Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 15 статей

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вороноча́лый – миша́стий.
Мыша́вый – миша́стий; з гладе́нькою ше́рстю.
Мыша́стый – миша́стий. [Миша́стий кінь (Мирг.)].
Мыши́стый – миши́[а́]стий, на мишву́ бага́тий.
Мышь, зоол. Mus – ми́ша, (зап.) миш (-ші), соб. мишва́. [Ми́ша у стозі́, а піп у селі́ ніко́ли не заги́нуть (Номис). Мишва́ прити́хла (Гліб.)].
Был бы хлеб, а -ши будут – аби́ боло́то, а жа́би́ бу́дуть.
Кошка спит, а всё -шей видит – голо́дній ку́рці про́со на ду́мці.
И мышь в свою норку тащит корку – ку́рка що гребе́, то все на себе́; ніхто́ собі́ не во́рог.
Гора мышь родила – з вели́кої хма́ри та мали́й дощ; зайшла́ гора́ в тяж, а привела́ ми́шу.
Мышь домовая (Mus musculus L.) – ми́ша ха́тня, ми́ша сільська́.
Мышь желтогорлая (Mus flavicollis L.) – ми́ша жовтоши́йка, ми́ша жовтого́рла.
Мышь лесная (Mus sylvaticus L.) – ми́ша лісова́.
Мышь малютка (Micromys minutus Pall.) – ми́ша мала́, ми́ша-маля́ (-ля́ти), ми́ша мізи́нна, ми́ша бадиля́рка.
Мышь полевая
а) (
Apodemus agrarius Pall.) ми́ша польова́;
б) (
полёвка, Microtus arvalis Pall.) но́риця звича́йна, жи́тник, повх (-ха) звича́йний.
Мышь садовая (степная, Mus musculus hortulanus Nordm.) – ми́ша садова́ (степова́).
Мыши, зоол.Muridae – мишува́ті.
Мыши летучие, зоол.
а) (
Chiroptera) летю́чі ми́ші, кажани́, лиликува́ті (-тих), ли́лики (-ків);
б) (
нетопыри, Vespertilionidae) кажанува́ті (-тих). [Через база́р кажа́н костокри́лий перелети́ть (Шевч.). Ли́лик виліта́є (Рудан.)].
Мышь летучая большеухая (Paramyotis Bechsteini Kuhl.) – нічви́д довгову́хий.
Мышь лет. бульдоговая (Molossus rufus E. Geoffr.) – кажа́н (-на́) бульдо́говий.
Мышь лет. водяная
а) (
Selesius mustaficinus Kuhl.) нічви́д вуса́тий;
б) (
Selesius daubentoni Kuhl.) нічви́д колово́дний.
Мышь лет. двуцветная (Vespertilio murinus L.) – ли́лик двоба́рв(н)ий, ли́лик миша́стий, ли́лик звича́йний.
Мышь лет. длиннокрылая (Miniopterus Schreibersi Kuhl.) – довгокри́лиць (-льця), довгокри́лий кажа́н.
Мышь лет. прудовая – (Capaccinus dasycneme Boie) – нічви́д ставкови́й.
Мышь лет. реснитчатая (Isotus emarginatus E. Geoffr.) – нічви́д рясокри́лий.
Пе́пельный – попеля́[а́]стий, попел(ь)на́стий, миша́стий и миша́тий. [Попела́стий віл. Миша́стий кінь].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Тактичность – тактовність.
[Григорій дуже любив тишу. Почувши, що десь-то на Тихому океані є гуляща земля, і пригадавши далекі мандри за молодих літ, запріг він, не довго думавши, свого мишастого коня і мовчки рушив на Схід «своїм ходом» у супроводі жінки Харитини й собаки Султана, якого шанував за виняткову тактовність і нелюбов до гавкання (О.Довженко). Одне в одне, з одного в інше, Знак бескінечності на кожному із нас, Тактовність і невдалі рими, Про дерево в пожовклий сірий час… (Артур Стукало). Позірні друзі завжди виявлять тактовність і залишать вас наодинці з вашими неприємностями (Олексій Домницький). Гілбертова мати, весела, щира й добросерда жінка, не обтяжена, проте, зайвою тактовністю, мала прикру звичку запитувати Енн, щоразу нестерпно чітко й голосно, і щоразу на людях, чи давно їй писав Гілберт (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Мышастый
1) (
цвет лошади) миша́(с)тий, -а, -е;
2) (
обильный мышами) миша́тий, -а, -е.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Миша́стенький – 1) ум. от миша́стий;
2)
малорослый, с мелкими чертами лица.
Миша́стий, миша́тиймышиного цвета, пепельный.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

миша́стий, -та, -те

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Миша́стенький, -а, -е.
1) Ум. отъ
мишастий.
2) Малорослый, съ мелкими чертами лица (о человѣкѣ). Мнж. 186.
Миша́стий и миша́тий, -а, -е. Мышинаго цвѣта, пепельный. Мишатий кінь. НВолын. у.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Вороноча́лый = мишастий. — Мишастий кінь.
Масть = 1. масть. — Про воли́: ла́сий, підла́сий, підчере́вий (темний з білим черевом), му́рий (чорний з білими невеличкими плямами), муру́гий (темно-рудий з чорними смугами), пері́стий (сїрий з чорними плямами), полови́й (сїрий і жовтявий), попеля́стий (сїрий, мов попіл), рябоми́зий, (сїрий з темно-рудими або чорними плямами на мордї). — Про ко́нї: бі́лий, була́ний (наче жовтявий), ворони́й, гнїди́й, ка́рий (темно-гнїдий), дерешува́тий (попелясто-сїрий з чорними плямками), миша́стий (попелисто-буланий), строка́тий (білий з чорними або темними плямами чи смугами), шпакова́тий (темно-сїрий, неначе з сивиною). — Про гу́си: гли́ві, загли́висті гу́си (жовтяво сїрі). — Про ку́ри: зозуля́сті (рябі). — Про сви́нї: пері́сті (чорні з білою смугою впоперек). С. З. Л. — (Про масть иньших тварів теж саме часом прикладають сї назви). — Ой воли ж мої, та половиї! н. п. — Ой дам тобі, чесний отче, перісту телицю. н. п. — Лисичка подала у суд таку бомагу, що бачила вона, як попеластий віл... Гр. — Кіт мурий. С. З. — У буръяні лежав Бровко (собака) муругий. Кот. 2. (в картах) — масть: 1. вино, 2. жир або хрести́, 3. дзві́нка і 4. чи́рва. (Д. під сл. Ка́рта).