Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 6 статей
Запропонувати свій переклад для «м’яч»
Шукати «м’яч» на інших ресурсах:

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Дучко́вий, -а, -е, — м’яч. Родъ игры въ мячъ, иначе: земляни́й м’яч, висо́кий дуб. Ив. 28.
Маслови́й м’яч. Родъ игры въ мячъ. Ив. 33.
Маткови́й, -а́, -е́. Маткови́й м’яч, гі́лка маткова́ = Матка 7. Ив. 28. КС. 1887. VI. 458.
Мняч. См. М’яч.
М’яч и мняч, -ча, м. Мячъ. Полетиш, як м’яч. Ном. № 4319. Стріляють було у них, а вони як мнячі кулі ловлять та назад себе кидають. Мнж. 133.
Попуска́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. попусти́ти, -щу́, -стиш, гл.
1) Распускать, распустить. Стьонжки до кірок попустить. Г. Барв. 65. Трохи не попустив і сліз. Котл. Ен. II. 23.
2) Опускать, опустить. Попустив свої орлові крила від смутку. О. 1861. VI. Кул. 29. Побіг із села вовкулакою, попустивши хвоста. Г. Барв. 451. Ніс під се́бе попусти́ти. Смѣшаться, устыдиться. Мнж. 171.
3) Запускать, запустить. А він угору як попустить гилку ( = м’яч). Радом. у.
4) Ослаблять, ослабить. Попусти вірьовку.
5) Допускать, допустить; отдать во власть, въ жертву кому. Не попущу тебе, мила, иншому достатись. Мет. 70. Спасибі, каже, Богу, що не попущено душі християнської лютому звіру. Рудч. Ск. І. 4.
6) Упускать, упустить, уступать, уступить. Чужого не бери, а свого не попусти. Чуб. І. 239. Я йому́ сього́ не попущу́. Я ему этого не уступлю, не прощу. — місця, по́ля. Уступать, уступить мѣсто, дать мѣсто. Тоді ляхи, дуки-срібляники добре дбали, дальше ік порогу посували, козаку-нетязі більше місця на покуті попускали. ЗОЮР. І. 205. Більше йому поля гуляти попускали. Макс. (1849), 86.
7) — себе́. Допускать, допустить себя до чего безнравственнаго, плохого, распускать, распустить себя. Як же то мені самій тяжко на його дивитись, що він себе так попустив. Г. Барв. 285. І не попустило ж себе як небудь: нігде слова про його негожого не чути. Г. Барв. 14.
8) — по́пуск, по́пуст. См. Попуск. б) Попуска́ти.
1) Пустить (многихъ). Коні у чисте поле попускав. Мнж. 41. Коней пустопаш попускали. АД. І. 118.
2) Уронить (во множествѣ). Що було в руках, — усе попускала. Летіла сорока з висока, попускала пір’я додолу. Мет. 301.