Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «лучче»
Шукати «лучче» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вести́ или весть
1) ве́сти́, прова́дити. [Дівчи́ноньку до вінця́ веду́ть. Куди́ бог прова́дить? Прова́дити ві́йсько до бо́ю];
2) (
направлять движение судна, экипажа и т. п.) прова́дити, керува́ти, кермува́ти, кочува́ти (гал.). [Се керма́нич молоде́нький, се дара́бу він кочу́є (Федьк.)];
3) (
простираться, направляться) вести́, прова́дити, прямува́ти, дово́дити. [Сте́жка веде́ до га́ю. Сі́ни прова́дять до світли́ці. Куди́ цей шлях пряму́є?];
4)
Вести́ дело, работу – прова́дити (справува́ти) ді́ло, спра́ву (спра́ви), робо́ту. [За́гад ді́ло справу́є].
В. процесс, тяжбу с кем – позива́тися з ким.
Судья ведё́т процесс, дело – суде́ць прова́дить проце́с, спра́ву.
Вести́ борьбу, вести́ войну – точи́ти (прова́дити) боротьбу́, війну́.
Вести́ хоровод – вести́ тано́к.
Вести́ разговор, -ти́ речь, -ти́ рассказ – прова́дити (вести́) розмо́ву, мо́ву, ре́чі, оповіда́ння.
Вести́ переговоры – вести́ переспра́ви, трактува́ти. [Коро́ль трактува́в з ха́ном про дові́чне зами́р’я (Куліш)].
Вести́ переписку – листува́тися з ким.
Вести́ дневник – вести́ щоде́нника.
Вести́ торговые сношения – прова́дити (відбува́ти) торг, торго́ві зно́сини.
Вести́ жизнь – прова́дити життя́.
Вести́ хозяйство – держа́ти хазя́йство, господа́рство, хазяйнува́ти, господарюва́ти.
Вести́ детей – прова́дити ді́ти, вихо́вувати ді́ти.
Вести́ свой род от кого-л. – вести́ свій родові́д (родословную), похо́дити від ко́го, бу́ти з ро́ду кого́.
Вести́ дело к тому (так), чтобы… – кермува́ти (гну́ти) на те, щоб…, хили́ти ре́чі так, щоб… [Я тя́млю, куди́ ти керму́єш (Кониськ.). Він гне на те, щоб потягти́ нас до су́ду].
Вести́ себя – пово́дитися (сов. повести́ся), держа́тися, справува́тися (гал.). [Сестра́ навча́є, як мені́, малі́й, тре́ба пово́дитися, як дя́дину любе́нько віта́ти (М. Вовч.). Справу́йся до́бре, не пусту́й (Франко)].
Вести́ себя по отношению к кому-л. – обхо́дити ко́ло ко́го, трима́тися супроти́ ко́го. [Лу́чче коли́-б Я́ків тихе́нько обхо́див ко́ло йо́го (М. Вовч.)].
Вести́ себя хорошо, достойным образом – шанува́тися, чти́тися. [Гляди́-ж шану́йся, стережи́сь, роби́ти так не вчись (Гліб.)].
Плохо вести́ себя – не шанува́тися, пу́сто йти;
5) (
корчить, коробить) судо́мити, жолоби́ти, безл. [Пу́чки судо́мить. До́шку жоло́бить].
А он и ухом не ведё́т – а він ані га́дки, а він і га́дки не ма́є, а він ні ку́є, ні ме́ле.
Доброде́тель
1) доброче́сність, чесно́та, (
редко: добровда́лість), добровчи́нність, доброчи́нливість (р. -ости), (устар. архаизм у Квитки, Кулиша и Шевченка) доброді́тель; (акт доброде́тели) – добро́чин (р. -ну); (женская д.) неви́нність, чесно́та, (исчезающий полонизм) цно́та. [Висо́кими чесно́тами закри́ти непе́вність прав свої́х (Грінч.). Слухня́ність – це й єсть пе́рша чесно́та па́нни (Ор. Левиц.). Лу́чче цно́та в боло́ті, а як нецно́та в зо́лоті (Ном.)];
2) (
описат.) до́брі прикме́ти, до́брі озна́ки, до́брі но́рови, ва́ртість.
Залива́ть, зали́ть
1) залива́ти, зали́ти (заллю́, заллє́ш)
и залля́ти (-лля́ю, -лля́єш) за що, куди́ чого́. [Залля́в йому́ за шку́ру са́ла (Приказка)];
2)
что (обливать) – залива́ти, зали́ти и залля́ти, злива́ти, зли́ти и зілля́ти, (обильно) перелива́ти, перели́ти и перелля́ти що чим, (о мн. или во мн. мест.) позалива́ти; см. Облива́ть, Полива́ть. [Кро́в’ю сліди́ залива́є (Дума). Зали́в водо́ю соро́чку. На цій широ́кій та приби́тій, слізонька́ми перели́тій доро́зі… (Коцюб.)];
3) (
умертвить заливая) залива́ти, зали́ти и залля́ти кого́ чим. [Лу́чче бу́ло мене́, ма́ти, в ку́пелі залля́ти (Чуб. V)];
4) (
затоплять) залива́ти, зали́ти и залля́ти, (о мн.) позалива́ти що, обій[ні]ма́ти, обня́ти, поніма́ти, по(й)ня́ти и пійня́ти, затопля́ти, затопи́ти що; срвн. Затопля́ть. [Залива́є Дуна́й береже́чки та ні́куди обмину́ти (Метл.). Уже́ лужки́-бережки́ вода́ й обняла́ (К. Ст.). На о́зері підняла́сь си́льна бу́ря і залива́ла їх (Єв.). Позалива́ла вода́ луги́, сіноко́си (Н.-Лев.)];
5) (
переносно: о толпе, свете и т. д.: наполнять собою что) залива́ти, зали́ти и залля́ти; (о мраке, тумане) затопля́ти, затопи́ти, потопля́ти, потопи́ти що; (о чувствах) поніма́ти, по(й)ня́ти, обійма́ти, обня́ти кого́; срвн. Охва́тывать, Обнима́ть. [Ра́птом ове́ча ота́ра залля́ла ву́лицю (Коцюб.). Електри́чне сві́тло ра́птом залля́ло вели́ку світли́цю (Коцюб.). За чо́рними ві́кнами лежи́ть світ, зато́плений ні́ччю (Коцюб.)];
6) (
гасить огонь водой) залива́ти, зали́ти и залля́ти, (небольшой, немного) прихлю́пувати, прихлю́пати, прихлю́пнути, прилива́ти, прили́ти и прилля́ти. [Зали́в ого́нь (Рудч.). А він ві́зьме та й приллє́ водо́ю ого́нь (Чуб. II)];
7) (
запаивать) залива́ти, зали́ти и залля́ти, залюто́вувати, залютува́ти що. [Зали́в о́ловом ді́рку в казані́];
8)
-ва́ть глаза, бельмы, шары (напиваться) – залива́ти, зали́ти и залля́ти о́чі, (многим) позалива́ти о́чі, (средн. з.) налива́тися, нали́тися. [Співа́в, хто мав на те охо́ту, зали́вши о́чі напере́д (Мкр.). Грома́да була́ озва́лась, та багати́р за́раз їй горі́лкою роти́ позалива́в (Г. Барв.)].
-вать за галстух – залива́ти о́чі, пи́ти-непролива́ти, до скляно́го бо́га голі́нним бу́ти (Мирн.);
9)
см. Завира́ться.
Зали́тый, Залито́й – зали́тий и залля́тий; зли́тий; перели́тий чим, поня́тий (пійня́тий), обня́тий (водо́ю); зато́плений, пото́плений; залюто́ваний.
Запла́чивать, заплата́ть и заплати́ть – лата́ти, зала́тувати, залата́ти, ви́латати, полата́ти, позала́тувати що. [Так розбагаті́ла: по́ли деру́ ти спи́ну лата́ю (Номис). Доку́чила мені́ оця́ латани́на: що день бо́жий латки́ лата́ю (Богодух.). Кожу́ха ви́латать (Основа 1862). У не́ї були́ проде́рті лі́кті, либо́нь ні́коли бу́ло й залата́ти (Л. Укр.)].
-та́ть кому одежду – облата́ти (о мн.) пообла́тувати кого́. [Та їх тре́ба обши́ть, тре́ба й облата́ть (Милорад.). П’я́теро діте́й та все хло́пці, усе́ на їх так і гори́ть. Тре́ба-ж їх пообла́тувати (Богодух.)].
Запла́танный и Запла́ченный – ла́таний, зала́таний, пола́таний, (о мн.) позала́тувані, понала́тувані. [Лу́чче своє́ ла́тане, ніж чуже́ ха́пане (Номис). Хло́пець у свити́ні пола́таній (Шевч.). Колі́на понала́тувані, чо́боти сто́птані (Тесл.)].
-ться – лата́тися, зала́туватися, залата́тися, полата́тися, (о мн.) позала́туватися.
Заставля́ть, заста́вить – си́лувати, приси́лувати, усило́вувати, уси́лувати, приму́шувати, приму́сити, зму́шувати, зму́сити, нево́лити, принево́лювати, принево́лити, заставля́ти, заста́вити кого́, (провинц.) присутя́жувати, присутя́жити; см. Принужда́ть. [Шкода́ мене́ вмовля́ти, а си́лувати – тож не зна́ю, хто мене́ приси́лує (М. Вовч.). Її́ вси́лували за йо́го йти за́між. Мільйо́ни люде́й мо́жу вбить, загуби́ть, та чи зму́шу кого́ мене́ ві́рно люби́ть (Франко). Заста́вила мене́ ма́ти тонку́ пря́жу пря́сти (Лавр.). Подали́ до су́ду, мо́же в суді́ присутя́жать його́ заплати́ти (Звиног.)].
-вить замолчать – приму́сити кого́ змо́вкнути; заци́тькати кого́.
-вить о себе говорить – приму́сити говори́ти за се́бе, (образно: входить в славу) в мо́ву вхо́дити. [Анто́сьо все в мо́ву вхо́див і між товари́ством, і в го́роді (Свидн.)].
-ля́ть чрезмерно работать – приму́шувати працюва́ти над мі́ру, мори́ти робо́тою, (образно) нажи́лювати кого́. [Було́ лу́чче за стари́х пані́в… а молоді́ як ста́ли нажи́лювать (Основа)].
-вить кого сильно почувствовать – до́бре да́ти кому́сь відчу́ти щось, дошку́лити кого́ и кому́; да́тися кому́ в знаки́, в тя́мку. [Му́чте їх так, щоб дошку́лити, щоб почу́ли, що вмира́ють (Куліш)].
Не -вит долго просить себя – не дасть себе́ до́вго проси́ти (Круш.).
Защищё́нность
1) оборо́нність (-ности). [Вам лу́чче зна́на оборо́нність мі́сця (Куліш)];
2) (
о прикрытии) за́хисність, безпе́чність (-ности).
Зола́ – по́піл (-пелу), зола́; (горячая зола с огнём, с тлеющ. уголками) при́сок (-ску); (выбрасываемая после золки) ви́зо[і]л (-золу), па́зі[о]лки (-ків). [Лу́чче ї́сти хліб з золо́ю, та не жи́ти з чужино́ю (Номис)].
Выгребать -лу – вибира́ти по́піл (з гру́би).
Свалка -лы – попели́ще, попільни́к, попі[е́]льня.
Кото́рый
1) (
вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих), ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Той пита́ється (вовкі́в): «Котри́й коня́ ззів?» (Поділля, Дим.). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (Н.-Лев.). «Піді́ть-же в ліс, – кото́рий лу́чче сви́сне?» (Рудч.)].
-рый (теперь) час? – котра́ (тепе́р) годи́на?
В -ром часу? – в котрі́й годи́ні, (зап.) о котрі́й годи́ні? (когда) коли́?
Когда вы уезжаете?
В -ром часу, то есть? (Турген.) – коли́ ви ї́дете? О котрі́й годи́ні, себ-то?
-рое (какое) число сегодня? – котре́ число́ сього́дні?
В -ром (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́?
До -рых (каких) же пор? – до́ки-ж? до яко́го-ж ча́су?
-рый ей год? – котри́й їй рік?
-рым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)?
-рую из них вы более любите? – котру́ з них (з їх) ви бі́льше коха́єте?
-рого котёнка берёшь? – котре́ котеня́ бере́ш?
А в -рые двери нужно выходитьв те или в эти? (Гоголь) – а на котрі́ две́рі тре́ба вихо́дити – в ті чи в ці?
-рый Чацкий тут? (Гриб.) – котри́й тут Ча́цький?
Скажи, в -рую ты влюблён? – скажи́, в котру́ ти зако́ханий? -рый тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дк[н]о!;
2)
-рый из… (из двух или из многих; числительно-разделит. знач.) – ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Ко́ні йому́ гово́рять: «ти ви́рви з ко́жного з нас по три волоси́ні, і як тре́ба бу́де тобі́ котро́го з нас, то присма́лиш ту волоси́ну, кото́рого тобі́ тре́ба» (Рудч.). Оди́н із їх – котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає – упаде́ ме́ртвий (М. Рильськ.). Розка́зує їм (вовка́м), котри́й що́ ма́є ззі́сти (Поділля. Дим.). По у́лиці йшов Васи́ль і не знав, на котру́ у́лицю йти (Н.-Лев.). А в Мару́сі аж два віно́чки – кото́рий – во́зьме, пла́че (Пісня). Вже у дівча́т така́ нату́ра, що кото́ра якого́ па́рубка полю́бить, то знаро́шне ста́не кори́ти, щоб дру́гі його́ похваля́ли (Квітка)].
Она рассказывала, в -ром часу государыня обыкновенно просыпалась, кушала кофе (Пушкин) – вона́ оповіда́ла, в (о) ко́трій годи́ні (или коли́: когда) госуда́риня звича́йно просипа́лась (прокида́лась), пила́ ка́ву.
Он рассказывает, не знаю (в) -рый раз, всё тот же анекдот – він розповіда́є не зна́ю, котри́й раз ту са́му анекдо́ту.
Ни -рого яблока не беру: плохи – ні котро́го я́блука не беру́: пога́ні. [Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка)].
-рый лучший, -рый больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший. [Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.)].
Не толпитесь!
Кото́рые лишние, уходите! (Чехов) – не то́вптеся! котрі́ за́йві, йді́ть собі́;
3) (
относ. мест.):
а)
в придат. предл. после главн. (постпозитивных) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий. [Пани́ч, що вкрав бич (Приказка). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (Рудч.). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М. Вовч.). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Шевч.). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). І це була́ пе́рша хма́ра, що лягла́ на хло́пцеву ду́шу (Грінч.). І молоди́ці молоде́нькі, що ви́йшли за́муж за стари́х (Котл.). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Шевч.). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (Куліш). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (Франко). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Смерть вільша́нського ти́таря – правди́ва, бо ще є лю́ди, котрі́ його́ зна́ли (Шевч. Передм. до Гайдам.). Про конфедера́тів так розка́зують лю́ди, котрі́ їх ба́чили (Шевч. Прим. до Гайдам.). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (Стор.). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (Рудч.). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (Куліш). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (Котл.). Но це були́ все осужде́нні, які́ поме́рли не тепе́р (Котл.). По́тім му́шу ви́дати кни́жку про поря́дки, які́ завели́сь на Украї́ні… (Куліш)]; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий. [Черво́нець, що дав Залізня́к хло́пцеві і до́сі єсть у си́на того́ хло́пця, котро́му був да́ний; я сам його́ ба́чив (Шевч. Прим. до Гайд.). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М. Рильськ.). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (Єфр.)].
-рый, -рая, -рое, -рые – (иногда, для ясности согласования) що він, що вона́, що вони́ (т. е. к що прибавляется личн. мест. 3-го л. соотв. рода и числа). [Біда́ то́му пачкаре́ві (контрабандисту), що він (который) пачки́ перево́зить (Чуб.). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (Котл.). От у ме́не була́ соба́чка, що вони́ (которая) ніко́ли не гри́злась із сіє́ю кі́шкою, а ті́льки гра́лись (Грінч. I). Пішли́ кли́кати ту́ю кобі́ту (женщину), що вона́ ма́є вме́рти (Поділля. Дим.)].
Человек, -рый вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить).
Берег, -рый виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко.
Море, -рое окружает нас – мо́ре, що ото́чує нас.
Есть одно издание этой книги, -рое продаётся очень дёшево – є одно́ вида́ння ціє́ї кни́жки, що (или для ясности согласов що воно́) продає́ться ду́же де́шево.
-рого, -рой, -рому, -рой, -рым, -рой, -то́рых, -рым, -рыми и др. косв. п. ед. и мн. ч. – що його́, що її́, що йому́, що їй, що ним, що не́ю, що них (їх), що ним (їм), що ни́ми (ї́ми) и т. д. (т. е. при що ставится личн. м. 3-го л. соотв. рода, числа, падежа), яко́го, яко́ї, яко́му, які́й, яки́м, яко́ю, яки́х, яки́м и т. д., кот(о́)ро́го, кот(о́)ро́ї, кот(о́)ро́му, кот(о́)рі́й, кот(о́)ри́х, кот(о́)ри́м и т. д. [Ой чия́ то ха́та з кра́ю, що я її́ (которой) не зна́ю? (Чуб. V). Ото́ пішо́в, найшо́в іще́ тако́го чолові́ка, що на́ймита йому́ тре́ба було́ (которому батрака нужно было) (Грінч. I). Переживе́ш цари́цю, що їй (которой) слу́жиш (Куліш). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Грінч.). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ (которую стережёт) ба́ба-яга́ (Рудч.). В Катери́ні вже обу́рювалась го́рдість, що її́ ма́ла вона́ спа́дщиною від ма́тери (Грінч.). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ (которую) хова́ють від ме́не? (Франко). Пра́ця, що її́ подаю́ тут читаче́ві… (Єфр.). І ото́й шлях, що ним (которым) прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (Єфр.). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Грінч.). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (Рудч.). Стоя́ть ве́рби по-над во́ду, що я їх (которые я) сади́ла (Пісня). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх (кости которых) взяли́сь уже́ пра́хом (Куліш). Про що́ життя́ тим, що їм (которым) на душі́ гі́рко? (Куліш). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми (которыми) простува́ла Ру́дченкова му́за (Єфр.). Що́-б то тако́го, коли́ й жі́нку не бере́ (чорт), котру́ я зоста́вив на оста́нок? (Рудч.). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (Мирний). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (Франко). Жий вже собі́ а вже з то́ю, кото́ру коха́єш (Чуб. V). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М. Рильськ.). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (Куліш). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). З того́ са́мого Ромода́нового шля́ху, яки́м ішо́в па́рубок… (Мирний). Почува́ння, яки́м про́нято сі ві́рші, врази́ло її́ надзвича́йно (Грінч.). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (Єфр.). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (Крим.)].
-рого, -рую, -рые, -рых (вин. п.) – (обычно) що, вм. що йо́го, що її́, що їх; иногда и в др. косв. п. – що (т. е. що без личн. мест. 3-го л.). [Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Все за то́го п’ятака́ що вкрав мале́ньким у дяка́ (Шевч.). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудч.). І намі́тку, що держа́ла на смерть… (Н.-Лев.). Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му (Шевч.). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Шевч.). При́колень, що (вм. що ним: которым) припина́ють (Чуб. I). Оси́ковий при́кілок, що (которым) на Орда́ні ді́рку у хресті́ забива́ють (Грінч. III)].
Книга, -рую я читаю – кни́га (кни́жка), що я чита́ю или що я її́ чита́ю.
Надежды, -рые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли).
Через какой-то религиозный катаклизм, причины -рого ещё не совсем выяснены – через яки́йсь релігі́йний катаклі́зм, що його́ причи́ни ще не ви́яснено гара́зд (Крим.).
Он (Нечуй-Левицкий) не мало внёс нового в сокровищницу самого нашего литературного языка, хорошим знатоком и мастером -рого он бесспорно был – він (Нечу́й-Леви́цький) не ма́ло вніс ново́го в скарбни́цю само́ї на́шої літерату́рної мо́ви, яко́ї до́брим знавце́м і ма́йстром він безпере́чно був (Єфр.) или (можно было сказать) що до́брим знавце́м і ма́йстром її́ він безпере́чно був.
Великие писатели, на произведениях -рых мы воспитывались – вели́кі письме́нники, що на їх тво́рах (на тво́рах яки́х) ми вихо́вувались.
Изменил тем, в верности -рым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся).
С -рым (-рой), к -рому (-рой), в -рого (-рой), в -ром (-рой), в -рых, на -ром, через -рый, о -рых и т. д. – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх) и т. д. – з кот(о́)ри́м (з кот(о́)ро́ю), до кот(о́)ро́го (до кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ро́го (в кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ри́х, на кот(о́)ро́му (на кот(о́)рій), через кот(о́)ри́й (через кот(о́)ру), про кот(о́)ри́х и т. д., з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х и т. д. [Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (Рудч.). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти (с которыми сердце собиралось жить), їх люби́ти? (Шевч.). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). От вихо́де ба́ба того́ чолові́ка, що він купи́в у йо́го (у которого купил) кабана́ (Грінч. I). Козака́ми в Тата́рщині зва́но таке́ ві́йсько, що в йо́му були́ самі ула́ни, князі́ та козаки́ (Куліш). Ба́чить бага́то гадю́к, що у їх на голові́ нема́є золоти́х ріг (ро́гів) (Грінч. I). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (Котл.). Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М. Рильськ.). А то про яку́ (ді́вчину) ти ка́жеш, що до не́ї тобі́ дале́ко? (Квітка). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го (на которое) вода́ (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (Рудч.). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (Єфр.). Рома́ни «Голо́дні го́ди» та «Палі́й» (П. Ми́рного), що про їх ма́ємо відо́мості… (Єфр.). Ди́виться в вікно́ – ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (Рудч.). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (Куліш). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Візьму́ собі́ молоду́ ді́вчину, із котро́ю я люблю́сь (Грінч. III). А парубки́, а дівча́та, з котри́ми я гуля́в! (Н.-Лев.). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (Рудч.). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (Рудч.). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (Куліш). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Грінч.). Він (пан) знов був си́льний та хи́трий во́рог, з яки́м тру́дно було́ боро́тись, яки́й все перемо́же (Коцюб.). О́пріч юна́цьких спроб, про які́ ма́ємо згадки́ в щоде́ннику, але які́ до нас не дійшли́ (Єфр.)]; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у -рого), що з не́ї (из -рой), що на йо́му (на -ром), що про не́ї (о -рой), що в них (в -рых) и т. д. [Пішо́в до то́го коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) золота́ гри́ва (Рудч.). Хто мені́ діста́не коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) бу́де одна́ шерсти́на золота́, дру́га срі́бна, то за то́го одда́м дочку́ (Рудч.). А де-ж та́я крини́ченька, що (вм. що з не́ї: из которой) голу́бка пи́ла? (Чуб. V). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Дожда́вшись ра́нку, пома́зала собі́ о́чі росо́ю з то́го де́рева, що (вм. що на йо́му: на котором) сиді́ла, і ста́ла ба́чить (Рудч.). Хоті́в він було́ засну́ть у тій ха́ті, що (вм. що в ній или де: в которой) вече́ряли (Грінч. I). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). У той день, що (вм. що в йо́го или коли́: в который) бу́де війна́, при́йдеш ране́нько та розбу́диш мене́ (Рудч.). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (Рудч.) (вм. що в не́ї (в которую) брат каза́в їй не ходи́ти) (Грінч.). Одвези́ мене́ в ту но́ру, що ти лежа́в там (вм. що в ній (в которой) ти лежа́в) (Грінч. I). Він пішо́в до тих люде́й, що (вм. що в них: у которых) води́ нема́є (Грінч. I)].
Это человек, за -рого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (или сокращенно що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся.
Это условие, от -рого я не могу отказаться – це умо́ва, що від не́ї я не мо́жу відмо́витися (від яко́ї я не мо́жу відмо́витися).
Материя, из -рой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́.
Дело, о -ром, говорил я вам – спра́ва, що я про не́ї (що про не́ї я) говори́в вам; спра́ва, про яку́ я вам говори́в.
Цель, к -рой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне.
У вас есть привычки, от -рых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися).
Король, при -ром это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося.
Обстоятельства, при -рых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув.
Условия, при -рых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця.
Люди, среди -рых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс.
Многочисленные затруднения, с -рыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися.
В -ром (-рой), в -рых, на -ром (-рой), в -рый (-рую), из -рого (-рой) и т. п. (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї) и т. д. (т. е. сокращение придат. определит. через соотв. наречия: где, куда, откуда, когда). [До́вго вона́ йшла у той го́род, де (вм. що в йо́му: в котором) жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (Рудч.). Ука́зуючи на те де́рево, де (вм. що на йо́му) сиді́ла Пра́вда (Рудч.). Висо́кії ті моги́ли, де (вм. що в них) лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Шевч.). В Га́дячому Пана́с (Ми́рний) вступи́в до повіто́вої шко́ли, де і провчи́вся чоти́ри ро́ки (Єфр.). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де (вм. що не́ю: по которой) йому́ тре́ба йти (Квітка). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ (вм. що на йо́го: на который) пха́ли її́ соція́льні умо́ви (Єфр.). Прокля́тий день, коли́ я народи́вся (Крим.). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М. Рильськ.)].
Красноярская тюрьма, в -рой (где) сидел т. Ленин – красноя́рська в’язни́ця, де сиді́в т. Ленін («Глобус»).
Дом, в -ром я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив.
Река, в -рой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що (вм. що в ній) ми купа́лись.
В том самом письме, в -ром он пищет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (вм. що в йо́му він пи́ше; в яко́му він пи́ше (Єфр.)).
Страна, в -рую мы направляемся – краї́на, куди (вм. що до не́ї) ми просту́ємо.
Источник, из -рого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості.
Положение, из -рого трудно выйти, нет выхода – стано́вище, де (или що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (или що) нема́ ра́ди.
Постановление, в -ром… – постано́ва, де…
Принято резолюцию, в -рой – ухва́лено резо́люцію, де…
Произведение, в -ром изображено… – твір, де змальова́но.
Картина народной жизни, в -рой автором затронута… – карти́на наро́днього життя́, де (в які́й) а́вто́р торкну́вся…
Общество, в -ром… – суспі́льство, де…
В том году, в -ром это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось.
В тот день, в -рый будет война – то́го дня, коли́ бу́де війна́; того́ дня, що бу́де війна́ (Рудч.).
Века, в продолжение -рых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни.
Эпоха, в продолжение -рой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́…
Эпоха, во время -рой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї, що тоді́.
Но больше всего, конечно, влияла та самая эпоха, во время -рой всё это совершалось – але найбі́льше, звича́йно, вплива́в той са́мий час, за яко́го все те ді́ялось (Єфр.) или (можно сказать) коли́ все те діялось.
Война, во время -рой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й).
Зима, во время -рой было так холодно, миновала – зима́, коли́ було́ так хо́лодно, мину́ла.
Тоткото́рыйтой – що, той – яки́й, той – кот(о́)ри́й. [А той чолові́к, що найшо́в у мо́рі дити́ну, сказа́в йому́ (Грінч. I). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Два змі́ї б’ють одно́го змі́я, того́, що в йо́го (у которого) була́ Оле́на Прекра́сна (Грінч. I). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (Єфр.). Щоб догоди́ти вам, я візьму́ собі́ жі́нку, якщо ви на́йдете ту, котру́ я ви́брав (М. Рильськ.)].
Я тот, -му внимала ты в полуночной тишине (Лермонт.) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Крим.).
Такойкото́рый – таки́й – що, таки́й – яки́й (кот(о́)ри́й). [Коли́ таки́й чолові́к і з таки́ми до́вгими у́сами, що ни́ми (которыми) він лови́в ри́бу (Грінч. I)];
б)
в препозитивных (предшествующих главн. предложению) придаточных предл. – ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается). [Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли – от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котрі́ земляки́ особи́сто були́ знайо́мі з Димі́нським, тих Акаде́мія ду́же про́сить писа́ти спо́мини за ньо́го (Крим.). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Чум. Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). Диви́сь, кото́ра гу́ска тобі́ пока́зується кра́сна, ту й лови́ (Грінч. I). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (Чуб. V). Кото́рая сироти́на, ги́не (Чуб. V) (вм. кото́рая сироти́на, та ги́не)].
-рая птичка (пташка) рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти.
-рый бог вымочит, тот и высушит – яки́й (котри́й) бог змочи́в, таки́й і ви́сушить (Номис);
4) (
в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, кот(о́)ри́йсь, яки́й(сь); см. Ино́й 2. [А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, – де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (Тесл.). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (Куліш). Живе́ до котро́гось ча́су (Звин.)].
-рые меня и знают – котрі́ (де́котрі) мене́ і зна́ють.
Надо бы голубей сосчитать, не пропали бы -рые (Чехов) – слід-би голуби́ порахува́ти, не пропа́ли-б котрі́;
5)
кото́рыйкото́рый, кото́рыекото́рые (одиндругой, однидругие: из неопределен. числа) – кот(о́)ри́й – кот(о́)ри́й, кот(о́)рі́ – кот(о́)рі́, яки́й – яки́й, які́ – які́. [А єсть такі́ гадю́ки, що ма́ють їх (ро́ги): у котро́ї гадю́ки бува́ють вони́ бі́льші, а в котри́х ме́нші (Грінч. I). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий – ко́ником гра́ється, кото́рий – орі́шки пересипа́є (М. Вовч.). Кото́рих дівча́т – то матері́ й не пусти́ли в дру́жки, кото́рі – й сами́ не пішли́, а як й іду́ть, то все зідха́ючи та жа́луючи Олесі (М. Вовч.). Дивлю́ся – в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Шевч.). Які́ – посіда́ли на ла́ві, а які́ – стоя́ть (Март.)].
Кре́пко – (сильно) мі́цно, цу́пко, крі́пко, си́льно, (хорошо) до́бре, (прочно) мі́цно, крі́пко, три́вко, дебе́ло. [Він її́ пригорну́в до се́рця мі́цно (Квітка). Гляді́ть-же, цу́пко прикруті́те (Котл.). До́бре би́ли (Шевч.). Поши́то мі́цно (М. Грінч.). Дебе́ло зро́блена ря́ма (Грінч.)].
-ко обнять – мі́цно (ті́сно) обня́ти.
-ко связать – мі́цно (ті́сно, щі́льно, цу́пко) звяза́ти.
-ко держать – цу́пко (мі́цно) держа́ти кого́, що.
-ко схватиться за что – мі́цно (цу́пко) схопи́тися за що, вчепи́тися чого́.
-ко задуматься – ду́же (тя́жко, си́льно) зами́слитися про що.
-ко спать, уснуть – спа́ти, засну́ти мі́цно (тве́рдо, цу́пко, до́бре, тя́жко, здо́рово), засну́ти міцни́м (тверди́м) сном. [А ді́вчина тверде́нько засну́ла і не зчу́лась, як ні́чка мину́ла (Чуб.). Тя́жко засну́ла в жита́х на межі́ (Олесь)].
-ко спится кому – до́бре (мі́цно) спи́ться кому́.
Встать -ко на ноги – ста́ти тве́рдо на но́ги.
-ко стоять – тве́рдо (мі́цно) стоя́ти. [Тве́рдо го́рдий дуб стої́ть (Грінч.)].
-ко стоять за свои права – тве́рдо стоя́ти за свої́ права́ (за свої́ми права́ми).
-ко закрыть глаза – ті́сно (щі́льно, мі́цно) заплю́щити (стули́ти) о́чі.
-ко ударить (выругать) кого – ду́же (тя́жко, крі́пко, здо́рово) уда́рити (ви́лаяти) кого́.
-ко хочется – ду́же (тя́жко) хо́четься кому́, корти́ть кого́, кому́.
Жить -ко – жи́ти ску́по (скна́ро).
-ко держаться своего мнения – тве́рдо (мі́цно) трима́тися своє́ї ду́мки.
-ко пьян был – ду́же (тя́жко, здо́рово) п’я́ний (напи́тий) був, п’яне́нний був.
-ко-на́крепко (сильно) – мі́цно-премі́цно, ду́же-преду́же.
-ко-на́крепко за́пер дверь – до́бре замкну́в две́рі.
-ко-на́крепко запретили мне делать это – суво́ро-суворі́сінько заборо́нено мені́ це роби́ти.
Кре́пче – міцні́ш(е), цупкі́ш(е), дебелі́ш(е), крі́пше, лу́чче. [Що-дня тісні́ш, міцні́ш стиска́є нас мов о́бручем зо ста́лі ля́дська си́ла (Грінч.). Жіно́че ца́рство стої́ть крі́пше над усі́ ца́рства (Куліш). А його́ притиска́є ще лу́чче (Звин.)].
Довольно -ко – міцне́нько, кріп(к)е́нько, дуже́нько, тривке́нько, дебеле́нько. [А ра́ка кріпе́нько держи́ть (Стор.)].
Лу́чше
1) (
ср. ст. от Хорошо́) чем кто, что – кра́ще, лі́пше, лу́чче за ко́го, за що́, над ко́го, над що́, від ко́го, від чо́го, як (ніж) хто, як (ніж) що, проти ко́го, проти чо́го. [До́бре хо́дите в ярмі́, ще кра́ще, як діди́ ходи́ли (Шевч.). Тому́ ковале́ві лі́пше, що на два міхи́ кує́ (Кониськ.). Лу́чче кри́вду терпі́ти, ніж кри́вду чини́ти (Номис). Ні, лу́чче вже мовчі́мо! (Куліш)].
Уж -чше – кра́ще вже, (зап.) ра́дше. [Слу́хай ра́дше при́повідки! (Франко)].
-ше всего – найкра́ще, найлі́пше.
Как нельзя -ше – як-найкра́ще, як-найлі́пше, що-найкра́ще, що-найлі́пше.
Как можно -ше – як мо́га кра́ще (лі́пше).
Гораздо, значительно -ше – бага́то кра́ще.
Не -ше ли? – чи не кра́ще?
Больному стало -ше – хво́рому (слабо́му) поле́гшало, покра́щало.
Тем -ше – тим кра́ще, тим лі́пше, то й кра́ще.
Всё -ше и -ше, час-от-часу -ше – все кра́ще та (й) кра́ще, що часи́на, то кра́ще (лі́пше).
Чем дальше, тем -ше – де-да́лі кра́ще.
-ше чего, кого (обыкновенно в отриц. предложениях) – над що́, над ко́го. [Не зна́йдеш рі́чки над Дніпро́ (Куліш). Не бу́де вже над мою́ пе́ршу ми́лу (М. Вовч.)].
Нет ничего -ше, как… – нема́ кра́ще, як…, нема́ в сві́ті, як…, нема́ в сві́ті над що… [Нема́ в сві́ті, як у зла́годі жи́ти (Грінч.)].
-ше и не говорить – кра́ще й не каза́ти, бода́й і не каза́ти! [Таке́ ді́ється, що бода́й не каза́ти (М. Гр.)].
Ум хорошо, а два -ше – дві голові́ лі́пше, як одна́; бі́льше оче́й, бі́льше й ба́чать.
-ше поздно, чем никогда – кра́ще пі́зно (спізни́вшись), як ніко́ли.
В гостях хорошо, а дома -ше – в го́стях до́бре, а до́ма ще кра́ще (лі́пше).
-ше десять виновных простить, чем одного невинного наказать – кра́ще п’ятьо́м винува́тим вину́ дарува́ти, як одного́ неви́нного покара́ти;
2) (
ср. ст. от Хоро́ш) кра́щий, лі́пший, лу́ччий за ко́го, за що́, від (проти) ко́го, від (проти) чо́го, ніж хто, ніж що, як хто, як що.
Ваша лошадь хороша, но моя -ше – ваш кінь га́рний, але́ мій кра́щий.
Он -ше своего брата – він лі́пший (лу́ччий) за (від) свого́ бра́та.
Он по характеру гораздо -ше тебя – він на вда́чу (вда́чею) бага́то кра́щий за (від, проти) те́бе.
Здоровье его становится день ото дня -ше – здоро́в’я його́ що-день то кра́щає.
У него три дочери одна другой -ше – у ньо́го три до́чки одна́ за о́дну кра́ща.
Делаться, становиться -ше – кра́щати, лі́пшати, лу́ччати, гарні́шати; срв. Улучша́ться, Хороше́ть.
Старый друг -ше новых двух – кра́ще да́внього дру́га не втеря́ти, ніж двох нови́х придба́ти.
Льсти́ть
1) лести́ти (-щу́, -сти́ш), (
перен.) язико́м гра́ти, (в глаза) в о́чі світи́ти. [Так ла́зячи та ле́стячи, ти міг-би аби́-кому зогрі́ти кров холо́дну (Куліш-Шексп.). Пан ті́льки в о́чі світи́в, лу́чче було́-б, якби́ він гу́див (Свидн.)];
2) (
кому) лести́ти (-щу́, -сти́ш) кому́ и кого́, підле́щувати (-щую, -уєш), підлеща́ти кому́, (зап.) хліби́ти (-блю́, -би́ш), підхлібля́ти кому́, уле́щувати, обле́щувати кого́, ле́стками підхо́дити (під) кого, (перен.) масти́ти слова́ми, реча́ми ласка́вими кого́, язико́м масти́ти кого́, (слишком хвалить) перехва́лювати кого́; срв. Обольща́ть 1. [Лести́ти і́долам оци́м, що ї́ми я в душі́ горду́ю (Грінч.-Шілер). Підлеща́ла їй па́нська ла́ска до її́ дити́ни (Л. Укр.). У те́бе голова́ до́бра! – підхлібля́в йому́ Ме́ндель (Франко). А він хліби́ть жі́нці (Могилівщ.)].
Вы мне -ти́те – ви мене́ перехва́люєте.
-ти́ть в глаза кому – лести́ти в живі́ о́чі кому́, в о́чі світи́ти кому́.
Льщу себя надеждою – ма́ю лю́бу наді́ю, ті́шу себе́ наді́єю.
-ти́ть себя несбыточными надеждами – мани́ти (ті́шити) себе́ химе́рними (незбу́тніми) наді́ями.
Это -ти́т его честолюбию – це лести́ть (підле́щує) його́ честолю́бності, його́ го́норові.
В глаза -тя́т, а за глаза ругают – в о́чі лестя́ть, а по-за о́чі ла́ють.
Ми́мика – мі́міка.
При помощи -ки – мі́мікою, на ми́г[ґ]ах, на ки́вах, на мо́ргах. [Гово́рить мі́мікою про лю́бощі (Куліш). Хоч і німе́, а так тобі́ на ми́ґах усе́ розка́же, лу́чче дру́гого язика́того (Борзенщ.)].
Нава́стривать, навостри́ть – наго́стрювати, нагостри́ти, (о мног.) понаго́стрювати що; см. Наостря́ть.
-ть уши – наста́вляти и (редко) станови́ти, наста́вити, насторо́чувати, насторо́чити, нашоро́шувати, нашоро́шити, настру́нчувати, настру́нчити, нащу́лювати, нащу́лити ву́ха, (о мног.) понаставля́ти, понасторо́чувати, понашоро́шувати, понастру́нчувати, понащу́лювати ву́ха. [Щоб лю́ди лу́чче наставля́ли ву́ха (Куліш). Прокопо́вичка насторо́чила ву́ха і повеселі́шала (Н.-Лев.). То він одно́ ву́хо нашоро́шить (Куліш). Настру́нчив у́ха й пози́ркує на две́рі (М. Вовч.)].
-ри́ть лыжи – лиги́ (тя́гу, дмухача́) да́ти, накива́ти п’ята́ми, намасти́ти п’я́ти, утекти́.
-ри́ть на кого когти, зубы – нагостри́ти на ко́го кі́гті, зу́би.
-ри́ть язычок – нагостри́ти язичо́к (жальце́).
-ри́ть к чему руку – наби́ти (наломи́ти и налама́ти, нава́жити) ру́ку до чо́го, наломи́тися и налама́тися до чо́го, (вульг.) насоба́читися в чо́му. [Він в цьо́му ді́лі наби́в ру́ку (Сл. Ум.)].
-ри́ть кого – обте́рти, обго́втати, ви́гладити кого́; наломи́ти, и налама́ти кого́.
Наво́стренный и Навострё́нный – наго́стрений, понаго́стрюваний; наста́влений, насторо́чений, нашоро́шений, настру́нчений, нащу́лений, понасторо́чуваний и т. п.
Навё́рстывать, наверста́ть
1) надолу́жувати
и надолужа́ти, надолу́жити, наверта́ти, наверну́ти, наганя́ти, нагна́ти, натяга́ти, натягти́, (диал.) намага́ти, намогти́, (о мног.) понадолу́жувати, понаверта́ти, понаганя́ти, понатяга́ти, понамага́ти що. [На́ймитку! чого́ ти ра́но встав? Та я своє́, па́ночку, то одяга́ннячком, то обува́ннячком надолу́жу (Приказка). Стара́ хо́че у хазя́йстві наверну́ти, що дочка́ ви́тратила (М. Вовч.). Він хоч і прогуля́, так він і наве́рну (Миргор.). Та він своє́ нажене́, хоч і ду́же на їх тра́титься (Сл. Ум.). Да лу́чче ї́дьте, ви вже так своє́ натя́гнете (Грінч. III). Я намага́ю курі́нням (Борз.)].
-та́ть потерянное время – надолу́жити (наверну́ти) втра́чений (зга́яний) час. [(Громадя́нство) вхопи́лось за ра́дощі спра́вжнього життя́, надолу́жуючи втра́чений час (Стебн.)].
Потеряешь, не -та́ешь – згу́биш, не наве́рнеш; що прога́яно, те не наве́рнеться;
2)
типогр. – наве́рстувати, наверста́ти, (о мног.) понаве́рстувати що.
Навё́рстанный
1) надолу́жений, наве́рнутий
и наве́рнений, на́гнаний, натя́гнений, намо́жений, понадолу́жуваний, понаве́ртаний;
2) наве́рстаний, понаве́рстуваний.
Напра́сный
1) (
тщетный, бесполезный) даре́мний, ма́рний, некори́сний, поро́жній, задаре́мний, надаре́мний, (пропащий) запропа́лий. [Ти все не йдеш, і за́клик наш даре́мний (Самійл.). Він ба́чив, що даре́мні бу́дуть всі його́ слова́ (Грінч.). У ме́не син ма́рного сло́ва не ска́же (Звягельщ.). І ба́чу, що ма́рні були́ всі замі́ри (Самійл.). Надаре́мна ту́га (Голов. I)].
-ный вопрос – даре́мне (ма́рне) пита́ння. [Не ра́див-би я вам завдава́тися ма́рними пита́ннями (Крим.)].
-ное желание – даре́мне (ма́рне) бажа́ння. [За́мість безсме́ртя лю́дям ти дала́ даре́мнеє бажа́ння (Самійл.)].
-ная мечта – ма́рна (даре́мна, поро́жня) мрі́я.
-ная надежда – ма́рна (поро́жня) наді́я. [Поро́жня наді́я твоя́ (Вовчанщ.)].
-ный страх – даре́мний страх. [І поки́нь ти даре́мний свій страх (Грінч. I)].
-ный труд – даре́мна (ма́рна, запропа́ла) пра́ця (робо́та), дарма́-пра́ця, шко́да́ пра́ці, пра́ця на ві́тер. [Даре́мная робо́та! все вода́ змива́є (Рудан.). Нема́ло ма́рної пра́ці (Франко). Дурно́му про розу́мне бала́кати – запропа́ла пра́ця (Сл. Гр.). А він хо́че, щоб слу́хали, як старці́ співа́ють! – Дарма́ пра́ця, па́не бра́те! (Шевч.). О, й не кажі́ть про ньо́го: шкода́ пра́ці! (Куліш)].
-ные старания, усилия – даре́мні (ма́рні) силкува́ння (з[на]мага́ння). [Лу́чче жме́ня в споко́ю над при́горщі, по́вні пра́ці й ма́рного силкува́ння (Куліш)].
-ная трата – марнува́ння (-ння), даре́мна (ма́рна, непотрі́бна) ви́трата.
За -ный труд никто спасибо не скажет – за даре́мну (непотрі́бну) пра́цю ніхто́ не подя́кує;
2) несправедли́вий, безви́нний, безневи́нний, даре́мний, (
безосновательный) безпідста́вний; срв. Безви́нный, Несправедли́вый.
-ное обвинение – несправедли́ве (даре́мне) обвинува́чення.
-ное оскорбление – безневи́нна обра́за.
-ное подозрение – даре́мна (безпідста́вна) підо́зра.
II. Неми́лый, сщ. – неми́лий, нелю́бий (-ого), не́люб (-ба). [Лу́чче-ж уме́рти, ніж з неми́лим жи́ти (Метл.). Її́ за не́люба приси́лувано піти́ (Грінч.)].
Неми́лая, сщ. – неми́ла (-лої), нелю́ба (-бої и -би). [Він не мо́же жи́ти з нелю́бою (Коцюб.)].
Неразде́льный – неподі́льний, нерозді́льний, (редко) суку́пний, (целый) ці́лий. [В одну́ неподі́льну ці́лість (Крим.). В одну́ зіллє́мось ду́шу єди́ну, неподі́льну і щасли́ву (Л. Укр.). Одини́ці, що є нерозді́льні ці́лості (Доман.). Ой лу́чче нам, подру́жечки, суці́льного п’ятака́ ма́ти (Милор.)].
По́льза – ко́ри́сть (-сти), пожи́ток (-тку); пожи́ва, пожи́вок, ужи́ток (-тку), ужи́вок, нажи́ток, виго́да, зиск (-ску), (гал.) хосе́н (р. хісна́); (прок) пуття́ (-тя́); (помощь, облегчение) пі́льга, помо́га. [Коли́ він стає́ для и́нших тягаре́м, а хісна́ не прино́сить їм нія́кого, тоді́ він уже́ не чолові́к, а зава́да (Франко)].
Для общей -зы – для зага́льного добра́.
Для своей (собственной) -зы – для своє́ї (вла́сної) ко́ри́сти (виго́ди), на свою́ (вла́сну) ко́ри́сть (виго́ду), для свого́ пожи́тку (нажи́тку). [Іване́ць для своє́ї кори́сти роздува́є старе́ о́гнище (Куліш)].
-за государства, государственная -за – інтере́с (добро́) держа́ви, держа́вний інтере́с, держа́вна ко́ри́сть.
Частная -за – прива́тний інтере́с, прива́тна виго́да.
На -зу отечества, человечества – на ко́ри́сть (на пожи́ток) ба́тьківщині, лю́дськості. [П’ю за пра́цю на пожи́ток краї́ні на́шій, пано́ве (Коцюб.)].
Общественная -за – грома́дський ужи́ток. [З ме́не нема́ грома́ді нія́кого вжи́тку (Стор.). От які́ попи́! От яки́й з них ужи́ток для па́стви (Свидн.)].
В -зу бедных – на ко́ри́сть (на вжи́ток, на по́міч) бі́дним.
Что -зы из того, что… – яка́ ко́ри́сть із то́го, яки́й ужи́ток з то́го, яки́й хосе́н із то́го, яка́ виго́да з то́го, що… [Яка́ тобі́ ко́ри́сть з то́го, що Походе́нка ви́б’ють різка́ми? (Конис.). Яки́й з то́го був нам ужи́ток? (Куліш). Яки́й з те́бе, чолові́че, для наро́ду хосе́н? (Маковей)].
Невелика -за, мало -зы из того – ма́ло ко́ри́сти (пожи́тку), мали́й спаси́біг и мале́ спаси́бі з то́го.
Приносить -зу, служить на (в) -зу кому, чему – бу́ти, іти́ кому́ на ко́ри́сть (на пожи́ток, на хосе́н), на чию́ ко́ри́сть (на чий пожи́ток, на чий хосе́н), користува́ти кого́. [Як ма́ють вони́ чужи́х люде́й користува́ти, то неха́й лу́чче на́шому кня́зеві на збро́ю складу́ться (Куліш). Пра́цею, і ті́льки не́ю одно́ю, перетво́рюється усе́ сирове́ в гото́ве – таке́, що йде лю́дям на пожи́ток (Єфр.)].
Получать, извлекать -зу из чего – ма́ти ко́ри́сть (пожи́ток, пожи́вок, виго́ду и т. п.) з чо́го, бра́ти (узя́ти) ко́ри́сть з чо́го, використо́вувати (ви́користувати) що, срв. По́льзоваться.
Я не извлёк ни малейшей -зы из этого дела – я не мав ані найме́ншої ко́ри́сти (пожи́тку, пожи́ви, пожи́вку, нажи́тку, виго́ди, зи́ску) з цьо́го ді́ла (з ціє́ї спра́ви).
Извлекать для себя -зу из чего-л. – (фигур.) гра́ти на чо́му в свою́ сопі́лку. [На цьо́му уве́сь час гра́ло в свою́ сопі́лку га́лицьке москвофі́льство (Єфр.)].
Употребить с -зой что-л. – спожиткува́ти що.
Обращать что в свою -зу – поверта́ти, оберта́ти що на свою́ (собі́ на) ко́ри́сть, собі́ на пожи́ток, верну́ти (наверта́ти, поверта́ти, горну́ти) що на свою́ руч. [Лю́ди поверну́ли оці́ си́ли на ко́ри́сть собі́ (Комар). На свою́ руч наверта́ли спра́ву (Грінч.)].
Всё обратилось к его -зе – все поверну́лося йому́ на ко́ри́сть (на пожи́ток), на його́ руч.
Располагать в свою -зу – приверта́ти, приверну́ти до се́бе.
На -зу кому, в чью -зу – на ко́ри́сть (на виго́ду) кому́. [Лиша́ю все, що на мою́ виго́ду зако́ни ри́царства установи́ли (Куліш)].
Говорить в чью-л. -зу – на чию́ руч каза́ти. [Таки́х, щоб вони́ на на́шу руч каза́ли (Грінч.)].
Всё это говорит не в вашу -зу – все це не за вас (не на ва́шу руч) промовля́є (гово́рить).
Суд вынес решение в -зу истца – суд ви́рішив на ко́ри́сть позовнико́ві.
Высказаться в -зу кого-л, чего-л. – ви́словитися за ко́го, за що.
Он расположен в мою -зу – він прия́є мені́, він прихи́льний до ме́не.
Он истолковал это в свою -зу – він ви́товмачив це на свою́ ко́ри́сть (виго́ду), собі́ на ко́ри́сть (на виго́ду).
Некоторые соображения говорят в -зу этого предположения, а не против него – де́які мірко́вання промовля́ють (гово́рять) за цю га́дку, а не про́ти не́ї.
Мои советы не принесли ему никакой -зы – мої́ пора́ди нічо́го йому́ не вра́дили (не зара́дили).
Это лекарство приносит -зу – ці лі́ки помага́ють, це помічні́ лі́ки.
Пойти без -зы – піти́ без пуття́, ма́рне, даре́мне, да́ром, пу́сто; срв. Бесполе́зно.
Посме́шище – (по)сміхо́вище, (по)сміхо́висько, по́сміх (-ху), по́смішка, сміх, (всенародн.) публі́ка.
Быть, стать -щем чьим – бу́ти, ста́ти, зроби́тися по́сміхом, смі́хом, (по)сміхо́вищем, (по)сміхо́виськом чиї́м и кому́, на посміхо́вище (на по́сміх) зда́тися кому́. [Ой не смі́йся, дівчи́нонько, сама́ смі́хом бу́деш. Та лу́чче з дру́гого посмія́тись, аніж само́му сміхо́вищем бу́ти (Свидн.). На посміхо́вище я їм зда́вся].
Быть всеобщим -щем – лю́дським по́сміхом ходи́ти. [Пригорні́ть-же мене́ до се́бе, щоб я лю́дським по́сміхом не ходи́ла (Милор.)].
Делать кого -щем – посміхо́вище, посміхо́висько, по́смішку з ко́го роби́ти, сміх собі́ з ко́го роби́ти (чини́ти). [Що це він? По́смішку з ме́не ро́бить (Звин.). Дия́вол учини́в собі́ сміх з люде́й стате́чних (Самовид.)].
Делать себя -щем – роби́ти з се́бе посміхо́вище и т. д., сміши́тися. [Не сміши́ся, мій миле́нький, не сміши́ся, купи́ собі́ шарава́ри та й прикри́йся (Грінч. III)].
Прилага́ться, приложи́ться
1) приклада́тися
и прикла́дуватися, прикла́стися и приложи́тися, приту́люватися и притуля́тися, притули́тися, бу́ти прикла́деним и прило́женим, приту́леним до чо́го. [Його́ че́сність з собо́ю не ма́є універса́льної ваги́, бо приклада́ється ті́льки до да́ного ви́падку (Єфр.)];
2) доклада́тися, докла́стися
и доложи́тися, додава́тися, дода́тися, долуча́тися, долучи́тися, бу́ти докла́деним, до́даним, долу́ченим. [Лу́чче шука́йте ца́рства бо́жого, а се все дода́сться вам (Єв.)]. Срв. Прикла́дываться.
II. Проводи́ть, провести́ или прове́сть
1)
кого куда, к кому, через что – прово́дити, прове́сти́ кого́ до ко́го, від ко́го (напр. від соба́к), (перевесть) перево́дити, переве́сти́, перепрова́джувати, перепрова́дити кого́ через що, чим; (дело) прово́дити, прове́сти́, перево́дити, переве́сти (спра́ву де, через що); (судно) ве́сти́, переве́сти́, проводи́ти, прове́сти́, перепрова́джувати, перепрова́дити (судно́). [Прові́в його́ через ха́ту. Прові́в повста́нців яра́ми в село́. Перепрова́див їх через кордо́н, через го́ри. Прове́сти (переве́сти) спра́ву в комі́сії, через комі́сію. Я веду́ цього́ ду́ба через поро́ги (Катериносл.). Ло́цман, що прово́дить байдаки́ (Грінч.)].
Пленных -вели́ в лагерь – полоне́них спрова́дили до та́бору.
-ди́те меня к секретарю – проведі́ть (заведі́ть) мене́ до секретаря́;
2)
что – (черту) прово́дити, прове́сти́ (ри́су), (дорогу) проклада́ти, прокла́сти доро́гу (ко́лію) (см. Прокла́дывать); (воду, электричество и т. п.) прово́дити, прове́сти́ (во́ду, еле́ктрику і т. п.); (тепло, звук) прово́дити, прове́сти́, перепуска́ти, перепу́стити (тепло́, звук); (выборы, мероприятия и т. д.), прово́дити, прове́сти́, перево́дити, переве́сти́ що (вибо́ри, за́ходи); (осуществлять) перево́дити, переве́сти́ що. [Переве́сти в окру́зі вибо́ри до сільра́д. Радя́нська вла́да перевела́ по́вне соція́льне забезпе́чення всіх трудя́щих (Азб. Ком.)].
-ди́ть, -сти́ в жизнь что-л. – прово́дити, прове́сти́ в життя́, заво́дити, заве́сти́ в життя́, (осуществлять) перево́дити, переве́сти́ що в життя́, справди́ти що.
-ди́ть роль – прово́дити, прове́сти́ ро́лю чию́, кого́.
-вести собрание, заседание, урок – прове́сти́, засі́дання, збо́ри, ле́кцію.
-ди́ть мысль, идеи – прово́дити ду́мку, іде́ї.
-вести́ телефон, телеграф – прове́сти́ телефо́н, телегра́ф.
-ди́ть границу – кла́сти, покла́сти, прово́дити, прове́сти́ межу́, (политич.) кордо́н.
-води́ть, -вести́ межу вокруг чего – обмежо́вувати и обме́жувати, обмежува́ти и обме́жити що.
-вести́ канал – прово́дити, прове́сти́ кана́л;
3) (
дотрагиваться) прово́дити, прове́сти́, (поводить) пово́дити, пове́сти́ чим по чо́му, (с целью убедиться в чём-л.) гляді́ти, погляді́ти, (гал.) смотри́ти, посмотри́ти чим (напр. руко́ю, доло́нею) по чо́му. [Вона́ провела́ рукою по чолі́ (Л. Укр.). Руко́ю пово́дить по ло́бові (Квітка). Посмотри́в доло́нею по го́лих гру́дях (Стеф.)];
4) (
время) ба́вити, проба́вити (час), ба́витися, проба́витися, прово́дити, прове́сти́ (час); (прожить, пробыть) перебува́ти, перебу́ти, пробува́ти, пробу́ти (час). [Неспокі́йну ніч перебуло́ місте́чко перед свя́том (Коцюб.). Немину́че тре́ба перебу́ти лі́то де на селі́ (Кониськ.). Скі́льки ча́су ви перебу́ли в доро́зі?].
Как -дите время? – як прово́дите, ба́вите час? як мина́є вам час?
Вечер -ли мы весело – ве́чір перебули́ ми ве́село.
В гостях -ли время приятно – в гостя́х час звели́ га́рно.
Где вы -ли праздники? – де ви перебу́ли свя́та?
Я -вё́л день в библиотеке – я перебу́в день у бібліоте́ці (книгозбі́рні).
Больной -вё́л ночь покойно – хво́рий перебу́в ніч до́бре, ніч хво́рому до́бре мину́ла.
-ди́ть время в чём – прово́дити, прове́сти́ час у чому́, ужива́ти, ужи́ти час на що.
-ди́ть время в трудах – прово́дити час за пра́цею.
-ди́ть время в пьянстве, в кабаке – перево́дити час на пия́тику, виси́джувати, (образно) днюва́ти й ночува́ти в шинку́ (в ко́рчмі).
Он -дит все дни на улице, на реке – він увесьде́нечки на ву́лиці, на рі́чці (перебува́є).
-ди́ть, -сти́ время непродуктивно – марнува́ти, змарнува́ти час, перево́дити, переве́сти́ час ма́рно.
-вести́ лето, зиму – перебу́ти лі́то, зи́му, перелі́тувати, перезимува́ти де.
-ди́ть праздник – святкува́ти, відсвяткува́ти, пересвяткува́ти, (святки, сопряжённые с ритуалом) спрова́джувати, опрова́[о]ди́ти свя́то. [Опрова́дили свя́то як годи́ться].
-ди́ть время с кем – прово́дити час з ким; ба́витися з ким.
-ди́ть время в балах – балюва́ти; в праздности – святкува́ти, гуля́ти, згуля́ти, ледарюва́ти; си́дні справля́ти, виле́жуватися, (насм.) бімбува́ти. [І часи́ночки не згуля́є; усе́ в робо́ті (М. Грінч.). Вони́ святкува́ти лю́блять, а робо́та сама́ нія́к не хо́че роби́тися. Бімбу́є, як жид у ша́баш (Київщ.)];
5)
кого – (обманывать) підво́дити, підве́сти́ (подвести), зво́дити, зве́сти́, о(б)ду́рювати, о(б)дури́ти, ошу́кувати, ошука́ти, (хитростью) схитри́ти, охитрува́ти кого́; см. Обма́нывать; (водить, длить время) води́ти, волово́дити кого́. [Пропади́ ти лу́чче сам, що нас усі́х підві́в (Рудч.). Він стари́й як світ, його́ не зведе́ш (Коцюб.). Та мене́ то не схитри́ти: зна́ю, чого́ хо́че (Рудан.). О, що-ж роби́ти, щоб і смерть саму́ перемогти́, і до́лю одури́ти (Самійл.)].
Суд -ди́л его с год, да ничего не сделал – суд води́в (волово́див) його́ з рік, та нічо́го не зроби́в.
Этого не -дё́шь – цьо́го не зведе́ш, не о(б)дури́ш, не підду́риш и т. д. В другой раз меня не -ду́т – удру́ге ме́не не ошука́ють, не обду́рять, не підма́нять.
Проведё́нный
1) прове́дений, переве́дений, перепрова́джений через що, до ко́го;
2) прове́дений, прокла́дений; переве́дений;
3) (
о времени) прове́дений, перебу́тий, пробу́тий, ужи́тий на що, (непродуктивно) змарно́ваний, (в праздности) згу́ляний; (о празднике, торжестве) відсвятко́ваний, пересвятко́ваний, опрова́джений. [Де́в’ять мі́сяців, пробу́тих у тюрмі́, були́ для ме́не торту́рою (Франко)];
4) (
обманутый) підве́дений, зве́дений, обду́рений, підду́рений, ошу́каний, охитро́ваний.
Продвига́ть, продви́нуть (вперед и сквозь что-н.) – просува́ти и просо́вувати, просу́нути що крізь що, (только вперед) посува́ти и посо́вувати, посу́нути що. [Просу́нув ша́хву в две́рі].
Продви́нутый – просу́нений и просу́нутий, посу́нений и посу́нутий.
-ться – просува́тися и просо́вуватися, просу́нутися, (только вперед) посува́тися и посо́вуватися, посу́нутися, (идя) поступа́ти(ся), поступи́ти(ся); см. Подвига́ться. [Наси́лу просу́нувся в две́рі. Со́нце посу́нулося по не́бу (Грінч.). Усе́ бли́жче просува́ється, щоб лу́чче надиви́тись (Квітка)].
-двига́ться к известной цели – прямува́ти, простува́ти до пе́вної мети́.
-тесь вперед – посу́ньтесь, (идя) поступі́ть(ся) упере́д.
Пшени́чник – пшени́чний бухане́ць (буха́н, буха́нчик), пшени́чна бухи́нка, паляни́ця. [Лу́чче в люде́й сухарці́, ніж у ма́чухи буханці́ (Пісня). Пшени́чний буха́н (Грінч. II). Буха́нчики пшени́чні бі́лі (Котл.). Паляни́ця – хлі́бові сестри́ця (Номис)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Голова, головушка
1) голова, (
умен.) голівка, голівонька, (увел.) головище, (шутл.) мозгівня, макітра, баняк;
2) (
начальник, предводитель) голова:
бей в мою голову! – бий моєю рукою!;
была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже (Пр.); аби моя голова здорова, то все гаразд буде (Пр.);
быть, служить головой – головувати;
валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову);
вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що;
вбивать себе в голову – взяти собі думку; забрати в голову; убгати собі в голову;
в головах – в головах;
в голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше;
в головы – в голови, під голову;
взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося, прибандюрилося (наверзлося) кому що;
взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку;
вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (иногда) потич; догори ногами;
вооруженный с ног до головы – озброєний (узброєний) до зубів;
в первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом;
в противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати;
вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому;
выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (истор.) видати на ласку чию чого;
выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (истор.) видати себе на ласку чию;
выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що;
выше всех головою – за всіх головою вищий;
глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена);
глупые головы – цвілі голови;
голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (иногда) кого;
голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися);
голова городской, сельский – голова міський, сільський;
голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертнем, кружка, ходором) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (паморочиться, туманіє) в кого, кому; світ (голова) макітриться (округи йде) кому; морочиться (паморочиться) світ; світ вернеться кому;
голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться;
голова пласта (геол.) – лоб верстви;
голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову;
голова сахара – голова, брила цукру;
голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола);
головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ща, -ще) від кого(за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого;
головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити;
голову вытащил – хвост увяз – голову витягнеш – зад угрузне (Пр.); сорочку викупив, а сукман заставив (Пр.); церкву покрив, а дзвіницю обдер (Пр.); поли крає, а плечі латає (Пр.);
даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати);
жить одною головою – самотою жити;
задирать голову – дерти голову, (ирон.) кирпу гнути;
забивать кому голову – морочити голову кому; памороки забивати кому;
за дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою (Пр.); через дурний розум ногам лихо (Пр.); за дурною головою і ногам лихо (біда) (Пр.); за дурною головою і ногам дістається (Пр.);
засело что-либо в голове – запало щось у голову, уроїлось у голову кому;
из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що;
из-под головы – з-під голів;
как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову;
кивнуть головой – кивнути головою;
кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, наморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого; заморочило голову кому;
ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок), морочитися з чим, у голову заходити; (образн.) ходить до голови по розум;
лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова, (ирон.) кудла (кучма, кустра, куштра);
мёртвая голова (бабочка) – летючий павук;
мне и в голову не приходит – мені й голови не в’яжеться;
на голове ходить (перен.) – на голові ходити, бешкетувати (лок. галабурдити), збивати бучу (колотнечу), пустувати, жирувати;
намылить, мылить голову кому – намилити, милити голову (чуба, чуприну) кому, змити голову кому; (длительно) скребти моркву кому;
на свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність), (иногда при негат. последствиях) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що;
не бери в голову – не переймайся, (жарг.) не парся;
не выходит из головы что-либо – не сходить, не виходить, не йде, не спадає з думки, стоїть мені на думці;
негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити, нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися);
не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови;
не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо (Пр.); у голові пусто, та в кишені густо (Пр.);
не сносить ему головы – накладе він головою (иногда образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту;
не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови, (образн.) голова як решето;
низко стриженная голова – низько стрижена голова, гиря, гирява голова, макотиря;
одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються (Пр.);
одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче) (Пр.); що дві голови, то не одна (Пр.); дві голови ліпше, як одна (Пр.);
он всему делу голова – він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова;
он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову, він узяв собі думку, йому зайшло в голову;
он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий;
он (она) живет одною головою – він одним один (вона одним одна) живе, він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе, він (вона) самотою живе;
он с головой – він має добру голову, у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах), він має голову на плечах (на карку, на в’язах), він має під шапкою;
осмотреть кого с головы до ног – обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг;
очертя голову – на від[од]чай [душі], відчайдушно, осліп (сліпма, наосліп, безбач), (образн.) зав’язавши очі; на одчай Божий;
победная головушка – побіденна голівонька;
повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити похилити) голову (ніс), похнюпитися (понуритися, посупитися), зажуритися (засумувати); (образн.) очі в землю;
повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере (Пр.); покірної голови меч не йме (Пр.); винного двома батогами не б’ють (Пр.); покірне телятко дві матки ссе (Пр.);
як признався – розквитався (Пр.);
под головами – під головами;
под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.);
поднять, поднимать голову (перен.) – підвести (звести, підняти), підводити (зводити, піднімати) голову, набратися, набиратися духу (сміливости(і));
пойти с повинной голови к кому – повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору;
покачать головою – покрутити головою, похитати головою;
поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти, накладати) головою (душею), заплатити [своєю] головою;
потерять голову (перен.) – розгубитися, утратити (стратити) розум, заморочитися, сторопіти [украй]; стерятися; не дати ради собі;
приходить в голову – спадати, спливати кому на думку;
пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося, набігло) на думку (на гадку), спала (набігла, прийшла) думка, зайшла думка (гадка), зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови);
пробыть, прослужить головой – проголовувати;
промелькнуло в голове
промайнула [майнула, проминула, минула, блиснула, шаснула] думка (гадка) [в голові] кому, в кого;
промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ (хлюща));
пустая голова – порожня (пуста) голова (образн.) у голові яку пустій стодолі, голова як свистун;
разбить на голову – впень, до ноги побити;
рубить, отрубить голову кому-либо – стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого;
сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан);
с больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає (Пр.); з дурної голови та на людську (Пр.); швець заслужив, а коваля повісили (Пр.); слюсар прокрався, а коваля покарали (Пр.); винувата діжа, що не йде на ум їжа (Пр.); хто кислиці поїв, а (на) кого оскома напала (Пр.); Адам кисличку з’їв, а в нас оскоми на зубах (Пр.); на вовка неслава, а їсть овець Сава (Пр.); іноді б’ють Хому за Яремину вину (Пр.); на вовка помовка, а заєць капусту з’їв (Пр.); хто б’ється, а в кого чуб болить (Пр.); за моє ж жито та мене ж і бито (Пр.); нашим салом та по нашій шкурі (Пр.);
свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи), прогоріти (збанкрутувати);
светлая голова (перен., разг.) – світла (ясна) голова, тямущий чоловік (тямуща людина);
с головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен., разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим;
с головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (иногда) від мозку до п’ят;
с головы на голову – всі до одного (жодного), геть усі;
сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову);
седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє (Пр.); сивина в голову, а чорт у бороду (Пр.); чоловік старіє, а чортяка під бік (Пр.); і в старій печі дідько топить (Пр.); голова шпакувата, а думка клята (Пр.); стар, та яр (Пр.); волос сивіє, а дід дуріє (Пр.); сивина в бороду, а біс у ребро (Пр.); старість то старість, а без віжок не вдержиш (Пр.);
сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має (Пр.); що голова, то розум (Пр.);
сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти;
сломя голову – стрімголов (прожогом);
с непокрытой головой – простоволосий;
снимать голову – стинати голову;
с ног на голову поставить – з ніг на голову поставити, (назвать белое черным) сказати на чорне біле
[, а на біле чорне]; (
исказить, ещё) поперекру́чувати, перекрути́ти, попереіна́кшувати, переіна́кшити, попепереверта́ти, переверну́ти, поперебрі́хувати, перебреха́ти, (подтасовать, ещё) попідтасо́вувати, підтасува́ти;
снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема (Пр.); стявши голову, за волоссям не плачуть (Пр.); про ноги не думають, коли голова в петлі (шия в зашморзі) (Пр.); пропав кінь – і узду (по)кинь (Пр.); пропив кульбаку, то не жаль стремен (Пр.); взяв чорт батіг, нехай бере й пужално (Пр.); взяв чорт корову, нехай бере й теля (Пр.); коли пропав віл, пропадай і батіг (Пр.); байдуже ракові, в якому його горшку зварять (Пр.); не до поросят свині, як свиня в огні (Пр.); не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили (Пр.); по смерті нема каяття (Пр.); є каяття, та нема вороття (Пр.);
с седой головой – сивоголовий;
стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що;
сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова);
сушить голову – (перен.) сушити (забивати, клопотати, морочити) голову;
теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене;
ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова;
умная голова – розумна (велика) голова; (образн. разг.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав;
у него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє;
упасть, полететь вниз головой – сторчака дати;
хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися;
ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) – волоссям світити;
хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши (Пр.); як на пень з’їхав (Пр.); хоч вогню прикладай (Пр.); хоч перервусь, а не підкорюсь (Пр.);
хоч гавкай на його – нічого не вдієш (Пр.); хоч заріж, то не хоче (Пр.); хоч стріль йому в очі (Пр.);
что голова, то ум (разум) – що голова, то [й] розум (Пр.); що хатка, то інша гадка (Пр.).
[Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? (Сл. Гр.). Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став (П.Мирний). Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! (М.Кропивницький). Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались (Сл. Гр.). Дурна голова нічого не поможе (Пр.). Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить (О.Кониський). Мені світ округи йде (Г.Барвінок). Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя (П. Куліш). Голова як казан, а розуму ні ложки (Пр.). Голова як у вола, а все говорить — мала (Пр.). Голову об заклад ставлю (Пр.). Мені з думки не йде наше безталання (І.Котляревський). Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Г.Барвінок). Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою (Коцюбинський). Засвітив той лампочку, на комині стояла постояв, почухавсь у кучмі,знов сів (А.Тесленко). Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру (П.Мирний). Беру те на свою голову (Пр.). Атосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась (А.Свидницький). Хто ворожить, той душею наложить (Номис). Через тії коні воронії наклав козак головою (Сл. Гр.). Пуста готова ані посивіє, ані полисіє (Пр.). То світла голова (Пр.). За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят (Пр.). Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається (Г.Барвінок). Голова як маківка, а в неї розуму як наклано (Пр.). Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: «От тобі,– каже,– добулась як сова на току» (Г.Барвінок). Твоєю головою тільки на стілець добре сідати (Пр.). Краще бути головою у риби, ніж хвостом у лева (Пр.). Дурна голова не сивіє (Пр.). Де дурна голова, там і ногам біда (Пр.). Аж до 2008 року на пам’ятнику був напис про те, що енкаведисти загинули від рук «фашистських буржуазно-українських націоналістів», який лише замінили на мудре «з мечем прийшли — від меча загинули». Ось так, ніяких тобі підривів чи бульдозерів — ще один доказ того, що буковинські гуцули живуть дотримуючись американського гасла «take it easy» — «не переймайся» (Дмитро Антонюк).  Головне — це не паритися і насолоджуватися життям, бо воно, сука, проходить («Людина в (м)асьці»). … чого він, зрештою, сподівається своєю впертою, дурною поросячою макітрою, якщо навіть досвід тисячоліть не зміг примирити його зі своєю долею (Л.Мушкетик, перекл. Тібора Дері). Отож хай усяке на себе перш оглянеться та й каже тоді на чорне біле, а на біле чорне, бо всі ми такі, якими нас Господь создав, а часом то ще й гірші (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Злі язики в тутешніх  старих леді, дуже злі. Базікають, що їм прибандюриться (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Мої руки вже були наелектризовані від хвилювання, але побачивши, як Бутч увійшов до клітки без дозволу, я запанікував так, що у мене, як то кажуть, аж голова замакітрилася (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Тепер я більше нічого не пояснюю, бо немає сенсу збивати бучу (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Як же нерозумно він учинив! Адже можна було відомстити Каміллі іншим яким способом, та не так жорстоко, не так підло. Він проклинав свою дурість, картав себе за таку легкодумність і аж у голову заходив - як би те діло назад повернути, як би знайти якийсь порятунок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Наприкінці серпня я на безпач дав оголошення в газеті (О.Король, перекл. Д.Фаулза). 1. Одна голова добре, а дві краще. Але вже для кунсткамери… 2. Кат засудженому: — Вище голову!].
Обговорення статті
Добродетель – доброчесність, чеснота, (акт добродетели) доброчин, доброчинність; (женская) невинність, чеснота, (полонизм) цнота.
[Не забудьте, що командорський плащ мені дістався не просьбами, не грішми, не насильством, але чеснотою (Л.Українка). Високими чеснотами закрити непевність прав своїх (Б.Грінченко). Лучче цнота в болоті, а як нецнота в золоті (Номис). А проте часом з якоїсь дрібниці, з руху чи слова він раптом відчував у своїй одвідувачці приховану чесноту, що збуджувала в ньому повагу й похитувала його першу думку про неї, як про розпутницю, що весь вік крутила з чоловіками. Тоді лячний неспокій обнімав його, і зв’язок цей, що він так просто пояснював, починав здаватись йому геть незрозумілим. Він питав, прикидаючись страшенно наївним, — чому, чого, через що, з якої причини? (В.Підмогильний). Слід зазначити, що з широтою душі та серця пана Беня могли зрівнятися тільки ширина його плечей та розміри черева. Тому коли він умостив свої чесноти в бричку, вона заскрипіла так жалісливо, що кінь здивовано нашорошив вуха, передчуваючи недобре (Богдан Коломійчук). Вона сиділа, оточена холодним муром своїх чеснот, і чекала, поки якийсь кавалер набереться сміливости й запропонує їй життя в розкошах (Р.Скакун, перекл. Дж.Джойса). Батьки мої не ладнали між собою; люди вони були малоосвічені, до того ж позбавлені будь-яких чеснот і звиклі чинити зовсім не так, як велить Господь, — на жаль, я успадкував цей їхній ґандж, тож не надто переймалися тим, щоб дотримуватися заповідей і приборкувати інстинкти, а тому через якусь мізерію у нас зчинялася буря, що не вщухала кілька днів і кінця-краю їй не було (С.Борщевський, перекл. К.Х.Сели). — Ну й слава рогові,— сказав тоді Дон Кіхот.— Знайте ж, мостивий пане, що мене зачаровано й посаджено в клітку через підступні заздрощі злохитрих чаклунів, бо лукаві переслідують чесноту з більшою силою, ніж праведні люблять її (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Бувають люди низького роду, які пнуться до рицарства, бувають і родовиті рицарі, які намагаються черні подоби-тись; ті прагнуть угору з амбіції чи з доброчесності, а сі знижаються із недолугості своєї чи з порочності. Треба мати гострий, допитливий розум, аби розрізняти сі дві відміни рицарів, що звання в них одне, а суть зовсім несхожа (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вона поперечитувала всі книжки з виховання дітей, а надто ті, що ронили сльозу за радощами материнства,— такі, що, коли засвоїти їх до решти, назавжди відберуть охоту злягатися. Кожній чесноті — своя гидомирна література (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Отже, читаючи книжки, нема потреби звертатися до віри, цієї богословської чесноти? — Є ще дві богословські чесноти. Надія, що можливе існує. І любов до того, хто щиро вірив в існування можливого (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Ася Катастрофа була красива, мудра й висока. Самі чесноти (І.Пізнюк, перекл. Є.Пільха). Йому було відомо про те, як смертельно дошкуляють його помічникові та охоронцю такі ось розмови, але фінансист уважав, що треба час від часу стискати острогами свою худобину, щоб розбуркувати її. До того ж Ґавіра був чоловіком суворої вдачі, що створив себе сам, і такі вправи цілком уписувались у його поняття про християнську доброчесність (Олег Лесько, перекл. Артуро Перес-Реверте). Люди, які вірять у свої чесноти, вважають за честь бути нещасними, щоб так переконати інших і самих себе, що фортуна їм завинила (Ф. де Лярошфуко)].
Обговорення статті
Который
1) (
вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих) ко́три́й, (реже) кото́рий;
2) (
из двух или из многих; числительно-разделит. знач) ко́три́й, (реже) кото́рий;
3) (
относ. мест.) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у которого), що з не́ї (из которой), що на йо́му (на котором), що про не́ї (о которой), що в них (в которых); (в предшествующих главн. предложению придаточных предл.) ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается);
4) (
в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, котри́йсь, кото́рийсь, яки́й(сь):
берег, который виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко;
века, в продолжение которых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни;
в котором (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́?;
в котором (которой), в которых, на котором (которой), в который (которую), из которого (которой) (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї);
в котором часу? – о котрій годині? (реже у котрій годині?), котрої години?, коли?;
война, во время которой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й);
в том году, в котором это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось;
в том самом письме, в котором он пишет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (в яко́му він пи́ше);
дело, о котором говорили – спра́ва, що про не́ї (що про не́ї) говори́ли; спра́ва, про яку́ говори́ли;
дом, в котором я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив;
изменил тем, в верности которым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся);
источник, из которого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості;
король, при котором это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося;
которая птичка рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти. (Номис);
которое (какое) сегодня число? – котре́ сього́дні число́?;
который Бог вымочит, тот и высушит – котрий (який) Бог змочив, той (такий) і висушить (Пр.);
который ему (ей) год? (разг.) – котрий йому (їй) рік?;
который, которая, которое, которые (в подчинительных предложениях после главного) – що, що він, що вона що воно, що вони, (реже) який, яка, яке, які, (зрідка) котрий, котра, котре, котрі;
кото́рый — кото́рый, кото́рые — кото́рые (один — другой, одни — другие; из неопределен. числа) – котри́й (кото́рий) — котри́й (кото́рий), котрі́ (кото́рі) — котрі́ (кото́рі), яки́й — яки́й, які́ — які́;
который-либо – котрий-небудь, котрий-будь, (какой-нибудь) який-небудь, якийсь;
который лучший, который больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший;
который раз – вкотре;
который тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дко (ви́дно)!;
который час? – котра година?
которым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)?;
лес, который окружает нас – ліс, що ото́чує нас;
люди, среди которых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс;
материя, из которой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́;
многочисленные затруднения, с которыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися;
надежды, которые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли);
обстоятельства, при которых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув;
общество, в котором… – суспі́льство, де…;
положение, из которого трудно выйти (нет выхода) – стано́вище, де (що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (що) нема́ ра́ди;
постановление, в котором… – постано́ва, де…;
принято резолюцию, в которой… – ухва́лено резо́люцію, де…;
произведение, в котором изображено… – твір, де змальова́но;
река, в которой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що ми купа́лись;
с которым (которой), к которому (которой), в которого (которой), в котором (которой), в которых, на котором, через который, о которых – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх); з котри́м (кото́рим) (з котро́ю (кото́рою)), до котро́го (кото́рого) (до котро́ї (кото́рої)), в котро́го (кото́рого) (в котро́ї (кото́рої)), в котри́х (кото́рих), на котро́му (кото́рому) (на котрі́й, (кото́рій)), через котри́й (кото́рий) (через котру́ (кото́ру)), про котри́х (кото́рих); з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х;
страна, в которую мы направляемся – краї́на, куди ми просту́ємо;
такой — кото́рый – таки́й — що, таки́й — яки́й (котри́й, кото́рий);
тот — кото́рый – той — що, той — яки́й, той — котри́й (кото́рий);
у вас есть привычки, от которых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися);
условия, при которых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця;
цель, к которой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне;
человек, который вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить);
эпоха, во время которой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї (що тоді́);
эпоха, в продолжение которой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́…;
это человек, за которого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся;
я тот, которому внимала ты в полуночной тишине (Лермонтов) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Кримський).
[І молодиці молоденькі, Що вийшли замуж за старих, Що всякий час були раденькі Потішить парнів молодих, І ті тут молодці стояли, Що недотепним помагали Для них сімейку розплодить; А діти гуртові кричали, Своїх паньматок проклинали, Що не дали на світі жить (І.Котляревський). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (І.Котляревський). До кого ж я пригорнуся і хто приголубить, Коли нема того, який мене любить? (І.Котляревський). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (І.Котляревський). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (І.Котляревський). А де ж тая дівчинонька, Що сонно блукала? (Т.Шевченко). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Т.Шевченко). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Т.Шевченко). Дивлю́ся — в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Т.Шевченко). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти, їх люби́ти? (Т.Шевченко). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (І.Рудченко). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Т.Шевченко). Висо́кії ті моги́ли, де лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Т.Шевченко). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (П.Куліш). Переживе́ш цари́цю, що їй слу́жиш (П.Куліш). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (П.Куліш). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (П.Куліш). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (П.Куліш). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (П.Куліш). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх  взяли́сь уже́ пра́хом (П.Куліш). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (П.Куліш). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М.Вовчок). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий — ко́ником гра́ється, кото́рий — орі́шки пересипа́є (М.Вовчок). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (П.Мирний). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (П.Чубинський). Кото́рая сироти́на, ги́не (П.Чубинський). Це вже тобі не та мала Оксанка, Що ти було їй робиш веретенця (Л.Українка). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Б.Грінченко). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Б.Грінченко). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Б.Грінченко). Якби знав я чари, що спинять хмари. Що два серця можуть ізвести до пари… (І.Франко). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (І.Франко). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (І.Франко). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ хова́ють від ме́не? (І.Франко). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (І.Нечуй-Левицький). «Піді́ть-же в ліс, — кото́рий лу́чче сви́сне?» (І.Рудченко). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (І.Рудченко). Ди́виться в вікно́ — ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (І.Рудченко). Пішо́в до то́го коня́, що золота́ гри́ва (І.Рудченко). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (І.Рудченко). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (І.Рудченко). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (І.Рудченко). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ ба́ба-яга́ (І.Рудченко). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (І.Рудченко). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудченко). Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (І.Рудченко). До́вго вона́ йшла у той го́род, де жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (І.Рудченко). Ука́зуючи на те де́рево, де сиді́ла Пра́вда (І.Рудченко). Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка). Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (І.Рудченко). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (О.Стороженко). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М.Рильський). Оди́н із їх — котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає — упаде́ ме́ртвий (М.Рильський). Зараз ударили й ті, що їх балка таїла глибока (П.Тичина). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (С.Єфремов). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (С.Єфремов). І ото́й шлях, що ним прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (С.Єфремов). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (С.Єфремов). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми простува́ла Ру́дченкова му́за (С.Єфремов). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ пха́ли її́ соція́льні умо́ви (С.Єфремов). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М.Рильський). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (А.Кримський). Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис).  Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М.Рильський). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го вода́ (Номис). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де йому́ тре́ба йти (Квітка). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М.Рильський). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (С.Єфремов). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли — от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, Бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, — де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (А.Тесленко). Вечірнє сонце, дякую за всіх, котрі нічим не осквернили душу (Л.Костенко). Були там іще деякі цікаві дрібнички, та вони для нашої історії більшої ваги не мають, нічого не додаючи до її правдивості: а історія та, кажуть, добра, котра правдива (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І ось, сидячи на горішній сходинці, тримаючи віяло й тлумачок на колінах, Ліна вкотре вже оповідає свою історію, вперто й дослівно повторюючи свою прозору дитячу брехню, а чоловіки в комбінезонах сидять навпочіпки й слухають (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Не тямила, котрого з двох вона дужче ненавидить (О.Король, перекл. В.Фолкнера)].
Обговорення статті
Лучше
1) (
ср. ст. от Хорошо́) (чем кто, что) кра́ще, лі́пше, (разг.) лу́чче за ко́го, за що́, над ко́го, над що́, від ко́го, від чо́го, як (ніж) хто, як (ніж) що, проти ко́го, проти чо́го;
2) (
ср. ст. от Хоро́ш) кра́щий, лі́пший, (разг.) лу́ччий за ко́го, за що́, від (проти) ко́го, від (проти) чо́го, ніж хто, ніж що, як хто, як що:
больному стало лучше – хворому (слабому) полегшало (покращало);
в гостях хорошо, а дома лучше – у гостині (у гостях) добре, а дома (вдома) [таки] краше (Пр.); у гостях добре, дома (удома) ще ліпше (Пр.); немає ніде краще (ліпше), як дома (удома) (Пр.);
гораздо лучше – (как прилаг.) багато (далеко, куди) кращий (краща, краще), ліпший (ліпша, -ліпше), (иногда) луччий (лучча, лучче), (как наречие) багато (далеко, куди) краще (ліпше, разг. лучче);
всё лучше и лучше, час-от-часу лучше – все кра́ще та (й) кра́ще, що часи́на, то кра́ще (лі́пше);
гораздо лучше, хуже – далеко краще, гірше;
делаться, становиться лучше – кращати (ліпшати, гарнішати, разг. луччати);
здоровье его становится день ото дня лучше – здоров’я його щодень (що не день) [то] кращає (ліпшає);
значительно лучше – (нареч.) багато (далеко, куди) краше; (прил.) багато (далеко, куди) кращий (краща, краще);
как можно лучше, как нельзя лучше – якнайкраще, якнайліпше, щонайкраще, щонайліпше, якомога краще (ліпше);
куда лучше – багато (далеко, куди, гетьто) кращий (ліпший); багато (далеко, куди, геть-то) краще (ліпше);
лучше всего – якнайкраще, якнайліпше, найкраще, найліпше, краще (ліпше) за все (над усе);
лучше десять виновных простить, чем одного невинного наказать – кра́ще п’ятьо́м винува́тим вину́ дарува́ти, як одного́ неви́нного покара́ти;
лучше и не говорить – краще й не казати, бодай і не казати;
лучше маленькая рыбка, чем большой таракан – ліпша (краща) маленька рибка, як великий тарган (Пр.);
лучше мало, чем ничего – ліпше (краще) щось, як нічого (Пр.);
лучше меньше, да лучше – краще (ліпше) пізно, як ніколи (Пр.); краще (ліпше) спізнитися з чимсь, ніж узагалі того не зробити;
лучше поздно, чем никогда – кра́ще пі́зно (спізни́вшись), як ніко́ли;
лучше синица в руках, чем журавль в небе – краща (ліпша) синиця в жмені, як журавель у небі (Пр.); кращий сьогодні (нині) горобець, як завтра голубець (Пр.); близька соломка краща від далекого сінця (Пр.);
лучше хлеб с водой, чем пирог с бедой – краще їсти сухарі з водою, аніж хліб з бідою (Пр.); ліпше (краще, разг. лучче) їсти черствий хліб з водою, ніж буханець з бідою (Пр.); ліпше (краще) погано їхати, ніж добре йти (Пр.); кращий солом’яний дід, як золотий син (Пр.); як з лихим квасом, то ліпше з водою, аби не з бідою (Пр.);
лучше чего, кого (обыкновенно в отриц. предложениях) – над що́, над ко́го;
не лучше ли? – чи не краще?, чи не ліпше?;
нет ничего лучше, как… – нема́ кра́ще, як…, нема́ в сві́ті, як…, нема́ в сві́ті над що…;
оба лучше – обо́є рябо́є;
одна другой лучше – одна від одної краща (ліпша);
старый друг лучше новых двух – краще давнього друга не втрачати ніж двох нових мати (придбати) (Пр.); для приятеля нового не кидайся (не пускайся) старого (Пр.); над друга старого нема [в світі] нікого (Пр.); старий хліб кращий (ліпший, разг. луччий), як новий (Пр.); она лучше всех — вона найкраща;
он лучше кого – він лі́пший (разг. лу́ччий) за (від) кого́;
по характеру гораздо лучше кого – на вда́чу (вда́чею) бага́то кра́щий за (від, проти) кого;
сделать лучше всех – зробити найкраще;
тем лучше – тим краще (тим ліпше), то й краще (то й ліпше);
уж лучше – кра́ще вже, (зап.) ра́дше;
ум — хорошо, а два — лучше – дві голови ліпші, як одна (Пр.); одна голова — добре, а дві — ще краще (Пр.); один розум — добре, а два — краще (Пр.); що голова — то розум а дві — краще (Пр.); що два, то не один (Пр.); більше очей більше й бачать (Пр.); добре тому, хто вдвох (Пр.); одна рада — добре, а дві — ліпші (Пр.);
у него три дочери одна другой лучше – у ньо́го три до́чки одна́ за о́дну кра́ща;
худой мир лучше доброй ссоры – кра́ща соло́м’яна зго́да, як золота́ зва́да (Приказка);
чем дальше, тем лучше – дедалі (щодалі, щораз, чимраз) [то] краше (ліпше), дедалі (щодалі, щораз, чимраз) усе краще (ліпше);
чем скорее, тем лучше – що швидше, то краще.
[До́бре хо́дите в ярмі́, ще кра́ще, як діди́ ходи́ли (Т.Шевченко). Тому́ ковале́ві лі́пше, що на два міхи́ кує́ (А.Кониський). Лу́чче кри́вду терпі́ти, ніж кри́вду чини́ти (Номис). Ні, лу́чче вже мовчі́мо! (П.Куліш). Слу́хай ра́дше при́повідки! (І.Франко). Не зна́йдеш рі́чки над Дніпро́ (П.Куліш). Не бу́де вже над мою́ пе́ршу ми́лу (М. Вовчок). Нема́ в сві́ті, як у зла́годі жи́ти (Б.Грінченко). Діється таке, — одвітує божий чоловік, важко здихнувши, — що бодай і не казати! (П.Куліш). Найкраще досягається ціною великого болю (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Тож він собі, зголоднілий, безтурботно заквапився геть, а горопашний Метью мусив іти до дівчинки — до тієї дивної дівчинки — до тієї сироти — і розпитувати її, чого це вона виявилася не хлопцем. Та він радше би в лев’яче лігво зайшов, але що було вдіяти? (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Бути крилатим зроду найкраще з усіх на світі благ (Аристофан). Жоден смертний не народжується на світ без вад; у кого вад менше, той і найкращий (Е.Ротердамський). Краще пізно, ніж ніколи (Пр.). 1. Як же мені стати найкращим, якщо вас все більше й більше? 2. Кинути пити краще за життя. 3. — Чому краще пити пиво, ніж горілку? — Бо печінка — одна, а нирки — дві. 4. Краще насолоджуватися манією величі, ніж страждати комплексом неповноцінності. 5. Одна голова — добре, а з тулубом — краще. 6. Добре, коли до тебе приходить успіх, та ще краще, коли і тебе застає. 7. Хай краще з тебе сміються, ніж над тобою плачуть. 8. Радіти треба сьогодні, бо завтра буде ще краще].
Обговорення статті
I. Пахать, пахивать – ора́ти, плужи́ти, (ралом) ра́лити, (от средины к краям) ора́ти в розгі́н, (с краёв к средине) ора́ти в розо́р, (во второй, третий раз) двої́ти, трої́ти, (осенью под яровое) ора́ти на (під) зяб, зяблю́, (весной, летом для пара, под озимые посевы) ора́ти на (під) пар, парена́ти, па́ренити, (весной под яровое) ора́ти на ярину́, ярюва́ти, (перен. тяжело работать) гарувати:
[и] мы пахали (ирон.) – [і] ми орали; [і] ми в ділі були; [і] ми працювали; [і] ми кричали «гоп»:
пахать без просвета (как вол, как лошадь, как проклятый, как Папа Карло) – гарувати без просвітку (як віл, як кінь, як проклятий, як Папа Карло).
[Як погано орати, то краще (то ліпше, то лучче) випрягати (Пр.). Громада й справді того року не орала й не сіяла хліба на тому полі, вгорі над балкою (І.Нечуй-Левицький). Починається весна. Василь стає у багатирів орати, ралити, сіяти. Аби добра воля, а робота буде (І.Нечуй-Левицький). Блюза колір “хакі”, без ґудзиків, колір “хакі” — це ж зелений, а вся революція стукає, дзвенить, плужить, утрамбовує по ярках, по бур’янах, біля шахти — де колір “хакі”. Вся революція без ґудзиків, щоб було просторо, щоб можна розправитись, зітхнути вільно на всі легені, на всі степи, на всі оселі… (М.Хвильовий). — Мисливці, звичайно, мають псів, а особливо гольди, тунгузи та якути — там на них навіть їздять і, мабуть би, й орали, якби вміли та було де хліборобити, — але таких,  як  оце,  немає ніде (І.Багряний). Він невиразно прагнув писати про те, що бачить зараз, обробляти останні враження свої, враження міста. Тут, тільки тут лежить його плодюча земля, той грунт, що він ралити має, бо тільки тут він почував те невідоме, що в прагненні зрозуміти його з’являється запал і радість творчості (В.Підмогильний). А моцна ж яка, а голос, бісової крові, який! Раз якось вилізла на дзвіницю наймитів гукати, що в батька переліг орали, гоней так за двадцять од села, та як зикне - враз почули, мов під самою дзвіницею стояли (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Мадам Роза народилась у Польщі єврейкою, але вона багато років гарувала в Алжирі й Марокко і знала арабську негірше за мене (М.Марченко, перекл. Р.Ґарі)].
Обговорення статті
Подробность
1) (
обстоятельность) докла́дність, детальність, усебічність, вичерпність;
2) (
деталь) подро́биця, (мелочь) дрібни́ця, деталь, (редко) подрі́бниця, подро́бина:
вдаваться (входить) в подробности – вдаватися в подробиці (дрібниці, деталі); розбиратися в подробицях (в дрібних дрібницях);
в подробностях – у подро́бицях, у подро́биці, (подробно) докла́дно, надо́кладь, детально;
до малейшей (мельчайшей) подробности, до малейших (мельчайших) подробностей – до найме́ншої подро́биці (дрібни́ці), до ця́ти (до цятки), до найме́нших (найдрібніших) подро́биць (дрібниць);
мелкие (мелчайшие подробности) – дрібні (найдрібніші, найменші) подробиці (деталі);
подробность описания – докладність (детальність, вичерпність) опису.
[Прохаєте оповістити вам усяку пригоду у подробиці – годі! Се тепер, удень, та й те, поки ще не чули, то прохаєте, храбруючи, а прийде ніченька, спати не будете – цур йому! Лучче про те й не згадувать! (Марко Вовчок). Гарячі уми й живі уяви різних приятелів і приятельок з усякою математичною докладністю обрахували маєток обох братів (І.Франко). Нарешті з повістю кінчено, тобто додумано до кінця з усіма подробицями. Твір стояв у його голові, як кольорова прозора фотографія (В.Підмогильний). — Багато дечого далося б іще про сю матерію сказати, та зносить мене охота почути од пана ліценціата ще деякі подробиці Басільєвої історії (М.Лукаш, прекл. М.Сервантеса). Мерлін пішла зателефонувати до Жан-Поля, а Г’ю став допомагати мені прибирати підлогу на третьому поверсі, хоча достоту не пам’ятаю, як воно було насправді, бо, безперечно, в моїх спогадах повно неточностей могла стати ціла купа ні в чому не винних подробиць (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Бахусуватий чолов’яга звертається до перехожого: — Не скажете, де я? — На проспекті Перемоги. — Не треба подробиць. В якому місті?].
Обговорення статті
Продолжение, продолженье – продо́вження, (реже) про́тяг, (редко) да́льший тяг, прова́дження чого́:
в продолжение всего года – протягом усього року, весь (увесь) рік, через увесь рік;
в продолже́ние (в течение) чего – про́тягом, упродо́вж чого, (устар.) встяж чого, через що, крізь що;
в продолже́ние нескольких веков – про́тягом (упродовж) кілько́х вікі́в, через кі́лька ві́ків;
в продолже́ние целого дня – упродовж (протягом) ціло́го дня, ці́лий (уве́сь) день, через ці́лий (уве́сь) день;
дальнейшее продолже́ние – да́льше продо́вження, да́льший про́тяг, дальше тривання;
получить продолжение – мати продовження, продовжитися;
продолже́ние войны – продо́вження війни́, (состояние) трива́ння війни́;
продолже́ние впереди, в следующем номере, следует, будет – да́лі бу́де;
продолже́ние линии – продо́вження лі́нії;
продолжение отпуска, срока, перемирия – продо́вження відпу́стки, те́рміну, зами́рення;
продолже́ние работы – продовження праці, провадження праці далі;
продолже́ние разговора – продо́вження розмо́ви, прова́дження да́лі розмо́ви;
он работал в продолже́ние всего лета – він працюва́в усе́ лі́то, через усе́ лі́то, про́тягом ці́лого лі́та.
[Денис через усю дорогу хоч би пару з уст пустив, усе задумавшись іде; далі як крикне: — А лучче б мене грім убив! (Г.Квітка-Основ’яненко). Коли́-б мо́жна бу́ти через зи́му кото́м, через лі́то пастухо́м, а на Вели́кдень попо́м (П.Чубинський). Я не читав ще дальшого протягу статті (М.Драгоманов). Ця сумна пісня., проти волі й свідомості молодої молодиці була неначе протягом її глибоко захованих в серці потайних дум (І.Нечуй-Левицький). Да́льший про́тяг націона́льної супере́чки (Б.Грінченко). Нове́ украї́нське письме́нство було́ да́льшим про́тягом того́ літерату́рного проце́су, що в голова́х у се́бе ма́є тисячолі́тню тради́цію (С.Єфремов). Листів Вартового я читала всього два перших. Оце, їхавши сюди, дорогою питала по людях продовження їх та й не допиталась (Л.Українка). Палка́ супере́чка про календа́р не вгаса́є через ціли́й XVII в. (Народна Рада). Нарешті в кінці затхлого півпідвального ходу вона забрязкотіла ключем і ввела хлопця в якусь просторість, що запахом своїм становила безпосереднє продовження того коридора (В.Підмогильний). Зажурився я з того непомалу: любо мені було той коротенький уривок читати, та нелюбо думати, як то нелегко розшукати дальший тяг сієї превтішної повісті, якій, на мій погляд, багатенько ще бракує сторінок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Жіночі сльози — продовження розмови іншими засобами (М.Мастрояні). У дорослому продовженні дитячої казки Мальвіна вийшла заміж за Буратіна й потім довго й щасливо його пиляла].
Обговорення статті
Тапки, тапочки (разг.) – (рус.) та́почки, (ист.) панто́флі, (домашние, еще) ка́пці.
[— Е, ні,— Санчо, не треба,— заперечила Тереза,— оддай її за рівню, то воно лучче буде. А то перебереться з дерев’яних черевиків у дорогі пантофлі, з сірої десятчаної спідниці в ребронти та єдвабні кунтуші, з Маріки, що всяке їй «ти» каже, зробиться ясною панею чи там вельможною — і буде дівка, як у сливах, що не ступне, то все не так, що не скаже, то все вклепається; сказано, до хлопської основи панське поткання не пристане (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Завжди валандалася у своїх хутряних пантофлях, усе висіло на її округлому й пишногрудому тілі, завше десь бракувало ґудзика, і можна було бачити, як частини її тіла в різних місцях світять з розрізів і дірок. Вона була лінива до непристойности, безперестанку щось жувала, але вдавала, що завжди зайнята (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха)]
Обговорення статті
Холуй – (прост. лакей) холу́й, (жен.) холу́йка, лаке́й, слуга́, (презр.) лаки́за, лаку́за, лабу́за, вислу́жник, вислуга́ч, (угодник) прислу́жник, послу́жник, (ирон.) попуши́ло, (жарг.) ші́стка, (подхалим) підні́жок, підчи́хвіст, лизоблю́д, підли́за, при́хвостень.
[Липучий равл в золоченій лівреї, блідий холуй, драглистий від сидні… (Л.Костенко). Дотліває з димом край оспалих синів-лакиз (В.Стус). Тремтіть, убивці! Думайте, лакузи! Життя не наліза на ваш копил. Ви чуєте? На цвинтарі ілюзій Уже немає місця для могил! (В.Симоненко). Раби, підніжки, грязь Москви, Варшавське сміття — ваші пани, Ясновельможнії гетьмани. Чого ж ви чванитеся, ви! Сини сердешної Украйни! Що добре ходите в ярмі, Ще лучче, як батьки ходили. Не чваньтесь, з вас деруть ремінь, А з їх, бувало, й лій топили (Т.Шевченко). Лукавець, гетьманський прихвостень, ще недавнечко сам ходив у драній свиті, соболиний ковнір личить йому як корові сідло, а вже хоче ступати по-панськи. І що то за диво: вчора виліз із свити, а сьогодні хоче пхнути ногою того, з ким сьорбав кулешу з одного казана (Ю.Мушкетик). Мнямлі й прихвосні, перебіжники й пристосуванці заразили решту зрадництвом і продажністю, лихоманкою зисколюбові; опустельнили територію! кинути мужа й матір, продати задницю стало найподвижнішим ділом; як може вижити народ, де за одного іноземця мріє продатись по двісті кандидаток?! (Є.Пашковський). Жодна людина не може бути героєм для свого лакея. Не тому, що герой — не герой, а тому що лакей — тільки лакей (Ґ.Геґель). Коли король голий, і лакеї швиденько скидають свої лівреї (С.Є.Лєц)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Лучше – кра́ще, лі́пше, лу́чче.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Беда
• Беда беду родит
– біда лихо породила (родить), а біду — чорт (чортова мати). Пр. Одна біда не ходить, а з дітками. Пр.
• Беда, да и только
– лихо (біда) та й годі. [Мачуха слухала, слухала, потім: «Лихо та й годі!.. Це вже робить не схотів, годить не схотів…» Тесленко.]
• Беда как…
– страх як… [Страх як набрид він мені отим залещанням. З нар. уст.]
• Беда, коль пироги начнёт печи сапожник, а сапоги тачать пирожник
– коли не пиріг, то й не пирожися, коли не швець (не тямиш), то й не берися. Пр. Як не коваль, то й рук не погань. Пр. Швець знай своє шевство, а в кравецтво не лізь (мішайсь). Пр. Чого не знаєш, за те й не берись. Пр.
• Беда на беде, бедою погоняет
– біда бідою їде й бідою поганяє. Пр.
• Беда научит калачи есть
– навчить лихо з маком коржі їсти. Пр. Навчить біда попити, як нема чого вхопити. Пр.
• Беда одна не ходит
– біда ніколи сама не ходить. Пр. Як одна біда йде, то й другую за собою веде. Пр. Біда біду тягне. Пр. Одна біда тягне за собою другу. Пр. Біда та й за біду зачепилася. Пр. Біда за біду чіпляється. Пр. До лиха та ще лихо. Пр. Біда сама не ходить, але десять за собою водить. Пр. Одна біда не докучить, бо як одна заворушить, то за нею сотня рушить. Пр. Біда ніколи одинцем не ходить: завжди в парі. Пр.
• Беда одолела кого
– лихо посіло (присіло) кого; біда посіла (присіла) кого; лихо збороло (притисло, заїло) кого; біда (лиха година) зборола кого; біда притисла (заїла) кого; лихо (біда) підвернуло[а] під себе кого; лихо (біда) намогло[а]ся на кого. [Присіла йому вся біда: вже ні окріп, ні вода. Пр. Мати ж така слаба… Заїло лихо. Тесленко.]
• Беда постигла кого
– лихо (біда) спіткало[а] кого; лихо (біда) склало[а]ся кому; лихо спостигло (зуспіло, приспіло) кого; біда спостигла (зуспіла, приспіла) кого; прилучило[а]ся лихо (біда) з ким; лихо повелося в кого; лихо посипалося на кого; біда вчепилась в кого; біда прискіпалась до кого; лихо кому на безголі[о]в’я. [Коли б ще й йому тут не склалось лиха… П. Куліш. Підросли діти, збулася цього клопоту, так друге лихо приспіло. Вовчок. Ходить отуди чужими селами та може прискіпалася до нього яка біда. Мартович.]
• Беда приходит пудами, а уходит золотниками
– біда та горе увійдуть пудами, а виходять золотниками. Пр. Упросились злидні на три дні, та чорт їх довіку не викишкає. Пр. До біди доріг багато, а од біди і стежки нема. Пр. Трудно вийти з біди, як каменю з води. Пр. Не так хутко загоїться, як біда скоїться. Пр. Не так скоро лихо вилізе, як улізе. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Пр. Лихо швидко приходить, а поволі відходить. Пр. Кого вчепиться біда зранку, то держиться й до останку. Пр.
• Беда скоро ходит
– від біди й конем не втечеш. Пр. Крутнувсь та й лиха здобувсь. Пр. На кожному кроці чоловіка біда пасе. Пр. Ти від горя за річку, а воно вже на тім боці тебе виглядає. Пр. Ти від горя, а воно тобі назустріч. Пр.
• Беды
– злигодні; лиха година.
• Беды не избежать (не миновать)
– [Від] лиха (біди) не втекти; лиха (біди) не минути (не обминути, не обійти, не об’їхати); лихо не минеться; (образн.) Біда знайде, хоч і в піч замажся (хоч і сонце зайде). Пр. І на меду знайдеш біду. Пр. Від напасті не пропасти, а від біди не втекти. Пр. [В такі часи в дорогу дику Не рвись — не обминеш біди… Дорошенко. Ти плач, хоч і цілий океан-море наплач, а лиха ні обійдеш, ні об’їдеш. Свидницький.]
• Беды человека научат мудрости
– кожна пригода до мудрості дорога. Пр. Біда вчить розуму. Пр. Від біди розумніють, від багатства дуріють. Пр. Кому біда докучить, то й ся розуму научить. Пр. Хто біду має, той багато знає; хто гаразд має, той мало знає. Пр. Не зазнавши біди — не буде добра. Пр.
• Будет тебе (ему, нам…) беда
– буде тобі (йому, нам…) лихо (біда); буде лихий світ (лиха година) тобі (йому, нам…); набіжиш (набіжите…) лиха. [Схаменіться! Будьте люди, Бо лихо вам буде! Шевченко.]
• Взвести беду на кого
– накинути (прикинути) пеню кому; зводити, звести напасть на кого. [Гляди ж, шануйся! Не зводь напасті на себе. Вовчок.]
• В том-то и беда
– то-то бо й лихо (тим-то й лихо); отож-то й горе; (іноді) тим-то й ба; (образн.) не по чім б’є, як не по голові. [Ото-то й горе, що риба в морі. Пр.]
• Грех да беда далеко не живут
– де люди, там і лихо. Пр. Нема слободи без біди. Пр. Всюди біда, лише там добре, де нас нема. Пр. На всяку деревину птиця сідає, всяка людина своє лихо має. Пр. І на меду знайдеш біду. Пр.
• Грозит беда кому
– грозить (загрожує) біда кому; біда кладеться на кого; на біду кладеться кому. [Як кому на біду кладеться, то як масло в діжку. Пр.]
• Жди беды (берегись)!
– начувайся! [Поскаржуся я матері твоїй, Метелиці гірській, то начувайся! Українка.]
• Желаю тебе (ему, вам…) всех бед
– бодай тебе (його, вас.) лиха година (недоля) побила; бий тебе (його, вас) лиха година; безголі[о]в’я на тебе (на нього, на вас…). [Бодай же вас, цокотухи, Та злидні побили. Шевченко.]
• Жить пополам с бедой
– жити од біди пхаючи; жити лиха прикупивши. [Живе баба за діверем, лиха прикупивши. Пр.]
• Забыть о беде
– (образн.) Ударити (кинути, бити) лихом об землю. [Вдармо ж об землю лихом-журбою, Щоб стало всім веселіше. Н. п.]
• Из беды не выберешься
– лиха (халепи) не спекаєшся; з біди не вилізеш (не виборсаєшся); біди не позбудешся. [У таку біду вскочив, що й не виборсаєшся. З нар. уст.]
• Как на беду
– мов (як) на лихо (на біду); як на те; як на пеню. [А тут, як на лихо, й заробити ніде. Коцюбинський.]
• Лиха беда начало
– почин трудний. Пр. За початком діло становиться. Пр. Добрий початок — половина діла. Пр. Почин дорожчий за гроші. Пр.
• Лучше хлеб с водой, чем пирог с бедой
лучче їсти хліб з водою, ніж буханець з бідою. Пр. Краще хліб з водою, як буханець з бідою. Пр. Лучче маленька рибка, як великий тарган. Пр. Як з лихим квасом, то ліпше з водою, аби не з бідою. Пр. Лучче погано їхати, ніж хороше йти. Пр.
• На беду, на свою беду
– на лихо (на біду); на лихо собі (мені); на безголі[о]в’я [собі]. [І треба ж, на біду, позаторішню весну його лихий поніс чогось на Десну. Гребінка.]
• Набраться беды
– набратися лиха (біди); зазнати (дізнатися) лиха (біди); (образн.) випити [добру] повну. [Іще ти вип’єш добру повну, По всіх усюдах будеш ти… Котляревський.]
• Навлечь, накликать беду на кого
– накликати (напитати, стягти) лихо (біду) на кого (на чию голову). [Ну, напитав собі біду! Н.-Левицький.]
• Наделать, натворить беды
– накоїти (наробити, натворити) лиха (клопоту, біди). [Накоїть оця гроза лиха — ох, накоїть! Кротевич.]
• Нажить беду
– набігти (доходитися) лиха (біди). [Не ходи, мій синочку, доходишся лиха. Сл. Гр.]
• Наскочить на беду
– нахопитися (наскочити) на лихо (на біду); (образн.) попастися біді в зуби. [Попався в зуби був біді. Котляревський.]
• Не беда!
– дарма!; байдуже! [Дарма, що повість без сюжету, — Зате принаймні не без рим. Рильський.]
• Не смейся чужой беде — своя нагряде
– чужому лихові не смійся: не знаєш, що тебе жде. Пр. Не смійся, барило, сам кухвою станеш. Пр. Смішки з попової кішки, а як своя здохне, то й плакатимеш. Пр. Не смійся з людей нині, бо завтра люди з тебе сміятимуться. Пр. Що мені сьогодні, то тобі завтра. Пр. Не бажай другому лиха, коли й тебе скубе біда стиха. Пр.
• Никто беды не перебудет: одна сбудет — десять будет
– біда біду перебуде — одна згине, десять буде. Пр. Згине пуга — буде друга. Пр.
• Ох, беда, беда!
– лихо (лишенько) тяжке!; ой (ох) лихо, лихо!; ой леле [леле]! [Ой, лихо, лихо! — каже стара, зітхнувши. Мордовець. Ой, леле, леле! Битиме дідусь! Сл. Гр.]
• Переживать, испытывать беду
– біду бідувати; біду (лихо) приймати; біди (лиха) зазнавати; терпіти (зносити) лихо (біду). [Уже ж мені та докучило сю біду бідувати. Чубинський. Мій краю! За тебе прийнять не лякаюсь Найгіршого лиха… Кримський.]
• Пережить беду
– перебути лихо (біду); лихо (біду) перетерпіти; перебідувати; (образн.) переплакати лихо (біду). [Порятуй, порадь, земляче, як це лихо перебуть! Глібов.]
• Помочь беде
– зарадити (запомогти) лихові (біді). [Розривайся й начетверо, то не зарадиш біді. Козланюк.]
• Помочь кому в беде (поддержать кого)
– зарятувати (порятувати, підрятувати) кого.
• Попадать, попасть в беду
– упасти (попастися) в біду; доскочити лиха (біди); ускочити в халепу (в лихо, в біду, в напасть); влізти в біду; (образн.) засвататися з бідою. [Впав у біду, як курка (як муха) в борщ. Пр. Заплаче, — каже Гаврісаниха, — як засватається з бідою! Кобилянська.]
• Пошло на беду
– на лихо (на біду) пішлося; (іноді) пішло на випадок. [Як пішлося ж у дівоньці на біду… Манжура.]
• Предотвращать, предотвратить беду
– запобігати, запобігти лихові.
• Прибавка к беде
– прибідок. [Як є біда, то є й прибідок. Пр.]
• Придёт беда
– біда (лихо) прийде; до лиха (до біди) прийдеться.
• Причинять, причинить беду кому
– чинити, вчинити (робити, зробити, діяти, вдіяти) лихо кому; завдавати, завдати лиха кому; стягати, стягти лихо на кого; впроваджувати, впровадити в біду кого; заганяти, загнати в біду кого. [Гадалось, багато мені лиха вдієш, аж це: прийшла коза до воза. Мартович. За що мене Бог карає… чи в біду кого впровадив? Сл. Гр. Прикро йому, прикро дуже, що загнав нас у таку біду. Мартович.]
• Просто беда
– чисте лихо, чиста біда. [Чиста біда матері: зашмарується увесь, не доперешся. Головко.]
• Разразилась беда над кем
– впало (спало) лихо на кого (на голову чию); впала (спала) біда на кого; окошилося лихо на кому. [Не знаєш, звідки на тебе лихо впаде. Пр. Усе лихо од прощеної душі окошилось тільки на свійських качках. Стороженко.]
• Семь бед — один ответ
– більш як півкопи лиха не буде. Пр. Чи раз батька вдарив, чи сім раз — однаково [одвічати]. Пр. Сім бід — один одвіт. Пр. Чи раз, чи два — одна біда. Пр. Раз на світ народила мати, раз і помирати. Пр.
• Спасти, спастись, избавить, избавиться от беды
– вирятувати, вирятуватися з лиха (з біди, з напасті); вимотати, вимотатися з лиха (з біди, з напасті); вигорнути, вигорнутися з лиха (з біди, з напасті); визволити, визволитися з лиха (з біди, з напасті); вийти з лиха (з біди, з напасті); вилізти (виборсатися) з лиха (з біди, з напасті); збутися, позбутися (відскіпатися) лиха (біди, напасті); (лок.) викараскатися з лиха (з біди, з напасті); скараскатися лиха (біди, напасті); (образн.) втопити лихо. [Не загайся на підмозі, вирятуй з напасті. П. Куліш. Трудно вийти з біди, як каменю з води. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Пр. Лихо, сказано, як до кого причепиться, — не одскіпаєшся! Мирний.]
• Стряслась беда над (с) кем
– впало (спало) лихо на кого; впала (спала) біда на кого; окошилося лихо на кому; лихо спіткало кого; лихо скоїлося з ким; спіткала (спобігла) напасть (лиха година) кого; лихо (біда) заскочило[а] кого. [Біда заскочила їх, як дощова хмара. Коцюбинський.]
• Что за беда!
– велике (невелике) лихо!; тільки б і шкоди!; [то] що з того!; дарма!
• Чужую беду и не посоля уплету, а свою беду и посахарив не проглочу
– чужа біда за сахар, а своя за хрін. Пр. Чуже лихо за ласощі, а своє за хрін. Пр. Чужу біду з хлібом з’їм, а своєї й з калачем не ковтну. Пр.
• Чужую беду руками (на бобах) разведу, а к своей и ума не приложу
– чужу біду на воді (руками) розведу, а своєї і кінця не знайду. Пр. Добре чуже лихо міряти — зміряй своє! Пр. Чуже на ніжки ставить, а своє з ніг валить. Пр.
Белый
• Белая горячка
– біла гарячка; запійне маячення (маячіння); (лок.) омут п’яничний.
• Белая изба
(устар.) – світлиця; кімната; (застар.) горниця. [Та віддай мене, мати, Де новії хати, Де світлиця ясна, Де зовиця одна. В. п. Я тільки бачу, що ти передо мною по горниці походжаєш, А не знаю, що ти думаєш та гадаєш. Дума.]
• Белая кость
(ирон.) – панська (біла) кістка.
• Белые ручки чужие труды любят
– плугач оре і в праці рветься, а панське черево отак аж дметься. Пр. Коли б пан за плуга взявся, то б і світа відцурався. Пр.
• Белый как бумага
– як папір [білий]; [як] паперовий (папірний). [А пані біла-білезна, як папір тонкий. Козланюк.]
• Бел(ый) как лунь
– білий як молоко; як голуб (сивий) білий. [А той Петро Шостозуб та був перший чоловік із громади, вже старезний такий, боже! як молоко білий. Вовчок. Це був як голуб сивий чоловік… Ільченко.]
• Бел(ый) как мел
– білий мов (як) крейда (глина, стіна). [А що вже син того панотця, то йшов білий, як глина. Свидницький.]
• Бел(ый) как полотно
– білий як полотно; як біль білий; білий як хустка. [А Настя вже біла як хустка, ні журлива, ні весела, — от мов з каменю. Вовчок.]
• Белыми нитками шито
– білими нитками шито; пальці знати.
• Всякому своё и немытое бело
(устар.) – чи сіре, чи чорне, та все своє добре. Пр. Мило мені, бо за мої гроші. Пр. Чуже миле, своє наймиліше. Пр. Хоч не красне, але власне. Пр. [Лучче своє латане, ніж чуже хапане. Пр.]
• Делаться (сделаться) белым как полотно
– полотніти, пополотніти. [Ярина пополотніла і, щоб не впасти, схопилась рукою за бильце. Панч.]
• Довести до белого каления кого
(перен.) – допекти кому (кого) до живого; завдати гарту кому; (фам.) допекти до живих печінок кому (кого).
• Сказка про белого бычка
– казка про білого бичка (про білу козу). Після тієї та знов тієї. Пр.
• Средь белого дня
– серед білого дня; за [білого] дня. [Треба було отакого — бідкався скульптор, зупиняючись біля чиєїсь хвіртки. — Серед білого дня і заблудився. Гончар.]
• Становиться, стать белее
– білішати, побілішати.
• Чёрным по белому
– чорним по білому; чорне (чорним) на білому.
Беседа
• Вести беседу
– провадити (вести) мову (розмову, бесіду, речі); річ розмовляти; на мові (на речах) бути з ким; розмовляти; балакати; (розм. фам.) справляти балачку. [Остап вів бесіду з дідусем. Коцюбинський. Ох, тяжко, ох, важко з ним річ розмовляти! Хай лучче я буду весь вік дівувати! Гребінка.]
• Вступать, вступить в беседу с кем
– заходити, зайти в розмову (в бесіду, в речі) з ким; (тільки докон.); стати на речах із ким; розмовитися (розбалакатись) з ким. [Не дуже в речі заходжу: розпитаюсь дороги в Дем’янівку, подякую за хліб-сіль та й далі. Вовчок. Все ж таки не могла часто з Михайлом розмовитися. Кобилянська.]
Время
• А в это время
– а[ж] в цей (під цей) час; а(ж) тут.
• Благоприятное, удобное время
– [Добра] година; сприятлива година; добра нагода; слушний (нагідний) час. [При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Пр.]
• В более отдалённые времена
– за давніх часів, у давніших часах.
• В давние, древние времена
– давніми часами (за (старо)давніх часів, у давні часи); давньою порою; у давні давна (віки); за давніх-давен (за давнього давна); у [давню] давнину (у [давній] давнині); давниною; за старожитних часів; застародавна. [Січовики ще за старожитних часів прозивались козаками. Стороженко.]
• В данное время
– (в) цей час; тепер.
• В другое время
– іншим часом; іншим (другим) разом.
• В зимнее время
– зимової пори (доби); узимі (узимку, зимою). [Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує). Пр.]
• В какое время
– якого часу (у який час); у яку годину; коли. [Ой, Бог знає, коли вернусь, в яку годину, Прийми ж мою Марусеньку, Як рідну дитину. Н. п.]
• В короткое время
– за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час; за малу часину (годину).
• В летнее время
– літньої пори (доби); літнього часу; улітку (уліті, літ(к)ом). [Скинеш оком по тому степу, що колись улітку пишною травою зеленів. Сл. Гр. Літком немає Мотрі дома. Мирний.]
• В лучшие времена
– за кращих (за ліпших) часів; у кращі (у ліпші) часи.
• В любое время
– будь-якого часу (у будь-який час); першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини); кожного часу; коли хочете; коли завгодно. [Він був увільнений від війська й міг кожного часу женитися. Кобилянська.]
• В настоящее время
– тепер (іноді розм. тепереньки, теперечки); теперішнім часом (за теперішніх часів); нині. [Таких людей, як був отой дід Євмен, тепер — запевне кажу вам — нема. Кониський. Де то вона тепереньки? Н.-Левицький.]
• В настоящее время, когда…
– тепер (нині), коли.
• В наше время
– за нашого часу (за наших часів); за наших днів, за нас. [От було за наших часів — Верді, Россіні… Українка.]
• В недавнее время
– за недавніх часів (недавніми часами); недавно.
• В непродолжительном, скором времени
– незабаром (невзабарі); незадовго (іноді нев(за)довзі); через (за) недовгий час; небавом (розм. іноді незабавки, незабаром); затого; (лок.) ускорості (ускорах). [Метод Багірова незабаром підхопили всі. Гончар. Невдовзі з-за хати з’явилася Знайда. Трублаїні.]
• В ночное время
– уночі; нічною порою (добою); нічної доби; нічного часу; о нічній порі. [Вдень тріщить, а вночі плющить. Пр. Нічною се було добою. Котляревський. Коли ти пишеш о порі нічній… Павличко.]
• В обеденное время
– в обід(и); під (в) обідню пору (об обідній порі); обідньої доби (в обідню добу); в обідню годину. [В обідню пору Василько погнав гусей додому. Панч. Вітрець схопився об обідній порі. Сл. Гр.]
• Во время, во времена кого, чего
– за кого, за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого, при чому; (передається ще й орудним відмінком). [То було за царя Панька, як земля була тонка. Пр. При добрій годині всі куми й побратими. Пр.]
• Во время жатвы
– у (під) жнива; під час жнив; жнивами. [Мій Петрик найшовся жнивами. З нар. уст.]
• Во время новолуния (первой четверти)
– на молодику (на молодиці); (зрідка) на нову.
• Во время оно, во времена оны
(устар.) – во врем’я оно. [Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно. Шевченко.]
• Во время сна
– під час сну; спавши; (розм.) упереспи (упересипи). [Він марив спавши. З нар. уст. Саме упереспи це робилось. Сл. Гр.]
• Во все времена
– за всіх часів; у всі часи; на всі часи.
• Во всякое время
– повсякчас(но); (зрідка застар.) на всяку діб. [Так грай-бо, скрипонько моя. Голоті вбогій повсякчас, І хай нудьга тіка від нас. Манжура.]
• В определённое время
– у певний (визначений) час; певного часу.
• В последнее время
– останнім часом (останніми часами); останнього часу (в останній час). [Ви якось чудно поводитесь зі мною останнього часу. Українка.]
• В прежнее время, в прежние времена
– за попередніх часів (давніших, колишніх); попередніми часами; давніших літ; перше; (розм. іноді) упершені (упервині); попереду; давнішеє]; раніш(е); передніш(е). [Ой чом тепер не так, як перше було. Сл. Гр. Упервій не так робилося. Сл. Гр. Я хотіла поговорити з тобою так… як давніше було. Франко.]
• В рабочее время
– у робочий (у робітний) час; в [під] робочу (робітну) пору; під робочий (робітний) час; робочої (робітної) пори; робочою (робітною) порою.
• Временами и дурак правду говорит
– як коли й дурне правду тне. Пр. І на премудрих часом чорт їздить. Пр. І на мудрім дідько на Лису гору їздить. Пр.
• Время боронования
– волочінка.
• Время возки копен, хлеба с поля
– возовиця; коповіз. [Вона збудована вже в возовицю… Українка. Се було саме у коповіз. Сл. Ум.]
• Время всему научит
– час усього навчить; час — найкращий учитель.
• Время все раны лечит
– час усе лікує. Пр. Час всі рани гоїть. Пр. Збіжить вік — ото тобі й лік. Пр.
• Время года
– пора (доба, відміна) року.
• Время — деньги
– час — то гроші. Година (час) платить, година (час) тратить. Пр. Не товар платить, а час. Пр.
• Время до восхода солнца
– досхідна пора (доба).
• Время жатвы
– жнива.
• Время золотое (молодые счастливые годы)
– золота пора; золотий (красний) час; золоті (красні) роки (літа); красна молодість.
• Время идёт
– час минає (збігає).
• Время идёт быстро
– час швидко минає (упливає); час лине [хутко, пругко].
• Время, когда весной снег тает
– відталь. [Ледве перейшов річку, боявся, що провалюсь, відталь бо вже була. З нар. уст.]
• Время, когда греет солнце
(разг.) – вигріви. [Як почнуться вигріви, то сніг пропаде. Сл. Гр.]
• Время, когда ложатся спать
– час, коли лягають спати; (розм. давн.) ляги (лягови, обляги); (присл.) улягома. [Нерано, вже й пізні ляги минули. Коцюбинський. Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов. Барвінок.]
• Время косьбы (косовица)
– косовиця.
• Время летит
– час лине (летить, біжить); (образн.) час не змигнеться; (згруб.) час чухрає. [День за днем, за тижнем тижні — непомітно лине час. Забіла. А час, мов віл, з гори чухра. Г.-Артемовський.]
• Время не ждёт (не терпит, не стоит)
– час не жде (не чекає, не стоїть, не триває); час тіснить. [Швидко, швидко, бо час не стоїть. Чендей.]
• Время опадания листьев (листопад)
– листопад; (іноді) падолист.
• Время от времени, от времени до времени
– від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу); часом (часами); (зрідка) коли-не-коли. [Чоловік коли-не-коли оглядався, і Василько знав чого… Турчинська.]
• Время пахоты
– оранка. [Вона добилася, що бригадир виділив їй землю ще до оранки. Скляренко.]
• Время перед вечером, под вечер, предвечерье
– підвечірок (підвечір); підвечір’я (надвечір’я). [Одного прекрасного підвечір’я ми з Адаменком зустрілися. Яновський.]
• Время перед жатвой, перед сбором нового хлеба
– час перед жнивами, перед збором нового хліба; переджнив’я; (давн.) переднівок. [Поставила хутенько на стіл. І хлібця скибочку, що Зінька принесла, бо ж переднівок. Харчук.]
• Время перед обедом, предобеденное время
– передобідній (передобідяний) час; передобідня пора (година, часина); передобіддя (переобідок); надобіддя. [Надворі стояло гаряче передобіддя, що більше нагадувало глибоке літо, ніж початок осені. Тудор.]
• Время покажет
– час покаже; з часом буде видно; з часом побачимо.
• Время полуденное приближается
– (розм.) Береться під обіди. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.]
• Время появления первого льда
– перволіддя. [Ішов я якось у перволіддя до сорочинців. З пар. уст.]
• Время предрассветное, рассвет
– досвіт(ок); досвітній час; досвітня година (доба, пора). [З самого досвітку стали вирушати селяни на Князівку. Головко.]
• Время приближается, приближалось к полночи
– доходить, доходило до півночі; береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі; наближається, наближалася північ. [Вже було пізно, добиралося до півночі. Мирний.]
• Время придёт — слёзы утрёт
– час мине — сльози зжене. Пр.
• Время прошлое, давно минувшее
– час минулий (давній, давноминулий); давні (минулі) часі; давня давнина. [Давня то давнина, а наче вчора діялось. Вовчок.]
• Время работает на нас
– час працює на нас.
• Время роения пчёл
– рійба (ройовиця).
• Время сгребания сена
– гребовиця. [Це було саме в гребовицю. Сл. Гр.]
• Время упущено
– упущено (пропущено) час; (жарт.) пора перепорилася (перепоріло).
• В свободное время
– на дозвіллі; вільного (гулящого) часу; вільним (гулящим) часом; у вільний (гулящий) час; на (по)гулянках (гулянками); гуляючи. [Нехай колись на дозвіллі зроблю. Сл. Ум.]
• В своё время
– свого часу (у свій час, іноді за свого часу). [Все добре в свій час. Пр.]
• Всё время
(разг.) – (у)весь час; усе; повсякчас [годину]; раз у раз (раз по раз). [Василь одійшов далеченько, та все оглядався до дівчат. Н.-Левицький.]
• Всему своё время
– на все свій час; усьому свій час.
• В старое время
– за старих часів; у старовину; за давніх часів (за давнього часу); у давнину. [Все так же було, як і в давнину. Свидницький.]
• Всякому овощу своё время
– усякий овоч має свій час. Пр. Порою сіно косять. Пр. Не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити. Пр. Кусає комар до пори. Пр. Тоді дери луб’я, як дереться. Пр.
• В течение… времени
– протягом часу.
• В течение непродолжительного, некоторого времени
– не за великий час; протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час. [Не за великий час усе прогайнували. Сл. Гр.]
• В то время
– того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів); на той час (на ту пору, о тій годині); за тієї години; [саме] тоді; тією добою (тієї доби). [А тим часом шаланда пройшла поза купою очерету й випливла на Кардашинський лиман. Яновський. І блідий місяць на ту пору З-за хмари де-де виглядав. Шевченко. Саме тоді прийшли цигани, набиваються ворожити. Барвінок.]
• В то время как…
– тим часом як…; у той час як…; як. [Це було за царя Горошка, як людей було трошка. Пр.]
• В то же [самое] время
– одночасно (рівночасно); в той-таки час (в той самий час); заразом; водночас (воднораз); (іноді) за одним заходом. [Гарне, привабливе обличчя жінки здавалось воднораз суворим і ніжним. Козаченко.]
• В условленное время
– умовленої години, як умовлено.
• В хорошее время (пока было хорошо)
– за доброго часу; за добра.
• Выбрать время
– вибрати годину (часину); улучити (спобігти) годину (час, часину). [Антон: Коли ж то буде? Оришка: Як тільки спобіжу таку годину, що вони не будуть сердиті… Кропивницький.]
• Выиграть время
– вигадати час.
• В это время
– у (під) цей (під теперішній) час; цей час; у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом).
• Делу время, потехе час
– коли почав орати, так у сопілку не грати. Пр. Попрацюй влітку, відпочинеш взимку. Пр. Іди в гості сміло, як не жде дома діло. Пр.
• Для своего времени
– [Як] на свій час; [як] для свого часу.
• До времени; до поры до времени
– до часу; до пори, до часу; до якогось (до котрогось, до певного) часу; поки що; до слушного часу.
• До часу глек воду носить.
Пр. До пори, до часу збанок воду носить. Пр.
• До времени, прежде, раньше времени
– передчасно (дочасно); перед часом (до часу); без часу; завчасно (завчасу); без пори; порано. [Передчасно постарівсь. Кримський. Пішов перед часом сиру землю гризти. Франко. Пив дуже горілку, та так без пори і вмер. Сл. Гр.]
• Долгое время
– довгий (великий) час.
• До настоящего времени
– досі; дотепер; донині. [За римлян теж таке завжди велось, То й дотепер, можливо, дотяглось. Лукаш, перекл. з Гете.]
• До недавнего времени
– донедавна; до недавнього часу.
• До недавнего времени бывший (существовавший)
– донедавній.
• До позднего времени (до поздней поры)
– до пізнього часу; до пізньої години (пори); допізна.
• До последнего времени
– до останнього часу; донедавна.
• До сего времени
(книжн.) – до сього (до цього) часу; досі. [Адреса моя та сама, що й досі була… Українка.]
• До сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший)
– дотеперішній (досьогочасний). [Кожна нова думка, що не згоджувалася з її дотеперішнім світоглядом, викликала цілу бурю в молодій, незміцнілій ще душі. Коцюбинський.]
• До того времени
– доти; до того часу.
• До того времени бывший (существовавший)
– дотогочасний.
• Ей время выходить замуж
– їй час іти заміж (дружитися, віддаватися); вона вже на відданні; вона вже на порі (у порі).
• Ему время (пора) жениться
– час йому женитися (дружитися, одружуватися); він уже на порі (у порі); він уже на оженінні; він уже дохо(д)жалий; (лок.) він уже на стану став; (образн.) він уже під вусом; він уже підвусий.
• Если позволит время
– якщо (коли) матиму час; якщо матиму коли; як буде коли. [Сідай, коли маєш час. Кропивницький.]
• Есть время
– є час; є коли.
• За отсутствием времени
– за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу.
• Знай время и место
– знай своє місце й час.
• И до настоящего времени
– і досі; і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу. [Од споконвіку і донині Ховалась од людей пустиня. Шевченко.]
• Идти с духом времени
– іти з духом часу; потрапляти часові. [Ви боїтесь, що я не піду з духом часу, а зостануся позаду, — не думаю я сього. Українка.]
• Имел время
– мав час; мав коли; [мені] було коли.
• Имею время
– маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли.
• Иное время — иное бремя
– що вік, то інший світ. Пр.
• Как раз в то время
– саме тоді; саме під (в) той час.
• Как раз в это время
– саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме.
• К тому времени
– на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору.
• Мне теперь не время
– [Тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи.
• На будущее время
– надалі; на дальший час; на майбутнє; (іноді) на потім; (давн.) на потомні часи.
• Наверстать потерянное время
– надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час. [Загаяний час друзі надолужили швидкою ходою. Байдебура.]
• На вечные времена
– на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (давн.) на всі віки потомні.
• На время
– на [якийсь] час; до часу; про час. [Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну. Сл. Гр.]
• Назначенное, урочное время
– визначений (призначений) час; визначені (призначені) години.
• На короткое время
– на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий) час. [Не надовго розстаємось — на час. Старицький. Може, вирвусь на часинку, прийду попрощатися з родом… Стельмах.]
• На некоторое время
– на який(сь) (на деякий) час; на яку(сь) (на деяку) годину; на [який там] час; до часу.
• Наступает, приближается обеденное время
– настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.]
• Наступили дурные времена
– настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали.
• Нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам
– нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний. [Сьогоденні наші справи. М. Рильський.]
• На это требуется много времени
– на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу.
• Неблагоприятное время
– недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (давн. лихівщина); знегода (знегіддя). [Я хочу попрохать, щоб хто мене сховав На сей недобрий час. Глібов. При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Н. п.]
• Не в наше время
– не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті. [Це не за нас стало, не за нас і перестане. Пр.]
• Не в своё время, не вовремя
– не в час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору. [Не в час прийшла вона. Воронько. Гарні гості, та не в пору. Пр.]
• Не ко времени
– не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори.
• Некоторое время
– який(сь) (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка(сь) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година.
• Нет времени у кого
– не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) (й) угору глянути.
• Не те времена
– не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло. [Тепер уже не тим вітром повіяло. Франко.]
• Не хватает, не достает времени
– не стає (не вистачає) часу; (розм.) ніколиться. [От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… Казка.]
• Новые времена
– нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв.
• Обеденное время
– обідня година (пора, доба); обідній час; обід(и). [Я лежу на зеленій землі В час обідній, у пору спочинку. Мушник.]
• Около того времени
– близько того часу.
• Отсутствие свободного времени, недосуг
– брак [вільного] часу.
• Первое время, в первое время
– на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах. [Важко буде перший час. Копиленко.]
• По временам, временами
– часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи. [Часом з квасом, порою з водою. Пр.]
• По нынешним временам, по настоящему времени
– [Як] на теперішній час; [як] на теперішні часи.
• По теперешним временам
– як на тепер; як на ці (теперішні часи).
• Потеря времени
– трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу.
• Потерять время
– згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час.
• Праздно время проводить, провести
– переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати. [Й минуточки не згуля. Тесленко. Вже третю неділю Юхим отак байдикує у лузі. Ле.]
• Прежде, раньше времени
– передчасно (завчасно, завчасу); до часу (без часу); без пори.
• Приходит, придёт, пришло время
– настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала. [У людини, як і в птаха, настає в житті такий час, коли в неї міцніють крила. Козаченко. От тепер година впала, щоб лягти в труну соснову… Тимченко, перекл. «Калевали».]
• Прошедшее время
– минулий час; минулість; той (ген той) час.
• Раннее, утреннее время
– зарання; заранок (позаранок). [Півень співа поки з зарання, а далі спить. Номис.]
• Самое время
– саме час. [Саме час обідати. З нар. уст.]
• С давнего времени
– віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен). [Був собі дід та баба. З давнього-давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили… Шевченко.]
• С какого времени
– відколи; з якого часу.
• Сколько времени?
– котра година?
• С недавнего времени
– з недавнього часу; знедавна (віднедавна).
• С незапамятных времен
– від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з(поза) давнього-давна (з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку). [Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові… Мирний.]
• С некоторого времени
– з якогось (від якогось, від котрогось) часу.
• Со временем
– згодом; з часом. [В пастушім народилось курені І згодом виросло дівчатко гоже. Мисик.]
• Со времени революции
– від часів (від часу, з часів) революції.
• Спустя долгое время
– по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того).
• Спустя некоторое время
– [Трохи] згодом (трохи згодивши); згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]); нев(за)довзі; не(за)бавом (незабавно, незабавки); незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі); по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі; туди далі. [Коли, трохи згодом, на шляху щось закуріло… зателенькав голосний дзвінок. Мирний. Якось перегодом вже читали ми книжку. Сл. Ум. За малу годину вже й з кондуктором вертається. Грінченко. Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав. Сл. Гр.]
• Старые времена
– старі часи; давнина; старовина (старосвітчина). [Люди-то хоч і кажуть, що у старовину було лучче житти — ні, не вір, моя дитино… Мордовець.]
• С течением времени
– з бігом (з плином) часу; з часом; згодом; дедалі. [Любити мене ви зразу не зможете, але шанувати хіба буде трудно? А з часом, може, і полюбите? Гжицький.]
• С того времени как…
– відколи; відтоді як…; з того часу як (коли)…; з тієї пори як (коли)…
• С того времени, с тех пор
– з (від) того часу (з тих часів); з тієї пори; відтоді. [З тих часів не міг я тут бувати. Шпорта.]
• С этого времени, отныне
– відтепер (віднині); з цього (від цього) часу.
• Тем временем
– тим часом; поки що. [А тим часом підкотили Оттакого кавуна! Тичина. Я піду по бригадира, а ти поки що збери ланку. З нар. уст.]
• Теперешнее время
– теперішній час (теперішні часи); теперішність; сьогочасність; сучасність.
• Терять, потерять, тратить, потратить время [попусту]
– марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час; [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час; за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час; [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час. [Навіщо ж марнувати дурно час На сі розмови і тяжкі й даремні? Українка. Не до ладу людям… час зводити. Кониський.]
• Того времени, относящийся к тому времени (к тем временам)
– тогочасний; тодішній; того часу (тих часів); (іноді) тоговіковий.
• Трата времени
– гайнування (трата, втрата, перевід) часу; гайка; бавлення. [Яке там бавлення, як постояв з чоловіком хвилини зо дві. Сл. Гр.]
• Требующий, отнимающий много времени
– (про роботу тощо) Забарний; загайний; (лок.) забавний (бавний). [Малі миски робити — то забарна робота; великі краще. Сл. Гр.]
• Тяжёлое, плохое время
– лиха (важка, зла) година; лихі (важкі, злі) часи; злигодні (злі години); сутужний час; лихоліття. [Розказали кобзарі нам Про війни і чвари, Про тяжке лихоліття, про лютії кари. Шевченко. Скрізь лихо товчеться, а там таки справжнє лихоліття-голод! Коцюбинський.]
• Убивать, убить время
– губити, загубити, згубити час; гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час. [Читаємо так собі, з нудьги, — виправдувались люди, — аби чим час загаяти. Васильченко.]
• Указанное время
– указаний (зазначений) час.
• Улучить время
– знайти (вибрати) час (часу); добрати час (часу); вигадати (виголити) годину.
• У него (у нее…) не было времени
– він (вона…) не мав (не мала…) часу; він (вона…) не мав (не мала…) коли; йому (їй…) не було коли; йому (їй…) ніколи було; йому (їй…) ніколилося.
• Через некоторое время
– з часом; згодом; через який(сь) час; за якимсь часом; через скільки часу; трохи згодом. [Чого се ти до нас прийшла? — питає через скільки там часу. Мирний.]
• Это было не в моё (не в наше…) время
– це ще не за мене (не за нас.) було; не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось; не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось; (іноді лок.) не за мого (не за нашого…) уряду.
• Это займёт, потребует много времени
– це багато візьме (відбере, забере) часу; на це багато піде часу.
Глаз
• Аза в глаза не знает
(те саме, що) Ни бельмеса не знает (не смыслит). Див. бельмес.
• Блуждающие глаза
– блудні очі.
• Бросаться, броситься в глаза
– упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (іноді) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі). [Перше, що впадає в око при читанні поезії Шевченка, — це найтісніший зв’язок його з народною піснею. Рильський. Лискуча червона сорочка на ньому очі бере… Гордієнко.]
• Быть на глазах (на виду)
– бути перед очима; в оці бути. [Тобі добре: ти у боці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так. Сл. Гр.]
• Ввалились глаза, щёки у него, у неё
Див. вваливаться.
• В глаза говорить, сказать что
– у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що. [Може сам ти і шага не варт, та тільки ніхто тобі цього в вічі не сказав! Тобілевич. Вас ще ніхто не лаяв сьогодні у віч, ніхто? Кропивницький. Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.]
• В глаза ударить, плюнуть…
– межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути… [Подер, пошматував моє малювання на дрібні шматочки та й шпурнув мені в вічі. Н.-Левицький. Нехай мене замість дяки кленуть, нехай навіть плюють мені межи очі, а я з свого шляху не зверну. Кропивницький.]
• В глазах
– в очах (застар. в очу). [Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… Барвінок.]
• Видеть собственными глазами
– бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (іноді) бачити навіч (наочне). [Я ж тебе бачив на власні очі. Коцюбинський. Я своїми очима бачила, як вона щоранку божого виносе та й висипає попіл у мій рів. Кропивницький. Сам побачив власними очима, що ти готуєш певнеє повстання… Тобілевич.]
• В моих глазах (он человек хороший)
– [Як] на мої очі (на моє око, на мій погляд); [як] на мене.
• Во все глаза глядеть
(разг.) – на все око (у двоє очей, давн. у дві оці) дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багатьох) усіма очима дивитися. [Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Свидницький. Староста пильно, з насмішкою дивиться на Романа. Стельмах. Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і, не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима. Коцюбинський.]
• Возводить глаза к небу
– на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити). [Коли я погляд свій на небо зводжу… Українка. Знімає руки та очі до неба. Н.-Левицький.]
• Вперять, вперить глаза в кого, во что
(те саме, що) Вперять, вперить взгляд в кого, во что. Див. взгляд.
• [Все] стоит перед глазами
– [Все] стоїть перед очима; з-перед очей не сходить.
• В чужом глазу сучок видит, — в своём не примечает и бревна
– у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає. Пр. Чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача. Пр. Зорі лічить, а під носом не бачить. Пр. За гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве. Пр. Не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена. Пр.
• Выпучить, выпялить глаза на кого
– вилупити (вирячити, витріщити) очі; вирячитися (витріщитися); визиритися на кого. [Вилупити очі як цибулі. Пр. А братія мовчить собі. Витріщивши очі. Шевченко. І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? Ільченко. Чого ви витріщилися один на одного, як телята? Багмут.]
• Вытаращить, выкатить глаза
– витріщити (вивалити) очі; у крузі очі стали кому. Див. іще вытаращить. [Але як розстарається грошей, то зараз справить такий бенкет, що всі її гостоньки з дива очі повитріщають… Н.-Левицький. Вивалив очі, як баран. Номис.]
• Глаза блуждают
– очі блукають. [Його очі блукали по стінах, шукаючи чогось. Франко.]
• Глаза впалые
– запалі (позападалі, ямкуваті) очі. [Твій знівечений вид, позападалі очі, Де обвели свій слід прожиті грішно очі, І безсоромна ніч, і навісна хода, — Все те гидливості в мені не прокида. Самійленко.]
• Глаза гноящиеся; с гноящимися глазами
– каправі очі; каправий (кислоокий). [Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий. Сл. Гр.]
• Глаза завидющие, а руки загребущие
– очі завидющі, а руки загребущі. Пр.
• Глаза — зеркало души
– очі — дзеркало душі. [Оції очі, дзеркало душі, Розумні, ідеальні і прекрасні… Кримський.]
• Глаза лезут на лоб
– очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть. [Давно вже минуло, а було як заходиться розказувать, то аж цмока, аж очі йому рогом лізуть… Стороженко. Бувало роби хоч перервись, очі на лоба лізуть. Головко.]
• Глаза навыкате; человек с глазами навыкате
– витрішкуваті очі; [вирлоокі] баньки; вирла; балухи; очі зверху; витрішкуватий (вирячкуватий); лупатий; банькатий; вирлатий (вирлоокий); банькач; вирлач. [Підвів вирлоокі баньки на стелю. Коцюбинський.]
• Глаза на мокром месте
– у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці); тонкосльозий (-за); тонкослізка; сльози йому (їй…) як не капнуть; сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють). [Кисне як кваша. Пр. На кулаку сльози тре. Пр. Заплач, Матвійку, дам копійку. Пр. Заплач, дурню, за своєю головою (по своїй голові). Пр.]
• Глаза наполняются слезами
– очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою). [В Улясі очі зайшли сльозою. Н.-Левицький.]
• Глаза подслеповатые
– підсліпуваті (підсліпі, підсліпуваті) очі; сліпні (сліпаки). [Гордій підводить до самої шибки старі, підсліпуваті очі. Васильченко. Ото витріщив сліпні, а нічого не бачить, бодай тобі повилазили. Номис. А повилазили б тобі твої сліпаки. Франко.]
• Глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки
– очі як картохи, а не бачать нітрохи. Пр. Густо дивиться, та рідко бачить. Пр.
• Глаза разбегаются, разбежались
– очі бігають (перебігають), забігали; очі розбігаються, розбіглися; не зна, на що йому [перше] подивитися. [Аж мені очі розбігаються. Пр. По стінах — картин-картин — аж очі розбігаються. Мирний.]
• Глаза так и бегали
– очі так і бігали (і пряли). [Моряк підкреслено солодко посміхався, а очі його так і пряли в усі сторони. Збанацький.]
• Глаза шире брюха
– завидющі очі.
• Глаз видит, да зуб неймёт
– бачить око, та зуб не йме. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр. Їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Близько лікоть, та не вкусиш. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Носом чую, та руками не вловлю. Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видко й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота минеться, та в рот не попаде. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр.
• Глаз на глаз; с глазу на глаз
– віч-на-віч; сам на сам з ким; очі на очі; на дві пари очей (у два ока, давн. у дві оці); на чотири ока;
• Глаз не кажет, не показывает
– очей не являє (не появляє); очей не показує (не навертає). [Третій день очей не являє. З нар. уст.]
• Глаз нельзя оторвать, отвести от чего
– не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що; аж оч бере на себе (у себе) що. [Пішов ти, а я очей не можу відірвати від шляху. Стельмах. А Юркові я подарував такого красеня-снігура, що й очей від нього не одведеш! Копиленко. Купи мені синього на спідницю!.. Синього-синього, такого, щоб аж очі у себе вбирало!.. Кропивницький.]
• Глазом не моргнёт
– оком не змигне (не моргне). [Кондратович і дух притаїв, оком не змигне… Стороженко. Всю службу вистояв — оком не моргнув… Гордієнко.]
• Глазом не повёл
– очима (оком) не повів; не поворухнув і бровою.
• Двоится в глазах у кого
– двійнить (двоїться) в очах кому, у кого. [В очах йому двоїлося; він бачив двох Пампушок. Ільченко.]
• Для отвода глаз
– про [людське] око; аби очі відвести; щоб увагу відвести на щось інше. [Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює. Тулуб.]
• За глаза осуждать, ругать… кого
– заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти… кого. [Вона ні разу не лаялась і навіть не змагалась з сусідою Палажкою, хоч позаочі й судила й сміялась з неї. Н.-Левицький. Заочі починала кепкувати з його купецької статури… Ільченко.]
• Закатить глаза под лоб
– завести (закотити) очі вгору (під лоба); пустити очі під лоб(а). [Завела очі вгору і вхопилася за лівий бік — тільки не крикне. Вовчок. Помітивши, що бранець пильнує за ним, католик пускає очі під лоб і стулює долоні. Хижняк.]
• Закрывать глаза на что
– заплющувати (закривати) очі на що; не мати очей на що; позавіч пускати що. [Адже не малі діти, щоб на страшне очі заплющили. Головко.]
• Закрыть глаза (умереть)
– заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі; (поет.) заснути. [Склепив очі та й умер. Сл. Гр. І що з тебе буде, як я замкну очі?.. Кобилянська.]
• Заливать, залить глаза
(перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі; наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Сл. Гр.]
• Замазать глаза кому
– очі засліпити (замилити, засипати) кому.
• Зоркий глаз у него (у неё…); человек с зоркими глазами
– у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око; у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі; зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий). [Але в кмітливої Мокрієвської були надто гострі очки й вже примітила ті латки. Н.-Левицький. Він був бистрозорий, мов сокіл… Ільченко.]
• И в глаза не видел
(разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив; і на очах не було (не бувало); і в оці не мав. [Уже його, може, тижнів зо два і в вічі ніхто не бачив. Старицький.]
• И в глаза не видел какой
– який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю.
• И глазом не моргнуть (не мигнуть)
– і оком не моргнути (не змигнути). [Хитрий євнух і оком не моргнув… Тулуб.]
• И на глаза не показывайся (не попадайся)!
(разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)! [Була вона в той час така настирлива і люта, що з розмовами про спочинок і на очі їй не навертайся! Кучер.]
• Искры из глаз посыпались
(разг.) – [Аж] зіниці засвітили(ся); [аж] каганці в очах (давн. в очу, в віччу) засвітили(ся). [Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Номис.]
• Как бельмо на глазу; как порох в глазу
– як більмо на оці; як сіль у[в] оці; як колючка у[в] оці; як пісок у[в] оці; хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому. [Лісовики — більмо на оці, чуєш? Стельмах. Бо темне слово — черва в яблучку, ржа в залізочку, пісок ще й в очку. Черемшина.]
• Колоть глаза кем, чем
(разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим. [Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? Мирний. Мені на очі викидають, що в нас хати нема. Барвінок. Нам тільки сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас, Не нами дана… Шевченко. Не дурно, але й не так, щоб мені у вічі тицяли тобою, мов ганчіркою. Стельмах.]
• Куда глаза глядят
(разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа, (іноді) [у] галайсвіта; навмання. [Пішов козак світ за очі. Шевченко. Лучче полягти Кістьми в степу, в своїй країні, Ніж з неї заочі піти і бути славним на чужині! Чернявський. Вийшов я на вигін, глянув на слободу і округи, згадав молодий вік, батька, матір, жінку, дітей — заплакав та й пішов собі світ за очима. Стороженко. Іди, куди тебе очі ведуть. Пр. Я й спитав його: куди бог несе? — «Куди очі, каже, втраплять!..». Кропивницький. Бігти кинулася, куди очі спали. Вовчок. Доки до любові, доти й до шаноби, а як остигне, — тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом. Кропивницький. Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта. Номис. Так із картузом біля серця й пішов Вишневий. Навмання. М. Куліш.]
• Лишь бы с глаз
– аби з очей.
• Лопни мои глаза!
– хай мені очі повилазять!
• Мелькает в глазах, перед глазами
– в очах (давн. в очу, перед очима) мигтить (миготить, мерехтить, персніє); набігає на очі. [Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… Вовчок.]
• Мигать, мигнуть глазами
– блимати, блимнути (бликати, бликнути) очима; лупати, лупнути (лок. дибати) очима. [Він, мабуть, пригадав наказ сотницького писаря, бо враз заблимав очима. Панч. Так либа, так либа — от-от заплаче. Сл. Гр.]
• Мозолить глаза кому
(перен.) – муляти (мулити) очі кому. [Най іде хоч туди, гейди людям очі не муляв. Гуріненко.]
• На глаз
– [Як] на око; як глянути. [Та власник першої ж гамазеї, де навіть на око борошна вистачило б не на три дні, а на три тижні, — почав ґвалтувати, що його грабують серед білого дня. Смолич.]
• На глазах, перед глазами
– перед очима (перед віччю); при очах (на очах); в оці (застар. в очу); навіч; увіччю; вочевидьки (вочевидь, вочевидячки). [Худоба за плечима, а лихо перед очима. Пр. Помиріться зараз, при наших очах. Глібов. Хоч відти я й далеко нині, Та все це в оці устає; На тих полях, на тій стежині Мойого серця частка є! Рильський. Вони тебе уочевидячки ошукують. П. Куліш. Христі, мов живе, живе усе те стало вочевидячки. Мирний.]
• Насколько хватает глаз
– скільки око сягає, сягне; як око сягне (засягне); скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити); скільки засягнути (засягти, зглянути); куди оком доглянути (докинути); скільки очима світу осягнеш. [Скільки сягало око, стелилась одноманітна зелена рівнина… Гжицький. Гай кругом великий. А поля — скільки очима закинеш… Барвінок. Скільки оком кинеш — скрізь по дорозі, як гадюка, сунуться хури… Стороженко. Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори…Коцюбинський. Скільки зглянеш — луки лисніли дощовими озерцями, з яких де-не-де стриміли таблички указок. Гончар.]
• Невооружённым глазом
– на просте око (голе, вільне) око; простим (голим, вільним) оком.
• Не коси глаз на чужой квас
– чужим пивом весілля не одбудеш. Пр. Не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай. Пр. Чужий кожух не гріє. Пр. З чужого добра не зробиш двора. Пр. Чужим добром не забагатієш. Пр. Чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець. Пр. Чужого не бери, а своє держи. Пр. По чужих кишенях не шукай, а в свої дбай. Пр. З чужого чортяти не буде дитяти. Пр. Чужий хлівець не намножить овець. Пр. На чужий коровай очей не поривай. Пр.
• Неподвижные глаза
– нерухомі очі; очі у стовп (слуп). [Очі темні й блискучі і нерухомі, мов скам’янілі. Головко.]
• Не показываться на глаза
– не даватися на очі (у вічі).
• Не сводить, не спускать глаз с кого, с чего
– не зводити (не спускати) очей з кого, з чого; не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого; мати на оці кого, що; (образн.) пасти оком (очима) кого, що; стригти [очима] за ким, за чим. [А що ж там? — пита Чіпка, насторочивши вуха й не зводячи очей з діда. Мирний. За що вони тепер мене В палатах вітають, царівною називають, Очей не спускають, З мого цвіту? Шевченко. Так і липне до його, з очей не випускає його. Вовчок. А Явтуха мали на оці, аж поки від шлюбу не вертались. Свидницький. Сіла оддалік, руки склала, сидить нерухомо, та пасе нас очима… Вовчок. У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… Федькович.]
• Не смыкать, не сомкнуть глаз
– очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити); оком не стинати; не стикати очей; очей (вій) не змикати, не зімкнути. [Ні вдень, ні вночі і ока не заплющ, так і зори, як той пес!.. Кропивницький. Цілу ніч очей не заплющив, сидить над ним, плаче, молиться… Мирний. В довгу, темну нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей. Українка. Ніч пересиділа біля постелі. Не затулила на мить очей… Павличко. Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча. Вовчок. Ока не зажмурив усю ніч. Пр. Цієї ночі Горпина не зімкнула очей. Тулуб. Там стоїть сторожа, береже город, не змикає вій. Скляренко.]
• Не стой перед глазами
– не маячи (не стовбич) перед очима.
• Ни в одном глазу
(фам.) – аніже; (а)нітрошечки; анітрішки. [Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже. Сл. Ум.]
• Обвести, окинуть глазом, глазами что
– обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що; озирнути що; глянути по чому. [Випросталася трохи, спроквола обвела старими збляклими очима повиті осінню порожні поля й дахи зануреного в садках села. Лебединець, перекл. з Реймонта. А він помалу підвівся сходами на ґанок, окинув оком майдан і злегка махнув рукою. Головко.]
• Опускать, опустить глаза
– опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд); очі вниз (успід, в землю, в долівку). [Антосьо й глянув, та зараз же спустив очі додолу. Свидницький. Це було так моторошно, що козаки опустили очі додолу. Тулуб. І я ні перед ким очей не знизив… П. Куліш. Калина очі успід та й паленіє… Черемшина. Глянула дівчина на мене, засоромилась, очі в долівку. Стельмах.]
• Отвести глаза кому
(разг.) – відвести (відвернути) очі кому; ману напустити на кого; заснітити очі кому. [Чого не вигадувала, щоб мені очі одвести. Барвінок. Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш. Сл. Гр.]
• От глазу, от сглаза
– з очей; від уроків; від (з) пристріту. [Оце вже десять років, як я крива. Із очей сталось. Барвінок. Позбував батько все. Їздили по знахурях та по знахурках округи верстов за сто. З пристріту, кажуть. Барвінок.]
• Открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому
– розплющувати, розплющити, порозплющувати очі; заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі. [Прокинувся, розплющив очі й задумався. Трублаїні. Нарешті, понюхавши «тютюну», я заплющив очі і чхнув так, що на мить музики не стало чути. Смілянський. Плющить він очі. Мирний.]
• Открыть, раскрыть глаза кому
– відкрити (розкрити) очі кому; скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (іноді) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що. [Хіба ж було в мене дві дороги, коли я до Берника та Гапія приставав, щоб нашим людям очі на правду розкрити? Муратов. Ти мене до життя пробудила, Ти мені очі одкрила… Українка.]
• Охватывать, охватить глазом
– оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити).
• Плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса
– ти йому в очі плюй, а він каже: дощ іде. Пр. Плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі. Пр. Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене». Пр. Їй кажеш овес, а вона каже гречка. Пр.
• По глазам вижу, видно, что…
– з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що… [Ой, тепер бачу, що сердитий, мовчатиму, бо сердитий, по очах і по зубах бачу, що сердитий! Тобілевич. З очей йому видно, що бреше. Пр. Знати по очах було, що плакав чоловік… Головко.]
• Подбить глаз кому
– підбити око, попідбивати очі кому; (образн.) ставника поставити кому. [Щоб не було тісно, то вони головами лягають одні до образів, а другі до порога і вночі один другому очі підбивають. Свидницький.]
• Поднимать, поднять глаза
– піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі; (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі. [Я перше було, коли йду куди, то весело залюбки, а тут і очей не смію підняти. Вовчок. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стороженко. Заговорив згодом, підвівши очі. Головко.]
• Пожирать глазами кого, что
– їсти (поїдати) очима кого, що; жерти (пожирати) очима кого, що; (іноді) жадібно (закохано) дивитися на кого; (образн.) пасти очима, оком кого, що. [Тихше, дурненька… Хто там знатиме… А я тобі хусточку шовкову принесу, — шепче піп, очима аж їсть молодицю. Мокрієв. Він став на кіпці і очима пожирав чудову гірську околицю, що стелилася перед ним. Франко.]
• Показываться, показаться на глаза
– даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити. [Хлопець боявся показуватися голові колгоспу на очі… Багмут. Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся. Н.-Левицький.]
• Попадаться, попасться на глаза кому
– на очі навертатися, навернутися кому; упадати, упасти у вічі (в очі) кому; потрапляти, потрапити на очі кому; навинутися на очі кому. [Усе, було, куди підемо, він на очі навертається. Вовчок. Отам і навинулась мені на очі Настуся. З нар. уст.]
• Попал не в бровь, а [прямо] в глаз
– у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив); прямісінько в очі вцілив (улучив); угадав, як у око влучив (уліпив); приткнув, як вужа вилами. [Там Степан Плаха тобі сказав, як у око вліпив, що твій хрещеник через тридцять літ воюватиме на тебе. ЗОЮР.]
• Потупить глаза
– спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю); поставити вниз очі; очі (втупити, встромити) в землю; понурити (потупити) очі (погляд) [в землю]; утопити очі в землю; (про багатьох) поспускати… очі. [Шевченко відчув образу, почервонів, спустив очі. Васильченко. Галочка понурила очиці в землю. Квітка-Основ’яненко. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі. Старицький.]
• Правда глаза колет
– правда очі коле. Пр. Сові сон очі коле. Пр. Не любить правди, як пес мила. Пр.
• Прямо в глаза врёт
– у живі очі (увочевидьки) бреше. [Ти ж не бреши в живі очі… Козланюк.]
• Прямо в глаза говорить, сказать, бросить…
– просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути… [Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, Що і на їх ще прийде судний день? Українка. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном. Коцюбинський.]
• Пускать пыль в глаза кому
(перен.) – ману пускати (напускати) кому; туману пускати (напускати) кому; туманити кого; замилювати очі кому. [Захар ніяково одвів очі, — сміяться надумали з його чи ману пускають? Гордієнко. Ти це навсправжки чи, може, туману напускаєш? Кропивницький.]
• Пялить глаза на кого, на что
– вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що. [Дитина на свічку глупіє. Сл. Гр. Не витріщайся ні на кого, як коза на різника. Номис.]
• Ради прекрасных глаз чьих
– (за)ради (пре)красних, (пре)гарних очей чиїх.
• Ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит
– пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере. Пр. Хто пізно встає, тому хліба не стає. Пр. Хто пізно ходить, сам собі шкодить. Пр.
• Сверкнуть глазами на кого
– блиснути (блимнути) очима на кого. [Пампушка-Стародубський так блиснув грізними очима, аж чуб на Прудивусі закурівся… Ільченко. Пан тільки то побіліє, то почервоніє та очима блись-блись на Василя… Тесленко.]
• Своим глазам не верить
– не вірити (не йняти віри) своїм очам; (іноді) на свої очі не ввіряти. [Я надвір — очам своїм не вірю! Ходять мої поскубані кури живі-живісінькі! Мокрієв. Що се з нею сталось? — думає старий, очам своїм віри не йме. Стороженко.]
• С глаз долой, из сердца вон
– як з очей, так і з думки. Пр. Чого очі не бачать, того серцю не жаль. Пр. Минулося — забулося. Пр. Зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки). Пр.
• С глаз долой!; прочь с глаз!
– геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей! [Геть з очей, гадино!.. Кропивницький. Відійди від мене, геть мені з очей! Козланюк. Іди з моїх очей, забирайся! Кобилянська.]
• С глаз чьих
– з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого. [Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей. Н.-Левицький.]
• Следить глазами за кем, за чем
– зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим. [І то я й зорю за ним: як бачу — вертається, я й перейму його… Кропивницький. А ви все ще, колего Рудик, мов кіт той, пасете очима пташок. Коцюбинський. Задуманими очима стежить за танцем молода дівчина, що сидить поруч на лаві. Масенко.]
• Смерить глазами
– зміряти очима (оком). [Пан зміряв очима парубка… Тесленко.]
• Смотреть в глаза (опасности, смерти)
(книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті). [Від кулі не ховайся, бо скрізь вона тебе знайде; дивись смерті прямо в вічі. Кропивницький. Згинь і вся пузата старшина на Січі, коли вона боїться смерті глянути у вічі… Тобілевич.]
• Смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать)
– заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому.
• Смотреть чьими глазами
– дивитися чиїми очима (оком). [І на речі він дивиться вже не крізь серпанок застиглої в непорушних віках романтики верховинців, а реалістичними очима людини нового часу, яка стала господарем машин, землі і неба. Антоненко-Давидович.]
• Сомкнулись глаза
– склепилися (стулилися) очі. [Очі йому склепилися, він упав з коня і заснув твердим сном. Довженко.]
• Соринка в глазу
– порошинка в оці.
• Со светлыми, блестящими глазами
– ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір. [Козаченьку-білозору, говори зо мною! Сл. Гр.]
• Спать с открытыми глазами
(разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді.
• С пьяных глаз
(разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну). [Супротивник одсувається назад, наставивши обидві руки, щоб, бува, з п’яних очей, не креснув зачепа… Мирний. Коли господар жив і шив кожухи, тоді, хоч по-п’яному, хоч ні, — безнастанно співав. Кобилянський.]
• Стыд не дым — глаза не выест
– стид — не дим, очей не виїсть. Пр. З сорому очі не вилізуть. Пр. Сварка на воротях не висить. Пр. Поганому виду нема стиду. Пр. Комусь ніяково, а мені однаково. Пр. Погані очі все перелупають. Пр.
• Стыдно в глаза глядеть
– сором(но) у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати. [У Сірка очей позича. Пр.]
• Таращить глаза
– лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима. [Ходив Хома, ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Казка.]
• Темно, хоть глаз выколи
– темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху). [Навколо була пітьма, хоч в око стрель, і накрапав дощ. Мороз. Ніч була темна, хоч око виколи, тільки коли-не-коли моргне блискавка. Сл. Гр.]
• Тут, там нужен глаз
– тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати.
• Ты туда и глаз не кажи
– ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся.
• У него дурной (чёрный) глаз
(перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір.
• У семи нянек дитя без глаза
– де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе). Пр. Сім баб — сім рад, а дитя безпупе. Пр. Де багацько няньок, там дитя каліка (без голови). Пр. Де багато баб — дитина без носа. Пр. Де багато господинь, там хата неметена. Пр. Де велика рада, там рідкий борщ. Пр. Де начальства ціла рота, там виходить пшик робота. Пр. Два кухарі — лихий борщ. Пр.
• Уставить глаза
– утупити очі (погляд); (іноді) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі. [Роман стояв у дворі, спершись на тин, і втупив очі в бездонне небо. Н.-Левицький. Якби і Маруся заплакала, то мені здається — їй полегшало б; а то мовчить все та куди-небудь встромить очі і не зморгне. Черемшина.]
• Уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что
– утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що; (іноді) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що. [Втупивши очі в пітьму за вікном, Грубер замріяно слухав, як Валя розповідала йому історію своїх думок. Бузько. Старий уп’явся в нього очима й нічого не відказав… Лебединець, перекл. з Реймонта. Видивився на нас. Смолич.]
• У страха глаза велики
– у страха великі очі. Пр. Страх має великі очі. Пр. У страха очі по яблуку. Пр. Хто боїться, у того в очах двоїться. Пр. Що сіре, те й вовк. Пр. Показалась за сім вовків копиця сіна. Пр. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Пр. Куме, солома суне! Пр. Поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним. Пр. З переляку очкур луснув. Пр.
• Устремлять, устремить глаза на кого, на что
– утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (іноді утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що. [Очі спочатку втупив у стіл, а потім у Палійчука. Стельмах. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі… Старицький. Він встромив очі в його помарніле набрескле лице… Франко.]
• Хлопать глазами
(перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима. [Аж серце у мене болить, як подумаю, що вона добігається до чого-небудь… І кліпай тоді очима перед людьми. Тобілевич. А тоді перед губернатором кліпай: «авторитету не маєте». Гордієнко. Ми забули й злість, тільки лупали очима. Яновський.]
• Швырять, бросать в глаза кому, что
(разг. фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що. [Кричить, лається, шпурляє бумаги просто в очі… Н.-Левицький.]
• Щупать глазами кого
– мацати (лапати) очима кого; пильно вдивлятися (вглядатися) в кого. [Один одного мовчки випитують, очима мацають, виміряють. М. Куліш. Руками дивиться, а очима лапа. Номис.]
• Щурить глаза от близорукости
– мружити очі від короткозорості; сліпати очима. [Виглянув Пшепшинський з дверей, сліпаючи очима. Н.-Левицький.]
Голова
• Была бы голова на плечах, а хлеб будет
– аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже. Пр. Аби моя голова здорова, то все гаразд буде. Пр.
• Валить с больной головы на здоровую
– звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову).
• Вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что
– убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що. [Василько вже собі вбив у голову стати легшем. Турчинська. Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? Сл. Гр.]
• В голове как молотом бьёт
– у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше.
• Взбрело в голову кому
– упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося (наверзлося) кому що. [Хто знає, що йому в голову влізло! Макогон. І таке ж залізе в голову! Головко.]
• Взять, забрать себе в голову
– узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку. [Як бувало візьме собі що в голову, то гадає, що таки на його мусить бути, аби не знати що, — дуже упертий був. Федькович. Що собі в думку забрала? Старицький. Хома ніяк не міг убгати собі в голову, що він мусить терпіти голод, коли в скрині лежать гроші — невеликі, правда, але все-таки можна залатати ними хоч одну дірку в господарській потребі. Коцюбинський.]
• Вниз головой
– сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (іноді) потич; упасть, полететь вниз головой – сторчака дати. [Тоді б усі сторч головою могли полетіти в шахту з розбитого цебра. Грінченко. Сторчма головою з коня злетів, забився, мабуть, дуже… Гордієнко. Іноді й сам іще захватить їх кури з свого города, ті аж сторчголов летять. Тесленко. Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став. Мирний. Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! Кропивницький.]
• В первую голову
(разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом. [Найперше — це така б, здавалося, дурниця, сірника шукала на карнизі, щоб засвітити, не знайшла. Головко.]
• В противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать
– митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати. [Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались. Сл. Гр. Дарма, що вкупі ночували, а тільки одно туди, а друге туди, головами навпаки. Барвінок.]
• Вскружить голову кому
– замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому.
• Выдать с головой кого
(устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (істор.) видати на ласку чию чого.
• Выдать себя с головой
– видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (істор.) видати себе на ласку чию. [Скільки обережності треба, щоб не зрадитися перед ворогами… Коцюбинський.]
• Выкинуть из головы кого, что
– викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що. [Викинь його з думки! Грінченко.]
• Глупая голова
– дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена). [Дурна голова нічого не поможе. Пр. Капустяна твоя голова! Тобілевич. Комусь потрібні дуже дурні макітри ваші. Кочерга.]
• Голова болит у кого
– голова болить у кого, кому, (іноді) кого. [Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить. Кониський. Болем їй голова боліла… Вовчок. Головка мене болить. Черемшина.]
• Голова в голову (двигаться, идти)
(воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися).
• Голова идёт кругом у кого
(разг.) – голова обертом (обертаєм, кружка) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (наморочиться, туманіє) в кого, кому; світ макітриться (округи йде) кому. [Молодий ти ще, битий ніколи не був, тому й голова тобі від слави йде обертом. Тулуб. Мені світ округи йде. Барвінок.]
• Голова мякиной (трухой) набита
(перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться. [Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя. П. Куліш.]
• Голова полна тяжёлых мыслей
– тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову. [Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі думки обсіли голову. Мирний.]
• Голова с пивной котёл
(фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола). [Голова як казан, а розуму ні ложки. Пр. Голова як у вола, а все говорить — мала. Пр.]
• Головой (на голову) выше кого
– на [цілу] голову вищий (-ша, -ще) від кого (за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого.
• Головой ручаться
– ручитися життям (головою); голову об заклад ставити. [Голову об заклад ставлю. Пр.]
• Голову вытащил — хвост увяз
– голову витягнеш — зад угрузне. Пр. Сорочку викупив, а сукман заставив. Пр. Церкву покрив, а дзвіницю обдер. Пр. Поли крає, а плечі латає. Пр.
• Даю голову на отсечение
– кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати).
• За дурною головою и ногам нет покоя
– за дурною головою і ногам нема спокою. Пр. Через дурний розум ногам лихо. Пр. За дурною головою і ногам лихо (біда). Пр. За дурною головою і ногам дістається. Пр.
• Из головы не выходит кто, что
– з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що. [Мені з думки не йде наше безталання. Котляревський. З думки не виходив Микола. Багмут. З того часу козак не виходить у мене з голови… Стороженко.]
• Как снег на голову
– неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову. [Потім навесні — неждано-негадано — прийшло воно, горе… Миценко. Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Українка.]
• Кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого
– у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, паморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого. [Ой, голова крутиться, земля крутиться! Тобілевич. Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ. Барвінок.]
• Ломать [себе] голову
– сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок); морочитися; у голову заходити. [Спитає, якою проблемою голову сушать собі. Головко. Та все одно розберемося в цих ділах, хоч комусь і не хочеться клопотати собі голову мужицькими справами. Стельмах. Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою. Коцюбинський.]
• Лохматая голова
– кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова; (ірон.) кудла (кучма, кустра, куштра). [Здоровенна кудлата голова з рудою бородою… Грінченко. Засвітив той лампочку, на комині стояла, постояв, почухавсь у кучмі, знов сів. Тесленко. Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру. Мирний.]
• На голове ходить
(перен.) – на голові ходити; бешкетувати (лок. галабурдити); збивати бучу (колотнечу); пустувати; жирувати.
• Намылить голову кому
– намилити голову (чуба, чуприну) кому; змити голову кому.
• На свою голову брать, взять кого, что
– брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність); (іноді при негат. наслідках) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що. [Беру те на свою голову. Пр.]
• Негде голову преклонить
– нема де (ніде) голови (голову) прихилити; нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися). [Я багатьох таких знаю, що жебрають, бо нема де дітись, нема де голови прихилити, — сказав Кміта. Н.-Левицький.]
• Не морочь, не морочьте мне голову
– не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови. [Не морочте, мені, Хомо, голови — кажіть зараз: буде фабрика? Коцюбинський.]
• Не мудра голова, да кубышка полна
– хоч у голові пусто, та грошей густо. Пр. У голові пусто, та в кишені густо. Пр.
• Не сносить ему головы
– накладе він головою; (іноді образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту.
• Не удерживается (не держится) в голове
(разг.) – не держиться голови; (образн.) голова як решето. [Антосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась. Свидницький.]
• Низко стриженная голова
– низько стрижена голова; гиря; гирява голова.
• Одна голова и смеётся, и плачет
– одні очі і плачуть, і сміються. Пр.
• Одна голова хорошо, а две — лучше
– одна голова добре, а дві ще краще (лучче). Пр. Що дві голови, то не одна. Пр. Дві голови ліпше, як одна. Пр.
• Он забрал себе в голову
– він узяв (убгав, укинув) собі в голову; він узяв собі думку; йому зайшло в голову.
• Он о двух головах
(разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий.
• Он (она) живёт одною головою
– він одним один (вона одним одна) живе; він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе; він (вона) самотою живе.
• Он с головой
– він має добру голову; у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах); він має голову на плечах (на карку, на в’язах); він має під шапкою. [Вони думають, що як вона дурна баба, то вже нічого не тямить… Стійте, стійте, може й у неї голова недурно на в’язах… Коцюбинський.]
• Очертя голову
– на відчай [душі]; відчайдушно; осліп (сліпма, наосліп, безбач); (образн.) зав’язавши очі. [Тільки я наосліп не полізу в трясовину! Донченко.]
• Повесить, понурить голову, поникнуть головой
– похнюпити (понурити, похилити) голову; похнюпитися (понуритися, посупитися); зажуритися (засумувати). [Не сходячи з місця, вона прихилилася до стіни, а він уже сидів у кутку біля її ніг, похнюпивши голову. Грінченко. Посідали, понурились, ніхто й пари з рота не пустив. Стороженко. Стоїть, очі в землю, зажурився. З нар. уст.]
• Повинную голову меч не сечёт
– покірної голови й меч не бере. Пр. Покірної голови меч не йме. Пр. Винного двома батогами не б’ють. Пр. Покірне телятко дві матки ссе. Пр. Як признався — розквитався. Пр.
• Под носом взошло, а в голове не посеяно
– під носом косовиця, а на розум не орано. Пр. На голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно). Пр.
• Поднять голову
(перен.) – підвести (звести, підняти) голову; набратися духу (сміливості).
• Поплатиться головой
(перен.) – наложити (накласти) головою (душею); заплатити [своєю] головою. [Хто ворожить, той душею наложить. Номис. Через тії коні воронії наклав козак головою. Сл. Гр.]
• Потерять голову
(перен.) – розгубитися; утратити (стратити) розум; заморочитися; сторопіти [украй]. [Ганна неначе розум стратила. Н.-Левицький.]
• Пришло в голову, пришла в голову мысль
– спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося) на думку (на гадку); спала (набігла, прийшла) думка; зайшла думка (гадка); зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови). [Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці наші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти, склавши руки. Українка. На хвилину йому жаль стало Олександри, і промайнула думка про згоду, але набігла друга думка, і, мов дужча хвиля, розбила першу. Коцюбинський. Що тобі в голову зайшло? Спи. Васильченко.]
• Промелькнуло в голове
– (про)майнула ((про)минула, блиснула, шаснула) думка (гадка) [в голові] кому, в кого. [У неї навіть промайнула на хвилину думка — вернутися додому. Грінченко. В голові йому, мов блискавка, промайнула нова думка. Коцюбинський.]
• Промок с головы до ног
– промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ(а)). [Я не хутко навчилась ховатись під парасолем. Малою бувало завжди змокну як хлющ, хоч би там не знати який парасоль був у руках. Українка.]
• Пустая голова
– порожня (пуста) голова; (образн.) у голові як у пустій стодолі; голова як свистун. [Пуста голова ані посивіє, ані полисіє. Пр.]
• Сам себе голова
(перен.) – сам собі голова (пан).
• С больной головы на здоровую
– з хворої голови на здорову скидає. Пр. З дурної голови та на людську. Пр. Швець заслужив, а коваля повісили. Пр. Слюсар прокрався, а коваля покарали. Пр. Винувата діжа, що не йде на ум їжа. Пр. Хто кислиці поїв, а кого оскома напала. Пр. Адам кисличку з’їв, а в нас оскома на зубах. Пр. На вовка неслава, а їсть овець Сава. Пр. Іноді б’ють Хому за Яремину вину. Пр. На вовка помовка, а заєць капусту з’їв. Пр. Хто б’ється, а в кого чуб болить. Пр. За моє ж жито та мене ж і бито. Пр. Нашим салом та по нашій шкурі. Пр.
• Свернуть себе голову
– скрутити (звернути) собі голову (в’язи); прогоріти (збанкрутувати). [А насправді, Антоне, чого ти мені бажаєш? — безжалісним поглядом обпік Безбородька. — Щоб я скоріше собі в’язи скрутив, чи ще чогось у такому плані? Стельмах.]
• Светлая голова
(перен. разг.) – світла (ясна) голова; тямущий чоловік (тямуща людина). [То світла голова. Пр. В Іванка працьовиті руки і світла голова — зайвим не буде. Гуріненко.]
• С головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему
(перен. разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим. [В Переяславі він з головою пірнув у державні справи. Панч. Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається. Барвінок.]
• С головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят
(перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (іноді) від мозку до п’ят. [З голови до ніг — простачок, примітив, сирівець незайманий. Тудор. За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят. Пр.]
• Сделал что на свою голову
(разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову). [Вивчив братика в семінарії на свою голову. Стельмах.]
• Седина в голову, а бес в ребро
– волосся сивіє, а голова шаліє. Пр. Сивина в голову, а чорт у бороду. Пр. Чоловік старіє, а чортяка під бік. Пр. І в старій печі дідько топить. Пр. Голова шпакувата, а думка клята. Пр. Стар, та яр. Пр. Волос сивіє, а дід дуріє. Пр. Сивина в бороду, а біс у ребро. Пр. Старість то старість, а без віжок не вдержиш. Пр.
• Сколько голов, столько умов
– кожна голова свій розум має. Пр.
• Сложить голову
– наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти. [Він рад серед бою Лягти головою, Аби не впустить корогви. Він чесно поляже, Товаришам скаже: «Я вдержав, держіть тепер ви!» Українка.]
• Сломя голову
– стрімголов (прожогом). [Оленка — що вже їй сталося, — як схопиться, та прожогом з печі. Тесленко.]
• Снявши голову, по волосам не плачут
– чуб дарма, як голови нема. Пр. Стявши голову, за волоссям не плачуть. Пр. Про ноги не думають, коли голова в петлі. Пр. Пропав кінь — і узду (по)кинь. Пр. Пропив кульбаку, то не жаль стремен. Пр. Взяв чорт батіг, нехай бере й пужално. Пр. Взяв чорт корову, нехай бере й теля. Пр. Коли пропав віл, пропадай і батіг. Пр. Байдуже ракові, в якому його горшку зварять. Пр. Не до поросят свині, як свиня в огні. Пр. Не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили. Пр. По смерті нема каяття. Пр. Є каяття, та нема вороття. Пр.
• С седой головой
– сивоголовий.
• Стоять, постоять головой за кого, что
– важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що.
• Сумасбродная голова
– шалена голова; зайдиголова (шибайголова). [Хлопці в гурті грають, поміж них зайдиголова Оверко. Гордієнко.]
• Теряю голову
– не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене.
• Ты (он…) всему делу голова
– ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова. [Кажи, ти хазяїн і всьому голова… Тобілевич.]
• Умная голова
– розумна (велика) голова; (образн. розм.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав. [Еге ж! Доміркувалися розумні голови. Головко. Голова як маківка, а в неї розуму як наклано. Пр.]
• У него голова не совсем в порядке
– жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє. [Чи вам кругом голови повернуло, чи в голові завороть. Гордієнко.]
• Хвататься, схватиться за голову
(перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися. [Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: — От тобі, — каже, — добулась як сова на току. Барвінок.]
• Хоть кол на голове теши
– хоч кіл (клин) на голові теши. Пр. Як на пень з’їхав. Пр. Хоч вогню прикладай. Пр. Хоч перервусь, а не підкорюсь. Пр. Хоч гавкай на його — нічого не вдієш. Пр. Хоч заріж, то не хоче. Пр. Хоч стріль йому в очі. Пр.
• Что голова, то ум (разум)
– що голова, то (й) розум. Пр. Що хатка, то інша гадка. Пр.
Городить
• Городить вздор, чепуху, дичь, чушь
(разг.) – банелюки плести (торочити); теревені (теревені-вені) точити (правити, гнути, розпускати); теревенити; дурниці (дурницю, дурне, дурощі) говорити (молоти, верзти, торочити, правити, городити, плести); нісенітниці (нісенітницю, ні се(ї) ні те(ї), не знати що, хтозна-що, казна-що, курзу-верзу) плести (верзти, молоти, правити, торочити, городити); плетеники плести; нісенітницю вигадувати; казна-що патякати; клепати (витіпувати) язиком; городити; говорити таке, що ні пришити, ні прилатати [ні кому дурно дати]; говорити (городити) таке, що не причепити ні до кола, ні до плота; говорити (городити, верзти) таке, що й купи не держиться (що й на голову не налізе); смаленого дуба плести (правити); сон рябої кобили розказувати; (тільки докон.) наказати (наверзти, намолоти) сім мішків (три мішки) гречаної вовни; наказати на вербі груш.
• Нечего было, не стоило из-за этого и огород городить
– навіщо було й заходжуватися коло цього діла?; шкода й заходу; шкода часу і огласу!; як погано орати, то лучче випрягати.
Давать
• Давай бог ноги
– хода (ходу) в ноги; шуги; зник. [А по добридню та й шуги — бувайте здорові, шукайте вітра. Вовчок.]
• Давать, дать в долг
– боргувати, поборгувати, вірити, навіряти, повірити; (про товар) давати, дати набір (на борг).
• Давать, дать взаймы
– позичити, позичати; у позику (позичково) давати, дати.
• Давать, дать волю кому
– давати, дати волю (попуск) кому; попускати, попустити кому; розв’язати світ кому.
• Давать, дать волю рукам
(разг.) – давати, дати волю рукам; удаватися, удатися до сили (до насильства).
• Давать, дать дорогу кому
– давати, дати дорогу кому; звертати, звернути [з дороги] кому; уступатися, уступитися з дороги кому.
• Давать, дать завтрак, обед…
– давати, дати сніданок, обід…; справляти, справити (споряджати, спорядити, ставити, поставити) сніданок, обід…
• Давать, дать знать о себе
– давати, дати знати про себе; давати, (по)дати звістку про себе; (докон.) об’явитися.
• Давать, дать маху, промаху
(перен. разг.) – давати, дати маху (хиби); хибити, схибити, змилити; помилятися, помилитися на чому; (іноді) осковзнутися; (образн. розм.) шпака вбити; (зниж.) хука дати.
• Давать, дать место
– давати, дати місце кому; уступатися, уступитися кому.
• Давать, дать нагоняй
(разг.) – нагінку (прочухана, прочуханки) давати, дати кому; наганяти, нагнати холоду кому; вимовляти, вимовити кому; струнчити, наструнчити кого; (образн. давн.) переганяти, перегнати на гречку (через росу) кого.
• Давать, дать начало
(книжн.) – класти, покласти (робити, зробити) початок чому, чого; давати, дати початок (почин) чому; (зрідка) складати, скласти (закласти, заложите) початок чого; зачинати, започинати що.
• Давать, дать ногам волю
– давати, дати ногам волю; кидатися, кинутися (пускатися, пуститися, ударятися, ударитися, іноді узяти) бігти; кидатися, кинутися навтіки (навтікачі).
• Давать, дать отпор кому
– давати, дати відсіч кому; опір ставити, стати проти кого; опиратися, опертися кому; давати, дати кому відкоша.
• Давать, дать очную ставку
– зводити, звести на очі (віч-на-віч) кого з ким.
• Давать, дать повод для чего
– давати, дати привід (приключку, зачіпку) до чого; спричинятися, спричинитися до чого.
• Давать, дать показание (о свидетелях)
– давати, дати (складати, скласти) свідчення, свідкувати, свідчити, посвідчити; бути за свідка; (про звинуваченого) давати, дати зізнання; зізнатися.
• Давать, дать понять кому
– давати, дати на здогад (на розум) кому; давати, дати зрозуміти кому.
• Давать, дать пощёчину
(разг. вульг.) – давати, дати в лице; давати, дати ляпаса (ляща, поличника).
• Давать, дать себе в чём отчёт
– усвідомлювати, усвідомити собі що; бути свідомим чого; здавати, здати собі справу (звідомлення) з чого, про що.
• Давать, дать слово кому
– давати, дати (надавати, надати) слово кому.
• Давать, дать телеграмму
– (по)давати, (по)дати телеграму; (розм.) бити (ударити) телеграму.
• Давать, дать ход делу
– давати, дати хід справі; зрушити справу.
• Давши слово — держись, а не давши — крепись
– мовивши слово, треба дотримати (додержати) його (треба бути паном його). Пр. Давши слово — держись, а не давши — кріпись. Пр. Лучче не обіцяти, як слова не держати. Пр. Сказано — зв’язано. Пр. Сказано — що написано. Пр. Не роби з губи халяви. Пр.
• Дай(-ка), дайте(-ка)
– дай лишень (лиш), дайте лишень (лиш); дай-но, дайте-но; (зниж.) ке лиш, кете лиш. [Кете лиш кресало. Шевченко.]
• Даст Бог день, даст Бог и пищу
– дасть Бог день — дасть і пожиток. Пр. Дав Бог роток, дасть і шматок. Пр. Хто дав зуби — дасть і хліб до губи. Пр.
• Дать в замену
– дати на заміну (навзамін, натомість); (іноді) підставити.
• Дать в зубы, по затылку, подзатыльник, по загривку, по шее
– дати в зуби (загилити по зубах) кому; дати потиличника; дати (загилити) по потилиці; (образн.) нагодувати потиличниками; спотикача дати.
• Дать делу другой оборот
– повернути справу інакше.
• Дать ещё при жизни
– ще за життя (давн. за живота) дати; (образн.) теплою ще рукою дати.
• Дать знать о ком, о чём
– дати знати про кого, про що; дати, подати звістку про кого, про що; оповістити про кого, про що.
• Дать какую-либо малость, малую толику
– дати якусь дещицю (зрідка трощицю); перекинути щось кому.
• Дать клятву
– дати присягу (клятву); (за)присягтися (поклястися, заклястися).
• Дать на слово
– на віру дати; повірити [на слово].
• Дать по уху, в ухо кому
– заїхати в вухо кому.
• Дать разговору иной оборот
– повернути (звернути) розмову на інше.
• Дать сдачи
– дати здачі (решту); (перен.) відплатити кому.
• Дать себе труд
(книжн.) – завдати собі праці (роботи).
• Дать себя знать, помнить, почувствовать
– датися знати кому; датися (дати себе) узнаки (утямки, у пам’ятку); увіритися; упектися; дошкулити (допекти) кому; дати пам’яткового кому.
• Дать себя подговорить, обмануть
– датися на підмову; дати себе підмовити (одурити).
• Дать тумака
(разг.) – стусана (штовхана, штурхана) дати.
• Дать тягу, стрекача, стречка
– дати тягу; дременути (чкурнути); п’ятами накивати; драп(о)нути (дати дропака, дріпака); дмухнути (дати дмухача); дати (дмухнути) драла; (діал.) [дати] лиги.
• Дать указания
– дати вказівки; (іноді) дати навід.
• Не давать, не дать в обиду кого
– не давати, не дати скривдити кого.
• Ни дать, ни взять
– (прикм.) Викапаний (достотний, нестеменний, лок. нестеменнісінький); (присл.) достоту (точнісінько, нестеменно, лок. нестеменнісінько) [такий, як].
• Ровно ничего не дал
– нічогісінько не дав; і на нігтик не дав (не покинув).
• Я тебе дам!
– я тобі дам!; ось я тобі!
Дурак
• Валять, ломать дурака
(разг.) – дурня (дурника) строїти (клеїти), дурникувати; штукарити; штуки викидати (витинати); сміховини запускати.
• Где умному горе, там дураку веселье
– де розумному горе, там дурному (дурневі) сміх. Пр. Розумний плаче, а дурний сміється. Пр.
• Дурак в воду кинет камень, а десять умных не вытянут
– як один дурень кине камінь (сокиру) у воду, то і сто мудрих не знайдуть. Пр. Один дурень у воду закине сокиру, а десять не витягнуть. Пр. Один дурень зіпсує (напсує), що й десять розумних не поправлять. Пр.
• Дурак дурака хвалит
– дурень дурня хвалить. Пр. Дурень дурня вихваляє, а за що — і сам не знає. Пр.
• Дурак дураком; круглый, набитый, махровый, непроходимый, несусветный дурак
– дурень дурнем; бовдур бовдуром; дурний як пень (як колода, як ступа, як драний чобіт); великий дурень; несосвітенний (непроторенний, заплішений) дурень; від світа дурень; кругом дурень; туман туманом; дурний, аж крутиться; дурний, хоч об дорогу вдар; пуста макітра; такого дурня пошукати.
• Дурак дураком останется
– хто дурнем уродився, тому дурнем і вмерти. Пр. Як нема розуму відроду, то не буде і до гробу. Пр. Яким на світ показався, таким і під старість зостався. Пр. Не купити ума, як нема. Пр. Як мама не відлила, то й коваль не викує. Пр. Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати. Пр. У кого в голові капустяна розсада, тому не дасть ума і посада. Пр.
• Дурак красному рад
(устар.) – дурному (дурневі) і лубок цяцька. Пр. Радіє, як дурень (дурний) червоній шапці. Пр. Дурний і хату спалить — так вогневі рад. Пр.
• Дурак на дураке
– самі дурні.
• Дурака и в алтаре бьют; дураку и в алтаре нет спуску
– дурного (дурних, дурня, дурнів) і в церкві б’ють. Пр.
• Дурака озолоти, а он будет всё то же нести
– дурний дурне й торочить. Пр. Дурному хоч кіл на голові теши, а він усе своє. Пр. Дурня хрести, а він каже «пусти». Пр.
• Дурака пошлёшь, за ним сам пойдёшь
– пошлеш дурного, та й сам підеш по нього. Пр. Розумного пошли — одне слово скажи, дурного пошли — три скажи, та й сам за ним піди. Пр. Пошли дурня, то й сам дурнем станеш. Пр.
• Дурака учить — что мёртвого лечить
– ні мерця розсмішити, ні дурня навчити. Пр. Дурного міху не надути, а дурня не навчити. Пр. Дурня навчати — мов вилами по воді писати. Пр.
• Дурака хоть в ступе толки, всё останется дураком
– з дурнем і в ступі не вправишся. Пр. Дурневі (з дурнем) ніде не даси ради. Пр.
• Дуракам закон не писан
– дурневі (дурням, дурному) закон не писаний. Пр. Дурневі ні гори, ні низу. Пр.
• Дуракам счастье
– дурень щастя має. Пр. За дурня доля дбає. Пр. Пошийсь у дурники, та й їж бублики. Пр. Дурень нічим ся не журить: горілку п’є і люльку курить. Пр. Дурнем бути — не дуба гнути. Пр.
• Дураков не сеют, они сами родятся
– дурнів не сіють, а вони самі родяться. Пр.
• Дураку всё смех на уме
– пізнаєш дурного по реготу. Пр. Сім літ минуло, як музика грала, а він ще й тепер скаче. Пр. Дурній Химці усе чорнобривці. Пр.
• Дураку море по колено
– дурному море по коліна. Пр. Дурному і гори немає. Пр. Дурному гори нема — усе низ. Пр.
• Ешь, дурак, с маслом
– їж, дурню, бо то з маком. Пр.
• Заставь дурака Богу молиться, он и лоб расшибёт
– загадай дурному Богу молитися, він і голову розіб’є. Пр. Дай дурневі товкача (макогона) — він і вікна поб’є. Пр.
• Ищи дурака!; нашёл дурака!
(фам.) – шукай дурня!; знайшов дурня!; аякже!
• Не дурак выпить, поиграть, поухаживать
(фам.) – не від того, щоб випити, пограти, позалицятися до кого (поупадати коло кого).
• Оставить в дураках кого
(перен. разг.) – пошити в дурні (убрати дурнем) кого; завдати дурня кому; вистригти на дурня кого.
• Остаться в дураках
– пошитися (убратися) в дурні (у дурники); дурнем убратися; набрати в халяви; піймати облизня; ускочити.
• Свяжись с дураком, сам дураком будешь
– з дурнем зчепитися — дурнем зробитися. Пр. З дурнем зайди, сам дурнем будеш. Пр. З дурнем зайдися, то й не розв’яжешся. Пр. З розумним розуму наберешся, а з дурним і останній згубиш. Пр.
• С дураком пива не сваришь, а и сваришь, так не разопьёшь
– з дурнем пива не звариш. Пр. З дурнем каші не звариш: або пшоно не вкипить, або вогонь не горить. Пр.
• Сказать, послать, пустить… дурака кому
(устар.) – дурня загинати, загнати кому; (іноді) дуркати, задуркати кого.
• Смотрит дурак дураком
(фам.) – дивиться як теля (як баран) на нові ворота. Пр. Дурне — аж очі йому рогом лізуть. Пр.
• У дурака дурацкая и речь
– пізнати дурня по мові. Пр. Дурний дурне й торочить. Пр. Дурному дурне в голові. Пр. Пізнати з мови, якої хто голови. Пр.
• Умный учится, дурак учит
– розумний любить учитись, дурний любить учити. Пр.
• Услужливый дурак опаснее врага
– нема гіршого ворога як дурний розум. Пр. Краще (лучче, ліпше) з розумним у біді, ніж з дурним в добрі. Пр. (іноді) Краще (лучче, ліпше) з розумним у пеклі, ніж (як) з дурнем у раю. Пр.
Журавль
• Не сули журавля в небе, а дай синицу в руки
– не обіцяй (не давай) журавля в полі, а давай синицю в руки. Пр. Ліпше (краще, лучче) синиця в жмені, ніж журавель у небі (як журавель під небом, ніж голуб на стрісі). Пр. Близенька соломка (солімка) краща (лучча) від далекого сінця. Пр. Як мати сліпу кобилу водити, то ліпше (то краще) пішки ходити. Пр. Як погано орати, то краще (то ліпше, то лучче) випрягати. Пр. Ліпше (краще, лучче) нині горобець, як завтра голубець. Пр.
• Хоть тресни синица, а не быть журавлём!
– ворона і за море літала, а все чорна вертала. Пр. Не поможе вороні купіль, а крукові мило. Пр. Яка ворона в воду, така й з води. Пр.
Испробовать
• Всего испробовать в жизни
– усього зазнати (спробувати); (образн.) усього скуштувати; скуштувати різних борщів; наїстися усіх хлібів. [А коли хочеш, сину, знать, Де лучче лихом торгувать, Іди ти в Січ; як Бог поможе, Там наїсися всіх хлібів. Шевченко.]
Лучше
• Больному стало лучше
– хворому (слабому) полегшало (покращало).
• В гостях хорошо, а дома лучше
– у гостині (у гостях) добре, а (в)дома [таки] краше. Пр. У гостях добре, (у)дома ще ліпше. Пр. Немає ніде краще (ліпше), як (у)дома. Пр.
• Гораздо лучше
– (як прикм.) Багато (далеко, куди) кращий (-ща, -ще), ліпший (-ша, -ше), іноді луччий (-ча, -че); (як присл.) багато (далеко, куди) краще (ліпше, розм. також лучче).
• Делаться, становиться лучше
– кращати (ліпшати, розм. також луччати).
• Здоровье его становится день ото дня лучше
– здоров’я його щодень (що не день) [то] кращає (ліпшає).
• Как нельзя лучше
– якнайкраще (щонайкраще); якнайліпше (щонайліпше).
• Лучше и не говорить
– краще й не казати; бодай і не казати.
• Лучше маленькая рыбка, чем большой таракан
– ліпша (краща) маленька рибка, як великий тарган. Пр.
• Лучше мало, чем ничего
– ліпше (краще) щось, як нічого. Пр.
• Лучше меньше, да лучше
– краще (ліпше) пізно, як ніколи. Пр.; Краще (ліпше) спізнитися з чимсь, ніж узагалі того не зробити.
• Лучше синица в руках, чем журавль в небе
– краща (ліпша) синиця в жмені, як журавель у небі. Пр. Кращий сьогодні (нині) горобець, як завтра голубець. Пр. Близька соломка краща від далекого сінця. Пр.
• Лучше хлеб с водой, чем пирог с бедой
– краще їсти сухарі з водою, аніж хліб з бідою. Пр. Ліпше (краще) їсти черствий хліб з водою, ніж буханець з бідою. Пр. Ліпше (краще) погано їхати, ніж добре йти. Пр. Кращий солом’яний дід, як золотий син. Пр. Як з лихим квасом, то ліпше з водою, аби не з бідою. Пр.
• Не лучше ли?
– чи не краще?; чи не ліпше?
• Нет ничего лучше, как…,
– нема краще, як…; нема [в світі], як…; нема [в світі] над що…
• Одна другой лучше
– одна від одної краща (ліпша).
• Старый друг лучше новых двух
– краще давнього друга не втрачати, ніж двох нових мати (придбати). Пр. Для приятеля нового не кидайся (не пускайся) старого. Пр. Над друга старого нема [в світі] нікого. Пр. Старий хліб кращий (ліпший, розм. також луччий), як новий. Пр.
• Тем лучше
– тим краще (тим ліпше); то й краще (то й ліпше).
• Ум — хорошо, а два — лучше
– дві голови ліпші, як одна. Пр. Одна голова — добре, а дві — ще краще. Пр. Один розум — добре, а два — краще. Пр. Що голова — то розум, а дві — краще. Пр. Що два, то не один. Пр. Більше очей більше й бачать. Пр. Добре тому, хто вдвох. Пр. Одна рада — добре, а дві — ліпші. Пр.
• Чем дальше, тем лучше
– дедалі (щодалі, щораз, чимраз) [то] краще (ліпше); дедалі (щодалі, щораз, чимраз) усе краще (ліпше).
Маяться
• С немилым жить — только маяться
– з нелюбом (за нелюбом) жити, тільки світом нудити. Пр. Лучче в морі потопати, ніж з нелюбом вік вікувати. Пр.
Можно
• Как можно лучше, больше
– якнайкраще (якнайліпше, щонайкраще, щонайліпше), як(о)мога краще (ліпше, лучче); якнайбільше (щонайбільше); як(о)мога більше.
• Можно и должно; можно и нужно
– можна і треба; можна і слід.
• Можно ли?
– чи можна?; чи вільно?
Находить
• Дай Бог с умным найти и потерять
– дай Боже з розумним загубити, а з дурним не знайти. Пр. З дурним знайдеш, то й не поділишся. Пр.
• Еле вас нашёл
– ледве знайшов вас; насилу до вас добувся.
• За чем пойдёшь, то и найдёшь
– чого шукаєш, те й напитаєш. Пр.
• Лучше с умным потерять, чем с дураком (глупым) найти
– краще з розумним [двічі] загубити, як з дурнем [раз] знайти. Пр. Ліпше (лучче) з доброго коня впасти, ніж лихим (поганим) їхати. Пр.
• Найти доступ к чьему сердцу
– доступитися (добутися) до чийого серця; здобути ласки чиєї (ласку чию, прихильність чию).
• Найти общий язык с кем
– знайти спільну мову з ким.
• Найти себя
– знайти себе; збагнути своє призначення (в житті).
• [На меня] находит, нашла тоска
– [На мене] находить, найшла (нападає, напала, налягає, налягла) нудьга (туга); [мене] оступає, оступила (опадає, опала) нудьга (туга).
• На меня нашёл такой стих
– така падь на мене пала; такий вітер на мене війнув; таке на мене найшло.
• Находить возможным
– уважати за можливе; визнавати за можливе (можливим).
• Находить, найти вкус, приятность в чём
– добирати, добрати смаку в чому; набирати, набрати смаку до чого; розбирати, розібрати смак у чому; знаходити, знайти втіху (приємність) у чому.
• Находить, найти в себе силу для чего
– знаходити, знайти в собі силу нащо; здобуватися, здобутися на силу для чого (робити що).
• Находить, найти выход [для себя] в чём
– знаходити, знайти [собі] вихід (порятунок, раду) у чому; давати, дати [собі] раду (пораду) з чим; зараджувати, зарадити [собі] з чим.
• Находить, найти кого виновным, невиновным
– уважати (визнавати, визнати, признавати, признати) за винного (за винуватого), за невинного (за невинуватого) кого; признавати, признати чию вину (винність), невинність (невинуватість); признавати, признати винним (винуватим), невинним (невинуватим) кого.
• Находить, найти по вкусу кого, что
– знаходити, знайти (добирати, добрати) [собі] до смаку (до вподоби) кого, що; уподобати кого, що.
• Находить, найти путём расспросов кого, что-нибудь
– напитувати, напитати кого, що; допитуватися, допитатися кого (до кого), чого.
• Находить, найти своё выражение в чём
– знаходити, знайти свій вияв (вираз) у чому; вилитися в чому.
• Находить, найти случайно что
– знаходити, знайти випадково що; надибувати, надибати що.
• Находить, найти удовольствие (наслаждение) в чём
– знаходити, знайти втіху (насолоду) в чому; кохатися, закохатися (милуватися, замилуватися) в чому; кохатися, закохатися (милуватися, замилуватися) в чому; тішитися (утішатися), утішитися чим, з чого.
• Находить, найти хорошим, плохим что-нибудь
– визнавати, визнати за гарне (за добре), за лихе (за зле, за погане) що; признавати, признати добрим (гарним), лихим (злим, поганим) що.
• Нахожу, что вы правы
– уважаю (визнаю), що правда ваша (що ви маєте рацію).
• Нашёл друга!
– ото приятель!
• Нашёл кому поверить
– було кому повірити; [не] мав кому повірити.
• Нашёл (нашли) дурака
– знайшов (знайшли) дурня; аякже!
• Нашёл с кем знаться
– було з ким знатися; добра знайомість, нема що (чого) казати.
• Нашёл у кого спрашивать
– знайшов, у кого (кого) питатися; було (мав, не мав) у кого (кого) питатися.
• Нашла коса на камень
– наскочила ((на)трапила, наткнулася) коса на камінь (та камінь не подається). Пр. Наскочив чорт на біса. Пр. Добрий на доброго й наскочив. Пр. Наскочив удівець на вдову. Пр. Наскочила кулага на врага. Пр. Яке брело, таке й стріло. Пр.
• Нашло много людей
– понаходило (назбиралося, натовпилося, понатовплювалося) такого (багато) люду (людей).
• Не знаешь, где найдёшь, где потеряешь
– не знаєш, де заробиш, де проробиш. Пр. Хіба хто знає, де він що знайде, де втеряє. Пр. Якби знав, де знайду, то б туди пішов, а якби знав, де загублю, то б туди не пішов. Пр.
• Не нахожу в этом ничего остроумного, опасного
– не бачу (не вбачаю, недобачаю) у цьому нічого дотепного, небезпечного…
• Он не находит себе места
– він не знаходить собі місця; він не знає де приткнутися (де приткнути себе); (іноді) він ходить, як (мов) неприкаяний; (лок.) він попору не знайде.
• По лесу ходит, дров не найдёт
– по лісі товчеться, а до дров не допадеться. Пр. По горло в воді, а шукає, де напиться. Пр.
• Что это на вас нашло сегодня?
– що це сьогодні на вас напало (найшло)?; що це вас сьогодні навідало?
• Я нашёл его за работой, за обедом…
– я застав його при роботі (за роботою), при обіді (за обідом)…
Обещание
• Давать, дать кому-либо клятвенное обещание
– (за)присягати(ся), (за) присягти(ся) ((за)присягнути(ся)) кому; (іноді) заклинатися, заклястися [клятьбою] кому.
• Давать, дать кому-либо обещание сделать что-либо
– давати, дати кому обіцянку зробити що; обіцяти, пообіцяти (іноді, тільки докон. помінитися) кому зробити що. [Помінився дочку за мене дати. Сл. Гр.]
• Дав обещание, не отступайся
– мовивши слово, треба бути паном. Пр. Краще (лучче) не обіцяти, як слово ламати (як слова не держати). Пр.
• Исполнять, исполнить обещание
– дотримувати, дотримати обіцянки; справджувати, справдити обіцянку.
• Кормить обещаниями кого-либо
(разг. перен.) – годувати обіцянками кого.
• Не исполнять, не исполнить обещания; не сдержать обещания
– не дотримувати, не дотримати обіцянки, зробити з губи (з писка) халяву.
• По обещанию делать, сделать что-либо
– як обіцяно (за обіцянкою), робити, зробити що; як обіцяв (-ла, -ли) робити, зробити що.
• Прельщать обманчивыми обещаниями кого-либо
– вабити (манити, спокушати) кого марними (облудними) обіцянками (надіями); (розм.) вабити (манити, спокушати) обіцянками-цяцянками кого; (образн. розм.) кози в золоті показувати кому.
Огород
• Бросать (кидать) камешки (камешек) в чей-либо огород
(разг.) – кидати (закидати, шпурляти) камінці (камінець, камінь) до чийого городу (у чий город); водою бризкати на кого; кидати (шпурляти) грудкою в чий город; ключку закидати куди.
• В чей огород камешек
– у чий город камінець (грудка); у чиє вікно камінець (камінь) (ударив); на кого водою бризнуто; куди ключку закинено (закинуто); (іноді) кому пришито квітку. [Я вже знаю, про кого мова мовиться. Не в наше вікно камінь ударив. Н.-Левицький.]
• Нечего было, не стоило из-за этого и огород городить
– не треба було й починати цього; навіщо було й заходжуватися коло цього діла?; шкода й заходу; шкода часу й атласу; як погано орати, то краще (лучче) випрягати.
• Пустить козла в огород
(разг.) – пустити цапа в капусту, приставити вовка до отари; настановити цапа на городника.
• Чужой рот не свой огород — не притворишь
– чужий рот не хлів, не зачинити. Пр. Рот не город, не загородиш. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Лу́чче, нар.
1)
лучше;
2)
больше, сильнее, крепче.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Все на свете к лучшему. Что ни делается - все к лучшему. Див. Перемелется - мука будет.
1. Що Бог дає, то все к луччому.
2. Що Бог не робить, то все на лучче.
Дуракам закон не писан.
1. Дурням закон не писаний.
2. Скоріш дурень одурить розумного, як розумний дурня на розум наведе.
3. Дурному море поколіна.
4. Дурному гори немає, а все низ.
5. З дурнем і в ступі не справишся.
6. З панами рідко, а з дурнями ніколи не ставай.
7. З дурнем пива не звариш.
8. З сліпим дороги не знайдеш.
9. З розумним розуму наберешся, а з дурним і останній загубиш.
10. Кого Бог хоче покарати, то перше розум відійме.
11. Лучче з розумним у пеклі, ніж з дурним у раю.
12. Чим мудрий встидається, тим дурний величається.
13. Один дурень камень у воду кине, а десять розумних не витягне.
14. Лучче з розумним два рази загубити, як з дурнем раз знайти.
Лучшее - враг хорошего.
1. Лучче живий хорунжий, як мертвий сотник.
2. Лучче маленька рибка, як великий тарган.
3. Добре добувши, кращого не шукай.
4. Горобець - молодець, а ластівка краще.
Лучше хлеб с водой, чем пирог с бедой.
1. Лучче їсти хліб з водою, ніж буханець з бідою.
2. Лучче погано їхати, чим хороше йти.
3. Лучче живий, ніж мертвий сотник.
4. Лучче солом'яний дід, як золотий син.
5. Лучче маленька рибка, як великий тарган.
6. Як з лихим квасом, то ліпше з водою, аби не з бідою.
На чужой каравай рта не разевай.
1. На чужий коровай очей не поривай (а свій май).
2. В чуже просо не тич носа.3. Бабина гривня - всім людям дивна.
4. На чуже пшонце укріпцю не приставляй.
5. Чужий кожух не гріє.
6. Завидно, що в когось видно.
7. Як чужими пирогами та свого батька поминать.
8. Не бери, де не положив.
9. Лучче своє личко, як чужий ремінець.
10. Лучче свої воші бити, ніж чужі гроші лічити.
11. Всяк ласий на чужі ковбаси.
Не в свои сани не садись. Див. Беда, коль пироги начнет печи сапожник, а сапоги тачать пирожник.
1. Не в свої сани вліз.
2. І чого б я ліз туди, куди не треба.
3. Не замітай чужої хижі - дивися, чи твоя заметена.
4. Лучче б глядів свого носа, ніж чужого проса.
5. Не пхайся, де тебе не треба.
6. Кому-кому, а куцому зась.
7. Не в свої штани убрався.
8. Коли не Кирило, то не пхай там рило.
9. Щоб лиха не знати, треба своїм плугом та на своїй ниві орати.
Не сули журавля в небе, дай синицу в руки.
1. Не сули журавля в полі, та давай синицю в руки.
2. Лучче синиця в жмені, ніж журавель у небі.
3. Як мать сліпу кобилу водить, так краще пішки ходить.
4. Як мать з кислим молоком, то лучче з водою.
5. Як мати ногам кланятись, то лучче голові.
6. Як маєш кланятись лаптю, то лучче поклонись чоботу.
7. Як погано орати, то лучче випрягати.
8. Лучче солов'я в рот, ніж журавель в год.
9. Лучче нині горобець, як завтра горобець.
От добра добра не ищут. Див. Из огня да в полымя.
1. Добра добувши, кращого не шукай.
2. Не треба плахти, що і в запасці гарно.
3. Лучче маленька рибка, як великий тарган.
4. Лучче живий хорунжий, ніж мертвий сотник.
От судьбы не уйдешь. Сколько кобылке не прыгать, а быть в хомуте. Див. Чему быть, того не миновать.
1. Неволі й конем не об’їдеш.
2. Лиха доля й під землею надибає.
3. І пити - вмерти, і не пити - вмерти, так лучче вже пити вмерти.
4. Лягай долі на своїй долі.
5. Поліпшало батькові к смерті.
6. Коли на те піде, то і серед битого шляху поламається.
Старый друг лучше новых двух.
1. Для приятеля нового не пускайся старого.
2. Старий хліб лучче, як новий.
Ум хорошо, два - лучше.
1. Що два, то не один.
2. Добре тому, хто вдвох.
3. Коли двоє кажуть «п'яний», то лягай спати.
4. Одна рада хороша, а дві ліпше.
5. Що голова - то розум, а дві - лучче.
6. Як рада, то й порада.
Услужливый дурак опаснее врага.
1. Лучче з розумним у пеклі, ніж з дурним у раю.
Худой мир лучше доброй ссоры.
1. Худий мир гірше лихої сварки.
2. Згода дім будує, а незгода руйнує.
3. Лучче солом’яна згода, як золота звада.
4. Де незгода, там часто шкода.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

лу́чче, присл.
ніж, ніже́ (як), сп.; ні ж присл. (рос. нет же). Лу́чче було́ ді́вчиною, ніж тепе́ра молоди́цею (Пісня). Так ні ж таки́, не п’я́ний (Гоголь)

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Безче́стя, -тя, с. Безчестіе, посрамленіе. К. Бай. 114. Лучче честь, ніж безчестя. Ном. № 4445. Нехай вона заплатить за безчестя. Кв. Селу безчестя не роблять. Котл. Ум. Безчестячко.
Бе́йкатися, -каюся, -єшся, гл. = Бекатися. Зміев. у. Сиділа б ти лучче дома, чого його по грязі бейкатися. Богод. у.
Бережі́ння, -ня, с. Бережливость, охранность. Бережіння лучче ворожіння. Посл.
Бідува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Бѣдствовать, терпѣть несчастье. П’є п’яниця неділю.... п’є п’яниця другую, а я бідна бідую. Чуб. V. 585. Лучче мені жінку мати, як самому бідувати. Чуб.
Боріка́тися, -каюся, -єшся, гл. Бороться. Лучче з медведем борікаться, ніж з паномъ рахуваться. Ном. № 1207.
Бухане́ць, -нця́, м.
1) Круглый пшеничный или гречневый хлѣбъ. Маркев. 151.
Лучче в людей сухарці, ніж у мачухи буханці. Нп. Їдять дівки колачі, молодиці буханці, а парубки сухарці. Чуб. III. 86.
2) Одинъ хлѣбъ.
Собака узяв з стола буханець хліба. Рудч. Ск. І. 9.
3) Толчекъ, тумакъ.
Иноді було й буханця уліпить Чіпці в спину. Мир. ХРВ. 26.
Важки́й, -а́, -е́. Тяжелый. Лучче ж тобі, брате, важкий камінь підняти, а ніж тобі, брате, з сиротою вік провожати. Мет. 81. До Бога важкий тлях, а до пекла прямесенький. Ном. № 201. Я в тебе гуляла, важкого діла не знала. Мет. 225. Важкий день. Важкий віз. Важка година настала. Важкая туча налягає. Макс. Важкий дурень. Важки́м ду́хом ди́хати. Злиться. Дитя плаче, ти не поколишеш, — все на мене важким духом дишеш. Макс. Важка́ жі́нка. Беременная женщина. Ум. Важе́нький, важкенький. Баран важенький і орлу. Греб. 381. Маленьке, але важкеньке. Ном. № 7329.
Ви́віщувати, -щую, -єш, гл. Напророчить. Щоб воно на свою голову вивіщувало. Ном. № 3661. Лучче ти мені смерти попроси, її вивіщуй. МВ. (О. 1862. І. 88).
Випіка́ння, -ня, с. Выжиганіе. — оче́й. Укоры. Лучче в чужій хатині та весело, ніж у своїй, та невгіддя, та звяга, та випікання очей. Г. Барв. 441.
Випряга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. ви́прягти, -жу, -жеш, гл. Выпрягать, выпречь, отпрягать, отпречь. Захтілося — запрягайте! відхтілося — випрягайте. Ном. № 4974. Як погано орати, то лучче випрягати. Ном. № 7305.
Ви́старатися, -раюся, -єшся, гл.
1) Достать что-нибудь для себя, добиться чего выхлопотать, исходатайствовать.
Ви, паничу, лучче вистарайтесь на священника. Левиц. І. 174.
2)
— пере́д ким, про́ти ко́го. Услужить, прислужиться кому. От тобі чорт і вистаравсь перед чортами: він думав, шо коли робитиме великі капості людям, то його й чорти похвалять, а вони бач! Грин. II. 62. Дбаємо про те, щоб і проти Бога і проти людей вистаратись гаразд. Г. Барв. 442.
Відто́вкувати, -кую, -єш, сов. в. відтовкти́, -вчу́, -че́ш, гл.
1) Оканчивать, окончить толочь.
2) Отрабатывать, отработать толченіемъ.
3) Только сов. в. Отбить.
Треба йому відтовкти боки, щоб другий раз глядів лучче телята. Васильк. у.
Вік, -ку, м.
1) Вѣкъ, жизнь, все время жизни.
Пропав мій вік молоденький. Мет. Дай, Боже, тобі вік довгий і розум добрий. Ном. Зо мною віку не буде: візьмуть, серце, мене люде (а не ти). Чуб. V. 261. Раз на віку спіткнешся, та й те люде побачать. Ном. № 7019. Доброму чоловікові продовж, Боже, віку. Ном. № 4430. Збавив я тобі віку. Стор. МПр. 22. Вік. Вѣчно. Не вік дівувати. Шевч. 14. Вік вікува́ти. Проводить всю жизнь. Щаслива я з тобою, Ясю, я б рада тут і вік вікувати. Во вік ві́ка, во ві́ки ві́чні, по вік ві́чний, во ві́ки. Вѣчно, всегда. Во вік віка його будуть славити народи. К. Псал. 48. Співатиму во віки вічні про милості Господні. К. Псал. Чи не лучче нам із ляхами мостивими панами з упокоєм хліб сіль по вік вічний уживати. АД. Во віки радуватись буде, хто на тебе кладе надію. К. Псал. Да́ти на вік. Опредѣлить долгую жизнь. На вік ві́ки, на ві́ки ві́чні, на ві́ки, на всі ві́ки. Навѣки, навсегда. І заснути на вік-віки. Шевч. 225. А путь ледача нечестивих на віки вічні погибає. К. Псал. 2. Тепер же я сиротою на віки зостала. Мет. Чужий, на всі віки чужий. МВ. (О. 1862. І. 79). До ві́ку, до сме́рти ві́ку. До смерти, до конца жизни; всегда? Йому три дні до віку зісталось. Борз. у. Гуляла б у батька, гуляла б до віку дівчиною молодою. Мет. 79. Будеш у мене до смерти віку хліб-сіль уживати. Дума. До ві́ку не. Никогда. Не сподівайтесь, мати, сина з походу вже до віку. Макс. Покі́ль ві́ку. Всю жизнь. Поможи, Боже, чоловіку, щоб так орав покіль віку. Мет. 57.
2) Лѣта.
Віком молода. МВ. (О. 1862. I. 76). І мати служила молодого віку. Мир. Пов. II. 44.
3) Вѣкъ, столѣтіе.
4)
— чолові́чий. Раст. Hemerocallis fulva L. ЗЮЗО. І. 124. Ум. Вічо́к. Та й вічок довгий, пробуток добрий. Kolb. І. 103.
Ві́рний, -а, -е. Вѣрный, преданный. Ой вийди, вийди, дівчинонько моя вірная. Мет. 81. Ночує ніченьку з вірною дружиною. Нп. Без вірного друга великая туга. Ном. № 9021. Прошу тебе, милий, вірними словами. Мет. 47.
2) Истинный, дѣйствительный.
3) Правовѣрный.
Прохало два вірних одного невірного: дай нам те, що лучче царства небесного. Ном., стр. 290, № 3. Ум. Вірне́нький, вірне́сенький.
Гаря́ч, -ча, -че. Краткая форма отъ гаря́чий. Лучче мені, моя мати, гаряч камінь їсти. Чуб.
Гли́бо́ко, нар. Глубоко. Глибоко оре. Ном. № 5600. Глибоко тут брести, — шукаймо иншого місця. Сравн. степ. Гли́бше. Риба шука де глибше, а чоловік де лучче. Ном. № 9840. Ум. Глибоче́нько.
Гуля́тися, -ля́юся, -єшся, гл.
1) Играть чѣмъ.
Чи будеш ним, мов пташкою, гулятись, на ниточці прив’яжеш для дитини? К. Іов. 92.
2) Безлично:
гуля́ється, гуля́лося, возвр. в. отъ гуля́ти 1, 2. Гуляй, серце дівчино, поки гуляється. Чуб. V. 275. Мені з своїм родом добре гуляється. Чуб. V. 275.
3)
= Гуляти 2. Лучче мені пить-гуляться та й нікого не бояться. АД. І. 151.
Джу́ра, -ри, м. Козацкій слуга-товарищъ, оруженосецъ, ходившій вмѣстѣ съ козакомъ въ походы и битвы. Тоді ж то не могли знати ні сотники, ні полковники, ні джури козацькії, що наш пан гетьман Хмельницький.... задумав. Мет. 391. Ой сідлай, джуро, ой сідлай, малий, мені буланого, собі ж сідлай другого — гнідого старого. Мет. 401. Ой як оглянеться та Перебийніс на джуру малого, й аж кладе (= бьетъ враговъ) джура, кладе малий ще лучче від його. Мет. См. Чура. Ум. Джу́ронька.
Ді́готь, -гтю, м. Деготь. Лучче пропить, ніж дігтю купить. Ном. № 11718. К. Дз. 120.
Додава́тися, -да́юся, -єшся, сов. в. дода́тися, -да́мся, -даси́ся, гл. Прибавиться, приложиться. Лучче шукайте царства Божого, а се все додасться вам. Єв. Лк. XII. 30.
Доско́чити, -чу, -чиш, гл.
1) Подпрыгнуть до, допрыгнуть.
Не доскочиш, бо дуже високо. Доскоче конем до царівни (а царівна сиділа у високому терему). Грин. І. 171. Свого одбіг, чужого не доскочив. Г. Барв. 92.
2) Дойти, достигнуть.
По чарці, по другій, та так може й до десятка, чи й лучче, доскочило. Грин. II. 179.
3) Достать, пріобрѣсть, Взять въ добычу.
Оттоді то й Черевань доскочив собі несчисленного скарбу. К. ЧР. 4. Добре, кажуть, що шовкові брови удались, хода павлина да вид королівський, — дак і козака доскочила. Осн. 1862. VIII. Вовка.... живцем доскочили. К. ДС. 7.
Ду́же, нар.
1) Очень.
Да чиста панна сина породила, да в Офлейовим місті дуже рано. Чуб. ІІІ. 328. Ні, братця, тепера дуже й дуже лучче стало нашому братові. Харьк.
2) Сильно, очень.
Ой, милий друже, люблю тебе дуже. Мет. 239. І росли води, і прибували дуже на землі. К. Св. П. 1 кн. Мус. VII. 18. Його дуже вдарено. Харьк.
Дурни́й, -а́, -е́.
1) Глупый.
Заткне тебе за шапище, за дурную головище. Чуб. ІІІ. 146. Хто дурнішний — чи пани, чи прості люде? — Пани сами по собі дурні, а ми сами по собі. Ном. № 13473. Лучче з розумним згубити, як з дурним знайти. Посл. Да дурна була дівчинонька, що так ісказала. Чуб. V. 7. Дурни́й ро́зум. Глупость; глупая голова. Дурний свій розум проклинаю, що дався дурням одурить. Шевч. Ти, козаче молоденький, дурний розум у тобі. Мет. 15. З дурно́го ро́зуму. По глупости. Дурне́ бала́ка. Глупости говорить. Зміев. у. Дурне́ ко́лесо. Весенняя игра. Маркев. По дурно́му. Напрасно.
2) Бѣшеный (о собакѣ). Грин. ІІ. 20.
Дурна собака наших собак покачала. Харьк. у. Ум. Дурене́нький, дурне́сенький. Раденький, що дурненький. Ном.
Єзуї́тство, -ва, с. Езуиты, а также образъ дѣйствій, подобный езуитскому. К. ПС. 8. Волів лучче тихо попувати, ніж з ляхами бучно панувати, єзуїтству в ноги себе слати. К. МБ. X. 2. Та се ж гірше того єзуїтства проклятого. Морд. Пл. 124.
Живи́й, -а́, -е́.
1) Живой.
Не кидай живого, не шукай мертвого. Ном. № 5847. Лучче живий хорунжий, ніж мертвий сотник. Ном. № 7291. Чи живі́-здоро́ві? Какъ ваше здоровье. (Обычная форма привѣтствія). До живи́х печіно́к допекти́. (Рудч. Ск. II. 55); врази́ти до живо́го. (Федьк.). Сильно допечь, досадить. Живи́й жаль бере́. Очень, въ высшей степени жаль. Живий жаль бере, як згадаєш про старовину. Ном. № 680. Вся́ка жива́ душа́. Каждый. Всяка жива душа з гаю, з поля пішла до села, або прилягла на спочинок під зорями. Левиц. І. 207. Ні живо́ї душі́. Рѣшительно никого. Час пшеницю жати; а женців не видко нігде, нігде ні живої душі. Левиц. І. 82. В живі́ї о́чі бре́ше. Прямо въ глаза вретъ. Ном. № 6950. Живе́ зі́лля. Бальзаминъ. Живе́ срі́бло. Ртуть. Живе срібло зразу збіжиться. Дещо. 66, 45. Свѣжій, недавній. Дивилась, поки не осталось живого сліду на воді. Шевч. Ум. Живе́нький, живе́сенький.
Жме́ня, -ні, ж.
1) Горсть, часть руки.
Лучче синиця в жмені, ніж журавель в небі. Ном. № 7295. Сім’ю свою треба хазяйці так тримати, як мак у жмені. МВ. II. 84.
2) Пригоршня, горсть, количество сыпучихъ тѣлъ, пеньки, льна и пр., которое можетъ помѣститься въ горсти. Вас. 200. Чуб. VII. 408.
Саме менше, а жмінь шість (конопель) пропало. ЗОЮР. І. 11. Візьми, сестро, піску жменю. Макс. Висипав їй жменю дукатів. Стор. М. Пр. 41. Укинув попелу жменю. Рудч. Ск. І. 106.
3) Какъ обозначеніе малаго количества: немного, малость.
За старого Хмеля (Богд. Хмельницького) людей було жменя. Ном. № 666. Оглянувся Сомко, аж при йому тілько зо жменю старшини. К. ЧР. 340. Стоїть хатина, коло неї жменя города. Левиц. І. 100.
4) Часть полотика, полольщицкой кирки: желѣзная треугольная пластинка, — посредствомъ
уха она надѣвается на рукоять. Шух. I. 164. Ум. Жме́нька, жмі́нька, жмі́нечка. Чуже візьмеш жмінькою, то чорт твоє міркою. Ном. № 9677. Ув. Жме́нище.
Жураве́ль, -вля́, м.
1) Журавль, Grus.
Лучче синиця в жмені, ніж журавель в небі. Ном. № 7296.
2) Очепъ, подъемный рычагъ у колодца. КС. 1883. IX. 223.
Стеся пішла, а я за журавля, щоб витягти води. Г. Барв. 382.
3) Грудныя внутренности.
4) Родъ танца.
Тут инші журавля скакали, а хто од дудочки потів. Котл. Ен. І. 23. Ум. Жура́влик, жура́вличок. Ув. Журавли́ще, журавлю́ка.
Завісти́ти, -щу́, -сти́ш, гл.кого́. Сообщить (кому). Думали-думали, як йога лучче Катрю завістити про те, що чули. МВ. II. 138.
Закрича́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Закричать. Лучче замовчиш, ніж закричиш. Ном.
Залля́ти, -ля́ю, -єш, гл. = Залити. Лучче було мене, мати, в купелі залляти, ніж такую нещасную на світ видавати. Чуб. V. 361.
Замо́вча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Замолчать. Да й усі мовчки замовчали. Макс. (1849). 29. Лучче замовчім, ніж закричім. Ном. 3495.
За́мок, мку, м. Замокъ. К. Досв. 25. Стор. МПр. 61. А на що ж ти мене покидаєш у мурованім замку? Мет. 14. Лучче б ти в замку зоставсь з козаками. О. 1861. XI. Кух. 18.
Заріка́тися, -ка́юся, -єшся, сов. в. заректи́ся, -чу́ся, -че́шся, гл. Давать, дать зарокъ, обѣтъ. Я не зарікаюсь з бусурманами ще лучче побиться. Макс. (1849). 85. Не зарікайся всього робити, тільки свого уха вкусити. Ном. № 2620. Зарічуся та й не піду до чужої жінки. Чуб. V. 673.
Засво́ювати, -воюю, -єш, сов. в. засвої́ти, -вою́, -ї́ш, гл. Присваивать, присвоить. Велику материзну мала, а з тим добра вона не знала... Брат все, що лучче, засвоїв. Мкр. Г. 18.
Затрима́ти, -ма́ю, -єш, гл. Задержать. Кохання... затримало і руку Божу, щоб покарать грішників. Стор. МПр. 34. Лучче чорта затримати, ніж ледачу жінку. Ном. № 9108.
Звича́їтися, -ча́юся, -єшся, гл. Привыкать другъ къ другу, знакомиться. День по дню минає, вечір по ве́чері, а вони собі усе сходяться та говорять та усе лучче звичаються. МВ. (О. 1862. І. 78).
Згуби́ти, -блю́, -биш, гл.
1) Потерять.
Лучче з розумним двічи згубити, як з дурнем раз найти. Нос.
2) Погубить.
Ой стій, не топися, марне душу згубиш. Чуб. V. 212.
Зми́лости́тися, -щу́ся, -стишся, гл. = Змилосердитися. Стали тоді люде Бога просить, щоб послав на їх лучче смерть. Тоді Бог змилостився і послав на їх смерть з косою. Драг. 2.
Зна́чити, -чу, -чиш, гл. Значить, означать. Що значить, що ти лучче за мене вдариш? Рудч. Ск. І. 50.
Зніма́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. зня́ти, зніму́, -меш, гл.
1) Снимать, снять.
І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною. Мет. 67. Пішов коток на торжок, купив собі кожушок. Треба з кота зняти та дитині дати. Макс. (1849). 103. Із правої рученьки перстень зняв. Мет. 168. Зняли з нього головоньку. Мет. 77. Вернися, милий, з чужої сторононьки, зніми журбу з моєї головоньки. Чуб. V. 861.
2) Поднимать, поднять.
Лучче мені, мати, важкий камінь зняти. Мет. 259. Зняв руки до Бога. Левиц. ПЙО. І. 263. До тебе очі я знімаю, небесний жителю і царю. К. Псал. 291. Филю зо дна моря знімає. АД. І. 192.
3)
бу́чу. Поднять шумъ, крикъ. Зняла ж бучу Пилипиха, як визналась батькова подія. МВ. II. 118.
4)
го́лос, річ. Начинать, начать говорить. МВ. II. 96. Знявши одна жінка зміж народу голос, каже. Єв. Л. XI. 27.
5)
щот. Считать, сосчитать. Неможна з цього маку нікому щоту знімати. Чуб. І. 85.
Зола́, -ли́, ж.
1) Зола.
Лучче їсти хліб з золою, та не жити з чужиною. Ном. № 14198.
2) Щелочь.
3) Сырой холодный вѣтеръ осенью или весной.
Вітер з золою. НВолын. у.
Капа́рниця, -ці, ж.
1) Презрѣнная.
2) Медлительница.
4) Неряха, плохая работница.
Лучче було дівчиною, як теперки хазяйкою: стоять ложка під лавкою, поросята в печі риють, а собаки горшки миють, коти хату замітають, хлопці в вікна заглядають. Це котора капарниця, то з її сміються. Уман. у.
Ке́пський, -а, -е.
1) Глупый.
Лучче з добрим загубити, як з кепським найти. Посл.
2) Плохой, дурной.
Грицько забачив, що то кепська справа, мацнув ся ззаду, сукмана дірява. Гол. Кепські вісті засмутили і роздратували князя. Стор. МПр.
Ки́дати, -даю, -єш, одн. в. ки́нути, ки́ну, -неш, гл.
1) Бросать, кидать.
Та й почав мені кидати у пазуху п’ятаки з обох кишень. ЗОЮР. І. 250. Не стій на могилі, не кидай пісочку. Мет. 92. Ой взяли го за реберці та й кинули через дверці. Гол.
2) Оставлять, бросать, переставать.
Москаль любить жартуючи, жартуючи кине. Шевч. 65. Ой не кидай же мене та на чужій чужині. Мет. 78. Кидай... вечеряти: час на коня сісти. Макс.
3)
во́ду. Качать насосомъ.
4)
кров. Дѣлать кровопусканіе.
5)
сі́но. Подавать сѣно при укладываніи его въ стоги. Я вам лучче так чого поможу днів три робить за процент — косить там, чи сіно кидать. О. 1862. IX. 7.
6)
ли́хом об зе́млю. Забыть о горѣ, пренебречь имъ. Кинь лихом об землю та давай погуляєм.
7)
Ки́нути о́ком. Взглянуть, завидѣть. Скілько оком кинути — гора мріла. Кинула оком мати на його вбрання, та й відвернулась. Св. Л. 170.
8)
Ки́дати хляще́м. Бросать въ безпорядкѣ, какъ попало. На току повно свиней, а в хаті такий гармидер: миска з водою перекинута, кури поваляли горшки з полиць, а він кинув так хлящем усе хазяйство, а сам пішов на улицю. Кіевск. у.
Клі́тка, -ки, ж.
1) Клѣтка.
Лучче птиці на сухій гільці, ніж ся в золотій клітці. Ном. № 1336.
2) Участокъ земли въ 6 десятинъ. Вас. 197.
3) Полоса въ рисункѣ
пла́хти. Вас. 170.
4)
мн. Родъ дѣтской игры. Ив. 24. Ум. Клі́точка. Посадили солов’я у новую кліточку. Чуб. V. 302.
Ковту́н, -на́, м.
1) Медиц. Колтунъ, Plica polonica.
Лучче відразу ковтун з голови збути. Ном. № 4285. І довгі коси в реп’яхах о поли бились в ковтунах. Шевч. 340.
2) Вообще сбившіеся въ комья волосы.
3) Комокъ овечьей шерсти, попадающійся при разбираніи ея для чесанія. Вас. 152.
Козу́ря, -рі, м. Ум. и ласк. отъ коза́к. Лучче б, козурю, могли мої очі на потилиці стати, так би я міг із-за річки Висли на Україну поглядати. Макс. (1849). 77.
Кома́рь, -ря́, м.
1) Комаръ.
Не лучче б нам з ляхами, мосцівими панами, мирно пробувати, аніж пійти лугів потирати, своїм тілом комарів годувати. Дума.
2) Названіе тощаго вола. КС. 1898. VII. 46.
3) Родъ дѣтской игры. Ив. 27. Ум.
Кома́рик, кома́ронько. І нас Бог не оставить, коли й комарика й малюсеньку комашинку доглядає. Кв. Вилетіла муха з хати комарика рятувати. Нп. Ув. Комари́ще. Ой се ж лежить комарище, славного війська козачище. Лукаш.
Круш, -ша, м. Руда, металлъ. Лучче піти, моя мати, в Сібіроньку круш копати, ніж.
Кужі́лка, -ки, ж.
1) =
Кужівка. Части кужі́лки: шестикъ — стебло́, вставляется въ кружо́к или хрест (накрестъ сбитые два деревян. бруска); верхняя часть стебла́ называется шпеньо́к; она болѣе тонкая и ку́жіль сперва навертывается на трубочку, а затѣмъ эта трубочка надѣвается на шпеньо́к. Черниг. у. Оддай людям жінку, а сам труби в кужілку. Ном. № 4753.
2) Пѣсня при пряденіи?
Не їж мене, вовчику-братіку, тут, — лучче сідай на мене, то я тобі кужілки заспіваю. Рудч. Ск. І. 8. Ум. Кужі́лочка. Зробіть мені, діду, кужілочку і веретенечко. Рудч. Ск. II. 33. Нехай вона ранесенько не встає, кужілочки густенько не в’є. Чуб. V. 800.
Ку́піль, -пелю и -плю, м. Купель, посуда для купанья, также вода для купанья. Звеліла принести купіль, налити окропів і почала купатись. Левиц. І. 393. Лучче було мене, мати, в купелі заляла, ніж мя таку нещасливу на сей світ пускала. Чуб. V. 316. Що ти мене, моя мати, в куплю не залляла? Гол. І. 239.
Ла́годити, -джу, -диш, гл.
1) Готовить, приготовлять.
Іди лишень полуднувать лагодь. Шевч. 241. За панича лагодила, за немила дала. Гол.
2) Починять, исправлять, приводить въ надлежащій видъ.
Лагодили самопали, ратища стругали. Шевч. Шо ви лагодите чересла та лемеші? Лагодьте лучче батьківські списи, бо буде хутко усім робота. К. ЧР. 194. Я її чоловікові колись і чоботи лагодив. Г. Барв. 301.
3) Снаряжать.
По вашій оборі сам Господь ходить, ой ходить, ходить та все лагодить: лагодить воли й по три плуги, бички-третячки та й по чотирі. Чуб. III. 346.
4) Улаживать миролюбиво, уговаривать; укрощать, смягчать.
Лагодить сварку. Ліки трохи лагодять біль.
Ла́поть, -птя, м.
1) Лапоть.
Як маєш кланяться лаптю, то лучче поклонись чоботу. Ном. № 7303.
2)
мн. Ла́пті. Обшлага на рукавахъ. Гол.
Ла́таний, -а, -е. Покрытый заплатами. Лучче своє латане, ніж чуже хапане. Ном. № 9685. Латану свитину з каліки здіймають. Шевч. 219. Батько каже: не поїду: в мене сани не латані. Чуб. III. 320. Ла́таний тала́н. Несчастная участь. Ой тумане, тумане, — мій латаний талане! Чому мене не сховаєш оттут серед лану? Шевч. 95.
Лохма́тний, -а, -е. Изорванный, въ лохмотьяхъ. Лучче своє лохматне, ніж чуже прохатне. Ном. № 9685.
Лу́чче, нар.
1) Лучше.
Ні, лучче вже мовчімо! К. Іов. 83. Лучче кривду терпіти, ніж кривду чинити. Ном. № 2295. Іде берегом, шукає, де б то лучче скочити в воду. Чуб. І. 55.
2) Больше.
Минуло годів десять, чи й лучче. О. 1861. VIII. 26. По чарці, по другій, та так... до десятка, чи й лучче доскочило. Грин. II. 179. Ум. Лу́чченько.
Льос, -су, м. Жребій; судьба; удѣлъ, участь. Єдну шату Христову пошарпали, а о другій кидали льоси. Я в тому невинна, льос тому владає, заказує рідний отець і мати не дає. — На що ж, невдачнице, на льос нарікати? Лучче сказать: нехороший, не можу кохати. Чуб. V. 172.
Людої́дство, -ва, с. Людоѣдство. К. Досв. 112. Переносно: жестокое, безжалостное отношеніе къ людямъ. Що далі, то неначе лучче стає... розбійства того менше... людоїдства того нема. КС. 1883. IV. 773.
Ляга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. лягти́, -жу, -жеш, гл.
1) Ложиться, лечь.
Так мені жилося: устаю — плачу і лягаю плачу. МВ. II. 15. Лучче мені та гіроньки копати, аніж мені з нелюбом та спати лягати. Мет. 260. Високії ті могили, де лягло спочити козацькеє біле тіло. Шевч. 48. Курява лягає. Шевч. 89. Субота — не робота: помий, помаж та і спати ляж. Ном. № 542. Еней на піч забрався спати, зарився в просо, там і ліг. Котл. Ен.
2) Только сов. в. Умереть.
Робила цілий вік панам, та мабіть ляжу як кістка гола. Ном. № 1520.
3) Заходить, зайти (о солнцѣ).
Лягло сонце за горою, зорі засіяли. Шевч. 53.
Молоди́к, -ка́, м.
1) Молодой неженатый человѣкъ.
Веселий, ручий молодик. Мкр. Г. 7. Чи не лучче було молодиком жити? Грин. III. 295.
2) Молодой мѣсяцъ, первая четверть луны, новолуніе.
На молодику́. Въ новолуніе. Треба на молодику вийти на двір і говорить до місяця тричи. Чуб. І. 92.
Мосці́вий, -а, -е. = Мостивий. Не лучче б нам з ляхами, мосцівими панами, мирно пробувати. Нп.
Навча́тися, -ча́юся, -єшся, сов. в. навчи́тися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Научаться, научиться, учиться. Перед екзаменом не навчитися. Ном. № 184. Лучче ж йому в батька та в матері простого господарства навчитись. К. (О. 1861. І. 313).
Нажи́лювати, -люю, -єш, гл. Заставлять чрезмѣрно работать. Було лучче за старих панів: думали, що і за молодих так буде, а молоді як стали нажилювать!.. О. 1861. X. 32.
Напере́д, нар.
1) Напередъ, впередъ.
Побігши наперед, зліз на шовковицю. Єв. Л. XIX. 4.
2) Впередъ, сначала, прежде всего.
Наперед усіх благословення прохав. Макс. Нехай дадуть мені наперед гроші. МВ. І. 31.
3) Впредь.
Дай, Боже, наперед лучче. Ном. № 375.
Натяга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. натягти́, -гну́, -неш, гл.
1) Натягивать, натянуть.
Не натягай так віжок. Шину натягти на колесо. Як не натягнете сього лука, то становіться на баталію. ЗОЮР. І. 163.
2) Напяливать, напя́лить, натягивать, натянуть поверхъ чего-либо.
Натягни, Боже, на кісіль шкурку, поки мати з міста прийде. Чуб. І. 247.
3) Натаскивать, натащить.
Нащо ти сюди мішків такого багато натягав?
4) Оттаскать.
Добре за чуби натягають. ЗОЮР. І. 106.
5) Взводить, взвести.
Ці люде напасть на нас натягають. НВолын. у.
6) Наверстывать, наверстать.
Да чого там хвататься? Все равно два дні будуть. — Да лучче їдьте, ви вже там своє натягнете. Грин. III. 450.
Неми́лий, -а, -е.
1) =
Нелюбий. Світ мені став немилий. Усе немиле, як здоров’я нема.
2) =
Нелюб. Лучче ж умерти, ніж з немилим жити. Мет. 71.
Нену́ж, сз. = Ніж. Лучче хліб їсти з водою, ненуж буханець з бідою. Ном. № 7288.
Нецно́та, -ти, ж. Порокъ. Лучче цнота у болоті, як нецнота у золоті. Ном. № 4447.
II. Ніж, сз. Нежели, чѣмъ. Бог має більше, ніж роздасть. Ном. № 58. Лучче було дівчиною, ніж тепера молодицею. Мет.
Обіця́ти, -ця́ю, -єш, гл. Обѣщать. Лучче не обіцяти, як слова не держати. Ном. № 10677. Ой ніхто ж не винен, іно рідная мати, ой бо вона обіцяла за мене дати. Чуб. V. 231.
Оборо́тати, -таю, -єш, гл. Ошелушить зерно. Ячмінь оборотають на логазу. Товчуть у ступі два рази, раз оборотають, другий раз гладять на чисто. Вх. Зн. 42. Та оборотай лучче, легше буде після гладити.
Оги́да, -ди, ж.
1) Мерзость, гадость. Лукаш. 148.
Вийди, паноньку, до нас, викуп сі вінець у нас... Бо як не вийдеш до нас, не викупиш вінця у нас, до корчми понесемо, горівки нап’ємо, занесемо до жида, — буде, пане, огида. Лукаш. 148. Що у людей високе, те огида перед Богом. Єв. Л. XVI. 15.
2) Отвращеніе, омерзеніе.
Аж огида дивитися, — таке погане.
3) Противный человѣкъ.
Лучче б мені, моя мати, гірку редьку їсти, як ледачу жінку мати, що гидко й присісти. Пошов би я поміж люде, чи Богу молиться, — як здумаю про огиду, забуду й хреститься. Грин. III. 569.
Одноо́кий, -а, -е. Одноглазый. Лучче тобі однооким увійти в царство Боже. Єв. Мр. IX. 47.
О́ко, о́ка, с. (мн. о́чі).
1) Глазъ.
Сама робить, а око біжить до дитинки. МВ. I. 98. Біжить він, куди очі стоять. Грин. II. 284. Тоді я тебе забуду, як очі заплющу. Мет. 62. Очі-на-очі = Віч-на-віч. Ном. № 7424. На о́ко. На видъ, на взглядъ. На все о́ко. Во всѣ глаза. Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Св. Л. 204. В о́ці бу́ти. Быть на глазахъ, на виду. Тобі добре: ти у боці, а я що раз ув оці, то мені й докоряє, як що не так. Волч. у. Очі довбти́ чим. Укорять за что. Тітка було усе мені очі паничем довбе. О. 1862. VII. 42. І очу́ не я́вить. И глазъ не показываетъ. Кролев. у. І в ві́чі не ба́чити и въ глаза не видѣть, совершенно не видѣть, не имѣть. Така велика засуха у нашому селі, що не доведи, Боже. Ми вже і в вічі води не бачимо. Чуб. II. 47. Межи́-очі. Въ глаза. Межи очі плюнув йому. Межи очі вилив йому горілку. Константиногр. у. Геть з перед очей! Прочь съ глазъ; Константиногр. у. В очу́. Въ глахъ. Дивись у воду, поки в очу тобі стане недобре. Від сонця так тобі пожовтіє в очу. Борз. у. Свічок, свічок наставили! Мигтить ув очу, мов промінне. Г. Барв. 253. А ні на́ оч. Видѣть не могу, ненавижу. Перше я його любила, а тепер а ні на оч! Подольск. г. Злим, лихи́м о́ком диви́тися. Сердиться, быть злымъ на кого. Батько все таки на його злим оком дивиться. Чуб. II. 198. О́ком не стина́ти. Не смыкать глазъ. Тре́ба позича́ти в сірка́ оче́й. Стыдно въ глаза глядѣть. Моро́з з очи́ма. Сильный морозъ. Із оче́й ста́лось. Сглазили. Г. Барв. 222. Сві́тле о́ко. Чистая совѣсть. Ном. № 6724. Багацько дечого бракує нам, та світле око. Г. Барв. 439.
2) Петля, глазокъ.
У режі малі вічка, а у пров’язі очі великі. Ном.
3) Отверстіе въ
порплиці, въ которое входитъ верхній конецъ веретена шестерни. Мик. 481.
4) При исчисленіи, послѣ названія десятковъ: одинъ.
Двадцять з оком = 21.
5) Мѣра вѣса: 3 фунта. Чуб. VI. 404.
Лучче око золота, ніж камінь олива. Ном. № 7287.
6) Мѣра жидкости.
Купив за тії гроші пшона, вік зо два горілки. Драг. 64.
7)
Воло́ве о́ко. Раст. Phyteuma orbiculare. Лв. 100. 8. Гу́сяче о́ко. Родъ узора въ вышивкѣ на сорочкѣ. КС. 1893. V. 278.
9)
мн. Га́дячі очі. Раст. Myosotis aepestlis. Л. 100. Жаби́ні очі. Myosotis intermedia. Лв. 100. Ум. Очко́, о́ченько, о́чечко. Гляньте хоть одним очечком! Мил. 185.
Оса́джувати, -джую, -єш, сов. в. осади́ти, -джу́, -диш, гл.
1) Сажать, посадить въ заключеніе.
Злапали Швачку та й самотою, та до Львова віддали... Ой вже Швачки нема, вже го осадили в самім риночку в місті. Гол. І. 18.
2) Заселять, заселить.
Вони узгряниччя людом осадили. К. Досв. 20. Моє Підгір’є назад поверну, назад поверну, лучче осажу... Ой сажав же він та три слободи: одну слободу — старими людьми... Нп.
3) Осаживать, осадить, останавливать, остановить.
Як прийде злодій, так заніз доганя, а притика осаджує. Ном. № 11060.
Очорті́ти, -ті́ю, -єш, гл. Надоѣсть, опротивѣть. ЗОЮР. І. 164. Уже мені очортіло красти, піду лучче хазяйнувати. Рудч. Ск. І. 192.
Пе́кло, -ла, с.
1) Адъ, геенна.
Лучче тобі калікою в життя увійти, ніж дві руці мавши, пійти в пекло. Єв. Мр. IX. 43. Приходить він до пекла — аж там чортів такого багацько. Рудч. Ск. І. 70.
2)
і рай. Родъ игры. Ив. 62.
Пе́нний, -а, -е. Задолженный, имѣющій долги. Лучче ж пенному сіло на шию зложити, ніж бідних людей правдивих зводити. Ном. № 2793.
Перейма́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. перейня́ти, переня́ти и перея́ти, -йму́, -меш, гл.
1) Перенимать, перенять, перехватывать, перехватить.
Не все переймай, що по воді пливе. Ном. Дівчино-рибчино, перейми гуси. Нп. Роман воли покидає і дівчину переймає. Лукаш. 74.
2) О рѣкѣ, оврагѣ: перерѣзывать, перерѣзать что, пройти черезъ что. Верхнеднѣпр. у. (Залюб.).
3) Перенимать, перенять, научиться отъ кого, подражать кому.
Не Шевченка голос він переймає; переймає він голос народньої пісні. К. (Хата, 2). Діти почали переймати од неї пісні. Левиц. І. 406. Чи ти вмієш «Отче наш»? А я вмію лучче вас, бо я в попа ночував, «Отченашу» переймав. ХС. II. 192.
Перелопа́тити, -па́чу, -тиш, гл.
1) Залежавшееся въ амбарѣ зерно перебросать лопатою съ цѣлью его просушить. Богод. у.
2) Перетасовать (карты).
Що ж ти здаєш карти так, що йому чоло, а мені озадки? Ти їх лучче перелопать. (Стрижевск.).
Печа́ль, -лі, ж. Печаль. Журба-печаль з ніг валяє. Грин. III. 392. Лучче ж умерти, ніж з немилим жити, сохнути з печалі, що-дня сльози лити. Мет. 71.
Підво́дити, -джу, -диш, сов. в. підве́сти́, -веду́, -де́ш, гл.
1) Подводить, подвести.
Кобзу підвели к дубу і поставили під гіллею. Стор. МПр. 105. Він до огню то рило підведе, то лапу коло жару сушить. Греб. 386.
2) Проводить, провести.
Куди дорога до міста, дівчино?... — Я вас зараз підведу, ви певне здалека. Гн. І. 90.
3) Поднимать, поднять, приподнять.
Узяв колоду за комель, підвів проти себе як свічку. Мнж. 9. Маруся підвела очиці вгору. Кв. Вона глянула: підведіть мене, добрі люде. МВ. І. 57.
4) При побѣлкѣ и окраскѣ цвѣтной глиной (стѣны, печи и пр.): проводить, провести бордюръ. Kolb. I. 56.
Зосталося тілько жовтою глиною підвести. Мир. Пов. II. 80.
5) Подводить, подвести, подвергнуть чему; обмануть ожиданія. МВ. (О. 1862. III. 68).
Пропади ти лучче сам, що нас усіх підвів. Рудч. Ск.
6)
до чо́го, на що. Подстрекать, подстрекнуть. Тут і росказала все, до чого копитан мав її підвести. Кв. Бодай твоя мати в пеклі згоріла, бо що нас молоденьких на тоє підвела. Чуб. V. 231.
Пісо́к, -ску́, м. Песокъ. Лучче ж буду в синім морі пісок їсти, ніж із нелюбом да вечеряти сісти. Мет. 101. Ум. Пісо́чок.
Поба́чити, -чу, -чиш, гл.
1) Увидѣть. ЗОЮР. І. 114.
Нехай же я сам побачу, де марно загину. Мет. Гаразд, гаразд, пане Саво, ще лучче з тобою: як ми тебе побачимо на воронім коню. Закр. 13.
2) Посмотрѣть, взглянуть.
А побачте, діду, що то воно горить. НВолын. у. Встань, мила, встань, господине, за тобою вся худоба гине! «Нехай гине, нехай пропадає, побач, милий, як друга надбає». Чуб. V. 783.
Повода́тарь, повода́тирь, -ря, м. = Поводарь. Поки я з вами, то буду вашим поводатарем. Стор. МПр. 117. Сліпий лучче ходить, як поводатирь водить. Ном. № 4659.

Запропонуйте свій переклад