Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 23 статті
Запропонувати свій переклад для «напоумляти»
Шукати «напоумляти» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Внуша́ть, внуши́ть –
1) навіва́ти, сов. наві́яти кому́ що, надиха́ти, надихну́ти (надхну́ти) кому́ що, увідхну́ти, вмовля́ти (вмо́вити) в ко́го щось, піддава́ти, підда́ти кому́ що; (прививать) прище́плювати, прищепи́ти кому́ що. [Навіва́є їм такі́ думки́. Надихну́в бадьо́рого ду́ху. Прище́плює ді́тям оги́ду до злочи́нств (Крим.). Підда́в йому́ до́бру ду́мку. Вмо́вити цю іде́ю в читача́].
• Внуша́ть постоянными наговорами – нату́ркувати кому́ що.
• Внуша́ть страх – завдава́ти, завда́ти стра́ху́ кому́.
• Внуша́ть почтение – імпонува́ти кому́. [Його́ слова́ мені́ не імпону́ють].
• Внуша́ть мужество кому – осміля́ти, осмі́лити кого́.
• Внуша́ть собою доверие – виклика́ти дові́ру, буди́ти дові́ру;
2) Внуша́ть накрепко (вбивать в голову) – утовкма́чувати, утовкма́читити кому́; (делать строгое внушение) напоумля́ти, застеріга́ти кого́, пригруща́ти, пригрусти́ти, угруща́ти кому́ и кого́. [Угруща́ють і бо́гом, і лози́ною (Г. Барв.)]; (вразумить) на ро́зум посла́ти кому́ (Квіт.).
Вразумля́ть, вразуми́ть – навча́ти на до́брий ро́зум, напоумля́ти, напоуми́ти, напу́чувати, напути́ти.
• Вразумлё́нный – напоу́млений, напу́чений, на́вчений на до́брий ро́зум.
Надоу́мливать и Надоумля́ть, надоу́мить – напоумля́ти, напоу́ми́ти, наумля́ти, науми́ти, доумля́ти и (редко) доу́мити, доуми́ти кого́, (редко понауми́ти кому́), нарозумля́ти, нарозуми́ти кого́, настановля́ти, настанови́ти на (до́брий) ро́зум кого́, на ро́зум посила́ти, посла́ти кому́, (советовать) ра́дити, нара́дити, ра́яти, нара́ювати, нара́яти, дора́дити, дора́яти кого́, кому́, (наставлять) напу́чувати и напуча́ти, напути́ти, навча́ти, навчи́ти кого́. [Напоу́мте мене́, скажі́ть, як ли́хові моє́му запобі́гти (Богодух.). Науми́в її́, щоб вона́ вчи́ла тако́ю мо́вою, яко́ю вони́ гово́рять (Н.-Лев.). Почала́ доу́мити мене́ (Кониськ.). Вона́ понауми́ла чолові́кові застанови́ти ґрунт (Яворн.). Нарозуми́в він мене́ поча́ти спра́ву (Канівщ.). Спаси́бі го́споду, що тобі́ на ро́зум посла́в уклони́тися від зла (Квітка). Спаси́бі до́брим лю́дям: нара́яли мене́ позива́ти грома́ду (Київщ.). Нічо́го не мо́жна було́ йому́ зроби́ти, та дора́яли лю́ди: «Піди́, розкажи́ ба́тькові» (Звин.). Напу́тьте-ж мене́, що мені́ з тако́ю люди́ною ді́яти (Короленко)].
• Надоу́мленный – напоу́млений, нау́млений, нарозу́млений.
-ться –
1) (стр. з.) напоумля́тися, нарозумля́тися, настановля́тися на (до́брий) ро́зум, напу́чуватися и напуча́тися, бу́ти напоу́млюваним, напоу́мленим и т. п.;
2) (ср. з.) напоумля́тися, напоуми́тися, доумля́тися, доуми́тися, добира́ти, добра́ти ро́зуму, дорозуміва́тися, дорозумі́тися, наду́муватися, наду́матися, (набираться ума) набира́тися, набра́тися ро́зуму.
• Наконец то -мился приехать – наре́шті добра́в ро́зуму (наду́мався) приї́хати.
• Надоумляя других, и сам -шься – и́нших напоумля́ючи, і сам ро́зуму набере́шся.
Надоу́мчивый – пора́дливий, охо́чий (ра́дий) напоумля́ти. [Ой, ти ма́ти та пора́длива! (Пісня)].
Наразумля́ть и Наразу́мливать, наразу́мить – нарозумля́ти, нарозуми́ти, навча́ти, навчи́ти на (до́брий) ро́зум, напоумля́ти, напоу́ми́ти кого́; срв. Наставля́ть 4.
• Наразу́мленный – нарозу́млений, на́вче́ний на (до́брий) ро́зум, напоу́млений.
• -ться – нарозумля́тися нарозуми́тися; бу́ти нарозу́млюваним, нарозу́мленим и т. п.
Наставля́ть, наста́вить –
1) чего – наставля́ти, наста́вити и понаставля́ти, настановля́ти и настано́влювати, настанови́ти, понастановля́ти и понастано́влювати чого́. [Круго́м наста́вили ми́сок (Котл.). Поналива́ла у казани́ оли́ви і понаставля́ла у піч (Рудч.). Наї́дків, напи́тків понастано́влювала (М. Вовч.)];
2) см. Надставля́ть.
• -ть рога кому – наставля́ти, наста́вити, ста́вити, поста́вити ро́ги кому́;
3) (направлять, приготовлять постановкой) наставля́ти, наста́вити, (о мног.) пона́ставля́ти що; см. Наводи́ть 2.
• -ть западню (ловушку) – наставля́ти, наста́вити па́стку.
• -ть копьё – наставля́ти, наста́вити, насторо́жувати, насторожи́ти спи́са. [Гайдама́ка стої́ть, ви́ставивши но́гу в сап’я́нці і насторожи́вши спи́са (Куліш)].
• -ть самовар – ста́вити, поста́вити, наставля́ти, наста́вити, настановля́ти, настанови́ти самова́р(а). [Поста́в самова́р! (Брацл.). Самова́ри наставля́є (Звин.). Настанови́-но самова́ра! (Липовеч.)]. -ть уши, см. Нава́стривать уши;
4) кого – нав[у]ча́ти, навчи́ти (на (до́брий) ро́зум) кого́, дава́ти, да́ти нау́ку кому́, напу́чувати, напути́ти, нарозумля́ти, нарозуми́ти, ра́дити, пора́дити, нава́жувати, настановля́ти, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, (надоумлять) напоумля́ти, напоу́ми́ти кого́. [А ма́ти хо́че науча́ти, так солове́йко не дає́ (Шевч.). Почну́ на до́брий ро́зум навча́ти, – як умі́ю, так і навча́ю (М. Вовч.). Ба́тько нау́ку мені́ дава́в, щоб я худо́бу жа́лував (Харківщ.). «Ти не пови́нна хова́тися з ним по за́кутках», – напу́чувала Навро́цька (Н.-Лев.). Не було́ кому́ нарозуми́ти сироту́ (Канівщ.). Це він так пора́див нас (Звин.). «Будь покі́рна», – нава́жують, – «та до робо́ти щи́ра» (М. Вовч.). Він там вас настано́ве, що да́лі тре́ба роби́ти (Мирний)].
• -ть на что – навча́ти, навчи́ти на що и чого́, напу́чувати, напути́ти, направля́ти, напра́вити, наверта́ти, наверну́ти, призво́дити, призве́сти́ на що. [Ви його́ на добро́ навчите́ (М. Вовч.). Лихо́го на до́бре не на́вчиш (Приказка). Одда́м до шко́ли, мо́же там його́ на до́бре напра́влять (Звин.). Вони́ сами́ мене́ на це призво́дили (Крим.). Якби́-ж ви на до́бре призво́дили, а то все на лихе́ (М. Грінч.)].
• -ть на ум – настановля́ти, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, наверта́ти, наверну́ти, наво́дити, наве́сти́, навча́ти, навчи́ти на (до́брий) ро́зум, навча́ти, навчи́ти ро́зуму. [Настанови́ли на ро́зум (Сл. Гр.). Хто його́ на ро́зум до́брий наставля́в? (М. Вовч.). На до́брий ро́зум наверну́ти (М. Вовч.). Неха́й при́йде, навчимо́ його́ на до́брий ро́зум! (Звин.). Я її́ ро́зуму навча́ла (М. Вовч.)].
• -ть на путь (истины, добродетели, спасения и т. п.) – напу́чувати, напути́ти на до́бру (спасе́нну) путь, нало́млювати, наломи́ти на до́бру путь (доро́гу); срв. Направля́ть (3) на путь. [Він тебе́ годува́в, рости́в, на до́бру путь напу́чував (Мирний). На спасе́нну путь напути́в (Рада). Наломи́ти свого́ вихо́ванка на до́бру доро́гу (Франко)].
Наста́вленный –
1) наста́влений, настано́влений, понастано́влюваний;
2) см. Надста́вленный; (о рогах) наста́влений;
3) наста́влений; насторо́жений; наве́дений; поста́влений: (об ушах), см. Навострё́нный (под Нава́стривать);
4) на́вче́ний, нау́чений, напу́чений, нарозу́млений; напоу́млений.
-ться –
1) наставля́тися, наста́витися, настановля́тися, настанови́тися, понаставля́тися, понастановля́тися; бу́ти настано́влюваним, наста́вленим, настано́вленим, понастано́влюваним и т. п.; срв. Наставля́ть 1 и 3;
2) см. Надставля́ться;
3) навча́тися, навчи́тися, напу́чуватися, напути́тися; бу́ти на́вчаним, напу́чуваним, на́вче́ним (нау́ченим), напу́ченим и т. п.
Наумля́ть, науми́ть –
1) нарозумля́ти, нарозуми́ти, наумля́ти, науми́ти, настановля́ти, настанови́ти на (до́брий) ро́зум кого́, (научать) навча́ти, навчи́ти кого́, (надоумливать) напоумля́ти, напоу́ми́ти кого́, (наставлять) напу́чувати и напуча́ти, напути́ти кого́;
2) см. Напомина́ть.
• Наумлё́нный – нарозу́млений, нау́млений, настано́влений на (до́брий) ро́зум, на́вче́ний, напоу́млений, напу́чений.
-ться –
1) нарозумля́тися, нарозуми́тися, наумля́тися, науми́тися, навча́тися, навчи́тися; бу́ти нарозу́млюваним, нарозу́мленим и т. п.;
2) (вспоминать) зга́дувати, згада́ти, прига́дувати, пригада́ти що.
Образу́мливать, образу́мить – напоумля́ти, напоу́мити кого́, хамени́ти, охану́ти кого́.
• Образу́мленный – напоу́млений.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Внушать, внушить –
1) виклика́ти, викликати, (вселять) вселяти, вселити, (навевать) навівати, навіювати, навіяти кому що, надихати, надихнути (надхнути) кому що, увідхнути, вмовляти (вмовити) в кого щось, піддавати, піддати кому що; (прививать) прищеплювати, прищепити кому що;
2) (внушать накрепко, вбивать в голову) утовкмачувати, утовкмачитити кому; (делать строгое внушение) напоумляти, застерігати кого, пригрущати, пригрустити, угрущати кому і кого; (вразумить) на розум послати, посилати кому; (поучать) повчати, навчати, навчити; (уговаривать) умовляти, умовити; (убеждать) переконувати, переконати:
• внушать, внушить доверие – викликати, викликати (будити, збудити, вселяти, вселити) довіру (довір’я);
• внушать, внушить мужество кому – надихати, надихнути (навівати, навіяти, іноді внушати, внушити) мужність (відвагу, звагу, сміливість, смілість) кому; осміляти, осмілити кого;
• внушать, внушить себе что – переконувати, переконати себе в чому; забирати, забрати собі в голову що;
• внушать постоянными наговорами – натуркувати кому що;
• внушать почтение – імпонувати кому;
• внушать представление – викликати, навіювати уявлення;
• внушать собою доверие – викликати довіру, будити довіру;
• внушать страх – завдавати, завдати страху кому, викликати (вселяти, навіювати, навівати, наганяти) страху;
• внушать уважение – викликати повагу (пошану);
• это внушает, внушило ему отвращение к чему – це викликає, викликало в нього відразу (огиду) до чого; це відвертає, відвернуло його від чого; з душі верне йому від чого (що).
[Прищеплює дітям огиду до злочинств (А.Кримський). Угрущають і Богом, і лозиною (Г.Барвінок). Навіває їм такі думки. Надихнув бадьорого духу. Піддав йому добру думку. Вмовити цю ідею в читача. Його слова мені не імпонують (АС). Степан казав про літературу сучасну, свою й чужоземну, декламував вірші пристрасних поетів, щоб навіяти тій прекрасній Риті відчуття і бажання любові, щоб притягти до себе її оголені руки, що лежали на столі, темні, спокусливі під збудним світлом червоної лампи (В.Підмогильний). Та вернімося до того, про що ми допіру говорили, а саме, до перечарування сеньйори Дульсінеї, тут саме напрошується ось що: весь цей Санчів фортель, учворений з бажання посмішкуватися над своїм паном і навіяти йому, ніби ота мужичка Дульсінея, а як пан його її не впізнає, то це тим, що її заклято,— все теє каверзи якогось чорнокнижника, з тих, хто не дає просвітку сеньйорові Дон Кіхотові (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Товаришу сержанте, подивіться, що мені видали: штани до колін, черевики на п’ять розмірів більші… Дивитися страшно. — Все нормально. Солдат і повинен наганяти страху]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

НАСТАВЛЯ́ТЬ (речі) ще ста́вити, (на розум) науча́ти, напоумля́ти, навча́ти ро́зуму, ста́вити на до́брий ро́зум, напрямля́ти, (вуха) нашоро́шувати;
наставлять на путь и́стины = направля́ть на путь истины;
наставлять на ум ще наверта́ти на ро́зум, навча́ти на ро́зум;
наставлять рога́ скака́ти у гре́чку;
наставля́ющий 1. що /мн. хто/ наставля́є тощо, ра́ди́й (по)наста́вити, 2. що /мн. хто/ науча́є тощо, ста́вши /зви́клий/ науча́ти, навчи́тель, напу́тник, ме́нтор, безпідставно забуте напра́вник, запозич. наста́вник, прикм. напу́тливий, напоу́мний, напу́тній, повча́льний;
наставля́ющий на ум = наставляющий 2;
наставля́ющая рога́ схи́льна скака́ти у гре́чку;
наставля́ющий у́ши з нашоро́шеним ву́хом;
наставля́ющийся/наставля́емый 1. настано́влюваний, 2. напу́чуваний, напоу́млюваний.
ПОУЧА́ТЬ ще напоумля́ти, образ. навча́ти ро́зуму, фаміл. вставля́ти кле́пку;
поуча́ющий що /мн. хто/ повча́є тощо, ста́вши повчати, охо́чий до повча́нь, напу́тник, ме́нтор, оказ. повчая́ка, забут. напра́вник, прикм. повча́льний, /тон/ ме́нторський;
поуча́емый напу́чуваний, напоу́млюваний.
УВЕЩЕВА́ТЬ ще урезо́нювати, напоу́млювати, напоумля́ти, галиц. уго́вкувати;
увещева́ющий що /мн. хто/ умовля́є тощо, зви́клий / стил. перероб. ста́вши/ умовля́ти, урезо́нювач, напоу́млювати, прикм. напу́тливий, напоу́мливий, урезо́нювальний, уго́вкувальний, напу́чувальний, напоу́млювальний;
увещева́емый урезо́нюваний, уго́вкуваний, напу́чуваний, напоу́млюваний.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Вразумлять, вразумить – напоумля́ти, -ля́ю, -ля́єш, напоу́мити, -млю, -миш, напу́чувати, -чую, напути́ти, -пучу́, -ти́ш.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вразумлять
• Вразумлять, вразумить кого – напоумляти, напоумити (напучувати, напутити) кого; на [добрий] розум наставляти, наставити (напучувати, напутити, тільки недокон. навчати) кого; (образн. зниж.) клепку вставляти, вставити кому. [Хто зна, чи сам дійшов би до цього, та дядько Сава напоумив мене. Головко. Він його на розум напутив. Сл. Ум.]
Наводить
• Наводить красоту (разг. ирон.) – чепурити; чепуритися; додавати краси; (іноді) наводити красу.
• Наводить критику (разг.) – критикувати.
• Наводить, навести [внешний] лоск на кого (перен. разг.) – давати, дати (зовнішній, зверхній) блиск (полиск) кому; надавати, надати (зовнішнього, зверхнього) блиску (полиску) кому.
• Наводить, навести на грех кого – призводити, призвести до гріха кого.
• Наводить, навести на кого подозрение – накидати, накинути на кого підозру.
• Наводить, навести на путь кого (перен.) – направляти, направити на шлях кого; наводити, навести кого на пуття; напучувати, напутити кого; показувати, показати стежку кому; давати, дати навід кому.
• Наводить, навести на ум (на разум) кого – наводити, навести на розум кого; напоумляти, напоумити кого. [Скоріш дурень одурить розумного, як розумний дурня на розум наведе. Номис.]
• Наводить, навести порядок – давати, дати лад (порядок).
• Наводить, навести скуку на кого – наводити, навести (наганяти, нагнати) нудьгу (нуду, нудоту) на кого; завдавати, завдати нудьги кому; (тільки докон.) занудити кого.
• Наводить, навести справки о ком, о чём – брати, узяти довідку про (за) кого, про (за) що; довідуватися, довідатися про (за) кого, про (за) що.
• Наводить, навести тень (перен.) – напускати, напустити туману; наводити, навести тінь; затінювати, затінити.
• Наводить, навести чистоту – прибирати, прибрати (чепурити, причепурити).
Наставление
• Давать, дать, делать, сделать, читать, прочитать наставление кому – навчати, навчити (повчати, повчити) кого; навчати, навчити на [добрий] розум кого; давати, дати науку кому; давати, дати поради (ради) кому; напучати, напучувати, напутити (напоумляти, напоумити, нарозумляти, нарозумити, настановляти, настановити, наставляти, наставити) кого; (застар.) читати, прочитати (вичитувати, вичитати) молитву (отченаш) кому.
Наставлять
• Наставить рога кому (разг.) – наставити (поставити) роги кому.
• Наставить ухо (уши) – наставити (нашорошити) вухо (вуха).
• Наставлять, наставить на истинный путь (на путь истины) кого – настановляти, настановити (наставляти, наставити) на путь істини (на праведну путь) кого; настановляти, настановити на добру путь кого; напучувати, напучати, напутити на (все) добре кого.
• Наставлять, наставить на ум (разум) кого – настановляти, настановити (наставляти, наставити, навертати, навернути, наводити, навести, навчати, навчити) на (добрий) розум кого; навчати, навчити розуму кого; напоумляти, напоумити кого.
Образумливать
• Образумливать, образумить кого-либо – наводити, навести на розум (напоумляти, напоумити) кого.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Напоумля́ти, напоу́мити – надоумливать, надоумить, наставлять.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Внушение –
1) всиляння;
2) (уговаривание, убеждение) – умовляння;
3) (подговаривание) – намо́ва, намовляння; сделать по -нию – зробити з намо́ви (підо впливом);
4) (дисциплинарное) – напоу́млення; делать строгое -ние – суво́ро (го́стро) напоумляти кого́.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Напоу́мити. См. Напоумляти.
Напоумля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. напоу́мити, -млю, -миш, гл. Вразумлять, вразумить, научать, научить, надоумливать, надоумить, наставлять, наставить на добрый путь. Напоумте... Скажіть, будь ласка, як би ви мойому лиху запобігли. МВ. (КС. 1902. X. 150).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Вразуми́ть, вразумля́ть, ся = напоуми́ти, напути́ти (С. З.), нара́дити, ви́яснити, напоумля́ти, ся, виясня́ти, ся. — Він його на розум напутив.

Запропонуйте свій переклад