Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 78 статей
Запропонувати свій переклад для «межа»
Шукати «межа» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Межа́ –
1) (граница, рубеж) межа́, грань (-ни), грани́ця, край (р. кра́ю); (политическая) кордо́н (-ну);
2) (между владениями, полями) межа́, грань, грани́ця, (межник: узкий – вдоль нивы) обм[н]і́жок (-жка), (широкий – для проезда между двумя полосами пашен) су́голов (-ва), су́головок (-вка, м. р.), су́(го)ловка (-ки, ж. р.). [На по́лі пшени́ченька через ме́жу похиля́ється (Пісня). Са́ме на гра́ні росте́ дуб (Лебединщ.). Град у всім селі́ збив по́ле і при його́ грани́ці став (Франко). Іду́ я обмі́жком, – шумля́ть колоска́ми лани́ (Грінч.). Па́рубок поверну́в ме́жами та су́головками (Н.-Лев.). Тре́ба переора́ти су́(го)ловку, щоб не ї́здили (Брацл.)].
• Межа́-об-межу – межа́ в ме́жу. [Як брат з бра́том рука́ в ру́ку, межа́ в ме́жу, у двох тіла́х оди́н дух (Франко)].
• Проводить, провести -жу́ – прово́дити, прове́сти́, кла́сти, покла́сти, роби́ти, зроби́ти межу́, (политич.) кордо́н (по)між чим.
Грани́ца – межа́, грань (р. гра́ни), грани́ця (ум. грани́ченька), (только политическая) кордо́н. [Дуб ріс са́ме на гра́ні. Ї́здив за кордо́н. Приї́хали з-за кордо́ну вче́ні лю́ди. Інтернаціоналі́зм зни́щить кордо́ни поміж на́ціями].
• Провести, определить грани́цу между чем – покла́сти межу́.
• Определить грани́цу чего – обмежува́ти, заграни́чити що.
• Выйти из грани́ц – перебра́ти мі́ри, перейти́ край, межу́.
• Сосед по грани́це – узгранича́нин.
Досяга́емость – дося́жність.
• Черта досяга́емости – межа́ дося́жности.
• Вне досяга́емости – по-за до́сягом, по-за дося́жністю.
Заме́тный – помі́тний, примі́тний, прикмі́[е́]тний, (легко распознаваемый) знатни́й, зна́тий, (значительный) значни́й. [Яро́чок ле́две примі́тний серед широ́кого сте́пу (Н.-Лев.). Межа́ знатна́ бу́де наві́ки (Кониськ.). Зна́ті були́ міща́ни раз уже́ з то́го, що не носи́ли шабе́ль, – ті́лько ніж коло по́яса (Куліш). Був сей чолові́к значни́й між усіма́ на схо́ді со́нця (Куліш)].
• Быть едва -ным вдали – мрі́ти, брині́ти. [А під лі́сом край доро́ги либо́нь курі́нь мрі́є (Шевч.). Оре́л під хма́рою ті́льки брині́в (Сл. Гр.)].
• Становиться, стать -ным – познача́тися, позначи́тися, визнача́тися, ви́значитися. [Вплив книг все ду́жче познача́вся на йо́му (М. Грінч.)].
• Следы -ны – сліди́ зна́ти.
Каса́ться, косну́ться –
1) (кого, чего, физически) торка́тися, торкну́тися кого́, чого́, до ко́го, до чо́го, об що, у що, дотика́тися, діткну́тися до ко́го, до чо́го, торка́ти, торкну́ти, заторкну́ти кого́, що. [Яки́йсь хо́лод торка́ється деліка́тного ді́тського ті́ла, щось бере́ з-за плече́й (Коцюб.). І вона́ пішла́ туди́, де не́бо торка́ється до землі́ (Грінч.). Торка́ється об сухе́ стебло́ терно́ве, щі́льно ту́литься (Васильч.). Шпиль його́ торка́вся в са́ме не́бо (Крим.). Чу́ю, щось холо́дне мене́ торка́є (Крим.)].
• Твой взор меня -ну́лся – твої́ о́чі мене́ заторкну́ли; (мимолётно) твій по́гляд перебі́г по мені́.
• Вода приятно -са́лась тела – вода́ лю́бо торка́лася ті́ла.
• Жизнь грубо -ну́лась его – життя́ йо́го брута́льно зачепи́ло (діткну́ло).
• Моих зениц -ну́лся он – він торкну́вся мої́х зіни́ць, він доторкну́вся до мої́х зіни́ць.
• Не -са́ясь земли – не торка́ючи(сь) землі́.
• Свет -ну́лся глаз – сві́тло торкну́лося оче́й.
• -ться слуха – торка́тися, торкну́тися ву́ха, уше́й, дохо́дити, дійти́, добува́тися, добу́тися ву́ха, до ву́ха.
• Шкаф -ется стены – ша́фа торка́ється сті́нки (дотуля́ється до сті́нки).
• Чужого (имущества) не -са́йся – чужо́го (добра́) не чіпа́й, не торка́й, (образно) зась до чужи́х ковба́с;
2) (кого, чего, до чего, легко и слабо) доторка́тися, дото́ркуватися, доторкну́тися, дотика́тися, діткну́тися кого́, чого́, до ко́го, до чо́го, торка́ти, торкну́ти кого́, що, (задевая, цепляя) черка́тися, черкну́тися чим до ко́го, до чо́го, у що, об ко́го, об ві́що, з чим; срвн. Прикаса́ться. [Ходи́ ти́хо як лин по дну, що ні до ко́го не доторка́ється (Номис). Рука́ моя́ дото́ркувалася до її́ руки́ (Кон.). Було́ тісне́нько: вони́ з Катери́ною черка́лись одно́ об о́дного плече́м (Грінч.). Її́ плече́ черка́ється з його́ плече́м (Мирн.). Язи́к ті́льки черка́ється об піднебі́ння (Н.-Лев.)].
• Ни до чего не -ется – ні до чо́го не бере́ться; і за холо́дну во́ду не бере́ться.
• -ну́лся до его плеча – доторкну́вся до його́ плеча́, торкну́в його́ плече́;
3) (распространяясь достигать чего) сяга́ти, сягну́ти, дохо́дити, дійти́, достава́ти, доста́ти до чо́го, чого́; срвн. Достига́ть 3. [Велика́ни рука́ми ма́ло-ма́ло не́ба не сяга́ли (Рудан.). Йому́ вода́ вже по ши́ю сяга́є (Чуб. V)].
• Вода -са́ется коленей – вода́ сяга́є колі́н.
• Восточная граница -са́ется Кавказа – схі́дня межа́ сяга́є (до, аж до) Кавка́зу.
• Головой -са́лся потолка – голово́ю достава́в до сте́лі (сяга́в сте́лі, торка́в сте́лю).
• Половодье -са́лось крайних изб – по́вінь (вели́ка вода́) дохо́дила до кра́йніх хат.
• Цивилизация этих стран не -ну́лась – цивіліза́ція до цих краї́н не сягну́ла (цих краї́н не діста́ла, не заторкну́ла);
4) (иметь отношение к чему) торка́тися, торкну́тися, дотика́тися, діткну́тися, стосува́тися, ти́читися, (малоупотр.) ти́ка́тися, тикну́тися кого́, чого́ и до ко́го, до чо́го. [Акаде́мія в усі́х спра́вах, що торка́ються нау́к та осві́ти, ма́є пра́во безпосере́дньо зно́ситися з усіма́ устано́вами (Ст. А. Н.). Мовчи́ть, нена́че до йо́го й не стосу́ється (Сквирщ.). Тут єсть щось таке́, що торка́ється (ти́читься) тебе́ (Звин.)].
• Беседа, речь -ется вопроса о… – розмо́ва йде про…, мо́ва (річ) про те, що…
• Меня это не -ется – це до ме́не не нале́жить, це мене́ не стосу́ється.
• Это вас не -ется (не ваше дело) – це до вас не стосу́ється, це до вас не ти́читься.
• Дело -ется личности – спра́ва стосу́ється осо́би (зачіпа́є осо́бу).
• Дело -ется кого, чего – хо́дить (іде́ться) про ко́го, про що. [Але я все сторожки́й, де хо́дить про те́бе, коха́ний мій (Леонт.)].
• Что -ется (кого, чего) – що-до ко́го, що-до чо́го. [Що-до молоди́х Шмі́дтів, то (вони́) захо́дили до профе́сора за тих трьох днів не ча́сто (Крим.)].
• Что же -ется – що-ж до, а що вже. [Що-ж до сами́х шахтарі́в, то вони́ поділи́лися вира́зно на дві ча́стки (Грінч.). А що вже Васи́лько – ти́хий, сумни́й (М. Вовч.)].
• Что -ется меня (по мне) – що-до ме́не, про ме́не, по мої́й голові́. [Про ме́не – робі́ть, як зна́єте. По мої́й голові́ – хоч вовк траву́ їж. (Сл. Гр.)].
• Тебя не -ется! – не про те́бе ді́ло! не твоє́ ме́леться!
• Чего ни косни́сь – що не візьми́, до чо́го не оберни́ся, за що не ві́зьмешся, то…
• А косни́сь тебя, что ты сказал бы – неха́й би тебе́ торкну́лося, що́ сказа́в би; а якби́ тобі́ таке́, що́ сказа́в би;
5) (только об одушевл.: интересовать, составлять интерес) торка́тися, торкну́тися, дотика́ти, діткну́ти, обхо́дити, обійти́ кого́. [Його́ ли́хо ма́ло мене́ торка́ється (Ніков.). Мене́ пісні́ й проро́цтва не обхо́дять: аби́ зако́н – проро́ків непотрі́бно (Л. Укр.)].
• Нас это близко -ется – нас це бли́зько обхо́дить.
• А насколько ж (а разве) это меня -ется? – а що то мене́ обхо́дить?;
6) (чего: говорить о чём) торкатися, торкнутися чого, згадувати, згадати про що.
• Не -сайтесь этого вопроса – не торка́йтеся ціє́ї спра́ви; не зга́дуйте про це.
• -ну́лся в двух словах… – згада́в двома́ слова́ми про що.
• Оратор -ну́лся вопроса о… – промо́вець торкну́вся спра́ви про що или чого́.
• Каса́ющийся – (относящийся) доти́чний до чо́го и чого́, (относительный) стосо́вний до чо́го, що-до ко́го (спра́ва), про́ти, су́проти ко́го, чо́го; см. ещё Каса́тельный. [Ко́жний з прису́тніх на суді́, коли́ що знав доти́чне спра́ви, міг про се заяви́ти су́ддям (Ор. Лев.). А оце́ спра́ва – що-до гро́шей (Звин.)].
• Каса́емо – що-до, про́ти, су́проти ко́го, чо́го.
Кон –
1) (предел) межа́, грани́ця, рубі́ж (-бежа́); (начало) поча́ток (-тку).
• От -на – споконві́ку; срвн. Искони́;
2) (конец, смерть) край (р. кра́ю), кіне́ць (-нця́).
• Скот у нас в кон пошёл – худо́ба в нас почала́ ги́нути (здиха́ти), у нас почала́ся (пішла́) по́шесть (пі́шов промі́рок) на худо́бу.
• До -ну – до кінця́, до ско́ну, до скона́ння;
3) (очередь) че́рга́, че́ред (-ду), (зап.) ко́лія, ряд (-ду).
• Кон его пришёл – прийшла́ його́ (йому́) че́рга́ (ко́лія).
• По первому -ну –
а) (в первый раз) пе́рший раз, пе́ршого ра́зу;
б) (в первую очередь) у пе́ршу че́ргу, в пе́ршім ря́ді, на са́мий пере́д, (зап.) наса́мпере́д;
4) (место игры) кін (р. ко́ну).
• Сбить кого с -ну – ски́нути кого́ з поса́ди, позба́вити кого́ вла́ди (ваги́), зве́сти́ кого́ ні на́що.
• Поставить свою судьбу (участь) на кон – поста́вити (ки́нути) свою́ до́лю (своє́ життя́) на кін (на ка́рту);
5) товари́ство, гурт (-ту), компа́нія, ку́па.
• Он не нашего -ну – він не з на́шого гу́рту (товари́ства), не з на́шої компа́нії, він не з на́ших.
• Либо в кон, либо вон – або́ до ку́пи, або́ з ку́пи.
Марина́д – марина́да, марина́д (-ду), ме́живо, ме́жа.
Межни́к – мі[е]жни́к (-ка́), обм[н]і́жок (-жка), су́голов (-ва), су́головок (-вка), су́(го)ловка; срв. Межа́ 2.
Нетро́нутый – нето́ркнутий, нето́рканий, неді́ткнений, (незадетый) незаче́плений, (несдвинутый, недвижный, непотревоженный) непору́шений, (диал. неру́шений), незру́шений, непору́шний, неру́шний, неруши́мий, (неначатый, непочатый, девственный) непоча́тий, (часто: девственный) неза́йманий, (о земле ещё) ціли́нний, цілико́вий. [По́слана на куше́тці й нето́ркана по́стіль особли́во рі́же о́ко (Коцюб.). На Дніпрі́ ще лід неру́шений лежи́ть (Київщ.). Земля́ несі́яна, незру́шена плуга́ми (Черняв.). Все (в кімна́ті) було́ ці́ле й непору́шне (Ор. Левиц.). Межа́ стої́ть неру́шною тро́хи не два́дцять літ (Кониськ.). Сю о́сінь до́вго лист неруши́мий стої́ть (Борз.). Широ́кий, необме́жений, неза́йманий степ (Коцюб.). Жде давно́ її́ неза́ймана тарі́лка (М. Рильськ.)].
• -тый морозом – нето́ркнутий (неприби́тий) моро́зом, неприморо́жений.
• -тая душа – неза́ймана (неви́нна) душа́.
О или об и о́бо, пред. –
1) с вин. п. – об, в, на.
• Разбиться о камень – розби́тися об ка́мінь.
• Об землю, о стену – о́б землю, в зе́млю, об мур, в мур.
• Биться головою о стену – об мур (об сті́ну) голово́ю би́тися (товкти́).
• Опереться о стол, о перила – спе́ртися на стіл, на пору́ччя.
• Споткнуться о порог, о камень – спіткну́тися на порі́г, на ка́мінь.
• Исколоть ноги о жнитвину – на стерню́ но́ги поколо́ти. [На бі́ле камі́ння, на сі́ре корі́ння свої́ но́ги побива́є (Дума)].
• Стена о стену, двор о двор, межа о межу – стіна́ повз (крізь) сті́ну и опо́стінь, двір повз (крізь) двір, межа́ об межу́. [Похова́ли його́ трупа́ об труну́ з Степа́новою (Кониськ.)].
• Рука о́б руку, бок о бок – руко́ю до руки́, по́руч, по́біч;
2) с вин. и предл. п. п. (для обозн. времени) – об, на, за.
• О Пасху (о Пасхе), о Покров, о Рождество, о полночь (о полночи) – об Вели́кодні и на Вели́кдень, об Покро́ві и на Покро́ву, об Різдві́ и на Різдво́, опі́вно́чі.
• О Троице – об Зеле́ній (Клеча́льній) неді́лі, на Зеле́ну неді́лю.
• О святках – святка́ми.
• Об эту (ту) пору – об цій (тій) порі́, на цю (ту) по́ру, на цей (той) час, під цей (той) час.
• Это было о прошлое воскресенье – це було́ мину́лої неді́лі.
• О семидесятых годах – за семидеся́тих рокі́в и семидеся́тих рокі́в;
3) с предл. п. – за, про, (реже) на (с вин. п.).
• Думать, знать, слышать, говорить, петь о ком, о чём – ду́мати, зна́ти, чу́ти, говори́ти, співа́ти за ко́го, за що и про ко́го, про що.
• Я часто об этом думаю – я ча́сто про (за) це ду́маю.
• Я давно слыхал о вас – я давно́ за (про) вас чув.
• Спрашивать, вспоминать, помнить, забыть о ком, о чём – пита́ти(ся), зга́дувати, пам’ята́ти, забу́ти(ся) за ко́го, за що, про ко́го, про що и (реже) на ко́го, на що. [Не все-ж бог дару́є, про що люд мірку́є. Я йому́ за свій на́мір нічо́го не каза́ла (Неч.-Лев.). Він за ню не знав, вона́ за ньо́го не зна́ла. За ми́лого як співа́ти – лю́бо й потужи́ти (Шевч.). Хто-ж за ме́не спогада́є (Рудан.)].
• Дума о трёх братьях Азовских – ду́ма про трьох браті́в Озі́вських.
• Рассказы о животных – оповіда́ння про звірі́в.
• Об этом – за це, про це.
• Беспокоиться, заботиться о ком, о чём – турбува́тися, пеклува́тися, дба́ти за ко́го, за що, про ко́го, про що, (гал.) дба́ти о що.
• О́бо мне не беспокойтесь – за ме́не не турбу́йтесь.
• Довольно об этом – го́ді про це.
• Донести о происшествии – доповісти́ (сповісти́ти) за приго́ду.
• Переговариваться о мире – умовля́тися за мир.
• Просить, ходатайствовать о ком, о чём – проха́ти (проси́ти), клопота́тися за ко́го, за що.
• Жалеть о ком, о чём – жа́лувати, жалкува́ти, шкодува́ти за ким, за чим.
• Не об одном хлебе живы будем – не сами́м хлі́бом жи́ві́ бу́демо.
• О сыне только на свете живу – си́ном (за́-для си́на) ті́льки й живу́ на сві́ті;
4) (с качеств. прил. и числительными) – на, з.
• Дом о трёх этажах – буди́нок на три по́верхи (на три оса́ди).
• Изба о двух горницах – ха́та на дві світли́ці.
• Стол о трёх ножках – стіл на трьох ні́жках, з трьома́ ні́жками.
• Храм о золотой голове – це́рква з золоти́м ве́рхом.
• Храм о трёх главах – це́рква з трьома́ ба́нями (верха́ми), на три ба́ні.
• Ведь ты не о двух головах – у те́бе-ж не дві голови́, ти-ж не з двома́ го́ловами.
• Птица о восьми ногах – (в сказке) птах об восьми́ нога́х.
О́бмежу, о́бмеж, нар. – о́бміж, по́між з ким, з чим, межа́, з меже́ю.
Поме́жник (сосед межа с межой) – помі́жник, помеже́нник. [Він мені́ помеже́нник, межа́ з меже́ю (Новомоск. п.)].
Пора́ –
1) час, годи́на, пора́, доба́.
• Не такая -ра́ теперь настала – не таки́й час тепе́р наста́в, не така́ годи́на (пора́) тепе́р наста́ла.
• В обеденную -ру – в обі́дню годи́ну (до́бу), обі́дньої годи́ни, в обі́д; срв. Обе́д, Обе́денный. [Ой у неді́лю, в обі́дню годи́ну сам в нево́леньку попа́вся (Пісня)].
• Подвечерняя -ра́ – підвечі́рок (-рка). [Це так: от вам пі́вдня, тоді́ підвечі́рок, а тоді́ – ве́чір (Звин.)].
• Предрассветная -ра́ – досві́тня годи́на.
• Послеобеденная -ра́ – пообі́дня, післяобі́дня годи́на, попо́лудень (-дня).
• Глухая -ра – (поздняя) глу́па доба́; (мёртвый сезон) ме́ртва доба́.
• Ночная, вечерняя -ра́ – нічна́, вечі́рня доба́ (діб), вечі́рній час, вечі́рня годи́на. [Тепе́р нічна́ діб,— не до́рого зби́ться з шля́ху (Київ.)].
• Ночною, вечернею -ро́ю – нічно́ї, вечі́рньої доби́. [Нічно́ї доби́ з нево́лі утіка́ли (Дума)].
• Осенняя -ра́ – осі́ння доба́.
• Зимняя -ра́ – зи́мня (зимо́ва́) доба́. [Ну, а куди́-ж нам тепе́р, зимово́ї доби́, поді́тися? (М. Лев.)].
• Рабочая -ра́ – робі́тній (робо́чий) час, робі́тня (робо́ча) доба́. [Вже наста́в гаря́чий робі́тній час (Н.-Лев.). А робо́чої доби́, що люде́й ніко́го в селі́ нема́є… (М. Вовч.)].
• В какую (в такую, в эту) -ру – в яки́й (в таки́й, в цей) час, в яку́ (в таку́, в цю) добу́ (діб, по́ру, годи́ну). [А молоди́ця на́ша са́ме у цю діб постерегла́ зло́дія (Київ.)].
• В раннюю, в позднюю -ру – в ра́нню, в пі́зню до́бу. [Оди́н до́щик об Мико́лі ви́пав в ра́нню до́бу (Манж.)].
• До поздней -ры – допі́зна, до пі́знього ча́су, до пі́зньої годи́ни (доби́). Він сиді́в допі́зна (Гр.)].
• С давних пор – зда́вна, відда́вна, з да́внього ча́су, з да́вніх часі́в.
• До недавних пор – донеда́вна, до неда́внього ча́су́.
• На ту -ру – на той час, на ту по́ру. [І бліди́й мі́сяць на ту по́ру із хма́ри де-де вигляда́в (Шевч.)].
• По -ре́ глядя – як до ча́су, як коли́.
• Быть в самой лучшей -ре́ – бу́ти в цві́ті (в ро́зцвіті) ві́ку свого́.
• Девица на -ре́ – ді́вчина на відда́нні, на відда́чі. [У ме́не-ж дочка́ на відда́нні (Г. Барв.)].
• В одну -ру – в одни́х (в їдни́х) часа́х; см. Одновремё́нно.
• На первых -ра́х – поперва́х, на пе́ршій порі́; срв. Сперва́. [Тепе́р вони́ пони́жчали, а поперва́х жа́рко бра́лись (Борз.)].
• В кои -ры раз зайдёт – коли́ не коли́ (вряди́-годи) раз за́йде;
2) час, пора́. [Усьому́ під не́бом свій час і вся́кому ді́лу своя́ пора́: час роди́тись і час умира́ти, час наса́джувати і час вирива́ти наса́джене (Еккл.)].
• На всё своя -ра́ – на все свій час (своя́ пора́).
• До -ры́, до времени – до ча́су, до слу́шного ча́су; (покамест) по́ки що, до́ки що. [До ча́су дзба́нок во́ду но́сить (Приказка). Одбува́ючи до слу́шного ча́су сяки́й-таки́й одбу́ток… (Куліш). Неха́й до́ки що так бу́де, як і до́сі було́, а так яко́сь поба́чимо (Кониськ.)].
• Приходит, приближается, наступает, пришла, наступила -ра́ – прихо́дить, надхо́дить, настає́ час, пора́, прийшо́в, наста́в час, прийшла́, наста́ла пора́ (що роби́ти). [Час прихо́дить умира́ти, ні́кому пора́ди да́ти (Пісня)].
• С которых, с каких пор – відко́ли (диал. звідко́ли, звідукі́ль), з яко́го ча́су. [Відко́ли пішо́в, та й нема́ (Рудч.) Не пам’ята́є, коли́ са́ме змерз, відко́ли трясе́ться (Свидн.)].
• С этой -ры́, с этих пор – з цьо́го ча́су, відтепе́р, (отныне) відни́ні. [Відтепе́р уве́сь час він оберта́в на лекту́ру (Франко)].
• Существующий с этих пор, с тех пор – відтепе́рішній, відтоді́шній.
• С тех пор, с той -ры́ – з то́го ча́су, відто́ді. [З то́го ча́су ставо́к чи́стий зарі́с осоко́ю (Шевч.). Відто́ді ду́мка про ві́рну ти́ху дружи́ну скраша́ла його́ безтала́ння (Коцюб.)].
• До которых, до каких пор – до́ки, до́кіль (реже доко́ли), (до какого места) доку́ди, подо́ки. [До́ки бу́ду му́чить ду́шу і се́рцем болі́ти? (Шевч.). І до́кіль так ще бу́де? (Гліб.). Ви́значив кре́йдою подо́ки обрі́зувати (Звин.)].
• До сих пор – до́сі, до́сіль, дотепе́р, до ц[с]ьо́го ча́су, по цей (сей) час. [Чужі́ лю́ди полу́днують, ми й до́сі не ї́ли (Метл.). Біди́в я, та й дотепе́р біду́ю (Кам’ян.)].
• Вот до каких пор, вот до сих пор, вот по сию -ру (исключительно при обозначении пространственных отношений, глубины, высоты и т. п.) – о(т) по́ки, от по́сі, от по́ти, от подо́ки, от подо́ти. [Мені́ в ставку́ о по́ки (Зміїв.). І повелі́в: бурха́тимеш от по́ти, отту́т межа́ твої́м серди́тим хви́лям (Куліш). От подо́ти закача́й рука́ва (Липовеч.). От по́сі (до этого места) мої́ слова́, а да́льше напи́сано чию́сь ви́думку (Куліш). Ось по́ти моє́ї мо́ви (Ор. Лев.)].
• До тех пор – до́ти, до́тіль, по́ти, по́тіль, допо́ти, допо́тіль. [Я до́ти не ве́льми на дівча́т вважа́в і зро́ду ніко́го не коха́в (М. Вовч.)].
• Бывший, существовавший до сих пор, до тех пор – дотепе́рішній, дотоді́шній.
• С тех пор, с той -ры, как – (відто́ді) відко́ли. [Мину́в уже четве́ртий рік, відко́ли Дени́с Сиваше́нко відділи́вся від ба́тька (Грінч.). Відко́ли він ожени́вся, і в господа́рстві йому́ не веде́ться (Коцюб.). Відко́ли почала́ся пре́са, відто́ді пови́нно було́ з’яви́тися й чима́ло но́ви́х працьовникі́в на по́лі публіци́стики (Єфр.)].
• До тех пор, пока… – до́ти – до́ки, по́ти – по́ки, до́ти – (аж) по́ки, до́тіль – до́кіль, по́тіль – по́кіль; срв. Пока́. [До́ти ходи́в, до́ки не накла́в голово́ю (Номис). До́ти лях мути́в, до́ки не наї́вся (Номис). По́ти пря́ла, по́ки й задріма́ла (Рудч.). По́тіль не переста́ну, по́кіль не доста́ну. По́тіль бить, по́кіль та щу́чина ко́жа облі́зе (Рудч.)].
• В -ру, не в -ру, см. Впо́ру.
• Вы пришли в самую -ру – ви прийшли́ са́ме в час.
• Пора́, нар. – час, пора́.
• -ра́ обедать, спать – час, пора́ обі́дати, спа́ти.
• -ра́ на боковую – час на бокове́ньку, час ляга́ти.
• -ра́ итти, ехать, -ра́ домой – час (пора́) іти́, ї́хати, час (пора́) додо́му. [Час додо́му, час, час і пора́ (Пісня). Час ї́хати (М. Вовч.). Але́ тобі́ спа́ти час, дити́но (Коцюб.). Та тобі́ ще, голу́бонько, не час умира́ти (Рудан.). Та го́ді сиді́ти, да пора́ леті́ти (Метл.). Ой го́ді-ж мені́ з кі́нними брата́ми уганя́ти, час мені́ коза́цьким нога́м пі́льгу да́ти (Дума)].
• -ра́ б уже, давно б -ра́ – час-би (пора́-б) уже́, давно́-б час, давно́-б пора́. [Дороста́є літ дити́на, вже пора́-б жени́ти (Рудан.)].
• Вам давно -ра́ было это сделать – вам давно́ слід було́ це зроби́ти.
• Перейти -ре́, безл. – перепори́тися.
• Уже и -ра́ перешла – вже й перепори́лось. [Чи не пора́ нам додо́му? – Уже́ й перепори́лось (Борз.)]. – См. Поро́ю.
Преде́л – межа́, грани́ця, грань, рубі́ж (-бежа́), бе́рег, (конец) край, кіне́ць (-нця́).
• -дел жизни – кіне́ць життя́.
• -лы – ме́жі, (переносно) береги́; о́бруб, (об’ём) о́бсяг чого́.
• Расширить -лы государства – розсу́нути ме́жі держа́ви.
• -лы власти – о́бсяг вла́ди.
• В -лах чего – в ме́жах, в о́брубі, в о́бсягу чого́. [Замі́сть істори́чних коро́нних краї́в тре́ба пороби́ти краї́ни в ме́жах ко́жної націона́льности (Грінч.). Відповіда́єте за все, що ста́неться в о́брубі ва́шого села́ (Франко)].
• В -лах нашего рассмотрения – в ме́жах, в о́бсягу на́шого ро́згляду.
• За -лами чего – по-за ме́жами чого́, поза чим. [Я тепе́р по-за ва́шою вла́дою].
• За -лами возможного – по-за ме́жами можли́вого (Франко).
• Выйти из -лов – ступи́ти, перейти́ через край (через мі́ру), зайти́ за край чого́, ви́йти по-за ме́жі чого́.
• Выйти из -лов благопристойности – перейти́ ме́жі звича́йности.
• Это переходит за -лы возможного – це перехо́дить ме́жі можли́вости, мі́ру можли́вости.
• Всему есть -де́л – всьому́ єсть край.
• Достичь (своего) -ла – дійти́ кра́ю.
• До крайних -лов – до кра́ю. [Нена́висть його́ дійшла́ до кра́ю (Крим.)].
• Положить -де́л чему-л. – край покла́сти чому́, бе́рега да́ти чому́.
• Положить -де́л своему честолюбию – покла́сти край своє́му честолю́бству.
Примыка́ть, примкну́ть –
1) к чему (прилегать) – притика́ти(ся), приткну́ти(ся), припира́ти, припе́рти, при[до]туля́тися, при[до]тули́тися, прича́люватися, прича́литися до чо́го, (граничить) межува́ти з чим; срв. Прилегать 1. [До світли́ці притика́є скі́лька бічни́х кімна́т (Л. Укр.). Межа́ з меже́ю до на́ших Воли́ни та Поді́лля притика́ється сторона́, що зве́ться Галичина́ (Єфр.). Наш двір межу́є з його́ горо́дом. До подві́р’я з усі́х бокі́в припира́ли сліпі́ сті́ни сусі́дніх домі́в (Франко)].
• -ка́ть друг к дугу – межува́тися, межува́ти. [На́ші ни́ви межу́ються].
• Правый фланг войска -ка́л к лесу – пра́вим фла́нгом ві́йсько притика́ло до лі́су;
2) к кому, к чему (присоединяться) – приє́днуватися, приєдна́тися, прилуча́тися, прилучи́тися, пристава́ти, приста́ти, (о мн.) поприє́днуватися, поприлуча́тися, попристава́ти до ко́го, до чо́го. [Став козако́м, приста́в до Дороше́нка (Грінч.). Він приєдна́вся (прилучи́вся) до мої́х ворогі́в];
3) что (на щеколду, на замок) – примика́ти, примкну́ти що, (притворять) причиня́ти, причини́ти, (о мн.) попричиня́ти що (напр. две́рі, ві́кна). [Примкну́ла сіне́шні две́рі і пішла́ з ха́ти];
4) что к чему (сдвигать) – припира́ти, припе́рти, присо́вувати, прису́нути що до чо́го.
Примкну́тый –
1) припе́ртий, при[до]ту́лений, прича́лений до чо́го;
2) причи́нений; при́мкнутий и при́мкнений;
3) припе́ртий, прису́нений.
• Примкну́вший к кому – той що приєдна́вся (прилучи́вся, приста́в) до ко́го, прилуче́нець (-нця).
• Примыка́ющий к чему – приле́глий, прити́чний до чо́го, той, що притика́є (притика́ється) припира́є и т. д. до чо́го, той, що межу́є з чим, суме́жний з чим; срв. Прилега́ющий.
• На -щей улице – на приле́глій ву́лиці.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Кон –
1) (предел) межа́, грани́ця, рубі́ж (-бежа́); (начало) поча́ток (-тку);
2) (конец, смерть) край (р. кра́ю), кіне́ць (-нця́);
3) (очередь) че́рга́, че́ред (-ду), (зап.) ко́лія, ряд (-ду);
4) (место игры) кін (р. ко́ну);
5) товари́ство, гурт (-ту), компа́нія, ку́па;
• до кону – до кінця́, до ско́ну, до скона́ння;
• кон его пришёл – прийшла́ його́ (йому́) че́рга́ (ко́лія);
• либо в кон, либо вон – або́ до ку́пи, або́ з ку́пи;
• он не нашего кону – він не з на́шого гу́рту (товари́ства), не з на́шої компа́нії, він не з на́ших;
• от кона – споконві́ку;
• по первому кону – а) (в первый раз) пе́рший раз, пе́ршого ра́зу; б) (в первую очередь) у пе́ршу че́ргу, в пе́ршім ря́ді, на са́мий пере́д, наса́мпере́д;
• поставить свою судьбу (участь) на кон – поста́вити (ки́нути) свою́ до́лю (своє́ життя́) на кін (на ка́рту);
• сбить кого с кону – ски́нути кого́ з поса́ди, позба́вити кого́ вла́ди (ваги́), зве́сти́ кого́ ні на́що;
• скот у нас в кон пошёл – худо́ба в нас почала́ ги́нути (здиха́ти), у нас почала́ся (пішла́) по́шесть (пі́шов промі́рок) на худо́бу;
• стоять (быть) на кону – стояти (бути) на кону́. Обговорення статті
Предел – межа, край, кінець, границя, грань, рубіж, поріг, ліміт:
• вне пределов – поза межами;
• вне пределов досягаемости – поза межами досягання; поза досягом;
• в пределах – в межах, (диал.) в о́брубі;
• в пределах Украины – у межах України;
• всему есть предел – усе має свій край (свою межу); усьому є межа (край, кінець);
• выйти из пределов чего – перебрати міри в чому, перейти за межі (зайти за край, ступи́ти (перейти) через край) чого; перейти́ через край (через мі́ру), ви́йти поза ме́жі чого;
• выйти из пределов (за пределы) дозволенного (перен.) – перейти межі дозволеного; уступити (перейти, узяти) через край; зайти за край (вийти поза межі) дозволеного;
• до предела – до краю (межі), (наполнить) вщерть;
• достичь (своего) предела – дійти́ кра́ю;
• за пределами возможного – поза ме́жами можли́вого (Франко);
• за пределами чего, вне пределов чего – за (поза) межами чого, за (поза) чим;
• за пределы города – за межі міста;
• положить преде́л своему честолюбию – покла́сти край своє́му честолю́бству;
• положить предел чему – зробити край чому; край (кінець, межу) покласти чому; (фиг.) берега дати чому;
• предел верхний – границя верхня;
• предел выносливости, измерения, насыщения, отклонения, ползучести, прочности, текучести, упругости – границя витривалости, вимірювання, насичування, відхиляння, повзучости, прочности, міцности, текучости, пружности;
• предел жизни – кіне́ць життя;
• предел чувствительности – межа чутливости;
• пределы – ме́жі, (переносно) береги́; о́бруб, (объём) о́бсяг чого́;
• пределы власти – о́бсяг вла́ди;
• пределы интегрирования – межі інтеґрування;
• пределы колебания температуры – межі (границі) коливання температури;
• расширить пределы государства – розсу́нути ме́жі держа́ви;
• ситуация дошла до предела – ситуація перейшла за межі (через край); ситуація зайшла за край;
• этому надо положить предел – цьому треба покласти край (кінець);
• это переходит за пределы возможного – це перехо́дить ме́жі можли́вості, мі́ру можли́вості.
[Відповіда́єте за все, що ста́неться в о́брубі ва́шого села́ (Франко). Розумна людина ставить собі межу навіть в добрих справах (М. де Монтень)]. Обговорення статті
Рубеж – межа, рубіж, границя, грань, край, кордон, кінець, злам:
• за рубежом – за кордоном;
• на рубеже двух эпох – на зламі (на грані, на межі) двох епох;
• новые рубежи – нові обрії;
• огневой рубеж – вогневий рубіж. Обговорення статті
Сорок – сорок:
• сорок лет – сорок років (літ), (возраст, разг.) сороківка;
сорок сороков – (церк., рус.) сорок сороків, (тьма тьмущая) тьма теменна, безліч, достобіса.
[Сорок — це морок, це посвист ножа, часу і слова, ще не безмежжя і вже не межа — це післямова, післялюбов без гріха і гроша… Наче в «Токаї», Сорок — це корок… а клята душа Все ж витікає. (І.Римарук). Скрізь беруть до. Після сорока ти вже сміття під ногами епохи (Любов Пономаренко). Сорок років, страх самотності, останні поклики чуттєвості і чутливості… (Я.Кравець, перекл. Ф.Саґан). Їй, мабуть, ближче до п’ятдесятки, ніж до сороківки (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Сорок років — це час, коли пора закінчувати починати життя і пора починати його закінчувати]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ГРАНИ́ЧИТЬ ще сусі́дити, сусідува́ти, приляга́ти;
граничащий що межу́є тощо, прикм. межови́й, сусі́дній, приле́глий, образ. межа́ в межу́ з;
граничащий с чем на кордо́ні з чим, на межі́ [граничащий с преступле́нием на межі зло́чину].
МЕ́РА ще спо́сіб [меры защи́ты спо́соби́ за́хисту], фраз. межа́ [меры прили́чия межа́ присто́йности];
ни в ко́ей мере (ни в како́й мере) фраз. нія́ким сві́том;
в по́лной мере ще цілко́м, (задовольнити) до гаразду́;
в ра́вной мере /в одина́ковой мере, в той же мере/ одна́ково, а так са́мо, (на початку думки) рі́вно ж;
в тако́й мере аж так(и́й);
по мере того́ мі́рою то́го;
по кра́йней мере ще принайме́нше, щонайме́нше, (хоч) бода́й, галиц. пре́цінь;
по мере сил по змо́зі;
не зна́я меры на всю мі́ру;
мерой (порціями) видавце́м;
без меры (пити) безо́щадно;
сверх меры ще че́рез край, (хвалити) аж он як, (гніватися) хіба ж так.
ПРИЛЕГА́ТЬ (про одяг) (ті́сно) пристава́ти;
прилега́ющий що /мн. хто/ приляга́є тощо, зви́клий прилягати, ра́ди́й прилягти́, прикм. близьки́й, сусі́дній, сумі́жний, приле́глий, (про хати) стрі́ха-в-стрі́ху, сті́нка-в-сті́нку, (про землю) межа́-в-межу́, (про одяг) якра́з до фігу́ри;
прилега́ющий вплотну́ю к (про землі) межа́-в-межу́ з.
ПРИМЫКА́ТЬ (багнет) ще настро́млювати, наса́джувати, (очі) стуля́ти, (до гурту) ще прибива́тися;
примыка́ющий 1. що /мн. хто/ настро́млює тощо, ра́ди́й настроми́ти, стил. перероб. настроми́вши, 2. що межу́є з чим тощо, прикм. приле́глий, сумі́жний, образ. межа́-в-межу́, 3. що /мн. хто/ пристає́ тощо, зго́дний приста́ти до;
примыкающийся/примыка́емый 1. настро́млюваний, наса́джуваний;
СМЕ́ЖНЫЙ забут. помі́жний, образ. межа́-в-межу́.
СОСЕ́ДСТВОВАТЬ ще сусі́дитись;
соседствующий що /мн. хто/ сусі́дить тощо, розташо́ваний у сусі́дстві, фраз. стрі́ха-в-стрі́ху, межа́-в-межу́ див. ще прилегающий.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Межа – межа́, -жі́.
Борозда –
1) (межа на пашне) борозна́, -ни́;
2) (морщина) змо́ршка, -ки; рівчачо́к, -чка́.
Граница – межа́, -жі́; (политич.) кордо́н, -ну.
Предел – межа́, -жі́, край (род. кра́ю).
Рубеж – кордо́н, -ну, межа́, -жі́.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Граница – межа; грань; (только политическая) – кордон. Провести границу между чем – покласти межу. Выйти из границ, перейти границы – перебрати міри; перейти, ступити через край. Проводить границу чего – обмежовувати що.
Предел – межа; грань. В пределах – в межах. Вне пределов – поза межами. Выйти из пределов – перебрати міри; перейти за межі; зайти за край; перейти через край. Положить предел – межі покласти; край покласти; берега дати.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Межа – межа́;
• м. окружная – м. обкружна́.
Граница – межа́.
Черта – ри́са;
• ч. (предел, граница) – межа́;
• ч. города, городская – межа́ міська́;
• ч. отметочная (шило), стол. – дра́чка.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Межа
• Межа об межу, межа к меже – межа в межу; межа з межею; (іноді) обміж.
• Проводить, провести межу – проводити, провести (класти, покласти, робити, зробити) межу (політич. кордон). [Для трактора межі немає. Пр.]
Предел
• Вне пределов досягаемости – поза межами досягання; поза досягом.
• Всему есть предел – усе має свій край (свою межу); усьому є межа (край, кінець).
• Выйти из пределов (за пределы) дозволенного (перен.) – перейти межі дозволеного; уступити (перейти, узяти) через край; зайти за край (вийти поза межі) дозволеного.
• Положить предел чему – зробити край чому; край (кінець, межу) покласти чому; берега дати чому.
Черта
• В общих (главных) чертах – загальними рисами; у загальних (головних) рисах; загально.
• До последней черты (перен.) – до останньої межі; до краю (до кінця).
• За чертой города – поза межами міста.
• Последняя черта (фиг.) – крайня (остання) межа.
• Черты лица – риси обличчя.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

грани́ца грани́ця,-ці, межа́,-жі́, кордо́н,-ну
г. возбужде́ния межа́ збу́дження
г. довери́тельная грани́ця дові́рча
г. погре́шности межа́ по́хибки
г. предупрежда́ющая межа́ попере́джувальна
г. разде́ла межа́ по́ділу
г. тре́щины межа́ трі́щини
г. чувсти́вельности межа́ чутли́вости
лими́т лімі́т,-ту, межа́,-жі́; но́рма,-ми
преде́л грани́ця,-ці, межа́,-жі́, кіне́ць,-нця́; мат. грани́ця,-ці
п. ве́рхний грани́ця ве́рхня
п. выно́сливости межа́ витрива́лости
п. довери́тельный межа́ [грани́ця] дові́рча
п. измере́ния грани́ця ви́міру
п. непроходно́й межа́ непрохідна́
п. ни́жний грани́ця ни́жня
п. отклоне́ния грани́ця [межа́] відхи́лення
п. переходно́й межа́ перехідна́
п. погре́шности грани́ця по́хибки
п. про́чности грани́ця [межа́] мі́цности
п. то́чности грани́ця то́чности
п. упру́гости грани́ця пру́жности
п. чувстви́тельности межа́ чутли́вости
разграничение розмежо́вування; розмежува́ння; межа́,-жі́, розмежо́вання
размежева́ние розмежо́вування; розмежува́ння; межа́,-жі́
фи́ниш фі́ніш,-шу, межа́,-жі́, рубі́ж,-бежу́
черта́ 1. мат. ри́са,-си
2. межа́, грани́ця,-ці
3. сму́га,-ги
ч. го́рода межа́ мі́ста
ч. нулева́я ри́са нульова́

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Грань, -ни –
1) ребро;
2) межа, граница;
3) грань.
Зворо́та, -ти – межа, оставляемая на поле для проезда.
Межа́, -жі́ – межа, граница, предел.
• Межа́ з меже́ю – межа к меже.
Суго́ло́вок, -вка, су́голов’я, -в’я, су́голова, су́головка –
1) межа;
2) оголовье.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Межа – межа́; (между нивами) – обмі́жок (-жка); проводить межу – робити, зробити (кла́сти, покла́сти) межу́.
Граница –
1) межа́, границя; выйти из границ – перейти край, ступити через край; определять -цы (чего) – визнача́ти ме́жі; провести -цу (между чем) – покла́сти межу́;
2) (государственная) – кордо́н (-ну); за-границей – закордо́ном.
Предел – границя, межа́; п. численный – числова́ границя; положить предел (чему) – покла́сти ме́жі, кінці́ покла́сти чому́, припинити що.
Черта –
1) риса; (черточка) – риска; в общих чертах – зага́льними рисами, зага́льно;
2) (полоса) – сму́га;
3) (граница) – межа́; ч. городская – міська́ межа́; ч. городского поселения – терито́рія мі́ста, міська́ терито́рія; ч. пограничная – кордо́нна межа́, кордо́н (-ну); в черте города, оседлости – в ме́жах мі́ста, осі́лости.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

межа́, -жі́, -жі́, -же́ю; ме́жі, меж
обмі́жок, -мі́жка; -мі́жки, -ків (від об і межа́) = обні́жок
су́між, присл. (від межа́)

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Гота́р, -ру, м. Межа, граница. Желех.
Гра́нь, -ні, ж.
1) Межа, граница. Саме на грані росте дуб. Лебед. у.
2) Грань, боковая плоскость въ многогранникѣ.
3) Крупные горящіе уголья. Каменец. у. ЕЗ. V. 194. Гн. II. 17.
4) = Границя 2, Cetrario islandica L. Вх. Зн. 12.
5) Раст. Sticta. Шух. І. 22.
Зави́дний, -а, -е. Замѣтный, примѣтный. Тоді межа завидна була, а тепер кат його зна й непримітно стало. Павлогр. у.
Зворо́та, -ти, ж. Межа, оставляемая на полѣ для проѣзда.
І. Косиня́, -ні́, ж. Кривая линія, кривизна. Наша межа йде рівно, а далі косинею, а від косині знов рівно. Донск. обл. Міусск. окр.
Межа́, -жі́, ж. Межа, граница, предѣлъ. На полю пшениченька через межу похиляється. Чуб. Хто росміряв по всій землі гряниці, натягував верівку на тіх межах? К. Псалт. 84. Ум. Ме́жка.
Ме́жка, -ки, ж. Ум. отъ межа́.
Помеже́нник, -ка, м. = Поміжник. Він мені помеженник, межа з межею: як же мені не знати його. Новомоск. у.
По́ти, нар.
1) До тѣхъ поръ. Поти пряла, поки й задрімала. Рудч. Ск. II. 14. Поки щастя плужить, поти приятель служить. Ном. № 2308. До сихъ поръ. І повелів: бурхатимеш от поти, оттут межа твоїм сердитим хвилям. К. Іов. 85.
Суголо́вок, -вка, м.
1) Межа между двумя полями въ видѣ незасѣянной полосы арш. въ 2. Драг. 44. Тут не добре їхати, — суголовки скрізь. Канев. у.
2) Часть уздечки безъ поводьевъ — то, что надѣвается на голову лошади. Верхнеднѣпр. у.
Хита́рь, -ря, м. Межа, граница. Шух. І. 73, 75.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Діло́к, -лка́, м.
1) Ум. от діл, -лу. Межа, граница, раздел. Berneker.
2) Делец. Херс. Нік. Киевщ. Ефр.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Межа — межа́, -жі́.
Граница — межа́, -жі́, грани́ця, -ці. кордо́н, -ну, Г. зрения — грани́ця зо́ру.
*Разграничительный — розмежува́льний; Р. линия — розмежува́льна лі́нія, межа́.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Межа́ = межа́, грань, поміж нивами не засїяна смужка — міжни́к (Чайч.), обмі́жок, обні́жок (по боках ниви), су́голов, су́головок (в головах ниви). — Пішов поміж нивами на обміжках. К. X.
Грани́ца = грани́ця, кордо́н (гал.), грунта одного господаря від другого — межа́, поміж ланами і частинами поля — обмі́жок, узе́нькі — су́голов, су́головки. С. Л. – Коло гряницї не став сьвітлицї. н. пр. — Пішов поміж нивами по обміжках. С. З — Вы́йти изь грани́цъ = перейти́, ступи́ти через край, переборщи́ти.
Живо́й = 1. живи́й, живу́щий. — Він ще живий. 2. живи́й, ясни́й. 3. жва́вий (С. Аф. З.), мото́рний, швидки́й, хватки́й. — Ой який то хлопець жвавий, ще й до того кучерявий. н. п. — Жвавий, як біс у ночі. н. пр — Швидка, гнучка, хвистка, порскенька, була із дявола лиха. Кот. — Жива́я вода́ = а) крини́шна в. б) живу́ща, цїлю́ща в. (Д. під сл. Живи́тельный.) — Живо́е серебро́ = живе́ срібло́. — З одного краю дудочки видимають із скла бульбашку, наливають туди живого срібла. Д. п. Сьв. Б. — Живо́й забо́ръ, жива́я и́згородь = обса́да, живоплі́т. (Гал.). — Жива́я вѣ́ра = те́пла ві́ра. — На живу́ю ни́тку = на живу́ ни́тку, на швидку́ ру́ку. — Живо́е уро́чище = живе́ уро́чище, натура́льна межа́ (річка, течія).
Марина́дъ = ме́жа.
Межни́къ = міжни́к, обмі́жок, обні́жок, суѓолов, ок. (Д. під сл. Межа́).
Предѣ́лъ = 1. гряни́ця, грань, межа́, край, крайни́ця (С. З.), рубі́ж. – А там простягаєть ся степ аж до китайської гряницї. н. о. — За Божу грань не перейде чоловік. Кн. 2. кіне́ць, край. — Вы́йти изъ предѣ́ловъ = ступи́ти, перейти́ чере́з край.
Холмъ, хо́лмикъ = холм, холме́ць(С. Жел.), горб, горбо́к, горбо́чок (С. Жел.), при́гор, при́горок, па́горок (С. ЗЗ.), буго́р (С. Л.), шпиль, шпильо́к, шпиле́чок, салїтровий — бурт, висипаний — коне́ць, більший — моги́ла. — Ой там на горбочку косив мужик спілу гречку. н. п. — Де кінчить ся межа копець насипаний. С. Л.

Запропонуйте свій переклад