Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 31 статтю
Запропонувати свій переклад для «личкувати»
Шукати «личкувати» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Лицева́ть, -ся –
1) (выглаживать, ровнять) личкува́ти, -ся, рівня́ти, -ся, вирі́внювати, -ся; (полировать) лощи́ти, -ся, ґлянсува́ти, -ся. [Личку́є камі́ння міро́шник (Канів.)];
2) (облицовывать) лицюва́ти, -ся, облицьо́вувати, -ся;
3) (перелицовывать) лицюва́ти, -ся, перелицьо́вувати, -ся. [Сім раз відріза́ли – до́вга, сім раз лицюва́ли – нова́ (Номис)];
4) (товар) личкува́ти (крам);
5) (очерчивать) о(б)кре́слювати, -ся и о(б)кре́слити, -ся, обво́дити, -ся.
Лицо́ванный –
1) личко́ваний;
2) (об одежде) лицьо́ваний, перелицьо́ваний.
Лицо́ –
1) (физиономия) обли́ччя (-ччя), лице́ (-ця́), вид (-ду), твар (-ри), о́браз (-зу), (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску). [Звича́йна ма́са лю́дська ма́є обли́ччя не типові́ (Крим.). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (Н.-Лев.). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (Єфр.). Парсу́на розпу́хла (Борзенщ.). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (Проскурівщ.)].
• Большое -цо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар.
• Здоровое -цо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́).
• Красивое -цо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́).
• Открытое -цо́ – відкри́те обли́ччя (лице́).
• Полное -цо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, -на твар. [Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (Кониськ.)].
• Светлое, чистое -цо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид. [З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (Франко)].
• Убитое -цо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид.
• Умное, интеллигентное -цо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид. [Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Грінч.)].
• Выражение -ца́ – ви́раз (-зу), ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́). [Супроти́вність у всьо́му, – в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О. Пчілка)].
• -цо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́.
• В -цо́ знать, помнить кого – в обли́ччя, в лице́, в о́браз, у тва́р зна́ти, пам’ята́ти (тя́мити) кого́. [Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (Харківщ.). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Квітка)].
• -цо́м, с -ца́ – з лиця́, з ви́ду, на виду́, на лиці́, на обли́ччя, на вро́ду, о́бразом, в о́браз; (по виду) лице́м, обли́ччям, ви́дом. [Непога́ний з лиця́ (Н.-Лев.). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (Н.-Лев.). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (Крим.) Хоро́ша на вро́ду (Глібов). А яки́й же він в о́браз? (Короленко). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (Крим.)].
• -цо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го. [Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (Свидниц.)].
• -цо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́.
• -цо́м к -цу́ с кем – лице́м до лиця́, лице́м (лице́) в лице́, віч-на́-віч, о́чі-на-о́чі, о́ко-на-о́ко з ким, перед ві́ччю в ко́го. [В писа́нні (М. Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (Куліш). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (Кониськ.). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (Єфр.). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (Куліш)].
• -цо́м к -цу́ с чем – віч-на́-віч, на́-віч, лице́м в лице́ з чим. [Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М. Зеров)].
• Встретиться -цо́м к -цу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч. [Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (Кониськ.)].
• Говорить с кем с -ца́ на -цо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч.
• Ставить, поставить кого -цо́м к -цу́, с -ца́ на -цо́ – зво́дити, зве́сти́ кого́ віч-на́-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) з ким, з чим. [Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (Єфр.)].
• Перед -цо́м кого, чего – перед лице́м кого́, чого́, перед чо́ло́м чого́, перед очи́ма чиї́ми.
• Перед -цо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту.
• По -цу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри. [Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (Франко). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (Кон.)].
• Быть к -цу́, не к -цу́ кому – бу́ти до лиця́ (редко до тва́ри), не до лиця́, ли́чити, не ли́чити, лицюва́ти, не лицюва́ти кому́, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) пристава́ти (приста́ти), не пристава́ти (не приста́ти) кому́, пасува́ти, не пасува́ти кому́ и до ко́го, (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́; срв. Идти́ 7. [Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (Кониськ.). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Шейк.). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (Поділля). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л. Укр.). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (Єфр.). Диви́ся, не́нько, чи хороше́нько і подібне́нько (Чуб. III). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (Бороз.). Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (Куліш)].
• Она одета к -цу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй.
• Изменяться, измениться на -це – міни́тися, зміни́тися, (о мн.) поміни́тися на лиці́, на виду́, (реже) з лиця́. [Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (Мирний). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (Тесл.)].
• На нём -ца́ нет, не было – на йо́му о́бразу нема́(є), не було́, він на се́бе не похо́жий (зроби́вся, став), був. [На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (Свидниц.)].
• Вверх -цо́м – догори́ обли́ччям, горі́лиць, (диал.) горі́знач. [Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М. Левиц.)].
• Вниз -цо́м – обли́ччям до землі́, долі́лиць.
• Написано на -це́ у кого – напи́сано (намальо́вано) на виду́ (на обли́ччі) у ко́го.
• Спадать, спасть с -ца́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі.
• Ударить в -цо́, по -цу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду). [Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (Проскурівщ.). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Марков.)].
• Не ударить -цо́м в грязь – і на слизько́му не спотикну́тися.
• С -ца́ не воду пить – ба́йдуже вро́да, аби́ була́ робо́та;
2) обли́ччя, о́браз (-зу); срв. О́блик. [Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Грінч.)];
3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на. [Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (Харк.)].
• Это что за -цо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на?
• Аппеллирующее -цо́ – осо́ба, що апелю́є.
• Важное -цо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на (ирон. парсу́на, моція́).
• Видное -цо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба.
• Видные -ца – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови.
• Это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті.
• Действующее -цо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа).
• Главное действующее -цо́ – головна́ дійова́ осо́ба; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж, геро́й, герої́ня.
• Доверенное -цо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця. [Пан Дзеро́н, мій пові́рник, пе́рший купе́ць з Молда́ви (Маков.)].
• Должностное -цо́ – урядо́ва осо́ба, урядо́вець (-вця), осо́ба на (офіці́йнім) уря́ді. [Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (Кониськ.)].
• Должностные -ца – урядо́ві лю́ди (осо́би), урядо́вці.
• Духовное -цо́, -цо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну.
• Знатное -цо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба.
• Оффицальное -цо́ – офіці́йна осо́ба.
• Подставное -цо́ – підставна́ осо́ба.
• Постороннее -цо́ – сторо́ння (чужа́) осо́ба.
• Посторонним -цам вход воспрещён – сторо́ннім (осо́бам) вхо́дити заборо́нено.
• Сведущее -цо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба.
• Сведущие -ца – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди).
• Физическое, частное, юридическое -цо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба.
• -цо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві.
• Три -ца́ Тройцы, церк. – три осо́би Трі́йці (торж. Тро́йці).
• Бог один, но троичен в -цах, церк. – бог оди́н, але ма́є три осо́би.
• В -це́ кого – в осо́бі, в о́бразі кого́, (о двух или нескольких) в осо́бах, в о́бразі кого́. [В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О. Пчілка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Грінч.). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (Єфр.). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (Єфр.)].
• От чьего -ца́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́.
• От своего -ца́ – від се́бе, від свого́ йме́ння.
• Торговать от своего -ца́ – торгува́ти від се́бе, держа́ти крамни́цю на се́бе.
• От -ца́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх; від усі́х прису́тніх.
• Представлять чьё -цо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу.
• Смотреть на -цо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́. [Ти не догоджа́єш ніко́му, бо не ди́вишся на лице́ люде́й (Єв. Мор.)].
• Правосудие не должно смотреть на -ца – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі.
• Служить делу, а не -цам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям);
4) грам. – осо́ба.
• Первое, второе, третье -цо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба;
5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня.
• -цо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́.
• Стереть с -ца́ земли, см. Земля́ 7.
• Исчезнуть с -ца́ земли – зни́кнути (ще́знути, зійти́) із сві́ту, з лиця́ землі́.
• По -цу́ земли – по світа́х. [Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (Коцюб.)].
• По -цу́ земли русской – по лицю́ землі́ ру́ської.
• Сровнять что под -цо́, запод -цо – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́.
• -цо наковальни – верх (-ху) кова́дла;
6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку); срв. Лицево́й 2. [Дав спід із зо́лота, лице́ – з алма́зів (Крим.). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (Лебединщ.)].
• -цо́м, на -цо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік. [Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (Кобеляч.). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (Кониськ.). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (Звин.)].
• Подбирать под -цо́ что – личкува́ти що.
• Показывать, показать товар -цо́м – з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти.
• Товар -цо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють.
• Человек ни с -ца́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду. -цо карты, монеты, см. Лицево́й 2;
7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред. [Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М. Макаров.). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (Кониськ.)].
• Обращённый -цо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го. [Всі пове́рнуті до мо́ря буди́нки були́ зачи́нені (Кінець Неволі)].
• Это здание имеет двадцать сажен по -цу́ – ця буді́вля ма́є з чо́ла́ два́дцять са́жнів;
8) лице́; см. Поли́чное;
9) быть, состоять на -цо́ – (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно; срв. В нали́чности (под Нали́чность).
• По списку сто человек, на -цо́ восемьдесят – за спи́ском (за реє́стром) сто чолові́к(а), прису́тніх вісімдеся́т.
• Все ли служащие на -цо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?).
• По счёту хлеба (зернового) много, а на -цо́ ничего – за раху́нком збі́жжя бага́то, а в ная́вності (ная́вно) нема́ нічо́го.
• По кассовой книге числится сто рублей, а на -цо́ только десять – за ка́совою кни́гою є (лі́читься) сто карбо́ванців, а в ная́вності (ная́вних, гото́вих гро́шей, готі́вки) ті́льки де́сять.
• Вывести на -цо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким.
Маскирова́ть, -ся, маскиро́вывать, -ся (в прям. и перен. знач.) – маскува́ти, -ся, замаско́вувати, -ся, личкува́ти, -ся, заличко́вувати, -ся, (уродливой личиной) машкарува́ти, -ся, замашкаро́вувати, -ся; (страд. з.) бу́ти маско́ваним, замаско́вуваним, заличко́вуваним, замашкаро́вуваним, сов. замаско́ваним, заличко́ваним, замашкаро́ваним. [То по фарисе́йському маску́ють свою́ ворожне́чу, то одхиля́ють своє́ спра́вжнє обли́ччя (Н. Рада). «Чи й на спо́ді такі́ я́годи, як ото́ зве́рху?» – «Ато-ж! хіба́-б я личкува́ла!» (Харківщ.). Личку́ється перед ним та взива́є ба́теньком, а за о́чі ка́же… (Мова)].
• Забор -ро́ван кустарником – барка́н замаско́вано куща́ми.
• Маскиро́ванный – маско́ваний, замаско́ваний, личко́ваний, заличко́ваний, (личиной) замашкаро́ваний. [Дво́рик сповня́ється юрбо́ю маско́ваних і немаско́ваних го́стей (Л. Укр.). То льон личко́ваний, він ті́льки зве́рху га́рний (Харківщ.)].
Налицо́вывать, налице[о]ва́ть товар – личкува́ти, наличкува́ти, поличкува́ти крам.
• Налицо́ванный – наличко́ваний, поличко́ваний.
• -ться – личкува́тися, наличкува́тися; бу́ти личко́ваним, наличко́ваним, поличко́ваним.
Подбира́ть, подобра́ть –
1) (подымать) підбира́ти, підібра́ти, підійма́ти, підня́ти що, (собирая с полу, с земли) збира́ти, зібра́ти, (по одному) визби́рувати, (во множ.) попідбира́ти, позбира́ти, ви́збирати, (сплошь) повизби́рувати що. [В то́го до́ля хо́дить по́лем, колоски́ збира́є (Шевч.). Диви́сь, як ло́вко ку́рятко пшінце́ визби́рує (Хорол.). Ви́збирай (повизби́руй) скло, щоб хто но́гу не заска́бив].
• Прольёшь, не -рё́шь – розіллє́ш, не збере́ш.
• -бра́ть платье, юбку – підібра́ти су́кню, спідни́цю, (подоткнуть) підсми́кати, підти́кати, підку́цати, під[за]каса́ти спідни́цю. Срв. Подбира́ться 2.
• -бира́ть полы – підгина́ти по́ли. [А я по́ли підгина́ю сіда́ти на ла́ві (Гол.)].
• -бра́ть волосы, косу – підібра́ти, забра́ти воло́сся, ко́су. [Вона́ одно́ю руко́ю ми́ттю зірва́ла з голови́ ху́стку, дру́гою підібра́ла до́вгу і чо́рну, як га́йворон, ко́су (Стор.). Заберу́ собі́ воло́сся так, як жо́внір, та й бу́де мені́ лі́пше йти (Стеф.)].
• Сидеть, -бра́вши ноги под себя – сиді́ти, під се́бе но́ги підібга́вши (підгорну́вши, підко́рчивши).
• -ра́ть парус – звива́ти, звину́ти вітри́ло;
2) (брать чужое) забира́ти, забра́ти, підче́плювати, підчепи́ти.
• Не оставляй тут ничего, как раз -беру́т – не ки́дай тут нічо́го, а то ми́ттю підче́плять;
3) (о животном: с’есть) пої́сти, ви́їсти, ви́збирати.
• Лошадь -бра́ла овёс до зерна – кінь ове́с до зе́рнятка (до зерни́нки) пої́в (ви́їв, ви́збирав);
4) добира́ти, ді[о]бра́ти (доберу́, -ре́ш…), прибира́ти, прибра́ти, (во множ.), подобира́ти, поприбира́ти кого́, що до чо́го.
• -ра́ть лошадей под стать, под масть, под цвет – добира́ти, добра́ти ко́ней до па́ри, до ма́сти, до ко́льору.
• -ра́ть по образчику – добира́ти на зразо́к.
• -бира́ть подкладку под цвет материи – підби́вку до ко́льору добира́ти.
• -бира́ть цвета – добира́ти (прибира́ти) кольори́.
• -бира́ть пару кому – добира́ти (добра́ти), прибира́ти (прибра́ти) па́ру кому́ (до ко́го) и до па́ри ко́му, допаро́вувати (допарува́ти), підпаро́вувати, (підпарува́ти) кого́ до ко́го.
• -ра́ть что-л. лицом к лицу, лучшее к лучшему – личкува́ти що.
• -бра́ть карты, чтобы обыграть кого наверняка – підклада́ти (попідклада́ти) ка́рти, щоб кого́сь напе́вне обігра́ти.
• -бра́ть ключ к чему – добира́ти (добра́ти), прибира́ти (прибра́ти) ключа́ до чо́го. [Добра́в ключа́ до ба́тьківської скри́ні (Грінч.). Добира́ю ключа́ до комо́ри, бо той загуби́вся (Крим.). І ко́жен прибере́ ключа́ до її́ пісе́нь (Куліш)].
• И слова (выражения, названия) подходящего не -беру́ – і сло́ва (ви́разу) підхі́дного (підхо́жого), на́зви підхі́дної (підхо́жої) не приберу́ (не доберу́).
Прикра́шивать, прикра́сить – (убранством) прикраша́ти и -кра́шувати, прикраси́ти, закраша́ти, закраси́ти, (при)оздобля́ти и -до́блювати, (при)оздо́бити, хороши́ти, прихоро́шувати, прихороши́ти, чепури́ти, причепу́рювати, причепури́ти; (залицевать) личкува́ти, заличко́вувати, заличкува́ти; (переносно) усоло́джувати, усолоди́ти, підсоло́джувати, підсолоди́ти що, (во мн.) поприкраша́ти, позакраша́ти по(при)оздобля́ти и т. д. [Над лі́жками шпале́ри рябі́ють, з сосни́ гілечки́ зелені́ють, – закраша́ють сті́ни чо́рні, нема́зані (Тесл.). Та закраси́вши сло́во своє́ обле́сливою хвало́ю. Газі́с приму́шував таки́ ха́на тремті́ти й кори́тись (Леонт.)].
• -сить рассказ – прикраси́ти оповіда́ння.
• -сить дом убранством – прикраси́ти (приоздо́бити, причепури́ти) буди́нок убрання́м.
• Прикра́шенный – прикра́шений, закра́шений, (при)оздо́блений, прихоро́шений, причепу́рений; заличко́ваний; підсоло́джений. [Ході́м, я покажу́ вам свій портре́т, – усі́ ка́жуть, що він ду́же прикра́шений, а я ду́маю – ні (Л. Укр.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Лицо –
1) (физиономия) обли́ччя, лице́, вид, твар (-ри), о́браз, (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску);
2) обли́ччя, о́браз (-зу);
3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на;
4) (грам.) осо́ба;
5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня;
6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку);
7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред;
8) (поличное) лице́;
9) (быть, состоять на лицо́) (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно:
• апеллирующее лицо – особа, що апелює;
• а посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь – а подивись-но мені у вічі чи правду ти кажеш;
• Бог один, но троичен в лицах – Бог оди́н, але ма́є три осо́би;
• большое лицо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар;
• быть к лицу, не к лицу кому – бути до лиця (редко до тва́ри), не до лиця кому, личити, не личити, (иногда) лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому, до кого, (иногда) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому; (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́;
• важное лицо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на, (ирон.) парсу́на, моція́;
• вверх лицом – догори обличчям (лицем), горілиць, (диал.) горі́знач;
• видное лицо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба;
• видные лица – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови;
• в лице кого – в особі (в образі) кого, (про двух или многих) в особах (в образі) кого;
• в лицо́ знать, помнить кого – в обли́ччя (в лице́, в о́браз, у тва́р) зна́ти (пам’ята́ти, тя́мити) кого́;
• вниз лицом – обличчям (лицем) униз (до землі, додолу), долілиць;
• в поте лица (книжн.) – у поті чола;
• все на одно лицо (разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі, (иногда сниж.) усі на один штиб (кшталт, шталт, копил);
• все ли служащие на лицо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?);
• встретиться лицо́м к лицу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч;
• вывести на лицо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким;
• выражение лица́ – ви́раз, ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́);
• главное действующее лицо́ – головна́ дійова́ осо́ба, головний дієвець; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж (геро́й, герої́ня);
• говорить с кем с лица́ на лицо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч;
• действующее лицо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба, діє́вець; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа);
• доверенное лицо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця;
• должностное лицо – службова (урядова) особа, службовець (урядовець);
• духовное лицо́, лицо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну;
• здоровое лицо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́);
• знакомое лицо – знайоме обличчя (лице);
• знатное лицо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба;
• изменяться, измениться в лице – мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на обличчі (на лиці, на виду, з лиця);
• исчезнуть с лица земли – зникнути (щезнути) з лиця землі, зійти з світу;
• к лицу, не к лицу кому – до лиця, не до лиця; личить, не личить кому;
• контактное лицо – контактна особа;
• красивое лицо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́);
• лицо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́;
• лицо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́;
• лицо карты, монеты – лице́ ка́рти, моне́ти;
• лицом к лицу с кем, с чем – віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, око в око, о́ко-на-о́ко, віч-у-віч, на́-віч) з ким, з чим, перед ві́ччю в ко́го, лицем до лиця з ким, з чим, лицем (лице) у лице з ким, з чим;
• лицо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го;
• лицо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́;
• лицо́м, на лицо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік;
• лицом не вышел (разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі), не вдався вродою (лицем);
• лицом, с лица, на лицо красивый, худой… – з обличчя (на обличчя), з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, (тільки про красу людини) на вроду, (иногда) образом, у образі гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха);
• лицо наковальни – верх (-ху) кова́дла;
• лицо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві;
• на лице написано, не написано у кого, чьём – у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано);
• на нём лица нет (разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів), він [сам] на себе не схожий (зробився, став), (иногда) на ньому свого образу нема (немає);
• невзирая на лица – не вважаючи (не зважаючи) на особи, (иногда) байдуже хто, хоч би хто;
• не ударить лицом в грязь – вийти з честю з чого, відстояти честь свою, гідно (з честю) триматися, не завдавати собі ганьби (сорому), не осоромитися, не скомпрометувати себе, і на слизькому не посковзнутися (не спотикну́тися);
• ни с лица, ни с изнанки (о человеке) – ні з очей, ні з плечей, ні спереду, ні ззаду нема складу;
• обращённый лицо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го;
• она одета к лицу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй;
• открытое лицо́ – відкри́те (ясне) обли́ччя (лице́);
• от лица́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх, від усі́х прису́тніх;
• от лица кого – від кого, від імені (від імення) чийого, кого;
• от своего лица́ – від се́бе, від свого́ йме́ння;
• от чьего лица́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́;
• официальное лицо – офіційна особа;
• первое, второе, третье лицо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба;
• перед лицо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту;
• перед лицом кого, чего – перед лицем кого, чого, перед чиїм лицем, перед очима кого, перед чиїми очима, перед чо́ло́м чого́;
• перед лицом опасности – у небезпеці, при небезпеці;
• перемениться в лице – змінитися на виду;
• подбирать под лицо́ что – личкува́ти що;
• подставное лицо́ – підставна́ осо́ба;
• показывать, показать товар лицом (разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку, заличкувати товар (крам), показати товар лицем, з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти;
• по лицу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри;
• по лицу видно было – з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було;
• по лицу́ земли – по світа́х;
• полное лицо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, повна твар;
• по списку … человек, на лицо́ … – за спи́ском (за реє́стром) … чолові́к, прису́тніх …;
• постороннее лицо – стороння особа, чужа людина;
• посторонним лицам вход воспрещен – стороннім (особам) входити заборонено;
• по счёту товара много, а на лицо́ мало – за раху́нком товару бага́то, а в ная́вності (ная́вно) мало;
• потерять лицо – (ударить лицом в грязь) зганьбитися, осоромитися, (индивидуальные особенности) знеособитися, збезличитися;
• правосудие не должно смотреть на лица – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі;
• представлять чьё лицо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу;
• сведущее лицо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба;
• сведущие лица – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди);
• светлое, чистое лицо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид;
• с лица воду не пить – з краси не пити роси (Пр.); краси у вінку не носити (Пр.); краси на тарілці не крають (Пр.); байдужа (ба́йдуже ) врода, аби була робота (Пр.); краси на стіл не подаси (Пр.); красою ситий не будеш (Пр.); не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна (Пр.);
• служить делу, а не лицам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям);
• смотреть в лицо опасности, смерти – дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті;
• смотреть на лицо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́;
• сровнять что под лицо́ (заподлицо) – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́;
• спадать, спасть с лица́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі;
• ставить, поставить лицом к лицу кого – зводити, звести віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) кого;
• стереть, смести с лица земли кого (перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого, стерти з [лиця] землі кого, (образн.) не дати рясту топтати кому;
• товар лицо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють;
• торговать от своего лица́ – торгува́ти від се́бе;
• три лица́ Тройцы – три осо́би Трі́йці;
• убитое лицо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид;
• ударить в лицо́, по лицу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду);
• ударить лицом в грязь – осоромитися, на кіл сісти;
• умное, интеллигентное лицо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид;
• физическое, частное, юридическое лицо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба;
• человек ни с лица́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду;
• это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті;
• это что за лицо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на?
[Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (П.Куліш). В писа́нні (М.Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (П.Куліш). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (П.Куліш). — А що то за молодиця, дядьку! Хороша, хоч води з лиця напийся (Г.Барвінок). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (П.Мирний). — Егеж! Вони б мали — один одного в ложці води втопили, з лиця землі змели!.. (П.Мирний). У Галі лице горіло — очі грали, сіяли (П.Мирний). Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще грала на йому (П.Мирний). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (І.Нечуй-Левицький). Непога́ний з лиця́ (І.Нечуй-Левицький). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (І.Нечуй-Левицький). Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (О.Кониський). Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (О.Кониський). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (О.Кониський). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (О.Кониський). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (О.Кониський). Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (О.Кониський). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (О.Кониський). Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (О.Кониський). Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (М.Коцюбинський). З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (І.Франко). Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (І.Франко). Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Б.Грінченко). Супроти́вність у всьо́му, — в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О.Пчілка). В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О.Пчілка). Хоро́ша на вро́ду (Л.Глібов). Тобі тото не лицює (Сл. Гр.). Згорда мовив побратим на теє «Не подоба лицарю втікати» (Л.Українка). Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (АС). Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (АС). Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (АС). Парсу́на розпу́хла (АС). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (АС). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Г.Квітка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Б.Грінченко). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (С.Єфремов). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (С.Єфремов). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (С.Єфремов). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (С.Єфремов). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (А.Кримський). Дав спід із зо́лота, лице́ — з алма́зів (А.Кримський). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (А.Кримський). Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (А.Свидницький). На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (А.Свидницький). Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М.Зеров). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Маркович). Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (С.Єфремов). Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М.Макаровський). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Сл. Шейковського). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (АС). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л.Українка). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (С.Єфремов). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (АС). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (АС). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (АС). Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (АС). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (А.Тесленко). Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М.Левицький). Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Б.Грінченко). Біля крамниці готового одягу Степан роздивлявся на костюми з таким виглядом, ніби йому тільки треба було вибрати котрийсь собі до лиця, з гарного матеріалу та добре пошитий (В.Підмогильний). Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем, і добі підставляти спите вірнопідданого лице. І не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рід ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ  І не бештати, пане-брате, а триматися на землі! Нею б до печінок пропахнути, в ґрунт вгрузаючи по коліна (В.Стус). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). Постерігши її вид, сумний та приголомшений, Карраско спитав: — Що з вами, пані господине? Що вам оце такого подіялось, що на вас образу немає? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). «Химерний молодик», як згодом назвала його місіс Смолл, був середнього зросту, кремезний, блідий і смаглявий з лиця, мав бурі вуса, гострі вилиці й худі щоки (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Такому могутньому натискові ми могли протиставити хіба наше скромне бажання уникнути смерти й не згоріти живцем. Цього, звичайно, дуже мало, надто під час війни, коли про такі почуття згадувати не личить. (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Найбільше люблю я його оповідання про молоді роки, коли він на вуличних перехрестях продавав мазі та ліки проти кашлю, жив око в око з простим людом, а з долею навкулачки бився за свій останній шеляг (Н.Дубровська, перекл. О.Генрі). В п’ятдесят кожен з нас має таке лице, якого заслуговує (Дж. Орвел). Бог не говоритиме з нами лицем до лиця доти, поки в нас не буде лиця (Клайв Льюїс). Не робіть таке розумне лице — воно не пасує до кольору ваших чобіт]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВУАЛИ́РОВАТЬ (ґандж) личкува́ти. вуалирующий що личку́є, зда́тний заличкува́ти;
вуалируемый личко́ваний, вуальо́ваний.
ЗАДЕ́ЛЫВАТЬ, (у що) вмонто́вувати, (вади) личкува́ти, заличко́вувати, (дошками) ще загоро́джувати;
заде́лывающий, що вмонтовує (личкує, загороджує) тощо, за́йнятий личкува́нням, прикм. вмонто́вувальний, личкува́льний, заличко́вувальний, загоро́джувальний, забива́льний, зама́зувальний, зашпаро́вувальний, запако́вувальний, зарі́внювальний, замуро́вувальний, закла́дальний;
заде́лывающийся/заде́лываемый, вмонто́вуваний, личко́ваний, заличко́вуваний, загоро́джуваний, заби́ваний, зама́зуваний, зашпаро́вуваний, запако́вуваний, зарі́внюваний, замуро́вуваний, закла́даний.
МАСКИРОВА́ТЬ ще замаско́вувати, образ. хова́ти від оче́й, (гірше кращим) личкува́ти, заличко́вувати;
ОБЛИЦО́ВЫВАТЬ, облицовывающий що /мн. хто/ личку́є тощо, ста́вши личкува́ти, за́йня́тий личкува́нням, личкува́льник, прикм. личкува́льний;
облицовывающийся/облицовываемый личко́ваний.
ОТДЕ́ЛЫВАТЬ ще личкува́ти, наво́дити блиск, (красно) декорува́ти;
отделывающий що /мн. хто/ викі́нчує тощо, ста́вши личкува́ти, покли́каний ви́кінчити, за́йня́тий оздо́бленням, оздо́блювач, викі́нчувач, реконстр. декора́тор, прикм. = ОТДЕЛОЧНЫЙ, оздо́блювальний, обро́блювальний, опоря́джувальний, обла́днувальний, личкува́льний, викі́нчувальний, оздо́блювальний;
отделываемый обро́блюваний, опоря́джуваний, обла́днуваний, личко́ваний, викі́нчуваний, оздо́блюваний, вичи́туваний, лупцьо́ваний.
ПОДКРА́ШИВАТЬ ще личкува́ти, заличко́вувати, (щоки) підма́зувати, (брови) підво́дити;
подкрашивающий що /мн. хто/ підмазу́є тощо, маста́к личкува́ти, покли́каний заличкува́ти, підмальо́вувач, прикм. личкува́льний, підфарбо́вувальний, заличко́вувальний, личкува́льний, підкра́шувальний, підмальо́вувальний, підма́зувальний;
подкрашивающийся/подкрашиваемый підфарбо́вуваний, заличко́вуваний, личко́ваний, підкра́шуваний, підмальо́вуваний, підма́зуваний;
СКРА́ШИВАТЬ (щось прикре) осоло́джувати, солоди́ти, золоти́ти, (чим) личкува́ти;
скрашивающий що /мн. хто/ скраша́є тощо, ра́ди́й скраша́ти, зда́тний скра́си́ти, схи́льний золоти́ти, осоло́джувач, (чим) стил. перероб. личку́ючи, прикм. скра́шувальний, осоло́джувальний, личкува́льний;
скрашивающийся/скрашиваемый скра́шуваний, осоло́джуваний, золо́чений, личко́ваний.
СКРЫВА́ТЬ ще кри́ти, маскува́ти, не пока́зувати, не виявля́ти, (гріхи) покрива́ти;
скрыва́ть недоста́тки личкува́ти хи́би;
не скрыва́ть не таї́ти (гріха́);
не скрыва́ть отвраще́ния к кому фраз. прибл. сплю́нути за ким;
не скрыва́я фраз. вочеви́дьки;

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Недостаток (порок, дефект) – хиба; вада; (отсутствие чего-либо) – брак; нестача. По недостатку чего (времени, средств) – через брак; бо бракувало (часу, коштів). Недостаток в чем – брак чого, на що. Скрывать недостатки – личкувати хиби. Упрекать за недостатки – картати вади.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Лицовать – личкува́ти.
Облицовывать, -цевать – личкува́ти, обличкува́ти;
• о. бетоном – оббетоно́вувати, оббетонува́ти;
• о. изразцами – кахлюва́ти, обкахлюва́ти;
• о. камнем – обкамено́вувати, обкаменува́ти;
• о. кирпичем – обцегло́вувати, обцеглува́ти;
• о. цементом – обцементо́вувати, обцементува́ти.
Расшивать, -шить – розшива́ти, розши́ти;
• р. (шелевкой) – зашальо́вувати, зашалюва́ти;
• р. (швы), стр. – личкува́ти, заличкува́ти;
• р. (обшивать) – ушива́ти, уши́ти;
• р. (щели) – шпарува́ти, пошпарува́ти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Недостаток
• Жить в недостатках – жити в (при) злиднях (у нестатках, при убозтві, в убозтві, убого); злиднювати.
• Имеют место (имеются) ещё отдельные недостатки и недочёты – є (маємо) ще окремі хиби й огріхи.
• Недостатки в работе – хиби (також вади) в роботі.
• Недостаток времени – брак (нестача) часу.
• Недостаток в чём-либо – бракує (не стає) чого; брак (нестача) чого (на що); недостача (нестача) в чому (чого); (образн.) скупо (тонко) на що (чого); (іноді жарт.) посуха на що. [Знать у вас на честь посуха. В нас — на копійки. Руданський.]
• Нет недостатка в ком, чём – не бракує кого, чого; є хто, що.
• По недостатку чего-либо – через брак чого (за браком чого, через нестачу чого); через те, що бракує, бракувало чого; бо бракує, бракувало чого.
• При всех своих недостатках – попри всі свої вади (хиби); з усіма своїми вадами (хибами).
• Скрывать недостатки – приховувати; (іноді) личкувати вади (хиби).
• У него (у неё…) много недостатков – у нього (у неї…) багато хиб (вад); він (вона…) має багато хиб (вад).
Скрывать
• Скрывать недостатки – личкувати (прикривати) вади (хиби).

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

светлова́ть личкува́ти

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Личкови́й –
1) (о материях) имеющий лицо с двух сторон;
2) (о людях) двуличный.
• Личкува́ти – 1) маскировать, скрывать недостатки, прикрывать;
2) выглаживать;
3) подбирать.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Маскировать, -ся – маскува́ти, сов. – замаскува́ти, личкува́ти, сов. – заличкува́ти (-ся).

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

личкува́ти, -ку́ю, -ку́єш

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Личкува́ти, -ку́ю, -єш, гл.
1) Маскировать; скрывать недостатки; прикрывать. Чи й на споді ж такі ягоди, як ото зверху? — А то ж хиба б личкувала? Харьк. Як не личкували льону, то купимо; ось наберіть з-під споду, чи такий буде, як і зверху, гарний. Изюм. у.
2) Выглаживать поверхность (мельничнаго жернова). Личкує каміння мірошник. Канев. у.
3) Подбирать вещи лицомъ, лучшее къ лучшему.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Личкува́ти, гл. 2) ...жернова), *шлифовать.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Маскирова́ть, ся = личкува́ти, ся.
Мѣ́тить, ся = 1. мі́тити, ся, значи́ти, ся, личкува́ти, (карбами) — карбува́ти, (випалюванням) — таврува́ти, (штемпом) — штемпова́ти, ся. — Кажуть, що жиди свої гроші мітять. Кр. — Назначи́в кавуни, які кращі. Кр. — Онде злодій штемпований кайдани волочить. К. Ш. 2. лу́чити, цїлити, нацїляти ся, у(в)луча́ти (С. Ш.) – Лучив ворону, а влучив корову. н. пр. — Як пъє, то не проливає, ак бъє, то добре влучає. н. пр. 3. ва́жити (С. Аф.); натяка́ти.— Він важить бути головою. С. Аф. — Ой важу я, важу на ту дївчину вражу. н. п. — Я з тобою вечір стою, на иньшого важу. н. пр.
Скрыва́ть, скрыть, ся = 1. хова́ти, вихо́вувати, кри́ти, перехо́вувати, схова́ти, скри́ти, захова́ти, перехова́ти, ся. — Сховались, та й попались. н. пр. — Скрию ся де небудь, переховаюсь на час. Кр. — Скрыва́ющійся = кри́ючий ся. — С. въ толпѣ́ = поши́ти ся між лю́ди. 2. таїти, ся (С. Л. Ш.), кри́ти, ся (С. Л.), хова́ти, ся, утаїти (С. Ш.), перекри́ти. — Таїла від Бога та чортові сказала. н. пр. — Годї вам таїти злодїя, кажіть — де він? Кн. — Шильця в мішку не утаїш. н. пр. — Жінка хіба те утає, чого не знає. н. пр. — Дерево тлїє, але вогонь таїть ся десь в нїм. н. пр. — Не маю з чим ховатись від тебе. Ч. К. — Крий, ховай погане, а воно таки гляне. н. пр. — Він од усїх криєть ся. — Скрыва́ть въ се́рдцѣ = в душі таїти, гнїтити в се́рцї. — С. недоста́тки = личкува́ти, заличкува́ти.
Шлифова́ть, вы́шлифовать = шлюфова́ти (С. Жел.), шлїхова́ти, полїрува́ти, лощи́ти, личкува́ти, ко́взати, ви́шлюфовати і т. д.

Запропонуйте свій переклад