Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 31 статтю
Запропонувати свій переклад для «лещата»
Шукати «лещата» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Дави́ло – гніт (р. гні́ту), ле́ща́та (р. -а́т).
Жом, чаще Жо́мыле́щата, (поменьше) дави́льце, (мн.) дави́льця; (для выдавливания виногр. сока) точи́во. [В ле́щатах вимина́ють кваші́ю з сири́ці. Від доста́тків збі́жжя твого́ і ви́пливу точи́ва твого́ не га́ятимешся прино́сити в же́ртву (Св. Письмо)].
Защё́м
1) (
защемление) защекні́ння, защемі́ння;
2) (
защемлённое место) прище́кнуте, прище́млене мі́сце;
3) (
инстр.) за́тиск (-ку), клі́щі́ (-щі́в), ле́щата (-щат).
Ле́щедь
1) щи́павка, ле́щата (-щат);
2)
см. Ле́щадь.
Лещо́тки (у коновалов) – щемки́ (-кі́в), ле́щата (-щат).
Мя́ла, кожев.ле́щата (-щат).
Попал в -ла (в беду) – доско́чив ли́ха, потра́пив у лабе́ти.
Нево́лька
1)
см. Нево́люшка;
2) (
инструмент) –
а) (
тиски) ле́щата (-щат);
б) (
стяжка) стя́гель (-ля).
Ого́нь, огонё́к
1) (в)ого́нь (-гню́) (
ум. о́гник, о́гничок), бага́ття, (гал.) ва́тра (ум. бага́ттячко, ва́терка), (костёр, очаг) о́гни́ще, ва́трище; (детск.) жи́ж(к)а, жижи́йка.
Высечь ого́нь – ви́кресати огню́.
Развести огонь – розве́сти́, розгніти́ти, розікла́сти ого́нь (бага́ття, ва́тру).
Не дали ли бы вы мне огоньку́? – чи не дали́-б ви мені́ вогню́, бага́ття (багачу́, при́ску, ва́терки)?
Заимствовать -ньку́ на трубку – залю́лювати.
Кузница на четыре огня́ – ку́зня на чоти́ри о́гнища.
Живой ого́нь (вытертый из дерева) – жива́ ва́тра.
Предать огню́ и мечу – спусти́ти на пожа́р (на ого́нь) і під меч положи́ти, огне́м спали́ти і кі́ньми стопта́ти.
Подлить масла в ого́нь – дода́ти га́рту.
Нет дыму без огня́ – ди́му без огню́ не бува́є.
Пройти сквозь ого́нь и воду – бу́ти на коні́ і під коне́м, на во́зі й під во́зом, і в сту́пі і за сту́пою, пройти́ Рим і Крим.
Из огня́ да в полымя – з дощу́ та під ри́нву, з огню́ та в по́ломінь.
Попасть меж двух огне́й – попа́сти в ле́щата, потра́пити межи́ мо́лот і кова́дло.
Гореть как в огне́ – горі́ти як жар (як ув огні́), мов на кір горі́ти.
Ого́нь без пламени – (сами́й) жар.
Глаза горят словно ого́нь – о́чі горя́ть як жар.
Всё как огнё́м взяло – огне́м все пішло́.
Дом сразу был охвачен огнё́м – буди́нок відра́зу взя́вся огне́м, по́лум’ям.
Дышущий огнё́м – огнедиха́тий. [Огнедиха́тий драко́н]. См. Анто́нов огонь, Блужда́ющий огонь. Пушечный ого́нь – гарма́тний ого́нь, гарма́тна стрільба́.
Он не был ещё под огнё́м – він не ню́хав ще по́роху, він не був ще в бою́.
Беглый ого́нь – перебіжни́й (розбивни́й) ого́нь;
2) ого́нь, жар, пал, за́пал.

Творческий ого́нь – тво́рчий ого́нь.
В нём много огня́ – в ньо́му бага́то огню́ (жа́ру, за́палу);
3) сві́тло (
им. мн. світла́), ум. сві́телко, по́світ (-ту).
Зажигать, зажечь ого́нь (огни́) – світи́ти (засві́чувати), засвіти́ти ого́нь, посвіти́ти (позасві́чувати) світла́, посвіти́тися. [Всі лю́ди вже посвіти́лися].
Потушить ого́нь – погаси́ти сві́тло.
Подайте огня́ – принесі́ть світло́, да́йте сві́тла.
Сидеть при огне́ – сиді́ти при сві́тлі.
Прихва́тывать, прихвати́ть
1) прихва́чувати, прихвати́ти, при[за]хо́плювати, при[за]хопи́ти, бра́ти, узя́ти кого́, що
и чого́. [Чи не прихвати́ти нам і його́ з собо́ю? Прихо́дьте, та не забу́дьте прихопи́ти (захопи́ти) з собо́ю но́ти].
-вать, -ти́ть поясом что – припері́зувати, припереза́ти що.
-ти́ть деньжонок, см. Призаня́ть.
Морозом -ти́ло – моро́зом приби́ло, приморо́зило що.
Его часто -вает – він ча́сто занепада́є на здоро́в’ї.
Тиски не -ваютле́щата не беру́ть;
2) (
пристёгивать) притяга́ти, притягти́ кого́ до чо́го, втяга́ти, втягти́ кого́ в що, чіпля́ти, у[при]чепи́ти що кому́.
Его -ти́ли к этому делу – його́ притягли́ до ціє́ї спра́ви, його́ втягли́ в оцю́ спра́ву, йому́ вчепи́ли цю спра́ву.
Прихва́ченный
1) прихва́чений, прихо́плений;
2) притя́гнутий
и притя́гнений.
-ться
1) прихва́чуватися, бу́ти прихва́ченим, прихо́плюватися; бу́ти прихо́пленим;
2) притяга́тися, бу́ти притя́гнутим
и притя́гненим.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Истошно – несамовито, нестямно, (отчаянно) розпачливо, розпачно, (надрывно) надсадно, надривно:
истошно кричать, кричать истошным голосом – крича́ти несамовито (не своїм голосом), (шутл.) крича́ти на пуп.
[Ху-у! Серце Григорієве ніби хто поклав у жорстокі лещата. Він стояв, зціпивши зуби до хруску, щоб не ревнути дико, нестямно (І.Багряний). Маріка кричала розпачно, аж бабусі полякалися (В.Міняйло). Б’є кулаками, кусає і лементує несамовито: «А, віроломцю Фернандо! Зараз, зараз заплатиш ти за кривду, що мені єси вчинив! Оцими руками я вирву тобі з грудей серце, де звили собі кубло всі на світі пороки, а найпаче зрада і облуда!» (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Коли появилися пілоти, пасажири здивовано зауважили, що вони обидва сліпі. Пілоти сіли в кабіну, запустили мотори — пасажири запанікували. Літак вирулив на доріжку і почав розганятися – пасажирів охопив жах. До кінця смуги залишається 300 метрів, 250, 200, 100…. — пасажири несамовито кричать, і тут літак різко йде вгору і нормально злітає. Один пілот до іншого: — От дочекаєшся, одного разу вони не закричать, і ми розіб’ємося!].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

СТИ́СКИВАТЬ (кулаки) ще стуля́ти, (груди) підпира́ти [сти́снуло гру́дь підпе́рло гру́ди];
стискающий що /мн. хто/ стиска́є тощо, зви́клий стиска́ти, зда́тний зці́пити, прикм. стисни́й, стиска́льний, затиска́льний, зці́плювальний, заці́плювальний;
стискающий зу́бы стил. перероб. зці́пивши зу́би;
стискивающийся/стискиваемый сти́сканий, зати́сканий, зці́плюваний, заці́плюваний;
стискающийся ти́снутий, прибл. сти́снутий;
СТИ́СНУТЬ сти́снуть в тиска́х узя́ти в ле́щата;
сти́снувший, сти́снувшийся ОКРЕМА УВАГА;
сти́снувшийся сти́снутий, зати́снутий.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Жом, жомыле́щата (род. ле́щат).
Клещи
1) кліщі́, -щів, обце́ньки, -ків;
2) (
деревянные) ле́щата (род. ле́щат).
Тиски
1) (
прибор) леща́та (род. леща́т);
2) (
давление) гніт, -ту.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Жомы, стол.ле́щата (-щат).
Тискиле́щата (-ща́т);
• т. верстачные
– л. верста́тні;
• т. параллельные
– л. рівнобі́жні;
• т. передвижные
– л. пересувні́;
• т. поворотные
– л. поворітні́;
• т. привертные
– л. прикрутні́;
• т. ручные
– л. ручні́;
• т. слесарные
– л. слюса́рські;
• т. стоячие
– л. стоя́чі;
• т. стуловые
– л. стільце́ві;
• т. фанерные
– л. форні́рні.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Взять
• Брать, взять быка за рога
Див. бык.
• Брать, взять, одерживать, одержать верх над кем
Див. верх.
• Брать, взять, схватить за горло кого
– взяти за горло (горлянку) кого; присікатися [ґвалтом, притьмом] до кого; пристати з короткими гужами до кого; напосістися на кого. [Але ми пізно взяли за горлянку. Дукін.]
• Взять в долг
– взяти у борг (наборг, боргом, набір); взяти в позику (в позичку, позикою); поборгувати; позичити; (образн.) зарятуватися. [Хліба пошукай, і масла, й сала! Як нема — піди позич в сусідів. Тичина. Се я чоловіка зарятувався та й оплатив податі. Сл. Гр.]
• Взять в ежовые рукавицы кого
– узяти в лабети (в кліщі, в обценьки, в тісні руки) кого; узяти в [цупкі] шори кого; загнуздати кого. [От тільки одна Дуняшка, покоївка паніна, не боїться і шкодить мені; та й ту загнуздаю… Тобілевич.]
• Взять в оборот кого
(фам.) – узяти (прибрати до рук, в руки) кого; забрати в руки кого; взяти в роботу кого. [Я всіх приберу до рук! Усі, усі будуть мені кланятися. Тобілевич.]
• Взять в тиски
(перен.) – узяти (затиснути) в лещата; стиснути (здавити, зціпити).
• Взять в толк
– узяти до тями (у тямки, у тямок); добрати [розуму]; збагнути; второпати. [Ніяк до тями цього не візьмеш. Тичина.]
• Взять высокую ноту
– взяти (вивести) високу ноту; взяти високо (горою); завести вгору.
• Взять за грудки (во время ссоры, драки)
– взяти за барки; взяти (вхопити) за петельки.
• Взять за себя кого
– узяти за себе (собі) кого; (давн.) по(й)няти собі кого.
• Взять много
– узяти багато; набратися, понабиратися; обібратися, пообиратися. [Набрався стільки, що й не донесеш. Сл. Гр.]
• Взять на поруки кого
– узяти на поруки кого; поручитися (заручитися) за кого; у поруки стати за кого. [Хто ж нам за вас у поруки стане? П. Куліш.]
• Взять направо, налево
Див. брать.
• Взять на руки кого
– узяти на руки кого; (фам.) узяти на оберемок кого.
• Взять на себя (задание, работу…)
– узяти (перебрати, перейняти) на себе (завдання, роботу…).
• Взять перевес над кем
– перевагу (гору, верх) узяти над ким; переважити (заломити) кого; перемогти кого; перевищити (перевершити) кого; здобути перевагу (перемогу, верх) над ким. [Та цим тільки й переважила свекруху. Кропивницький.]
• Взять под арест, под стражу
– заарештувати; ув’язнити; узяти під арешт (до арешту); взяти за ґрати, взяти під варту (під сторожу).
• Взять себе за правило
– узяти (покласти) собі за правило (як правило).
• Взять себя в руки
(разг.) – узяти себе в руки; опанувати себе; запанувати над собою; перемогти себе. [Треба пересилити себе, взяти себе в руки… Багмут.]
• Взять слово обратно (назад)
– зректися слова; відректися від слова; взяти слово назад. [Зрікаюсь, Андромахо, я зрікаюсь тих слів зловісних. Українка.]
• Взять слово с кого
– узяти слово з кого; зв’язати словом кого.
• Взять чью сторону
– стати на чию сторону (на чий бік, на чиєму боці, на боці кого); заступитися (стати) за кого; пристати до кого; на чиюсь руч горнути; потягти за ким [руку, руч]. [А Доринка заступилась була за батька… Муратов.]
• Всем взял
– хоч куди; (книжн.) усім узяв.
• В толк не возьму
– невтямки мені; не доберу розуму (ума); не второпаю (не збагну).
• [Давайте] возьмём
– (із значенням наказ. способу) Візьмім(о). [Візьмімо другий приклад. Рильський.]
• [Ещё] посмотрим, чья возьмёт
– [Ще] побачимо (подивимось), чия візьме; [ще] поміряємось, чия візьме.
• Кого ни возьми
– хоч кого візьми; кого не візьмеш; перший ліпший; будь-хто; [геть] усякий.
• Лучше дать, чем взять
– ліпше (краще) дати, ніж узяти.
• Наша взяла
– наше зверху; наша взяла.
• Ни дать, ни взять
(разг. фам.) – достоту ((до)стеменно, (до)стеменісінько); [як] вилитий (викапаний); точнісінько. [Ви — вилитий батько! Українка.]
• Он (она…) своё возьмёт!
– він (вона…) своє візьме!; він (вона…) свого не втратить (не впустить)! [Зими вовк не з’їсть, вона своє візьме. Пр.]
• Откуда, с чего вы [это] взяли?
– звідки ви [це] взяли?; звідки вам [це] прийшло?
• Чёрт его (её…) возьми!
– матері його (її…) біс!; (не)хай йому (їй…) чорт (біс, враг)!
• Что, взял?
(ирон.) – [А що] піймав [облизня]?
• Что с него возьмёшь?
(разг.) – що з нього візьмеш?; з нього як з бика молока.
• Этим ничего не возьмёшь
– цим нічого не досягнеш (не здобудеш).
Клещи
• Брать, взять кого в клещн
(перен.) – брати, узяти кого в лещата; заганяти, загнати кого на слизьке; садити, посадити кого на лід; стиснути кого як кліщами.
• Клещами не вытянешь слово, ответ из кого
(разг.) – кліщами (обценьками) не витягнеш (не добудеш) слова, відповіді з кого; нічим (ніякою силою) не витягнеш з кого слова, відповіді.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

жом 1. жмаки́,-кі́в (витиски)
2. дави́льня,-ні, леща́та,-ща́т (апарат)
тиски́ леща́та,-ща́т
т. верста́чные леща́та верстако́ві
т. винтовы́е леща́та ґвинтові́
т. инструмента́льные леща́та інструмента́льні
т. косы́е леща́та скісні́
т. кузне́чные леща́та кова́льські
т. обрезны́е леща́та обрізні́
т. паралле́льные леща́та парале́льні
т. приве́ртные леща́та прикрутні́
т. сле́сарные леща́та слюса́рні
т. столя́рные леща́та столя́рські
т. универса́льные леща́та універса́льні
т. фане́рные леща́та форні́рні
т. шарнирные леща́та шарні́рні [сугло́бові]

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ле́щата, -щаттиски.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

леща́та, -ща́т, -ща́там

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ві́тка, -ки, ж.
1) Ум. отъ
ві́та. Калинова вішка, як рідная тітка. Ном. № 12398. Хороша, як вітка. Ном. № 8425.
2) Отрасль, потомокъ.
Княжа острозьке, Ізяславська вітка. К. Бай. 9.
3) Притокъ.
Вітки Дніпровії.
4) Надставка къ короткой ступицѣ въ колесѣ. Переясл. у.
5) То-же, что и
лещата 3 б, но колья стягиваются обручемъ, сплетеннымъ изъ лозы; это называется: ві́тку наби́ти. Лебед. у. (Лобод).
За́тірка, -ки, ж. Родъ мучнаго кушанья: мелкіе шарики изъ тѣста, варимые въ водѣ или молокѣ. Чуб. VII. 440. Маркев. 153. М’яка була затірка, била мене матінка. Лавр. 25. Да́ти за́́тірки. Задать трепки. Я тобі дам затірки! Попадешся ти в мої лещата! О. 1861. XI. Кух. 20.
Ле́щата, -т, с. мн.
1) Тиски.
Узя́ти в ле́щата. Стиснуть.
2) Тиски изъ лубковъ или дощечекъ, въ которыхъ сдавливаютъ переломленную кость.
3) Два длинные куска дерева или желѣза, между которыми находится предметъ, который необходимо сжать, а концы ихъ скрѣплены. Напр. а) при дѣланіи короба концы согнутой въ кругъ драни соединяются такъ, что одинъ заходить за другой; они помѣщаются между двумя палочками, концы которыхъ связываются и палочки оттого сжимаютъ концы драни такъ, что они не могутъ разойтись; б) при укрѣпленіи плетня два столба забиваются но обѣ стороны плетня одинъ противъ другого и стягиваются насквозь проходящими ихъ планками.
Я тин візьму у лещата. Лебед. у.
4) Жомы для разминанія кожъ.
В лещатах виминають квашію з сириці. Черном.
5) Лещетка, употребляемая при кастраціи лошадей.
6) Родъ снаряда, употребляющагося въ игрѣ.
Палили клочча, ворожили, по спині лещатами били, загадували загадок. Котл. Ен. III. 70.
Лиси́ця, -ці, ж.
1) Лисица (звѣрь).
Зна, де вовк, а де лисиця. Ном. № 5716. Лисице, лисице! та й довгий же твій хвіст! Ном. № 13568. Накри́всь, мов лиси́ця хвосто́м. Неудачно скрывалъ свой поступокъ. Въ обрядѣ сватовства, въ обрядовыхъ рѣчахъ сватовъ дѣвушка называется иногда вмѣсто куни́цілиси́цею. У вас лисиця є, нам снилось, котру Тетяною зовуть... (Изъ рѣчи сватовъ). Алв. 13.
2) Лисій мѣхъ.
Крийся, зятю, та куницями, куницями та лисицями. Мет. 185.
3) Только во мн. ч. Намерзшіе узоры на оконномъ стеклѣ.
4) Только во мн. ч. Деревянные тиски различной величины и вида, употребляющіеся: а) для сжиманія склеенныхъ досокъ (Мирг. у.); б) для выжиманія воска; в) для сжиманія разламывающагося въ мѣстѣ развѣтвленія дерева. Приборъ состоитъ изъ двухъ досокъ или кусковъ дерева, которые помѣщаются по обѣ стороны развѣтвленія въ деревѣ, послѣ чего концы ихъ сжимаются насквозь проходящими планками.
Треба грушу в лисиці взяти, а то розчахнеться. Левч. 161. г) для укрѣпленія стѣны: два столба одинъ противъ другого по обѣ стороны стѣны, концы которыхъ скрѣплены, отчего стѣна стискивается. Хата наша похилилась... Батько хоч і взяв у лисиці, дак облупилася ж кругом, обпала. Г. Барв. 249. д) для поддержанія же́рдки при работѣ гребенщиковъ. Вас. 164. Жердка висить на лисиці. См. Лещата.
5) Названіе вола съ малой бѣлой отмѣтиной на лбу. КС. 1898. VII. 42.
6) Раст. Gipsophila muralis. ЗЮЗО. І. 124. Ум.
Лиси́чка. Въ сказкахъ обыкновенно съ прибавленіемъ слова сестри́чка. Лисичка-сестричка і вовк панібрат. Рудч. Ск.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Тискиле́щата, ле́щат; Т. приверточныеле́щата, що прикру́чуються; Т. ручные — ручні́ ле́щата.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Инструме́нтъ, ты = струме́нт, спра́ва, справи́лля, начи́ння (С. Ж.), пристрі́й, припа́с. — (Бонда́рський): ковела́ (загинати обручі), натяга́ч і наби́вач (натягати і набивати обручі), зате́рач (вирізувати жолобки), ро́змір (замісць циркуля). — (Кова́льський): кова́дло, мо́лот (маленький) — однору́к, (що на йому чоботи підковують) — стоя́чка, (тримати або витяга́ти що) — клїщі, обце́ньки, ле́щата, (виробляти гвіздки) — гвозди́льня, (нарізувати шруби) — клуб, (підковувати чоботи) — стоя́чка. — (Колїсни́цький) : бга́льня (вигинати полози), води́ло (згинати обід), гладїй (виглажувати), ло́патень (провірчувати), на́рвина (держати обід зігнутим), натяга́ч (натягати обід на шпицї), писа́к (вирізувати), різе́ць (обточувати маточину), шми́га (рівняти). — (Коро́бницький): прибі́йниця (дощечка), заби́вня (кілочок), оби́ймиця. — (Кушнїрський): бі́лик (вичищати мезку), вершта́бина і пі́льга (натягати шкуру для вичинки), ключ (розтягати шкуру), ключови́к (вірьовка до сього ключа), штри́ха або штрихо́ль (вичищати шерсть), юхта́рка (вироблювати юхту), (дошка, на котрій розстилаєть ся шкура) — кобили́ця, (для очистки) — ска́фа. — (Тесля́рський): соки́ра, пи́лка, долото́, све́рдел, ришта́к (робити карунки), шпунд. — (Тка́цький): а) верста́ть (див. під сл. Верстакъ), б) мотови́ло, що на його мотають нитки, складаєть ся з ріжків та перехре́стя, в) виту́шка, щоб змотати пряжу на клубки, стоїть на стільчикові, у його вроблений што́мпель, на котрому навхрест два бильця, накінцї їх ко́ники, що на їх надївають півміток, г) осні́вниця, на котрій робить ся основа, вона складаєть ся з ря́ми з кіло́чками, д) пря́дка, складаєть ся з сті́льчика на ніжках, під ним підні́жок, до його прироблено цига́нку, вона другим кінцем чіпляє за верете́но, на стільчику два сто́впчики, між їх ко́лесо, на передньому стовпчику сволочо́к, на кінцї котрого третїй стовпчик, в котрому шкурато́к з дїрочкою, де друге верхнє верете́но, а на йому ви́лка з крючками, потім ска́лка та колїсце́, на котрих шнур, е) ши́нка — дощечка, котрою перекладають нитки в основі, ж) вороти́ло, котрим навивають основу. — (Шевський): клеса́чка (рівняти зморшки), книп, книпе́ць (ніж шевський), копи́л (колодка, на котру натягаєть ся чобіт), крючо́к (дощечка загнута, щоб витягати шкуру), натира́чка або товкма́чка (рівняти закаблуки), обцяни́к (кілочок, котрим забиваєть ся колодка, коли на нїй чобіт), писа́чка (паличка, що нею рисують підошви), прави́ло і стріли́ця (виправляти халяви), ра́шкуль і терпу́г (стирати гвіздки в чоботї), сморщи́на дощечка, котру вставляють в передок чобота, коли він на колодцї), шва́рок, (каміньчик, що ним розглажують закаблуки), ши́ло і шва́йка (проколювати дїрочки), крамни́ця (дошка, що на їй ріжуть ремінь). — (Хірурги́чний): штри́кавка (для проколювання), мацови́лка, про́тичка (д. Зондъ). — (Розмаїтий): виверта́чка (що небудь вивертати), ке́льня (лопатка у мулярів), обце́ньки і рак (виймати гвіздки), копе́ць (довбати мед), пере́чистка (очищати коноплї від кострицї), пробі́й (пробивати дїрки), сїчка́рня (різати сїчку), шатківни́ця (сїкти капусту),. шпи́ця (знїмати кору з берези), щи́па́вка (зривати овощ.).
Клещи́ = 1. клїщі, обце́ньки (С. З.), рак, деревъяні — ле́щата. С. З. (струмент для тримання або витягання). 2. клїщі́ (у хамута).
Ле́щедь = ле́щата, щи́павка (клїщі —зривати садовину).
Тиски́ = 1. ле́щата (С. З. Л.), дави́ло, на́́тиски, ще́мки, щи́мки, клїщі, деревъяні грубі — лиси́ця, лиси́цї (С. Л.), роздавлювати оріхи — ти́скавка (С. Ш.), дави́льце. — Украли моє давило, тепер і нїчим здавить дошку до дошки. Кн. — Без натисків не придавиш до ладу. Кн. — Як треба, то хоч у щимки голову положи, то не здумаєш. н. пр. — Треба грушу у лисицї взяти, а то розчахнеть ся. С. Л. — Наче оріх в давильци. Кн. — Быть въ тиска́хъ = в скру́тї, в приту́зї бу́ти. 2. тїсна́ ба́ба (гра).

Запропонуйте свій переклад