Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 19 статей
Запропонувати свій переклад для «міч»
Шукати «міч» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Брать
1) бра́ти,
сов. узя́ти. [Бери́, що даю́ть. Скі́льки бра́то гро́шей?].
Беру́щий (только как сущ.) – бра́ха, взя́ха, взя́хар (р. -ря). [Бу́деш да́ха (да́хар), бу́деш і бра́ха (взя́хар)];
2) (
б. много) набира́тися. [Не набира́йся – ва́жко бу́де не́сти́];
3) забира́ти. [Він мене́ з собо́ю забіра́є];
4) прийма́ти. [Чоти́ри карбо́ванці даю́ за таке́ нікче́мне теля́, ще й не хо́че! Прийма́й гро́ші!];
5) побира́ти. [Не говори́в ніко́му, ві́дки гро́ші побира́є];
6) (
б. часть зерна за помол) мі́рчити (гал.);
7) (
б. в жёны) дружи́ти собі́, бра́ти за се́бе. [Га́рну ді́вчину він собі́ дру́жить. Хліборо́би опанува́ли за́мки, бра́ли за се́бе па́нських жіно́к, мов тих сабиня́нок. (Куліш)];
8) (
б. верх) бра́ти го́ру, перемага́ти, горува́ти, запано́вувати над чим. [Бере́ ба́ба над козако́м го́ру. Фо́рма перемага́є у Си́дора Твердохлі́ба (Єфр.). Гору́ють нега́рні інсти́нкти. Па́м’ять запанува́ла над карти́нами уя́ви (Франко)];
9) (
б. взятки) хабарюва́ти, хапа́ти (бра́ти) хабарі́, дра́ти, де́рти, хап[в]турува́ти. [У полі́ції деру́ть і з живо́го, і з ме́ртвого];
10) (
б. в долг, взаймы) позича́ти, позича́тися, бра́ти на́-бір (на́-борг), в по́зи́ку, боргува́ти. [Пішо́в чума́к до ши́нку боргува́ти горі́вку].
Б. в счёт сомнительных будущих благ – бра́ти на зеле́ний ове́с.
Б. в счёт работы – бра́ти на відробі́ток;
11) (
б. землю в аренду на один посев) – (редко) купува́ти. [На пшени́цю зе́млю в па́на купи́ли];
12) (
б. тайком) викрада́ти. [Викрада́є в те́бе Харити́на гро́ші і Дени́сові віддає́]:
13) (
б. заказанное, заплатив деньги) викупля́ти;
14) (
б. на крючок (дверь, окно)) защіпа́ти, закида́ти на за́щіпку;
15) (
б. безжалостно имущество в уплату долга, штрафа) грабува́ти. [На селі́ ле́мент, плач – за ви́куп грабу́ють];
16) (
б. начало) зачина́тися. [На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко];
17) (
досада, злость берё́т) доса́да, злість порива́є;
18) (
б. чью сторону) става́ти на чиє́мусь бо́ці, прихиля́тися до ко́го. [В спі́рці з Грицько́м бі́льшість до ста́ршого бра́та прихиля́лась (Грінч.)];
19) (
б. в свидетели) бра́ти за сві́дка;
20) (
б. за основание, в качестве чего) засно́вувати на чо́му, кла́сти чим. [Як-би він ті́льки заснува́в свої́ пра́ці на пова́жних науко́вих джере́лах. Провідно́ю ду́мкою свої́х на́рисів кладу́ при́нцип грома́дського слугува́ння письме́нства наро́дові (Єфр.)];
21) (
б. приступом) добува́ти що й чого́. [До́вго бушува́ла сіро́ма, хоті́ла вже за́мку добува́ти, та гарма́т побоя́лася (Куліш)];
22) (
об инструменте, орудии, огне) бра́ти, ня́ти, ня́тися. [Коса́ не бере́ – погостри́ти тре́ба. Твоє́ї ши́ї міч не йме. Мо́крого полі́на вого́нь не йме́ться].
Гребень не берё́т – гребіне́ць не вче́ше;
23) (
ружьё берё́т ниже цели) рушни́ця ни́зить. (Прич.) бра́ний и бра́тий. [У їх неві́стка молода́, торі́к бра́та].
Иступля́ть, -ся, иступи́ть, -ся (делать, -ся тупым) – зату́плювати, -ся и затупля́ти, -ся, затупи́ти, -ся, виту́плювати, -ся и витупля́ти, -ся, ви́тупити, -ся, сту́плювати, -ся, ступи́ти, -ся, (о мн.) позату́плювати, -ся, повиту́плювати, -ся и повитупля́ти, -ся, посту́плювати, -ся, потупи́ти, -ся; см. Затупля́ть, -ся. [Ступи́в мені́ так ножа́, що й са́ла не врі́жеш (Сл. Гр.). Ви́тупиться міч (Куліш)].
Исту́пленный – зату́плений, ви́туплений, сту́плений, (о мн.) позату́плювані, повиту́плювані, посту́плювані, поту́плені.
Кла́дене́ц
1) (
уклад, сталь) кри́ця, гарт (-ту).
Меч-кладене́цміч-гарто́ванець (-нця), ша́бля-гарто́ванка;
2) (
скопец) ви́кладень, скіп (-опа́), ва́лах, валаха́н, халашта́н, (стар.) рі́занець (-нця);
3) (
колодец) муро́ванка, муро́вана крини́ця.
Меч
1) меч
и міч (р. меча́); (с узким лезвием) (меч-) кінча́к (-ка). [Го́лий як міч, го́стрий як бри́тва (Номис). Ви́сить міч тира́нський і над ва́ми (Грінч.). О, сло́во! будь мече́м мої́м (Олесь)].
Меч-кладенец, см. Кла́дене́ц 1.
Меч-самосек (в сказках) – меч-самосі́к, меч-самобі́єць (-бі́йця).
Быть под Дамокловым -чо́м – бу́ти під Дамо́кловим мече́м (фам. під обу́хом, під до́вбнею). [Не було́ як і говори́ти під цензу́рною до́вбнею (Єфр.)].
Огнём и -чо́м – огне́м і мече́м.
Предать всё огню и -чу́ – пусти́ти все під ого́нь і меч; спусти́ти на пожа́р (на ого́нь) і під меч положи́ти; люде́й мече́м посікти́, а добро́ з (за) ди́мом пусти́ти; огне́м спали́ти і кі́ньми стопта́ти.
Повинную голову (покорной головы) и меч не сечёт – покі́рної голови́ і меч не бере́;
2)
меч-рыба, зоол. Xiphias gladius L. – мечоні́с (-но́са), меч-ри́ба, ме́чник;
3) (
созвездие) Меч (р. Меча́).
I. Мочь, сщ. – си́ла, міць (р. мо́ци), (реже) міч (р. мо́чи); срв. Могота́, Мощь, Си́ла. [Як мала́ у те́бе си́ла, то з гурто́м єдна́йся ти (Грінч.)].
Сколько, что есть -чи, во всю мочь – з усіє́ї си́ли (мо́ци), що-си́ли, чим-ду́ж, на всю ви́тягу.
Работать, сколько есть -чи, изо всей -чи – роби́ти з усіє́ї снаги́, працюва́ти з усіє́ї си́ли (мо́ци).
Бежать изо всей -чи – бі́гти в усіє́ї си́ли (мо́чи), чим-ду́ж, на всю ви́тягу, що-ду́ху (в ті́лі). [Он чолові́к біжи́ть з усе́ї мо́чи (Грінч.). На всю ви́тягу – в яро́к (Житом.). Біжу́ що-ду́ху в ті́лі (М. Вовч.). А ну, ко́ню! що-ду́ху! (Стар.)].
Грести изо всей -чи – гребти́ що-си́ли, з усіє́ї си́ли (мо́ци).
Кричать что есть -чи, изо всей -чи – що-си́ли, з усіє́ї си́ли (мо́ци) крича́ти; срв. II. Мат 5.
Нет -чи – не си́ла, нема́(є) си́ли, нема́(є) снаги́. [З тобо́ю жить не довело́сь, без те́бе жить не си́ла (Франко). Нема́ си́ли такі́ дурни́ці слу́хати (Київщ.). Роби́в-би, дак нема́є снаги́ (Козелеч.)].
Нет -чи терпеть, выдержать кому – не си́ла терпі́ти кому́, не ви́держка (терпі́ти) кому́. [Не си́ла терпі́ти лихо́ї напа́сти, волю́ я в широ́кому по́лі пропа́сти (Л. Укр.). Не переси́дів пани́ч і двох хвили́н, як поба́чив, що да́лі йому́ сиді́ти не ви́держка: геть по всій хаті чу́ти було́ яки́йсь гнили́й смо́рід (Крим.)].
Не в мочь мне, нам – не си́ла моя́ (мені́), не на́ша си́ла, нам не си́ла. [Голу́бчики, ка́же, не на́ша си́ла (ЗОЮР I). Я ду́маю, що з ним боро́тись нам не си́ла (Самійл.)].
Это мне не в мочь – це не на мою́ си́лу (не на мою́ міч).
-чи нет, как он мне надоел – не си́ла моя́, як він мені́ уві́рився.
Задор берёт, да -чи нет – літа́в-би, та крил нема́; якби́ жа́бі хвіст, вона́-б по́ле ви́толочила.
Выбиться из -чи – ви́битися з си́ли (з мо́ци, снаги́), знемогти́ся вкрай. [Ви́бивсь із мо́ци (Звин.)].
Пока была мочь – по́ки було́ си́ли, по́ки була́ снага́.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Остер
• Гол, как сокол, а остёр, как бритва
– хоч голий та гострий. Пр. Голий, як бич, а гострий, як міч. Пр. Голе, як миша, а гостре, як бритва. Пр. Голий, як бубон, а гострий, як бритва. Пр.
• Остёр на язык кто
– гострий на язик хто; має гострий язик хто; (іноді)джигуватий хто; (лок.) дорічний хто. [Іч яка дорічна катівська дочка. Із записів П. Грабовського.]

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Меч и міч, р. меча́ – 1) меч.
Під меч положи́ти – изрубить.
2)
сабля в свадебном обряде.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Виту́плюватися, -лююся, -єшся, сов. в. ви́тупитися, -плюся, -пишся, гл. Тупиться, иступиться. Витупиться міч. К. Пс. 44.
Меч и міч, меча́, м.
1) Мечъ.
Яким мечем махає, такою путтю й погибає. Ном. І наш ясен міч твоєї головоньки не йме. АД. Голий як міч, гострий як бритва. Ном. № 1526. А позад війська мечем махає. Чуб. Під меч положи́ти. Изрубить. Скочу-поскочу за тими турки, гой як здогоню — під меч положу. Kolb. І. 101.
2) Сабля, украшенная цвѣтами, шумихой, пучкомъ калины, съ горящей свѣчей, обвязанная платкомъ, — употребляется въ свадебномъ обрядѣ и находится въ рукахъ
світи́лки. Иногда сама сабля отсутствуетъ. Світилочці зробили меч, як таки водиться на весіллі: нав’язали ласкавців, васильків і позолоченої шумихою калини і свічечку ярого воску засвітили і меч обв’язали, і світилочку перев’язали рушниками. Кв. І. 111. Ум. Ме́чик.
І. Міч. См. Меч.
ІІ. Міч, мо́чі, ж. = Міць. Нема мочі. Ном. Ста́ти у моча́х. Войти въ силу, сдѣлаться сильнымъ. Сидить черв’як у тому гнідечку, а як стане у мочах, то й вилізе. Волч. у.
Ня́ти, йму́, йме́ш, гл.
1) Брать.
2) Брать (о рѣжущемъ орудіи).
Твоєї шиї міч не йме. АД. І. 133.
3)
Ня́ти ві́ри. Вѣрить. З брехні не мруть, та вдруге віри не ймуть. Ном. № 6805.
Прах, -ху, м. Прахъ. Ном. № 10844. Обох земля присипле своїм прахом. К. Іов. 47. Ясен міч твоєї головоньки не йме, на прах роспаде. АД. І. 129.
Самосі́ч, -ча, м. = Самобієць. Міч-самосіч. Рудч. Ск. І. 98. Чуб. II. 38.
Ша́бля, -лі, ж.
1) Сабля.
Блиснем шаблями, як сонце в хмарі. Чуб. III. 277. Береженого і Бог береже, а козака шабля стереже. Ном.
2) =
Міч 2. МУЕ. ІІІ. 964. Ум. Ша́белька, шабе́ленька, шабе́лечка. КС. 1882. X. 40. Серед війська стоячи і шабельку держучи. Макс. Із під бока шабеленьку витягає. Мет. 182.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Вы́хватать, вы́хватить, выхва́тывать, ся = ви́хопити, вихо́плювати, ся, ви́хопити, ся, ви́рвати, вирива́ти, ся. — Я вихопив гострий міч, та зняв жінцї головоньку з плїч. н. п. — Вы́хваченный = ви́хоплений, ви́рваний.
Мечъ = 1. меч, міч. — Рубає мечем голови з плечей. н. п. — Вихопив гострий міч, зняв головку з плїч. н. п. 2. риба Xiphias gladius = ме́чник. С. Пар.
Пала́шъ = меч, міч (прямий, гострий з обох боків). — Рубає мечем голови з плечей. н. п. — Міч — самосїч. н. п.
Самору́бъ = самосїч. — Поїхав у поле та взяв міч самосїч. н. к.