] як надхо́дить, (в прошлом) оде́ржувано, надхо́дило, (в будущем) надхо́дитиме що;
по мере сил наших – по змозі (по спромозі) нашій, що спроможність (що сила) наша, у міру сил наших, як наша сила, (иногда) як наше поси́лля;
по мере того как – у міру [того] як;
по мере трудов и награда – відпові́дно до пра́ці (в мі́ру пра́ці) й нагоро́да;
по мере усовершенствования – з удосконаленням;
по мере чего – в мі́ру чого́, відпові́дно до чо́го;
помогать ему всеми мерами (всемерно) – помагати (допомагати) йому всіма (всякими) способами (вся́ким спо́собом);
превышать, превысить меру – перехо́дити, перейти́ мі́ру;
предупредительные меры – запобіжні (попередні́) заходи;
прибегать к мерам – вдава́тися до за́ходів;
прибегать, прибегнуть к иным мерам – уживати, ужити інших заходів, удаватися, удатися до інших заходів (до іншого способу);
принимать меры предосторожности – вживати застережних (запобіжних) заходів, вдаватися до застережних (запобіжних) заходів;
принимать, принять меры – уживати, ужити заходів; добра́ти спо́собу;
принимать, принять, употреблять, употребить меры по отношению к кому, к чему – вжива́ти, вжи́ти за́ходів, роби́ти, зроби́ти за́ходи (диал. за́хід) що-до ко́го, (що-)до чо́го, над ким, чим, коло чо́го, добра́ти спо́собу;
принимать [употреблять] зависящие меры – вживати належних заходів;
приняты необходимые меры – ужито потрібних заходів;
принудительные меры – примусо́ві за́ходи;
сверх, свыше меры, через [чрез] меру, не в меру – надмі́ру, надто (занадто); понад (над, через) силу, (иногда) через лад, край;
свыше всякой меры – понад (над) уся́ку мі́ру;
сделанный в меру – зро́блений до мі́ри, помі́рний;
чувство меры – відчуття (почуття) міри;
это по меньшей мере странно – це, що-найме́нше, чу́дно (ди́вно).
[Яко́ю мі́рою мі́ряєте, — відмі́ряється вам (Біблія). Хліб видавце́м дали́ (І.Нечуй-Левицький). Він мі́рку горо́ху наси́пав (Рудченко). Свої́ми буряка́ми досипа́є її́ мі́рниці (М.Коцюбинський). Тво́ри, що тіє́ю чи и́ншою мі́рою задовольня́ють естети́чні вимага́ння (С.Єфремов). Річ це зана́дто коро́тка, щоб бу́ти по́вною в такі́й мі́рі, яко́ї тре́ба (Б.Грінченко). Де́що з тих перспекти́в вели́кою мі́рою і справди́лося (С.Єфремов). Не всі одна́ково свої́й до́лі кори́лись (П.Куліш). Стережі́ться зарі́вно ба́тька, як і си́на (І.Франко). Через лад уже брешеш (Номис). Ви́користати по́вною мі́рою (С.Єфремов). Не розгорну́в свого́ хи́сту на по́вну (ці́лу) мі́ру (С.Єфремов). Коцюби́нський тя́гся до оригіна́льних краї́в і використо́вував їх уще́рть (С.Єфремов). Почува́в себе́ аж до кра́ю геро́єм (А.Кримський). Чи ти переста́неш бреха́ти бода́й собі́ само́му? (М.Коцюбинський). Круго́м ко́ждої ма́тері рої́лося бода́й по п’я́теро діте́й (І.Франко). У помі́рно нато́пленій ха́ті (Б.Грінченко). Не дасть йому розвинути художницького смаку свого до повної повні (П.Куліш). Присмача́є вона́ ла́сощі невзамі́ру (М. Вовчок). Се мук йому́ без мі́ри завдало́ б (Б.Грінченко). Через лад багато набра́в, — от і не піднесе́ (Б.Грінченко). Що на́дто — то пога́но (Пр.). Жарту́йте та й мі́ру зна́йте (І.Нечуй-Левицький). Держи́ ві́ру, держи́ й мі́ру (Пр.). Свої́ми шко́лами і и́ншими за́бігами (єзуї́ти) попереверта́ли бага́цько ру́ських патро́нів у лати́нство (П.Куліш). Вам со́рому нема́ всіх за́ходів ужи́ти, щоб сей побо́жний пан не став у ме́не жи́ти (В.Самійленко). — Не буду більше, паночку, — запевнив його Санчо, — признаюсь, що я розжартувався через лад (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Ох ви, чоловіки, — каже. — Не дивно, що жінкам нема терпцю на вас. Не маєте міри навіть у шалапутстві. А ця міра — я шилом патоки більше вхоплю. Як на мене, коли б вам не дати жінок на підмогу, то всіх вас ще десятилітніми живцем на небо потягли б (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Я свою міру знаю: упав — досить].
Обговорення статті
Палиндром – (греч.) паліндром.
[Український паліндром: І що сало? Ласощі… (О.Ірванець). Паліндром: серп і молот — то лом і прес].
Обговорення статті
Сласть, сласти
1) (
сладость) солодощі, ласощі,
2) (
очень приятное, хорошее) приємність, насолода:
какая сласть – яка насолода. Обговорення статті
Раструбить – розтрубити, (редко) витрубіти, (разгласить, ещё) розголосити, (растрезвонить, ещё) розбовкати, розляпати, розклепати, розтріпати, роздзвонити, розпатякати.
[Вся околиця вже за годину після Шевченкового сватання знала про нього від самої Ликери, яка поспішилася про це скрізь розтрубити. І всі знали, що за пташка ця щебетлива дівчина-вітрогонка, за якою бігали стрєльнінські солдати й льокаї, до яких вона моргала і від яких приймала всякі ласощі до краденої «з панських кухонь» дичини включно (Павло Зайцев). — Дурний ти, як беркові штани! Та не реви, як той віл… Оддав хліб, тим і здобрій. Більше не дам! Не дам, не дам!.. Бо ще понесеш якійсь симпатії, а вона й розбовкає на все село, що в мене є хліб… (М.Куліш). — Ось ми й перейшли Рубікон. Це треба було зробити. Так набагато краще, аніж чекати, коли про нас розпатякає Мінерва (Олег Авраменко)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Лакомствола́сощі, -щів.
Сластила́сощі, -щів.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Беда
• Беда беду родит
– біда лихо породила (родить), а біду — чорт (чортова мати). Пр. Одна біда не ходить, а з дітками. Пр.
• Беда, да и только
– лихо (біда) та й годі. [Мачуха слухала, слухала, потім: «Лихо та й годі!.. Це вже робить не схотів, годить не схотів…» Тесленко.]
• Беда как…
– страх як… [Страх як набрид він мені отим залещанням. З нар. уст.]
• Беда, коль пироги начнёт печи сапожник, а сапоги тачать пирожник
– коли не пиріг, то й не пирожися, коли не швець (не тямиш), то й не берися. Пр. Як не коваль, то й рук не погань. Пр. Швець знай своє шевство, а в кравецтво не лізь (мішайсь). Пр. Чого не знаєш, за те й не берись. Пр.
• Беда на беде, бедою погоняет
– біда бідою їде й бідою поганяє. Пр.
• Беда научит калачи есть
– навчить лихо з маком коржі їсти. Пр. Навчить біда попити, як нема чого вхопити. Пр.
• Беда одна не ходит
– біда ніколи сама не ходить. Пр. Як одна біда йде, то й другую за собою веде. Пр. Біда біду тягне. Пр. Одна біда тягне за собою другу. Пр. Біда та й за біду зачепилася. Пр. Біда за біду чіпляється. Пр. До лиха та ще лихо. Пр. Біда сама не ходить, але десять за собою водить. Пр. Одна біда не докучить, бо як одна заворушить, то за нею сотня рушить. Пр. Біда ніколи одинцем не ходить: завжди в парі. Пр.
• Беда одолела кого
– лихо посіло (присіло) кого; біда посіла (присіла) кого; лихо збороло (притисло, заїло) кого; біда (лиха година) зборола кого; біда притисла (заїла) кого; лихо (біда) підвернуло[а] під себе кого; лихо (біда) намогло[а]ся на кого. [Присіла йому вся біда: вже ні окріп, ні вода. Пр. Мати ж така слаба… Заїло лихо. Тесленко.]
• Беда постигла кого
– лихо (біда) спіткало[а] кого; лихо (біда) склало[а]ся кому; лихо спостигло (зуспіло, приспіло) кого; біда спостигла (зуспіла, приспіла) кого; прилучило[а]ся лихо (біда) з ким; лихо повелося в кого; лихо посипалося на кого; біда вчепилась в кого; біда прискіпалась до кого; лихо кому на безголі[о]в’я. [Коли б ще й йому тут не склалось лиха… П. Куліш. Підросли діти, збулася цього клопоту, так друге лихо приспіло. Вовчок. Ходить отуди чужими селами та може прискіпалася до нього яка біда. Мартович.]
• Беда приходит пудами, а уходит золотниками
– біда та горе увійдуть пудами, а виходять золотниками. Пр. Упросились злидні на три дні, та чорт їх довіку не викишкає. Пр. До біди доріг багато, а од біди і стежки нема. Пр. Трудно вийти з біди, як каменю з води. Пр. Не так хутко загоїться, як біда скоїться. Пр. Не так скоро лихо вилізе, як улізе. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Пр. Лихо швидко приходить, а поволі відходить. Пр. Кого вчепиться біда зранку, то держиться й до останку. Пр.
• Беда скоро ходит
– від біди й конем не втечеш. Пр. Крутнувсь та й лиха здобувсь. Пр. На кожному кроці чоловіка біда пасе. Пр. Ти від горя за річку, а воно вже на тім боці тебе виглядає. Пр. Ти від горя, а воно тобі назустріч. Пр.
• Беды
– злигодні; лиха година.
• Беды не избежать (не миновать)
– [Від] лиха (біди) не втекти; лиха (біди) не минути (не обминути, не обійти, не об’їхати); лихо не минеться; (образн.) Біда знайде, хоч і в піч замажся (хоч і сонце зайде). Пр. І на меду знайдеш біду. Пр. Від напасті не пропасти, а від біди не втекти. Пр. [В такі часи в дорогу дику Не рвись — не обминеш біди… Дорошенко. Ти плач, хоч і цілий океан-море наплач, а лиха ні обійдеш, ні об’їдеш. Свидницький.]
• Беды человека научат мудрости
– кожна пригода до мудрості дорога. Пр. Біда вчить розуму. Пр. Від біди розумніють, від багатства дуріють. Пр. Кому біда докучить, то й ся розуму научить. Пр. Хто біду має, той багато знає; хто гаразд має, той мало знає. Пр. Не зазнавши біди — не буде добра. Пр.
• Будет тебе (ему, нам…) беда
– буде тобі (йому, нам…) лихо (біда); буде лихий світ (лиха година) тобі (йому, нам…); набіжиш (набіжите…) лиха. [Схаменіться! Будьте люди, Бо лихо вам буде! Шевченко.]
• Взвести беду на кого
– накинути (прикинути) пеню кому; зводити, звести напасть на кого. [Гляди ж, шануйся! Не зводь напасті на себе. Вовчок.]
• В том-то и беда
– то-то бо й лихо (тим-то й лихо); отож-то й горе; (іноді) тим-то й ба; (образн.) не по чім б’є, як не по голові. [Ото-то й горе, що риба в морі. Пр.]
• Грех да беда далеко не живут
– де люди, там і лихо. Пр. Нема слободи без біди. Пр. Всюди біда, лише там добре, де нас нема. Пр. На всяку деревину птиця сідає, всяка людина своє лихо має. Пр. І на меду знайдеш біду. Пр.
• Грозит беда кому
– грозить (загрожує) біда кому; біда кладеться на кого; на біду кладеться кому. [Як кому на біду кладеться, то як масло в діжку. Пр.]
• Жди беды (берегись)!
– начувайся! [Поскаржуся я матері твоїй, Метелиці гірській, то начувайся! Українка.]
• Желаю тебе (ему, вам…) всех бед
– бодай тебе (його, вас.) лиха година (недоля) побила; бий тебе (його, вас) лиха година; безголі[о]в’я на тебе (на нього, на вас…). [Бодай же вас, цокотухи, Та злидні побили. Шевченко.]
• Жить пополам с бедой
– жити од біди пхаючи; жити лиха прикупивши. [Живе баба за діверем, лиха прикупивши. Пр.]
• Забыть о беде
– (образн.) Ударити (кинути, бити) лихом об землю. [Вдармо ж об землю лихом-журбою, Щоб стало всім веселіше. Н. п.]
• Из беды не выберешься
– лиха (халепи) не спекаєшся; з біди не вилізеш (не виборсаєшся); біди не позбудешся. [У таку біду вскочив, що й не виборсаєшся. З нар. уст.]
• Как на беду
– мов (як) на лихо (на біду); як на те; як на пеню. [А тут, як на лихо, й заробити ніде. Коцюбинський.]
• Лиха беда начало
– почин трудний. Пр. За початком діло становиться. Пр. Добрий початок — половина діла. Пр. Почин дорожчий за гроші. Пр.
• Лучше хлеб с водой, чем пирог с бедой
– лучче їсти хліб з водою, ніж буханець з бідою. Пр. Краще хліб з водою, як буханець з бідою. Пр. Лучче маленька рибка, як великий тарган. Пр. Як з лихим квасом, то ліпше з водою, аби не з бідою. Пр. Лучче погано їхати, ніж хороше йти. Пр.
• На беду, на свою беду
– на лихо (на біду); на лихо собі (мені); на безголі[о]в’я [собі]. [І треба ж, на біду, позаторішню весну його лихий поніс чогось на Десну. Гребінка.]
• Набраться беды
– набратися лиха (біди); зазнати (дізнатися) лиха (біди); (образн.) випити [добру] повну. [Іще ти вип’єш добру повну, По всіх усюдах будеш ти… Котляревський.]
• Навлечь, накликать беду на кого
– накликати (напитати, стягти) лихо (біду) на кого (на чию голову). [Ну, напитав собі біду! Н.-Левицький.]
• Наделать, натворить беды
– накоїти (наробити, натворити) лиха (клопоту, біди). [Накоїть оця гроза лиха — ох, накоїть! Кротевич.]
• Нажить беду
– набігти (доходитися) лиха (біди). [Не ходи, мій синочку, доходишся лиха. Сл. Гр.]
• Наскочить на беду
– нахопитися (наскочити) на лихо (на біду); (образн.) попастися біді в зуби. [Попався в зуби був біді. Котляревський.]
• Не беда!
– дарма!; байдуже! [Дарма, що повість без сюжету, — Зате принаймні не без рим. Рильський.]
• Не смейся чужой беде — своя нагряде
– чужому лихові не смійся: не знаєш, що тебе жде. Пр. Не смійся, барило, сам кухвою станеш. Пр. Смішки з попової кішки, а як своя здохне, то й плакатимеш. Пр. Не смійся з людей нині, бо завтра люди з тебе сміятимуться. Пр. Що мені сьогодні, то тобі завтра. Пр. Не бажай другому лиха, коли й тебе скубе біда стиха. Пр.
• Никто беды не перебудет: одна сбудет — десять будет
– біда біду перебуде — одна згине, десять буде. Пр. Згине пуга — буде друга. Пр.
• Ох, беда, беда!
– лихо (лишенько) тяжке!; ой (ох) лихо, лихо!; ой леле [леле]! [Ой, лихо, лихо! — каже стара, зітхнувши. Мордовець. Ой, леле, леле! Битиме дідусь! Сл. Гр.]
• Переживать, испытывать беду
– біду бідувати; біду (лихо) приймати; біди (лиха) зазнавати; терпіти (зносити) лихо (біду). [Уже ж мені та докучило сю біду бідувати. Чубинський. Мій краю! За тебе прийнять не лякаюсь Найгіршого лиха… Кримський.]
• Пережить беду
– перебути лихо (біду); лихо (біду) перетерпіти; перебідувати; (образн.) переплакати лихо (біду). [Порятуй, порадь, земляче, як це лихо перебуть! Глібов.]
• Помочь беде
– зарадити (запомогти) лихові (біді). [Розривайся й начетверо, то не зарадиш біді. Козланюк.]
• Помочь кому в беде (поддержать кого)
– зарятувати (порятувати, підрятувати) кого.
• Попадать, попасть в беду
– упасти (попастися) в біду; доскочити лиха (біди); ускочити в халепу (в лихо, в біду, в напасть); влізти в біду; (образн.) засвататися з бідою. [Впав у біду, як курка (як муха) в борщ. Пр. Заплаче, — каже Гаврісаниха, — як засватається з бідою! Кобилянська.]
• Пошло на беду
– на лихо (на біду) пішлося; (іноді) пішло на випадок. [Як пішлося ж у дівоньці на біду… Манжура.]
• Предотвращать, предотвратить беду
– запобігати, запобігти лихові.
• Прибавка к беде
– прибідок. [Як є біда, то є й прибідок. Пр.]
• Придёт беда
– біда (лихо) прийде; до лиха (до біди) прийдеться.
• Причинять, причинить беду кому
– чинити, вчинити (робити, зробити, діяти, вдіяти) лихо кому; завдавати, завдати лиха кому; стягати, стягти лихо на кого; впроваджувати, впровадити в біду кого; заганяти, загнати в біду кого. [Гадалось, багато мені лиха вдієш, аж це: прийшла коза до воза. Мартович. За що мене Бог карає… чи в біду кого впровадив? Сл. Гр. Прикро йому, прикро дуже, що загнав нас у таку біду. Мартович.]
• Просто беда
– чисте лихо, чиста біда. [Чиста біда матері: зашмарується увесь, не доперешся. Головко.]
• Разразилась беда над кем
– впало (спало) лихо на кого (на голову чию); впала (спала) біда на кого; окошилося лихо на кому. [Не знаєш, звідки на тебе лихо впаде. Пр. Усе лихо од прощеної душі окошилось тільки на свійських качках. Стороженко.]
• Семь бед — один ответ
– більш як півкопи лиха не буде. Пр. Чи раз батька вдарив, чи сім раз — однаково [одвічати]. Пр. Сім бід — один одвіт. Пр. Чи раз, чи два — одна біда. Пр. Раз на світ народила мати, раз і помирати. Пр.
• Спасти, спастись, избавить, избавиться от беды
– вирятувати, вирятуватися з лиха (з біди, з напасті); вимотати, вимотатися з лиха (з біди, з напасті); вигорнути, вигорнутися з лиха (з біди, з напасті); визволити, визволитися з лиха (з біди, з напасті); вийти з лиха (з біди, з напасті); вилізти (виборсатися) з лиха (з біди, з напасті); збутися, позбутися (відскіпатися) лиха (біди, напасті); (лок.) викараскатися з лиха (з біди, з напасті); скараскатися лиха (біди, напасті); (образн.) втопити лихо. [Не загайся на підмозі, вирятуй з напасті. П. Куліш. Трудно вийти з біди, як каменю з води. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Пр. Лихо, сказано, як до кого причепиться, — не одскіпаєшся! Мирний.]
• Стряслась беда над (с) кем
– впало (спало) лихо на кого; впала (спала) біда на кого; окошилося лихо на кому; лихо спіткало кого; лихо скоїлося з ким; спіткала (спобігла) напасть (лиха година) кого; лихо (біда) заскочило[а] кого. [Біда заскочила їх, як дощова хмара. Коцюбинський.]
• Что за беда!
– велике (невелике) лихо!; тільки б і шкоди!; [то] що з того!; дарма!
• Чужую беду и не посоля уплету, а свою беду и посахарив не проглочу
– чужа біда за сахар, а своя за хрін. Пр. Чуже лихо за ласощі, а своє за хрін. Пр. Чужу біду з хлібом з’їм, а своєї й з калачем не ковтну. Пр.
• Чужую беду руками (на бобах) разведу, а к своей и ума не приложу
– чужу біду на воді (руками) розведу, а своєї і кінця не знайду. Пр. Добре чуже лихо міряти — зміряй своє! Пр. Чуже на ніжки ставить, а своє з ніг валить. Пр.
Горе
• Вот горе!
– от лихо (горе)!; от лиха година!
• Гложущее горе
– їдуче (гризуще) горе; пекучий біль на серці.
• Горе горькое
– лихо тяжке; горе-скрута; горювання-бідування; гіркий світ.
• Горе да и только
– лихо (горе) та й годі.
• Горе да море — не выпьешь до дна; горе — что море: и берегов не видно
– горе — як море: ні перепливти, ні випити (ні випливти). Пр. Горе — [як] море: усього не вип’єш. Пр. Горе не кинеш у море. Пр. Горе — [як] море: пий його — не вип’єш. Пр.
• Горе-мастер
– гіркий (лихий) майстер; горе-майстер; (розм.) попсуй-майстер.
• Горе-музыкант
– горе-музика; (розм.) цигикач (зниж. цигикало).
• Горе не красит
– лихо (біда) нікого не красить. Пр. Біда не дуда: як стане дуть, то аж сльози йдуть. Пр.
• Горе не свой брат
– журба не матінка.
• Горе от ума
– лихо з розуму; горе (лихо) з великого розуму.
• Горе охватывает
– жаль (туга, журба) бере (обіймає, огортає, понімає).
• Горе только одного рака красит
– горе тільки рака красить. Пр. Біда красить, як кип’яток рака. Пр.
• Горе-учёный, горе-профессор…
– гіркий (лихий) вчений, професор…; горе-вчений, горе-професор…; біда, а не вчений, біда, а не професор…
• Горю предаваться
– вдаватися (вкидатися) в горе (в тугу).
• Горя много, да смерть одна
– смерть одна, а хвороб багато. Пр. Від горя хворість, — від хворості смерть. Пр.
• Ему и горя (и горюшка) мало
(разг.) – йому й байдуже(чки); йому ані гадки; йому й за вухом не свербить; а він на те й байдуже; йому дарма; мале йому горе; він ні гадки про те, на те; він і гадки (думки-гадоньки) не має; був би й горе (лихо) покотив; він не сушить собі голови [тим].
• Ещё ты перетерпишь много горя
– зазнаєш ще ти багато лиха (горя); (образн.) іще ти вип’єш добру повну.
• Жгучее горе
– пекуча журба; живий (пекучий) жаль.
• Жить с горем пополам
– жити лиха (горя) прикупивши; жити, від біди тікаючи.
• Изведать, претерпеть много горя
– зазнати багато горя (лиха); набратися лиха (горя); випити ківш лиха; випити [добру] повну; випити чималу; скуштувати (спити) гіркої.
• Мыкать горе
(разг.) – [Біду] бідувати; біду тягти (терти); поневірятися; горювати; горювання приймати; горе терпіти.
• На горе, на своё горе
– на лихо (на безголо(і)в’я); собі на безголо(і)в’я (на лихо, на шкоду); на свою голову.
• Натерпишься горя — узнаешь, как жить
– біда навчить! Пр. У біді чоловік умудряється. Пр. Біда ум родить. Пр. Горе гострить розум. Пр. Навчить горе глядіть у море! Пр. Біда навчить коржі з маслом їсти. Пр. Навчить лихо з маком коржі їсти. Пр. Горе навчить угору дивитись. Пр. Кому біда докучить, той ся розуму научить. Пр. Біда вимучить — біда й виучить. Пр.
• Не видав горя, не узнаешь и радости
– не знавши біди, не знатимеш добра. Пр. Хто горя не бачив, той і щастя не зазнає. Пр. Хто горя не видав, той і щастя не зазнав. Пр. Не зазнавши горя, не знатимеш і радості. Пр.
• Не годы старят, а горе; горе не молодит
– старять людину не літа, а біда. Пр. Коли біда діє, голова біліє. Пр. День меркне від ночі, а чоловік — від горя. Пр. Горе натерло, нахилило. Пр.
• Не знающий горя
– безнапасний (безжурний).
• Не зная горя
– не знавши лиха (горя); лиха не знаючи; безнапасно (безжурно).
• Не оберёшься горя, хлопот
– лиха не обженешся (не скараскаєшся); не збудешся лиха, халепи, клопоту.
• От горя бежал, да в беду попал
– з дощу та під ринву. Пр. Утікав перед вовком, а впав на ведмедя. Пр. Від вовка втікав, а на ведмедя впав. Пр. Поправився з печі на лоб. Пр. Тікав від диму, та впав у вогонь. Пр.
• Помочь, пособить горю
– зарадити лихові; запомогти.
• После грозы вёдро, после горя радость
– терпи горе — добро буде. Пр. Терпи, козаче, горе, то питимеш мед. Пр. Добро минеться — лихо буде, лихо минеться — добро буде. Пр.
• Постигло горе кого
– лихо (горе) впало на кого; спобігло горе кого; спіткало лихо кого.
• Предотвращать, предотвратить горе
– запобігати, запобігти лихові.
• Приобрести, добыть, раздобыть с горем пополам что
– розгорювати, розгорити що; розгорюватися на що; загорювати що.
• Причинять, причинить горе кому
– завдавати, завдати горя кому; (діал.) завгорювати, завгорити кому.
• Своё горе — велик желвак, чужая болячка — почесушка
– чуже лихо за ласощі, а своє за хрін. Пр.
• С горем добытый
– загорьований.
• С горем пополам сделать что
– з тяжкою бідою зробити що.
• Слезами горю не поможешь
– сльозами (журбою) горя не здолаєш. Пр. Плачем лиха не виплачеш. Пр. Плачем ділу не пособиш. Пр. Журба сорочки не дасть. Пр. Журбою поля не перейдеш. Пр. Не потурай журбі: вона тебе ножем під серце, а ти їй під ніс перцю. Пр. Не журись, а за діло берись. Пр.
• Случилось, приключилось горе
– спобігло (спіткало) лихо кого; скоїлося (сподіялося) лихо з ким; склалося лихо кому; (розм.) сколотилося лихо в кого; (зрідка) прилучилося (іноді приключилося) лихо (горе) кому.
• Стряхнуть с себя горе
– покотили горе[м); (образн.) ударити (кинути) лихом об землю.
• Только бы и горя
– якби (коли б) тільки й лиха; (фольк.) тільки б (і) тужаночки.
• Ты от горя, а горе за тобой
– ти від горя, а воно тобі назустріч. Пр. Як піде горе зрання, то аж до смеркання. Пр. Горе, та ще й за горе зачепилось. Пр. Біда, ще й за горе зачепилась. Пр. По горе не треба йти за море — його й дома вистачає. Пр. Не шукай горя — воно само тебе знайде. Пр. Ти хочеш на гору, а лихо за ногу. Пр.
• Убитый горем
– пригнічений горем.
• Узнать много горя
– випити повну (немалу); випити повну (немалу) чарку горя (лиха).
• Хлебнуть горя
(разг.) – набратися (зазнати, скуштувати) лиха (біди, горя).
• Чужое горе не болит
– добре чуже лихо міряти — зміряй своє! Пр. Чужу біду руками розведу, а до своєї ума не докладу. Пр. Чужу біду з хлібом із’їм, а своєї і з калачем не ковтну. Пр. Чужу біду на воді розведу, а своїй і кінця не знайду! Пр.
Лакомство
• Употребить, истратить на лакомства
– витратити (повернути) на ласощі; проласувати.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ла́сощі, -щів, -щам, -щами

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бламанка, -ки, ж. = Ласощі. Аби думки не мучили, а без бламанки (без ласощів) засну. Ком. Пр. № 545.
Гірки́й, -а́, -е́.
1) Горькій на вкусъ.
Гіркий полинь. Мет. 81.
2) Ѣдкій, донимающій.
Не лай мене, моя мати, гіркими словами. Мет. 85.
3) Несчастный, бѣдственный, горькій.
Гірка доля. Ном. № 2442. Гіркий світ, а треба жить. Ном. № 2440.
4) Сопровождаемый горестью, неутѣшный, горькій.
Облилася Морозиха гіркими сльозами. Нп. Забудь ласощі, паслін і цибулю, а за гірку твою працю візьми під ніс дулю. Ном.
5) Употребляется часто съ подразумѣваемымъ существительнымъ.
Схилившись на стіл, облився гіркими (сльозами), потім устав. Стор. Та синові за гіркого (шага) медяник купила. Шевч. 80. Не дає перевести дихання і через край гіркої (долі) наливає. К. Іов. 20. Гірки́й лопу́х. Раст. Lappa major. Вх. Лем. 403. См. Лопух. Ум. Гіре́нький, гірке́нький. Сравн. ст. Гі́рший, гірчі́ший. Гіренький мій світ. Федьк. І. 100.
Гра́шка, -ки, ж. = Играшка. Встрѣчено только у М. Вовчка. Спродавалися ласощі й грашки. МВ. ІІІ. 32.
Крамни́ця, -ці, ж.
1) Лавка.
Завів крамницю з тютюном. Левиц. Пов. 6. Зайшов собі в таку крамницю, де продають фиги-миги і всякі ласощі. Гатц. 62.
2) Дощечка у сапожниковъ, на которой рѣжутъ товаръ и выстругиваютъ гвозди. Константиногр. у. Ум.
Крамни́чка.
Ла́сощ, -щі, ж. Употребляется болѣе во мн. ч. Ла́сощі, -щів и -щей. Лакомство. І уже в Одесі ласощ закупав з крамом. Мкр. Н. 6. Чуже лихо за ласощі, а своє за хрін. Ном. № 12366. Цурається тоді людина хліба, від ласощів одвернеться солодких. К. Іов. 73.
Лю́бість, -бости, ж.
1) Любовь.
Заміж пішла по любости. МВ. І. 92. Не білись, личко біленькеє, будуть к тобі гості, гості не з любости, а од нелюба старости. Чуб. V. 574. Нехай о тім увесь світ знає, же з любости смерть буває. Гол. III. 396.
2) Пріятность; удовольствіе.
До лю́бости бу́ти кому́. Нравиться. Роби́ти до лю́бости. Въ свое удовольствіе дѣлать, по своему желанію. Боклаги з напитками і всякі ласощі. Пий і їж до своєї любости, хто хочеш. К. ЧР. 85.
Паслі́н, пасльо́н, -льо́ну, м.
1) Раст. а) Solanum nigrum L. Вх. Пч. І. 13. Маркев. 166.
Забудь ласощі: паслін і цибулю, а за гірку твою працю візьми під ніс дулю. Ном. № 5674. б) — жо́втий. Solanum Dulcamara L. ЗЮЗО. І. 134.
2) Родъ узора въ вышивкѣ. Чуб. VII. 427.
Проща́льник, -ка, м. Козакъ, прощающійся пирушкой со свѣтской жизнью предъ поступленіемъ въ монахи. А погулявши неділь ізо дві да начудувавши увесь Київ, ідуть було вже з музиками до Міжигорського Спаса. Хто ж іде, а хто з прощальником танцює до самого манастиря.... А за ним везуть боклаги з напитками і всякі ласощі. К. ЧР. 85, 86.
Ріжо́к, -жка́, м.
1) Ум. отъ
ріг. От баранець і позбивав собі ріжки. Грин. І. 148. Варила дружечка пиріжки, защіпувала їх в три ріжки. О. 1862. IV. 35. У місяця молодика гострі ріжки. Грин. 1. 254. Не варт, і ріжка табаки. Ном.
2) У горшечниковъ: воловій рогъ со вставленнымъ въ тонкій конецъ гусинымъ перомъ, наполненный краской, — употребляется для раскрашиванья посуды. Шух. І. 263.
3) Каждый изъ концевъ вилъ. Шух. I. 169.
4) Каждый изъ концевъ развѣтвленія
мотовила. Вас. 201.
5)
мн. Названіе вола съ мало расходящимися въ стороны тонкими и прямыми рогами. КС. 1898. VII. 45)
6)
мн. Родъ прически. О. 1861. XI. 27. Шляхтянки в дрібниці не заплітаються, а в ріжки. Св. Л. 2.
7)
мн. Сладкіе рожки (стручк. растеніе). Мкр. Н. 31. Купував я дівці ріжки та горішки. Грин. III. 200.
8) Спорынья.
Як єсть в хлібі ріжки, будуть і пиріжки, а як уродить метлиця, то буде і хліб сниться. Ном. № 10135.
9) Отростки при корнѣ камыша, употребляемые въ нищу.
Ласощі доставмо з води.... спичаки, рогіз, ріжки. О. 1862. І. 55. Ум. Ріже́чок.
Стовпе́ць, -пця́, м.
1) Низкій столбикъ съ свободнымъ верхнимъ концемъ; тумба.
В кожній крамниці одчиняна ляда і оперта на стовпець. Левиц. І. 90. Різницький стовпець для разрубыванія мяса. Різни́цьким стовпце́м называютъ также толстаго и низкаго человѣка. Чуб. VII. 576.
2) Родъ печенья: гречишникъ (въ родѣ опрокинутаго стаканчика съ узкимъ донышкомъ). Маркев. 161.
І ласощі все тілько їли — сластьони, коржики, стовпці. Котл. Ен. III. 64.
3) Часть
снувалки (см.). МУЕ. III. 15.
4) У разнощиковъ мелкаго товара: 10 пачекъ швейныхъ иголокъ. Вас. 190.
Тломи́ти, -млю́, -ми́ш, гл. Уничтожать, истреблять, поѣдать. Тломили ласощі. Мкр. Н. 48.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Десе́ртъ = ла́сощі, заїдки, (С. Л.), лагоми́ни, при́смаки. (С. Л.). — І ласощі вce тільки їли: сластьони, коржики, стовпцї. Кот. — Книші, вареники і всякі лагоминки. С. З.
Запре́тный = зака́заний, заказни́й, заборо́нений. — Позичающему грошей на ігру заказану вільно не оддати. Б. Н. — От там же той Дон Хоз, як рідне чадо Єви, знаходив ласощі на заказному древі. К. Д. Ж.
Заѣ́дки = заїдки (С. Аф.), заїдок (С. З.), ла́сощі, лагоми́ни, лагоми́нки. С. З.
Ла́комецъ, ла́комка (сп. р.) = ласу́н, ласу́нка, ласу́ха, ласїй, ка, здр. — ласуне́ць, ласощохли́ст (С. З.), лягоми́нець, лагоми́нець. — Ласун худобу всю на ласощі проїв. Б. Б. — Ласунець ти, Василю, усе б тобі солодке тільки. Кн.
Ла́комство = ла́сощі (С. З. Л.), ла́коти (С. З.), ла(я)гоми́нки (С. З.), сма́кощі (С. Пар.), при́смаки. С. З. — Чуже лихо за ласощі, а своє за хрін. н. пр. — І ласощі все тільки їли: сластьони, коржики, стовпцї. Кот. — Книші, вареники і всякі лагоминки. Гр.
Прокути́ть = 1. прогуля́ти, проци́ндрити, проманта́чити, прогайнува́ти, випиваючи — пропи́ти, на ласощі — проласува́ти. — Пропив ярма і занози, а сам ходить по дорозї. н. п. — Він і швець, добрий, тільки що заталанить, то все й прогайнує за одну ніч. Г. Бар. 2. прогуля́ти, прогультяюва́ти, пропія́чити (який час).
Проѣда́ть, проѣ́сть, ся = 1. проїда́ти, проїсти, ся, прохарчи́ти, ся, на ласощі — проласува́ти. — Проїв багато грошей. — Усї гроші чи прохарчив, чи прогуляв. н. о. 2. проїда́ти, прогриза́ти, проїсти, прогри́зти.
Сла́сти = ла́сощі, солодо́щі, лагоми́ни.