Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 27 статей
Запропонувати свій переклад для «морити»
Шукати «морити» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Зага́нивать, загоня́ть
1) (
утомлять) заганя́ти и заго́нити, загна́ти, мори́ти, замори́ти, затоми́ти кого́, (о многих) позаго́нити, помори́ти, потоми́ти;
2)
-ня́ть кого – настраха́ти, настраши́ти, напу́дити кого́.
-ня́ть кого в споре – заморо́чити, зату́ркати, (вульг.) забелькота́ти кого́.
Заставля́ть, заста́вить – си́лувати, приси́лувати, усило́вувати, уси́лувати, приму́шувати, приму́сити, зму́шувати, зму́сити, нево́лити, принево́лювати, принево́лити, заставля́ти, заста́вити кого́, (провинц.) присутя́жувати, присутя́жити; см. Принужда́ть. [Шкода́ мене́ вмовля́ти, а си́лувати – тож не зна́ю, хто мене́ приси́лує (М. Вовч.). Її́ вси́лували за йо́го йти за́між. Мільйо́ни люде́й мо́жу вбить, загуби́ть, та чи зму́шу кого́ мене́ ві́рно люби́ть (Франко). Заста́вила мене́ ма́ти тонку́ пря́жу пря́сти (Лавр.). Подали́ до су́ду, мо́же в суді́ присутя́жать його́ заплати́ти (Звиног.)].
-вить замолчать – приму́сити кого́ змо́вкнути; заци́тькати кого́.
-вить о себе говорить – приму́сити говори́ти за се́бе, (образно: входить в славу) в мо́ву вхо́дити. [Анто́сьо все в мо́ву вхо́див і між товари́ством, і в го́роді (Свидн.)].
-ля́ть чрезмерно работать – приму́шувати працюва́ти над мі́ру, мори́ти робо́тою, (образно) нажи́лювати кого́. [Було́ лу́чче за стари́х пані́в… а молоді́ як ста́ли нажи́лювать (Основа)].
-вить кого сильно почувствовать – до́бре да́ти кому́сь відчу́ти щось, дошку́лити кого́ и кому́; да́тися кому́ в знаки́, в тя́мку. [Му́чте їх так, щоб дошку́лити, щоб почу́ли, що вмира́ють (Куліш)].
Не -вит долго просить себя – не дасть себе́ до́вго проси́ти (Круш.).
Изводи́ть, извести́ или изве́сть
1) (
откуда) виво́дити, ви́вести кого́ зві́дки. [Виво́дь коня́ із кінни́ці (Пісня)];
2) (
издерживать) витрача́ти, ви́тратити, потрача́ти, потра́тити ма́рно, перево́дити, переве́сти́, зво́дити, зве́сти́, занапаща́ти, занапасти́ти, збавля́ти, зба́вити, (о мн.) повитрача́ти, позво́дити, поперево́дити, позбавля́ти що. [Сті́льки гро́шей на його́ нау́ку ви́трачено ма́рно, бо пуття́ з йо́го не ви́йшло нія́кого (Харківщ.). Не перево́дь бага́то папе́ру (Харківщ.). Звели́ ліс ба́тьківський і призна́ки нема́є, де ріс (Харківщ.). Сті́льки ча́су занапаща́ємо ма́рно (М. Грінч.). Скі́льки пашні́ зба́вили на той самого́н! (Звин.)];
3)
кого (морить) – в’яли́ти, зв’яли́ти, мори́ти, змори́ти, суши́ти, зсуши́ти кого́, життя́ збавля́ти, зба́вити кому́, (образно) вива́рювати во́ду з ко́го. [Су́шать мене́, в’яля́ть мене́ мої́ недоста́тки (Пісня). Каза́ла, що пі́деш за ме́не, то не мори́ мене́; неха́й я пришлю́ люде́й, побері́мося вже собі́ (Квітка). Був у Шевче́нка дру́гий учи́тель маля́р, що замість нау́ки вива́рював ті́льки во́ду з хло́пця тяжко́ю робо́тою (Єфр.)].
Он меня -дит – він мені́ жи́ти не дає́, він життя́ моє́ збавля́є, він мій вік занапаща́є;
4)
-ть со света – зганя́ти, зігна́ти зо сві́ту, зво́дити, зве́сти́, згла́дити зо сві́ту, (сов.) стеря́ти, стра́тити, згуби́ти, (многих) позво́дити (зо сві́ту), потра́тити. [Заму́чать мене́, із сві́ту зжену́ть вороги́ мої́ (Васильч.). Наду́мався зве́сти її́ з сві́ту (Київщ.). Захоті́ла вона́ свого́ чолові́ка стеря́ти (Липовеч.). Хіба́ цього́ га́да зо́всім із сві́ту згла́дити? (Ор. Левиц.). А тепе́р уже́ он ба́чиш дохо́дить до чо́го? що я стра́тить наміря́юсь Макси́ма свято́го (Шевч.)].
-ти́ со всем потомством до последнего колена – ви́губити до на́корінку (Крим.).
-ть, -ти́ мышей, мух, блох и т. п. – вибавля́ти, ви́бавити, вигу́блювати, ви́губити, вини́щувати, ви́нищити, повибавля́ти, повигу́блювати, повини́щувати (ми́ші, му́хи, бло́хи и мише́й, мух, бліх). [Нія́к не мо́жна ви́бавити тих мух (Борзенщ.)].
Изве́денный – ви́ведений; ви́трачений, потра́чений, з[пере]ве́дений; зв’я́лений, зсу́шений; ви́бавлені, ви́гублені.
Ма́ять, ма́ивать
1)
кого – (мучить) му́чити; (морить) мори́ти, змо́рювати; (изнурять) висна́жувати и виснажа́ти, знеси́лювати; (утомлять) вто́млювати, (томить) томи́ти, сто́млювати кого́;
2) (
делать неохотно) роби́ти як не свої́ми (рука́ми), роби́ти аби́ роби́лося, му́чити що. [Вже два ти́жні му́чу соро́чку (Звин.)];
3)
-ять жизнь – животі́ти, поневіря́тися; срв. Ма́яться 1 и 2;
4)
безл. -ет – ду́шно, па́рно, па́рко, па́рить, ва́рить.
Мори́ть
1) (
умерщвлять) мори́ти, вимо́рювати, вигубля́ти и вигу́блювати, вибавля́ти, (истреблять) ни́щити кого́, що. [Чим ви мух мо́рите (вигу́блюєте, вигубля́єте, вибавля́єте)? (М. Грінч.). Моро́з ни́щить уся́ку не́чисть (Київщ.)];
2) (
томить) мори́ти, змо́рювати, вимо́рювати, умо́рювати, му́чити кого́. [Хо́лодом мене́ мо́рить (Канівщ.). Му́чили нас тя́жко робо́тою (Богодух.)].
-ри́ть голодоммори́ти го́лодом, уголо́джувати кого́. [Мо́рять до́вгим го́лодом у темни́ці (Куліш). Себе́ уголо́джує, да году́є нечи́сті ду́ші (Борзенщ.)];
3) (
тушить, запекать) тушкува́ти, па́рити що.
-ри́ть лук – тушкува́ти цибу́лю.
-ри́ть молоко – па́рити молоко́.
-ться
1) (
стр. з.) мори́тися, вимо́рюватися, вигу́блюватися, вибавля́тися; мори́тися, змо́рюватися, умо́рюватися, уголо́джуватися; тушкува́тися, па́ритися, млі́ти; бу́ти мо́реним, вимо́рюваним и т. п. [Неха́й ка́ша млі́є (Звин.)];
2) (
возвр. з.) мори́тися, му́читися.
Не мало -лся над этим делом – попому́чився коло цього́ ді́ла (над цим ді́лом).
Му́чить, му́чивать
1) му́чити, (
терзать, истязать) катува́ти, мордува́ти, рва́ти, (подвергать мучениям) бра́ти на му́ки, (предавать мучениям) дава́ти (завдава́ти, віддава́ти) на му́ки; (томить) мори́ти, томи́ти, нуди́ти кого́; (причинять боль кому) завдава́ти кому́ бо́лю, болі́ти кого́; (изнурять) висна́жувати, знеси́лювати кого́. [Не му́чте ви так його́ (Грінч.). Коли́сь би́ли-катува́ли, посторо́нками в’яза́ли (Пісня). Катува́ла, мордува́ла, та не помага́ло (Шевч.). Важке́ пита́ння – воно́ мене́ морду́є, не дає́ мені́ споко́ю (Н.-Лев.). Не рви́ся, лю́ба, і не рви мене́ (Л. Укр.). Каза́ла, що пі́деш за ме́не, то не мори́ мене́ (Квітка). Своє́ се́рденько томлю́ (Грінч. III). Сюди́ блу́дить, туди́ блу́дить, під собо́ю коня́ ну́дить (Пісня). Би́ли мене́, би́ли, на му́ки дава́ли (Голов.). Знева́га до її́ почуття́ болі́ла Раї́су (Коцюб.)].
Мысль, совесть -чит – ду́мка, сумлі́ння (со́вість) му́чить (гризе́). [Гризе́ мене́ одна́ ду́мка (Г. Барв.). Со́вість не дає́ мені́ споко́ю, гризе́ мене́ і день, і ніч (Сторож.)].
-чить тяжко – му́чити тя́жко (вели́кою му́кою). [Му́чили її́ вели́кою му́кою, закува́ли в тяжкі́ кайда́ни (Грінч.)].
Что лошадь -чишь? – на́що коня́ морду́єш?
Беды -чат, уму учат – біда́ доку́чить, та ро́зуму нау́чить (Приказка).
Что -чит, то и учит – му́ка – найкра́ща нау́ка.
Дело учит и -чит, и кормит – робо́та як наморду́є, то й навчи́ть, нагоду́є.
Его -чит голод, жажда, болезнь – його́ му́чить (то́мить, в’я́лить, су́шить) го́лод, спра́га, хворо́ба (неду́га);
2) докуча́ти, насти́рливо домага́тися.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ИЗНУРЯ́ТЬ ще мори́ти, витру́джувати, висо́тувати жи́ли, витяга́ти жи́ли, вганя́ти в піт, забут. виси́лювати;
изнуря́ющий що /мн. хто/ мо́рить тощо, зда́тний ви́снажити, прикм. висна́жливий, (про спеку) мло́сний, несте́рпний, стил. перероб. висна́жуючи.
МОРИ́ТЬ (голодом) вимо́рювати;
моря́щий що /мн. хто/ мо́рить тощо, зви́клий мори́ти, ра́ди́й замори́ти, мори́льник, прикм. мори́льний, вимо́рювальний, складн. мори́- [мори́квас];
морящийся/мори́мый мо́рений, вимо́рюваний;
ПРИМОРЁННЫЙ укр. здохлякува́тий.
ОДОЛЕВА́ТЬ ще переси́лювати, (про злидні) обсіда́ти, опосіда́ти, (про горе) притиска́ти [го́ре одолева́ет біда́ притиска́є], (про сон) мори́ти, змо́рювати, (про клопоти тощо) підсил. бра́ти за го́рло;
одолева́ть чем (про вади) тягну́ти в боло́то чого (вад);
одолева́ет сон чіпа́є сон кого;
тоска́ одолева́ет журба́ су́шить, хроба́к се́рце то́чить;
одолева́ло что живомовн. обсіда́ло що [одолева́ли слёзы /одолева́ли ко́лики/ обсіда́ли сльо́зи /ко́льки/];
одолева́ющий 1. що /мн. хто/ дола́є тощо, зда́тний здола́ти, перемо́жець, прикм. перемо́жний, 2. що /мн. хто/ мо́рить, стил. перероб. ста́вши змага́ти, гото́вий опрягти́, 3. що /мн. хто/ му́чить, гото́вий заму́чити;
одолева́емый 1. до́ланий, побо́рюваний, поду́жувати, переси́лювати, діял. бо́ротий, 2. змо́рюваний, 3. заму́чуваний, му́чений, мо́рений;
одолеваемый дремото́й незда́тний прогна́ти сон;
одолеваемый ле́нью розледа́щений;
РАЗБИРА́ТЬ (апарат) демонтува́ти /док. розмонтува́ти/, живомовн. розкру́чувати, (ноти) розу́чувати, (діло) розслі́дувати, розслі́джувати, (книги) сортува́ти, (почерк) чита́ти, (про сон) мори́ти, (про цікавість) розпина́ти;
разбирать по ко́сточкам перетира́ти на зуба́х, розбира́ти на ґви́нтики;
не разбери́ поймёшь жарт. не розбери́-бери́;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Морить – губи́ти, -блю́, -биш, мори́ти, -рю́, -риш, вигубля́ти, -ля́ю, -ля́єш.
Томить, истомить, утомить
1) (
работой) томи́ти, затоми́ти, утоми́ти, -млю́, -миш, нуди́ти, -джу́, -диш (кого чим);
2) (
голодом) мори́ти, замори́ти, -рю́, -риш; -ться – томи́тися, нуди́ти(ся), -джу́(ся), -ди́ш(ся).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Голод
• Во время голода
– під (у) голод (голоднечу); за голоду (за голоднечі).
• Голод — лучший повар
– голод найліпший кухар. Пр. Голод — то наймудріша кух(ов)арка. Пр. Голод найліпша приправа до страви. Пр. Коли голод — приправа, то смакує страва. Пр. Голод не перебирає. Пр. Хоч вовна, аби кишка повна. Пр.
• Голод не тётка
– голод не свій брат. Пр. Голод не тітка: пиріжка не дасть. Пр. Голод не тітка, не нагодує. Пр. Вижене голод на холод. Пр.
• Испытывать, терпеть голод
– зазнавати (дознавати, заживати) голоду; приймати голод; терпіти голод (давн. голодом); (арх.) сидіти голодом.
• Ми мусили бідувати, голодом терпіти.
Сл. Гр.
• Истомиться, измучиться от голода
– намлітися, вимучитися голодом.
• Морить, заморить, уморить голодом кого
морити, заморити голодом; захарчовувати, захарчувати кого; (іноді) голодити (уголоджувати), уголодити (поголодити) кого; голодом голодити кого.
• Начинается голод
– настає (заходить) голод (голоднеча).
• Пухнуть, опухнуть с голоду
– пухнути, опухнути з голоду (давн. голодом).
• Страдать, изнывать, томиться от голода
– голодом нидіти (гибіти, мліти, мучитися).
• Умирать, умереть от голода, с голоду
– помирати, померти (мерти, умерти) з голоду (давн. голодом). [Добрі є люди, не дадуть убогому голодом мерти… Лебединець, перекл. з Реймонта.]
• Утолять, утолить голод
– заспокоювати, заспокоїти (гамувати, угамувати) голод; (іноді) утишати, утишити голод.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

мори́ть мори́ти, зв’я́лювати
томи́ть 1. мори́ти (дерево)
2. крицюва́ти (сталь)

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Мори́тиутомлять, томить.
Сон його́ мо́рить – сон его одолевает.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

мори́ти, морю́, мо́риш, -рять

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Мори́ти, -рю́, -риш, гл. Морить. Бо-знає, коли будуть бити, а тим часом голодом морять. Ном.
Наси́льний, -а, -е. Сдѣланный, совершенный по принужденію, насильно. Він їх не буде насильною роботою морити, на панщину ганяти. Мир. ХРВ. 98. З насильного колодязя води не пить. Ном. № 1088.
Самохі́ть, нар. = Самохіттю. К. ЧР. К. Бай. 12. Як таки самохіть свою душу морити. Борз. у. Самохіть підставить під ярмо шию. Мир. ХРВ. 95.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Мори́ти, гл. *Сон мо́ри́ть. Сон одолевает. Сл. Нік.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Выма́ривать, ся, вы́морить, ся = вигубля́ти, вимо́рювати, мори́ти го́лодом, ви́губити, ви́морити. — В облозї вигубили багато людей. — В манастирі нас постом трохи не виморили. — Виморив коней — дальше не можна їхати.
Залѣ́чивать, залѣчи́ть, ся = 1. заго́ювати, залїчувати, заго́їти, зго́їти, залїчи́ти. С. Аф. — Рана загоїлась. — Не так хутко загоїть ся, як біда скоїть ся. н. пр. — Висохнуть всї сльози, згоять ся всї рани. Пч. 2. мори́ти, замо́рювати, замори́ти (не вмілим гоїнням). — Лїкарь заморив слабого.
Зама́ривать, замори́ть = 1. мори́ти, замо́рювати, замори́ти (голодом). 2. (про вапну) — гаси́ти, (про оцет) — розбавля́ти, (про хрін) — перебива́ти (щоб зменшити гострицю сих речей). — Треба розбавити оцет. — Треба перебити хрін, бо дуже пектиме.
Мори́ть = губи́ти, виво́дити, перево́дити, мори́ти, вигубля́ти. — Галуном добре виводити блощицї.
Томи́ть, ся = томи́ти, ся (С. Ш.), ну́дити, ся (С. Л.), ну́ди́ти сьвітом, нудьгува́ти, мая́ти ся, мару́дити ся. — Як вона нудилась, жадна розвага її не брала. Кн. — Томи́ть го́лодомъ = мори́ти го́лодом. — Томи́ть сталь = гартува́ти.
Утомля́ть, утоми́ть, ся = томи́ти, ся (С. Л. Ш.), у(в)томля́ти, ся (С. Ш.), мори́ти, ся (С. Л.), пристава́ти (С. Л.), у(в)томи́ти, ся (С. Л. Ш.), стоми́ти, ся, у(в)мори́ти, ся (С. Л. Ш.), замори́ти, ся, натруди́ти, кількох — повтомля́ти, ся, повто́млювати, позато́млювати, ся і д. Устава́ть. — Їдьте, хлопцї, та помалу поганяйте, щоб коників не стомити. н. п.

Запропонуйте свій переклад