Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 25 статей
Запропонувати свій переклад для «надити»
Шукати «надити» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ва́дить – ва́дити, на́дити.
Завлека́ть, завле́чь –
1) см. Завола́кивать, заволо́чь;
2) затяга́ти, затягти́, затягну́ти, заволіка́ти, заволокти́ (куди́); (прельщать) ва́бити, прива́бити, звабля́ти, зва́бити, зава́бити, на́дити, прина́дити, мани́ти, примани́[у́]ти, зна́джувати, зна́дити, спона́джувати, спона́дити, зана́дити. [Суд не затяга́, та суд і не одпуска́ (Номис). Я було́ пияка́м кажу́: «пи́йте та його́ не заволіка́йте» (Г. Барв.). Її́ зава́бте в за́мок свій, – вона́-ж бува́ла ча́сто з ва́ми там (Грінч.). Тебе́ там ті́льки ма́нять ді́вчиною (Грінч.). Ма́нить, як кота́ ми́шею (Номис)].
• Завлечё́нный – затя́гнений; зва́блений, прива́блений, зна́джений, прина́джений, спона́джений, прима́нений.
Лови́ть, ла́вливать –
1) лови́ти, уло́влювати, (хватать) хапа́ти, ла́па́ти, (захватывать) запопада́ти, (перенимать) перейма́ти кого́, що; срв. Пойма́ть. [Лови́ли, лови́ли та й пійма́ли со́ма (Номис). Ни́тяна сі́тка, що не́ю ло́влять перепели́ (Яворн.)].
• -ви́ть вора с поличным – лови́ти зло́дія з лице́м (з кра́деним, з краді́жкою).
• -ви́ть воздух – лови́ти, хапа́ти пові́тря.
• -ви́ть на лету – з льо́ту лови́ти; з двох слів розумі́ти.
• -ви́ть взгляд – перейма́ти (лови́ти) по́гляд.
• -ви́ть рыбу – лови́ти ри́бу, (удой) (в)уди́ти, на́дити ри́бу; срв. Уди́ть. [Ходи́в на рі́чку ри́бу на́дити (Грінч.)].
• -ви́ть рыбу сачком, на блесну, на перемёт, на кукольван – лови́ти ри́бу сачко́м, на блешню́, на переме́т, на кукільва́н, сачи́ти, блешнюва́ти, перейма́ти, кукільва́нити ри́бу.
• -ви́ть рыбу, делая прорубь во льду – на духи́ лови́ти ри́бу.
• -ви́ть раков в норах – печерува́ти ра́ки. [З Демко́м Павло́ вже печеру́ють ра́ки (Грінч.)].
• Двух зайцев -ви́ть, ни одного не поймать – двох зайці́в ло́виш, ні о́дного не вло́виш.
• -вит волк, -вят и волка – но́сить вовк, понесу́ть і во́вка.
• Эта кошка хорошо -вит мышей – цей кіт до́бре ло́вить ми́ші, це ло́вний кіт.
• -ви́ть ухом (внимательно слушать) – лови́ти ву́хом. [У глибо́кім мовча́нню сю річ ву́хом ло́влять гебре́ї (Франко)].
• -ви́ть ворон (переносно) – лови́ти ґа́ви (вітри́, ви́порожні, ви́торопні, ви́трішки), ї́сти (продава́ти) ви́трішки; срв. Глазе́ть, Ротозе́йничать;
2) -ви́ть в чём, на чём; см. Улича́ть.
• -ви́ть в проступке – лови́ти (підло́влювати) в (на) прови́ні.
• -ви́ть на месте преступления – лови́ти (ла́па́ти) на гаря́чому (вчи́нкові).
• -ви́ть на слове – лови́ти на (в) сло́ві (в мо́ві), бра́ти за сло́во. [Олекса́ндра він бере́ за сло́во (Франко)];
3) (искать, улучать) шука́ти, вига́дувати.
• -ви́ть случай, момент, время – шука́ти, вичі́кувати наго́ди (ви́падку, часи́ни).
• -ви́ть глазами – шука́ти очи́ма;
4) см. Красть.
• Ло́вленный – ло́влений, ха́паний; срв. По́йманный.
Мани́ть, ма́нивать –
1) (подзывать кивками) мани́ти кого́, кива́ти на ко́го. [Ма́нить як кота́ ми́шею (Номис)].
• -ни́ть кого (к себе) рукою – мани́ти кого́ (до се́бе) руко́ю;
2) мани́ти, ва́бити, на́дити; срв. Влечь, Привлека́ть. [Хоті́в він прогна́ть з-перед оче́й ту мрі́ю, а мрі́я все стоя́ла і мани́ла його́ (Н.-Лев.). Невели́чка, метка́ і жва́ва, з весе́лою на виду́ у́смішкою, вона́ так і ва́била до се́бе (Мирн.). Рука́, що геть тоді́ її́ штовха́ла, тепе́р-би на́дила її́ до се́бе (Куліш)].
• -ни́ть птицу привадою – ва́бити, на́дити пти́цю (прина́дою). [Ви ва́бите, си́ну, пта́шку золоти́м пшоно́м (Федьк.)].
• Хорошая погода -ни́т на прогулку – до́бра годи́на ва́бить (ма́нить, тя́гне) на про́гулку, на прохі́дку.
• -ни́ть кого надеждой, обещаниями и т. п. – мани́ти, на́дити, (обманывать) дури́ти кого́ наді́єю, обіця́нками и т. п. [А Хмельни́цький собі́ ляхі́в ми́ром мани́в, а тим ча́сом на ве́сну нови́й похо́д обрахо́вував (Куліш). Вони́ його́ мани́ли вся́кими обіця́нками-цяця́нками (Грінч.)].
Ма́ненный –
1) ма́нений;
2) ма́нений, ва́блений, на́джений.
• Маня́щий, прлг. – (з)вабли́вий, вабни́й, зва́бний, прина́дний. [Мо́вчки погляда́ла на Грицька́, бли́скаючи на йо́го свої́ми смі́ливими звабли́вими очи́ма (Грінч.). Тремтя́ть, летя́ть вабли́ві зву́ки (Чупр.). Малюва́в їм прина́дні карти́ни їх майбу́тнього життя́ (М. Грінч.)].
• Маня́ще – (в)вабли́во, зва́бно, прина́дно. [Усміха́ється звабли́во. Бу́лка так прина́дно всміха́лась (Коцюб.)].
Пленя́ть, плени́ть –
1) (брать в плен) полони́ти, заполони́ти, яси́рити, з’яси́рити, в нево́лю (в поло́н) забира́ти и займа́ти, забра́ти и заня́ти, в яси́р узя́ти кого́. [Є чу́тка, що цар хо́че весь світ полони́ти (Шевч.). Оця́ гру́бо матеріялісти́чна поро́да найбі́льш заполони́ла його́ фанта́зію (Крим.). Орда́ яси́рить, поло́нить];
2) (прельстить, привлечь) полони́ти, заполо́нювати, заполони́ти, на́дити, прина́дити, чарува́ти, зчарува́ти, причарува́ти, скоря́ти, скори́ти, прилюбля́ти, прилюби́ти кого́. [Ду́мка, я́к-би заполони́ти Четверти́нського (Стор.). Заполо́нює серця́ жіно́чі (Крим.). Хло́пця зчарува́ла. Лі́рика Шевче́нка скоря́є всіх своє́ю красо́ю (Єфр.). Гляди́, щоб вона́ тебе́ не прилюби́ла та не причарува́ла (Неч.-Лев.)].
• Пленё́нный – полоне́ний, з[при]чаро́ваний.
Подма́нивать, подмани́ть –
1) мани́ти, підма́нювати, підмани́ти, на́дити, підна́джувати, підна́дити кого́. [Підма́нювати тетерюкі́в під сі́тку];
2) підду́рювати, піддури́ти, (о мн.) попідду́рювати.
• Подма́ненный – підма́нений, підна́джений, підду́рений.
Прельща́ть, прельсти́ть кого чем или собою – ва́бити, зва́блювати и звабля́ти, зва́бити, пова́бити, на́дити, зна́джувати, зна́дити кого́ чим, собо́ю, мани́ти, прима́нювати, примани́ти, прилеща́ти, приле́стити, (привлекать) прива́блювати, прива́бити, прина́джувати, прина́дити кого́ чим, (соблазнять) спокуша́ти, спокуси́ти, зво́дити, зве́сти кого́ чим; (о мн.) позва́блювати, пова́бити, позна́джувати, поприва́блювати; позво́дити и т. д.; см. Привлека́ть, Обольща́ть. [О чарівни́це-приро́до! нащо ти мене́ ва́биш свої́м ча́ром? (Мирн.). Се ще бі́льше його́ зва́блювало, що воно́ заборо́нене (Грінч.). Зва́била оча́ми, то тя́жко відби́ти бича́ми. Ви зва́били ме́не ласка́вими слова́ми (Сам.)].
• Меня -ет что-нибудь (перспектива чего-н.) – мене́ ва́бить що-не́будь, мені́ мане́ться чого́-небудь. [Невже́ таки́ вам сва́рки зо мно́ю мане́ться?].
• -ща́ть обманчивыми обещаниями – ва́бити (мани́ти) кого́ облу́дними наді́ями, (опис.) ко́зи в зо́лоті пока́зувати кому́.
• -ща́ть невероятными обещаниями – золоті́ го́ри обіця́ти кому́, обіця́ти на оси́ці кисли́ці, а на вербі́ гру́ші.
• Прельщё́нный – зва́блений, прива́блений, зна́джений чим.
Привлека́ть, привле́чь –
1) см. Привола́кивать, Прита́скивать, Притя́гивать.
• -влека́ть к себе – притя́г(ув)а́ти, пригорта́ти до се́бе. [Він узя́в її́ за ру́ку і пригорну́в до се́бе];
2) (притягивать нравственно) притя́гувати и притяга́ти, притяг(ну́)ти́, затя́гувати, затягти́ кого́ до чо́го, (манить, влечь) ва́бити, пова́бити, прива́блювати (и редко привабля́ти), прива́бити, зва́блювати и звабля́ти, зва́бити, на́дити, з[по]на́дити, прина́джувати, прина́дити, прима́нювати, примани́ти, (склонять) прихиля́ти, хили́ти, прихили́ти, приверта́ти, приверну́ти кого́ чим до ко́го, (присоединять к какому-л. обществу, делу, работе и т. п.) приє́днувати, приєдна́ти, залуча́ти, залучи́ти, пригорта́ти, пригорну́ти, приверта́ти, приверну́ти кого́ до чо́го (до товари́ства, до спра́ви, до пра́ці (до робо́ти) і т. п.), (призывать) заклика́ти, закли́кати, приклика́ти, прикли́кати кого́ до чо́го, (о мн.) попритя́гувати, поприва́блювати, нава́бити (неок. нава́блювати), поприна́джувати, поприхиля́ти, поприверта́ти, поприє́днувати, позалуча́ти кого́; срв. Мани́ть, Влечь. [Смі́ливість та весе́лість Ломаче́вського більш од усьо́го притя́гувала до йо́го Оле́сю (Неч.-Лев.). Метка́ і жва́ва, вона́ так і ва́била до се́бе (Мирн.). Се ще бі́льш його́ зва́блювало, що воно́ заборо́нене. Не здола́є вже прина́джувати красо́ю (Самійл.). Істо́рія Украї́ни зо́всім ма́ло прива́блює до се́бе на́ших письме́нників (Єфр.). Щось на́дить до йо́го усі́х. Нам пощасти́ло прива́бити до гу́рту двох доро́слих учени́ць (Грінч.). Його́ до робо́ти не приве́рнеш (Звин.). Приверну́ла вона́ його́ свої́ми очи́ма (Грінч.)].
• -кать к себе внимание – притяга́ти (приверта́ти, прихиля́ти) до (на) се́бе чию́сь ува́гу, ки́датися, спада́ти на ува́гу кому́сь.
• Дело это -кло́ к себе общее внимание – спра́ва ця приверну́ла до се́бе (на се́бе) зага́льну ува́гу.
• -ка́ть, -вле́чь к себе взгляд(ы), взор(ы) – бра́ти (убира́ти) о́чі на (в) се́бе, приверта́ти, приверну́ти о́чі до се́бе, ва́бити по́гляди. [Та й соро́чка-ж: аж на се́бе о́чі бере́. Найбі́льше приверну́ла до се́бе о́чі сама́ Ната́лка (Грінч.). Усі́м бра́ла о́чі красо́ю (Куліш)].
• -вле́чь на свою сторону – приєдна́ти, прихили́ти, пригорну́ти кого́ до се́бе. [На́ша організа́ція зумі́ла пригорну́ти до се́бе все село́ (Грінч.)].
• -вле́чь на свою сторону угощением – примогори́чити кого́.
• -влекать, -влечь к участию (пригласить) – присоглаша́ти, присогласи́ти кого́. [Він са́мий пе́рвий, та ще двох присогласи́в (Мнж.)].
• Насильно -вле́чь кого к чему-н. – силомі́ць притягти́, залига́ти кого́ до чо́го.
• -влекать, -влечь к работе – притя́гувати, -гну́ти, залуча́ти, залучи́ти кого́ до пра́ці.
• -влека́ть, -вле́чь кого-н. к (судебной) ответственности, к суду – притяга́ти, притягти́, тягну́ти, потягти́, кли́кати, покли́кати кого́ до пра́ва, до відповіда́льности; притяга́ти, притягти́, кли́кати, покли́кати до су́ду, на (в) суд, ста́вити, поста́вити на суд кого́, позива́ти, запізва́ти кого́.
• -влека́ть, -вле́чь к делу об убийстве кого – притяга́ти, притягти́ (кого́) до спра́ви про вби́вство кого́.
• Привлека́емый – при[за]тя́гуваний, прива́блюваний, прина́джуваний; приє́днуваний, залу́чуваний, при[за,по]кли́куваний.
• Привлечё́нный – притя́гнутий, затя́гнутий, прива́блений, зва́блений, прина́джений, зна́джений, приє́днаний, залу́чений, приве́рнутий до чо́го.
• -ный к (судебной) ответственности к суду – потя́гнутий, покли́каний до пра́ва, до відповіда́льности, на (в) суд, запі́званий.
• -чё́нный к делу – притя́гнутий до спра́ви яко́ї.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЛЕЧЬ ще на́дити, прина́джувати, (чарами) спокуша́ти, зва́блювати, порива́ти [влечь за собо́й поривати за собо́ю];
непреодоли́мо влечь тягну́ти як му́ху до ме́ду, тягну́ти як зло́дія вкра́сти;
влечь за собо́й (про наслідки) потяга́ти за собо́ю;
влечь магни́том к чему тягну́ти магне́том /тягну́ти магні́том/ на що /до чого/;
влеку́щий що тя́гне тощо, зда́тний потягти́, зви́клий /ста́вши/ прива́блювати, прикм. вабли́вий, зама́нливий, манли́вий, вабки́й;
влекущий за собо́й зда́тний спричини́ти, спричи́нник чого;
влекущийся = влачащийся;
ме́дленно влачащиеся дни дні як роки́;
влеко́мый ва́блений, прива́блюваний;
ПОВЛЕ́ЧЬ повлечь что ста́ти причи́ною чого;
повлёкший що спричини́в тощо, спричи́нник, ОКРЕМА УВАГА

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Манить –
1) (привлекать) ва́бити, -блю, -биш, на́дити, -джу, -диш;
2) (звать кивком, знаком) кива́ти, -ва́ю, -ва́єш.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

На́дити, -джу, -диш – принаживать.
• На́дити ри́бу – удить рыбу.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

на́дити, на́джу, на́диш; надь, на́дьте

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ву́дити, -джу, -диш, гл. = Надити рибу.
На́дити, -джу, -диш, гл.
1) Привлекать, приманивать. Те наде, що ваде. Ном. № 2693. (Річки) надили дівчат у чисту воду. К. МХ. 31. То вже надить стара дівка молодих парубків до залицяння. Г. Барв. 250. Там здобиччу ти надив козака. К. ПС. 65. Старосвітські співаки, надючи гарним словом ухо людське, на добро, на милосердє наставляли. Г. Барв. 452.
2) Ловить удочкой рыбу. Не надь, рибалко молоденький, на зрадний гак ні щуки, ні лина. Гул.-Арт. (О. 1861. III. 109).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Влечь = 1. д. Влачи́ть. 2. ва́бити (С. З.), манити, тягти́, на́дити. — Наче якась сила тягне до його.
Завлека́ть, завле́чь = 1. д. Завола́кивать. 2. ва́бити, на́дити, прина́жувати, мани́ти, прима́нювати, залуча́ти, зва́бити, зна́дити, прина́дити, примани́ти, залучи́ти. С. З. Л.
Мани́ть = 1. кива́ти, мига́ти (кивом або мигами кликати до себе). 2. ва́бити, на́дити. С. Л. — До обозів своїх вабили. С. З. — І роскішна природа Вкраїни у величній красї вабить погляди всї, наче личко вродливе дївчини. Сам. — Як не знає, то й не вабить. н. пр. — Мани́тъ = корти́ть. — Живіт болить, мабуть на ніч кортить. н. пр. — Так кортить, як злодїя вкрасти. н. пр. — Кортить Маринку шкоринка. н. пр. — Не скажемо, нехай кортить. С. З.
Отва́дить, отва́живать, ся = од(від)на́дити, од(від)учи́ти, од(від)лучи́ти, одна́жувати, ся і т. д. — Треба віднадити, щоб не ходив більше. — На силу од’учив його од сього. — Пора вже теля відлучити.
Плѣня́ть, плѣни́ть = 1. полони́ти, заполони́ти (С. Л.), в нево́лю, у бра́н забра́ти, взя́ти. — Мале дївча полонили, тільки хлопця не вловили. І. Г. — Отця, неньку погубили, мене малу полонили. І. Г. 2. чарува́ти (С. Л.), на́дити, ва́бити, учарува́ти (С. Ш.), причарува́ти (С. З.), прина́дити, прива́бити (С. Л.). — Причарувала мою ти душу, тепер без тебе плакати мушу. н. п. — Ти принадив мою душу, пригорнув її до себе. К. П.
Прельща́ть, прельсти́ть, ся = чарува́ти (С. Л.), на́дити, зна́жувати, влеща́ти, обле́щувати, прилеща́ти, уле́стювати, ва́бити, зво́дити (С. З. Л.), причарува́ти, обчарува́ти, зачарува́ти (С. Л.), зна́дити, зва́бити, прива́бити, прина́дити, вле́стити, зале́стити ся, пова́жити ся, поква́пити ся. — Пішов він на баштан до пана, огірочки молоденькі звабили Івана. Гр. Чайч. — Звабила очами то тяжко відбити бичами. н. пр — Зво́дити жінок. С. Л. — Він улестював мене, щоб я пішла, та чорта з два. Кр. — Залестив ся, що дуже хороша. Ч. К. — Д. ще під сл. Обольща́ть і Плѣня́ть 2.
Прива́живать, прива́дить, ся = 1. прива́блювати, ва́бити (С. З.), прина́жувати, на́дити, прима́нювати, прива́бити, прина́дити (С. З. Л.), примани́ти, спона́дити, ся, про кілько — поприна́жувати і т. д. — Чи я тобі не казала, не наказувала, щоб ти хлопцїв не водила, не принажувала н. п. — Я своїм дїтям цукерків не купую: це ви їх спонадили. Кр. 2. привча́ти, ся, привика́ти, призвича́ювати, ся, звика́ти, привчи́ти, ся, приви́кнути, призвича́їти, ся, зви́кнути.
Привлека́ть, привле́чь = 1. притяга́ти, притягти́. — З останнїх, які були притягнені до того слїдства. Кн. 2. ва́бити, на́дити, прина́жувати, прива́блювати, залуча́ти, прива́бити, прина́дити, залучи́ти, приверну́ти, пова́бити, присолоди́ти, кількох — поприна́жувати, поприва́блювати і т. д. — Ти принадив мою душу, пригорнув її до себе. К. П. — Надить його отой пастовень, так що й очей з його не зводить. Кн. — Стати з тим, кого хочеш до себе привабити. Гр. Чайч. — Нїчим культурним Росия не мотла привабити до себе лівобережного панства. Кн. (Д. ще під сл. Прива́живать 1.) — Привлека́ть, привле́чь къ суду́ = позива́ти, запозва́ти, притягти́ до суда́, потягти у суд. — Привле́чь на свою́ сто́рону = переня́ти, перемо́вити, переєдна́ти. — Привлека́ющій = ва́блючий. — Вид гарний і дуже до себе ваблючий. Скл.
Прима́нивать, примани́ть = прима́нювати, прина́жувати, на́дити, ва́бити (С. З.), примани́ти, прина́дити (С. З. Л.), прива́бити, кількох — поприма́нювати, поприна́жувати і т. д. (Д. Прива́жива́ть і Привлека́ть). — Чи я тобі не казала, не наказувала, щоб ти хлопцїв не водила, не принижувала. н. п. — Легко́ прима́ниваемый = вабки́й, вабли́вий. – Прима́нивающій = ва́бний, прива́бний, прина́дний.
Соблазня́ть, соблазни́ть, ся = спокуша́ти (С. Л.), на́дити, зна́жувати, зво́дити (С. Л.), блазни́ти, ся, спокуси́ти, зна́дити, ся, підла́сити ся. — Приходячи до його, усякими заходами спокушав його, влещував. Кн. — Коли око твоє праве блазнить тебе, вирви його і кинь од себе. К. Св. П. — Д. ще під сл. Искуси́ть 1.
Увлека́ть, увле́чь, ся = 1. залуча́ти (С. Л.), затяга́ти, займа́ти (С. Аф), захо́плювати. — Він затяг мене на обід. — Татари захопили в полон багато людей. 2. на́дити, ва́бити, мани́ти, зна́жувати, ся, чарува́ти (С. Л.), порива́ти, ся, зано́сити ся, заганя́ти ся, зна́дити, прина́дити, ся, зва́бити, прива́бити, причарува́ти, учарува́ти і д. Плѣни́ть 2.

Запропонуйте свій переклад