Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 7 статей
Запропонувати свій переклад для «напучати»
Шукати «напучати» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Надоу́мливать и Надоумля́ть, надоу́мить – напоумля́ти, напоу́ми́ти, наумля́ти, науми́ти, доумля́ти и (редко) доу́мити, доуми́ти кого́, (редко понауми́ти кому́), нарозумля́ти, нарозуми́ти кого́, настановля́ти, настанови́ти на (до́брий) ро́зум кого́, на ро́зум посила́ти, посла́ти кому́, (советовать) ра́дити, нара́дити, ра́яти, нара́ювати, нара́яти, дора́дити, дора́яти кого́, кому́, (наставлять) напу́чувати и напуча́ти, напути́ти, навча́ти, навчи́ти кого́. [Напоу́мте мене́, скажі́ть, як ли́хові моє́му запобі́гти (Богодух.). Науми́в її́, щоб вона́ вчи́ла тако́ю мо́вою, яко́ю вони́ гово́рять (Н.-Лев.). Почала́ доу́мити мене́ (Кониськ.). Вона́ понауми́ла чолові́кові застанови́ти ґрунт (Яворн.). Нарозуми́в він мене́ поча́ти спра́ву (Канівщ.). Спаси́бі го́споду, що тобі́ на ро́зум посла́в уклони́тися від зла (Квітка). Спаси́бі до́брим лю́дям: нара́яли мене́ позива́ти грома́ду (Київщ.). Нічо́го не мо́жна було́ йому́ зроби́ти, та дора́яли лю́ди: «Піди́, розкажи́ ба́тькові» (Звин.). Напу́тьте-ж мене́, що мені́ з тако́ю люди́ною ді́яти (Короленко)].
• Надоу́мленный – напоу́млений, нау́млений, нарозу́млений.
-ться –
1) (стр. з.) напоумля́тися, нарозумля́тися, настановля́тися на (до́брий) ро́зум, напу́чуватися и напуча́тися, бу́ти напоу́млюваним, напоу́мленим и т. п.;
2) (ср. з.) напоумля́тися, напоуми́тися, доумля́тися, доуми́тися, добира́ти, добра́ти ро́зуму, дорозуміва́тися, дорозумі́тися, наду́муватися, наду́матися, (набираться ума) набира́тися, набра́тися ро́зуму.
• Наконец то -мился приехать – наре́шті добра́в ро́зуму (наду́мався) приї́хати.
• Надоумляя других, и сам -шься – и́нших напоумля́ючи, і сам ро́зуму набере́шся.
Наумля́ть, науми́ть –
1) нарозумля́ти, нарозуми́ти, наумля́ти, науми́ти, настановля́ти, настанови́ти на (до́брий) ро́зум кого́, (научать) навча́ти, навчи́ти кого́, (надоумливать) напоумля́ти, напоу́ми́ти кого́, (наставлять) напу́чувати и напуча́ти, напути́ти кого́;
2) см. Напомина́ть.
• Наумлё́нный – нарозу́млений, нау́млений, настано́влений на (до́брий) ро́зум, на́вче́ний, напоу́млений, напу́чений.
-ться –
1) нарозумля́тися, нарозуми́тися, наумля́тися, науми́тися, навча́тися, навчи́тися; бу́ти нарозу́млюваним, нарозу́мленим и т. п.;
2) (вспоминать) зга́дувати, згада́ти, прига́дувати, пригада́ти що.
Науча́ть, научи́ть –
1) (обучать кого чему) навча́ти, (реже) науча́ти и нау́чувати, навчи́ти и (реже) научи́ти, вивча́ти и (реже) виу́чувати, ви́вчити, (приучать) зуча́ти и зу́чувати, зучи́ти, (о мног.) понавча́ти и понау́чувати; повивча́ти и повиу́чувати кого́ чого́ и що роби́ти. [Навча́є чужи́х мов (Київ). Я ду́рно гро́ші беру́, а вас нічо́го не навча́ю (Крим.). Зві́дки зна́єш, чого́ там науча́ють? (Л. Укр.). Ви, ка́же, діте́й не нау́чуєте стра́ху (Стефаник). Хто мовчи́ть, той двох навчи́ть (Приказка). Він і сам чита́ти вмі́є і діте́й усі́х понавча́в (Пирят.). Всіх сама́ навча́ла пісе́нь (Харківщ.). Важка́ робо́та в убо́зтві зучи́ла їх труси́тися над ко́жною кри́хтою (Грінч.)];
2) (наставлять) нав[у]ча́ти, навчи́ти (на ро́зум, на до́брий ро́зум) кого́, дава́ти, да́ти нау́ку кому́, настановля́ти, настанови́ти (на ро́зум, на до́брий ро́зум), напу́чувати и напуча́ти, напути́ти, нарозумля́ти, нарозуми́ти (диал.) нагруща́ти, нагрусти́ти кого́, (советовать) ра́дити, нара́дити, ра́яти, нара́ювати, нара́яти кого́ и кому́, пора́дити кого́. [Як жи́ти він пови́нен, його́ науча́є (Рудан.)].
• -чи́ть уму-разуму – навчи́ти (настанови́ти, наве́сти́) на (до́брий) ро́зум. [Неха́й при́йде, навчимо́ його́ на до́брий ро́зум (Звин.). Скорі́ш ду́рень оду́рить розу́много, як розу́мний ду́рня на ро́зум наведе́ (Номис)];
3) (подучать) навча́ти, навчи́ти, намовля́ти, намо́вити, науща́ти, наусти́ти кого́; см. Науща́ть. [Ви навча́єте його́, щоб він мене́ ла́яв (Крим.)].
Нау́че[ё́]нный –
1) на́вче́ний и (реже) нау́чений, ви́вчений, понау́чуваний, повиу́чуваний.
• -ный горьким опытом – гірки́м до́свідом на́вче́ний;
2) на́вче́ний, нау́чений, настано́влений (на ро́зум, на до́брий ро́зум), напу́чений, нарозу́млений, нагру́щений;
3) на́вче́ний, нау́чений, намо́влений, нау́щений.
-ться –
1) (стр. з.) навча́тися, (реже) науча́тися и нау́чуватися, бу́ти на́вчаним и нау́чуваним, на́вче́ним и (реже) нау́ченим, понау́чуваним чого́ и т. п.; срв. Науча́ть;
2) (возвр. з.) навча́тися, (реже) науча́тися и нау́чуватися, навчи́тися, вивча́тися и (реже) виу́чуватися, ви́вчитися, (о мног.) понавча́тися и понау́чуватися, повивча́тися и повиу́чуватися чого́ и що роби́ти. [В шко́лі вони́ знання́ навча́ються (Звин.). В ко́го ти навчи́вся тіє́ї пі́сні? (Грінч.). В пані́в навча́лись (Квітка). І від ко́го вони́ понавча́лись так роби́ти! (Грінч.). Понау́чувались вони́ уся́ку пашню́ сі́яти (Дещо). Зві́дки лю́ди виу́чуються пісе́нь? (Крим.). Став усьо́го вчи́тися і за рік усього́ ви́вчився (Рудч.)]; -чи́ться уму-разуму – ви́вчитися на до́брий ро́зум (Крим.), навчи́тися ро́зуму, настанови́тися на (до́брий) ро́зум;
3) (вдоволь, сов.) навчи́тися, поповчи́тися (досхочу́).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Наставление
• Давать, дать, делать, сделать, читать, прочитать наставление кому – навчати, навчити (повчати, повчити) кого; навчати, навчити на [добрий] розум кого; давати, дати науку кому; давати, дати поради (ради) кому; напучати, напучувати, напутити (напоумляти, напоумити, нарозумляти, нарозумити, настановляти, настановити, наставляти, наставити) кого; (застар.) читати, прочитати (вичитувати, вичитати) молитву (отченаш) кому.
Наставлять
• Наставить рога кому (разг.) – наставити (поставити) роги кому.
• Наставить ухо (уши) – наставити (нашорошити) вухо (вуха).
• Наставлять, наставить на истинный путь (на путь истины) кого – настановляти, настановити (наставляти, наставити) на путь істини (на праведну путь) кого; настановляти, настановити на добру путь кого; напучувати, напучати, напутити на (все) добре кого.
• Наставлять, наставить на ум (разум) кого – настановляти, настановити (наставляти, наставити, навертати, навернути, наводити, навести, навчати, навчити) на (добрий) розум кого; навчати, навчити розуму кого; напоумляти, напоумити кого.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Напуча́ти, напу́чувати, напути́ти – назидать, указывать, указать путь, надоумить.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Напуча́ти, -ча́ю, -єш и напу́чувати, -чую, -єш, сов. в. напути́ти, -пучу́, -ти́ш, гл. Указывать, указать путь, надоумливать, надоумить. Хиба я напучав їх красти? Сами зробили, а на мене клеплють. Новомоск. у. Я тебе розважала, напучала, як рідна мати. Г. Барв. 246. Тепер я тебе напучу, як помиритися з жінкою. Г. Барв. 343. Мабуть нечистий напутив його. К. ЧР. 29.

Запропонуйте свій переклад