Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 60 статей

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Надоеда́ть, надое́сть – набрида́ти, набри́днути, обрида́ти, обри́днути, приобрида́ти, приобри́днути, надбрида́ти, надбри́днути, (назойливо) доїда́ти, дої́сти, дозоля́ти, дозоли́ти, назоли́ти(ся), надозоли́ти, (наскучать) (на)докуча́ти, (на)доку́чити, ку́чити (редко), наку́чити, навкуча́ти(ся), навку́чити(ся), уку́чити(ся), (до крайности, опротиветь) огида́ти, оги́днути, оги́діти, наприкря́тися, напри́критися, спри́крюватися, спри́критися, уприкря́тися, упри́критися, настиря́тися и насти́рюватися, насти́ритися, остив[г]а́ти, ости́(г)ти и ости́(г)нути, увіря́тися, уві́ритися, в’їда́тися, в’ї́стися, упіка́тися, упекти́ся, осору́жуватися, (з)осо́ружитися, (пров.) усвірі́питися, (осточертеть) остоги́днути, остоги́діти, о[на]сточорті́ти, очорті́ти, о[на]стобі́сіти, обісі́ти, наобісі́ти, (о мног.) понабрида́ти, побри́днути, по(на)докуча́ти, поостив[г]а́ти, поосору́жуватися и т. п. кому́. [Йому́ та робо́та набри́дла вже (Васильч.). Обри́дло мені́ все (Л. Укр.). Тут мені́ вже усе́ приобри́дло страх! (М. Вовч.). Всти́гла до́бре надбри́днути батька́м за ти́ждень (Крим.). Ти мені́ назоли́в(ся) (Звягельщ.). Доку́чило їй дожида́ння! (Грінч.). Надоку́чило само́му шве́ндяти по поля́х (Мирний). Ку́чте їй: вона́ помо́же вам верну́ти мі́сце (Куліш). Наку́чило мені́ жда́ти його́ (Звин.). До́бре ніко́ли не уку́читься (Номис). Мо́ре так йому́ оги́дло, що бі́гом на йо́го диви́всь (Котл.). Па́нська власть ніде́ так не впри́крилася, як у Фра́нції (Доман.). Вереду́є та настиря́ється, як моро́члива та насти́рлива дити́на (Н.-Лев.). Щоде́нні ла́сощі нам остива́ють (Куліш). Чи не ости́ла я вам? (Кониськ.). Як вам не ости́гне вчи́тися? (Звин.). Уві́рилась ти мені́ свої́м рю́мсанням (Грінч.). Ну, та й упі́кся він, – що-дня́ надокуча́є! (Сл. Гр.). Як мені́ осору́жився цей хло́пець! (Свидниц.)].
Не -да́й! – не докуча́й! дай мені́ чи́сту годи́ну!
-е́сть хуже горькой редьки – обри́днути гі́рше від пече́ної ре́дьки кому́; дої́сти кого́ до живи́х печіно́к (Свидниц.).
Надое́вший – що набри́д и т. п.; набри́длий, обри́длий, ости́лий, насти́лий, осору́жний. [Життя́, ще неда́вно набри́дле й насти́ле, ізно́в тебе́ ва́бить (Грінч.). Обри́длі нісені́тниці (Федьк.)].
Надосажда́ть, надосади́ть – (на)досажда́ти, (на)досади́ти, надопіка́ти, надопекти́ кому́ и чим, допіка́ти, допекти́, доїда́ти, дої́сти кому́ и кого́ чим, (на)дозо́лювати, (на)дозоли́ти кому́; (докучать) надокуча́ти, надоку́чити, набрида́ти, набри́днути, уприкря́тися, упри́критися, упіка́тися, упекти́ся кому́; (делать на зло) роби́ти на доку́ку (на зби́тки, на злість, на при́крість), (наперекор) роби́ти наперекі́р (навкі́р) кому́ що; срв. Донима́ть 2 и Надоеда́ть. [Чим же я вам досади́в? (Глібів). Як допечу́ть йому, то стережи́ся тоді́ ко́жен (Куліш). Ду́же вже ви нам надозоли́ли (Стор.)].
Докуча́ть, доку́чить – докуча́ти, доку́чити, ку́чити, надокуча́ти, надоку́чити, (надоедать) на(д)брида́ти, на(д)бри́днути, (назойливо -ать) настиря́тися, насти́ритися, напри́критися. [Надоку́чила вра́жа па́нщина. Ой, як мені́ насти́рилася та напри́крилася оця́ гризня́ щоде́нна].
Надоесть, см. Надоеда́ть.
Надокуча́ть, надоку́чить – докуча́ти, доку́чити, надокуча́ти, надоку́чити, навкуча́ти, навку́чити, набрида́ти, набри́днути; срв. Надоеда́ть. [Як ма́ю я жури́тися, докуча́ти лю́дям, – піду́ собі́ світ-за́-очі (Шевч.). А вже ж ті́ї ку́чері мені́ надоку́чили (Номис). Та вже-ж та́я пресу́чая журба́ мені́ навку́чила (Пісня)].
Наскуча́ть, наску́чить – надокуча́ти, надоку́чити, наскуча́ти, наску́чити, докуча́ти, доку́чити, на(в)куча́ти, на(в)ку́чити, у(с)куча́тися, у(с)ку́читися, на(д)брида́ти, на(д)бри́днути, обрида́ти, обри́днути, (о мног.) понабрида́ти кому́ чим; срв. Надоеда́ть. [Надоку́чили мені́ його́ балачки́ (Київщ.), Да вже-ж мені́ наску́чило (Чуб.). Хіба́ ще не наку́чило до́ма сиді́ти? (Звин.). Я вам навку́чив (Крим.). До́бре ніко́ли не уку́читься (Номис). Бі́дний чолові́к ходи́в до ньо́го (багача́) худо́би позича́ти, і йому́ вку́чилося дава́ти (Драг.). Йому́ набри́дла холо́дна, поро́жня само́тність (Черкас.)].
Наску́чивший – що надоку́чив и т. п., набри́длий. [Набри́дле життя́ (Грінч.)].
Постоя́нно
1) (
всегда) за́вжди́, за́всі́(г)ди, за́вше, ста́ло, повсякча́с(но), пості́йно, все, повсякде́нь, повсякча́с, повсякча́с-годи́ну, за́спліш.
Жить -но в городе – жи́ти за́вжди (пості́йно) в мі́сті.
-но обедать в два часа – пості́йно (повсякде́нь) обі́дати о дру́гій (годи́ні).
Ему -но везёт – йому́ ста́ло щасти́ть;
2) (
непрестанно) невпи́нно, безупи́нно, безпере́стан(к)у, безпере́стань, раз-у-ра́з, раз-по́(з)-раз, щоча́сно.
-но петь – невпи́нно (безпере́стань) співа́ти.
-но надоедать кому – безпере́стану надокуча́ти кому́;
3) (
не выбывая) безпере́во́дно, безви́во́дно, неви́во́дно.
Деньги у них -но имеются – гро́ші в їх безперево́дно ма́ються.
Там -но кто-нибудь гостит – там безви́водно гостю́є хтось.
Приеда́ться, прие́сться – (надоедать) уїда́тися, уї́стися, приїда́тися, приї́стися, остива́ти, ости́ти, обрида́ти, обри́днути, настиря́тися, насти́ритися, остоги́діти, остоги́днути, (о мн.) поприїда́тися, пов’їда́тися, понастиря́тися кому́. [Приї́лася садовина́ (Васильч.). Щоде́нні ла́сощі нам остива́ють (Куліш)].
Приску́чивать и Прискуча́ть, приску́чить – (личн. и безличн.) надокуча́ти, надоку́чити, набрида́ти, набри́днути, упри́крюватися, упри́критися.
Это мне уж -чило – це вже мені́ надоку́чило, набри́дло.
Мне -чило жить в деревне – мені́ надоку́чило, набри́дло, упри́крилося жи́ти на селі́.
-чать кому – надокуча́ти кому́. Срв. Надоеда́ть.
Пристава́ть, приста́ть
1) пристава́ти, приста́ти, ли́пнути, прилипа́ти, прили́пнути, бра́тися, взя́тися до чо́го, чіпля́тися, учепи́тися до чо́го
и чого́, налі́плюватися, наліпи́тися на що, (во множ.) попристава́ти, поприлипа́ти, почіпля́тися, поналі́плюватися. [Бага́тий брат ви́мазав усере́дині кру́жку ме́дом, щоб приста́ло те, що мі́ритимуть (Грінч.). Боло́то бере́ться до колі́с (Хотин. п.). Як прило́жиш до ті́ла, так і ві́зьметься (Радомиш. п.). Смола́ прили́пла до рук (Ум.). По пле́чах було́ нахво́ськає та́к, що аж соро́чка до ті́ла прили́пне (Кониськ.). Пі́деш на база́р, налі́питься боло́то на чо́боти, – хоч ноже́м зчища́й (Звин.)].
-ста́л ко мне, как банный лист – приста́в (прили́п) до ме́не як ше́вська смола́ до чо́бота, узя́всь до ме́не смоло́ю, узя́вся (причепи́вся) як реп’я́х, реп’яхо́м узя́вся, приче́пою причепи́вся, сльото́ю узя́вся (прив’я́з);
2) (
присоединиться) пристава́ти, приста́ти, прилуча́тися, прилучи́тися, (примкнуть) приверну́ти, прича́литися до ко́го, до чо́го, (во множ.) попристава́ти, поприлуча́тися до ко́го, до чо́го. [Ні до ко́го не пристає́ і до се́бе не прийма́є (Стор.). Хтось сти́ха заві́в пі́сню, до ньо́го приста́в ще оди́н го́лос (Коцюб.). Си́ла люде́й приверну́лась до украї́нства (Рідн. Край)];
3) (
привязаться, неотступно следовать) пристава́ти, приста́ти, ув’я́зуватися, ув’яза́тися, ув’я́знути, уплу́туватися, уплу́татися до ко́го и за ким, присота́тися, присі́катися, прикаса́тися, присаха́тися до ко́го, учепи́тися до ко́го и за ким, причепи́тися до ко́го, нав’я́зуватися, нав’яза́тися на ко́го; срв. Привяза́ться 2. [Ой ти, ту́го, ой ти, жу́рбо, не приста́нь до ме́не (Метл.). Я пішла́ до них, а вну́чок уплу́тався за мно́ю й собі́ (Новомоск. п.). Де не взяла́сь соба́ка в бі́са – чи з-під ворі́т, чи із-за лі́си – присі́калася, аж вищи́ть (Гліб.). Раз прийшло́сь йому́ йти уночі́ ву́лицею, а ві́дьма нав’яза́лась на йо́го соба́кою (Драг.)];
4) (
надоедать кому; не давать покою, придираться) в’я́знути, прив’я́знути до ко́го, нав’я́знути, в’яза́тися до ко́го, насти́рюватися и настиря́тися, (осо́ю) лі́зти в ві́чі кому́, (привязаться) чіпля́тися, причепи́тися до ко́го, учепи́тися до ко́го и кого́, начепи́тися на ко́го, сі́катися (н. вр. сі́каюся, -каєшся…), присі́куватися, присі́катися до ко́го, си́катися (си́чуся; -чешся…), скіпа́тися, прискіпа́тися до ко́го, наскі́пуватися, наскі́па́тися на ко́го, присі́патися, присука́тися до ко́го, накаса́тися на ко́го, навра́титися на ко́го, ушня́питися до ко́го; срв. Привя́зываться 3. [Чого́ до ме́не в’я́знеш, мов злий дух? (Грінч.). Та що це вона́ прив’я́зла до ме́не? (Васильч.). Чого́ нав’я́з? (Коцюб.). Вереду́є та настиря́ється, як моро́члива та насти́рлива дити́на (Н.-Лев.). Найпе́рше до Ма́сі вчепи́лась: то ти, ка́же, вкра́ла (Свидн.). Мовчи́! чого́ ти вчепи́лась душі́ моє́ї (Коцюб.). Та ну-бо го́ді! Чого́ ти причепи́вся до йо́го? (Грінч.). Чого́ ви, – ка́же, – начепи́лись на ме́не (Тесл.). Вона́ як бу́де сі́катися до те́бе, то ти возьми́ гру́ші і розси́п (Рудч.). Присі́кався, як оса́ (Номис). Так і си́чуться до нас, як чмара́ та (Г. Барв.). Скіпа́ється до лісовика́: на́що ти мою́ коро́ву загна́в? (Новомоск. п.). Чого́ це ти на па́рубка наскі́пався? (Мирн.). Чого́ це він до ме́не присі́пався? (Осн. 1862). Накаса́ється на вас, як чорт на грі́шну ду́шу (Козелец.). Навра́тивсь, як соба́ка (Манж.). Чого́ ти до ме́не вшня́пився? (Липовеч.)].
Не -ва́й ко мне! – не в’я́зни, не лізь, не чіпля́йся до ме́не! не клопочи́ (не моро́ч) мені́ голови́!
-ва́ть, -та́ть к кому с требованиями, с просьбами, чтоб… – напосіда́ти(ся), напосі́сти(ся) на ко́го, наляга́ти, налягти́, наполяга́ти, наполягти́ на ко́го, щоб…, узя́тися до ко́го, намага́ти на ко́го, намага́тися, намогти́ся, щоб… [Вона́ зна́є, що аби́ напосі́ла на ба́тька, то чого́ хо́че – того́ й домо́жеться (Мова). Лю́ди напосіда́ються на ме́не: склика́й грома́ду (Кониськ.). Що ти, приче́по, наляга́єш на ме́не? (Гр.). Чого́ се вони́ на ме́не намага́ють? (Кониськ.). Тепе́р уже́ наполягла́, щоб купи́в їй оте́ бри́нькало (Мова). Раз пропа́ла на степу́ в чумакі́в соки́ра; до їдно́го всі взяли́сь: «Ти та й ти, псяві́ра» (Рудан.). Ді́ти ду́же намага́лись, щоб і їх узя́ти на хра́м (Грінч.)].
-ста́ть к кому с ножём к горлу – з коро́ткими гужа́ми до ко́го приступи́ти;
5) (
о болезни) пристава́ти, приста́ти, прили́пнути до ко́го, чіпля́тися и чіпа́тися, учепи́тися (диал. чепи́тися) кого́, причепи́тися до ко́го, начепи́тися на ко́го, прикида́тися, прики́нутися, підки́нутися, підсахну́тися. [Щоби́ не чіпа́лися вро́ки чи дити́ни, чи худоби́ни (Етн. Зб. V). Вже на ко́го наче́питься ця по́гань, не ско́ро одче́питься (Звин.)];
6) (
к берегу) пристава́ти, приста́ти, прича́лювати(ся), прича́лити(ся), приверта́ти, приверну́ти (до бе́рега), (во множ.) попристава́ти, поприча́лювати(ся), поприверта́ти (до бе́рега); срв. Прича́ливать.
Пароход -стаё́т по пути в трёх местах – паропла́в пристає́ доро́гою в трьох місця́х;
7) (
останавливаться) става́ти, ста́ти де, у ко́го, прича́лювати, прича́лити до ко́го. [Прича́лив до старо́го знайо́мого, щоб і Анто́ся тут поста́вити, і само́му перебу́ти (Свидн.)];
8)
-ста́ть кому, безл. (быть приличну кому) – приста́ти, ли́чити, випада́ти, подо́бати кому́ (що роби́ти). [Насампере́д, як приста́ло поря́дному подоро́жному, пода́всь він до коршми́ (Коцюб.)].
Не -ста́ло – не приста́ло, не ли́чить, не випада́є, не подо́ба(є) (чого́ роби́ти); см. Подоба́ет, Прили́чествовать. [Сиді́ть до́ма на поко́ї не приста́ло козако́ві (Боров.). Я́кось то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.)];
9)
-ста́ть кому и к кому (быть к лицу) – ли́чити, пасува́ти кому́ и до ко́го, бу́ти до лиця́ кому́.
К нему усы не -ста́ли – йому́ ву́са не до лиця́, йому́ ву́са не ли́чать.
-ста́ло, как к корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники;
10) (
выбиться, из сил) пристава́ти, приста́ти, (о многих) попристава́ти. [Ой став ко́ник пристава́ти (Метл.). Моє́му миле́нькому во́лики приста́ли (Чуб. V)].

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

НАДОЕДА́ТЬ образ. лі́зти (в о́чі) осо́ю, нав’яза́ти на зуба́х;
надоеда́ющий що /мн. хто/ докуча́є тощо, зви́клий докуча́ти, зда́тний надоку́чиний, приче́па, іржа́, сльота́, смола́, прикм. набри́дливий, обри́дливий, доку́чливий, надоку́чливий, насти́рливий, фраз. зану́дливий, дої́дливий, підсил. осору́жливий, (харч) оско́мний;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Надоедать, надоесть – набрида́ти, -да́ю, -да́єш, набри́днути, -ну, -неш.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ввіря́тися, увіря́тися вві́ритися, уві́ритися (кому) –
1)
надоедать, надоесть;
2)
доверяться, довериться (кому);
3)
извераться, извериться.
Впіка́ти, впекти́
1)
упекать, упечь;
2)
обжигать, обжечь;
впіка́тися, впекти́ся –
1)
упекаться, упечься;
2)
обжигаться, обжечься;
3)
надоедать, надоесть.
Дозо́лювати, дозоли́ти (кому́) – надоедать, допекать, допечь.
Докуча́ти, доку́читидокучать, надоедать, надоесть.
Клопота́ти
1)
беспокоить, надоедать.
Не клопо́чи мені́ голови́ – не морочь головы мне.
2) про що –
озабачиваться о чем.
Ку́чити (кому́) – надоедать (кому).
Лі́зти
1)
лезть, ползти.
Ра́чки лі́зти – ползать на четвереньках.
2)
влезать, вползать;
3)
лезть, стараться проникнуть, надоедать.
Лі́зти в ві́чі – навязываться, надоедать, приставать.
4) (
о глазах, волосах) вылезать;
5)
вмещаться.
Моро́чити
1) кого –
одурять, лишать сознания;
2) кому що –
забивать голову, надоедать;
моро́читися –
1) (
о голове) кружиться;
2)
хлопотать, возиться.
Набрида́ти, набри́днути (кому́) – надоедать, надоесть, наскучить кому.
Надокуча́ти, надоку́читинадоедать, наскучить.
Надолужа́ти, надолу́жити
1)
наверстывать, возмещать, местить, пополнить;
2)
насаливать, насолить кому;
3)
надоедать, надоесть.
Наклопо́чувати, -чую, наклопота́ти, -почу́ (го́лову кому́) – причинять хлопоты, надоедать кому;
наклопота́тисянахлопотаться.
Накуча́ти, -ча́ю, наку́чити, -чунадоедать, надоесть, наскучить, надокучить.
Нала́зити, наліза́ти, налі́зти
1)
налезать, налазить, налезть;
2)
надоедать, надоесть.
Наобрида́ти, -да́ю, наобри́днути, -нунадоедать, надоесть.
Наприкря́тися, напри́критисянадоедать, надоесть.
Насти́рюватися, насти́ритисянадоедать, надоесть.
Насту́рчуватися (кому́) – надоедать.
Нахожа́ти, находжа́ти, -джую, -єшчасто заходить, надоедать посещениями.
Обрида́ти, -да́ю, обри́днути, -нунадоедать, надоесть.
Остива́ти,-ва́ю, ости́ти, -сти́ну, -нешнадоедать, надоесть, опостылеть.
При́критися, -рюся, -ришся
1)
досаждать;
2)
надоедать.
Спри́крюватися, -рююся, спри́критися, -рюсянадоедать, надоесть, опротиветь.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Докуча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. доку́чити, -чу, -чиш, гл. Надоѣдать, надоѣсть, докучать, докучить, досаждать, досадить. Шевч. 448. Мухи йому не докучають, бо тоді ще ніяка нужа не буває. Осн. 1862. V. А старший хлопчик лазить, голосить та докуча матері. Кв. Та вже ж мені та докучила та чужая та сторононька. Лукаш. 11. Біда докучила. Мет. 66. Я стала докучати своїй матері, щоб дула мені їсти. Рудч. Ск. І. 79. Также безлично. Чуб. V. 10. Повернусь на другий бік, або що, бо вже докучило одним боком лежати. Рудч. Ск. II. 92.
Клопота́ти, -почу́, -чеш, гл.
1) Безпокоить, утруждать, надоѣдать.
Не тра стару клопотати: стара знає, кому дати. Ном. № 2711. Та чого тужиш, та чого плачеш, головоньку клопочеш? Гол. І. 131. Ще не час голівку молоденьку на господарстві клопотати, — нехай погуляє дівчиною. МВ. І. 35. Не клопочи́ мені́ голови́. Не надоѣдай мнѣ! Не приставай ко мнѣ!
2) Озабачиваться о чемъ.
Клопочуть нянькою, так я й пришила.
Ку́чити, -чу, -чиш, гл.кому́. Надоѣдать кому, причинять непріятности. Вх. Зн. 31. Вх. Лем. 430.
Лиза́ти, -жу́, -жеш, одн. в. лизну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Лизать, лизнуть. Собаки лизали рани його. Єв. Л. XVI. 21. Дано тобі кісточку: хоч лижи, хоч на далі бережи. Ном. № 12146. Лиза́ти гу́би (собі́). Облизываться въ предвкушеніи чего-либо пріятнаго или въ желаніи его получить. Стриба Рябко, вертить хвостом, неначе помелом, і знай дурненький скалить зуби та лиже губи: «Уже ж бач», дума він... «Мабуть сам пан звелів оддать Рябку печене і що зосталося варене». Г.-Арт. Въ переносномъ смыслѣ — хотѣть чего-либо пріятнаго, но еще не имѣть возможности получить. У Макаровскаго описывается на свадьбѣ красивый парубокъ, лихой танцоръ, всѣхъ удивившій своей ловкостью: «Що за удаль, що за сила!» парубки казали, і дівчата тишкувались і губки лизали. Мкр. Н. 30. Лиза́ти гу́би до ко́го. За кѣмъ ухаживать, зариться на кого. Лизав до молодої губки, буркотав як голуб до голубки. К. МБ. X. 3. Лиза́ти гу́би (кому́). Надоѣдать съ поцѣлуями. Не тоді мені лижи губи, як солодкі, тоді мені лижи, як гіркі. Ном. № 2315. Лиза́ти халя́ву, чо́боти (кому́). Пресмыкаться предъ кѣмъ, унижаться. У Ірода таки самого і у порогу й за порогом стояли ликтори. А царь лизав у ликтора халяву. Шевч. 637. Лизну́в ши́лом па́токи. Ничего не получилъ, ничего не достигъ. Ном. № 1814. Бода́й тебе́ чорт лизну́в! Чортъ бы тебя взялъ! Оттут тебе лизне і чорт! Котл. Ен. Як віл лизну́в! Исчезло. Ном. № 1894. Неха́й тебе́ ли́зень лизне́. См. Лизень. Не дам тобі́ й лизну́ти! И попробовать не дамъ. Не діждеш, щоб я тобі й лизнути дав! Ні, сам поїм усе. Кв.
Лі́зти, -зу, -зеш, гл.
1) Лѣзть, ползти.
Гадюка лізе; муха лізе. Щось лізе вверх по стовбуру. Шевч. 30. Ра́чки лі́зти. Ползать на четверенькахъ. Було таке, що рачки ліз. Котл. Ен. III. 20. Та вже бим рачки ліз, а свого доконав. Ном. № 3338.
2) Влѣзать; вползать во что-либо.
Показує дорогу, а сам в болото лізе. Ном. 182. Лізь у воду! Чуб. І. 142.
3) Лѣзть, стараться проникнуть, надоѣдать.
Живий до Бога лізе. Ном. № 2110. І чого б я ліз туди, куди тобі не треба! Ном. № 2790. Лізе сліпицею. Ном. № 2759. — в ві́чі. Навязываться, надоѣдать, приставать. Як слюта у очі лізе. Ном. № 2757. Отой мене пече, ріже, що не люблю, — в вічі лізе. Лис.
4) Вылѣзать (о глазахъ, волосахъ).
Аж очі йому рогом лізуть. Коси лізуть. О. 1862. IX. 115.
5) Вмѣщаться.
Рад би очима їсти, та в пельку не лізе. Ном. № 12035.
Моро́чити, -чу, -чиш, гл.
1) Одурять, лишать сознанія.
Марево, паноче, увесь світ мороче. Ном. № 3059.
2) Забивать голову, надоѣдать приставаніями.
Не мороч мені голови, бо вже й так обертом ходе. Подольск. г.
Набрида́ти, -да́ю, -єш, сов. в. набри́днути, -дну, -неш, гл. Надоѣдать, надоѣсть, наскучать, наскучить. Не бреши, спасибі тобі — і своя брехня набридла. Ном. № 6873.
Надокуча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. надоку́чити, -чу, -чиш, гл. Надоѣдать, надоѣсть, наскучать, наскучить. А вже ж тії кучері мені надокучили. Ном. № 2085.
Надолужа́ти, -жа́ю, -єш, сов. в. надолу́жити, -жу, -жиш, гл.
1) Наверстывать, наверстать, возмѣщать, возмѣстить, пополнять, пополнить.
Я те надолужу, як живий буду. НВолын. у. Хоче своє надолужити: рано встав, дак тепер качається.
2) Насаливать, насолить кому; надоѣдать, надоѣсть.
Уже як він мені надолужив, то я рад би його у ложці води утопити. Кіев. у. А тут ще і Грицько надолужає: що-дня іде подушне правити. Мир. Пов. І. 119. Цей год щось не надолужають подушним, — може царь простив. Волч. у.
2) Употреблять много, часто.
Він по нашому все надолужа. Харьк. у. Він горілку дуже надолужа. Харьк. у.
Нала́зити, -ла́жу, -зиш, сов. в. налі́зти, -зу, -зеш, гл.
1) Налазить, налѣзть.
2) Надоѣдать, надоѣсть, привязываться, привязаться.
На нас налазить як шайтан. Котл. Ен. V. 44.
Наприкря́тися, -ря́юся, -єшся, сов. в. напри́критися, -рюся, -ришся, гл. Надоѣдать, надоѣсть.
Насти́рюватися, -рююся, -єшся, сов. в. насти́ритися, -рюся, -ришся, гл. Надоѣдать. надоѣсть, опротивѣть кому своей навязчивостью. Так уже настирилась мені, що вже не знаю, як од тебе одчепитись. Левиц. К. С. 60. Старшина настирився людім, крий Боже! бо не одного й не другого скривдив. Канев. у. Настирився людім, то й віддали в москалі, бо як стеріг ліса, то все людей бив своїх. Канев. у.
Обрида́ти, -да́ю, -єш, сов. в. обри́днути, -ну, -неш, гл. Надоѣдать, надоѣсть. Годі обридати, бо все однако не віддам. Полт. Тепер уже не обридатимуть мені, щоб прийшов. Стор. МПр. 134.
Остива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. ости́ти, -сти́ну, -неш, гл. Надоѣдать, надоѣсть. А вже ж мені, моя мати, парубки остили. Нп. Засівали трупом поле, поки не остило. Шевч. 4. Та й остило мені з собою панькатись!
Проморо́чити, -чу́, -чиш, гл. Забивать голову, надоѣдать приставаніями извѣстное время. А ну бо годі! І так уже пів дня проморочив мені голову всякими своїми витіями.
Спри́крюватися, -крююся, -єшся, сов. в. спри́критися, -рюся, -ришся, гл. Надоѣдать, надоѣсть, опротивѣть. Йому сі то сприкрило. Гн. І. 177.
Увіря́тися, -ря́юся, -єшся, сов. в. уві́ритися, -рюся, -ришся, гл.
1) Надоѣдать, надоѣсть, опротивѣть.
А! вже він мені ввірився. Ном. Не ввірився ще йому світ. Стор. М. Пр. 3. Чи вже ж тобі катерга турецька не ввірилася? АД. І.
2) Довѣряться, довѣриться.
З паном не дружи, жінці не ввіряйся, а чужих гостей не приймай. Ном. № 1196.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Клі́нчити, -чу, -чиш, гл. Просить, клянчить, надоедать. Кисіль і пристав до царя: клінчить та й клінчить. Кон. II. 60.
*Мару́дити, -джу, -диш, гл. Вяло действовать, медлить; надоедать. Сидів він у мене довго та й марудив-марудив без кінця. Умань. Ефр.
*Насту́рчуватися, чуюся, -єшся, гл. (кому́). Надоедать. Сл. Нік.
*Нахожа́ти, -жа́ю, -єш, гл. Часто заходить, надоедать посещениями. Чом ви до їх не заходите?—Бо не люблю нахожать. Крим.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Надоѣда́ть, надоѣ́сть = набрида́ти (С. З. Л.), обрида́ти, докуча́ти (С. Л.), надокуча́ти, назоля́ти ся, уїда́ти ся, набри́днути, обри́днути (С. З. Л.), оги́днути (С. З.), оги́дїти (К. Б.), надоку́чити, напри́крити ся, дуже — остоги́дїти (С. З. Л.), осору́жити ся (С. З. Л.), очортїти, осточортїти (С. Л.), остобісїти, очерви́віти, впекти́ ся (Ос.)- — Тай набрид ти мінї своїм рюмсанням. Чайч. — А вже ж мінї бинда набридла, а вже ж мінї чіпчик прилипчик. н. п. — О, мій коханий, моя ти доле, тобі обридло жити зо мною. н. п. — Плив, плив, що аж обридло, і море так йому огидло, що бісом на його дививсь Кот. — Як мінї осоружив ся цей хлопець. С. Л. — Огидла мінї ця робота. Чайч. — От, остобісїло мінї тут жити!
Надоѣ́сть = д. Надоѣда́ть.
Наскуча́ть, наску́чить = набрида́ти, обрида́ти, надокуча́ти (С. Л.), набри́днути, обри́днути, надоку́чити. — Та вже ж тая пресучая журба мінї надокучила. н. п. (Д. теж під сл. Надоѣда́ть).
Понадоѣ́сть = набри́днути і т. д. д. Надоѣда́ть.

Запропонуйте свій переклад