Знайдено 14 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Ме́нтор, -рша – ме́нтор (-ра), -рка, напу́тник (-ка), -ниця, керівни́к, -ни́ця, провідни́к (-ка́), -ни́ця. |
Назида́тель, -ница – навча́льник, -ниця, напу́тник, -ниця, набудівни́к (-ка́), -ни́ця. |
Напу́тствователь, -ница –
1) виряджа́льник, -ниця; напу́тник, -ниця, напуте́нник, -ниця. Срв. Напу́тствовать 1 и 2. |
Настави́тель, -ница – напу́тник, -ниця, напуте́нник, -ниця; срв. Наста́вник, -ница. |
Наста́вник, -ница – напу́тник, -ниця, напуте́нник, -ниця, (рус.) наста́вник, -ниця; (учитель, -ница) учи́тель, -телька, навчи́тель, -телька, (воспитатель, -ница) вихова́тель, -телька. [Він невблага́нний напу́тник і силку́ється напути́ти бра́та (Н.-Лев.). Пора́до ми́лая моя́, напу́тнице моя́ і ма́ти! (М. Макар.). Ти все зга́дуєш любо́в, – вона́ й моя́ наста́вниця єди́на (Л. Укр.)]. • Классный -ник, классная -ница – кла́сний вихова́тель, -на вихова́телька, (гал.) госпо́дар (-ря), -ди́ня кла́си. |
Нравоучи́тель, -ница – моралі́ст, -лі́стка, навчи́тель, -лька до́брих звича́їв, (назидатель, -ница) навча́льник, -ниця, напу́тник, -ниця, мораліза́тор, -торка. [Навчи́тель до́брих звича́їв, що сам зблуди́в (Крим.)]. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 
НАДОУ́МЛИВАТЬ, надоумливающий що /мн. хто/ напу́чує тощо, ста́вши напу́чувати, ра́ди́й напоу́мити, напу́тник, безпідставно забуте напра́вник, запозич. ме́нтор, прикм. пора́дливий, напоу́мливий, образ. з напоу́мленням, з напу́тніми слова́ми; |
НАЗИДА́ТЬ, назидающий що /мн. хто/ повча́є тощо, ста́вши повча́ти, зда́тний напоу́мити, ме́нтор, напу́тник, прикм. повча́льний, напу́тній, напу́тливий, ме́нторський, моралізаторський, для повча́ння, як повчання |
НАСТАВЛЯ́ТЬ (речі) ще ста́вити, (на розум) науча́ти, напоумля́ти, навча́ти ро́зуму, ста́вити на до́брий ро́зум, напрямля́ти, (вуха) нашоро́шувати; наставлять на путь и́стины = направля́ть на путь истины; наставлять на ум ще наверта́ти на ро́зум, навча́ти на ро́зум; наставлять рога́ скака́ти у гре́чку; наставля́ющий 1. що /мн. хто/ наставля́є тощо, ра́ди́й (по)наста́вити, 2. що /мн. хто/ науча́є тощо, ста́вши /зви́клий/ науча́ти, навчи́тель, напу́тник, ме́нтор, безпідставно забуте напра́вник, запозич. наста́вник, прикм. напу́тливий, напоу́мний, напу́тній, повча́льний; наставля́ющий на ум = наставляющий 2; наставля́ющая рога́ схи́льна скака́ти у гре́чку; наставля́ющий у́ши з нашоро́шеним ву́хом; наставля́ющийся/наставля́емый 1. настано́влюваний, 2. напу́чуваний, напоу́млюваний. |
ПОУЧА́ТЬ ще напоумля́ти, образ. навча́ти ро́зуму, фаміл. вставля́ти кле́пку; поуча́ющий що /мн. хто/ повча́є тощо, ста́вши повчати, охо́чий до повча́нь, напу́тник, ме́нтор, оказ. повчая́ка, забут. напра́вник, прикм. повча́льний, /тон/ ме́нторський; поуча́емый напу́чуваний, напоу́млюваний. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 
Наставник – навчи́тель, -ля, напу́тник, -ка; -ница – навчи́телька, -ки, напу́тниця, -ці. |
Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) 
Plantago major L. — подоро́жник вели́кий (Сл, Ру, Оп); ба́бка бі́льша (Вх1, Вх6, Мл); ба́бка (Гв, Нв, Вх, Ан, Пс, Gs, Жл, Hl, Mj, Ів, Сл, Mk, Бк, Гт, Он, Пч, Гу, Гб, Кч, Мг, Кар, Коб, Пок — ЗАГ), ба́бка дома́шня (Гд — БО), бабка серока (Гб — ЛМ), бабки́ (Мо, Ос — СТ, ПД), ба́бче ли́стя (Мг — ЗК), базьки (Mk — ДС), базьочки́ (Вх, Сл — ДС), блошни́к (Яв, См — СТ), буквиця (Ан — СД), доро́жник (Пс, Жл), напутник (Mk), парник (Mk — ПД), подорі́жник (Вх7, Гб2, Мг, Сб, Коб — ДС, ГЦ, ЗК), подоро́жник (Чн, Нв, Рг1, Вл, Ан, Ln, Пс, Жл, Мн2, Hl, Rs, Шх, Шс2, Ян2, Ду, Ів, Сл, Mk, Ос, Рм, Пч, Гб, Кч, Мг, Коб — ЗАГ), подорожник жилавий (Сл — СД), подоро́жник широколи́стний (Сб — СТ), подоро́жня́к (Лс2, Сб — ПЦ), попу́тник (Рг1, Ln, Пс, Жл, Шс2, Ду, Сл — СТ), поранник (См), порізник (См — СД), придоро́жник (Гт, См — СЛ, ЗК), при́путень (Ів), припу́тник (Вх7, Ів, Гт, Мг — ЗК), припу́тник кру́глий (Гт, Сб — ЗК), путни́к (Гд — БО), ра́нни́к (Рг1, Ан, Пс, Ду, Сл, Mk, Пч, Яна — СТ, ЗК), рямни́к (Мг — ЗК), свинжильник (Ос — СТ), семижильник (Ан — СТ), серпни́к (Мг — ЗК), стягач (Пс), три́пу́тень (Ан, Жл, Ду — ПС). |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 
Наста́вникъ, ца = учи́тель, ка, напу́тник, ця. |
Руководи́тель, ница = проводи́рь, приві́дця (С. Л.), повода́р (С. Л.), повода́тар, ка (С. Л.), оруда́рь, ору́дник (С. Жел.), руково́дник (С. Жел.), вата́г, ватажо́к, напра́вник, напу́тник, ця, керма́нич, керовни́чий. — Все що жило новим життям, скрізь заворушилось; як бажали проводирі, все так і робилось. Кост. — Маючи за керманича духовенство, школа не спроможна була. Кн. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)