Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 61 статтю
Запропонувати свій переклад для «лічити»
Шукати «лічити» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

I. Зачи́тывать, заче́сть
1) (
зачислять) зарахо́вувати зарахува́ти, залі́чувати, залічи́ти, зачи́слювати и зачисля́ти, зачи́сли́ти; срвн. Засчи́тывать и Зачисля́ть;
2) (
считать за что-л.) лічи́ти, полічи́ти що за що. [Бог полічи́в йому́ те за пра́ведність (Св. П.)].
Это тебе зачтё́тся – це тобі́ запи́шеться.
Зачтё́нный – зарахо́ваний, залі́чений, зачи́слений.
-ться
1) (
зачисляться) зарахо́вуватися, зарахува́тися, залі́чуватися, залічи́тися, зачи́слюватися, зачисля́тися, зачи́сли́тися;
2) лічи́тися, полічи́тися, бу́ти полі́ченим за що;
3) (
ошибиться в счете) залічи́тися, перечи́слитися; см. Обсчита́ться.
Исчисля́ть, исчи́слить – (сосчитывать) лічи́ти, з[ви]лі́чувати, злічи́ти, ви́лічити, рахува́ти, зрахува́ти, (о мн.) полічи́ти, порахува́ти що; см. Сосчи́тывать; (вычислять, учитывать) обчи́слювати и обчисля́ти, обчи́сли́ти, вичи́слювати и вичисля́ти, ви́числити, ви́лічувати, ви́лічити, ви[об]рахо́вувати, ви́рахувати, обрахува́ти; срвн. Вычисля́ть, Высчи́тывать; мат. числи́ти, обчи́слювати, обчи́сли́ти. [Ви́йди, се́рце, злі́чим зо́рі (Метл.). Ти хо́чеш лі́ком ви́лічити бе́зліч (Куліш)];
2) (
перечислять: доводы, обстоятельства и т. п.) перелі́чувати, перелічи́ти, вилі́чувати, ви́лічити, перерахо́вувати, перерахува́ти, вирахо́вувати, ви́рахувати, (о мн.) поперелі́чувати, повилі́чувати, поперерахо́вувати, повирахо́вувати що (до́кази, обста́вини); см. Перечисля́ть 1.
-лив все доводы, он отказал – перелічи́вши всі до́кази (до́води), він відмо́вив.
-ля́ть чьи-л. заслуги, труды – перелі́чувати чиї́ заслу́ги, пра́ці.
Исчи́сленный
1) злі́чений, зрахо́ваний, полі́чений, порахо́ваний; обчи́слений, ви́числений, ви́лічений, ви́рахований;
2) перелі́чений, перерахо́ваний, ви́лічений, ви́рахований.

-ться, стр. з. – лічи́тися, рахува́тися, обчи́слюватися, вичи́слюватися и т. д.; перелі́чуватися, перерахо́вуватися и т. д.; бу́ти злі́ченим, полі́ченим, порахо́ваним и т. д. Жертвы, убытки -ля́ются тысячами – же́ртви, втра́ти лі́чать(ся), раху́ють(ся) ти́сячами.
В всеобщую перепись все жители -ля́ются – під час зага́льного пе́ре́пису раху́ють усі́х люде́й.
Широта места -ля́ется по высоте солнца – широчину́ мі́сця обчи́слюють (вичи́слюють) за висото́ю со́нця.
Класть
1) (
что куда, на что, во что) кла́сти, поклада́ти що куди́, на що, в що, (редко) чим; срвн. Полага́ть 1. [По-над по́лем іде́, не поко́си кладе́, не поко́си кладе́ – го́ри (Шевч.). Взяв ляха́ми, як снопа́ми, по два ряди́ кла́сти (Гол.). Всі клейно́ди гетьма́нські на стіле́ць поклада́є (Куліш)].
-сть каменное здание, стену, фундамент – ка́м’я[ме]ни́цю, мур, підмурі́вок мурува́ти и кла́сти.
-сть печь – ста́вити и станови́ти піч, гру́бу, комини́ (Полт.).
-сть кирпичи в ёлку – мурува́ти со́сонкою, уклада́ти це́глу со́сонкою.
-сть в кучу – на ку́пу кла́сти.
-сть деньги в банк, в сберегательную кассу – кла́сти гро́ші в банк, до ба́нку, до щадни́ці, до оща́дної ка́си.
-сть деньги на текущий счёт – кла́сти гро́ші на пото́чний (біжу́чий) раху́нок.
-сть яйца под наседку – підсипа́ти, сов. підси́пати кво́чку, о мн. попідсипа́ти квочки́. [Кво́чку підсипа́ти годи́ться уве́чері (Сл. Гр.)].
-сть верх на стоге, см. Выводи́ть 10.
-сть поклоны – би́ти, кла́сти, поклада́ти покло́ни.
-сть основанием, в основу чего – кла́сти за осно́ву, за підва́лину чого́.
-сть крепкое основание чему – підво́дити міцну́ підва́лину під що.
-сть резкую границу между чем – станови́ти, ста́вити, кла́сти вира́зну межу́, о́бруб між чим. [Не мо́жемо ви́значити поді́ю, що вира́зний ста́вила-б о́бруб між сусі́дніми пері́одами (Єфр.)].
-сть что в качестве чего – кла́сти що чим. [Козаки́ Ви́слу кла́ли поро́гом між Ляхво́ю й Ру́ссю (Куліш)].
-сть на ноты, на музыку – заво́дити в но́ти що, компонува́ти музи́ку, уклада́ти музи́ку до чо́го.
-сть на счетах – ки́дати (прикида́ти, відклада́ти) на рахівни́ці, (щёлкая) кла́цати на рахівни́ці.
-сть в счёт – бра́ти до раху́нку, бра́ти до раху́би, (считать) лічи́ти, рахува́ти, чи́сли́ти що; срвн. Счита́ть.
Оканчивать -сть, см. Докла́дывать 1. И следа ко мне не клади́ – щоб і нога́ твоя́ в ме́не не була́, і сте́жки до ме́не не топчи́.
-сть в борьбе (побеждать) – боро́ти, сов. поборо́ти, зборо́ти кого́. [Не той коза́к, що поборо́в, а той, що ви́вернувся (Приказка)].
-сть на обе лопатки – кла́сти кого́ на горб, поборо́ти кого́ навзнаки́.
-сть судно на бок – нахиля́ти судно́ на бік.
-сть приправы в кушанья – си́пати присма́ки в стра́ву, засма́чувати (стра́ву) чим, (искрошив их) си́пати за́кришку, закри́шувати чим; срвн. Заправля́ть 3. [Гарбу́з варю́, цибу́лькою закриши́ла (Сл. Гр.)].
-сть (назначать) цену – ціни́ти, цінува́ти що, склада́ти ці́ну, визнача́ти ці́ну чому́, за що; срвн. Оце́нивать. [Не ви́йшов цінува́ти, а ви́йшов продава́ти (Приказка)].
-сть хорошую цену – дава́ти до́бру ці́ну.
-сть резолюцию – поклада́ти, наклада́ти, кла́сти резолю́цію на чо́му.
-сть голову – наклада́ти, сов. наложи́ти голово́ю, поклада́ти, сов. положи́ти го́лову, о мн. понаклада́ти го́ловами. [Бу́ду в землі́ коза́цькій го́лову христия́нську поклада́ти (Дума)].
-сть голову порукой – голово́ю ручи́тися за що.
-сть душу, жизнь – поклада́ти, офірува́ти життя́, ду́шу за що.
-сть душу во что – вклада́ти ду́шу в що, щи́ро ста́витися до чо́го.
-сть заботу о ком – піклува́тися, клопота́тися про ко́го и ким, дба́ти про ко́го, за ко́го, турбува́тися про ко́го и ким; см. Забо́титься.
-сть обет, зарок – поклада́ти, дава́ти обі́тницю, зарі́к, за[об]ріка́тися.
-сть знак, клеймо на чём – значи́ти, таврува́ти що, кла́сти тавро́ на чо́му.
-сть отпечаток на что – наклада́ти відби́ток, познача́тися на чо́му, (в перен. знач.) роби́ти (справля́ти) вплив на ко́го, на що, вплива́ти, ді́яти на ко́го, на що; срвн. Влия́ть.
-сть конец разговору, речи – кла́сти, поклада́ти край розмо́ві, мо́ві, припиня́ти розмо́ву; срвн. Прерыва́ть.
-сть позор, пятно на кого – ганьбо́ю вкрива́ти, плямува́ти кого́; срвн. Пятна́ть 4.
-сть преграду, см. Прегражда́ть.
-сть оружие перед победителем – склада́ти збро́ю перед перемо́жцем.
Не -ди ему пальца в рот – пальця́ в рот йому́ не клади́; йому́ дай поли́ вчепи́тися, то й сви́ту здере́ (Приказка).
Не -ди́ плохо, не вводи вора в грех – недо́бре хова́єш – сам зло́дія спокуша́єш (Приказка);
2)
класть яйца (о птицах) – нести́ я́йця, не́сти́ся. [Кому́ веде́ться, то й пі́вень несе́ться (Приказка)]; (о змеях) кла́сти я́йця, (провинц.) чини́ти я́йця, (о насекомых) кла́сти яє́чка, черви́ти;
3) (
кастрировать животных) виклада́ти, чи́стити, холости́ти, вала́шити; см. Выхола́щивать. [Виклада́ти жере́бчика. Чи́стити кабанця́. Вала́шати бара́нчика].
Кла́денный – кла́дений, покла́дений; (кастрированный), см. Кла́деный.
Лечи́ть, ле́чивать
1) лікува́ти, лічи́ти, курува́ти, (
особ. о ранах, язвах) го́ї́ти кого́, що чим, від чо́го. [Сиді́ла з Га́нкою то ба́влячи її́, то ліку́ючи вся́кими лі́ками (Л. Укр.). Лічи́ли, лічи́ли, по́ки її́ безтала́нну в труну́ положи́ли (Шевч.). Раз йому́ довело́сь слабу́ курува́ти (Рудан.). Лі́кар три мі́сяці го́їв уже́ його́ (Кониськ.)].
Его -чит районный врач – його́ ліку́є районо́вий лі́кар;
2) (
заниматься лечением) лікарюва́ти.
Назнача́ть, назна́чить
1) (
обозначать, отмечать что) значи́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, на[по]знача́ти и на[по]позна́чувати, на[по]значи́ти, відзнача́ти и відзна́чувати, відзначи́ти, (о мног.) позначи́ти, повизнача́ти, повизна́чувати и т. п. що. [Визна́чує доро́гу блискави́цям (Куліш)].
-чить границы чему – ви́значити ме́жі чого́.
-чить север и юг на карте – зазначи́ти (позначи́ти) пі́вніч і пі́вдень на ма́пі (на (географі́чній) ка́рті).
-на́чь верх на тюке – на[по]значи́ верх на па́ці;
2) (
определять что кому, чему, для кого, для чего, предназначать на что) признача́ти и призна́чувати, призначи́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, приділя́ти, приділи́ти, (наметить) назнамена́ти, (о мног.) попризнача́ти, попризна́чувати, повизнача́ти, повизна́чувати, поприділя́ти що кому́, чому́, (за-)для ко́го, (за-)для чо́го, на що. [Делега́ціям від селя́н призна́чено ці місця́, а від робітникі́в – оці́ (Київ). Я призначи́в чита́ння на оди́н ве́чір (Грінч.). Шевче́нко, пи́шучи свої́ тво́ри, не признача́в їх за-для чита́ння наро́дові (Грінч.). Части́ну свого́ заробі́тку він призначи́в на пе́вну мету́ (Київ). Я ви́значила розписа́ння таке́, що на росі́йську мо́ву йде небага́то годи́н (Крим.). У ту ба́шточку вкида́ли дівча́т і замика́ли там чи на два тижні, чи на два ро́ки, – то вже як пан приді́лить (М. Вовч.). Діточка́м мої́м пан щось приді́лить за мою́ смерть (М. Вовч.). Брахмані́зм обеззбро́їв стихі́йність цих по́ривів, назнамена́вши, як час для їх зді́йснення, два оста́нні перего́ни на життьово́му шляху́ (М. Калин.)].
-чить заседание на пятницу – призначи́ти засі́да́ння на п’я́тницю.
-чить награду – призначи́ти нагоро́ду.
-чать наказание – визнача́ти (признача́ти) ка́ру.
-чить опеку над кем – призначи́ти опі́ку над ким.
-ча́ть, -чить плату – визнача́ти, ви́значити, признача́ти, призначи́ти, кла́сти, покла́сти пла́ту (платню́). [Пла́ту кладу́ть чималу́ їй за рік (Грінч.)].
-чить в продажу, к продаже что – призначи́ти до про́дажу що.
-ча́ть работу кому – признача́ти (визнача́ти) пра́цю кому.
-чить себе сделать что – призначи́ти собі́ (сказа́ти собі́) зроби́ти що. [Як чого́ не скі́нчить у ти́ждень, що каза́ла собі́ скінчи́ти, то… (М. Вовч.)].
-чить свидание кому – призначи́ти поба́чення кому́.
Мне -чили притти в понедельник – мені́ призна́чено прийти́ в понеді́лок.
-ча́ть следствие – признача́ти слі́дство.
-ча́ть срок – признача́ти (визнача́ти) те́рмін (строк, речіне́ць).
-ча́ть, -чить цену – визнача́ти, ви́значити, кла́сти, покла́сти, станови́ти, постанови́ти, наряди́ти ціну́. [Ці́ну на зе́млю визнача́ли вони́ всі гурто́м (Грінч.). База́р ці́ну стано́вить (Богодух.). Взяли́ тому́ коню́ ці́ну наряди́ли – півтора́ста карбо́ванців та й чоти́ри (Пісня)];
3) (
на должность, для исполнения какой-либо обязанности) признача́ти, призначи́ти, настановля́ти и настано́влювати, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, ста́вити, поста́вити, станови́ти, постанови́ти кого́ ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду, приділя́ти, приділи́ти кого́ за ко́го, наряди́ти кого́ ким, (гал.) іменува́ти, на(й)менува́ти кого́ ким, на яку́ поса́ду, (о мног.) попризнача́ти, понастано́влювати, понастановля́ти, понаставля́ти, поприділя́ти; (только куда, кому, к кому) надава́ти, нада́ти (о мног.) понадава́ти кого́ куди́, кому́, до ко́го. [Неписьме́нних не признача́ють на відповіда́льні поса́ди (Київ). Його́ козаки́ злюби́ли, до се́бе в курі́нь пусти́ли, ще й ота́маном настанови́ли (ЗОЮР I). Щоб воєво́дами настанови́ти, того́ не бу́де зро́ду (Л. Укр.). Князя́ми нас понастановля́є (Куліш). Нас ніхто́ не обира́в, нас настанови́ли на пара́фії (Н.-Лев.). Його́ ски́нули з при́става й настанови́ли на стра́жника (Васильч.). Вони́ його́ постави́ли собі́ лаке́єм (Грінч. I). Соргі́я поста́вив пан за клю́чника (Основа 1862). Постанови́ли на дяка́ (М. Вовч.). Постанови́ли її́ за цари́нного (Кониськ.). Пан приділи́в ба́тька за лісника́ (М. Вовч.). До́ти чолові́к до́брий, до́ки його́ деся́тником не наряди́ли (Приказка). Агроно́мів надаю́ть нам з Ки́їва (Київщ.)].
-чить наследника – призначи́ти спадкоє́мця.
-чить кого опекуном над кем – призначи́ти (настанови́ти) кого́ опікуно́м (на опікуна́, за опікуна́) над ким. [Грома́да настанови́ла над ї́ми опікуно́м Пана́са Мо́мота (Грінч.)].
-чить себе преемника – призначи́ти собі́ насту́пника.
-чить сына в военную службу – призначи́ти си́на до військо́вої слу́жби.
-ча́ть, -чить кому какую-либо роль в чём – признача́ти, призначи́ти, приділя́ти, приділи́ти кому́ яку́ ро́лю в чо́му. [Салко́ві, що мав гра́ти старшину́, приділи́ли роль сві́дка (Грінч.)];
4) (
о судьбе: предопределять) суди́ти, присуди́ти, признача́ти, призначи́ти, приділя́ти, приділи́ти, надава́ти, нада́ти, наріка́ти, наректи́, назнаменува́ти кому́ що. [Мені́ літа́ ті́ї до́ля присуди́ла (Рудан.). Хто змо́же ухили́тись, що нам боги́ всеси́льні присуди́ли? (Куліш)].
Назнача́емый – визна́чуваний, зазна́чуваний; настано́влюваний, призна́чуваний и т. п. Назна́ченный
1) ви́значений, зазна́чений, на[по]зна́чений, відзна́чений, повизна́чуваний
и т. п.;
2) призна́чений, ви́значений, приді́лений, покла́дений, поприді́ляний
и т. п. [Тво́рчі си́ли, – ті гна́тимуть вас у призна́чене мі́сце (Франко). Зако́ване в залі́зні обручі́ письме́нство незаба́ром переросте́ призна́чену йому́ мі́рку (Рада). Гро́ші, від грома́ди призна́чені на шко́лу (Грінч.)].
-ная цена – ви́значена ціна́.
В -ный час, в -ное время – у призна́чену годи́ну (призна́ченої годи́ни), у призна́чений час (призна́ченого ча́су);
3) призна́чений, настано́влений, наста́влений, поста́влений, постано́влений, приді́лений, наря́джений, імено́ваний, нада́ний, попризна́чуваний
и т. п. Вновь -ный – новопризна́чений, новонаста́влений ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду, новонада́ний кому́, до ко́го;
4) су́джений, прису́джений, призна́чений, приді́лений, на́да́ний, наре́че́ний, назнамено́ваний. [До своє́ї мети́, назнамено́ваної йому́ од бо́га, ді́йде (Куліш)].

-ться
1) визнача́тися
и визна́чуватися, бу́ти визна́чуваним, ви́значеним, повизна́чуваним и т. п.;
2) признача́тися
и призна́чуватися, бу́ти призна́чуваним, призна́ченим, попризна́чуваним и т. п. [Речінця́ по́бутові на Запорі́жжі не визнача́лося ніко́му (Куліш). Щоб пола́годити спір, визна́чується губернія́льна комі́сія (Франко). Її́ ще зда́вна призна́чено мені́ (Грінч.). Почала́ лічи́ти йому́ ліні́йкою в доло́ню, скі́льки було́ то вже йому́ призна́чено (Васильч.)].
Деньги -ча́лись на одно, а пошли на другое – гро́ші призна́чено було́ на одно́, а пішли́ на и́нше.
Срок -чался длинный, а теперь его сократили – те́рмін (строк, речіне́ць) призна́чено (ви́значено) було́ до́вгий, а тепе́р скоро́чено.
Срока не -чалось никому – те́рміну (стро́ку, речінця́) не стано́влено (не визнача́ли, не визнача́лося) ніко́му;
3) признача́тися, настановля́тися
и настано́влюватися, бу́ти призна́чуваним, настано́влюваним, призна́ченим, настано́вленим, попризна́чуваним, понастано́влюваним и т. п. ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду. [Па́нна настановля́ється на вчи́тельку в село́ С. (Коцюб.). Ті батюшки́, що вчи́лися в акаде́мії й були́ понастано́влювані на пара́фії (Н.-Лев.). Інстру́ктора від нас за́брано, а нам нада́но и́ншого (Київщ.). Полко́вники і со́тники нада́ні теж із по́льського па́нства (Куліш)].
Он -ется инструктором – його́ призна́чено (настано́влено, признача́ють, настановля́ють) на (за) інстру́ктора.
-ется комисия для рассмотрения дела – признача́ється комі́сія (признача́ють комі́сію), щоб розгля́нути спра́ву.
-ется следствие по этому делу – признача́ється (признача́ють) слі́дство в цій спра́ві;
4) суди́тися, признача́тися, приділя́тися, бу́ти призна́ченим, приді́леним, нада́ним, назнамено́ваним, наре́че́ним. [Щоб не було́ одни́х, яки́м ні́би призна́чено ті́льки працюва́ти, і дру́гих, яки́м призна́чено з чужо́ї пра́ці живи́тися (Рада). Шлях без мі́ри, вік без лі́ку їй нада́но від творця́ (Самійл.). Та вже коли́ наре́чено вмира́ти, і зна́хури не відше́пчуть (ЗОЮР I)].
Нале́чивать, налечи́ть
1) (
леча) лікува́ти, налікува́ти, лічи́ти, налічи́ти, курува́ти, накурува́ти, го́ї́ти, наго́ї́ти; (занимаясь лечением) налікарюва́ти;
2)
-чи́ть что кому – прилікува́ти, пороби́ти що кому́.
-чи́ться – налікува́тися, налічи́тися, накурува́тися, наго́ї́тися.
Нет
1)
безл. глаг. – нема́, нема́є (ум. нема́єчки), (очень редко, зап.) ніт, (в детск. языке) ма; (нет и в помине, народн.) біг-ма́(є), (грубо: нет ни черта) чорт-ма́(є), кат-ма́(є), біс-ма́(є), ді́дько ма́є. [Нема́ в саду́ солове́йка, нема́ щебета́ння; нема́ мого́ миле́нького, – не бу́де й гуля́ння (Пісня). Бага́то є люде́й, нема́ люде́й-браті́в (Грінч.). Сме́рти нема́ для творці́в (Сосюра). Шука́ коза́к свою́ до́лю, – а до́лі нема́є (Шевч.). Нема́ оче́й, що ба́чити хоті́ли, нема́є ро́зуму, що зна́ння пра́гнув, нема́є на́віть самого́ бажа́ння (Самійл.). Там лю́ди до́брі, де мене́ ніт (Гол. III). Де сніг упа́де, квіточо́к вже ніт (Пісня). Гро́шей біг-ма́ (Рудан.). Землі́ вла́сної у йо́го біг-ма́ (Кониськ.). «Є гро́ші?» – «Чорт-ма́ й копі́йки» (Сл. Гр.). Всі ми тут б’ємо́сь, а ді́ла все чорт-ма́є (Грінч.). Бага́то ума́, та в кеше́ні кат-ма́ (Номис). Своє́ї землі́ кат-ма́ (Васильч.)].
У меня, у него и т. п. нет – я не ма́ю, в ме́не нема́(є), (иногда, преимущ. о членах тела и психич. явлениях: мені́ нема́), він не ма́є, в йо́го нема́(є), (иногда: йому́ нема́) и т. п. [В ме́не ба́тька нема́є (Пісня). Придиви́лися: аж одного́ ву́ха йому́ нема́ (Звин.). Стида́ тобі́ нема́! (Звин.)].
Его нет дома – його́ нема́(є) вдо́ма.
Нет ли у тебя денег? – чи нема́ в те́бе гро́шей? чи ти (ча́сом) не ма́єш гро́шей?
Нет ничего – нема́(є) нічо́го.
Нет решительно ничего – нічогі́сінько нема́.
Совершенно нет чего – зо́всі́м нема́(є) чого́, нема́ й кри́хти чого́, і звання́ (заво́ду) нема́ чого́, (диал.) нема́ ані ги́ч, (зап.) і на позі́р нема́ чого́.
Нет ни души, см. Душа́ 2. и Ни 1 (Ни души).
Нет времени – нема́(є) ча́су, нема́(є) коли́, ні́коли.
У меня нет времени – я не ма́ю ча́су, мені́ ні́коли, мені́ нема́ коли́.
Дела нет кому до чего – ба́йду́же кому́ про що. [(Пташки́) цвірі́нькають так, мов їм про зи́му ба́йдуже (Л. Укр.)].
Дня нет, чтобы я об этом не думал – дня (тако́го) (или дни́ни тако́ї) не бува́є, щоб я не ду́мав про це.
Нет сил (с)делать что – не си́ла (нема́(є) си́ли) (з)роби́ти що. [Не си́ла ту кри́вду сло́вом розби́ти (Рада)].
Нет ничего легче, как… – нема́(є) нічо́го ле́гшого, як…
Нет ничего выше, лучше и т. п., как… – нема́(є) нічо́го ви́щого, кра́щого и т. п., як…; нема́ в сві́ті, як…; нема́ (в сві́ті) над що; срв. Лу́чше 1. [Нема́ в сві́ті, як у зла́годі жи́ти (Сл. Гр.). Нема́ цві́ту бі́льшого та над ожи́ноньку, нема́ ро́ду рідні́шого та над дружи́ноньку (Пісня)].
Где только его нет – де ті́льки його́ нема́, (везде он вмешается) де не посі́й, то вро́диться (Приказка).
Нет как (да) нет – нема́ та й нема́; як нема́, так (диал. дак) нема́; як відрі́зано. [А в неді́леньку по-ране́ньку ко́зочки як нема́, дак нема́ (Метл.). То було́ що-дня́ вчаща́є, а тепе́р і не поба́чиш: як одрі́зано (Сл. Гр.)].
Слова нет – нема́ що каза́ти, шко́да й сло́ва, ані сло́ва, про те й мо́ви нема́, (конечно) звича́йно, пе́вна річ, зві́сно, (правда) пра́вда. [Мужи́к аж міни́ться: – «Та то, па́не, ані сло́ва! – що кому́ годи́ться!» (Рудан.)].
На нет и суда нет – на нема́ й су́ду нема́.
Нет-нет да и – коли́-не-коли́ (та й); коли́-не-коли́, а; вряди́-годи́ (та й); а коли́сь-і́нколи; нема́-нема́, та й, (в прошлом) нема́-було́, нема́, та й; було́-не-було́ (та й); ба́йдуже-ба́йдуже, та й; ні, ні, та й. [Він коли́-не-коли́ та й ска́же щось ду́же пу́тнє (Звин.). Він уже́ був заспоко́ївся, але́ ча́сом виника́ли су́мніви: коли́-не-коли́, а набіжи́ть ду́мка, що він хво́рий (М. Зеров). А вона́ вряди́-годи́ та й зазирне́ до йо́го (Крим.). А в голові́ нема́-нема́, та й майне́ яка́сь розу́мна га́дка (Крим.). Нема́-нема́, та й щось даду́ть (Гуманщ.). Він нема́-було́, нема́, та й наві́дається до свої́х ро́дичів (Звин.). І брат тоді́ ще не вмер, і ті́тка було́-не-було́ (,та й) заско́чить до нас і посо́бить (Звин.). Не лащі́ть цього́ соба́ку, бо він ба́йдуже-ба́йдуже, та й кусне́ за па́лець (Звин.). А він ні, ні, та й бо́вкне таке́, що ку́пи не де́ржиться (Крим.)];
2)
нрч. отриц. – ні, (зап., нелитер.) нє, (очень редко) ніт. [Люблю́ тебе́, доба́ переходо́ва, за вла́дне «так» і непокі́рне «ні» (Сосюра). «Пі́деш ти до йо́го?» – «Ні» (Сл. Гр.). Скажи́ пра́вду ти мені́, а чи лю́биш мене́, чи ні (Пісня). Мо́же син мій бу́де у кому́ні, а як ні, то, мо́же, мій ону́к (Сосюра). «Хо́чеш?» – «Нє, не хо́чу» (Брацл.). Оде́н брат був бага́тий, а дру́гий нє (Звин.). Мо́же ви́йде, а мо́же й ніт (Свидн.). Каза́в, ду́рню, мовчи́; ніт, патя́кає? (Мирний)].
Да или нет? – так чи ні?
Ни да, ни нет – ні так і не ні; ні так, ні сяк.
Ан нет! – ба ні!
Да нет – та ні, ба ні. [«Здає́ться, дзво́нять». – «Та ні, то лю́ди гомоня́ть» (Шевч.). «А що се га́лас на́че?» – «Ба ні, се спів» (Грінч.). Ти сміє́шся, а я пла́чу; ба ні, не пла́чу – регочу́сь (Шевч.)].
Да нет же – та ні-ж, та-ж ні, так (диал. дак) ні; (ни в каком случае) аніже́, ані́ж, аж нія́к, (диал.) аж ні́куди. [«Хіба́ тобі́ тако́го ба́тька?» – «Аніже́! Аніже́! не тако́го» (Грінч.)].
Ну, нет! – е, ні! ба ні́! ну, ні́! Е, ні! цього́ я тобі́ не дам (Брацл.). «Ході́м погуля́ймо!» – «Ба ні! тре́ба працюва́ти» (Липовеч.)].
Так нет же – т[д]ак ні(-ж).
Нет ещё – ні ще, (эллиптич.) ще. [«А ви його́ ще не ба́чили?» – «Ще!» (Звин.)].
А почему (бы) и нет? – а чо́м би й ні? а чом(у́) не так?
Может быть да, может быть нет – мо́же так, а мо́же (й) ні; або́ так (воно́), або́ ні. [«Мо́же так, а мо́же ні» – пам’ята́єте є таки́й рома́н д’Анну́нціо (В. Підмог.)].
Никак нет – ні, аніже́, аж нія́к, (диал.) аж ні́куди;
3)
на не́т, нрч.
а) кли́ном, скі́сно, спохо́ва. [Візьми́ лопа́ту та підструга́й оту́т зе́млю, щоб було́ спохо́ва (
сведено на нет) (Звин.)].
Стёсывать на нет – сті́сувати скі́сно (спохо́ва).
Жила (горная) сходит, сошла на не́т – жи́ла виклино́вується, ви́клинувалася;
б) (
перен.) на ні́вець, на ніщо́, ні на́ що.
Сводить, свести на не́т что – зво́дити, зве́сти́ що на ні́вець (на ніщо́). [Ти звів на ніщо́ всю на́шу спра́ву (Остр. Скарбів)]; см. Ничто́ (Обращать в -то́).
Сходить, сойти на не́т – схо́дити, зійти́ на ні́вець, зво́дитися (перево́дитися), зве́сти́ся (переве́сти́ся) ні на́ що (на ніщо́), перево́дитися, переве́сти́ся, (итти прахом) іти́, піти́ в ні́вець; (исчезать) зника́ти, зни́кнути. [Двоєду́шницька та́ктика ППС довела́, що вплив ППС’ців зійшо́в на ні́вець (Пр. Правда). Під ля́дським панува́нням звела́сь би ні на́ що на́ша наро́дність (Куліш). Бува́ють такі́ часи́, коли́ письме́нство занепада́є й перево́диться (Крим.). Пішло́ все бага́тство в ні́вець (Крим.)].
Конкуренция сошла на не́т – конкуре́нція зійшла́ на ні́вець;
4)
сщ. – ні (нескл.).
Пироги с нетом – пироги́ з та́ком (Поділля), нізчи́мні пироги́ (Сосн.).
Есть лучше нета – «є» кра́ще ніж (за, від) «нема́(є)», так кра́ще за ні.
Неты́ считать – недо́ліки лічи́ти.
По, предл.
1)
с дат. п.
а)
на вопрос: где, по чему – по ко́му, по чо́му (в ед. ч. с дат. и с предл. п. п., во мн. ч. только с предл. п.).
Ходить по комнате, по саду, по двору – ходи́ти по кімна́ті (по ха́ті), по саду́, по дво́ру́ и по дворі́.
Ходить по лесу, по полю, по горе (без определённого направления) – ходи́ти по лі́сі (и по лісу́, по гаю́), по по́лю, по горі́ (и реже лі́сом, га́єм, по́лем). [По дібро́ві ві́тер ві́є, гуля́є по по́лю (Шевч.). Ой чиї́ то воли́ по горі́ ходи́ли?].
Плавать по́ морю, по реке, по воде – пла́вати по мо́рю, по рі́чці, по воді́ (Срв. п. 1 б.).
Гулять по городу, по улице – гуля́ти по мі́сту (по го́роду), по ву́лиці.
Путешествие по Италии – по́дорож по Іта́лії (и Іта́лією).
Смерть (болезнь) не по́ лесу ходит, а по людям – смерть (по́шесть) не по лі́сі (по лісу́) хо́дить, а по лю́дях.
Везли хлеб, да растрясли его по всей дороге – ве́зли́ хліб та й порозтру́шували його́ по всій доро́зі. (Срв. п. 1 б).
Разослать приказ по волостям, ездить по знахарям, пойти по рукам, расти по оврагам – порозсила́ти нака́з по волостя́х, ї́здити по знахаря́х, піти́ по рука́х, рости́ по рова́х (по рівчака́х).
По селениям и по городам – по се́лах і по міста́х. [По степа́х та хутора́х (Д. Марк.). Служи́ла вона́ по свої́х, служи́ла по жида́х, служи́ла й по купця́х (Мирн.). Тру́дно ста́ло старе́нькій по лю́дях жи́ти].
По горах и по долам – по го́рах і по доли́нах, го́рами й доли́нами.
Ударить по голове, по лицу, по зубам – уда́рити по голові́, по лиці́ и по лицю́, по зуба́х. [Не по чім і б’є́, як не по голові́].
Пойти по́-миру – піти́ з торба́ми, попідві́конню.
По всей Украине гремела его слава – на всю Украї́ну, по всій Украї́ні голосна́ була́ (луна́ла) його́ сла́ва.
По всему свету пошёл слух – на ввесь світ, по всьо́му сві́ту пішла́ чу́тка.
Ударить по рукам – уда́рити по рука́х.
Сковать кого по рукам и по ногам – скува́ти кого́ на ру́ки і на но́ги, скува́ти кому́ ру́ки й но́ги.
Стол стоял посредине комнаты – стіл стоя́в посеред (посере́дині) ха́ти.
По обеим сторонам улицы – по оби́два бо́ки ву́лиці, по оба́біч ву́лиці.
По праздникам, по праздничным дням – в свя́та, в святні́ дні, свя́тами, святни́ми дня́ми.
Он принимает по вторникам – він прийма́є у вівті́рки, вівті́рками, (еженедельно) що-вівті́рка.
Заседания происходят по пятницам – засі́дання відбува́ються у п’я́тниці, п’я́тницями, (еженедельно) що-п’я́тниці.
По зимам мы дома, по летам на заработках – у зи́му ми вдо́ма, а в лі́то на заробі́тках.
По временам – часа́ми, ча́сом.
Растёт не по дням, а по часам – росте́ не що-дни́ни, а що-годи́ни, росте́, як з води́ йде;
б) (
Для обозначения направления движения, пути следованияна вопрос: вдоль чегоупотребляется конструкция с твор. пад.).
Итти по улице, по дороге, по аллее, по тропинке – йти ву́лицею; доро́гою, але́єю, сте́жкою. [Ой, ішо́в я ву́лицею раз, раз (Пісня). Ой ходи́ла ді́вчина бережко́м].
Проходить итти по полю – прохо́дити, йти́ по́лем.
Дорога пролегала по горе, по болоту – доро́га йшла́ горо́ю, боло́том.
Ехать по железной дороге – ї́хати залі́зни́цею.
Плыть по Днепру, по морю (по определённому пути) – пливти́ Дніпро́м, мо́рем.
Плавание по Днепру и его притокам – плавба́ Дніпро́м та його́ до́пливами.
Переслать по почте, по телеграфу – пересла́ти по́штою, телегра́фом;
в) (
согласно, сообразно с чем, по причине чего, по образу, по примеру чего) з чо́го, за ки́м, за чи́м, (реже) по ко́му, по чо́му; через що, відпові́дно до чо́го.
По приказанию, по декрету – з нака́зу, за нака́зом, за декре́том.
По повелению тирана – за тира́нським велі́нням, з тира́нського нака́зу.
По определению суда – за ви́роком су́ду.
По поручению – з дору́чення, за дору́ченням.
Я сделал это по совету отца, по его совету – я зроби́в це за пора́дою ба́тьковою, за його́ пора́дою.
По рассеянности, по недоразумению – з неува́жности, з непорозумі́ння и через неува́жність, через непорозумі́ння.
По ошибке – по́милкою, через по́милку.
Это произошло по ошибке – ста́лося це по́милкою (через по́милку, за о́бмилки).
Он сделал это по ненависти ко мне – він зроби́в це з нена́висти до ме́не.
Высказаться, писать по поводу чего-либо – ви́словитися, писа́ти з при́воду чого́.
По какому поводу вы пришли ко мне? – з яко́го при́воду (за яким при́водом) ви прийшли́ до ме́не? [Приї́хав я до Ки́їва за тим при́водом, щоб…].
По этому случаю (= поводу), по какому случаю – з ціє́ї наго́ди, з яко́ї наго́ди.
По случаю столетия со дня рождения… – з наго́ди столі́тніх рокови́н з дня наро́дження…
По случаю (= случайно) дёшево продаётся, мебель – ви́падком (випадко́во) де́шево продаю́ться ме́блі.
По счастливой случайности – щасли́вим ви́падком, через щасли́вий ви́падок.
По несчастному случаю, по несчастию – через неща́сний (нещасли́вий) ви́падок, неща́сним ви́падком (случа́єм), через неща́стя, (к несчастию) на неща́стя.
По несчастью виноват в этом я – на неща́стя я цьому́ (в цьо́му) ви́нен (причи́ною).
Товарищ по несчастью – това́риш неща́стям.
По лицу, по глазам его было видно, что… – з ви́ду (з тва́ри), з оче́й його́ було́ зна́ти (ви́дно), що… (и по виду́, по о́чах). [Ви́дно ми́лу по ли́ченьку, що не спа́ла всю ні́ченьку, ви́дно ми́лу по бі́лому, що жу́риться по ми́лому].
По его голосу было слышно – з го́лосу його́ чу́ти було́. [З го́лосу його́ чу́ти, що він на́че чого́сь зраді́в (Кониськ.)].
По тому тону, каким сказаны эти слова – з того́ то́ну, яки́м ска́зано ці слова́.
По тому вниманию, с каким он выслушал меня, видно было… – з тіє́ї ува́ги, з яко́ю він ви́слухав мене́, ви́дно було́…
Узнать кого по голосу – пізна́ти кого́ з го́лосу (по го́лосу).
По когтям и зверя знать – з па́зурів (и по па́зурях) зві́ря зна́ти. [Ви́дно па́на по халя́вах].
По платью встречают, по уму провожают – по оде́жі стріча́ють, а по уму́ виряджа́ють.
По Сеньке и шапка – по Са́вці сви́тка, по па́ну ша́пка.
По одёжке протягивай ножки – по своє́му лі́жку простяга́й ні́жку.
Судить по наружности, по внешнему виду – суди́ти з о́кола, з зо́внішнього (з око́лишнього) ви́гляду.
По прошению, по просьбе, по ходатайству – на проха́ння, на про́сьбу (редко з про́сьби), на клопота́ння.
Он уволен в отставку по прошению – він зві́льнений в відста́вку на проха́ння.
По моей просьбе – на моє́ проха́ння, на мою́ про́сьбу.
По требованию – на вимо́гу.
По предложению министра – на пропози́цію (вне́сення) и за пропози́цією (за вне́сенням) міні́стра.
По моему соображению – на мою́ га́дку (ду́мку).
По принуждению, по охоте – з (при)му́су, з прину́ки, з охо́ти. [Не з му́су я прийшла́ так, а з охо́ти (Куліш). Як не даси́ з про́сьби, то даси́ з гро́зьби (Номис)].
По своей (собственной) воле, по неволе – з своє́ї (вла́сної) во́лі, своє́ю (вла́сною) во́лею, з нево́лі (нево́лею).
По наущению – з намо́ви.
По вашей милости – з ва́шої ла́ски.
По чьей вине (по моей вине) это произошло – з чиє́ї причи́ни (з моє́ї причи́ни, через ме́не) це ста́лося.
По той причине – з тіє́ї (з то́ї) причи́ни.
По многим причинам – з багатьо́х причи́н.
По болезни – через х(в)оро́бу, за х(в)оро́бою.
По незнанию, по непониманию, по глупости – з незна́ння (зне́знавки), з нерозумі́ння, з дурно́го ро́зуму (через незна́ння, через нерозумі́ння, через дурни́й ро́зум). [Ті́льки зне́знавки та з нетяму́чости мо́жна ста́вити украї́нському письме́нству на раху́нок «национа́льную» у́зость (Єфр.)].
Не по-хорошу мил, а по́-милу хорош – не тим лю́бий, що хоро́ший, а тим хоро́ший, що лю́бий.
Судя по этому, по тому, что… – су́дячи з цьо́го, з то́го, що…
Книга уже по тому одному заслуживает внимания – кни́га вже через те́ саме́ (тим сами́м) ва́рта ува́ги.
По несогласию – через незго́ду.
По случаю жестоких морозов занятия в школе временно прекращены – за лю́тими моро́зами навча́ння (нау́ку) в шко́лі тимчасо́во припи́нено.
По принципиальным соображениям, мотивам – з принципо́вих (принципія́льних) мірко́ваннів (моти́вів). [А́втор ціє́ї промо́вистої тира́ди за́раз-же зріка́ється – пра́вда, з моти́вів не принципія́льних – свого́ за́міру (Єфр.)].
По старинному обычаю – (за) стари́м (да́внім) зви́ча́єм и по старо́му (да́вньому) звича́ю. [По старо́му звича́ю – до ча́ю].
По своему обыкновению – свої́м зви́ча́єм.
Служить по выборам – служи́ти з ви́бору (ви́бором).
По примеру своих предшественников – за при́кладом свої́х попере́дників.
По всем правилам (требованиям) науки – за всіма́ пра́вилами (при́писами, вимо́гами) нау́ки.
По приложенному образцу – за до́даним зразко́м, на до́даний зразо́к.
Приложить по одному образцу (экземпляру) каждого издания – дода́ти по одному́ зразко́ві (примі́рникові) ко́жного вида́ння.
Одет по последней моде – вдя́гнений за оста́нньою мо́дою.
Высчитать по формуле – ви́рахувати за фо́рмулою.
Распределять, классифицировать по каким-л. признакам – поділя́ти, класифікува́ти за яки́ми озна́ками.
Становиться по росту – става́ти за зро́стом (відпові́дно до зро́сту).
По очереди, по старшинству – за черго́ю, за старши́нство́м.
По порядку – по́ряду.
Рассказывай все по порядку – усе́ по́ряду розпові́дуй.
Считать по порядку – рахува́ти (лічи́ти) з ря́ду, від ря́ду, вряд.
Заплатить по счёту – оплати́ти раху́нок.
Выдать по чеку – ви́дати на чек.
Получить по счёту, по ордеру – оде́ржати на раху́нок, на о́рдер.
По рассказам старожилов – за оповіда́ннями старожи́тців.
По донесениям корреспондентов – за до́писами кореспонде́нтів.
По закону, не по закону – за зако́ном, за пра́вом, проти зако́ну, проти пра́ва.
Наследовать по праву – спадкува́ти пра́вом (з пра́ва).
По общему согласию – за спі́льною зго́дою.
Жениться на ком по любви, по расчёту – ожени́тися (одружи́тися) з ким з любо́ви, з інтере́су.
Он мне родня по жене – він мені́ ро́дич через жі́нку (по жі́нці).
Наши братья по Адаму – наші́ брати́ по Ада́му (через Ада́ма).
Назвать кого по имени, по фамилии – назва́ти кого́ на йме́ння (на імено́), на прі́звище. [Єсть у Ки́їві чолові́к на йме́ння Кири́ло, на прі́звище Кожом’я́ка. Був чолові́к на ім’я́ Заха́рія (Св. П.)].
Восточно-славянскую семью называют иначе русскою по имени той русской династии… – схі́дньо-слов’я́нську сім’ю́ звуть ина́кше ру́ською за йме́нням тіє́ї ру́ської дина́стії…
Немец по происхождению – ні́мець ро́дом, з ро́ду.
В античной поэзии различались слоги долгие по природе и по положению – в анти́чній пое́зії розрі́знювано склади́ до́вгі з приро́ди (з нату́ри, приро́дою, нату́рою) і пози́цією.
Итти по следам за кем-либо – іти́ слі́дом (сліда́ми) за ким, іти́ в чий слід (в чиї́ сліди́).
По течению – за водо́ю, упли́нь за водо́ю.
Пустить, пойти по ветру – пусти́ти, піти́ за ві́тром.
Ходить, обращаться по солнцу – ходи́ти, оберта́тися за со́нцем.
По шерсти, против шерсти – за ше́рстю, проти ше́рсти.
Зарегистрироваться по месту жительства, явиться по месту приписки – зареєструва́тися, відпові́дно до мі́сця, при мі́сці, на мі́сці пробува́ння (ме́шкання), з’яви́тися на мі́сце припи́су.
По месту назначения – до призна́ченого мі́сця.
По месту службы – (на вопрос: куда) на мі́сце слу́жби, (где) на мі́сці (при мі́сці) слу́жби, на слу́жбі. [Опові́щення про суд по́слано їм на місця́ слу́жби. Пеню́ ви́вернуть з йо́го на слу́жбі].
Он арестован по доносу – він заарешто́ваний за до́казкою, через до́казку.
По обвинению в убийстве – за обвинува́ченням (обвинува́чуючи) в уби́встві (душогу́бстві).
По подозрению в измене – за підо́зренням (при́здру ма́ючи) в зра́ді.
Мучили людей по одному подозрению в чём-л. – му́чили люде́й на саме́ підо́зрення в чо́му.
На деле и по праву – ді́лом і пра́вом (з пра́ва).
По чести – по че́сті.
По совести – по со́вісті.
По справедливости – по пра́вді.
По правде сказать – ка́жучи напра́вду, як по пра́вді каза́ти.
Будет по слову твоему – бу́де за сло́вом твої́м.
По свидетельству историков – за сві́дченням істо́риків.
По словам вашего брата – як ка́же (мовля́в) ваш брат.
По моим, по его наблюдениям – за мої́ми, за його́ спостере́женнями.
По моей теории – на мою́ тео́рію.
По моему мнению – на мою́ ду́мку.
По моему – по мо́єму, як на ме́не.
Высказаться по вопросу о чём-л. – ви́словитися в які́й спра́ві, в спра́ві про що.
Комиссия по составлению словаря, по землеустройству, по исследованию производительных сил страны – комі́сія для склада́ння словника́, для землевпорядкува́ння, для дослі́джування продукці́йних сил краї́ни.
Работы по сооружению моста, по осушению болот, по обсеменению полей – робо́ти (пра́ця) коло збудува́ння мо́сту, коло ви́сушення болі́т, коло обсі́яння полі́в.
Лекции по истории литературы – ле́кції з істо́рії літерату́ри (письме́нства).
Литература по этнографии, по этому вопросу – літерату́ра що-до етногра́фії, що-до цьо́го пи́та́ння про етногра́фію, про це пи́та́ння.
Обратиться к кому по делу – зверну́тися (уда́тися) до ко́го за ді́лом (за спра́вою, в спра́ві).
По этому делу – за цим ді́лом (за ціє́ю спра́вою), в цій спра́ві.
Обратиться по адресу – зверну́тися на адре́су.
По сердцу, по душе, по вкусу, по разуму – до се́рця, до любо́ви, до душі́, до смаку́ (до вподо́би), до ро́зуму. [Уче́ння те було́ і не до се́рця, і не до ро́зуму (Яворн.)].
По плечу, не по плечу – до плеча́, не до плеча́, (по силам) до снаги́, не до снаги́.
Не по моим зубам – не на мої́ зу́би, не про мої́ зу́би.
Специалист по внутренним болезням – спеціялі́ст на вну́трішні х(в)оро́би, на вну́трішніх х(в)оро́бах.
Смотря по погоде, по погоде глядя – як яка́ пого́да, як до пого́ди.
По нынешним временам – як на тепе́рішній час (-ні часи́).
Плата по работе – пла́та від робо́ти, як до робо́ти.
Награда мала по его заслуге – нагоро́да мала́ як на його́ заслу́гу.
По сравнению с кем, с чем – проти ко́го, проти чо́го, як рівня́ти (рівня́ючи) до ко́го, до чо́го.
По направлению к чему – до чо́го.
По отношению к кому, к чему – що-до ко́го, що-до чо́го, відно́сно ко́го, чо́го, о́біч ко́го, чо́го, проти ко́го, чо́го.
По отношению ко мне это несправедливо – що-до ме́не (відно́сно ме́не) це несправедли́во; срв. Относи́тельно, Отноше́ние.
Расставить столбы по дороге – порозставля́ти стовпи́ уздо́вж (уподо́вж) доро́ги.
Итти, ехать по столбам – іти́, ї́хати стовпа́ми (уподо́вж стовпі́в).
По дороге, по пути (= в дороге) – доро́гою.
Мне с тобою не по дороге – мені́ не по доро́зі (не доро́га) з тобо́ю.
Спуститься по верёвке – злі́зти по (и на) мотузку́, мотузко́м.
Взобраться по трубе – ви́лізти ри́нвою.
По-украински, по-французски, по-турецки и т. п. – по-украї́нському, по-францу́зькому, по-туре́цькому и т. п. По-христиански, по-царски, по-барски – по-христия́нському, по-ца́рському, по-па́нському.
По рублю с каждого – по карбо́ванцю з ко́жного (з душі́, вульг. з но́са, з чу́ба).
Мы ехали по десяти вёрст в час – ми в’їзди́ли по де́сять версто́в на годи́ну.
По уменьшённой цене – за зме́ншену ці́ну.
По первому, по пятому, по десятому разу – упе́рше, уп’я́те, удеся́те;
в) (
на вопрос: в каком отношении, относительно чего, чем) на що, що-до чо́го, но чаще всего просто твор. пад. По форме, по цвету, по своему строению они напоминают… – фо́рмою, ко́льором, своє́ю будо́вою вони́ нага́дують…
По красоте нет ей равной – красо́ю (вро́дою), на красу́ (на вро́ду) нема́ їй рі́вні. [Були́ (шовко́виці) вся́кі: і черво́ні і бі́лі на ягідки́].
Сложный по своему составу – складни́й свої́м скла́дом (на свій склад, що-до свого́ скла́ду).
По виду (по наружности) он очень симпатичен – ви́глядом (на ви́гляд, на взір) він ду́же симпати́чний.
По виду ему около тридцати лет – на ви́гляд (на по́гляд, на о́ко, на взі́р, на по́зір, з ви́гляду, з ви́ду, з лиця́) йому́ бли́зько трицятьо́х ро́ків.
По силе и непосредственности чувства, по оригинальности сюжета это произведение превосходит все остальные – си́лою і безпосере́дністю почуття́, оригіна́льністю сюже́та цей твір переважа́є всі и́нші, над усіма́ и́ншими виви́щується.
И по форме и по содержанию это прекрасная вещь – і фо́рмою (і що-до фо́рми, і на фо́рму) і змі́стом (і що-до змі́сту, і на зміст) це чудо́ва річ.
По существу своего содержания – що-до істо́ти свого́ змі́сту.
По количеству народонаселения этот город занимает первое место в стране – число́м (що-до числа́) лю́дности це мі́сто займа́є пе́рше мі́сце (стої́ть на пе́ршому мі́сці) в краї́ні.
По своим географическим и климатическим особенностям эта территория принадлежит… – свої́ми географі́чними і клімати́чними озна́ками (особли́востями) или що-до свої́х географі́чних і клімати́чних озна́к (особли́востей) ця терито́рія нале́жить…
По своим антропологическим признакам население этой страны делится на… – свої́ми антропологі́чними озна́ками (що-до свої́х антропологі́чних озна́к) лю́дність ціє́ї краї́ни ді́литься на…
Измерять по длине, по ширине, по высоте – виміря́ти на довжиню́, на шириню́, на височиню́;
2)
с вин. пад.
а) (
на вопрос: во что на сколько) – по що.
Сукно по́ два рубля аршин – сукно́ по (в) два карбо́ванці за арши́н.
Они получили по́ два рубля – вони́ здобули́ по два карбо́ванці. [Дає́ на рік по сто черво́них. У жнива́ ча́сом пла́тять косаря́м по карбо́ванцю в день або й по два карбо́ванці (Н.-Лев.)].
Сделать по два вопроса каждому – зада́ти по два́ пи́та́ння ко́жному.
Строиться по́ два, по́ три, по четыре – шикува́тися по два́ (по дво́є), по три́ (по тро́є), по чоти́ри,
б) (
на вопрос: по что, по кого, до какой поры) до чо́го, по що, по ко́го.
По сие время – до́сі, до цьо́го ча́су и по сей час.
С 1917 по 1925 год – з 1917-го аж до 1925-го ро́ку.
По гроб тебя не забуду, по гроб твой друг – до сме́рти тебе́ не забу́ду, до сме́рти (до гро́бу) твій друг (при́ятель).
Высотою по локоть, по грудь – завви́шки по лі́коть, по гру́ди (до лі́ктя, до груде́й).
По шею – по ши́ю, до ши́ї.
По колена – по колі́на, до колі́н. [Уже́ ді́да вода́ по колі́на поняла́].
Увяз по колена, по пояс – угру́з по колі́на, по по́яс.
Он по́ уши в долгах – він в борга́х, як в реп’яха́х.
По ту гору, по лесок, по речку вся земля наша – аж до тіє́ї гори́, до того́ ліска́ (гайка́), до тіє́ї рі́чки (аж по ту го́ру, по той лісо́к, по ту рі́чку) земля́ все на́ша.
По эту, по ту сторону, по обе стороны – по цей, по той бік, при цей, при той бік, по оби́два бо́ки, оба́поли чого́ (срв. О́ба).
По одну, по другую сторону – по оди́н, по дру́гий бік, (реже) (по) при оди́н, при дру́гий бік. [У нас одна́ ха́та при оди́н бік сіне́й, а дру́га – при дру́гий бік (Звин.)]
3)
с предл. пад. (на вопрос: по ком, по чём, после чего) – за ким, за чим и по ко́му, по чо́му.
Плакать, тосковать, тужить, скучать, вздыхать по ком, по чём – пла́кати, нудьгува́ти, тужи́ти, жури́тися, скуча́ти, зідха́ти за ким, за чим (реже по ко́му, по чо́му). [Дурна́ ді́вчина нерозу́мная за козаче́ньком пла́че. Кого́ коха́є, за тим і зідха́є].
Плакать по брате, по сетре – пла́кати за бра́том, за сестро́ю.
Звонить по ком, по чьей душе – дзвони́ти по ко́му, по чиї́й душі́. [Подзвони́ли по дитя́ті у вели́кий дзвін].
Носить траур по родителям – носи́ти жало́бу по батька́х.
По смерти отца – по сме́рті ба́тька, після сме́рти ба́тька.
По заходе солнца – по за́ході со́нця.
По обеде – по обі́ді, після обі́д(у).
По окончании праздников – по свя́тах.
По истечении, по прошествии срока – по скі́нченні стро́ку, як ви́йде (ді́йде, скі́нчи́ться) строк.
По возвращении его из путешествия – після поворо́ту з по́дорожи.
По возвращении его в отечество – після поворо́ту до рі́дного кра́ю.
По истечении трёх недель – по трьох ти́жнях, в три ти́жні після чо́го. [Одна́ уме́рла на зеле́ну неді́лю, а одна́ – як ячмі́нь жа́ли, в три неді́лі після тіє́ї (Борз. п.)].
По мне, по нём, по ней (пожалуй) – про ме́не, про ньо́го, про не́ї, як на ме́не, як на ньо́го, як на не́ї.
По мне, по нём хоть трава не расти – про ме́не (про ньо́го) хоч вовк траву́ їж.
По нём (ней) видно было, что дома не всё обстоит благополучно – по ньо́му (по ній) ви́дно було́, що до́ма не все гара́зд. [Хіба́-ж ти не помі́тив по їй, що вона́ й зда́вна навіже́на? (М. Вовч.)].
Дочь по отце пошла, сын по матери – дочка́ в ба́тька вдала́ся, син у ма́тір ви́йшов (уда́вся).
Руби дерево по себе – руба́й де́рево по собі́.
Выстрелить по ком – ви́стрілити (стре́лити) на ко́го (в ко́го).
По чём сукно? – по чі́м сукно́?
По́льзовать кого – курува́ти, лікува́ти лічи́ти кого́. Какой доктор вас -вал? – яки́й лі́кар курува́в (лікува́в, лічи́в) вас?
По́льзованный – куро́ваний, ліко́ваний.
Просчи́тывать, просчита́ть
1) (
пересчитать) перерахо́вувати, перерахува́ти, перелі́чувати, перелічи́ти, (о мн.) поперерахо́вувати, поперелі́чувати; (известн. время) рахува́ти, прорахува́ти, лічи́ти, пролічи́ти (яки́йсь час); (считать до известного числа) рахува́ти, порахува́ти, лічи́ти, полічи́ти. [Перераху́й (перелічи́) гро́ші. Пораху́й до ста];
2) (
ошибиться в счёте) прорахо́вувати, прорахува́ти, пролічи́ти, помиля́тися, помили́тися в раху́бі; см. Обсчи́тываться. [Прорахува́в десь ціло́го карбо́ванця].
Просчи́танный – перерахо́ваний, перелі́чений; прорахо́ваний.
-ться
1) перерахо́вуватися, перелі́чуватися, бу́ти перерахо́ваним, перелі́ченим;
2) (
обсчитаться, ошибиться в счёте) см. Обсчи́тываться; (потерять) прога́дувати, прогада́ти що. [Прогада́в два карбо́ванці. Робітники́ поба́чили, що вони́ прогада́ли (Касян.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Порядок – порядок, добрий стан, злагодженість, узгодженість, організованість, дисципліна, (строй) лад, стрій, устрій, (последовательность) послідовність, (очередь) черга, черговість, (обычай) зви́ча́й, (общественные отношения) порядки, зви́ча́ї, (способ) спосіб, метод:
боевые порядки пехоты – бойові порядки піхоти;
в административном порядке – адміністративно; адміністративним порядком;
в алфавитном порядке – за абеткою (за алфавітом); в абетковому (в алфавітному) порядку;
в бесспорном порядке – безсуперечно;
вводить порядки – заводити, запроваджувати лад;
вещи одного (и того же) порядка – речі того самого роду;
в надлежащем порядке (держать что-либо) – як слід (як годиться, як треба, як належить) (тримати що);
в надлежащем порядке (проводить) – (переводити) установленим порядком;
в порядке очереди – за чергою, по черзі (по ряду);
в обычном порядке – звичайним ладом (порядком);
в пожарном порядке (шутл.) – нагально; блискавично; як оком змигнути; ніби десь горить;
в порядке дискуссии – порядком дискусії;
в порядке исключения – як виняток;
в порядке нагрузки – як навантага (як навантагу); як навантаження;
в порядке назначения – як призначення;
в порядке настоящего постановления – за цією (у згоді з цією) постановою;
в порядке обсуждения – як обговорення;
в порядке предложения – як пропозиція (як пропозицію);
в порядке чего – з метою (заради, на предмет) чого, для чого, як що;
в принудительном порядке – примусово;
в произвольном порядке – довільно, в довільному порядку;
всё в порядке (перен.) – усе гаразд; усе як слід; усе справне, справно; усе в порядку;
в спешном порядке – нагально, негайно, спішно;
в установленном порядке – заведеним порядком (ладом); як заведено;
дело такого порядка – річ ось яка;
для порядка – для порядку; для годиться;
заводить, завести порядок – лад (порядок) запроваджувати, запровадити; порядкувати, упорядкувати;
законным порядком, в законном порядке – законним порядком; законно;
идти своим порядком – іти (собі) своїм звичаєм (своєю чергою, (диал.) своїм трибом);
изменить порядок – повернути лад;
наводить порядок – давати порядок (лад), порядкувати;

напряжение порядка 100 вольт – напруга близько (коло) 100 вольт;
нарушать порядок – порушувати лад (порядок); ламати, зламати звичай (звичаї);
нет никакого порядка – нема (немає) ніякого ладу; ні ладу, ні поладу нема (немає);
номер по порядку – порядковий номер; чергове число; номер по черзі (по ряду);
общественный порядок – громадський порядок;
одного [и того же] порядка – того самого ряду;
по давно заведённому порядку – як давно заведено; давно заведеним ладом;
поддерживать порядок – пильнувати ладу;
по порядку – по черзі, послідовно; по ряду; (№ по порядку) чергове число;
порядок ближний, дальний – (физ.) порядок близький, далекий;
порядок вещей – порядок речей;
порядок дня – порядок денний;
порядок наводить, навести в чём – лад давати, дати (робити, зробити, іноді знаходити, знайти) чому; упорядковувати, упорядкувати що; порядкувати;
приводить, привести в порядок что – давати, дати (робити, зробити) лад чому; доводити, довести до ладу що; упорядковувати, упорядкувати що; доводити, довести до ума (до розуму) що;
приводить себя в порядок – опоряджатися;
призывать, призвать к порядку кого – закликати, закликати до порядку кого;
располагать что в возрастающем (убывающем) порядке – розташовувати (розміщати) що в висхідному (низхідному), зроставому (спадному) порядку;
располагать, расположить в алфавитном порядке – розташувати (дати) в алфавітному порядку; абеткувати, заабеткувати;
своим порядком – своїм порядком (ладом, звичаєм); як належить;
следить, смотреть за порядком – глядіти порядку (ладу); стежити за порядком; пильнувати порядку (ладу), вести порядок; доглядати ладу;
соблюдать порядок – додержувати порядку (ладу);
соображения тактического порядка – міркування тактичного роду, тактичні міркування;
судебным порядком – судом (через суд), судовно;
считать по порядкулічити з ряду, від ряду;
установленный, существующий порядок – заведений лад;
учреждать порядок – запроваджувати лад;
число по порядку – порядкове число;
это в порядке вещей – це звичайна (природна, нормальна) річ, це нормально (природно).
[Що в порядку лежить — саме в руку біжить (Пр.). О музо, панночко Парнаська! Спустись до мене на часок; Нехай твоя научить ласка, Нехай твій шепчеть голосок, Латинь к війні як знаряджалась, Як армія їх набиралась, Який порядок в війську був (І.Котляревський). Непосидяча Онися вешталась до самого вечора по покоях та по пекарні, та по коморах, — і ввечері вже скрізь був порядок та чистота (І.Нечуй-Левицький). Дома теж немає у неї ніякого порядку: одежа розкидана, кісники та стрічки і на печі, і під піччю валяються, де скинула що — там воно лежатиме хоч і вік (П.Мирний). — Пустіє, глухне наш край!  Незабаром й запліснявіє серед такої каламуті! — казав іноді Мирін, згадуючи давнє. — І порядки які тепер настали!? Що воно за порядки?.. Свій свого у неволю правторить… Старшина козацтво унівець повернула… Усі землі посіла… (П.Мирний). Вівчарки нюхають вітер і одним оком скоса поглядають на вівці, чи все в порядку (М.Коцюбинський). Чує Хо, як сільський учитель обіцяє хитромудро керувати поміж підводними каміннями сучасних порядків, а таки доплисти, куди треба, таки досягти своєї мети… (М.Коцюбинський). У фризієра Славко не тільки привів своє волосся до порядку й підстриг вуса, але навіть купив собі плящину з водою для волосся (Л.Мартович). Навівши порядок і позбиравши черепки в пелену, довго вичитувала Титарчиха хлопцям, стоячи коло дверей (С.Васильченко). Поклавши всі своï ïстівні достатки на верстаті, поставивши поруч для порядку одв’язаний від торби походовий казаночок, він уже заходився краяти хліб, як зненацька згадав про фізкультуру. Йому конче захотілось розпочати день нормально, по-міському, так, ніби він уже зовсім у нових обставинах освоïвся (В.Підмогильний). Пиріг тепер сидить на особливому режимі, звідки він періодично виходить і сідає знову, ріжучи когось раз у раз для порядку (П.Вольвач). У нього дружина повинна бути леді, і то доброго роду, з такими манерами й вишуканістю, як у місіс Вілкс, і з таким же вмінням давати лад великому господарству (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). На світі залишилося багато безладу після тих, хто хотів довести його до ладу (Лешек Кумор). Лікар, який вважає, що у вас усе в порядку, працює тільки в військкоматі].
Обговорення статті
Расхожий, разг. – (для постоянного употребления) розхожий; (предназначенный для расходования) на витрати, витратний, (редко) розхожий; (о товаре) попитни́й, (ходкий) ходовий; (о вине) звича́йний; (повседневный) буденний:
расхожая одежда – буденний (редко, розхожий) одяг;
расхожая фраза – (неодобр.) утерта (банальна, заяложена) фраза;
расхожее мнение – банальна (звичайна, поширена) думка.
[— Тут, — доводжу йому, — розхожі гроші. — Не треба! — мовив становий. Не гроші лічити ми до вас прийшли (П.Мирний). Татьяна слухає в вітальні Гостей розмови голосні, Та все слова такі загальні, Такі утерті та нудні (М.Рильський, перекл. А.Пушкіна)].
Обговорення статті
Считать, счесть
1) лічити, полічити, злічити; рахувати, порахувати; (
вести счет) вести лік;
2) (
кем-чем, каким) вважати, повважати, визнавати, визнати, (диал.) числити, (расценивать) ставити, мати за кого-що;
3) (
о мнении) вважати, думати, подумати; гадати, вбачати:
автор считает, что… – автор вважає, що…;
вас считают за людей – вас за людей мають (уважають);
дни сочтены чьи – дні полічені (злічені) чиї; уже не довго жити кому; (фиг.) не довго вже ряст топтати кому; уже три чисниці (пів чверті) до віку (до смерті) кому; не довго вже гуляти по світу кому; на тонку пряде хто;
если не считать – якщо (коли) не враховувати; якщо не зважати на; не беручи до уваги; не враховуючи;
можно считать, что… – можна вважати, що…;
не счёл нужным, возможным – не визнав (не вважав) за потрібне, можливе;
не счесть – безліч, без ліку, си́ла-силе́нна, лік погубити (втратити), прі́рва чого, (тьма) тьма чого;
он считает себя вправе – він уважає, що має право;
считай (считайте) – (вводн.) вважай (вважайте), (можно сказать) можна сказати;
считать возможным – вважати (визнавати) за можливе (можливим);
считать врученной – вважати за вручену, за дану до рук;
считать днилічити (рахувати) дні, вести лік дням;
считать за единицу – вважати за одиницю (одиницею);
считать кого кем, что чем – вважати, мати кого за кого, за що;
считать необходимым, сочли необходимым – вважати за [конче] потрібне (вважати [конче] потрібним); визнали за [конче] потрібне (визнали [конче] потрібним);
считать полезным – вважати за корисне (корисним);
считать по пальцамлічити (рахувати) на пальцях;
считать по порядкулічити (рахувати) по порядку;
считать своим долгом – вважати за свій обов’язок (своїм обов’язком);
считать хорошим, дурным – мати за добре, за зле;
считают, что – вважають (визнають, відомо), що;
считаю, что… – уважаю (думаю, гадаю), що…; на мою думку (на мою гадку)…
[В головному мурі 80 крамниць, а навкруги майдану — їм я й лік погубив. (І.Нечуй-Левицький). Втративши лік годинам і дням, жив Анатолій у тому вагончику (М.Руденко). — Отож, поїхала моя і залишилися ми уп`ятьох… З кабаном та коровою… — Добре рахуєш. Справжнім підрахуєм ростеш (Василь Триндюк). Наші дні злічені. Статистиками (С.Є.Лєц). — Їжте, куме, вареники. Та я вже й так сім з’їв. — Ну, не сім, а десять. Але хто там їх лічить].
Обговорення статті
Ум – розум, (реже) ум, глузд, голова:
бедный умом – не багатий на розум;
без ума быть от кого, от чего – до нестями (до краю) бути захопленим ким, чим; до нестями (без міри) кохатися в кому, в чому; [аж] не тямитися (не тямити себе) від кого, з чого (від чого); [аж] розум (голову) втратити через кого; (иногда разг.) [аж] дуріти за ким;
блестящий ум – блискучий розум;
был бы ум – будет и рубль, не будет ума – не будет и рубля – за розумною головою [і] сто голів не бідує, а дурна й себе не прогодує (Пр.); коли б чоловік знав, чого він не знає, то й мав би, чого не має (Пр.);
быть в здравом уме – мати добрий розум; бути при здоровому (при повному) розумі; бути сповна розуму;
быть в своем уме – при розумі бути;
быть на уме – на думці стояти;
быть не в своем уме – не сповна розуму бути;
взбрести на ум – впасти в голову; набрести в голову;
в здравом уме и твёрдой памяти – при здоровому розумі і твердій пам’яті; в добрій пам’яті і при розумі;
взяться за ум – прийти до розуму (до глузду); узятися за розум; порозумнішати; піти до голови по розум; отямитися, стямитися, схаменутися;
в своём ли ты уме? – що ти собі думаєш?;
в своём, не в своём уме кто – при своєму (своїм), не при своєму (своїм) розумі (умі) хто; сповна, не сповна розуму хто; при тямі, не при тямі хто;
в уме ли ты? (фамил.) – чи ти при розумі?; чи [ти] маєш розум?; чи є в тебе розум?; чи ти сповна розуму?; чи ти [часом] не здурів?;
в уме не было – на думці не було;
держать в уме – пам’ятати;
доходить, дойти своим собственным умом – доходити, дійти своїм розумом; осягати (обіймати) своїм розумом (своєю головою);
жить своим умом – жити своїм розумом; покладатися на свій розум;
жить чужим умом – жити чужим розумом; перенестися на чужий розум; не мати своєї голови на в’язах;
задним умом крепок – мудрий по шкоді;
и в уме нет (не было) – і на думці нема (не було); й на думку не спадає (не спадало);
из ума вон – зовсім забув;
из ума не идёт – з голови (думки) не сходить (не йде), з голови не виходить;
иметь ум – мати розум, (образн.) мати олію (смалець) в голові, мати клепку;
и сила уму уступает – і сила перед розумом никне (Пр.);
лишиться ума – з розуму спасти (зійти, спливти, сплисти); розуму рішитися; позбутися (стратитися) розуму; з’їхати (зсунутися) з глузду; здуріти; збожеволіти;
лучшие умы – найкращі голови;
любить без ума – кохати (любити) до нестями (безтями);
мало ли что на ум приходит – чого на думку не спадає;
набираться ума – доходити розуму; розуму набиратися;
навести на ум – на розум навести;
на (в) уме у кого – на думці (на умі, у голові) в кого;
напрягать ум – напружувати думку;
на уме вертится – на думці крутиться;
недюжинный ум – семирозум;
не в своём уме – не при розумі, не при умі;
не в полном уме кто – не сповна розуму хто;
не идёт на ум кому – на думку не йде кому;
от (с) большого ума (сделать что) (ирон.) – здуру, з великого (з дурного) розуму, з дурної голови, через дурість (безглуздя, недоумство, нерозум);
не твоего (моего, нашего, вашего, их) ума это дело – не з твоїм (моїм, нашим, вашим, їхнім) розумом братися до чого (міркувати про що);
не то на уме у кого – не те в голові кому;
ограниченный ум – тісний розум;
от (с) большого ума – з великого розуму;
потерять к старости (износить) ум – втратити на старість розум; (також) вистаріти розум;
приходить на ум – спадати на розум, на думку;
раскинуть умом – повернути розумом, поміркувати;
светлый ум – ясний (світлий) розум; ясна (світла) голова;
сводить с ума – зводити з розуму (з ума); спантеличувати;
себе на уме кто (разг.) – собі на умі хто; хитрий (хитренький) хто; хитра пташка хто; уманський дурень хто; (образн.) з чужого воза бере та на свій кладе (Пр.);
склад ума – склад розуму;
сойти, спятить, свихнуть, свихнуться с ума – зійти з ума (з розуму); спасти (сплисти, спливти) з розуму; з глузду з’їхати (зсунутися, скрутитися, спасти); за розум (у голову) зайти; збожеволіти (збезглуздіти, одуріти, здуріти, ошаліти, знавіснити);
с ума (из ума) не идёт кто, что (разг.) – з думки (з голови) не йде (не сходить, не виходить) хто, що, усе на думці стоїть хто, що;
с ума сойти! – здуріти можна!;
с умом – з розумом, (как) розумно, (кто) розумний;
считать в умелічити (рахувати) в думці (у пам’яті, про себе);
угловатый ум – дута голова;
ума на деньги не купишь – розуму і за гроші не купиш (Пр.); не купити ума, як нема (Пр.); як нема розуму, то й коваль не вкує (Пр.); як нема розуму від роду, то не буде й до гробу (Пр.);
ума палата – розуму сила (палата);
ума палата у кого – всі розуми поїв хто; великорозумний;
ума не приложу – ради не дам [собі], розуму не доберу (не приберу), не зберу думки; не збагну;
ум за морем, а смерть за воротом – думка за морем, а смерть за плечима. (Пр.); гадка за морем, а смерть перед носом (Пр.); думка ген-ген літає, а смерть за плечі хапає (Пр.);
ум за морем не купишь, коли своего нет – розуму й за морем не купиш, як його дома нема (Пр.);
ум за разум заходит, зашёл у кого – глузд за розум завертає, завернув у кого, ум за розум заходить, зайшов (завертає, завернув) у кого; з великого розуму у дур заходить, зайшов хто; помішалося в голові кому;
ум на ум не приходится – усяк розумний по-своєму (Пр.); кожна голова свій розум має. (Пр.); кожна (кожне) має свою голову (Пр.);
умом дойти – розумом добрати;
умом не зрел[ый] – розумом не дійшлий;
ум хорошо, а два лучше – один розум добре, а два – ще краще (Пр.);
що голова – то розум, а як дві – то й ще краще (Пр.); що два, то не один (Пр.); більше голів – більше розуму (Пр.);
уму непостижимо что – незбагненне що; [геть] незрозуміле що; не міститься (не вміщається, не вкладається) в голові що; понад усяке людське розуміння що;
уму непостижимые вещи – несосвітенні речі;
уму-разуму учить – навчати (учити) уму (ума-розуму), наставляти на добрий розум, навчати розуму (на добрий розум, добру і розуму);
ум хорошо, а два лучше – [один] розум добре, а два — ще краще; [що] одна голова добре, а дві краще; що голова — то розум, а як дві — то й ще краще; що два, то не один;
у него не то (у него другое) на уме (разг.) – у нього не те (інше) на думці; він не те (інше) має на думці;
учить уму-разуму кого – розуму (ума-розуму) навчати (учити) кого; на [добрий] розум навчати (наставляти) кого; добра і розуму навчати кого;
что на ум взбредет – що в голову влізе; що навернеться на язик.
[Краще з наперсток розуму природженого, ніж цебер приученого (Пр.). Багато ума, та в кишені катма (Пр.). «Хай пограється в патріотку, доки не вийшла заміж. А там загубить усе між пелюшками й горшками. Вона тим і хороша, що має в голові смалець», — думав професор (Л.Пономаренко). Звичайно ж, нинішній режим навіть і такої зміни всіма силами не допускатиме. А сил у нього, як ми знаємо, предостатньо. У будь-якому разі їх значно більше, ніж розуму (Ю.Андрухович). Нам здається, що це влада божевільна. Але насправді це вона зводить з розуму суспільство. Мова влади — цинічна отрута протилежностей під мелясою риторики. Вчора ми переконано інтеґруємося в ЄС, а сьогодні не менш переконано — в Митний союз. То ГТС — національна цінність, то купа заліза. Спікер Кримського парламенту виступив проти української мови — міністр юстиції (!) звинуватив у «деградації» журналістів, що озвучили його хамські слова, а президент кримського спікеру ще й нагороду дав (О.Пахльовська). Мудрий по шкоді господар метнувся боржій по книгу, де записував сіно та ячмінь, що на мулів видавав, і знов вернув до Дон Кіхота в супроводі тих двох молодиць та хлопчика, який тримав недогарок свічки; велівши нашому гідальгові стати навколішки, захарамаркав щось, мов читав із видаткової книги якусь урочисту молитву, і серед того молитвування вліпив рицареві доброго потилишника, а потім узяв у нього меча і плазом по спині вдарив та все мимрив щось собі під ніс (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — В нього є смалець в голові (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Кажуть: «не тямиться з радощів». Мають казати й таке: «мудрішає з горя» (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Я захоплююсь світлими умами. Але чого варта людина, якщо в неї нема суті? Якщо вона — тільки видимість, а не буття? (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). І порівнюючи себе з цим пихатим балакуном, він думав: «Сто чортів, та коли б я мав хоч сотню тисяч франків готівкою, щоб виставити свою кандидатуру в моїй чудовій Руанській окрузі та влестити моїх славних нормандців, цих лукавих, собі на умі, одоробал та важкодумів, я б показав усім цим короткозорим пройдисвітам, які бувають на світі політичні діячі!» (В. Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана). Розум завжди дурніший, ніж серце (Ф. де Лярошфуко). Розум не може довго грати роль серця (Ф. де Лярошфуко). Деколи має сенс жити чужим розумом, але покладатися можна тільки на свій (Дж.Свіфт). Великі уми обговорюють ідеї, середні уми обговорюють події, дрібні — людей (Елеонора Рузвелт). У всіх жінок на думці тільки одне — що у всіх чоловіків тільки одне на думці].
Обговорення статті
Смешливость – смішливість, сміхотливість, сміючість, (хохотливость) реготливість.
[А хоч би й так? А хоч би й «страшна» була та вогка сміхотливість? А хоч би «страшна» була затуманена диханням смутку прозорість? Та що з того? І хай. Він із співом щастя розчинить двері душі всім «страшним» сміхотливостям, прозоростям, смуткам і танцям (В.Винниченко). Довго крутив пергамен так і сяк, дивився на харатью збоку, перевертав її, аж отроку стало смішно. Ситник не зважав на ту смішливість Пантелієву, сплюнув собі на пальця і взявся лічити рядки на пергамені (П.Загребельний). Аж раптом як заверещать дівки, як не кинуться з води на берег! Спотикаються у воді, перечіпаються. Шмаття мокре до тіла тулять, не доправши його й не посушивши. Страх, переляк в очах – Видно, що не придурюються. Куди та сміхотливість і поділася (О.Ірванець). Я навмисне уникаю слова «гумор», на мій слух воно якесь надто домашнє й невиразне, щоб його можна було ліпити до Адріана. Його сміхотливість, мабуть, була швидше своєрідним порятунком, майже вакхічним, не дуже приємним мені розслабленням після напруженої атмосфери, яку створює навколо себе винятковий талант (Є.Попович, перекл. Т.Мана)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ИЗБИВА́ТЬ ще лупцюва́ти, духопе́лити, дуба́сити, пра́ти, хво́їти, перен. частува́ти, образ. лічи́ти ре́бра, лата́ти бо́ки, дава́ти лу́пки, дава́ти духопе́лу;
избива́ющий, що /мн. хто/ б’є тощо, ра́ди́й віддуба́сити, зви́клий дуба́сити, побива́н, прач, товка́ч, клепа́йло, перен. моло́тник, молотобо́єць, прикм. штурхобо́чний, стил. перероб. лупцю́ючи;
избивающийся/избива́емый би́тий, зби́ваний /виби́ваний, поби́ваний/, то́вчений, лу́плений, підда́ваний биттю́;
ПЕРЕСЧИ́ТЫВАТЬ ще лічи́ти, рахува́ти;
пересчитывающий, що /мн. хто/ перелі́чує тощо, ста́вши рахувати, ра́ди́й перелічи́ти, за́йня́тий пере́ліком, прикм. рахува́льний, рахува́льний, перелі́чувальний, перерахо́вувальний, пор. считающий;
пересчитывающий по па́льцам ста́вши перелі́чувати на па́льцях;
пересчитывающийся/пересчитываемый лі́чений, рахо́ваний, перелі́чуваний, перерахо́вуваний.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Исчислять, исчислитьлічи́ти (лічу́, лі́чиш), полічи́ти, рахува́ти, порахува́ти; (вычислять) вирахо́вувати, -хо́вую, ви́рахувати, -рахую, -рахуєш.
Сосчитывать, сосчитать – рахува́ти, -раху́ю, -ху́єш, зрахува́ти, -раху́ю, -ху́єш, лічи́ти, злічи́ти, -лічу́, -лі́чиш.
Считать
1) (
цифры, деньги) рахува́ти, -раху́ю, -ху́єш, лічи́ти, -чу́, -чи́ш;
2) (
в иных случаях) вважа́ти (кого́, за ко́го, за що); я его считал умным человеком – я вважа́в його́ за розу́мну люди́ну;
-ться
1) (
деньги, цифры) рахува́тися, лічи́тися;
2) вважа́тися (за ко́го, що).
Числитьлічи́ти, -чу́, -чиш, рахува́ти, -раху́ю, -ху́єш; -ться – лічи́тися, рахува́тися.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Палец – палець; (конец пальца) – пучка. Большой палец – великий палець. Указательный палец – вказівний палець; вказівець. Средний палец – середній палець. Безымянный палец – підмизинний палець. Мизинец – мизинок. Считать по пальцамлічити на пальцях. Смотреть сквозь пальцы – дивитись на що крізь пучки, пальці. Пальцем не пошевелит – і пальцем не кивне; і за холодну воду не візьметься.
Порядок – порядок; (строй) – лад (очередь) – черга. По порядку – по черзі; по ряду; (№ по порядку) – чергове число. Порядок дня – порядок денний. В обычном порядке – звичайним порядком. Учреждать порядок – запроваджувати лад. В порядке (назначения, нагрузки…) – як призначення, як навантаження. Приводить в порядок, наводить порядок – впорядковувати; лад давати, робити. Изменить порядок – повернути лад. Смотреть за порядком – вести порядок; доглядати ладу. Вводить порядки – заводити, запроваджувати лад. Соблюдать порядок – додержувати порядку. Установленный, существующий порядок – заведений лад. Все в порядке – все гаразд. В порядке очередисм. Очередь. В спешном порядке – негайно; спішно. В бесспорном порядке – безсуперечно. В административном порядке – адміністративно; адміністративним порядком. Судебным порядком – судовно. Число по порядку – порядкове число. Считать по порядкулічити з ряду, від ряду. В надлежащем порядке (держать) – як слід, як годиться, як треба, як належить (тримати). В надлежащем порядке (проводить) – (переводити) установленим порядком.
Считатьлічити, рахувати. Считать кого кем, что чем – вважати, мати кого за кого, за що. Считать по порядкусм. Порядок. Считать врученной – вважати за вручену, за дану до рук. Считать необходимым – вважати за потрібне. Считать что-либо хорошим, дурным – мати щось за добре, за зле. Считаться с кем, чем (принимать во внимание) – вважати на кого, що.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Считатьлічи́ти, рахува́ти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Ум
• Без ума быть от кого, от чего
– до нестями (до краю) бути захопленим ким, чим; до нестями (без міри) кохатися в кому, в чому; [аж] не тямитися (не тямити себе) від кого, з чого (від чого); [аж] розум (голову) втратити через кого; (іноді розм.) [аж] дуріти за ким.
• Был бы ум — будет и рубль, не будет ума — не будет и рубля
– за розумною головою (і) сто голів не бідує, а дурна й себе не прогодує. Пр. Коли б чоловік знав, чого він не знає, то й мав би, чого не має. Пр.
• Быть в здравом уме
– мати добрий розум; бути при здоровому (при повному) розумі; бути сповна розуму.
• В здравом уме и твёрдой памяти
– при здоровому розумі і твердій пам’яті.
• Взяться за ум
– прийти до розуму (до глузду); узятися за розум; порозумнішати; піти до голови по розум; отямитися (іноді схаменутися).
• В своём, не в своём уме кто
– при своєму (своїм), не при своєму (своїм) розумі (умі) хто; сповна, не сповна розуму хто; при тямі, не при тямі хто.
• В уме ли ты?
(фам.) – чи ти при розумі?; чи [ти] маєш розум?; чи є в тебе розум?; чи ти сповна розуму?; чи ти [часом] не здурів?
• В уме ее было
– на думці не було.
• Доходить, дойти своим собственным умом
– доходити, дійти своїм розумом; осягати (обіймати) своїм розумом (своєю головою).
• Жить своим умом
– жити своїм розумом; покладатися на свій розум.
• Жить чужим умом
– жити чужим розумом; перенестися на чужий розум; не мати своєї голови на в’язах.
• И в уме нет (не было)
– і на думці нема (не було); й на думку не спадає (не спадало).
• И сила уму уступает
– і сила перед розумом никне. Пр.
• На (в) уме у кого
– на думці (на умі, у голові) в кого.
• Не в полном уме кто
– не сповна розуму хто.
• Не идёт на ум кому
– на думку не йде кому.
• От (с) большого ума (сделать что)
(ирон.) – здуру, з великого (з дурного) розуму, з дурної голови, через дурість (безглуздя, недоумство, нерозум).
• Потерять к старости (износить) ум
– втратити на старість розум; (також) вистаріти розум.
• Себе на уме кто
(разг.) – собі на умі хто; хитрий (хитренький) хто; хитра пташка хто; уманський дурень хто. [З чужого воза бере та на свій кладе. Пр.]
• Сойти, спятить, свихнуть, свихнуться с ума
– зійти з ума (з розуму); спасти (сплисти) з розуму; з глузду з’їхати (зсунутися, скрутитися, спасти); за розум (у голову) зайти; збожеволіти (збезглуздіти, одуріти, здуріти, ошаліти, знавіснити).
• С ума (из ума) не идёт кто, что
(разг.) – з думки (з голови) не йде (не сходить, не виходить) хто, що; усе на думці стоїть хто, що.
• С ума сойти!
– здуріти можна!
• Считать в уме
лічити (рахувати) в думці (у пам’яті).
• Ум за морем, а смерть за воротом
– думка за морем, а смерть за плечима. Пр. Гадка за морем, а смерть перед носом. Пр. Думка ген-ген літає, а смерть за плечі хапає. Пр.
• Ум за морем не купишь, коли своего нет
– розуму й за морем не купиш, як його дома нема. Пр.
• Ум за разум заходит, зашёл у кого
– глузд за розум завертає, завернув у кого; ум за розум заходить, зайшов (завертає, завернув) у кого; з великого розуму у дур заходить, зайшов хто; поміщалося в голові кому.
• Ум на ум не приходится
– усяк розумний по-своєму. Пр. Кожна голова свій розум має. Пр. Кожна (кожне) має свою голову. Пр.
• Ум хорошо, а два лучше
– один розум добре, а два — ще краще. Пр. Що голова — то розум, а як дві — то й ще краще. Пр. Що два, то не один. Пр. Більше голів — більше розуму. Пр.
• Ума на деньги не купишь
– розуму і за гроші не купиш. Пр. Не купити ума, як нема. Пр. Як нема розуму, то й коваль не вкує. Пр. Як нема розуму від роду, то не буде й до гробу. Пр.
• Ума не приложу
– ради не дам [собі]; розуму не доберу (не приберу); не зберу думки; не збагну.
• Умом не зрел(ый)
– розумом не дійшли.
• Уму непостижимо что
– незбагненне що; [геть] незрозуміле що; не міститься (не вміщається) в голові що; понад усяке людське розуміння що.
• У него не то (у него другое) на уме
(разг.) – у нього не те (інше) на думці; він не те (інше) має на думці.
• Учить уму-разуму кого
– розуму (ума-розуму) навчати (учити) кого; на [добрий] розум навчати (наставляти) кого; добра і розуму навчати кого.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

исчисля́ть, исчи́слить обчисля́ти, обчи́слити; вичисля́ти, ви́числити; лічи́ти
сосчи́тывать, сосчита́ть мат. лічи́ти, полічи́ти; рахува́ти, порахува́ти
счита́ть 1. лічи́ти, рахува́ти
2. уважа́ти

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Лічи́ти
1)
считать;
2)
лечить.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Перечислять, -лить
1) лічити, перелі́чувати, перелічити, перерахо́вувати, перерахува́ти, (
поименно называть) – назива́ти, назва́ти, перелі́чувати, перелічити;
2) (
бухг.) – переписувати, переписа́ти, перено́сити, перенести (на і́нший раху́нок).
По: а) (с дат. падеж.) –
1) (
для обозначения места) – по (с предлож. пад.) – на, в (с винит. пад. на вопрос «куда» и с предлож. пад. на вопрос «где»); по балансу значится – на (в) балянсі записано; по всей Украине – на всю Украї́ну, по (на) всій Украї́ні; по книгам вести учет – в книгах (по книгах) прова́дити о́блік; вручить повестку по месту службы – пові́стку вручити, до рук, да́ти на мі́сці (в мі́сці, при мі́сці), де уряду́є; зарегистрироваться по месту жительства – зареєструва́тися в мі́сці прожива́ння; работать по профессиональной линии – працюва́ти в професі́йній лі́нії, працюва́ти в професі́йних організа́ціях; по селам и городам – по се́лах і по міста́х; по учреждениям – по устано́вах;
2) (
для обозначения направления движения и пути следования, а также способа передвижения, способа сообщения употребляется конструкция с творительным падежом без предлога): плавание по Днепру – плавба́ Дніпро́м; ехать по железной дороге – ї́хати залізницею; переслать по почте, телеграфу – пересла́ти по́штою, телегра́фом, телегра́фно; по телефону говорить – розмовляти телефо́ном; по улице ехать – ї́хати ву́лицею;
3) (
на вопрос «куда», для обозначения места назначения) – на, в (с винит, пад.); по адресу послать – на адре́су посла́ти; обратиться по адресу – вда́тися на адре́су; отослать по месту жительства – одісла́ти, надісла́ти в (на) мі́сце прожива́ння; разослать приказ по округам – порозсила́ти нака́з по окру́гах (на окру́ги); уехать по месту назначений – поїхати в призна́чене мі́сце, до призна́ченого мі́сця; по месту службы командировать – на мі́сце (в мі́сце) слу́жби відрядити;
4) (
с дат. пад. множ. числа для обозначения времени и действия передается чаще всего творит. падежом множ. числа, либо конструкциями с предлогом «у» с вин. пад. мн. числа, а также род. падеж. с «що»): по временам – часа́ми, ча́сом; по праздникам, по праздничным дням – у свята́, у святні дні, святами, святними днями; заседания происходят по пятницам – засі́дання відбуваються у п’ятниці, п’ятницями; (еженедельно) – щоп’ятниці; он принимает по вторникам – він прийма́є у вівті́рки, вівто́рками; (еженедельно) – щовівті́рка; пароход отправляется по средам – паропла́в відпливає щосереди;
5)
а) (согласно чему, сообразно с чем) – за; (с творит. пад.) – згі́дно з чим, доде́ржуючи чого́; по алфавиту – за абе́ткою; по всем правилам, требованиям – за всіма́ пра́вилами, вимо́гами; по декрету – за декре́том; по его совету – за його́ пора́дою, згі́дно з його́ пора́дою; по закону – за зако́ном, за пра́вом; по исчислениям, предположениям и т. п. – за обраху́нками, припу́щеннями і т. ін.; по Марксу, по Ленину – за Ма́рксом, за Ле́ніном; по общему согласию – за спі́льною зго́дою; по определению суда – за вироком су́ду; по очереди – за черго́ю; по подписке – за передпла́тою; по порядку – за порядком, вряд; по порядку считать – рахува́ти (лічити) з ряду, вряд; по постановлению – за ухва́лою, постано́вою; по приложенному образцу – за до́даним зразко́м, на до́даний зразо́к; по следующей форме сделать – зробити за (згі́дно з) тако́ю фо́рмою, зробити, доде́ржуючи тако́ї фо́рми; распределять, классифицировать по каким-либо признакам – поділяти, клясифікува́ти за якими озна́ками; б) (с род. пад.) – з, (на підста́ві чого́); по ассигновке (выдавать, получать) – на підста́ві асиґна́ти; по поручению – з дору́чення; по приказу заведывающего – з нака́зу завідача́; по распоряжению Окрисполкома – з (на підста́ві) ро́зказу Окрвиконко́му; по чеку (выдать, получить) – на підста́ві че́ка, на чек; заплатить по векселю – заплатити на підста́ві ве́кселя, оплатити ве́ксель; заплатить по счету – заплатити на підста́ві раху́нку, оплатити раху́нок; налагать взыскания по докладам управляющего делами – наклада́ти ка́ру на підста́ві до́повідей (від) керівника́ справ; он арестован по доносу – він заарешто́ваний на підста́ві доно́су, виказу, че́рез доно́с, виказ; судить по наружности, по внешнему виду – судити з о́кола, з зо́внішнього (з о́колишнього) вигляду; судя по этому, по тому, что – су́дячи з цьо́го, з то́го, що; в) (в виду чего) – (уважа́ючи) на що; по заказу №… – на замо́влення; по моей просьбе – (уважа́ючи) на моє проха́ння; он уволен (в отставку) по прошению – його́ зві́льнено (у відстано́ву) (уважа́ючи) на (його́) проха́ння (на підста́ві його́ проха́ння); по первому его требованию – на пе́ршу його́ вимо́гу; по прошению, по ходатайству – на проха́ння, на клопота́ння; по требованию – на вимо́гу; г) (по причине чего, вследствие чего) – з (с род. пад.) – че́рез що, з чо́го; по болезни – че́рез хво́рість, че́рез хворо́бу (за хворо́бою); по недоразумению – че́рез непорозумі́ння (з непорозумі́ння); по недостатку средств – че́рез брак за́собів; по несогласию – че́рез незго́ду; по ошибке – че́рез по́милку, у по́милку; по принципиальным соображениям – з принципо́вих міркува́нь (че́рез принципо́ві міркува́ння); по принуждению – з (при)мусу, з прину́ки, че́рез примус; по случаю столетия – з наго́ди, з приводу столі́тніх роковин; по случаю чего? по поводу чего? – з яко́ї наго́ди? з яко́го приводу?; по той причине – з тіє́ї причини, через ту причину; д) (соответственно чему) – відпові́дно до чо́го, від чо́го; зарплата назначается по занимаемой должности – зарплатню признача́ють відпові́дно до поса́ди; плата по работе – пла́та від робо́ти, як до робо́ти, пла́та відпові́дно до робо́ти;
6)
а) (в каком отношении, чаще всего твор. пад. без предлога) – на, про що, з чо́го; по качеству – якістю, на якість; по количеству народонаселения – число́м людности; по самой идее – само́ю іде́єю, з само́ї іде́ї; по своей величине, по своей силе – свої́м ро́зміром, своє́ю силою; по социальному положению он служащий – соціяльним ста́ном він службо́вець; по существу своего содержания – суттям свого́ змі́сту; литература по этому вопросу – літерату́ра до цього́ пита́ння, літерату́ра про це (пита́ння); по форме и по содержанию (интересный доклад) – і фо́рмою і змі́стом; товарищ по профессии – това́риш профе́сією; б) (по какому способу) – по (с дат. пад.), на (с вин. пад.); назвать по имени, по фамилии – назва́ти кого́ на йме́ння, на прі́звище (ім’ям, прі́звищем); по моему – (як) на ме́не, по-мо́єму; по моему мнению – на мою ду́мку; по моему соображению – на мою га́дку (ду́мку); по такому способу – на такий спо́сіб, по тако́му, таким спо́собом; по-украински, по-русски – по-украї́нському, по-росі́йському; в) (по сравнению с кем, с чем, по отношению к кому, к чему) – про́ти ко́го, про́ти чо́го, як рівняти (рівняючи) до ко́го, до чо́го; по смете у нас перерасход – про́ти кошто́рису в нас перетра́та; г) (на вопрос для чего? для какой цели? по какому вопросу, делу?) – в спра́ві чого, для чого, на що… (и часто непосредственно родит. падеж без предлога); по этому делу – в цій спра́ві; высказываться по вопросу о чем – висло́влюватися в які́й спра́ві (в спра́ві) про що; делопроизводитель по учету личного состава – ділово́д для о́бліку особо́вого скла́ду, ділово́д у спра́ві о́бліку особо́вого складу; доктор по (нервным) болезням – лі́кар (нерво́вих) хворо́б; издержки по предприятию – витра́ти підприє́мства; (вкладываемые в самое предприятие) – витра́ти на підприє́мство; издержки по содержанию аппарата – витра́ти на утримання апара́ту; комиссариат по внутренним делам – комісаріят вну́трішніх справ; комиссия по землеустройству – комі́сія (для) землевпорядкува́ння; комиссия по охране труда – комі́сія (в спра́ві) охоро́ни пра́ці, комі́сія для охоро́ни пра́ці; комиссия по составлению словаря – комі́сія на (для) склада́ння словника́, комі́сія (в спра́ві) склада́ння словника́; конференция по разоружению – конфере́нція в спра́ві роззбро́єння; обратиться к кому по делу – уда́тися до ко́го в спра́ві; работа по рационализации аппарата – робо́та над раціоналіза́цією, ко́ло (з) раціоналіза́ції апара́ту; расходы по операциям – операці́йні вида́тки; специалист по внутренним болезням – спеціялі́ст на (всерединні) вну́трішні неду́ги, х(в)оро́би; д) на вопрос из какой отрасли? из какой области?) – з (с родит. пад.); лекции по истории литературы – ле́кції з істо́рії літерату́ри; руководство по бухгалтерии – підру́чник (з) бухгальте́рії; е) (в выражениях): по выборам служить – служити з вибору; по длине, по ширине, по высоте измерять – виміряти на (в) довжину́, на (в) ширину́, на (в) височину́; по докладу резолюция – резолюція на до́повідь; по дороге, по пути: а) (в дороге) – доро́гою, в доро́зі, по доро́зі; б) (одна дорога) – по доро́зі, одна́ доро́га, одно́ю доро́гою (йти); доход по предприятию – добу́ток підприє́мства; (извлекаемый из самого предприятия) – добу́ток із підприє́мства; по закону, по праву – по закону, по пра́ву; по командировке – а) як відряджений, з відрядження, з відряду; б) з докуме́нтом про відрядження, про відряд; по мере возможности – у мі́ру можливости; по случаю дешево продается мебель – випа́дком (випадко́во) де́шево продають ме́блі; по справедливости – по пра́вді; по цене – за ціну́; б) (с вин. падеж.)
1) (
на вопрос по сколько?) – по (с винит. пад.); платить по 2 рубля метр – платити по два карбо́ванці за метр; по рублю с каждого – по карбо́ванцю з ко́жного; получать по 3 рубля в день – оде́ржувати (по) три карбо́ванці на день; приложить по одному образцу (экземпляру) – дода́ти по одно́му зразко́ві (примі́рникові); сделать по два вопроса каждому – зада́ти по два пита́ння ко́жному;
2) (
на вопросы: по что, до какой поры?) – до чо́го, по що, по ко́го; по настоящее время, по сие время – до́сі, до цьо́го ча́су́, по цей час; по эту, по ту сторону, по обе стороны – по цей, по той бік, при цей, при той бік, по обидва бо́ки; с 1917 по 1927 год – з 1917 ро́ку до 1927 ро́ку, з 1917 ро́ку по 1927 рік; с 5 января по 5 марта – з 5 січня до 5 бе́резня;
3) (
с предлож. пад. на вопросы: по ком, по чем, после, чего) – за ким, за чим, по ко́му, по чо́му; по истечении, по прошествии срока – як вийде те́рмін; по истечении трех недель – по трьох тижнях, за три тижні пі́сля чо́го; по окончании праздников – по святах.
Порядок
1) порядок (-дку), лад (-ду); (
устройство) – лад (-ду); п. государственный – держа́вний лад; п. дня – порядок де́нний; п. правовой – пра́вний порядок, правола́д (-ду), пра́вний лад; п. следственный – порядок слі́дства; п. общежительный – інтерна́тський порядок; п. установленный, существующий – заве́дений лад; вводить -ки – заво́дити, запрова́джувати порядки; все в -ке – все гара́зд; п. давать чему – порядкува́ти, попорядкува́ти чим, розпоряджа́ти, розпорядити що; держать в надлежащем -ке – трима́ти, як нале́жить (як слід, у порядку); наводить п-к – заво́дити, завести лад; поддержание -дка – доде́ржання порядку; порядка ради – задля порядку, для порядку; приводить в -док что – упорядко́вувати, упорядкува́ти, що, лад дава́ти, да́ти чому́; смотреть за -ком – гляді́ти, догляда́ти порядку; соблюдать -док – доде́ржувати порядку; установлять -док – заво́дити, завести порядок (лад); утверждать -док – запрова́джувати лад;
2) (
способ) – порядок (-дку), спо́сіб (-собу); п. ведения книг – спо́сіб (порядок) вести книги; п. ведения предварительного следствия – яким порядком нести попере́днє (передсудо́ве́) слі́дство; п. обжалования решений суда – яким порядком оска́ржуються судо́ві присуди (вироки); п. частный – окре́мий порядок; в административном -ке – адміністративно, адміністративним порядком; в бесспорном -ке – безсупере́чно, безсупере́чним порядком; в дискуссионном -ке – спо́собом диску́сії, дискусі́йно; в законной -ке – пра́вним (зако́нним) порядком; в законодательном -ке – правода́тно, законода́тно; в -ке назначения, нагрузки – як призна́чення, як наванта́ження; в общем -ке – зага́льним порядком, спо́собом; в обычном -ке – звича́йним порядком, спо́собом; во внесметном -ке – позакошто́рисним порядком; в надлежащем -ке (проводить) – уста но́вленим порядком; в -ке поступления заказов – за тим порядком (за то́ю черго́ю), як надхо́дять замо́влення; в положенном, установленном -ке – заве́деним порядком; в спешном, срочном -ке – нега́йно, спі́шно; в -ке статьи закона – згі́дно з артикулом зако́ну, на підста́ві артикулу зако́ну; в том самом -ке – тим са́мим порядком; в ударном -ке – нага́льним порядком, нага́льно, в щонайпе́ршу чергу́; законным -ком – пра́вним спо́собом, пра́вним чином, пра́вно; судебным -ком – судо́м, судо́вно, судо́вим порядком, че́рез суд; этапным -ком – ета́пом; явочным -ком – оказо́вим (Н) спо́собом, без дозво́лу, оказо́во (Н);
3) (
очередь) – черга́, ряд (-лу); в алфавитном порядке (расположить) – за абе́ткою; номер по -ку – ну́мер (число́) з ряду, черговий ну́мер (число́); по -ку – в чергу́, з ряду; считать по порядкулічити зряду; число по -ку – порядко́ве число́.
Сосчитывать, сосчитать, -ся – рахува́ти, порахува́ти, лічити, полічити, -ся; -ться с кем (сводить счеты) – квотува́тися, поквитува́тися, рахува́тися, порахува́тися з ким; -вается легко, трудно – порахува́ти ле́гко, тру́дно.
Считать
1)лічити, злічити, полічити, рахува́ти, порахува́ти
; с. по порядкулічити з ряду, від ряду;
2) (
полагать) – уважа́ти, гада́ти; с. излишним – уважа́ти, що за́йве, вважа́ти за за́йве; с. кого кем – вважа́ти за ко́го, за що, ма́ти за ко́го, за що; с. необходимым – вважа́ти за потрі́бне; с. себя вправе – гада́ти, що ма́єш пра́во; повестку -тать врученной – вважа́ти, що по́вістку вру́чено, опо́вістку вважа́ти за вру́чену, за да́ну до рук; считаю своим долгом – вважа́ю за свою повинність.
Числить – числити, лічити, рахува́ти (що за ким).

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

На чужой каравай рта не разевай.
1. На чужий коровай очей не поривай (а свій май).
2. В чуже просо не тич носа.3. Бабина гривня - всім людям дивна.
4. На чуже пшонце укріпцю не приставляй.
5. Чужий кожух не гріє.
6. Завидно, що в когось видно.
7. Як чужими пирогами та свого батька поминать.
8. Не бери, де не положив.
9. Лучче своє личко, як чужий ремінець.
10. Лучче свої воші бити, ніж чужі гроші лічити.
11. Всяк ласий на чужі ковбаси.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

лічи́ти, лічу́, лі́чиш, лі́чать

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Арихме́тика, -ки, ж. Ариѳметика. Арихметикою або щотницею зветься така наука, що навчає без помилок щитати (лічити). Кон. Ар. 1. Ум. Арихме́тичка. Арихметичка трудна мені здалася. Г. Барв. 403.
Відлі́чувати, -чую, -єш, сов. в. відлічи́ти, -чу́, -чиш, гл.
1) Отсчитывать, отсчитать.
Од лічити.... тридев’ять пшонин. Чуб. I. 120.
2) Вычитать, вычесть. К. Грам. 102. Кон. Ар. І.
Даре́мний, -а, -е.
1) Даровой, безвозмездный.
Даремному коню в зуби не заглядають. Ном.
2) Напрасный, тщетный.
Горбатого лічити — то, брате, даремна праця. То даремна річ, — духовній не так написано. Левиц. Пов. 82.
Лічи́лка, -ки, ж. Во время игры въ ку́зьмірки дѣти становятся рядомъ или въ кружокъ, а одинъ выходить изъ ряда и, указывая пальцемъ на каждаго, начинаетъ считать (лічи́ти), произнося при этомъ по слову изъ особыхъ фразъ, которыя и называются лічи́лками. На кого упадетъ послѣднее слово, тотъ выходить. Лічилки, як у кузьмерки граються: а) Одіян, другіян, тройцан, царіцан, падан, ладан, сукман, дукман, дівен, дикса. б) Бігла вода з винограду до самого спадку, нема попа, нема дяка, не буде й порядку. Чорненькі боти пішли до роботи в красній китайці... Прикусіте пальці! Ив. 49 — 51.
Лічи́ти, -чу́, -чиш, гл.
1) Считать.
Лічу в неволі дні і ночі і лік забуваю. Шевч. 548. Де гроші лічять, там не пхайсь. Ном. № 5863.
2) Лѣчить.
Лічили, лічили, — поки її безталанну в труну положили. Шевч. 330.
По́милка, -ки, ж. Ошибка. Помилка за хвальш не йде. Ном. № 7446. У по́милку. По ошибкѣ. Оце дивизія та й годі! чи воно піп помиливсь, що став я лічити, аж воно цілісінька сороківка грошей у помилку перейшла.
Хиря́чка, -ки, ж. Болѣзнь. Хирячка напала Катрю, треба лічити. Полт.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Врачева́ть, ся = лїчи́ти, ся, го́їти, ся. — Шкода го́їти, коли смерть прийде. н. пр.
Выметать, вымётывать, ся = 1. ви́кидати, ви́кинути, викида́ти, ся. — Викидати каміння. 2. обруби́ти, обру́блювати, ся. — Почала обрублювати петлї. 3. лїчи́ти, вилїчувати, рахува́ти, виклада́ти (на щотах). 4. ви́сипати, висипа́ти, ви́прищити, випри́щувати. — Прищі якісь на руках висипало. — Його усього висипало. С. Аф. — У його виприщило на виду і на руках. 5. ощени́ти ся. С. З. — Сучка ощенила ся.
Зна́читься = зна́читись, щита́ти ся, лїчи́ти ся.
Исчи́слить, исчисля́ть, ся = злїчи́ти (С. Аф.), полїчи́ти, ви́лїчити (С. Л.), розлїчи́ти, ви́рахувати (С. Л.), зрахува́ти (С. З.), порахува́ти (С. З.), лїчи́ти, вилїчувати, розлїчувати, вирахо́вувати, ся.
Лѣчи́ть, ся = 1. лїчити, ся, лїкува́ти, го́їти, ся, курува́ти, ся. — Лїчили, лїчили, поки її безталанну в трупу положили. К. Ш. — Хто ся лїчить, того біда цьвічить. н. пр. — Ой ходила дївчина по крутій горі та збірала троякого зїлля на ліки мінї. Лїкуй, лїкуй, молода дївчино, ой лікуй гаразд, а як вийду я з сїї причини, візьму тя зараз. н. п. Под. — Зїлля гірке, чим слабість курують. О. Пч. 2. лїкарюва́ти. — Потім її й сама стала вчить лїкарювати: які трави, що од чого і де їх шукати. К. Ш.
По́льзовать, ся, вы́пользовать, ся = лїчити, го́їти, ся і т. д. д. Лѣчи́ть і Вы́пользовать, ся.
Почита́ть, поче́сть = вважа́ти, лїчи́ти, полїчити. — Чого лице од мене одвертаєш, мене собі за ворога вважаєш? К. І.
Признава́ть, призна́ть, ся = 1. пізнава́ти, пізна́ти. — Не можу пізнати його. 2. признава́ти ся (С. Л.), вини́ти ся, призна́ти ся, повини́ти ся. — Він признав ся; що се його дїло. 3. вважа́ти, уважа́ти, прийма́ти, ма́ти за ко́го або за що́, приня́ти, лїчи́ти, полїчи́ти. — Міклошич уважає білоруську мову нарічієм язика малоруського. Ог. — Чого лице од мене одвертаєш, мене собі за ворога вважаєш. К. П.
Принима́ть, приня́ть, ся = 1. прийма́ти, бра́ти, одбіра́ти, приня́ти і т. д. д. Получа́ть. Принима́ть, приня́ть госте́й = віта́ти (С. Л.), привіта́ти, вшанува́ти, пригости́ти. — Здоров, здоров, пане Саво! Чим вітати маєш? — Ой чим же вас, козаченьки, буду привітати? н. п. — У багатсво не вдаряє, а що має, тим вітає. н. пр. — І ця сестра пригостила його добре та дала на дорогу кусок сала. н. к. Ман. — П. во внима́ніе = вважа́ти, важа́ти, завважа́ти, ма́ти на ува́зї, завва́жити, взя́ти на ува́гу і д. під сл. Внима́ніе.Принима́ть кого́ за... = вважа́ти, ма́ти кого́ за..., лїчи́ти кого́ за... — Чого лице од мене одвертаєш, мене собі за ворога вважаєш. К. П. — Приня́ть намѣ́реніе, гото́вность = д. Вознамѣ́риться. Принима́ть, приня́ть къ свѣ́дѣнію, въ разчётъ, въ соображе́ніе = ма́ти на ува́зі, мота́ти на ус, взя́ти до ува́ги. — Принима́ть уча́стіе = а) бра́ти удїл б) дба́ти, клопо́тати, ся, турбува́ти ся (за кого або за що); зверта́ти особли́ву ува́гу. — Приня́ть рѣше́ніе = намогти́ ся, зва́жити ся. — П. въ шу́тку = в жарт поверну́ти. — П. младе́нца отъ купе́ли = увести́ у ві́ру, у зако́н. – П. къ се́рдцу = до се́рця взя́ти. — П. здоро́вий, хоро́шій видъ = ви́люднїти. — П. на свой счетъ = а) взя́ти на свій кошт, взя́ти ко́шти на се́бе, б) до се́бе прикла́сти. — Він даремне до себе приклав — я зовсїм не про його казав. 2. прийма́ти ся, захо́жувати ся (С. Л.), бра́ти ся до чо́го, почина́ти, розпочина́ти, приня́ти ся, заходи́ти ся (С. Аф. Л.), поча́ти, розпоча́ти, ста́ти, взя́ти ся. — Заходить ся дрова рубать. С. Аф. — Та й заходились рештувать вози в далекую дорогу. К. Ш. — Заходились лавки мити. С. Л. — Став дро́ва руба́ти. С. Л. — Взяв ся за дїло. 3. прийма́ти ся, приня́ти ся. — Щепа принялась добре. — Дївчина, як верба: де посади, там і прийметь ся. н. пр. 4. прийма́ти ся (за кого), захо́жувати ся, приня́ти ся, взя́ти ся, заходи́ти ся (с. Аф.). — Стривай лишень, ось я захожусь коло тебе, не будеш пустувати. С. Аф.
Разсчи́тывать, разсчита́ть, разсче́сть, ся = розлїчувати (С. Л.), лїчи́ти, рахува́ти, ся (С. З.), вилїчувати, вирахо́вувати (С. Л.), розлїчи́ти, ся (С. З.), розрахува́ти (С. Л.), зрахува́ти, облїчи́ти, ся; розпла́чувати ся, розплати́ти ся (з ким), розщи́тувати, розщита́ти (кого), квітува́ти, поквітува́ти (кого), поквітува́ти ся (з ким). — Як не розлїчуй, а грошей не стане. — Як рахувати сир, масло — то й вареників не їсти. н. пр. — Разсчи́тывать слу́жащихъ = розщи́тувати, зміща́ти, відправля́ти. — Змістив покойовку. Кр.
Расчи́сливать, расчисля́ть, расчи́слить = рахува́ти (С. Л.), лїчи́ти (С. Л.), розрахо́вувати, вирахо́вувати (С. Л.), розлїчувати (С. Л.), вилїчувати, розрахува́ти, розлїчи́ти, порозлїчувати. — Як рахувати сир, масло — то й вареників не їсти. н. пр. — Богатий тут на смерть гнївив ся, що він з грішми не розлїчив ся. Кот.
Сосчи́тывать, сосчита́ть, ся = лїчи́ти, облїчувати, вилїчувати, вирахо́вувати, обрахо́вувати, злїчи́ти (С. Л.), полїчи́ти (С. Л.), облїчи́ти, порахува́ти, зрахува́ти (С. Ж. Л.), пораху́бити, ся. Бо міру ласк Твоїх до нас той тільки змірить, хто по зерну пісок морський ізлїчить й звірить. Гул. Ар. — Як ми порахували ся, то ще він мінї винен.
Счита́ть, сче́сть, ся = лїчи́ти (С. Л.), рахува́ти, щита́ти, облїчи́ти, злїчи́ти, полїчи́ти, обрахува́ти, порахува́ти, пощита́ти, ся. — Одна, друга, третя, четверта, а пъятої нема! Та як же ти лїчиш? н. к. — Чи на морі між купцями лїчиш з краму бариші? н. п. — А ти в хатї — я на дворі, ходїм, серце, лїчім зорі. А ти лїчи, я не буду; кого люблю, не забуду. н. п. Под. — Перші лїта минули ся, я їх не лїчила, бо кожная годинонька була мінї мила. н. п. — Ти виросла за цї два днї, а я тебе дитиною лїчив. К. К. — Як рахувати сир і масло, то й вареників не їсти. н. пр. — Ти доки вмієш раховати? Фр. — Махання за биття не рахуєть ся. н. пр. — Не варт своє сьвітло палить, а чужі гроші щитать. н. пр. — Счи́танный = лїчений. — Вовк і лїчене бере. н. пр.
Цырю́льникъ = цїлю́рик, целю́рик, голїй, голя́р, стрижі́й (Ман.), стригу́н. — Кличе голїя хлопчина, щоб голив він воєводу. Ст. С. — Стриже стрижій чоловіка, от достриг до уха та й питає. н. к. — А ранних целюрикам сїчовим лїчити приказано. Л. В.
Цѣли́ть, исцѣли́ть = зцїля́ти, лїчи́ти, го́їти і д. Исцѣля́ть.
Чи́слить, ся = чи́слити, ся (С. Жел. З.), лїчи́ти, рахува́ти, щита́ти, ся. — Числив його за козака. С. З.