Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 60 статей
Запропонувати свій переклад для «надалі»
Шукати «надалі» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Бу́дущий – майбу́тній, прийде́шній, при́йшлий, прийду́щий, буду́чий (гал.), пото́мний. [Пото́мні віки́, пото́мні поколі́ння].
На -щее времянада́лі, на майбу́тнє.
В -щем году – на́рік, на той рік, насту́пного (найбли́жчого) ро́ку.
Бу́дущее время, грам. – майбу́тній час.
Вперё́д
1) (
нар. места) впере́д, напере́д. [Ні взад, ні впере́д. Протисну́вся напере́д (Рудан.)].
Вперё́д выдаваться – виставля́тися.
В. двигаться (прогрессировать) – поступа́ти.
В. выскакивать, выскочить – вирива́тися, ви́рватися.
В. забежать – перейня́ти кого́.
В. залетать – заполіта́ти.
Ходить взад и вперё́д – ходи́ти туди́ й сюди́, снува́тися.
Наклониться вперё́д – похили́тися, (схили́тися) напере́д;
2) (
нар. врем.) – попе́ре́д(у), напере́д, згори́, нада́лі. [І то ли́хо попе́ре́ду зна́ти, що нам в сві́ті зострі́неться (Шевч.). Неха́й даду́ть мені́ гро́ші напере́д. За харч і за квати́рю запла́чено вже згори́ (Свидн.)].
Вперё́д (впредь) так не делайнада́лі так не роби́;
3) (
межд.) вперё́д! – руша́й! напере́д! [Гей, напере́д! або́ добу́ти, або́ до́ма не бу́ти! «Руша́й!» – сказа́в ота́ман, і ві́йсько ки́нулося на ворогі́в].
Понукание на лошадей – вйо! но!
Понук. на волов – гей! (диал.) гі́йє! ге́йє! ге́йки!
Впредь – напере́д, да́лі, нада́лі, аж до.
Впредь до изменения – аж до да́льшої змі́ни.
Продолжение впредь – да́лі бу́де.
Впрок
1) на добро́, на пуття́, на ко́ри́сть, на пожи́ток. [Краді́жка не пі́де йому́ на добро́];
2) на схов, нада́лі, на да́льший час, про запа́с. [Арі́йці соли́ли м’я́со на схов (Л. Укр.). Надба́є ма́сла на да́льший час, про запа́с].
Дальне́йший – да́льший. [Да́льші чоти́ри столі́ття. Проха́ють надісла́ти да́льший руко́пис].
На дальне́йшее, в дальне́йшемнада́лі. [Наді́ї нада́лі так ма́ло. Нада́лі так не роби́].
Нада́лее, нрч.нада́лі, нада́льше.
На́даль, нрч.
1) (
в пространстве) на дале́ко, на далечі́нь, на вели́ке відда́лення, на дале́ку (вели́ку) ві́дстань;
2) (
во времени) нада́лі. [Не відклада́й спра́ви нада́лі (Київщ.)].
Напото́м, нрч. – напо́тім, навпі́сля́, (впрок) нада́лі, на да́льший час, про запа́с.
Напре́дки, нрч. – напере́д, нада́лі. [Напере́д (нада́лі) ви тако́го не робі́ть (Богодух.)].
Нау́ка
1) (
система однородных знаний) нау́ка.
Прикладная, точная -ка – прикладна́ (застосо́вна), то́чна нау́ка.
Врачебная, медицинская -ка – лі́карство, медици́на.
Социально-экономические, естественно-исторические -ки – соція́льно-економі́чні, природни́чо-істори́чні нау́ки.
Изучать -ки, обучаться -кам – вивча́ти (студіюва́ти) нау́ки, вчи́тися нау́к;
2) (
изучение, знание) нау́ка; (познания) знання́ (-нні́в). [Га́слом ста́ло: «осві́та й нау́ка» (Вороний). Ціка́вий до вся́ких знанні́в (Грінч.)];
3) (
учёба) нау́ка, вчі́[е́]ння и (диал.) вчиття́ (-ття́), навча́ння. [В шко́лу хло́пця одвела́… в нау́ку (Шевч.). Він до хазя́йства бі́льше ма́є охо́ти, ніж до вчі́ння (Васильч.)];
4) (
поучение, урок) нау́ка. [Це тобі́ нау́ка – не ходи́ в ліс без дрю́ка! (Приказка)].
Вперёд -ка – оце́ тобі́ (вам) нау́ка, нада́лі нау́ка.
Давать, дать -ку кому – дава́ти, да́ти нау́ку (на́учку) кому́. [Аж до божеві́лля бажа́лося да́ти Лаго́вському до́бру на́учку: бажа́лося зроби́ти так, щоб він слі́зно блага́в у не́ї коха́ння (Крим.)].
Нахо́дка
1) (
действие), см. Нахождение 1 а – в; оконч.
а) зна́йдення, зна́хід (-ходу), на́йдення; нашука́ння, відшука́ння; ви́найдення, натра́плення, нади́бання, (
диал.) наги́бання; відна́йдення; нама́цання, нала́пання; напита́ння. [Щасли́ве натра́плення на спо́сіб приско́рювати темп життя́ (М. Калин.)];
б) зна́йдення, відкриття́ (-ття́), відшука́ння; ви́найдення; викриття́; ви́трушення;
в) ви́значення, обчи́слення, ви́рахування;
2) (
найденное) зна́хідка, на́хідка, зна́хід (-ходу), (редко, обыкнов. найденный) зна́йда, (диал.) на́гибка. [Вряди́-годи́ трапля́ється знайти́ нові́ пам’ятки́ тогоча́сної літерату́ри; можли́вість таки́х зна́хідок не ви́ключена й нада́лі (Рада). Учи́сь си́ну, – на ста́рість бу́де як на́хідка (Приказка). Станови́й приї́хав ті́льки на дру́гий день після́ зна́йди (М. Левиц.). «Йду до па́на зна́йду продава́ти». – «Що за зна́йда! покажи́-но!» (Рудан.)].
Удачная -ка – щасли́ва зна́хідка;
3) (
открытие) відкриття́ (-ття́); (изобретение) ви́найдення (-ння), ви́нахід (-ходу).
Неудержи́мо, нрч. – невтри́мно, нестри́мно, (реже) невтри́мливо, невде́ржно, незде́ржно, (преимущ. безостановочно) невпи́нно, безупи́нно; (непреодолимо) непобо́рно, неперемо́жно, (неукротимо) невгамо́вно. [Лю́ди неду́жні просту́ють нестри́мно, сум і хворо́би до їх (хвиль животво́рчих) несучи́ (Дніпр. Ч.). Уся́ ту́га невтри́мливо, рапто́во ви́лилася заразо́м і нада́лі її́ не ста́ло (Л. Укр.). Його́ невдово́лення і гнів гото́ві були́ невде́ржно ви́бухнути наве́рх (Крим.). Зацько́ваного во́вка потягло́ до рі́дного лі́гва, потягло́ стихі́йно, неперемо́жно (Черкас.)].
Откла́дывать (отклада́ть), откла́сть и отложи́ть
1) (
класть в сторону, особо) відклада́ти (відкла́дувати), відкла́сти, відложи́ти що. [Відкладі́ть ці книжки́, я візьму́ їх з собо́ю].
-вать от чего (отбирать) – відбира́ти, відібра́ти.
-жи́те мне лучших яблок – відбері́ть мені́ кра́щ(еньк)их я́блук.
-вать часть (масла, мёду и т. д.) – надклада́ти, надкла́сти (ма́сла, ме́ду).
Ежемесячно -вать из (от) жалованья – що-мі́сяця відклада́ти з платні́;
2)
-вать, -жи́ть (отсрочивать) – відклада́ти (відкла́дувати), відкла́сти, см. Отсро́чивать.
-вать на завтра – відклада́ти на за́втра.
Не -вая далее дела… – не відклада́ючи спра́ви нада́лі.
-жи́ть заседание до вторника – відкла́сти засі́дання до вівто́рка.
-жи́ть исполнение приговора – відкла́сти ви́кона́ння ви́року (при́суду).
-вать, -жи́ть в долгий ящик что (дело) – відволіка́ти, відволокти́, відтя́гувати, відтягну́ти, відсо́вувати, відсу́нути що (спра́ву) на бе́зрік.
-жи́ть попечение о чём – ки́нути й ду́мати (ду́мку) про що;
3) (
воротник) ви[від]клада́ти, відкла́сти, ви́класти, відко́чувати, відкоти́ти ко́міра; (лошадей) ви[від]пряга́ти, відпрягти́, ви́прягти (ко́ні), см. Выпряга́ть.
-дывать карету – випряга́ти ко́ні з берли́ну (з каре́ти), розпряга́ти берли́на (каре́ту).
Откла́дываемый – відкла́даний, відкладни́й.
Отло́женный – відкла́дений, віді́браний.
Заседание -но – засі́дання відкла́дено.
Откла́дываться, откла́сться, отложи́ться – 1) и 2) відклада́тися, відкла́стися;
3) виклада́тися, ви́кластися;
4) випряга́тися, ви́прягтися. [Засі́дання, спра́ва відклада́ється нада́лі].

Спинка кресла -вается – спи́нка в крі́слі відкида́ється.
Прок
1) добро́, пуття́, кори́сть (-сти), пожи́ток (-тку).

Что в этом -ку? – яка́ з цьо́го кори́сть?
От этого -ку не будет – нічо́го до́брого, пу́тнього (путя́щого) з цьо́го не ви́йде (не бу́де), не бу́де добра́, пуття́ з цьо́го.
Итти в прок – іти́ на добро́ (на до́бре), на кори́сть, на пожи́ток, іти́ в ру́ку; срв. Впрок 1. [Як хто продає́ жалку́ючи, не пі́де ку́плене в ру́ку (Номис)];
2) запа́с (-су).

Готовить в прок – готува́ти про запа́с, на да́льший час. Запастись в прок чем – призапа́сити на да́льший час, нада́лі чого́; срв. Впрок 2.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Адреналин – (лат.) адреналін.
[Коли виникає загроза нашому життю, мозок посилає електричні сигнали до залоз, які виділяють адреналін, норадреналін і кортизол, які циркулюють у нашій крові, готуючи організм до реакції «боротися або тікати» (А.Кам’янець, перекл. М.Кайку). Ясна річ, тепер у нас цивілізація, всілякі там мікрохвилівки та реактивні літаки, проте у глибині душі ми й надалі залишаємося тими самими печерними людьми. Нам так само, як і в ті допотопні часи, потрібні адреналін, ендорфін і дофамін. І єдиний спосіб відмикати аптечку, де вони зберігаються, — це ризикувати (А.Маслюх, перекл. Д.Кларксона). Дівчата сіли, а я відчув вибух адреналіну в крові. — Єремія, — представився я, і Зелена подала мені руку. Рука була млява. Я ненавиджу такі руки. Але очі, волосся і ноги у неї були такі, як треба. — А-а-а, — сказала вона. Чудове ім’я. Коротке (Н.Сняданко, перекл. К.Ґрохолі)].
Обговорення статті
Вперёд
1) (
нар. места) вперед, наперед;
2) (
нар. времени) вперед, попереду, наперед, надалі, далі, (сначала) спочатку, спершу;
3) (
межд.) вперед!, рушай!, наперед!; (понукание на лошадей) вйо! но!; (понукание на волов) гей!, (диал.) гійє!, гейє!, гейки!:
брать деньги вперёд – брати гроші вперед (наперед);
вперёд, впредь так не делайнадалі так не роби;
вперёд выдаваться (торчать) – вистава́ти, ви́стати, випина́тися, ви́пнутися, вистро́млюватися, ви́стромитися, виставля́тися, ви́ставитися, вганя́тися в що, увігна́тися, висува́тися, ви́сунутися, виступа́ти куди́сь, ви́ступити;
вперёд выскакивать, выскочить – вириватися, вирватися;
вперёд двигаться (прогрессировать) – поступати;
вперёд забежать – перейняти кого;
вперёд залетать – заполітати;
выставля́ть вперёд – випина́ти, ви́пнути, ви́п’ясти; (обнаженную часть тела) ви́тріщити;
двигать вперёд – посо́вувати, посува́ти напере́д;
движе́ние вперёд (прогресс) – по́ступ;
забегая вперёд – забігаючи вперед, кажучи наперед;
на годы вперёд – на роки вперед;
ни вперёд ни назад; ни взад, ни вперёд – ні туди, ні сюди; ні напере́д (вперед), ні наза́д;
наклониться вперёд – похилитися, (схилитися) наперед;
платить вперёд – платити наперед; (лок.) згори платити;
полный вперёд – повний вперед;
проходить, пройти́ вперёд – про́ходити, пройти́, проступа́ти, проступи́ти (напере́д);
ходить взад и вперёд – ходити туди й сюди, снувати (снуватися);
часы идут вперёд – годинник поспішає.
[І то лихо попереду знати, що нам в світі зострінеться (Т.Шевченко). За харч і за кватирю заплачено вже згори (А.Свидницький). Нехай дадуть мені гроші наперед. Гей, наперед! Або добути, або дома не бути! (АС). — Повний хід вперед! — загукав капітан (М.Трублаїні). Я стою на палубі, приклавши руку до безкозирки, і груди мої випинаються, і морський вітрюган шмагає в обличчя. Право руля! Повний вперед — по гарбузинню! Обертаюсь і бачу: мати чистить картоплю, зігнулась над мискою, але губи у неї злегка тремтять і в очах сміхотливі блищики. Я й забув, що поруч — старші. Рука моя сама опускається, безкозирка зникла, як і не було її, а пароплав став ненаситною кабицею (Віктор Близнець). Шлях до успіху, забитий дамами, які проштовхують вперед своїх чоловіків (Томас Дьюрі). 1. Теорія вчить нас дивитися далеко вперед, а практика — собі під ноги. 2. Лейтенант: — Хто поїде на картоплю, два кроки вперед. Виходять два солдати. — Решта піде пішки. 3. Чоловік жаліється психоаналітикові: — Моя жінка веде щоденник, в який заносить всі мої справи і вчинки до найдрібніших деталей! — І що? Багато дружин ведуть щоденники. Тут нема нічого незвичного. — Так, але моя веде на тиждень вперед! 4. Якщо тобі плюють в спину — отже, ти попереду. 5. Деколи рішучий крок вперед — наслідок добрячого копняка ззаду].
Обговорення статті
Время – час, пора, година, момент, період, епоха, доба, часина, тривалість, час-пора, часина, (устар.) діб (ж. р.) (р. доби):
а в это время – а (аж) в цей (під цей) час; а (аж) тут;
благоприятное, удобное время – [добра] година; сприятлива година; добра нагода, слушний (нагідний) час;
было время когда – був час (були часи, була пора) коли;
в более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах;
в давние, древние времена – давніми часами (за стародавніх часів, давніх часів, у давні часи), давньою порою, у давні давна (віки), за давніх-давен (за давнього давна), у [давню] давнину (у [давній] давнині), давниною, за старожитних часів, застародавна; за давнього часу;
в данное время – [в] цей час, тепер;
в другое время – иншим часом, в инший час, в инші часи; иншим (другим) разом;
в зимнее время – зимової пори (доби), узимі (узимку, зимою);
в какое время – якого часу (у який час), у яку годину, коли; в яку пору;
в короткое время, за короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час, за малу часину (годину);
в летнее время – літньої пори (доби), літнього часу, улітку, влітку (уліті, вліті, літком, літом);
в лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів, у кращі (у ліпші) часи;
в любое время – будь-якого часу (у будь-який час), першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини), кожного часу, коли хочете, коли завгодно;
в любое время суток – цілодобово;
в настоящее время – тепер (иногда разг. тепереньки, теперечки), теперішнім часом (за теперішніх часів), нині; у наш час, у цей час, зараз, нині, за нашого часу; на теперішній час;
в настоящее время, когда… – тепер (нині), коли;
в наше время – за нашого часу (за наших часів), за наших днів, за нас;
в недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами), недавно;
в непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі), незадовго (иногда невдовзі, невзадовзі), через (за) недовгий час, небавом (иногда разг. незабавки, незабаром), затого, (лок.) ускорості (ускорах);
в ночное время – уночі, нічною порою (добою), нічної доби, нічного часу, о нічній порі; (устар.) вночішнього часу;
в обеденное время – в обід (обіди), під (в) обідню пору (об обідній порі), обідньої доби (в обідню добу), в обідню годину;
во время, во времена кого, чего – за кого; за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого; попри що; серед чого; при чому; (передається ще й орудним відмінком);
во время жатвы – у (під) жнива, під час жнив, жнивами;
во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці), (изредка) на нову;
во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно;
во время поста – постом;
во время сна – під час сну, спавши, (разг.) упереспи (упересипи);
во все времена – за всіх часів, у всі часи, на всі часи;
во всякое время – повсякчас, повсякчасно, в усякий (у всякий) час, в усяку пору (годину), коли б не було; в усі часи; завжди; (изредка устар.) на всяку діб;
в одно время – заразом; одночасно;
в одно и то же время – за одним заходом; одночасно; водночас;
в определённое время – у певний (визначений) час, певного часу; за певний, визначений час; (в опред. сроки) певними термінами, певними речінцями;
во сколько времени? – о якій годині?;
[в] первое время – на початку, спочатку, перший час, на перших порах, спершу;
[в] последнее время – останнім часом (останніми часами), останнього часу (в останній час); в останні часи;
в прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших колишніх), попередніми часами, давніших літ, перше, (иногда разг.) упершені (упервині), попереду, давніш, давніше, раніш, раніше, передніш, передніше; (вульг.) допреж сього, спрежду;
в рабочее время – у робочий (у робітний) час, в [під] робочу (робітну) пору, під робочий (робітний) час, робочої (робітної) пори, робочою (робітною) порою;
временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне (Пр.); на премудрих часом чорт їздить (Пр.); і на мудрім дідько на Лису гору їздить (Пр.);
временами нужно… – часами (деколи) треба…;
время абсолютное – час абсолютний;
время боронования – волочінка;
время будущее – час майбутній, прийдешній;
время, в которое жили деды – дідівщина, дідизна;
время возки копен, хлеба с поля – возовиця, коповіз;
время вставания – устанок;
время выдержки (техн.) – тривалість витримування;
время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель;
время все раны лечит – час усе лікує (Пр.); час всі рани гоїть (Пр.); збіжить вік – ото тобі й лік (Пр.);
время года – пора (доба, відміна) року;
время — деньги – час — то гроші; година (час) платить, година (час) тратить (Пр.); не товар платить, а час (Пр.);
время до восхода солнца – досхідна пора (доба);
время дообеденное – задобіддя, задобідня година;
время жатвы – жнива;
время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора, золотий (красний) час, золоті (красні) роки (літа), красна молодість;
время идёт – час минає (збігає, плине);
время идёт быстро – час швидко минає (упливає), час лине [хутко, прутко];
время испытания (техн.) – тривалість випробування;
время, когда весной снег тает – відталь;
время, когда греет солнце (разг.) – вигріви;
время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати, (разг. давн.) ляги (лягови, обляги, лягмо), (нареч.) улягом, облягома;
время, когда пасётся скот – пасовиця;
время кончилось (истекло) – час збіг, строк (термін) скінчився (минув, вийшов);
время косьбы (косовица) – косовиця;
время летит – час лине (летить, біжить), (образн.) час не змигнеться, (груб.) час чухрає;
время между весною и летом – залітки;
время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває), час тіснить;
время опадання листьев (листопад) – листопад, (иногда) падолист;
время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу), часом (часами), час до часу, (зрідка) коли-не-коли; иноді, инколи; спорадично;
время пахания, пахоты – оранка;
время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – відзимка;
время послеобеденное – пообідній час; сполуденок;
время поступления бумаги – час вступу паперу;
время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір), підвечір’я (надвечір’я, надвечірок);
время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба, переджнив’я, (устар.) переднівок;
время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час, передобідня пора (година, часина), передобіддя (переобідок) надобіддя;
время покажет – час покаже, з часом буде видно, з часом побачимо;
время полуденное приближается – (разг.) береться під обіди;
время появления первого льда – перволіддя;
время предрассветное, рассвет – досвіт, досвіток, досвітній час, досвітня година (доба, пора);
время прибавочное (для работы) – надробочий час;
время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі, береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі, наближається наближалася північ;
время придёт — слезы утрет – час мине – сльози зжене (Пр.);
время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий), давні (минулі) часі, давня давнина;
время работает на нас – час працює на нас;
время релаксации (техн.) – тривалість релаксування;
время роения пчёл – рійба (ройовиця);
время рождения овец – обкіт (р. -коту);
время сгребания сена – гребовиця;
время скоро проходит – час швидко упливає;
время собирания мака – макотрус;
время суток – час доби;
время терять – гаяти час, марнувати час;
время тянется долго – час тягнеться (спливає) довго;
время удара (техн.) – тривалість удару;
время упущено – упущено (пропущено) час (насм.) пора перепорилася (перепоріло); (устар.) проминуто час;
время успокоения (техн.) – тривалість заспокоєння;
в свободное время – на дозвіллі, вільного (гулящого) часу, вільним (гулящим) часом, у вільний (гулящий) час, на [по]гулянках (гулянками), гуляючи;
в своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу); у належний час; (своевременно) своєчасно; на свій час;
всё время (разг.) – увесь (весь) час, усе, одно, повсякчас [годину], раз у раз (раз по раз);
всему своё время – на все свій час, усьому свій час;
в скором времени – незабаром, скоро, невдовзі;
в старое время – за старих часів, у старовину, за давніх часів (за давнього часу), у давнину;
всякому овощу свое время – усякий овоч має свій час (Пр.); порою сіно косять (Пр.); не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити (Пр.); кусає комар до пори (Пр.); тоді дери луб’я, як дереться (Пр.);
в течение… времени – протягом… часу;
в течение некоторого времени – протягом якогось часу;
в течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час, протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час;
в то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів), на той час (на ту пору, о тій годині), за тієї години, [саме] тоді, тією добою (тієї доби); тоді;
в то время как… – тоді як, тимчасом як…; у той час як (коли)…; як; тоді, коли; тоді; того часу; під той час; тими часами; на той час; на ту пору;
в то же [самое] время – одночасно (рівночасно), в той-таки час (в той самий час), заразом, водночас (воднораз), (иногда) за одним заходом;
в условленное время – умовленої години, як умовлено;
в хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу, за добра;
выбрать время – вибраги годину (часину), улучити (спобігти) годину (час, часину);
выиграть время – вигадати час;
в это время – у (під) цей (під теперішній) час, у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом); сей (цей) час; тут;
давать, дать время на что – давати, дати (надавати, надати) час на що;
делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй влітку, відпочинеш взимку (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.);
для своего времени – [як] на свій час; [як] для свого часу; під цей час; до времени;
до поры до времени – до часу, до пори, до часу, до якогось (до котрогось, до певного) часу, поки (доки) що; до слушного часу; до слушної нагоди; (устар.) покіль що;
до времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно), перед часом (до часу), без часу, завчасно (завчасу), без пори;
долгое время – довгий (великий) час;
до настоящего (сего) времени – досі, до цього часу, дотепер, донині;
до недавнего времени – донедавна, до недавнього часу;
до недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній;
до позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу, до пізньої години (пори), допізна;
до последнего времени – до останнього часу, донедавна; дотепер;
до сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу, досі;
до сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний);
до того времени – доти, до того часу; (иногда) дотіль, дотиль, (диал.) дотля;
до того времени бывший (существовавший) – дотогочасний;
ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися), вона вже на відданні, вона вже на порі (у порі);
ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися), він уже на порі (у порі), він уже на оженінні, він уже дохожалий (доходжалий), (лок.) він уже на стану став, (образн.) він уже під вусом, він уже підвусий;
если позволит время – якщо (коли) матиму час, якщо матиму коли; як буде коли;
есть время – є час; є коли;
за отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу;
засекать, засечь время – відмічати, відмітити (реже заміча́ти, замі́тити, рус. засікати, засікти) час;
знай время и место – знай своє місце й час;
и до настоящего времени – і досі, і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу;
идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові;
имел время – мав час; мав коли (мені) було коли;
имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли;
иное время — иное бремя – що вік, то інший світ (Пр.);
как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час;
как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме;
ко времени – вчасно, упору (впору);
короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина;
к тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору;
летнее время – літо;
мне теперь не время – [тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи;
на будущее времянадалі; на дальший час; на майбутнє; (иногда) на потім; (устар.) на потомні часи;
наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час;
на вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (устар.) на всі віки потомні;
на время – на [якийсь] час; до часу; про час;
надлежащее время – певний, слушний час;
назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години;
на короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий, недовгий, якийсь) час;
на некоторое время – на який (на якийсь, на деякий) час; на яку (на якусь, на деяку) годину; на [який там] час; до часу;
на неопределенное время – на безрік;
настоящее время – час теперішній;
наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться;
наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали;
нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний;
на это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу;
неблагоприятное, бедственное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (устар. лихівщина); знегода (знегіддя);
не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті;
не в своё время, не вовремя – не час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору; не в час;
не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори;
некоторое время – який[сь] (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка (якась) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година;
нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) [й] угору глянути; не маю часу;
не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло;
нет свободного времени – часу немає; (от работы) виробу немає;
не хватает, не достаёт времени – не стає (не вистачає) часу; (разг.) ніколиться;
новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв;
нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові;
обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід[и];
около того времени – близько того часу;
определённое время – певний (визначений, призначений) час (термін);
от времени до времени – час від часу; з часу до часу;
относящийся к этому, к тому, к новому времени – сьогочасний; тогочасний; тодішній; цьогочасний; новочасний; тоговіковий;
отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу; нікольство;
первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах;
по временам, временами, время от времени – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи; десь-не-десь;
по нынешним временам, по настоящему времени – [як] на теперішній час; [як] на теперішні часи;
по теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні) часи;
потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу;
потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час;
потребуется много времени – візьме (забере) багато часу;
праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати;
приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала;
продолжительное время – тривалий час, великий час; довший час; довго; чимало часу;
прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час;
рабочее время – робітний, робочий час;
раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок);
самое время – саме час;
свободное время – дозвілля; гулящий час;
с давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен); од найдавніших давен;
с какого времени? – відколи?; з якого часу?;
сколько времени? – котра година?;
с незапамятных времён – з давніх давен; від найдавніших часів;
с недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна);
с незапамятных времён – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з давнього-давна (з позадавного-давна, з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку);
с некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу;
со временем – згодом, з часом;
со времени – від часу, від часів; з часів;
спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того);
спустя (через) некоторое время – [трохи] згодом (трохи згодивши), згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]), невдовзі (невзадовзі), небавом (незабавом, незабавно, незабавки), незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі), по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі, далі-далі, туди далі;
старые времена – старі часи, давнина, старовина (старосвітщина, старосвітчина);
с течением времени – з бігом (з плином) часу, з часом, [трохи] згодом, дедалі;
с того времени как… – відколи, відтоді як…, з того часу як (коли)…, з тих часів як…; відколи;
с того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів), з тієї пори, відтоді;
с этого времени, отныне – відтепер (віднині), з цього (від цього) часу;
тем временем – тим часом, поки [там] що;
теперешнее время – теперішній час (теперішні часи), теперішність, сьогочасність, сучасність;
терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час, [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час, за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час, [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час;
то время – тогодення;
того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний, тодішній, того часу (тих часів), (тоді) тоговіковий;
трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу, гайка, бавлення;
требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) забарний, загайний, (лок.) забавний (бавний);
тяжелое, плохое время – лиха (важка, зла) година, лихі (важкі, злі) часи, злигодні (злі години), сутужний час, лихоліття;
убивать, убить время – гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час; марнувати, змарнувати, перевести, переводити час; струювати час;
удобное, благоприятное время – добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година;
указанное время – указаний (зазначений) час;
улучить, выбрать время – знайти (вибрати) час (часу), вигадати (вигодити) годину; добрати час (часу);
у него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу, він (вона…) не мав (не мала…) коли, йому (їй…) не було коли, йому (їй…) ніколи було, йому (їй…) ніколилося;
условленное время, проведенное в обучении ремеслу – термінування;
утреннее время – зарання, заранок;
через некоторое время – з часом, згодом, через який[сь] час, за якимсь часом, через скільки часу, трохи згодом;
это было не в мое (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас…) було, не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось, не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось, (иногда лок.) не за мого (не за нашого) уряду;
это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере забере) часу, на це багато піде часу.
[При добрій годині всі куми і побратими, а при лихій годині немає й родини (Пр.). Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує) (Пр.). Вдень тріщить, а вночі плющить (Пр.). Нічною се було добою (Котляревський). Вітрець схопився об обідній порі (Сл. Гр.). То було за царя Панька, як земля була тонка (Пр.). При добрій годині всі куми й побратими (Пр.). Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно (Т.Шевченко). Саме упереспи це робилось (Сл. Гр.). Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Б.Грінченко). Ой чом тепер не так, як перше було (Сл. Гр.). Упервій не так робилося (Сл. Гр.). Вона збудована вже в возовицю (Л.Українка). Се було саме у коповіз (Сл. Ум.). Як почнуться вигріви, то сніг пропаде (Сл. Гр.). Нерано, вже й пізні ляги минули (М.Коцюбинський). Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов (Г.Барвінок). А час, мов віл, з гори чухра, його́ не налига́єш (П.Гулак-Артемовський). Уже й під обіди береться (Сл. Гр.). Все добре в свій час (Пр.). Це було саме в гребовицю (Сл. Гр.). Це було за царя Горошка як людей було трошка (Пр.). До часу глек воду носить (Пр.). До пори, до часу збанок воду носить (Пр.). Пішов перед часом сиру землю гризти (І.Франко). Пив дуже горілку, та так без пори і вмер (Сл. Гр.). Сідай, коли маєш час (М.Кропивницький). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (А.Тесленко). Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну (Сл. Гр.). Це не за нас стало, не за нас і перестане (Пр.). Гарні гості, та не в пору (Пр.). От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… (Казка). Часом з квасом, порою з водою (Пр.). Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові (П.Мирний). Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав (Сл. Гр.). Час тягнеться довго, наче голодне літо (Пр.). Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду. Робив од устанку до смерку. Не поможу тобі, бо й самому ніколиться (АС). У лихий час і кум за собаку (Пр.). І тільки час ледь чутно зве на герць. Підступний ворог, не бере нахрапом. Він стиха п’є бурхливі води серць і плоті хліб з’їдає — теж неквапом (Люцина Хворост). Ти так хочеш назад, в узвичаєний ритм часоплину… (Л.Хворост). Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде (В.Симоненко). Часу немає ніде (Анастасія Поритко). Час тече. А коли наливати — булькає (В.Слапчук). Вірю: прийде час, і ми зустрінемось. Подивимось одне одному в очі; потиснемо міцно руки українським воякам; дамо по пиці олігархам; низько вклонимось могилам загиблих на війні із зовнішнім і внутрішнім ворогами; підтримаємо скалічених на цій війні, їхні родини і родини загиблих, продовжуючи при цьому розбудовувати по-справжньому вільну Україну (Володимир Балух). Скоро отак ізлагодився, не хотів наш гідальго марно часу гаяти і здійснення своїх намірів на безрік одкладати, бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода; скільки ще в ньому зла треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі впинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виконати! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони не вміли ні читати, ні писати й збували час воюючи, грабуючи та полюючи (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі). Але що дивуватися, лежиш, прикутий до ліжка, часу як мух на гімні, невідомо що з ним робити (Ігор Пізнюк, перекл. Вєслава Мислівського). Його служниця Катрін, із якою во врем’я оно вони віддавались утіхам плотським, звісно, зірок з неба не хапала, але була вірною, неговіркою й старанною господинею і не прихищала на кухні гостей, ласих до смаковитих решток і вин доброї витримки (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Він сумує, — відповіла Урсула. — Йому здається, що ти маєш небавом умерти. — Скажи йому, — всміхнувся полковник, — що людина вмирає не тоді, коли повинна, а тоді, коли може (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — Мушу зізнатися вам, що я викладаю літературу в Ліможі й коли-не-коли насмілююсь друкуватися в місцевій газеті (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Навіть горе з часом виплаче всі сльози, тільки Час може втамувати скорботу, Час, свідок того, як гаснуть усі почуття, усі людські пристрасті, Час розрадник усіх жалів (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він скоса дивиться на нас, тримаючи в руці чарку, але мовчить. За хвилину він раптом каже в напівтемряву: «А що таке, власне, час?». Георг здивовано опускає свою чарку на стіл. «Перець життя», — спокійно відповідаю я. Мене старий шахрай так швидко не зловить своїми трюками. Недарма ж я член верденбрюкського клубу поетів: ми звичні до великих питань (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Насправді час нікуди не спливає, спливаємо лише ми самі (М.Чайковська, перекл. К.Бруена). Час — гроші (Б.Франклін). Поки ми думаємо, як згубити час, нас згублює час (Альфонс Але). Час — прекрасний учитель, але, на жаль, він убиває своїх учнів (Г.Берліоз). Любов до минулого часу найчастіше не що інше, як ненависть до часу теперішнього (П.Буаст). Час усіх розкладе по своїх місцях] Обговорення статті
Откладывать, отложить
1) (
класть в сторону, особо) відклада́ти (відкла́дувати), відкла́сти, відложи́ти що;
2) (
отсрочивать) відклада́ти (відкла́дувати), відкла́сти;
3) (
воротник) виклада́ти, відкладати, відкла́сти, ви́класти, відко́чувати, відкоти́ти ко́міра; (лошадей) випряга́ти, випрягти, розпрягати, розпрягти, відпрягати, відпрягти́ (коні, коней):
не откладывая далее дела… – не відклада́ючи спра́ви надалі;
откладывать из (от) зарплаты –відклада́ти з платні́ (зарплати);
откладывать карету – випряга́ти ко́ні з берли́ну (з каре́ти), розпряга́ти берли́на (каре́ту);
откладывать на завтра – відклада́ти на завтра;
откладывать от чего (отбирать) – відбира́ти, відібрати;
откладывать часть (масла, мёду) – надклада́ти, надкла́сти (ма́сла, ме́ду);
отложи́те мне лучших яблок – відбері́ть мені́ кра́щих (кра́щеньких) яблук;
отложи́ть заседание до… – відкла́сти засі́дання до…;
отложи́ть исполнение приговора – відкла́сти ви́кона́ння ви́року (при́суду);
откладывать, отложить в долгий (в дальний) ящик (перен.) – відволікати, відволікти (відтягувати, відтягти, відтягнути, відсовувати, відсунути) на безрік; відкласти до грецьких календ; класти, покласти під сукно;
отложить попечение о чём – відкласти (покинути, облишити) турботи (піклування) про що; (разг.) кинути й думку (кинути й думати) про що.
[Спати лягав рано, не маючи світла, і спав допізна, надолужуючи спочинком свої злиденні харчі. Всі думки про шукання житла на зиму відкладав, аж поки не одержить стипендії (В.Підмогильний). Андрій надивлявся на світ. Перед тим, як покинути його, може, назавжди, він жадібно дивився на все навколо, намагаючись все зафіксувати, відкласти в клітинах мозку, щоб потім пам’ятати, яка ж була та «воля», який же був той світ, в якому для нього забракло місця (І.Багряний). Скоро отак ізлагодився, не хотів наш гідальго марно часу гаяти і здійснення своїх намірів на безрік одкладати, бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода; скільки ще в ньому зла треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі впинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виконати! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Це не та книжка, яку можна просто відкласти вбік, її варто закинути щосили якнайдалі (Д.Паркер). Живи сучасністю, якщо не можеш це відкласти на інші часи (С.Є.Лєц). Нічого не відкладай на завтра, краще відкладай на післязавтра — матимеш два вільних дні].
Обговорення статті
Проявлять, проявить
1) виявляти, виявити; проявляти, проявити; являти, явити, появля́ти, появи́ти, вика́зувати, ви́казати, пока́зувати, показа́ти що, дава́ти, да́ти озна́ку чого́;
2) (
хим.) виявля́ти, ви́явити, проявляти, проявити:
проявлять бдительность – бути пильним (недріманним);
проявлять безрассудную отвагу – перти на рожен;
проявлять беспечность к чему – легковажити що;
проявлять заботу – дбати, піклуватися;
проявлять недальновидность – не бачити далі від свого носа;
проявлять нетерпение – нетерпеливитися; виказувати нетерпець;
проявлять неуважение – проявляти неповагу, (сильнее) зневажати;
проявлять, проявить интерес к чему – цікавитися, зацікавлюватися, зацікавитися; виявляти, виявити зацікавлення (цікавість, інтерес) до чого бути цікавим до кого;
проявлять, проявить себя – виявляти, виявити (проявляти, проявити) себе; проявитися, виявитися;
проявлять, проявить чудо – проявля́ти, прояви́ти чу́до, явля́ти, яви́ти чу́до;
проявлять способности – мати хист;
проявлять чрезмерную поспешность – хапатися як попівна заміж.
[Тут він вия́влював ро́зум прони́кливий (П.Куліш). Світання появило їм, яка лука зелена пуста й які гори округи безмовні (М.Вовчок). Лице його нічого не виказало: ні похвали, ні огуди (П.Мирний). Ще дитиною проявляв він надзвичайну цікавість, проворність і хитрість (І.Франко). Він стільки раз за се літо проявив делікатність до мене самої, що я б не хотіла навіть ненароком чимсь вразити його (Л.Українка). — Навіть тоді, коли хлопці підіймали бучу, Галя виявляла охоту взяти найближчу участь у ній (С.Васильченко). Мати ж — вона зітхала й журилася, та нікому не виявляла свої гризоти (Л.Мартович). Не смі́ємо ви́словити свої́х думо́к, появи́ти своє́ї журби́ (М.Леонтович). Оту́т уже́ Хомі́ було́ на чо́му показа́ти сво́ю си́лу (М.Загірня). Прояви́в Бог сла́вне чу́до для всього́ наро́да (І.Франко). Діти нетерпеливилися чекаючи на свій виступ (Б.Антоняк, перекл. О.Токарчук). — А знаєш, Санчо, як послужить нам фортуна,— сказав Дон Кіхот,— то все буде так, як ти мовив. Забудь же те, що сталось — ти, яко чоловік розумний, повинен знати, що не в нашій волі буває стримати перший порив. Та й сам надалі будь обачен і не дуже розпускай язика, як зо мною говориш, бо скільки я не читав рицарських романів (а прочитав я їх безліченну безліч), ніде джура так із своїм паном не розпатякував, як оце ти, і ми тут винні обопільно: ти виявляєш до мене не досить пошани, а я не досить од тебе її вимагаю (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Та хоч в однострої він був, хоч у цивільному вбранні, все в ньому виказувало чоловіка, що збув своє життя серед жінок (Л.Кононович, перекл. Л.Ґію). Людина, що залишає гроші своїм спадкоємцям, не проявляє ніякого милосердя: у нього просто немає іншого виходу (Вільям Ґладстон)].
Обговорення статті
Сопровождаемый – супрово́джуваний.
[Супроводжуваний кавалерійським ескортом та напружено-цікавими поглядами незліченних мешканців Станиславова, що вишикувались обабіч вулиці Романовського, чи то пак Romanowskigasse, спадкоємець австро-дунайського трону з дружиною й кількома віце-спадкоємцями на задньому сидінні особистого, скажімо, „лорен-дітріха" відбував у напрямку залізничного двірця, звідки вечірнім експресом повинен був рушити на Чернівці (Ю.Андрухович). Під вітальні оплески Бродський підводився й довго, раз у раз спиняючись потиснути руку знайомим, пробирався через залу, весь час стенаючи плечима із блазнювато-веселим осміхом невчасно викликаного до дошки шибеника («не знаю, чого ви од мене хочете, але якщо вже так дуже хочете, то ось я»), потім так само по-президентському ручкався, вже на сцені, з усіма по черзі «панелістами», і щойно тоді перебитий (і на диво спокійний!) Мілош повертався до слова — супроводжуваний надалі глухим бубонінням Джо, котрий з місця запустився в дружню балачку з сусідом О.Забужко)].
Обговорення статті
Счёт – лічба, лічення, лічіння, рахунок, рахування; (документ) рахунок;
активные счета – активні рахунки;
без счета – безліч; без ліку (без числа, без міри, без ліку-міри); незліченно, (иногда фиг.) як за гріш маку;
без счёту и денег нет – без ліку (без лічби) і грошей нема(є) (Пр.);
быть на счету – бути під ліком;
быть на хорошем счету, быть на плохом счету – мати добру, лиху репутацію (славу); бути відомим з позитивного боку;
брать (принимать) в счёт (расчёт) – враховувати, брати до уваги (на увагу);
в конечном счёте – кінець кінцем, зрештою, врешті-решт , нарешті, у кінцевому (в остаточному) результаті (підсумку); у загальному підсумку; (иногда) після всього; наприкінці;
вносить (суммы) на текущий счёт – вкладати (суми) на біжучий рахунок;
в счёт будущих платежей – у платіж надалі;
в счёт чего (жалования и т. п.) – на [у] рахунок чого (платні тощо);
выдавать по счёту – видавцем давати (видавати); видавати ліком;
жить за чужой счёт – жити чужим коштом; жити на дурницю;
заключать счета – замикати рахунки;
за счёт выбора – внаслідок вибору;
за счёт чего – користуючись з чого (використовуючи, використавши що);
иметь счет в банке – мати рахунок у банку;
каждая минута на счету – не можна гаяти й хвилини (жодної хвилини); кожна хвилина лічена (рахована);
круглым счётом – округло [рахувавши, рахуючи]; приблизно;
лицевой счет – особовий рахунок;
личный счет – особистий рахунок;
на [за] счёт чей, какой – коштом чиїм, яким; на чиї, які гроші;
на казённый счет – урядовим коштом;
на свой счёт принять – (о деньгах) взяти на свій кошт; взяти кошти на себе; (переносно) взяти на свій карб;
на счёт чей (говорить, намекать…) – про (за) кого, на чий карб (закидати, натякати);
на чей (чужой) счет жить – чиїм (чужим) коштом жити;
на этот счёт – щодо цього (про це, за це);
не [идёт] в счёт – не береться до уваги (що); не має ваги (не важить); не враховується (рахується); не в число;
не счёл нужным, возможным – не визнав (не вважав) за потрібне, за можливе;
открывать счет – відкривати рахунок;
относить на чей счет – залічувати на чий рахунок; (иноск.) брати на чий карб;
остается счётом – лишається ліком;
первый по счёту – перший числом;
по большому счёту – правду (по правді, прямо, загалом) кажучи;
покончить счёты с кем, с чем – припинити (порвати) взаємини (стосунки) з ким; розійтися (розцуратися) з ким; покласти край чому;
по моему счету (их столько-то) – на мій лік;
поставить в счёт – залічити; записати на рахунок;
по счёту (документу) получать – на рахунок одержувати;
по счёту (принимать, сдавать) – (приймати, здавати) під лік;
принимать без счёта – брати не лічивши;
принимать, принять на свой счёт что (перен.) – брати, узяти на свій карб (иногда на себе) що; прикладати, прикласти до себе що;
прохаживаться, пройтись на счёт чей – глузувати, поглузувати (насміхатися, насміятися) з кого, з чого; зачіпати, зачепити кого, що; (фиг., только соверш.) водою бризнути на кого, на що; сипнути (кинути) наздогад на кого, на що;
сбрасывать, сбросить (скидывать, скинуть) со счетов (счёта) кого, что – скидати, скинути з рахунку кого, що; перестати зважати на кого, на що; не брати більш до уваги кого, чого;
сведение счетов – обрахунок;
сводить счёты – обраховуватися; робити обрахунок; закінчити рахунок; облічитися з ким;
сложить со счётов – вилучити з рахунків;
ставить, поставить в счёт кому, что (перен.) – ставити, поставити (брати, узяти) на карб кому, що;
счёт депозитов и невыплаченных сумм – рахунок депозитів та неоплачених сум;
счёт имущества, вновь поступившего в отчетный период – рахунок майна, що надійшло за звітний період;
счёт (случайных) прибылей и убытков – рахунок (випадкових) прибутків і витрат;
счётом выдавать – видавцем давати;
счёт расходов по непосредственному обслуживанию рабочих и служащих – рахунок видатків на безпосереднє обслуговування робітників та службовців;
счёт специальных текущих счетов под обязательства и процентные бумаги – рахунок спеціяльних біжучих рахунків під зобов’язання та відсоткові папери;
счёту нет кому, чему – ліку [числа] немає кому, чому; без ліку [безліч] кого, чого;
текущий счет – біжучий рахунок;
что за счёты (разг.) – які можуть бути рахунки; що за рахунки; не варт(о) про це й говорити;
это не в счёт – це [то] не в число; це не йде в рахунок (не враховується, не рахується); цього не слід брати (не береться) до уваги.
[Кінець кінцем прийшов до невеличкої затоки між кручами, де було затишно й відлюдно (В. Підмогильний). Врешті-решт, не повинні пропасти марно ні краплини поту, ані крові нашої… (О. Довженко)].
Обговорення статті
Флаг – прапор, стяг:
государственный флаг – державний прапор;
поднимать, поднять флаг – зво́дити, зве́сти, підно́сити, підне́сти пра́пора;
под флагом чего – під прапором чого;
спускать, спустить флаг – спустити прапора;
флаг в руки (язвительное пожелание действовать способом, не нравящимуся говорящему) – прапор в руки (, барабан на шию, сокиру в спину, електричку назустріч…), (ещё) вітер в спину, вперед і з піснею.
[В Севастополі, де стояла велика чорноморська флота, 2 квітня на нових дреднавтах (2), крейсерах (2), міноносцях (11), підводних човнах (8), лінійних кораблях (2) та кільканадцяти інших старих кружляках і міноносцях залопотів український прапор. Це українська кров відізвалася в залозі чорноморської флоти, і вона самохіть відкинула російські червоні й білі прапори (Юрій Липа). Червоний прапор майорить вгорі, здійнявшись гордо на високій вежі… На ньому — кров… То кров людська горить! То пломеніють сполохи пожежі! Вогонь і кров — немає їм кінця. Вогонь і кров – без міри та без ліку. Невже цей прапор справді до лиця та до вподоби збуреному віку? Невже й надалі будемо нести жорстокий символ смерті та руїни? О ні, червоний прапоре, не ти символізуєш славу України! (Леонід Терехович). Лежу й відчуваю, що дівчат все більше з кожним криком чайки. На мені жовто-сині плавки. Прапор піднімається (Юрай Курай). Звичайно, є раби, які готові радісно цілувати ногая, яким їх б’ють. Здається, у психіатрії цей феномен називається мазохізмом. Тому якщо ви належите до таких, то залюбки тепер вже не за законом, а цілком добровільно пов’язуйтеся стрічками, вішайте червоні прапори, але хоч би для себе, перед дзеркалом визнайте свій діагноз. Адже саме визнання хвороби, як твердять психіатри, може бути першим кроком до одужання. А проте навіть якщо у вас не вистачить сил зізнатися у недузі самим собі, маєте розуміти — люди навкруги точно діагноз цей вам поставлять. За одною безпомилковою ознакою — червоним прапором (брати Капранови). Іноземець, прибувши в СРСР і проїхавши трохи машиною, вскочив у яму і пошкодив авто, коли ; приїхали даївці почав гаряче їм доводити, що ті мали б позначити небезпечне місце червоним прапорцем. — А ви, в’їжджаючи в Союз великий червоний прапор бачили? — ..? — Так, оце на всю територію країни поширюється].
Обговорення статті
Ослепнувший, ослепший – осліплий, (отемневший) отемнілий.
[— Так буде й надалі. — І нагальне мелькнула йому в голові якась думка, бо протер осліплі від сонця очі й устромив їх в Юстину. — Ви що, виворожуєте мені смерть… жадаєте мені смерті? — Ступі починала надокучати «культурна», як йому здавалось, бесіда, й він чвиркнув слиною крізь зуби, немовби «культурність» з себе випльовуючи (Р.Федорів). Вбери ту славну сукню і дай мені забути ці чорні перегони пролопотілих літ. Вбери пречисту сукню, розпукни в сто пелюсток, щоб я не загубився між сміхом і плачем. Осліплий і оглухлий, знімілий і отерплий, лечу на свій сліпучий всеочисний вогонь (В.Стус)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПЕРСПЕКТИ́ВА фраз. галиц. мета́ [на далёкую перспективу на до́вшу мету́];
с учётом перспективы фраз. на ви́ріст;
в перспективе фраз. нада́лі.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Впредь – напере́д, да́лі, нада́лі.
Дальнейший – да́льший, -а, -е; в дальнейшемнада́лі.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Будущее – майбутнє; будучина; прийдешність. В будущемнадалі. В недалеком будущем – незабаром; невдовзі.
Вперед (наречие места) – вперед, наперед; (нар. времени) – попереду; наперед; надалі; (междометие) – вперед! рушай! Вперед выдаваться – виставлятися. Вперед выскакивать – вириватися. Ходить взад и вперед – ходити туди й сюди; снувати. Вперед, впредь так не делайнадалі так не роби. Ни вперед ни назад – ні туди, ні сюди.
Впредь – наперед далі; надалі. Впредь до изменения – (аж) до (дальшої) зміни. Впредь до выяснения, получения и т. п. – доки з’ясовано буде, доки одержано буде й т. ин. В продолжение чего – протягом чого; на протязі чого; через що; крізь що; за чого.
Время – час; пора; часина; доба. Короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина. В короткое время, за короткое время – за малий час; не за великий час; за малу часину. Продолжительное время – великий час; довший час. Рабочее время – робітний, робочий час. Во время, во времена кого, чего – за кого, за чого; за часів кого, чого; під що; підчас чого. Со времени – від часу, від часів. До времени – до якогось часу; покіль що. С какого времени – відколи; з якого часу. С этого времени – відтепер; з цього часу. С того времени – відтоді; з того часу; з тих часів. Со времени (революции, ревизии и т. п.) – від часу (революції, ревізії і т. ин.) С давнего времени – з давніх часів; з давньої давнини; з давнього давна; з давніх давен. С незапамятных времен – з давніх давен; від найдавніших часів. С того времени, как – з того часу, як; відколи. С некоторого времени – з якогось, від якогось часу. В какое время? – якого часу? Около того времени – близько того часу. В это время – тим часом; в цей час; під цей час. А в это время – аж тут; аж під цей час. В то время – тоді; того часу; в той час; під той час; тими часами; на той час; на ту пору. В то же время – рівночасно; одночасно; в той-таки час; в той самий час. В одно время – заразом; одночасно. В одно и то же время – за одним заходом; одночасно. Тем временем – тим часом; поки що. В то время, как – тим часом як. Все время – раз у раз, раз по раз. Раньше времени – без часу. В свое время – за свого часу; свого часу; в свій час; (своевременно) – своєчасно. Вовремя – вчасно; впору; на свій час. Не в свое время, не вовремя – невчасно; не в час; не свого часу. Всему свое время – на все свій час. Для своего времени – як на свій час; як для свого часу. Во всякое время – повсякчас; повсякчасно. Это было не в наше время – це ще не за нас було; не в наші часи те діялося. В недавнее время – недавніми часами. В прежнее время – попередніми часами; за попередніх часів; давніших літ; перше; попереду. В последнее время – останнім часом; останніми часами. В старое время – за давнього часу; в старовину. По теперешним временам – як на тепер; як на ці часи. До последнего времени – донедавна. В другое время – иншим часом. До сего, до настоящего времени – досі; до цього часу. До того времени – доти, дотіль. До поры до времени – поки що; доки що; до слушного часу; до часу. До позднего времени – допізна; до пізньої години. На время – на час; до часу; про час. На некоторое время – на якийсь час. На неопределенное время – на безрік. На вечные времена – на вічні часи; на безвік; у вічний час. Спустя, через некоторое время – по часі; згодом; перегодом, перегодя (якийсь час); незабаром; невдовзі; туди далі; по якійсь годині; за якимсь часом. Спустя долгое время – по довгому часі. Продолжительное время – довго; чимало часу. В непродолжительном времени – незабаром; незадовго. С течением времени – дедалі; з часом; з бігом часу. В течение некоторого времени – протягом, на протязі якогось часу. В течение непродолжительного времени – не за великий час; протягом, на протязі недовгого часу. От времени до времени – час від часу; з часу до часу. По временам, время от времени – часами; десь-не-десь; коли-не-коли; десь-колись. В ночное время – уночі; нічною добою; нічної доби; вночішнього часу. В любое время – коли хочете. Время дообеденное – задобіддя; задобідня година. В обеденное время – в обіди. Время послеобеденное – пообідній час; сполуденок. Время года – пора; доба року. В свободное время – на дозвіллі; гулящого часу; вільного часу; гуляючи. Есть время – є коли. Отсутствие свободного времени – нікольство. Не хватать, не доставать времени – ніколитися. Нет времени – нема коли; ніколи; не маю часу. Удобное, благоприятное время – добра нагода; добра година; слушний час; сприятлива година. Надлежащее время – певний, слушний час. Потребует много временисм. Требовать. Неблагоприятное, бедственное время – лихий час; лихоліття; тяжка година; знегіддя; знегода. В условленное время – умовленої години; як умовлено. В лучшие времена – за кращих часів. Указанное время – зазначений час. Определенное время – певний, визначений, призначений час, термін. В определенное время – певного часу; за певний, визначений час; (в определённые сроки) – певними термінами. Теперешнее время – теперішні часи; цьогочасність. Старые времена – старі часи; давнина; старовина; старосвіччина. В настоящее время – на теперішній час. До настоящего времени – донині; дотепер. На будущее времянадалі; на дальший час; на майбутнє. По настоящему времени – на теперішній час. В давние времена – давніми часами; у давні давна. Относящийся к этому, к тому, к новому времени – цьогочасний; тогочасний; тодішній; новочасний. Требующий, отнимающий много времени – забарний; загайний. Время летит – час біжить; час не змигнеться. Время прибавочное (для работы) – надробочий час. Время упущено – проминуто час; (шутя) – пора перепорилася. Время идет – час минає, плине. Время скоро проходит – час швидко упливає. Время терять – гаяти час; марнувати час. Выиграть время – вигадати час. Время поступления бумаги – час вступу паперу. Во сколько времени – за скільки часу; за який час. В рабочее время – робітною, робочою порою; в робочу пору; в робочий час. Улучить, выбрать время – вигадати годину; добрати часу. Свободное время – дозвілля; гулящий час. Нет свободного времени – часу немає; (от работы) – виробу немає. В какое время – в яку годину; в яку пору. Как раз в то время – саме тоді; саме під той час. На это требуется много времени – на це треба багато часу; це відбере багато часу. Летнее время – літо. В летнее время – влітку; вліті; літньої доби. Нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові.
Дальнейший – дальший. В дальнейшемнадалі.
Изменение – переміна; зміна; відміна. Во изменение – зміняючи; на зміну. До изменения – до зміни. Впредь до изменениянадалі до зміни; до дальшої зміни; поки не буде змінено, скасовано. Изменение в личном составе – переміна в особовому складі. Изменение расписания поездов – зміна залізничного руху. Изменение пароходных расписаний – зміна пароплавного руху. Вносить изменение во что – зміняти що; запроваджувати зміну до чого.
Оставаться – зоставатися; лишатися; залишатися. Оставаться вакантным – пуляти; вакувати. Оставаться должным – завинити кому; заборгувати кому. Оставаться в накладе – утратити. Оставаться непричастным – зоставатися у боці, збоку; виметним бути. Продолжать оставатьсянадалі лишатися. Счастливо оставаться – зоставайтесь, бувайте здорові, щасливі.
Прок – пуття; пожиток. Что в этом проку – яка з того користь; який з того пожиток. Впрок (готовить) – надалі, на схов (готувати).
Счет – лічба; (документ) – рахунок. Текущий счет – біжучий рахунок. Лицевой счет – особовий рахунок. Личный счет – особистий рахунок. Активные счета – активні рахунки. Счет депозитов и невыплаченных сумм – рахунок депозитів та неоплачених сум. Вносить (суммы) на текущий счет – вкладати (суми) на біжучий рахунок. Счет имущества, вновь поступившего в отчетный период – рахунок майна, що надійшло за звітний період. В счет (жалованья) – на рахунок (платні). В счет будущих платежей – у платіж надалі. Счет (случайных) прибылей и убытков – рахунок (випадкових) прибутків і витрат. За чей счет исполнено, издано и т. п. – коштом чиїм виконано, видано і т. ин. На чей (чужой) счет жить – чиїм (чужим) коштом жити. На казенный счет – урядовим коштом. На чей счет (говорить, намекать) – на чий карб (закидати, натякати). Насчет этого – щодо цього. Насчет этого говорить – про це (говорити). Насчет этого я спокоен – це мене не турбує. Счет расходов по непосредственному обслуживанию рабочих и служащих – рахунок видатків на безпосереднє обслуговування робітників та службовців. Счет специальных текущих счетов под обязательства и процентные бумаги – рахунок спеціяльних біжучих рахунків під зобов’язання та відсоткові папери. Сводить счеты – обраховуватися; робити обрахунок; закінчити рахунок; облічитися з ким. Сведение счетов – обрахунок. По счету первый и т. д. – числом перший і т. ин. На хорошем, плохом счету быть – добру, лиху славу мати. По моему счету (их столько-то) – на мій лік. Счетом выдавать – видавцем давати. Без счета, без числа – без міри, без ліку. Принимать без счета – брати не лічивши. По счету (принимать, сдавать) – (приймати, здавати) під лік. По счету (документу) – на рахунок. В конечном счете – наприкінці; кінець-кінцем. Остается счетом – лишається ліком. Поставить в счет – залічити; записати на рахунок. Сложить со счетов – виключити з рахунків. Заключать счета – замикати рахунки. Не в счет – не в число. Принимать на (свой) счет – брати на (свій) рахунок; (иноск.) – брати на свій карб. Относить на чей счет – залічувати на чий рахунок; (иноск.) – брати на чий карб. На свой счет принять (о деньгах) – взяти на свій кошт; взяти кошти на себе; (переносно) – взяти на свій карб. Открывать счет – відкривати рахунок. По счету получать – одержувати на рахунок. Быть на счету – бути під ліком.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Будущее
• В будущем
надалі; в майбутньому. [Ви машини такі і надалі робіть — Це майбутнє річкового флоту. Забіла.]
• В недалёком будущем
– незабаром; невдовзі (невзадовзі).
• Отдалённое, неизвестное будущее
– далеке, невідоме майбутнє; (про дуже тривал. час) безвість віків.
Будущий
• В будущем году
– на той рік; наступного (майбутнього) року.
• На будущее время
надалі; на майбутнє.
Впрок
• Заготовлять (сохранять) впрок
– заготовляти (зберігати) про запас (на запас, на схов, надалі, на дальший час).
• Ему всё впрок
– йому все на добре (на добро, на користь, на пожиток); усе йому йде в руку (в руки).
• Это не пойдёт впрок
– з цього пуття (добра, користі, пожитку) не буде; це добром не піде; це в руку (в руки) не піде. [З цього пиття не буде пуття. Пр. Це йому добром не піде. Прус.]
• Это пошло ему впрок
– не пішло йому на добро (на добре, добром, на користь, на пожиток, у руку).
Время
• А в это время
– а[ж] в цей (під цей) час; а(ж) тут.
• Благоприятное, удобное время
– [Добра] година; сприятлива година; добра нагода; слушний (нагідний) час. [При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Пр.]
• В более отдалённые времена
– за давніх часів, у давніших часах.
• В давние, древние времена
– давніми часами (за (старо)давніх часів, у давні часи); давньою порою; у давні давна (віки); за давніх-давен (за давнього давна); у [давню] давнину (у [давній] давнині); давниною; за старожитних часів; застародавна. [Січовики ще за старожитних часів прозивались козаками. Стороженко.]
• В данное время
– (в) цей час; тепер.
• В другое время
– іншим часом; іншим (другим) разом.
• В зимнее время
– зимової пори (доби); узимі (узимку, зимою). [Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує). Пр.]
• В какое время
– якого часу (у який час); у яку годину; коли. [Ой, Бог знає, коли вернусь, в яку годину, Прийми ж мою Марусеньку, Як рідну дитину. Н. п.]
• В короткое время
– за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час; за малу часину (годину).
• В летнее время
– літньої пори (доби); літнього часу; улітку (уліті, літ(к)ом). [Скинеш оком по тому степу, що колись улітку пишною травою зеленів. Сл. Гр. Літком немає Мотрі дома. Мирний.]
• В лучшие времена
– за кращих (за ліпших) часів; у кращі (у ліпші) часи.
• В любое время
– будь-якого часу (у будь-який час); першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини); кожного часу; коли хочете; коли завгодно. [Він був увільнений від війська й міг кожного часу женитися. Кобилянська.]
• В настоящее время
– тепер (іноді розм. тепереньки, теперечки); теперішнім часом (за теперішніх часів); нині. [Таких людей, як був отой дід Євмен, тепер — запевне кажу вам — нема. Кониський. Де то вона тепереньки? Н.-Левицький.]
• В настоящее время, когда…
– тепер (нині), коли.
• В наше время
– за нашого часу (за наших часів); за наших днів, за нас. [От було за наших часів — Верді, Россіні… Українка.]
• В недавнее время
– за недавніх часів (недавніми часами); недавно.
• В непродолжительном, скором времени
– незабаром (невзабарі); незадовго (іноді нев(за)довзі); через (за) недовгий час; небавом (розм. іноді незабавки, незабаром); затого; (лок.) ускорості (ускорах). [Метод Багірова незабаром підхопили всі. Гончар. Невдовзі з-за хати з’явилася Знайда. Трублаїні.]
• В ночное время
– уночі; нічною порою (добою); нічної доби; нічного часу; о нічній порі. [Вдень тріщить, а вночі плющить. Пр. Нічною се було добою. Котляревський. Коли ти пишеш о порі нічній… Павличко.]
• В обеденное время
– в обід(и); під (в) обідню пору (об обідній порі); обідньої доби (в обідню добу); в обідню годину. [В обідню пору Василько погнав гусей додому. Панч. Вітрець схопився об обідній порі. Сл. Гр.]
• Во время, во времена кого, чего
– за кого, за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого, при чому; (передається ще й орудним відмінком). [То було за царя Панька, як земля була тонка. Пр. При добрій годині всі куми й побратими. Пр.]
• Во время жатвы
– у (під) жнива; під час жнив; жнивами. [Мій Петрик найшовся жнивами. З нар. уст.]
• Во время новолуния (первой четверти)
– на молодику (на молодиці); (зрідка) на нову.
• Во время оно, во времена оны
(устар.) – во врем’я оно. [Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно. Шевченко.]
• Во время сна
– під час сну; спавши; (розм.) упереспи (упересипи). [Він марив спавши. З нар. уст. Саме упереспи це робилось. Сл. Гр.]
• Во все времена
– за всіх часів; у всі часи; на всі часи.
• Во всякое время
– повсякчас(но); (зрідка застар.) на всяку діб. [Так грай-бо, скрипонько моя. Голоті вбогій повсякчас, І хай нудьга тіка від нас. Манжура.]
• В определённое время
– у певний (визначений) час; певного часу.
• В последнее время
– останнім часом (останніми часами); останнього часу (в останній час). [Ви якось чудно поводитесь зі мною останнього часу. Українка.]
• В прежнее время, в прежние времена
– за попередніх часів (давніших, колишніх); попередніми часами; давніших літ; перше; (розм. іноді) упершені (упервині); попереду; давнішеє]; раніш(е); передніш(е). [Ой чом тепер не так, як перше було. Сл. Гр. Упервій не так робилося. Сл. Гр. Я хотіла поговорити з тобою так… як давніше було. Франко.]
• В рабочее время
– у робочий (у робітний) час; в [під] робочу (робітну) пору; під робочий (робітний) час; робочої (робітної) пори; робочою (робітною) порою.
• Временами и дурак правду говорит
– як коли й дурне правду тне. Пр. І на премудрих часом чорт їздить. Пр. І на мудрім дідько на Лису гору їздить. Пр.
• Время боронования
– волочінка.
• Время возки копен, хлеба с поля
– возовиця; коповіз. [Вона збудована вже в возовицю… Українка. Се було саме у коповіз. Сл. Ум.]
• Время всему научит
– час усього навчить; час — найкращий учитель.
• Время все раны лечит
– час усе лікує. Пр. Час всі рани гоїть. Пр. Збіжить вік — ото тобі й лік. Пр.
• Время года
– пора (доба, відміна) року.
• Время — деньги
– час — то гроші. Година (час) платить, година (час) тратить. Пр. Не товар платить, а час. Пр.
• Время до восхода солнца
– досхідна пора (доба).
• Время жатвы
– жнива.
• Время золотое (молодые счастливые годы)
– золота пора; золотий (красний) час; золоті (красні) роки (літа); красна молодість.
• Время идёт
– час минає (збігає).
• Время идёт быстро
– час швидко минає (упливає); час лине [хутко, пругко].
• Время, когда весной снег тает
– відталь. [Ледве перейшов річку, боявся, що провалюсь, відталь бо вже була. З нар. уст.]
• Время, когда греет солнце
(разг.) – вигріви. [Як почнуться вигріви, то сніг пропаде. Сл. Гр.]
• Время, когда ложатся спать
– час, коли лягають спати; (розм. давн.) ляги (лягови, обляги); (присл.) улягома. [Нерано, вже й пізні ляги минули. Коцюбинський. Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов. Барвінок.]
• Время косьбы (косовица)
– косовиця.
• Время летит
– час лине (летить, біжить); (образн.) час не змигнеться; (згруб.) час чухрає. [День за днем, за тижнем тижні — непомітно лине час. Забіла. А час, мов віл, з гори чухра. Г.-Артемовський.]
• Время не ждёт (не терпит, не стоит)
– час не жде (не чекає, не стоїть, не триває); час тіснить. [Швидко, швидко, бо час не стоїть. Чендей.]
• Время опадания листьев (листопад)
– листопад; (іноді) падолист.
• Время от времени, от времени до времени
– від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу); часом (часами); (зрідка) коли-не-коли. [Чоловік коли-не-коли оглядався, і Василько знав чого… Турчинська.]
• Время пахоты
– оранка. [Вона добилася, що бригадир виділив їй землю ще до оранки. Скляренко.]
• Время перед вечером, под вечер, предвечерье
– підвечірок (підвечір); підвечір’я (надвечір’я). [Одного прекрасного підвечір’я ми з Адаменком зустрілися. Яновський.]
• Время перед жатвой, перед сбором нового хлеба
– час перед жнивами, перед збором нового хліба; переджнив’я; (давн.) переднівок. [Поставила хутенько на стіл. І хлібця скибочку, що Зінька принесла, бо ж переднівок. Харчук.]
• Время перед обедом, предобеденное время
– передобідній (передобідяний) час; передобідня пора (година, часина); передобіддя (переобідок); надобіддя. [Надворі стояло гаряче передобіддя, що більше нагадувало глибоке літо, ніж початок осені. Тудор.]
• Время покажет
– час покаже; з часом буде видно; з часом побачимо.
• Время полуденное приближается
– (розм.) Береться під обіди. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.]
• Время появления первого льда
– перволіддя. [Ішов я якось у перволіддя до сорочинців. З пар. уст.]
• Время предрассветное, рассвет
– досвіт(ок); досвітній час; досвітня година (доба, пора). [З самого досвітку стали вирушати селяни на Князівку. Головко.]
• Время приближается, приближалось к полночи
– доходить, доходило до півночі; береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі; наближається, наближалася північ. [Вже було пізно, добиралося до півночі. Мирний.]
• Время придёт — слёзы утрёт
– час мине — сльози зжене. Пр.
• Время прошлое, давно минувшее
– час минулий (давній, давноминулий); давні (минулі) часі; давня давнина. [Давня то давнина, а наче вчора діялось. Вовчок.]
• Время работает на нас
– час працює на нас.
• Время роения пчёл
– рійба (ройовиця).
• Время сгребания сена
– гребовиця. [Це було саме в гребовицю. Сл. Гр.]
• Время упущено
– упущено (пропущено) час; (жарт.) пора перепорилася (перепоріло).
• В свободное время
– на дозвіллі; вільного (гулящого) часу; вільним (гулящим) часом; у вільний (гулящий) час; на (по)гулянках (гулянками); гуляючи. [Нехай колись на дозвіллі зроблю. Сл. Ум.]
• В своё время
– свого часу (у свій час, іноді за свого часу). [Все добре в свій час. Пр.]
• Всё время
(разг.) – (у)весь час; усе; повсякчас [годину]; раз у раз (раз по раз). [Василь одійшов далеченько, та все оглядався до дівчат. Н.-Левицький.]
• Всему своё время
– на все свій час; усьому свій час.
• В старое время
– за старих часів; у старовину; за давніх часів (за давнього часу); у давнину. [Все так же було, як і в давнину. Свидницький.]
• Всякому овощу своё время
– усякий овоч має свій час. Пр. Порою сіно косять. Пр. Не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити. Пр. Кусає комар до пори. Пр. Тоді дери луб’я, як дереться. Пр.
• В течение… времени
– протягом часу.
• В течение непродолжительного, некоторого времени
– не за великий час; протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час. [Не за великий час усе прогайнували. Сл. Гр.]
• В то время
– того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів); на той час (на ту пору, о тій годині); за тієї години; [саме] тоді; тією добою (тієї доби). [А тим часом шаланда пройшла поза купою очерету й випливла на Кардашинський лиман. Яновський. І блідий місяць на ту пору З-за хмари де-де виглядав. Шевченко. Саме тоді прийшли цигани, набиваються ворожити. Барвінок.]
• В то время как…
– тим часом як…; у той час як…; як. [Це було за царя Горошка, як людей було трошка. Пр.]
• В то же [самое] время
– одночасно (рівночасно); в той-таки час (в той самий час); заразом; водночас (воднораз); (іноді) за одним заходом. [Гарне, привабливе обличчя жінки здавалось воднораз суворим і ніжним. Козаченко.]
• В условленное время
– умовленої години, як умовлено.
• В хорошее время (пока было хорошо)
– за доброго часу; за добра.
• Выбрать время
– вибрати годину (часину); улучити (спобігти) годину (час, часину). [Антон: Коли ж то буде? Оришка: Як тільки спобіжу таку годину, що вони не будуть сердиті… Кропивницький.]
• Выиграть время
– вигадати час.
• В это время
– у (під) цей (під теперішній) час; цей час; у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом).
• Делу время, потехе час
– коли почав орати, так у сопілку не грати. Пр. Попрацюй влітку, відпочинеш взимку. Пр. Іди в гості сміло, як не жде дома діло. Пр.
• Для своего времени
– [Як] на свій час; [як] для свого часу.
• До времени; до поры до времени
– до часу; до пори, до часу; до якогось (до котрогось, до певного) часу; поки що; до слушного часу.
• До часу глек воду носить.
Пр. До пори, до часу збанок воду носить. Пр.
• До времени, прежде, раньше времени
– передчасно (дочасно); перед часом (до часу); без часу; завчасно (завчасу); без пори; порано. [Передчасно постарівсь. Кримський. Пішов перед часом сиру землю гризти. Франко. Пив дуже горілку, та так без пори і вмер. Сл. Гр.]
• Долгое время
– довгий (великий) час.
• До настоящего времени
– досі; дотепер; донині. [За римлян теж таке завжди велось, То й дотепер, можливо, дотяглось. Лукаш, перекл. з Гете.]
• До недавнего времени
– донедавна; до недавнього часу.
• До недавнего времени бывший (существовавший)
– донедавній.
• До позднего времени (до поздней поры)
– до пізнього часу; до пізньої години (пори); допізна.
• До последнего времени
– до останнього часу; донедавна.
• До сего времени
(книжн.) – до сього (до цього) часу; досі. [Адреса моя та сама, що й досі була… Українка.]
• До сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший)
– дотеперішній (досьогочасний). [Кожна нова думка, що не згоджувалася з її дотеперішнім світоглядом, викликала цілу бурю в молодій, незміцнілій ще душі. Коцюбинський.]
• До того времени
– доти; до того часу.
• До того времени бывший (существовавший)
– дотогочасний.
• Ей время выходить замуж
– їй час іти заміж (дружитися, віддаватися); вона вже на відданні; вона вже на порі (у порі).
• Ему время (пора) жениться
– час йому женитися (дружитися, одружуватися); він уже на порі (у порі); він уже на оженінні; він уже дохо(д)жалий; (лок.) він уже на стану став; (образн.) він уже під вусом; він уже підвусий.
• Если позволит время
– якщо (коли) матиму час; якщо матиму коли; як буде коли. [Сідай, коли маєш час. Кропивницький.]
• Есть время
– є час; є коли.
• За отсутствием времени
– за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу.
• Знай время и место
– знай своє місце й час.
• И до настоящего времени
– і досі; і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу. [Од споконвіку і донині Ховалась од людей пустиня. Шевченко.]
• Идти с духом времени
– іти з духом часу; потрапляти часові. [Ви боїтесь, що я не піду з духом часу, а зостануся позаду, — не думаю я сього. Українка.]
• Имел время
– мав час; мав коли; [мені] було коли.
• Имею время
– маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли.
• Иное время — иное бремя
– що вік, то інший світ. Пр.
• Как раз в то время
– саме тоді; саме під (в) той час.
• Как раз в это время
– саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме.
• К тому времени
– на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору.
• Мне теперь не время
– [Тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи.
• На будущее время
надалі; на дальший час; на майбутнє; (іноді) на потім; (давн.) на потомні часи.
• Наверстать потерянное время
– надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час. [Загаяний час друзі надолужили швидкою ходою. Байдебура.]
• На вечные времена
– на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (давн.) на всі віки потомні.
• На время
– на [якийсь] час; до часу; про час. [Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну. Сл. Гр.]
• Назначенное, урочное время
– визначений (призначений) час; визначені (призначені) години.
• На короткое время
– на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий) час. [Не надовго розстаємось — на час. Старицький. Може, вирвусь на часинку, прийду попрощатися з родом… Стельмах.]
• На некоторое время
– на який(сь) (на деякий) час; на яку(сь) (на деяку) годину; на [який там] час; до часу.
• Наступает, приближается обеденное время
– настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.]
• Наступили дурные времена
– настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали.
• Нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам
– нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний. [Сьогоденні наші справи. М. Рильський.]
• На это требуется много времени
– на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу.
• Неблагоприятное время
– недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (давн. лихівщина); знегода (знегіддя). [Я хочу попрохать, щоб хто мене сховав На сей недобрий час. Глібов. При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Н. п.]
• Не в наше время
– не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті. [Це не за нас стало, не за нас і перестане. Пр.]
• Не в своё время, не вовремя
– не в час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору. [Не в час прийшла вона. Воронько. Гарні гості, та не в пору. Пр.]
• Не ко времени
– не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори.
• Некоторое время
– який(сь) (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка(сь) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година.
• Нет времени у кого
– не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) (й) угору глянути.
• Не те времена
– не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло. [Тепер уже не тим вітром повіяло. Франко.]
• Не хватает, не достает времени
– не стає (не вистачає) часу; (розм.) ніколиться. [От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… Казка.]
• Новые времена
– нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв.
• Обеденное время
– обідня година (пора, доба); обідній час; обід(и). [Я лежу на зеленій землі В час обідній, у пору спочинку. Мушник.]
• Около того времени
– близько того часу.
• Отсутствие свободного времени, недосуг
– брак [вільного] часу.
• Первое время, в первое время
– на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах. [Важко буде перший час. Копиленко.]
• По временам, временами
– часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи. [Часом з квасом, порою з водою. Пр.]
• По нынешним временам, по настоящему времени
– [Як] на теперішній час; [як] на теперішні часи.
• По теперешним временам
– як на тепер; як на ці (теперішні часи).
• Потеря времени
– трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу.
• Потерять время
– згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час.
• Праздно время проводить, провести
– переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати. [Й минуточки не згуля. Тесленко. Вже третю неділю Юхим отак байдикує у лузі. Ле.]
• Прежде, раньше времени
– передчасно (завчасно, завчасу); до часу (без часу); без пори.
• Приходит, придёт, пришло время
– настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала. [У людини, як і в птаха, настає в житті такий час, коли в неї міцніють крила. Козаченко. От тепер година впала, щоб лягти в труну соснову… Тимченко, перекл. «Калевали».]
• Прошедшее время
– минулий час; минулість; той (ген той) час.
• Раннее, утреннее время
– зарання; заранок (позаранок). [Півень співа поки з зарання, а далі спить. Номис.]
• Самое время
– саме час. [Саме час обідати. З нар. уст.]
• С давнего времени
– віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен). [Був собі дід та баба. З давнього-давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили… Шевченко.]
• С какого времени
– відколи; з якого часу.
• Сколько времени?
– котра година?
• С недавнего времени
– з недавнього часу; знедавна (віднедавна).
• С незапамятных времен
– від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з(поза) давнього-давна (з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку). [Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові… Мирний.]
• С некоторого времени
– з якогось (від якогось, від котрогось) часу.
• Со временем
– згодом; з часом. [В пастушім народилось курені І згодом виросло дівчатко гоже. Мисик.]
• Со времени революции
– від часів (від часу, з часів) революції.
• Спустя долгое время
– по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того).
• Спустя некоторое время
– [Трохи] згодом (трохи згодивши); згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]); нев(за)довзі; не(за)бавом (незабавно, незабавки); незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі); по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі; туди далі. [Коли, трохи згодом, на шляху щось закуріло… зателенькав голосний дзвінок. Мирний. Якось перегодом вже читали ми книжку. Сл. Ум. За малу годину вже й з кондуктором вертається. Грінченко. Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав. Сл. Гр.]
• Старые времена
– старі часи; давнина; старовина (старосвітчина). [Люди-то хоч і кажуть, що у старовину було лучче жити — ні, не вір, моя дитино… Мордовець.]
• С течением времени
– з бігом (з плином) часу; з часом; згодом; дедалі. [Любити мене ви зразу не зможете, але шанувати хіба буде трудно? А з часом, може, і полюбите? Гжицький.]
• С того времени как…
– відколи; відтоді як…; з того часу як (коли)…; з тієї пори як (коли)…
• С того времени, с тех пор
– з (від) того часу (з тих часів); з тієї пори; відтоді. [З тих часів не міг я тут бувати. Шпорта.]
• С этого времени, отныне
– відтепер (віднині); з цього (від цього) часу.
• Тем временем
– тим часом; поки що. [А тим часом підкотили Оттакого кавуна! Тичина. Я піду по бригадира, а ти поки що збери ланку. З нар. уст.]
• Теперешнее время
– теперішній час (теперішні часи); теперішність; сьогочасність; сучасність.
• Терять, потерять, тратить, потратить время [попусту]
– марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час; [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час; за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час; [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час. [Навіщо ж марнувати дурно час На сі розмови і тяжкі й даремні? Українка. Не до ладу людям… час зводити. Кониський.]
• Того времени, относящийся к тому времени (к тем временам)
– тогочасний; тодішній; того часу (тих часів); (іноді) тоговіковий.
• Трата времени
– гайнування (трата, втрата, перевід) часу; гайка; бавлення. [Яке там бавлення, як постояв з чоловіком хвилини зо дві. Сл. Гр.]
• Требующий, отнимающий много времени
– (про роботу тощо) Забарний; загайний; (лок.) забавний (бавний). [Малі миски робити — то забарна робота; великі краще. Сл. Гр.]
• Тяжёлое, плохое время
– лиха (важка, зла) година; лихі (важкі, злі) часи; злигодні (злі години); сутужний час; лихоліття. [Розказали кобзарі нам Про війни і чвари, Про тяжке лихоліття, про лютії кари. Шевченко. Скрізь лихо товчеться, а там таки справжнє лихоліття-голод! Коцюбинський.]
• Убивать, убить время
– губити, загубити, згубити час; гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час. [Читаємо так собі, з нудьги, — виправдувались люди, — аби чим час загаяти. Васильченко.]
• Указанное время
– указаний (зазначений) час.
• Улучить время
– знайти (вибрати) час (часу); добрати час (часу); вигадати (виголити) годину.
• У него (у нее…) не было времени
– він (вона…) не мав (не мала…) часу; він (вона…) не мав (не мала…) коли; йому (їй…) не було коли; йому (їй…) ніколи було; йому (їй…) ніколилося.
• Через некоторое время
– з часом; згодом; через який(сь) час; за якимсь часом; через скільки часу; трохи згодом. [Чого се ти до нас прийшла? — питає через скільки там часу. Мирний.]
• Это было не в моё (не в наше…) время
– це ще не за мене (не за нас.) було; не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось; не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось; (іноді лок.) не за мого (не за нашого…) уряду.
• Это займёт, потребует много времени
– це багато візьме (відбере, забере) часу; на це багато піде часу.
Выходить
• Выйти в тираж
(перен.) – вийти в тираж; утратити значення (вагу, популярність); зійти (з’їхати, перевестися) нінащо; (образн.) випасти з коня (з сідла); був колись горіх, а тепер свистун; були і в кози роги.
• Выходит
– виходить (випада); отже. [То це, виходить, він, по-твоєму, продав отчизну й віру? Довженко. Коли се все зробиш як слід, — ти, випада, розумний. Сл. Гр. Отже, й за це — варто віддати життя? Смолич.]
• Выходит, выйдет польза, прок и з кого, из чего
– буде користь (пуття, щось путнє) з кого, з чого. [Серце моє кров’ю обливається, як я подумаю, що з тебе нічого путнього не буде!.. Тобілевич.]
• Выходит случай
(разг.) – трапляється (лучається) нагода (іноді оказія). [А тут і нагода трапилась. Суходольський.]
• Выходить, выйти в люди
– виходити, вийти (вибиватися, вибитися) в люди. [Мати всюди однакова мати. Коли розумна й щира, то й діти вийдуть в люди, хоч попідтинню. Шевченко.]
• Выходить, выйти замуж за кого
(разг.) – виходити, вийти [заміж] за кого; віддаватися, віддатися (іти, піти заміж) за кого; дружитися, одружитися (братися, побратися, застар. пойнятися) з ким; видаватися, видатися за кого; (образн.) зав’язати голову; покривати, покрити косу. [Мати вийшла заміж за Вербу, й сестри живуть при вітчимі. Тобілевич. Як вийду за тебе, — зостануся нещасна. Сл. Гр. Так хто таке коли чув, щоб вільна козачка за кріпака віддавалася! Вовчок. Ще додам, що прізвисько моє тепер Квітка-Основ’яненко, бо я сього літа пішла заміж. Українка. Інна, певно, зважила на це та на його непохитне велике почуття до неї й одружилася з поетом. Кротевич. Не сподівались, щоб старого Хмари дочка та з кріпаком пойнялася! Вовчок. Зав’язала головоньку, — не розв’яжу довіку. Сл. Гр. Я ж не буду, козаченьку, коси покривать. Сл. Гр.]
• Выходить, выйти за пределы, из пределов чего
– виходити, вийти за межи чого; переходити, перейти (за) межі чого; заходити, зайти за край; переходити, перейти (перебирати, перебрати) через край; (образн. давн.) передати куті меду. [Його поведінка переходить усякі межі. Багмут.]
• Выходить, выйти из головы, из памяти, из ума
– виходити, вийти з голови, з пам’яті, випадати, випасти з голови (думки, пам’яті); викидатися, викинутися з пам’яті. [Одна думка: за віщо я з братом посварився? не виходить з голови!.. Тобілевич. Вона ніколи в мене з пам’яті не виходила, і довіку не вийде. Кониський.]
• Выходить, выйти из детского возраста
Див. возраст.
• Выходить, выйти из доверия, из веры
– утрачати, утратити довір’я (довіру), віру чию.
• Выходить, выйти из затруднения
– виходити, вийти з трудного (із скрутного) становища (із скруту, з труднощів); поборювати, побороти труднощі; вирятовуватися, вирятуватися, викручуватися, викрутитися; (образн.) виходити, вийти з тісного кута. [Леся зуміє й надалі вийти з усіх труднощів, коли б навіть і залишилася в житті без нього, одна з Грицьком. Кротевич.]
• Выходить, выйти из моды
– виходити, вийти з моди; змодитися. [Сі декламації, мій пане, зайві, Трагедія класична вийшла з моди. Українка. Кажуть ось доярки, що в коханні треба бути обачною, обережною, що треба вміти повестися так, щоб не зманитись, не обриднути… Гончар.]
• Выходить, выйти из окружения
– пробиватися, пробитися (виходити, вийти) з оточення.
• Выходить, выйти из себя
– гніватися, розгніватися; розпалюватися, розпалитися; дратуватися, роздратуватися; лютувати, розлютуватися; утрачати, утратити самовладання; [аж] нетямитися, нестямитися, знетямитися; (іноді) безсебитися; збезсебитися; аж із себе (із шкури) вилазити, вилізти; із себе пнутися; (іноді розм.) аж на місці цибати. [Розпалився Ільмаринен, Той коваль, одвічний майстер, Рот розкрив, чоло понурив, І волосся розкуйовдив. Тимченко, перекл. з «Калевали».]
• Выходить, выйти из строя
– виходити, вийти з ладу; вибувати, вибути з ладу (з роботи); (військове) виходити, вийти із строю; утрачати, утратити боєздатність. [Юрій Іванович посвідчив, що молотарка надовго вибула з роботи… Гордієнко.]
• Выходить, выйти из терпения
– утрачати, утратити терпіння; терпець уривається, у(ві)рвався кому; не стерпів хто; нетерпеливиться, знетерпеливився хто; не стає, не стало терпцю кому, в кого. [Піднялася вся нація, бо урвався терпець народу… Довженко. Не вважаючи на дідову обіцянку, перевіз не прибував. Люди нетерпеливились. Коцюбинський. Терпіла, терпіла, а далі й терпцю не стає!.. Коцюбинський.]
• Выходить, выйти из употребления, из обычая
– виходити, вийти з ужитку; виводитися, вивестися, більше не вживатися; перестати вживатися. [Се було колись, та вже вивелось. Сл. Ум.]
• Выходить, выйти кем-либо (доктором, учителем…)
– виходити, вийти на кого; учитися, вивчитися на кого.
• Выходить, выйти навстречу кому
– виходити, вийти назустріч кому ((лок.) устріть кого); виходити, вийти проти кого. [Гнат постояв трохи з тіткою Мотрею, що й собі вийшла проти череди. Коцюбинський.]
• Выходить, выйти наружу
– виходити, вийти (виступати, виступити) наверх (назверх, наяв); виявлятися, виявитися; (образн.) вилізло шило з мішка. [Правда як олива — завжди наверх вийде. Пр. Ага, ось воно й вилізло шило з мішка. Коцюбинський.]
• Выходить, выйти на самостоятельную дорогу
– виходити, вийти на самостійний шлях (на власну дорогу); (розм.) ухопити (набігти) своєї тропи; знайти свою путь (свою стать); ступати, ступити на свою життєву путь. [Кортіло звернутись до них, як до молодих, що тільки-тільки ступають на свою життєву путь. Смолич.]
• Выходить из годов, из лет
– виходити з літ (років, віку). [Роди, бабо, дитину, коли бабі з літ вийшло. Номис.]
• Выходить из повиновения
– переставати слухатися (коритися); виходити з покори (послуху).
• Выходить из-под опеки, из-под влияния
– виходити (вибиватися) з-під опіки, з-під впливу.
• Выходить на пенсию, в отставку
– виходити (податися) на пенсію, виходити у відставку (на спочинок).
• Вышел сухим из воды
– вийшов сухим з води; легко (дешево) відбувся; Ускочив і вискочив. Пр. Його і в корці не піймаєш. Пр.
• Книга вышла в свет
– книжка (книга) вийшла, (іноді) вийшла в світ. [Незабаром пришлю вам своє оповідання «Для загального добра», яке вийшло окремою книжечкою. Коцюбинський.]
• Не выходит из головы у кого
– не йде (не сходить, не виходить) з думки (з думок, з голови, з тями) кому, в кого; стоїть на думці (гадці) кому. [З думки мені не йде братова біда. Вовчок. Глибоко запала у його серце та чудова дівчина, з голови не йде, тільки об їй і дума і гада. Стороженко. Ті слова не сходили йому з тямки, крутилися в його думках, мов сичання змії… Франко. Вона, все вона мені лиш на гадці, вона перед очима, вона — куди гляну. Федькович.]
• Не выходить из долгов
– не вилазити з боргів (довгів); довги довгами сплачувати; старі довги (борги) новими латати. [Він з боргів не вилазить. Пр. Виборні хто? Або дукарі, або ті, що беруть касу, позику, з боргів не вилазять, за старшину шарують, задобрюються. Гордієнко.]
• Не выходить из какой-либо одежды
– не вилазити з якої одежі. [От «досада», що і тут якось холодно. Та я й не вилажу з сукняної одежі. Українка.]
• Окно, дверь выходит в сад
– вікно, двері — у сад; дім (хата, кімната) вікном (вікнами), дверима — до саду (у сад). [Кімната маленька, затишна, вікном у садочок. Васильченко.]
• Река выходит, вышла из берегов
– рі(ч)ка виступає, виступила (виходить, вийшла) з берегів; рі(ч)ка береги заливає, залила (затоплює, затопила).
Дальнейший
• В дальнейшем избегайте этого
надалі уникайте цього.
• Как мы увидим в дальнейшем
– як ми побачимо далі.
Изменение
• Вносить изменения во что
– зміняти що; запроваджувати зміну до чого.
• Во изменение чего
– на зміну чого; змінюючи що.
• Впредь до изменения
– до дальшої зміни; надалі до зміни; поки не буде змінене (скасоване, безособове змінено, скасовано).
• Изменение по падежам
– відмінювання іменників.
Наука
• Без муки нет науки
– без муки нема науки. Пр. Не йде наука без бука. Пр. Нема науки без муки. Пр. Доки не намучишся, доти не научишся. Пр. До науки служать і буки. Пр. Піти в науку — треба терпіти муку. Пр.
• Наука не пиво: в рот не вольёшь
– наука не пиво: в рот не ввіллєш. Пр.
• Наука хлеба не просит, а сама хлеб даёт
– хто вчиться замолоду — не знає на старість голоду. Пр.
• Чем больше науки, тем умнее руки
– хто знання має, той і мур зламає. Пр. Що більше науки, то довші руки. Пр. Хто добре вчиться, той добре й робитиме. Пр.
• Это тебе (вам…) вперёд наука
– оце тобі (вам…) буде наука; оце тобі (вам…) надалі наука.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Нада́лі, нада́льше, нар. далее, в дальнейшем.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Будущий (о времени) – прийде́шній; (о годе) – наступний; в -щемнада́лі; в недалеком -щем – незаба́ром, невдо́взі; на -щее (время) оставить – лишити нада́лі, на прийде́шнє, на прийде́шність.
Взгляд
1) (
мнение) – по́гляд (-ду), ду́мка; бросить беглый в-д – глянути побі́жно, перебі́гти о́ком; вырабатывать -ды – дохо́дити, дійти (до) по́глядів; держаться того -да, что… – бу́ти того́ по́гляду (тієї думки), що…; иметь определенные -ды – ма́ти пе́вні по́гляди; на мой (его) взгляд – з мого́ (його́) по́гляду, на мій (його́) по́гляд, як на ме́не (на ньо́го), на мою (на його) ду́мку; при первом -де – як ті́льки подивитися, на пе́рший по́гляд; разделять взгляд меньшинства (большинства) – приста́ти на ду́мку ме́ншости (бі́льшости); так са́мо, як ме́ншість (бі́льшість), ду́мати; я остаюсь при своем -де – я й нада́лі так ду́маю, мій по́гляд і нада́лі той (такий) са́мий;
2) (
в выражении) на взгляд – на о́ко, на по́гляд, як глянути.
Впредь – напере́д, до, аж до, (аж) по́ки, нада́лі; -дь до выяснения чего – до́ки з’ясу́ється, до́ки з’ясу́ють що; -дь до изменения – до (аж до) змі́ни, по́ки змі́ниться, по́ки змі́нять; -дь до получения письма – (аж) по́ки оде́ржаний бу́де лист.
Время – час (-су); в. года – пора́ ро́ку; в. довоенное – довоє́нний час; (накануне войны) – передвоє́нний час; в. каникулярное – лі́тні вака́ції, час кані́кул; в. передобеденное – передобі́дня (передобі́дяна) година, передобі́ди (-дів); в. прибавочное (для работы) – надробі́тний час; в. рабочее – робі́тний (дільний) (Г) час; (в учрежд.) – урядо́вий час; в. сверхурочное – понаднормо́вий час; в. свободное – гулящий час, ві́льний час, дозві́лля; в. урочное – пе́вно-визначений час; в благоприятное время – слу́шним ча́сом, слу́шного ча́су, при (добрій) наго́ді; в ближайшее время – незаба́ром, найближчим ча́сом, найближчого ча́су; в возможно скором -ни – як мо́га (що змо́га) швидше; в довоенное -мя – (за) довоє́нного ча́су, до війни; в короткое -мя – у малий час; в надлежащее -мя – в слу́шний час; в настоящее -мя – тепе́р, цього́ ча́су́, нині; в непродолжительном -ни – незаба́ром, неба́вом, невдо́взі; в неурочное -мя (придти) – в ненале́жний час; в обеденное время – в обі́ди, в обі́дню годину; в одно (и тоже) -мя – одноча́сно, рівноча́сно; в более отдаленное -мя – за давні́шого ча́су, давні́ше; в отдаленные -на – в давнину́, за да́вніх часі́в; в положенное -мя – в нале́жний час; в последнее -мя – оста́ннім ча́сом, оста́нніми часа́ми, оста́ннього ча́су; в рабочее -мя – робі́тним ча́сом, під (у) робі́тний час; в самом непродолжительном -ни – щонайшвидше; в самое близкое -мя – найближчим ча́сом, найближчого ча́су; в самом скорейшем -ни – щонайшвидше, якнайшвидше; в свободное -мя – на дозві́ллі, ві́льного ча́су́; в свое -мя – а) (некогда) – колись, (за) свого́ часу, у свій час; б) (своевременно) – своєча́сно, у свій час; в течение некоторого -ни – про́тягом яко́гось ча́су; в то же -мя – рівноча́сно; в удобное -мя – при (до́брій) наго́ді, слу́шним ча́сом, слу́шного ча́су́; во-время (своевременно) – вча́сно; во время чего (дежурства) – за (під ча́с) чо́го, під (у) що; до настоящего -ни – дотепе́р, до́сі; до последнего -ни – донеда́вна; за истекшее -мя – за мину́лий час; и до настоящего -ни – і до́сі; имеется достаточно -ни – є до́сить (дово́лі) ча́су; к этому -ни – на цей час, до цьо́го ча́су́; как раз в это -мя – са́ме під цей час, са́ме тоді́; на будущее -мянада́лі, на да́льший час; на неопределенное -мя – на невизначений час, на бе́зрік; на непродолжительное -мя – на недо́вгий, на малий час; не ко -ни – невча́сно; непроизводительная трата -ни – непродуктивна (ма́рна) тра́та часу́, марнува́ння ча́су́; от -ни до -ни – коли-не-коли; отвечающий духу -ни – відпові́дний до ча́су; отнимающий много -ни – забарний, зага́йний; по -нам – часа́ми, і́ноді; по истечении некоторого -ни – тро́хи зго́дом, коли мину́в (мине́) де́який час; по настоящему, нынешнему -ни, в духе настоящего, нынешнего -ни – як на тепе́рішній час; раньше -ни – передча́сно, без часу́; располагать -нем – ма́ти час; с давних времен – відда́вна; с некоторого -ни – з яко́гось ча́су́; с того -ни – відто́ді, з то́го ча́су́; с этого (настоящего) -ни – відтепе́р, з цьо́го ча́су́; со -нем – зго́дом; со -ни получения письма – відко́ли оде́ржано листа́, відко́ли надійшо́в лист; спустя (через) некоторое -мя – зго́дом, незаба́ром, невдо́взі, по якімсь ча́сі; улучить -мя – вибрати (слу́шний) час; упустить -мя – пропустити час.
Дальнейший (о заседании) – да́льший; на -шее, в -шемнада́лі.
Заброс – зане́дба́ння; оставаться в -се – лиша́тися зане́дбаним, бу́ти й надалі́ зане́дбаним.
Изменение – змі́на, одмі́на; и. существенное – ґрунто́вна одмі́на; без -ния чего – без змі́ни чого́, не зміняючи чого́; во -ние чего (приказа) – зміняючи що, на змі́ну чого́, щоб змінити що; вносить -ние во что – змінити що, запрова́джувати змі́ну до чо́го; впредь до -ния настоящего пунктанада́лі до змі́ни цього́ пу́нкту, по́ки буде змі́нений цей пункт; неподлежащий -нию – незмі́нний; подвергаться -ниям – зазнава́ти, зазна́ти змін, (з)мінятися, змі́нюватися, змінитися.
Мнение – ду́мка, га́дка, по́гляд (-ду); м. общепринятое – ду́мка загалу́, ду́мка всіх, (скрізь, всюди) засво́єна ду́мка; м. общественное – грома́дська ду́мка; м. особое – окре́ма ду́мка; быть иного мнения – ма́ти і́ншу ду́мку; высказывать свое мнение – висло́влювати (подава́ти) свою ду́мку; мы остаемся при своем мнении – ми й нада́лі так ду́маємо, на́ша ду́мка лиша́ється та са́ма; обмениваться, обменяться мнениями – обра́джуватися, обра́дитися, порозумі́ватися, порозумі́тися про що, спільно́ обмірко́вувати, обміркува́ти що; оставаться при особом мнении – лиша́тися з окре́мою ду́мкою; по моему мнению – на мою ду́мку, як на ме́не, як я гада́ю; по общему мнению – на ду́мку всіх, на ду́мку загалу́; поддерживать мнение – підтримувати ду́мку; (новыми аргументами) – підпира́ти ду́мку; придерживаться такого мнения – доде́ржувати тако́ї ду́мки; разделять чье-л. мнение, соглашаться с чьим-л. мнением – пристава́ти, приста́ти на чию ду́мку, прийма́ти, прийняти чию ду́мку.
Оставаться, -таться – (за)лиша́тися, (за)лишитися, зостава́тися, (з)оста́тися; о. без влияния – не вплива́ти, не вплинути; о. без последствий – не ма́ти на́слідків, лиша́тися без на́слідків; о. верным кому – доде́ржувати ві́рности кому́; о. должным кому – бути винним, завинити кому́; о. необнаруженным – бу́ти невиявленим; о. открытым (о вопросе) – лиша́тися нерозв’язаним; о. при своем мнении – залиша́тися, залишитися з своє́ю ду́мкою, не відмінити своє́ї ду́мки, стояти, ста́ти на свойо́му; продолжать -тьсянада́лі лиша́тися; преступник остается необнаруженным – злочинця не виявлено.
Откладывать, откласть, отложить – відклада́ти, відкла́сти, відложити; о. дело в долгий ящик – відклада́ти спра́ву на бе́зрік; не -вая далее дела – не відклада́ючи спра́ви нада́лі; срок был отложен – те́рмін відкла́ли.
Счет
1) (
подсчитывание) – лічба́, рахува́ня; (число) – лік (-ку); -том – ліком, лічма́, за лі́ком; без -та – не лічивши, без лічби; (несчетно), бе́зліч, без лі́ку; в окончательном счете мы… – а) остато́чно підрахо́вуючи, підрахува́вши, ми…; б) (в конце концов) – кіне́ць-кінце́м ми…; в счет чего – на раху́нок чого́; круглым счетом – загало́м беручи; -том выдавать – лічма́, лі́ком, за лі́ком видава́ти; ошибиться в -те – помилитися в лічбі́, лічивши помилитися; по -ту первый, второй и т. д. – число́м пе́рший, дру́гий і т. ін.; по -ту принимать, сдавать – прийма́ти, здава́ти лічбо́ю, під лік; принимать без -та – бра́ти не лічивши (не лі́чачи);
2) (
бухгалт.) – раху́нок (-ку); с. вводный – упрові́дний раху́нок; с. внебалансовый – раху́нок небалянсо́ваний (небалянсовий); с. забалансовый – раху́нок поза балянсом, позабалянсовий раху́нок; с. заграфный – раху́нок позагра́фний; с. лицевой – іменний раху́нок; с. личный – особо́вий раху́нок; с. открытый – відкритий раху́нок; с. парный – двійковий (Н) раху́нок; с. переходной – перехідний раху́нок; с. покупной – раху́нок купі́влі, купіве́льний раху́нок; с. примерный – примі́рний раху́нок; с. ровный – кру́глий раху́нок; с. специальный текущий – спеціяльний пото́чний раху́нок; с. текущий – пото́чний раху́нок; с. частный – окре́мий раху́нок; ава́нс в счет зарплаты – ава́нс на раху́нок, з раху́нку зарпла́ти; брать в счет работы – на відробі́ток; в счет будущих платежей – у платі́ж нада́лі; в ваш счет – на ваш раху́нок; в счет чего – раху́нком чого́; держать счет – ма́ти під раху́нком; заключать счет – закі́нчувати раху́нок; заплатить по -ту – оплатити раху́нок; значиться в счете – бу́ти на раху́нку; не в счет жалованья – поза платне́ю; открывать счет – відкрива́ти (почина́ти) раху́нок; относить за чей счет – прикида́ти кому́ на раху́нок, залічити на чий раху́лок; подведение счетов – підрахо́вування, підрахува́ння; по -ту получать – оде́ржувати на раху́нок, згі́дно з раху́нком; по -ту проводить – прово́дити, провести раху́нком; поставить в счет – залічити, записа́ти в раху́нок; сводить -та – зво́дити раху́нки; сводить -ты с нем – рахува́тися, порахува́тися, квитува́тися, поквитува́тися з ким, облічитися з ким; сложить со -тов – списа́ти з рахунків; уплатить счет (по счету) – оплатити раху́нок; ускользнуть от -та – не ввійти до раху́нку;
3) (
иждивение, средства) – кошт (-ту); за счет кого, на счет чего – ко́штом чиї́м; на казенный счет – ко́штом держа́ви, держа́вним ко́штом; на свой счет – свої́м ко́штом, на свої́ гро́ші; принимать на свой счет – взяти на свій кошт, взяти (ко́шти) на се́бе;
4) (
за счет в выражениях): пополнить кадр за счет резервов – попо́внити кадр з резе́рву; увеличить кадр за счет уменьшения резервов – побі́льшити кадр, зменшивши резе́рв; увеличение сети на окраинах идет за счет центра – сі́тка на око́лицях поширюється за́мість це́нтру;
5) (
на счет, в выражении) «на счет чего» – про що, за що; на счет срока – про те́рмін.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

нада́лі, нада́льше, присл.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Нада́лі, нада́льше, нар. Ha будущее время. Хотілось би похазяйнувати і надалі дещо заробити. Левиц. І. 500. Дано псу м’ясо, — хоч їж, хоч надальше остав. Ном. № 13673.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Нада́лѣе = нада́лї, нада́льше.
Напре́дки = напере́д, нада́лї.