Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 59 статей
Запропонувати свій переклад для «наклеп»
Шукати «наклеп» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Наклё́п
1)
см. Наклё́пка 1 и 2;
2) на́клеп, по́клеп (-пу), нагові́р (-вору), обмо́ва;
срв. Поклё́п.
Всклёп, всклё́пываниена́клеп.
Изве́т
1) (
донос) доно́с (-су), обмо́ва;
2) (
наговор, клевета) на́клеп, по́клеп (-пу).
Инсинуа́ция – інсинуа́ція, (клевета) на́клеп (-пу).
Клевета́на́клеп (-пу), клевета́, клеветня́ (Звин., Галичина), (злоречие) лихомо́ва, лихослі́в’я (-в’я), (оговор) обмо́ва, обмо́вка, ум. обмо́вонька, обмо́вочка; срвн. Ложь. [Хо́че позива́ти його́ за на́клеп (Звин.). Страшні́ слова́ видава́лися яко́юсь ди́кою клевето́ю (Франко). Це брехня́ й клевета́ на ме́не (Крим.). Таку́ клеветню́ пусти́ла, і нема́ їй со́рому! (Звин.). Лю́дські обмо́ви (Гол.). Ти не наво́дь обмо́ви за́йвої на вла́сну ду́шу (Л. Укр.)].
Презирать -ту́ – гордува́ти на́клепом, клевето́ю, обмо́вою. [Я гордува́в обмо́вою людсько́ю (Куліш)].
Взводить на кого -ту – ки́дати на ко́го на́клеп, обмовля́ти кого́.
Обносить кого -то́ю – обно́сити кого́.
Лжедоно́с – неправди́ва, до́казка, неправди́вий (брехли́вий, фальши́вий) доно́с, криводоно́с (-су), (клевета) на́клеп (-ну).
II. Ло́жный – неправди́вий, непра́вий, фальши́вий, криви́й, (грубо) бре́ханий, (лживый) брехли́вий, облу́дний, (ошибочный) хи́бни́й, помилко́вий. [На твої́м олтарі́ неправди́вим бога́м чужозе́мці вого́нь запали́ли (Л. Укр.). Раціоналі́зм визнає́ незрозумі́лі я́вища за нереа́льні, за неправди́ві (Крим.). Фальши́ва траге́дія (Куліш). Щи́рість бре́хана прива́блює вас (Самійл.)].
-ный взгляд на вещи – непра́вий (хи́бни́й, помилко́вий) по́гляд (-ду) на ре́чі.
-ный донос – неправди́ва (грубее брехли́ва) до́казка, (клевета) на́клеп (-ну).
-ный камень – фальши́вий ка́мінь (-меня), ро́блений самоцві́т (-ту).
-ный классицизм – псевдокласици́зм (-му).
-ная клятва, присяга – крива́ (фальши́ва) при́ся́га (кля́тьба́), кривопри́ся́га.
-ный кристалл – фальши́вий криста́л (-лу).
-ное обвинение – неправди́ве обвинува́чення.
-ное обещание – неправди́ва, неправдомо́вна (грубо брехли́ва) обі́цянка.
-ный ответ – неправди́ва ві́дповідь (-ди).
-ное положение – фальши́ве, непе́вне стано́вище.
-ный поступок – фальши́вий, облу́дний учи́нок (-нку).
-ный путь – хи́бна́ доро́га, хи́бна́ путь (-ті́), (неверный) непе́вна путь.
-ное самолюбие – фальши́ва амбі́ція.
-ный свидетель – неправди́вий (фальши́вий) сві́док (-дка), кривосві́док.
-ное свидетельское показание – фальши́ве свідо́цтво, неправди́ве (непра́ве) сві́дчення, кривосві́дчення. [Непра́вим сві́дченням себе́ він ду́мав обрятува́ти (Грінч.)].
Давать -ное показание – кривосві́дчити.
-ный слух – неправди́ва, ви́думана (грубо брехли́ва) чу́тка.
-ное солнце, -ная луна – фальши́ве (неспра́вжнє) со́нце, фальши́вий (неспра́вжній) мі́сяць (-ця).
-ный способ – фальши́вий спо́сіб (-собу). [Пе́рстінь, фальши́вим спо́собом ви́роблений (Гнід.)].
-ный стыд – фальши́вий со́ром (-му).
-ное суждение о ком, о чём – непра́ве мірко́вання про ко́го, про що.
-ная тревога – фальши́ва триво́га.
-ное учение – неправди́ва (непра́ва, облу́дна) нау́ка; срвн. Лжеуче́ние.
-ный шаг – непе́вний (хи́бни́й) крок. [Че́рез оди́н непе́вний крок заги́нула вся спра́ва. (М. Грінч.)].
Сделать -ный шаг – зроби́ти непе́вний (хи́бни́й) крок.
Наважде́ние
1) (
соблазн, искушение) зна́дження (-ння), зна́да, споку́са;
2) на́клеп (-пу);
срв. Клевета́;
3) (
обман чувств) на́сла́ння́ (-ння́), на́силка, мана́, ома́на, ома́н (-ну), навожде́[і́]ння (-ння), моро́ка. [Де-ж ті сірники́? куди́ вони́ поді́лися? – наслання́ яке́сь, та й го́ді! (Брацлавщ.). Про́ти на́силки нічо́го не зро́биш (Квітка). А мо́же все було́ одна́ мана́? (Л. Укр.). Напущу́ на їх ома́н (Крим.). Тінь зни́кла, як нічне́ навожді́ння (Васильч.)].
Дьявольское (сатанинское) -ние – дия́вольське (сатани́нське) насла́ння (навожде́ння), насла́ння (навожде́ння) зло́го ду́ха, чортя́ча мана́, дия́вольська моро́ка. [Дия́вольське насла́ння (Самійл.). Цур тобі́, пек тобі́, сатани́нське навожде́ння! (Гоголь). То навожде́ння зло́го ду́ха (Самійл.)].
Наве́тна́клеп (-пу), нагові́р (-во́ру), намо́ва, обмо́ва, набала́чка, (тайный) на́шепт (-ту). [Не оди́н ру́син і па́нського ро́ду, по на́шепту єзуї́тському, у хурди́зі сиді́в (Куліш). «Чи пра́вда, що ти свекру́ху би́ла?» – «То набала́чки» (Борз.)].
Нагово́р
1) (
действие), см. Нагова́ривание; оконч. нагово́ре[і]ння, набала́кання; наклепа́ння на ко́го, обмо́влення кого́; нашепта́ння, замо́влення чого́ и т. п.;
2) (
навет) нагові́р (-во́ру), обмо́ва, на́клеп, по́клеп (-пу), на́шепт (-ту) и (мн.) на́шепти (-тів). [Що це? на́пуск на ме́не, нагові́р? (Мирн.). Я гордува́в обмо́вою людсько́ю (Куліш)];
3) (
заговор) нагові́р, на́шепт, примо́ва. [Не пий тіє́ї води́ – вона́ з нагово́ром (Київщ.)].
Наклевё́тывание, Наклевета́ние – накле́пування, наклепа́ння, на́клеп (-пу), набрі́хування, набреха́ння, нагово́рювання, нагово́рення и наговорі́ння на ко́го.
Нано́с
1) (
действие), см. Нанесе́ние;
2) (
нанесённое: ветром) нані́с (-но́су), наду́в (-ву), (снежный) наме́[і́]т, (занос) заме́[і́]т (-ме́ту), (куча) ку́па, (побольше) кучугу́ра (в піску́, із сні́гу и т. п.), (нанесённый водой) на́пла́в, на́пли́в (-ву), на́пли́нок (-нку), напла́вина, (песок, ил) наму́л (-лу), наму́лина; (перен.) нані́с, наму́л; срв. Намё́т 2. [Піщані́ наду́ви (Калит.). До нас на горо́д кучугу́ри піску́ понано́сило ві́тром (Богодух.). Побере́жжя, незане́сене напла́вами рік (Калит.). Полудне́ва часть, рі́вна як стіл, повста́ла з нане́сеної річно́ї напла́вини (Калит.). На наму́лі капу́ста га́рна росте́ (Київщ.). Її́ затягло́ товсти́м ша́ром морськи́х наму́лин (Троян.). Шкода́ ду́мати, щоб оце́ нано́сом осі́ла Русь Висляні узбере́жжя (Куліш). Літерату́рний наму́л (Рада)];
3) на́клеп (-пу);
см. Нагово́р 2.
Наплё́тка
1) напліта́ння,
оконч. напле́те[і́]ння, на́пліт (-лету);
2) на(д)пліта́ння, на(д)горо́джування,
оконч. на(д)пле́те[і́]ння, на(д)горо́дження;
3) напліта́ння, наторо́чування, напле́скування, набазі́кування, нацве́нькування,
оконч. напле́те[і́]ння, наторо́чення, напле́ска́ння, набазі́кання, нацве́нькання;
4) набрі́хування, накле́пування, оббрі́хування, обмовля́ння,
оконч. набреха́ння, наклепа́ння, оббреха́ння, обмо́влення, на́брех (-ху), на́клеп (-пу), обмо́ва. Срв. Наплета́ть.
Напра́слина – напра́сна обмо́ва, напра́сна (-ни), на́па́сть (-ти), напа́сниця, набала́чка, пеня́, ма́рний на́клеп, по́клеп (-пу), нагові́р (-во́ру); срв. Поклё́п, Клевета́. [Все, що сві́дки ка́жуть, сама́ напа́сниця (Кониськ.). «Ти хіба́ не крав?» – «Ні, це на́пасть на ме́не!» (Звин.). «Чи пра́вда, що ти свекру́ху би́ла?» – «То набала́чка!» (Борзенщ.). Ма́мо, як ти мо́жеш таки́й на ме́не на́клеп допуска́ти? (Л. Укр.)].
Взводить, взвести -ну – наволіка́ти, наволокти́ напра́сну обмо́ву, зво́дити, зве́сти́ пеню́ на ко́го, пеню́ волокти́, наволокти́, прикида́ти, прики́нути пеню́ кому́, натяга́ти, натягти́ на́па́сть, клепа́ти, наклепа́ти, натяга́ти, натягти́ на ко́го. [На́пасть натяга́є на ме́не (Звягельщ.). А ви пеню́ на нас ізво́дите (Грінч.). Хіба́ я бу́ду на се́бе пеню́ волокти́? (Сл. Гр.). Прики́нуть пеню́, що й копо́ю не одбу́деш (Квітка). Лиси́ця на вівцю́ Петро́ву наклепа́ла, що, бу́цім, ні́ччю ку́ри кра́ла (Боров.). Хі́ба мо́жна таке́ натяга́ти на люди́ну? (Лубенщ.)].
Выдумывать -ну – вига́дувати напра́сну, виду́мувати на́па́сть. [Де-ж це ви́дано, щоб на Грицька́ таку́ напра́сну вига́дувати? (Грінч.)].
Наро́к
1) докі́р (-ко́ру);
см. Уко́р;
2) на́клеп (-пу), нагові́р (-во́ру), намо́ва, обмо́ва;
срв. Наве́т;
3) (
порча) причи́на; (сглаз) уро́ки (-ків), при́стріт (-ту).
Наска́з
1) (
действие), см. Наска́зывание и Насказа́ние;
2) на́брехи (-хів), на́клеп (-пу), обмо́ва;
срв. Нагово́р 2.
Небыли́ца
1) (
чего не было, что не соответствует действительности) небува́льщина, небили́ця. [Розка́зує вся́кі небува́льщини (Київ)].
Быль и -ца – бува́льщина й небува́льщина, били́ця й небили́ця. [Пое́т тво́рчою фанта́зією уявля́є собі́ били́ці й небили́ці (Рада)];
2) (
вымысел) небили́ця, ви́гадка, ба́йка. [Бала́дою зве́ться таки́й епі́чний твір, в яко́му переважа́є ви́гадка, фанта́зія, небили́ця (Р. Край). Що ті лю́ди нерозу́мні се пле́щуть за небили́цю про княги́ню ту прекра́сну? (Федьк.). Ні про ко́го не склада́лось сті́льки байо́к, ви́гадок, як про Макара́ Мусі́йовича (Яворн.)].
-ца в лицах
а) (
сказка с картинками) ка́зка (ба́йка) з малю́нками;
б) (
выдумка) небили́ця, ви́гадка, (вздор) нісені́тниця;
в) бреху́н (-на́), бреху́ха;
см. Враль, -ли́ха;
3) (
сплетня) небили́ця, (клевета) на́клеп (-пу).
Взводить, вмести (всклепать) -цу на кого – вига́дувати, ви́гадати небили́цю про (на) ко́го, клепа́ти, наклепа́ти на ко́го. [Тепе́р-же я, голу́бчику, віддячу́ тобі́ за всі твої́ малюва́ння та небили́ці, що вига́дував на нас, чорті́в! (Гоголь)];
4) (
вздор) небили́ця, нісені́тниця.
Небыло́й – небува́лий; (ложный) неправди́вий, брехли́вий.
-лое дело – небува́ла річ.
-лые слова (речи) – непра́вда, брехня́, бре́хні; (сплетни) плітки́; (клевета) на́клеп (-пу).
Обвине́ние – (об)винува́чення, обви́на.
Ложное -ниена́клеп, обвинува́чення облу́дне.
Взводить, взвесть -ние на кого – обвинува́чувати, обвинува́тити кого́, (пред судом) оска́ржувати, оска́ржити, позива́ти, позва́ти кого́.
Он судится по -нию в измене – його́ су́дять, обвинува́чуючи в зра́ді.
Свидетели со стороны обвине́ния – сві́дки з поводо́вої сторони́.
Огово́р – обмо́ва, осу́да, набала́чка. Срв. Нагово́р, Наклё́п. [Втра́тила до́бру сла́ву че́рез обмо́ву. Смерть не така́ страшна́, як осу́да лю́дська].
Опроверга́ться, опрове́ргнуться – запере́чуватися, запере́читися, спросто́вуватися, спростува́тися, збива́тися, зби́тися.
Эта клевета -ся сама собою – цей на́клеп сам себе́ збива́є.
Поклё́пна́клеп, по́клеп (-лепу), нагові́р (-во́ру), пеня́, опоро́к (-ро́ку), обмо́ва, набрі́хування, набала́чка, по́гудка на ко́го.
Взводить -п на кого – зво́дити, зве́сти пеню́ (на́клеп) на ко́го; накле́пувати на ко́го.
Приклё́п, приклё́пка
1) (
дейст. неок.) прикле́пування, оконч. приклепа́ння;
2)
-клё́пна́клеп (-пу). [Від на́клепу не втече́ш].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Аристофан – (греч.) Аристофан.
[У своїх викривальних монологах Аристофан без вагань користується забороненою зброєю, такою як наклеп і зухвала брехня. Ця талановита людина стає тупою й упертою перед людьми, яких ненавидить, і перед ідеями, котрі заперечує (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі)].
Обговорення статті
Утечка – (несов.) витікання; (сов.) витечення; (последствие) витік, відплив; (потеря) втрата:
утечка информации – витік інформації;
утечка мозгов – відплив мізків (інтелекту).
[Поморочився він і з «утєчкою мозгов», на яку не було управи. Зате породив «м’язобіль», як замінник ворожої нам «крепатури» (В.Діброва). — Але поговір по селу, то страшна штука, а особливо, якщо від моєї дорогої тещі витік інформації станеться. А, у її роті, паньмаш тут, пітьму від світла ще не відділено…. Чорнющий наклеп сажею на нас осяде геть неомийною… (В.Триндюк)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВОЗВОДИ́ТЬ возводить в геро́и героїзува́ти;
возводить в зако́н узако́нювати;
возводить в при́нцип визнава́ти за при́нцип, оберта́ти у при́нцип;
возводить в ранг виви́щувати до ра́нгу;
возводить в сте́пень галиц. степенува́ти;
возводить напра́слину зво́дити на́клеп;
возводить обвине́ние на кого винува́ти кого;
возводя́щий що зво́дить, за́йня́тий зве́денням, ста́вши зво́дити, будівни́к чого, реконстр. зводі́й, прикм. = строящий;
возводящий в куми́ры кумиротво́рець;
возводящий обвине́ние /возводящий пеню́/ = обвиняющий;
возводящийся/возводи́мый зво́джуваний, спору́джуваний, будо́ваний, (до вищого степеня) матем. підно́шуваний;
КЛЕВЕТА́ТЬ ще оббрі́хувати кого, нагово́рювати /набрі́хувати, накле́пувати, зво́дити пеню́/ на кого;
клеве́щущий що /мн. хто/ зво́дить на́клеп тощо, ра́ди́й оббреха́ти, схи́льний клепа́ти, накле́пник, обмо́вник, кля́узник, набре́ха, фабрика́нт на́клепів, прикм. кля́узний.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Наклеп (наговор) – на́клеп, -пу, обмо́ва, -ви.
Клеветана́клеп, -пу, обмо́ва.
Навет – обмо́ва, -ви, намо́ва, -ви, на́клеп, -пу.
Наговорна́клеп, -пу, обмо́ва, -ви; -ный – обмо́вний, -а, -е.
Напраслинана́клеп, -пу, напа́сть, -ти.
Поклеп на́клеп, -пу, пеня́, -ні́.
Ябеда – я́беда, -ди, на́клеп, -пу.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Обвинение – обвинувачення. Ложное обвинениенаклеп; обвинувачення облудне. Возводить обвинение на кого – обвинувачувати кого; (перед судом) – оскаржувати. Предъявлять обвинение кому в чем – обвинувачувати кого за що, в чому; привинювати, всуджувати кому що. Судить по обвинению в.. – судити, обвинувачуючи за.. Дело по обвинению в… – справа про обвинувачення за.. Свидетели со стороны обвинения – свідки з поводової сторони. Встречное обвинение – стрічне, зустрічне обвинувачення.
Обвинять кого в чем – винити, винуватити, обвинувачувати кого за що, в чому; привинювати кому що; (перед судом) – оскаржувати кого, за що; всуджувати кому що. Обвинять во лжи кого – винуватити за брехню, наклеп; брехню завдавати кому. Обвинять кого напрасно – наволікати пеню на кого.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Взводить
• Взводить, взвести грех на кого
– покладати, покласти гріх на кого. [Я ні на кого не покладаю гріха, як на Петра. Сл. Гр.]
• Взводить, взвести напраслину на кого
– зводити, звести наклеп на кого; наволікати, наволокти обмову на кого; обмовляти кого; зводити, звести пеню на кого; пеню волокти, наволокти, натягти напасть на кого; клепати, наклепати на кого. [Ще скажуть, що я вас отруїв та прикинуть пеню… Квітка-Основ’яненко. Ці люди напасть на нас натягають. Сл. Гр.]
Возводить
• Возводить, возвести в принцип что
– підносити, піднести до принципу (на рівень принципу) що; (іноді) зводити, звести на принцип що.
• Возводить, возвести в чин, в сан… кого
– підносити, піднести до чину, до сану (до гідності)… кого.
• Возводить, возвести клевету на кого
– кидати, кинути (зводити, звести) наклеп на кого; обмовляти, обмовити кого.
• Возводить, возвести на кого напраслину
– зводити, звести (класти, покласти) пеню (напасть) на кого; прикидати, прикинути пеню кому; натягати, натягти (напасть) на кого; клепати, наклепати на кого; наволікати, наволокти напрасну обмову на кого.
• Возводить, возвести обвинение на кого
– винуватити, звинувачувати, звинуватити (обвинувачувати, обвинуватити) кого; зводити, звести обвинувачення (звинувачення) на кого.
Клевета
• Возводить клевету на кого, на что
– прикидати наклеп кому, чому; зводити наклеп на кого, нащо; клепати на кого, на що; обмовляти (оббріхувати) кого, що; пеню прикидати (волокти) на кого, на що.
Напраслина
• Возводить, возвести напраслину на кого
– зводити, звести напасть (наклеп) на кого; натягати, натягти (наволікати, наволокти) напасть на кого; клепати, наклепати на кого; зводити, звести (волокти, наволокти) пеню на кого; прикидати, прикинути пеню кому.
Поклеп
• Возводить, возвести поклёп на кого
(разг.) – зводити, звести наклеп (пеню) на кого; натягати, натягти наклеп на кого; пеню волокти, наволокти на кого; клепати, наклепати на кого.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

наклёп накле́пування; наклепа́ння; на́клеп,-пу
н. дробестру́йный накле́пування дробоструми́нне
н. обьёмный накле́пування об’є́мне
н. пове́рхностный накле́пування поверхне́ве, на́клеп поверхне́вий
н. фа́зовый на́клеп фа́зовий
н. фрикцио́нный на́клеп фрикці́йний

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

На́клеп, -пупоклеп, клевета, наговор.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Клевета – обмо́ва, на́клеп (-пу); взводить клевету – обмовляти, обмо́вити.
Лжедонос – неправдивий виказ (доно́с), на́клеп (-пу).
Поклепна́клеп (-пу).
Ябеда
1) на́клеп (-пу);
2) (
ябедник) – накле́пник (-ка).
Ябедничать, наябедничать – клепа́ти, наклепа́ти, робити, зробити на́клеп.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

на́клеп, -пу, -пові; -лепи, -пів

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

На́клеп, -пу, м. Поклепъ, клевета.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Наклёпъ = 1. д. Наклёпка. 2. д. Клевета́.
Клевета́ = на́кле́п (С. Л. З.), обмо́ва, здр. обмо́вонька, поклі́п, погові́р, сла́ва. — Була слава, була слава, тепер поговори, та на тую дївчиноньку, що чорниї брови. н. п. — Людськая обмова тось мя обманула, що казали, що ти вмер, я той час забула. н. п. — По хатах ходить та на дївчат покліп розносить. Кн. Клевета́ть = обмовля́ти (С. З.), обгово́рювати (кого), клепа́ти (на ко́го), набрі́хувати (на ко́го), обрі́хувати, га́нити, ганьби́ти (кого́).
Напра́слина = на́клеп (С. З.), на́пасть (С. З.), напа́сниця, нападня́, пеня́, дурни́ця. — Напасть і на гладкій дорозї здибле. н. пр. — Нема за мною вини; все що сьвідки кажуть — сама напасниця. Кн. — Звів пеню на його.
Напра́сный, но = 1. несправедли́вий, во, безневи́нний, но, даре́мний, даре́мне (С. Ж.), да́рма (С. Аф.), ду́рно, зада́ром. — Несправедливий наклеп. — Безневинна образа. — Згину я задаром. Сам. — Побив дарма. С. Аф. — Причепив ся гарма-дарма, задивив ся, що я гарна. н. п. 2. ма́рний, но (С. З. Л.), даре́мний, но (С. Аф. Л.), да́рма, шкода́. — Дрібні листи не доходять, тільки мої карі очі марно слїзоньками сходять. н. п. — Лїта мої молодиї марно пропадають. К. Ш. — Не топись, козаче, марно (або: дарма) душу згубиш. н. п. — Даремна праця. С. Л. — Шкода́ учить дурного розуму. — Шкода́ шукати — що з воза впало, те пропало. — Напра́сно потеря́ть = змарнува́ти. — Як я маю козак Нечай звідси утїкати, славу свою козацькую на вік змарнувати. н. п.
Обвине́ніе = обвинува́чування, обви́на (С. Жел.). — Ло́жное обвине́ніе = на́клеп.
Огоно́ръ = обмо́ва, обмо́висько (Под.), здр. — обмо́вонька, на́клеп (С. З.). — Більший єсть гріх украсти нашу славу через обмову. Б. Н.
Поклёпъ = на́клеп (С. З.), пеня́ (С. З.), опоро́к (Лев.). — Звів на його пеню.
Приклёпъ = 1. приклїпка. 2. на́клеп, пеня́ і д. Поклёпъ.
Я́беда = 1. на́клеп і д. Клевета́ і На́говоръ. 2. при́чіпка, на́пасть, пеня́ і д. Приди́рка.

Запропонуйте свій переклад