Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 31 статтю
Запропонувати свій переклад для «мліти»
Шукати «мліти» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Замира́ть, замере́ть – за(в)мира́ти и ме́рти, за(в)ме́рти, мертві́ти, замертві́ти, обмертві́ти, млі́ти, зомлі́ти, знеживля́тися (мало употр.), знеживи́тися; (о звуке) затиха́ти, зати́хнути, втиха́ти, вти́хнути, вщуха́ти, вщу́хнути. [Не дай спа́ти ходя́чому, се́рдем замира́ти (Шевч.). Завме́рла во́ля до життя́ (Франко). Се́рце розрива́лось, сльо́зи со́хли, душа́ ме́рла (Шевч.). Гля́нув, а вона́ лежи́ть у крові́, я так і замертві́в (Сл. Гр.)].
Сердце, душа -ет, -рла – се́рце, душа завмира́є, мре (млі́є, в’я́не, холо́не, холоді́є), се́рце завме́рло, зайшло́ся, душа́ завме́рла, похоло́ла.
За́мерший – за(в)ме́рлий, обме́рлий, зомлі́лий. [Завме́рлеє в се́рці коха́ннє (Франко)].
Изныва́ть, изны́ть – занива́ти, зани́ти, понива́ти, (томиться) ну́дитися, зну́дитися з (від) чо́го, за ким, за чим; см. ещё Томи́ться, Истоми́ться, Изгрусти́ться. [Ни́є, ни́є, занива́є моє́ се́рце без те́бе (Метл.). З-за те́бе з жалю́ занива́ю (Пачов.). Боля́ть ка́рі о́чі, серде́нько пони́ло (Чуб. V)].
-ва́ть от жары, от любвимлі́ти з спе́ки, з коха́ння. [Неха́й душа́ боли́ть і млі́є з мук страшни́х (Самійл.). Росли́ і млі́ли на со́нці розкі́шні сади́ (Н.-Лев.)].
Лиша́ться, лиши́ться чего – збува́тися, збу́тися, позбува́тися, позбу́тися чого, збува́ти, збу́ти що, позбавля́тися, позба́витися чого, (вульг.) ріша́тися, ріши́тися чого́, (терять) втрача́ти, тра́тити, втра́тити, стра́чувати, стра́тити, теря́ти, втеря́ть що. [Був соба́ка в при́ймах, та й хвоста́ збу́всь (Звин.). Си́роти зма́лку позбули́ся рі́дної ма́тері (Мирн.). Він па́льця збув на війні́ (Хорольщ.). Ула́с ріши́вся своє́ї шка́пи (Квітка). Ти втра́тив слу́жбу і все через ме́не (Коцюб.). Свою́ красо́ньку втеря́ла (Пісня). Були́ ми зро́ду не ду́же так має́тні, а тоді́ й ті невели́кі до́бра утеря́ли (Л. Укр.)].
-ша́ться, ши́ться имущества, состояния – позбува́тися, позбу́тися добра́ (майна́, має́тности), (за смертью) відумира́ти, відуме́рти чого́.
-ша́ться, -ши́ться чувств, сознания – умліва́ти, млі́ти, умлі́ти, неприто́мніти, знеприто́мніти, тра́тити, втра́тити прито́мність, (з)омліва́ти, (з)омлі́ти, знеживи́тися, обмертві́ти. [Хитну́всь, звали́вся з тро́ну та й умлі́в (Крим.). Ка́тря стої́ть, як стіна́ бі́ла, і ба́чу зомліва́є (М. Вовч.). Андрома́ха млі́є (Л. Укр.). До́мна ре́вне пла́кала, ма́ло не омліва́ла (Коцюб.). Уда́рився так здо́рово, що аж знеживи́вся був (Черніг.)].
-ша́ться, -ши́ться ума, рассудка – позбува́тися, позбу́тися ро́зуму, (грубо) глу́зду, безглу́здіти, збезглу́зді́ти, (с ума сходить) божево́лі́ти, збожево́лі́ти, (грубо) зсува́тися, зсу́нутися з глу́зду, відбива́тися, відби́тися глу́зду, дурі́ти, здурі́ти.
Он внезапно -ши́лся разума – йому́ ра́птом відібра́ло ро́зум; він ра́птом стеря́вся (збожево́лі́в).
-ша́ться, -ши́ться здоровья – позбува́тися, позбу́тися (збува́тися, збу́тися) здоро́в’я, тра́тити, стра́тити здоро́в’я.
-ши́ться головы – збу́тися голови́.
-ши́ться зрения – втра́тити зір, втеря́ти о́чі, отемні́ти, стемні́ти (на о́чі).
Он -ши́лся зрения ещё в детстве – він стемні́в ще в дити́нстві.
-ши́ться зубов – позбу́тися зубі́в, з[о]беззу́біти.
-ши́ться речи, голоса – втра́тити (стра́тити) мо́ву (го́лос). [Німи́й, як люди́на, що несподі́вано втра́тила го́лос (Коцюб.). Ру́ки й но́ги одняли́сь і мо́ву стра́тив (Тобіл.)].
-ши́ться сил – знеси́литися, з(не)могти́ся, ви́силитися, (по)збу́тися си́ли, стра́тити си́лу, знебу́ти си́лу. [Вже сил збула́сь до бороття́ (Самійл.). Впав знемо́жений раб, стра́тивши си́ли свої́ (Вороний). Я свою́ си́лу знебу́в (Звягельщ.)].
-ши́ться доверия, уважения, расположения, дружбы – позбу́тися дові́ри, поша́ни, прихи́льности, при́язни в ко́го, зневі́ритися кому́, втра́тити чию́ ві́ру и т. д., відпа́сти ла́ски в ко́го.
-ши́ться права – (по)збу́тися пра́ва, відпа́сти пра́ва, (права голоса) втра́тити пра́во го́лосу.
-ши́ться славы, чести – збу́тися до́брої сла́ви, че́сти, втра́тити (втеря́ти) до́бру сла́ву, честь.
-ши́ться сна – втра́тити сон, збу́тися сну.
Он -ши́лся сна – він втра́тив сон, збу́вся сну, йому́ відібра́ло сон, йому́ сну нема́є.
-ши́ться надежды – стра́тити наді́ю, збу́тися наді́ї. [Стої́ть, блага́є, збу́вшись всіх наді́й (Грінч.)].
-ши́ться матки (об улье) – збу́тися ма́тки, зматчі́ти.
Млетьмлі́ти, у[о]мліва́ти. [Се́рце млі́є (Шевч.). А в козака́ се́рце умліва́є (Пісня). З го́лоду вмліва́є (Рудан.). А кали́на соромли́ва і тремти́ть і омліва́є (Грінч.)].
Млеть от восторга над чем – умліва́ти над чим. [Умліва́ли над своє́ю ново́ю хати́ною (Гр. Григор.)].
Млеть от тоскимлі́ти душе́ю. [Сиди́ть у тюрмі́, млі́є душе́ю (Тесл.)].
Мори́ть
1) (
умерщвлять) мори́ти, вимо́рювати, вигубля́ти и вигу́блювати, вибавля́ти, (истреблять) ни́щити кого́, що. [Чим ви мух мо́рите (вигу́блюєте, вигубля́єте, вибавля́єте)? (М. Грінч.). Моро́з ни́щить уся́ку не́чисть (Київщ.)];
2) (
томить) мори́ти, змо́рювати, вимо́рювати, умо́рювати, му́чити кого́. [Хо́лодом мене́ мо́рить (Канівщ.). Му́чили нас тя́жко робо́тою (Богодух.)].
-ри́ть голодом – мори́ти го́лодом, уголо́джувати кого́. [Мо́рять до́вгим го́лодом у темни́ці (Куліш). Себе́ уголо́джує, да году́є нечи́сті ду́ші (Борзенщ.)];
3) (
тушить, запекать) тушкува́ти, па́рити що.
-ри́ть лук – тушкува́ти цибу́лю.
-ри́ть молоко – па́рити молоко́.
-ться
1) (
стр. з.) мори́тися, вимо́рюватися, вигу́блюватися, вибавля́тися; мори́тися, змо́рюватися, умо́рюватися, уголо́джуватися; тушкува́тися, па́ритися, млі́ти; бу́ти мо́реним, вимо́рюваним и т. п. [Неха́й ка́ша млі́є (Звин.)];
2) (
возвр. з.) мори́тися, му́читися.
Не мало -лся над этим делом – попому́чився коло цього́ ді́ла (над цим ді́лом).
Неме́ть
1) німі́ти, става́ти німи́м. [Уста́ не вмі́ють розімкну́ти, німі́ють (М. Вовч.)];
2) (
терпнуть) те́рпнути, потерпа́ти, млі́ти, (цепенеть) колі́ти, дубі́ти, дерев’яні́ти, (от холода) кля́кнути. [Холо́дним по́том облива́лась Мала́нка, вся те́рпла (Коцюб.). Потерпа́є шку́ра, як поду́маєш собі́, до чо́го воно́ йде́ться (Коцюб.)];
3) (
замирать, утихать) німі́ти. [До́вго, до́вго, ті́льки – «се́рце!» та й зно́ву німі́ли (Шевч.). Гай похили́вся, німі́є (Грінч.). По́ле німі́є (Шевч.). Біль німі́є тро́хи (Сл. Гр.)].
-ме́ть от ужаса, от злости, от испуга – німі́ти з жа́ху, із (від) зло́сти, з переля́ку. [Ма́ти ди́виться на не́ї, од зло́сти німі́є (Шевч.)];
4) (
заглушаться) німі́ти, бу́ти заглу́шуваним.
При этой буре живой голос -ме́ет – під цю бу́рю живи́й го́лос німі́є (живо́го го́лосу не чу́ти).
I. Ныть, ныва́ть
1) ни́ти, занива́ти, скимі́ти, млі́ти, млої́ти; (
ломить) ломи́ти що, ломоті́ти в чо́му; (болеть) болі́ти. [Гру́ди не ни́ють мої́ (Грінч.). Нато́млені приє́мно ни́ють но́ги (М. Рильськ.). Го́ді ома́ною ни́ти, се́рце моє́ молоде́! (Сосюра). Се́рце сто́гне, душа́ млі́є (Метл.). Голова́ болі́ла, скимі́ла (Крим.)].
Зуб но́ет – в зу́бі скими́ть, зуб ни́є (скими́ть). [Скими́ть у зу́бі (Верхр.)].
Сердце -ет – се́рце ни́є (занива́є, млі́є, скими́ть). [Ви́йшла з села́ – се́рце ни́є (Шевч.). Десь пої́хав мій миле́нький, десь пої́хав і нема́є, моє́ се́рце занива́є (Пісня). Чого́-ж у ме́не се́рденько і млі́є, і боли́ть? (Глібів). Се́рце сто́гне, скими́ть і рида́ (Крим.)].
Сердце -ет по родимой сторонке – се́рце ни́є-нудьгу́є за рі́дним кра́єм.
Ныть от времени до времени, слегка – понива́ти. [Понива́ло сти́ха в гру́дях (Васильч.)];
2) (
хныкать, уныло жаловаться) ски́гляти, скі́млити, скавулі́ти, (зап.) скулі́ти. [Ски́глить, мов криви́й цу́цик (Номис). Не ски́гли, бо ти всіх побудиш (Шевч.). Повіто́ві Га́млети, що ски́глили по свої́х кутка́х (Крим.). Чого́ скі́млиш? аж набри́дло слу́хати! (Звин.)].
О́бморок – млість и млость (р. мло́сти), мло́сті (-тів), умліва́ння, умлі́ння, зомлі́ння, непа́м’ять (-ти), неприто́мність, (гал.) зі́млість (-лости).
Падать, упасть в -рок – умліва́ти, млі́ти, умлі́ти, зо[і]мліва́ти [Ка́тря стої́ть бі́ля стіни́, сама́, як стіна́ бі́ла: ба́чу – зомліва́є (М. В.)], зо[і]млі́ти, омлі́ти, неприто́мніти, знеприто́мніти, впада́ти, впа́сти в непа́м’ять.
Он упал в -рок – він зомлі́в, його́ обняли́ мло́сті.
В -роке – неприто́мний, зо[і]млі́лий, омлі́лий, без душі́, неприто́мним бу́вши. [Упа́в і зомлі́лий лежа́в (Грінч.). До́вго лежа́ла неприто́мною].
Начинается -рок – почина́є обій[ні]ма́ти млость.
В полуо́бмороке – напівприто́мний.
Очнуться от -рока – оприто́мніти, проки́нутися, очу́титися, прийти́ до па́м’яти. [Незаба́ром вона́ очу́тилась]. Срв. Очну́ться.
Обомлева́ть, обомле́ть
1) (
падать в обморок) зомліва́ти, млі́ти, зомлі́ти, у[о]мліва́ти, у[о]млі́ти. См. О́бморок;
2) (
обомлевать, замирать от горя, страха…) млі́ти, омліва́ти, омлі́ти (о мн. поомліва́ти, помлі́ти), обімліва́ти, обімлі́ти, потерпа́ти, те́рпнути, оте́рпнути, сте́рпнути, отетері́ти з чо́го. [Я так і обімлі́в зо страху́. Аж потерпа́ю, як згада́ю, що могло́ ста́тися. Я оте́рп зо страху́];
3) (
тёрпнуть) млі́ти, зомлі́ти, те́рпнути, о[с]те́рпнути, зате́рпнути, (о мног.) помлі́ти, поте́рп(ну)ти. См. Тё́рпнуть.
Обомле́лый, обомле́вший – зомлі́лий, у[о]млі́лий, помлі́лий, обімлі́лий, оте́рплий, поте́рплий, сте́рплий, зате́рплий з чо́го.
Отерпа́ть, оте́рпнуть – те́рпнути, зате́рпнути, оте́рпнути, замліва́ти, млі́ти, замлі́ти, (о мног.) помлі́ти, поте́рп(ну)ти.
Оте́рпнувший, оте́рплый – зате́рплий, оте́рплий, замлі́лий, (о мног.) помлі́лий, поте́рплий.
Преть
1) (
потеть) прі́ти, упріва́ти, поті́ти, пітні́ти, пітня́віти. [Ру́ки, но́ги прі́ють (поті́ють, пітні́ють)].
Окна пре́ют – ві́кна пітні́ють, пітня́віють; срв. Поте́ть;
2) (
сыреть, тлеть) прі́ти, гни́(с)ти, трухні́ти, тря́хнути. [Сира́ земля́ прі́є].
Стена пре́ет – стіна́ прі́є, гниє́.
Одёжа в сырой клети пре́ет – оде́жа в во́гкій комо́рі прі́є (тря́хне, трухні́є);
3) (
вариться исподволь) прі́ти, упріва́ти, млі́ти, умліва́ти. [Ка́ша, борщ прі́є (млі́є)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Лишаться, лишиться – втрачати, втратити; губити, згубити, загубити; позбуватися, позбутися; позбавлятися, збуватися, збутися, збува́ти, збу́ти що, позбавлятися, позбавитися; (вульг.) ріша́тися, ріши́тися чого́, (терять) втрача́ти, тра́тити, втра́тити, стра́чувати, стра́тити; залишатися, залишитися без; спекатися, (редко) теря́ти, втеря́ть що:
лишаться веры в справедливость – втратити віру у справедливість;
лишаться друзей – втрачати друзів;
лиша́ться, лиши́ться здоровья – позбува́тися, позбу́тися (збува́тися, збу́тися) здоро́в’я, тра́тити, стра́тити здоро́в’я;
лиша́ться, лиши́ться имущества, состояния – позбува́тися, позбу́тися добра́ (майна́, має́тности), (за смертью) відумира́ти, відуме́рти чого́;
лишаться, лишиться сил – збутися, позбутися, позбавитися сили, утрачати, утратити сили, знесилюватися, знесилитися, знесилити (висилюватися, висилитися, виснажуватися, виснажитися, знемагатися, знемогтися);
лиша́ться, лиши́ться ума, рассудка – позбува́тися, позбутися (страчатися, стратитися, рішатися, рішитися) розуму (глузду), втрачати (страчати) розум; безглу́здіти, збезглу́зді́ти, (о мн.) побожеволіти, (с ума сходить) божево́лі́ти, збожево́лі́ти, (грубо) зсува́тися, зсу́нутися (з’їхати, спасти) з глу́зду, відбива́тися, відби́тися глу́зду, дурі́ти, здуріти; (только сов.) стерятися, стуманіти;
лиша́ться, лиши́ться чувств, сознания – умліва́ти, млі́ти, умлі́ти, неприто́мніти, знеприто́мніти, тратити (втрачати), втра́тити прито́мність, зомлівати (омлівати), зомліти (омліти), знеживи́тися, обмертвіти;
лишаться самообладания – втратити самовладання;
лиши́ться головы – збу́тися голови́;
лиши́ться доверия, уважения, расположения, дружбы – позбу́тися дові́ри, поша́ни, прихи́льности, при́язни в ко́го, зневі́ритися кому́, втра́тити чию́ ві́ру, пошану, прихильність, приязнь; відпа́сти ла́ски в ко́го;
лиши́ться зрения – втра́тити зір, втеря́ти о́чі, отемні́ти, стемні́ти (на о́чі);
лиши́ться зубов – позбу́тися зубі́в, збеззу́біти (обеззубіти);
лиши́ться надежды – стра́тити наді́ю, збу́тися наді́ї;
лиши́ться права – позбу́тися (збутися) пра́ва, відпа́сти пра́ва, (права голоса) втра́тити пра́во голосу;
лиши́ться речи, голоса – втра́тити (стра́тити) мо́ву (го́лос);
лиши́ться сил – знеси́литися, знемогтися, ви́силитися, позбу́тися (збутися) си́ли, стра́тити си́лу, знебу́ти си́лу;
лиши́ться матки (об улье) – збу́тися ма́тки, зматчі́ти;
лиши́ться славы, чести – збу́тися до́брої сла́ви, че́сти, втра́тити (втеря́ти) до́бру сла́ву, честь;
лиши́ться сна – втра́тити сон, збу́тися сну;
он внезапно реши́лся разума – йому́ ра́птом відібра́ло ро́зум; він ра́птом стеря́вся (збожево́лі́в);
он лиши́лся зрения ещё в детстве – він стемні́в ще в дитинстві;
он лиши́лся сна – він втра́тив сон, збу́вся сну, йому́
[Зсунувся з глузду, як пес з соломи (Пр.). — Цей Павло ума рішився: от сам на себе і зводить лихо — чуєте? (М.Вовчок). Ка́тря стої́ть, як стіна́ бі́ла, і ба́чу зомліва́є (М.Вовчок). — Ніхто не назове щасливими тих сиріт, що змалку позбулися рідної матері. (П.Мирний). Стої́ть, блага́є, збу́вшись всіх наді́й (Б.Грінченко). Німи́й, як люди́на, що несподі́вано втра́тила го́лос (М.Коцюбинський). До́мна ре́вне пла́кала, ма́ло не омліва́ла (М.Коцюбинський). Ти втра́тив слу́жбу і все через ме́не (М.Коцюбинський). Не видержав старий страшенної урази: руки й ноги однялись, і мову стратив!.. (І.Карпенко-Карий). Всі так ізвикли бачити його без подружжя, що надзвичайно здивувались, дочувшися, що він має одружитися.. — От, на старість розуму рішився! (Б.Грінченко). Президент був колись здібний суддя, але тепер стуманів (І.Франко). Вже сил збула́сь до бороття́ (В.Самійленко). Впав знемо́жений раб, стра́тивши си́ли свої́ (М.Вороний). І мовчать, та тільки чують, що вже Мирін зовсім опішів, послідню парку воликів виведено; а там і Улас рішився своєї шкапи, у Марка з сажа аж трьох кабанців, і вже й ситеньких, узято (Г.Квітка-Основ’яненко). Свою́ красо́ньку втеря́ла (Пісня). Були́ ми зро́ду не ду́же так має́тні, а тоді́ й ті невели́кі до́бра утеря́ли (Л.Українка). Андрома́ха млі́є (Л.Українка). Хитну́всь, звали́вся з тро́ну та й умлі́в (Крим.). Уда́рився так здо́рово, що аж знеживи́вся був. Я свою́ си́лу знебу́в. Був соба́ка в при́ймах, та й хвоста́ збу́всь (Звин.). Він па́льця збув на війні́ (АС). — Уже ж або обпоїла, або підкурила чимсь. А тільки він з її волі ніяк не вийде: мов тая дитина, за спідницю держиться, зовсім свого глузду рішився! (Дніпрова Чайка). Перший полковник пішов командувати армією, позбавившись чину (Ю.Яновський). Так, він не постеріг був людини, а що ж, крім неї, варте увага? Без неї все втрачає рацію, стає бездушною схемою, дзвоном у безповітровому просторі! (В.Підмогильний). Ви втрачаєте відчуття своєї істоти, ви перестаєте усвідомлювати себе — натомість відчуваєте зараз річку, ліс, повітря, усвідомлюєте все це сукупно (Є.Гуцало). Він же то знав про вдаване зачарування Дульсінеї, бувши сам і за чарівника, і за єдиного очевидця, і тим-то тепер остаточно переконався, що пан його навік обезглуздів і втратив тяму, отож сказав так: — При лихій годині і не в пору і в проклятий, злоповісний день спустилася ваша милость, паночку мій, у попідземне царство, і в непорад-ний час здибалися ви з паном Монтесіносом, який вас так обмарив, і охмарив. Сиділи б ви, ваша милость, тут, нагорі, не відібрало б вам розуму, від Бога вам дарованого, напоумляли б усіх і роздавали поради, а натомість верзете от нісенітниці (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — У севільському шпиталі для божевільних сидів один чоловік, якого родичі запроторили туди, бо стратив розум (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Бакаляр завітав до дука, передав йому все, згадав, на яких умовах герцівники билися, і додав, що Дон Кіхот яко правдивий ман-дрований рицар, вірний слову, вже вертається до себе в село, щоб перебути там рік відлюдьком, може, за цей час, як думав бакаляр, Дон Кіхот очуняє і оздоровіє, лише задля цього він, бакаляр, і затіяв усе це лицювання: це ж треба було, щоб рішився ума саме такий мудрагель, як Дон Кіхот (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].
Обговорення статті
Нужда
1) потре́ба, (
изредка, ц.-слав.) ну́жда́, (потребность) потре́бина, потребизна, (редко) по́тріб, (устар.) тре́ба;
2) (
недостаток) ну́жда́, неста́ток (-тку), (чаще мн.) неста́тки, (реже) недоста́ток, (чаще мн.) недоста́тки, недостача, недоста́чі, (нищета) зли́дні, убо́зтво, (реже) убо́жество, (стеснённое матер. положение) скрут (-ту), скру́та (-ти);
3) ну́жда́, (
затруднительное положение) скрут (-ту), скру́та (-ти), скрутне́ стано́вище, (стеснённое положение) суту́га, (реже приту́га), суту́жне стано́вище, тісно́та, (бедствие) біда́, ли́хо, ха́лепа, (горе) го́ре;
4) (
неволя) нево́ля, (принуждение) си́ла, при́мус, мус (-су), принука:
а тебе какая нужда́ до этого дела? – а тобі яке діло до цього?, а тобі́ яке́ ді́ло до ціє́ї спра́ви?, а тобі́ що до цьо́го (до то́го)?, (фамил.) а тобі́ до цьо́го яко́го ба́тька го́ре?;
большая, малая нужда́ (естественная надобность) – вели́ка, мала́ потре́ба, вели́ке, мале́ ді́ло;
без видимой нужды́ – без види́мої (я́вної, очеви́дної) потреби;
быть, находиться в крайней нужде – жити у великих нестатках (у великому вбозтві, у великих злиднях); дуже [тяжко, сильно] бідувати; терпіти крайню (якнайбільшу) нужду; бу́ти в якнайбі́льшій (кра́йній) нужді́;
быть, находиться в нужде́ – бу́ти в нужді́, бу́ти в скрутно́му стано́вищі, бу́ти в скру́ті (в тісно́ті, в біді́, в приту́зі), зазнава́ти (сов. зазна́ти) халепи;
велика нужда́! – вели́ка вага́! овва́! вели́ке ді́ло опе́ньки!, (пустое!) дарма́; який край!;
в случае нужды́, при нужде́ – у потре́бі, коли (як) буде потреба, під ну́жду; коли край треба буде;
в этом у нас большая нужда – ми цього дуже потребуємо;
денег наживёшь, без нужды проживёшь – грошей здобудеш, життя-вік перебудеш (біду перебудеш) (Пр.);
ему нужда́ в нём – йому́ він потрі́бний (потрі́бен), він ма́є ді́ло (спра́ву, інте́рес) до його;
житейские нужды – життєві потреби;
жить в нужде, терпеть нужду – жити в нужді (у нестатках, у недостатках, у злиднях, в убозтві, при злиднях, при вбозтві, серед зли́днів, серед нужди́); жити вбого (нужденно, злиденно, скрутно); терпіти нужду (злидні); (бедствовать) [дуже] бідувати (злиднювати);
жить без нужды́ – жи́ти без нужди́ (без недоста́тків, несуту́жно, безну́ждно, невбо́го);
иметь нужду в чём – мати потребу (нужду) на що (в чому); потребувати чого;
испытывать, испытать нужду́ – зазнава́ти, зазна́ти нужди́ (недоста́тків, недостачі, зли́днів, убо́зтва), (бедствовать) бідувати; (нуждаться) потребува́ти чого́, нужда́тися чим;
какая мне нужда́ до тебя? – яке́ мені́ ді́ло (яка́ мені́ ну́жда́) до те́бе?;
крайняя нужда́ – як-найбі́льша (кра́йня, оста́ння) нужда́, зли́дні злиде́нні, оста́нні (вели́кі) зли́дні, вели́ке вбозтво;
крайняя (неотложная, кровная) нужда́ в чём – вели́ка (коне́чна, пильна, гостра, нагла) потре́ба в чо́му й чого́; скру́та на що; край треба (конче треба) чого;
кто в море не бывал, тот нужды не знал – хто на морі не бував, той лиха не знав (зазнав) (Пр.);
мне до них нужды мало – мені́ про них (їх) мали́й кло́піт (ба́йдуже);
на все нужды не запасёшься – на всі потрі́бки не наста́чишся (настарчишся) (Пр.); і (того) те тре́ба, і (того) те тре́ба, і тому́ тре́бові кінця́ нема́є (Пр.);
не испытывать нужды ни в чём – не потребувати нічого, не мати потреби ні в чому;
неотложные нужды – невідкладні потреби;
не твоя нужда́, не заботься – не твій кло́піт, не турбуйся;
нет ну́жды́ говорить об этом – нема́ (немає) потре́би говори́ти про (за) це; не варто говорити про це;
нет ну́жды́ кому до чего – ба́йду́же (байду́жки, байду́же́чки) кому́ про (за) що, дарма́ кому́ про (за) що, (и горя мало) мале́ го́ре (кому́), ні га́дки (га́дки ма́ло) кому́ про (за) що, і га́дки не ма́є хто про (за) що, (шутл.) і за ву́хом не сверби́ть кому́ що;
нужда́ в ком – потре́ба в ко́му, на ко́го;
нужда всему научит – нужда (біда) всього навчить (Пр.); нестатки (злидні) всього навчать (Пр.); нужда́-му́ка — до́бра нау́ка (Приказка);
нужда́ в чём – потре́ба чого́, в чо́му, на що, ну́жда́ в чо́му;
нужда́ горемычная – зли́дні злиде́нні, (голь перекатная) голо́та нещадима;
нужда́ к кому, до кого – ді́ло (спра́ва, зап. інте́рес) до ко́го;
нужда научит калачи есть – біда навчить коржі з салом їсти (Пр.); навчить лихо з маком коржі їсти (Пр.); навчить горе з салом кашу їсти (Пр.);
нужда́-птица – пугач;
нужда скачет, нужда пляшет, нужда песенки поёт – біда плаче, біда скаче, біда й пісеньки співа (Пр.); неволя плаче, неволя й скаче (Пр.); нужда мовчати не вміє (Пр.); злидні навчать співати й скакати (Пр.); навчить біда ворожити, як нема що в рот положити (Пр.);
нужда́-хлеб – голо́дний хліб;
нуждо́ю – а) (поневоле) знево́лі, мимово́лі, несамохі́ть; б) (принудительно) си́лою, примусо́во, при́мусом; в) (по принуждению) з при́мусу, з му́су, з прину́ки, неволею;
нужды – потре́би, ну́жди, (редко) потреби́ни;
нужды мало кому – малий клопіт кому; байдуже кому;
нужды нет – байдуже; дарма; ні (ані) гадки, і гадки нема;
он близок к нужде́ – йому́ недале́ко до злиднів;
он не испытывает нужды́ ни в чём – він не зна́є нужди́ ні в чо́му, він нічи́м не нужда́ється, йому́ нічо́го не бракує;
отправлять свои нужды – відбува́ти свої́ (приро́дні) потреби;
повседневные, текущие нужды – повсякде́нні (щоде́нні), пото́чні потре́би, (фамил.) потрібка;
по крайней (неотложной) нужде́ – з вели́кої (коне́чної) потре́би, через вели́ку (коне́чну, пи́льну) потребу;
по нужде – через нужду (нестатки, злидні, убозтво);
про нужду́ закон не писан – як нема́ нічо́го, то й зако́н ні до чого; на поро́жню кеше́ню й зако́н не важить;
справлять нужду, справить нужду, сходить по нужде – справляти, справити потребу; випорожнятися, випорожнитися; (шутл.) відкрити кінґстон;
тебе, небось, и нужды нет (Гоголь) – тобі́, ба́читься, й за ву́хом не сверби́ть (перекл. М.Рильський);
удовлетворение нужд – задово́лювання (задово́льнювання, заспоко́ювання), (оконч.) задово́лення (задово́льнення, заспоко́єння) потреб;
что за нужда́ (какая нужда́) знать это? – яка́ потре́ба (на́що тре́ба) зна́ти це?;
что нужды? – яка́ потре́ба?, (какой смысл?) яка́ ра́ція?, (зачем?), на́що? наві́що?, (пустое!) дарма́!;
я имею крайнюю нужду в деньгах – мені край треба грошей; мені аж надто (конче, доконче, до скруту) треба грошей; мені аж надто (конче, доконче, до скруту) потрібні  (тре́ба (потрі́бно) ма́ти) гроші.
[— Петре! Петре! Де ти тепер? Може де скитаєшся в нужді і горі і проклинаєш свою долю (І.Котляревський). Чи будуть дощі йти, чи ні, йому нужди мало: не стане свого хліба, йому принесуть (Г.Квітка-Основ’яненко). І він з своїм требом (Сл. Гр.). Недо́ля жарту́є над старо́ю голово́ю, а йому́ байду́же (Т.Шевченко). Вже яка́ потре́ба, — ні до ко́го не йду, — вона́ заряту́є (Г.Барвінок). Наду́мались збира́ти гро́ші про таку́ наро́дню ну́жду (П.Куліш). Опла́чували пода́тки, ми́та і и́нші рядові́ потре́бини (П.Куліш). Гна́ла козакі́в ну́жда і жадо́ба во́лі на Низ (П.Куліш). Ви постерегли́ що і під нужду́, як ва́шої запобіга́в він ла́ски (П.Куліш). Жила собі удова коло Києва, на Подолі, та не мала щастя-долі: було гірке її життя. Терпіла вона превелику нужду та вбожество (М.Вовчок). Неста́тки ймуть (М.Вовчок). По́ки був живи́й ба́тько, ми нужди́ й не зна́ли (П.Мирний). Скільки вона лиха в тій хаті витерпіла, нужди, холодних та голодних днів! (П.Мирний). Дити́на кричи́ть, як не розі́рветься, а їй і ба́йдуже (Сл. Ум.). Її́ вро́да кра́сна, змарні́є у зли́днях та недоста́чах (П.Мирний). Я побоя́лася зли́днів, звича́йного матерія́льного вбо́жества (Л.Українка). Як я люблю безрадісно тебе, Народе мій, убожеством прибитий, Знеможений і темністю повитий (М.Старицький). Працює з ранку до вечора — не розгинається, а в хаті нужда, бідність (І.Нечуй-Левицький). І го́лодом не раз намлі́вся і вся́кої нужди́ натерпі́вся (А.Свидницький). Ну́жди у вся́кого є: кому́ хлі́ба, кому́ до хлі́ба (О.Кониський). А чи ві́даєш ти, що то недоста́тки, ти, що зросла́ в розко́шах? (М.Коцюбинський). «Ба́йдуже!» — сказа́ла: «не жури́сь, коха́ний!» (Дніпрова Чайка). Хай світ зава́литься, — дарма́ мені́! (Б.Грінченко). Роздава́ти хліб не ті́льки свої́м підда́нцям, а й и́ншим, хто його́ потребува́в (Ор.Левицький). — Не дурій, чоловіче, не пхайся сам у нужду! (І.Франко). Зма́лечку зазна́в нужди́ та бідува́ння (С.Васильченко). Тре́ба на часи́ночку спини́тися, за мали́м ді́лом (АС). А мені́ про те й байдуже́чки (АС). Злида́р Макси́м полі́ном дров нужда́всь (АС). Нужда́ зако́н зміня́є (Пр.). Він, як і всі, з хати́н убо́гих, пови́тих мо́роком нужди́ (В.Сосюра). Прийшо́в неста́ток, забра́в і оста́ток (Пр.). Дарма́ що стари́й, аби́ бага́тий (Пр.). Зіста́рена тяжко́ю пра́цею та недоста́тками жі́нка (Б.Грінченко). Се не мо́же перешко́дити нам писа́ти про свої́ потре́би (Б.Грінченко). Вони́ живу́ть скру́тно (АС). Одна з них, Ганнуся, вчилась на курсах крою та шиття, готуючись поповнити армію швачок, що ремество їхнє підупало за військового комунізму й натурального господарства, коли кожен сам на себе прав, варив і нічого не шив, але під час непу потребувало швидкого поновлення відповідно до зросту потреб і смаків (В.Підмогильний). — Я вже від цього світу нічого не хочу, то й світ у мені потреби не має (В.Портяк). Щоб ту свою потребу справити, він зняв праву руку з заднього сідельного каблука і нищечком розв’язав собі очкура, що на ньому тільки штани й тримались — вони зразу спустились і обвисли йому на ногах, мов ті диби, тоді закотив якнайвище сорочку і випнув на вітер гузно, а воно було в нього чимале. Коли се зробив (а йому здавалось, що в такій халепі та притузі щось іншого годі було вигадати), ще одна труднація перед ним устала: як його одкласти без гуку й гурку. Зціпив сердега зуби, голову втягнув у плечі, надувся чимдуж — та ба, шкода заходу: все-таки не втримався, пустив із себе звучок… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Нарешті настав день од’їзду, такий радісний для Дон Кіхота і такий смутний та гіркий для Санча Панси, що плавав, як сир у маслі, в сій щедрій господі і здригався тепер од думки, що знов доведеться по пустошах та пущах голодом мліти з худющими порожніми саквами; та поки що він напихав їх скільки мога всякою, мовляв, потребизною (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Зенон мешкав у піддашші священницького будинку; на дошці, почепленій на сходах, усім мешканцям пансіону наказувалося збиратися для вечірньої молитви, заборонялося під страхом грошового стягнення приводити гулящих дівок і справляти нужду за межами відхожих місць (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Нужда незмірна, витираючи помиї всього світу, вона користується вашим обличчям як ганчіркою. Тож залишаються сліди (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Там був великий рів, який називався провалля і в який люди скидали сміття й відходи, виливали помиї, а вдосвіта там можна було побачити цілі гурти з оголеними частинами тіл — люди справляли свої найінтимніші потреби (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

БЛАГОГОВЕ́ТЬ (перед ким) побо́жно млі́ти;
благогове́ющий що побо́жно млі́є, гото́вий побожно мліти, спо́внений богобі́йного тре́пету, прикм. богобі́йний, святобли́вий, образ. з богобі́йним тре́петом.
ИЗНЕМОГА́ТЬ ще вимо́рюватися, виси́люватися, вибива́тися із сил, забут. немощі́ти, (з нудьги) пропада́ти від /з/ чого, (від думок) суши́тися, (на сонці) млі́ти, умліва́ти;
изнемогать от чего знемагати на що;
изнемогать от забо́т сві́ту бі́лого не ба́чити;
изнемога́ющий що /мн. хто/ умліва́є тощо, знеси́люваний /виси́люваний/, знемо́жуваний, вимо́рюваний, образ. у знемо́зі, по́йнятий знемо́гою, у ста́ні знемо́ги, прикм. знемо́жливий, стил. перероб. ті́льки душа́ в ті́лі;
изнемога́ющий от го́лода ви́голоднілий, знеси́люваний го́лодом, доходя́га;
изнемога́ющий от не́дуга вимо́рюваний неду́гою;
ПЕРЕЖИВА́ТЬ ще потерпа́ти, умліва́ти /болі́ти, тлі́ти, млі́ти/ се́рцем /душе́ю/, (горе) терпі́ти, пізнава́ти, перебува́ти;
переживать о ком уболіва́ти /потерпа́ти/ за кого;
переживать об утра́те болі́ти втра́тою;
не пережива́й за нас фраз. не бі́йся за нас;
пережива́ющий 1. що /мн. хто/ пережива́є тощо, зда́тний пережи́ти, пережи́вець, 2. що /мн. хто/ потерпа́є тощо, болі́льник, уболіва́льник, образ. з бо́лем у се́рці /спо́внений душе́вних мук, з ту́гою в се́рці, зате́рплий се́рцем/ від чого, гли́боко вра́жений чим;
переживающий го́ре обтя́жений го́рем;
переживающийся/пережива́емый 1. пережи́ваний, прикм. /зараз/ тепе́рішній, /колись/ тоді́шній, 2. взя́тий бли́зько до се́рця, прикм. пережива́льний;
СГОРА́ТЬ ще горі́ти, вигоря́ти, (з цікавости) умира́ти, (щось роби-ти) аж тремті́ти, (від сухіт) згаса́ти;
сгорать от жела́ния аж лу́скати з бажа́ння;
сгорать от любопы́тства аж труси́тися з ціка́вости, хоті́ти зна́ти аж млі́ти;
сгорать от нетерпе́ния умира́ти з нетерпля́чки;
сгора́л от нетерпе́ния кто нетерпля́чка же́рла кого;
сгора́ющий/сгора́емый що згоря́є тощо, по́йнятий вогне́м, па́лений, спа́люваний, прикм. спале́ний;
сгора́ющий напівзгорі́лий, галиц. горі́ючий, образ. у вогні́;
сгора́ющий от любопы́тства гото́вий уме́рти з ціка́вости;
сгора́ющий от нетерпе́ния же́ртий /па́лений/ нетерпля́чкою;
сгора́ющий от стыда́ гото́вий уме́рти від со́рому;
ЧА́ЯТЬ, души́ не чаять в ком умира́ти /пропада́ти, млі́ти/ за ким;
ча́ющий = надеющийся.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Млетьмлі́ти (млі́ю, млі́єш), умліва́ти, -ва́ю, -ва́єш.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Беспамятство
• В беспамятстве
– непритомним бувши; безтямно; зне(с)тямки[а]; не тямлячи (не тямивши) себе; нетямлячись; не пам’ятаючи себе; в не(с)тямі (в безтямі). [В роз’ятренні, не тямлячи себе, почав викидати жінчине добро в відчинені до сіней двері. Коцюбинський. Бігла, падаючи, прориваючи кущі, і кричала щось у нестямі. Головко.]
• Впадать, впасть в беспамятство
мліти, зомлівати, зомліти; непритомніти, знепритомніти, знетямлюватися, знетямитися; знестямлюватися, знестямитися; доходити, дійти до не(с)тями (до нестяму, до нестямки, до нестямку); (образн.) мороки беруть, взяли кого; безпам’яття находить, найшло на кого. [Василю, Василю! — та й зомліла сердешна дівчина. Федькович. Листоноша знепритомнів після двадцятого шомпола… Яновський.]
• Привести в беспамятство кого (ударом, потрясением и т. п.)
(разг.) – відбити памороки (глузди) кому. [А той як тарахне Миколу по голові — геть памороки йому відбив. З нар. уст.]
Бессознательный
• Быть в бессознательном состоянии
– бути непритомним (безпритомним, в непритомному стані); в непритомності (без тями, в не(с)тямі, без пам’яті) бути. [А нечистий довго без тями лежав, та й увечері стогнав та кректав, як поліз у запічок. Легенда.]
• Впадать, впасть в бессознательное состояние, терять, потерять сознание
– втратити, втрачати свідомість (притомність); падати, впасти в не(с)тяму (в нестям, в нестямку, в нестямок); непритомніти, знепритомніти; мліти, (з)омліти. [Та Ораз-Гельди вже не чув Василькового запитання, бо знову втратив свідомість. Турчинська. Та адреси так і не встиг сказати — знепритомнів. Завгородній. Упала лицем на струни — омліла. Кобилянська.]
• Находящийся в бессознательном состоянии
– непритомний (безпритомний, знепритомнілий); зомлілий; (зрідка) нетямний. [Зомлілого чи вбитого екзекутора несли до хати. Турчинська.]
Голод
• Во время голода
– під (у) голод (голоднечу); за голоду (за голоднечі).
• Голод — лучший повар
– голод найліпший кухар. Пр. Голод — то наймудріша кух(ов)арка. Пр. Голод найліпша приправа до страви. Пр. Коли голод — приправа, то смакує страва. Пр. Голод не перебирає. Пр. Хоч вовна, аби кишка повна. Пр.
• Голод не тётка
– голод не свій брат. Пр. Голод не тітка: пиріжка не дасть. Пр. Голод не тітка, не нагодує. Пр. Вижене голод на холод. Пр.
• Испытывать, терпеть голод
– зазнавати (дознавати, заживати) голоду; приймати голод; терпіти голод (давн. голодом); (арх.) сидіти голодом.
• Ми мусили бідувати, голодом терпіти.
Сл. Гр.
• Истомиться, измучиться от голода
– намлітися, вимучитися голодом.
• Морить, заморить, уморить голодом кого
– морити, заморити голодом; захарчовувати, захарчувати кого; (іноді) голодити (уголоджувати), уголодити (поголодити) кого; голодом голодити кого.
• Начинается голод
– настає (заходить) голод (голоднеча).
• Пухнуть, опухнуть с голоду
– пухнути, опухнути з голоду (давн. голодом).
• Страдать, изнывать, томиться от голода
– голодом нидіти (гибіти, мліти, мучитися).
• Умирать, умереть от голода, с голоду
– помирати, померти (мерти, умерти) з голоду (давн. голодом). [Добрі є люди, не дадуть убогому голодом мерти… Лебединець, перекл. з Реймонта.]
• Утолять, утолить голод
– заспокоювати, заспокоїти (гамувати, угамувати) голод; (іноді) утишати, утишити голод.
Изнывать
• Изнывать от жажды
– знемагати на спрагу; знемагати від (із) спраги.
• Изнывать от жары
мліти з (від) спеки (спекоти, жари, жароти).
Падать
• Акции падают чьи
(те саме, що) Его акции упали. Див. акция.
• Как будто (словно, точно) пелена падает, упала (спадает, спала) с глаз чьих
Див. пелена.
• Низко пасть в глазах чьих
– низько впасти (аж геть-то знизитися) в очах чиїх.
• Падать с ног
(те саме, що) Сбиться с ног. Див. нога.
• Падать, упасть вниз головой
– сторч (сторчма) [головою] падати, упасти; сторчголов (стовбула, лок. коміть-головою) падати, упасти; давати сторчака; ловити сторчака, зловити сторчака.
• Падать, упасть (пасть) в ноги кому; падать, упасть (пасть) к ногам (к стопам) чьим
– упадати, упасти в ноги кому; падати, упасти (припадати, припасти) до ніг кому.
• Падать, упасть (пасть) в обморок
мліти (зомлівати), зомліти (про багатьох помліти); непритомніти, знепритомніти.
• Падать, упасть (пасть) духом
– занепадати, занепасти (підупадати, підупасти) духом; упадати, упасти на дусі; знижатися, знизитися духом.
• Падать, упасть (пасть) на колени перед кем
– падати, упасти (про багатьох попадати) навколішки (навколінки, навколінці) перед ким; уклякати, уклякнути (про багатьох повклякати) перед ким.
• Падать, упасть с неба на землю
– падати, упасти з неба на землю; падати, упасти з висот небесних (з небесних високостей) до землі.
• Пасть в бою
– полягти [у бою]; лягти головою [у бою].
• Сердце падает, упало (отрывается, оторвалось, обрывается, оборвалось) у кого
Див. сердце.
• Упасть пластом (распластаться)
– крижем розпластатися (упасти); розстелитися (простелитися, розіслатися, послатися).
Сознание
• Быть, находиться в сознании, без сознания
– бути притомним, бути непритомним (розм. бути в нетямі).
• Приходить, прийти в сознание
– опритомнювати, опритомніти; приходити, прийти до пам’яті.
• Терять, потерять сознание, лишаться, лишиться сознания
– непритомніти, знепритомніти; утрачати, утратити притомність; мліти, зомліти; падати, упасти в нестяму (іноді лок., тільки докон.) замороки упали на кого.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

млі́ти, млі́ю, млі́єш, млі́є

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Млі́ти, млі́ю, -єш, гл.
1) Млѣть, замирать, изнывать.
Не житиму тепер, а млітиму. Г. Барв. 253. Глянув я направо, там росли і мліли на сонці роскішні сади. Левиц. Світить місяць да не гріє, до дівчини серце мліє. Чуб. V. 24. Чи всім людям із кохання так ся діє? Очі не сплять, серце стогне, душа мліє. Мет. 28. Коли б чого не забути, щоб дитина не мліла голодом. Св. Л. 60.
2) Прѣть, увариваться.
Каша вже давно мліє. Богодух. у.
Незно́сний, -а, -е. Нестерпимый. Годі мліти серцю моєму з незносної туги. КС. 1882. VIII. 281.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Млѣть = млїти (С. Л.), у(в)млїва́ти (С. Ш.), зомлїва́ти. — Серце млїло, не хотїло сьпівать на чужинї. К. Ш. — Як гляне на мене, так аж умлїває. Лев. — Коли б мати теє знала, вона б з жалю умлївала. н. п.
Па́дать, пасть = 1. па́дати, упа́сти, впа́сти, вали́ти ся, повали́ти ся, по троху — підпада́ти, підпа́сти. — Упав до долу. — Пъяний з ніг валить ся. — Снїжок підпадає. 2. ги́нути (С. З.), загиба́ти, поги́нути, заги́нути (С. Аф. З.), зги́нути (С. Аф. З.), — Багато згинуло козаків у тій баталії. 3. упада́ти, підупада́ти, занепада́ти, упа́сти, підупа́сти. — Упав в тїсну дїру. С. Ш. — Промисли що року упадають. — Па́даетъ жре́бій = випада́є йому. — Па́даетъ подозрѣ́ніе = па́дає вина́. — Па́дать, упа́сть въ о́бморокъ = млїти, зомлїва́ти (С. Аф.), умлїва́ти (С. Ш.), зомлїти, умлїти. – З жалю умлїває. н. п. — Па́дать ду́хомъ = в ту́гу, в журбу́ вдава́тись, жури́ти ся.
Разомлѣва́ть, разомлѣ́ть = млїти, розімлїти, розвари́ти ся.