Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 16 статей
Запропонувати свій переклад для «назвище»
Шукати «назвище» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

На́звище – на́звище, на́звисько, прі́звисько.
Назва́ние –
1) (действие) назва́ння́, на(й)менува́ння; накли́кання, напро́шення; скли́кання; срв. Называ́ние;
2) на́зва, на́звище, на́звисько, найме́ння, назва́ння́, (имя) ім’я́ (р. ім’я́, им. мн. імена́), й[і]ме́ння (-ння). [«Со́нце ві́ри» – це поче́сна на́зва (Крим.). (Мо́рова) «Уто́пія» передала́ свою́ на́зву всім поді́бним тво́рам насту́пних вікі́в (Л. Укр.). На́зва (на́звище) села́ (Київщ.). Письме́нство, ва́рте цього́ найме́ння (Рада). Націона́льне найме́ння (Доман.)].
• Под -нием, по -нию – під на́звою, на на́зву.
• Давать, дать -ние – дава́ти, да́ти на́зву (найме́ння и т. п.) кому, чому́, назива́ти, назва́ти, наріка́ти, наректи́ кого́, що. [Даю́ вам ме́ння і назва́ння (Самійл.). Мав зви́чай наріка́ти росі́йський лібералі́зм «мельхіо́ровим» (Крим.)].
• Носить -ние – зва́тися, ма́ти на́зву.
• Получать, получить своё -ние – дістава́ти, діста́ти, здобува́ти, здобу́ти свою́ на́зву (своє́ найме́ння и т. п.), прибира́ти, прибра́ти собі́ на́зву. [Здобула́ від па́на на́звисько «ду́ри несосвіте́нної» (Крим.). Яко́го більш у прозо́вих тво́рах бува́є елеме́нту, котри́й переважа́є, – од то́го вони́ й на́зву собі́ прибира́ють (Рада)].
• Поступок, которому нет -ния – учи́нок; яко́му й на́зви не до[при]бере́ш.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

И́МЯ поет. іме́но́, (речей) найме́ння, на́зва, на́звище /назвисько/, совєт. найменува́ння; ПЕРЕН. сла́ва, репута́ція, популя́рність, авторите́т, і́мідж.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Название – на́зва, -ви, на́звище.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Название
• Носить название – зватися (називатися); мати назву.
• Одно название (только название) – сама назва (сама тільки назва).
• Получать, получить свое название – діставати, дістати (здобувати, здобути) своє наймення (свою назву, своє назвище, своє назвисько).
• Поступок, которому нет названия – учинок, якому й назви не добереш (не прибереш).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

На́зва и на́звище – название.
На́зви́ще, нар. –
1) сверх, свыше;
2) (зап.) более, чем нужно.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Кличка – на́звище.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

на́звище, -ща, -щу; -звища, -вищ

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

І. На́звище, -ща, с. Названіе.
ІІ. На́звище, нар.
1) Сверхъ, свыше. Два клубки підкання пішло назвище од основи. Константиногр. у.
2) Болѣе, чѣмъ нужно. Желех.
Розворо́ття, -тя, с. Отверстіе для воротъ. В стіні (оградѣ) розвороття для брами, та самої нема, лиш діра та назвище зостались. Св. Л. 214.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Кли́чка = при́кладка, при́звіще, на́зва, на́звище (Чайч.). — Як склепле призвіще, так з ним і в домовину ляжеш. Кн.
Назва́ніе = на́зва, на́звище, на́зви́сько (С. З.), іме́ння (С. З.).
Наименова́ніе = 1. найменува́ння. 2. имъя́, ме́ння, на́зва, іме́ння, на́звище, на́звисько.
Существо́ = 1. істо́та (С. Жел. Л.), сто́та (С. Л.), твари́на, твори́на (С. Ш.), здр. — тварю́чка, поб. — тварю́ка (С. Ш.). — Тільки огонь палав та тріщав у печі і здавав ся однїєю живою істотою в мертвій хатї. Лев. — Назвище Віли надавалось і у нас фантастичним істотам. Бар. — Ота бацїла — істота і не сказати яка дрібненька. Кн. — Создан же Бог таку тварюку. С. Ш. 2. д. Су́щность.

Запропонуйте свій переклад