Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 92 статті

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Виртуо́з, -зка – віртуо́з, мисте́ць-музи́ка, віртуо́зка, віртуо́зниця.
Гармони́ческий – гармоні́йний, гармоні́чний. [Гармоні́йна му́зика. Гармоні́чні тони́].
Гармони́чески – гармоні́йно.
Дои́грывать, -ся, доигра́ть, -ся – дограва́ти, -ся, догра́ти, -ся; в карты – догу́лювати, -ся, догуля́ти, -ся. [Догра́ла свою́ ро́лю. Грав музи́ка, грав, – догра́всь аж до ра́нку].
Дои́гранный – до́гра́ний; догу́ляний.
Дровосе́к
1) руба́ч, дровору́б;
2) (
зоол.) дерева́ч (Вхр.), музи́ка.
Жа́рить
1) прягти́ (-жу́, -жеш), пря́жити, сма́жити, шква́рити, пекти́; (
на жиру) сма́жити, шква́рити. [Прягти́ (пря́жити, сма́жити) яє́шню. Пря́жити (прягти́) горо́х. Пекти́ карто́плю в гра́ні. Пря́жуть са́ло на вогні́, на шпи́чку настроми́вши. Сма́жити ри́бу]; (жарко топить) жа́рити. [Жа́рять у пе́чах].
Жа́рить (вм. топить) молоко – прягти́ (пря́жити) молоко́.
Жа́реное (топлёное) молоко – пря́жене молоко́. См. Топи́ть; (о солнце: сильно греть) – жа́рити, пекти́, пали́ти, пря́[а́]жити, смали́ти. [Як підняло́ся со́нечко, що-то вже жа́рило (Квітка). Со́нечко пече́, мов огне́м пря́жить (Фр.)];
2) (
употребл. вместо многих глаголов для выражения усиленного действия: бить, хлестать, мчаться, тараторить, отплясывать, играть, резаться в карты, палить, стрелять и т. п.) жа́рити, шква́рити, смали́ти, чеса́ти, чухра́ти, тя́ти і ин. См. ещё Колоти́ть, Дуба́сить, Тузи́ть, Мча́ться, Тарато́рить и т. п. [Взяли́-ж вони́ жа́рити ді́да поліня́кою. Дава́й його́ шква́рити по спи́ні. Чо́боти в рука́х несе́ш, а до ме́не бо́сий че́шеш (спешишь). А ну, но́ги на пле́чі та й чухра́й. Він по-по́льськи так і че́ше. Музи́ка шква́рить (че́ше, тне). Ці́лу дни́ну в ка́рти смали́ли (дулись). А він усе́ сма́лить та й сма́лить вишні́вку. З гарма́т жа́рять (чи́стять, гатя́ть)].
Затиха́ть, зати́хнуть – затиха́ти и ти́хнути, зати́хнути, стиха́ти, сти́хнути, зати́шуватися, зати́ши́тися, сти́шуватися, сти́ши́тися, (о мног.) позатиха́ти, постиха́ти, поза[пос]ти́шуватися; (униматься) угава́ти (только с отриц. не), (диал.) убавля́тися, уба́витися; (прекращаться, переставать) ущуха́ти, ущу́хнути, зани́шкнути, (притаиться) (образно) мовча́ти та ди́хати, (замолкнуть) замовка́ти, замо́вкнути. [Зати́хло все, ті́лько дівча́та та солове́йко не зати́х (Шевч.). І ти́хнуть Бо́жії слова́ (Шевч.). В лю́дських хата́х все було́ позатиха́є, все посне́ (Н.-Лев.). То ста́ла зла́я хурто́вина (буря) по Чо́рному мо́рю стиха́ти (Макс.). Постиха́ли спі́ви й жа́рти (Гліб.). Зати́шивсь уже́ грім, не грими́ть (Конгр. п.). В го́рницях сти́шилось, як надво́рі після заверю́хи (Н.-Лев.). Там внизу́ музи́ка ди́ка не вгава́є на хвили́ну (Франко). Пома́лу зани́шкло шепоті́ння (Грінч.). Споло́хались пташки́ і в одну́ мить ущу́хли (Коцюб.). Ви́йшов Хмельни́цький до чо́рного ві́йська, поча́в мирову́ чита́ти; ущу́хла чернь прислуха́ючись (Куліш)].
Буря не -ха́ет – бу́ря не вгава́є, не вти́шується.
Ветер -ти́х – ві́тер ущу́х, (улёгся) залі́г. [Вітере́ць залі́г десь, ти́ша (М. Вовч.)].
Дождь -ти́х – дощ ущу́х.
Шаги, звуки -хли – хода́ зати́хла (завме́рла), зву́ки зати́хли (завме́рли).
Зати́хший – зати́хлий, ущу́хлий.
Инструмента́льный – (ін)струменто́вий.
-ная музыка – (ін)струме́нтова музи́ка.
Ка́мерный
1) (
относящ. к камере) камеро́вий;
2) ка́мерний.

-ная музыка – ка́мерна (покойо́ва) му́зи́ка.
Лё́гкий и -гок
1) ле́гки́й (-ка́, -ке́). [Паляни́ця легка́, до́бре ви́печена (Звин.)].

-кий как перо легки́й як пір’ї́на, легки́й як пух.
-кий груз, багаж – легки́й ванта́ж, бага́ж.
-кий мусор, горн. – штиб (-бу).
-кая почва – легки́й ґрунт, перегні́й (-но́ю); пухка́ земля́.
Да будет ему земля -ка! (о покойнике) – хай йому́ земля́ перо́м! Неха́й йому́ земля́ легка́! Ле́гко йому́ лежа́ти, перо́м зе́млю держа́ти (Номис).
-кая кавалерия – легка́ кінно́та.
-кое войско – легке́ ві́йсько.
-кая атлетика – легка́ атле́тика.
-кое орудие – легка́ гарма́та.
-кое ружьё – легка́ рушни́ця;
2) (
малый, незначительный слабый и т. п.) легки́й, леге́нький, невели́кий, невели́чкий, незначни́й.
-кая проседь – леге́нька сивина́.
С -кою проседью – сивува́тий, підси́вий, шпакува́тий.
-кие морщины – леге́нькі (неглибо́кі) змо́ршки.
-кий ветерок – леге́нький вітере́ць, (зефир) ле́гіт (-готу). [У віко́нце влива́ється ле́гіт майо́вий (Л. Укр.)].
-кий порыв ветра – леге́нький по́дув (по́дих) ві́тру.
-кий дымок – леге́нький, ріде́нький димо́к (-мку́).
-кий морозец – леге́нький (невели́чкий, мале́нький) морозе́ць.
-кий туман, -кая тучка – легки́й (леге́нький) тума́н, легка́ (ріде́нька, прозо́ра) хма́рка. [Над доли́нами стої́ть си́зий, легки́й тума́н (Неч.-Лев.)].
-кое наказание – неважка́ (легка́) ка́ра.
-кая вина – неважка́ прови́на.
-кий вздох, стон – леге́ньке зідха́ння, леге́нький сто́гін.
-кий смех послышался среди публики – ти́хий (леге́нький) сміх почу́вся серед пу́бліки.
-кая улыбка – леге́нька у́смішка.
-кий стук, шум – ти́хий сту́кіт (го́мін).
-кий сон – легки́й, некрі́пки́й сон.
У него -кий сон – він некрі́пко (нетве́рдо, чу́тко, чу́йно) спить.
-кое движение – легки́й (леге́нький, незначни́й) рух.
С -кою иронией – з легко́ю (леге́нькою) іро́нією.
На её лице вспыхнула -кая краска – обли́ччя в не́ї (їй) тро́хи зашарі́лося (спалахну́ло леге́ньким рум’я́нцем).
-кая поступь, -кий шаг – легка́ хода́.
-кий огонь – пові́льний (легки́й) ого́нь.
-кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана – легки́й біль, легка́ хоро́ба (засту́да, вто́ма, ра́на).
-кий озноб, жар – легки́й (невели́чкий) моро́з (жар).
У него -кий озноб, жар – його́ тро́хи моро́зить, у йо́го мале́нький (невели́чкий) жар.
-кие роды – неважке́ (легке́) ро́диво, неважкі́ (легкі́) роди́ни (зап. поло́ги).
-кое лекарство – деліка́тні (м’які́) лі́ки.
Слабит -ко и нежно – проно́сить м’я́ко й деліка́тно.
-кие средства, меры – м’які́ за́соби (за́ходи).
-кий характер – м’яка́ (нетяжка́, несуво́ра, лагі́дна) вда́ча.
-кое сердце – м’яке́ се́рце.
-кий табак – легки́й (неміцни́й, па́нський) тютю́н.
-кое вино, пиво – неміцне́ (легке́) вино́, пи́во.
-кий раствор – неміцни́й ро́зчин.
-кий напиток – легки́й напі́й.
-кий запах – легки́й, тонки́й пах (дух).
-кие духи, ароматы – легкі́ (неміцні́) па́хощі;
3) (
необременительный) легки́й, необтя́жливий, невтя́жливий, (о пище: удобоваримый) легкостра́вний, стравни́й. [Хліб глевки́й, на зу́би легки́й (Номис)].
-кая должность, -кие обязанности – легка́ (невтя́жлива) поса́да, необтя́жливі обо́в’язки.
-кий труд – легка́ пра́ця, (осудительно) легки́й хліб.
Зарабатывать -ким трудом – заробля́ти легко́ю робо́тою, легкоби́том. [Сі́яти грі́шми, що заробля́в я легкоби́том (Кониськ.)].
-кий хлеб – легки́й (незагорьо́ваний) хліб.
-кая жизнь – легке́ життя́, життя́ в доста́тках, в розко́шах, легки́й хліб.
Он привык к -кой жизни – він звик до легко́го життя́, до легко́го хлі́ба, він легкоби́том вік звікува́в (Кониськ.).
-кий обед, завтрак, ужин – легка́ (стравна́, деліка́тна) ї́жа, легка́ стра́ва, легки́й (деліка́тний) обі́д (сніда́нок), легка́ (деліка́тна) вече́ря; срвн. То́нкий.
-кая закуска – легка́ (леге́нька) пере́куска.
-кий воздух – легке́, рідке́ пові́тря; сві́же пові́тря;
4) (
нетрудный) легки́й, неважки́й, (простой) про́стий, нему́дрий.
-кое дело – легка́ (нему́дра, неважка́) спра́ва (робо́та).
-кое ли дело! – ле́гко сказа́ти! то не жарт!
-кое для понимания изложение, доказательство – ви́клад, до́каз зрозумі́лий, (иногда) розу́мний.
-кая фраза, задача – легке́ ре́чення, завда́ння.
-кий слог – легка́ мо́ва.
Этот писатель отличается -ким слогом – у цьо́го письме́нника легка́ мо́ва, ви́дко легку́ мо́ву.
-кий стих – легки́й вірш.
-кий экзамен, -кое испытание – легки́й і́спит.
-кий танец – легки́й (неважки́й) та́нець (-нця).
Он упивался -ким успехом – він п’яні́в з легко́го у́спіху.
-кая добыча – легка́ здо́бич;
5) (
весёлый) легки́й, леге́нький, весе́лий, (поверхностный) поверхо́вний, побі́жний, легкобі́жний, (ветреный) по́ле́гкий.
-кая жизнь – легке́ (безжу́рне) життя́.
-кая шутка – леге́нький жарт.
-кая радость, -кое настроение – безхма́рна ра́дість, безхма́рний на́стрій.
-кое отношение к своим обязанностям – легкова́ження свої́ми обо́в’язками.
-кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. – побі́жне (поверхо́вне, поглибо́ке) знання́ чого́сь (спра́ви, пре́дмету), мала́ тя́ма в чому́сь.
-кий ум – неглибо́кий (легкобі́жний) ро́зум.
-кое увлечение – легкобі́жне (скоромину́ще, неглибо́ке) захо́плення.
Чувство женское -ко – жіно́че почуття́ по́легке (неглибо́ке, непості́йне).
-кий характер – неглибо́ка вда́ча; м’яка́ (ла́гі́дна) вда́ча.
-кий человек – неглибо́ка (легкоду́мна) люди́на, по́легка люди́на.
-кий взгляд на вещи – поверхо́вне (легкова́жне) ста́влення до справ.
-кое обращение в обществе – ві́льне, неви́мушене пово́дження в товари́стві.
С ним -ко́ и горе – з ним і ли́хо не страшне́.
-кие движения – легкі́, ві́льні (неви́мушені) ру́хи.
-кий голос – ві́льний (плавки́й) го́лос.
-кая музыка – легка́ (непова́жна) му́зи́ка.
-кое чтение, -кая литература – легке́ чита́ння, легка́ лекту́ра; (изящная) кра́сне письме́нство; (эротическ.) лекту́ра (письме́нство) про коха́ння, ероти́чна лекту́ра, ероти́чне письме́нство;
6) (
легкомысленный, ветренный) по́легкий, легкова́жний, легкоду́мний.
-кого поведения девица – по́легка ді́вчина, ді́вчина легки́х зви́чаїв.
Искательница, любительница -ких приключений – охо́ча до легки́х романти́чних приго́д, охо́ча ле́гко поромансува́ти, романсо́ва аванту́рниця.
-кие нравы – по́легкі, ві́льні зви́чаї.
Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона – п’є́са (твір, музи́ка) легко́го змі́сту, то́ну;
7) (
быстрый, расторопный) легки́й, швидки́й, прудки́й, метки́й, жва́вий, мото́рний. [Ота́ смі́лива, метка́ Ка́тря (М. Вовч.). Жва́вий, як ри́бка в рі́чці (Номис)].
-кий на ногу – швидки́й (прудки́й, легки́й) на но́ги.
-кий на под’ём – рухли́вий, ворушки́й.
-кий на ходу – (о машине) легки́й у робо́ті, (об экипаже колесн.) легки́й, розко́тистий, котю́чий, бігки́й, (о санях, лодке) легки́й, плавки́й; срвн. Легкохо́дный. [Легки́й чо́вен (Полт.)].
-кий на кулак (драчливый) – битли́вий, швидки́й на кула́к (до бі́йки).
-кий на руку (удачливый) – легки́й на ру́ку.
С -кой руки – з легко́ї руки́. [З щи́рого се́рця та з легко́ї руки́ діду́сь дарува́в (Кониськ.)].
Он -гок на руку – у йо́го легка́ рука́, він до́брий на почи́н. [Кароо́кий чолові́к – до́брий на почи́н (Мирг.)].
Делать на -кую руку – роби́ти аби́як (на спіх, на швидку́ ру́ку, на швидку́ руч).
Работа на -кую руку – швидка́ робо́та. [Швидко́ї робо́ти ніхто́ не хва́лить (Номис)].
-кий на слёзы – тонкосльо́зий, (сущ.) тонкослі́зка.
-кий на язык
а) язика́тий, слизькоязи́кий;
б) говірки́й, балаку́чий, балакли́вий.

-гок на помине – про во́вка помо́вка, а вовк і в ха́ту (Приказка).
-кая кисть – легки́й пе́нзель (-зля);
8) (
негромоздкий, стройный) легки́й, струнки́й.
-кая колокольня, беседка, колонна – легка́ (струнка́) дзвіни́ця, альта́нка, коло́на.
-кие украшения – легкі́ оздо́би.
Более -кий, наиболее -кий – ле́гший, найле́гший и т. д. [Але́ Оле́ся була́ ле́гша на ско́ки (Н.-Лев.)].
Становиться более -ким, см. Легча́ть.
Довольно -кий – до́сить легки́й, леге́нький и т. д., см. Лё́гонький.
Люби́мец – улю́бленик, улю́бленець (-нця), лю́бленик, уко́ханець, (ц.-слав.) возлю́бленик, (фамил.) лю́бчик, (баловень) мазу́н, песту́н, мазі́й, песті́й (-тія́), (особ. о домашних животных) при́ятель. [Учи́тель мав улю́бленців між на́ми (Л. Укр.). Вели́кий музи́ка, лю́бленик люде́й (Кониськ.). Возлю́бленику муз і гра́цій, ждучи́ тебе́, я ти́хо пла́чу (Шевч.). Всі цуценя́та погодува́в, найбі́льше-ж свого́ сіре́нького при́ятеля (Звин.)].
-мец отца – ба́тьків лю́бчик, (баловень) ба́тькова дити́на, ба́тьків (та́тів) син.
-мец матери – ма́мин лю́бчик, (баловень) ма́мина дити́на, ма́мин син.
-мец судьбы – улю́бленик, улю́бленець до́лі.
-мец публики – улю́бленик, улю́бленець пу́бліки.
Му́зыка
1) (
искусство) му́зи́ка. [В сфе́рі музи́ки з’явля́ється пе́рший серйо́зний компози́тор – Мико́ла Лисе́нко (Єфр.)].
Чувствовать склонность к -ке – ма́ти по́тяг (на́хил) до му́зи́ки.
Учиться -ке – учи́тися му́зи́ки, учи́тися гра́ти.
Положить на -ку – заве́сти́ в но́ти, покла́сти на му́зи́ку;
2) (
игра) музи́ка, музи́ки (-зи́к и -ків), ум. музи́ченька. [Огні́ горя́ть, музи́ка гра́є (Шевч.). Якби́ мені́ череви́ки, то пішла́-б я на музи́ки (Шевч.). Андрі́й куди́сь пода́вся; Гафі́йка на музи́ках, а в ха́ті су́мно (Коцюб.). Ой, на ба́лі весе́лая музи́ченька гра́є (Л. Укр.)].
Музыка́нтмузи́ка, музика́нт, грач (-ча́), (і)гре́ць (р. (і)греця́), (архаич.) гуде́ць (-дця́), (диал.) гуда́ч (-ча́), (оркестровый ещё) капели́ста, капеля́нець (-нця); ум. музи́че́нько, і́гронько, гуда́че́нько. [Він музи́ка, па́не, пречудо́вий; всю доро́гу весели́в пан ду́шу (Франко). Ві́йсько йде, корого́вки ма́ють, попере́ду музиче́ньки гра́ють (Пісня). Музика́нти мої́, ви загра́йте мені́! (Пісня). Які́ грачі́, такі́ й танці́ (Номис). Ні швець, ні мнець, ні в дуду́ грець (Номис). Приї́хали подоля́ни з Подо́лу, ой, приве́зли свої́ і́гроньки з собо́ю, ой, загада́ли хороше́нько йгра́ти (Метл.). І гуде́ць по стру́нах вда́рив (Ворон.). Ой, гудаки́ кра́сно гра́ють, а я не танцю́ю (Гол. IV). Загра́й мені́, гуда́ченьку, як сам розумі́єш (Пісня). А ви, пани́ капели́сти, та́нцю ми загра́йте (Пісня)].
Хороший -ка́нт – га́рний (до́брий) музи́ка, ма́йстер-музи́ка.
Музыка́нтишка – (поганенький) музи́чка, парта́ч-музи́ка, (насм.) шмато́к музи́ки.
Мусики́я, стар.музи́ка.
Навева́ть, наве́ять
1)
что куда, на что – навіва́ти, наві́яти, наві(й)ну́ти, нашуга́ти, (о мног.) понавіва́ти що и чого́ куди́; (перен. ещё: внушать) надиха́ти, нади́хати, надихнути, (вызывать, порождать) насува́ти що на ко́го или кому́, виклика́ти що в ко́му. [Ой, ві́трику, наш ми́лий дру́же, наві́й нам до́щику мерщі́й (Гліб.). Що бог навіне́, того́ ніхто́ не мине́ (Номис). Нашуга́є нам оце́й ві́тер дощу́ (Кролевеч.). І вто́ма від цілоде́нної важко́ї пра́ці і хо́лод, і ця сумна́ карти́на мимохі́ть насува́ли мрі́ю про те́плу ха́ту, гаря́чу стра́ву, суху́ по́стіль (Коцюб.)].
Ветерок -ва́ет прохладу – вітере́ць навіва́є (надиха́є) прохоло́ду.
Ветерок -ва́ет (без вин. п.) – вітере́ць повіва́є (подиха́є).
Метель -ве́яла снегу – завірю́ха (мете́лиця) наві́яла (намела́) сні́гу.
-ва́ть, -ве́ять думы, грёзы, спокойствие, задумчивость, грусть – навіва́ти, наві́яти (реже надиха́ти, нади́хати, надихну́ти) ду́ми, мрі́ї, спо́кій (упокі́й), заду́му, сму́ток. [Ду́ми і мрі́ї розкі́шні усе́ навіва́є (Грінч.). Со́нцем твої́м освіти́, в се́рце споко́ю наві́й (Самійл.). Уве́сь той упокі́й, що надихну́ла їй Ка́тря свої́м сло́вом, мов розві́явся десь (Грінч.)].
Эта музыка -ве́яла на меня грусть – ця му́зи́ка наві́яла на ме́не сму́ток;
2) (
веялкой) наві́ювати, наві́яти, (о мног.) понаві́ювати чого́.
Много ль хлеба -ве́яли – чи бага́то пашні́ (збі́жжя) наві́яли?
Наве́янный
1) наві́яний, нади́ханий. [Крізь наві́яний сму́ток прося́яла в його́ оча́х ти́ха ра́дість (Васильч.)];
2) наві́яний, понаві́юваний.

-ться
1) (
стр. з.) –
а) навіва́тися, надиха́тися, бу́ти наві́яним, нади́ханим;
б) наві́юватися, бу́ти наві́юваним, наві́яним, понаві́юваним;
2) (
привеяться, сов.) наві́ятися, наві(й)ну́тися, приві́ятися.
Ты отколе -ве́ялся сюда – ти зві́дки сюди́ приві́явсь? яки́м тебе́ ві́тром сюди́ наві́яло?
3) (
вдоволь, сов.) наві́ятися.
Не́жный
1) (
негрубый) ні́жний, деліка́тний; тенді́тний; (мягкий) м’яки́й; (ласковый, кроткий) ла́гі́дний. [Ні́жна Навзіка́я, струнка́ дочка́ феа́кського царя́ (М. Рильськ.). Розби́ті ні́жні вороги́ (П. Тичина). Ні́жний звук (Франко). Ні́жний ше́лест молоди́х розмо́в (М. Рильськ.). Бу́дем іти́ ми з тобо́ю в ні́жному вітрі́ до ра́ння (Сосюра). Хо́лод торка́ється деліка́тного ді́тського ті́ла (Коцюб.). Деліка́тні ри́си жі́нчиного обли́ччя (Грінч.). Кущ чере́мхи з медо́вим за́пахом бі́лих деліка́тних ки́тиць (Коцюб.). Показа́в мені́ трьох діте́й, чисте́ньких, тенді́тних (Грінч.). Бі́лі тенді́тні ру́ки (Мирний). О́сінь тенді́тна (Сосюра). Зо́рі лагі́дні, як о́чі діво́чі (Л. Укр.)].
-ный взгляд – ні́жний (прихи́льний, ла́гі́дний) по́гляд.
-ный вкус – ні́жний (деліка́тний, тонки́й) смак.
-ный голос – ні́жний (деліка́тний) го́лос.
-ная работа – деліка́тна (тонка́) пра́ця (робо́та).
-ные речи – ні́жні слова́, ні́жні розмо́ви, ні́жна мо́ва.
-ные слова – ні́жні (ми́лі) слова́.
-ная улыбка – ні́жна (ла́гі́дна) у́смі́шка (по́смі́шка).
-ные чувства – ні́жні почуття́.
Лебяжий пух -нее всякой шерсти – лебеди́ний пух ніжні́шій (делікатні́ший, м’я́кший) за вся́ку шерсть;
2) (
слабый, хрупкий, требующий бережного обращения) ні́жний, тенді́тний, деліка́тний, (диал.) (в)у́тлий. [Приби́та гра́дом ні́жна кві́тка (Л. Укр.). Ні́жне корі́ння вода́ з його́ рі́дного лі́жка ви́рвала (Грінч.). Нерухо́мо стоя́ли стрункі́ бере́зи, мов тенді́тні панночки́ в бі́лих су́коньках (Черкас.). Ля́мпа – річ тенді́тна: торкне́ш во́зом – наро́биш шкла (Васильч.). Тенді́тна лі́рика (О. Пчілка). Чи ти ба, яки́й деліка́тний, – йому́ й сло́ва не мо́жна сказа́ти! (Брацл.). Гре́чка ву́тла – бої́ться моро́зу (Лебединщ.). Ду́же ву́тла жі́нка: аж кричи́ть-розрива́ється за ро́дивом (Бердянщ.)].
-ный возраст, -ные лета – ні́жний (деліка́тний) вік, ні́жні літа́.
-ный пол – ні́жний (тенді́тний) рід, жіно́цтво.
-ное растение – тенді́тна росли́на, ні́жна росли́на.
-ное телосложение – тенді́тна будо́ва ті́ла, тенді́тна стату́ра;
3) (
чувствительный, чуткий) ні́жний, чу́лий. [Ні́жна душа́ (Крим.). З ні́жним се́рцем, само́тнім і чу́лим, до села́ я приї́ду (Сосюра). Ні́жна лі́рика (Влизько). Матери́нські о́чі чу́лі (Франко). Луна́ла журли́вая, чу́ла музи́ка (Л. Укр.). З пото́ку гу́ків чу́лих серена́да вирина́ла (Л. Укр.)].
-ный слух – чу́лий (ні́жний) слух;
4) (
любящий) ні́жний.
-ная мать – ні́жна ма́ти.
Непервостепе́нный – непершоря́дний; неособли́вий и (зап.) неособли́вший, погане́нький, аби́-яки́й.
-ный музыкант – погане́нький (аби́-яки́й) музи́ка.
Непреодоли́мый – неперемо́жний, непобо́рний, неперебо́рний, нездола́нний; (устар.) необори́мий, незбори́мий (Франко), срв. Непобеди́мый. [Шале́ний, неперемо́жний, ди́кий гнів (Коцюб.). Вона́ не могла́ зде́ржати смі́ху неперемо́жного, п’я́ного, що клекоті́в у гру́дях (Коцюб.). Музи́ка дратува́ла безси́лі старе́чі но́ги своє́ю неперемо́жною, ди́кою си́лою (Л. Укр.). Вона́ іде́! Неперемо́жна си́ла мене́ приму́шує за не́ю простува́ти (Л. Укр.). Неперемо́жні обста́вини (Рада). Непобо́рна завзя́тість (Н.-Лев.). Непобо́рні перепо́ни (Павлик). Непобо́рні життьові́ обста́вини (Грінч.). Непобо́рний жах (Г. Григор.). Коза́цтво ди́хало необори́мим ду́хом руї́ни (Куліш). Нездола́нний дух (Крим.)].
Непреста́нно, нрч. – безупи́нно, без упи́ну, невпи́нно, безнаста́нно, ненаста́нно, безуста́нно, безпереста́нно, без пере́ста́н(к)у, (диал.) безпере́станці, безпере́стань, безпере́сталь, (не успокаиваясь) неу[в]га́вно, безуга́вно, без уга́ву, невгаву́ще, не вгава́ючи, (постоянно) повсякча́сно, по всяк час, раз-у-ра́з, раз-по́-раз, (реже) раз поз ра́з. [У голові́ все: стук, стук, стук! – безупи́нно (Гр. Григор.). Індиві́дууми невпи́нно і повсякча́сно відміня́ються (Грінч.). Круторо́гі, бедра́ті воли́ жую́ть безуста́нно жу́йку (Коцюб.). Обо́є пла́кали безпереста́нно (Квітка). Музи́ка безпереста́нно гримі́ла (Кирил.). Панни́ безпере́станку регота́лися (Н.-Лев.). Ходи́в по ха́ті, безпере́стану чо́вгаючи (Н.-Лев.). Вода́ лила́ся безпере́стань (Комар). Коси́ли безпере́сталь сім день (Мавжура). Вода́ раз-у-ра́з неуга́вно кра́пала кра́плями додо́лу (Грінч.). Струмо́к турко́че без уга́ву десь за куще́м (Васильч.)].
Орке́стр
1) орк[х]е́стра, (
редко) капе́лія, ба́нда (галиц.).
Орке́стр из скрипки, бубна и цымбал – трої́сті музи́ки, трої́ста музи́ка;
2) (
место для музыкантов) орк[х]е́стра.
Отли́чный
1) (
разный) відмі́нний, відмі́тний від чо́го чим, опрі́чний від чо́го.
Этот предмет -ли́чен от других своим видом – ця річ відмі́нна від и́нших свої́м ви́глядом (що-до сво́го ви́гляду);
2) (
превосходный) чудо́вий, ду́же га́рний, прега́рний, ва́жний, добря́чий, до́брий, добре́нний, (с виду) кра́сний. [Кра́сна карто́пля. Кра́сний торг (торговля). Ва́жний, добре́нний ове́с. До́брі ко́ні. Добря́че вино́].
-ный музыкант – чудо́вий (ду́же га́рний) музи́ка.
-ный человек – чудо́ва, ду́же га́рна люди́на.
-ные дарования – чудо́ві зда́тності, чудо́ва, прега́рна кебе́та.
-нейшим образом – любі́сінько.
Пе́вчий
1) (
прил.) співо́чий, співу́чий. [Співо́ча пта́шка. Співу́ча му́зи́ка];
2)
сущ. пі́вчий, співа́к, соб. пі́вча (-чі).
Первокла́ссный
1) першоря́дний. [Першоря́дний арти́ст, музи́ка];
2) пе́ршої кла́си, перш[в]окла́сний.
Передава́ть, переда́ть
1) передава́ти, переда́ти кому́, що, (
о многом) попередава́ти. [Переда́й мені́ сіль].
-ва́ть что-н. из рук в руки, друг другу – передава́ти з рук до рук, оди́н (одно́) о́дному що-не́будь.
-ва́ть, -да́ть кому имущество, власть, право – передава́ти, переда́ти (редко здава́ти, зда́ти) майно́, вла́ду, пра́во кому́. Срв. Уступа́ть.
-дава́ть (-да́ть) приказания армии по радиотелеграфу – передава́ти (переда́ти) нака́зи (ро́зкази) а́рмії ра́діо-телегра́фом.
-да́ть болезнь, черты характера кому – переда́ти х(в)оро́бу, вда́чу кому́.
-да́ть письмо, деньги, подарок кому через кого – пере[по]дава́ти, пере[по]да́ти листа́, гро́ші, гости́нець кому́ ким. [Козако́м гости́нець ба́тькові переда́в].
-да́ть письмо в собственные руки – по[пере]да́ти листа́ до вла́сних рук.
-да́ть дело на чьё усмотрение – відда́ти спра́ву на чий ро́зсуд, зда́тися на чию́ ду́мку.
-да́ть дело в суд – переда́ти спра́ву до су́ду.
-да́ть настроение кому – переда́ти на́стрій кому́. [Музи́ка гро́ю передає́ сумни́й свій на́стрій слухача́м].
-да́ть вексель – пережирува́ти. [Узя́в та ве́ксель той на жі́нку і пережирува́в];
2)
что (изображать) – віддава́ти, відда́ти, подава́ти, пода́ти. [Пое́т вира́зно віддає́ свої́ пережива́ння. Бу́кви віддаю́ть зву́ки. Оповіда́ння подає́ трагі́чну до́лю відо́мої красу́ні (Єфр.)];
3)
-да́ть лишнее – передава́ти, переда́ти, (о мног.) попередава́ти [Переда́в куті́ ме́ду. Ви переда́ли три карбо́ванці, як дава́ли ре́шту (при сдаче)]; (заплатить дорого) перепла́чувати, переплати́ти за що; (давать много раз) дава́ти, по[на]дава́ти.
Сколько денег я ему уже -ва́л – скі́льки вже гро́шей я йому́ надава́в;
4) (
на словах) перека́зувати, переказа́ти, нака́зувати, наказа́ти, переповіда́ти, перепові́сти, (о сплетнях, слухах ещё) перено́сити, перене́сти, (о многом) поперека́зувати, попереповіда́ти, поперено́сити, поперено́шувати кому́ що, про що. [Я не бу́ду перека́зувати вам тих лайо́к (Коцюб.) (и ті лайки́). Перека́зували нови́ни (Грінч.). Переказа́ла, щоб поспіша́вся (Коцюб.). Переказа́ти слова́ми стано́вище мого́ ду́ха (Конис.). Ой накажи́, га́лко, від кошово́го ві́сті. Де що почу́є, все перено́сить].
-ть через кого – перека́зувати, нака́зувати ким. [Переказа́ла дочко́ю, щоб поспіша́в додо́му. Накажи́ слуго́ю, що ти незду́жаєш (Л. Укр.)].
-да́ть чьи слова – переказа́ти, пода́ти чиї́ ре́чі (чию́ мо́ву).
Он неверно -да́л мои слова – він не так переказа́в мої́ слова́.
-да́ть мысль (словами) – переказа́ти ду́мку.
-да́ть что-либо своими словами – переказа́ти що свої́ми слова́ми.
-ть известие – пода́ти зві́стку.
-ть что-либо потомству – переда́ти що пото́мству (наща́дкам), пода́ти що у пото́мство (Куліш).
-ть на письме – списа́ти. [Найкра́щая пі́сня мені́, її́-ж і списа́ти не си́ла (Самійл.)].
-ва́ть, -да́ть поклон – перека́зувати, переказа́ти поклі́н и покло́на, віддава́ти, відда́ти поклі́н, поклоня́ти, поклони́ти, поклоня́тися, поклони́тися, відклоня́тися, відклони́тися кому́ ким. [Сестра́ до бра́та з чужо́ї сторони́ поклоня́ла. Коза́к до ді́вчини ворла́ми та поклони́вся. З Украї́ни до ді́вчини коза́к відклони́вся].
-да́йте ему мою глубокую благодарность, моё почтение – перекажі́ть йому́ мою́ глибо́ку подя́ку (вдя́чність), мою́ пова́гу (поша́ну).
-да́ть кукованием – перекува́ти. [Хоч си́вою зозу́лькою переку́й до ме́не].
Передава́емый – переда́ваний; відда́ваний; перепла́чуваний; перека́зуваний; перепові́дуваний.
Пере́данный и пе́реданный – пере́даний, (о мног.) попереда́ваний; ві́дданий, по́даний, (о мног.) повідда́ваний; перепла́чений; перека́заний, нака́заний, перепові́даний, перепові́джений, перене́сений, (о мног.) поперека́зуваний, понака́зуваний, поперепові́даний, поперено́шуваний.
Пи́ршество – бе́ньке́т, у́чта, гости́на, баль, балюва́ння. [На наш беньке́т були́ вже спле́тені вінки́ (Олесь). Запроха́в до се́бе на у́чту дякі́в і свяще́ника (Ор. Лев.). В дворі́ спі́ви, смі́хи, гости́на, музи́ка – се пан комі́сію го́стить (Франко)].
Устроить -во – спра́вити бе́нькет, (вульг.) завести́ варани́ці. [Розпусти́ли нас на ма́сницю, а ми й завели́ варани́ці (Свид.)]. Срв. Пир.
Плохо́й – (дурной) пога́ний, лихи́й, леда́ч[щ]ий, ледая́кий, недо́брий, (скверный) ке́пський, злий, зле́цький; (худой, ветхий) благи́й, пло́хий, неві́рний, мізе́рний, нужде́нний; (хилый) хи́р(н)ий, хире́нний; (мерзкий, дрянной) мерзе́нний, паску́дний, парши́вий; (никудышный) нікче́мний, недола́дний, негодя́щий.
-хо́й человек – пога́ний, лихи́й, леда́чий чолові́к.
-хо́й работник – пога́ний, леда́чий, негодя́щий робі́тник.
-хо́й музыкант – лихи́й, леда́чий, ке́пський, зле́цький музи́ка.
-хо́й обед – недо́брий обі́д.
-ха́я вода – него́жа (недо́бра) вода́.
-ха́я одежда – лиха́ (блага́, неві́рна, нужде́нна) оде́жина.
-хо́й товар – лихи́й (недо́брий) крам.
-хо́е здоровье – лихе́, пло́хе здоро́в’я.
-ха́я рожь, -хо́й хлеб, урожай – пло́хе жи́то, пло́хий хліб, пло́хий урожа́й.
-хо́е слово – лихе́ (леда́че) сло́во.
-ха́я слава – недо́бра сла́ва.
-хи́е вести – недо́брі (пога́ні, лихі́, ке́пські) ві́сті.
-хо́е время – лиха́ годи́на, лихи́й час.
-ха́я погода – него́да, не́гідь (-годи).
-ха́я дорога – пога́на (зле́цька) доро́га.
-хо́е утешение – невели́ка (мала́) вті́ха.
Дело -хо – пога́на, ке́пська спра́ва.
Вода -хо́й проводник тепла – вода́ ке́пський провідни́к на тепло́.
-хо́е исполнение – недола́днє (невда́ле) ви́кона́ння.
Он очень плох (о больном) – він ду́же слаби́й, йому́ ду́же пога́но.
Самый -хо́й – посліду́щий, найгі́рший, найпогані́ший и найпога́нший, найледачі́ший.
Плясово́й – тане́чний, танкови́й, танцюри́стий.
-во́й напев, -ва́я песня – тане́чний (танкови́й) спів, пі́сня.
-вая музыка – танкова́, тане́чна, танцюри́ста музи́ка.
Заиграйте нам -ву́ю – загра́йте нам до та́нців.
Примити́вный – приміти́вний, проста́цький. [Приміти́вна гра, -на музи́ка. Ви́ставлення в теа́трі траге́дій у гре́ків було́ ще ду́же проста́цьке: виста́ви одбува́лись про́сто не́ба (Єфр.)].
Програ́мный – програмо́вий. [Програмо́ві га́сла. Програмо́ва музи́ка].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Банальность – (от франц.) банальність, загальник, (редко) заялозаність.
[Вперше за весь час пивниця була йому відразна. Вперше він спізнав банальність веселощів, що круг себе чув, штучність розпаленого алкоголем сміху, дешеву сухозлотицю тутешньої радості, і музика, джаз-банд із барабаном, тарілками й цимбалами, що завжди підносила, звільняла його, тепер гнітила обридними мотивами й дратувала нестерпучим брязкотом (В.Підмогильний). Що Леся Українка була визначною, епоховою і навіть великою, що вона належала до клясиків нашої літератури, — це ми ніби всі знали. Ба що більше, ствердження того факту — особливо у 20-х і 30-х рр. — стало загальником, труїзмом, напівстертою обіговою монетою і для літератів, і для читачів. Але, як це завжди буває (а при безкритичності й браку ієрархізованого суспільства — поготів), — ці загальники шелестіли собі по шпальтах часописів, порожньо лунали на академіях, мідяком переходили з рук до рук. Твердження такі увійшли собі в систему інших давно змертвілих програм і обрядів, і лежали там, безкрилі й безлунні, для загальної більшости земляків (Є.Маланюк). Щасливий той, кому нічого втрачати… Нічого не втрачає лиш той, хто нічого не має… Банальність, відчута власною шкурою, то вже не банальність, а вистраждана істина (Ю.Андрухович). Але задзвонив телефон, серце защеміло, Серафим узяв слухавку, в якій постукувало, пошкрябувало, дихало… Все пішло шкереберть. Хай мене чорти печуть на пательні, як карася у сметані, за цю дику банальність, але не можу не зізнатися, що лечу до неї на крилах кохання (В.Кожелянко). – Але хіба б ти полюбила нікчему? — Ніхто не вибирає, кого любитиме. — Ти освічена жінка, а не боїшся банальностей,— сказав він. — Я дуже боюся їх,— тихо відповіла вона,— у них майже завжди криється правда (Віктор Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Створіть нову акустику, хай банальність прозвучить інакше (С.Є.Лєц)].
Обговорення статті
Блатной, разг. – (принадлежащий и касающийся преступного мира; касающийся протекции) блатний:
блатная музыка – блатна музика;
блатная работёнка – блатна робота; (ещё) робота не бий лежачого;
блатной мир – блатний світ.
[Клєнцов польською мовою (він сидів у польських тюрмах, де дають з патронату білий хліб, вряди-годи масло, каву, а книжок — професорська, мовляв, бібліотека) гне матюки і пильно, з ненавистю й підозрою дивиться у вічі Фавстові. — Жаль-жаль. — говорить Клєнцов, — що тебе не посадовили до блатних… Жаль, там би одразу бандитський дух вивіявся… (Г.Косинка). Він нікого не мав; хата зяяла пусткою — пара дзиґликів, дюралевих засмалених кухлів, кіпи газет із вирізками про амністію та портретами вождів, за яких Нікандрич відбував строк; помер він од інсульту, прямо на сходнях водярні, куди його прилаштував на працю дільничий майор Сироватко; помер під кущами американського клена, під самий ранок, і помітила його — поговорювали — Ритка Кулеметниця, яка приторговувала краденим, курила міцний чорний тютюн; того місяця жовтня, з по-весінньому прогнутим небом, під розливисте жіноче голосіння — холодний вітер стугонів упрілими шибками — труну, обтягнуту, як того велить блатний закон, зеленим оксамитом, відносили на Байковий цвинтар (О.Ульяненко). Моя рука мимоволі простяглася до четвертої чарки. Він до всього ще й злодій. Хоча на блатного не схожий, скоріш на Кармалюка (брати Капранови). …джміль джмелить на трьох блатних акордах (В.Цибулько). Привів шеф блатних на роботу, відправив у відділ кадрів. Кадровик: — І так, що вмієте? Програми, мережі, бугалтерія? Досвід роботи який? Так, значиться, нічого не вмієте, ну от і добре, не треба перевчатись, будете менеджерами].
Обговорення статті
Всеохватывающий, всеохватный – всеосяжний, (всеобъемлющий) всеохопний, (реже, всесторонний) всебічний.
[Активні дієприкметники теперішнього часу найчастіше відтворюються прикметниками: панівний, руйнівний, гальмівний, всеохопний, захопливий, чарівливий, навколишній (довколишній), життєствердний, металорізний, нержавний і т. д. Отже, гальмівний (не гальмуючий) центр, панівна (не пануюча) ідея, навколишнє (не оточуюче) середовищу, координаційний (не координуючий) центр, життєствердна (не життєстверджуюча) музика тощо (О.Пономарів). Художники писали портрети автора «Вертера», а знамениті фізіономісти (Ляфатер, Ціммерман) знаходили в його обличчі всі ознаки генія — «всеохопний і всепроникний орлиний погляд», «діяльний дух, що осягнув надто багато…» (Є.Сверстюк). — У мене є американський друг, у якого прабабця була українкою. Він каже, що його дід забув усі українські слова, крім — срака, курва. Він не міг говорити українською, але міг лаятися. Це слова, які найбільш енергетично наповнені. Слово «срака» наскільки всеохопне, воно виразить тобі що завгодно (Ірена Карпа). Мозок за своєю природою всеосяжний: було б лише звідки черпати інформацію! (Олег Кришталь). Перед її смертю відчував ці очі крізь усі стіни. Були домом, він жив у них, у цьому темному всеохопному стійкому відблиску близького скону (О.Король, перекл. В.Фолкнера)].
Обговорення статті
Вьющийся – який (що) в’ється, плететься, звивається, (о растении) в’юнкува́тий, витки́й, в’юнкий, батожи́стий, тичкови́й, тични́й, (о волосах) кучеря́вий:
вьющиеся волосы – кучеряве волосся;
вьющиеся облака – кучеряві хмари;
вьющийся дым – витки́й (звивистий) дим;
вьющийся путь – звивистий (кручений, покручений, кривулястий, в’юнистий, гадючкуватий) шлях.
[Тичкова́ квасоля (АС). Музика звучала млосно, пестила тендітні, в’юнкі жіночі тіла, брудний хлопчисько прокрався через подвійні двері і розгортав своє лахміття біля кожного столика, показуючи, що під ним він голий, поки офіціанти не витурили його геть (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Біло-зеленаве світло пробивалося в кімнату поміж листя яблунь і в’юнкого плюща й падало на маленьку фігурку, відсторонену від усіх буденних справ,— а вона мовби променіла неземним сяйвом (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). На підвіконні стояло кілька горщиків із виткими квітами. Звичайна картина: ті самі журнали в пожовклих обкладинках і ті самі сумні виткі квіти. Таке побачиш тільки в приймальнях лікарів і в лікарнях (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка)].
Обговорення статті
Газон – (франц.) газон, дерник, моріг.
[Виплекати газон, як відомо, просто: треба лише реґулярно підстригати траву, бажано кожного дня, — і так кількасот років (М.Рябчук). Коли, заглянувши в курінь, Убило сонце ранню тінь, Тоді рибалка-дідуган Із’їв останній баклажан, Побрів під кущ і тихо ліг, Прим’явши росяний моріг. І закурив. Над ним висока Шепоче вільха. Часом птах Пурхне раптово. В небесах, Землі чужої заволока, Стоїть хмарина одинока, Сріблисто-пінна по краях (В.Свідзинський). Малі бісенята не помилились у своїх сподіваннях, бо він і справді вибухнув такою несамовитою та вигадливою лайкою, що вони аж за боки хапались від захвату й гасали коло нього, спритно уникаючи його гарапника. А потім, зикнувши всі в один голос, з реготом повалилися на рудий дерник перед верандою і почали перекидатися й вищати з тієї великої радості (В.Митрофанов, перекл. Ґ.Бічер-Стоу). Розстелена на газоні картина здатна була всотати в себе і нейтралізувати всю ту шкоду, яку їй завдавали це рожеве тіло, піжонські газони, розраховані на те, щоб похизуватися перед лохами, криті плавальні басейни та всяка інша супутня фігня (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Споглядаючи тихе надвечірнє сяйво й газон, помережаний дрібним біленьким і жовтим цвітом, він подумав: ця погода наче музика «Орфея», що його він недавно слухав у театрі Ковент-Гарден (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі)].
Обговорення статті
Джаз – (англ.) джаз.
[Це  — спроба написати вірш про нас. І про нашу учту, молоду і п’яну. Яке вино, яку хмільну оману вливав у юні горла щедрий час! Ми так жили, немов співали джаз. Хоча не джаз, а камерні концерти зривали нас, і ми ішли в снігах на гору, де ліси росли і птах кричав про щось таємне і відверте, і від любові можна було вмерти. Чи хто за нами йшов по тих слідах? (Ю.Андрухович). — Ну а що таке джаз? Джаз — це символ індивідуалістичної епохи. «Музика товстих», — як свого часу сказав Горький. Пригадайте: «Сьогодні він грає джаз, а завтра Батьківщину продасть» або «Від саксофона до ножа — один крок». Джаз некомфортний для будь-якого тоталітарного режиму: Гітлер його також забороняв (Олексій Коган). Гілда любила джаз, тому що могла притулитися животом до живота якогось так званого мужчини і дозволити, щоб він водив її своїм внутрішнім центром туди-сюди по підлозі, а тоді можна було розійтися й не помічати «тієї істоти». Він свою роль уже зіграв (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Дзвінок на радіо: — Наш ротний ненавидить джаз, а особливо Луї Армстронґа. Сказав, як почує його ще раз, то застрелиться. Передайте, будь ласка, «Гело, Долі» і контрольний «Мек зе Кнайф»].
Обговорення статті
Джазовый – джазовий.
[Танці ринули в проходи між столиками, розлилися по всій залі, жінки в яскравих туалетах, приплющивши очі, висіли на чоловіках, музика відбивала джазовий ритм (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста)].
Обговорення статті
Кофе – (растение, плод, напиток) кава:
заварить кофе – запарити каву;
кофе крепкий, жидкий, черный, со сливками, по-венски, по-варшавски – ка́ва міцна́, рідка́ (тонка́), чо́рна, вершкова́, по-віде́нському, по-варша́вському;
кофе-мокка – ка́ва-мо́ка, мо́кська ка́ва;
кофе настоящий, жолудевый. ячменный, ржаной, морковный – ка́ва спра́вжня (правди́ва), жолуде́ва, я́чна, жи́тня, морквяна́;
пить, распивать кофе – пи́ти ка́ву, кавува́ти;
чашка кофе – ча́шка (зап. філіжа́нка) ка́ви.
[Коли́-б-мені́ зра́нку ка́ви філіжа́нку (Пісня). З моря дув вітер. Солона прохолода принаджувала гостей, і вони, замовивши собі каву, тислись до вікон або сідали на веранді (М.Коцюбинський). Профе́сор загада́в Хве́дорові пода́ти їм гаря́чої чо́рної ка́ви (А.Кримський). Зійшовши на Хрещатик, купив газету, сів до столика у відкритому кафе й запитав собі кави з тістечком. З незрозумілою і несподіваною вишуканістю поклавши ногу на ногу, він ліниво мішав пахучий напій, скоса поглядаючи на сотні облич, що пропливали повз ґратки, вбираючи в себе всю різнобарвність та розгін вуличного руху (В.Підмогильний). Насупроти сиділо якихось двоє дівчат за столиком, вп’ялися в хлопців очима. Замовили собі чорну каву, сьорбали її потрошку й так сиділи (І.Багряний). Три скелети сидять за кавою І провадять про філософію Ніцше до них присідає рудава бестія і починає з одного кпити що той недоладно грає справжню людину (В.Стус). Просто кава і теплий рогалик, Просто шибка і злива, і злива. Просто декілька чистих прогалин У потоці життєвого млива… (Мертвий півень).  Через два столики самотня вродлива жінка років так під сорок неспішно кавувала і зосереджено курила тонку сигарету (Олесь Ільченко). Син голови колись привернув його увагу віршем, у якому він таврував хлопців, котрі подалися в місто і відірвалися від свого коріння. Фінальний рядок вірша звучав як вирок забудькам і перевертням: «Ви тут усі, — римував юний поет, — від кави почорніли» (В.Діброва). Ти п’єш каву дивишся у стелю Грієш пальці думки розплутуєш Тобі так просто жити над землею В координатах звуку сонця і вулиці (Ю.Джугастрянська). Взагалі, з першим, а особливо другим приходом руских, як тут називали «возз’єднання населення Північної Буковини у єдиній сім’ї вільних радянських народів» 1940 року та «визволення від німецько-фашистської та румуно-боярської окупації» 1944-го, багато чого в джерелівських звичаях змінилося. По-перше, поступово перестали пити каву, а перейшли на «российский чай». Річ у тім, що натуральну мокку, арабіку, робусту чи сантос або парану, ні «дістати» (термін з’явився разом із впровадженням найпрогресивніших досягнень радянської торгівлі), зате в крамницях було вдосталь «кави» з цикорію (В.Кожелянко). В пору ранішню ласкаву Зготував мені ти каву. Кава пахла, бадьорила, Сподівання в серці гріла. Сонце на обід зібралось, У мовчанку з нами гралось. Що ж мовчанка допоможе? Буркнув ти: — То кави, може?… Розливає вечір ласку, Ти зварив не каву — казку!!! Вам без цукру? Ні, з казками! Ще по чашці між думками. Ніч! На небі зір без ліку! Не заснути… аж до крику! Ти шепнув: — Не кави, часом?.. — В печінках!!! З тобою разом!.. (Т.Чорновіл). Довбонуло струмом вранці, Кудись пропав рожевий ліфчик. Побігла кава на плиті, Забула лак для волосся в морозилці. Сонце сліпить очі – примружусь, наче кріт, (сонцезахисні окуляри ще не купила) Обмалювало веснянками носа, Замажу тоном і на роботу піду. Ех! Весна поперла: Сонце, мухи і бруньки. А я сиджу перед монітором: Зводжу, рахую і відповідаю на дзвінки (П.Кукуй). „Кава« — здавна вживане в українській мові слово, а „кофе» активізувалося в часи зближення мов у колишньому Радянському Союзі. Це запозичення з російської. Коли в мові існує два слова, які нічим не відрізняються одне від одного, то якомусь із них потрібно віддати перевагу, а друге — відіслати в пасивний запас. Яке слово краще? Звичайно, „кава«. „Кава» й „кофе« мають спільне джерело походження, але „кава» стоїть ближче до оригіналу - через турецьке „kahve", пов’язане з арабським „kahva", утвореним від назви місцевості Kaffa в Етіопіј в Африці, де вирощували цю рослину. По-друге, воно має чимале словотвірне гніздо: „кавник« — посудина на каву, „кавниця» або „кавничка« - млинок для кави, „кавовий» — кавовий лікер, кавове дерево, „кавувати« — пити каву. По-третє, слово „кава» має такі значення: тропічна рослина, з насіння якої виготовляють запашний напій; насіння цієї рослини; поживний напій. По-четверте, саме цьому слову віддавали й віддають перевагу класики українського письменства (О.Пономарів). Вбийте бажання пити каву з молоком, кричу в простір безпредметної темряви, розмішуючи цукор у чашці, що вже третя за цю коротку ніч. Скільки можна? — вкотре себе питаю (Б.Редінґ). Влітку обідали на великій терасі з краєвидом на Сену, кавували в садку, що займав увесь дах будинку (Роман Осадчук, перекл. М.Дюрас). Звичні розваги — вино, музика, поезія, живопис — стали для нього нецікавими. Від кави теж відмовився й геть перестав ворушити мізками (О.Кульчунський, перекл. О.Памука). Знаєте, чому я запросив її на каву? З чисто егоїстичних міркувань. Скапітулювавши в останню мить — тобто удавши раптом, що чашка кави в її товаристві стала моєю найзаповітнішою мрією, — я одержав «Пізнє середньовіччя» (М.Пінчевський, О.Терех, перекл. Е.Сіґала). 1. Ніщо так не знімає сонливість зранку, як чашка міцної, солодкої, гарячої кави, пролитої на живіт. 2. Офіціант: — Ваша кава, пане. Спеціально з Південної Америки. — Так от, значить, де ви були! 3. Кава — чарівний напій. Скільки людей народилося на світ завдяки запрошенню «на чашечку кави»]. Обговорення статті
Крокодилий, крокодиловый, крокодилов – крокодилячий:
крокодилья пасть – крокодиляча паща (пащека);
крокодиловая кожа – крокодиляча шкура (шкіра);
крокодиловы слезы – крокодилячі сльози.
[Котяться по щоках у його крокодилячі сльози за бідними дітками-немовлятками, а насправді бачить він за тими дітками триста десятин чорноземлі (О.Вишня). Повз нахабні двері пивниць, звідки линула п’яна музика, повз арку, що кликала до лото, й крокодилячу голову над входом до казино він минув окрвиконком і зменшив ходу на пустинній увечері ділянці Хрещатика між майданом Комінтерну й схилом вул. Революції, де тільки самотні повії нудяться під темними ґанками (В.Підмогильний). На них шкіряні шоломи з окулярами, на руках важкі рукавиці, а позаду них тягнуться розкриті парашути, які вони чомусь не бажають відчепити, тягнучи за собою, ніби довгі й важкі крокодилячі хвости (С.Жадан). Уздовж гамазеїв на багнистому березі похмуро чатували крокодилячі ватаги. Полискуючи металом, ці потвори вилежувались і тішилися спекотою, мов справжні негри (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)].
Обговорення статті
Мороженное – морозиво.
[А потім зникла музика. Антракт. Усі мужчини говорили прозою. Жінки мовчали. Все було не так. Їм не хотілось пива і морозива. Старий співав без гриму і гримас. Були слова палкими й несучасними. О, заспівайте дівчині романс! Жінки втомились бути не прекрасними (Л.Костенко). «Чому визначальні для нас істини приходять так пізно»? — скривилася вона до дзеркала і, звісно, показала самій собі язика. Язик асоціювався з кулястої форми морозивом, що його слід було довго, пристрасно й зусібіч облизувати (Ю.Андрухович). Тато з синочком прогулюються в паркові. Синок, не змовкаючи, канючить: «Тато, я хочу морозива, ну тато, купи морозива!» Тато, повчально: «І я хочу морозива, але грошей у нас з тобою тільки на горілку»].
Обговорення статті
Полуночник, разг.
1) (
тот, кто полуночничает) опівні́чник, (образно) сова;
2) (птица Caprimulgus Europaeus) дрімлю́га, ле́лик, леля́к, сплю́ха, сплюга́;
3) (
северный ветер) півні́чник.
[Коли замовкне в місті музика, І над вершинами дубовими Шумне дрімлюга, блискавицею Ламаючи свавільний лет, — Тоді з долин, зарослих тернами, Із лісових яруг, де урвища Спредвіку тяжко захаращені Уламками камінних брил, Виходять звірі, дивні постаттю, Нахмурені і настовбурчені, І походою величавою До берега поволі йдуть… (В.Свідзинський). Сумне містечкове сяйво прослизало в прочинене вікно, осявало профіль, довгу шию Джанан і її волося; і нервовий, нетерплячий цигарковий дим здіймався з її вуст, котрих я не міг розглядати, просто в сіромашну пітьму, що вже стільки літ застеляла небо, поглинаючи дух усіх опівнічників мерців і тривожних сновид містечка Гюдуль (О.Кульчинський, перекл. О.Памука). Під’їзди будинків уже зачинені, але в світі опівнічників життя триває, цідиться дедалі меншими цівками в напрямку автобуса (С.Борщевський, перекл. К.Х.Сели). — Мій пане, — одказав той, — нещастя спостигло тую галеру; чув я на Криті, де висадився, що поблизу Сицилії налетів на неї страшний вітер-північник і одкинув кудись на мілини берберійські, так що ніхто не врятувався; і моїх двоє братів теж там загинули (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Коли старий неґр помер, Ауреліано вже не заходив до їхнього будинку, але вечорами зустрічався з неґритянкою під темними мигдалевими деревами на площі, де вона тихим посвистом приманювала випадкових опівнічників (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса)].
Обговорення статті
Рахитический, рахитичный – рахітичний.
[Батько клав покіс рівно і методично, мов по ниточці, син вже дорівнював до його розмаху вширінь і вздовж, але його покіс був значно гірший, ніби поломаний і рахітичний (У.Самчук). Неподалік, між високими, але неоднаковими коминами обертавсь у руїну ярмарковий майдан, дерев’яні фарбовані коники були задорогі для тих, кому кортіло на них залізти, кого водночас й вабило, й лякало, й стримувало,— недоглянутих рахітичних шмаркачів, що без угаву длубались у носі; лунала музика й витріщалась нужда (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)].
Обговорення статті
Речёвка, речовка – (рус.) речівка.
[Ритмічна музика, можливість підспівати, продекламувати хором речівку-другу, помахати стрічками, покрасуватися в божевільному костюмі, виліпити зі снігу величезне яйце чи написати снігом-таки на стіні Кабміну назву свого села, взяти участь у костюмованій процесії — все це не дає занудьгувати й зневіритися (Катерина і Тарас Паньо)].
Обговорення статті
Роща
1) гай, (
сосновая) сосни́к, бірни́к, сосняк, соснівка, (в овраге) байрак, (липовая) липня́к, (берестовая) берестни́к, (ольховая) вільши́на, (вербовая) вербни́к, вербняк, (диал.) гаїна, (берёзовая) березни́к, (сиреневая) бузни́к, (дубовая) дубни́к, дубняк, дуби́на, (дуброва) діброва; (участок леса) ділянка лісу.
[А може, й Сам на небесі Смієшся, батечку, над нами Та, може, радишся з панами, Як править миром! Бо дивись, Он гай зелений похиливсь, А он з-за гаю виглядає Ставок, неначе полотно, А верби геть понад ставом Тихесенько собі купають Зелені віти… Правда, рай? А подивися та спитай! Що там твориться, у тім раї! (Т.Шевченко). На широкому острові між Старим та Новим Дніпром зеленіють сінокоси, цілі гаї вільхи та верб, розкидані кущі верболозу (І.Нечуй-Левицький). Тихесенький  вечір На землю  спадає, І  сонце  сідає В  темнесенький  гай (В.Самійленко). Заходить день за обрій синій, А він блискуче бився нині. Шепоче гай:Не покидай (Юрій Дараган). Щось мріє гай — Над річкою. Ген неба край — Як золото. Мов золото-поколото, Горить-тремтить ріка, як музика (П.Тичина). За гай ступило сонце, і пішло, І далину покликало з собою… В туман пірнає росяне село І повивається прозорою габою (М.Вінграновський). Вгамуються вітри і зливи; до влади криги шанобливий, принишкне лісовий ручай, і гай у спокої застигне (Л.Хворост). І небо там, здається йому, ясніше, і сонце дужче яскріє, мов помолодшало; а це де взявся перед очима гай пречудовий, дерева там усе майні та ряснолисті, зелень така яра, що любо глянути, а слух же тобі голублять пташечки дрібні та розмаїті, що незліченними зграями пурхають-в’ються поміж віттям переплетеним. А он і струмок дзюркоче, рине хвилею чистою та прозорою, мов кришталь, по пісочку дрібному та камінчиках білих, сказав би, по щирому золоту та перлах добірних (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].
Обговорення статті
Рыдание – ридання, (жалобное причитание) голосіння, (громкое, ещё) лемент, лементування.
[У нас у хаті ридання голосне та гірке та розпачливе (М.Вовчок). По хаті носилося Христине лементування. — Ви ж чули? — глухо спитався він і, повернувшись, пішов з хати. Слідом за ним, наче докір, вирвавсь нестямний крик Христі і розпався надворі. Грицько, струснувшись, повернув улицею. — Ой лелечко!.. Ой мамочко!.. —  кричала Христя, підходячи до матері. —  Що нам тепер, бідним, робити?.. Вона дивилася на матір своїми заплаканими очима, а мати на неї — сухими, як огонь, палючими. —  О горенько наше! о лишенько тяжке! — тужила, припадаючи до матері, Христя (П.Мирний). Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа? (Леся Українка). А потім і щастя, і горе обірвались так раптом, як дитяче ридання, і я побачила тебе. Я бачила тебе і раніше, але не так прозоро, а тепер я пішла до тебе всею душею, як сплакана дитина іде в обійми того, хто її жалує. Се нічого, що ти не обіймав мене ніколи, се нічого, що між нами не було і спогаду про поцілунки, о, я піду до тебе з найщільніших обіймів, від найсолодших поцілунків! (Л.Українка). Високо над сонним містом неслася дика музика, як передсмертні ридання грішних (М.Коцюбинський). Напереді її сини, і вона з ними йде на тую Україну, бо вона, тая Україна, плаче й голосить за своїми дітьми; хоче, щоби були всі вкупі. Те голосіння вплакується в небо; його покров морщиться і роздирається, а пісня стає у Бога коло порога і заносить скаргу… (В.Стефаник). Застерігає доля нас зарання, що калинова кров — така густа, така крута, як кров у наших жилах. У білій стужі білих голосінь це ґроно болю, що паде в глибінь, на нас своїм безсмертям окошилось (В.Стус). Плечі її здригалися від ридань. Її звичка мучити себе завжди була для нього незбагненною. Йому вже сотні разів доводилося бачити подібні напади горя; диво дивне, як він усе те витерпів,— йому ніколи не вірилося, що це тільки хвилинні напади і що остання година їхнього спільного життя ще не настала (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Сьогодні ввечері вирішила поревіти. Ридання будуть присвячені двом темам — ніхто мене не кохає і я товста].
Обговорення статті
Смеющийся – що (який) сміється, смішливий, розсміяний:
часто смеющийся – сміхун, сміхотун, смішко, сміюн;
смеющиеся глаза – розсміяні (смішливі) очі.
[Змалку росло воно хитре, пронозливе, гостре на речі, і ласки ніхто не забачив в іскрявих смішливих очах (Дніпрова Чайка). Іде розсміяний і босий хлопчина з сонцем на плечах (Б.-І.Антонич). Енн підхопилася й уздріла пані Аллан, яка стояла біля її ліжка й дивилася на неї розсміяними очима (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). З кав’ярень лунала музика, можна було зустрітися в пасажі чи в котромусь із ресторанів. Там панували розкіш, веселощі, розсміяний захват (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха)].
Обговорення статті
Туман – туман, (во время жары) юга́, (с дождём) мряка, мрячка, мигичка, мжичка; (перед глазами) бляхма́н:
густой туман – густий туман, мрич, потемрява;
напускать, напустить туману – напускати, напустити туману (ману);
нашёл туман – наліг (розліг, розіслався) туман.
[Туман яром котиться, дівці гулять хочеться (Н.п.). — Не доберу я толку в твоїх речах,— каже Петро.— Що за охота тобі мене морочити? То заговориш буцім щиро, то знов туман у вічі пустиш. Покинь хоть на часинку своє січове юродство. Я чоловік без хитрощів: чому ж би й тобі не говорити просто? (П.Куліш). Сидиш, вилупивши баньки, як дурна… у голові — туман, під серцем моє лихо ворушиться, озивається, аж кістки ниють, все тіло терпне (П.Мирний). Минулось все, неначе снилось; Далеко десь туманом вкрилось, Не буде знов (Л.Глібов). Сірі, ледве помітні в тумані плавні непривітно шуміли (М.Коцюбинський). — Тільки шия вже болить, в голові туман, думати важко (М.Коцюбинський). Над долинами стоїть сизий легкий туман (І.Нечуй-Левицький). Три тумани куряви стояли на полю над Опором (І.Франко). Важке повітря, насичене димом панського тютюну, немов колишеться.. Свічки на столі ледве-ледве світять серед того сивого туману, освічують червоні від задухи лиця (Л.Українка). Спогади зникли, якийсь туман застелив очі, Софія низько похилилась і затулила очі хусточкою (Л.Українка). Надворі вже був день, але крізь густу мряку годі було на кілька кроків людей пізнати (Л.Мартович). Ліворуч, в тумані й шумі, мінливим килимом горіла низина Подолу (В.Підмогильний). Немов павутиння, осіння мрячка застеляє світ перед очима (О.Іваненко). Весняний вечір. Молоді тумани. Неон проспектів. Туга ліхтарів. — Я так тебе любила, мій коханий. — Пробач мене — я так тебе любив (В.Стус). За ланом лан, за ланом лан і лан, за Чорним Шляхом, за Великим Лугом, вони уже в тумані — як туман — усі вже йдуть за часом, як за плугом (Л.Костенко). За гай ступило сонце, і пішло, І далину покликало з собою… В туман пірнає росяне село І повивається прозорою габою. В садах вечері: борщ або куліш… На крилах яблунь стомлені зірниці, І хтось питає тихо: земле, спиш? Уже спочила? Дай води з криниці! (М.Вінграновський). Така мряка такий мороз такий туман спробував розігнати — не йде тоді заїхав трьома возами і давай накидати (Т.Мельничук). Ютрення (ранкова) юння (червнева) юга (туман) (О.Виженко). Вижовкла музика спить понад хмарами, псячі тумани місто обнюхують. Чоловік блука у самотньому мареві, тьму розсуває несмілими рухами (Юлія Нестерова). мій солодкий тумане, тобою живу, як в імлі проживаю на дотик розвіяні літа і весни проступаюш рядком на долоні і крапелькою на чолі смак прозорий води — нерозміняно чесний (Ю.Джугастрянська). Так, і що воно тут? Туманець в голові, туманець і за вікном. Ох, не треба було вчора з тим Маульвюрфом по третю пляшку їхати… Та й по другу не обов’язково було (О.Ірванець). Дедалі щільніше насувався туман. Туман і світло — одвічна казка. Хрущі сп’яніло злітали з лип, кружляли навколо ліхтарів, з розгону стукались об їхнє вогке скло. Туман заворожував усе навкруги, підносив предмети кудись у височінь, занурював у глибину — готель навпроти нас був уже океанським пароплавом з освітленими каютами над чорним морем асфальту, сірий силует церкви за готелем став фантастичним вітрильником з високими щоглами, що губилися десь високо в сірувато-червоній заграві, а ось і каравани будинків рушили з місця, попливли кудись… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Інколи з туману, що клубочиться вгору, постають чудернацькі звірі: дракони, фенікси, віверни й молочно-білі єдинороги; інколи пасма туману линуть, немов якісь дивні водорості, витворюють дерева чи великі кучматі кущі, вкриті білими квітами; а часом, коли вітерець допоможе, туман і зовсім приголомшить тебе, набувши найчіткіших і найскладніших геометричних  форм (О.Лесько, перекл. Дж.Дарела). Лондонських туманів не було, поки їх не відкрило мистецтво (О.Вайлд)].
Обговорення статті
Фигня, вульг. – (рус.) фігня, (ещё)
1) (
негодное, неприятное) не́гідь, по́гань, (хлам) мо́тлох,
2) (
малозначимое, неважное) аби́що, дурни́ця,
3) (
глупости, выдумки), дурни́ці, ви́думки, нісені́тниця,
4) (
ерунда, о предметах) непо́тріб, по́кидь.
[Таких безпомічних звіряток, як я, в оранжереї для малюків було чимало. Ну, це вже взагалі фігня — більшість репетує, ніби їх окропом обдали (В.Вакуленко-К.). Якби він сказав «фіґня» або ще коректніше «дурня», то ефект просвітлення не настав би. Очевидно, тут спрацьовує корінний сакральний пафос так званої нецензурної лексики. Але, за вічною іронією нетривкого і нетривалого буття у формах матеріального світу, саме це сакрально-нецензурне слово і занапастило спокій Пантелеймона Людинюка. Точніше, його корінь. У граматичному сенсі (В.Кожелянко). Рюрик зневажає Масюню за те, що вона не розуміється на літературі, а Масюня зневажає Рюрика за те, що література — це фігня, однак ця фігня її все-таки годує, бо, виявляється, у світі є ще багато йолопів, яким потрібна література література і які платять гроші за хорошу книгу… У світі є чимало дурнів, яким потрібна література… Ляля якраз і належала до таких дурнуватих (Марина Гримич). Комп’ютерна електронна музика для комп’ютерного електроного покоління. Інакше кажучи, повна фігня (А.Маслюх, перекл. Д.Кларксона). Два правила життя: 1. Не засмучуйся через фігню. 2. Все фігня!].
Обговорення статті
Шумиха, разг.
1) (
сусальное золото, устар.) сухозлі́тка, позоло́тка, позлі́тка, сухозло́тиця, сухозло́тник, шуми́ха;
2) (
шум) галас:
поднять шумиху – зчинити (учинити, зняти) галас, (сильнее) ґвалт;
рекламная шумиха – рекламний галас.
[І по всьому полю зчинивсь галас несказанний (П.Куліш). І починалися приготування, в яких брали участь усі: навіть діти мали обов’язок пакувати до кошичків подарунки для слуг і для бідних, а також загортати у сріблясту позлітку солодощі й інші смаколики (Н.Сняданко). — Так оцей вояк, що я вам намалював, оцей Вісенте де ла Рока, герой, джиґун, музика й поет упав в око нашій Леандрі, що часто бачила його з вікна свого дому, яке на майдан виходило. Засліпила її ота шумиха на його пишних мундирах, зачарували його романси, що він їх переписував разів по двадцять і роздавав на всі боки, заворожили чутки про славні його подвиги, які сам же він і поширював, і вкінці вона закохалась у нього, не інакше, як з диявольського наусту, закохалась перше, ніж він устиг накинути на неї ласим оком (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Будь-які справи проходять пять стадій: галас, плутанину, пошук винних, покарання невинних, нагородження цілком непричетних].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

МУЗИЦИ́РОВАТЬ, музицирующий що /мн. хто/ музи́чить, зви́клий музи́чити, музи́ка, музи́чка, зневажл. бре́нькало.
ПЛЯСОВО́Й збереж. гал. підско́чний [плясовая му́зыка підско́чна му́зика].

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Музыкамузи́ка, -ки.
Музыкантмузи́ка, -ки, музика́нт, -та; -тша – музика́нтка.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Горе
• Вот горе!
– от лихо (горе)!; от лиха година!
• Гложущее горе
– їдуче (гризуще) горе; пекучий біль на серці.
• Горе горькое
– лихо тяжке; горе-скрута; горювання-бідування; гіркий світ.
• Горе да и только
– лихо (горе) та й годі.
• Горе да море — не выпьешь до дна; горе — что море: и берегов не видно
– горе — як море: ні перепливти, ні випити (ні випливти). Пр. Горе — [як] море: усього не вип’єш. Пр. Горе не кинеш у море. Пр. Горе — [як] море: пий його — не вип’єш. Пр.
• Горе-мастер
– гіркий (лихий) майстер; горе-майстер; (розм.) попсуй-майстер.
• Горе-музыкант
– горе-музика; (розм.) цигикач (зниж. цигикало).
• Горе не красит
– лихо (біда) нікого не красить. Пр. Біда не дуда: як стане дуть, то аж сльози йдуть. Пр.
• Горе не свой брат
– журба не матінка.
• Горе от ума
– лихо з розуму; горе (лихо) з великого розуму.
• Горе охватывает
– жаль (туга, журба) бере (обіймає, огортає, понімає).
• Горе только одного рака красит
– горе тільки рака красить. Пр. Біда красить, як кип’яток рака. Пр.
• Горе-учёный, горе-профессор…
– гіркий (лихий) вчений, професор…; горе-вчений, горе-професор…; біда, а не вчений, біда, а не професор…
• Горю предаваться
– вдаватися (вкидатися) в горе (в тугу).
• Горя много, да смерть одна
– смерть одна, а хвороб багато. Пр. Від горя хворість, — від хворості смерть. Пр.
• Ему и горя (и горюшка) мало
(разг.) – йому й байдуже(чки); йому ані гадки; йому й за вухом не свербить; а він на те й байдуже; йому дарма; мале йому горе; він ні гадки про те, на те; він і гадки (думки-гадоньки) не має; був би й горе (лихо) покотив; він не сушить собі голови [тим].
• Ещё ты перетерпишь много горя
– зазнаєш ще ти багато лиха (горя); (образн.) іще ти вип’єш добру повну.
• Жгучее горе
– пекуча журба; живий (пекучий) жаль.
• Жить с горем пополам
– жити лиха (горя) прикупивши; жити, від біди тікаючи.
• Изведать, претерпеть много горя
– зазнати багато горя (лиха); набратися лиха (горя); випити ківш лиха; випити [добру] повну; випити чималу; скуштувати (спити) гіркої.
• Мыкать горе
(разг.) – [Біду] бідувати; біду тягти (терти); поневірятися; горювати; горювання приймати; горе терпіти.
• На горе, на своё горе
– на лихо (на безголо(і)в’я); собі на безголо(і)в’я (на лихо, на шкоду); на свою голову.
• Натерпишься горя — узнаешь, как жить
– біда навчить! Пр. У біді чоловік умудряється. Пр. Біда ум родить. Пр. Горе гострить розум. Пр. Навчить горе глядіть у море! Пр. Біда навчить коржі з маслом їсти. Пр. Навчить лихо з маком коржі їсти. Пр. Горе навчить угору дивитись. Пр. Кому біда докучить, той ся розуму научить. Пр. Біда вимучить — біда й виучить. Пр.
• Не видав горя, не узнаешь и радости
– не знавши біди, не знатимеш добра. Пр. Хто горя не бачив, той і щастя не зазнає. Пр. Хто горя не видав, той і щастя не зазнав. Пр. Не зазнавши горя, не знатимеш і радості. Пр.
• Не годы старят, а горе; горе не молодит
– старять людину не літа, а біда. Пр. Коли біда діє, голова біліє. Пр. День меркне від ночі, а чоловік — від горя. Пр. Горе натерло, нахилило. Пр.
• Не знающий горя
– безнапасний (безжурний).
• Не зная горя
– не знавши лиха (горя); лиха не знаючи; безнапасно (безжурно).
• Не оберёшься горя, хлопот
– лиха не обженешся (не скараскаєшся); не збудешся лиха, халепи, клопоту.
• От горя бежал, да в беду попал
– з дощу та під ринву. Пр. Утікав перед вовком, а впав на ведмедя. Пр. Від вовка втікав, а на ведмедя впав. Пр. Поправився з печі на лоб. Пр. Тікав від диму, та впав у вогонь. Пр.
• Помочь, пособить горю
– зарадити лихові; запомогти.
• После грозы вёдро, после горя радость
– терпи горе — добро буде. Пр. Терпи, козаче, горе, то питимеш мед. Пр. Добро минеться — лихо буде, лихо минеться — добро буде. Пр.
• Постигло горе кого
– лихо (горе) впало на кого; спобігло горе кого; спіткало лихо кого.
• Предотвращать, предотвратить горе
– запобігати, запобігти лихові.
• Приобрести, добыть, раздобыть с горем пополам что
– розгорювати, розгорити що; розгорюватися на що; загорювати що.
• Причинять, причинить горе кому
– завдавати, завдати горя кому; (діал.) завгорювати, завгорити кому.
• Своё горе — велик желвак, чужая болячка — почесушка
– чуже лихо за ласощі, а своє за хрін. Пр.
• С горем добытый
– загорьований.
• С горем пополам сделать что
– з тяжкою бідою зробити що.
• Слезами горю не поможешь
– сльозами (журбою) горя не здолаєш. Пр. Плачем лиха не виплачеш. Пр. Плачем ділу не пособиш. Пр. Журба сорочки не дасть. Пр. Журбою поля не перейдеш. Пр. Не потурай журбі: вона тебе ножем під серце, а ти їй під ніс перцю. Пр. Не журись, а за діло берись. Пр.
• Случилось, приключилось горе
– спобігло (спіткало) лихо кого; скоїлося (сподіялося) лихо з ким; склалося лихо кому; (розм.) сколотилося лихо в кого; (зрідка) прилучилося (іноді приключилося) лихо (горе) кому.
• Стряхнуть с себя горе
– покотили горе[м); (образн.) ударити (кинути) лихом об землю.
• Только бы и горя
– якби (коли б) тільки й лиха; (фольк.) тільки б (і) тужаночки.
• Ты от горя, а горе за тобой
– ти від горя, а воно тобі назустріч. Пр. Як піде горе зрання, то аж до смеркання. Пр. Горе, та ще й за горе зачепилось. Пр. Біда, ще й за горе зачепилась. Пр. По горе не треба йти за море — його й дома вистачає. Пр. Не шукай горя — воно само тебе знайде. Пр. Ти хочеш на гору, а лихо за ногу. Пр.
• Убитый горем
– пригнічений горем.
• Узнать много горя
– випити повну (немалу); випити повну (немалу) чарку горя (лиха).
• Хлебнуть горя
(разг.) – набратися (зазнати, скуштувати) лиха (біди, горя).
• Чужое горе не болит
– добре чуже лихо міряти — зміряй своє! Пр. Чужу біду руками розведу, а до своєї ума не докладу. Пр. Чужу біду з хлібом із’їм, а своєї і з калачем не ковтну. Пр. Чужу біду на воді розведу, а своїй і кінця не знайду! Пр.
Дурак
• Валять, ломать дурака
(разг.) – дурня (дурника) строїти (клеїти), дурникувати; штукарити; штуки викидати (витинати); сміховини запускати.
• Где умному горе, там дураку веселье
– де розумному горе, там дурному (дурневі) сміх. Пр. Розумний плаче, а дурний сміється. Пр.
• Дурак в воду кинет камень, а десять умных не вытянут
– як один дурень кине камінь (сокиру) у воду, то і сто мудрих не знайдуть. Пр. Один дурень у воду закине сокиру, а десять не витягнуть. Пр. Один дурень зіпсує (напсує), що й десять розумних не поправлять. Пр.
• Дурак дурака хвалит
– дурень дурня хвалить. Пр. Дурень дурня вихваляє, а за що — і сам не знає. Пр.
• Дурак дураком; круглый, набитый, махровый, непроходимый, несусветный дурак
– дурень дурнем; бовдур бовдуром; дурний як пень (як колода, як ступа, як драний чобіт); великий дурень; несосвітенний (непроторенний, заплішений) дурень; від світа дурень; кругом дурень; туман туманом; дурний, аж крутиться; дурний, хоч об дорогу вдар; пуста макітра; такого дурня пошукати.
• Дурак дураком останется
– хто дурнем уродився, тому дурнем і вмерти. Пр. Як нема розуму відроду, то не буде і до гробу. Пр. Яким на світ показався, таким і під старість зостався. Пр. Не купити ума, як нема. Пр. Як мама не відлила, то й коваль не викує. Пр. Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати. Пр. У кого в голові капустяна розсада, тому не дасть ума і посада. Пр.
• Дурак красному рад
(устар.) – дурному (дурневі) і лубок цяцька. Пр. Радіє, як дурень (дурний) червоній шапці. Пр. Дурний і хату спалить — так вогневі рад. Пр.
• Дурак на дураке
– самі дурні.
• Дурака и в алтаре бьют; дураку и в алтаре нет спуску
– дурного (дурних, дурня, дурнів) і в церкві б’ють. Пр.
• Дурака озолоти, а он будет всё то же нести
– дурний дурне й торочить. Пр. Дурному хоч кіл на голові теши, а він усе своє. Пр. Дурня хрести, а він каже «пусти». Пр.
• Дурака пошлёшь, за ним сам пойдёшь
– пошлеш дурного, та й сам підеш по нього. Пр. Розумного пошли — одне слово скажи, дурного пошли — три скажи, та й сам за ним піди. Пр. Пошли дурня, то й сам дурнем станеш. Пр.
• Дурака учить — что мёртвого лечить
– ні мерця розсмішити, ні дурня навчити. Пр. Дурного міху не надути, а дурня не навчити. Пр. Дурня навчати — мов вилами по воді писати. Пр.
• Дурака хоть в ступе толки, всё останется дураком
– з дурнем і в ступі не вправишся. Пр. Дурневі (з дурнем) ніде не даси ради. Пр.
• Дуракам закон не писан
– дурневі (дурням, дурному) закон не писаний. Пр. Дурневі ні гори, ні низу. Пр.
• Дуракам счастье
– дурень щастя має. Пр. За дурня доля дбає. Пр. Пошийсь у дурники, та й їж бублики. Пр. Дурень нічим ся не журить: горілку п’є і люльку курить. Пр. Дурнем бути — не дуба гнути. Пр.
• Дураков не сеют, они сами родятся
– дурнів не сіють, а вони самі родяться. Пр.
• Дураку всё смех на уме
– пізнаєш дурного по реготу. Пр. Сім літ минуло, як музика грала, а він ще й тепер скаче. Пр. Дурній Химці усе чорнобривці. Пр.
• Дураку море по колено
– дурному море по коліна. Пр. Дурному і гори немає. Пр. Дурному гори нема — усе низ. Пр.
• Ешь, дурак, с маслом
– їж, дурню, бо то з маком. Пр.
• Заставь дурака Богу молиться, он и лоб расшибёт
– загадай дурному Богу молитися, він і голову розіб’є. Пр. Дай дурневі товкача (макогона) — він і вікна поб’є. Пр.
• Ищи дурака!; нашёл дурака!
(фам.) – шукай дурня!; знайшов дурня!; аякже!
• Не дурак выпить, поиграть, поухаживать
(фам.) – не від того, щоб випити, пограти, позалицятися до кого (поупадати коло кого).
• Оставить в дураках кого
(перен. разг.) – пошити в дурні (убрати дурнем) кого; завдати дурня кому; вистригти на дурня кого.
• Остаться в дураках
– пошитися (убратися) в дурні (у дурники); дурнем убратися; набрати в халяви; піймати облизня; ускочити.
• Свяжись с дураком, сам дураком будешь
– з дурнем зчепитися — дурнем зробитися. Пр. З дурнем зайди, сам дурнем будеш. Пр. З дурнем зайдися, то й не розв’яжешся. Пр. З розумним розуму наберешся, а з дурним і останній згубиш. Пр.
• С дураком пива не сваришь, а и сваришь, так не разопьёшь
– з дурнем пива не звариш. Пр. З дурнем каші не звариш: або пшоно не вкипить, або вогонь не горить. Пр.
• Сказать, послать, пустить… дурака кому
(устар.) – дурня загинати, загнати кому; (іноді) дуркати, задуркати кого.
• Смотрит дурак дураком
(фам.) – дивиться як теля (як баран) на нові ворота. Пр. Дурне — аж очі йому рогом лізуть. Пр.
• У дурака дурацкая и речь
– пізнати дурня по мові. Пр. Дурний дурне й торочить. Пр. Дурному дурне в голові. Пр. Пізнати з мови, якої хто голови. Пр.
• Умный учится, дурак учит
– розумний любить учитись, дурний любить учити. Пр.
• Услужливый дурак опаснее врага
– нема гіршого ворога як дурний розум. Пр. Краще (лучче, ліпше) з розумним у біді, ніж з дурним в добрі. Пр. (іноді) Краще (лучче, ліпше) з розумним у пеклі, ніж (як) з дурнем у раю. Пр.
Нужный
• Не очень-то нужен кто
– не дуже й потрібний (потрібен) хто; не дуже й треба кого; (розм. жарт.) мала там дірка за ким.
• Нужен как прошлогодний снег
(шутл.) – потрібен як торішній сніг; потрібен як п’яте колесо до воза (як собаці, як псові п’ята нога); потрібен як діра в мості (як лисому гребінець, як сліпому дзеркало, а глухому музика).
• [Очень] нужное дело
[Дуже, вельми] потрібне (пильне) діло (пильна справа).
Оркестр
• Оркестр из скрипки, бубна и цимбал
– оркестр із скрипки, бубна і цимбал; троїста музика (іноді троїсті музики). [Якби мені, мамо, намисто, То пішла б я завтра на місто. А на місті, мамо, на місті Грає, мамо, музика троїста. Шевченко.]
Пятый
• Нужен как собаке пятая нога
(разг.) – потрібний як собаці (як псові) п’ята нога; так потрібне, як сліпому дзеркало, а глухому музика; потрібний, як діра в мості.
• Пятое колесо в телеге (в колеснице)
– п’яте колесо до воза.
• Пятое-десятое
– се і те; те і те.
• С пятого на десятое (рассказывать)
(разг.)Див. десятый.
Свободный
• Вход свободный
– вхід вільний; увіходити (входити) вільно.
• Не было и часу свободного у кого
– не було й години вільної у кого, кому.
• Свободное произношение
– легка вимова.
• Свободный кто
– вільний хто; світ вільний кому.
• Свободный художник, музыкант
– вільний художник, музика.
Слабость
• Музыка, чтение, поэзия…— слабость чья
музика, читання, поезія…— дошкульне місце (слабість) чия.
Тридцать
• Тридцать лет, как видел коровий след, а всё молоком отрыгается
– сім літ минуло, як музика грала, а він ще й тепер скаче. Пр. Торік була пожежа, а ще й досі смалятину чути. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Двої́стий
1)
двойной.
Двої́ста музи́капарная музыка, инструментальный дуэт.
2)
двойственный.
Музи́ка, -ки
1)
музыка;
2)
музыкант.
Музи́ка до горі́лки – охотник на рюмку.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Музыкантмузика, музика́нт (-та).

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

му́зи́ка, -ки, -ці

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Біржа́к, біржани́к, біржови́к, -ка, м. Биржевой извощикъ. Багацько народу зібралось; біржаники стоять і музика грає так що ну! Кв.
Ви́терликати, -каю, -єш, гл. Заработать игрой на музыкальномъ инструментѣ. Музика що витерликав, то й проликав. Чуб. І. 268.
Гармо́нія, -нії, ж.
1) Гармонія.
І гармонія, і сила, — музика та й годі! Шевч. 214.
2) Музыкальный инструменты гармоника.
Дрі́бно, нар. Мелко; густо, часто. Понабивано каміння дрібно-дрібно, неначе горохом вислано. Стор. І. 146. Багатий дрібно крає. Ном. № 1451. Бий та й дрібно, щоб знали, чий син. Ном. № 9297 на стр. 289. Як музика дрібно грає, — я слухати люблю. Гол. VI. 447.
2) Подробно.
Потім все дрібно росказала, кого до пекла провожала. Котл. Ен. ІІІ. 37. Ум. Дрібне́нько, дрібне́сенько. Дрібно, дрібнесенько русу косу заплела. МВ. І. 134. Дрібне́нько ходи́ти. Ходить мелкими шажками. Може ту, мамо, сватать, що дрібненько ходить? Мет. 238.
Жоломі́я, -мії, ж. Свирѣль. Гусак грає в жоломію возбранний музика. Нп. Ум. Жоломі́йки. У труби ковані трубіте, у жоламійки грайте. К. Псал. 225. Бойові жоломійки. К. ЦН. 181. А тут усюди в труби та в жоломійки жалібно вигравають. ЗОЮР. І. 121. В барабани да повибивали, в жоломійки да повигравали. Чуб. V. 151.
Затирли́кати, -рли́чу, -чеш, гл. Запиликать. Музика що затирликав, то й проликав. Посл.
Куца́н, -на́, м. = Куца́к. Чоловік ставив свічечки в церкві, а дійшовши до св. Михайла приліпив йому одну, а куцанові другу. — Не ліпи, — кажуть, — там! — Мені наказував батько — і того, мов, не гніви, і того не дражни. Ном. стр. 287. Музика да мірошник наче родичі, прости Господи, куцану. Рудч. Ск. і. 74.
Музи́ка, -ки,
1)
ж. Музыка. Троїста музика йграє що є духу. Кв. І. 12.
2)
м. Музыкантъ. Пропустіть, пропустіть — музики йдуть. Шевч. 305.
3)
м. Охотникъ. О, я замолоду був великий музика до горілки. Волын. г. Ум. Музиченька. Наймай музиченьки. Чуб. V. 304.
Музика́нт, -та, м. = Музика 2. Музиканти мої, ви заграйте мені! Нп.
Музи́ченько, -ка, м. Ласк. отъ музи́ка 2. Чуб. V. 304. Заграй мені, музиченько, під осичиною. Грин. ІІІ. 648.
Переграва́ти, -раю́, -є́ш, сов. в. перегра́ти, -ра́ю, -єш, гл.
1) Играть, сыграть сильнѣе, чѣмъ слѣдуетъ.
2) Только сов. в. Окончить играть.
Музика переграла.
3) Осиливать, осилить въ игрѣ.
Петро переграв Івана.
4) Только сов. в. Перебродить.
Пиво переграло.
Пригіст, -госту, м. Привѣтствіе. Музика зачинає відгравати на пригіст. Федьк.
Проли́ґати, -ґаю, -єш, гл. Проглотить. Музика що затирлиґав, то і пролиґав. Ном. № 12465.
Тну́ти, тну, тнеш, гл. = Тяти. Косарі тнуть. Грин. ІІІ. 366. Музика тне. Шевч. Тнуть косарі. Грин. III. 128.
Чепеля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Плохо играть. Музика чепеляє, да так, каже, нешпетно. Рудч. Ск. І. 75.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Музыкаму́зика, -ки; хор М-ки — хор му́зики.
*Музыкантмузи́ка, -ки.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

А́рія = сьпів. — Сьпів Яреми з „Гамак“. Слова Т. Шевченка, музи́ка М. Лисенка.
Весели́ть, ся = весели́ти, ся, звеселя́ти, бавити, ся. — А музика грає, грає, людий звеселяє. К. Ш.
Дровосѣ́къ = 1. дровору́б, руба́к. 2. ком. Сеrаmbrix — музи́ка.
Задава́ть, ся зада́ть, ся = 1. дава́ти, завдава́ти, видава́ти (вперед); признача́ти, зага́дувати. — Чули та мовчали, бо й їм добре на чужині мурзи завдавали. К. Щ. — А музика грає, грає, жалю завдаває. К. Ш. — Загадав роботу на цїлий тиждень. — Видав гроші вперед за місяць. — Зада́ть жа́ру, пе́рцу = нами́лити го́лову, нагрі́ти чу́ба, чупри́ну, пи́нхви да́ти, да́ти пе́рцю з ма́ком, зали́ти за шку́ру са́ла. — Бо залили за шкуру сала, трохи не пропала. К. Ш. — Задава́ть тонъ = пе́ред вести́. С. Пар. 2. щасти́ти, вести́сь, пово́дитись, пощасти́ти, повести́ ся. — Вчора йому не пощастило, не повелось.
Казачёкъ = 1. козачо́к (здр. від сл. козак і крім того так звуть хлопцїв, що на послугах у панів, переважно в правобережній Українї). 2. коза́к, козачо́к (танець і музика до того танцю). — Як ушкварили козака, так аж земля гудить. — А ну лишень, заграйте козачка!
Мазу́рка = мазу́рка, ма́зур (танець польский і музика до того танцю).
Му́зыка = музи́ка. — Огнї горять, музи́ка грає. К. Ш.
Музыка́нтъ, ша = музи́ка (С. З.), музика́нт, ка, грач, на бандурі, кобзї — бандури́ста, кобза́рь, на лїрі — лїрник, лїра́ч (Кр.), на сопілцї — дуда́рь, ду́дник, на скрипцї — скри́пник, на басї — баси́стий, на цимбалах — цимбали́ста, аби який — музи́чка, поганий — парта́ч, бри́нькач, циги́кало. — Музи́ка — що затирлиґав, то й пролиґав. н. пр. — Коли б не скрипка та не бас, то б музи́ка свинї пас. пр. — Був у нас добрий грач, та загнали дївки в срач. н. пр. — Музи́ки грають — було щось аж шість скрипників і два цимбалисти. Федь. — Басистий — не має де сїсти. н. пр. — На могилї кобзарь сидить та на кобзї грає. К. Ш. — Д. ще під сл. Игро́къ.
Орке́стръ = музи́ка, скрипка, цимбали і бубен — троїста музи́ка, троїсті музи́ки. — Огнї горять, музика грає. К. Ш. — А на містї, мамо, на містї, грає, мамо, музика троїста. К. Ш. — Я закличу до себе троїсті музики. Лев.
Отхва́тывать = од(від)дира́ти, затина́ти (С. Л.), тну́ти. — Бандура „горлицї“ бренчала, сопілка „дуба“ затинала. Кот. — Цимбалоньки тнуть. н. п. — Колись там весело було, бувало лїтом і зїмою музи́ка гне. К. Ш.
Скрипу́нь, ком. Gerambix, Dorcadion = скрипу́н, музи́ка, музи́чка (Ман.). — Взивають ся цї жучки скрипунами через свою вдачу скрипіти. Ст. О.

Запропонуйте свій переклад