Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 101 статтю
Запропонувати свій переклад для «ледащо»
Шукати «ледащо» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Баклу́шник, -ца – ба́йдич, ле́[о́]дар (р. -ря), ле́[о́]дарка, леда́що (общ.), ледащи́ця (общ.).
Безде́льник –
1) не́ро́б(а), ле́[о́]дар (р. -ря), леда́що, леда́й, дармоби́т, ба́йдич, ледацю́га.
• Делаться, сделаться -ком – ледащі́ти, зледащі́ти, пусти́тися в леда́що;
2) шахра́й, круті́й, дури́світ.
Беспу́тник – гультя́й (р. -тяя́), непутя́щий, безпу́тник, леда́що.
Беспу́тница – гультя́йка, непутя́ща, безпу́тниця, леда́що, ледащи́ця.
Беспу́тный – безпу́тній, непу́тній, непутя́щий, гультя́йний.
• -ый образ жизни – гультяюва́ння.
• Сделаться -ым – пусти́тися в леда́що, піти́ пу́сто.
• -но жить – пу́сто йти, гультяюва́ти.
Дрянь –
1) (сор) смі́ття́, не́чисть (р. -ти);
2) (незнач. худая вещь, негодное существо) дра́нтя (ср.), по́гань (р. -ни), (хлам) мо́тлох, не́гідь (р. -годи), ле́дач (р. -чи), леда́що, па́скудь (р. -ди) [Якби́ до́бра коби́ла, а то дра́нтя. Що було́ до́брого – порозкупо́вували, зоста́ла́ся сама́ по́гань. З ньо́го вели́ка ле́дач. Ця ді́вчина така́ па́скудь], (только одушевл.) паску́да (общ.) [Стари́й паску́да], дрі́пло [Старе́ дрі́пло], смі́ттюх (м. р.), посмі́ттюха [Посмі́ттюха яка-не́будь кома́ндуватиме], неві́ра (общ.), (гнусная) плюга́вець (р. -вця), плюга́вство (ср.);
3) (вздор) (вся́ка) по́гань, ка́зна-що, дурни́ці. [В го́лову вся́ка по́гань лі́зе].
Зава́лень – леда́що, ле́га, ле́жень (-жня), ле́дар (-ря), неро́ба (общ. р.).
Захребе́тник –
1) (бобыль) нетя́га, бурла́ка. [Муж мій нетя́га і леда́що (Ор. Лев.)];
2) дармої́д.
• Мирской -ник – грома́дський дармої́д;
3) (батрак) на́ймит.
Колото́вка –
1) (мутовка) колоті́вка, збива́чка, копи́стка;
2) (водяная мельница) млино́к (-ка́), (гал.) ко́лотов (-тва);
3) (сплетница) коло́тниця, колоту́ха, плету́ха, бреху́ха, (болтунья) базі́ка, лепе́тя;
4) (упрямец, ленивец, общ. р.) леда́що (-ща), нікче́ма;
5) (лопаточка) копи́стка.
Колоты́рник –
1) (перебивающийся в нужде) харпа́к (-ка́);
2) (надоедливый проситель) насти́ра, жебру́н (-на́);
3) (торговец, срывающий копейку) жми́крут;
4) (перекупщик) переку́пник;
5) (пройдоха) проно́за, пройди́світ, круті́й (-тія́);
6) (любитель поесть-попить на чужой счёт) дармої́д;
7) (бездельник) леда́що (-ща);
8) (пустомеля) лепе́тя;
9) (сварливый человек) коло́тник, заї́да.
Лентя́й – лін(т)ю́х (-ха́), лін(т)ю́га́, ле́дар (-ря), леда́й (-дая́), леда́що (ср. р.), ув. леда́ка, ум. леда́йко, соб. ле́дач (-чи), ле́дар (-ри), ле́дарство, ле́день (-ни), (вульг.) ліногу́з (-за); (баклушник) ба́йдич, (пров.) байдала́; (бездельник) не́роб (-ба), неро́ба (общ. р.); (лежебока) ле́жень (-жня). [Ота́к дрижи́ть ліню́х-школя́р, не ви́вчивши уро́ка (Крим.). Ну й лінтюга́, – усе́-б лежа́в! (Харківщ.). Я й у житті́ бу́ду тру́тнем суспі́льности, – я ліню́га́ (Крим.). В йо́го усі́ лю́ди то нече́сні, то шкодли́ві, то ле́дарі (Н.-Лев.). Що за леда́що мій Охрі́м! (Квітка). Ска́зано, – леда́й: і до́сі скоти́ні не пода́вано (Полтавщ.). Ле́дач, а не ді́ти (Липовеч.). Давно́ я потопта́в-би сю ле́дар (Куліш). У го́роді позбира́лася сама́ ле́день, – роби́ть не ро́бить, а хлі́ба дава́й (Чигиринщ.)].
• Праздновать святого -тя́я – справля́ти ле́жня.
Лентя́йка – лін(т)ю́ха, лін(т)ю́га́, ле́дарка, леда́що (-ща: ср. р.), ледащи́ця; (бездельница) неро́ба, неробі́тниця. [Лю́ди гово́рять, що я ледащи́ця, не хо́чу роби́ти (Хведор.). І ти прийшла́ обі́дати, моя́ неро́бо? (Звин.)].
Ло́дарище –
1) ле[о]дарю́ка, ледацю́га. [Що з те́бе ви́росте? Леда́що й лодарю́ка, каза́ла я давно́ (Самійл.)];
2) крутя́га, крутія́ка, см. Плутя́га.
Ло́дарь –
1) ле́[о́]дар (-ря), леда́що. [В москалі́ оци́х ле́дарів! (Н.-Лев.)].
• Что ты всё -ря гоняешь? – чого́ ти все ледарю́єш? (шутл.) свято́го ле́даря справля́єш?
• Эка -дарь, и куска хлеба не заработает – от леда́що, і на шмато́к хлі́ба не заро́бить;
2) круті́й (-тія́), дури́світ; см. Плут.
Льсти́вый – лести́вий, підле́сливий, обле́сливий, уле́сливий, обле́сний, (зап.) підхлі́бливий, підхлі́бний. [Лести́вий чолові́к (Черніг.). Ну, вже і ти́, підле́сливе леда́що (Грінч.). Си́пала обле́сливими слова́ми, на́че дрібни́м горо́хом (Н.-Лев.). Дру́зів уле́сливих свої́х (Черн.). Її́ обле́сній мо́ві ти не вір (Грінч.-Шілер)].
• -вые речи – лести́ва, вле́слива мо́ва, влеща́ння, ле́стки; срв. Лесть. [Ле́стки гі́рше трути́зни (Приказка). Там таки́й, що ле́стками й ду́шу з те́бе ви́йме (Бердянщ.)].
Ляд –
1) леда́що;
2) ха́лепа, лиха́ годи́на; не́чисть; нечи́стий, біс.
• Ну те(бя) к -ду – геть ік лихі́й годи́ні (к бі́су, к нечи́стому)! іди́ ти к нечи́стому!
Мухобо́й и Мухоблу́д – мухолу́п (-па), гульві́са, леда́що.
Него́дник, -ница –
1) леда́що (общ. р.) и ледащи́ця (общ. р.), (сильнее) ледацю́га (общ. р.), непо́тріб (-ба, м. р.) и непо́тріб (-би, общ. р.), (сорванец) ла́нець (-нця, м. р.); (негодяй, -дяйка) негі́дник, -ниця, пога́нець (-нця), пога́нка; (повеса) гультя́й (-тяя́), -тя́йка. [Зав’яза́ла собі́ світ за таки́м леда́щом: ряби́й, гугня́вий та ще й зло́дій (Коцюб.). Від тако́го ледацю́ги на все мо́жна сподіва́тись (Мова). Через те́бе, ледацю́го, мо́же й мене́ лю́ди заплюю́ть (Васильч.). Ах, ти непо́трібе, незда́ро, ну́ждо моя́ несосвіте́нна! (Франко). Обо́м непо́трібам горі́ло се́рце, щоб шви́дше змить з оче́й уся́кий со́ром (Крим.). Мовча́ла-б уже́ кра́ще така́ непо́тріб! Хіба́ ду́маєш, я не зна́ю, що до те́бе дяк що-вечо́ра хо́дить? (Гоголь)];
2) неприда́тний, -да́тна, негодя́щий (-ого), -дя́ща (-ої) до чо́го; (никудышный, -ная) нікче́ма (общ. р.), нікче́мник, -ниця, (бездарь) незда́ра (общ. р.); см. Него́дный 1 в.
Него́дный –
1) (непригодный) –
а) (о вещах, неодуш. предметах) неприда́тний, негодя́щий, леда́чий, (реже) незда́тний, неспосі́бний. [Цього́ чо́бота я ви́кину, бо він негодя́щий (Звин.). Залежа́лий та негодя́щий крам (Рада). Таку́ негодя́щу ха́ту, що вже й гі́ршої не бува́є, мо́же шви́дше даду́ть (Грінч.). Сукно́ леда́че, розла́зиться (Звин.). Мені́ ці халя́ви незда́тні, бо малі́ (Кам’янеч.). Гвіздо́к уже неспосі́бний, – без голо́вки (Чигиринщ.)].
• -ная вещь – неприда́тна (негодя́ща) річ; см. ещё Не́годь 1.
• -ная трава – бур’я́н (-ну́);
б) (о животных) неприда́тний, негодя́щий, несудни́й, (зап.) незда́лий, (вредный) шкідли́вий. [Несу́ (пса) в ліс заби́ти, бо вже коло ха́ти незда́лий (Яворськ.)];
в) (о людях) неприда́тний, незда́тний, негодя́щий, непутя́щий, неспосі́бний, (зап.) незда́лий; (никудышный) нікче́мний. [В вас оди́н не́крут негодя́щий (Свидн.). З вимо́ги сільра́ди зві́льнено непутя́щого агроно́ма (В. Підмог.). У рай його́ не прийняли́, бо неспосі́бний, і пішо́в він у пе́кло (Гр. Григор.)].
• -ный поэт – нікче́мний (незда́тний) пое́т;
г) (об отвлеч. понятиях) неприда́тний, (ничтожный) нікче́мний.
• Покушение с -ными средствами – за́мах з нікче́мними за́собами.
• -ный к чему, для чего, на что – неприда́тний, незда́тний, (зап.) незда́лий до чо́го и роби́ти що.
• -ный к военной службе – непридатний до військової служби (до війська), негодящий до призову.
• -ный для питья – неприда́тний до (для) пиття́, непитни́й.
• -ный к употреблению – неприда́тний до вжива́ння, неужи́тний, неспосі́бний. [Ця ді́жка вже неспосі́бна: дві кле́пки геть погнили́ (Звин.)].
• Язык, -ный для выражения отвлечённых мыслей – мо́ва, неприда́тна (незда́тна) висло́влювати абстра́ктні думки́.
• Ни на что (никуда, ни к чему) -ный – ні до чо́го неприда́тний (незда́тний, незда́лий), (эллиптич.) ні до чо́го, (диал.) ніку́ди не судни́й, (ничего не стоящий) нічо́го не ва́ртий, (ничтожный) нікче́мний, (о человеке ещё, сщ.) нікче́ма (общ. р.), нікче́мник, -ниця. [Чолові́к незда́лий до нічо́го (Стефаник). Цей кінь ніку́ди не судни́й (Сл. Гр.). Так і зріс він ні до чо́го (Свидн.). Наві́що сей нікче́мний жарт? (Самійл.). Нікче́мні ві́рші (Грінч.)];
2) (дурной, скверный) негі́дний, пога́ний, (сильнее препога́ний), паску́дний, леда́чий, него́жий; (о людях ещё, сщ.) пога́нець (-нця, м. р.), пога́нка (ж. р.), леда́що (общ. р.); срв. Него́дник, -ница. [Бода́й лиш не ма́ти негі́дну дити́ну (Гол. III). Пізна́в препога́ний, пізна́в ті́ї ка́рі о́чі (Шевч.). Ах ти зра́дник паску́дний! (В. Підмог.). Сам призна́всь, леда́чий, в зра́ді (Грінч.). Я створі́ння зле, него́же (Самійл.)].
• Самый -ный человек – найпаску́дні́ша люди́на, найгі́рший непо́тріб.
Не́охоть –
1) неохо́та, не́хіть (-хоти), небажа́ння (-ння); срв. Неохо́та, Неуслу́жливость;
2) лі́нощі (-щів и -щей), лі́ньки (-ків); срв. Лень 1;
3) (человек) лін(т)ю́х (-ха́), ле́дар (-ря), леда́що (ср. р.); срв. Лентя́й.
Не́чего –
1) мест., см. I. Нечто́ 2;
2) нрч. – нема́ чого́, нема́ що, ні́чого, (редко) ні́що. [Перед на́ми нема́ чого́ кри́тися: ми зна́єм усе́ ді́ло (Грінч.). Нема́ чого́ заздалегі́дь горла́ти (Грінч.). Нема́ чого́ ляка́тись ворогі́в (Крим.). Зіма́ – кожу́ха нема́, чо́боти леда́що, – і йти нема́ що (Сл. Гр.). Все пропа́ло, – а пропа́ле ні́що в пі́сні й спомина́ти (Франко)].
• Вам -го бояться меня – вам нема́ чого́ боя́тися мене́.
• Этим -го шутить – цим нема́ чого́ жартува́ти.
• -го говорить – нема́ що (шко́да, нема́ чого́, редко ні́що) й каза́ти, шко́да й сло́ва, нема́ (й) сло́ва, ні́(г)де пра́вди ді́ти, (упоминать) шко́да й зга́дувати. [Шко́да вже й говори́ти про це (Грінч.). Що вже повиро́блювано горорі́зьбою, то ні́що й каза́ти (Свидн.). Шко́да й зга́дувати, що той моря́к не дава́в мені́ спокі́йно спа́ти (Остр. Скарбів)].
• -го говорить, он молодец – нема́ що каза́ти (нема́ сло́ва), він (з йо́го) молоде́ць.
• -го много говорить – нема́ чого́ розво́дитися (розбала́куватися).
• -го сказать – нема́ що (нема́ чого́) каза́ти, ні́чого сказа́ти. [Ну, і ро́лька, ні́чого сказа́ти! (Кирил.)].
• -го и думать – а) о ком, о чём – нема́ чого́ (ні́чого) й ду́мати (гада́ти) про ко́го, про що, нема́ чого́ (ні́чого) й міркува́ти про що;
б) шко́да й га́дки (про що), шко́да́, го́ді ((з)роби́ти що). Срв. Ду́мать 1. [Шкода́ було́ (-го было и думать) шля́хтичеві роздобу́тків сподіва́тися (Куліш)].
• И думать -го (тебе) – і га́дки (ду́мки) (тако́ї) не май, і ду́мати не гада́й, і ду́мку поки́нь.
• Да тут и думать -го – та тут і ду́мати (гада́ти) нема́ чого́ (ні́чого).
Обраща́ться, обрати́ться –
1) см. Обора́чиваться, обороти́ться.
• -ща́ться, -ти́ться в бегство – ки́датися, ки́нутися, пуска́тися, пусти́тися навті́ки, навтікача́, (насм.) п’я́ти показа́ти, п’я́тами накива́ти.
• -ща́ться вспять – поверта́ти, -ся, поверну́ти, -ся назу́сп’ять, назу́спіт. См. Вспять.
• Кровь -ется в жилах – кров кружля́є (циркулю́є) по (в) жи́лах;
2) (вокруг чего), см. Обора́чиваться 2;
3) к кому, чему – зверта́тися, зверну́тися до ко́го, вдава́тися, вда́тися, пода́тися до ко́го, ударя́тися, уда́ритися до ко́го, ки́датися, ки́нутися до ко́го, приверта́тися, приверну́тися до ко́го, до чо́го. [Зверта́ється до рі́зних устано́в. Жінки́ вдава́лись одна́ до одніє́ї слова́ми (Грінч.). Вона́ вда́рилась до зна́харки. Си́ла люде́й приверну́лось до украї́нства].
• -ся к кому по делу – вда́тися до ко́го з спра́вою, у спра́ві.
• -ся с речью (словами) к кому – зверта́тися, зверну́тися (з) сло́вом (слова́ми) до ко́го, вдава́тися, вда́тися слова́ми до ко́го, озива́тися, озва́тися до ко́го;
4) во что, см. Обора́чиваться 4, а также – поверта́тися, поверну́тися на ко́го, на що. [Невже́ за́тишне за́ймище на о́зері пове́рнеться на комо́ру кра́дених рече́й?], бра́тися, взя́тися чим.
• -ти́ться в кого – оберну́тися, поверну́тися (несов. оберта́тися, поверта́тися), (о мног.) пооберта́тися на (у) кого́ или ким.
• -ти́ться, -ща́ться в пламя – взя́тися (бра́тися) по́лум’ям.
• -ти́ться в пар – узя́тися (несов. бра́тися) па́рою; (в воду) взя́тися (поня́тися) водо́ю. [Сніг поня́вся (взя́вся) водо́ю. Сіль узяла́ся водо́ю]; (в дым) здимні́ти; (в прах) спорохна́віти; (в камень) скам’яні́ти, бру́сом побра́тися, взя́тися. [Од його́ ліка́рства усе́ в животі́ бру́сом побра́лось (Г. Барв.)].
• -ся во что (худшее) – зіхо́дити, зійти́ на ко́го, на що, перево́дитися, переве́стися на що. [I ми коли́сь були́ до́брі, а ось-же довело́сь зійти́ на леда́що (М. Вовч.). Як поча́в пи́ти горі́лку, то й переві́вся на ка́-зна-що].
• -ся в ничтожество – зве́сти́ся ні на́ що. См. ещё Превраща́ться;
5) с кем – пово́дитися, повести́ся, об(і)хо́дитися, обійти́ся, захо́дити, поступува́ти з ким, трактува́ти кого́.
• Не уметь -ться в обществе – не зна́ти звича́ю до́брого, не вмі́ти пово́дитися сере́д люде́й.
Отлё́живаться, отлежа́ться –
1) відле́жуватися, відле́жатися.
• -ваться после болезни – від[ви]ле́жуватися після х(в)оро́би.
• Лентяй -вается от дела – ле́дар (-ря) (леда́що) відле́жується від робо́ти;
2) (о недошлых плодах) уле́жуватися, улежатися; см. Вылё́живаться 2.
Отлежа́лый –
1) (отёрплый) від[об]ле́жаний, пере[на]ле́жаний (напр., нога́, рука́);
2) (о плодах) вле́жаний (-ні гру́ші, я́блука).
От’я́вленный – зві́сний, усі́м відо́мий. [Зві́сний бреху́н. Усі́м відо́ме леда́що]; (отчаянный, записной) о(д)чайду́шний, неприторе́нний, несосвіте́нний. [Очайду́шний зло́дій].
• -ный мошенник (плут) лгун – неприторе́нний шахра́й, бреху́н.
• -ный дурак – заплі́шений (несосвіте́нний) ду́рень.
Потаску́ша, общ. – гультя́й (-яя́), гультя́йка (-ки), леда́що (-ща) (общ. р.).
Предприи́мчивый – заповзя́тливий, підприє́мливий, замі́ристий, замі́рливий, пова́жливий, промітни́й, метки́й. [Це валю́ка (лежебок), леда́що, нікче́мний чолові́к, а той-то промітни́й: у йо́го і хлі́бця́ посі́яно, і по хазя́йству пеклу́ється (Новом. п.). Був з йо́го чолові́к промітни́й, що ніко́ли не вага́вся й ні перед чим не спиня́вся (Єфр.). Заповзя́тливий: що ві́зьме в свої́ ру́ки або заду́має, то з усьо́го бу́де ко́ристь (Київщ.)].
Пусто́й –
1) см. По́лый 3;
2) поро́жній, пусти́й; го́лий.
• -то́й дом, -та́я изба, церковь – пусти́й, поро́жній буди́нок, пуста́, поро́жня ха́та, ха́та-пу́стка, пуста́, поро́жня це́рква. [Приве́зли вас аж на край села́, завели́ у вели́ку пусту́ ха́ту й зачини́ли там (М. Вовч.). Це́рква була́ зовсі́м поро́жня (Н.-Лев.)].
• -тая комната, зал – пуста́, поро́жня кімна́та (світли́ця), за́ля. [Над тіє́ю кімна́тою є ще п’ять и́нших, зовсі́м поро́жніх (Л. Укр.). Пе́рша світли́чка поро́жня, зовсі́м без ме́блів (Кониськ.)].
• -то́й кошелёк, бочёнок, сума – поро́жній, пусти́й, гамане́ць, поро́жнє, пусте́ бари́ло (поро́жня, пуста́ бо́чка), поро́жня, пуста́ то́рба (торби́на). [Поро́жня бо́чка гучи́ть, а по́вна мовчи́ть (Приказка). І до́вго ще не міг нія́к втекти́ від то́го поро́жнього млина́: поро́жній млин за мно́ю гна́вся, і я чув до́вго ще, як у поро́жньому млині́ товчу́ть поро́жні сту́пи й ме́лють поро́жнії камі́ння (Тобіл.). Хо́че ї́сти сірома́ха, та пуста́ торби́на (Рудан.)].
• -то́й сундук – поро́жня скри́ня.
• С -ты́ми вё́драми – з поро́жніми ві́драми, упорожні́. [Не перехо́дь мені́ доро́ги впорожні́ (Н.-Лев.)].
• С -ты́ми руками – з поро́жніми (з го́лими) рука́ми, голіру́ч, порожняко́м. [Ко́ждий дає́ де́сять проце́нтів свойого́ за́рібку на компа́нію до рі́вного по́ділу. Се на те, щоб оди́н не пано́шився зана́дто, коли́ йому́ пощасти́ть, а дру́гий щоб не вихо́див голіру́ч (Франко)].
• -то́й город – пусте́ (безлю́дне) мі́сто.
• Улицы были совершенно -ты́ – ву́лиці були́ зо́всім пусті́ (го́лі), пусті́сінькі.
• -то́е (не занятое) место – поро́жнє мі́сце, го́ле мі́сце.
• -то́й желудок – поро́жній шлу́нок.
• -то́е пространство – поро́жнява.
• -та́я полоса (типогр.) – бі́ла сторі́нка.
• Переливать из -то́го в порожнее – во́ду в сту́пі товкти́, тереве́ні пра́вити.
• -та́я голова – пуста́ голова́.
• -то́й человек – пуста́ (поро́жня, пустогра́шня) люди́на, леда́що, шели́хвіст (-хвоста), пустоб’я́ка.
• -то́е семя, зерно – пужи́на. [Переточи́ зе́рно, неха́й пужи́на віді́йде (Ум.). Пужи́ну й мале́нький ві́тер знесе́ (Ум.). Сі́яв до́бре зе́рно без пужи́ни (Кониськ.)].
• -то́й орех – поро́жній, холости́й орі́х, ду́тель, мокля́к. [Ду́теля взяв (Черк. п.). Цього́ ро́ку нема́ горі́хів, а як є де які́, то все мокляки́ (Поділля)].
• -ты́е щи – нізчи́мний, го́лий борщ, (шутл.) нежона́тий борщ. [Нізчи́мний борщ йому́ обри́д (Гліб.). Чи зна́єте ви, що то за стра́ва – го́лий борщ? (Бордуляк)];
3) (тщетный, бесплодный) ма́рний, пусти́й, поро́жній, химе́рний.
• -та́я надежда – ма́рна (пуста́, поро́жня) наді́я. [Поро́жня наді́я твоя́ (Вовч. п.)].
• -ты́е издержки – ма́рні тра́ти.
• -та́я мечта – химе́рна мрі́я, даре́мна мрі́я.
• -та́я слава – ма́рна (пуста́) сла́ва.
• -ты́е радости – ма́рні ра́дощі.
• -ты́е сожаления – ма́рні (поро́жні) жалі́. [Смутні́ї карти́ни не безнаді́ю, не жалі́ поро́жні пло́дять у Грінче́нковій душі́ (Єфр.)].
• -та́я трата времени – ма́рна тра́та, ма́рне витрача́ння, марнува́ння ча́су;
4) (вздорный, ничего не стоящий) поро́жній, ма́рний, пусти́й, нікче́мний, незначни́й; срв. Пустя́чный. [Про́ти міща́нської буде́нщини, нікче́много й поро́жнього животі́ння серед мізе́рних уті́х зна́йдеться у Черня́вского поту́жне сло́во (Єфр.)].
• -та́я книга – пуста́ кни́га.
• -то́й разговор – поро́жня (пуста́, ма́рна) розмо́ва, бе́сіда, бала́чка. [Розмо́ва була́ яка́сь поро́жня (Грінч.). Да ти пусту́ оце́ бе́сіду звів (Федьк.)].
• Это пусто́й разговор – шкода́ про це й говори́ти.
• -то́е слово, -ты́е слова – поро́жнє (ма́рне, пусте́) сло́во, поро́жні, ма́рні, пусті́, химе́рні слова́, пустосло́вні ре́чі. [За вся́ке поро́жнє сло́во, котре́ промо́вить чолові́к, возда́сться йому́ в день су́дний (Куліш). У ме́не син ма́рного сло́ва не ска́же (Звяг.). Химе́рні слова́ (Шевч.). Хто-б же поду́мав, що сі пустосло́вні ре́чі прорву́ть на рі́дній землі́ вели́ке джерело́ води́ живо́ї (Куліш)].
• -та́я похвала – поро́жня хвала́.
• -ты́е отговорки – пусті́ ви́мовки, ви́крути.
• -то́е любопытство – пуста́ (поро́жня) ціка́вість.
• Под самым -ты́м предлогом – за найме́ншим при́водом, за аби́-що.
• -то́е дело, -та́я работа – пуста́, дрібна́, незначна́ спра́ва, пусте́, марне́ ді́ло, пуста́ робо́та. [Розгні́вався мій миле́нький та за ма́рне ді́ло (Чуб.)].
• За -ту́ю вы работу взялись, -то́е вы затеяли – за пусту́ ви робо́ту взяли́ся, пуста́ вас робо́та взяла́ся, дурни́цю ро́бите.
• -та́я забава – ма́рна і́грашка, мізе́рна вті́ха.
• Пусто́е! – пусте́! дурни́ця! марни́ця! нікчемни́ця! пустяко́вина! дарма́! ба́йка! срв. Пустя́к. [Ка́жуть – ді́ти щасли́ві: дити́на не зна́є бі́ди, не зна́є ли́ха! Пусте́! Скі́льки ся́гає його́ па́м’ять в час дити́нства, – усе́ не вбача́є він себе́ щасли́вим (Коцюб.). Ну, це – дарма́, це пройде, мотну́ла вона́ ба́йдуже голово́ю (Гр. Григор.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Вор –
1) злодій (мн. злодії), крадій, (описательно) хапко, хапун, торбохват, вікнолаз; (ув.) злодюга, злодіяка, злодюжище, крадюка, (вор баранов) баранник, бараняр; (вор, обкрадывающий амбары) комірник;
2) самозванець:
• бояться воров — не держать коров – хто шелесту боїться, той по листю не ходить;
• вора миловать — доброго погубить – злодія не бити — доброго губити (Пр.);
• вор у вора дубинку украл; вор с мошенника шапку снял – злодій у злодія шапку вкрав (Пр.);
• как вору ни воровать, а виселицы не миновать; сколько вору ни воровать, а кнута не миновать – на злодіїв також помір заходить (Пр.); красти вільно, та б’ють більно (Пр.);
• будеш красти – не втечеш напасті (Пр.); скільки злодій не краде, а в тюрмі буде (Пр.);
• карманный вор, карманщик – кишеньковий злодій; кишенник; кишеняр (ирон.) кишеньковий майстер;
• молодой вор – злодійчук;
• на воре шапка горит – [на] злодієві шапка горить (Пр.); у злодія шапка горить (Пр.); хто порося вкрав, у того в вухах пищить (квичить) (Пр.);
• не пойман — не вор – не піймавши, не кажи «злодій» (Пр.); не кажи «злодій», поки за руку не вхопив (Пр.); не кажи, що злодій, бо ще не піймав (Пр.);
• не тот [только] вор, кто крадёт, а тот, что концы хоронит – не той злодій, що вкрав, а той, що сховав (Пр.); не лише той злодій, що краде, а й той, що драбину держить (Пр.);
• плохо не клади, вора в грех не вводи – погано не клади, злодія до спокуси не веди (Пр.); поганий спрят і доброго спокусить (Пр.);
• поделом вору и мука; по заслугам вора жалуют – катузі (катюзі) по заслузі (Пр.);
• раз украл, а навсегда вором стал – хто раз украв, той навіки злодій (той ще захоче) (Пр.);
• сделаться, заделаться вором – піти (пошитися) у злодії; пуститися у злодійство (на злодія);
• сын вора – злодієнко.
[Хапко з хапком знається (Пр.). Борода як у владики, а сумління як у злодія (Пр.). Брат Соловейків злодій: украв сивого вола в Кайдаша та і загнав на злодійський ярмарок у Жашків (І.Нечуй-Левицький). — Не оженишся ти на мені! Не будеш ти мій, а я твоя! Тато позавчора мені казав, щоб я й у голові собі не покладала виходить за тебе заміж: казав, що ти якийсь виродок колись славної козацької сім´ї, що ти маєш прилюбність до карт та гульні, що ти декадент, п´яниця й шахрай, ні до якої праці нездатний, що ти гультяй, ледащо, що ти зовсім нестатковита людина, що з тебе затого вийде якийсь торбохват, босяк, — одно слово, що ти пропаща людина (І.Нечуй-Левицький). Двері були незамкнені, і він зайшов у порожню кухню. На мить йому спала думка нишком забрати своє збіжжя й зникнути звідси назавжди. Але він одкинув її як ганебну — не злодій же він справді (В.Підмогильний). З правила в цій країні, як і в багатьох інших, до поліції чи до міліції йдуть служити різні покидьки, злодії й ледарі, різна суспільна непотріб, не придатна до нормальної людської праці, це було відомо, й саме тому до представників поліції та міліції тут споконвіків населення ставилося з неприхованим презирством і зневагою, як до аморального й злочинного елемента (І.Багряний). Дивно було йому і з того, що його не розпитують, хто він і як у нетрі забився. Адже він міг бути якийсь злодюга, пройда (І.Багряний). — От рознесло його,— каже мати.— Коли б злодіяка який всю худобу виволік — не чув би… Відчини!.. — і загримала дужче (У.Самчук). Які тут склепи! Цілі кам’яниці. Герби, склепіння, сходи і гробниці. Залізні двері, злодій не втеребиться. І всюди плющ повився на пригребицях (Л.Костенко). — То такі торбохвати, що з рота видеруть (В.Даниленко). Скоро Санчо вгледів його і впізнав, зразу гукнув до нього що є сили: — Ах ти ж злодюго Хінесе, верни мені моє добро! То ж мій рідний осел, моя душа, моя втіха, мій скарб, моє багатство! Згинь, сучий сину, щезни, ворюго, а що не твоє, оддай! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Як це сталося? Не встиг І моргнуть до шпига шпиг — Все пропало, Всіх не стало, Всіх мов лизнем ізлизало (Чорт — хапун і злодіяка)! Вже й по балі. Пусто в залі. З сміху мавпи поспадали З каруселі зодіака (М.Лукаш, перекл. Ю.Тувіма). Він зсунув капелюха на потилицю і з глибоким почуттям промовив: — Так, сер, за злодія я б і п’яти центів не дав. Ну, а вбивають зазвичай лише раз у житті, особливо жінки, і більше це не повторюється. А от злодій — завжди злодій, до самої смерті (Д.Петрушенко, перекл. Ф.Флеґ). Злодій — не той, хто краде, а той, кого піймали (Дж.Б.Шоу). — У мене в квартирі вчора був злодій. Нічого не взяв, на столі залишив сто доларів і записку: “Так жити не можна”]. Обговорення статті
Льстивый – лести́вий, підле́сливий, обле́сливий, уле́сливий, обле́сний, (зап.) підхлі́бливий, підхлі́бний; підла́зистий:
• льстивые речи (слова) – лести́ва (вле́слива, підлеслива, улеслива) мо́ва (слова), влеща́ння, ле́стки.
[Улесливий чоловік схожий на кішку: спереду ласкав, а ззаду кусає (Пр.). Ну, вже і ти́, підле́сливе леда́що (Грінч.). Си́пала обле́сливими слова́ми, на́че дрібни́м горо́хом (І.Нечуй-Левицький). Юрко був розумний, хитрий та підлесливий (І.Нечуй-Левицький). — Я думав, що маю діло з чесним, правдивим купцем, а не з нахабним, облесливим чоловіком (І.Нечуй-Левицький). Як кого одурять похвальбою або лестивою річчю, то люди й кажуть: «Упустив рака з рота» (Олекса Стороженко). Але Орися виступила наперед і гордо підняла голову: — Я за батька відповідатиму і певна, що з моїм словом він згодиться завжди і всюди. Не здаватись ні на які улесливі слова ворогів, а вмерти всім при зброї, боронячи до останнього наші святощі! Але і вмираючи, силкуватись залучити за собою в могилу якомога більше ворогів! (М.Старицький). Пріор, хоч і не зводив з патера Гаудептія свого пильного погляду, не слухав уже його підлесливої, трохи водавої і одностайної бесіди (І.Франко). Знаючи, що хлопчина сирота і має тільки опікуна, сільського священика, Стальський держав хлопчика остро, не стільки вчив, скільки бив, штуркав і всякими способами карав його. Облесний супротив його опікуна, він був брутальний супроти нього, ніколи не заговорив щиро, а все або з гнівом, або з кпинами (І.Франко). Глянь сюди,— стрункий комиш Осоку стиска міцніш І, облесливий, шепоче Про її літа дівочі (О.Олесь). — Знаю… чула! Що було, то минуло! Коли щиро мене кохаєш — не залишиш; коли ж твоя розмова зо мною була облеслива й зрадлива — Бог тебе покарає! (М.Кропивницький). Гордіюк розумів лиш одну форму відносин: низький уклін, підлесливу ухмилку і виконання всіх; найдурніших навіть, велінь (Г.Хоткевич). Дру́зів уле́сливих свої́х (АС). Лести́вий чолові́к (АС). Ле́стки гі́рше трути́зни (Приказка). Там таки́й, що ле́стками й ду́шу з те́бе ви́йме (АС). Я також не любила всього гуменюківського, їх грубости, їх бездарности в улаштуванні свого побуту, знехтування естетикою, що її звідусюди приносила місцева природа, і навіть того підхлібного виразу в лиці у батька, як говорив з «панами» (Докія Гуменна). М’який і улесливий, пролазливий до людських душ, шовковий доктор Петров (І.Багряний). Найбільше бійся улесливих, — то хижаки. Чим більше стелиться, тим більше отрути в писку (В.Шевчук). — Тепер ти хитромовно хвалиш мене, лестками підходиш, узиваєш мене благородним і мудрим чоловіком і хочеш непомітно того добитись, щоб я з великодушності свої не довершив кари за злорадність… (М.Лукач, перекл. Дж.Бокачо). — Ви не одурите мене лестивими речами,— сказав Дон Кіхот.— Знаю я вас, брехливе лайдацтво! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. Обговорення статті
Партиец, партийка – партієць, партійка.
[На вулицях завжди красувався взірець майбутнього, що обіцяє партієць. Під тинами, де зеленіла смуга шпоришу, в холодку від тополь прилягав Свитченко і хропів. Обжмаканий, як годиться «каенесові», себто «незаможному». Село вживало його ім’я, замісно назвати когось: «ледащо» (В.Барка). Ще дужче Сєня зневажав голодранців, які сиділи позаду, — всіх отих комнезамівців, партійців, активістів, котрі були ніким, а хотіли стати всім тільки через те, що, ледацюги, світили голими сраками (В.Шкляр). Григорій ще не мав жодного завербованого партійця, але вже проводив напружену інтелектуальну роботу зі створення програми, структури і — головне — назви своєї партії. Ну, з програмою ясно: соціальна справедливість і національна гідність, а ще — свобода. Свобода як навища цінність. Зі структурою теж мороки не буде. На вершині він — голова, вождь, фюрер, далі — провід, політбюро, ближнє коло, потім — політрада, цека, дальнє коло, і нарешті — низові осередки, посполиті партійці, члени, коротше кажучи (В.Кожелянко)]. Обговорення статті
Пустобрех –
1) базі́кало, верзи́ця, баля́сник, торохті́й, торохкало, пустомоло́т, просторіка, пустобрех, пустодзвін, дурноля́п, дурноля́пка, ле́петень, лепету́н, лепету́ха, цокоту́н, цокоту́ха, талала́й, пуста́к, патя́ка, патя́кало, ляпало, брязкало, мелу́н, бала́кайло, клепа́ло, клепа́лка, брехуне́ць, балаболка, балабун; балакай, балакун, дзвонар, свистун;
2) (собака) пустобрех.
[«Ну, таки принесло ледащо отого дзвонаря, оте брязкало!.. Нам перебаранчатиме міркувать та розмовлять про пекучі справи», — думав Радюк (І. Нечуй-Левицький). Якщо Леон не пустодзвін, не хвалько і підприємство його справді так розвивається, як він тут наплескав, то йому, мабуть, скоро доведеться поширити виробництво (Ірина Вільде). — Оце привезли талалая! Цей навіки заб’є баки людині (М.Стельмах). — А Ви краще прибережіть камінці для цього пустодзвона! Цей бевзь вам напатякав, що зможете любенько ледарювати, поки якась ткацька машинерія гаруватиме за вісьмох! — несамовито волав товстий Лігр, тикаючи в небожа, що прикипів до каміна (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар)]. Обговорення статті
Раздолбай, жарг. – нехлю́й, розтеле́па, зателе́па, недба́ха, (разиня, ещё) роззя́ва, (неряха, ещё) нечупа́ра, нечепу́ра, нескре́ба, замазу́ра, задри́па, задри́панець, (бездельник, ещё) неро́ба, не́роб, ле́дар, леда́що, леда́й, дармоби́т, ба́йдич, ледацю́га, (глупый) дурноголо́вий, безголо́вий, дурнове́рхий. Обговорення статті
Шалопай, шелопай, прост. –
1) нероба, ледар, ледащо, ледацюга, ба́йда, (повеса) гультяй, гульвіса, гультіпака, (диал.) лайдак, лотр;
2) шибеник, (диал., с венгер.) ба́тяр.
[Львівський батяр — це ані одеський нальотник типу Бєні Кріка, ані паризький апаш, романтичний образ якого оспівав французький кінематограф. Львівський батяр — не злочинець, він — відчайдух, чия енергія і вітальна сила під’юджувала його на численні витівки, ризиковані жарти, бійки та бурхливі любовні романи… (Наталка Космолінська, Юрко Охріменко). В уявленні львів’ян він (батяр) веселий та інтелігентний, відчайдух і шибенник, трохи вар’ят, трохи гульвіса (Леся Соловчук). Один батяр заявив поліціянтам, що має в дупі найяснішого цісаря Франца Йосифа. Його, певна річ, заарештували, але суд не насмілився занести такий склад злочину до протоколу. Тому батярові довелося відсидіти за розголошення «неправдивих відомостей про місце перебування його Цісарсько-Королівської Величности»]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

БЕЗДЕ́ЛЬНИЧАТЬ ще сиді́ти скла́вши ру́ки, баглаї́ би́ти, ані за холо́дну во́ду не бра́тися, тиня́тися без ді́ла, не роби́ти ді́ла, си́дні справля́ти, посиде́ньки справля́ти, фаміл. підпира́ти кутки́;
безде́льничающий що /мн. хто/ байдику́є тощо, розледа́щений, зви́клий байдикува́ти, неро́ба, ле́дар, леда́що, гультя́й, ле́жень, гультіпа́ка, негат. валя́ка, прикм. леда́чий, розледащі́лий, гультіпа́цький, оказ. зніче́влений;
безде́льничающие па́рни гуля́й-хлопці.
ЛЕНИ́ТЬСЯ ще ледарюва́ти;
леня́щийся що /мн. хто/ ледарю́є тощо, зви́клий ледарюва́ти, леда́що, ле́дар, валя́ка, ле́жень, неро́ба, прикм. леда́чий, ліни́вий, лінькува́тий, ледачкува́ти, образ. без охо́ти щось роби́ти, неохо́чий до пра́ці;
РАЗЛЕНИ́ТЬСЯ, разлени́вшийся зледащі́лий, розледащі́лий, ОКРЕМА УВАГА

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Ленивец – ле́дар, -ря, леда́що, -ща (общ. р.); -вица – ле́дарка, -ки, ледащи́ця, -ці.
Шелопай – леда́що, -ща, шалапу́т, -та, гультя́й, -тяя́.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Артист
• Артист на все руки – митець (майстер, мастак) на все (на всячину). [Митець на все, та ледащо. Номис.]
• Артист на что (ирон.) – митець (майстер, мастак) на що, до чого, робити що. Майстер читати, писати й з горшків хватати. Пр.
• Артист своего дела (в своём деле) – митець (мастак) у своєму ділі (у своїй справі), свого діла (своєї справи); митець (мастак) робити що. [Ти співать мастак веселий. Глібов.]
Бездельник
• Делаться, сделаться бездельником – ледащіти, зледащіти; пускатися, пуститися в ледащо; зіходити, зійти на ледащо. [Чи се і ти пустивсь в ледащо, Що хочеш нас звести ні на що? Котляревський.]
Бездельный
• Бездельный человек – нероб (нероба); гультяй; ледащо (ледар, ледацюга, ледай); дармобит; байдич; (образн.) і за холодну воду (і до холодної води) не береться. [Ледацюга, ледацюга, ледачого й батька. Сл. Гр. А бабина дочка така лінива, така ледача: і до холодної води не береться, все б сиділа, згорнувши руки. Казка.]
Беспутный
• Вести беспутный образ жизни – гультяювати; пускатися, пуститися в ледащо; (образн.) пусто йти. [Чи се і ти пустивсь в ледащо, Що хочеш нас звести ні на що? Котляревський.]
Земля
• Видеть на два аршина под землёй – і під землею бачити.
• До земли, к земле – додолу; до землі. [Додолу верби гне високі… Шевченко. Вухо до землі прикласти. Казка.]
• За тридевять земель – за тридев’ять земель; за двадцяту границю (за двадцятою границею); за далекими морями, за високими горами; за сімома (за дев’ятьма) горами, за сімома (за дев’ятьма) морями.
• Земли под собой не слышать (не чуять) – землі під собою не чути; не чути себе з радощів.
• Землю обрабатывать – землю обробляти (робити, порати, управляти).
• Земля горит под ногами у кого – земля горить під ногами кому (у кого).
• Земля кормилица, а и та сама есть просит – земля наша годувальниця, а й сама їсти просить. Пр. Хто землі дає, тому й земля дає. Пр.
• Земля кормит людей, как мать детей – землею (з землі) усі живемо. Пр. Земля — мати наша. Пр.
• Земля-матушка – земля-мати (матінка).
• Как небо от земли; как земля от неба – як небо від землі; як земля від неба.
• На земле – долі; на землі.
• На землю – додолу; на діл (на землю). [«Оксана, Оксана!» — ледве вимовив Ярема, та й упав додолу. Шевченко. Ледве-ледве Поблагословила: «Бог з тобою!» — та як мертва На діл повалилась… Шевченко. На землю впав туман. З нар. уст.]
• Он только землю тяготит – він тільки [дурно] дні тре; він тільки дурно на світі живе; він тільки дурно (даремно) хліб їсть; і як ще його земля на собі держить (носить)?; ледар (ледащо, дармоїд).
• Опустить, потупить глаза в землю – спустити (опустити) очі додолу; очі втупити (устромити) в землю; понурити (потупити) очі (погляд) [у землю]; утопити очі в землю; (іноді) поставити вниз очі.
• От земли не видать – таке мале, що й не видно [ледве від землі відросло]; таке, що його й у кишеню сховав би; таке мале — накрив би його решетом; приземок; цурупалок.
• Предать земле – поховати; в землю заховати (сховати); (іноді уроч.) віддати землі.
• Словно из земли (из-под земли) вырос – як з-під землі виріс; мовби з-під землі виліз; мов з води вийшов; де й узявся; (не)наче оце уродився.
• Словно (как) сквозь землю провалился – як (наче, неначе, мов, немов) крізь землю пішов (провалився); як під землю пропав; мов у землю запався; як у землю ввійшов; як вода пойняла; як лиз(ень) злизав.
• Слухом земля полнится – чутка йде (поголос іде) по всьому світі. Вісті не лежать на місці. Пр. На воротях слава не висить. Пр.
• Соль земли – сіль землі.
• Сровнять с землей – зрівняти з землею.
• Стереть, снести с лица земли – із світу (з світа) згладити; стерти з [лиця] землі; (поет.) не дати рясту топтати.
• Хоть из земли достань да подай – хоч із землі дістань, а (та) дай; хоч із коліна вилупи та дай; хоч із пальця (з п’яти) виколупай (виколупни, вилупи), а дай; хоч з-під (із-за) нігтя виколупни, а дай; хоч із душі вийми, а дай.
Ленивый
• Ленивому всегда праздник – лінивому (ледачому) щодня (кожний день) свято. Пр. У ледачого (у лінивого) все свято. Пр. Йому щодня неділя. Пр. І будень і неділя - лінивому (ледачому) все безділля. Пр. Ледачий тільки свята пильнує. Пр. П’ять день нічого не робимо, а шостий відпочиваємо. Пр.
• Ленивый к работе, ретивый к обеду – їсть за вола, а робить за комара. Пр. У роботі «ох», а їсть за трьох. Пр. До муки - то мельники, а до праці - «хворі, братця!» Пр. Як їсть, то пріє, а робивши мерзне. Пр. Третій день як лежить, та дев’ятий хліб кінчає. Пр. «Синашу, піди стовчи пшона на кашу». «Ох, мамо, спина заболіла». «Синашу, іди їсти кашу». «Мамо, а де моя велика ложка?». Пр.
• У ленивой пряхи и про себя нет рубахи – за спанням та лежанням і сорочки не матимеш. Пр. Треба прясти, щоб руб’ям не трясти. Пр. З лежі не буде одежі, а з спання - коня. Пр. За сном коня не купиш. Пр. Хто ледащо, тому їсти нема що. Пр.
• Хорошо ленивого за смертью посылать – його по смерть добре посилати. Пр. Такого тільки по смерть посилати. Пр.
Лентяй
• Неисправимый лентяй – непоправне (неприторенне) ледащо; від світа (звіку) ледащо.
• Праздновать святого лентяя – справляти лежня.
Нелегкий
• Во все нелёгкие пуститься – зовсім берега пуститися; піти всіма крутими манівцями; пуститися на бездоріжжя (на всі чотири вітри); у ледащо пуститися.
• Дернула (угораздила) нелегкая его – надав йому біс; і надало ж йому; і надав же йому дідько (враг, нечистий).
• Куда его нелёгкая занесла? – куди його мара (нечиста сила) понесла (занесла)?; куди його чорти занесли (понесли)?; куди його занесло?; куди він к бісу подівся?
• Нелёгкая несёт, унесла, принесла, занесла… кого (разг.) – несе (принесла, занесло…) безголів’я; (лиха година, хвороба) кого; несе (приніс, заніс, поніс) нечистий (дідько, враг, чорт, біс) кого; понесли чорти кого.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Зіхо́дити, -джу, -диш, зійти́, -ду́ –
1) снисходить, снизойти;
2) сходить, сойти.
• Дрі́бен до́щик зі́йде – пойдет частый дождь.
3) уходить, уйти. 3 оче́й зійти́ – долой уйти с глаз.
4) расходоваться, выйти.
• Зійшо́в уве́сь харч – израсходовалась вся пища, продукты.
5) куди́ – выходить, выйти, попадать, попасть.
• Зійти́ на доро́гу – выйти, попасть на дорогу.
6) всходить, взойти.
• Зі́йде пшени́ця – взойдет пшеница.
7) (о воде) спадать, спасть.
• Зійшо́в на дитя́чий ро́зум – впал в детство.
• Зійти́ на ні́ве́ць, на леда́що, на пси – ни во что обратиться, обеднеть.
• Зійти́ кро́в’ю – истечь кровью.
Леда́що,-ща –
1) лентяй;
2) негодник, негодница, беспутный, беспутница.
• Пусти́тися в леда́що – опуститься.
3) плохой, худой, дрянной (о предметах). Чо́боти леда́що – худые сапоги.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

леда́що, -ща, -щу, -щом

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

І. Безді́лля, -ля, с.
1) Бездѣліе, праздность.
2) Лѣнтяй, лѣнтяйка. Грин. III. 61. Доню ж моя, доню, да яке ти ледащо.... да яке ти безділлє! Чуб. V. 905. Не смійся ти, ледащо, не смійся ти, безділля. Мил. 74.
3) Мелкія пустячныя вещи, пустяки, бездѣлица. Мкр. Н. 4. Оснівочку пропила, клубки на похмілля, — нехай теє не лежить у скрині безділля. Н. п. Убрав бабу в усяке безділля. Грин. ІІІ. 342. Всяке зілля безділля. Мил. М. 63.
Відто́плювати, -люю, -єш, сов. в. відтопи́ти, -плю́, -пиш, гл.
1) Отогрѣвать, отогрѣть въ печи сметану, простоквашу, чтобы сыворотка отдѣлилась. Відтопила сиру глечик. Харьк.
2) Отваривать, отварить. А забудьків одтопивши, підмостить напиться, то й не стане за ледащо любочка нудиться. Мкр. Н. 5.
Джиґу́н, -на́, м.
1) Повѣса; ловеласъ. Ой джиґуне, джиґуне, який ти ледащо. Лавр. 61. Ой джиґун, джиґун, джиґунець, який гарний молодець. Чуб. V. 1125.
2) Родъ кушанья изъ сирівцю. О. 1862. VI. 43. Зварила мені мати джиґуна, наївсь, та все пити хочеться. О. 1862. VI. 43.
3) = Джоґан. Св. Л. 40. Ум. Джиґуне́ць. Чуб. V. 1125.
Заса́дний, -а, -е.
1) Объемистый, большой. Це засадні кулі: більше двадцяти кулів не візьмеш на воза. Засадні вуліки, хоч по три рої накидай. Брацл. у. Не треба, казано, дуже засадні снопи в’язати, бо не висадиш і на вила. Могил. у.
2) Крѣпкій. Засадні коні. Каменец. у.
3) Солидный. Безпешна будь: чоловік засадний, не ледащо яке. Брацл. у.
4) Заса́дна зіма́. Продолжительная и постоянная зима. НВолын. у.
Зво́дити, -джу, -диш, сов. в. зве́сти́, -веду́, -де́ш, гл.
1) Сводить, свести. Зводь помалу дитину з рундука. З поклоном низесеньким панну з коня зводить. К. Досв. 129. Катерина з болящої і очей не зводить. Шевч. 120. — з ро́зуму, з ума́. Сводить съ ума. Чоловік не дасться, — лише раз з розуму звести. Ном. № 3076. Дайся мені, дівча, на підмову, — виведу тя з гаю на дорогу. — Жебим мала день і ніч блудити, то ся не дам з розуму зводити. Гол. І. 107. Нема впину вдовиному сину, що звів з ума дівку сиротину. Мет. 14. Аж він мене молодую із умочка зводить. Лавр. 14. — з сві́ту. Погубить. Поки будуть у його оці хорти, поти Івана ми не зведемо з світу. Рудч. Ск. І. 136. — з хазя́йства. Сдѣлать бѣднымъ, разстроить чье-либо хозяйство. Дивиться баба збоку, як дідові щастить, та аж розривається з досади. Стала думати, як би звести його з хазяйства. «Видушу йому курей!» Г. Барв. 195.
2) Взводить, взвести. Звів його на високу гору.
3) Поднимать, поднять. До вас не встане, голови не зведе. АД. І. 217. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стор. МПр. 55. Без трепету зведеш на його очі. К. Іов. 50. Як шабелькою звів, — Львів ся поклонив. АД. І. 15. Звів корогву. АД. І. 17. Лисий віл усіх людей звів. Ном. стр. 291, № 43.
4) Сводить, свести вмѣстѣ, соединить. Дякую тобі, що звів мене з Марком. Стор. МПр. 56. А зведи їх очі на очі. Слава ж тобі Шафарику во віки і віки, що звів єси в одно море слав’янськії ріки. Шевч. 238. Звести́ бро́ви. Нахмуриться. Сим. 99.
5) Обманывать, обмануть, обольщать, обольстить, искушать, искусить. Та вже третій вечір, як дівчина зводить, казала: вийду, а тепер не виходить. Мет. 54. Чорт не спить, але людей зводить. Ном. № 194. Так ви мене звели в моїй надії. К. Іов. 14. Звести́ ді́вку. Обольстить и бросить дѣвушку.
6) Портить, испортить. Бо треба дать у полі раду, щоб діла не звести. Гліб. 8. Звести́ ві на́що. Погубить. Чи се і ти пустивсь в ледащо, що хочеш нас звести ні на що? Котл. Ен. II. 6. Зво́дити пі́сню. Сбиваться въ мелодіи. Уманск. у.
7) Истреблять, истребить. Не можна сарани зводить... гріх за се. О. 1862. II. 54. Тільки готове зводить. Г. Барв. 322.
8) — дух. Переводить, перевести духъ, дышать. Припадає к сирій землі, теплий зводе дух. Макс. 175. А ви дайте мені дух звести. МВ. І. 87.
9) — очи́ма. а) Взглядывать, взглянуть, бросить взглядъ, посмотрѣть. Ой не видно того села, тілько видно хрести, туди мені любо-мило оченьками звести. Чуб. V. 200. б) Смыкать, сомкнуть глаза. Як зведу очима, а воно як шпигне, то аж крикну. Каменец. у.
10) — на о́чі. Обращать, обратить чье вниманіе на что. Звожу на очі їй чимало таких, що любили та й покинули. МВ. II. 130.
Згуля́ти, -ля́ю, -єш, гл.
1) Прогулять безъ работы. Увесь день робить і часиночки не згуляє. Ох рад би я, моя мати, середу згуляти. АД. І. 260.
2) Погулять. Ой ледащо невісточка, — не хоче робить: тілько спати та гуляти. Мет. 322. Скажи ти, зозуле, скажи ти, сивенька, хто в світі найлучче згуляє? Чуб. V. 487.
3) Поиграть, сыграть. А згуляєм, брате, в переваги? — Згуляєм! Ном. № 14095.
Зіхо́дити, -джу, -диш, сов. в. зійти, -йду́, -деш, гл.
1) Сходить, сойти, нисходить, низойти. Зійди з хреста, утіш мене єдину. Чуб. III. 17. Захотілось води напиться, — от вун і зійшов униз. Рудч. Ск. II. 107. Дрібен дощик зійде. Чуб. V. 144. Зійшов голос із небес вв. М. І. 11.
2) Уходить, уйти. Після обід ми з Катрею зараз зійшли з хати. МВ. II. 111. Піде на тік, щоб з очей зійти. Св. Л. 158. Як же мені зійти з сього села? Г. Барв. 394. У чужу землю десь зійшли (запорожці). Мнж. 133.
3) Расходоваться, израсходоваться, выйти. Зійшов увесь хліб, уся страва. Черк. у.
4) Попадать, попасть, выйти. А щоб ти на добрий путь не зійшов! Ном. № 3693.
5) О водѣ: спадать, спасть. Вода зійшла, колеса стали. Гліб.
6) Всходить, взойти. Рада б зірка зійти, — чорна хмара наступає. Мет. 81. Зійди на могилу та не тужи дуже. Мет. 92. Ой зійду ж я, зійду на гору крутую. Мет. 59. Зійде твоя пшениченька густо. Мет. 28.
7) — на чий ро́зум. Поступать какъ кто. Я на твій розум не зійду. НВолын. у. Зійшов на дитячий розум. НВолын. у.
8) — на що. Обратиться во что. І ми колись були добрі, а ось же довелось зійти на ледащо. МВ. І. 71. Тепер який багатир, а питиме горілку — зійде на ка-зна-що. НВолын. у.
Край, кра́ю, м.
1) Край, конецъ. Суне, суне той кухлик аж на край столу, — поки впав і розбився. Харьк. До краю одежі його приторкнулись. Єв. Мр. VI. 56. Нема краю тихому Дунаю. Мет. 14. Уразив він моє серце в самий край. КС. 1882. X. 37. Од кра́ю до кра́ю. Изъ конца въ конецъ. Тому доля запродала од краю до краю, а другому оставила те, де заховають. Шевч. 75.
2) Конецъ, окончаніе. Він отто переговорив та й край, більш нічого й не промовив. Екатер. г. Край уже! більше не хочу сьогодня робити. Харьк. Оце ж моєму наймитуванню край. Полт. До кра́ю. Окончательно. Він і перш був ледащо, а як прийшов з війська, то вже до краю розлайдачився. Подольск. Кра́ю, до кра́ю дово́дити. Оканчивать, приводить къ концу. Треба краю доводити, коли й де вінчати, та й весілля. Шевч. 107. Та доведу вже до краю, доведу — спочину. Шевч. 206.
3) Бортъ (судна). Мнж. 179.
4) Берегъ. На широкім Дунаю, недалеко від краю козак потопає. Гол. І. 115.
5) Сторона. Ой ходімо, товаришу, да на той край помалу. Мет. 85.
6) Край, страна, область. Ой визволи, Боже, нас всіх бідних невольників з тяжкої неволі, з віри бусурменської на ясні зорі, на тихі води, у край веселий. ЗОЮР. І. 214. Тяжко-важко умірати у чужому краю. Шевч. Рі́дний край. Родина, отечество. От і виходили з Запорожжя один за одним гетьмани козацькі... супротив ворогів рідного краю. К. ЧР. 11. Треба рятувати рідний край. Стор. МПр. 57.
7) Кусокъ (хлѣба). Як хліба край, то й під вербою рай. Посл.
8) Употребленное какъ нарѣчіе: а) Очень, крайне. Тут край треба грошей, а їх нема. Волч. у. Мені край треба продати корову, а инчу купити. Волч. у. б) На концѣ, на краю. Довго вони на могилі край села стояли. Макс. А думка край світу на хмарі гуля. Шевч. в) Возлѣ, около, при, надъ. Котору дитину любила-кохала, — край себе не маю. Макс. Виплакала карі очі, край козака стоя. Нп. Тільки край мого серденька як гадина в’ється. Грин. III. 220. По діброві вітер віє, гуляє по полю, край дороги гне тополю. Шевч. Надибав дівчину край долини. Гол. I. 120. Моя хата край води. Нп. Ум. Краєчок, крайо́к. З краєчку рожево зорялося од схід сонця. МВ. II. 188.
Ле́дач, -чі, ж.
1) Дрянь, плохая вещь. Вх. Лем. 431. Се вино велика ледач.
2) = Ледащо. Він до краю розлайдачився; сказано, у ледач записався. Подольск. г.
Ледачи́на, -ни, об. = Ледащо, ледащиця. Гол. II, 427. Вх. Лем. 431.
Леда́що, -ща, с.
1) Лѣнтяй. Ой роблю я, роблю, — робота ні за що: люде кажуть і говорять: сирота ледащо. Нп. Ледащо неробоче. Котл. Ен. VI. 17.
2) Негодникъ, негодница, безпутный, безпутная. Добрий доброго слова боїться, а ледащо й побою не боїться. Ном. № 8873. Люде серця не спитають, а скажуть: ледащо. Шевч. 65. Пусти́тися в леда́що. Сдѣлаться негодникомъ. Чи се і ти пустивсь в ледащо, що хочеш нас звести ні на що? Котл. Ен. II. 6.
3) О предметахъ: плохой, негодный, дрянной. Зіма! кожуха нема, чоботи ледащо і їсти нема що. Ном. № 561.
Нелі́вний, -а, -е. Плохо ловящій. Кіт нелівний, хлоп немівний — обоє ледащо. Ном. № 1257.
Нема́, нема́є, нар.
1) Нѣтъ, не имѣется. Нема в саду соловейка, нема щебетання: нема мого миленького, — не буде й гуляння. Нп. В мене батька немає, а матуся вмірає. Нп. Оттак ходя попід гаєм, Ярема співає, вигладає, а Оксани немає, немає. Шевч. 141.
2) Не хочетъ, не желаетъ. А покоритись батькові й нені нема. Черном. А нема щоб піти до сусіди. Черном.
3) Нема́ в сві́ті над..., нема́ в сві́ті, як... Нѣтъ выше, лучше... Нема в світі над Бога. Ном. № 5. Нема в світі, як у злагоді жити. Нема цвіту білішого та над ожиноньку, нема роду ріднішого та над дружиноньку. Нп.
4) Нема́ де. Негдѣ; некуда.
5) Нема́ кого́, кому́ и т. д. Некого, некому и т. д. Нема кому роспитати, чого плачуть очі, нема кому росказати, чого серце хоче. Шевч.
6) Нема́ коли́. Некогда.
7) Нема́ куди́. Некуда.
8) Нема́ чого́, чому́ и т. д. Нечего, нечему и т. д.
9) Нема́-що. Нечего. Зіма — кожуха нема, чоботи ледащо, — і йти нема-що.
10) Нема́ за́що. Не за что. Ум. Нема́єчки.
Немі́вний, -а, -е. Неразговорчивый, молчаливый. Кіт нелівний, хлоп немівний — обоє ледащо. Ном. № 1257.
Облікува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Признать, счесть. Його ні за що мають, облікували за ледащо. Васильк. у. Його ще за панів усе село облікувало за всьогосвітнього злодія. Васильк; у.
Поверта́тися, -та́юся, -єшся, сов. в. поверну́тися, -ну́ся, -нешся, гл.
1) Поворачиваться, повернуться. Ой млин меле, вода реве, а колесо не повернеться. Чуб. V. 549. Ледащо куди не повернеться, то всюди йому зле.
2) Возвращаться, возвратиться. Як з дороги повернуся, то з тобою оженюся. Чуб. V. 4. Повернувся я з Сібіру, нема мені долі. Чуб. V. 962.
3) Обращаться, обратиться. Не було й гадки, щоб усе те щастя у велике лихо повернулось. МВ. II. 23.
4) Отправиться, направиться. Ой їдь, мій миленький, дорога щаслива, куди ся повернеш, буду ті жичлива. Чуб. V. 222.
5) Находиться, быть. Нехай йому легенько згадається, де він у світі повертається. Ном. № 11609. Козаки запорожці, де ви ся повертаєте? де ви ся маєте? Мет. 444.
Полягти́, -ля́жу, -жеш, гл. Полечь, лечь. А моя могила край синього моря, полягли любощі і щира розмова. Мет. 93. Слава не поляже. Ном. Да як моя головонька поляже, до тогді тобі всяке ледащо скаже. Чуб. V. 517. Всі вороги спать поляжуть. Грин. III. 190.
Працьови́тий, -а, -е. Трудолюбивый. Вона така працьовита, а він таке ледащо. Грин. II. 145. Розумна пані і моторна... трудяща, дуже працьовита. Котл. Ен. І. 15.
При, предл.
1) При, возлѣ. Сидять... гуси при березі. Св. Л. 226. Три явори посадила сестра при долині. Шевч. 393. Була в мене небога, при мені вона і зросла. МВ. II. 19. У нас при душі копійки нема. Г. Барв. 283.
2) Во время. При згоді були люде. Каменец. у.
3) Бу́ти, жи́ти при... Быть, жить въ... Як живе чоловік при вбозтві, то й хороший зробиться поганий, а як при волі, то й ледащо покажеться гарне. Грин. І. 113. Був чоловік середніх літ, при здоровлю. Г. Барв. 304. При ро́зумі бу́ти. Быть въ своемъ умѣ, въ сознаніи. Біснуватий сидить при розумі. Єв. Мр. IV. 15.
Пройдисвіт, -та, м. Пройдоха, авантюристъ. Да ме лай мене, моя матінко, ніколи ні за що, полюбила пройдисвіта, превелике ледащо. Мет. 85.
Прометни́й, -а́, -е́ = Промітний. Пилип не те, що Зінець: це валюка, ледащо, нікчемний чоловік, а той — то прометний: у його й хлібця посіяно, і по хазяйству пеклується. Новомоск. у.
Стре́нчити, -чу, -чиш, гл. Рекомендовать, указывать, совѣтовать. Ажеж ти мені стренчив таке ледащо. Кіев. г.
Тяга́тися, -га́юся, -єшся, гл.
1) Тащиться. А сам узявся за повод та й тягнеться. Рудч. Ск. II. 176.
2) Таскаться, шляться. А ти все по тих шинках тягаєшся — п’янице, ледащо! Рудч. Ск. II. 22.
3) Таскаться, волочиться. Жив чоловік з жінкою, та жили вони погано, бо вона неслухняна була і все тягалась. Драг. 160. Не переставала тягатись із кавалерами до сивої коси. Левиц. І. 542.
4) Возиться около чего, тащить. Загрузли в його коні в болоті: вже він і так, і сяк з ними тягався. Рудч. Ск. II. 114. о) Судиться, вести процессъ. Коза з вовком тягалася: тільки шкурка зосталася. Ном. № 7394.
Узя́ти, візьму́, -меш, гл.
1) Взять. Верни моє, візьми своє. Ном. № 273. Взяла коня за гнуздечку. Мет. 74. Як же мені, козаченьку, раненько ходити? Як візьмеш ти за рученьку, не мусим пустити. Мет. 83. Візьмем її додому, нехай вона у нас живе. Рудч. Ск. II. 32. А із школи його взявши, коня купила. Шевч. 135. Бог його взяв. Онъ умеръ. Неха́й його́ лихи́й ві́зьме. Чортъ бы его взялъ. Шевч. 79.
2) Достать, добыть, взять. Ми народ не вольний — де нам взяти. Ном. № 1310.
3) Получить. Взя́ти в шку́ру. Быть побитымъ, получить порку. Виграв батько справу: взяв у шкуру і додому пішов. Чуб. 1. 231.
4) Надѣть. Треба сорочку білу взяти. Г. Барв. 441. І як прийшов до хати, та взяв білу сорочку та і вмер. Драг. 4.
5) Взять, приняться, начать, пуститься, стать. Виймив шабельку, взяв калину рубати. О. 1862. IV. 27. Як узяв він їхати. Тоді він взяв та горобців наслав. Рудч. Ск. І. 82. Взяла дівчина білі руки ламати. Лукаш. 128.
6) — кого́ (за себе). Жениться на комъ. Люблю я дівчину, треба її взяти. Мет. 47. Як заслужиш пару волів і ясну оружину, — яку схочеш, таку й возьмеш молоду дівчину. Мет. 42. Яка з тебе хазяйка буде? Та тебе ніхто не візьме за себе. Стор. І. 9. Візьмеш мене за жінку. Рудч. Ск. I. 145.
7) Охватывать. Юнону взяв великий жах. Котл. Кн. Взяла мене журба й туга: зосталася я без друга. Грин. III. 676. Узяли́ його́ думки́ та гадки́. Сильно онъ задумался. ЗОЮР. І. 118.
8) — го́ру. Взять верхъ, побѣдить.
9) — жа́ром. Бросить въ жаръ. Пропасниця вже морозом перетрусила та взяла жаром. Черномор.
10) — за ні за́-що. Ни во что поставить, пренебречь. Взяли сиротину люде за ні за що, люде говорять: «сирота ледащо». Грин. III. 409.
11) — на зу́би. Бранить. Питався чорт баби: що о Бозі говорять люде? Славлять, величають! А що о мені? Якось вас дуже на зуби взяли. Ном. № 198.
12) — нату́ру. Усвоить привычку.
13) — нена́висть на ко́го. Возненавидѣть кого. Яке моє життє буде? Та й її, як я візьму на неї ненавість. Г. Барв. 201.
14) — свою́ во́лю. Дѣлать по своему, какъ себѣ угодно, что хотѣть, то и дѣлать. Ой що узяв Дніпр та свою волю: свої бережечки промиває, а лиманські коси засипає. Грин. III. 592.
15) — у залі́за, у кайда́ни. Заковать въ цѣпи, въ кандалы.
16) — у яси́рь. Взять въ плѣнъ. Стор. II. 58.
17) — шлюб. Обвѣнчаться. Чуб. II. 82, 83. Я з Києва повернуся, та й візьму шлюб з тобою. Мет. 106. Пішли до церкви і взяли шлюб. Чуб.
Узя́тися, візьму́ся, -мешся, гл.
1) Взяться. Коли взявся за гуж, не кажи, що не дуж. Ном. № 11014. За рученьки біленькі взявшись, балакали то сяк, то так. Котл. Кн. Таке ледащо придалось той одинчик, що Господи!... і за холодну воду не возьметься. Рудч. Ск. ІІ. 107. Узя́тися під бо́ки, у бо́ки. Подбочениться. Взявся під боки та й думає, що пан. Ном. № 2481. А парубки, узявшись в боки, навприсядки пішли. Шевч. 565.
2) Быть взятымъ, отнятымъ. Візьметься від них жених. Єв. Мр. II. 20.
3) Взяться, приняться за что, сдѣлать что. Не візьмешся за роботу, робота сама не зробиться. Ном. № 11017. Як приїду та додому, не візьмуся їсти. Нп. Виїхавши за Городок, взялися стреляти. Гол. І. 15.
4) Взяться, явиться. Де ся взяв татарин. Макс. Де взялося два купчики з Польщи, взяли таку коню ціну нарядили. Мет. 98. Відкіль се взявся неборак? Гліб. Початок і не можна знать, відкіля взявся. Ном. № 388.
5) Сочетаться бракомъ, пожениться. Хиба було коли в світі, щоб ті, що кохались, розійшлися, не взялися, — живими остались. Шевч. 269.
6) — чим. Обратиться во что. Упав сніжок на обліжок та взявся водою. Мет. 50. Загорілось моє серце, слово полум’ям взялося. К. Псал. 95. А той як підскоче та черконе по яблуні: вона так попелом і взялась. Рудч. Ск. II. 77. Уже моє золото гряззю взялось і не маячить. Г. Барв. 290. Стіни чорні, аж цвіллю взялися — т. е. покрылись плѣсенью. Мир. ХРВ. 24. Все так вогне́м і взяло́сь. Все было объято пламенемъ. ЗОЮР. І. 152.
7) Пристать, къ кому, чему. Узявся, як реп’ях. Ном. № 2745. Узявся до мене смолою. Як приложит до тіла, так і візьметься. Радомысл. у.
8) — ближ. Приблизиться. Козаки ближ взялися. Гол. І. 35.
9) Моро́зи взяли́ся, зи́мно ся взяло. Настали морозы, насталъ холодъ. Вх. Зн. 6.
Утопи́ти, -плю́, -пиш, гл. Утопить, потопить. Коли б мене сяя хуртовина злая в морі не втопила. Нп. Утопив свій маєток в животі. Ном. № 11715. Утопи́ти го́лову. Выйти замужъ за нелюбимаго, по принужденію, жениться такимъ же образомъ. Судять мене сусідоньки, що я заміж не пішла.... Не хочеться за ледащо втопить головочки. Грин. ІІІ. 195. Благочинніш добре знав, що жениха не знайдеться, бо всі знали Масю, а мав надію, що архирей.... скаже кому женитись, то хто небудь і втопить свою голову. Св. Л. 128.
Хті́ти, хо́чу, -чеш, гл. = Хотіти. Все є так, як хтів цар. Чуб. II. 61. Ой повезу лиху долю на торг продавати.... бачуть люде, що ледащо, — не хтять купувати. Грин. ІІІ. 402.
Ці́лий, -а, -е.
1) Цѣлый, весь. Баба з нехочу ціле порося ззіла. Ном. № 5058. Хоч вивози цілий ліс, то все буде оден біс. Ном. № 3220. Ледащо з цілого світа. Ном. № 2954. Газда цілою губою. Ном. № 10102. Коли дивиться — аж стоїть на березі якась людина, ціла в шерсті. Рудч. Ск. Цілу хату скопали, а грошей не найшли. Рудч. Ск. І. 188.
2) Цѣлый, неповрежденный. Вставать треба, їдучи через мости, жеб були цілі кости. Ном. Тікай, поки ще ціла. Глиб.
3) Цѣлый, на лицо, неукраденный. І кози ситі, і сіно ціле. Ном. № 9935. Все я втеряв, нічого в мене не зосталось цілого. К. Іов. 42.
4) Полный. Ціла вулиця дівчат. Сіна цілий віз. Ум. Ціле́нький, ціле́сенький. Чуб. У. 687.
Чу́бити, -блю, -биш, гл. Драть за волосы. Хто кого любить, той того чубить. Ном. № 3381. Синки в ледащо пустилися, пішли в нінащо, а послі чубили батьків. Котл. Ен. ІІІ. 43.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Єсть = Є. *Тоді я бачу, що ти злодій єсть і більш нічого. Херс. Нік. Всякого треба зміряти: хто хазяїн єсть, тому дай, а хто ледащо—в того забери, щоб не переводив. Київщ. Дзвонкова. Нік.
Леда́що, -ща, об. 3) *Всі які були святі, всі стали ледащо. Руданск.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Арха́ровецъ = 1. шпиг, сїпа́ка (полїцийський). — Шпиг сюю пісню пильно слухав, от і догадав ся. Макаровський. С. З. 2. леда́що, непутя́щий, ши́беник; обідранець, обша́рпанець, голодра́бець. — Пустив ся в ледащо. — Таж такий шибеник, що крий Боже.
Байба́къ = 1. звірьо́к, Arctomys bobae — баба́к. С. Аф. І. 2. ле́жень, ле́дарь, леда́що, сону́ля. 3. бурла́ка, С. Ш. 4. коло́да, оцу́пок (наби́тий гвіздками, що привішують коло дупла для перешко́ди медве́дю.)
Баклу́шникъ, ца = 1. дереви́на, з котрої виробляють „баклуши“. 2. чоловік, що виробляє „баклуши“. 3. ле́дарь, ка, ло́дарь, ка, леда́що, ледащи́ця, ле́жень.
Бездѣ́льникъ, ца = леда́що, ледащи́ця, ле́дарь, ка, гульвіса, гультя́й, ка, ла́нець, ле́жень. С. З. Л. — Нїхто не винен — сама я, що полюбила гультяя, а гультяй усе пє, прийде до дому мене бє. н. п. — Ой послухай, синку, що говорить вдова: моя дочка ледащиця, не ночує дома. н. п. — Сказано лежень, тільки спить та лежить. — Він вже зовсїм пустив ся в ледащо, не раз і на крадїжцї ловили.
Безпу́тникъ, ца = непутя́щий, безпу́тнїй, леда́що, гультя́й, розпу́тник, непутяща, ледащи́ця, розпу́тниця, повія, хльо́рка, шльо́ндра.
Волоки́та = 1. тягани́на. С. Ш. — Судова тяганина. — Як почалась тяганина, не раз упріла у мене чуприна. н. пр. 2. бабі́й, бабоду́р, ба́хур (С. З. Л. Ш.), джиґу́н, волоцю́га (С. З.) — Познайте молодицї гожі: з Енеєм бахурі всї схожі. Кот. — Ой джиґуне, джиґуне, великий ледащо, ведуть тебе до пана — сам не знаєш за що. Ой на ноги дибки, на руки дибицї; оцеж тобі, джиґуне, гарні молодицї. Ой на ноги дибки, на руки дибята; оце ж тобі, джиґуне, гарні дївчата. н. п.
Дрянь = 1. сьміття́, не́чисть. – Вимети сьміття із хати. 2. по́гань, не́гідь. — Що було доброго розкупили, зостала ся сама погань. 3. (про чоловіка) — леда́що, паску́да, пога́нець, по́гань, посьмітю́ха. — Чого ти так мене, паскудо, в боки пхаєш? Греб. — Там таке ледащо, що тільки плюнь. Кроп. — Посьмітюха яка небудь командуватиме. Чайч. 4. ка́зна що́, бридня́, дурни́ця. — Лїзе в голову ка́зна що.
За́валень = леда́що, ле́га, ле́жень, ле́дарь, вайло́, валю́ка, си́день, неро́ба.
Затѣва́ть, затѣ́ять, ся = 1. зачина́ти, почина́ти, затїва́ти, (що зайве або пусте) — витїва́ти, зача́ти, поча́ти, затїяти, ся. — Хлопче, молодче, який ти ледащо, затїяв женить ся, сам не знаєш на що. н. п. — Таке витїва, що і в борщ не кришуть. н. пр. 2. вига́дувати, ви́гадати. — Затѣ́ялъ на меня́ напра́слину = вигадав на ме́не дурни́цю.
Зима́ = зїма́, (початок) — взїмки, (кінець пізний, власне морози на провеснї) — пі́дзїмки. — Зїма! кожуха нема, чоботи ледащо і їсти нема що. н. пр. — Не так ця зїма увірить ця, як підзїмки. — Зимо́ю = зїмо́ю, узїмку (С. Ш.), в зїжку, в зїмі́. — В лїтї і качка прачка, а в зїмі і дївка шмаркачка. н. пр. — В лїтку ніжкою, а в зїмку ручкою. н. пр.
Кана́лья = пога́нець, паску́да (С. З.), леда́що (С. З.). — А над нею молодою поганець сьмієть ся. К. Ш. — Чого ти так мене, паскудо, в боки пхаєш? Греб. — Пустив ся в ледащо. С. З.
Лѣни́вецъ, лѣни́вица = 1. леда́що, ледащи́ця, ле́жень (С. З.), леда́й (С. Л.), ле́дарь, ле́дарка, лежу́х, ле́га, ло́дарь, ло́дарка, леге́за, ледацю́га, лїногу́з, лїнтюга́, неро́ба (сп. р.), неробі́тник, ця, полежа́ха (Сп.) вайло́, валю́ка. — Дѣ́латься лѣни́вцемъ = ледащі́ти. — Таке ледащо — нїчого не хоче робити. — Сказано ледай, тільки спить та лежить. С. Л. — За хлїб його не візьму — лїнтюга він. Кн. — А пъяниця — не робітниця. н. н. 2. зоол. Bradypus = лїни́вець. С. Жел.
Мерза́вецъ = пога́нець, паску́да, леда́що. С. З. — Буває щастя скрізь поганцям, а добрий мусить пропадать. Кот. — А над нею молодою поганець сьмієть ся. К. Ш. — Може тепер згнущаєть ся який поганець над тобою. К. К. — Чого ти так мене, паскудо, в боки пхаєш? Гр. — Пустив ся в ледащо.
Него́дникъ, ца = леда́що (С. З.), поб. — ледацю́га, ледащи́ця (С. З. Л.), ла́нець, ле́дарь (С. З.), ле́дарка, лайда́к, ло́бурь, поб. — лобуря́ка (С. З.), гультя́й, ка (С. З.), гульви́са (С. З.). — Вродилось ледащо — нїнащо. н. пр. — Ой ти пъєш, мене бъєш, сам не знаеш за що: як і ти, так і я — обоє ледащо. н. п. — Пустив ся в ледащо. С. З. — Чаплинському злодїю, ледащицї. Л. В. — Ой послухай, синку, що говорить вдова: моя дочка ледащиця не ночує дома. н. п.
Нелёгкая = си́ла дия́вольська, нечи́стий, біс, чорт, лиха́ годи́на. — Дёрнула меня́ нелёгкая = нада́в мінї біс. — Зачѣ́мъ меня́ туда́ нелёгкая понесётъ = чого́ мене́ туди́ чортя́ка понесе́? — Куда́ его́ нелёгкая занесла́ = куди́ його чорти́ понесли́, куди́ він к бі́су подїв ся? — Нелёгкая тебя́ принесла́! = принесла́ тебе́ лиха́ годи́на, чорт, біс, нечи́стий тебе́ принїс! — Пусти́ться во всѣ нелёгкія = в леда́що пусти́ти ся.
Отка́рмливать, откорми́ть, ся = од(від)годо́вувати, ся, розгодо́вувати, годува́ти (С. Л.), одгодува́ти, розгодува́ти, ви́годувати, худобу — од(від)паса́ти, ся, тучи́ти (С. Ш.), од(від)па́сти, ся. — Ми одгодовуємо иньші тварі, щоб ними одгодовуватись самим. Ст. Г. — Хозяйське око товар тучить. н. пр. — Отко́рменный = годо́ваний, одгодо́ваний, гладу́н, ха, гладки́й, жирови́й, про худобу — па́сений, на бардї — бражни́й. — Оце годований кабан, оце ледащо — щирий пан. К. Ш.
Па́рень = па́рубок, здр. парубча́, парубчу́к, парубі́йка (д. Паренёкъ), мн. — парубки́, парубъя́та, зб. парубо́цство (С. З. Л.), хло́пець, здр. хло́пко, хлопча́, хлопча́к (д. Паренёкъ), мн. хло́пцї, хлопъя́та, па́рень, поб. парня́га (С. З.), мн. па́рнї, челяди́н. — У недїлю на вигонї дївчата гуляли, жартували з парубками, деякі сьпівали. К. Ш. — Як я наше теперішнє парубоцство прирівняю до дїда. Кн. — Хлопче молодче, який ти ледащо! Полюбив дївчину сам не знаєш на що. н. п. — Всї дївчата яко мога хлопцїв кинули, побігли зострічать слїпого. К. Ш. — Та піди, хлопку, до винницї та вточи горілки. н. д. — Та туман яром котить ся, парню гулять хочеть ся. н. п. — Він парняга добрий. — На те й мати родила, щоб дївчина любила хорошого челядина. н. п. – Па́рнемъ быть, пробы́ть = парубкува́ти, хлопцюва́ти, пропарубкува́ти, спарубкува́ти, похлопцюва́ти, довго — напарубкува́тись. – Я й спарубкував а волї в батька не зазнав. Чайч. — Ще й не напарубкував ся, як пішов у москалї.
Поря́дочный = поря́дний, пу́тнїй (С. Л.), путя́щий (С. Л.), годя́щий, добря́чий, не згі́рший; чима́ли́й (С. Л.). — Як не послухати? Чоловік заможний, порядний. Лев. В. — Піднїс мінї порядну чарку горівки. Фр. — Та й хазяйство ми таки поряднеє мали н. к. — От їдуть із ярмарку двоє господарів, у кожного віз порядний, воликів по парі. Руд. — Хоч би то путящий чоловік був отой Розумовський, а то зовсїм ледащо. н. о. — Округ хутора годящий вал. К. Ч. Р. — Одщитав чимало грошей. н. о. — Викохав вас, вигодував, виросли чималі. К. Ш.
Распуска́ть, распусти́ть, ся = 1. розпуска́ти, розпусти́ти. — Школярів вже розпустили на Великодні Сьвята. 2. розгорта́ти, розпуска́ти, розгорну́ти, розпусти́ти, ся. — Розгорнули корогви. 3. розпуска́ти, розво́дити, розпусти́ти, розвести́, ся; розтопля́ти, розтопи́ти, ся; розчиня́ти, розчини́ти. — Розпустити сіль. — Мідь розтопила ся в кислотї. — Розчинила тїсто. 4. розпуска́ти, спуска́ти, розпусти́ти, спусти́ти (петлю). 5. розпуска́ти ся, розпу́кувати ся, бро́снити ся, бринїти, розпусти́ти ся, розпу́кнути ся, розпу́кати ся, про кілько — порозпу́кувати ся. — Бузок вже розпукуєть ся. — Вишня почала розпукувати ся. — Распусти́ться (морально) — у пусто́ту, у дурни́цю вда́ти ся, зледащі́ти, розледащі́ти, в леда́що пусти́ти ся, розбе́стити ся, розпусти́ти ся. — Ой Грицю, не вдавай ся у дурницю. н. п. — Розбестивсь, як собака. Ман. — Распусти́ть молву́ = пусти́ти чу́тку, поголо́ску, розсла́вити. – Р. язы́къ = розсупо́нити ха́ньки. Кн.
Солда́тъ = салда́т (С. Л.), моска́ль (С. Л.), жовнїр (Гал. С. З.), зб. — салдатня́ (С. Жел.), москва́. — Дївчаток Москалї украли, а хлопцїв в москалї побрали. К. Ш. — Сирота ледащо не хоче робити, ой оддаймо вражого сина в москалї служити. н. п. — І одягли ся, немов москалї, у казенну муницю. Дум. — Був собі одставний москаль. н. к. — Гей в цїсаря тяжка служба, а мала заплата: не одному жовнїрові головочка стята. н. п. Б.
Трудолюби́вый = трудя́щий, трудя́чий (С. Л. Ш), трудови́тий (С. Ш.), роботя́щий (С. Л.), робу́чий, ро́ба, роботя́га, працьови́тий (С. Л.). — Трудящим людям, всеблагий, свою ти силу низпошли. К. Ш. — Трудяща, дуже працьовита, весела, гарна, сановита. Кот. — Вона така працьовита, а він таке ледащо. Гр. Чайч.
Шалапа́й = леда́що, гультя́й, гульві́са, ло́дарь, ле́дарь, шели́хвіст, потїпа́ха і д. теж Бездѣ́льникъ і Лѣни́вецъ 1.

Запропонуйте свій переклад